АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Востаннє Він був трохи напідпитку, винувато-сумно всміхався, та із зіниць поволі й м’яко спливала, як завсіди, дочасна туга, бо таким Він уже вдався, що думка його вічно забігала поперед подій і ятрила душу загодя до лиха. … Чого забігав? … – Очі її забігали. … забігав з газетою по матрацах Григорій Кмич.