Олекса Кобець – Записки полоненого Posted on by / 0 Comment В нїч Різдвяну З вами всіма я журливо зідхну, –
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Сидять гурточком, як сироти, тихо-журливо скаржаться на свою доленьку: Не куй, зозуле, на ліщині, Ще й накуєшся на калині; Не плач, Марисю, у матінки, Ще й наплачешся у свекрухи, Через пороги ступаючи, Чужі звичаї переймаючи.
Стендаль – Червоне і чорне Posted on by / 0 Comment Він надав розмові журливо філософського характеру.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський Posted on by / 0 Comment На душі паскудно… Але що ж, буває… Думав журливо й зітхав, –
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ Posted on by / 0 Comment Ні, він їй не докоряв, голос його прявся журливо, а руки по-старечому тремтіли.
Володимир Набоков – Лоліта Posted on by / 0 Comment З тiєю журливою усмiшкою, яка з'явилась у неї на личку вiд надлишку алкоголю, вона познайомила мене з агресивно-сп'янiлим старим, кажучи, вiн – забула собi ваше прiзвище, панночку – вчився з нею в однiй школi.
АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі Posted on by / 0 Comment Його очі світилися якоюсь дивною весело-журливою тугою.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами Posted on by / 0 Comment – якимсь смутним голосом заговорила Ватя, і в її голосі почулася жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості.
