Skip to content …якої тепер він жде сина, спадкоємця, яку зробить султаншею, царицею своєї душі і царицею усіх душ його імперії, але до ранку було ще далеко, до сина – ще далі, тому мав задовольнитися самими словами, і він щедро лив їх із невичерпних джерел своєї пам’яті, з якою тим часом ще не могла змагатися навіть чіпка, як гліцинія, пам’ять Хуррем… 