Результати пошуку слова: Жур

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

Як маю я журитися…” “ … “Не журюсь я, а не спиться…” “ … Не так серце любить, щоб з ким поділиться, Не так воно хоче, як бог нам дає: Воно жить не хоче, не хоче журиться. … «Журись», – … А журавлі летять собі Додому ключами. … Не журиться Катерина – Слізоньки втирає, Бо дівчата на улиці Без неї співають.

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

Стала нудьга виглядати його очима, журба невимовна гнітити його душу і серце… Ходить бувало восени або зимою по двору, опустить на груди голову та за цілий день і слова не промовить ні до кого… Так минув рік; минає й другий; а вони – всі тройко (дітей не було) – … – додала вона журливо й скривилася.

Журналістка

Posted on by / 0 Comment

журналі́стка – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний журналі́стка журналі́стки родовий журналі́стки журналі́сток давальний журналі́стці журналі́сткам знахідний журналі́стку журналі́сток орудний журналі́сткою журналі́стками місцевий на/у журналі́стці на/у журналі́стках кличний журналі́стко журналі́стки

Журатин

Posted on by / 0 Comment

Жура́тин – іменник чоловічого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Жура́тин родовий Жура́тина давальний Жура́тину, Жура́тинові знахідний Жура́тин орудний Жура́тином місцевий на/у Жура́тині, по Жура́тину кличний Жура́тине*

ШТЕПА Павло – Московство

Posted on by / 0 Comment

Звеличання безладу, маси; журба за її лише матеріальні потреби; покора безвільної людини силам ззовні; деспотизм як ідеал суспільного ладу; біль «тряпичной» душі; знищення і упокорення особистості – ось ті проблеми і вартості, ось ті ідеї, що їх принесла світові московська література стара і новіша.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари

Posted on by / 0 Comment

По дворi пiд тополями дибали два журавлi, котрих держать по монастирях у Києвi. … Поховали дiти батька та й недовго журились. … Вiн родився в Полтавщинi, в селi Журбанях. … його батько й мати були не дуже багатi, але заможнi полтавськi дiдичi й жили в селi Журбанях, котрi були розкиданi по степу i по невеличких ярках.