ББК 41я73
Л – 65
УДК 633(07)
Л-65 Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. Рослинництво.
Сучасні інтенсивні технології вирощування основних польових куль
тур. – Львів: НВФ “Українські технології”, 2006. – 730 с.
I5ВN 966-345-064-9
Розглянуто особливості інтенсивних технологій вирощування основ
них сільськогосподарських культур. Подано особливості вибору попере
дника, підготовки грунту, системи удобрення, підготовки насіння, вибору
сорту, способу, строку сівби, глибини загортання насіння і норми висіву,
захисту посівів від шкідників і хвороб, боротьби з бур’янами, збирання
врожаю, шляхи підвищення якості продукції.
Для студентів і викладачів вищих аграрних закладів освіти, агрономів,
керівників господарств, фермерів, фахівців дорадчих служб, менеджерів
з агробізнесу.
ББК 41я73
Рекомендовано до друку рішенням вченої ради
Львівського державного аграрного університету.
Протокол №3 від 2 грудня 2005 р.
Рекомендовано до друку рішенням навчально-методичної комісії
Вінницького державного аграрного університету.
Протокол №3 від 28 листопада 2005 р.
Рецензенти:
Бахмат М. І. – доктор сільськогосподарських наук, професор, за
служений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри рослинниц
тва і кормовиробництва, ректор Подільського державного аграрно-
технічного університету.
Підпалий І.Ф. – доктор сільськогосподарських наук, професор, завіду
вач кафедри кормовиробництва, луківництва і сільськогосподарської
меліорації Вінницького державного аграрного університету.
Авторські права застережені.
Передрук будь-якої частини матеріалу
можливий тільки з дозволу авторів.
І5ВК 966-345-064-9 ©Лихочвор В.В.,Петриченко В.Ф., 2006
ЗМІСТ
Вступ 4
1У ПШЕНИЦ Я ОЗИМ А І ЯРА 6
2. ТРИТИКАЛ Е 191
3.-і ЯЧМІН Ь ЯРИЙ , ПИВОВАРНИЙ, ОЗИМИ Й 198
4. V КУКУРУДЗ А 271
5 . ТОРО Х 328
6>СО Я 380
7. КОРМОВ І БОБ И 428
8. КАРТОПЛ Я 44 7
9. ЦУКРОВИ Й БУРЯ К 499
ЇАО. СОНЯШНИ К 565
, 11. РІПА К ОЗИМИ Й І ЯРИ Й 598
12. ЛЬО Н ДОВГУНЕЦ Ь І ОЛІЙНИ Й 675
Відповіді на питання 712
Використана література 718
Інформація про авторів 729
ВСТУП
Аграрно-промисловий потенціал України надзвичайно великий.
Спад сільськогосподарського виробництва в останні п’ятнадцять
років обумовлений двома основними причинами: низьке матеріа
льно-технічне забезпечення; недостатнє оволодіння виробником
високоефективними технологіями. За умови їх вирішення галузь
рослинництва в Україні за 2-3 роки можна вивести на рівень за
хідноєвропейських країн.
У рослинництві в останній період відбуваються значні зміни.
Розроблено різні моделі технологій: інтенсивні, ресурсоощадні,
адаптивні, екологічно чисті, прямої сівби (нульовий обробіток ґрун
ту) та ін. У 90-х роках минулого століття – на початку XXI століт тя в країнах Європи динамічно розвивається такий напрям, як “біо
логічне рослинництво”. Всі ці моделі технологій мають свої
переваги і недоліки. Не вдаючись до детальнішого їх аналізу (це
зроблено у навчальному посібнику “Біологічне рослинництво”,
В.В. Лихочвор, 2004 р.), зазначимо, що всі вони успішно можуть
бути реалізовані в Україні. Проте в найближчій перспективі найви щу економічну ефективність забезпечуватимуть, на наш погляд,
все-таки інтенсивні технології, як найбільш продуктивні.
Необхідно зазначити, що сільськогосподарська галузь має за
безпечити продуктами харчування, кормами, сировиною для про
мислової переробки не лише внутрішні потреби України, а може
стати вагомим, можливо в перспективі основним, експортером
своєї продукції. Крім цього, зважаючи на проблему забезпечення
4
рнативним джерелом постачання пального (біодизель, етанол, спирт
тощо). Це нормалізує ринок збуту сільськогосподарської продук
ції, вирішить проблему забезпечення пальним як в аграрному, так
і в промисловому виробництві, покращить екологічну ситуацію.
Мета видання цього навчального посібника – допомогти фахів
цям аграрного виробництва освоїти інтенсивні технології виро
щування найбільш поширених польових культур.
Автори висловлюють щиру подяку
за фінансову допомогу при виданні цієї праці
директору Львівського фрезерного заводу
Грибальському Володимиру Івановичу,
Закритому акціонерному товариству “Галнафтохін”,
компаніїДюпон де Немур,
регіональному представнику
Ільницькому Миколі Васильовичу, <
фірмі БАСФ АГ в Україні.
5
1. ОЗИМА
ПШЕНИЦЯ
ТїШсит
ЗНАЧЕННЯ
Пшениця – найважливіша продовольча культура. Не випадко во озима пшениця є основним продуктом харчування у 43 країнах
світу з населенням понад 1 млрд. осіб.
У хімічний склад зерна входять усі необхідні для харчування
елементи: білки, вуглеводи, жири, вітаміни, ферменти і мінеральні
речовини.
Найважливішим компонентом зерна є білок. Його вміст може
коливатися від 8 до 22%. Всі найважливіші життєві процеси люди ни (обмін речовин, здатність рости і розвиватися, розмноження)
пов’язані з білками. Замінити білки у харчуванні іншими речови
нами неможливо.
У зерні пшениці найголовніше – це клейковинний білок.
Клейковина – це нерозчинний у воді пружно-еластичний гель,
що утворюється при змішуванні розмеленого борошна з водою.
Основу клейковини становлять спирто- і лужнорозчинні білки –
гліадин і глютеїн. Жодний інший хлібний злак не має такого цінного
поєднання цих двох важливих компонентів.
Основну частину зерна пшениці складають вуглеводи. Вони
представлені в основному крохмалем (48-63%). Вуглеводи ма
ють велике енергетичне значення у харчуванні людини.
Із вуглеводів, крім крохмалю, в зерні міститься 2-7% цукрів
(в основному в зародку), а також 2-3% клітковини. Клітковина
не розчиняється у воді і не засвоюється організмом. При вигото
вленні борошна вона залишається у висівках. Разом з тим, клітко-
6
вина відіграє важливу роль у травленні. Вона регулює діяльність
кишківника, сприяє зниженню серцево-судинних захворювань, за
побігає ожирінню людини. Тому висівки, одержані при виготовлен ні борошна, використовують для лікувальних цілей.
Жир складає в зерні пшениці в середньому 2% і розміщується
в зародку і алейроновому шарі.
Хліб з пшеничного борошна відзначається високими смакови ми властивостями, добре засвоюється. Він висококалорійний – в
100 г пшеничного хліба міститься 245-255 ккал. Зерно використо
вується для виробництва круп, макаронів, вермішелі, кондитерсь
ких виробів тощо. У промисловості зерно пшениці використову
ють для одержання крохмалю, спирту. Пшеничні висівки –
висококонцентрований корм для всіх видів тварин.
Солому у подрібненому і запареному вигляді можна згодову
вати тваринам. У 100 кг соломи міститься 20-22 кормові одиниці.
Перспективнішим є використання соломи для виробництва папе
ру, картону. Найкраще використати солому для підвищення родю
чості ґрунтів – безпосередньо як добриво загорнути в ґрунт, чи
для виробництва гною, компостів.
Озиму пшеницю використовують у зеленому конвеєрі, забез
печуючи тваринництво зеленими кормами навесні після згодову
вання суріпиці, ріпаку і жита.
ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ
Пшениця належить до найбільш стародавніх культур. Архео
логічні дані свідчать, що в багатьох районах Азії, Європи, а також
в Єгипті пшеницю вирощували за 5-7 тисяч років до нашої ери.
Залишки зерен пшениці знайдено під час розкопок поселення VII
тисячоліття до н.е. в долині річок Тигру і Євфрату. Зерно її знахо
дять в єгипетських пірамідах, у свайних будівлях Швейцарії і в
багатьох стоянках людини.
Як зазначає Ю.Канигін, уже в VI тисячолітті до нашої ери ви
сокий рівень розвитку землеробства був на землях Аратти (При-
понтида), тобто на території сучасної України. Тут аріями (від ар
(санскр.) – земля, ґрунт) була започаткована перша хліборобська
цивілізація. У ті часи єгиптяни купляли зерно пшениці в наших пра-
7
щурів. З тих пір українські землеробські технології поширювались
по всьому світі, а Україна на віки залишилася землеробською дер
жавою.
Загальна світова площа озимої і ярої пшениці в 1998 р. станови ла 224 млн. га, або 32 % від усіх зернових культур (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Посівні площі, урожайність,
виробництво пшениці у світі і в окремих країнах
у 1998 році *
е
Країна Площа посіву, Урожайність, Виробництво
млн га ц/га зерна, млн т
Всього у світі 224,4 26,2 558,8
Україна 5,6 26,5 14,9
Австралія 11,5 19,1 21,9
Аргентина 4,6 21,7 10,0
Великобританія 2,04 75,6 15,5
Індія 25,6 25,6 66,0
Іран 7,0 17,1 12,0
Іспанія 1,9 28,5 5,3
Італія 2,31 к і 36,0 8,3
Казахстан ;• 9,1 5,2 4,7
Канада ; 10,8 22,7 – . 24,4
Китай 30,0 36,7 110,0
Марокко .’. <• 3,09 14,2 4,4 Нідерланди • – 0,14 73,8 1,0 Німеччина 2,8 72,1 20,2 Пакистан ‘” 8,35 22,4 18,7 Польща 2,63 V 36,2 9,5 Росія 26,2 10,3 27,0 США 23,9 29,1 69,4 Туреччина ••’ 9,4 22,3 21,0 Франція 5,24 1 76,0 39,9 Чехія і Словаччина 1,29 : ” 41,6 5,7 Японія ‘ 0,16 – 35,1 0,6 ‘ 8 Світове виробництво пшениці останніми роками становить 570- 580 млн. т (табл. 1.2) і за обсягами поступається лише зерновій кукурудзі (приблизно 600 млн. т (табл. 1.3). Таблиця 1.2 – Виробництво зерна пшениці в світі, млн. т 8 о гм го ш чо г- ОО Оч о І гм І4 о ч ОЧ Оч о- Оч ОЧ о ч Оч Оч Оч о о о о О Оч Оч о ч Оч Оч Оч Оч Оч Оч о о о о 0- гм гм ГМ гм О т я ь ~ к 0 0 СМ о о С”| ОО О О ю ^ 1Г> о
я
о о чо О) п о о Оч 0 0 0 0 о о ЧО ш
ю ш 1Л 1/-) 1П ЧО т 1/-) “/->
о.
т
к
Таблиця 1.3 – Виробництво основних зернових у світі,
млн. т
Роки Пшениця Кукурудза Ячмінь Овес Жито
1997 610 575 154 31 24
1998 590 605 136 26 20
1999 585 552 128 24 20
2000 581 589 133 26 19
2001 581 599 142 27 23
2002 565 602 133 25 21
2003 550 618 136 27 15
Найбільше вирощують в Китаї – 30 млн. га, Індії – 26 млн. га,
США – 24 млн. га, Канаді, Австралії – 11 млн. га. Основними
виробниками у світі є країни ЄС-15, які збирають 95-105 млн. т
щорічно, а також Китай – 90-110, Індія – 65-75, США – 60-70,
Росія – 35^15 млн. т. В Україні вирощують, в основному, озиму
пшеницю, посівна площа якої досягає 6-7 млн. га. Більше полови ни валового виробництва зерна припадає на зону Степу.
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва (добрива,
пестициди, регулятори росту, сорти) забезпечила значне зростан ня продуктивності посівів в Україні. Вжиті заходи забезпечили в
1986-1990 рр. найвищий за всю історію середньорічний збір зерна
(49,4 млн. т), або майже по 1000 кг на душу населення, що свідчи-
9
ло про високу стабільність його виробництва. Урожайність пше
ниці зросла в ці роки до 37,9 ц/га, ця культура забезпечувала поло
вину валового збору зерна – 24,5 млн. т. Однак, внаслідок еконо
мічної кризи, подальшого нарощування валового збору зерна не
відбулося. 1990-2000 роки характеризувалися спадом виробницт
ва. У 1996 році валовий збір становив лише 24,5 млн. т або знизив ся майже до рівня 1913 року (табл. 1.4). Урожайність пшениці
знизилася до 23,2 ц/га, а валовий збір-до 13,5 млн. т. (табл. 1.5).
Таблиця 1.4 – Виробництво зерна в Україні
о
Оч
Оч
гч
Оч
ОЧ
ОЧ
Оч
ЧО
Оч
Оч
оо
Оч
Оч
Оч
Оч
Оч
я 2
0 0 сч Т °Я ІП чо чо гчг гч_
о я
ч п С 2
СО гч” го гч” гч” •* •*”
с£
ю
г- ті-
°°,
й І 1/-)
оо” і/->” чо”
ГЧ
-*”
гч гч
Оч”
с і оо” огч
”
о
—1 о> оо ЧО 0 0 .—і гп —< ю «о т Г-” гч чо” сч Оч” о” Оч” Оч” Г-” гч с-~” см •=т” ОЧ гч У 2001 та 2002 рр. в Україні було зібрано понад 20 млн. т, що дозволило ввійти до десятки основних країн-виробників і стати одним із провідних світових експортерів пшениці. Проте неврожай 2003 року, коли було зібрано лише 3,6 млн. т, призвів до імпорту в Україну майже 3,6 млн. т продовольчої пшениці. Потенціальні можливості пшениці значно вищі, про що свідчить рівень урожайності в 1998 році в інших країнах: Китай – 36,7 ц/га, Нідерланди – 73,8, Франція – 76,0 ц/га, Німеччина – 72,1 ц/га, Ве ликобританія – 75,6 ц/га (табл. 1.1). Рекордний урожай пшениці в Україні був зібраний в 1990 році – 30,4 млн. т, урожайність того року становила 40,1 ц/га. 10 Рік 2000 2001 2002 2003 2004 їсть, Вале жайн ц/га жайн ц/га Уро: Таблиця 1.5 – Площа посіву, урожайність і виробництво озимої та ярої пшениці в Україні Рік Площа посіву, млн. га Урожайність, ц/га Виробництво, млн. т 1913 8,6 9,0 7,97 1940 7,2 11,6 8,41 1950 6,5 10,2 6,70 1955 8,6 16,5 14,24 1960 3,9 16,8 6,65 1965 7,8 20,1 15,79 1970 6,0 25,2 15,18 1975 8,0 22,2 17,75 1980 8,0 25,6 20,57 1990 7,6 40,1 30,37 1995 5,5 29,7 16,26 1996 6,0 23,2 13,55 1997 6,4 28,3 18,10 – 1998 5,5 26,5 14,60 1999 5,8 22,9 13,10 2000 5,2 19,8 10,20 2001 6,9 31,0 21,30 2002 6,8 30,4 20,60 2003 2,5 14,7 3,60 2004 5,0 32,6 16,4 БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПШЕНИЦІ Пшениця належить до родини тонконогових (Роасеае) роду Тгнісшті. Найбільш поширені два її види: пшениця м’яка (Тгіисит аекґіуит) і пшениця тверда (Тгіїісит сіигат). Коренева система. Озима пшениця утворює добре розвинену, розгалужену кореневу систему мичкуватого типу. Основна маса її розміщується в орному шарі ґрунту, окремі корені проникають на глибину 1,5-2 м і більше. Із зародка насінини спочатку виростає 3- 6 однаково розвинутих зародкових коренів, утворюючи первинну кореневу систему. У процесі росту з підземних стеблових вузлів, і найбільше з вузла кущіння, утворюються стеблові або вузлові коре ні, які складають основну масу кореневої системи пшениці. Як за родкові, так і стеблові корені добре розгалужуються і утворюють кореневу мичку. З початком кущіння кожний новий пагін утворює 11 свої вузлові (вторинні).корені. Загальна довжина коріння разом з ко реневими волосками досягає у пшениці великих розмірів. Розвиток кореневої системи залежить від низки чинників. За меншої вологості ґрунту корені проникають на більшу глибину. На перезволожених ґрунтах, внаслідок погіршення газообміну, корені розвиваються слабо й лише в поверхневих шарах. Найкраще рос туть корені при вологості ґрунту 60-70% від повної вологоємкості. Розвиток кореневої системи залежить від біологічних особ ливостей сорту. При зниженні температури відносно краще ростуть корені, при підвищенні – надземні органи. На родючих ґрунтах і піс ля кращих попередників коренева система менш розвинута порів няно з надземними органами, ніж на бідних грунтах. Азотні добрива сприяють кращому росту надземної маси, а фосфорні – коренів ро слин. Дещо поліпшують розвиток коренів і калійні добрива. Коренева система має надзвичайно важливе значення в житті рослини – через неї надходять поживні речовини і вода. Стебло. Ріст зачаткового стебла починається з часу пророс тання зерна. У пшениці воно має назву соломина; яка складається з 4-7 міжвузлів, розділених стебловими вузлами. Росте стебло у висоту за рахунок поділу клітин біля вузлів. Його міжвузля видов жуються і потовщуються. Одночасно стебло росте і верхівкою всередині листкової трубки. Кожне наступне міжвузля довше за попереднє. Найвищий приріст стебла за добу може становити 5- 7 см, і припадає він на період перед виколошуванням. Після закін чення цвітіння ріст стебла зовсім припиняється. Висота стебла залежить від біологічних особливостей сорту, родючості ґрунту, удобрення, вологості, густоти стояння та ін. Вва жається, що найбільшу потенціальну продуктивність мають корот костеблові сорти із співвідношенням маси зерна до соломи, як 1:1. Листок пшениці складається з листкової пластинки та листко вої піхви, яка щільно охоплює стебло. В місці переходу піхви у листкову пластинку є язичок, що запобігає затіканню у піхву води, потраплянню пилу тощо. По боках язичка є вушка. За вушками і язичком пшеницю відрізняють від інших злаків до викидання рос линами суцвіть. Найперше утворюються прикореневі листки, які формуються з підземних вузлів. Пізніше з надземних вузлів рос туть стеблові листки. • •>•••••
12
Листки виконують важливу фізіологічну функцію в житті рослини,
забезпечуючи проходження процесу фотосинтезу, транспірації і га
зообміну. Чим більша асиміляційна поверхня, тим вища продуктив
ність рослин. Площа поверхні листків на 1 га в озимої пшениці може
становити 30-60 тис.м
2. Крім того, листки пшениці є тимчасовим
сховищем запасних поживних речовин, а також частково викону
ють і механічні функції, укріплюючи міцність стебла.
Розміщення листків з меншим кутом відхилення відносно стебла
сприяє кращому проникненню сонячного світла і зростанню інтенси
вності фотосинтезу. Продуктивність роботи одиниці листкової поверхні
на III, IV, VIII етапах органогенезу значно вища у високопродуктив
них сортів. Найбільше значення має добрий функціональний стан вер
хнього (останнього) листка, який дає до 70% асимілянтів.
Суцвіття. В пшениці суцвіття – колос, який складається з чле
нистого стрижня і колосків. На кожному виступі колосового стриж ня міститься по одному багатоквітковому колоску. Загальна їх кіль
кість коливається від 16 до 22 шт. Довжина колоса, кількість
колосків у ньому залежить від сортових особливостей і технології
вирощування.
Колосок складається з двох колоскових лусок, які захищають
від пошкоджень квітки, а потім зерна, які з них розвиваються. Луски
відрізняються кольором, опушенням і формою, що є основою ви
значення різновидностей і сортів пшениці. Між колосовими луска ми розміщується одна або декілька квіток. Кожна квітка у пшени ці з обох боків прикривається двома квітковими лусками –
зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня у остистих сортів закінчу
ється остюком, у безостих – остюковим відростком. Між квітко
вими лусками містяться найважливіші частини квітки – зав’язь з
дволопатевою приймочкою і три тичинки з пиляками. Першими
починають цвісти квітки середньої частини колоса, а потім зона
цвітіння поширюється по всьому колосу. В колоску першими зацві
тають дві нижні квітки, а через 1-2 дні – решта (третя, четверта і
т.д.). Квітки, що цвітуть першими, формують найкрупніше зерно.
Залежно від місця розміщення колоска в колосі та умов вирощу
вання, в ньому може утворитися від 1 до 6 зернівок.
Плід. У пшениці плід є одночасно насіниною і має назву зернів
ка. Зовні зернівка вкрита плодовою і насінною оболонками. Вони
13
захищають зерно від впливу чинників зовнішнього середовища і
пошкодження хворобами та шкідниками. Маса оболонок стано
вить 7-8% маси сухої речовини зерна, а з цієї кількості на частку
плодової оболонки припадає 70—85%.
Під оболонками в нижній частині зерна розміщується зародок.
Його маса становить 1,5-3,0% від маси зернівки. При помелі зер на зародки разом з оболонками відходять у висівки. Зародок має
щиток, що є сім’ядолею зернівки, і призначений для вбирання по
живних речовин з ендосперму.
Найбільшу частину зернівки пшениці займає ендосперм. Зов
нішній (алейроновий) шар клітин ендосперму багатий на азотні спо
луки. Проте білок цього шару не еластичний і не пружний, тому
домішування його до борошна знижує якість останнього. За товщи
ною алейроновий шар майже дорівнює оболонкам зернівки.
Під алейроновим шаром міститься основна (борошниста) час
тина ендосперму. Вона складається з клітин, наповнених крох
мальними зернами, в проміжках між якими містяться білкові ре
човини переважно у вигляді клейковини. На ендосперм разом з
алейроновим шаром припадає близько 90% ваги зернівки пшениці.
Найбільше в зерні вуглеводів, основною складовою частиною
яких є крохмаль. Вміст білка коливається від 10 до 16%, жиру –
близько 2%.
ФАЗИ РОСТУ І ЕТАПИ ОРГАНОГЕНЕЗУ
• Ріст і розвиток рослин. Озима пшениця протягом вегетацій
ного періоду проходить відповідні фази розвитку, пов’язані з утво
ренням нових органів або їх формуванням. Проходження фаз роз
витку, інтенсивність росту та продуктивність рослин перебуває в
певній залежності від умов існування. Найкраще розвиваються
рослини при оптимальному забезпеченні необхідними факторами
життя і високоякісному виконанні всіх агротехнічних заходів.
Особливістю озимої пшениці є те, що при сівбі її навесні, одер
жують добрі сходи, рослини кущаться, але не утворюють стебла
і колоса. Для нормального росту і розвитку озима пшениця повин на пройти стадію яровизації за певної температури (0-3°С) впро
довж 35-60 днів.
14
У процесі розвитку озима пшениця проходить такі основні фази:
сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, достигання (мо
лочна, воскова і повна стиглість).
• Сходи. Найінтенсивніше насіння озимої пшениці проростає за
температури 20-25°С. Сходи з’являються в даному випадку че
рез 7-8 днів. Проте оптимальна температура для одержання
максимальної кількості сходів значно менша, ніж для ростових
процесів і повинна бути в межах 12—17°С.
Вихід першого листка на поверхню ґрунту характеризує не тіль ки фазу сходів, а й перехід рослини в якісно новий стан. Якщо до
цього ріст коренів і зародкового стебла забезпечувався запасни ми речовинами ендосперму, то з появою зеленого листка в рості
беруть участь пластичні речовини, що утворюються в результаті
фотосинтезу. Тривалість фази сходів у нормальних умовах коли
вається від 15 до 25 днів.
При пізніх строках сівби рослини входять у зиму, маючи на
рослині один-три листки. В такому випадку фаза сходів продовжу
ється навесні при відновленні вегетації, а її загальна тривалість
разом з періодом зимового спокою може становити 100-150 днів.
Одержання високої польової схожості – одне з найважливіших
завдань агротехніки, оскільки від неї залежить подальший догляд
за посівами і рівень майбутнього врожаю. При вирощуванні ози
мої пшениці за інтенсивною технологією польова схожість повин на становити 80-90%, тоді як у господарствах, згідно з статистич
ними даними, вона не перевищує 50-70%, тобто до половини
насіння не дає сходів.
• Кущіння. Характерною біологічною особливістю хлібних злаків
є властивість кущитись. Кущіння – це поява бокових пагонів та вуз
лових коренів у рослин. Воно наступає після утворення 3-4 листків.
Найсприятливіша температура для кущіння озимої пшениці 13-18°С,
а за 2-Л°С кущіння майже призупиняється. Вузол кущіння є основ
ним органом, при його відмиранні рослина гине. У ґрунті він роз
міщується на глибині 1,5-3,0 см і витримує морози до мінус 17-20°С.
Залежно від строку сівби буває осіннє і весняне кущіння. Число
стебел на одній рослині прийнято називати коефіцієнтом кущіння.
15
За кількістю стебел на одній рослині визначають загальну кущис
тість, а за кількістю стебел, які дають урожай – продуктивну.
Дослідження А.І. Носатовського показали, що за два місяці веге
тації при теплій погоді і достатніх запасах в грунті поживних речо
вин і води одна рослина може дати до сотні пагонів.
У звичайних умовах високі врожаї формуються за продуктивної
кущистості 2-3 стебла. Коефіцієнт кущіння і необхідну густоту
продуктивного стеблестою (500-700 шт./м2) можна регулювати з
допомогою агротехніки. Загортання насіння на глибину понад 4 см
зменшує процес пагоноутворення. Інтенсивність кущіння падає за
високих норм висіву, недостатнього забезпечення рослин пожив
ними речовинами і вологою. Кущистість озимої пшениці – це та
кож сортова особливість.
Здатність зернових кущитись потрібно розглядати як позитив ну властивість. Більша частина сортів 30-50% урожаю форму
ють на бокових стеблах. На зріджених посівах частка бічних
продуктивних пагонів становить до 60-70% урожаю зерна.
• Вихід в трубку. Початком фази вважають момент, коли на
головному пагоні з’являється перший стебловий вузол на відстані
2-5 см від поверхні ґрунту. Наступає ця фаза через 25-35 днів
після відновлення весняної вегетації. Триває 25-30 днів. Холодна й
хмарна погода сповільнює ріст стебла.
Під час виходу в трубку інтенсивно наростає вегетативна маса.
Формуються генеративні органи. Тому в цей період росту пшениці
необхідно максимум води і поживних речовин. Нестача їх у ґрунті
призводить до значного зниження врожаю.
Встановлено, що для одержання високопродуктивних посівів
площа листкової поверхні на 1 га повинна становити 50-60 тис.м
2
і більше. Величина листкової поверхні і тривалість її фотосинте
тичної діяльності залежить від удобрення, норми висіву, сорту та
інших агротехнічних заходів. Особливо важливо забезпечити ви
соку фотосинтетичну активність верхнього листка, який дає до
70% асимілянтів.
• Колосіння. Одночасно з інтенсивним ростом стебла, внаслі
док різкого видовження передостаннього міжвузля, відбувається
16
вихід колоса з піхви верхнього листка, що означає настання фази
колосіння. Продовжується формування репродуктивних органів,
наростання вегетативної маси і сухої речовини. Інтенсивність рос
тових процесів залежить від забезпеченості вологою і елементами
живлення. Це найбільш ефективний період для обробітку посівів
фунгіцидами (тілт, рекс, фалькон, альто-супер та ін.) з метою за
хисту озимої пшениці від хвороб.
• Цвітіння. За нормальних умов вегетації через 4—5 днів після
виколошування настає цвітіння, яке триває 3-6 днів. Починається
цвітіння з середини колоса й поступово переходить до низу і верхівки
колоса. У колоску спочатку цвітуть бокові (нижні) квітки, а потім
середні. За перших строків цвітіння утворюється найвиповненіше
зерно. Пшениця в основному самозапильна культура.
На якість зерна дуже впливають метеорологічні умови в пері од від запилення до фази повної стиглості зерна. Висока темпера
тура повітря посилює дихання рослин, спричинюючи надмірні ви
трати вуглеводів, внаслідок чого збільшується нагромадження
білка в зерні. За нижчої температури дихання рослин послаблю
ється, збільшується нагромадження вуглеводів.
• Фази стиглості. Після цвітіння і запліднення із стінок зав’язі
утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів май же припиняється і пластичні речовини надходять тільки до зерна.
Період формування зерна триває 12-16 днів і під кінець цього пе
ріоду відмічають настання молочної стиглості. Зерно в цій фазі
уже нормальної величини, але ще зелене, молокоподібної консис
тенції. Вологість зерна в молочній фазі стиглості – 60^10%.
У восковій фазі стиглості консистенція зерна нагадує віск, воло
гість зерна становить 40-20%. В кінці цієї фази зерно набуває нор
мального забарвлення, надходження поживних речовин у зерно і його
ріст припиняється. У цей період починають роздільне збирання.
За повної стиглості вологість зерна знижується до 20-14%, воно
стає твердим і втрачає зв’язок з материнською рослиною. Збира ти озиму пшеницю можна прямим комбайнуванням. У разі запіз
нення з обмолотом найбільш цінне зерно, яке достигає раніше, легко
осипається, що призводить до втрат урожаю.
17
і. і \11 и иіч АНОГЕНЕЗ У
Фенологічні спостереження фіксують основні фази розвитку
пшениці, проте вони не відображають складних процесів форму
вання нових органів. Кожний орган, як і рослина в цілому, прохо
дить декілька етапів під час свого індивідуального розвитку (ор
ганогенезу).
Органогенез – формування органів рослини в їх ембріонально му зародковому стані. Куперман Ф.М. виділила 12 етапів органоге
незу озимої пшениці. Знаючи відповідність фаз розвитку ета
пам органогенезу, можна цілеспрямованіше застосовувати
агротехнічні заходи і впливати на необхідний елемент продук
тивності — збільшувати кількість рослин чи стебел на 1 м
2
,
кількість зерен в колосі і колоску, масу 1000 зерен, якість зерна
та ін. (табл. 1.6, 1.7).
У рослин озимої пшениці перший етап органогенезу почина
ється з проростання насіння і закінчується утворенням другого лис
тка. Конус наростання ще недиференційований на окремі органи.
Тривалість цього етапу 20-30 днів. Поки рослини не завершать ста
дію яровизації, конус наростання, як правило, залишається в стані
першого етапу органогенезу. В цей період встановлюється почат
кова густота рослин.
На другому етапі росте конус наростання за рахунок витягу
вання його верхньої частини. Відсутність нормального співвідно
шення найважливіших елементів живлення призводить до затрим ки диференціації конуса на вузли, міжвузля і листки. Ріст стебла,
його стійкість до вилягання, таким чином, визначаються дуже рано
– умовами росту на другому етапі органогенезу.
На другому етапі з бруньок розвиваються пагони кущіння. Від
бувається розвиток вузлових (вторинних) коренів. Залежно від стро
ків сівби і метеорологічних умов, цей етап проходить восени і част
ково навесні. Тривалість етапу 35^40 днів.
Третій етап органогенезу настає, як правило, на самому почат ку весняної вегетації. Цей етап характеризується витягуванням
верхньої частини конуса, наростанням і диференціацією нижньої
його ділянки на окремі сегменти, зачатки майбутніх члеників
стрижня колоса. Чим більше сегментів формується на III етапі,
18
Таблиця 1.6 – Схема можливого впливу на певні елементи продуктивності озимої пшениці
залежно від фази розвитку та етапу органогенезу
Можлив і
втрат и
врожа ю
20-30% 10-30% 20-30% 20-30% 15-25% 20-30% 20-50% 10-15% 10-15% 20-30%
Елемен т
структур и
врожа ю
Польов а
схожість ,
%
Коефіцієн т
кущіння
Кількіст ь
членикі в
колосовог о
стрижня , шт,
Кілі, кісті,
колоскі в у
колосі, шт.
КІЛНКІСТІ )
кьіто к у
колоску , шт .
Фертильніст ь квіток Озернеиіст ь
колоса , шт.
Розмі р
зерншки ,
донжип а
Мас а
зерміїжи,
товщин а і
ширин а
Мас а зерна
а колоса, г
п п
і & 11
Л /1 /1 л
80-90 2,0-3,0 23-25 22-24 4-5 і більш е
Добри й розвито к усі х
органі в квітки 50-60
0
довша
ЇЇ
М -40-50 Г 1,0-1,6
6 1 ь
Ь і
50-60
І
1,0-1,5 А
17-18
14-16
1/
1-3
Частин а квіто к
недорозвинут а 20-25 0 менш а 0
М,™,-3
5-40,-
0.7-0,9
Ета п
органогенез у
І II III IV V VI VI I VII I IX X XI XII
Фаз а рост у 11 роростанп я
насіння ,
сход и
Третій листок,
початок кущіння
Кущінн я Початок ВИХОД >
її трубку
Вихі д в
трубк у
Стеблуван ня
Колосінн я Цііітінпя Формуванн я
зерн а
Молочн а
стигліст ь
Воскона і пов на стиглісгь
К о д Є С 00-12 13-21 25-29 30-31 32-49 51-59 61-69 70 71-77 «3-91
Триваліст ь
періоду, дні в
7-14 44-52 12-14 30-36 5-7 3-6 11-14 22-25 7-10
чементів продуктивності
івнІй технології
Можливе збільшення е.
завдяки інтенсі
, зростання і
Таблиця 1.7 – Класифікація фаз розвитку, закладання та формування органів рослин,
елементів структури врожаю і можливості інтенсивної технології озимої пшениці
Фенологічна
фаза росту
За
Келлс-
ром,
Багліон
За
Фіку
сом
Міжна
родна
шкала
ЄС
Етапи о
номер
сталу
рганогенезу за Купсрман
формування органів в
ембріональному стані
Які елементи
продуктивності
можна змінити?
Якими агротехнічни ми заходами підви
щується продук
тивність рослин?
ї 2 3 4 5 6 7 8
Проростанн я 00-10 Польов а схожіст ь ма є бут и в
межа х 70-90%
Попередник , підготовка грунту ,
т ип сошника , спосі б сівби, гли
бин а сівби, норм а висіву , удоб
ренн я т а ш .
Сух а насінина 00
Польов а схожіст ь ма є бут и в
межа х 70-90%
Попередник , підготовка грунту ,
т ип сошника , спосі б сівби, гли
бин а сівби, норм а висіву , удоб
ренн я т а ш .
Появ а зародково го корінц я
05
Польов а схожіст ь ма є бут и в
межа х 70-90%
Попередник , підготовка грунту ,
т ип сошника , спосі б сівби, гли
бин а сівби, норм а висіву , удоб
ренн я т а ш .
Появ а колеоптил е 07
Польов а схожіст ь ма є бут и в
межа х 70-90%
Попередник , підготовка грунту ,
т ип сошника , спосі б сівби, гли
бин а сівби, норм а висіву , удоб
ренн я т а ш .
Сход и 10-19
і
Формуванн я конус а иаросіапни ,
а л е він ще исдиферсшцйовани й
Польов а схожість , розвито к
корененої системи, одночасніст ь
сході в т а створенн я вихідни х
умов дл я дружного , рівновеликого
рост у росли н
Високоякісни й передпосівни й
обробіто к грунту , загортанн я
насінн я на одну глибин у (2- 3
см), анкерни й сошник , внесення
добри в пі д оранк у
Вихі д
колеоптил е на
поверхн ю грунт у
А і 10 і
Формуванн я конус а иаросіапни ,
а л е він ще исдиферсшцйовани й
Польов а схожість , розвито к
корененої системи, одночасніст ь
сході в т а створенн я вихідни х
умов дл я дружного , рівновеликого
рост у росли н
Високоякісни й передпосівни й
обробіто к грунту , загортанн я
насінн я на одну глибин у (2- 3
см), анкерни й сошник , внесення
добри в пі д оранк у Фаз а першог о
листк а
В і . і 11 і
Формуванн я конус а иаросіапни ,
а л е він ще исдиферсшцйовани й
Польов а схожість , розвито к
корененої системи, одночасніст ь
сході в т а створенн я вихідни х
умов дл я дружного , рівновеликого
рост у росли н
Високоякісни й передпосівни й
обробіто к грунту , загортанн я
насінн я на одну глибин у (2- 3
см), анкерни й сошник , внесення
добри в пі д оранк у
Фаї а другої о
лис і к а
с 1.2 12 і
Формуванн я конус а иаросіапни ,
а л е він ще исдиферсшцйовани й
Польов а схожість , розвито к
корененої системи, одночасніст ь
сході в т а створенн я вихідни х
умов дл я дружного , рівновеликого
рост у росли н
Високоякісни й передпосівни й
обробіто к грунту , загортанн я
насінн я на одну глибин у (2- 3
см), анкерни й сошник , внесення
добри в пі д оранк у
Фаз а третьог о
листк а
1 3 13 п Почато к інтенсивно ї диферен
ціації конус а наростання . Закла
даютьс я зачатков і стеблові вузли
і міжвузля , листк и у вигляд і
валикі в
Висота рослин, кількіст ь листків ,
коефіцієнт кущіння, зимостійкість
Попередник , строк и сівби, нор м а висіву , достати ; запас и Р,0 – і К г О у грунті. Коефіцієн т ку
щінн я можн а значн о збільшит и
внесення м хлормекнатхлорид у
(1,5-2, 0 л/ га) на стадії 21-25
Фаз а четвертого І
наступних листкі в
1.4-1.9 14-19 п
Почато к інтенсивно ї диферен
ціації конус а наростання . Закла
даютьс я зачатков і стеблові вузли
і міжвузля , листк и у вигляд і
валикі в
Висота рослин, кількіст ь листків ,
коефіцієнт кущіння, зимостійкість
Попередник , строк и сівби, нор м а висіву , достати ; запас и Р,0 – і К г О у грунті. Коефіцієн т ку
щінн я можн а значн о збільшит и
внесення м хлормекнатхлорид у
(1,5-2, 0 л/ га) на стадії 21-25
Кущінн я 20-29 п
Почато к інтенсивно ї диферен
ціації конус а наростання . Закла
даютьс я зачатков і стеблові вузли
і міжвузля , листк и у вигляд і
валикі в
Висота рослин, кількіст ь листків ,
коефіцієнт кущіння, зимостійкість
Попередник , строк и сівби, нор м а висіву , достати ; запас и Р,0 – і К г О у грунті. Коефіцієн т ку
щінн я можн а значн о збільшит и
внесення м хлормекнатхлорид у
(1,5-2, 0 л/ га) на стадії 21-25
Бокови й пап и у
піхві лисік а
20
п
Почато к інтенсивно ї диферен
ціації конус а наростання . Закла
даютьс я зачатков і стеблові вузли
і міжвузля , листк и у вигляд і
валикі в
Висота рослин, кількіст ь листків ,
коефіцієнт кущіння, зимостійкість
Попередник , строк и сівби, нор м а висіву , достати ; запас и Р,0 – і К г О у грунті. Коефіцієн т ку
щінн я можн а значн о збільшит и
внесення м хлормекнатхлорид у
(1,5-2, 0 л/ га) на стадії 21-25
Початок кушшпя ,
рослин и одно
стебло ю
Е 2 21 ІІ
Почато к інтенсивно ї диферен
ціації конус а наростання . Закла
даютьс я зачатков і стеблові вузли
і міжвузля , листк и у вигляд і
валикі в
Висота рослин, кількіст ь листків ,
коефіцієнт кущіння, зимостійкість
Попередник , строк и сівби, нор м а висіву , достати ; запас и Р,0 – і К г О у грунті. Коефіцієн т ку
щінн я можн а значн о збільшит и
внесення м хлормекнатхлорид у
(1,5-2, 0 л/ га) на стадії 21-25
Продовження табл. 1.7.
1 2 3 4 5 6 7 8
Повн е кущіння ,
розвинуто до шес ти стебе л
г 3 25 іп Диференціаці я головно ї осі за
родковог о суцвітт я на зачатк и
майбутні х членикі в колосово ю
стрижн я
Кількіст ь членикі в колосовог о
стрижня , довжин а колос а
Підживленн я азо-шими добри
вам и (М ^у, ) збільшу є КІЛЬКІСТЬ
сегменті в колосовог о стрижн я
Кінец ь кущіння ,
розвинут а макси
мальн а кількіст ь
стебел , листков і
піхв и видовжу
ються
0 4 29 ні
Диференціаці я головно ї осі за
родковог о суцвітт я на зачатк и
майбутні х членикі в колосово ю
стрижн я
Кількіст ь членикі в колосовог о
стрижня , довжин а колос а
Підживленн я азо-шими добри
вам и (М ^у, ) збільшу є КІЛЬКІСТЬ
сегменті в колосовог о стрижн я
Вихі д у трубк у 30-49
IV
Утворенн я конусі в наростанн я
другог о порядк у – формуиаии я
колоскови х горбочків . Змін а ко
лоскови х горбочкі в у колос дру
гого порядк у (гілкуванн я коло
с а ) відбуваєтьс я н а I V етап і
п р и посиленом у азотном у
живленн і т а зниженн і темпе
ратур и до 10-12°С
Кількіст ь колоскі в у колосі, фор
муванн я більшо ї кількост і син
хронн о розвинути х стебе л – про
дуктивне кущіння . Післ я проход
женн я I V етап у збільшиї и дов
жин у колос а і кількіст ь колоскі в
у ньом у майж е неможлив о
Внесенн я азот у (Г^№9Й) мож е
подвоїти кількіст ь зерен у ко
лосі . Внесенн я хлормекватхло –
риду , терпал у прот и виляїан –
н я . Внесенн я гербіцидів . Вне
сенн я фунгіциді в (байлетоп ,
фундазол , дерозал )
Початок виходу н
т рубку
н 5 30 IV
Утворенн я конусі в наростанн я
другог о порядк у – формуиаии я
колоскови х горбочків . Змін а ко
лоскови х горбочкі в у колос дру
гого порядк у (гілкуванн я коло
с а ) відбуваєтьс я н а I V етап і
п р и посиленом у азотном у
живленн і т а зниженн і темпе
ратур и до 10-12°С
Кількіст ь колоскі в у колосі, фор
муванн я більшо ї кількост і син
хронн о розвинути х стебе л – про
дуктивне кущіння . Післ я проход
женн я I V етап у збільшиї и дов
жин у колос а і кількіст ь колоскі в
у ньом у майж е неможлив о
Внесенн я азот у (Г^№9Й) мож е
подвоїти кількіст ь зерен у ко
лосі . Внесенн я хлормекватхло –
риду , терпал у прот и виляїан –
н я . Внесенн я гербіцидів . Вне
сенн я фунгіциді в (байлетоп ,
фундазол , дерозал )
Поява першого вуз л а
і « ЗІ IV
Утворенн я конусі в наростанн я
другог о порядк у – формуиаии я
колоскови х горбочків . Змін а ко
лоскови х горбочкі в у колос дру
гого порядк у (гілкуванн я коло
с а ) відбуваєтьс я н а I V етап і
п р и посиленом у азотном у
живленн і т а зниженн і темпе
ратур и до 10-12°С
Кількіст ь колоскі в у колосі, фор
муванн я більшо ї кількост і син
хронн о розвинути х стебе л – про
дуктивне кущіння . Післ я проход
женн я I V етап у збільшиї и дов
жин у колос а і кількіст ь колоскі в
у ньом у майж е неможлив о
Внесенн я азот у (Г^№9Й) мож е
подвоїти кількіст ь зерен у ко
лосі . Внесенн я хлормекватхло –
риду , терпал у прот и виляїан –
н я . Внесенн я гербіцидів . Вне
сенн я фунгіциді в (байлетоп ,
фундазол , дерозал )
Появ а друго ю вуз
ла, початок стеблу
ванн я
} 7 32 V Закладанн я покривни х органі в
квітки, тичинок , маточки і прий
мочок
Кількіст ь квіто к у колоска х
мож е зрост и з 2-3-х до 4-5 пп .
Високи й рівен ь забезпеченн я
азото м
Появ а 3-б-го вузла,
стеблуванн я
7 зз-зб VI Закінченн я диференціаці ї всіх
частин колоса . Формуванн я пи
лякі в (мікроспорогсиез ) т а
приймочо к (мегаспорогенез )
Фертильніст ь квіто к (здатніст ь
ї х д о запилення )
Високи й рівен ь забезпеченн я
елементам и живлення , особли в о фосфоро м
Останній листо к
виходит ь із піхви
к Н 37 УІЛТ І Інтенсивни й ріс т у довжин у
членикі в колосовог о стрижня ,
покривни х органі в колоскі в і
квіток. Гаметофітогенез , форму
ванн я яйцекліти н і пилкови х
зере н
Фертильніст ь квіток . Щільніст ь
колос а (пр и сонячні й погоді ко
л о с щільний , а при хмарні й –
нещільний )
Дотриманн я всього комплекс у
технологічни х вимог . Обробі
т о к фунгіцидам и (тілі , альт О –
супер , рекс , фалькои , імнактт а
іп.) підвищу є урожа й на 20-
3 0%
Появ а язичк а в ос
танньог о листк а
9 39 V I I
Інтенсивни й ріс т у довжин у
членикі в колосовог о стрижня ,
покривни х органі в колоскі в і
квіток. Гаметофітогенез , форму
ванн я яйцекліти н і пилкови х
зере н
Фертильніст ь квіток . Щільніст ь
колос а (пр и сонячні й погоді ко
л о с щільний , а при хмарні й –
нещільний )
Дотриманн я всього комплекс у
технологічни х вимог . Обробі
т о к фунгіцидам и (тілі , альт О –
супер , рекс , фалькои , імнактт а
іп.) підвищу є урожа й на 20-
3 0% Набуханн я піхви
верхньог о листк а
м 10.1 45 V I I
Інтенсивни й ріс т у довжин у
членикі в колосовог о стрижня ,
покривни х органі в колоскі в і
квіток. Гаметофітогенез , форму
ванн я яйцекліти н і пилкови х
зере н
Фертильніст ь квіток . Щільніст ь
колос а (пр и сонячні й погоді ко
л о с щільний , а при хмарні й –
нещільний )
Дотриманн я всього комплекс у
технологічни х вимог . Обробі
т о к фунгіцидам и (тілі , альт О –
супер , рекс , фалькои , імнактт а
іп.) підвищу є урожа й на 20-
3 0%
Піхв а лопаєтьс я і
з’являєтьс я коло с
10.1 47-49 V I I
Інтенсивни й ріс т у довжин у
членикі в колосовог о стрижня ,
покривни х органі в колоскі в і
квіток. Гаметофітогенез , форму
ванн я яйцекліти н і пилкови х
зере н
Фертильніст ь квіток . Щільніст ь
колос а (пр и сонячні й погоді ко
л о с щільний , а при хмарні й –
нещільний )
Дотриманн я всього комплекс у
технологічни х вимог . Обробі
т о к фунгіцидам и (тілі , альт О –
супер , рекс , фалькои , імнактт а
іп.) підвищу є урожа й на 20-
3 0%
Продовження табл 1 7
1 2 3 4 5 6 7 8
Колосінн я 51 54
VII I
Гаметої сне з завершенн я пр о
цесів формуванн я всіх органі в
суцвітт я і квпк и Продовжу є
рост и іиибньш е верхн є мі ж
в у з 1Я
Ф ( ргильшс і 1 КВІТО К Своєчасне ашти е підживленн я
(МЙМ() табезпєчу с формуванн я
виповнено ю іерп а з високи м
вмістом білк а і клейковин и
Обробіто к фунгіцидам и
(фоліку р БТ фаіько н т а іп )
Почато к коїосп і
ня нидію перши й
колосо к
N 1 0 2 51 VII I
Гаметої сне з завершенн я пр о
цесів формуванн я всіх органі в
суцвітт я і квпк и Продовжу є
рост и іиибньш е верхн є мі ж
в у з 1Я
Ф ( ргильшс і 1 КВІТО К Своєчасне ашти е підживленн я
(МЙМ() табезпєчу с формуванн я
виповнено ю іерп а з високи м
вмістом білк а і клейковин и
Обробіто к фунгіцидам и
(фоліку р БТ фаіько н т а іп )
Виколосилос ь по
іовин а колос а
10 3 55 VII I
Гаметої сне з завершенн я пр о
цесів формуванн я всіх органі в
суцвітт я і квпк и Продовжу є
рост и іиибньш е верхн є мі ж
в у з 1Я
Ф ( ргильшс і 1 КВІТО К Своєчасне ашти е підживленн я
(МЙМ() табезпєчу с формуванн я
виповнено ю іерп а з високи м
вмістом білк а і клейковин и
Обробіто к фунгіцидам и
(фоліку р БТ фаіько н т а іп )
Видно цілий колос О 10 5 59 VII I
Гаметої сне з завершенн я пр о
цесів формуванн я всіх органі в
суцвітт я і квпк и Продовжу є
рост и іиибньш е верхн є мі ж
в у з 1Я
Ф ( ргильшс і 1 КВІТО К Своєчасне ашти е підживленн я
(МЙМ() табезпєчу с формуванн я
виповнено ю іерп а з високи м
вмістом білк а і клейковин и
Обробіто к фунгіцидам и
(фоліку р БТ фаіько н т а іп )
Цвітінн я І>1 (>9
IX
Цвітіння зап пднепп я уїворе п
н я зигот и {чигоіоіснез )
О зерн е її їст ь колос а Прип и
пжтьс я наростанн я всіетати в
н оі мас и рослин а переходит ь
від вегетативног о д о рспроду к
тивног о розвитк у
Дотриманн я всіх вимог техио
лої п Добри й фпосаниарии и
п а п ПОСІВІ В П юша іипково ї по
верхні в межа х 50 70 іис м£
іа
Почато к щит ши я
у середин і кол о
С 1 3 ЯВЛЯЮТ І с я
перші ПИЛЯК И
Р 10 5 1 ЬІ IX
Цвітіння зап пднепп я уїворе п
н я зигот и {чигоіоіснез )
О зерн е її їст ь колос а Прип и
пжтьс я наростанн я всіетати в
н оі мас и рослин а переходит ь
від вегетативног о д о рспроду к
тивног о розвитк у
Дотриманн я всіх вимог техио
лої п Добри й фпосаниарии и
п а п ПОСІВІ В П юша іипково ї по
верхні в межа х 50 70 іис м£
іа
Повн е ЦВІТІНН Я
більшіст ь КОЛОСІ В
маюг ь достигл і
ПИЛЯК И
10 5 1 Ь5 IX
Цвітіння зап пднепп я уїворе п
н я зигот и {чигоіоіснез )
О зерн е її їст ь колос а Прип и
пжтьс я наростанн я всіетати в
н оі мас и рослин а переходит ь
від вегетативног о д о рспроду к
тивног о розвитк у
Дотриманн я всіх вимог техио
лої п Добри й фпосаниарии и
п а п ПОСІВІ В П юша іипково ї по
верхні в межа х 50 70 іис м£
іа
Кінец ь ЦВІТІНН Я
більм ПС І і КОЛОСКІ В
В1ДІЦЛЛ О 1ІИ ТЯК Н
засохл и
0 10 5 3 (>9 IX
Цвітіння зап пднепп я уїворе п
н я зигот и {чигоіоіснез )
О зерн е її їст ь колос а Прип и
пжтьс я наростанн я всіетати в
н оі мас и рослин а переходит ь
від вегетативног о д о рспроду к
тивног о розвитк у
Дотриманн я всіх вимог техио
лої п Добри й фпосаниарии и
п а п ПОСІВІ В П юша іипково ї по
верхні в межа х 50 70 іис м£
іа
Формуванн я
зерн а
Вм іс г зер н і вк и
ВОДЯПИС І и и
70 X Ріст і формуванн я зернівк и за
родо к і ендоспер м збі іьшуют ь
ся у розміра х
Розмі р зернівк и ( ювжин а ти
нов а ді я сорт у н а наступни х
етапа х уж е не збілі шусться )
Поіужни и інди ш іуа іьпии ро ї
вию к кожно ї рослин и озимо ї
пшениц і у сукупност і агроб ю
ценоз у
Молочн а
СТИГЛІСТЬ
к 10 5 4 71 77 XI Нігромадженпя поживни х р е
юви н V зернівці Зернівк и ро
стут ь у товщину і ширину Вміст
зернівк и молокопотібии и
Мас а 1000 зіре п Ниур а зерн а
Продовженн я пер ш і у активно ї
діяльност і фотосинтетичног о
апарат у з а допомоіо ю
інтенсивно ї ТСХПОЛОІІ І
Ранн я м о точн а
СТИ1 л їсть
73 XI
Нігромадженпя поживни х р е
юви н V зернівці Зернівк и ро
стут ь у товщину і ширину Вміст
зернівк и молокопотібии и
Мас а 1000 зіре п Ниур а зерн а
Продовженн я пер ш і у активно ї
діяльност і фотосинтетичног о
апарат у з а допомоіо ю
інтенсивно ї ТСХПОЛОІІ І
Середн я молочн а
СТИГЛІСТ Ь
ь 11 1 75 XI
Нігромадженпя поживни х р е
юви н V зернівці Зернівк и ро
стут ь у товщину і ширину Вміст
зернівк и молокопотібии и
Мас а 1000 зіре п Ниур а зерн а
Продовженн я пер ш і у активно ї
діяльност і фотосинтетичног о
апарат у з а допомоіо ю
інтенсивно ї ТСХПОЛОІІ І
Пізн я М О ІОЧН Д
СТИПІСТ Ь
77 XI
Нігромадженпя поживни х р е
юви н V зернівці Зернівк и ро
стут ь у товщину і ширину Вміст
зернівк и молокопотібии и
Мас а 1000 зіре п Ниур а зерн а
Продовженн я пер ш і у активно ї
діяльност і фотосинтетичног о
апарат у з а допомоіо ю
інтенсивно ї ТСХПОЛОІІ І
* ч Закінчення табл. 1 7
1 2 3 4 5 6 7 8
Восков а стигліст ь 83 90 X I I Н а початк у XI I етапу прода в
жуєтіс я нагромадженн я кла с
іични х речови н > зерн і
Мас а зернівк и Інтенсивн а техпоіоп я забези е
ч у є висок у урожайніст ь і якіст ь
зерн а Ранн я восков а
стищет ь
83 X I I
Н а початк у XI I етапу прода в
жуєтіс я нагромадженн я кла с
іични х речови н > зерн і
Інтенсивн а техпоіоп я забези е
ч у є висок у урожайніст ь і якіст ь
зерн а
Восков а стЦІЛІСТ Ь т 11 2 85 X I I
Жовт а стигліст ь V V 11 3 87 X I I
Повн а стигліст ь 91 99 X I I Псреіворенп я гпастичии х р е
човин у запасні
Мас а зернівки Схожіст ь насіння Д л я одержанн я ісрна т вис о
к о ю схожіст ю необхідно часто
Зсрнівк т твер д 1
рослина ві імирас
повніст ю висохл а
V 11 4 91 X I I
Псреіворенп я гпастичии х р е
човин у запасні
совувдти спеціальну технологі ю
д і я насінницьки х посівів
Мертв а СТИГЛІСІ Ь 92 XII
Період спокою зер
цівок
95 хн
Життєздатн і зе р
нівки здатні пр о
ростат и на 50 %
% X I I
Вихі д зерніво к і з
період у споко ю
97 X I I
Виникненн я гру
гого період у сп о
к ою
98 X I I
* І
Втрат а другог о не
ріоду споко ю
ЧЧ XII
тим більше може бути члеників колосового стрижня, довшим буде
колос, більше може утворитись у майбутньому колосків. Добра
заправка ґрунту елементами живлення під оранку і ранньовесняне
підживлення азотними добривами сприяє збільшенню числа чле
ників, а отже і колосків у колосі. Довжина і продуктивність колоса
зростають також при тривалішому перебуванні рослин на цьому
етапі органогенезу.
Четвертий етап збігається з початком виходу рослин в труб
ку. Це критичний період для озимої пшениці щодо забезпечення во
логою і поживними речовинами, які потрібні як для росту вегетатив
ної маси, так і для закладання колоскових горбків. Від них залежить
кількість колосків у колосі. Вчасне внесення добрив майже под
воює озерненість колоса, особливо за помірної температури. Після
проходження IV етапу збільшити розміри колоса і число колосків у
ньому вже неможливо. Підживлення забезпечує також виживання
більшої кількості колосоносних синхронно розвинутих стебел.
П’ятий етап збігається за часом з ростом другого міжвузля.
Він характеризується початком формування квіток у колоску. В
колоску може утворюватись до 7-9 квіткових горбочків. Перши ми починають диференціюватись колоскові горбочки в середній
частині колоса, а потім процес іде вверх і вниз уздовж осі. Добра
забезпеченість рослин поживними речовинами, вологою, світло
вий день тривалістю не менше 13-15 годин за температури 15-
20°С забезпечують закладання більшої кількості добре розвину
тих квіток в колосках і колосі.
За даними Ф.М. Куперман, якщо при переході до п’ятого етапу
підсилити живлення рослин, то можна зменшити розрив в темпах
формування двох перших і розміщених вище квіток у колосках.
