МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник
І він запитав:- То ви й справді жалкували б за мнов, пані? … Отже, пані давненько запримітила мене? … Тобто камінь по-нашому… Запам'ятали, пані? … – Арсене, я давно вже переконався, що серед нас ти найбільш поміркована і справедлива людина… І серце маєш добре… За що і люблю тебе, як брата… Тож хай ця жінка… іде… куди хоче… Аби з моїх очей!.. … – Які вісті з Речі Посполитої принесли вам заїжджі купці, пані?