ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини Posted on by / 0 Comment Парашутисти були одягнені в приношені гімнастерки, теплі ватяні штани, бушлати, взуті в забрьохані болотом кирзові чоботи. … цей забрьоханий штурмбанфюрер – важна птиця, він нам потрібен.
ФОЕР Джонатан Сафран – Все ясно Posted on by / 0 Comment …зустрічі, у той театр – і прожити той час знову, але цього разу вже не бачити одне одного, не розмовляти, не йти з вистави, і щоб вона не вела його за мертву руку вздовж забрьоханих болотом алей, біля яток кондитерів, через старе кладовище, до лінії поділу між людським та єврейським і ще далі й далі у чорноту невідомого.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою Posted on by / 0 Comment і цим неромантичним, коростявим виглядом натовпу напівтрупів, нещасних, забрьоханих по самі вуха, отак здеформованих людей. … Всі були тут… Максим тільки встиг помітити, що всі вони були заспані, сердиті, неголені, забрьохані і – п’яні.
Уайльд, Оскар – Портрет Доріана Грея Posted on by / 0 Comment Під портиком з сірими, освітленими сонцем колонами снував гурт забрьоханих простоволосих дівчат-перекупок, що дожидали кінця гуртового торгу. … Під портиком з сірими, освітленими сонцем колонами снував гурт забрьоханих простоволосих дівчат-перекупок, що дожидали кінця гуртового торгу.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment …стрибнув до неї, рука його ковзнула по теплій, ще мокрій від дніпровської води жіночій нозі, кінь крутнув на місці, відтираючи Яковенка, схарапуджено скочив до води, забрьохав глибше й глибше… «Хоч уранці не проспи,- долинуло до Яковенка з річки,- газуй просто на довгий острів, спитаєш там Варку-бригадирку…» Розпалений Яковенко мало…
ЛЕМ Станіслав – Едем Posted on by / 0 Comment …всмоктався назад; заполонені їздою й безперервними зупинками, люди звертали щораз менше уваги на ці рівномірні зміни й на кипіння хмар та димів усередині улоговини; забрьохані вище колін, вони стрибали в тістоподібні насипи, дерлися по слизьких схилах і зазирали до ям; іноді в котрійсь із них під грудою глини, зачепленою чиєюсь ногою…
ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє Posted on by / 0 Comment Над річкою клубочилися тумани, верхів’я гори оповивали хмари, а на дорогах ваговози розляпували болото, і солдати в плащах ішли забрьохані й мокрі; гвинтівки їхні теж були мокрі, а під плащами, приторочені спереду до пояса, стовбурчились по дві шкіряні патронні сумки – важкі сірі шкіряні сумки…