Тоді більше квіток у колоску буде утворювати повноцінне зерно,
зросте озерненість колоска і колоса. Коли замість звичайних 2-3
квіток буде нормально розвинуто 4-5 квіток і в них утворяться
зернівки, то урожайність зросте вдвічі.
Шостий етап проходить у рослин, коли вони перебувають у
фазі стеблування, і співпадає за часом з інтенсивним ростом тре-
тього-п’ятого міжвузлів стебла. Він характеризується формуван
ням маточок, пилкових зерен, зародкового мішка й стовпчика прий
мочки. В цей період особливо важливе значення має вирівняність
24
стеблостою рослин, а також відсутність бур’янів, які затінюють
посіви пшениці. Фосфорні добрива, внесені під оранку, позитивно
впливають на формування генеративних органів ще й на шостому
етапі. Закінчується диференціація всіх частин колоса,
ї Сьомий етап співпадає з ростом останніх міжвузлів. Йде ін- 1 тенсивний ріст у довжину всіх органів колоса. В кінці етапу колос
• досягає характерних для сорту розміру та форми і міститься у
; піхві останнього листка. На цьому етапі визначається щільність
колоса, яка залежить від метеорологічних умов. В роки з великою
кількістю опадів і хмарних днів колос буде більш рихлий, ніж в
роки з безхмарними днями і дефіцитом вологи.
Восьмий етап збігається з фенофазою колосіння. На цьому
етапі відбувається завершення процесів гаметогенезу і формування
колоса, квіток. Продовжує рости найбільше верхнє міжвузля.
Своєчасне азотне підживлення забезпечує формування виповне
ного зерна з високим вмістом білка і клейковини.
Дев’ятий етап включає цвітіння, запилення, запліднення, утво
рення зиготи і початок формування ендосперму. Припиняється
наростання вегетативної маси. Цей етап ділить життя рослини на
два періоди – вегетативний і репродуктивний.
На десятому етапі формуються зернівки. За рахунок надход
ження пластичних речовин з листків і стебла зародок та ендо
сперм збільшуються у розмірах. В кінці етапу зерно досягає типо
вих для кожного сорту форм. На наступних етапах довжина
зернівки уже не збільшується.
Одинадцятий етап збігається з фазою молочної стиглості.
Йде інтенсивне нагромадження пластичних речовин у зернівці.
Зменшується вологість зерна, відбувається його ріст в товщину і
ширину. Добра забезпеченість вологою і елементами живлення в
поєднанні з невисокою (не більше 25°С) температурою збільшує
масу 1000 зерен і урожайність.
Дванадцятий етап органогенезу за часом співпадає з воско
вою стиглістю зерна. На початку етапу продовжується нагрома
дження пластичних речовин у зерні, яке поступово слабшає і пов
ністю припиняється в кінці етапу. Зернівка перестає збільшуватися
за розмірами і масою. Поживні речовини зернівки перетворюють ся на запасні.
25
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Всебічне вивчення вимог зернових до чинників життя є осно
вою розробки високоврожайних ресурсоощадних технологій. Ви
моги до температури, вологи, світла, забезпечення поживними
речовинами та ін. впродовж вегетації змінюються. Агроном досяг не запланованого врожаю, якщо зможе поєднати технологію виро
щування з конкретними гідротермічними умовами року і внести
відповідні корективи. Для цього необхідно знати оптимальні пара
метри природних чинників.
• Вимоги до температури. Озима пшениця з групи зернових
досить холодостійка культура. Насіння починає проростати за тем
ператури у посівному шарі ґрунту 1-2°С Сходи при цьому з’явля
ються пізно і недружно. Оптимальна температура проростання
пшениці перебуває в межах 12-20°С За умови достатнього зво
ложення ґрунту сходи за такої температури з’являються на 5-6-й
день. Якщо температура вища 25°С, висіяне насіння і проростки
масово уражуються хворобами. Кращі строки сівби припадають
на період з середньодобовими температурами повітря 14—17°С
Взимку добре загартовані восени рослини зимостійких сортів
витримують зниження температури на глибині вузла кущіння до
мінус 19-20°С Достатній сніговий покрив захищає рослини навіть
у разі зниження температури до мінус 35—40°С
Шар снігу 10 см і більше повністю захищає рослини від вимер
зання навіть за 30°С морозу (табл. 1.8). Це зона безпечних значень
температури. У табл. 1.8 виділено зону ризику, тобто температури,
за яких рослини можуть загинути. За наявності шару снігу тільки 2
см озима пшениця здатна витримувати зниження температури по
вітря до мінус 20-26°С. Температура в зоні вузла кущіння при цьо му буде становити мінус 15,2-19,9°С. У випадку навіть короткотри
валого перебування рослин у цій зоні температур потрібно негайно
відібрати моноліти для остаточного визначення стану рослин.
І нарешті, сильні морози (25-30°С) за відсутності снігового
покриву чи мінімальній його товщині (1-4 см) спричинять заги
бель рослин озимої пшениці навіть морозостійких сортів. Це так
звана температурна зона вимерзання.
26
Таблиця 1.8 – Залежність мінімальної температури
Грунту на глибині вузла кущіння від середньодобової
температури повітря і висоти снігового покриву
(за В.М.Личикаки), °С
Серед
Висот а снігового покриву, см
ньодо
бова
темпе
ратур а 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
повітря
»С
-і -0,6 -0,6 -0,6 -0,5 -0,5 -0,5 -0,4 -0,3 -0,2 -0,1 -0 -0
-2 -1,3 -1,3 -1,2 -1,1 -1,1 -1,0 -0,8 -0,6 -0,4 -0,2 -0 -0
-3 -2,1 -2,1 -2,0 -1,9 -1,8 -1,6 -1,4 -1,0 -0,7 -0,5 -0,4 -0,4
-1 -3,0 -2,8 -2,7 -2,5 -2,4 -2,2 -2,0 -1,6 -1,1 -1,0 -0,9 -0,9
-5 -3,9 -3,7 -3,5 -3,3 -3,1 -2,8 -2,6 -2,3 -1,9 -1,7 -1,5 -1,4
-6 -4,8 -4,6 -4,3 -4,0 -3,8 -3,5 -3,3 -3,0 -2,6 -2,3 -2,0 -1,9
-7 -5,6 -5,2 -5,1 -4,8 -4,5 -4,2 -3,9 -3,5 -3,2 -2,8 -2,5 -2,4
-8 -6,5 -6,2 -5,9 -5,5 -5,2 -4,8 -4,5 -4,2 -3,8 -3,4 -3,0 -2,9
-9 -7,3 -7,0 -6,7 -6,3 -5,9 -5,5 -5,1 -4,6 -4,1 -3,8 -3,6 -3,5
-10 -8,2 -7,8 -7,4 -7,0 -6,6 -6,2 -5,8 -5,2 -4,5 -4,3 -4,1 -4,0
-11 -9,1 -8,7 -8,2 -7,8 -7,3 -6,9 -6,4 -5,8 -5,3 -4,9 -4,6 -4,5
-12 -10,0 -9,5 -9,0 -8,5 -8,0 -7,5 -7,0 -6,6 -6,1 -56 -5,1 -5,0
-13 -10,8 -10,3 -9,8 -9,3 -8,7 -8,1 -7,6 -7,1 -6,7 -6,2 -5,7 -5,6
-14 -11,7 -11,1 -10,5 -10,0 -9,4 -8,8 -8,3 -7,7 -7,2 -6,7 -6,2 -6,1
-15 -12,5 -11,9 -11,2 -10,6 -10,0 -9,5 -8,9 -8,4 -7,8 -7,2 -6,7 -6,6
-16 -13,4 -12,7 -12,0 -11,3 -10,7 -10,0 -9,4 -8,8 -8,3 -7,8 -7,2 -7,1
-17 -14,3 -13,6 -12,8 -12,1 -11,4 -10,8 -10,1 -9,5 -9,0 -8,4 -7,8 -7,7
-18 -15,2 -14,5 -13,7 -13,0 -12,2 -11,5 -10,9 -10,3 -9,6 -9,0 -8,3 -8,2
-19 -16,1 -15,3 -14,5 -13,7 -12,9 -12,3 -11,8 -11,0 -10,2 -9,5 -8,8 -8,7
-20 -16,9 -16,0 -15,2 -14,4 -13,5 -13,1 -12,7 -11,7 -10,7 -10,0 -9,3 -9,2
-21 -17,7 -16,9 -16,0 -15,1 -14,2 -13,6 -13,0 -12,2 -11,3 -10,6 -9,9 -9,8
-22 -18,5 -17,6 -16,7 -15,9 -15,0 -14,2 -13,4 -12,7 -11,9 -11,2 -10,4 -10,3
-23 -19,4 -18,4 -17,5 -16,6 -15,7 -14,8 -14,0 -13,2 -12,5 -11,7 -10,9 -10,8
-24 -20,3 -19,3 -18,3 -17,3 -16,4 • -15,5 -14,6 -13,8 -13,0 -12,2 -11,4 -11,3
-25 -21,1 -20,1 -19,1 -18,1 -17,1 -16,2 “-15,2 -14,4 -13,6 -12,8 -11,9 -11,9
-26 -22.0 -21,0 -19,9 -18,9 -17,8 -16,9 -15,9 -15,1 -14,2 -13,3 -12,4 -12,4
-27 -22,9 -21,8 -20,7 -19,6 -18,5 -17,5 -16,5 -15,7 -14,8 -13,8 -12,9 -12,8
-28 -23,8 -22,6 -21.5 -20,3 -19,2 -18,1 -17,1 -16,2 -15,3 -14,4 -13,5 -13,4
-29 -24,4 -23,3 -22,3 -21,1 -19,9 -18,8 -17,7 -16,8 -15,9 -15,в ” -14,0 -13,8
-ЗО -25,8 -24,0 -23,1 -21,8 т -19,5 -18,4 -17,4 -16,5 -15,5
; -14,5 -14,3
– температурна зона безпеки
– температурна зона ризику л •
– температурна зона вимерзання
27
Перерослі рослини, на яких сформувалося по 5-6 пагонів, не
стійкі проти низьких температур. Стійкість проти низьких темпера
тур зменшується в кінці зими або на початку весни внаслідок періо
дичного відтавання-замерзання ґрунту і розгартування рослин. В
цей період озима пшениця може загинути від невеликих морозів
(мінус 6-8°С). Незагартовані восени рослини у разі різкого по
холодання (приморозки -6-10°С) теж можуть пошкоджуватися. Во
сени рослини припиняють вегетацію, а навесні відновлюють її за
температури повітря 3-5°С.
Впродовж усіх фаз вегетації пшениця росте найбільш інтенсивно
за температури повітря 20-25°С. Короткочасна спека з підвищен
ням температури до 35-40°С, при достатніх запасах вологи, не
завдає їй великої шкоди. Припиняється приріст сухих речовин у
разі збільшення температури понад 40°С.
• Вимоги до вологи. Озима пшениця вимоглива до вологи куль
тура, її насіння для набухання потребує 55-60% води від своєї ваги.
За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижу
ють продуктивність. Найбільш негативно впливає на врожай озимої
пшениці нестача вологи в період виходу в трубку – колосіння, а також
наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. Оптимальні
умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не мен ше 75-80% від польової його вологоємкості. За період вегетації ози ма пшениця залежно від умов вирощування витрачає 2500-4000 м
2
води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.
Весняні опади сприяють інтенсивному росту вегетативної маси
і створюють добрі умови для утворення нових пагонів. З часу від
новлення весняної вегетації до колосіння, озима пшениця витрачає
близько 70% загальної потреби води за вегетацію, в період від
цвітіння до воскової стиглості зерна – 20%.
Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо
воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не
знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст,
можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-
зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься росли
нами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозо
стійкість і зимостійкість.
28
Велика кількість опадів у весняно-літній період сприяє сильно му росту вегетативної маси, що призводить до вилягання рослин,
погіршення фітосанітарного стану посівів і зниження врожайності.
Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зе
рна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.
• Вимоги до світла. Сонячне світло – основне джерело енергії
для всіх фотосинтезуючих рослин. Приплив сонячної енергії на по
верхню землі дуже великий. Проте лише незначна частина енер
гії, так звана фотосинтетично активна радіація (ФАР), використо
вується у процесі фотосинтезу. У формуванні врожаю задіяно
близько 1-3% сонячної радіації. Високоврожайні посіви зернових,
що реалізують біологічні і фізико-хімічні можливості за сприятли
вих умов росту і розвитку, можуть нагромаджувати у врожаї сухої
біомаси близько 5% ФАР, що відповідає 300 ц сухої маси. Якщо
прийняти співвідношення зерна і соломи рівним 1,0:1,0 – 1,0:1,5, то
врожайність зерна досягатиме 150 ц/га. Таким чином, сонячна
радіація не належить до чинників, що обмежують урожайність
культури на сучасному етапі розвитку рослинництва.
Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє
формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими
до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.
На сильно загущених посівах через травостій проникає не біль ше 10% сонячного проміння. У зв’язку з великим затіненням рос
лин, нижні міжвузля стебла дуже витягуються. Такі посіви можуть
вилягати навіть у роки, коли на початку фази виходу в трубку були
сонячні дні. Вилягання призводить до великого недобору врожаю.
• Вимоги до Грунту. Озима пшениця має підвищені вимоги до
ґрунту, реакція якого повинна бути нейтральною (рН 6,0-7,5). Най
вищі врожаї дає на чорноземах, темно-каштанових, перегнійно-
карбонатних, темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від
бур’янів та добре забезпечених вологою і поживними речовина
ми. На легких піщаних та супіщаних ґрунтах пшениця менш вро
жайна, ніж жито.
Урожай пшениці залежить не тільки від типу ґрунту, а й від його
родючості. Так, підвищення родючості ґрунту застосуванням зе-29
леного добрива, внесенням достатньої кількості органічних і міне
ральних добрив, сприяє одержанню високих урожаїв і на супіща
них ґрунтах.
“ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ 0^4 ‘ • •
• Попередники. Озима пшениця, порівняно з іншими зернови
ми, найбільш вимоглива до попередників. Особливо зменшується
продуктивність пшениці при вирощуванні її після пшениці чи інших
зернових. Беззмінне вирощування призводить до збільшення за-
бур яненості посівів, особливо пристосованими до спільного ро
сту бур’янами. Так, заданими Миронівського інституту пшениці,
при беззмінному вирощуванні озимої пшениці кількість бур’янів
збільшується в 2-5 разів, причому негативний вплив забур’янено
сті не зникає і від внесення добрив та гербіцидів.
Часте повернення на поле рослин одного виду призводить до
масового нагромадження у ґрунті збудників різних хвороб, поши
ренню яких сприяють заражені рослинні рештки попередньої куль
тури. Для оздоровлення ґрунту необхідно сіяти стійкі до даних
хвороб культури. Повертати на попереднє місце озиму пше
ницю можна щонайменше через два-три роки, коли під дією
корисної мікрофлори ґрунт очиститься від більшості хво
роб і шкідників.
Безсистемне розміщення культур викликає масовий розвиток шкі
дників культурних рослин. Крім того, це призводить до ґрунтовтоми,
яка спричиняється нагромадженням у ґрунті токсичних речовин –
продуктів життєдіяльності попередника і розкладу його післязбира
льних залишків. У таких умовах продуктивність рослин можна підви
щити тільки за рахунок інтенсивної хімізації, що збільшує собівартість
зерна, а головне, відбувається забруднення навколишнього середови ща і нагромадження залишків пестицидів у зерні.
Для одержання високих і стабільних урожаїв велике значення
має правильне розміщення озимої пшениці у сівозміні з врахуван
ням біологічних особливостей росту. За даними багаторічних до
сліджень, проведених у Миронівському інституті пшениці, урожай
30
озимої пшениці у сівозміні без внесення добрив був вищим, ніж на
удобрених варіантах при беззмінному її вирощуванні. Звідси вис
новок, що сівозміна забезпечує вищий приріст урожаю зерна, ніж
такий вагомий чинник у підвищенні продуктивності, як добрива.
Цінність попередників визначається не тільки ступенем забур’я
неності, фізичним і фітосанітарним станом орного шару ґрунту, а й
рівнем використання ними вологи і поживних речовин з ґрунту.
Особливе значення ці чинники мають для одержання високої польо
вої схожості, доброго розвитку кореневої системи і високо
продуктивного асиміляційного апарату.
Особливо зростає значення попередника при вирощуванні озимої
пшениці заресурсоощадними технологіями. Жодний інший агрозахід
не забезпечує такої економії коштів і матеріальних ресурсів, як вибір
найкращого попередника. За умови вирощування озимини після ба
гаторічних бобових трав, зернових бобових культур, які нагромаджу
ють азот у ґрунті, норму азотних добрив можна зменшити майже
вдвічі. Розміщення пшениці після культур, що рано звільняють поле і
знижують забур’яненість та наявність у ґрунті хвороб і шкідників,
дає змогу зменшити застосування гербіцидів, фунгіцидів та інсекти
цидів, що знижує вартість технології. Ціна хімічних препаратів висо
ка, і вони становлять значну частку у структурі затрат.
Найкращий попередник для озимої пшениці в зоні Лісостепу при
вирощуванні за ресурсоощадною технологією – багаторічні бобові
трави (конюшина, люцерна та ін.). Вони збагачують ґрунт азотом і
високоякісною органічною масою з пожнивних решток. З рослинни ми рештками в ґрунті залишається до 150 кг/га азоту (табл. 1.9).
Таблиця 1.9 – Вміст азоту в рослинних рештках
та кількість доступного азоту при мінералізації
Попередники
Вміст азспу
врослинних
рештках, %
Доступний азот
при мінералізації рослинних
решток, кг/га
Картопля, цукрові буряки 2,5-3,0 30-40
Зернові 0,4-0,8 20-40
Люцерна 23-2,8 100-150
Конюшина 2,0-2,5 80-100
Горох 2,0-2,5 50-60
31
Крім того, покращується структура і підвищується біологічна ак
тивність грунту, зменшується забур’яненість посівів озимої пшениці.
Відмінним попередником є зернові бобові культури: горох,
вика, кормові боби, соя та ін. Вони поліпшують структуру ґрунту,
не забирають з нього азот, зменшують забур’яненість. Вважаєть
ся, що чим сильніше розвинений травостій зернобобових, тим бі
льший вплив їх на врожайність наступної культури. За своїм зна
ченням для ресурсоощадної технології вони посідають друге місце
після багаторічних бобових трав. Використання інших попередни
ків знижує ефективність ресурсоощадної технології.
Добрим попередником є також озимий ріпак, посівні площі якого
мають тенденцію до зростання. Він добрий фітосанітар у зерно
вих сівозмінах. Кореневі рештки ріпаку запобігають пере
ущільненню ґрунту, покращують його структуру та збагачують
органічною речовиною, що рівноцінно внесенню 20 т/га органіч
них добрив. Розклад решток ріпаку в ґрунті сприяє доброму роз
витку молодих рослин пшениці. Він рано звільняє поле, що дає мож
ливість зменшити забур’яненість агротехнічними методами.
Однорічні трави – горохо-вико-вівсяні сумішки, що викорис
товуються на зелений корм, сіно, силос, теж вважаються добрими
попередниками. Це зумовлюється ранішим від інших культур зві
льненням поля і зменшенням забур’яненості, оскільки насіння бу
р’янів не встигає достигнути. Очистити поле від бур’янів можна
також поверхневими обробітками ґрунту.
Просапні культури – рання картопля, кукурудза на зелений
корм і силос, цукрові буряки перших строків збирання, під які вно
сили органічні добрива, також є добрими попередниками, але їх
цінність для ресурсоощадних технологій невисока. Вирішальне
значення при цьому має чистота посівів, доза органічних добрив,
а найбільше – строк звільнення поля для обробітку ґрунту. Необ
хідно мати на увазі, що в окремих випадках (дощова осінь) поле
після збирання кукурудзи сильно ущільнюється, залишається ба
гато рослинних решток і тому дуже важко якісно підготувати ґрунт
до сівби. Виникає потреба у додаткових обробітках, що збільшує
затрати і собівартість продукції.
Після цукрових буряків і, особливо картоплі, доцільно застосувати
поверхневий обробіток, що дає змогу зекономити частину паливно- 32
мастильних матеріалів, необхідних для оранки. Проте в даному ви
падку різко зростає забур’яненість озимої пшениці, оскільки основ на маса насіння бур’янів залишається у верхньому шарі ґрунту.
Із зернових культур добрим попередником є гречка. Вона має
розвинену кореневу систему, яка розчиняє в ґрунті важкодоступні
форми фосфору та калію і збагачує ґрунт поживними речовинами.
Можна сіяти після вівса, оскільки він не уражується корене
вими гнилями і залишає більш якісні пожнивні рештки, ніж інші
зернові культури. Оцінку попередників подано в табл. 1.10.
Таблиця 1.10 – Оцінка попередників озимої пшениці
(у балах за 5-бальною шкалою) у зоні Лісостепу
•В 4
о
2-
в
в
?
‘З
о
о
о
Е- СЄ
й
к
“»
о \о
о
«
о
ж
в,
о
В
п
св
6- “в
В” ‘Б,
о
в
« О
к
а
в
‘а,
‘В
*-
я
в
О
о
св
В
св
п
І
‘в
“а,
І *
§ |
“а,
І *
§ |
и
о
и О
ПОПЕР Е ДПИК И
Найбільше значення мають попередники у зоні Степу. Тут цін
ність попередника визначається передусім кількістю нагрома
дженої в ґрунті води. Найкращим попередником в цій зоні є чор
ний пар, сівба після якого гарантує одержання своєчасних сходів
завдяки вищому вмісту вологи у ґрунті.
Із непарових попередників кращим є горох. Він рано звільняє
поле, залишає більше вологи в ґрунті порівняно з іншими непаро-
вими попередниками. Поширеним непаровим попередником у зоні
Степу є також кукурудза на зелений корм, кукурудза на силос.
33
•пл
іі злакс
буряк Цукрої
Гречка
Цінність цього попередника зростає за умови дотримання вимог
технології і вчасному збиранні кукурудзи. Розміщують пшеницю
також після баштанних культур та ін.
У зоні Полісся високі врожаї озимої пшениці отримують при
розміщенні її після люпину на зелений корм та зерно, льону-
довгунцю, картоплі, а на окультурених ґрунтах – після куку
рудзи на силос та багаторічних і однорічних трав. На бідних
ґрунтах значно підвищує врожайність озимої пшениці розміщення
її на полях, де приорано зелену масу люпину. Дія такого сидерату
на піщаних ґрунтах рівноцінна внесенню 35 т/га гною. Це найкра
щий попередник у зоні Полісся для ресурсоощадної технології.
У Передкарпатській зоні озиму пшеницю сіють після бага
торічних бобових і бобово-злакових трав на два укоси, горо-
хо-вико-вівсяних сумішок, люпину, картоплі, кукурудзи.
В умовах Закарпатської низовини кращими попередниками
є багаторічні бобові або бобово-злакові трави, вико-вівсяні
сумішки, кукурудза на силос, а також картопля і тютюн.
За даними Львівського державного аграрного університету,
найбільша врожайність озимої пшениці на всіх варіантах удобрен ня була після конюшини з приорюванням другого укосу зеленої
маси – 60,1-66,2 ц/га (табл. 1.11).
Таблиця 1.11 – Урожайність озимої пшениці сорту
Миронівська 61 залежно від попередника і норми добрив
(середнє за 1994-1996 рр.), ц/га
Попередник
Норма добрив Попередник
N Р К
” з о І0 зо
N Р К
60 60 60
^90^90^4 0 N Р К
120 120 12(
Конюшина на 1 укіс 55,9 59,1 63,2 64,9
Конюшина на 2 укоси 54,2 58,2 62,9 65,1
Конюшина із приорю
ванням другого укосу
60,1 63,0 65,1 66,2
Горох 49,3 53,4 56,8 58,9
Картопля 46,0 51,2 53,9 55,8
Кукурудза на силос 36,6 42,7 46,5 49,7
34
Сівба пшениці після конюшини з приорюванням другого укосу
забезпечила врожайність 60,1 ц/га при внесенні ]\Г30Р30К30, тоді як,
сіючи після гороху і картоплі, приблизно такий рівень урожаю одер
жуємо при внесенні 1^|20Р120К120. Тобто, за впливом на продук
тивність конюшина з приорюванням другого укосу рівноцінна вне
сенню мінеральних добрив у дозі І^Р^К^ .
Враховуючи, що на даний час сівозміни в господарствах зруйно
вані, виходом із ситуації може бути універсальна динамічна 4-пільна
сівозміна, яка дасть змогу підтримувати позитивний баланс гуму су в ґрунті і високу урожайність культур.
I поле – конюшина;
II поле – озима пшениця;
III поле – озимий ріпак, цукровий буряк, кукурудза, зернобобові
чи інша культура (крім зернових);
IV поле – ячмінь з підсівом конюшини.
Таким чином, в структурі посівних площ 2/3 будуть займати
зернові культури і 1/3 – озимий ріпак. Поле з конюшиною не дава
тиме прибутку, але буде працювати на врожай наступних культур.
Зерно і насіння ріпаку мають зараз найвищий попит на ринку.
Важливо те, що на кожному полі сівозміни є можливість повер
тати в ґрунт органічну речовину. На першому полі це залишки ко
нюшини, на другому бажано приорати солому, на третьому заро
бити в ґрунт солому ріпаку чи рослинні рештки іншої культури.
/ • Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту під озиму пшеницю пови
нен бути диференційований для кожної ґрунтової зони, господарства
і полів сівозміни залежно від попередників, ступеня і характеру за
бур’яненості та ін. Основним завданням обробітку є достатнє осі
дання ґрунту та збереження вологи до сівби пшениці, поліпшення
режиму живлення, боротьба з бур’янами, запобігання ураженню
рослин хворобами і шкідниками, якісне загортання пожнивних реш
ток і добрив тощо. Для цього необхідно дотримуватися низки зага
льних вимог. Зокрема, не запізнюватися із збиранням попередньої
культури. Після збирання внести фосфорні і калійні добрива і при
орати їх чи провести неглибокий поверхневий обробіток ґрунту. Один
з показників якості оранки – добре подрібнення скиби, що сприяє
осіданню ґрунту і створює передумови для швидкого і якісного об
робітку верхнього шару. Після основного обробітку ґрунту якнай-35
швидше готують ґрунт до сівби У жодному разі не можна пропус
кати таку можливість після дощів Якщо ґрунт відразу не розпуши
ти, то він засихає, утворює брили, що вимагає додаткових витрат на
його підготовку Крім того, надмірна кількість проходів тракторів,
іншої техніки ущільнює ґрунт, руйнує його структуру, змінює об’єм ну масу, що негативно позначається на врожаї
При розміщенні озимої пшениці після багаторічних трав, які
збираються на два укоси, поле орють плугами з передплужника ми (ПН-4-35, ПЛН-5-35 та ш ) не пізніше як за місяць до сівби
Ґрунт добре осідає, що гарантує одержання дружних сходів і доб ре виживання рослин взимку Передплужники встановлюють на
глибину 10-12 см, а плуг – на 25-27 см
З плугом агрегатують кшьчасто-шпорові котки (З ККШ-6), або
за достатньої вологості ґрунту – важкі борони (БЗТС-1,0) Особли
во ефективним є застосування в агрегаті з плугом сучасних
комбінованих знарядь (Раскотаї), що ущільнюють, подрібню
ють і вирівнюють свіжовиораний і ще не пересохлий ґрунт.
Дані пристрої одночасно з оранкою шдготовлюють ґрунт практи
чно до передпосівного стану, агрегатуються з 5-9-ти корпусними
плугами Тому можна обмежитись одним передпосівним обробіт
ком ґрунту, що дасть змогу зменшити витрати пального і коштів
Крім того, добре розпушення ґрунту одночасно з оранкою сприяє
збереженню вологи, підвищенню інтенсивності мінералізації, рів
номірному загортанню насіння, виключає небезпеку осідання ґрунту
в осінньо-зимовий період (рис 1 1,12)
Коли попередником озимої пшениці є зернові бобові культу
ри, після їх збирання без попереднього лущення проводять оранку
на глибину 20-25 см У міру проростання бур’янів проводять один-
два поверхневі обробітки ґрунту
З метою економи ресурсів на незабур’янених полях після гороху,
кормових бобів, сої, вики можна обмежитися поверхневим обробіт
ком ґрунту Застосовують дискові лущильники ЛДГ-10, ЛДГ-15 у
випадку достатньої вологості ґрунту у два сліди у двох взаємно
перпендикулярних напрямках на глибину 6-8 см Якщо ґрунт ущіль
нений, відносно сухий, поле погано зачищене від рослинних решток,
кращі результати забезпечує використання дискових борін БДТ-3,0,
БДТ-7,0 Поверхнево оброблений ґрунт менш осідає, має вищу во
логість, рослини восени краще розвиваються і зимують
36
Рис 1 1 Оранка 12-корпусним тугом з трьома Раскота! (ущпьнюючими
і подрібнючими котками)
Рис 1 2 Оранка чотирикорпусним обертовим плугом в агрегаті з
Раскотаї (вали, що ущільнюють і подрібнюють грунт)
37
Поверхневий обробіток ґрунту кращі результати забезпечує в
зоні Степу.
Після вико-вівсяно-горохової або інших бобово-злакових сумі
шок, озимого ріпаку, люпину на зелений корм, які рано звільня
ють поле, є можливість зробити лущення лемішними лущильника ми на глибину 10-12 см або дисковими на 6-8 см. Після
проростання бур’янів, але не пізніше як через 10-12 днів, орють на
20-22 см в агрегаті з боронами або кільчасто-шпоровими котка ми і боронами, найкраще з “Раскотаі”. У міру проростання бур’я
нів проводять два-три поверхневі обробітки ґрунту. На чистих від
бур’янів площах за недостатньої вологості ґрунту, згідно з багать ма рекомендаціями, після цих попередників доцільно застосовува ти поверхневий обробіток.
Вибір способу обробітку ґрунту визначається також грануломет
ричним складом ґрунту. На важких ґрунтах у західних регіонах Укра
їни поверхневий обробіток сильно ущільнює ґрунт, зменшує його
водопровідність, утруднюється ріст коренів у глибину, зменшується
стійкість рослин проти несприятливих умов і продуктивність.
Збирання просапних культур (картопля, кукурудза на силос,
цукрові буряки вересневого строку збирання), проводять безпо
середньо перед сівбою озимої пшениці, тому часу для проведення
багаторазового обробітку ґрунту не залишається. Дуже глибокий
обробіток занадто розпушує ґрунт і сприяє втратам вологи. Тому
тут можливий енергоощадний варіант підготовки ґрунту – мілка
оранка або поверхневий обробіток.
Після ранньостиглих сортів картоплі орють на глибину 20-22 см,
а в зоні Полісся – на 18-20 см в агрегаті з боронами чи з
“Раскотаг”. На легких ґрунтах та на чистих від бур’янів площах
замість оранки проводять лущення з боронуванням або культива
цією з боронуванням на 8-10 см. Найкраще для якісної підготовки
ґрунту використовувати комбіновані агрегати типу Європак.
Найважче підготувати ґрунт до сівби після кукурудзи. Зразу ж
за збиранням кукурудзи на зелений корм або силос, щоб подрібнити
рослинні рештки, площу дискують добре загостреними дисковими
боронами (БДТ-3,0; БДТ-7,0) у перпендикулярних напрямках. Для
кращого заорювання решток передплужник встановлюють на гли
бину 10-12 см, а основний корпус плуга-на 23-25 см.
38
– Передпосівний обробіток ґрунту – одна з найважливіших
ланок ресурсоощадної технології, якій до останнього часу не при
діляли належної уваги. Від своєчасної і якісної передпосівної підго
товки ґрунту залежить глибина загортання насіння, дружність і рі
вномірність появи сходів озимої пшениці, ріст, розвиток і
продуктивність рослин. Основним завданням обробітку ґрунту є
створення структурно-агрегатного складу посівного шару. Вна
слідок комплексу робіт якісно підготовлене до сівби поле повинно
мати достатньо ущільнений підпосівний шар з об’ємною масою
1,1-1,3 г/см3. У посівному дрібногрудочкуватому шарі ґрунту по
винні переважати ґрунтові частинки діаметром 1-3 мм (в основ
ному 1-1,5 мм). Наявність грудок більше 8 см не допускається.
Все це забезпечує добрий контакт насіння з ґрунтом і дружні, од
ночасні сходи. Дрібногрудочкувата структура орного шару покра
щує забезпеченість ґрунту водою і сприяє розвитку сильної коре
невої системи, добрій зимівлі і росту рослин у весняно-літній період.
Поверхня ґрунту має бути добре вирівняною. Різниця у висоті гре
бенів, утворених робочими органами культиватора чи зубами борін,
повинна становити не більше 2 см. Брилистість ґрунту має бути міні
мальною, грудочки величиною більше 2 см не повинні переважати
10%. Вирівняність поверхні забезпечить рівномірну глибину загор
тання насіння. Для полегшення передпосівної підготовки ґрунт слід,
насамперед, якісно виорати. Якщо з плугом не агрегатуються кіль-
часто-шпорові котки з боронами чи “Раскотаї”, то після оранки, не
чекаючи пересихання верхнього шару, обробляють поле культивато
ром, доводячи грунт до дрібногрудочкуватого стану. Через 10-14 днів
після цього, особливо якщо випали дощі, поле культивують вдруге
для знищення бур’янів, подальшого вирівнювання і подрібнення ґрун
ту. Одну з культивацій роблять впоперек напрямку оранки.
Якщо оранка не якісна, а за час осідання ґрунту не проведено
культивації, то для доброї підготовки ґрунту до сівби необхідно
значно більше обробітків, внаслідок чого зростають затрати.
Передпосівний обробіток ґрунту і сівба – це єдиний техно
логічний процес. Розрив між ними повинен бути мінімальним – не
більше 0,5-1 год. Поле при цьому не встигає пересохнути і насіння
лягає у вологий ґрунт. Щоб краще було видно слід маркера, передпо
сівний обробіток проводять під невеликим кутом до напрямку сівби.
39
ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
«ЛЬВІВСЬКИ Й ЗАВО Д ФРЕЗЕРНИ Х ВЕРСТАТІВ »
Високоякісна передпосівна підготовка ґрунту
в будь-якій технологічній схемі
камеи-итго ^ лк- 4
• світовий технологічний рівень;
• активний обробіток пасивними органами,
• суміщення чотирьох операцій,
• збереження енергетичних і матеріальних ресурсів;
• підвищення родючості грунту, екологічна безпека,
• оптимальний режим завантаження двигуна трактора,
• створення найсприятливіших умов для сівби і розвитку рослин .
вирівнювання пірдушування
повторне
ущільнення грунту
Комбінатор ЛК-4 призначений для поверхневого передпосівного обробітку
грунту Застосовується комбінатор на легких і середніх окультурених попередньо
оброблених фунтах практично на всій території України, крім полів засмічених
камінням
Залежно від умов експлуатації комбінатор може агрегатуватися з тракторами
кл 1 4, кл З 0
НАША АДРЕСА Україна, 79035, м Львів, вул Зелена, 149
тел (032) 270-81-85, 270-57-68, 270-46-05, 270-34-66, 270-26-35, факс (032) 270-81-85
е-таїї $Іапок@ІУіу гагіер пеі тт зІапок-Ш икгЬіг пеі
ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
«ЛЬВІВСЬКИ Й ЗАВО Д ФРЕЗЕРНИ Х ВЕРСТАТІВ »
Високоякісна передпосівна підготовка ґрунту
в будь-якій технологічній схемі
1 – Слідорозпушування 2 – Попереднє кришення і вирівнювання
З – Підпушування 4 Кришення і вирівнювання 5 Ущільнення ґрунту
Комбінатор ЛК-6 призначений для поверхневого передпосівного обробітку
ґрунту Застосовується комбінатор на легких і середніх окультурених попередньо
оброблених фунтах практично на всій території України, крім полів засмічених
камінням
Залежно від умов експлуатації комбінатор може агрегатуватися з тракторами
>200 кс
НАША АДРЕСА Україна, 79035, м Львів, вул Зелена, 149
тел (032) 270-81-85, 270-57-68, 270-46-05, 270-34-66, 270-26-35, факс (032) 270-81-85
е-таїї зІапок@ІУіу (агіер пеі ш/ім зіапок-ІУіу икгЬс пеі
ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО’
«ЛЬВІВСЬКИЙ ЗАВОД ФРЕЗЕРНИХ ВЕРСТАТІВ»
Високоякісна передпосівна підготовка ґрунту
в будь-якій технологічній схемі
ПІвНПвІСНИ И ЛКП–4. 5 (“СМАРАГД” )
Універсальний комбінатор ЛКП-4 5 (типу ‘Смарагд призначений
для високоефективного обробітку ґрунту
Використання комбінатора на післяжнивних полях по стерні або
після скошених інших культур дає можливість високоякісно підготувати
угіддя під посів, посадку
Комплексне використання механізмів комбінатора дає можливість одночасно
проводити такі види операцій
1 Прорізні диски прорізають ґрунт по осі симетрії збірної лемішної лапи що
дає можливість зменшити тягове зусилля на трактор крім цього ламається
бур ян залишки культур на полі
2 Лемішні стрільчасті лапи розпушують ґрунт підрізають стерню бур ян і
загортають їх ґрунтом
3 Тарілчасті диски перемішують, роздрібнюють землю і заробляють нею
стерню, солому, бур ян і вирівнюють поле
4 Здвоєні валки роздрібнюють і ущільнюють верхній шар ґрунту, підго-
товлюють насіннєве ложе для посіву із збереженням вологості
Використання комбінатора дозволяє відмовитись від оранки, загортаючи
рослинні рештки для підвищення родючості ґрунту що дозволяє одержувати
високі врожаї з меншими затратами
ЛКП-4 5 агрегатується з тракторами типу Т-150, Т-150К для легких ґрунтів
а для інших ґрунтів з тракторами більше 200 к с
НАША АДРЕСА Україна, 79035, м Львів, вул Зелена, 149
тел (032) 270 81 85, 270 57-68, 270-46 05, 270 34 66, 270 26-35, факс (032) 270-81 85
е таїї 5Іапок@№іу .агіер пеі зіапок-іум икгЬіг пеі
Останній обробіток ґрунту проводять на глибину сівби 2-3 см
Відхилення глибини обробки від заданої не повинно перевищувати
0,5 см Необхідно дотримуватись перекриття (15-20 см) між су
міжними проходами культиватора При використанні найбільш по
ширеного у виробництві культиватора КПС-4 дотриматись вимог
дуже важко, особливо мінімальної глибини обробітку Найкраще
для цієї мети використовувати ґрунтооброблювальні агрегати
РВК-3,6, РВК-5,4, РВК-7,2, ВИП-5,6 та ш Високу якість забез
печують комбінатори провідних європейських фірм під назвами
Компактор (‘Тегпкеп’.’), Екопак, Європак (“ВВО”), Європак 6000
(КЬЕШЕ), Термінатор (Ког§5кі1ае), Мультітілєр, Террамакс (ЮШ
АОКОТЕСНШС), Сшхрожерм (РКАМОИЕТ) та ш Випускають
подібні знаряддя і в Україні Практично не поступається закор
донним машинам агрегати ЛК-4, ЛК-6, ЛКП4,5 (Смарагд), що ви
робляється у Львові Агрегат передпосівного обробітку ґрунту “БО-
РЕКС-МПГ-01 виготовляють у Київській області, комбіновані
агрегати КААП-6 і Дископак у Дніпропетровську В Одесі нала
годжено випуск ґрунтообробних знарядь “АП-3,4”, “ККП-3,7”,
“АКП-5”, “АГК-2,9”, в Шепетівці – агрегатів “АПБ-6”, “АКР-3,6”
Ці знаряддя створюють ущільнену підошву, на яку потрібно висія ти насіння У шдпосшному шарі внаслідок цього створюється до
бра можливість для капілярного підняття води, що забезпечує
надходження вологи до насіння Через верхній розпушений шар
добре надходить повітря і тепло, тобто складаються найкращі
умови для дії трьох основних чинників проростання насіння – во
логи, тепла і повітря (рис 1 3) Зменшує ущільнення ґрунту і за-
Рис 13 Структура оптимально підготов іеного до сівби грунту
43
безпечує високу якість сівби застосування ґрунтообробно-посі
вних агрегатів, які виконують декілька операцій за один прохід.
Наприклад, передпосівна підготовка грунту, сівба, прикотковуван ня ґрунту та ш. (рис. 1.3, а).
З, а. Складна комбінація з навісної пневматичної сівалки
і ґрунтообробного знаряддя
• Підготовка насіння до сівби. Важливою умовою одержан ня високих урожаїв озимої пшениці є використання для сівби ви
сокоякісного насіння. Підготовка насіння є суто рільничою про
блемою, що не пов’язана з промисловим виробництвом, тому це
найдешевший фактор інтенсифікації. Відомо, що сівба добре під
готовленим високоякісним насінням забезпечує приріст урожаю
15-20% і більше.
Зерно після обмолоту необхідно ретельно очищати і сортува
ти, щоб відібрати фракції виповненого та вирівняного насіння, яке
відповідає вимогам посівного стандарту. Для одержання дружних
рівномірних сходів потрібно висівати насіння з масою 1000 насінин
не менше 40-50 г.
Для сівби використовується насіння, що має лабораторну схо
жість від 100 до 87%. У насіння з пониженою схожістю різко
погіршуються врожайні властивості і досить часто навіть збіль
шенням норми висіву неможливо досягти високого врожаю. Так,
44
за сівби насінням із схожістю 80-89% урожайність зменшува
лась на 3,2-5,0 ц/га порівняно з сівбою насінням, що мало схо
жість 95-96%.
Негативно впливає на якість насіння його травмування зби
ральною і зерноочисною технікою. Через те що 30-40% травмо
ваного насіння не дає сходів, а те, що зійшло, сильно уражується
хворобами, механічні пошкодження можуть мати не більше 2-5%
насіння. Фізіологічні ослаблені рослини є добрим субстратом для
кореневих гнилей та пліснявих грибів.
Для підвищення якості насіннєвого матеріалу застосовують
протруювання хімічними препаратами (табл. 1.12).
Порівняно з витратами на захист вегетуючих рослин, протру
єння насіння є економічно вигідним, екологічно чистішим спосо
бом використання пестицидів. Всі зареєстровані в Україні протруй
ники захищають від твердої сажки. Від хвороб сходів за
оптимальних погодних умов вони захищають рослини впродовж
20^40 днів після сівби, після чого їх ефективність зменшується і
поступово припиняється.
Патогенна мікофлора налічує десятки видів збудників хвороб,
серед яких найнебезпечнішими є тверда і летюча сажки, снігова
пліснява, гельмінтоспоріозна і фузаріозна кореневі гнилі, плямис
тості тощо. Вони не можуть контролюватися лише обробками
листя, тому що висіяне насіння вже інфіковане. Є тільки один шлях
для захисту від цих хвороб – це якісна обробка насіння протруй
никами. За допомогою протруювання знешкоджуються збудники
хвороб, насіння захищається від пліснявіння, знижується уражен ня кореневими гнилями, стимулюється ріст рослин завдяки пози
тивному впливу на деякі фізіологічні процеси в проростаючому на
сінні і рослинах, поліпшується перезимівля.
Протруювання забезпечує знезараження від патогенів, які
наявні в насінні, на його поверхні, в ґрунті, на рослинних рештках,
та захищає сходи від ураження хворобами. Найпоширеніші про
труйники за діючою речовиною можна поділити на три групи:
– протруйники на основі карбоксину – Вітавакс 200 ФФ та
генеричні препарати. До його складу входить дві діючі ре
човини: карбоксин + тирам. Карбоксин повністю контро
лює насіннєву інфекцію (види сажок), а тирам – ґрунтові
45
Таблиця 1.12 – Препарати для протруювання насіння озимої пшениці
Назва препарату, діюча речовина,
фірма, країна
Норма
витрати
препарату
л, кг/т
кореневі
гнилі
.3
о
га
33
X
«
33 о
и
оз
Ч
о
X
о
сп
о
‘В.
о
Н
СЗ <и о
Назва препарату, діюча речовина,
фірма, країна
Норма
витрати
препарату
л, кг/т
.3
о
га
33
X
«
33 о
и
оз
Ч
о
X
о
сп
о
‘В.
о
Н
СЗ <и о
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Байтан універсал, 19,5% з.п., фуберидазол,
20 г/кг + імазаліл, 25 г/кг + триадименол,
150 г/кг, ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
2,0 + + + + + + +
Бункер, 6% в.с.к., тебуконазол, 60 г/л,
ф. Август, Росія
0,4-0,5 + + + + +
Віал, 14%, в.с.к., диніконазол М, 60 г/л +
тіабендазол, 80 г/л, ф. Август, Росія
0,4-0,5 + + + + +
Вінцит, 050СЗ, флутриафол, 25 г/л +
тіабендазол, 25 г/л, ф. Кемінова А/С, Данія
2,0 + + + + + + + +
Вітавакс 200, 75% з.п., карбоксин, 375 г/кг +
тирам, 375 г/кг, ф. Кромптон, Англія
3,0 + + + + +
Вітавакс 200 ФФ, 40% в.с.к., карбоксин,
200 г/л + тирам, 200 г/л, ф. Кромптон, Англія
2,5-3,0 + + + + + +
Продовження табл. 1.12
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Вітарос, 40% в.с.к., карбоксин, 198 г/л +
тирам, 198 г/л, ф. Август, Росія
2,5-3,0 + + + + +
Віта-класик, 40% в.с.к., карбоксин, 200 г/л +
тирам, 200 г/л, ф. ЗАТ Транс Оіл, Україна
2,5-3,0 + + + + +
Гравініт, 40% в.с.к., карбоксин, 200 г/л +
тирам, 200 г/л, ф. Агросфера, Україна
2,5-3,0 + + + + +
Дерозал, 50% к.с, карбендазим, 500 г/л,
ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
1,5 + + + + +
Дивіденд Стар 036РЗ, дифеноконазол, 30 г/л
+ ципроконазол, 6,25 г/л, ф. Сингента,
Швейцарія
1,0 + + + + +
Дітокс, 50% к.с, карбендазим, 300 г/л + тирам,
200 г/л, ф. Агробізнеспром, Україна
2,5 + + + + +
КінтоДуо, 8% к.с, тритиконазол, 20 г/л +
прохлораз, 60 г/л, ф. БАСФ, Німеччина
2,0-2,5 + + + + + + + + + +
Колфуго Дуплет, 37% к.с, карбендазим,
200 г/л + карбоксин, 170 г/л, ф. Агро Кемі,
Угорщина
2,0 + + + + +
Колфуго Супер, 20% в.с, карбендазим,
200 г/л, ф. Агро Кемі, Угорщина
3,0 + + + +
Кольчуга, 6% т.к.с, тебуконазол, 60 г/л,
ф. Агросфера, Україна
0,4-0,5 + + +
Лоспел 025Р8, т.к.с, тетраконазол, 125 г/л,
ф. Аріста, Японія
1,2 + + + + +
Максим 025, 2,5% т.к.с, флудіоксоніл, 25 г/л,
ф. Сингента, Швейцарія
1,5 + + + + + тверда сажка летюча сажка пліснява снігова
борошниста роса
гельмінтоспоріоз
офіобольоз
тверда сажка
летюча сажка
гельмінтоспоріозна
фузаріозна
церкоспорельозна
пліснява снігова
борошниста роса
гельмінтоспоріоз
офіобольоз
Продовження табл. 1.12
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Преміє 25, 2,5% т.к.с, тритиконазол, 25 г/л,
ф. Штефес Агро, Німеччина
1,3-1,5 + + + + +
Промет 400 С5, мк.с , фуратіокарб, 400 г/л,
ф. Сингента, Швейцарія
хлібна жужелиця, дротяники, злакові мухи
Раксил Ультра, 12% т.к.с, тебуконазол, 120
г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
0,4-0,5 + + + + +
Раксил Екстра, 51,5% т.к.с, тебуконазол,
15 г/л + тирам, 500 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
1,5 + + + + + +
Раксон, 2% з.п., тебуконазол, 20 г/кг, ф. Комак
Агрохім, Росія
1,5 + + + +
Реал, 20% т.к.с, тритиконазол, 25 г/л,
ф. Штефес Агро, Німеччина
0,2 + + + + +
Росток, 50% к.с, карбоксин, 400 г/л +
триадименол, 97 г/л + тебуконазол, 3 г/л,
ф. Презенс, Україна
1,0 + + + +
Рубіж, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. ЗАТ
Транс Оіл, Україна
2,0
цикадки, попелиці, злакові мухи, трипси, хлібні
жуки
Сарфун Т6508, з.п., карбендазим, 200 г/кг +
тирам, 450 г/кг, ф. Органіка-Сажина, Польща
2,0-3,0 + + + + +
Сенсей, 8% в.с.к., диніконазол М, 80 г/л,
ф. Август, Росія
0,375-0,5 + + + + +
Закінчення табл. 1.12
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Степ, 20% в.р., комплексна сіль йоду, 200 г/л,
ф. Софтек, Україна
0,4 + + + + +
Стиракс, 34% в.с.к., карбоксин, 170 г/л +
тирам, 170 г/л, ф. Агрохімінвест, Україна
3,0 + + +
Сульфокарбатіон 90-95% п., (1\Г-диоксотіолат-
3-іл) дитіокарбамат калію, ф. ІБОНХ НАН
України
0,2-0,6 + + + + +
Сумі-8, 2% з.п., диніконазол, 20 г/кг,
ф. Сумітомо, Японія
1,5-2,0 + + + +
Сумі-8 ФЛО, 2% к.с , диніконазол М, 20 г/л,
ф. Сумітомо, Японія
1,7 + + + + +
Тебузан, 6% т.к.с, тебуконазол, 60 г/л,
ф. Агрохімінвест, Україна
0,4-0,5 + + + + +
Террмінатор, к.с, карбендазим, 200 г/л +
карбоксин, 170 г/л, ф. Агро Кемі, Угорщина
2,0 + + + +
Террасил, 6% т.к.с, тебуконазол, 60 г/л,
ф. Експопродком, Україна
0,4-0,5 + + + + +
ТМТД, 40% в.с.к., тирам, 400 г/л, ф. Август,
Росія
+ + + +
Фундазол, 50% з.п., беноміл, 500 г/кг, ф. Агро
Кемі, Угорщина
2,0-3,0 + + + + +
+ – ефективний проти даної хвороби
патогени. Протруйники ефективні проти хвороб насіння і
проростків зі стимулюючою дією на проростаючу рослину;
– протруйники триазольної групи одно-, дво- та триком
понентні. Найширший спектр дії має Байтан універсал. Пре
парати цієї групи повністю контролюють сажкові хвороби,
кореневі гнилі, снігову плісняву і помірно-борошнисту росу,
септоріоз, буру іржу на початкових фазах росту;
т протруйники на основі бензимідазолів – Дерозал, Колфуго
та ін. Добре контролюють тверду і летючу сажку, задові- , льно – окремі кореневі гнилі, але не забезпечують захисту
і від усіх кореневих гнилей та хвороб на ранніх фазах росту
г рослин.
Байтан універсал має дуже широкий спектр дії проти збуд
ників хвороб, що передаються через насіння, ґрунт і повітря, та
забезпечує тривалий захист сходів рослин від комплексу хвороб
восени та навесні (рис. 1.4) Досить ефективно діє Байтан універ
сал на ранні інфекції, що поширюються через ґрунт – на тифульо-
зну гниль та на збудників комплексу хвороб коріння і основи стеб ла (Ризагішп зрр., НеїтіпІЇїозрогіит зрр., Рзесіосегсозрогеїіа
пегроігіспіосіез, Оаетапопусез §гатіпіз). Завдяки системній діїтри-
адименолу, значною мірою знищуються ранні інфекції хвороб, що
поширюються через повітря, а саме: справжня борошниста роса
САЖКА, ВИДИ
БОРОШНИСТА РОСА
ІРЖА, ВИДИ
РИНХОСПОРІОЗ ЛИСТЯ
СНІГОВА ПЛІСНЯВА 1
Рис. 1.4. Тривалість захисної дії протруйника Байтан універсал.
50
(ЕгузірЬе §гашіпІ8), види іржі (Риссіпіа зрр.), септоріозна плямис
тість листя (8ергогіа (хШсі) та ринхоспоріозна плямистість листя
(КііупсЬозрогіит зесаііз).
Під дією Байтану, як стимулятора росту, дещо уповільнюється
ріст стебла, але помітно стимулюється ріст кореневої системи.
Формується сильне, довге і добре розгалужене коріння, завдяки
цьому рослини краще перезимовують та мають вищу посухо
стійкість, стають стійкішими до вилягання. Добре розвинута ко
ренева система забезпечує інтенсивне засвоєння елементів жив
лення, підвищує кущистість і формування високоврожайного типу
рослин (рис. 1.5). Протруєне Байтаном насіння може сповільню
вати темпи проростання на важких ґрунтах і за низької темпера
тури. Не варто загортати насіння глибше 4 см.
Байтан Універсал Стандарт
Віал містить дві діючі речовини. Диніконазол М належить до
групи триазолів, тіабендазол – до групи бензимідазолів. Обидва
компоненти мають системну дію. Завдяки пересуванню до точок
росту, препарат захищає сходи і кореневу систему рослин від ура
ження ґрунтовими патогенами. Віал пригнічує розвиток грибів-
збудників хвороб, які містяться як на поверхні насіння, так і всере
дині нього. Препарат забезпечує повний захист від насіннєвої
інфекції, достатньо ефективний проти кореневих (прикореневих) гни-
лей і листкової інфекції на початковій фазі росту і розвитку рослин.
Оскільки протруйник справляє не тільки захисну, а й лікувальну
дію, ефективне пригнічення хвороб забезпечується навіть після
виявлення їх симптомів.
51
Вітавакс 200 ФФ поєднує системну дію карбоксину проти
внутрішніх хвороб насіння з контактною дією тираму на хвороби,
що передаються через насіння і ґрунт. Дві діючі речовини забезпе
чують контроль головних хвороб озимої пшениці на ранніх фазах
росту. Вітавакс 200 ФФ стимулює процес проростання, покращує
розвиток кореневої системи, сприяє формуванню оптимального
стеблостою, збільшує кількість однорідних пагонів. Карбоксин є
стимулятором росту рослин, що важливо за несприятливих умов
під час проростання.
Вінцит захищає від основних хвороб, які передаються через
насіння та ґрунт, а також від ранніх хвороб рослин. Має дві діючі
речовини. Флутриафол проникає в насінину, знищує хвороби та
забезпечує тривалий системний захист паростків шляхом пересу
вання по всіх тканинах вегетуючих рослин. Тіабендазол діє проти
фузаріозної, гельмінтоспоріозної та септоріозної гнилей. Вінцит
сприяє формуванню міцної кореневої системи, стимулює інтенси
вний ранній ріст сходів та кущіння рослин.
КінтоДуо – новий препарат, що має ефективний захист від
внутрішньонасіннєвої та поверхневої інфекції зерна, надійно захи
щає сходи пшениці від септоріозу. Особливою цінністю цього про
труйника є його висока біологічна ефективність проти коре
невих і прикореневих гнилей. Це – еталон щодо захисту від
гельмінтоспоріозної кореневої гнилі. Дозволяє виключити вес
няні фунгіцидні обробки посівів для захисту від кореневих гни
лей. Повністю захищає від усіх видів сажки, має надійний захист
від снігової плісняви та пліснявіння насіння (табл. 1.12).
Раксил Ультра, 12% – протруйник системної дії з діючою ре
човиною тебуконазол, що захищає від хвороб, які передаються з
насінням та через ґрунт, має високу ефективність проти твердої
та летючої сажки, а також септоріозу. На полях, де є велика ймо
вірність ураження сніговою пліснявою, іржею, борошнистою ро
сою, рекомендується застосовувати Байран універсал. Раксил Ек
стра містить дві діючі речовини (табл. 1.12) і має дещо ширший
спектр дії. Його росторегулювальна дія сприяє підвищенню зимо
стійкості та посухостійкості рослин. На основі діючої речовини
тебуконазол в Україні зареєстровано також інші препарати: Бун
кер, Кольчуга, Тебузан, Раксон.
52
Лоспел. Діюча речовина препарату тетраконазол дуже шви
дко абсорбується через насіннєву оболонку і знищує збудники хво
роб. Захищає від сажок, кореневих гнилей, септоріозу. Стимулює
ріст кореневої системи.
Дерозал. Універсальний протруювач і листовий фунгіцид. За
хищає від твердої та летючої сажок, снігової плісняви, септоріозу
проростків, кореневої гнилі. Препарат системної дії. Діюча речо
вина карбендазим є досить поширеною у протруйниках, зокрема
у Колфуго Супер, Дітокс, Сарфун.
Дивіденд Стар містить дві діючі речовини. Дифеноконазол
– це системна діюча речовина, яка менш розчинна в воді, ніж його
партнер у препараті – ципроконазол. Дифеноконазол рухається в
рослині повільно, і висока його концентрація залишається в основі
стебла, забезпечуючи надійний захист від кореневих гнилей
(рис. 1.6). Ципроконазол також має системну дію, і, до того ж,
дуже швидко переміщується по рослині. Внаслідок швидкого пере
міщення по рослині та в листі, він забезпечує надійний захист мо
лодих частин рослини, що ростуть.
Д Ф К – дифеноконазол, ЦКЗ – ципроконазол
Рис. 1.6. Захист озимої пшениці від хвороб за допомогою протруйника
Зовнішнє
інфікування
Чубок
Кореневі ГНИЛІ
Летюча сажка
Внутрішнє
інфікування
Гельмінтоспорюз
Кореневі ГНИЛІ
Випрівання
Тверда сажка
Зародок
Дивіденд Стар
53
Максим. Діюча речовина флудіоксоніл належить до класу
фенілпіролів, створений на основі природного фунгіциду, що виді
лений з ґрунтової бактерії. Це контактний фунгіцид, який також
має здатність до локального проникнення в тканини насіння.
Преміс – містить фунгіцид системної дії тритиконазол, завдя ки чому отримують здорові сходи рослин навіть за високого рівня
насіннєвої інфекції. Цю ж діючу речовину містить протруйник Реал.
Найбільш ефективним способом протруювання є інкрустація –
обробка насіння пестицидами з клейкими плівкоутворювальними
компонентами. Суть інкрустування полягає в тому, що розчин біо
логічно активних речовин адсорбується насінням, а решта нероз
чинних речовин рівномірно і міцно закріплюється на оболонці у
плівковому покритті. Інкрустація дає змогу значно підвищити ефе
ктивність препарату, зменшити на 20-30% його витрати і забруд
нення навколишнього середовища, оскільки він не осипається під
час перевезення, завантаження у сівалки і не відлітає від насінини
у ґрунті.
Для захисту від негативного впливу шкідників (хлібний ту-
рун, хлібні жуки, підгризаючі совки, дротяники, злакові мухи, попе
лиці та ін.) на початкових фазах росту доцільно використати при
протруюванні насіння також інсектицид. Це запобігає заселенню
рослин шкідниками, захищає від поширення вірусних хвороб, значно
підсилює імунні функції рослин. Порівняно з обприскуванням посівів
під час вегетації, витрата інсектициду зменшується у 4—5 разів; від
сутня фітотоксична дія на рослини. Для обробки насіння використо
вують Рубіж (2 ПІТ), Рогор С (2 ЛІТ), Промет 400 (2 л/т).
Одночасно з протруєнням насіння рекомендується застосову
вати мікроелементи.
ТЕНСО™ Коктейль – універсальне добриво, біогенні елемен ти (Си, Ре, Мп, 2п та Са) містяться в хелатних збалансованих
сполуках, які добре розчинні у воді й доступні рослинам. Співвід
ношення мікроелементів та їх вміст у добриві (табл. 1.13) повніс тю відповідає біологічним потребам рослин. Добриво використову
ється для передпосівного обробітку насіння в одному
технологічному процесі в період протруювання та для позакоре
невого листкового підживлення.
54
Таблиця 1.13 – Хімічний склад ТЕНСО™ Коктейлю, %
В Са
ЕДТА
Си
ЕДТА
Ре
ЕДТА
Ре
ДТПА
Мп
ЕДТА Мо
2п
ЕДТА
0,52 2,57 0,53 2,10 1,74 2,57 0,13 0,53
Обробка насіння сільськогосподарських культур ТЕНСО™
Коктейлем (табл. 1.14) забезпечує рослини життєво необхідними
біогенними елементами в період проростання, поліпшує їх енергію
проростання, підвищує толерантність до чинників довкілля (пато
генної біоти, несприятливих погодних умов тощо).
Таблиця 1.14 – Норми використання ТЕНСО™ Коктейлю
для передпосівного обробітку насіння
сільськогосподарських культур
Культура грам/тонну
Пшениця озима, яра 100
Ячмінь озимий, ярий 100
Соняшник 100-150
Кукурудза 100
Рис 100
Горох 100
Соя 100
Буряки цукрові 150
Ріпак 100
Гречка 100
Овес 100
Сорго 100
Просо 100
ТЕНСО™ Коктейль застосовується також і для позакоренево го листкового підживлення сільськогосподарських культур (табл.
1.15) у робочих розчинах із пестицидами та з 5-6% розчином кар
баміду, який використовується для позакореневого листкового під
живлення озимої пшениці.
55
Таблиця 1.15 – Норми використання ТЕНСО™ Коктейлю
для позакореневого листкового підживлення
сільськогосподарських культур
Культура кг/га
Польові культури (кукурудза, картопля) 1,0-1,5
Овочеві культури 0,5-1,0
Плодові культури 1,5-2,0
Ягідні культури 1,0-1,5
Виноградники 0,5-1,0
Декоративні культури та квіти 0,5-1,0
СОРТИ
Одним з головних резервів збільшення виробництва зерна ози
мої пшениці є впровадження високопродуктивних сортів у сприят
ливих для них ґрунтово-кліматичних умовах. Для повної реалізації
властивого сорту рівня урожайності і якості зерна необхідно ство
рювати умови вирощування, які б сприяли ефективному виявлен ню його генетичних можливостей. Роль сорту особливо зростає
при високому рівні інших чинників інтенсифікації, зокрема засобів
захисту рослин і добрив. В цих умовах впровадження нових інтен
сивних сортів збільшує урожайність на 25-40%. Внесок сорту у
досягнутий за останні 25-30 років рівень урожайності озимої пше
ниці у країнах Західної Європи становить 60%.
Застосування сортової агротехніки дало можливість збирати
по 40-50 ц/га зерна і більше на великих площах. Вимоги сільсько
господарського виробництва до сортів пшениці невпинно підвищу
ються і вже зараз урожай зерна в межах 60-70 ц/га не є винятком.
У селекційних програмах науково-дослідних установ ставиться
завдання створити сорти озимої пшениці з потенціальною врожай
ністю 80-90 ц/га і більше. Відомо, що при забезпеченні ідеальних
умов росту і розвитку в лісостеповій і степовій зонах України тео
ретично можливо збирати 160-200 ц/га зерна.
Новостворювані сорти повинні характеризуватись низкою цінних
господарських ознак. Поряд з високою урожайністю сорт повинен
мати високоякісне зерно, бути стійким проти ураження хворобами,
56
шкідниками та вилягання, зимостійким, добре реагувати на багатий
агрофон. Ставиться низка вимог і до структури врожаю. Вона
має поєднувати такі параметри: продуктивність колоса —1,6—
1,8 г, густота синхронно розвинутих продуктивних стебел –
550-600 шт./м2, висота стебла – 70-90 см, відношення зерна
до соломи 1:1. Для підвищення інтенсивності фотосинтезу не
обхідно збільшити ширину листків і розмістити їх під меншим
кутом відносно стебла. Надзвичайно важливо забезпечити рів
номірний розвиток головного і бокових пагонів.
Помилковим напрямком у селекції злакових виявилась недооцінка
значення біомаси врожаю і пов’язане з цим підвищення стійкості до
вилягання тільки за рахунок короткостебельності. Сорти з низьким
урожаєм біомаси дають нестабільну врожайність зерна.
До реєстру сортів України на 2004 рік занесено 85 сортів ози
мої пшениці. Для вибору сортів Центр сортознавства та сортови-
вчення Державної служби з охорони прав на сорти рослин (О.Уліч,
2004) пропонує враховувати такі їх властивості, як генетичний по
тенціал урожайності, група стиглості, адаптивність, стійкість до
хвороб та шкідників тощо.
За генетичним потенціалом і вимогами до умов вирощу
вання сорти поділяються на високоінтенсивні, інтенсивні, напівін-
тенсивні та універсальні. До високоінтенсивних належать Колум
бія, Смуглянка, Ремеслівна, до інтенсивних – Київська 8, Ятрань
60, Дріада, Харус, Пошана, Кірія, Володарка, Ліона, Переяславка
та ін. Генетичний потенціал сортів цієї групи перевищує 100 ц/га.
Для його реалізації потрібні високий агрофон, повний захист рос
лин від шкідливих організмів, дотримання всіх елементів техноло
гії вирощування. Нехтування хоч одним із агрозаходів не дозво
лить повністю реалізуватися потенціалу продуктивності сорту. Ці
сорти недоцільно вирощувати в умовах низького агрофону,
недостатнього ресурсного забезпечення.
До універсального типу належать сорти з генетичним потен
ціалом продуктивності 80-100 ц/га, зокрема Альбатрос одеський,
Ніконія, Селянка, Подолянка, Крижинка, Повага, Перлина Лісо
степу, Куяльник, Застава одеська, Зустріч, Херсонська безоста,
Василина, Веснянка, Дальницька, Добірна, Єрмак, Фаворитка та
ін. Ці сорти мають дещо нижчу стійкість до вилягання, добре ре-57
агують на внесення добрив, менш вимогливі до попередників ніж
інтенсивні. їх універсальність полягає в тому, що вони високо
врожайні і придатні для вирощування за інтенсивною технологією
та одночасно можуть забезпечувати високий нижній поріг уро
жайності на середніх та низьких агрофонах, при обмеженому ви
користанні пестицидів.
До напівінтенсивного типу сортів належать Венера, Веста,
Диканька, Елегія, Копилівчанка, Миронівська ранньостигла, Хар
ківська 105, Одеська 267, Донецька48. Вони найбільш адаптовані
до несприятливих умов природного середовища, ефективніше ре
алізують нижчі агрофони, природну родючість ґрунту. їх можна
сіяти після гірших попередників та при відхиленнях від агротехні
ки. Розміщення на високих агрофонах уможливлює вилягання.
Сорти озимої пшениці відрізняються за строками достиган
ня. До ранньостиглих належать Веснянка, Знахідка одеська, Ми
ронівська ранньостигла, Дріада, Донська напівкарликова. До се
редньоранніх – Альбатрос одеський, Застава одеська, Зустріч,
Ніконія, Колумбія, Пошана, Куяльник, Смуглянка та ін., які дости
гають на 5—6 днів пізніше за ранньостиглі. Середньостигла
група найчисленніша- Київська 8, Ларс, Миронівська 65, Мирхад,
Повага, Подолянка, Володарка, Ятрань 60, Ремеслівна та ін. Се
редньопізня група представлена такими сортами – Циганка, Ми
ронівська 66, Копилівчанка, Крижинка, Елегія та ін. У господарст
вах доцільно висівати сорти різних груп стиглості, щоб розтягнути
оптимальні строки збирання і зменшити втрати зерна.
В умовах України посіви озимої пшениці можуть гинути під
впливом несприятливих гідротермічних умов (наприклад, вимер
зання у 2003 р.). Тому важливо, щоб новостворювані сорти харак
теризувалися високою стійкістю до несприятливих чинників
середовища і стресів, мали добрі адаптивні властивості.
Найкращими за зимостійкістю є Харківська 105, Знахідка оде
ська, Ніконія, Повага, Ремеслівна, Подолянка, Крижинка, Київсь ка 8, які мають підвищену або середню зимостійкість. Середню
та вищесередню зимостійкість мають Миронівська 65, Зустріч,
Куяльник, Пошана, Поліська 90, Селянка, Ятрань 60, Миронівська
67 та ін. Недостатню зимостійкість мають Безоста 1, Обрій,
Струмок, Херсонська остиста, Скіф’янка.
58
Підвищені жаро- і посухостійкість мають сорти Леля,
Любава одеська, Колумбія, Смуглянка, Ніконія, Знахідка одесь
ка, Селянка, Куяльник, Ятрань 60, Застава.
Найбільш стійкими до вилягання є Смуглянка, Колумбія,
Ремеслівна, Дріада 1, Київська 8, Ятрань 60.
Комплексною стійкістю або толерантністю до основних
грибкових хвороб (борошниста роса, бура іржа) вирізняються
сорти Лузанівка, Колумбія, Панна, Ремеслівна, Миронівська
ранньостигла, Веста, Циганка, Київська 8, Знахідка, Застава та ін.
До “Каталогу сортів і гібридів сільськогосподарських куль
тур від ДП “Райз-Агросервіс ” 2004-2005 рр. ” включені наступні
сорти:
НІКОНІЯ. Сорт Селекційно-генетичного інституту УААН.
Короткостебловий сорт високоінтенсивного типу, стійкий до ви
лягання, якому властива висока морозостійкість та посухо
стійкість, а також комплексна стійкість до хвороб стебла та
колосу. Середньоранній, потенціал урожайності – високий (70- 90 ц/га), за показниками якості зерна належить до групи силь
них пшениць.
СЕЛЯНКА. Оригінатор – СГІ (Одеса). Належить до середньо-
рослих сортів. Середньоранній. Морозостійкість – висока, посухо
стійкий, пристосований до спеки. Високоврожайний. Дуже стій
кий до вилягання. Має групову стійкість до хвороб. Один із
кращих сортів вітчизняної селекції, належить до надсильних
пшениць.
ЗНАХІДКА. Оригінатор – СГІ (Одеса). Середньорослий, один
з найбільш скоростиглих сортів. Виколошується і дозріває на 6- 10 днів раніше інших сортів. Морозостійкість – вище середнього.
Високостійкий до спеки та посухи. Стійкий до вилягання, осипан ня та проростання зерна в колосі. Стійкість до хвороб – висока.
Високопродуктивний сорт, сильна пшениця. Середньовимогливий
до умов вирощування.
ВІКТОРІЯ ОДЕСЬКА. Оригінатор – СГІ (Одеса). Середньо-
рослий сорт лісостепової екологічної групи. Середньостиглий, стій
кий до вилягання, проростання зерна в колосі та осипання. Має
добру стійкість до хвороб. Високоврожайний, належить до групи
сильних сортів. Сорт універсального використання.
59
ОДЕСЬКА 267. Оригінатор – СГІ (Одеса). Сорт середньорос-
лий. Надзвичайно морозо- та посухостійкий. Досить стійкий до
хвороб стебла та колосу. Екологічно пластичний, добре конкурує з
бур’янами. Середньостійкий до вилягання. Належить до групи
сильних пшениць. Один з найменш вимогливих сортів щодо
умов вирощування.
ДОНЕЦЬКА 48. Оригінатор – Донецький інститут агропромис
лового виробництва УААН. Середньорослий, стійкий до виляган ня та осипання зерна сорт. Зимостійкість – середня. Середня
стійкість до хвороб. Добрі хлібопекарські властивості. Високо
врожайний сорт інтенсивного типу.
ЦИГАНКА. Оригінатор – Інститут фізіології рослин і генетики
НАНУ та Тернопільське і Черкаське НВО “Еліта”. Стійкий до
вилягання та ураження хворобами сорт. Має середню зимо- та
посухостійкість. Високі темпи весняного відростання пшениці спри
яють сильному пригніченню бур’янів. Сорт урожайний, невибаг
ливий до умов вирощування, має добрі хлібопекарські власти
вості, належить до цінних пшениць.
КРИЖИНКА. Оригінатор – ІФРіГ НАНУ та Миронівський ін
ститут пшениці. Середньостиглий з високою зимостійкістю сорт.
Стійкий до вилягання та осипання зерна. Стійкість до хвороб –
середня. Хлібопекарські властивості – добрі, належить до цінних
пшениць. Сорт високоврожайний, інтенсивного типу.
ЯТРАНЬ 60. Оригінатор – ІФРІГ. Стійкий до вилягання, з доб
рою зимо- та посухостійкістю сорт. Хворобами уражається сере-
дньо. Хлібопекарські властивості відмінні, сильна пшениця. Висо
коврожайний сорт інтенсивного типу.
МИРОНІВСЬКА 65. Оригінатор – Миронівський Інститут пше
ниці. Середньостиглий сорт з високою зимостійкістю, стійкістю
до вилягання, осипання зерна та хвороб стебла і колоса. Сорт на
лежить до цінних пшениць. Високоврожайний, універсальний у
використанні.
ПЕРЛИНА ЛІСОСТЕПУ. Оригінатор – Білоцерківська дослід
но-селекційна станція ЩБ. Середньостиглий з високою посухо
стійкістю, стійкістю до хвороб сорт. Зимостійкість – середня. Сорт
доволі стійкий до проростання зерна в колосі, має підвищену стій- 60
кість до вилягання. Продуктивність – висока. Сорт має добрі хлі
бопекарські властивості.
ОЛЕСЯ. Оригінатор – Білоцерківська дослідно-селекційна ста
нція ЩБ. Ранньостиглий з доброю зимостійкістю та посухо
стійкістю сорт. Резистентний до основних фітопатогенів. Продук
тивність – висока. Цінна пшениця.
ЕЛЕГІЯ. Оригінатор – Білоцерківська дослідно-селекційна ста
нція ІЦБ. Середньостиглий, середньорослий, високоврожайний сорт.
Має добру посухо- і зимостійкість та опірність хворобам. Стійкий
до вилягання та висипання зерна з колоса. Належить до групи си
льних пшениць. Придатний для вирощування в Степу та Лісосте пу України.
ЛАРС. Оригінатор – “Заатен Уніон ГмбХ” (Німеччина) Сере
дньостиглий, зимостійкий, стійкий до вилягання та ураження хво
робами сорт. Має високий потенціал урожайності. Хлібопекарські
властивості – відмінні. Рекомендований для вирощування за
інтенсивними технологіями в Лісостепу та на Поліссі.
ДРІАДА 1. Оригінатор – науково-виробнича фірма “Дріада”.
Придатний для вирощування в Степу та Лісостепу. Скоростиглий,
середньорослий сорт із високою стійкістю до основних хвороб та
вилягання. Зимостійкість перевищує національний стандарт. Ви
сока посухостійкість і пристосованість до спеки.
ВІТА. Оригінатор – Краснодарський НДІ ім. П.П.Лук’яненка.
Низькорослий, середньостиглий, високоврожайний сорт. Стійкий
до вилягання та основних хвороб колоса. Посухо- та морозостій
кий, пристосований до спеки.
ФІШТ. Оригінатор – Краснодарський НДІ ім. П.П.Лук’яненка.
Ранньостиглий напівкарлик, стійкий до вилягання. Високо
врожайний, борошномельні та хлібопекарські якості відповідають
сильній пшениці. Стійкий до хвороб, посухостійкість та морозо
стійкість – середні.
Найбільш поширені сорти озимої пшениці представлені в
табл. 1.16.
Особливо зростає значення правильного підбору сортів при
вирощуванні озимої пшениці за ресурсоощадними технологіями.
До реєстру сортів рослин України внесено наступні сорти (табл.
1.17).
61
Таблиця 1.16 – Характеристика найбільш поширених сортів озимої пшениці
Назва сорту
Рік
реєстрації
Зона
вирощу
вання
Група
стиглості
Напрям
викорис
тання
Зимо
стійкість
Посухо
стійкість
Стійкість
до хвороб
Урожай
ність, ц/га
Дріада 1 2004 СЛ рс Слн +++ +++ +++ 70-85
Ніконія 2000 С ср Слн ++ +++ ++ 70-85
Струмок 1998 Л ср Цін + ++ +++ 70-85
Селянка 2001 С ср Слн ++ +++ ++ 70-85
Одеська 267 1997 СЛ ср Слн +++ +++ + 50-60
Вікторія од 1998 л ср Цін ++ ++ ++ 80-90
Знахідка 2001 С рс Слн +++ +++ ++ 60-70
Ларс перс ЛП сс Слн +++ + ++ 80-90
Донецька 48 1997 СЛ ср Цін ++ ++ ++ 55-70
Крижинка 2002 ЛП сс Цін +++ + ++ 55-70
Ятрань 60 2001 СЛП ср Слн ++ ++ ++ 55-70
Циганка 1998 ЛП сп Цш ++ + +++ 50-65
Олеся 2001 ЛП рс Цін ++ ++ ++ 60-70
Елегія 2003 ЛП сс Слн ++ ++ ++ 65-75
Перлина Лісостепу 2001 ЛП сс Цш ++ ++ ++ 70-80
Миронівська 65 2000 ЛП сс Цш ++ ++ ++ 80-90
+ – середня, ++ – висока, +++ – дуже висока, С – Степ, Л – Лісостеп, П – Полісся, сс – середньостиглий, ср – серед
ньоранній, рс – ранньостиглий, сп – середньопізній, Слн – сильна, Цш – цінна
Таблиця 1.17 – Сорти озимої пшениці м’якої,
внесені в Реєстр сортів України
Назва сорту Реєстрація Зона
Група
стиглості
Напрямок
використання
Альбатрос одеській 1990 СЛ ср слн
Безоста 1 1959 С ср слн
Білоцерківська 1999 ЛП рс цін
Веселка 1997 Л сс цін
Веста 2003 ЛП сс Ц І Н
Вікторія одеська 1998 Л ср Ц І Н
Витязь 1998 с Р С Ц І Н
Ганна 1998 п сп Ц І Н
Глібовчанка 2002 Л сс С ЛН
Доля 2001 с Р С Ц І Н
Донецька 46 1990 СЛ ср С ЛН
Донецька 48 1997 СЛ ср Ц І Н
Донська напівкарликова 1985 ЛП рс Ц Ш
Дончанка 1995 с ср С Л Н
Елегія 2003 ЛП сс Ц І Н
Застава одеська 2002 ЛП ср С Л Н
Збруч 1994 Л сс Ц І Н
Зерноградка 8 1994 с ср Ц І Н
Знахідка одеська 2001 с рс С Л Н
Зустріч 2002 СЛ ср слн
Іванівська остиста 1997 Л сс слн
Київська остиста 1995 ЛП сс слн
Київська 7 1998 п ср д<Ь
Київська 8 2001 СЛП сс слн
Коломак 3 1997 СЛП сс слн
Коломак 5 1997 Л сс слн
Колумбія 2003 СЛП рс слн
Копилівчанка 2003 ЛП сс цш
Красуня одеська 1997 СЛ ср слн
Крижинка 2002 ЛП сс Ц Ш
Куяльник 2003 СЛ ср слн
Лада одеська 2000 СЛП ср слн
Леля 2000 с ср Ц І Н
Лузанівка одеська 2001 с ср слн
Любава одеська 2000 с ср цін
Мирич 1999 п сс дф
Миронівська ЗО 1995 ЛП сс ф
Миронівська 33 1998 П сс дф
Миронівська 40 1989 п сс дф
Миронівська 61 1989 ЛП сс Ц І Н
Миронівська 65 2000 ЛП сс Ц І Н
Миронівська 66 2000 п сс Ц І Н
63
Продовження табл. 1.17.
Миронівська 67 2002 П сс цін
Миронівська остиста 1992 ЛП сс Ц І Н
Миронівська 2002 ЛП рс цін
Мирхад 2000 П сс Ф
Находка 4 1996 С ср цін
Ніконія 2000 с ср слн
Обрій 1983 с ср слн
Одеська 162 1995 СЛ рс слн
Одеська 265 1996 с ср слн
Одеська 267 1997 СЛ ср слн
Олеся 2001 ЛП ср слн
Палма 2002 ЛП сп цін
Панна 2003 с ср слн
Повага 2003 СЛП ср слн
Подолянка 2003 СЛП ср слн
Поліська 90 1994 ЛП сс цін
Пріма одеська 2002 СЛ ср слн
Ростовчанка 2 1994 С ср слн
Саскія 2002 СЛП ср цін
Селянка 2001 С ср слн
Сирена одеська 2002 с ср слн
Скіф’янка 1993 с ср слн
Струмок 1998 Л ср цін
Українська одеська 1995 ЛП сп цін
Українська Полтавська 2000 Л сс слн
Фантазія одеська 1996 с ср слн
Федорівна 1994 с Р С цін
Харківська 96 1999 Л сс дф
Харківська 105 2001 Л сс <ь
Харус 2002 СЛ сс цін
Херсонська 86 1991 с Р С цін
Херсонська безоста 2002 СЛП ср цін
Херсонська остиста 1995 с рс цін
Циганка 1998 П пс цін
Юна 1993 СЛ ср слн
Ятрань 60 2001 СЛП сс слн
СИСТЕМА УДОБРЕННЯ
Урожайність озимої пшениці і якість зерна значною мірою за
лежать від забезпечення рослин елементами мінерального жив
лення впродовж всієї вегетації. Інтенсивні сорти характеризуються
більш високими вимогами до умов живлення і тільки при повному
і збалансованому забезпеченні поживними речовинами можуть
формувати високі врожаї.
64
Озима пшениця виносить з урожаєм значну кількість елемен
тів живлення з ґрунту. Для формування врожаю зерна 10 ц/га необ
хідно: 28-37 кг азоту; 11-13 кг фосфору; 20-27 кг калію, 5 кг каль
цію, 4 кг магнію, 3,5 кг сірки та 5 г бору, 8,5 г міді, 270 г заліза, 82 г
марганцю, 60 г цинку, 0,7 г молібдену. Слід зазначити, що чим бі
льший урожай і вища доза мінеральних добрив, тим більший ви
нос поживних речовин. Аналіз показує, що достатньої кількості
елементів живлення в легкодоступній формі в ґрунті майже не бу
ває, тому для одержання високого врожаю під озиму пшеницю
необхідно вносити мінеральні добрива.
Значення елементів живлення ‘”” *
• Азот. Найбільший приріст урожаю і покращення якості зерна
забезпечує азот – основний елемент росту і розвитку рослин.
Азот входить до складу всіх амінокислот, з яких побудована скла
дна молекула білка. Білкові речовини є головною складовою час
тиною протоплазми, вони присутні у кожній живій клітині, будучи
матеріальною основою всього життєвого процесу. Крім власне
білків, азот входить до складу нуклеїнових кислот, хлорофілу, віта
мінів, ферментів та ін.
Основне джерело азоту для рослин – солі азотної кислоти та
амонію. Поглинання його з ґрунту відбувається у вигляді аніонів
N0^ та катіонів ш4 +
•
Азот забезпечує ріст кореневої системи і надземної маси, збіль
шує вегетаційний період і тривалість активної фотосинтетичної ді
яльності, покращує якість зерна.
Пшениця поглинає азот впродовж всього періоду вегетації від
початку функціонування коренів до припинення в зв’язку із дости
ганням дії фотосинтетичного апарату. На початку росту азот надхо
дить у рослини інтенсивно, випереджаючи надходження інших еле
ментів, але величина його осіннього використання незначна. Так,
від сівби до весняного відновлення вегетації засвоюється лише
8% загальної кількості азоту. Отже, в осінній період немає потре би створювати високий рівень азотного живлення. Надлишок азо ту восени призводить до зменшення зимостійкості, переростання
65
вегетативної маси, вилягання і значного ураження посівів шкідни
ками і хворобами. Формуються схильні до вилягання рослини, що
дають меншу продуктивність і мають низьку якість зерна.
Єдиної думки дослідників про хід засвоєння азоту в період вес
няно-літнього розвитку не існує. Більшість з них вважають, що
основна кількість азоту використовується рослинами при інтенсив
ному наростанні вегетативної маси рослин за період від початку
виходу в трубку до цвітіння.
Необхідно зазначити, що за низької температури (< 10°С) у
фазах вихід в трубку – цвітіння надходження азоту в рослину різ ко сповільнюється, що може викликати зменшення розмірів та по
жовтіння листків у пізніші фази росту, наприклад 2001 і 2005 рр.
Наслідком цього є значне зниження продуктивності рослин.
Частина дослідників виділяють два періоди споживання азо ту – на початку росту стебла і під час наливу зерна. До початку
колосіння рослини поглинають 2/3 всього необхідного їм азоту, а
в період цвітіння майже припиняють його споживання. Після по
чатку формування зерна потреба пшениці в азоті знову зростає і
за період формування і наливу вона використовує 25-30% необ
хідного їй азоту.
Якщо рослинам не вистачає азоту, сповільнюється ріст вегета
тивної маси, листки набувають блідо-зеленого забарвлення внаслі
док обмеженої кількості хлорофілу. Формуються тонкі стебла, що
відстають у рості і мають дрібніші листки.
Озима пшениця так сильно реагує на азот, що піджив
ленням на певних етапах органогенезу можна впливати на
величину майже всіх елементів продуктивності. Дефіцит азо ту на початку росту обмежує процес кущіння, утворення колос
ків у колосі, на V етапі органогенезу зменшує кількість квіток у
колосі, на УІІ-ІХ – негативно позначається на виповненості та
якості зерна.
Найбільший ефект азотні добрива забезпечують у районах з
низькою потенціальною родючістю грунтів і достатнім зволожен
ням. Тому внесення азоту на бідних на гумус дерново-підзолис
тих ґрунтах має вирішальне значення для формування високого
врожаю пшениці, особливо на тлі достатнього фосфорного і калій
ного живлення.
66
• Фосфор. Для нормального темпу проходження фаз розвитку
необхідна добра забезпеченість фосфором. Він є неодмінною скла
довою частиною білків, що входять до складу клітинного ядра. За
його відсутності синтез нуклеїнових кислот сповільнюється, що об
межує поділ клітин. Фосфор відіграє головну роль у переносі енергії,
диханні і фотосинтезі. Входить до складу сполук, які акумулюють
багато енергії. Достатня кількість фосфору ліквідує проблему над
мірної кількості азоту, підвищує його ефективність. Збільшується
інтенсивність фотосинтезу, ощадніше використовується ґрунтова во
лога. Фосфор підвищує біологічну активність грунту, сприяю
чи розвитку ґрунтових мікроорганізмів.
Фосфор необхідний рослині озимої пшениці на всіх фазах росту
і на всіх типах ґрунтів. Значна частина фосфору засвоюється уже
в період проростання насіння. Нестача його в цей час не компен
сується посиленням фосфорного живлення на пізніших ета
пах розвитку. Це спричинює недобір урожаю, тому фосфорні доб
рива, основна кількість яких випускається у вигляді малорозчинних
форм, рекомендується вносити під основний обробіток ґрунту.
Найбільша кількість фосфору потрібна у період від початку вихо ду в трубку до цвітіння, коли рослини створюють його запас для
наливу зерна.
Фосфор сприяє всім процесам життєдіяльності рослин. Він впли
ває на рівномірність сходів, активізує розвиток кореневої системи,
посилюючи процес укорінення. Під впливом фосфорних добрив
нагромаджується більша кількість захисних речовин, особливо
цукрів, що підвищує концентрацію клітинного соку і позитивно по
значається на формуванні морозостійкості і зимостійкості рослин.
Рослини стають стійкішими до вилягання і хвороб (в першу чергу
до кореневих гнилей та борошнистої роси), більш продуктивно
використовують азотні добрива, швидше достигають. Фосфор
збільшує енергію кущіння, густоту продуктивного стеблостою,
число колосків і зерен у колосі та його довжину. Цей елемент має
здатність поліпшувати також урожайні якості насіння.
Низька температура ґрунту (<10°С) спричинює нестачу
фосфору для рослин навіть за високого вмісту його в ґрунті.
За низької температури підвищується в’язкість ґрунтового розчи ну і знижується дифузія та вбирання фосфору кореневою систе-67
мою. Підвищення температури ґрунту на 1°С призводить до збі
льшення вмісту фосфору в ґрунтовому розчині на 1-2%. Іони фо
сфору можуть засвоюватися з ґрунту трьома шляхами: безпосе
редній контакт з кореневою системою (до 6% від загальної
потреби), надходження з водою (1-10% від потреби), дифузія
(основний шлях надходження фосфору в рослину). За нестачі во
логи засвоєння фосфору з ґрунту утруднюється. Фосфор має вла
стивість рухатися від старих до молодих органів у рослині і вико
ристовуватися повторно {процес реутилізації).
Фосфорні добрива потрібно заробляти на глибину 10-20 см,
оскільки він малорухомий в ґрунті і не вимивається в глибші шари.
• Калій. Роль цього елементу в житті рослин різноманітна. Він
активізує роботу низки ферментів, з допомогою яких синтезують ся білкові речовини і нагромаджуються цукри. Це в свою чергу
підвищує морозо-, холодостійкість і стійкість рослин до грибкових
захворювань. Під впливом калію формується добре розвинута
коренева система, покращується кущіння, виростає міцніша соло
мина, що запобігає виляганню. Достатня забезпеченість калієм
послаблює негативну дію надлишкового азотного живлення, спри яє нормальному ходу фотосинтезу, підвищує посухостійкість. Ка
лій бере участь у всіх обмінних реакціях, активізує переміщення
вуглеводів із вегетативних органів до колоса, сприяючи кращому
наливу зерна, в результаті чого підвищується крупність і виповне
ність зерна, вміст білка.
Озима пшениця засвоює калій з ґрунту від проростання до цві
тіння, а найбільш інтенсивно – у фазах виходу в трубку і колосіння.
Максимальна кількість його нагромаджується в рослинах озимої
пшениці під час цвітіння.
Повна норма калійних добрив вноситься разом з фосфорними
під основний обробіток ґрунту, щоб перемішати добриво на гли
бину орного шару ґрунту. Ефективність азоту, фосфору і калію зна
чною мірою зменшується на кислих ґрунтах.
Калій запобігає зниженню врожайності у холодну погоду. Він
переміщується у рослині від старших листків до молодих {реутилі
зація), тому спочатку нестача калію проявляється на старших
листках. Може частково вимиватися з ґрунту.
68
Надмірна кількість калію обмежує засвоєння кальцію і маг
нію. Зменшення кількості калію в клітинах рослин і збільшення в
них кількості кальцію зумовлює старіння тканин.
• Кальцій. Кальцій посилює обмін речовин, відіграє важливу роль
у нагромадженні вуглеводів, позитивно впливає на ріст надземних
органів. Впливає на процеси фотосинтезу й транспортування вуг
леводів у рослинах та на засвоєння азоту рослинами. Підвищує
стійкість рослин до грибкових і бактеріальних хвороб та жаро
стійкість. Майже не рухається з нижньої частини до точки росту,
тобто не піддається його повторному використанню (реутилізації).
Нестача кальцію негативно позначається насамперед на розвит ку кореневої системи. На ній мало формується кореневих волос
ків, за допомогою яких із ґрунту до рослини надходить основна
маса води й розчинених у ній поживних речовин. Зовнішні клітини
коренів руйнуються. Найбільше кальцію міститься у вегетатив
них органах рослин, з ростом яких потреба в ньому збільшується.
Пшениця чутлива до підвищеної кислотності ґрунту. Вона кра ще росте при слабокислій чи нейтральній реакції (рН 6) і добре
реагує на вапнування не тільки сильнокислих, але й середньокислих
ґрунтів. Норму внесення вапнякових добрив безпосередньо під
пшеницю визначають за показником гідролітичної кислотності з
розрахунку 250-350 кг/га карбонату кальцію. Вона коливається
від 2 до 6 т/га вапна. Вапнякові добрива найкраще вносити зразу
після збирання попередника або після лущіння поля і загортати їх
у ґрунт на глибину всього профілю оранки. Краще проводити
вапнування ґрунту, ніж удобрювати рослини вапном. Пере
шкоджають засвоєнню кальцію висока температура, низька воло
гість повітря.
Оптимізація реакції ґрунтового розчину вапнуванням поліпшує
використання мінеральних добрив на 10-15% і більше.
• Магній. Магній входить до складу хлорофілу, бере активну
участь у процесі фотосинтезу. Хлорофіл містить 15-30% усього
магнію, що засвоюється рослинами. Активує ферменти, які за
безпечують білковий і вуглеводний обміни. Магній забезпечує пе
реміщення фосфору в рослині, процеси дихання, перетворення азоту
69
в білок. Нестача цього елементу стримує синтез азотовмісних
сполук, фотосинтез, ріст рослин, зменшується стійкість до хво
роб, що призводить до зниження врожайності та якості зерна.
Магній особливо важливий для засвоєння ИРК у великих кіль
костях при вирощуванні за інтенсивною технологією.
Відбувається інтенсивне збіднення грунту на магній. Він до
сить рухомий і легко вимивається з ґрунту. Втрати магнію з ґрун ту становлять щорічно 2(МЮ кг/га, тому рекомендується вносити
його в ґрунт. Часто рослини мають більшу потребу в магнію, ніж у
фосфорі, який систематично вносився раніше і важко вимиваєть ся з ґрунту. Нестача магнію викликається також великими норма ми внесення калію.
Магній краще вносити в ґрунт, перемішуючи його з шаром 10- 20 см. Цей елемент добре засвоюється також через листя, у
14-15 разів швидше, ніж калій чи фосфор. Іони магнію мають мен-
1
ший розмір і легко проникають крізь кутикулу. При удобренні ма
гнієм його у вигляді сірчанокислого магнію вносять у фазі
кущіння і в кінці виходу в трубку. Доцільно його вносити разом з
карбамідом та мікроелементами.
• Сірка. Сірка входить до складу майже всіх білків, вітамінів.1
Вона бере участь у деяких окисно-відновних процесах та істот но впливає на білковий обмін. За нестачі сірки уповільнюється
синтез білків, що затримує ріст і розвиток рослин, призводить до
зменшення врожайності та погіршення якості зерна. Сірка збіль
шує стійкість рослин до вилягання, ураження хворобами та шкідни
ками, сприяє підвищенню кількості і якості білка в зерні.
Внесення висококонцентрованих мінеральних добрив, очистка
газоподібних викидів призвели до зменшення надходження сірки
до ґрунту. Сірка легко вимивається з ґрунту, а також значна її кіль
кість виноситься з урожаєм. Тому інтенсивні технології потребу
ють застосування сірчаних добрив повсюдно, можливо, за винят
ком районів з великою кількістю промислових підприємств.
Не можлива високоефективна дія азоту на ріст урожай
ності без достатнього забезпечення рослин сіркою!
Сірчані добрива треба вносити під основний обробіток ґрунту.
Співвідношення азоту до сірки має становити 10:1-5:1 (на одну
70
частину сірки повинно припадати 5-10 частин азоту). За рівнем
засвоєння рослинами сірка посідає четверте місце після азоту, калію
і фосфору. Рослини засвоюють сірку впродовж вегетації, а найбі
льше до фази цвітіння.
• Співвідношення елементів живлення. Найбільший ефект
дає повне забезпечення потреб рослин озимої пшениці всіма еле
ментами живлення. Урожайність залежить від лімітуючого чин
ника, тобто від того елемента, якого найменше міститься в ґру
нті в доступному для використання рослинами вигляді.
Неправильне співвідношення азоту, фосфору і калію призводить
до зменшення продуктивності рослин, ураження хворобами, зни
ження якості зерна та ін.
Раніше рекомендувалось співвідношення азоту, фосфору і ка
лію як 1:1:1. Дослідження останніх років, а також практика вирощу
вання озимої пшениці за інтенсивною технологією показали, що
для одержання максимального врожаю зерна високої якості, при
високих дозах внесення добрив, необхідне переважання азоту:
1,5:1:1. Потреба у внесенні підвищених доз азоту обумовлена ви
соким виносом азоту з грунту, що переважає в 3-4 рази винос
фосфору.
За даними Миронівського інституту пшениці, кращим співвід
ношенням елементів живлення К:Р:К є 1,5:1:1. Таке ж співвідно
шення нами рекомендується для регіонів Західної України.
V
• -Способи і строки внесення. Мінеральні добрива можна вно
сити під основний обробіток восени, давати в рядки при сівбі і
підживлювати ними посіви під час вегетації. Повну норму фосфо
рних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток.
Перенесення цих добрив для осіннього чи весняного підживлення
набагато знижує їх ефективність. Краще вносити добрива під
оранку, тоді вони перемішуються з шаром ґрунту на глибину ора
нки від 5-10 до 22-25 см. Глибоке перемішування добрив сприяє
кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на більшу
глибину в початкових фазах росту і підвищенню зимостійкості.
При внесенні під культивацію добрива містяться у верхньо му шарі ґрунту. Після загортання культиватором і боронами 50- 71
80% гранул залишається в шарі 0-2 см, а 81-100% – у шарі 0-6
см. Навіть при культивації у два сліди 75% внесеної кількості доб
рив може залишатись у шарі 0^1 см. Це сильно зменшує ефект
від добрив, а за нестачі вологи їх віддача дорівнює нулю внаслідок
пересихання верхнього шару грунту.
У зв’язку з тим, що восени озима пшениця засвоює невелику
кількість елементів живлення (орієнтовно г\[30Р|0К30), часто вини
кає питання доцільності осіннього внесення фосфорних і калійних
добрив. Базується цей сумнів на фінансах: для чого вкладати кошти
у вересні на купівлю фосфорних і калійних добрив, чи не краще
купити ці добрива навесні, а з вересня по березень (понад 6 міся
ців) мати вільні кошти, або не платити відсотки за кредит.
За даними науково-дослідних установ, ефективність добрив за
весняного внесення фосфору і калію знижується в 1,5-2, 0 рази.
Проте фосфорні та калійні добрива навесні можна внести лише
на поверхні і неможливо перемішати з ґрунтом. Елементи жив
лення знаходяться у верхньому шарі (Р205 за місяць мігрує на 1
см) і не можуть повноцінно використовуватися рослиною. Корене ва система має поверхневий характер розвитку (явище хемотро
пізму). Верхній шар ґрунту, де містяться фосфор і калій, періодич но пересихає, і елементи живлення без води не засвоюються
рослиною, що веде до зниження врожайності і різкого зменшення
коефіцієнта використання фосфору і калію з добрив. Крім того,
озима пшениця дуже негативно реагує на осінню нестачу фосфо
ру. Тому лише за осіннього внесення фосфору і калію можна
одержати добре розкущені рослини з розвинутою кореневою
системою. Такі рослини “програмують” вищий потенціал
урожайності і завжди більш ефективно використовують азот
з весняних підживлень. Так що фінансова вигода весняного
внесення фосфору і калію не має агрохімічного обгрунтуван
ня, навіть якщо ці елементи вносяться у вигляді нітроамо-
фоски.
• Норми внесення добрив. У зоні Лісостепу на світло-сірих
опідзолених ґрунтах раніше рекомендувалось вносити по 50-60 кг/
га діючої речовини азоту, фосфору і калію. З впровадженням у
виробництво інтенсивних технологій норми внесення добрив знач- 72
но підвищились. Для повної реалізації можливостей високопродук
тивних сортів озимої пшениці при вирощуванні за інтенсивною тех
нологією рекомендується вносити 90-120 кг/га діючої речовини
кожного елементу.
При внесенні Р90120К90 ]20під оранку рослини повністю забез
печені фосфором і калієм впродовж всієї вегетації, тому немає
потреби вносити мінеральні добрива в рядки під час сівби. Рядко ве внесення збільшує тривалість сівби і затрати на виробництво
зерна. Крім того, гранули добрив, які розміщуються поруч з висі
яним насінням, розчиняючись, підвищують концентрацію ґрунто
вого розчину і на 3-6% зменшують польову схожість.
Узагальнюючи дані науково-дослідних установ, зональних агро-
хімлабораторій та досвід вирощування за інтенсивною техноло
гією, під озиму пшеницю у західних регіонах України, залежно від
ґрунтових умов і попередників, рекомендуємо такі орієнтовні нор ми внесення мінеральних добрив (табл. 1.18).
Ці норми необхідно уточнювати в кожному конкретному ви
падку, враховуючи особливості агротехніки, метеорологічні умови
року і дані діагностики.
При внесенні під просапні культури, особливо під цукрові буря ки і картоплю, по 50 т/га гною і ^0 |20Р80 ]20К80 120, рекомендовану
норму мінеральних добрив під озиму пшеницю доцільно зменши ти орієнтовно на третину, оскільки буде використовуватись після
дія добрив, внесених під попередник. Встановлюючи норму фос
форних і калійних добрив, важливо мати дані ґрунтової діагностики,
а для проведення підживлень азотом врахувати також результати
листкової діагностики.
У Степу на чорноземах найвищий приріст урожаю одержу
ють від азотних добрив. Фосфорні і калійні у цій зоні менш ефек
тивні. Проте в складі повного удобрення вони не менш цінні, ніж
в інших ґрунтово-кліматичних зонах, підвищуючи ефективність
азотних добрив та послаблюючи негативну дію азоту на зимо
стійкість рослин.
Норми добрив на програмований урожай розраховують балан
совим методом за логічними схемами (табл. 1.19) чи формулами.
Для формування 1 ц зерна необхідно 3,0-3,7 азоту, 0,9-1,3 фос
фору, 1,8-2,7 калію.
73
Таблиця 1.18 – Орієнтовні норми мінеральних добрив для формування 50 ц/га зерна
озимої пшениці
Зона Основні типи грунтів
Попередник
Зона Основні типи грунтів
багаторічні
бобові
трави
зернові
бобові
однорічні
трави,
гречка, овес
просапні:
картопля,
кукурудза,
цукровий
буряк, ріпак
льон-
довгуиець
Зона Основні типи грунтів
N Р К N Р К N Р К N Р К N Р К
Лісостеп Чорноземи глибокі,
малогумуспі, чорноземи
опідзолсиі. Тсміго-сірі
опідзолені
40 50 50 70 60 60 120 90 90 90 70 70 – – Лісостеп
Сірі та світло-сірі
опідзолсиі 60 60 60 80 60 60 140 100 100 110 80 80 120 90 90
Полісся Дерново середпьо- і
слабопідзолисті
супіщані і суглинкові
60 60 60 80 60 60 140 100 100 110 80 80 120 90 90
Полісся
Дерново-карбонатні 60 50 50 80 60 60 140 100 120 110 80 100 – –
Псредкарпаття Дерново середньо-
підзолисті поверхнево
оглеєні
60 60 60 80 60 60 140 100 100 100 80 80 100 80 80
Закарпатська
низовина
Дерново-опідзолспі
слабоглеюваті
60 60 60 80 60 60 140 90 90 100 80 80 – –
Таблиця 1.19 – Розрахунок норм добрив
для одержання 70 ц/га зерна озимої пшениці
Показник Символ Азот, N
Фосфор,
Р2О5
Калій,
К20
1. Програмована врожайність, ц/га У 70 70 70
2.
Винос елементів живлення для
формування 1 ц зерна, кг
в 3,5 1,1 2,4
3.
Винос елементів живлення
програмованим урожаєм (У • в),
кг/га
В 245 77 168
4.
Маса розрахункового шару
грунту, т/га
м 3000 3000 3000
5.
Вміст елементів живлення у
грунті за результатами аналізів,
мг на 100 г
г 8 9 10
6.
Вміст елементів живлення в
розрахунковому шарі грунту
(Г=0,01 -М-г), кг/га
Г 240 270 300
7.
Коефіцієнт використання
поживних речовин з грунту
Кг 0,30 0,10 0,15
8.
Буде засвоєно урожаєм
елементів з грунту
(Г-Кг), кг/га
К 72 27 45
9.
Не вистачає елементів живлення
для формування програмованого
(70 ц/га) врожаю (В – К), кг/га
д 173 50 123
10.
Коефіцієнт використання
поживних речовин з мінеральних
добрив
Км 0,80 0,40 0,70
11.
Потрібно внести поживних
речовин з мінеральними
добривами (д : Км), кг/га
Д 216 125 176
Масу розрахункового шару ґрунту вираховуємо, виходячи з гли
бини орного шару (25 см), площі 1 га (10000 м
2) та об’ємної маси
метра кубічного ґрунту (1,2 т/м3).
Звідси: 10000 м
2
• 0,25 м • 1,2 т/м3
= 3000 т/га. Знаючи, що в 100
г ґрунту міститься 8 мг азоту (г), заходимо його кількість (М) в
3000 т/га за формулою:
Г= 0,01 -М-г = 0,01 • 3000 • 8 = 240 кг/га азоту.
Коефіцієнт використання того чи іншого елементу з ґрунту (Кг)
показує ту його частину, яка надходить у рослину впродовж веге-75
тації, відносно загальних запасів рухомої форми елементу в орно му (розрахунковому, 0,25 м) шарі грунту. Коефіцієнт використання
рухомих форм поживних речовин з ґрунту змінюється під впливом
таких чинників, як родючість ґрунту, його кислотність, погодні
умови, модель технології тощо. Це ускладнює їх застосування для
визначення програмованих норм добрив. Орієнтовні коефіцієнти
використання поживних речовин з ґрунту для озимої пшениці є та
кими: азот 0,20-0,35; фосфор 0,05-0,15; калій 0,08-0,20.
Коефіцієнт використання поживних речовин з мінеральних доб
рив для озимої пшениці коливається в таких межах: азоту 0,50-
0,80; фосфору 0,20-0,45; калію 0,55-0,85.
Отже за схемою розрахунку, викладеною в табл. 1.19, для одер
жання 70 ц/га зерна необхідно внести добрива в нормі
^2і<Р пс Це орієнтовна норма, яка може змінюватися під впливом коливання коефіцієнтів використання поживних ре човин з ґрунту і мінеральних добрив, родючості ґрунту і вмі сту в ньому елементів живлення тощо. Ця схема розрахунку може бути викладена у вигляді такої формули: У-в-0,0Ш-г-Кг 7О-3,5-О,01-30ОО-8-О,3 Д = – – = ; – – — = 216 кг азоту ісм 0,8 Аналогічно розраховуються норми внесення калію і фосфору. • Удобрення азотом. У системі удобрення озимої пшениці най складніше забезпечити оптимальне азотне живлення. Ефектив ність осіннього внесення азоту знижується, особливо при збіль шенні його дози. Для створення оптимальних умов живлення рослин азотом впродовж усієї вегетації необхідно спочатку уник нути його надлишку, а пізніше забезпечити інтенсивне азотне жи влення рослин. При внесенні невеликих норм азоту (ТЧ60) восени, до початку наливу зерна, кількість доступного в ґрунті азоту різко зменшується внаслідок його використання на формування вегета тивної маси і вимивання з ґрунту восени і навесні. Внесення ви щих норм азоту восени є проблемним внаслідок різкого зниження зимостійкості, переростання рослин і погіршення фітосанітарного стану. Значна частина азоту вимивається в глибші шари осінньо- 76 весняними опадами, зменшуючи його ефективність. Застосуван ня великої дози азоту ) рано навесні зумовлює сильний розви ток вегетативної маси, в густих посівах утворюється надлишок стебел і все це призводить до вилягання посівів. В період від цвітіння до воскової стиглості за нестачі азоту від бувається інтенсивне його переміщення з вегетативних органів у зерно. Внесення азоту в цей момент створює умови для кращого його використання на ростові процеси і формування репродуктив них органів, підвищує якість зерна. Тому для повного забезпечення рослин азотом впродовж всієї вегетації потрібно використовувати повільно розчинні добрива або вносити їх роздрібно в декілька прийомів. Оскільки практично всі азотні добрива є легкорозчинними, то у разі необхідності невелику частину їх вносять восени, а решту використову ють під час весняно-літніх підживлень у фазах найбільшої потреби їх для росту і розвитку рослин. Дещо інші рекомендації наукових установ щодо внесення азо тних добрив у посушливих умовах Півдня України. На важких глинистих і суглинистих ґрунтах, до того ж за недостатньої кілько сті опадів, вимивання азоту за межі кореневмісного шару ґрунту не виявлено. Він може переміщуватися в глибші шари, але не без поворотно. Із висхідними водами нітратний азот піднімається у верхній шар ґрунту і використовується рослинами. Тому в умовах Степу важливе значення має осіннє внесення азоту, яке за даними багатьох дослідників є більш ефективним ніж весняне, особливо пізньовесняне. Проте якщо восени добрива не використовували, внесення азоту рано навесні на вологий ґрунт сприяє збільшенню густоти стебел, особливо на зріджених чи недостатньо розвину тих посівах. При пересиханні верхнього шару ґрунту підживлення рекомен дується проводити прикореневим способом. Аналізуючи всю різноманітність можливих варіантів застосу вання азоту, що визначаються факторами агротехніки і клімату, та пов’язаних з ними особливостей росту та розвитку рослин і про тікання процесу закладання елементів продуктивності, розроблено різні системи азотного удобрення. Вони можуть складатися з дво-, три- і чотириразових підживлень. Особливості їх подано нижче. 77 1. Восени на бідних ґрунтах і після гірших попередників вно сять не більше N . Внесення азоту в таких умовах сприяє кращо му росту рослин восени, внаслідок формування більшої кількості пластичних речовин підвищується зимостійкість. Підставою для прийняття рішення про внесення азоту є дані ґрунтової діагности ки. Якщо загальна доза азоту не перевищує ЇЧ60, допускається її одноразове внесення восени. 2. Ранньовесняне (регенеративне) підживлення на II чи III етапі органогенезу інтенсифікує процес кущіння, підвищує густоту стеблостою (тому і називається регенеративним), збі льшує кількість члеників колосового стрижня. Доза азоту для першого підживлення найбільше залежить від двох чинників – стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30% (ІЧ30 60) від по вної норми азоту. Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущінню утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600- 700 шт./м2. У лісостеповій зоні Західної України відновлення вес няної вегетації, як правило, настає у березні-квітні. Виходячи з даних табл. 1.20, можна прогнозувати можливі відхилення густоти про дуктивного стеблостою і вносити відповідні корективи до техно логії догляду за посівами. Таблиця 1.20 – Зміна густоти продуктивного стеблостою залежно від часу відновлення весняної вегетації Календарні дати Відновлення весняної вегетації Відхилення (±) густоти продуктивного стеблостою, порівняно 3 1-6.04, % Календарні дати Відновлення весняної вегетації рослини нерозкущені рослини мають два і більше пагонів до 15.03 надраннє +35-60 +30-40 15-31.03 раннє +20-35 +20-30 1-6.04 середнє 0 0 6-15.04 пізнє -20-30 -15-25 після 15.04 надпізнє -30-50 -25-35 78 Якщо посіви зріджені (200-230 рослин на 1 м 2), під час пер шого підживлення вносять !Ч60 За наявності 180-200 рослин на 1 м 2 дозу азоту для першого підживлення збільшують до N . Норму азоту збільшують в роки з пізньою весною, що характе ризуються пізнішим відновленням весняної вегетації (близько 6 квітня), внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшуєть ся. В роки з ранньою весною (відновлення вегетації настає в сере дині березня) на добре розвинених густих посівах перше піджив лення проводити недоцільно (табл. 1.21). Найбільша віддача добрив від першого підживлення забезпе чується у випадку прикореневого внесення з використанням зер нових сівалок (С3-3,6А-01, СЗ-5,4-01) з боронами, коли гранули добрив загортаються в ґрунт. Використовують також навісні роз кидачі НРУ-0,5, НРУ-0,6, МВД-900, які рівномірно розкидають добрива на полі. Особливо ефективне внесення азотних добрив по тало-мерзлому ґрунті. 3. Друге підживлення – продуктивне – найбільш впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослин у трубку (IV етап органогенезу). До підживлення необхідно внести гербі циди, щоб не допустити засвоєння азоту бур’янами. Сприяє кра щому росту бокових стебел, які за продуктивністю наближають ся до головного стебла. Якщо рано навесні внесли 30% загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять 50%, або N 90. Норма добрив визначається першим підживленням (табл. 1.21). Збільшення дози азоту на II етапі вимагає зменшувати її на IV етапі і навпаки. Оптимальну норму добрив другого підживлен ня встановлюють за листковою діагностикою. Для запобігання втратам амонійної форми азоту з аміачної селітри, за наявності вітру і сухої погоди та недостатньо розвинутого травостою доці льно проводити підживлення вранці і ввечері. Друге підживлення – вирішальний чинник роздрібненого вне сення добрив, бо найбільш впливає на продуктивність колоса, його озерненість, а значить – і на підвищення врожайності озимої пшениці. 4. Третє підживлення (якісне ) – вносять решту азоту (И30 60) в період від початку фази колосіння до наливу зерна (УПІ-Х етап). Збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, під-79 Таблиця 1.21 – Орієнтовні норми внесення азоту для першого і другого підживлення залежно від густоти рослин, фази розвитку та часу відновлення весняної вегетації (ЧВВВ) для одержання 60-70 ц/га зерна* Густота рослин на ЧВВВ, шт/м 2 Час відновлен Фаза розвитку на ЧВВВ 150-200 200-250 250-300 300-350 ня весняної вегетації (ЧВВВ) Фаза розвитку на ЧВВВ П І д Ж И В Л Е Н Н Я ня весняної вегетації (ЧВВВ) Фаза розвитку на ЧВВВ перше друге перше Друге перше друге перше друге 15.03 2-3 листки 60 70 40 60 ЗО 70 70 1 пагін 50 80 40 60 – 60-80 – 60-70 2-4 пагони ЗО 80 – 80 – 60-80 – 60-70 > 4 пагонів ЗО 80 – 80 – 60-80 – 60-70
25.03 2-3 листки 70 60 50 70 50 60 ЗО 70
1 пагін 60 70 40 70 40 80-100 – 60-80
2-4 пагони 40 80 ЗО 80 – 80-100 – 60-80
> 4 пагонів ЗО 80 – 80-100 – 80-100 – 60-80
5 04 2-3 листки 80-90 40-50 60 70 60 70 ЗО 70
1 пагін 60-80 60 50 70 ЗО 80-100 – 70-90
2-4 пагони 40-60 60 50 80 – 90-100 – 70-90
> 4 пагонів 40 70 ЗО 90 – 100 – 70-90
15.04 2-3 листки 80-100 40-60 70 70 70 80 50 80
1 пагін 70-80 40-60 70 70 40 100 ЗО 80
2-4 пагони 60-70 60 50 90 – 110 – 90
> 4 пагонів 60 60-70 40 100 – 120 – 100
* перше підживлення проводиться рано навесні, друге – в кінці фази кущіння
вищує інтенсивність фотосинтезу, зростає маса 1000 зерен. Впли
ває на врожайність і якість. Чим пізніше проведено підживлення,
тим менше азот впливає на врожайність і більше на якість. Для
встановлення доцільності проведення цього підживлення викорис
товують дані діагностики.
З метою одержання високої врожайності (50-70 ц/га) і
якості зерна (вміст білка 13-14%, клейковини 27-30%) на
кожну тонну зерна необхідно вносити орієнтовно ЗО кг/га
діючої речовини азоту.
Види добрив
Слід зазначити, що на ринку України є досить вузький вибір
мінеральних добрив. Найпоширенішими з них є: азотні – аміачна
селітра і сечовина; калійні – хлористий калій, калімагнезія, калійна
сіль; фосфорні – суперфосфат; складні – нітроамофоска, амофос.
• Азотні добрива. Азот у складі добрив може бути в різних
формах:
Аміачна (МН4) добре зв’язується з ґрунтом, вільно засвою
ється рослиною, в т.ч. за низьких температур. Аміачна форма
сприяє росту кореневої системи, кущінню, кращому засвоєнню
фосфору, сірки, бору та ін. Рекомендується вносити під озиму пше
ницю рано навесні. Добре засвоюється на лужних ґрунтах. Бажа но заробляти в ґрунт.
Нітратна (N0 ^ не затримується ґрунтом і легко вимивається
у глибші шари, краще працює при вищих температурах. Рекоменду
ється вносити у фазах інтенсивного росту рослин. Добре засвою
ється на кислих ґрунтах. Ця форма азоту позитивно впливає на за
своєння калію, магнію і кальцію. Немає потреби загортати в ґрунт.
Нітратно-аміачна – найбільш універсальна форма азот
них добрив для підживлення озимої пшениці.
Амідна (ИНД у ґрунті повинна розкластися спочатку до аміа
чної форми, а пізніше до нітратної. Засвоюється рослинами пові
льніше, ніж нітратна і аміачна. Чим вища температура, тим швид ше працює амідна форма азоту. Не рекомендується вносити рано
навесні.
81
Найкращим добривом для підживлення озимої пшениці є аміа
чна селітра. Амонійна і нітратна форми азоту легко поглинаються
рослинами. Однак за осіннього внесення частина азоту в нітрат
ній формі за осінньо-зимовий період вимивається з верхнього шару
ґрунту, стає недосяжною для кореневої системи і, до того ж, за
бруднює ґрунтові води. Кращим азотним добривом для основного
внесення є сечовина, в якій азот перебуває в амідній формі і не
вимивається в глиб ґрунту. Проте за низьких температур азот із
сечовини є важче доступним для рослин.
Селітра аміачна ІЧН4Ж)3, (]Ч )
Амонійно-нітратне добриво у співвідношенні ИН4: Ж)3 = 1:1. За
стосовується в системах удобрення у всіх грунтово-кліматичних зо
нах України при передпосівному внесенні та для підживлення. Водо
розчинне, фізіологічно кисле, швидкодіюче азотне добриво. Після
внесення в ґрунт амоній поглинається ґрунтовим вбирним комплек
сом, нітратна форма утворює легкорозчинні солі і залишається у ґрун
товому розчині. Найкраще добриво для підживлення озимої пшениці.
Амонійна й нітратна форми азоту легко поглинаються рослиною. Ре
комендовані середні норми внесення аміачної селітри 2>-А ц/га.
Карбамід (сечовина) (ІЧН2)2СО, (ГУ46)
Амідне добриво – найбільш концентроване серед твердих азо
тних добрив. Синтезується з двох газів С0 2 і >Ш3. Водорозчинне,
безнітратне добриво з майже нейтральною реакцією.
Застосовується в системах удобрення в усіх ґрунтово-кліма
тичних зонах України в основне внесення та для позакореневого
листкового підживлення. Амідна форма азоту здатна швидко
засвоюватися через листкову поверхню. У ґрунті амідна фор ма трансформується в аміачну, а пізніше – нітратну. Процес цей
відбувається повільно, тому азот з сечовини рівномірно засвою
ється рослинами впродовж вегетації, надмірно не нагромаджується
в рослині і в ґрунтових водах. Мало вимивається з ґрунту, втрати
азоту в ґрунті мінімальні. Добриво не повинно містити більше як
0,8% біурету і 0,3% води.
Чим вища температура ґрунту, тим краще і швидше засвою
ється азот з карбаміду. На ґрунтах дуже кислих або свіжо звапно
ваних дає менший ефект. Менша ефективність також на перезво
ложених, холодних грунтах та за ранньовесняного внесення.
82
Одноразове внесення сечовини не повинно перевищувати
2,5 ц/га. При поверхневому внесенні карбаміду на сухий
ґрунт без негайної зародки газоподібні втрати азоту у ви
гляді аміаку можуть досягати 30—50%.
Допустима концентрація розчину карбаміду для позакоренево го підживлення зернових 5-30% (І.М. Карасюк та ін., 1995 р.).
Вміст біурету при цьому не повинен перевищувати 0,3%.
Аміачна вода (ГШ4ОН)
Розчин аміаку в воді. Масова частка азоту 20,5%. Добриво
фізіологічно кисле. Азот міститься у формах вільного аміаку (гШ3)
і амонію (1ЧН4ОН). Вміст аміаку більший, ніж амонію. Щоб уник
нути втрат азоту, найкраще вносити під оранку, або після оранки,
або перед сівбою озимих на глибину 10-18 см. Поверхневе внесен ня не допустиме, оскільки аміак швидко випаровується.
Карбамідно-аміачна суміш, карбамідно-аміачна селітра (КАС)
Це водний розчин аміачної селітри та карбаміду, в якому не
міститься вільного аміаку, і тому має певні технологічні переваги
перед твердими азотними добривами при застосуванні. Виробля
ються марки КАС-28, КАС-30, КАС-32, в яких масова частка азо ту становить відповідно 28, 30, 32%. В КАС містяться амонійна,
амідна та нітратна форми азоту, завдяки чому добриво діє
пролонговано, а рослини забезпечуються трьома формами азоту
впродовж вегетації. Використання КАС можна поєднувати із
мікроелементами, пестицидами, регуляторами росту рослин, що
мінімізує витрати на їх застосування. КАС має широкий спектр
використання: для позакореневого листкового, прикореневого під
живлення рослин та для основного внесення під оранку і передпо
сівну культивацію.
Рекомендується застосовувати КАС в інтенсивній технології
вирощування озимої пшениці для позакореневого листкового під
живлення за такою схемою: перше підживлення проводиться у
період весняного відновлення вегетації в дозі М30 б0, друге – у
фазі виходу в трубку – 1Ч30, третє – на початку колосіння І\Г20.
Об’єм робочого розчину повинен бути не менше 200-300 л/га
(Каталог мінеральних добрив від ДП “Райз-Агросервіс ” на
2004-2005 рр).
83
• Фосфорні добрива
Суперфосфат гранульований, >
Са(Н2Р04)2Н20+Н3Р04+2Са804, (Р20)
Фізіологічно кисле, водорозчинне фосфорне добриво. Містить
понад 30% сульфату кальцію, який має практичне значення як дже
рело сірки (11%). Використовується для основного і припосівного
внесення в системах удобрення в усіх ґрунтово-кліматичних зо
нах України.
Суперфосфат амонізований гранульований, марка ^Р 1 7
– ГЧН4Н2Р04+Са(Н2Р04)2 х Н2 0+Са804+Н3Р 04
Застосовується в системах удобрення в усіх ґрунтово-кліматичних
зонах України. Крім 3% азоту та 17% фосфору, містить 12% сірки,
що особливо цінно на ґрунтах, де необхідно в систему удобрення до
датково включати сірковмісні добрива. Норми внесення добрива роз
раховуються за результатами агрохімічних аналізів ґрунту, кліматич
них умов, біологічних потреб і програмованої врожайності. Оптимальна
норма суперфосфату амонізованого для озимої пшениці становить 3- 6 ц/га. Кращий спосіб внесення – по стерні перед оранкою.
Добриво хімічно кисле, водорозчинне. Внаслідок нейтралізації
кислотної дії аміаком, він не підкислює ґрунт на відміну від супер
фосфату.
• Калійні добрива
Калій хлористий гранульований,
калій хлористий дрібнозернистий, КС1, (К60)
Застосовується в системах удобрення в усіх ґрунтово-кліма
тичних зонах України (крім солонцюватих ґрунтів) під основний
обробіток ґрунту для культур, які не чутливі до шкідливої дії хло
ру. При внесенні під оранку хлор промивається у глибші шари фу
нту, що знижує можливість його потрапляння в рослину. Висококо-
нцентроване добриво, водорозчинне, фізіологічно кисле.
Рекомендована середня норма внесення добрива під озиму
пшеницю 1,5-2,0 ц/га.
Калійна сіль (КСМЧаСІ), (КЛ)
Добриво водорозчинне, фізіологічно кисле. Містить 20% ИаС1 і
2-3% М§С1. Застосовується у всіх ґрунтово-кліматичних зонах во
сени під основний обробіток ґрунту для культур (буряк, зернові, зла- 84
кові трави), які не чутливі до шкідливої дії хлору. Завдяки вмісту
натрію, доцільно вносити насамперед під цукровий буряк.
Калімагнезія (К2804 х М§804 х 6Н20)
Виробляється дві марки: у марці “А” вміст калію становить 28%,
в марці “В” – 25%. Вміст магнію в обох марках – 8%. Застосо
вується у всіх ґрунтово-кліматичних зонах. Висока ефективність
добрива спостерігається на ґрунтах, які мають низьку забезпече
ність магнієм та на культурах, що чутливі до шкідливої дії хлору.
Завдяки наявності магнію, який позитивно впливає на ростові про
цеси, синтез вуглеводів, добриво особливо ефективне на легких ґру
нтах. Цінним є також вміст сірки, який може досягати 15%.
• Комплексні добрива
Нітроамофоска (азофоска)
Одне з найкращих добрив. Добриво – концентроване, азотно-
фосфорно-калійне, гранульоване, випускається різноманітних ма
рок із різним вмістом та співвідношенням елементів мінерального
живлення: №Р:К = 16:16:16, 15:15:15таінші. Головні елементи мі
нерального живлення містяться у формі водорозчинних та лег
кодоступних для рослин сполук: гШ4Н2Р 0 4 , (гШ4)2НР04,
ЩТлГОз, Щ,С1 , КС1, КЛЧОз, СаНР04.
Фізіологічно нейтральне добриво. Ефективність удобрення нітро-
амофоскою підвищується при додатковому внесенні азотних добрив.
Оптимальна норма внесення нітроамофоски під озиму пшеницю 5-8
ц/га. Восени вноситься ?>-<\ ц/га після зернових попередників, де со лома використовується ж добриво. Після інших (кращих) попередників норма осіннього внесення – не більше 1-2 ц/га. Краще використову вати нітроамофоску для ранньовесняного підживлення (3-5 ц/га) по тало-мерзлому ґрунті. Дуже важливо для першого підживлення за мість селітри використати нітроамофоску на площах, де під основний обробіток не внесено фосфору і калію, або норма внесення цих доб рив недостатня для формування програмованого врожаю. Необхідно враховувати, що застосування нітроамофоски у сис темі удобрення озимої пшениці за існуючих цін на добрива, підви щує вартість 1 кг діючої речовини, порівняно з вартістю 1 кгд.р. у простих добривах. Тому економічно вигіднішим є перший варіант удобрення (табл. 1.22). 85 Таблиця 1.22 – Орієнтовні строки і норми внесення простих добрив і нітроамофоски у системі удобрення озимої пшениці Попередник, вид добрив Основне внесення під оранку восени / підживлення, рано навесні, кущіння, III етап органогенезу // підживлення, кінець кущіння – початок виходу в трубку (IV) /// піджив лення, колосіння, (VIII) Схема удобрення 1. 3 використанням простих видів добрив (аміачна селітра, суперфосфат, хлористий калій) після кращих попередників ?60-9оК90-120 N30- 60 N60 – 9 0 N30-60 2. 3 використанням нітроамофоски для осінньо-весняного внесення після зернових Міб-згКіб-з2Ріб-і2 1-2 ц/га нітроамофоски ^ 8 -64Р48-64К48 – 6 4 3-4 ц/га нітроамофоски N60 – 9 0 N30-60 3. 3 використанням нітроамофоски для осінньо-весняного внесення після зернових з приорюванням соломи на добриво Н48-64Р48-64К4 8 _64 3-4 ц/га нітроамофоски ^ 8 -64Р48-64К48 – 6 4 3-4 ц/га нітроамофоски N 6 0 N 3 0 6 0 4. За відсутності осіннього внесення добрив – весняне внесення нітроамофоски – ^8_б4Р48-64К48-80 4-5 ц/га нітроамофоски N 6 0 N30-60 Варіант Діамофоска марки 10:26:26 Добриво висококонцентроване, гранульоване, містить значно менше вільних хімічних кислот порівняно з нітроамофосками, тому вважається хімічно нейтральним. Біогенні елементи містяться у формах водорозчинних та легкодоступних рослинам сполук: Ш4Н2Р 04, (Ш4 ) 2НР0 4 , гШ4Ш3 , Ш4С 1 , КС1, КШ 3 . Доцільно використовувати восени під озимі культури, ячмінь пивоварний та для підживлення цукрових, столових буряків, картоплі, овочевих культур в період вегетації. Діамофоску можна вносити поверхне во з наступним загортанням у ґрунт, але найдоцільніше використову вати локально в ґрунт стрічковим способом на глибину 8-10 см. Рекомендована середня норма внесення діамофоски марки 10:26:26 під озиму пшеницю – 3 ц/га. Селітра калійна (ІШ03), (Г^К^ ) Концентроване азотно-калійне фізіологічно нейтральне водороз чинне, кристалічне добриво. Оптимальне співвідношення азоту та калію (1:3,5) в добриві дає змогу застосовувати його для живлення всіх сільськогоспо дарських культур, воно особливо ефективне на ґрунтах, які мають середній та підвищений рівень забезпечення сполуками фосфору. Краще застосовувати навесні, оскільки при внесенні восени нітра тний азот, що міститься в добриві, вимивається за осінньо-зимо вий період опадами в нижні шари ґрунту, що призводить до забруднення підґрунтових вод і він стає майже недоступним для живлення рослин. Застосовується в системах живлення культур, чутливих до шкідливої дії хлорних калійних добрив. Використо вується для позакореневого листкового підживлення озимої пше ниці в фазі колосіння у дозі 3-5 кг/га на об’єм робочого розчину 200-250 л води на гектар, а також для приготування сумішей мі неральних добрив. Кальцієва селітра (Са]Ч03)2 х 4Н20, (ІЧ^Са^) Фізіологічно лужне добриво, добре розчиняється у воді, гігро скопічне. Містить водорозчинний кальцій, який легкодоступний для живлення рослин. Краще застосовувати на кислих дерново-підзо листих ґрунтах. Використання кальцієвої селітри сприяє поглинан ню іонів кальцію, магнію, калію та інших катіонів завдяки нітрат ному азоту, який входить до складу добрива. Висока ефективність 87 кальцієвої селітри спостерігається при застосуванні локально в грунт на глибину 8-10 см, хоча виробничий досвід підтверджує непогані результати при внесені поверхнево. Втрати нітратного азоту добрива при використанні незначні. Кальцієва селітра також використовується для некореневого листкового підживлення в концентрації 0,5-1,0%, особливо при по яві симптомів дефіциту кальцію в рослинах. Висока ефективність від позакореневого підживлення кальцієвою селітрою спостеріга ється в регіонах зі спекотним посушливим кліматом та високою сонячною інсоляцією. Амофос т4Н2Р04, (ГЧ12Р52) Складне висококонцентроване азотно-фосфорне гранульова не добриво. Сполуки азоту і фосфору, які містяться в добриві є водорозчинними (вміст водорозчинного моноамонійфосфату (гШ4Н2Р04) – 85-90%, а цитраторозчинного діамонійфосфату (КН4)2НР04 – 10-15%) і легкодоступними для рослин. Застосо вується в системах удобрення в усіх ґрунтово-кліматичних зо нах України. Оптимальна норма внесення під озиму пшеницю – 2 ц/га, най краще по стерні перед оранкою. Фосфор амофосу менше зв ‘язу- ється грунтом, ніж фосфор суперфосфату. Ймовірно причи ною цього є утворення амонію, який сприяє розчиненню фосфатів і перетворенню їх у більш доступні для рослин форми. В амофосі фосфор більш рухомий, ніж у суперфосфаті. Харак тер перетворення амофосу в дерново-підзолистому ґрунті, за дани ми В.Г.Мінєєва із співавт., значною мірою залежить від рівня його окультуреності. На кислих ґрунтах амофос, як найбільш розчинна форма, швидше за інші добрива ретроградував, що призводило до зниження вмісту в ґрунті мінеральних фосфатів та збільшення фра кції органічного фосфору і недоступних фосфатів, порівняно з ґру нтом, удобреним суперфосфатом. Вапнування таких ґрунтів теж не зменшило обсягів ретроградації фосфору амофосу. На нейтральних і спаболужних ґрунтах амофос забезпечує більш сприятливий фосфорний режим, порівняно з суперфосфатом. Рідкі комплексні добрива марок 8-24-0; 10-34-0 Це розчини азоту та фосфору. Марка РКД 8-24-0 виготовля ється на основі випареної ортофосфорної кислоти, а марка РКД 88 10-34-0 – на основі суперфосфорної кислоти. Аміачна форма азо ту в добривах хімічно зв’язана з орто- та поліфосфорною кислота ми і тому транспортується в негерметично закритій тарі та вно ситься на поверхню ґрунту без одночасного загортання. В системі мінерального живлення РКД 10-34-0 можна використовувати із гербіцидами, макро- та мікродобривами, стимуляторами росту в одному робочому розчині, що, відповідно, підвищує агроекономіч ну ефективність інтенсивних технологій вирощування сільсько господарських культур. Добриво вноситься також стрічковим спо собом локально в ґрунт на глибину 8-10 см спеціальними машинами рослинопідживлювачами. Застосовується у системах мінерального живлення всіх ґрун тово-кліматичних зон України. Доцільно застосовувати в зоні не достатнього зволоження та на карбонатних ґрунтах, насиченими основами, з лужним рН. • Позакореневе (листкове) підживлення. Рослини засвоюють елементи живлення через пристосовану для цієї мети кореневу сис тему. Тому найкращим способом внесення добрив є загортан ня їх у Грунт або розкидання по поверхні під час підживлення. Добре забезпечення рослин елементами живлення на початку ве гетації “програмує” їх високоврожайний тип розвитку. У стресових ситуаціях (низькі температури, приморозки, нестача вологи тощо) засвоєння елементів живлення коре невою системою є недостатнім, що сповільнює темпи росту і розвитку. Навіть за оптимальної кількості в ґрунті доступних сполук макроелементів і вологи, їх засвоєння за низьких темпера тур є недостатнім. Особливо знижується здатність засвоювати кореневою системою азот. На другому місці щодо зниження зда тності засвоєння за низьких температур є фосфор. Порівняно менш чутливий до зниження температури з макроелементів – калій. Часто критичні періоди щодо нестачі макро- і мікроелементів настають у фазі виходу в трубку – колосіння. Внаслідок інтенсив ного швидкого наростання вегетативної маси вичерпуються з ґру нту запаси легкодоступних елементів живлення, або їх засвоєння “не встигає за темпами росту рослин “. Особливо це помітно в роки з холодними ночами. 89 У такій ситуації рослині можна допомогти позакореневим (лист ковим) підживленням. Необхідно наголосити, що це є допомі жний спосіб застосування добрив, а не основний! Ступінь (відсоток) засвоєння елементів живлення з добрив че рез листя є значно вищим, порівняно із їх засвоєнням з добрив, що внесені в ґрунт. Але обсяги засвоєння елементів через листки обмежені. Найшвидше листками засвоюється азот, магній, калій, повільніше сірка і ще повільніше фосфор, кальцій та мікроелементи. Незважаючи на цю різницю у швидкості проникнення елементів живлення в рослину, вони в цілому засвоюються листками наба гато швидше, ніж кореневою системою з ґрунту. Важко розглядати листкове підживлення як спосіб засто сування фосфору, калію, кальцію тощо. Проте азот можна вно сити у значно більших кількостях, а потребу в мікроелементах часто повністю задовольняють цим способом. Мікроелементи за лист кового внесення в 10 разів ефективніші, ніж за внесення їх у ґрунт, де вони можуть зв’язуватись у недоступні сполуки (детальніше про внесення мікроелементів див. Мікроелементи). Листкове удо брення азотом особливо ефективне на здорових рослинах, що до бре забезпечені іншими елементами живлення. Кращим добривом для цього є карбамід, який не спричинює таких опіків, як аміачна селітра. Обприскувати посіви рекомен дується у хмарну погоду, за нижчих температур (не більше 20° С) і доброї вологості ґрунту, найкраще ввечері або зранку. Удобрен ня карбамідом можна проводити практично при всіх обпри скуваннях фунгіцидами та інсектицидами. Додавання до ро бочого розчину карбаміду зумовлює кращу пропускну здатність кутикули листків, що сприяє проникненню в рослину пестицидів, підсилює їх ефективність, полегшує засвоєння через листя інших елементів живлення. За високої концентрації водний розчин карбаміду може спри чинити опіки. Молоді рослини більш стійкі до них, краще викори стовують азот. Максимальні безпечні норми внесення карбамі ду подано в табл. 1.23. Внесення одночасно з карбамідом сірчанокислого марганцю у 5% концентрації зменшує небез пеку опіків від карбаміду. 90 Таблиця 1.23 – Максимальна концентрація водного розчину карбаміду для позакореневого (листкового) внесення (за А.Сггезкчтіак, 2003) Вміст Поєднання з іншими елементами Фаза розвитку карбаміду в живлення Фаза розвитку робочому карбамід, М§504 х 7Н20 Мікро розчині, % % епсоміт, % елементи Початок кущіння 18-20 20 5 – Кінець кущіння 16-18 15 – так Початок виходу в трубку 10-12 10 – – Кінець виходу в трубку 6-8 7 5 так Колосіння 5-6 – – – Цвітіння не рекомендується вносити Молочна стиглість 4-5 – – – Необхідно враховувати, що розчинення 20 кг карбаміду в 100 л води знижує температуру розчину приблизно на 9° С. Дуже холод ний розчин може спричинити термічний стрес рослин. Мікроелементи У зв’язку з ростом урожайності і збільшенням виносу різних елементів з ґрунту, значно зростає значення мікроелементів. Бор, мідь, марганець, цинк, молібден, кобальт і ін. є каталізаторами багатьох ферментних процесів у рослинній клітині, покращують обмін речовин і позитивно впливають на урожай і якість зерна. Використовують їх для передпосівної обробки насіння чи при по закореневому підживленні пшениці. Є дві обставини, що спричинюють включення у систему удобрення внесення мікроелементів: перша — це зменшення їх надходження в ґрунт, друга — інтенсивні технології виро щування. Раніше потреба у мікроелементах задовольнялася вне сенням гною та мінеральних макродобрив. Нині використовують висококонцентровані добрива, які не містять мікроелементів, а внесення органічних добрив різко зменшилося. Тому з’явилася потреба у внесенні мікродобрив. 91 При формуванні низьких рівнів урожайності зерна (20-30 ц/га) на більшості типів ґрунтів обмежуючим чинником росту продук тивності є недостатнє забезпечення макроелементами. Вирощу вання високих урожаїв за інтенсивної технології базується на вне сенні значно більших норм мінеральних добрив, які перестають бути обмежуючим чинником. Подальший ріст урожайності вже залежить від елементу живлення, який є в мінімумі (рис. 1.7). Ча сто нестача декількох грам одного з необхідних мікроелементів може обмежити засвоєння інших елементів живлення і зупинити подальше зростання врожайності навіть на високих фонах ИРК. За високих норм МРКрізко збільшується швидкість та три валість засвоєння мікроелементів. Мікроелементи не можуть бути замінені іншими поживними речовинами. Необхідно враховувати й екологічні аспекти. За внесення ви соких норм мінеральних добрив значна частина ИРК не може за своюватись культурою, а отже втрачається, вимивається з ґрун- Рівні забезпечення найважливішими чинниками росту Мінімальний чинник, що обмежує ріст урожайності і спричинює “ви іікания урожаю зерна з бочки” А. При врожайності зерна 25-30 ц/га, як правило, обмежуючим чинником є нестача азоту, що пов’язано з низькими нормами внесення При врожайності зерна 50-70 ц/га, яка можлива при високому рівні забезпечення макроелементами внаслідок внесення N . , обмежуючим чинником є нестача магнію, сірки або мікроелементів Рис 1 7 Чинники, що обмежують ріст урожайності при низькому і високому рівні удобрення азотом, фосфором і калієм. 92 ту, забруднюючи навколишнє природне середовище. Отже, застосу вання мікроелементів має подвійну користь: – підвищення врожайності і а якості продукції; – зменшення негативного впливу інтенсивних технологій на навколишнє природне середовище За наявності необхідної кількості мікроелементів рослини синтезують повний спектр ферментів, які дозволяють інтен сивніше використовувати енергію, воду, елементи живлення для формування вищої врожайності. Вони сприяють розвит ку потужної розгалуженої кореневої системи, яка забезпе чує повніше засвоєння рослинами елементів живлення з грун ту. Підвищується стійкість рослин до посухи, холоду, ураження хворобами. Доступність макро- і мікроелементів залежить від типу ґрунту, вмісту елементів живлення, реакції ґрунтового розчину. Мікро елементи у формі неорганічних солей доступні для рослин в дуже незначних кількостях і переважно на кислих ґрунтах, лише моліб ден засвоюється на лужних (рис. 1.8). Мо N Р К $ Са Мд Ре Мп В Си, 2п 4,0 4,5 5,0 5,5 6,0 6,5 7,0 7 5 8,0 8,5 9,0, 9,5 10 V V V V Дуже КИСЛІ Слабокислі Слаболужні Сильнолужні Рис. 1.8. Доступність для рослин елементів мінерального живлення з грунтів різної кислотності (за Ю А. Злобін, 2004) 93 Найважливішими мікроелементами для озимої пшениці є мідь, марганець, залізо, цинк та ін. Марганець (Мп) Впливає на проходження процесів фотосинтезу, дихання, синтезу білків, вуглеводів та азотного обміну. Входить до ферментних сис тем, які регулюють обмінні окислювально-відновлювальні процеси в рослинах. Регулює утворення ростових гормонів і засвоєння залі за, що впливає на формування хлорофілу. Марганець поліпшує використання рослинами як нітратного, так і амонійного азо ту. Сприяє синтезу та підвищенню вмісту цукрів у листках озимої пшениці, забезпечуючи вищу морозо- і зимостійкість, підвищує вро жайність. Найбільше засвоюється марганець від фази кущіння до колосіння. Необхідний вже на початку вегетації, забезпечуючи фор мування високоврожайного типу рослин. Внесення високих норм мінеральних добрив за інтенсивної тех нології вирощування озимої пшениці призводить до нестачі марган цю. Перешкоджають його засвоєнню низька вологість повітря, низька температура Грунту, похмура погода. Нестача марганцю спостерігається на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, на кислих ґрунтах доступність марганцю висока (рис. 1.8). Мідь (Си) Мідь входить до складу ферментів, активізує вуглеводний і білко вий обмін. Позитивно впливає на фотосинтез та синтез білка. Велике значення має мідь у формуванні генеративних органів. Вона впливає на розвиток і будову клітин рослин, підвищує стійкість до грибко вих та бактеріальних хвороб, збільшує стійкість до вилягання, по сухо- та жаростійкість, зимостійкість рослин. Мідь сприяє кращому засвоєнню азоту. Найбільша кількість міді засвоюється рослиною від фази кущіння до колосіння. За нестачі цього елементу гальмуєть ся ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинте зу. Нестача міді зумовлюється високими нормами мінеральних доб рив, вапнуванням ґрунтів, високими температурами ґрунту та повітря. Пшениця дуже чутлива до нестачі міді, особливо при підвищенні но рми внесення азотних добрив до 90-120 кг/га і більше. Бор (В) Відіграє важливу функцію у синтезі вуглеводів, їх перетворенні і перенесенні, а також в окислювально-відновлювальних процесах, бі- 94 лковому і нуклеїновому обміні, синтезі стимуляторів росту, зумовлює активність ферментів, осмотичні процеси, нагромадження у росли нах вітамінів. Сприяє синтезу хлорофілу та асиміляції С02. Впливає на формування кві гок, запилення, на розвиток точки росту, на ріст та розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів, формування насіння. Підвищує посухо- і солестійкість. Майже не рухається з ни жньої частини рослини до точки росту, тобто не піддається його по вторному використанню. Нестача бору посилюється за надмірного внесення азотних, калійних добрив і вапна. Борне голодування супро воджується порушенням вуглеводного і білкового обміну. Цинк (2п) Бере участь у багатьох фізіологічних процесах, що відбуваються в рослині, зокрема у фотосинтезі, синтезі амінокислот, хлорофілу, органічних кислот, вітамінів тощо, в окислювально-відновлюваль- них процесах, обміні вуглеводів, ліпідів, фосфору, сірки. Він також сприяє нагромадженню фітогормону ауксину і потрібний для рос ту міжвузлів. У іонній формі цинк впливає на в’язкість цитоплаз ми. За рахунок стабілізації дихання при зміні температурних умов цей мікроелемент підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість ро слин, вміст білка, стійкість до ураження хворобами. Перешкоджають засвоєнню цинку високі норми азоту, фосфо ру і вапна, низька температура ґрунту. Молібден (Мо) Молібден бере участь у синтезі амінокислот і білків, регулює процес трансформації азоту в рослині, активізує проходження оки- слювально-відновлювальних процесів у рослинах, бере участь у вуглеводному обміні та в обміні фосфорних сполук, синтезі вітамі нів і хлорофілу. Він сприяє засвоєнню азоту і фосфору, поліп шує живлення рослин кальцієм, покращує засвоєння заліза. Підвищує вміст білка в продукції. Особливо ефективним є за стосування молібдену на кислих ґрунтах (рис. 1.8). Залізо (Ре) Мікроелемент, який споживається рослинами в найбільшій кі лькості, виноситься від 0,6 до 9,0 кг/га. Залізо відіграє важливу роль в окислювально-відновлювальних реакціях як компонент фе рментів, забезпечує синтез хлорофілу, без заліза хлорофіл не син тезується. Нестача заліза призводить до зменшення інтенсивності 95 фотосинтезу, на молодих рослинах видно міжжилковий хлороз. Має велике значення для проходження процесів дихання. Характери зується фунгіцидними властивостями. Перешкоджає засвоєн ню заліза висока вологість ґрунту. Кобальт (Со) Цей елемент активізує роботу багатьох ферментів, сприяє но рмальному обміну речовин у рослинах, збільшує вміст хлорофілу і білка, підвищує інтенсивність дихання. Бере активну участь у ре акціях окислення та відновлення, стимулює біосинтез нуклеїнових кислот. Позитивно впливає на озиму пшеницю на ґрунтах, близь ких до нейтральних. В інтенсивних технологіях високу ефективність забезпечують кристалони (табл. 1.24, 1.25), які містять макро- та мікроелеме нти на хелатній основі. Добрива застосовуються для позакорене вого (листкового) підживлення як доповнення до існуючої систе ми удобрення. Таблиця 1.24 – Фізико-хімічна характеристика кристалонів Марка О І Д і к 2 2 О & О СЧ 00 00 Особливий 4,9 3,3 9,8 18 18 18 3 2 0,9 4,5 Жовтий 4,4 8,6 – 13 40 13 – 1 1,0 4,3 Коричневий 3 – – 3 11 38 4 11 1,3 3,1 Що дає використання позакореневого листкового піджив лення кристалонами: – швидко та ефективно задовольняються фізіологічні потре би рослин у макро- та мікроелементах; – оптимізується мінеральне живлення рослин та коригується незбалансований склад ґрунту біогенними елементами; – стимулюються біохімічні процеси в рослинах, що сприяє повній реалізації їх потенційної врожайності. 96 N заг, % ЕС м Сі см 0,1% водного розчину рН, 1% р-ну Агрохімічні переваги кристалонів над традиційними міне ральними добривами: – хімічно чисті та екологічно безпечні добрива, що забезпе чують отримання екологічної продукції; – коефіцієнт використання рослинами біогенних елементів із добрива становить 80-95%; – підвищують толерантність рослин до стрес-чинників, що виникають внаслідок дії пестицидів, несприятливих погод- них умов, хвороб тощо; – підвищують урожайність культур та поліпшують якість то варної продукції; – використовуються разом із пестицидами, не змінюючи їх діючу речовину; – застосовуються в розчинах з широким інтервалом рН; – радіопротектор. Усі марки кристалонів містять однаковий мікроелементний склад (табл. 1.25). Таблиця 1.25 – Вміст мікроелементів в кристалонах В Си, [ ЕВТА* Мп, ЕША Ре, ЕША, БТРА* Мо 2п, ЕБТА 0,025 0,01 0,04 0,07 0,004 0,025 * ЕБТА – етилендіамінтетраоцтова кислота, БТРА – диетилентриамшпен- таоцтова кислота – хелатуючі агенти (комплексони). Хелати – це комплексні металоорганічні сполуки, які легко роз чиняються в воді та доступні рослинам. , Листкове шлжинления ЇСристалоном особливим, Таблиця 1.26 – Використання спеціальних марок кристалонів для позакореневого листкового підживлення К+Р2 0 5+К2 0+М80 Особливості застосування 18+18+18+3 Застосовується на азотофільних культурах (озима пшениця, озимий та ярий ячмінь на фураж, кукурудза на зерно, огірки) протягом всього періоду вегетації, на озимому та ярому ріпаках, цукрових буряках на ранніх фазах розвитку, підвищує врожайність культур на і 0-15%. Амідна форма азоту, яка міститься в добриві, сприяє збільшенню вмісту білка в товарній продукції зернових культур. Використовується в нормі 3-5 кг/га для позакореневого листкового підживлення на всіх типах культур. 13+40+13 Застосовується на ранніх фазах розвитку культур, оскільки в добриві є доступні сполуки фосфору, які поліпшують розвиток кореневої системи та генера тивних органів рослин. Висока ефективність спосте рігається при використанні в дозі 2-4 кг/га в поєднан ні з іншими марками кристалонів. Використовується на всіх типах грунтів. 3+11+38+4 У добриві міститься порівняно мало азоту, проте високий вміст калію і магнію. Тому доцільно застосо вувати в другій половині вегетації на калієфільних культурах (цукрові буряки, картопля, кавуни, дині), на цибулі, часнику протягом всього періоду вегетації. Застосовується в дозі 3-5 кг/га на всіх типах грунтів, особливо виявляє високу ефективність на дерново- підзолистих, піщаних ґрунтах, які мають низький вміст калію. • Регулятори росту Рекомендується застосовувати як при допосівній обробці на сіння, так і при обприскуванні посівів у період вегетації сумісно з внесенням гербіцидів чи фунгіцидів. Особливості застосування регуляторів росту подано в табл. 1.27. 98 Марка Особливий Жовтий Коричневий Таблиця 1.27 – Використання регуляторів росту рослин та біопрепаратів на пшениці Назва препарату, діюча речовина Норма внесення препарату Спосіб, час обробок Реп (лятори росту Агростимулін, в.с.р. (М-оксид-2,6-диметилпіридину і комплекс ростових речовин) 5-10 мл/т Інкрустація насіння Агростимулін, в.с.р. (М-оксид-2,6-диметилпіридину і комплекс ростових речовин) 5-10 мл/га Обробка посівів у фазі виходу в трубку Вермісол, р. (комплекс гумінових кислот, вітамінів і гормонів) 6 л/га Обприскування посівів Вермісол, р. (комплекс гумінових кислот, вітамінів і гормонів) 12-15 л/т Замочування насіння Вермістим, р. (природні фізіологічно активні речовини, мікро- та макроелементи) 3-10 л/т Обробка насіння Вермістим, р. (природні фізіологічно активні речовини, мікро- та макроелементи) 5-15 л/га Обробка рослин під час вегетації Вимпел, р. (ПЕГ 400 – 230 г/л + ПЕГ 1500 – 540 г/л + гумат натрію – 30 г/л 260 мл/т Обробка насіння Вимпел, р. (ПЕГ 400 – 230 г/л + ПЕГ 1500 – 540 г/л + гумат натрію – 30 г/л 300 мл/га Обприскування під час вегетації Гумісол, рід (комплекс гумінових кислот, вітамінів макро- і мікроелементів) 12-15 л/га Обприскування посівів для пригнічення інфекційних хвороб Гумісол, рід (комплекс гумінових кислот, вітамінів макро- і мікроелементів) 15 л/т Обробка насіння Емістим С (екстракт ростових речовин в 60% етанолі) 10 мл в 10 л води на 1 т насіння Передпосівна обробка насіння одночасно з протруюванням Емістим С (екстракт ростових речовин в 60% етанолі) 5 мл в 300 л води на 1 га Обприскування посівів на початку виходу в трубку Ендофіт ІЛ, р. (екстракт рос линних фізіологічно-активних речовин , 0,26-0,52%) 3-5 мл/т Обробка насіння одно часно з протруюванням Ендофіт ІЛ, р. (екстракт рос линних фізіологічно-активних речовин , 0,26-0,52%) 3-10 мл/га Обприскування посівів Марс У, 77% р. (поліетилен- гліколь 400 – 230 г/л + поліети- ленгліколь 1500 – 540 г/л + гумат натрію – 30 г/л) 260 г/т Обробка насіння одночасно з протруюванням Тримай 1, кр.п. (акво ІЧ-окис-2 метил-піридин-марганець (2)- хлорид) 5,0-20 г/га Обприскування під час вегетації Тримай 1, кр.п. (акво ІЧ-окис-2 метил-піридин-марганець (2)- хлорид) 10-20 г/т Обробка насіння Фумар, 1%, 10% р. (диметиловий ефір амінофумарової кислоти) 1-2 мл/т Інкрустація насіння Біопрепарати Агат 25 К, т.п. (інактивовані бактерії Рзешіотопаз аигео&сіепз штаму НІ6) 8-10 мл/т Обробка насіння Агат 25 К, т.п. (інактивовані бактерії Рзешіотопаз аигео&сіепз штаму НІ6) 8-10 мл/га Обприскування посівів Мікосан Н та В, 3% в.р.к. (луж ний екстракт афілофорального гриба Ротаз готепіапш, хітозан) 5-7 л/т Обробка насіння Мікосан Н та В, 3% в.р.к. (луж ний екстракт афілофорального гриба Ротаз готепіапш, хітозан) 10 л/га Обприскування посівів Сімтее, в.р. (лужний екстракт плодових тіл афілофоральних грибів і соку борщівника Сосновського та ВАС) 7 л/т Обробка насіння Сімтее, в.р. (лужний екстракт плодових тіл афілофоральних грибів і соку борщівника Сосновського та ВАС) 12 л/га Обприскування рослин у період вегетації 99 СІВБА • Способи сівби. Змінюючи структуру агробіоценозу з допо могою способів сівби, можна регулювати водний, повітряний, сві тловий і поживний режими посівів. Від структури посіву залежить площа живлення рослин. Вона буде оптимальною у випадку по вної реалізації біологічного потенціалу продуктивності озимої пше ниці. Необхідно враховувати сортові особливості, зокрема висоту рослин, здатність до кущіння, величину листової поверхні та ін. Рослини при рядкових способах сівби мають дуже непридатну для ефективної роботи кореневої системи площу живлення у формі витягнутого прямокутника. За рядкового способу сівби (ширина між рядь 15 см) з нормою висіву 5-6 млн/га відстань між насінинами в ряду становить 1,2-1,4 см. Площа живлення – вузький прямокутник зі сторонами 15 см і 1,2-1,3 см (рис. 1.10). Вузькорядний спосіб сівби (ширина міжрядь 7,5 см) забезпечує площу живлення теж у вигляді витягнутого прямокутника, але він удвічі коротший і ширший (7,5 см х 2,4—2,6 см). Проте для забезпечення процесу первинного кущін ня оптимальна відстань між рослинами має бути 3-4 елі. Практично вся площа зернових засівається цими двома спосо бами. Близьке розміщення насіння одне біля одного створює про блему алелопатії, фітонебезпеки і надзвичайно високої конкурентної боротьби на всіх етапах росту і розвитку. Звідси і різке зниження польової схожості і виживання рослин. Г 15 см 7 .5 см ромб, трикутник квадрат Рядковий Вузькорядний Розкидний Точний висів Рис. 1 10. Схематична площа живлення однієї рослини, що формується різними способами сівби 100 До цього часу найбільш розповсюдженим способом сівби є рядковий з міжряддям 15 см (сівалки С3-3,6А; С3-3,6А-03; СЗ-5,4; СЗ-5,4-03; СЗ-5,4-06). Проте, на нашу думку, в умовах достатньо го зволоження на добре розроблених ґрунтах перевагу мають ву зькорядний (СЗ-3.6А-04; СЗ-5,4-04) і перехресний способи сів би. Крім рівномірнішого розміщення насіння на площі, ці способи знижують забур’яненість, зменшують випаровування вологи з по верхні ґрунту. Перспективним є розкидний спосіб, поки що мало- поширений через відсутність сільськогосподарських машин для якісного проведення такої сівби. Тривають розробки сівалки такої конструкції, яка б забезпечувала точний (однозерновий) висів. • Глибина сівби. Глибина загортання насіння – один з основних показників якості сівби озимої пшениці. Вона значною мірою визна чає будову майбутнього проростка і тип рослини. Глибина сівби об ґрунтовується біологією рослин і залежить від багатьох чинників. Найважливіші з них – вологість ґрунту, його механічний склад, клі матичні умови, біологічні особливості сорту, якість насіння. Від глибини загортання насіння залежить польова схожість, своєчасність і дружність сходів, місце залягання вузла кущіння, зимостійкість рослин, стійкість їх до вилягання, ріст, розвиток і продуктивність озимої пшениці. Згідно з численними дослідженнями, проведеними у 60-70-ті роки, глибина сівби озимої пшениці у зоні Лісостепу України становить 3- 5 см. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні. Впровадження на початку 80-х років у виробництво інтенсивної тех нології вирощування озимої пшениці змінило погляди на оптимальну величину глибини сівби. Замість концепції глибокої сівби на 4— 10 см і її обґрунтування, розроблено теоретичні і практичні основи мілкі шого загортання насіння – не більше як на 2-3 см. На початку окультурення зернових первісною людиною вони поширювались самосівом на полях без найменшого загортання в ґрунт. Тисячоліттями пшеницю сіяли вручну і загортали примітив ними знаряддями на незначну глибину. Рослина, внаслідок трива лого еволюційного процесу, пристосувала свій розвиток до мілкої сівби, не глибше 2-3 см. Збільшення її стало можливим тільки після появи сівалок, тобто відносно недавно. Причому перші сівалки 101 були з анкерними сошниками і формували ущільнену борозенку для насіння. Тому можна припустити, що приріст урожаю значною мірою відбувався внаслідок якіснішої сівби, а не в результаті збі льшення глибини загортання. Розміщення всього насіння з допо могою сівалки на однаковій глибині забезпечувало дружний і рів новеликий розвиток рослин, зменшувало внутрішньовидову конкуренцію і значно підвищувало врожай (рис. 1.11). Сівалки з дисковими сошниками дали можливість вийти з склад ної ситуації у випадку нестачі вологи, оскільки дозволяли розміс тити насіння значно глибше (4-10 см) у вологоємкому шарі грун ту. Але знову ж таки, приріст урожаю обумовлювався в даному випадку не безпосередньо глибиною сівби, а рівнем забезпече ності вологою. Адже за наявності вологи у верхньому шарі ґрунту урожайнішими могли бути посіви з меншою глибиною сівби. На яку б глибину не загорталось насіння, вузол кущіння буде формуватись на глибині 2-3 см. З такої глибини рослина швидко сходить. Маючи ще достатньо поживних речовин у ендоспермі, починає нагромаджувати пластичні речовини уже в процесі фото синтезу. При глибокому загортанні на ріст підземної частини сте- Різноглибинне розміщення насіння у насіннєвому ложі, що сформоване дис ковим сошником сівалки СЗУ-3,6 Рівноглибоке розміщення насіння у на сіннєвому ложі, що сформоване анкер ним сошником сівалки СПУ-6Д Нерівномірна поява сходів при сівбі дисковим сошником 2-3 см 8 * оптиму м Я Рівномірна поява сходів при сівбі анкерним сошником Ущільнене ^ насіннєве ложе забезпечує надходження вологи, а розпушений верхній шар – тепла і повітря Рис. 1.11 Вплив типу сошника на проростання насіння 102 бла від насінини до вузла кущіння (епікотиль) витрачається основ на частина ендосперму, проросток виходить на поверхню ослаб лений (рис. 1.12). Така рослина слабше кущиться, внаслідок роз тягування вузла кущіння формується слабша коренева система, рослина менш продуктивна, схильна до вилягання. с – епікотиль; л – листок, ВК – вузол кущіння, ПКС – пер винні (зародкові) корені, ВКС – вторинні (вузлові) корені Рис. 1.12. Вплив глибини загортання насіння на формування кореневої системи і ріст рослини на початкових етапах Особливо важливо не перевищувати оптимум глибини сівби для умов, де достатньо вологи і немає суворих зим, які б призвели до пошкодження вузла кущіння (гине при мінус 17-19° С у зоні вуз ла). Тому сіяти за ресурсоощадної технології необхідно на 2- 3 см. Глибина загортання змінюється також у випадку обробки насіння хімічними препаратами. Деякі з них мають інгібіруючу дію і затримують проростання насіння, тому глибина сівби не повинна перевищувати 2-3 см. • Норма висіву. Для нормального росту і розвитку рослин потрі бна відповідна площа живлення, при якій вони будуть мати доста тньо поживних речовин і води для створення необхідної вегетати вної маси і формування зерна. 103 Урожай зменшується як при зрідженому, так і при загущеному стеблостої. У загущених посівах в результаті недостатньої освіт леності на IV-V етапах органогенезу значна частина пагонів і цілих рослин відмирає, а в тих, що збереглися, сповільнюється розвиток, формується щупле зерно і в кінцевому результаті – зменшується врожайність. У загущених посівах рослини озимої пшениці витя гуються, погано загартовуються, сильніше пошкоджуються хворо бами і шкідниками, схильні до вилягання. Формуються нерівномірні за густотою стояння посіви: рослини або загущені, або зріджені в місцях випадання рослин. Причому, чим вища норма висіву, тим гі рша рівномірність стояння рослин. Зменшується продуктивність окремих рослин і їх виживання до моменту збирання врожаю. Не обгрунтоване збільшення норми висіву зменшує реалізацію потенці альної продуктивності злаків. На зріджених посівах урожайність знижується внаслідок не повного використання площі живлення і більшої забур’яненості посівів. При малих нормах висіву, в результаті сильного кущіння і нестачі елементів живлення і води, можливе утворення великої кі лькості підгону і підсіду, які не дають зерна або утворюють не дорозвинуте зерно. Продуктивність озимої пшениці найвища за оптимальної нор ми висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючо сті грунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей со рту, строків і способів сівби, якості насіння і т.д. На родючих ґрунтах, після кращих попередників і на вищих фонах удобрення норму висіву необхідно зменшувати. Сорти, які відзначаються більшою кущистістю, сіють з меншими нормами, порівняно з слабокущистими. Вважається, що норму висіву мож на збільшити в зоні достатнього зволоження. На важких ґрунтах, де спостерігається низька польова схожість насіння, сіють біль ше, а на структурних чорноземах, які забезпечують вищу польову схожість, норму висіву доцільно дещо зменшити. Норма висіву безпосередньо пов’язана із строками сівби. При сівбі в ранні строки рослини добре кущаться і формують нормаль ний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшувати на 10-15%. 104 Згідно з численними рекомендаціями, оптимальна норма висі ву для більшості сортів становить 4,0-5,0 млн схожих насінин на 1 га, або 160-250 кг/га. У перші роки освоєння інтенсивних техно логій, однією з вимог якої є наявність 500-700 продуктивних сте бел на 1 м 2, широко поширилась думка, що вказану густоту мож на формувати збільшенням норми висіву. Це призвело до того, що стали висівати 5,0-6,0 млн/га, або 300 кг/га зерна і навіть більше. Такі норми висіву часто не призводять до росту врожаю, значно погіршують його якість, збільшують кількість використовуваних пестицидів і собівартість зерна. За даними наукових досліджень, необхідну густоту продук тивного стеблостою можна одержати при широкому діапазо ні норм сівби від 2,0 до 6,0 млн/га. Урожай меншою мірою зале жить від кількості рослин, а більше- від кількості продуктивних пагонів. Є два способи одержання 500-700 продуктивних стебел на 1 м 2 : – збільшення норми висіву; – ріст інтенсивності кущіння. У разі збільшення норми висіву зменшуються показники всіх елементів структури врожаю – продуктивна кущистість, кількість зерен та маса зерна в колосі, маса 1000 зерен. За даними багаторічних досліджень, проведених на дослідному полі кафедри рослинництва і луківництва Львівського державного аграрного університету, показники структури врожаю були кращи ми при менших нормах висіву (табл. 1.28). Найвищий урожай сорту Миронівська 61 був на варіантах з нормою висіву 3,0 і 3,5 млн/га, де він становив відповідно 59,0 ц/га і 59,6 ц/га. Аналогічну закономір ність було встановлено у дослідженнях з іншими сортами. Необхідно зазначити, що ці дані одержано при вирощуванні за традиційною інтенсивною технологією, розрахованою на великі норми висіву. Основну частину азоту (ЇМ ) вносили на IV етапі органогенезу, коли азот не міг вплинути на інтенсивність кущіння. Зрозуміло, що при застосуванні технології, розрахованої на малі норми висіву (3^1 млн/га), урожайність на цих варіантах повинна зрости ще більше порівняно з нормами висіву 4,5-5,5 млн/га. Але навіть за рівної урожайності на варіантах з висівом 3—4 млн/га одержують зерно значно нижчої собівартості внаслідок економії посівного матеріалу (до 1 ц/га), а кращий фітосанітарний стан по сівів сприяє економії дорогих пестицидів і пального. 105 Таблиця 1.28 – Вплив норми висіву озимої пшениці сорту Миронівська 61 на врожайність (середнє за 1990-1992 рр.) Норма висіву, Польова Виживання за Урожайність, млн./га схожість, % вегетаційний період, % ц/га 3,0 95,7 74,6 59,0 3,5 94,2 73,4 59,6 4,0 93,4 70,5 58,3 4,5 93,0 67,1 57,1 5,0 91,2 63,0 56,3 5,5 89,7 59,8 55,0 Отже, найвищий урожай озимої пшениці при вирощуван ні за ресурсоощадною технологією одержано на варіантах з нормою висіву 3,0-4,0 млн/га або 140-200 кг/га. Як показують дослідження, при відповідній агротехніці навіть посіви з нормою сівби 80-100 кг/га (2 млн/га) формували вищий урожай порівняно з варіантами, де висівали 5,0-6,0 млн/га схожих насінин. Зростання врожаю при менших нормах сівби пояснюється змен шенням вилягання і внутрішньовидової боротьби між рослинами, збільшенням розмірів кореневої системи, польової схожості, зимо стійкості і виживання, покращенням індивідуального розвитку ко жної рослини і фітосанітарного стану посівів. Необхідно зазначити, що неможливо перейти на низькі норми висіву без дотримання наших рекомендацій щодо яко сті підготовки ґрунту, передпосівного обробітку та компле ксу вимог до якості сівби. За низької культури землеробства зменшення норми висіву до 3,0 млн/га може призвести до зрідження посівів. Зазвичай норму висіву зернових культур визначають за такою формулою: КхВхЮО Н — —, р = АхБ 100 де Н – норма висіву, кг/га; К – млн насінин на 1 га; В – маса 1000 зерен, г; Г – посівна або господарська придатність, %; А – чистота насіння, %; Б – схожість насіння, %. 106 Значною мірою норма висіву залежить від технології вирощу вання і пов’язана з показниками структури врожаю. Для умов західного Лісостепу при вирощуванні зернових за ресурсоощадними (адаптивними) технологіями нами розроблено формулу, що дає можливість з високою точністю встановити реа льну норму висіву: С -хВхІОО Н – Хх М Гх(П-З-г ) де Н, В, Г – те ж, що й у попередній формулі, С – оптимальна кількість продуктивних стебел на 1 м 2 перед збиранням, шт.; X – коефіцієнт продуктивного кущіння; М – маса зерна з одного колоса, г; П – польова схожість, %; 3 – загибель озимих за зимів лю, або зрідження ярих культур від боронування, %; г – загибель за весняно-літній період вегетації, %. Розрахунки норм висіву за цими формулами дають різні резуль тати. тт КхВхІОО 5x45x100 „„„ , Н= – = – =249 кг/га, Г 94 С -хВхІОО — х45х100 н = Х х М = Л*І = 137кг/га. Гх(П-З-г ) 94х(85-5-10 ) Така ж норма висіву (137 кг/га) виявилась найоптимальніїною у польових дослідах з вивчення норм висіву озимої пшениці. • Строки сівби. Численні дослідження показують, що тільки при сівбі в оптимальні строки рослини можуть повністю використати всі необхідні чинники для свого росту і розвитку та забезпечити найви щий урожай озимої пшениці. За оптимальних строків сівби рослини “запрограмовуються” на високу врожайність. Продуктивність рос лин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегета тивну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання, рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість. 107 Крім того, рослини ранніх строків сівби більше пошкоджують ся шкідниками і хворобами, посіви сильніше забур’янені, можуть випрівати. Навесні, коли пшениця кущиться, бур’яни випереджають її в рості і затінюють, забираючи значну частину елементів жив лення і вологи. Все це призводить до сповільнення росту, зріджен ня посівів та зменшення врожаю. Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встиіають восе ни розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу. Щодо стійкості рослин пізніх строків сівби проти несприятливих умов зимівлі немає єдиної думки. Деякі автори вказують, що найви ща зимостійкість формується у рослин, які утворюють до кінця осін ньої вегетації два-чотири пагони, тобто за ранніх строків сівби. Дослідження останніх років у нас і за рубежем показали, що при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією, з висо кими нормами внесення мінеральних добрив, найвища зимостійкість формується за оптимальних і допустимо пізніх строках сівби. Сприятливі умови для проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря 14— 15°С, а осіння вегетація триває 40-50 днів. Якщо раніше вва жалось, що в осінній період вегетації повинно розвинутись не мен ше чотирьох пагонів, то з впровадженням інтенсивних технологій ця цифра зменшилась до двох. Згідно з вимогами деяких техноло гій, рослини зимують нерозкущеними, а продуктивний стеблостій формується синхронним весняним кущінням, інтенсивність якого регулюється певними агрозаходами. У всіх зонах Західної України запаси вологи достатні для інте нсивного весняного кущіння й ніколи не були обмежуючим факто ром. Помірна температура в квітні забезпечує тривалий період весняного кущіння. Від часу відновлення весняної вегетації до початку виходу в трубку минає 35-50 днів. Для західного Лісостепу України більшість дослідників опти мальними календарними строками сівби вважають 10-25 верес ня. У зоні Полісся оптимальні строки сівби припадають на 5-20 вересня. Строки сівби залежать від родючості ґрунту. На бідних ґрун тах необхідно сіяти раніше, на родючих – пізніше, щоб до зими рослини не переростали. Оптимальні строки сівби на удобрених 108 полях зміщуються на 10-15 днів пізніше, порівняно з сівбою на менш удобреному фоні. Строки сівби змінюються залежно від біологічних особливостей сорту. Для пластичних сортів інтервал оптимальних строків сівби довший. Календарні строки сівби сортів інтенсивного типу помітно змістились, порівняно з раніше вирощуваними сортами, на другу по ловину оптимальних строків. Ці сорти необхідно висівати за 7-10 днів. При інтенсивних технологіях створюються кращі умови для проростання насіння, одержання сходів і осінньої вегетації. Маючи достатнє живлення, посіяні на малу глибину рослини сходять значно швидше. Восени вони встигають добре розвинутися за пізніших строків сівби. Кращий розвиток рослин зберігається до збирання. За даними Львівського державного аграрного університету, найвища урожайність сортів озимої пшениці була при сівбі 30 ве ресня (табл. 11.29). Зміщення строків сівби в сторону більш ран ніх чи пізніх призводило до зменшення врожаю. Необхідно зазна чити, що в деяких випадках сівба озимої пшениці 10 жовтня давала кращі результати, ніж 10 вересня. Зокрема, це стосується сортів Миронівська 61 і Мирлебен, при вирощуванні яких осінній період відзначався відносно високою температурою повітря. Таблиця 11.29 – Урожайність сортів озимої пшениці залежно від строків сівби, ц/га Сорт Строки сівби Сорт 10.09 20.09 30.09 10.10 Миронівська 808 51,2 53,2 55,7 49,1 Киянка 52,4 54,2 57,4 48,2 Поліська 70 53,6 56,0 59,5 53,8 Миронівська 61 53,3 55,8 59,3 54,9 Мирлебен 55,7 59,6 64,1 57,9 Всього 53,2 55,8 59,2 52,8 Примітка’ у сортів Миронівська 808, Киянка, Поліська 70 дані за 1985-1987 рр.; у сорту Миронівська 61 – за 1990-1994 рр.; у сорту Мирлебен – за 1992-1997 рр. Отже, виходячи з вищевказаного, оптимальними стро ками сівби високоінтенсивних сортів при вирощуванні за ресурсоощадною технологією є 20-30 вересня. 109 ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ Своєчасне проведення тих чи інших заходів під час вегетації дає змогу збільшити продуктивність окремих елементів рослин і посівів в цілому. За нестачі вологи у верхньому шарі і недостатнього осідання ґрунту, зразу ж після сівби проводять коткування кільчасто-шпо- ровими котками. Це забезпечує дружні сходи, кращий розвиток кореневої системи восени, підвищує зимостійкість. В умовах затяжної і сухої осені (наприклад 2004 рік) може ви никнути проблема захисту посівів від мишовидних гризунів. Боротьбу з мишами проводять за наявності на 1 га 8-10 і більше їх колоній. Вносять у нори 150-200 г аміачної води, після чого їх притоптують. Високоефективним є застосування сухого аміно- кісткового (0,1-0,4 кг/га) або зернового бактероденциду (1-2 кг/ га), які не шкідливі для теплокровних тварин. Можна застосувати родентицид шторм (0,7-1,5 кг/га), розкладаючи брикети на відстані 10-15 м один від одного та по одному в кожну нору. Брикети понов люються через 7-10 днів до досягнення бажаного результату. Ро- денфос (зернова принада) вносять по 3 г в нору в осінній період. Препарат Смерть щурам № 1 – 1 пакет в нору. Весняне боронування, у разі проведення його в оптимальні стро ки, оцінюється приростом зерна озимої пшениці не більше 0,5-1 ц/га. Враховуючи непропорційно високі ціни на паливно-мастильні матеріа ли і малу ефективність весняного боронування, його можна виключи ти з технології догляду. Застосовувати цей агрозахід доцільно лише у Рис. 1.13. Коткування після сівби. випадку проведення першого підживлення азотом прикореневим спо собом. Борони агрегатуються з сівалкою, сприяючи кращому загор танню гранул добрив ґрунтом. За один прохід агрегату виконується два види робіт – підживлення і боронування, що є елементом ресур созбереження. Система боротьби з бур’янами Важливим резервом підвищення врожайності озимої пшениці є боротьба з бур’янами. За сильної забур’яненості посівів озимої пшениці урожайність зерна зменшується на 25-30% і більше. Зни ження врожаю зерна та його якості відбувається внаслідок конку ренції між бур’янами і культурними рослинами за воду, світло, по живні речовини. За високої агротехніки вирощування озима пшениця ще восени добре кущиться, перешкоджаючи розвитку бур’янів. Після сприят ливої перезимівлі вона рано навесні починає інтенсивний розвиток і закриває своїм стеблостоєм всю поверхню ґрунту, пригнічуючи сходи бур’янів. Це дозволяє віднести озиму пшеницю до групи культур, які меншою мірою забур’янюють поле і не призводять до нагромадження насіння бур’янів у ґрунті. З іншого боку, тривале перебування цієї культури у фазі осін нього і весняного кущіння (до двох місяців), коли ріст рослини у висоту є мінімальним, створює добрі умови для випереджаючого розвитку бур’янів. Це спостерігається за несприятливих умов ро сту, на дуже забур’янених полях та на зріджених посівах. До найбільш злісних бур’янів озимої пшениці належать ті, біо логічний цикл розвитку яких збігається з розвитком рослин озимої пшениці. Це перш за все озимі та зимуючі бур’яни. До озимих належать бур’яни, сходи яких з’являються восени, зимують у фазі куща і закінчують свій цикл розвитку наступного року. Це вика озима (Уісіа УШоза /_,), стоколос житній (Вготиз зесаііпш Ь), метлюг звичайний (Арега зріса-уепіі Ь) та ін. З агротехнічних заходів боротьби із зимуючими бур’янами найефективнішим є правильне розміщення культур у сівозміні. Обов’язковою вимогою є оранка не менше як за місяць до сівби. На зораному полі насіння у верхньому шарі ґрунту проростає і сходи 111 бур’янів знищуються поверхневим обробітком ґрунту, через два тижні після оранки. До сівби є час прорости новій хвилі бур’янів, сходи яких знищуються передпосівною підготовкою ґрунту. Забу р’яненість посівів зменшується у декілька разів. Зимуючі бур’яни при весняних сходах закінчують вегетацію в той же рік, а якщо проростають восени, то зимують у фазі розетки і продовжують вегетацію в наступному році. Найпоширенішими з цієї групи в умовах Західної України є грицики звичайні (Сарзеїіа Ьигза разіогіз Ь), волошка синя (Сепіаигеа суапиз Ь), ромашка непахуча (Маїгісагіа рег/огаіа М), талабан польовий (Ткіазрі агуепзе Ь), підмаренник чіпкий (Саііит арагіпе V), мак польовий (Рарауег аг§етопе Ь). В ресурсоощадній технології вирощування озимої пшениці всі види робіт направлені на знищення бур’янів агротехнічними захо дами. Сюди належать підбір чистих полів і незабур’янених попе редників, лущіння, оранка не пізніше як за місяць до сівби, знищення вегетуючих бур’янів різними видами поверхневого об робітку ґрунту до сівби, доброякісне очищення насіннєвого ма теріалу та ін. Із ярих бур’янів, вегетація яких розпочинається навесні, най більш поширеними є гірчиця польова (Зіпаріз агуепзіз Ь), лобода біла (Скепоройіит аІЬит Ь), редька дика (Керкапиз гаркапізігит Ь), вівсюг звичайний (Ауепа/аіиа Ь) та ін. Проте найбільш злісними засмічувачами пшениці є багаторіч ні бур’яни, які живуть більше двох років і багато раз плодоно сять. До них належать перш за все кореневищні, які характери зуються здатністю до вегетативного розмноження кореневищами. Це пирій повзучий (А§горугит герепз Ь), свинорий (Супойоп йасіуіоп Ь), хвощ польовий {Ециізеїит агуепзе). Боротьба з бу р’янами цієї групи здійснюється переважно в системі основного обробітку ґрунту. Для пирію застосовують метод удушення, який полягає в лущенні поля дисковими знаряддями на глибину заля гання основної маси кореневищ. Після появи проростків проводять оранку плугами з передплужниками. Свинорий знищують оранкою, кореневища його гинуть на по верхні ґрунту під дією високих та низьких температур. Пізніше їх вичісують культиваторами з боронами. 112 Інша група багаторічних бур’янів, що мас назву коренепарост кових, розмножується насінням і вегетативно (кореневими парост ками). Сюди відносять осот рожевий (Сігзіит агуепзе), осот польо вий (Зопскиз агуепзіз Ь), берізку польову (Сопуоітіиз агуепзіз Ь). Для знищення цих бур’янів застосовують агротехнічні заходи, спря мовані насамперед на виснаження кореневої системи шляхом декі лькох поверхневих обробітків і оранки. Після збирання попередника поле лущать дисковими знаряддями на глибину 6-8 см, а після появи розеток бур ‘янів – лемішними лущильниками на глибину 10-12 см. В Україні завжди є загроза сильного забур’янення посівів озимої пшениці. Переважна більшість орних земель в Україні забур’янена багаторічними видами бур’янів, які характеризуються особливо високим рівнем шкідливості. Це пирій повзучий (Еіуігщіа герепз Ь, синонім А§горугит герепз Ь), осот рожевий {Сігзіит агуепзе Ь), осот жовтий, польовий (ЗопсНиз агуепзіз Ь), берізка польова (Сопуоіуиіиз агуепзіз); у Степу поширюються гірчак степовий (АсгорШоп герепз Ь), гумай (8ог§Нит Наїерепзе Ь). Ще складніша ситуація з малорічними видами бур’янів. Запаси їх насіння в орному шарі ґрунту (0-30 см), за даними О.О.Іващенка, зросли до 1,14 млрд шт./га у Степу і до 1,47 млрд шт./га у Лісостепу. Орієнтовні втрати врожаю за наявності лише одного бу р’яну на 1 м 2 у посівах озимої пшениці становлять: берізка польова – 0,25 ц/га, лобода біла – 0,27 ц/га, метлюг польовий – 0,19 ц/га, осот рожевий – 0,68 ц/га, пирій повзучий – 0,55 ц/га, підмаренник чіпкий – 0,20 ц/га. Часто ефективність агротехнічних заходів боротьби з бур’яна ми низька внаслідок несвоєчасного і неякісного їх проведення. Якщо під час весняного обстеження на 1 м 2 поля виявлено більше 10-15 однорічних або 2-3 багаторічних бур’янів, виникає потреба у застосуванні гербіцидів. Оскільки бур’яни найбільш чутливі до гербіцидів у ранньому віці, боротьбу з ними хімічним методом розпочинають якомога швидше: від середини II до середини III етапу органогенезу, або у фазі повного кущіння зернових. На полях, де озимі не розкущи лись, деякі гербіциди застосовувати рано, бо вони можуть нега тивно вплинути на ріст пшениці. При обробітку рослин у фазі вихо ду в трубку, може спостерігатись сповільнення їх розвитку. 113 Необхідно зазначити, що використання дешевих гербіцидів (на основі 2,4Д амінна сіль) може мати низьку ефективність, особливо якщо не враховано видовий склад бур’янів або внесено гербіцид із запізненням. Стійкість рослин озимої пшениці до дії гербіци дів на основі ростово-активних речовин типу 2,4Д зберігаєть ся лише до середини 4-го етапу органогенезу. Більш пізнє вне сення гербіциду, під час формування органів колоса, часто призводить до пригнічення росту, деформації, виродження колосся внаслідок зниження стійкості озимої пшениці до біохімічного впливу гербіци дів. Зміщення терміну внесення на кінець четвертого – п’ятий етап негативно впливає на диференціацію конуса наростання, формуван ня покривних органів, квіток, тичинок, а також призводить до част кової стерильності пилку, формування дрібного зерна, часткової че реззерниці, ускладнює вихід колоса з піхви прапорцевого листка, знижує врожайність на 3-5 ц/га і більше. Негативний вплив гербіциду на рослини озимої пшениці може проявитися також за умов холодної весни. Заборонено застосовувати гербіциди під час заморозків, оскільки культурні рослини перебувають у стані холодового стресу. Поєднання гербі- цидної дії та стресу може спричинити сильне пригнічення або на віть повну загибель ослаблених рослин. В умовах холодної весни бажано, щоб гербіциди не лише збері гали необхідний рівень біологічної активності проти бур’янів, але й одночасно мали “м ‘яку” дію на відносно ослаблені та відповідно більш чутливі культурні рослини. До таких препаратів можна від нести гранстар, гроділ ультра, калібр, пріма та ін. Більшість гербіцидів дають добрий ефект тільки в боротьбі з дводольними, переважно однорічними ярими бур’янами. Пере лік найбільш поширених гербіцидів і бур’янів, проти яких вони застосовуються, подано в таблиці 1.30. Препарати розміщені за алфавітом, вказано назву і концентрацію діючої речовини, препа ративна форма, фірма-виробник та країна. Норма витрати пре парату подана в кг/га та л/га. Перелік препаратів постійно змі нюється, тому необхідно стежити за списком дозволених до застосування препаратів. Найбільш поширеними гербіцидами тривалий період були пре парати групи 2,4Д та 2М-4Х. Потрапляючи на листки бур’янів, гер- 114 біциди проникають у їх тканини, викликають зміни у процесі обміну речовин, внаслідок чого бур’яни поступово відмирають. До гербі цидів цієї групи, крім 2,4Д та 2М-4Х, належать агрітокс, дікопур МЦПА та ін. Вони знищують лободу, гірчицю, талабан, грицики, щирицю, суріпицю, мак, жовтець, редьку дику, амброзію та ін. Таблиця 1.30 – Препарати для знищення бур’янів у посівах озимої пшениці Бур’яни Назва препарату, діюча речовина, фірма, країна Норма внесення л/га 1 2 3 1. Однорічні дводольні 2,4Д, 507с в.р. (2,4 дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі, 500 г/л), ф. БАСФ, Німеччина 0,9-1,7 1. Однорічні дводольні Агромаркс 75, в.р. (МЦПА кислота у формі диметиламінної солі, 750 г/л), ф. Маркс, Англія 0,8-1,0 1. Однорічні дводольні Луварам. 60% в.р.к. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кисло та у формі диметиламінної солі), ф. Уфахімпром, Росія 1,0-1,6 1. Однорічні дводольні Луварам, 50% в.р.к. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кисло та у формі диметиламінної солі), ф. Уфахімпром, Росія 1,2-2,0 2. Однорічні дводольні, в Т.Ч. 3 підсівом конюшини польової і повзучої Агрітокс, 50% в.р. (МСРА у формі солей диметиламіну натрію, калію), ф. Нуфарм, Австрія 1,0-1,5 2. Однорічні дводольні, в Т.Ч. 3 підсівом конюшини польової і повзучої Гербі гокс, 50% в.р. (МЦПА, 500 г/л), ф. Август, Росія 0,8-1,2 2. Однорічні дводольні, в Т.Ч. 3 підсівом конюшини польової і повзучої 2М-4Х, 75% в.к. (МСРА у формі диметиламінної солі), ф. БАСФ, Німеччина 0,9-1,5 2. Однорічні дводольні, в Т.Ч. 3 підсівом конюшини польової і повзучої Дікопур МЦПА, 75% в.р. (МСРА у формі диметиламінної солі), ф. Нуфарм, Австрія 0,7-1,0 3. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х Аврора. 40%) в.г. (карфентразон-етил, 400 г/кг), ф. ФМСІ, США 37,5-50,0 г/га 3. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х Аркан 750 в.г. (амідосульфурон 750 г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 0,020 3. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х Діален. 40% в.р. (дихлорфеноксиоцтова кислота, 342 г/л + дикамба, 34,2 г/л), ф. Уфахімпром, Росія 1,9-2,5 3. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х Лотус, 20% к.е. (цинідон-етил, 200 г/л), ф. БАСФ, Німеччина 0.15-0,25 3. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х Лотус Д, 47% к.е. (цинідон-етил 50г/л + 2,4Д, 420 г/л), ф. БАСФ, Німеччина 0,6-1.0 3. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х С таране, к.е. (флуроксипір, 250 г/л), ф. Доу Агро Сайенсіс, США 0,5-0,7 3. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х Хармоні, 75% с.т.с. (тифенсульфуронмстил), ф. Дюпон де Немур С.А., Швейцарія 0,015-0,02 0 +20 0 мг/га ПАР трснд 90 4. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х; також з підсі вом конюшини, люцерни Базагран, 487с в.р. (бентазон), ф. БАСФ, Німеччина 2,0^1,0 4. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д та 2М-4Х; також з підсі вом конюшини, люцерни Базагран М, в.р. (бентазон 250 г/л – МСРА 125 г/л), ф. БАСФ, Німеччина 2,0-3,0 115 Продовження табл. 1.30 1 2 3 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни 2,4Д 700 (2,4 дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі, 670 г/л), ф. Агробізнеспром, Україна 0,8-1,0 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни 2,4Д амінна сіль, 68,5% в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоц това кислота у формі диметиламінної солі), ф. Доу Агро Сайенсіс. США 0,7-1,0 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Амінка, 60% в.р. (2,4 дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі, 600 г/л), ф. Нертус, Україна 1,2-1,3 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Амінопіелік 600 8Ь, в.р.к. (2,4 дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі. 600 г/л), ф. Агробізнеспром, Україна 1,25-1,5 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Банвел 48 48081., в.р.к. (дикамба, 480 г/л), ф. Сингента, Швейцарія 0,15-0,30 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Бар’єр, 47% в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтової кислоти диметиламінна сіль, 350 г/л + дикамба диамінна сіль, 120 г/л), ф. Агробізнеспром, Україна 0,8-1,2 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Дезормон, 60% в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кисло та у формі диметиламінної солі), ф. Нуфарм, Австрія 0,8-1,4 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Діален Супер, 46,4% в.р.к. (2,4Д 34,4% + дикамба 12%), ф. Сингента, Швейцарія 0,8 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Діамін Д 600, в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі, 600 г/л), ф. Облагрохім, Донецьк – Україна 1,2-1,6 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Діканіт 600, в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі, 600 г/л), ф. Нітрокемія, Угорщина 1,2-1,3 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Дікопур Ф, 60% в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кисло та у формі диметиламінної солі), ф. Нуфарм, Австрія 0,8-1,4 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Естерон 60, 85% к.е. (етилгексиловий ефір 2,4Д), ф. Доу Агро Сайенсіс, США 0,6-1,0 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Ковбой, 40% в.р. (хлорсульфурон 2% + дикамба 38%), ф. Каре, США 0,12-0,19 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Логран 75\УС, в.г. (триасульфурон, 750 г/кг, ф. Сингента, Швейцарія 6,5-10 г/га 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Шлар 2,4Д, 60% в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі, 600 г/л), ф. Агріматко, Україна 0,7-1,2 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Рейдж, 70,5% в.г. (карфентразин-етил, 57,5 г/кг + 2,4Д натрієва сіль, 647 г/кг), ф. ФМСі, США 0,35 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Тавролан, 60% в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі, 600 г/л), ф. Сиваський анілінофарбний завод, Україна 0,9-1,7 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Ультра 720, в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова кислота у формі диметиламінної солі, 600 г/л), ф. Агросфера, Україна 0,7-1.2 5. Однорічні та деякі багато річні дводольні бур’яни Хвасгокс 750, в.р. (МЦПА у формі диметиламінної солі, 750 г/л), ф. Органіка, Польща 1,0-1,2 6. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д, та багато річні корене паросткові Лонтрел 300, 30% в.р. (клопіралід), ф. Доу Агро Сайенсіс, США 0,16-0,66 6. Однорічні дводольні, в Т.Ч. стійкі до 2,4Д, та багато річні корене паросткові Лонтрел Гранд, 75% в.г. (клопіралід), ф. Доу Агро Сайенсіс. США 0,06-0,12 116 Продовження табл. 1.30 1 2 3 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Аккурат 600, в.г. (метсульфурон-метил, 600 г/кг), ф. Кемінова, Данія 8-10 г/га 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Гербілан, 60% з.п. (метсульфурон-метил, 600 г/кг), ф. Агросфера, Україна 8-10 г/га 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Гранстар, 75% в.г (трибенуронметил), ф. Дюпон де Немур С.А., Швейцарія 0.020-0,025 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Гроділ Ультра, в.г. (амідосульфурон, 50 г/кг + йодсуль- фурон-метил натрію 12,5 г/кг + антидот (мефенпірди- етил 12,5 г/кг)), ф. Байср Кроп Саснс, Німеччина 0,15-0,20 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Дабеніл, 75% в.г. (трибенурон-метил, 750 г/кг), ф. Гленас, Україна 20-25 г/га 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Дикамсрон, 36% в.р. (хлорсульфурон, 18,8 г/л + дикамба, 344 г/л), ф. Експопродком, Україна 0,12-0,19 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Дифезан, 36% в.р. (хлорсульфурон. 18,8 г/л + дикамба, 344 г/л), ф. ФДУП ВНДіхззр, Росія 0,12-0,19 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Діамін Люкс, 52% в.р.к. (2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти диметиламінна сіль, 400 г/л + дикамби димети- ламінна сіль, 120 г/л), ф. Облагрохім, Донецьк, Україна 0,7-0,9 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Дікам Плюс, 46% в.к. (2,4-диметиламінна сіль, 344 г/л + дикамби диметиламінна сіль, 120 г/л), ф. Агросфера, Україна 0,8 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Дікопур М80, в.г. (МСРА у формі солі натрію, 800 г/л), ф. Нуфарм, Австрія 0,7-0,9 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Екзіт, 60% в.г. (метсульфурон-метил, 600 г/кг), ф. ХімЄкс, Україна 8-10г/га 7. Однорічні та багаторічні дводольні, в ; т.ч. стійкі до Калібр, 75% в.г. (трибенуронметил, 250 г/га + тифенсульфуронметил, 500 г/га), ф. Дюпон, Швейцарія 0,040-0,060 0,060 – проти метлюга ;2,4Д Компас 970, в.г. (диметиламінна сіль дикамби, 970 г/кг), ф. Гарда Кеміклз, Великобританія 0,07-0,25 ;2,4Д Кортес, 75% з.п. (хлорсульфурон, 750 г/кг), ф. Дюпон, Швейцарія 6-8 г/га ;2,4Д Ларен, з.п. (метсульфурон-метил 600 г/кг), ф. Дюпон, Швейцарія 8-10 г/га ;2,4Д Ларокс, 60% в.р.г. (метсульфурон-метил, 600 г/кг), ф. Кемілайн Агро, Україна 8-10 г/га ;2,4Д Лінтур 70 \>/С, в.г. (триасульфурон, 41 г/кг + дикамба
659 г/кг), ф. Сингента, Швейцарія
0,15
;2,4Д
Лонтрім, в.к. (2,4 дихлорфеноксиоцтова к-та, 360 г/л +
клопіралід 35 г/л) ф. Доу Агро Сайенсіс, США
1,5-2,0
;2,4Д
Магнум, 60% в.д.г. (метсульфурон-метил, 600 г/кг),
ф. Август, Росія
8-10 г/га
;2,4Д
Метас. 60% з.п. (метсульфурон-метил, 600 г/кг),
ф. Нертус, Україна
8-10 г/га
;2,4Д
Мікодін,46% в.р.к. (2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти
диметиламінна сіль, 344 г/л + дикамби диметиламінна
сіль, 120 г/л), ф. Хімагромаркетинг, Україна
0,8
;2,4Д
Пріма, се . (2-етилгексиловий ефір 2,4Д, 452 г/л +
флорасулам, 6,25 г/л), ф. Доу Агро Сайенсіс, США
0,4-0,6
;2,4Д
Сарацин. 60% з.п. (метсульфурон-метил, 600 г/кг),
ф. Хімагромаркетинг, Україна
8-10 г/га
;2,4Д
Серто Плюс. 75% в.г. (тритосульфурон, 250 г/л +
дикамба, 500 г/л), ф. БАСФ, Німеччина
0,15-0,2 + ПАР
ДЕШ 0,5
117
Закінчення табл. 1.30
1 2 3
8. Однорічні
злакові та дво
дольні, в Т.Ч.
стійкі до 2,4Д
Стомп, 33% к е. (пендиметалін), ф. БАСФ, Німеччина 5,0
9. Однорічні
злакові (вівсюг,
мітлиця, плос-
куха, мишій)
Пума супер, 6,9% м.в.е. (феноксапроп-п-етил
+антидот), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
1,0
10. Однорічні
та багаторічні
дводольні та
злакові,
обприскування
посівів за два
тижні до зби
рання урожаю
для підсушу
вання та част
кового знищен ня бур’янів
Буран, в.р. (кислоти гліфосату 360 г/л),
ТОВ Агробізнеспром, Україна
3,0
10. Однорічні
та багаторічні
дводольні та
злакові,
обприскування
посівів за два
тижні до зби
рання урожаю
для підсушу
вання та част
кового знищен ня бур’янів
Гліфоган, 48% в.р. (кислоти гліфосату 360 г/л),
ф. Мактешим-Аган, Ізраїль
3,0
10. Однорічні
та багаторічні
дводольні та
злакові,
обприскування
посівів за два
тижні до зби
рання урожаю
для підсушу
вання та част
кового знищен ня бур’янів
Раундап, 48% в.р. (кислоти гліфосату), ф. Монсанто,
США
3,0
10. Однорічні
та багаторічні
дводольні та
злакові,
обприскування
посівів за два
тижні до зби
рання урожаю
для підсушу
вання та част
кового знищен ня бур’янів
Раундап Біо, 36% в.р. (кислоти гліфосату, 360 г/л),
ф. Монсанто, США 3,0
10. Однорічні
та багаторічні
дводольні та
злакові,
обприскування
посівів за два
тижні до зби
рання урожаю
для підсушу
вання та част
кового знищен ня бур’янів
Раундап Макс, 45% в.р. (кислоти гліфосату, 450 г/л), ф.
Монсанто, США
2,4
10. Однорічні
та багаторічні
дводольні та
злакові,
обприскування
посівів за два
тижні до зби
рання урожаю
для підсушу
вання та част
кового знищен ня бур’янів Ураган Форте 5008Ь, в.р.к. (кислоти гліфосату, 500
г/л), ф. Сингента, Швейцарія
1,5-2,0
11. Однорічні
та багаторічні
злакові та
дводольні
Монітор 750, в.г. (сульфосульфурон 750 г/кг),
ф. Монсанто, США 0,013-0,026
Низка препаратів має ширший спектр дії. З допомогою деяких
з них (2,4Д амінна сіль, діален супер, дікопур Ф, дезормон, ковбой,
логран та ін.) можна знищити, крім однорічних дводольних, ще й
деякі види багаторічних дводольних бур’янів.
На полях, де поширені озимі та зимуючі бур’яни і переважають
осоти, ромашка, волошка синя, підмаренник чіпкий, жабрій, зіроч
ник середній тощо, використовують гербіциди, що знищують одно
річні дводольні бур’яни, в тому числі стійкі до групи 2,4Д та 2М-4Х.
Це такі препарати, як аркан, базагран, базагран-М, старане, ло
тус, діален. Ефективними є нові гербіциди з малими нормами вне
сення (20-200 г/га). Проте для їх внесення необхідно використо
вувати високоякісні марки обприскувачів.
Якщо в пшеницю підсіяна конюшина лучна чи повзуча, то вно
сять агрітокс (1 л/га), базагран (2 л/га), 2М-4Х (0,9 л/га), дікопур
МЦПА (0,75-1,0 л/га), гербітокс (0,8-1,2 л/га). Застосовують
препарати у фазі кущіння покривної культури і розвитку 1-3 трій
частих листків у конюшини. Люцерна стійка проти базаграну.
118
КАЛІБР ®,75в. г
РЕВОЛЮЦІЙНИЙ
ПІСЛЯСХОДОВИЙ ГЕРБІЦИД ДЛ Я
повного КОНТРОЛЮ ШИРОКОГО
СПЕКТРУ ДВОСІМ’ЯДОЛЬНИХ
БУР’ЯНІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ
ПРОБЛЕМНИХ, У ПОСІВАХ
ЗЕРНОВИХ колосових КУЛЬТУР
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ КАЛІБРУ*:
Синергізм двох діючих речовин забезпечує підвищену ефективність проти
бур’янів
Розширений спектр контрольованих однорічних та багаторічних дводольних
бур’янів, у тому числі проблемних, таких як: підмаренник чіпкий, гірчак
березкоподібний, види молочаю та ін.
Надзвичайна селективність щодо зернових – від фази 2-3-х листків до появи
прапорцевого листка
Низька норма внесення забезпечує зручність та простоту дозування
Відсутність жодних обмежень щодо сівозміни
Сумісний із більшістю пестицидів та рідких добрив, що забезпечує викори
стання у комплексному захисті
Зручна препаративна форма (водорозчинні гранули)
Проявляє ефективність за температури від 5 °С.
ГРА Н СТАР * , 7 5 в.г .
ПІСЛЯСХОДОВИЙ ГЕРБІЦИД ДЛЯ ВИСОКО
ЕФЕКТИВНОЇ БОРОТЬБИ З ШИРОКИМ
СПЕКТРОМ ДВОСІМ’ЯДОЛЬНИХ БУР’ЯНІВ
У ПОСІВАХ ЗЕРНОВИХ КОЛОСОВИХ КУЛЬТУР і*
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ ГРАНСТАРУ8
:
• Розширений спектр контрольованих бур’янів, особливо N 2ч
стійких, таких як осот, підмаренник чіпкий і т. ін., знімає
необхідність у партнерських продуктах
• ГРАНСТАР – завжди вчасно: широке вікно внесення – від появи 2-х листків!
до прапорцевого листка ;
• Норма внесення – лічені грами на гектар (15-20 г/га), що забезпечує простоту
та зручність у використанні
• Відсутність обмежень у сівозміні дасть змогу вибрати наступну культуру за
Вашим бажанням.
• Швидкість дГІ: зупинка росту бур’янів через 2—3 години. Сумісний з більшістю
пестицидів, що дає змогу застосовувати ГРАНСТАР у комплексному захисті
• Ефективний від+5’С
* Дощ, що випав через три години після обробки, не знижує ефективності препарату
3 усіх питань звертатися: Дюпон де Немур, представництво в Україні
ШПИГ) 04071 Київ, вул. Спаська, 30-а, бізнес-центр “Подол Плаза .
Тел.: (044) 495-26-78, (044) 495-26-70. Факс (044) 495-26-71
ТЬе тігасіез о/ІСІЄПСЄ-іііуп..им іш.і ии •» і • и
ЛАРЕ Н , 60 З.П .
ЗАБЕЗПЕЧУЄ НЕДОРОГИЙ
ВИСОКОЯКІСНИЙ КОНТРОЛЬ
ШИРОКОГО СПЕКТРА ОДНО- I БАГАТОРІЧНИХ БУР’ЯНІВ
(ОСОБЛИВО ОСОТІВ
ТА БУДЯКУ) НА РАННІХ
СТАДІЯХ ЇХ РОЗВИТКУ
В ПОСІВАХ ЗЕРНОВИХ
КОЛОСОВИХ
ПЕРЕВАГИ. ШО ВИ ОТРИМУЄТЕ,
ВИКОРИСТОВУЮЧИ ЛАРЕН®:
Захищаєте посіви за доступні кошти (низька вартість обробки 1 га)
Застосовуєте залежно від фази бур’яну, незважаючи на фазу
розвитку культури (не має фітотоксичної дії протягом фази
трубкування культури) ф
Розширюєте діапазон термінів використання (Ларен ефективний
від + 5-С)
Забезпечуєте комплексний захист (Ларен сумісний з іншими
пестицидами та рідкими добривами)
Зменшуєте хімічне навантаження на площу (найнижча норма на 1 га)
Заощаджуєте кошти на транспортуванні та зберіганні (зручна
упаковка на 50 або 100 г)
ЕЛА И СУПЕР* , 7 0 в.г ,
трибенурон метил 500 г/кг
70% в.г. метсульфорон метил 200 г/га
Норма внесення 15 г/га
ЗАБЕЗПЕЧУЄ НЕДОРОГИЙ ВИСОКО
ЯКІСНИЙ КОНТРОЛЬ ШИРОКОГО
СПЕКТРА ОДНО- І БАГАТОРІЧНИХ
БУР’ЯНІВ В ПОСІВАХ ЗЕРНОВИХ
КОЛОСОВИХ
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ:
• Захищаєте посіви за доступні кошти
(низька вартість обробки 1 га)
Застосовуєте без обмежень у сівозміні
Розширюєте діапазон термінів використання (ефективний від + 5 С)
Зменшуєте хімічне навантаження на площу (15 г/га)
Заощаджуєте кошти на транспортуванні та зберіганні
Зручна упаковка на 120 г або 500 г. г
В Україні в процесі реєстрації.
ТЬе тігасіез а/зсіепсе
З усіх питань звертатися: Дюпон де Немур, представництво в Україні
04071 Київ, вул. Спаська, 30-а, бізнес-центр “Подол Плаза”.
Тел.: (044) 495-26-78, (044) 495-26-70. Факс (044) 495-26-71
Багаторічне застосування гербіцидів для знищення дводольних
бур’янів створило кращі умови для розвитку і розмноження злако
вих бур’янів. Сприяло кращому росту злакових бур’янів також зме
ншення висоти рослин нових інтенсивних сортів, обробіток посівів
ретардантами. Внаслідок цього посіви озимої пшениці в останні роки
масово забур’янюються злаковими видами бур’янів, особливо при
недотриманні вимог технології з обробітку ґрунту. Для знищення
злакових бур’янів (вівсюги, мишій, метлюг, куряче просо) навесні
застосовують препарати пума супер, монітор. Калібр має високу
ефективність проти метлюгу. Допомагають очищати поля від бага
торічних злакових бур’янів також раундап, гліфоган та ін. Ці препа
рати використовуються для підсушування біомаси урожаю озимої
пшениці, що поліпшує якість збирання, зменшує втрати зерна та ви
трату енергоносіїв під час сушіння зерна на току.
Високу ефективність мають гербіциди, що знищують одноріч ні та багаторічні дводольні бур’яни: гранстар, пріма, гроділ ультра,
компас, ларен, лінтур, лонтрім, магнум, серто плюс, кортес та ін.
Перспективу має новий препарат монітор, що знищує у посівах
однорічні та багаторічні дводольні та однорічні і, що особливо цін
но, багаторічні (пирій) злакові.
Норму внесення гербіциду обов’язково звіряють з даними на
упаковці чи тарі.
Оптимальна температура для проведення обробітків гербіци
дами є 16-25° С. Ефективність більшості препаратів зменшуєть ся за температури менше 13°С і знижується до нуля за 8-10°С.
Деякі гербіциди можна вносити за менших температур, почи
наючи з 5°С тепла.
Вплив препарату сильно зменшується, якщо зразу ж після вне
сення піде дощ. Не можна обробляти посіви при сильному вітрі.
Отже, застосування того чи іншого гербіциду залежить від ви
дів бур’янів, ступеню забур’яненості, температури повітря, наяв
ності підсіву трав та інших чинників.
Система захисту від хвороб
Рослини озимої пшениці з моменту сівби аж до збирання час то уражаються хворобами, що призводить до зниження врожаю
зерна та його якості. Щорічні втрати зерна від хвороб досягають
121
10-20% і більше потенціального врожаю. З інтенсифікацією виро
бництва і збільшенням продуктивності рослин шкідливість хвороб
посилюється і втрати можуть становити понад 50%.
Збудниками хвороб зернових є в основному гриби, бактерії, віру
си, мікоплазми й нематоди. Вони передаються через ґрунт, насіння
і залишки попередньої культури. Найбільш поширені хвороби озимої
пшениці – тверда і летюча сажка, іржа, борошниста роса, кореневі
гнилі, снігова плісень, септоріоз, фузаріоз та ін. Хвороби супрово
джують впродовж усієї вегетації до повної стиглості зерна.
Збудники-гриби діляться на дві групи: біотрофічні, що розви
ваються на живих органах рослин (борошниста роса, види іржі) та
некротрофічні, які мають здатність уражати ослаблені органи
рослин і можуть розміщуватися і на відмерлих частинах рослин
(септоріоз, фузаріоз та ін.).В останні роки найбільш поширени
ми і небезпечними хворобами є кореневі гнилі і септоріоз.
На ранніх фазах розвитку рослин кореневі гнилі проявляються
на проростках у вигляді бурих чи темно-бурих продовгуватих нек
ротичних плям чи штрихів. У подальшому на вегетуючих рослинах
симптоми хвороби спостерігаються переважно в зоні вузла кущіння
і на нижній частині стебла. Спочатку на них розвиваються крапча
сті чи штрихуваті некрози, які розростаються і переходять в значні
за розміром зони побурілої відмерлої тканини, потім стебла відми
рають. У разі сильного прояву хвороби на полі озимини спосте
рігається масова плюсклоколосість і плюсклозерність, а та
кож часткова пустоколосиця. Сильно уражені рослини передчасно
відмирають і до моменту збирання врожаю їх стебла і колосся по
криваються темним нальотом сапрофітних грибів.
Навесні у прикореневій зоні починають розвиватися такі хвороби:
церкоспорельоз, ризоктоніоз, фузаріоз. Це збігається з періодом ди
ференціації конуса наростання і закладання колоскових горбочків, тому
внаслідок ураження хворобами зменшується кількість зерен у колосі
та знижується врожайність. Ці захворювання розвиваються і надалі
в усіх фазах росту рослин, уражують стебло, закупорюють провідні
тканини, що призводить до формування щуплого зерна.
Кореневі гнилі – найпоширеніші хвороби пшениці. Уражують
корінь, підземне міжвузля, основу і нижнє міжвузля, стебла, що
призводить до гнилі коренів, загибелі проростків, відмирання про-
122
дуктивних стебел, білоколосиці, пустоколосиці, неповноцінності
колосу і щуплості зерна.
На пшениці найчастіше спостерігаються звичайна або гельмін-
тоспоріозна, фузаріозна, церкоспорельозна (церкоспорельоз або
ламкість стебла), офіохворобна, ризоктоніозна кореневі гнилі.
Звичайна або гельмінтоспоріозна коренева гниль (Віроіагіз
когокішапа Зпоеїті, синонім Неїтіпшозрогіит 8а1іуит Ратеї,
агеспзіега зогокіпіапа 8иЬгат). Хвороба викликає побуріння і де
формацію проростків, які часто гинуть ще до виходу колеоптиле
на поверхню грунту. При появі сходів на листках є бурі смуги і
плями. Характеризується побурінням кореневої системи, її симп
томи спостерігаються також на прикореневій частині стебла у
вигляді бурих штрихів. У період виходу в трубку – цвітіння буріє
вузол кущіння, нижні міжвузля. Хвороба призводить до зрідження
посівів, пустоколосиці або до розвитку неповноцінного коло
са із щуплим зерном. Збудник уражає переважно поверхневі тка
нини кореня, до провідних судин не проникає, тому вважається, що
хвороба стає шкідливою лише за системного ураження, коли з’яв
ляються листкові плямистості (темно-бурий гельмінтоспоріоз) та
“чорний зародок” насіння.
Розвиткові хвороби сприяють посуха, низька родючість грунту
та інші чинники, які затримують ріст рослин. В Україні хвороба
поширена переважно у східних регіонах.
Фузаріозна коренева гниль (Ризагшт Ііпк). Викликає загибель
проростків, гниль коренів, підземного міжвузля і основи стебел,
пригнічення росту рослин, загибель продуктивних стебел, розви
ток неповноцінного колоса із щуплим зерном, вилягання.
Симптоми фузаріозної кореневої гнилі на коренях і прикореневій
частині стебла подібні до тих, які проявляються при захворюванні
гельмінтоспоріозною кореневою гниллю. Проявляється у вигляді
бурих смуг і плям на корені та прикореневій частині стебла, на
яких у вологу погоду утворюється рожевуватий наліт. Найкращи ми умовами для поширення цієї хвороби є температура 20-22° С,
відносна вологість повітря 40% і вище. Проте сильніше ураження
коренів відбувається за недостатньої вологості ґрунту або різкого
її коливання. Симптоми хвороби можна спостерігати як у фазі
молочної стиглості, коли на фоні зеленого колосся виділяються
123
жовті достроково визрілі колоски, так і після збирання та об
молоту врожаю, коли серед здорового насіння спостерігаються
плюсклі зерна блідо-рожевого забарвлення.
Шкідливість фузаріозної кореневої гнилі пов’язана насамперед
з можливим її проявленням на колосі та зерні – фузаріозом коло
са, що викликає забруднення зерна мікотоксинами, роблячи його
непридатним і навіть небезпечним для вживання в їжу або на корм
тваринам. В Україні хвороба поширена у всіх регіонах. Зберіга
ються збудники фузаріозної кореневої гнилі як в насінні, так і в
ґрунті на рослинних рештках.
Для поширення інфекції в полі потрібна крапельна волога (роса,
дощ), але розвиток хвороби інтенсивніший в умовах посухи. До
статня кількість вологи в ґрунті значною мірою може захистити
сходи пшениці.
До фузаріозної кореневої гнилі відносять і снігову плісняву, яка
проявляється рано навесні, але пшеницю в Україні уражує рідко.
Гриби роду Ризагіит викликають також пліснявіння насіння.
Церкоспорельозна коренева гниль, церко спор ель оз, лам
кість стебла (Сегсозрогеїіа пегроігіспоісіез Ргоп., Рзеисіосегсо-
зрагеїіа пегроігіспоісіез (Ргоп.) Беі§Ьіоп)) – найнебезпечніша хво
роба прикореневої частини стебла. Поширена в областях Західної
України. Хвороба спричинює почорніння і відмирання коренів. Ура
жуються також стебла, листки. Стебла у місцях укорінення гриба
загнивають і надламуються, що викликає їх хаотичне вилягання.
Ламкість стебла викликається двома типами грибів: Р. Ь. уаг.
пегроггіспоісіез (тип і Р. Ь. уаг. асигогтіз (тип К).
Тип IV – гриб розміщується у тканинах стебла. Він швидше
розвивається, раніше уражає рослину, менш шкідливий для росли
ни, оскільки розвивається у клітинах м’якішу стебла.
Тип К – гриб знаходиться у клітинах провідних тканин, через
які відбувається транспортування води і елементів живлення. Роз
ростаючись, гриб закупорує судини. Має повільний розвиток, ура
жає рослину у пізніші фази, дуже шкідливий.
Симптоми церкоспорельозу подібні до тих, що на прикореневій
частині стебла спричиняють фузаріозна коренева гниль та ризокто-
ніоз. Джерелом інфекції є рослинні рештки, звідки спори збудника
з краплями вологи переміщаються до рослин. Восени розвиток
124
хвороби відбувається повільно, збудник розвивається переважно
в піхвах поверхневих листків і до стебла не проникає. Сходам хво
роба шкоди не завдає, але на ранніх весняних фазах (С825—
31) потребує уваги. Навесні гриб проникає з піхвів листків на
нижні міжвузля стебла.
Небезпечною хвороба стає влітку наступного року, коли внаслі
док ураження руйнується провідна та опорна система стебла. Збуд
ник закупорює провідні судини, чим обмежує або повністю блокує
надходження води та елементів живлення до надземної частини ро
слини. У фазах колосіння – достигання проявляються найбільш
характерні ознаки хвороби – ясно-медові плями з темною облямі
вкою на стеблі. Зменшується продуктивність колоса, формуєть ся дрібне зерно, стебло переламується, спостерігається вилягання
посівів, побіління і пожовтіння колосу.
Оптимальна температура для розвитку збудника хвороби 5-
9°С. Йому сприяють холодна сира осінь, м’яка зима і прохолодна
волога весна.
Сильному розвитку церкоспорельозу сприяють ранні строки сів
би, високі норми висіву насіння, сильне насичення сівозміни зерно
вими культурами, монокультура, великі і незбалансовані норми
азотних добрив, пізньовесняні приморозки. При поверхневому об
робітку ґрунту зараження збільшується. Втрати врожаю при си
льному ураженні можуть становити більше 80%.
Офіохворобна коренева гниль, офіобольоз (ОрпіоЬоІиз §гатіпіз
8асс, Оаеитаппотусез §гатіпіз А.) – одна з найшкідпивіших хво
роб. Втрати зерна від офіобольозу можуть становити 65% і більше.
Навіть незначне ураження кореневої системи призводить до знижен ня врожаю. Проявляється у вигляді коричневих плям на коренях і
вузлах кущіння, які потім чорніють. Спостерігається в’янення рослин,
загибель стебла, розвиток неповноцінного колоса з щуплим зер
ном. Типовим симптомом є почорніння зародкових коренів і основи
стебла. Сильно уражені рослини відмирають і під час наливу зерна
добре помітні по передчасно відмерлому колосу (білоколосиця).
Збудник закупорює провідні судини, блокуючи проходження води
та мінеральних добрив до надземної частини рослини, внаслідок
чого спостерігається відставання в рості (карликовість). Збудник
зберігається в ґрунті на рослинних рештках, поширюється гриб-
125
ницею, заражаючи на своєму шляху нові рослини. Найбільш не
безпечним є ураження сходів, але в Україні хворіють переважно
дорослі рослини.
Поширення хвороби на полі має вогнищевий характер.
Ризоктоніоз, гостро облямівко в а плямистість (ЮішісЬо-
зрогшт зесаііз Оауіз, Кпігосгопіа сегіаііз/ Зустрічається переваж но в Степу та в південній частині Лісостепу, виявляють також у
районах достатнього зволоження.
Ризоктоніозна прикоренева гниль проявляється на колеоптилі
та листкових піхвах у вигляді плям очкової форми з виразною обля
мівкою; пізніше середина плями стає крихкою, набуває дірчастого
вигляду. Хвороба подібно до офіобольозу має вогнищевий характер
поширення на полі. Збудник зберігається на рослинних рештках, за
допомогою яких поширюється за межами поля. Хвороба мало ви
вчена, ефективних хімічних засобів проти неї немає. Існує небезпека,
що в майбутньому в результаті застосування фунгіцидів проти інших
хвороб ризоктоніозна коренева гниль набуде значного поширення.
Ризоктоніоз зменшує масу зерна з колоса, проте в пізніших фа
зах вегетації менш шкідливий, ніж церкоспорельоз, і нерідко немає
потреби у застосуванні фунгіцидів.
Основні ознаки кореневих гнилей:
гельмінтоспоріоз — побуріння, деформація проростків. На лист
ках утворюються еліпсоподібні від світло-коричневих до чорних
плями, що мають світлу облямівку та чітку межу між здоровою і
ураженою тканиною У фазі виходу в трубку спостерігається по
буріння вузла кущіння;
церкоспорельоз – на першому, а при сильному розвитку хво
роби і на наступних міжвузлях, утворюються плями медово-кори
чневого забарвлення з розмитими краями. Характерною ознакою
є око у центрі плями (очкова плямистість);
ризоктоніоз – плями на стеблі мають дірчастий вигляд з чіт ко окресленою чорно-бурою облямівкою;
фузаріоз – темно-бурі плями із розмитими краями, поступово
поширюються на листкову пластинку;
офіобольоз – основа стебла і корені рослин спочатку буріють,
пізніше чорніють і загнивають. Стебла легко відриваються.
126
Сажкові хвороби
Пшеницю уражують тверда, летюча, карликова, стеблова та
індійська сажки. В Україні найбільш поширені тверда і летюча
сажки. У минулому тверда сажка призводила до значних недобо
рів урожаю зерна. З появою високоефективних препаратів для про
труювання насіння, стало можливим захистити пшеницю від саж
ки. Проте вона все ще зберігає потенціальну небезпеку, оскільки
більшість сортів дуже сприйнятливі до хвороби. Ігнорування за
хисних заходів і, насамперед, відмова від протруювання насіння,
призводить до нагромадження інфекції і виникнення вогнищ ура
ження озимої пшениці сажкою. Основний метод боротьби з са
жковими хворобами — протруювання насіння.
Тверда сажка. У районах з помірним і помірно холодним кліма
том пшеницю уражує переважно ТШегіа піпсі \¥іпІ, ТШегіа сагіез Тиі., а
в теплі роки з меншою кількістю опадів може поширюватись ТШеіїа
Іаеуіз КиеЬп. За зовнішнім виглядом уражене колосся відрізняється
від здорового розчепіреними колосками і темно-зеленим забарвлен
ням. Замість зерен утворюються сажкові мішечки чорного кольору.
Вони мають різкий запах гнилого оселедця через присутність триме-
тил-аміну. Найкращі умови для ураження твердою сажкою склада
ються за температури 8-10°С і вологості ґрунту 60-80%, тому ози ма пшениця уражується більше при пізніх строках сівби і глибокому
загортанні насіння.
Джерелом інфекції є заспорене зерно. Збудник знаходиться на
поверхні зерна. Рослини сприйнятливі до зараження впродовж 1-8
днів після проростання зернівки, а потім вони стають стійкими про ти інфекції.
Летюча сажка (збудник ІМі1а§о Ггіїісі Тепз). Поширена в усіх
зонах вирощування пшениці. Хвороба виявляється під час виколо
шування. Уражений колос має вигляд обгорілого, замість квіток і
зерен утворюється чорна спорова маса, яка легко розпорошуєть
ся. На стеблі замість колоса залишаються голі стрижні.
Рослини заражаються під час цвітіння. У зараженому колосі фо
рмується зерно, всередині якого є міцелій гриба, що перебуває в
стані спокою до висіву його в ґрунт. Таким чином, основним дже
релом інфекції хвороби є заражене насіння. Тип інфекції – внутріш
ній. Інфіковане насіння за формою, кольором, виповненістю, масою
127
не відрізняється від здорового. У зерні життєздатність гриба збері
гається до трьох і більше років. Зараженню рослин сприяє помірно
волога та жарка погода під час цвітіння (відносна вологість повітря
понад 50%, середня температура повітря 23-25° С).
Карликова сажка (ТШегіа сопігоуегза Киепп). Поширена пере
важно у західних областях України. Характерною ознакою є над
мірне кущіння інфікованих рослин, утворюється до 30 стебел і бі
льше. Хворі рослини відстають у рості, мають карликовий вигляд.
В уражених колосках замість зерна формуються кулеподібні саж
кові мішечки, твердуваті й ламкі із заокругленими верхівками. За
зовнішніми ознаками хвороба дуже схожа з твердою сажкою.
Основним джерелом інфекції є заспорений ґрунт та насіння.
Стеблова сажка (Лгосузгіз ігіпсі Коегп). Зустрічається у ви
гляді окремих вогнищ. Характерними ознаками хвороби є утво
рення на стеблах, листках і піхвах продовгуватих випуклих світ
лих смуг, які пізніше набувають свинцево-синього кольору. В
уражених місцях тканина розтріскується і з тріщин висипається
чорна спорова маса. Уражені рослини відстають у рості, формую чи замість колосків вироджену масу тканин. Джерелом інфекції є
заспорене зерно та ґрунт. Процес зараження можливий від почат ку проростання насіння до утворення першого листка.
Хвороби озимої пшениці, викликані іржею
Хвороби пшениці, що викликаються видами іржі, є найпоши
ренішими і найчастіше зустрічаються на Земній кулі. Шкідливість
цих хвороб полягає головним чином у порушенні ними нормального
розвитку рослин: посилюється транспірація та дихання, зменшується
інтенсивність фотосинтезу і активність ферментів, передчасно вси
хає листя. Масовість поширення і швидкість їх наростання призво
дить в окремі роки до значних втрат урожаю зерна. Найбільш по
ширеними є три види іржі: бура, жовта і стеблова.
Бура або листкова іржа (Риссіпіа ігіїісіпа Е, Риссіпіа
гесопшґа). З усіх видів іржі вона найбільш поширена, особливо в
Поліссі та Лісостепу. Характерною ознакою цієї хвороби є іржаво-
бурі, безсистемно розміщені на листках овальні пустули. Пізніше
утворюються чорні пустули. Розвитку хвороби сприяє стійка теп ла погода (15-20° С) з високою вологістю повітря.
128
Навесні хвороба розвивається слабо. Тільки починаючи з фази
колосіння вона інтенсивно розвивається і досягає максимуму в
фазах цвітіння – молочної стиглості. Значне ураження верхнього
листка призводить до зниження врожайності на 40% і більше.
Основним джерелом інфекції є уражені бурою іржею посіви пше
ниці та дикі злаки.
Жовта іржа (Риссіпіа зігііґогітш
,\¥). Найбільш поширена в
західних областях України. Хвороба дуже шкідлива і при сильно му її розвитку втрати врожаю зерна можуть становити до 100%.
Хвороба поширюється в роки з вологою й прохолодною погодою
навесні і в першій половині літа. Оптимальна температура для
ураження рослин-4-13° С. За температури вище 21° С розвиток
гриба призупиняється і зараження не відбувається. Хвороба ура
жує листя, піхви, колоскові луски, остюки й навіть зерно. В місцях
ураження утворюються характерні світло-жовті дрібні уредопусту-
ли, розміщені правильними рядами у вигляді видовжених смужок.
Жовта іржа знижує фотосинтетичну діяльність листків, затримує
ріст кореневої системи рослин. При ураженні колоса зерно слабо
наливається, підсихає і стає щуплим. Джерелами інфекції є ураже ні хворобою дикі злаки, падалиця, посіви зернових культур.
Стеблова або лінійна іржа (Риссіпіа §гагаіпІ8 Регз). Зустріча
ється у всіх зонах України, проте розвиток її незначний. Найбільш
поширена у західних областях. Найкращі умови для поширення
стеблової іржі – сніжна зима, тепла погода під час вегетації і чер
гування теплої вологої погоди з сонячними днями. Оптимальна
температура для зараження рослин 21-25° С. Обов’язковою умо
вою проростання урединіоспор є наявність крапель дощу чи роси.
Уражує переважно стебла, рідше листя та колоскові луски. Пус
тули від жовто-бурого до темно-коричневого кольору довжиною
до 1 см розміщуються на листкових піхвах і стеблах у вигляді
рядків. Сильне ураження стебла спричиняє вилягання рослин, сте
бла можуть надламуватись, а рослини гинуть. Ураження стебла
під колосом призводить до виснаження зерна. Втрати врожаю
можуть становити 60-70% і більше. Фосфорні та калійні добрива
знижують інтенсивність ураження, незбалансоване внесення азот
них добрив підвищує шкідливість хвороби. Джерелами інфекції є
злакові бур’яни, уражені посіви.
129
Борошниста роса (ЕгузірЬе §гатіпі§ Б). Поширена хвороба пше
ниць, особливо прогресує в останні роки в зв’язку з інтенсифікацією
виробництва зерна. Збільшення доз азотних добрив, підвищення
норми висіву створюють винятково сприятливі умови для її розвит
ку. Борошниста роса проявляється у вигляді білого павутинного на
льоту і ватоподібних подушок. Хвороба уражує листки, стебла, ли
сткові піхви, іноді колосся. Оптимальні умови для проростання спор
і зараження рослин є 15-20° С та відносна вологість повітря 60-
100%. Як правило, більше уражуються цією хворобою ранні посіви
озимої пшениці. Борошниста роса дуже шкідлива. За сильного ура
ження зменшується кущистість, листя передчасно відмирає, посла
блюється склеренхіма стебел, що призводить до вилягання. В ура
жених рослин порушується фотосинтез, руйнується хлорофіл і в
результаті знижується їх продуктивність та якість зерна. При силь
ному ураженні восени пшениця нерідко гине взимку або навесні.
Втрати врожаю в окремі роки можуть перевищувати 40%.
Високоефективною для захисту від борошнистої роси є оброб ка посівів фунгіцидами.
Септоріоз. Найбільш поширений у зонах достатнього зволо
ження, особливо в Поліссі і північній частині Лісостепу. Септоріоз
уражує листки, стебла, колосся рослин. На посівах пшениці най
більш шкідливими є колосова (Зеріогіа поаошт Вегк) і листкова
(Зерюгіа ігііісі Оезт ) форми септоріозу. Зовні ураження цими дво ма видами мало відрізняються одне від одного. Основна візуаль на різниця між ними полягає в тому, що перший уражує всі надзе
мні органи рослин, а другий – переважно листя. На місці ураження
утворюються плями різного кольору – світлі, бурі, жовті, світло-
бурі, нерідко з темною облямівкою. У центрі їх містяться пікніди у
вигляді дрібних чорних крапок. На стеблі уражуються вузли, а на
зеленому колосі – луски. Особливо сильно хвороба розвивається
за вологої погоди і температури повітря 20-25° С.
Септоріоз інтенсивніше уражує старіючі тканини, ніж молоді. Ура
ження септоріозом збільшується також внаслідок травмуван
ня рослин, стресів, опіків і т.п. Шкідливість септоріозу полягає у
зменшенні асиміляційної поверхні листя, засиханні листків, ламкості
стебел, недорозвинутості колосу, передчасному достиганні
хлібів, що призводить до недобору врожаю на 30-40% і більше.
130
Септоріоз з’являється восени і продовжує розвиватися навесні.
В останні роки дуже поширена, основна хвороба озимої пшениці.
Септоріози двох типів можна спостерігати вже на сходах пше
ниці. Септоріоз колоса проявляється на колеоптилях та піхвах
перших листків у вигляді дрібних бурих наростів (галів), у яких
згодом формуються вмістилища спор – шкніди. На перших ета
пах симптоми хвороби подібні до тих, які спричиняють фузаріозна
і звичайна кореневі гнилі, їх можна легко переплутати. Інфекція
(пікноспори) поширюється на полі з краплями води і, потрапляючи
на листкову пластинку, заражає листя рослин. Тоді утворюються
світлі, неправильної форми, нерівномірно розкидані плями з тем
ними краями. Зберігається інфекція в насінні, а також у ґрунті на
листкових рештках.Ефективний захист від цього типу септо
ріозу забезпечує протруювання насіння.
Інший поширений тип септоріозу – септоріоз листя, збудник
якого з насінням не передається. На сходах він утворює жовті
короткі смужки, які пізніше темнішають і вкриваються чорними
пікнідами – вмістилищами спор.
Основне джерело інфекції – уражені рештки, сходи озимої пше
ниці, а також уражене насіння (8. посіогит).
Високу ефективність у боротьбі з септоріозом забезпечує обп
рискування посівів фунгіцидами (табл. 1.32).
Фузаріоз колоса (Ризагішті §гатіпеагат 8сЬшаЬе). Пошире
ний повсюди, особливої шкоди завдає в роки з відносною вологіс тю повітря понад 70% і сприятливою температурою (22-25° С) у
другій половині вегетації. Шкідливість хвороби зростає за умов
різкої зміни вологості повітря. Ураження відбувається у фазі цві
тіння. Інфекція проникає у колос із краплями дощу чи роси і зго
дом біля основи колоскових лусок з’являються перші симптоми у
вигляді бурих водянистих плям. За сприятливих умов на уражених
лусочках, залежно від виду збудника, з’являється наліт грибниці
рожевого, оранжевого або червоного кольору. Уражатися
може верхня, середня або нижня частина колоса, рідше – весь
колос. За наявності опадів уражене фузаріозом колосся може по
криватися нальотом сапрофітних грибів: АІІегпагіа Іепиіз Рг. і
Сіааозрогіит ЬегЬагит Рг., внаслідок чого колосся стає майже
чорним. Ураження колоса завжди призводить до ураження зерна.
131
Найбільшої шкідливості хвороба досягає при зараженні колоса у
фазі цвітіння. В ураженому в цей період колоссі формується плю
скле білувате зерно, часто з помітним нальотом грибниці на пове
рхні всієї зернівки. За більш пізніх строків зараження, уражені зер
нівки зовні не відрізняються від здорових, але несуть у собі
приховану інфекцію.
Фузаріоз колоса за шкідливістю посідає одне з перших місць.
Недобір урожаю може сягати 2СМ0%, іноді – до 80%. Хвороба
погіршує хлібопекарські якості борошна. Випечений із фузаріоз
ного зерна хліб має низьку якість, токсичну і одурманюючу власти
вості, за що отримав назву “п’яний хліб”.
Джерело інфекції-рослинні рештки, ґрунт, насіння.
Снігова або фузаріозна плісень (Ризагішп піуаіе Р). Пошире на переважно в зоні Полісся та в західних областях Лісостепу.
Спостерігається в роки, коли на непромерзлий ґрунт випадає тов
стий шар снігу, під покривом якого у рослин посилюються процеси
дисиміляції (розщеплення органічних речовин), що призводить до
їх ослаблення. Хвороба проявляється після танення снігу у вигля ді плям на листках з білим або рожевуватим нальотом. Листки
склеюються, жовтіють і засихають. Часто всихають й інші час
тини рослин, що призводить до їх загибелі. Зменшити негативний
вплив снігової плісняви можна своєчасним підживленням азотни ми добривами і весняним боронуванням посівів. Основне джере ло інфекції – уражені рештки, насіння, ґрунт.
Оливкова плісень (Сіасіозрогішті ЬегЬашт Рг, Сіасюзрогіит
§гатіпит Сда). Хвороба проявляється під час достигання, особ
ливо у вологу погоду. Характерними ознаками є оливково-чорний
наліт на стеблах, колосках, листкових пластинках, іноді на зерні.
Запізнення зі збиранням зерна у вологу погоду призводить до си
льного поширення хвороби, внаслідок чого спостерігається почо
рніння всієї надземної маси рослин. Основне джерело інфекції –
уражені рослинні рештки і насіння.
Аскохітоз (засихання листків) (Азсоспуіа 8рр.). Пошире
ний повсюди. Найінтенсивніше розвивається за умов теплої пого ди з частими дощами. На середині листкових пластинок спочатку
виникають бліді плями з темно-коричневою облямівкою. На ура
женій тканині утворюються чорні пікніди. Шкідливість аскохітозу
132
на посівах пшениці полягає у передчасному засиханні листків.
Втрати врожаю можуть досягати 5-10% і більше.
Альтернаріоз (чорний зародок насіння) (АІІегпагіа Гепиіз
№ е з і ОгесЬзІега зогокіпіапа ЗиЬгат). На посівах пшениці ця хво
роба проявляється у фазі цвітіння – молочної стиглості у вигляді
темних плям на КОЛОСКОВИХ лусках. Пізніше, під час достигання
зерна, спостерігається почорніння зародка {чорний зародок на
сіння). Значного поширення ця хвороба набуває в роки з високою
температурою (більше 24°С) і вологістю повітря в фазах цвітіння
і молочної стиглості. Зерно фізіологічно недорозвинуте, має низь ку енергію проростання і схожість. Рослини, вирощені з таких на
сінин, відстають у рості, маловрожайні. Борошно із зерна з “чор
ним зародком” має темніше забарвлення і низьку хлібопекарську
якість.
Темно-бура плямистість (темно-бурий гельмінтоспоріоз)
(Віроіагіз зогокіпіапа ЗЬоет , БгесЬзІега ггігісі – герепііз По,
Неїтіпіозрогіит ігйісі – герепііз Оіесї). Зустрічається повсюди. Най
більш поширена в роки з теплим та дощовим літом. Характерними
ознаками є поява спочатку темних, а згодом темно-сірих або світ
ло-бурих плям з більш світлою серединою і темною облямівкою. За
високої вологості повітря на них утворюється оливково-бурий наліт
гриба. Уражені листки засихають. Подібне ураження може бути на
нижніх вузлах стебел. Хвороба важко діагностується, оскільки
подібна до септоріозу. Може уражатися колос – колоскові луски
буріють, зародковий кінець насінини чорніє або коричневіє (“чорний
зародок”). Крім надземних органів, можливий негативний вплив на
кореневу систему. Корінці темніють і загнивають, що призводить до
пожовтіння і випадання рослин. Патоген темно-бурої плямистості
одночасно є збудником гельмінтоспоріозної кореневої гнилі. Втрати
врожаю деколи сягають 30-40%.
Бактеріальні хвороби
Пшениця уражується кількома бактеріозами, з яких найбільш
часто зустрічається базальний і чорний.
Базальний бактеріоз (Рзеисіотопаз зугіп§ае Уоип§., Рзеиао-
топаз аігоїасіепз 8іарр). Проявляється у вигляді водянистих плям
на листках і колоссі. Пізніше плями стають коричневими. При силь-
133
ному ураженні спостерігається карликовість стебел, почорніння ко
лоскових лусок, зерно чорніє внизу, а решта його набуває червону
ватого забарвлення.
Чорний бактеріоз (ХапІЇютопаз Ігапзшсепз Оо\у). Уражені ро
слини мають коричневі і чорні смуги та плями на листках, стеб
лах і колосках. Колоскові луски і остюки, а інколи і цілий колос,
стають чорними. Рослини пригнічені, в’януть і всихають внаслі
док закупорки і руйнування провідних судин.
Оптимальними для розвитку бактеріозу є температура 25-30°С
і висока відносна вологість повітря.
Вірусні хвороби
Відомо понад 20 вірусів, що уражують пшеницю. Найбільш по
ширені і шкідливі є смугаста мозаїка і мозаїка озимої пшениці.
Смугаста мозаїка. В інфікованих рослин на листках з’являють ся світло-зелені плями і смуги, які розташовуються вздовж жи
лок. Листки жовтіють, рослини відстають у рості і всихають при
виході в трубку. На слабоуражених рослинах зерно щупле. Вірус
Є\УЬеаі зігеак тозаіс УІПІЗ) передається кліщами Асегіа Ігіїісі 8спеу.
Мозаїка озимої пшениці. Переносять цей вірус (Киззіап \УІПІЄГ
\уЬеаі тозаіс УІШЗ) цикадки смугаста і шестикрапкова. У хворих
рослин спостерігається надмірне кущіння, жовті повздовжні смуги.
Уражені листки всихають, може спостерігатись загибель рослин.
Жовта карликовість ячменю. Ріст уражених рослин спові
льнюється, внаслідок чого вони лишаються недорозвинутими, ка
рликовими. На листках видно жовті смуги вздовж жилки. Листки
стирчать догори, кінці їх стають жовто-оранжевими до червоно
го. Рослини пшениці формують безплідне колосся або зовсім його
не утворюють.
Збудником хвороби є вірус Вагіеи уе11о\у ашагі-
уігаз (ВУОУ),
ЯКИЙ зберігається у соку рослин. Крім пшениці, він уражує ячмінь,
овес, дикорослі злаки. Основний перенощик інфекції – різні види
попелиць.
Втрати врожаю від вірусних хвороб завжди більші в умовах
тривалої осінньої вегетації пшениці внаслідок сильнішого розпо
всюдження попелиць, цикадок та інших перенощиків вірусів.
134
Ензимо-мікозне виснаження зерна
Якщо у фазах молочної, воскової і повної стиглості зерна трива
лий час випадають дощі (наприклад, 2004 і 2005 рр. у Західній Укра
їні), це призводить до надмірного насичення зерна водою, що спри
чинює гідроліз вуглеводів, білків та інших продуктів фотосинтезу.
Внаслідок збільшення гідростатичного тиску всередині клітин, ви
никають тріщини стінок клітин та оболонок зернівки. Через ці отво ри виступає продукт гідролізу – цукриста рідина, на якій інтенсивно
розвиваються гриби родів АІІегпагіа Рг, Сіасіозрогіига Ьіпк та
Ризагіит, які спричинюють розвиток чорного зародку та оливкової
плісені. Виснажене зерно має низькі хлібопекарські та насіннєві якості.
Найкращий метод боротьби з хворобами – це впровадження стій
ких до ураження сортів. У сприятливих для розвитку хвороб умовах
ці сорти не знижують урожайність. Хімічну обробку посівів не прово
дять або застосовують у невеликих розмірах. Особливо ціняться сорти,
які мають комплексну стійкість проти основних хвороб.
Зменшують захворювання агротехнічні заходи. Це правиль не чергування культуру сівозміні, розміщення пшениці після кра
щих попередників. Своєчасним основним обробітком ґрунту
можна значно зменшити нагромадження інфекції на полях.
Система удобрення повинна передбачати внесення органіч
них і мінеральних добрив. Органічні добрива добре впливають на
розвиток мікрофлори, яка є антагоністом патогенів. Ефективність
мінеральних добрив залежить від їх співвідношення. Фосфорні і
калійні добрива підвищують стійкість рослин до хвороб. Надмір
не, непропорційне внесення азотних добрив призводить до розпу
шення тканин рослин, що сприяє розвитку хвороб.
Найбільш стійка до ураження хворобами пшениця оптималь
них строків сівби. На надто ранніх посівах восени нагромаджу
ється значно більше інфекції бурої і жовтої іржі, борошнистої роси,
кореневих гнилей, септоріозу, бактеріальних і вірусних хвороб. Пі
зні посіви сильніше уражаються сажкою. Глибоко посіяне насіння
(6-8 см) довше сходить, а його проростки зазнають ураження збу
дниками пліснявіння, гнилі кореневої, сажки твердої.
В останні роки прогресуючому поширенню хвороб, поряд з під
вищеними дозами азотних добрив, сприяли необгрунтовано великі
135
норми висіву. Внаслідок цього погіршується фітосанітарний стан
посівів, виникає необхідність додаткових обробітків фунгіцидами.
Не завжди виправданим є поверхневий обробіток ґрунту, який
сприяє нагромадженню патогенів у верхньому шарі ґрунту. Необ
хідно своєчасно знищувати бур’яни і шкідники, які часто є джере
лом нагромадження і поширення інфекції.
Зростання ураженості хворобами може відбуватись вна
слідок перебування рослин в умовах стресового стану (посу
ха, низькі температури, нестача елементів живлення тощо).
Так, в умовах Західної України у 2001 та 2005 роках причи
ною сильного поширення хвороб озимої пшениці стало змен
шення нічної температури до +10°С і нижче. За таких тем
ператур майже зупиняється засвоєння елементів живлення,
настає фізіологічне голодування рослин, що особливо небез
печно у фазах трубкування — колосіння.
Особливої уваги вимагає захист озимої пшениці від хвороб при
вирощуванні її за інтенсивними і ресурсоощадними технологіями. За
вегетаційний період у випадку сильного ураження застосовують хімі
чні препарати для одного-трьох обприскувань посівів. Проведення
хімічних захисних заходів найбільш ефективне, коли поширення пато
генів перебуває на рівні економічного порогу шкідливості (табл. 1.31).
На ранніх фазах росту рослини озимої пшениці захищені препа
ратами, що використовувались для протруювання насіння.
У кінці 60-х років з’явились фунгіциди групи бензимідазолів
(Бенлат – д.р. беноміл; Топсин – д.р. тіофанат метил). У 70-х ро
ках були впроваджені препарати з групи триазолів (Байлетон –
д.р. триадимефон; Тілт-д.р. пропіконазол). Вони захищали посі ви впродовж 3-4 тижнів. Необхідно враховувати, що при застосу
ванні за температури повітря нижче 12° С знижується їх ефектив
ність та тривалість захисної дії.
У 70-х роках почали використовувати також фунгіциди з групи
морфолінів (Корбель – д.р. фенпропіморф), які не знижують своєї
захисної дії за низьких температур повітря.
На початку 80-х років з’явився перший фунгіцид з групи іміда-
золів (Спортак – д.р. прохлораз).
Найефективнішими є фунгіциди, що містять у своєму складі стро-
білуріни (Аішзіаг, Асашо, іишеїі та ін., в Україні незареєстровано).
136
Таблиця 1.31 — Економічні пороги шкідливості хвороб
Назва
хвороби
Фаза розвитку
рослин
Економічний поріг
шкідливості
Фузаріоз, церкоспоре
льоз, снігова пліснява
Кущіння 10-15% уражених
рослин
Септоріоз 3-4-й верхній листок
озимої пшениці
5% ураженої площі
рослин
Бура, жовта іржа,
борошниста роса
— » — 1% уражених листків
(4-5 пустул чи плям
на один листок)
Стеблова іржа 0,1% ураженої площі
рослин
Плямистості листя Трубкування Ураження рослин
понад 5%
Комплекс хвороб
озимої пшениці
Поява останнього
листка-колосіипя
Перші ознаки
хвороб
Якщо фунгіциди на основі триазолів знищують гриби на обробленій
рослині, то стробілуріни знищують і захищають від повторного
ураження впродовж тривалого часу, оскільки характеризуються рі
зними механізмами впливу на структуру знищуваних грибів.
Застосування однокомпонентних фунгіцидів впродовж трива
лого часу призвело до формування стійкості хвороб до препара
тів. Щоб не допустити цього, до складу фунгіцидів почали вклю
чати по дві-три діючі речовини. Завдяки цьому розширюється
також спектр дії препаратів.
Для захисту озимої пшениці від ураження кореневою гниллю і
сніговою пліснявою посіви обробляють фундазолом.
Проти борошнистої роси, іржі тощо від середини II до середи ни IV етапу органогенезу посіви обприскують фунгіцидами (табл.
1.32). Фунгіциди в кінці фази кущіння вносять у бакових сумішах з
гербіцидами і ретардантами, що є економічно вигідним. Щоб не
допустити опіків рослин при застосуванні бакових сумішей, дають
мінімальні рекомендовані норми отрутохімікатів.
Значному підвищенню врожаю сприяє захист озимої пшениці у
другій половині вегетації. Друге обприскування фунгіцидами про
водять у період від VII до IX етапу органогенезу, або від появи
137
останнього листка до цвітіння. Використовують високоефективні
фунгіциди – тілт, фалькон, фолікур, рекс, альто-супер та ін. У до
щові роки доцільно у ці фази проводити дві обробки. Спочатку
обробляють по прапорцевому листку, а через 18-21 день – обпри
скують ще раз. Припиняють обробіток фунгіцидами не пізніше, як
за місяць до збирання врожаю.
Головним виробником продуктів асиміляції є верхній листок, ча
стина стебла від верхнього листка до колоса, колоскові луски, вла
сне колос і навіть остюки (рис. 1.15).
Так, верхній листок синтезує і передає зернам до 50-60% аси-
мілятів, тоді як значення нижніх набагато менше. Значну участь у
фотосинтезі бере колос. Зелені листки і колос за короткий час (2- 3 тижні) повинні заповнити зерно фотосинтезованими органічними
запасними речовинами. Надзвичайно важливо якнайдовше збе
регти їх у здоровому, зеленому стані. Ураження хворобами змен
шує листкову площу, що працює на врожай. Більше половини про
дуктів фотосинтезу поступає в зерно після цвітіння в фазі молочної
стиглості (рис. 1.15).
Кущіння Вихід Колосіння Цві- Молочна Воскова
у трубку тшня стиглість стиглість
Рис. 1.15 Участь окремих органів у фотосинтезі (зліва) та формування
і надходження продуктів фотосинтезу в зерно по фазах розвитку
138
Таблиця 1.32 – Ефективність фунгіцидів для захисту від хвороб озимої пшениці під час вегетації
Кореневі гнилі
Фунгіцид, діюча речовина, фірма, країна
Норма
витрати
препарату
л, кг/га
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Альто Супер 330 ЕС, к.е., ципроконазол, 80 г/л +
пропіконазол, 250 г/л, ф. Сингента, Швейцарія
0,4-0,5 + + + + +
Альто 400 ЗС, к.е., ципроконазол, 400 г/л, ф. Сингента,
Швейцарія
0,15-0,20 + + + + + +
Аркус, 28% в.с.к., карбендазим, 200 г/л + пропіконазол,
80 г/л, ф. Агро Кемі, Угорщина
1,5 + + +
Байлетон, 25% з.п., триадимефон, 250 г/кг, ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,5-1,0 + + + + +
Бампер, 25% к.е., пропіконазол, 250 г/л, ф. Мактешим-
Аган, Ізраїль
0,5 + + + + +
Дерозал, 50% к.с, карбендазим, 500 г/л, ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,5 + + +
Імпакт, 25% к.с, флутриафол, 250 г/л, ф. Кемшова Агро,
Данія
0,5 + + + + + +
Колосаль, 25% к.е., тебуконазол, 250 г/л, ф. Август,
Росія
0,5-1,0 + + + +
Колфуго Супер, 20% в.с, карбендазим, 200 г/л, ф. Агро
Кемі, Угорщина
1,5 + + +
Корбель, 75% к.е., фенпропіморф, 750 г/л, ф. БАСФ,
Німеччина
0,5-1,0 + + + + + Бура листкова іржа | Жовта іржа Стеблова або лінійна іржа Борошниста роса Септоріоз
Снігова пліснява
Фузаріоз колоса
Звичайна або
гєльмштоспорозна
1 Фузаріозна
[ Церкоспорельозна,
ломкість стебла
| Офіобольоз
Закінчення табл. 1.32
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Міраж, 45% к е , прохлораз, 450 г/л, ф. Мактсшим-Аган,
Ізраїль
1,0 + + + + + +
Піластрін, 50% к с , карбендазим, 500 г/л, ф Агріматко,
Угорщина
0,5 + + +
Рекс Дуо, 49,7% к е , епоксиназол, 187 г/л + тюфанат
метил, 310 г/л, ф БАСФ, Німеччина
0,4-0,6 + + + + + + +
Рекс Топ, 33,4% к с , фенпрошморф, 250 г/л •+•
епоксиназол, 84 г/л, ф БАСФ, Німеччина
0,5-1,0 + + + + + + +
Сарфун 500 5С, к с , карбендазим, 500 г/кг, ф. Оргашка-
Сажина, Польща
0,5 + + +
Спортак, 45% к е., прохлораз, 450 г/л, ф Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
1,0 + + + + + + +
Тілт, 25% к е , пропіконазол, 250 г/л, ф. Сингента,
Швейцарія
0,5 + + + + + +
Тіназол, 25% к с , пропіконазол, 250 г/л, ф. Нертус,
Україна
0,5 + + + + +
Топсин М, 70% з п , тюфанат метил, 700 г/л, ф Ніппон
Сода, Японія
1,0-1,2 +
Фалькон, 46% к е . тебуконазол 167 г/л + триадимефол,
43 г/л + сшроксамш, 250 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,6 + + + + + + +
Фолікур БТ, 22,5% к е.. тебуконазол 125 г/л +
триадимефон, 100 г/л, ф Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
1,0-1,25 + + + + +
Фундазол, 50% з п , беноміл, 500 г/кг, ф. Агро Кемі,
Угорщина
0,5-0,6 + + + + +
Штефазал, 50% к с , карбендазим, 500 г/л, ф Штефес
Агро, Німеччина
0,5 + + +
+ ефективний проти даної хвороби
Система захисту від шкідників
За даними Інституту захисту рослин УААН, недобір урожаю оз»?
мої пшениці від шкідників, починаючи з середини 90-х років в Укра
їні може досягати 30%, значно погіршується також якість зерна.
Посіви озимої пшениці в різні періоди росту можуть пошкоджу
вати шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, хлібний жук, злакові
мухи, злакові попелиці, пшеничний трипс, смугаста хлібна блоха,
хлібна п’явиця та ш.
Клоп-черепашка (Еигу^азіег іп1е§гісер8 Риі.) Найбільш поши-ре-
ний у зоні Степу. Клоп пошкоджує надземні частини рослини, проко
люючи своїм хоботком і висмоктуючи з них пластичні речовини, що
спричинює білоколосість. Якщо прокол зроблений у стебло, жовтіє
верхній листок. При пошкодженні колоса він стає коротшим, остюки
жовтіють. Під час наливу і достигання клоп живиться зерном. За
раннього пошкодження формуються щуплі зернівки, які відходять в
полову. Пізніше пошкоджене зерно майже не відрізняється від здоро
вого. Шкідник вводить у зернівку ферменти, за допомогою яких пе
ретравлює і всмоктує вже готову їжу. Це призводить до зменшення
вмісту та якості клейковини. Поки борошно знаходиться в сухому
стані, ферменти не діють. Під час додавання води для одержання
тіста починається процес розщеплення білкових молекул, внаслідок
чого клейковина втрачає якість. Домішка лише 2-3% пошкодженого
клопом зерна уже погіршує якість борошна. Тісто з такого борошна
втрачає пружність, розпливається, не зберігає наданої йому форми.
Для знищення шкідника посіви при потребі можна обприскува
ти: у фазі кущіння – початку виходу в трубку; у фазі молочної сти
глості; при масовому розвитку чи низькій ефективності попере
днього обприскування у фазі молочно-воскової стиглості.
Домішка зерен, пошкоджених клопом, не повинна перевищува ти у сильної пшениці 2%, цінної 3^1% і рядової 6-8%.
Жук-кузька (Апізорііа аизігіаса НегЬзІ.). Серед хлібних жуків
найбільш поширеним і небезпечним є жук-кузька. Шкоди завда
ють личинки і жуки. Жук виїдає зерно в колосі, частину зерен ви
биває на землю. Один жук може знищити урожай з 8-10 колосів.
Личинки пошкоджують кореневу систему, що пригнічує розвиток
та викликає загибель рослин. Одна личинка другого року життя
може знищити 3-5 рослин.
141
Хлібна жужелиця (2аЬшз ІепеЬгіосІез О.)- Поширена в Степу
та Лісостепу. Шкоди завдають жуки й особливо личинки. Жуки
впродовж 20-25 днів під час наливу зерна виїдають вміст зерні
вок, залишаючи непошкодженою оболонку. За цей період кожний
жук може пошкодити до 50-60 зерен. Крім того, значну частину
зерен жуки вибивають з колосся на землю.
Личинки живляться сходами падалиці, а пізніше – пшениці. Вони
об’їдають молоде листя в період двох-трьох листочків та у фазі
кущіння. Пошкоджені рослини мають характерний, подібний до
мочалки вигляд.
Якщо пшеницю не вирощувати як монокультуру, основна маса
личинок гине від нестачі їжі.
Пшеничний трипс (Наріоіпгірз Ігіїісі КАШІ.) Дуже поширений
шкідник. Пошкоджують рослини дорослі трипси й личинки. Дорослі
трипси у фазах виходу в трубку і початку колосіння знаходяться
за піхвою верхнього листка. Пошкоджують колоскові луски, ос
тюки. Висмоктуючи з них сік, спричинюють білоколосицю і щу-
плозерність. При пошкодженні прапорцевого листка у його осно
ви, останній скручується, утруднюючи вихід колосу. Личинки більш
шкідливі під час наливу зерна. Вони проникають під квіткові луски
і висмоктують вміст зернівки. Маса зерна може зменшуватись
на 15-40%, що призводить до значних втрат врожаю.
Найбільш інтенсивно розмножується в посушливі роки.
Своєчасно проведені лущіння стерні і глибока зяблева оранка
знищують до 90% трипсів. У фазі наливу зерна личинки трипса
знищуються хімічними обробками посівів проти личинок клопа-
черепашки.
П’явиця. П’явиця червоногруда (Оиіета теїапориз Ь.) най
більш чисельна в Степу і південно-східному Лісостепу, а п’явиця
синя (Оиіета ІісЬепіз Уоеі.) у північно-західній і центральній час
тинах Лісостепу та на Поліссі.
Рослини пошкоджуються жуками і личинками. Проте шкідли
вість жуків виявляється рідше. Жуки вигризають на листках продо
вгуваті наскрізні отвори. За наявності 7-8 жуків на 1 м
2, вони мо
жуть знищити до 15% листкової поверхні рослин. Личинки в кінці
фази виходу в трубку і під час формування зерна вигризають епіде
рміс листків, залишаючи неушкодженими жилки. Пошкоджені лис-
142
тки мають прозорі повздовжні смути. Особливо шкідливим є по
шкодження прапорцевого листка. Найбільш небезпечна п’явиця у
роки з посушливою весною і низькою вологістю грунту. Проливні
дощі можуть змити значну частину личинок з рослин. При переви
щенні економічного порогу шкідливості застосовують інсектициди.
Злакові попелиці. Посіви озимої пшениці найчастіше пошко
джують звичайна злакова попелиця (ІЗспігарЬіз ижліпит К.опа\)
та велика злакова попелиця (ЗіІоЬіоп ауепае Р.). Попелиці мо
жуть пошкоджувати рослини в період від появи сходів до воскової
стиглості зерна. Вони висмоктують з рослин сік, причому кіль
кість поглинутого за добу соку в декілька разів перевищує масу
комахи. Це негативно впливає на формування зерна та його якість.
Втрати врожаю можуть сягати 30-50%. Сильне пошкодження пе
ред колосінням призводить до пустоколосиці. Пошкодження в
пізніші строки спричинює щуплозерність.
Дуже небезпечним є також те, що попелиці є перенощи-
ками збудників вірусних хвороб із хворих рослин на здорові.
Падеві виділення попелиці є живильним середовищем для розвит ку збудників різних хвороб.
Поширення попелиць (8іюЬіоп ауепае Р.) зростає при вирощу
ванні озимої пшениці за інтенсивною технологією і врожайності
зерна понад 60 ц/га.
Прохолодна та дощова погода, особливо сильні тривалі зливи,
обмежують розмноження попелиць. Спекотна і суха погода спри яє більш ранній появі попелиць.
Злакові мухи. До найбільш шкідливих належать гесенська
муха, шведські мухи ячмінна і вівсяна, опоміза пшенична, пшени
чна муха, озима муха та ін.
Гесенська муха (Мауеііоіа сіезішсюг 3.). Поширена на всій
території України. Найбільш пошкоджує озиму пшеницю в період
від сходів до початку кущіння. Личинки висмоктують сік із м’якої
частини пагона. Пошкоджені рослини на ранній стадії розвитку
жовтіють і навіть гинуть. Пошкодження більш розвинених рослин
навесні призводить до зігнутості стебла і пустозерності колоса,
підламування стебла під час цвітіння. Пошкоджені личинками ро
слини утворюють характерні коліна, тому посіви набувають ви
гляду побитих градом або потолочених.
143
Шведська муха. Найбільш шкідливі два різновиди: вівсяна
шведська муха (Озсіпеїіа іїіі Ь.) та ячмінна шведська муха
(Озсіпеїіа ризШа М§.). ЛИЧИНКИ зимують всередині пагонів озимих
культур і диких злаків. Виліт мух збігається із закінченням фази
весняного кущіння озимих. Личинка нового покоління проникає
всередину стебла, де виїдає точку росту і основу центрального
листка. Останній жовтіє і засихає. У пошкодженої рослини призу
пиняється ріст стебла.
Опоміза пшенична (Оротуга пош т Р.). Виїдає в пагонах ко
нус росту. Характер пошкодження – пожовтіння і засихання цент
рального листка, а пізніше і стебла. Сприяє її поширенню тривала
осіння і весняна посуха.
Озима муха (Ьергоспуіептуіа сеагсіаіа Р.). Поширена в Україні
повсюдно. Личинка навесні проникає в стебло і пошкоджує вузол
кущіння, внаслідок чого рослина гине. Частина личинок робить
хід у підземній частині окремих пагонів майже до поверхні землі,
що спричинює пожовтіння центрального листка і відмирання по
шкодженого стебла.
Пшенична (чорна злакова) муха (РЬогЬіа зесшіз Тіепз.). Личи
нка прогризає ходи всередині стебла. Внаслідок пошкодження жовтіє
і засихає центральний листок, пагін пригнічується і відми-рає. Шкід
ник пошкоджує переважно бокові, менш розвинуті стебла. Знижуєть ся густота рослин та стебел, що призводить до втрат зерна. Розміри
втрат різко зростають в умовах осінньої і весняної посухи.
Смугаста хлібна блоха (РЬуІІоїгеІа УІШіІа К..). Найбільш шкі
длива у зоні Лісостепу. Пошкоджують рослини головним чином
жуки. Живлячись листками сходів та молодих рослин, вони вигри
зають паренхіму у вигляді прозорих смужок та довгастих плям.
Листки жовтіють, засихають. Втрата асиміляційної поверхні при
зводить до відставання в рості. Можуть пошкоджуватись личин
ками і стебла. Загроза пошкоджень знижується після фази кущін ня внаслідок збільшення вегетативної маси рослин.
Озима совка (§соіїа зе§ешт Зспіїї.). Шкідник поширений по
всюдно, особливо в центральному Лісостепу і південно-західній
частині України. Шкоду завдають гусениці, знищуючи висіяне на
сіння та проростки. Молоді гусениці об’їдають пластинку листка,
144
а дорослі підгризають рослини на рівні ґрунту. Сходи, пошкоджені
до кущіння, гинуть.
Пильщики. В посівах пшениці найчастіше зустрічаються два
види: пильщик хлібний звичайний (Серпиз рущтіаеиз Ь.) і пиль
щик хлібний чорний (ТгасЬеІиз ІаЬісшз Е).
ЛИЧИНКИ шкідника живляться внутрішньою частиною стебла,
опускаються вниз і до фази воскової стиглості вони досягають ниж
нього міжвузля. Продуктивність таких стебел знижується на 10-
20% внаслідок білоколосиці та щуплозерності. У фазі повної сти
глості підгризені стебла ламаються, що веде до втрат урожаю.
Дискування стерні в 1-2 сліди після збирання врожаю, оранка та
інші агрозаходи обмежують розмноження і поширення пильщиків. Так,
лише за рахунок оранки, можна знищити до 60% личинок шкідника.
В умовах Західної України найбільш поширені злакова попели
ця, трипс і п’явиця. Кожна личинка п’явиці з’їдає 2,5-3,5 см листка,
що знижує врожай на 9,5%. Якщо на одному колосі більше 30 зла
кових попелиць, урожайність зменшується на 3,5—4,0 ц/га.
Якщо шкідники загрожують урожаю, що буває при перевищен ні економічного порогу шкідливості (табл. 1.33), посіви обробля
ють інсектицидами.
Хімічний захист озимини у фазах сходів – кущіння доцільний за
наявності на 1 м
2: попелиці 50-100, блішок-30-50, цикадок -150, а
злакових мух – 40-50 екземплярів на 100 помахів сачком. Знешко
дження цих фітофагів забезпечують Бі-58 новий (1,5 л/га), децис
форте (0,05-0,08 л/га), золон (1,5-2,0 л/га), карате зеон (0,2 л/га),
кінмікс (0,2 л/га), ф’юрі (0,07 л/га), парашут (0,5-0,75 л/га) та ін.
Провідну роль у боротьбі зі шкідниками повинні відігравати аг
ротехнічні заходи. Основою системи боротьби зі шкідниками є
правильна, науково обґрунтована сівозміна. В жодному разі не
можна сіяти озиму пшеницю після зернових попередників.
Важливо також зібрати врожай в оптимально ранні та стислі
строки, провести лущення стерні, ранню оранку. Своєчасний обро
біток ґрунту знижує нагромадження шкідників у ґрунті.
Крім вказаних агрозаходів, важливе значення в боротьбі зі шкід
никами має впровадження сортів озимої пшениці, стійких проти
пошкоджень та несприятливих для розмноження комах.
145
Таблиця 1.33 – Економічні пороги шкідливості
Шкідники
Кількість Шкідники
дорослих комах личинок
Клоп-шкідлива
черепашка
1-2 у фазі сходів,
кущіння на їм2
4-6 у фазах цвітіння –
формування зерна на їм2
Хлібна жужелиця
3-5 жуків на їм2
у фазі
формування зерна
1 -2 у період сходів, 2- 3 у фазі кущіння на їм2
Хлібний жук-кузька
3-5 жуків на 1 м
2
у фазах
цвітіння і формування зерна
П’явиця
40-50 жуків на м
2
у фазах
кущіння – вихід у трубку
0,5-1,0 личинка на
одну рослину, або
пошкоджено 10-15%
листків
Злакові попелиці
50-100 особин на їм2
у фазі
кущіння;
10 попелиць на 1 стебло у фазах
виходу в трубку – налив зерна;
20-30 попелиць на колос у фазі
молочної стиглості
Злакові мухи
40-50 мух на 100 махів сачком у
фазі сходів
6-10% пошкоджених
рослин
Хлібна смугаста
блоха
30 жуків на 100 махів сачком у
фазі кущіння
Пшеничний трипс
15 особин на стебло у фазах
кущіння-трубкування
15-20 шт. на колос у фазі
формування і наливу
зерна
Озима совка 2-3 гусениці на їм2
Хлібні пильщики 4 особини на 1 м
2
Значною мірою рівень розвитку шкідників визначається стро
ками сівби. За даними Миронівського інституту пшениці, при сівбі
озимої пшениці в ранні строки (1-5 вересня) пошкодження рослин
восени досягає 40%.
На посівах озимої пшениці добре зарекомендував себе біологіч
ний метод боротьби проти озимої совки шляхом випуску на поля
трихограми.
Якщо ж шкідники все-таки загрожують урожаєві, посіви необ
хідно обробляти хімічними препаратами-інсектицидами (табл. 1.34).
Крім зниження врожаю, пошкодження шкідниками у фазі молочної і
воскової стиглості значно погіршує посівну й товарну якість зерна.
Вносити інсектициди доцільно у поєднанні з іншими пестици
дами. Це дає змогу економити кошти і зменшити пестицидне на
вантаження посівів.
146
Таблиця 1.34 – Препарати для боротьби зі шкідниками
Назва препарату, діюча речовина, фірма, країна
Норма
внесення,
л, кг/га
Ефективність дії
Назва препарату, діюча речовина, фірма, країна
Норма
внесення,
л, кг/га
Ангара, 25% в.р.г., тіаметоксам, 250 г/кг, ф. Сингента”. Швейцарія 0,10-0,14 + + + +
Акцент, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Агросфера, Україна 1,5 + + + +
Альтекс, 100 к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Агросфера, Україна 0,10-0,15 + + + +
Альфагард, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Гарда Кеміклз,
Великобританія
0,15 + + +
Альфа-Супер, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Хімікел Агро,
Україна
0,10-0,15 + + + +
Арріво, 25% к.е., циперметрин, 250 г/л, ф. ФМСі, США 0,20 + + + +
Базудін 600Е\У, 60% к.е., діазинон, 600 г/л, ф. Сингента, Швейцарія 1,5-1,8 + + + + +
Бі-58 новий, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. БАСФ, Німеччина 1,5 + + + + +
Блискавка, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Презенс, Україна 0,10-0,15 + + + +
Бульдок, 2,5% к.е., бета-цифлутрин, 25 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,25 + + +
Вантекс, 6% мк.с, гамма-цигалотрин, 60 г/л, ф. Доу Агро Сайенсіс, США 0,06-0,07 + + +
Вектор, 20% в.р.к., імідаклоприд, 200 г/л, ф. Агробізнеспром, Україна 0,25 + + + +
Дамаск, 60% в.е., діазинон, 600 г/л, ф. Агросфера, Україна 1,5-1,8 + + + +
Данадім стабільний, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Кемінова Агро, Данія 1,0-1,5 + + + +
Децис, 2,5% к.е., дельтаметрин, 25 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 0,2-0,3 + + + + + + +
Децис Форте, 12,5% к.е., дельтаметрин, 125 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,05-0,08 + + + + клоп-черепашка жужелиця жук-кузька п’явиця злакові попелиці смугаста блоха трипс
злакові мухи
озима совка
Закінчення табл. 1.34
Діазинон, 60% к.е., діазинон, 600 г/л, ф. Ніхон Нояку, Японія 1,5-1,8 + + + +
Діметрин, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Агробізнеспром, Україна 1,0-1,5 + + + +
Золон, 35% к.е., фозалон, 350 г/л, ф. Кемінова Агро, Данія 1,5-2,0 + + +
Карате, 050ЕС, к.е., лямбда-цигалотрин, 50 г/л, ф. Сингента, Швейцарія 1,5-2,0 + + + + + + +
Карате Зеон, 050СЗ, м.к.с, лямбда-цигалотрин, 50 г/л, ф. Сингента,
Швейцарія
0,15-0,20 + + + + + +
Кінмікс, 5% к.е., бета-циперметрин, 50 г/л, ф. Агро Кемі, Угорщина 0,2-0,3 + + + + + +
Лептоцид, 2,5% к.е., циперметрин, 25 г/л, ф. Каховка, Україна 0,1-0,2 +
Маршал, 25% к.е., карбосульфан, 250 г/л, ф. ФМСі, США 0,8-1,2 + +
Моспілан, 20% р.п., ацетаміприд, 200 г/л, ф. Ніппон Сода, Японія 0,05-0,075 + + + +
Нурел Д, 55% к.е., циперметрин, 50 г/л + хлорпірифос, 500 г/л, ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
0,75-1,0 + + + + + + + + +
Парашут 450, мк.с , паратіон-метил, 450 г/л, ф. Кемінова Агро, Данія 0,25-0,75 + + + + + + + + +
Пілар-Альфа, 10% к.е., альфациперметрин, 100 г/л, ф. Агріматко, Україна 0,01-0,015 + + +
Пілармакс, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Агріматко, Україна 1,0 + + + + +
Політрин 200 ЕС, к.е., циперметрин, 200 г/л, ф. Сингента, Швейцарія 0,2 + + + +
Рогор, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Кемілайн Агро, Україна 1,0-1,5 + + + + +
Рубіж, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Транс Оіл, Україна 1,0-1,5 + + + + +
Сумітіон, 50% к.е., фенітротіон, 500 г/л, ф. Сумітомо Кемікл, Японія 0,6-2,5 + + +
Сумі-Альфа, 5% к.е., есфенвалеат, 50 г/л, ф. Сумітомо Кемікл, Японія 0,2-0,3 + + + +
Фастак, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. БАСФ, Німеччина 0,1-0,15 + + + + + +
Фатрин, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. ФМСі, США 0,10-0,15 + + + + + +
Фуфанон, 57% к.е., малатіон, 570 г/л, ф. Кемінова Агро, Данія 1,2 + + +
Ф’юрі, 10% в.е., зета-циперметрин, 100 г/л, ф. ФМСі, США 0,07-0,10 + + + +
Циклон, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Агробізнеспром, Україна 0,10-0,15 + + + +
Шерпа, 25% к.е., циперметрин, 250 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 0,2 + + + +
Штефесін 2,5%, дельтаметрин, 250 г/л, ф. Штефес Агро, Німеччина 0,2-0,3 + + + + + + +
+ – препарат ефективний проти даного шкідника
• Захист від вилягання рослин. Внаслідок вилягання посівів по
рушується нормальний ріст і розвиток рослин, зменшуються розмі ри фотосинтезуючої поверхні, сповільнюється засвоєння елементів
живлення та води, що спричинює значні втрати врожаю. Чим шви
дше вилягають посіви, тим більший недобір зерна. Рівень втрат
збільшується також внаслідок погіршення умов збирання врожаю у
жнива. Ймовірність вилягання зростає за високих доз азоту, дефіци ту калію, у загущених посівах, надмірних опадах, за сильних вітрів.
Необхідність внесення регуляторів росту на посівах озимої пше
ниці допоможе встановити рис. 1.17. Умови, що відповідають змі
сту вимог верхньої частини рисунка, потребують обов’язкового
внесення морфорегулятора. Норма внесення має наближатися до
максимальної або бути максимальною. Якщо збігається кілька
вимог нижньої частини рисунку, застосовують мінімальну норму
внесення.
+ Волога тепла погода
+ Біологічний урожай понад 50 ц/га
+ Інтенсивна технологія
+ Густота стеблостою понад 500 шт /м2
+ Раннє відновлення весняної вегетації
+ Велика норма висіву >
+ Високий фон живлення, перевага азоту
+ Низька стійкість сорту до вилягання
Середня норма морфорегулятора
– Висока стійкість сорту до вилягання
– Низькі норми добрив, оптимальна норма калію
– Оптимальна норма висіву
– Пізнє відновлення весняної вегетації
– Густота продуктивного стеблостою до 500 шт./м2
– Ресурсоощадна технологія
– Біологічний урожай до 40 ц/га
– Суха холодна погода
Рис. 1.17. Чинники для встановлення потреби
у захисті посівів від вилягання
Найбільш поширеними діючими речовинами ретардантів в
Україні є хлормекватхлорид та етефон.
0 –
о
З
я
8
Я
X
я
ЕГ
о
а
я
т
”
я
я
X
я
я
я <и -н О >> 4)
я я
я »
оз
Я
150
Хлормекватхлорид (ССС) блокує біосинтез гормону росту
гібереліну, проникаючи в рослину переважно через листки і част
ково засвоюється кореневою системою з ґрунту. Хлормекватхло
рид переміщується в рослині до точки росту. Етефон засвоюєть ся через листя, поступає до тканин рослини, де збільшує
концентрацію етилену. Механізм дії етилену на ростові процеси
ще не повністю з’ясований, але відомо, що він знижує активність
гормону росту ауксину, який як і гіберелін сприяє видовженню сте
бла. Дія хлормекватхлориду проявляється у гальмуванні розтягу
вання клітин субапікальної меристеми, внаслідок чого інгібується
ріст у довжину, сповільнюється диференціація конуса наростання.
Це спричинює збільшення тривалості окремих етапів органогене зу і зростання продуктивності колоса завдяки збільшенню його
довжини, кількості колосків і зерен у ньому. Регулятори росту спри
яють скороченню довжини міжвузлів і стебла. Збільшується діа
метр соломини і товщина її стінок, внаслідок чого рослини стають
стійкими до вилягання. Хлормекватхлорид і терпал С запобіга
ють проникненню збудників гнилей у коріння, захищають від лам
кості стебла.
Є дослідні дані, що ретарданти підвищують інтенсивність по
глинання і кількість засвоєних поживних речовин, причому макро
елементи (КРК) засвоюються рослинами у зрівноваженому спів
відношенні.
Крім захисту від вилягання, регулятори росту впливають на
процес кущіння рослин. Вони зменшують апікальне домінування
головного стебла, формується більше бічних стебел, які рівномір но розвинуті і мало відстають у рості від основного стебла, тобто
забезпечується синхронне кущіння. У зв’язку з цим морфорегу-
лятори з успіхом використовують для підсилення кущіння зрід
жених і середньогустих посівів, а також на полях з пізніми
(жовтневими) строками сівби озимих культур.
Високі та стабільні врожаї зерна можна мати тільки за умови
застосування морфорегуляторів. Вони гарантуватимуть економічну
доцільність внесення підвищених норм азотних добрив та пести
цидів. Це своєрідне “технологічне страхування” посівів від нега
тивного впливу таких природних явищ, як сильні вітри, заливні дощі
з поривами вітру та ін.
151
Морфорегулятори хлормекватхлорид і терпал С застосовують
у різні строки для вкорочення нижніх і верхніх міжвузлів. Найви
щою ефективність цих препаратів для захисту від вилягання є при
внесенні в такі строки:
Хлормекватхлорид (д.р. хлормекватхлорид, 460 г/л) – у фазі
кущіння (III етап органогенезу – початок IV етапу, від 21 до 31,
найкраще – на 25), коли ще не настало видовження стебла, перший
вузол прощупується на висоті 1 см над поверхнею ґрунту (рис. 1.18).
із 21 25 29 ЗО З 1
Фаза
третього
Кущінн я Початок
виходу в
трубку
Перший
вузол
Рис. 1.18. Оптимальні строки внесення хлормекватхлориду
Не рекомендується зміщувати внесення хлормекватхлориду на
середину та кінець четвертого етапу органогенезу через жорстку
дію на рослини пшениці, що триває 14 днів, та інтоксикуючу дію на
конус росту на п’ятому етапі. Після внесення хлормекватхлориду
температура впродовж 5-6 днів повинна бути не нижче 8°С, а най
краще – 12°С.
Терпал С (д. р. хлормекватхлорид, 305 г/л та етефон, 155 г/л)
рекомендується внести під час видовження стебла у фазі 2-5 ву
злів. Температура повинна бути не нижче 15°С, але не вище 22°С.
Почергове внесення цих препаратів дає змогу контролювати
довжину всіх міжвузлів і товщину стінок соломини (рис. 1.19). У
Франції, Німеччині, Англії, де норми внесення азоту часто досяга-
152
Хлормекватхлорид Без антивилягача Терпал 460 8Ь
460 г/л
Хлормекватхлорид Терпал вкорочує
скорочує нижні між- верхні міжвузля при
вузля приблизно на близно на
12-27% 14-19%
Рис. 1.19. Вплив регуляторів росту на висоту рослини при почерговому внесення хлормекватхлориду і терпалу С
ють дуже високого рівня (г4 тобто 5,6—6,2 ц аміачної селітри
на 1 га), почергове внесення хлормекватхлориду і терпалу С дає
змогу повністю захистити посіви від вилягання.
У разі використання морфорегуляторів для інтенсифікації та син
хронізації процесу кущіння (зі збереженням захисної дії від виля
гання) строки їх внесення мають бути більш ранні.
Перелік ретардантів і норма їх внесення подано в табл. 1.35.
Таблиця 1.35 – Застосування ретардантів
на посівах озимої пшениці
Назва препарату, діючої
речовини, фірма, країна
Норма внесення
препарату, л/га
Спосіб, час, обмеження
Антивилягач 6758Ь, в р.
(хлормекватхлорид, 600 г/л),
ф. Агробізнеспром, Україна
2,0
Обприскування на початку
виходу в трубку рослин
(при появі 1 -го вузла)
Стабілан 7508Ь, к.е.
(хлормекватхлорид, 600 г/л),
ф. Нуфарм, Австрія
1,0-2,0
Обробка посівів у фазу
кущіння – початок виходу
в трубку
Терпал С, р.к. (хлормекватхло
рид, 305 г/л + етефон, 155 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
2,0-2,5
Обприскування посівів
наприкінці фази кущіння
Хлормекватхлорид 460, к.с.
(хлормекватхлорид, 460 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
2,0
Обприскування у фазі
кущіння
Не рекомендується застосовувати ретарданти з метою захис ту від вилягання в суху погоду, на слаборозвинутих посівах, при
потенціалі врожайності нижче ЗО ц/га, на забур’янених площах, за
норми внесення азоту не більше М60.
ЗБИРАННЯ ЗЕРНА
Найвигідніше провести збирання впродовж 10-12 днів після на
стання повної стиглості зерна. Більш раннє збирання вимагатиме до
даткових енергетичних затрат для скошування у валки чи досушу
вання зерна, а пізніші строки збирання спричинюють втрати зерна.
Для збирання озимої пшениці використовують різні способи: пря ме комбайнування, роздільне збирання, стаціонарний обмолот.
154
Роздільне збирання варто застосовувати на сильно забур’я
нених посівах, нерівномірно достигаючих хлібах і на площах з під
сівом багаторічних трав. Скошування пшениці у валки необхідно
починати за 4—6 днів до настання повної стиглості зерна, за його
вологості 30-35%. Через 3-5 днів після підсихання валків до во
логості зерна 17-18% їх підбирають комбайнами. Щоб валки до
бре провітрювалися і колосся не торкалося землі, рослини серед-
ньо- і низькорослих сортів скошують на висоті 15 см, а високорослі
загущені посіви – на висоті 20 см від поверхні ґрунту жатками
ЖВН-6Б, ЖВП-4,9 ЖВП-6,4 та ін.
Переваги двохфазного способу збирання у тому, що збирання
розпочинаємо на 5-6 днів швидше, порівняно з однофазним. Крім
того, затрачається менше енергоносіїв на сушіння зерна на току,
підвищується продуктивність комбайнів. Недоліками цього спо
собу є додаткові затрати при скошуванні у валки. Великі втрати
зерна і проблеми з обмолотом валків можуть бути, якщо валки
попадуть під дощ. Тому кількість скошеної маси не повинна пере
вищувати одноденну норму на комбайн з підбирачем. Якщо валки
не підбирають більше 10-12 днів, урожайність зменшується на 2- 6 ц/га, маса 1000 зерен на 1-3 г, склоподібність на 1-18%. Клейко
вина за якістю переходить з першої в другу і навіть третю групу.
З настанням повної стиглості зерна (вологість 14-17%) урожай
збирають прямим комбайнуванням.
Перевагами однофазного збирання є більша незалежність від по-
годних умов. Стеблостій після дощу швидко сохне і через 1-4 годи ни можна продовжувати збирання, тоді як для просихання замоче
них дощем валків потрібно 1-2 дні, або й більше, сонячної погоди.
При прямому комбайнуванні менші затрати енергії, нижча собівар
тість збиральних
робіт. Зерно, що зби
рається за оптима
льної вологості, доб ре виповнене і має
високу схожість.
Тому насіннєві ді
лянки збирають на
пряму.
155
Урожай зерна потрібно зібрати без втрат з повним збережен
ням його добрих продовольчих, посівних і кормових якостей. Втрати
зерна при скошуванні у валки допускаються не більше 0,5% при
скошуванні рівних та 1,5% на полеглих посівах. Після обмолоту
(пряме комбайнування) допускається не більше 1% втрат, якщо
посіви полеглі – не більше 1,5%. Загальні втрати зерна при зби
ранні неполеглих колосових як роздільним способом, так і прямим
комбайнуванням не повинні перевищувати 2,5%.
На практиці втрати значно вищі. Під час обмолоту комбайна ми “Нива” та “Колос”, що розраховані на збирання щонайбільше
36-40 ц/га, на полях з урожайністю 40-70 ц/га втрати можуть до
сягати 5-12 ц/га. Скоротити їх можна зменшенням швидкості руху
комбайна, неповним використанням ширини захвату жатки.
При запізненні із строками збирання відбувається природне оси
пання зерна, що може досягати 1-30%. Великі втрати зерна мо
жуть бути на забур’янених, низькорослих, полеглих посівах та по
лях з підсівом багаторічних трав.
Полегшити та прискорити збирання, зменшити втрати зерна в
2-3 рази, знизити собівартість зерна через економію енергоносіїв
можна шляхом застосування гербіцидів для десикації перед зби
ранням. З цією метою застосовують раундап (3 л/га), гліфоган
(З л/га) та баста. їх вносять за 10-12 днів до збирання при волого
сті зерна не більше 30%. При цьому поля також звільняються від
багаторічних бур’янів під наступні культури.
ЯКІСТЬ ЗЕРНА
Економічна ефективність зернового господарства визначаєть ся не тільки рівнем урожайності, але й залежить від якості виро
щеного зерна. Велика різниця у цінах на зерно низької і високої
якості робить вигідним вкладання додаткових коштів з метою
одержання зерна вищого класу.
Якість зерна значною мірою залежить від ґрунтово-кліматич
них умов, особливостей сорту і технології вирощування. Для на
громадження білка в зерні і формування цінних хлібопекарських
властивостей бажаною є менша кількість опадів, вища темпера
тура повітря та ясні сонячні дні у період від колосіння до воскової
фази стиглості. Якість зерна характеризується такими показника-
156
ми, як склоподібність, натурна маса, маса 1000 зерен, вміст клей
ковини і білка.
В останні роки закупівельні ціни на пшеницю встановлюються
залежно від класу зерна (табл. 1.36).
Таблиця 1.36 – Якість зерна пшениці (ДСТУ 3768-98)
Показники
якості
Класи пшениці Показники
якості перший другий третій четвертий п’ятий шостий
Білок 14,0 13,0 12,0 11,0 10,0 не обмежується
Клейковина, % 30 27 23 18 18 не обмежується
Група клейковини І НІ НІ НІ І-ІІІ не обмежується
Натура зерна, г/л 760 755 730 710 710 не обмежується
Показники ІДК 45-75 45-100 45-100 20-100 20-110 не обмежується
Число падіння, с >200 >200 > 150 > 100 > 100 не обмежується
За даними Селекційно-генетичного інституту у 2001 році питома
вага пшениці третього класу становила лише 18%. 40% партій зер на належали до четвертого класу з середнім вмістом білка 11,5%, а
решта 42% партій зерна – до п’ятого і шостого класів з середнім
вмістом білка 10,5 та 9,5% відповідно. Великі прибутки від реаліза
ції зерна з таким вмістом білка отримати досить проблематично.
В Україні є всі можливості одержувати зерно високої якості з
вмістом білка 12-15%, тобто першого, другого і, в несприятливі
роки, – третього класу.
Якість зерна визначається на основі аналізу середньої проби за
показниками, обов’язковими для всіх партій зерна та з врахуван
ням цільового призначення.
Клейковина – це фракції протеїну пшениці, що одержують при
вимиванні з борошна. Вона визначає такі фізичні властивості, як
об’єм та пружність тіста.
Склоподібність характеризує зв’язок між зернами крохмалю
і білком у ендоспермі. Від неї залежать затрати енергії під час
виготовлення борошна. Зазвичай вища склоподібність характер на для зерна з високим вмістом білка та клейковини.
Число падіння показує, що зерна крохмалю не пошкоджені ме
ханічним травмуванням чи внаслідок передчасного проростання.
Визначається кількістю секунд, що необхідні поршню для досяг
нення дна пробірки при вільному його зануренні у підігрітий крох
мальний клейстер.
Натура зерна – маса зерна об’ємом 1 літр у грамах.
157
Впровадження інтенсивних та ресурсоощадних технологій дає
можливість значно поліпшити якість зерна. Серед агротехнічних
заходів, що активно впливають на якість зерна, першочергове мі
сце належить попередникам. Дуже важко одержати високоякісне
зерно після стерньових попередників.
Головною причиною неповної реалізації біологічних можливо
стей сорту формувати високоякісне зерно є недостатня кількість
доступного азоту в ґрунті. Тому найбільш ефективний засіб шд-
ви-щення якості зерна – раціональне застосування мінеральних
доб-рив. Для того, щоб суттєво підвищити вміст білка і клейко
вини, необхідно вносити більші дози азотних добрив. Загальна
норма азоту має бути вищою, ніж фосфору і калію в 1,5-2,0 рази.
Вміст білка в зерні пшениці визначається забезпеченістю посі
вів доступним азотом упродовж всього терміну її вегетації
(рис. 1.20). На якість зерна добре впливає внесення азоту під час
підживлення у фазі колосіння, причому, чим у пізнішій фазі вно
ситься азот, тим менше він впливає на продуктивність і більше
на показники якості. Для одержання високоякісного зерна за вро
жайності більше 40 ц/га необхідно вносити 30 кг/га д.р. азоту з
розрахунку на кожні 10 ц/га зерна. Навіть в умовах півдня Укра
їни для одержання зерна високої якості, за даними Селекційно-
генетичного інституту, загальна норма азоту повинна становити
не менше 150 кг/га д.р.
Строки сівби значно впливають на якість зерна. До зниження
білковості і погіршення хлібопекарської якості зерна призводить
сівба пшениці у ранні строки. Вміст білка і клейковини в зерні зро
стає від ранніх строків сівби до оптимальних і пізніх.
Згідно з результатами дослідів, найбільша кількість білка і клей
ковини в зерні у більшості сортів озимої пшениці нагромаджуєть ся при нормах висіву, близьких до оптимальних для одержання
максимального врожаю, чи дещо менших від них. Зростають при
цьому також склоподібність і маса 1000 зерен.
Забур’яненість посівів зернових не тільки зменшує врожай, але й
є головною причиною погіршення якості зерна. Створюються про
блеми з очищенням зерна до кондиційного стану. Наявність у зерні
насіння деяких бур’янів надає борошну чи крупам неприємного за
паху, а насіння окремих бур’янів може викликати отруєння людей.
158
Вміст
Вміст
клейковини, %
І^оРоКо І^адРзоКзо ИаоРбоКбО І^поРдаКзд
Кількість внесених мінеральних добрив, кг/га д р
Миронівська 61 і і Циганка
—•—Миронівська 61 – Циганка
Рис. 1.20. Вплив рівня удобрення на вміст білка та клейковини, середнє
за 1999-2001 р. (за даними Львівського державного аграрного університету)
Значно знижують якість зерна шкідники і хвороби. Крім того,
вони є обмежуючими чинниками при реалізації товарних партій
зерна.
159
Таблиця 1.37 – Технологічна схема вирощування озимої пшениці за ресурсоошадною технологією
Урожайність 40-50 ц/га. Площа 1 га. Попередник – багаторічні бобові трави
Види робіт
Технічні засоби для
виконання робіт
Вартість матеріальних
ресурсів пальне,
насіння, добрива,
пестициди та ш
грн
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Транспортування, навантаження і
внесення мінеральних добрив
Ц 4,5 – 2 Транспортний засіб, ПЕ-0,8 Перевезення – 40
Пальне – 18
фосфорні ц 3 25 1 МТЗ-80 + МВД-900 Суперфосфат – 210 20 397
– калійні Ц 1,5 25 1 МТЗ-80 + МВД-900 Калійна сіль – 105
Оранка з коткуванням га 1 5 5 Т-150-К + ПН-5-35 Пальне – 75 20 100
Культивація з боронуванням після
оранки
га 1 15 2 МТЗ-82 + КПС-4 Пальне – 45 10 57
Культивація з боронуванням через
14 днів
га 1 15 2 МТЗ-82 + КПС-4 Пальне – 45 10 57
Передпосівний обробіток грунту га 1 25 3 Т-150 +ЛК-4 Пальне – 54 10 67
Очистка, протруювання, навантаження
і транспортування насіння
Ц 2 – 10
ОВП-20, Петкус,
зернонавантажувач,
транспортний засіб
Електроенергія – 30
Пальне – 12
Протруйник – 35
Насіння 2ц – 200
20 297
Сівба з формуванням технологічної
коли
га 1 15 4 МТЗ-80 + СПУ-6Д
з анкерним сошником
Пальне – 30 20 54
Разом по осінньому циклу робіт ЗО – 889 110 1029
Закінчення табл. 1.37
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Навантаження, перевезення і
підживлення азотними
добривами (N60)
Ц 1 25 2 Транспортний засіб,
МТЗ-80 + МВД-900
Пальне – 24
Ам селітра –
180
10 216
Транспортування води Ц 3 – 1 МТЗ-80 + ЗЖВ-1,8 Пальне – 6 5 12
Внесення гербіцидів га 1 25 5 МТЗ-80 + ОП-2000 Пальне – 6
Гербіцид – 50 10 73
Разом з циклу робіт по
догляду за посівами
– – – 8 – 268 25 301
Пряме комбайнування га 1 5 20 Комбайн з подрібнювачем соломи Пальне – 90 20 130
Транспортування зерна т 5 30 5 ГАЗ-53 Пальне – 24 10 39
Очистка зерна т 5 – 2 ОВП-20 Електроенергія
– 3 0 10 42
Дискування для загортання
соломи в грунт
га 1 20 2 Т-150К + БДТ-7 Пальне – 45 10 57
Разом по збиранню – – – 29 – 189 50 268
Разом по технології – – – 67 – 1346 185 1598 Одиниця виміру Обсяг робіт Норма виробітку Оплата праці за 1 га, грн Амортизація та непередбачені витрати, грн Всього витрат по виду робіт, грн
Структура витрат
Оплата праці 67 грн. 4,2%
Пальне 506 грн. 31,7%
Добрива, всього 495 грн. 31,0%
в т.ч. фосфорні 210 грн. 13,2%
калійні 105 грн. 6,6%
азотні 180 грн. 11,2%
Насіння 200 грн. 12,5%
Пестициди, ВСЬОГО 85 грн. 5,3%
в т.ч. протруйник 35 грн. 2,2%
гербіцид 50 грн. 3,1%
фунгіциди – –
антивилягач – –
Електроенергія 60 грн. 3,7%
Амортизаційні витрати та
ІН.
185 грн. 11,6%
Всього 1598 грн. 100%
Вартість валової продукції:
50 ц х 60 грн. = 3000 грн.;
Чистий дохід:
3000 грн. – 1598 грн. = 1402 грн./га; . ,
Собівартість:
1402 грн.: 50 ц = 28 грн. за 1 ц;
Рівень рентабельності:
1402 . Ю0% = 87,7%
1598
162
Таблиця 1.38 – Технологічна схема вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією
Урожайність 70 ц/га. Площа 1 га.
:
Види робіт
Технічні засоби для
виконання робіт
Вартість матеріальних
ресурсів: пальне,
насіння, добрива,
пестициди та ін.
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Лущіння стерні га 1 20 2 Т-150-К + БДТ-7 Пальне – 45 10 57
Транспортування,
навантаження і внесення Ц 8 2
Транспортний засіб
ПЕ-0,8
Перевезення – 40
Пальне – 18 мінеральних добрив:
Транспортний засіб
ПЕ-0,8
Перевезення – 40
Пальне – 18 20 592
– фосфорні Ц 2 25 1 Т-150-К + РУМ-8 Амофос – 300
– калійні Ц 3 25 1 Т-150-К + РУМ-8 Калійна сіль – 210
Оранка з коткуванням га 1 5 5 Т-150-К + ПН-5-35 Пальне – 75 20 100
Культивація з боронуванням га 1 15 2 МТЗ-82 + КПС-4 Пальне – 45 10 57
Передпосівний обробіток
грунту
га 1 25 3 Т-150 + Ж- 4 Пальне – 54 10 67
Очистка, протруювання,
12
ОВП-20, Петкус,
Електроенергія – 40
Пальне — 15 20 389 навантаження і
транспортування насіння
Ц 3 12 зернонавантажувач,
транспортний засіб
Протруйник – 52
Насіння 2,5ц – 250
20 389
Сівба з формуванням
технологічної колії га 1 15 4 МТЗ-80 + СПУ-6Д Пальне – 30 20 54
Разом по осінньому циклу робіт 32 – 1174 110 1316 Одиниця виміру Обсяг робіт Норма виробітку Оплата праці за 1 га, грн. Амортизація та непередбачені витрати Всього витрат по виду робіт,
грн.
Закінчення табл. 1.38
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Навантаження, транспортування і перше
підживлення азотними добривами (N6» ) Ц 1 25
1
2
Транспортний засіб,
МТЗ-80 + МВД-900
Пальне – 24
Ам селітра – 180 10 217
Транспортування води Ц 3 – 1 МТЗ-80+ ЗЖВ-1,8 Пальне – 6 5 12
Внесення гербіцидів і фунгіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
Пальне – 8
Гербіцид – 50
Фунпцид – 70
10 142
Транспортування води ц 3 – 1 МТЗ-80 + ЗЖВ-1,8 Пальне – 6 5 12
Внесення антивилягача га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 Пальне – 8
Антивилягач – 70 10 92
Навантаження, транспортування і друге
підживлення азотними добривами (N6» ) ц 1 25
2
1
Транспортний засіб,
МТЗ-80 + МВД-900
Пальне – 24
Ам селітра – 180 10 217
Транспортування води ц 3 – 1 МТЗ-80+ ЗЖВ-1,8 Пальне – 6 5 12
Внесення фунгіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 Пальне — 8
Фунгіцид – 90 10 112
Навантаження, транспортування і третє
підживлення азотними добривами (N14) ц 1 25 2
1
Транспортний засіб,
МТЗ-80 + МВД-900
Пальне – 24
Ам селітра -9 0 10 127
Разом з циклу робіт по догляду за посівами 24 – 844 75 943
Пряме комбайнування га 1 5 20 Комбайн з подрібнювачем соломи Пальне – 90 20 130
Транспортування зерна т 7 35 5 ГАЗ-53 Пальне – 24 10 39
Очистка зерна т 7 – 2 ОВП-20 Електроенергія – 40 10 52
Дискування для загортання соломи в
грунт
га 1 20 2 Т-150К + БДТ-7 Пальне – 45 10 57
Разом по збиранню 29 – 199 50 278
Разом по технології 85 – 2217 235 2537
Структура витрат
Оплата праці 85 грн. 3,2%
Пальне 595 грн. 23,5%
Добрива, всього 960 грн. 37,8%
в т.ч. фосфорні 300 грн. 11,8%
калійні 210 грн. 8,3%
азотні 450 грн. 17,7%
Насіння 250 грн. 9,9%
Пестициди, всього 332 грн. 13,1%
в т.ч. протруйник 52 грн. 2,0%
Гербіцид 50 грн. 2,0%
Фунгіциди 160 грн. 6,3%
Антивилягач 70 грн. 2,8%
Електроенергія 80 грн. 3,2%
Амортизаційні витрати 235 грн. 9,3%
Всього 2537 грн. 100%
Вартість валової продукції:
70цх6 0 грн. =4200 грн.;
Чистий дохід:
4200 грн.- 2537 грн. = 1663 грн/га;
Собівартість:
2537 грн.: 70 ц = 36,2 грн. за 1 ц;
Рівень рентабельності:
±£6-2. 100% = 65,6%
2537
165
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.
1. Значення і поширення озимої пшениці в світі та Україні.
2. Попередники озимої пшениці для різних грунтово-кліматич-
них зон, переваги кращих попередників, недоліки гірших.
3. Обробіток ґрунту залежно від попередника.
4. Вимоги до передпосівного обробітку ґрунту.
5. Найпоширеніші сорти озимої пшениці для зони Полісся, Лі
состепу, Степу.
6. Особливості підготовки насіння до сівби.
7. Назвати хвороби озимої пшениці, з якими ефективніше бо
ротися шляхом протруювання насіння.
8. Норми, строки внесення і види фосфорних і калійних добрив
для використання під озиму пшеницю.
9. Строки і норми внесення азотних добрив на етапах органо
генезу при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною тех
нологією.
10. Особливості застосування простих і складних добрив.
11. Значення мікроелементів для озимої пшениці при вирощу
ванні за інтенсивною технологією, види мікродобрив, стро ки і норми їх внесення.
12. Способи сівби озимої пшениці.
13. Глибина загортання насіння.
14. Норма висіву та її обґрунтування. Формула розрахунку нор ми висіву.
15. Строк сівби озимої пшениці.
16. Особливості захисту посівів від різних видів бур’янів.
17. Як боротися із багаторічними злаковими бур’янами в сіво
зміні і безпосередньо у посівах озимої пшениці?
18. Захист посівів від вилягання агротехнічними і хімічними ме
тодами.
19. Особливості захисту озимої пшениці від хвороб під час ве
гетації.
20. Строки внесення фунгіцидів за триразового застосування.
Які фунгіциди застосовують у фазі кущіння?
21. Назвати найефективніші фунгіциди і оптимальний строк їх
внесення при одноразовому застосуванні.
166
22. Назвати найбільш шкідливі хвороби, що уражають рослини
озимої пшениці.
23. Назвати основні шкідники озимої пшениці.
24. Захист рослин від пошкодження шкідниками.
25. Способи збирання врожаю зерна.
26. Використання соломи як добрива.
27. Чи можливе вирощування сидератів після збирання озимої
пшениці?
28. Назвати показники якості зерна.
29. Що необхідно зробити для одержання зерна високої якості?
30. Скласти технологічну схему вирощування озимої пшениці.
ЗАДАЧ І
1.1. Встановити норму висіву (кг/га) озимої пшениці за таких
умов: густота продуктивного стеблостою – 600 шт/м2, кое
фіцієнт кущіння – 3, маса зерна з одного колоса – 1 г, маса
1000 насінин – 45 г, посівна придатність – 94%, польова схо
жість – 85%, загибель озимих за зимівлю – 5%, загибель
рослин за весняно-літній період вегетації – 10%.
1.2. Визначити густоту продуктивного стеблостою озимої пше
ниці* що висіяна рядковим способом з відстанню між росли
нами в рядку 3 см за продуктивної кущистості 2,5.
1.3. Норма внесення азоту під час першого підживлення стано
вить 68 кг/га д.р. Скільки аміачної селітри необхідно для
підживлення 200 га?
1.4. Гербіцид гранстар вноситься обприскувачем ОП-2000. Аг
регат рухається зі швидкістю 8 км/год і працює впродовж
5 год. Встановити скільки гербіциду необхідно для оброб ки 288 га і кількість робочих днів.
1.5. Забур’яненість посівів становить 20 бур’янів/м2. Маса ко
жного бур’яна 60 г, вологість 80%. На формування 1 ц
сухої біомаси бур’яни використовують 2,5 кг азоту, 1,1 фо
сфору, 2,1 калію. Скільки 1ЧРК буде використано бур’яна ми на 1 га?
167
1.6. Визначити біологічну врожайність зерна за густоти 2,5 млн.
рослин на 1 га, продуктивна кущистість 2,2, кількість колос
ків у колосі – 15 шт., кількість зерен у колоску – 2 шт., маса
1000 зерен-4 5 г.
1.7. Норма висіву озимої пшениці 4,0 млн/га. Польова схожість
80%. Перезимувало 95%, до збирання збереглось 85% від
тих, що перезимували. Яка маса зерна з одного колоса, якщо
біологічна врожайність 60 ц/га, а продуктивна кущистість
2,5?
1.8. Урожайність озимої пшениці з вологістю зерна 18% стано
вить 60,5 ц/га. Яка врожайність за базисної (14%) вологості
зерна?
1.9. Визначити вихід білка (кг/га), якщо маса зерна з одного ко
лоса становить 1,2 г, густота рослин 250 шт/м2, продуктив на кущистість 2,0, вміст білка в зерні 13,5%. Втрати зерна
при збиранні -10%) від біологічної врожайності.
1.10. Урожайність зерна озимої пшениці на площі 50 га стано
вить 45 ц/га. Солома подрібнена і приорана. Співвідношен ня зерна й соломи як 1:1,5. Скільки використано аміачної
селітри, внесеної для компенсації азоту з розрахунку на 1 т
соломи N 7
168
ЯРА
ПШЕНИЦЯ
ТгШсит
ЗНАЧЕННЯ
Зерно ярої пшениці має високі хлібопекарські і круп’яні якості,
містить більше білка, ніж зерно озимої пшениці. Зерно м’якої і тве
рдої ярої пшениці має високий вміст білка (14-16% м’яка, 15-18%
тверда) і клейковини – 28-40%. Борошно сильних сортів є поліп
шувачем для слабких сортів при випіканні хліба. Зерно твердої
ярої пшениці використовують для виробництва кращих сортів ма
каронів, вермішелі, манної крупи.
Яра пшениця має також кормове значення. її використовують
для виготовлення комбікорму, висівки – як концентрований корм,
солому і полову – як грубі корми.
Основний регіон поширення ярої пшениці у світі – Казахстан,
Росія.
В Україні вирощується в основному озима пшениця, а яра зай
має невеликі площі (табл. 1.39). Яра пшениця дає нижчі (на 10-
15%) врожаї, ніж озима. Це цінна страхова культура для пересіву
загиблих посівів озимої пшениці. М’яку яру пшеницю вирощують
в Україні переважно в правобережних районах Лісостепу і Поліс
ся, тверду – в південних і східних степових районах.
Сучасні сорти ярої пшениці можуть забезпечити урожайність
30-50 ц/га і вище. Площі посіву ярої пшениці в Україні доцільно
розширити до 850-950 тис. га, в т.ч. ярої м’якої – 550-600, твердої
– 300-350 тис. га.
169
Таблиця 1.39 – Показники виробництва зерна
ярої пшениці в Україні
Рік
Площа посіву,
тис.га
Урожайність,
ц/га
Виробництво
зерна, тис. т
1996 145 14,7 213,2
1997 180 19,2 345,6
1998 232 15,7 364,2
1999 270 16,9 456,3
2000 273 15,4 420,4
2001 268 20,6 552,1
2002 273 21,2 578,8
2003 407 18,8 765,2
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Яра пшениця – одна з найбільш
холодостійких культур серед ярих зернових. її насіння починає про
ростати за температури ґрунту 1—4°С, а життєздатні сходи з’яв
ляються при 4-5°С. Вони витримують приморозки до мінус 4-5°С
і навіть 8-10°С. Найкраще кущаться рослини і формують вузлову
кореневу систему за 10-12°С, а для дальшого розвитку рослин
сприятлива температура 16-23°С. З підвищенням температури ско
рочується як період, так і енергія кущіння. Необхідно враховува
ти, що яра пшениця слабше кущиться – майже вдвічі менше, ніж
озима. Вона має повільніший розвиток кореневої системи, особли во в перші два тижні вегетації. У фазі наливання зерна яра пшени ця терпить від високих температур. При 38^Ю°С у рослин через
17 годин настає параліч продихів, внаслідок чого може форму
ватись щупле зерно.
• Вимоги до вологи. Яра пшениця вимоглива до вологи. При
нестачі води погано розвивається вузлова коренева система і рос
лини майже не кущаться. Максимальну кількість вологи потребує
під час виходу в трубку і в період колосіння-наливання зерна. М’яка
пшениця стійкіша ніж тверда проти нестачі води в ґрунті. Тверда
може витримувати у період формування і наливання зерна повіт
ряну посуху, але більш потерпає від ґрунтової посухи. Транспіра
ційний коефіцієнт – 400.
170
• Вимоги до Грунту. Яра пшениця найкраще родить на родю
чих і чистих від бур’янів чорноземних та каштанових ґрунтах.
Коренева система її характеризується пониженою фізіологічною
активністю, тому краще росте і розвивається на ґрунтах з до
статнім вмістом легкорозчинних сполук поживних речовин, особ
ливо азоту.
Вимагає близької до нейтральної реакції ґрунтового розчину (рН
6-7,5). Погано росте на кислих та засолених ґрунтах. При виро
щуванні на малородючих ґрунтах слабо кущиться.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. Яра пшениця відрізняється від інших зернових
культур меншою здатністю до кущіння і слабким розвитком коре
невої системи, особливо вторинних коренів. Тому необхідно підби
рати попередники, які нівелюють ці недоліки ярої пшениці. Кращи ми попередниками в зоні достатнього зволоження є багаторічні
бобові трави, зернові бобові культури. Після них доцільно роз
містити сорти твердої ярої пшениці. Найпоширенішими попередни
ками ярої пшениці в зоні Лісостепу є просапні культури – цукрові
буряки, картопля, кукурудза. Добре росте і розвивається ця куль
тура після ріпака, овочів. В Поліссі яру пшеницю розміщують
після льону-довгунцю, картоплі, коренеплодів, люпину. Можна
висівати її також після гречки і вівса. Решта зернових культур не
придатні для вирощування після них ярої пшениці. Сівба після зер
нових погіршує водний і поживний режими цих полів і, найголовні
ше, їх фітосанітарний стан. Особливо зростає ураження кореневими
гнилями та пошкодження шкідниками. Щоб запобігти ураженню
ярої пшениці борошнистою росою, бурою іржею, злаковими муха ми її рекомендують висівати в сівозміні не ближче як за 500 м від
озимої пшениці. При перенасиченні сівозміни зерновими культура ми допускається сівба ярої пшениці після озимої пшениці, яка рос ла після конюшини, з обов’язковим вирощуванням між ними про
міжних культур. Недоцільно вирощувати яру пшеницю після ярих
зернових, соняшнику, сорго, суданки, а в сухі роки після цукрового
буряку. В роки з недостатніми запасами вологи в ґрунті доцільні ше сіяти тверду пшеницю.
171
• Підготовка Грунту. Яра пшениця, як і ярий ячмінь, дуже
негативно реагує на веснооранку. Тому всі зусилля повинні бути
направлені для проведення зяблевого обробітку ґрунту вчасно.
При розміщенні ярої пшениці після картоплі, цукрових і кормо
вих буряків відразу після їх збирання поле орють на глибину 20-22
см. На полях, засмічених багаторічними бур’янами, глибину ора
нки збільшують до 25-27 см. На чистих від бур’янів площах дис
кують дисковими боронами на глибину 12-14 см, або застосовують
плоскорізи КПГ-2-150 на 20-22 см.
Після кукурудзи для подрібнення рослинних решток пускають
важкі борони (БДТ-7,0), а пізніше орють плугами на глибину до 30
см. У Поліській зоні на дерново-карбонатних ґрунтах з неглибо
ким гумусним горизонтом – на глибину орного шару.
Якщо яра пшениця висівається після зернобобових культур,
однорічних трав, льону-довгунцю, зернових, то відразу після їх зби
рання проводять лущення (ЛДГ-10) на глибину 6—8 см. На за
смічених коренепаростковими бур’янами полях ґрунт лущать дві
чі: перший раз на глибину 6-8 см дисковими, а другий – на 10-12
см лемішними лущильниками (ППЛ-10-25).
За даними Інституту рослинництва ім. В.Я.Юр’єва (м. Хар
ків), урожайність пшениці при застосуванні чизельного обробітку
зменшувалась порівняно з оранкою: у м’якої на 2,3 ц/га, в твердої
– на 1,5 ц/га. Плоскорізний обробіток ґрунту порівняно з оранкою
зменшував урожайність ярої м’якої пшениці на 3,0 ц/га, твердої –
на 7,3 ц/га.
Система передпосівного обробітку ґрунту під яру пшеницю
складається з ранньовесняного боронування у фазі фізичної стиг
лості ґрунту важкими або середніми зубовими боронами (БЗТУ-
1,0; БЗСС-1,0) та передпосівної культивації безпосередньо перед
сівбою на глибину загортання насіння культиваторами КПС-4 або
комбінованими агрегатами “Європак”, “Комбінатор”, ЛК-4 тощо.
На площах, що засіваються в перші строки, поле готують до
сівби без попереднього закриття вологи. Дуже перспективним є
використання ґрунтообробно-посівних агрегатів, які дозволя
ють за один прохід виконати одночасно дві операції: якісно підго
тувати ґрунт і висіяти насіння у вологий і непересушений верхній
шар.
172
• Підготовка насіння, сорти. Підготовка до сівби насіння ярої
пшениці така ж, як і озимої. Для протруювання застосовують пре
парати, що подані у табл. 1.40. Сорти подано в таблиці 1.41.
Слід зауважити, що зменшення норми витрати протруйника
щодо рекомендованої призводить до зниження ефективності про
труєння, а проти окремих патогенів зводить її нанівець.
• Система удобрення. Основою для встановлення норм доб
рив є результати польових дослідів, проведених у різних зонах. На
формування 10 ц/га зерна яра пшениця в середньому споживає
35^15 кг азоту, 8-12 кг фосфору і 17-27 кг калію. Фосфорні і калій ні добрива вносять під зяблеву оранку. Весняне їх внесення ма
лоефективне. Внесені з осені добрива перемішуються з ґрунтом
на всю глибину оранки і сприяють кращому розвитку кореневої
системи та рослини в цілому. Найбільшу потребу у фосфорі росли ни мають на початку кущіння – виходу в трубку. При весняному
внесенні добрив фосфор залишається малодоступним для рослин,
оскільки не засвоюється так швидко ґрунтовим комплексом.
Калій підвищує стійкість соломини до вилягання, зменшує ура
ження кореневими гнилями і прискорює рух вуглеводів зі стебел і
листків у колос.
Яра пшениця дуже чутлива до добрив. Маючи відносно слабо-
розвинену кореневу систему і менший період для засвоєння доб
рив, порівняно з озимою пшеницею, вона інтенсивно вбирає пожи
вні елементи. Яра пшениця ефективно використовує добрива, які
вносили під попередню культуру.
Норма внесення добрив визначається багатьма чинниками. У
зоні Лісостепу на опідзолених чорноземах і темно-сірих лісових
ґрунтах рекомендується вносити ЇМ45 60Р45 60К45_б0, на сірих та сві
тло-сірих – N Р К50_70, на дерново-карбонатних ґрунтах По
лісся – ІМ60_90Р60_90К60_90.
При застосуванні повного мінерального добрива в дозі
^яо 120^60 9<ґ^бо 90 врожайність ярої пшениці може становити 40-60 ц/га і більше. Застосування азотних добрив подібне до внесення під озиму пше ницю. Вперше азот під яру пшеницю вносять рано навесні під перед посівну культивацію (ІМ 0). Це підвищує продуктивну кущистість рослин. Необхідно враховувати, що кущіння ярої пшениці слабше, ніж 173 Таблиця 1.40 – Протруйники насіння ярої пшениці Сажки Кореневі гнилі Назва препарату, діюча речовина, фірма, країна Норма витрати препарату л, кг/т ч о X о го О Б. о с й> О
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Абсолют, 50 % к.с, (карбендазим, 500 г/л),
ф Хімікел Агро, Україна
1,5-2,0 + + + +
Байтан універсал, 19,5% з н , (фуберидазол,
20 г/кг + імазаліл, 25 г/кг + триадименол,
150 г/кг), ф Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
2,0 + + + + + +
Бункер, 6% в с к , (тебуконазол, 60 г/л),
ф Август, Росія
0,4-0,5 + + + + +
Віал, 14%, в с к , (диніконазол М, 60 г/л +
тіабендазол, 80 г/л), ф Август, Росія
0,4-0,5 + + + + +
Вінцит, 050С5, (флутриафол, 25 г/л +
тіабендазол, 25 г/л), ф Кемінова А/С, Данія
2,0 + + + + + + +
Вітавакс 200, 75% з п , (карбоксин, 375 і/кг +
тирам, 375 г/кг), ф Кромптон, Англія
3,0 + + + + +
Продовження табл 1 40
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Вігавакс 200 ФФ, 40% в с к , (карбоксин, 200 г/л
+ тирам, 200 г/л), ф Кромптон, Англія
2,5-3,0 + + + + + +
Вітарос, 40% в с к , (карбоксин, 198 г/л + тирам,
198 г/л), ф Август, Росія
2,5-3,0 + + + + +
Віта-класик, 40% в с к , (карбоксин, 200 г/л +
тирам, 200 г/л), ф ЗАТ “Транс Оіл”, Україна
2,5-3,0 + + + + + +
Гравініт, 40% в с к , (карбоксин, 200 г/л + тирам,
200 г/л), ф Агросфера, Україна
2,5-3,0 + + + + + +
Дерозал, 50% к с , (карбендазим, 500 г/л),
ф Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
1,5 + + + + +
Дивіденд Сгар 036Р5 т к с , (дифеноконазол,
30 г/л + ципроконазол, 6,25 г/л), ф Сингента,
Швейцарія
1,0 + + + +
Діксил, 6% т к с. (тебуконазол, 60 г/л),
ф Кемілайн Агро, Україна
0,4-0,5 + + + + +
Діїокс, 50% к с , (карбендазим, 300 г/л + тирам,
200 г/л), ф Агробізнеспром, Україна
2,0-2,5 + + + +
КінтоДуо, к с (тритиконазол, 20 г/л + прохлораз,
60 г/л), ф БАСФ, Німеччина
2,0-2.5 + + + + + + + + + +
Колфуго Дуплет, 37% к с , (карбендазим, 200 г/л
+ карбоксин, 170 г/л), ф Агро Кемі, Угорщина
2,0 + + + +
Колфуго Супер, 20% в с , (карбендазим, 200 г/л),
ф Агро Кемі, Угорщина
3.0 + + + +
Кольчуіа, 6% т к с , (тебуконазол, 60 г/л),
ф Агросфера, Україна
0,4-0,5 + + + + + тверда летюча гельмштоспорюзна фузаріозна церкоспорельозна офюбольозна Шкідники Пліснявіння насіння Борошниста роса
Гельмштоспорюз
Плямистості листя
Хлібна жужелиця
о
є;
о
ж
о
о
ЇЇ
ц.
о )
о
в
О
о
о
ю
о.
я)
о
-в-
з
о.
«
св
2
о
а
•вІС -є
+ с
2 °
О со
т і – Я
– Ж
* І
о ^
ою
н А
& +
2 и я
я —
0. «
^ §
О X
В
о _
О- о
+
ь
о С
о
св
2’
я
В
я
§ о
X . .
*й ‘І о- З
се св
* 1
Ж ‘св
Xо
О
а
– З *
& 5
З о
З
а
– 5 і о
-в- н -він
о
<
2
о
ч
о
а
ЕГ
о
с
о
«
•Є- © «
Таблиця 1.41 – Сорти ярої пшениці
Назва сорту
Рік
реєстрації Зона
Група
стиглості
Напрямок
використання
пшениця м’яка яра
Білоруська 12 1980 ЛП сс зф
Вітка 2003 П рс цін
Воронезька 6 1990 П сс слн
Галан 2000 Л сс цін
Дніпрянка 1982 л рс слн
Іволга 1993 П ср корм
Катюша 1996 л рс ф
Колективна 3 2000 л сс цін
Краса Полісся 2003 П сс цін
Луганська 4 1978 С сс слн
Миронівська яра 1996 ЛП ср цін
Миронівчанка 1999 л сс цін
Рання 93 1996 ЛП сс цін
Скороспілка 99 2003 ЛП рс цін
Скороспілка 95 2000 П рс ф
Харківська 18 1996 Л сс цін
Харківська 26 2000 СЛ сс цін
Харківська 28 2002 л сс цін
Харківська ЗО 2003 ЛП сс цін
Харківська 6 1988 Л сс цін
пшениця тверда яра
Києвлянка 1997 Л сс харч
Луганська 7 1985 л сс харч
Неодюр 1996 СЛ сп харч
Харківська 23 1995 С сс харч
Харківська 27 2000 СЛ сс харч
Харківська 37 1988 л сс харч
Харківська 39 2002 С ср харч
Харківська 41 2003 л сс харч
Харківська 46 1957 СЛ сс харч
177
176
в озимої. На Ш-ІУ етапах органогенезу (початок виходу в трубку)
проводять перше підживлення (ІЧ ), а на VIII етапі (фаза колосін
ня) підживлюють вдруге (ТЧ20 ) для підвищення якості зерна. Роз
глянута схема внесення азоту досить умовна. Вона обов’язково має
бути гнучкою і адаптивною. На норму і строк внесення впливають ті
ж закономірності, що стосуються озимої пшениці.
СІВБА
• Спосіб сівби – вузькорядний (7,5 см), рядковий (12 см, 15 см).
Для догляду за посівами формують технологічну колію.
• Глибина сівби. Глибина загортання насіння ярої пшениці при
оптимальних строках сівби становить 2-3 см. При пересиханні
верхнього шару ґрунту, насіння загортають на 1-2 см глибше.
• Норма висіву. Через відсутність осіннього періоду кущіння яра
пшениця має менший коефіцієнт кущіння порівняно з озимою. Тому
норма висіву у неї вища. У лісостеповій і поліській зонах рекомен
дується висівати м’якої пшениці 4,0-5,5 млн/га, у прикарпатській і
карпатській – 5,5-6,0 млн/га схожих насінин. Для твердої оптима
льною нормою висіву після кращих попередників є 5,0-5,5 млн/га,
після гірших – 5,5-6,0 млн/га. Уточнення норми висіву відбуваєть ся за тими ж принципами, що й в озимої пшениці.
• Строки сівби. Яра пшениця – культура раннього строку сів
би, її розпочинають на початку весняних польових робіт – при
настанні фізичної стиглості ґрунту. Насіння повинно якісно загор
татись розпушеним ґрунтом. Не варто допускати висіву в пере
зволожений, неякісно підготовлений ґрунт.
За середніми багаторічними даними найкращі строки сівби ярої
пшениці – це кінець березня – початок квітня. За даними Інституту
рослинництва ім. В.Я. Юр’єва (Харків), при затримці з сівбою на 1
день втрати врожаю зерна становлять 0,5-1,0 ц/га, а на 10 днів – вро
жай знижується на 30-40% і більше. За даними ІЗТЗР УААН (Обро-
шино) при сівбі після 14 квітня урожайність зменшується на 6 ц/га.
Яра пшениця більш негативно реагує на пізніші строки сівби,
ніж ярий ячмінь. Для одержання високого врожаю її потрібно посі-
178
яти раніше від ярого ячменю. Особливо чутлива до запізнення
строків сівби тверда пшениця, що пов’язано з вповільненим вби
ранням вологи насінням при проростанні.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
На посівах ярої пшениці застосовуються більшість препаратів,
що і на озимій пшениці (табл. 1.42).
Таблиця 1.42 – Препарати для знищення бур’янів
у посівах ярої пшениці
Бур’яни
Назва препарату, діюча речовина,
фірма, країна
Норма
внесення
л/га
1 2 3
1. Однорічні
дводольні
2,4Д, 50% в.р. (2,4 дихлорфеноксиоцтова
кислота у формі диметиламінної солі, 500 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
0,9-1,7
1. Однорічні
дводольні
Луварам, 60% в.р.к. (2,4 Д дихлорфенокси
оцтова кислота у формі диметиламінної солі),
ф. Уфахімпром, Росія
1,0-1,6
1. Однорічні
дводольні
Луварам, 50% в.р.к. (2,4 Д дихлорфенокси
оцтова кислота у формі диметиламінної солі),
ф. Уфахімпром, Росія
1,2-2,0
2. Однорічні
дводольні, в т. ч.
3 підсівом
конюшини
польової 1
повзучої
2М-4Х, 75% в.к. (МСРА у формі диметил
амінної солі), ф. БАСФ, Німеччина
0,9-1,5
2. Однорічні
дводольні, в т. ч.
3 підсівом
конюшини
польової 1
повзучої
Агрітокс, 50% в.р. (МСРА у формі солей диме
тиламіну натрію, калію), ф. Нуфарм, Австрія
1,0-1,5
2. Однорічні
дводольні, в т. ч.
3 підсівом
конюшини
польової 1
повзучої
Гербітокс, 50% в.р. (МЦПА, 500 г/л),
ф. Август, Росія
0,8-1,2
2. Однорічні
дводольні, в т. ч.
3 підсівом
конюшини
польової 1
повзучої
Дікопур МЦПА, 75% в.р. (МСРА у формі
диметиламінної солі), ф. Нуфарм, Австрія
0,7-1,0
3. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х
Аврора, 40% в.г. (карфентразон-етил, 400 г/кг),
ф. ФМСІ, США
37,5-50,0
г/га
3. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х
Аркан 750 в.г. (амідосульфурон 750 г/л),
ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
0,020
3. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х
Діален, 40% в.р. (дихлорфеноксиоцтова кисло
та, 342 г/л + дикамба, 34,2 г/л), ф. Уфахімпром,
Росія
1,9-2,5
3. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х
Лотус, 20% к.е. (цинідон-етил, 200 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
0,15-0,25
3. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х
Лоту с Д, 47% к.е. (цинідон-етил 50г/л + 2,4Д,
420 г/л), ф. БАСФ, Німеччина
0,6-1,0
3. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х
Старане, к.е. (флуроксипір, 250 г/л),
ф. Доу Агро Сайенсіс, США 0,5-0,7
3. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х
Хармоні, 75% в.г. (тифенсульфуронметил),
ф. Дюпон де Немур С.А., Швейцарія
0,010-0,015
+200 мг/га
ПАР тренд 90
179
Продовження табл. 1.42
1 2 3
4. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х; також з
підсівом коню
шини, люцерни
Базагран, 48% в.р. (бентазон), ф. БАСФ,
Німеччина
2,0-4,0 4. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
2М-4Х; також з
підсівом коню
шини, люцерни
Базагран М, в.р. (бентазон, 250 г/л + МСРА
125 г/л), ф. БАСФ, Німеччина 2,0-3,0
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
2,4Д 700 (2,4 дихлорфеноксиоцтова кислота у
формі диметиламінної солі, 670 г/л),
ф. Агробізнеспром, Україна
0,8-1,0
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни 2,4Д амінна сіль, 68,5% в.р. (2,4Д дихлор
феноксиоцтова кислота у формі диметиламінної
солі), ф. Доу Агро Сайенсіс, США
0,7-1,0
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Банвел 48 4808Ь, в.р.к. (дикамба, 480 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
0,15-0,30
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Бар’єр, 47% в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтової
кислоти диметиламінна сіль, 350 тіл + дикамба
диамінна сіль, 120 г/л), ф. Агробізнеспром,
Україна
0,8-1,2
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Дезормон, 60% в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова
кислота у формі диметиламінної солі), ф.
Нуфарм, Австрія
0,8-1,4
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Діален Супер, 46,4% в р.к. (2,4Д 34,4% +
дикамба 12%), ф. Сингента, Швейцарія
0,5-0,7
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Дікопур Ф, 60% в.р. (2,4Д дихлорфенокси
оцтова кислота у формі диметиламінної солі),
ф. Нуфарм, Австрія
0,8-1,4
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Естерон 60, 85% к.е. (етилгексиловий ефір
2,4Д), ф. Доу Агро Сайенсіс, США
0,6-1,0
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Логран 75\¥С, в.г. (триасульфурон, 750 г/кг,
ф. Сингента, Швейцарія
6,5-10 г/га
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Пілар 2,4Д, 60% в.р. (2,4Д дихлорфенокси
оцтова кислота у формі диметиламінної солі,
600 г/л), ф. Агріматко, Україна
0,7-1,2
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Рейдж, 70,5% в.г. (карфентразин-етил, 57,5 г/кг
+ 2,4Д натрієва сіль, 647 г/кг), ф. ФМСі, США
0,35
5. Однорічні та
деякі багаторічні
дводольні
бур’яни
Ультра 720, в.р. (2,4Д дихлорфеноксиоцтова
кислота у формі диметиламінної солі, 600 г/л),
ф. Агросфера, Україна
0,7-1,2
6. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д, та
багаторічні коре
непаросткові
Лонтрел 300, 30% в.р. (клопіралід), ф. Доу
Агро Сайенсіс, США
0,16-0,66 6. Однорічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д, та
багаторічні коре
непаросткові
Лонтрел Гранд, 75% в.г. (клопіралід), ф. Доу
Агро Сайенсіс, США 0,06-0,12
180
Закінчення табл. 1.42
1 2 3
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Гранстар, 75% в.г (трибенуронметил),
ф. Дюпон де Немур С.А., Швейцарія
0,020-0,025 7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Гроділ Ультра, в.г. (амідосульфурон, 50 г/кг +
йодсульфурон-метил натрію 12,5 г/кг + антидот
(мефенпірдиетил 12,5 г/кг)), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,15-0,20
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Дікопур М80, в.г. (МСРА у формі солі натрію,
800 г/л), ф. Нуфарм, Австрія
0,7-0,9
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Екзіт, 60% в.г. (метсульфурон-метил, 600 г/кг),
ф. ХімЕкс, Україна
8-10 г/га
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Компас 970, в.г. (диметиламінна сіль дикамби,
970 г/кг), ф. Гарда Кеміклз, Великобританія
0,07-0,25
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Кортес, 75% з.п. (хлорсульфурон, 750 г/кг),
ф. Дюпон, Швейцарія
6-8 г/га
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Ларен, з.п. (метсульфурон-метил 600 г/кг),
ф. Дюпон, Швейцарія
8-10 г/га
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Ларокс, 60% в.р.г. (метсульфурон-метил,
600 г/кг), ф. Кемілайн Агро, Україна
8-10 г/га
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Лонтрім, в.к. (2,4 дихлорфеноксиоцтова к-та,
360 г/л + клопіралід 35 г/л), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
1,5-2,0
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Мікодін, 46% в.р.к. (2,4-дихлорфеноксиоцтової
кислоти диметиламінна сіль, 344 г/л + дикамби
диметиламінна сіль, 120 г/л),
ф. Хімагромаркетинг, Україна
0,8
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Пріма, се. (2-етилгексиловий ефір 2,4Д, 452 г/л
+ флорасулам, 6,25 г/л), ф. Доу Агро Сайенсіс,
США
0,4-0,6
7. Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Сарацин, 60% з.п. (метсульфурон-метил, 600
г/кг), ф. Хімагромаркетинг, Україна
8-10 г/га
8. Однорічні зла
кові (вівсюг, міт
лиця, плоскуха,
мишій)
Пума супер, 6,9% м.в.е. (феноксапроп-п-етил
+антидот), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
1,0
Захист від хвороб. Особливості застосування препаратів для
захисту ярої пшениці від хвороб такі ж як на озимій. До внесення
фунгіцидів на посівах ярої пшениці вдаються при досягненні кри
тичного рівня ураження бодай однією з комплексу основних по
ширених хвороб (борошниста роса, септоріоз, іржа, фузаріоз коло су та інші) за сприятливої для їх подальшого розвитку погоди.
181
Таблиця 1.43 – Ефективність фунгіцидів для захисту
від хвороб ярої пшениці під час вегетації
Фунгіцид, діюча речовина,
фірма, країна
Норма
витрати
препарату
л, кг/га
Кореневі
гнилі
Фунгіцид, діюча речовина,
фірма, країна
Норма
витрати
препарату
л, кг/га
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Альто 400 8С, к.е.,
ципроконазол, 400 г/л,
ф. Сингента, Швейцарія
0,15-0,20 + + + + + +
Байлетон, 25% з.п.,
триадимефон, 250 г/кг,
ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,5-1,0 -і- + + + +
Дерозал, 50% к.с, карбен
дазим, 500 г/л, ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,5 + + +
Імпакт, 25% к.с,
флутриафол, 250 г/л,
ф. Кемінова Агро, Данія
0,5 + + + + + +
Колфуго Супер, 20% в.с,
карбендазим, 200 г/л,
ф. Агро Кемі, Угорщина
1,5 + + +
Корбель, 75% к.е.,
фенпропіморф, 750 г/л,
ф. БАСФ, Німеччина
0,5-1,0 + + + + +
Піластрін, 50% к.с, карбен
дазим, 500 г/л, ф. Агріматко,
Україна
0,5 + + +
Рекс Дуо, 49,7% к.е.,
епоксиконазол, 187 г/л +
тіофанат метил, 310 г/л,
ф. БАСФ, Німеччина
0,4-0,6 + + + + + + +
Рекс Топ, 33,4% к.с,
фенпропіморф, 250 г/л +
епоксиназол, 84 г/л,
ф. БАСФ, Німеччина
0,5-1,0 + + + + + + + +
182
Бура листкова іржа
Жовта іржа
СтеЬлова
або лінійна іржа
Борошниста роса
Септоріоз
Снігова пліснява
Фузаріоз колоса
Бура листкова іржа
Жовта іржа
СтеЬлова
або лінійна іржа
Борошниста роса
Септоріоз
Снігова пліснява
Фузаріоз колоса
Звичайна аОо
гєльмштоспорозна
\ Фузаріозна
Церкоспорельозна, ломкість стебла
Офіобольоз
Закінчення табл. 1.43
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Сарфун 500 5С, к.с,
карбендазим, 500 г/кг,
ф. Органіка-Сажина,
Польща
0,5 + + +
Тілт, 25% к.е., пропіко
назол, 250 г/л, ф. Сингента,
Швейцарія
0,5 + + + + + +
Топсин М, 70% з.п.,
тіофанат метил, 700 г/л,
ф. Ніппон Сода, Японія
1,0-1,2 +
Фолікур БТ, 22,5% к.е.,
тебуконазол 125 г/л +
триадимефон, 100 г/л,
ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
1,0-1,25 + + + + + +
Фундазол, 50% з.п.,
беноміл, 500 г/кг, ф. Агро
Кемі, Угорщина
0,5-0,6 + + + + +
• Боротьба із шкідниками. На посівах ярої пшениці поширені
ті ж шкідники, що й на озимій, тому економічні пороги шкідливості
(табл. 1.44) та способи захисту аналогічні. Поширення шкідників і
хвороб ярої пшениці має зональну особливість. Шкідники більшу
загрозу створюють для зони Степу, хвороби – для західного Лісо
степу і Полісся (табл. 1.45). Препарати для захисту від шкідників
подані у таблиці 1.46.
• Захист від вилягання. Регулятори росту хлормекватхлорид,
стабілан, терпал, антивилягач запобігають виляганню пшениці. їх
вносять у районах достатнього зволоження та на посівах високорос
лих сортів. Посіви обприскують ретардантом у фазі кущіння.
Ранні обробки сприяють скороченню нижніх міжвузлів, а пізні —
верхніх. Тому строками обробки можна скорочувати різні міжвузля і
правильно формувати листкову поверхню. Допускається одночасне
внесення ретардантів та гербіцидів.
Для ранніх обробок ретардантами використовують хлормекват
хлорид 460 (1,5 л/га). При потребі для скорочення довжини верхніх
міжвузлів при вирощуванні ярої пшениці за інтенсивною технологією,
що передбачає одержання 50-60 ц/га зерна, посіви обприскують
183
Таблиця 1.44 – Економічні пороги шкідливості
основних шкідників на ярій пшениці
(Федоренко В.П. та ін., 2004 р.)
Фаза
розвитку
Об’єкти
обліку
Методи обліку
Економічні пороги
шкідливості ОгПШ)
Шведські і
пшенична
мухи
Косіння сачком по 10 помахів у 10
місцях для обліку імаго. Збирання та
розтин 100 рослин. Виявлення
заселеності личинками
30-50 мух на 100 помахів
сачком, або 5-10%
пошкоджених стебел
Злакові
попелиці
Кількість особин на 1 стебло зі 100
облікових рослин. Відсоток заселених
рослин на 1 м
2
5-10 особин на 1 рослину
при 50% заселенні рослин
Хлібні блішки Облік на 20 майданчиках 50×50 см 30-50 екз/м2
П’явиці
(жуки) Облік на 20 майданчиках 50×50 см Понад 10-15 жуків на 1 м
2
Злакові мухи
20 проб по 5 рослин; аналіз на
виявлення личинок. 10 проб по 10
помахів сачком – облік мух
Понад 10-15% стебел,
заселених личинками. 30
мух на 100 помахів сачком
Шкідлива
черепашка
16 майданчиків 50×50 см з ретельним
оглядом рослин та поверхні грунту –
виявлення клопів та яйцекладок
Більше 3 клопів на 1 м
2
П’явиці
(жуки) Облік на 20 майданчиках 50×50 см Більше 10-15 жуків на 1 м
2
П’явиці
(личинки) 20 проб по 5 стебел
Більше 50 личинок на 100
стебел
Злакові
попелиці 20 проб по 5 стебел Більше 8-10 на стебло
Шкідлива
черепашка
Підрахунок шкідників на 16
майданчиках 50×50 см (огляд колосків
та поверхні грунту)
На посівах твердих
пшениць більше 2-х і 4-6
личинок на 1 м
2
на посівах
м’яких сортів пшениці
Злакові
попелиці Огляд по 5 стебел у 20 точках Більше 20 особин на стебло
Хлібні жуки Огляд 20 майданчиків по 1 м
2 Більше 3-5 жуків на 1 м
2
Хлібні
пильщики
10 проб по 10 помахів сачком
Більше 40-50 екз. на 100
помахів сачком
Пшеничний
трипс
10 проб по 5 колосків 30-50 екз. /колос
ІІІкідлива
черепашка
Підрахунок личинок на рослинах та
поверхні фунту на 16 майданчиках
(50×50 см)
Більше 2 личинок на 1 м
3
на
посівах – твердих сортів. 4- 6 личинок на 1 м
2—на
сортах м’якої пшениці
Хлібні жуки Огляд 20 майданчиків по 1 м
2 Більше 4-5 жуків на 1 м
2
Трипси Аналіз 10 проб по 5 колосків 30-50 личинок на колос
Хлібні
пильщики
Аналіз рослин з 16 проб з відрізків
рядка завдовжки 50 см
Більше 30 особин на 1 м
2
184
^ Сходи, початок
| кущіння
^ Сходи, початок
| кущіння
^ Сходи, початок
| кущіння Кущіння Кущіння Кущіння
| Закінчення
кущіння –
| трубкування
Колосіння | Колосіння | Цвітіння – наливання зерна Цвітіння – наливання зерна Цвітіння – наливання зерна Цвітіння – наливання зерна Цвітіння – наливання зерна Молочна стиглість | Молочна стиглість | Молочна стиглість | Молочна стиглість |
Таблиця 1.45 – Розповсюдженість та шкідливість
основних шкідників і хвороб ярої пшениці
по ґрунтово-кліматичних зонах України
(Ю. Г. Красиловець, К. М. Скляревський, 2004)
Степ
північний
Лісостеп Полісся
Шкідливі організми
Степ
північний західний центральний
та східний
західне
центральне та
східне
Злакові цикадки + + + +• + + 4-
Злакові попелиці + + + + + + + + +
Пшеничний трипс + + + + + +
Шкідлива та інші клопи-
черепашки
+ + + + +
Шведські мухи + + + + + + + + +
Гесенська муха + + + + + + + + +
Пшенична муха + + + + + + + + +
Пильщики хлібні + + + + + +
Смугаста хлібна блішка + + + + + + + + +
Звичайна стеблова блішка + + + + + + + + + + + + +
Хлібні жуки + + + + + + + + + +
Тверда сажка + + + + + + + + + + + + + + +
Летюча сажка + + + + + + + + + + + + + + +
Бура листкова іржа + + + + + + + + + + + + + + +
Лінійна або стеблова іржа + + + + + + +
Жовта іржа + + + + + + + + +
Борошниста роса + + + + + + + + + + + + +
Гемно-бура плямистість + + + + + +
Фузаріоз колоса + + + + + + +
Ко зеневі гнилі
фузаріозна + + + + + + + + + + +• +
гельмінтоспоріозна + + + + + + + + +
церкоспорільозна + + + + + + + + + + +
офіобольозна + + + +
Шкідливість: + + + — висока; + + — середня, + — невисока
ретардантом терпал (1,0-2,0 л/га) у фазі появи язичка в останнього
листка (код ЄС 37-39).
За рекомендаціями Інституту захисту рослин УААН інтегро
вана система захисту ярої пшениці від шкідливих організмів є на
ступною (табл. 1.9)
• Збирання врожаю. Роздільним способом починають збирати
яру пшеницю при вологості зерна 35-20%. Після висихання зерна
до 16—18% валки обмолочують. Пряме комбайнування проводять
на рівномірно достиглих полях, без підгону та бур’янів, на низько
рослих посівах при вологості 16-18%.
185
Таблиця 1.46 – Препарати для боротьби зі шкідниками
Назва препарату, діюча речовина, фірма, країна
Норма
внесення,
л, кг/га
Ефективність дії
Назва препарату, діюча речовина, фірма, країна
Норма
внесення,
л, кг/га
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Акцент, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Агросфера, Україна 1,5 + + + +
Альтекс, 100 к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Агросфера, Україна 0,10-0,15 + + + +
Альфагард, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Гарда Кеміклз,
Великобританія
0,15 + + +
Базудін 600Е\У, 60% к.е., діазинон, 600 г/л, ф. Сингента, Швейцарія 1,5-1,8 + + + + +
Бі-58 новий, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. БАСФ, Німеччина 1,5 + + + + +
Блискавка, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Презенс, Україна 0,10-0,15 + + + +
Бульдок, 2,5% к.е., бета-цифлутрин, 25 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,25 + + +
Дамаск, 60% в.е., діазинон, 600 г/л, ф. Агросфера, Україна 1,5-1,8 + + + +
Децис, 2,5% к.е., дельтаметрин, 25 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 0,2-0,3 + + + + + + +
Діазинон, 60% к.е., діазинон, 60 г/л, ф. Ніхон Нояку, Японія + + + +
Діметрин, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Агробізнеспром, Україна 1,0-1,5 + + + +
Золон, 35% к.е., фозалон, 350 г/л, ф. Кемінова Агро, Данія 1,5-2,0 + + +
Карате, 050ЕС, к.е., лямбда-цигалотрин, 50 г/л, ф. Сингента, Швейцарія 1,5-2,0 + + + + + + +
Кінмікс, 5% к.е., бета-циперметрин, 50 г/л, ф. Агро Кемі, Угорщина 0,2-0,3 + + + + + +
Закінчення табл. 1.46
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Моспілан, 20% р.п., ацетаміприд, 200 г/л, ф. Ншпон Сода, Японія 0,05-
0,075 + + + +
Нурел Д, 55% к.е., циперметрин, 50 г/л + хлорпірифос, 500 г/л, ф. Доу Агро
Сайенсіс, США 0,75-1,0 + + + + + + + + +
Парашут 450, мк.с, паратіон-метил, 450 г/л, ф. Кемінова Агро, Данія 0,25-0,75 + + + + + + + + +
Пілар-Альфа, 10% к.е., альфациперметрин, 100 г/л, ф. Агріматко, Україна 0,01-
0,015 + + +
Пілармакс, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Агріматко, Україна 1,0 + + + + +
Політрин 200 ЕС, к.е., циперметрин, 200 г/л, ф. Сингента, Швейцарія 0,2 + + + +
Рогор, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Кемілайн Агро, Україна 1,0-1,5 + + + + +
Рубіж, 40% к.е., диметоат, 400 г/л, ф. Транс оіл, Україна 1,0-1,5 + + + + +
Сумітіон, 50% к.е., фенітротіон, 500 г/л, ф. Сумітомо Кемікл, Японія 0,6-2,5 + + +
Сумі-Альфа, 5% к.е., есфенвалеат, 50 г/л, ф. Сумітомо Кемікл, Японія 0,2-0,3 + + + + +
Фастак, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. БАСФ, Німеччина 0,1-0,15 + + + + + +
Ф’юрі, 10% в.е., зета-циперметрин, 100 г/л, ф. ФМСі, США 0,07-0,10 + + + +
Циклон, 10% к.е., альфа-циперметрин, 100 г/л, ф. Агробізнеспром, Україна 0,10-0,15 + + + +
Шерпа, 25% к.е., циперметрин, 250 г/л, ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 0,2 + + + +
Штефесін 2,5%, дельтаметрин, 250 г/л, ф. Штефес Агро, Німеччина 0,2-0,3 + + + + + + + клоп-черепашка жужелиця жук-кузька п’явиця злакові смугаста блоха трипс злакові мухи озима совка
Таблиця 1.47 – Система захисту ярої пшениці від хвороб,
шкідників та бур’янів (Федоренко В.П. та ін., 2004 р.)
Строк виконання заходу 1
Календар
ний
Фенологіч
ний
Шкідливі організми та умови
проведення заходу
їх норми витрати
1 2 3 4
Лютий –
квітень
Допосівний
період
Обмеження чисельності та
шкідливості комплексу
шкідливих організмів, особливо
в початковий період росту і
розвитку рослин
Добір кращих попередників
з урахуванням фітосанітар-
ного стану кожного поля,
структури посівних площ
сільськогосподарських
культур у сівозміні, впрова
дження волого-1 енерго
зберігаючих технологій
обробітку грунту та опти
мальної системи удобрення
відповідно до зональних
рекомендацій
Лютий –
квітень
Допосівний
період
Сажкові хвороби, фузаріозна і
гельмштоспорюзна кореневі
гнилі, плямистості листя,
пліснявіння насіння
Обов’язкове протруєння
насіння зі зволоженням або
водною суспензією (10 л
води на 1 т насіння) одним
з препаратів (табл 1 40)
Березень –
квітень
Період сівби
Формування агрофітоценозів з
підвищеною стійкістю або
витривалістю проти комплексу
шкідливих організмів на основі
створення оптимальних старто
вих умов для проростання
насіння, появи сходів, росту і
розвитку рослин Обмеження
шкідливості шведських мух
смугастої хлібної блішки,
п’явиць, попелиць
Сівба в гранично стислі
строки на початку
оптимального весняного
періоду
Квітень –
травень
Сходи – 3-й
листок
(І-ІІ етапи)
Смугаста хлібна блішка 30-50
екз /м2, шведська муха – 30-50
екз на 100 помахів сачком,
п’явиці – 10-15 жуків/м2
Обприскування крайових
смуг завширшки до 100 м
або всього посіву одним з
препаратів (табл 1 46)
Травень
червень
Кущення
(III етап)
Однорічні та деякі багаторічні
дводольні бур’яни (10-50
шт /м2
)
При засміченні посівів
двосім’ядольними
однорічними та багато
річними бур’янами один із
гербіцидів (табл 1 42)
Травень
червень
Кущення
(НІ етап)
Захист посівів від клопа
шкідливої черспашки(1- 2 екз /м2
)
Обприскування одним із
прспаратів(табл 1 46)
Травень –
червень
Вихід у
трубку (IVVII етапи)
Захист посівів від личинок
п’явиць
(0,5 1,0 екз/стебло)
Обприскування крайових
смуг або вибіркове
обприскування посівів в
осередках шкідника тими ж
інсектицидами, що й в
період сходів
188
Закінчення табл 1.47
1 2 3 4
Травень –
червень
Вихід у
трубку (IVVI1 етапи)
Борошниста роса (понад 1%
уражених рослин за вологості
повітря 95-100% і температури
14 17°С), іржасті хвороби (за
ураження понад 1 % рослин при
вологості повітря 95-100%,
тривалих і частих росах, дощо
вій погоді та температурі для
бурої і стеблової іржі 18-25°С,
жовтої – П-13°С), септоріозу
(за ураження понад 5% рослин,
частих дощів, високої вологості
повітря і температури 20-25°С)
Обприскування посівів
одним із фунгіцидів (табл
1 43)
Червень
Колосіння
(VIII етап)
При ураженні рослин борош
нистою росою, септорюзом 1
сприятливих для їх розвитку
погодних умовах
Обприскування посівів
одним із фунгіцидів, реко
мендованих для обробки у
фазу виходу в трубку
Червень
Колосшня-
ЦВ1Т1НН Я
(УП-ІХ етап)
Фузаріоз колосу за теплої,
вологої, з частими дощами і
тривалими росами погоди та
ймовірного очікування його
розвитку
Обприскування посівів
одним із фунгіцидів (табл
1 43)
Червень-
липень
Цвітіння
формування
зерна
(ІХ-Х етап)
Захист посівів від злакових
попелиць (15-25 екз /стебло),
личинок клопа черепашки
(понад 2 екз /м2
на насіннєвих
та посівах твердої пшениці, 6 екз /м2
на посівах м’якої
1 4 –
пшениці)
Обприскування одним з
інсектицидів (табл 1 46)
Липень
серпень
Повна
стиглість
зерна
(XII етап)
Зниження чисельності
шкідників і розвитку хвороб у
посівах, обмеження втрат
урожаю і збереження якості
зерна в буртах на токах і в
зерносховищах
Вчасне збирання врожаю з
негайним лущенням стерні
Першочергове і в стислі
строки збирання прямим
комбайнуванням урожаю
сильних і цінних сортів
пшениці, насіннєвих
посівів
Липень –
серпень
Післязби
ральний
період
Збереження якості зерна за
створення несприятливих умов
для перезараження і посилення
ураженості зібраного врожаю
фузаріозом, пліснявінням і
бактеріальними хворобами
Очищення та просушуван ня зерна в буртах на токах і
в зерносховищах до воло
гості не вище 14%, розмі
щення його окремими пар
тіями з однаковим ступе
нем ураженості фузаріозом
На ярій пшениці для прискореного та рівномірного достигання
рекомендується за два тижні до збирання за вологості зерна не більше
30% застосовувати гліфоган (3,0 л/га), домшатор (3,0 л/га), космік
(3,0 л/га), отаман (3,0 л/га), пілараунд (3,0 л/га), раундап (3,0 л/га),
ураган 480 (2,0-3,0 л/га), ураган форте 500 (1,5-2,0 л/га).
189
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Назвати кращі попередники ярої пшениці.
2. Біологічні особливості ярої пшениці, відмінність її від озимої
пшениці.
3. Підготовка ґрунту до сівби.
4. Система удобрення ярої пшениці.
5. Спосіб сівби, глибина загортання насіння, норма висіву, оп
тимальні строки сівби ярої пшениці.
6. Догляд за посівами.
ЗАДАЧІ
1.11. Визначити норму висіву ярої пшениці, якщо на 1 га висіва
ють 4 млн. насінин з масою 1000 насінин 45 г. Схожість на
сіння 95%, чистота 98%.
1.12. Скільки насінин розміщується на 1 м довжини рядка за сівби
ярої пшениці з міжряддям 15 см і нормою висіву 200 кг/га?
Маса 1000 насінин 45 г, посівна придатність насіння 93%.
1.13. Біологічна врожайність ярої пшениці 50 ц/га. На 1 мдовжи- ни рядка розміщено 38 рослин з продуктивною кущистістю
2,0. Маса 1000 зерен 40 г. Яка середня кількість зерен у
колосі?
1.14. Урожайність зерна ярої пшениці 45 ц/га, вологість зерна 20%.
Яка врожайність зерна за базисної вологості?
190
ЗНАЧЕННЯ
Тритикале – новий ботанічний рід у родині тонконогових, ство
рений селекціонерами схрещуванням пшениці й жита. Зерно круп не з високим вмістом білка і незамінних амінокислот (лізин, трип
тофан). Має високу потенціальну врожайність, невимогливе до умов
вирощування.
Назва культури походить від з’єднання початку назви пшениці
(ТгШсшгі) і закінчення латинської назви жита (Зесаіе).
Вміст білка на 1-2% вищий ніж у пшениці, і на 3-4% – ніж у
жита. Вміст клейковини як у пшениці і більше (25-38%), але через
геном жита якість її (еластичність, розтяжність) нижча. Зерно
тритикале за протеїновою поживністю перевищує зерно пшениці
на 9,5%, а ячменю і кукурудзи – майже на 40%.
Зерно використовується для випікання хліба, у кондитерській,
пивоварній та спиртово-горілчаній промисловості. Це високоякісний
компонент у виробництві комбікормів.
Вважається, що зерно тритикале не забезпечує високої якості
хлібних виробів через низьку якість клейковини. Проте білий хліб
майже такий самий, як і пшеничний із високоякісного борошна,
має приємний смак та аромат. Розроблені технології заводської
випічки сортів хліба із суміші тритикале і пшениці. Нові сорти за
безпечують високу якість хліба.
Кормові сорти тритикале висівають для одержання зеленого кор
му, силосу, сіна. Солома використовується на корм тваринам, як під
стилка для худоби, придисковується в якості органічного добрива.
191
ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ
Тривалий час тритикале було лише цікавим біологічним об’єк
том і не мало прямого практичного використання в сільськогоспо
дарському виробництві. Основна причина цього – недостатня його
продуктивність. Селекція нової культури розпочалась зовсім не
давно, перші сорти ярих та озимих тритикале з’явилися ЗО років
тому. В 1975 році у кількох областях України був районований сорт
Амфідиплоїд 1 кормового призначення (на зелену масу). Це стало
початком визнання тритикале як нової самостійної культури у на
шій країні. У 1977 р. був районований перший зерновий сорт Амфі
диплоїд 206. Зараз створені нові сорти, які відзначаються вищою
якістю зерна (табл. 2.1).
Тритикале можна вирощувати в тих регіонах, що й озиму пшени цю і жито. Сорти тритикале мають високу агроекологічну пластич
ність до різних ґрунтово-кліматичних умов, за зимостійкістю перева
жають сорти озимої пшениці. Характерна властивість тритикале –
висока стійкість проти захворювань та пошкодження шкідниками.
Тому це перспективна культура для екологічно чистих технологій.
Вирощують тритикале в Україні переважно в Поліссі і Лісостепу. Уро
жайність зерна 50-60 ц/га і вище, зеленої маси – 400-500 ц/га.
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Насіння починає проростати за тем
ператури ґрунту 1-3°С. За морозостійкістю тритикале займає про
міжне місце між озимою пшеницею та житом, переносить знижен ня температури на глибині залягання вузла кущіння до мінус
18-20°С. Навіть кращі зимостійкі форми тритикале за критичними
температурами вимерзання поступаються сортам озимого жита на
2-3°С. За зимостійкістю воно більш близьке до озимої пшениці.
Рослини більш стійкі проти льодової кірки, відлиг, навесні швид ше і краще, ніж пшениця, відростають.
• Вимоги до вологи. Тритикале має добре розвинену кореневу
систему, тому посухостійкість його значно вища, ніж озимої пше
ниці. Тритикале забезпечує кращі сходи за недостатніх запасів
вологи під час сівби. Проте потреба тритикале у воді вища ніж
192
жита. Коефіцієнт транспірації також вищий порівняно з житом. Але
тривалі опади можуть викликати вилягання. Дощова погода під
час колосіння та цвітіння сприяє ураженню септоріозом. Погано
переносить посуху у період інтенсивного росту вегетативної маси
– у фазі виходу в трубку та під час формування і наливання зерна.
• Вимоги до грунту. Тритикале за своїми вимогами до ґрунтів
займає проміжне положення між пшеницею і житом. Найвища уро
жайність його на ґрунтах із середнім і вищим бонітуванням. Три
тикале вимогливіше до ґрунту, ніж жито і менш вимогливе порів
няно з пшеницею. На піщаних, супіщаних і суглинкових ґрунтах
росте добре. Потенціальна врожайність на родючих грунтах вища
за жито і менша, ніж у пшениці.
Сприятлива реакція ґрунтового розчину для тритикале ней
тральна або слабокисла (рН 5,5-7,0).
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. Тритикале, як і жито, потребує попередників, що
рано звільняють поле і дають можливість якісно підготовити ґрунт
для своєчасної сівби. Важливо, щоб попередники не сприяли розвит ку прикореневих хвороб. Тритикале менш вимогливе до попередників,
ніж озима пшениця. У районах достатнього зволоження західного
Лісостепу його кращими попередниками є багаторічні бобові
трави, однорічні трави, зернобобові культури, картопля, ріпак.
До гірших попередників належать зернові культури та кукурудза
на силос. Тритикале після гірших попередників за врожайністю пере
вищує озиму пшеницю і частково поступається озимому житу.
У Поліссі тритикале розміщують після багаторічних та одно
річних трав, люпину, картоплі, гороху, льону-довгунцю.
• Підготовка грунту. Підготовка ґрунту для вирощування три
тикале майже не відрізняється від підготовки його під інші озимі
зернові культури. Проводять оранку, плоскорізний і поверхневий
обробітки. Тритикале потребує значно менше вологи для пророс
тання насіння, ніж озима пшениця. Тому агрономам варто пам’я
тати про цю цінну біологічну властивість при вирішенні питання,
що сіяти в роки з недостатнім зволоженням ґрунту у вересні.
193
Передпосівна підготовка ґрунту під тритикале подібна до ін
ших озимих зернових культур. До висівання тритикале ґрунт утри
мують у чистому від бур’янів стані. Перед сівбою культивують
на глибину загортання насіння з одночасним боронуванням важ
кими боронами. Замість передпосівної культивації за допомогою
КПС-4 ґрунт бажано обробляти комбінованими знаряддями типу
Європак, Компактор та ін. Тритикале дуже вимогливе до якості
ущільненого насіннєвого ложа.
• Підготовка насіння, сорти. Для сівби використовують висо
коякісне насіння зі схожістю не менше 87%. Воно має бути добре
виповненим, ваговитим. Маса 1000 насінин не нижча 40-45 г.
Зернові сорти тритикале не уражаються твердою сажкою і прак
тично стійкі проти летючої. Проти інших хвороб (септоріоз проро
стків, фузаріоз, снігова пліснява) насіння завчасно протруюють од
ним з препаратів, рекомендованих для озимої пшениці, що
захищають від цих хвороб.
В Україні зареєстровані такі сорти тритикале (табл. 2.1).
1
• Система удобрення. Удобрюють цю культуру переважно
мінеральними добривами, а органічні застосовують під поперед
ник. Мінеральні добрива значно підвищують урожайність та якість
зерна. Під їхнім впливом збільшується вміст у зерні всіх аміноки
слот, у тому числі незамінимих, що є важливим у зростанні харчо
вої цінності зерна тритикале і продуктів його переробки. На ро
дючих ґрунтах і після кращих попередників під тритикале
рекомендують вносити повне мінеральне добриво – 1Ч60 доР60К60,
а після гірших попередників та на менш родючих ґрунтах – 1Чдо
120Р90К90. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробі
ток ґрунту, азотні для підживлення на ІІ-Ш; IV і VIII етапах орга
ногенезу.
СІВБА
м Спосіб сівби. Сіють переважно звичайним рядковим спосо
бом з міжряддями 15 см. Вузькорядний спосіб сівби має перевагу
в тому, що рівномірніше розміщує насіння в рядку і на площі. Нові
сівалки Містраль, СПУ-6Д формують міжряддя на 12 см.
194
Таблиця 2.1 – Сорти тритикале
Назва сорту
Рік
реєстрації
Зона
вирощування
Група
стиглості
Напрямок
використання
озиме тритикале
АДМ 11 2000 Л сс зерн
АДМ 4 1994 СЛП сс зерн
АДМ 5 1993 с сс зерн
АДМ 8 1998 П сс зерн
АДП2 1996 ЛП сс зерн
Амфідитшоїд 15 1999 Л сс зерн
Амфідигоюїд 42 1996 СЛ сс зерн
Амфідиплоід 52 2000 ЛП сс зерн
Амфідиплоід 256 2001 СЛП сс зерн
Зеніт одеський 1995 СЛП ср зерн
Київське раннє 1998 п рс зерн
Краснодарське 1991 п ср зерн
зернокормове
Ладне 2002 ЛП сс зерн
Поліський 7 2002 Л сс зерн
Регіон 2003 ЛП сс зерн
Сувенір 2002 Л сс зерн
яре тритикале
Аіст Харківський 1995 ЛП сс зерн
Арсенал 2002 п сс зерн
Вікторія 2003 п сс зерн
Жайворонок 2002 л рс зерн ,
харківський
Кру піль сь кий 2001 П сс зерн
Хлібодар харківський 2003 ЛП сс зерн
• Глибина сівби. Насіння цієї культури крупніше за розміром,
ніж в озимої пшениці та жита. Тому оптимальна глибина сівби три
тикале глибша, ніж у інших зернових культур першої групи
(табл.2.2).
На важких ґрунтах його загортають на 1-2 см мілкіше, на лег
ких і при підсиханні посівного шару – на 1-2 см глибше. На пло
щах з низькою культурою землеробства глибину сівби тритикале
збільшують до 4-6 см.
• Норма висіву. Норма висіву насіння після кращих поперед
ників і в умовах достатнього зволоження становить 3,5^4,5 млн/
га, а після гірших попередників – 5,0-5,5 млн/га. На Поліссі опти
мальна норма висіву становить 5,0 млн/га схожих насінин.
195
Таблиця 2.2 – Оптимальна глибина сівби
для зернових культур, що вирощуються
за інтенсивною технологією
Культура Оптимальна глибина сівби
за сприятливих умов, см
Озима пшениця 2 – 4
Озиме жито 2 – 3
Тритикале 3 – 4
Озимий ячмінь 2 – 4
Ярий ячмінь 2 – 4
Яра пшениця 2 – 4
Овес 3 – 4
На родючих, удобрених і чистих від бурянів ґрунтах рекомен
довані норми висіву зменшують на 10%, а на бідних, з поганими
фізичними властивостями, а також при запізненні з сівбою норму
висіву збільшують на 10-15%.
Необхідно зазначити, що технології вирощування цієї зовсім юної
культури серед зернових постійно удосконалюються. З виведенням
сортів, що характеризуються добрими хлібопекарськими якостя ми зерна, прогнозується розширення посівних площ у Європі.
• Строк сівби. Більшість районованих сортів тритикале реко
мендується висівати у середині оптимальних строків сівби озимої
пшениці. При надто ранніх строках сівби у рослин утворюється
надмірно розвинута вегетативна маса, що призводить у зимовий
період до ураження сніговою пліснявою та випрівання.
Найкращі умови для розвитку тритикале складаються, якщо
від сівби до припинення осінньої вегетації сума ефективних серед
ньодобових температур (вище +5°С) становить приблизно 500°С,
а тривалість осіннього періоду 50-60 днів.
У зоні Полісся кращим строком сівби є друга декада вересня,
у зоні Лісостепу – період з 5 по 25 вересня. В умовах Лісостепу
Західної України оптимальні строки сівби припадають на 10-25
вересня, а допустимі – до 5 жовтня. Пізніше сіють при вирощу
ванні тритикале за інтенсивними технологіями.
196
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
Зразу після сівби, в умовах нестачі вологи, проводять котку
вання для покращення умов проростання і підвищення польової
схожості. Для захисту від бур’янів, хвороб, шкідників, запобігання
вилягання застосовують агротехнічні і хімічні методи.
• Боротьба з бур’янами. Для боротьби з бур’янами придатні ті
ж гербіциди, що й на посівах пшениці та жита. Остаточне рішення
про внесення того чи іншого препарату потрібно приймати на під
ставі переліку культур на упаковці, тарі чи інструкції до них.
• Захист від хвороб. Використовують препарати для протру
єння насіння і обприскування вегетуючих рослин згідно “Переліку
пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”.
• Боротьба зі шкідниками. Для знищення шкідників використо
вуються переважно ті ж препарати, що й на посівах пшениці, з вра
хуванням переліку культур на упаковці, тарі чи інструкції до них.
• Захист від вилягання. Використовують хлормекватхлорид
або терпал С у фазі виходу в трубку (код (31-37).
• Збирання врожаю. Особливості збирання тритикале подібні
до жита. Зерно щільно сидить у колоскових лусках і при достиган ні не осипається. Щоб не пошкодити крупне зерно тритикале під
час обмолоту, оберти барабана зменшують до 600 в хвилину, збі
льшують зазор між барабаном і підбарабанням. Зерно тритикале
важче вимолочується, ніж зерно пшениці.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Біологічні особливості тритикале, порівняння їх з озимою пше
ницею.
2. Технологія вирощування тритикале.
3. Особливості сівби тритикале.
4. Глибина сівби тритикале.
5. Догляд за посівами.
197
3. ЯРИЙ
ЯЧМІНЬ
Ногйеит заііуит Ле$$еп
підвид сіізііспит
ЗНАЧЕНН Я
Ярий ячмінь – цінна продовольча, кормова і технічна куль
тура. Із зерна скловидного і крупнозерного дворядного ячменю
ВИГОТОВЛЯЮТЬ перлову і ячмінну крупи. Кілька років тому вчені
виявили в білку ячменю такі речовини, як тригліцерид і токотрие-
нол, здатні значно знижувати рівень холестерину в крові. Ячмінне
борошно добавляють (10-15%) при випіканні житнього і пшенич
ного хліба. Через низьку якість клейковини хліб з чистого ячмін
ного борошна малооб ‘ємний, слабопористий, швидко черствіє. Із
зерна ячменю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду.
Найбільше ячмінь використовують на зернофуражні цілі. В 1 кг
зерна міститься 1,2 кормові одиниці і 100 г перетравного протеїну.
Зерно ячменю – високопоживний дієтичний корм з високим вмістом
енергії для більшості тварин. Широко використовується для відгодів лі свиней. Сало при цьому отримують щільне, зернистої будови, при
ємне на смак. До складу комбікормів включають 30-50% подрібне
ного ячменю, при беконній відгодівлі свиней – 60-70% ячменю у складі
комбікорму. Зерно ячменю містить багато білку (9-12%), вуглеводів
(70-75%). Вміст пентазонів 7-11 %, сахарози -1,7-2%, клітковини –
3,8-5,5%, жиру -1,6-2,0%, золи – 2-3%. Є також ферменти, вітаміни
(групи В, В, Е, каротин). Протеїн ячменю помірної розчинності і задо
вільного амінокислотного складу (в 1 кг зерна міститься 5,5 г лізину,
1,7 г триптофану, 2 г метіоніну, 1,9 г цистину). Кормові властивості
ячменю значно кращі, ніж пшениці. Якщо для нормальної годівлі тва
рин у білку ячменю не вистачає 20% лізину, то в білку пшениці – 43%.
198
ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ
Ячмінь належить до числа найдавніших рослин земної кулі. Роз
копки показують, що він поряд з пшеницею був відомий ще в ка
м’яному віці. Початком окультурення ячменю вважається X і на
віть XV тисячоліття до нашої ери. Найдавніші знахідки ячменю
виявлено на території Туреччини, Іраку, Ірану. З доісторичних ча
сів його вирощували в Греції, Італії, Китаї. В Європу ячмінь поши
рився з Малої Азії у IV—III тисячоліттях до н.е. У той же період, а
можливо і раніше, ячмінь почали вирощувати на території сучас
ної України. У країнах Америки ячмінь молода культура, яку за
везли переселенці з Європи у ХУІ-ХУІІІ століттях.
У світовому рослинництві ячмінь посідає важливе місце. Посів на площа його у 1993-1995 рр. становила 71,6 млн. га, або 10,4%
від посівних площ, зайнятих зерновими культурами. Валовий збір
у ці роки сягав 158 млн. т, а середня світова врожайність у 1995
році була невисокою – 21,4 ц/га. Дані за 1997 рік подані у табл. 3.1.
У 2004 році було зібрано 153 млн. т зерна.
Найвищі врожаї зерна збирають у Бельгії (68,1 ц/га), Данії
(54 ц/га), Франції (59,9 ц/га), Німеччині (58,9 ц/га), Англії
(57,6 ц/га), тоді як в Казахстані одержують тільки 8,2 ц/га, Ро
сії – 16,6 ц/га.
Найбільше вирощують ячменю в Україні (42% від площі зер
нових), Білорусі (48,5%), Німеччині (33%), Росії (29%), Казахстані
(29%), Туреччині (25%), Канаді (22%). За посівними площами яч
меню перевагу має Росія – 16 млн.га. Багато сіють у Казахстані
– 6 млн.га, Україні – 5 млн.га, Іспанії- 3,6 млн.га, Туреччині – 3,4
млн.га (дані за 1994 р.)
Частка країн у світовому виробництві зерна ячменю наступна:
Росія – 15%, Україна – 8,2%, Канада – 7,9%, Німеччина – 7%,
США – 5,2%, Франція – 5,1% (дані за 1993-1995 рр.). У 1997 р. в
Росії зібрали 21 млн.т, у Франції – 10 млн.т, Канаді і Німеччині –
13 млн. т, Іспанії – 9 млн.т, Англії – 8 млн.т, Україні – 7,4 млн.т.
(табл. 3.1).
За даними ФАО, 42-4В% щорічних валових зборів ячменю ви
користовується на промислову переробку (в т. ч. на комбікорм),
6-8% – на виробництво пива, 15% – на харчові і 16% безпосеред
ньо на кормові цілі.
199
Таблиця 3.1 – Посівні площі, урожайність, виробництво
зерна ячменю у світі та окремих країнах, 1997 р.
Країна
Площа
посіву, млн.га
Урожайність,
ц/га
Виробництво
зерна, млн.т.
У світі, всього 64,7 23,9 155,0
Україна 3,70 19,9 7,41
Австралія 3,50 •і 18,6 6,40
Білорусія 0,89 26,7 2,36
Бельгія 0,06 68,1 0,43
Болгарія 0,29 ” 27,8 0,81
Велика Британія 1,36 57,6 7,83
Данія 0,72 54,0 3,89
Індія 0,76 18,9 1,44
Ірландія 0,19 57,3 1,09
Іспанія 3,71 23,2 8,59
Італія 0,36 33,1 1,18
Казахстан 3,18 8,2 2,58
Канада 4,70 28,8 13,50
Китай 1,60 25,0 4,00
Марокко 2,00 6,6 1,30
Нідерланди 0,04 64,2 0,27
Німеччина 2,27 58,9 13,4
Польща 1,24 31,1 3,87
Росія 12,50 16,6 20,80
Румунія 0,62 30,5 1,89
Сирія 1,57 6,3 0,98
США 2,60 31,4 8,15
Туреччина 3,70 22,2 8,20
Угорщина 0,37 35,9 1,33
Фінляндія 0,59 34,0 2,00
Франція 1,69 59,9 10,10
Швеція 0,48 43,7 2,09
200
Таблиця 3.2 – Площа посіву, врожайність і виробництво
зерна ячменю ярого та озимого в Україні
Рік
Площа посіву,
тис.га
Урожайність,
ц/га
Виробництво,
тис.т
1913 5845,5 9,30 5441,4
1940 4100,4 14,10 5788,9
1950 2756,5 7,80 2158,7
1955 2414,2 17,10 4137,3
1965 2789,1 17,20 4784,9
1970 3369,6 23,90 8060,2
1975 3993,5 18,40 7333,3
1980 3474,2 19,90 6910,2
1985 3142,0 24,70 7763,1
1990 2712,0 33,60 9169,0
1991 3190,0 25,2 8047,0
1992 3451,0 29,3 10106,0
1993 3965,6 31,7 12574,2
1994 5092,1 28,5 14508,7
1995 4413,0 21,8 9543,0
1996 3425,0 16,7 5725,0
1997 3704,0 19,9 7407,4
1998 3561,6 16,5 5869,5
1999 3186,8 18,1 5540,5
2000 3689,0 18,6 6872,0
2001 3921,0 26,0 10186,0
2002 4153,0 24,9 10364,0
2003 4600,0 14,9 6833,0
2004 4510,0 24,5 11100,0
2005* 4200,0 21,3 8812,0
* – 2005 р. – прогноз
201
Якщо у світовому виробництві зерна ячмінь посідає четверте
місце після пшениці, рису та кукурудзи, то в Україні ця культура є
другою зерновою культурою після пшениці. В окремі роки посівна
площа становить понад 5,0 млн. га. Його вирощують в усіх грун-
тово-кліматичних зонах, особливо в Степу та Лісостепу.
Серед ярих хлібів першої групи ярий ячмінь забезпечує найви щі і стабільні врожаї. В 1995 році урожайність ячменю в Україні
становила 21,8 ц/га, хоч в окремих господарствах його врожай
ність досягає 50-60 ц/га і вище. Рекордний врожай в Україні зібра но в 1994 році – 14,5 млн.т, а найвища врожайність зафіксована в
1990 році – 33,6 ц/га (табл. 3.2).
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Ярий ячмінь – невимоглива до тепла
рослина. Мінімальна температура проростання насіння 1-2°С, оп
тимальна- 15-20°С. Сходи витримують приморозки -З—4°С, а іноді
й до -6°С. Біологічний мінімум для з’явлення сходів 4—5°С. Міні
мальна температура для формування генеративних органів 10-
12°С. Для швидкого розвитку кореневої системи, кущіння і фор
мування колоса (від з’явлення сходів до виходу в трубку) необхідна
помірна температура в межах 12-20°С. Оптимальна температу ра для росту і розвитку рослин у період вегетації 18°С.
Ячмінь характеризується найвищою, серед ярих зернових пер
шої групи, стійкістю проти високої температури (запалу), легко
витримуючи підвищення її до 38^Ю°С. За такої температури про-
дихи ячменю не паралізуються впродовж 25-35 год., тоді як у
ярої пшениці вже через 10-17, а у вівса – навіть через 5 год., на
стає їх параліч. Саме тому посіви ярого ячменю поширені у пів
денних регіонах України.
• Вимоги до вологи. Ярий ячмінь серед хлібів першої групи най
більш посухостійкий і відзначається високопродуктивною витратою
вологи на створення одиниці органічної речовини. Проте на початку
вегетації в ячменю недостатньо розвинена коренева система і рос
лини погано переносять весняні посухи. Тому запізнення з сівбою
може спричинити недружне з’явлення сходів і сповільнення розвит ку рослин на пізніших фазах росту. Під час виходу в трубку, колосін-
202
ня, цвітіння і початку формування зерна ярий ячмінь вимогливий до
вологи, але надлишок опадів за високих температур на багатих на
поживні речовини ґрунтах викликає надмірне кущіння, інтенсивне
наростання біомаси, що спричинює вилягання. Ячмінь має високу
повітряну посухостійкість, порівняно з пшеницею та вівсом, і більшу
стійкість до високих температур і запалів. Вищі урожаї формують ся на ґрунтах з високою водоутримуючою здатністю, нижчі – на
ґрунтах, що погано зв’язують вологу.
Серед зернових культур це найбільш скоростигла культура, де
які сорти ячменю достигають за 75 днів, що сприяє його проник
ненню навіть у північні регіони.
• Вимоги до ґрунту. Ярий ячмінь має слаборозвинену кореневу
систему, тому краще росте на родючих, добре забезпечених по
живними легкодоступними речовинами ґрунтах. Урожайність його
різко знижується на заболочених ґрунтах, недостатньо розпуше
них, з близьким заляганням ґрунтових вод. Разом з тим погано
росте на легких піщаних ґрунтах, дуже пригнічується на кислих
торфовищах (при рН < 6), а в умовах надмірно кислої реакції ґрун
тового розчину (рН 3,5) сходи не з’являються. При рН < 4,5 час тина рослин гине після сходів. На кислих ґрунтах навіть за високо го рівня удобрення рослина не здатна засвоїти елементи живлення з грунту. Оптимальне рН ґрунту для ячменю – 6,0-7,3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ • Попередники. Ярий ячмінь внаслідок недостатнього розвит ку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвище них вимог до структури ґрунту, є найбільш вимогливий серед зернових до попередника. У комплексі агротехнічних заходів, які забезпечують оптимальні умови для розвитку ячменю при ін тенсивній технології вирощування, висівати його слід на родючих, чистих від бур’янів ґрунтах. У зоні Степу основним критерієм цінності попередника є запа си вологи, які залишаються в ґрунті. Найбільший урожай ячменю одержують при розміщенні ячменю після кукурудзи, пшениці, вів са. Менший урожай формується при сівбі ячменю після цукрового буряка, соняшника, які дуже висушують ґрунт. Лише в роки з ве- і і 203 ликими запасами вологи в ґрунті не спостерігається негативного впливу цукрового буряка на врожай та якість зерна ячменю. У Лісостепу високу якість і врожайність має кормове і продо вольче зерно ячменю при розміщенні його після багаторічних бо бових трав, зернових бобових культур, ріпаку та однорічних трав. Проте ця група культур є також найкращими попередниками для озимих зернових. Тому за наявності у сівозміні озимих зерно вих, для ярого ячменю найкращими попередниками є просапні куль тури (цукровий буряк, картопля, кукурудза), під які вносять органі чні та мінеральні добрива. Міжрядний обробіток сприяє очищенню поля від бур’янів і нагромадженню в ґрунті легкозасвоюваних пожив них речовин. Крім того, після просапних культур не ущільнюється ґрунт (ячмінь погано переносить щільні ґрунти, що запливають, у нього жовкне листя, засихають верхівки, сповільнюється розвиток біомаси). Розміщенням озимих зернових після багаторічних бобо вих трав, зернобобових культур, однорічних трав, ріпаку та ін., а ярих зернових після просапних культур, створюються найкращі умови росту для більшості культур сівозміни. В останні роки, внаслідок зменшення норм внесення органіч них та мінеральних добрив під просапні культури, їх цінність для ярого ячменю знизилась. Тому для одержання високих урожаїв необхідно підвищувати норми мінеральних добрив безпосередньо під ячмінь. У випадку сильного насичення сівозміни зерновими культурами допускається на родючих ґрунтах вирощування ярого ячменю після озимої пшениці, але тільки з використанням сидератів і про міжних культур як фітосанітарів. Інакше таке розміщення буде економічно проблемним, оскільки вимагатиме великих затрат на агрохімікати. Не рекомендується сіяти ярий ячмінь після озимого ячменю і вівса, в першу чергу через фітосанітарні причини. Між озимим і ярим ячменем необхідно дотримуватися також просторової ізоля ції, оскільки озимий ячмінь є небезпечним джерелом збудників хвороб ярого ячменю – борошнистої роси, жовтої іржі та ін. У Поліссі ярий ячмінь розміщують після картоплі, люпину, кукурудзи. Гіршими попередниками є озимі зернові. Ячмінь відносно скоростиглий та низькорослий, тому це одна з найкращих покривних культур для підсіву багаторічних трав. 204 ‘ • Підготовка ґрунту. Ярий ячмінь належить до рослин з підви щеними вимогами до обробітку ґрунту. Ґрунт для нього має бути нещільним, чистим від бур’янів. На щільних ґрунтах погано розви вається коренева система ячменю, жовкне листя, що знижує про дуктивність рослин. Ячмінь дуже добре реагує на зяблеву оранку після всіх по передників. При розміщенні його після зернових культур чи одно річних трав є можливість провести лущення стерні. На полях, за смічених однорічними бур’янами, вистачає одного лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10; ЛДГ-15) на глибину 6-8 см. У випадку сильного забур’янення через 2-3 тижні проводять повторне лущення на глибину 10-12 см дисковими боронами (БДТ-7). Лущення можна з успіхом замінити внесенням універса льних гербіцидів (раундап, гліфоган та ін.) після відростання бу р’янів. Особливо ефективні ці препарати у боротьбі з багаторічни ми бур’янами (пирій, осот). Якщо попередник кукурудза, поле дискують важкими борона ми БДТ-7 і проводять зяблеву оранку. Глибина оранки на полях, де проведено 1-2 лущення, становить 20-22 см. За наявності осоту глибину оранки збільшують до 25-27 см. Оптимальні строки зяб- \ левої оранки коливаються в межах другої половини вересня – пер шої або другої декади жовтня. На важких та перезволожених ґрунтах до чи після оранки на зяб рекомендується глибоке чизелювання або щілювання на 40-50 см. При розміщенні ярого ячменю після цукрових буряків чи кар топлі, відразу після їх збирання площу орють на глибину 20-22 см. На легких за механічним складом ґрунтах оранку можна замінити поверхневим обробітком, особливо після картоплі. У зоні Степу, за даними багатьох досліджень, оранка, плоскорізний чи поверх невий обробіток майже рівноцінні за впливом на формування вро жаю ячменю, як після просапних культур, так і після інших попе редників. У зотЛісостепу з нестійким зволоженням має перевагу | безполицеве розпушування ґрунту, а в зволоженій західній час тині регіону більш доцільна оранка, в першу чергу як ефектив- • ний захід у боротьбі з бур’янами. Заміна звичайно рекомендова ного обробітку на 20-22 см, мілким на 12-14 см, не забезпечує сталих позитивних наслідків і здебільшого себе не виправдовує. 205 Проте в жодному разі не слід допускати проведення весно оранки! Це призводить до втрати вологи, запізнення зі строками сівби а, отже, до зменшення врожайності та зростання собіварто сті зерна. Якщо лишилося поле до весни необробленим, доцільні ше з економічної точки зору провести пряму сівбу спеціальними сівалками. • Передпосівний обробіток ґрунту під ранні ярі зернові роз починається при фізичному його достиганні. Рано навесні, як тіль ки ґрунт перестає мазатися, на полях, які швидко пересихають, з метою закриття вологи слід провести боронування і шлейфування зябу впоперек оранки. Площі, які будуть засівати в першу чергу, зразу ж культивують і готують до сівби без попереднього закрит тя вологи шляхом боронування. Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути виконаний на гли бину загортання насіння. Різноманітність грунтово-кліматичних умов, ступінь окульту рення ґрунту, його фізичний стан потребують диференційованого під ходу до обробітку в передпосівний період. Ярий ячмінь дуже нега тивно реагує на переущільнення і перезволоження ґрунту та нестачу в ньому кисню. Вибір оптимального стану вологості грунту для ярого ячменю особливо важливий. Тому на перезволожених ґрунтах з важким механічним складом в умовах затяжної прохолодної весни для покращення аерації, прискорення прогрівання та активі зації мікробіологічних процесів необхідне глибоке розпушування (8- 12 см) з наступним доведенням ґрунту до посівного стану. Якщо на зяб виорано плугами, застосовують культиватори типу КПС-4; на плоскорізному зябу – використовують голчасті борони (БИГ-3; БМШ-15) або лущильники з плоскими дисками (ЛДГ-10А). Для остаточного доведення ґрунту до посівного стану найкраще вико ристати комбіновані агрегати типу комбінатор ЛК-4, Європак та ін. У зоні Степу проведення передпосівної культивації через 4-5 днів після ранньовесняного боронування призводить до великих втрат вологи, що зменшує польову схожість і врожайність зерна. Тому сіють у цій зоні зразу вслід за закриттям вологи, не допуска ючи пересихання верхнього шару ґрунту. На легких ґрунтах за відсутності опадів головним за перед посівної підготовки ґрунту є збереження і нагромадження вологи, 206 добре розпушення ґрунту. Цього можна досягти шляхом мінімаль ного обробітку. На полях, чистих від післязбиральних решток, можна вико ристати дуже простий агрегат із послідовно з’єднаних важких, середніх та легких борін. На гірше вирівняних площах необхідно застосовувати голчасті борони в агрегаті з котками та зубовими боронами. При використанні культиваторів типу КПС-4 обов’яз ково коткують ріллю. Найкращу якість підготовки ґрунту до сівби дає використання сільськогосподарських машин класу “Компак- тор”, ЛК-4 чи “Європак”. У всіх зонах за високої вологості ґрунту на передпосівній підго товці його не допускається використання енергонасичених коліс них тракторів класу Т-150К і особливо К-700. Передпосівний обробіток ґрунту виконується впоперек до на прямку сівби або під кутом до неї. Розрив у часі між передпосів ним обробітком і сівбою не повинен перевищувати 0,5-1 год. • Підготовка насіння, сорти. Сіють ячмінь кондиційним на сінням високих репродукцій. При вирощуванні за інтенсивною тех нологією використовують насіння з масою 1000 зерен 40-50 г, си лою росту не менше 80%. Однорідне та вирівняне за розміром насіння забезпечує одержання дружних сходів та рівновеликий розвиток рослин впродовж вегетації. Висока маса 1000 насінин забезпечує надійний запас поживних речо вин при проростанні та ефективний біологічний розвиток рослин. Від якості підготовки насіння значною мірою залежать урожайні властивості культури. Особливу увагу цьому питанню приділяє ком панія “Райз”. Все насіння проходить тут складний шлях доведення до посівних кондицій на очисних машинах фірми “Кімбрія” (рис. 3.1). Такі комплекси розміщені в Кіровоградській (Ульянівка), Тернопіль ській (Ягільниця), Сумській (Підліснівка) областях. Якщо джерелом захворювання ячменю є насіння, його обов’яз ково протруюють. Протруювання насіння є найбільш дешевим, ефективним і обов’язковим заходом захисту рослин. Для про труювання насіння ячменю застосовують зареєстровані в Україні препарати (табл. 3.3). Байтан універсал, крім вказаних хвороб у табл. 3.3, на початкових фазах захищає ще від смугастої пля мистості листків, іржі, тифульозної гнилі, облямованої плямистості. 2 07 Таблиця 3.3 – Препарати для протруювання насіння ячменю ярого та озимого і спектр їх дії Назва препарату, діючої речовини, фірми, країни Кореневі гнилі Назва препарату, діючої речовини, фірми, країни * с % £ 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Байтан універсал, з. п. (триадименол, 150 г/кг + імазаліл, 25 г/кг + фуберидазол, 20 г/кг), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 2,0 + + + + + + + + Бункер, 6% в.с.к. (тебуконазол, 60 г/л), ф. Август, Росія 0,4- 0,5 + + + + + Віал, 14% в.с.к. (диніконазол-м, 60 г/л + тіабендазол, 80 г/л), ф. Август, Росія 0,4- 0,5 + + + + + + Вінцит 8С 050, к.с. (флутриафол. 25 г/л + тіабендазол, 25 г/л), ф. Кемінова, Данія 2,0 + + + + + + Вітавакс 200, з.п. (карбоксин, 375 г/кг + тирам, 375 г/кг), ф. Кромптон, Англія 3,0 + + + + + Вітавакс 200 фф, в.с.к (карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л), ф. Кромптон, Англія 2,5- 3,0 + + + + + Вітарос, в.с.к. (карбоксин, 198 г/л + тирам, 198 г/л), ф. Август, Росія 2,5- 3,0 + + + + Гравініт, в.с.к. (карбоксин, 200 г/л + тирам, 200 г/л), ф. Агросфера, Україна 2,5- 3,0 + + + + + Дерозал, к.с. (карбендазим, 500 г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 1,5 + + + + + Дивідент 030Р8, т.к.с. (дифеноконазол, 30 г/л), ф. Сингента, Швейцарія 2,0 + + + + Дивідент Стар 036 Р8 т.к.с. (дифенокона зол, 30 г/л + ципроконазол 6,25), ф. Синтента, Швейцарія 1,5- 2,0 + + + + + Дітокс, к. с. (карбендазим, 300 г/л + тирам, 200 г/л), ф. Агробізнеспром, Україна 2,5 + + + + КінтоДуо, к.с. (тритиконазол, 20 г/л + прохлораз, 60 г/л), ф. БАСФ, Німеччина 2,0- 2,5 + + + + + + + Колфуго Супер, в. с. (карбендазим, 200 г/л), ф. Агро-Кемі, Угорщина 3,0 + + + + Колфуго Дуплет, к. с (карбендазим, 200 г/л + карбоксин, 170 г/л), ф. Агро-Кемі, Угорщина 2,0 + + + + + 208 Норма витрати на 1 т, кг Летюча сажка Тверда сажка Борошниста роса Сітчаста плямистість Пліснявіння насіння Септоріоз сходів Норма витрати на 1 т, кг Летюча сажка Тверда сажка Борошниста роса Сітчаста плямистість Пліснявіння насіння Септоріоз сходів фузаріозна Закінчення табл. 3.3 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Кольчуга, 6% т.к.с. (тебуконазол, 60 г/), ф. Агросфера, Україна 0,4-0,5 + + + + Лоспел, в.м.е. (тетраконазол, 125 г/л), ф. Аріста, Японія 1,2 + + + + + Преміє, 2,5% т.к.с (тритиконазол), ф. Штефес, Німеччина 1,5-2,0 + + + + Раксил, т. к. с. (тебуконазол, 60 г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 0,5 + + + + + Раксил Екстра, т.к.с (тебуконазол, 15 г/л + тирам, 500 г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина 2,0 + + + + Реал 200, т.к.с. (тритиконазол, 200 г/л), ф. Штефес Агро, Німеччина 0,2 + + + + + Росток, 50% к.с. (карбоксин, 400 г/л + триадименол, 97 г/л + тебуконазол, 3 г/л), ф. Презенс, Україна 1,0 + + + + Рубіж, 40% к.е. (диметоат, 400 г/л), ф. Транс Оіл, Україна 2,0 шкідники Сарфун Т, з.п. (карбендазим, 200 г/кг + тирам, 450 г/кг), ф. Органіка, Польща 2,0-3,0 + + + + + Сенсей, 8% в.с.к. (дишконазол-м, 80 г/л), ф. Август, Росія 0,5 + + + + Стиракс, 34% в.с.к. (карбоксин, 170 г/л + тирам, 170 г/л), ф. Агрохімінвест, Україна 3,0 + + + + Сумі-8, з. п. (диніконазол, 20 г/кг), ф. Сумітомо, Японія 1,5-2,0 + + + + Сумі-8 фло, к. с. (дипіконазол-м, 20 г/л), ф. Сумітомо, Японія 1,7 + + + + + Термінатор, к. с. (карбендазим. 200 г/л + карбоксин, 170 г/л), ф. Агро-Кемі, Угорщина 2,0 + + + + ТМТД, 40%. в.с.к. (тирам, 400 г/л), ф. Август, Росія 3,0-4,0 + + + + Фсразим, к. с. (карбендазим, 500 г/л), ф. Комак Агрохім, Росія 1,5 + + + + + Фундазол, з. п. (беноміл, 500 і/кг), ф. Агро-Кемі, Угорщина 2,0-3,0 + + + + Штефазал, к. с. (карбендазим, 500 г/л), ф. Штефес Агро, Німеччина 1,5 + + + + + Знак + – ефективний проти даної хвороби 2 09 Рис. 3.1. Комплекс Д Л Я підготовки насіння “Кімбрія” При виборі препарату для протруювання необхідно враховувати спектр його дії, очікуване ураження хворобами, сортові особливості, погодні умови, реакцію рослин на даний препарат, ціну, його тип (порошок чи рідина) та ін. Реєстрацію сортів ярого ячменю в Україні наведено в табл. 3.4. До сортів інтенсивного типу належать Роланд, Гонар, Гости нець, Дружба. Сорти напівінтенсивного типу – Стяг, Переможний, Миронівський 86, Прерія. До пластичних сортів відносять Миро нівський 92, Фінк, Едем. Сорти Перелом, Престиж найбільш при датні для одержання із зерна крупи. • Система удобрення. Система удобрення ярого ячменю визна чається в першу чергу попередниками. Він має цінну здатність якнайкраще використовувати післядію органічних і мінера льних добрив, що вносились під попередню культуру. Якщо ярий ячмінь висівається після добре удобрених просапних культур (цукровий буряк, картопля), під які внесено 40-50 т/га гною і міне ральні добрива в межах г^80Р80К80 – М120Р120К,20, то безпосеред ньо під ячмінь добрива не вносять зовсім. На такому фоні яч мінь при відповідному догляді здатний формувати 40-50 ц/га зерна. Зрозуміло, що у випадку неповного забезпечення цукрових бу ряків чи картоплі добривами, ячмінь потребуватиме додаткового внесення макроелементів. Ячмінь дуже добре реагує на внесення добрив, особливо в умовах достатнього зволоження. Приріст урожаю від мінераль них добрив може досягати 15-20 ц/га. Щоб запобігти виляганню 210 Таблиця 3.4 – Сорти ярого ячменю Назва сорту Рік реєстрації Зона Група стиглості Напрямок використання Адажіо 2003 ЛП сс пв Адаїгт 1998 С сс зерн Амулет 1999 П сс пв Аскольд 2001 ЛП сс пв Асторія 2002 ЛП сс зерн Бадьорий 1999 ЛП сс пв Баркс 2003 ЛП ср пв Вакула 2003 СЛП сс пв Галактик 2001 СЛП сс пв Галатея 1998 СЛП ср зерн Гама 2000 л сс зерн Гамбринус 1996 л сс пв Гетьман 2001 ЛП сс пв Гонар 1995 ЛП сс пв Гостинець 1995 п сп зерн Дану та 2003 с л п сс пв Дерибас 1995 СЛП сс цін Джерело 1999 л сс пв Дніпровський 257 1996 л сс зерн Докучаєвський 15 2003 ЛП сс пв Донецький 15 2002 с ср цін Донецький 14 2000 с сс цін Едем 1997 ЛП сс пв Екзотик 1997 с ср пв Ефект 2002 П сп зерн Звершення 1997 ЛП сс пв Зоряний 2000 ЛП сс пв Інарі 2001 п сс пв Карат 1998 п сс зерн Корона 2000 Л ср пв Лотос 2000 ЛП сс зерн Маресі 2000 п сс пв Миронівський 86 1995 Л ср пв Миронівський 92 1996 СЛ сс пв Невада 2001 ЛП ср пв Надія 1998 п сс пв Неофіт 1999 ЛП сс зерн 211 Закінчення табл. 3.4 Назва сорту Рік реєстрації Зона Група стиглості Напрямок використання Носівський 21 2002 Л ср пв Оболонь 2001 п л сп пв Одеський 151 1994 с сс цін Паллідум 107 1993 СЛП сс цін Пасадена 2003 ЛП сс пв Пеяс 2001 СЛП сс пв Південний 2001 СЛ ср пв Подільський 14 1990 л сп пв Подолян 1995 П сп пв Прерія 1992 с сс цін Престиж 1995 с сс цін Прима Білорусії 1991 ЛП сс пв Рось 1993 СЛП ср пв Скарлет 2001 СЛП сс пв Скіф 2003 П сс пв Сталкер 1997 с ср зерн Стяг 1997 л сс пв Султан 2002 СЛП сс пв Табора 2001 СЛП сс пв Терен 1998 ЛП сс зерн Толар 2001 ЛП сс пв Тюрінгія 2000 П сс пв Фенікс 2000 с сс зерн Форум 2000 СЛП сс пв Харківський 112 1996 л сс пв Цезар 1998 ЛП сс пв Целінкла 2001 СЛП сс пв Чудовий 2002 л сс пв рослин, потрібно забезпечити правильне співвідношення пожив них елементів – азоту, фосфору та калію. Внесення фосфору збільшує кущистість рослин, запобігає ви ляганню, прискорює достигання, підвищує якість зерна. Норма внесення фосфору коливається в межах від 40 до 100 кг/г д.р. 212 Внесення калію сприяє формуванню більш виповненого зерна, збільшує стійкість рослин до ураження хворобами, підвищується стійкість соломини до вилягання, ячмінь краще витримує посуху. Норма внесення калію коливається від 60 до 120 кг/га д.р. Повну норму фосфорних і калійних добрив у зоні Степу, Лісосте пу, Полісся вносять під основний обробіток ґрунту. Азотні добрива у зоні Степу пропонується вносити одноразово. Переваги роздрібненого внесення азоту у цій зоні не виявлено. У роки з тривалою посухою, особливо в першій половині вегетації, під живлення азотом не приводить до збільшення врожаю зерна ячме ню. Азот, що внесений восени, не вимивається на важких зв’язних ґрунтах зони Степу і ефективно використовується рослинами у вес няно-літній період вегетації. Азотні добрива у зоні Лісостепу і Полісся розпочинають застосовувати під передпосівну культива цію, а пізніше вносять у підживлення на різних фазах росту рослин. При удобренні ячменю необхідно дотримуватися таких правил: 1). На родючих ґрунтах (чорноземи, темно-сірі та ін.) для оде ржання 40-50 ц/га зерна ячменю після добрих попередників необ хідно вносити ї^45 60Р45 60К45 60 2). На бідніших ґрунтах (дерново-підзолисті, світло-сірі і т.д.) норму добрив збільшують до К60_90Р60 90К60 90. 3). При вирощуванні ячменю після гірших чи малоудобрених попередників норму добрив підвищують на 25-30%. 4). Норма добрив для сортів ячменю, схильних до вилягання, не повинна перевищувати N Р К . Високопродуктивні, чутливі на добрива і стійкі до вилягання сорти забезпечують максимальні врожаї з підвищенням доз добрив до К90Р90К90- Н|20Р90К90 5). Після добре удобрених органічними і мінеральними добри вами просапних культур під ярий ячмінь добрива можна не вносити. 6). На меліорованих торфових землях калію вносять 80-100 кг/га, фосфору 30-50 кг/га д.р. і 15-20 кг/га мідного купоросу. Азот в невеликій кількості (1^15 20) вносять тільки на сильно міне ралізованих торфовищах. 7). При вирощуванні пивоварного ячменю, а також при підсіві багаторічних бобових трав, дозу азотних добрив зменшують на 213 25-30%. Вона не повинна перевищувати після удобрених просап них культур ІЧ30, а після інших попередників – М60. 8). Дози добрив і строки внесення азоту визначають залежно від родючості ґрунту, попередника, гідротермічних умов року, рів ня удобрення та біологічних особливостей сортів. У зоні Полісся і Лісостепу значно вищий вплив на урожай та якість продукції, порівняно з фосфором і калієм, має азот. Тому допущені помилки при внесені азотних добрив завжди бувають більш істотними. Так, на високих агрофонах, що має місце при розміщенні ярого ячменю після добре удобрених просапних, висо кі дози азоту, внесені до сівби, викликають інтенсивне кущення, збільшують його тривалість, що спричиняє вилягання рослин, не рівномірне визрівання, підвищує ламкість стебел і колосся. При недостатньому азотному живленні, навпаки, зменшується інтенсивність кущіння, посилюється редукція потенціально про дуктивних пагонів, колосків, знижується фертильність квіток, фор мується щупле зерно. Все це призводить до зменшення врожайності. Норма внесення азоту на високому агрофоні має бути в межах 45-60 кг/га д.р. Після малоцінних попередників та на ґрунтах з відно сно низькою родючістю зростає до 60-80 кг/га д.р. При цьому на відміну від озимих культур, 50% загальної норми азоту необхідно обо в’язково внести до сівби. Найкраще розкинути добрива незадовго до передпосівного обробітку і загорнути їх у верхньому шарі, оскільки азот швидко вимивається у глиб ґрунту. Решту азоту необхідно вно сити на IV етапі органогенезу для підвищення озерненості колоса. Вирощування ячменю на кормові і пивоварні цілі вимагає різно го підходу до удобрення азотом. Кормовий ячмінь при вирощуванні за інтенсивною технологією удобрюють так, щоб досягти максимуму врожайності і вмісту про теїну. В умовах достатнього зволоження, крім передпосівного вне сення (N30^0), можна посіви ще два рази підживити. Перше піджив лення (і\Г30) у фазі кущіння забезпечує приріст протеїну і збільшує кількість зерен у колосі. Друге підживлення (ІМ ) у фазі колосіння сприяє приросту лізину і росту маси 1000 зерен. Загальну дозу азо ту можна збільшити понад 90 кг/га д.р. і довести її до >>[|00190. Такі
високі норми можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо за
безпечується значний приріст зерна, що окупить вартість добрив і
214
принесе прибуток. При таких суперінтенсивних технологіях пови
нно бути повне агрохімічне і матеріальне забезпечення, тому що
найменше відхилення від технології зведе нанівець всі затрати.
• Визначення норм мінеральних добрив на програмований
врожай. Норми добрив на програмований врожай розраховують
за формулами або логічними схемами (табл. 3.5).
Рівень програмованої врожайності ярого ячменю становить 70
ц/га. Для визначення виносу поживних речовин урожаєм з ґрунту,
необхідно знати вміст їх в продукції. Для цього користуються да
ними аналізу рослин, або даними з довідників. На засвоєння пожи
вних речовин впливає дуже багато чинників.
Одна і та ж норма добрив часто забезпечує різні за величиною
і якістю врожаї. Це зумовлює неоднакові затрати рослинами, на
віть одного сорту, поживних речовин на формування одиниці маси
врожаю. Із збільшенням урожайності, винос елементів живлення
на формування одиниці врожаю зростає.
Масу розрахункового шару ґрунту вираховуємо, виходячи з
глибини орного шару (25 см), площі 1 га (10000 м
2) та об’ємної
маси метра кубічного ґрунту (1,2 т/м3).
Звідси М = 10000 м
2
• 0,25 м • 1,2 т/м3
= 3000 т/га. Знаючи, що
в 100 г ґрунту міститься 8 мг азоту (г), знаходимо його кількість у
3000 т/га (М) за формулою:
Г = 0,01 • М • г = 0,01 • 3000 • 8 = 240 кг/га азоту.
Аналогічним чином розраховуємо вміст у ґрунті інших еле
ментів. Для спрощення розрахунку використовуємо те, що 1 мг
поживної речовини в 100 г ґрунту відповідає 30 кг його на 1 га Цей
показник змінюється залежно від товщини одного шару та об’єм
ної маси.
Коефіцієнт використання того чи іншого елементу з ґрунту;
(Кг) показує ту його частину, яка надходить у рослину впродовж
вегетації, відносно загальних запасів рухомої форми елементу в
орному (розрахунковому, 0,25 м) шарі ґрунту:
Кг = а : в,
де а – кількість елементу, винесеного врожаєм з неудобреного
ґрунту, кг/га;
в – вміст рухомої форми елементу живлення в орному шарі, кг/га.
215
Таблиця 3.5 – Розрахунок норм добрив
для одержання 70 ц/га зерна ярого ячменю
Показник Символ Азот, N Фосфор,
Р205
Калій,
К20
1. Програмована врожайність, ц/га У 70 70 70
2. Винос елементів живлення для
формування і ц зерна, кг
в 2,5 1,0 2,0
3. Винос елементів живлення про
грамованим урожаєм (У*в), кг/га
В 175 70 140
4. Маса розрахункового шару
грунту, т/га
М 3000 3000 3000
5. Вміст елементів живлення у
грунті за результатами аналізів, мг
на 100 г
г 8 9 10
6. Вміст елементів живлення в
розрахунковому шарі грунту
(Г = 0,01 -Мт) , кг/га
Г 240 270 300
7. Коефіцієнт використання
поживних речовин з грунту
Кг 0,30 0,10 0,10
8. Буде засвоєно урожаєм елементів
з грунту (Г • Кг), кг/га
К 72 27 ЗО
9. Не вистачає елементів живлення
для формування програмованого
(70 ц/га) врожаю (В – К), кг/га
д 103 43 110
10. Коефіцієнт використання пожив
них речовин з мінеральних добрив
Км 0,70 0,40 0,70
11. Потрібно внести поживних
речовин з мінеральними добривами
(д : Км), кг/га
Д 147 107 157
Коефіцієнт використання рухомих форм поживних речовин з
ґрунту залежить від культури, значно змінюється під виливом та
ких чинників як родючість ґрунту, його кислотність, погодні умо
ви, вид технології тощо. Це ускладнює їх застосування для визна
чення програмованих норм добрив. Існує закономірність, що чим
вищий вміст елемента живлення в ґрунті, тим нижчий коефіцієнт
його засвоєння рослинами.
Умовнісіь коефіцієнтів пояснюється також тим, що врахову
ється вмісг елементів живлення тільки в орному шарі ґрунту. Ро-
216
слини ж використовують поживні речовини з глибших горизонтів.
Глибина проникнення залежить від типу кореневої системи і може
досягати 1 м і глибше.
Таким чином, за схемою розрахунку, викладеною в табл. 5, для
одержання 70 ц/га зерна ярого ячменю необхідно внести добрива
в нормі N Р К]57. Ця схема розрахунку може бути викладена у
вигляді такої формули:
_ У-в-0,01-М-г-Кг _ 70-2,5-0,01-3000-8-0,3 _1ЛП
Дазоту =
Км ~ 0,70
Аналогічно розраховуються норми внесення калію і фосфору.
Відсутність коштів на придбання мінеральних добрив і вироб
ництво органіки не дозволяє одержувати високі врожаї ярих зер
нових культур. Недотримання чергування культур у сівозмінах,
розміщення зернових після зернових, що стало поширеним яви
щем в останні роки, призводить не тільки до різкого зниження
продуктивності посівів, а й знижує природну родючість ґрунтів
внаслідок втрати гумусу. Тому в господарствах, що залишились
практично без тваринництва, та при великому насиченні зернових
у структурі посівних площ потрібно шукати альтернативні види
добрив. Ними для ярого ячменю можуть стати післяжнивні посі
ви, удобрення соломою та гичкою цукрових буряків.
• Зелене добриво. Вирощування післяжнивних культур на зелене
добриво особливо перспективне у зоні достатнього зволоження. Вони
згладжують несприятливий вплив поганого попередника і дають
фітосанітарний ефект. Кращі сидерати – бобові, які можуть бути
проміжними культурами після збирання однорічних трав, ранніх куль
тур (озимий ячмінь, ріпак) та на площах озимих зернових, що зібра ні в липні. Для цього використовують горох, пелюшку, вику, боби,
люпин. Вони забезпечують урожайність зеленої маси вище 100 ц/га
і збагачують азотом ґрунт, оскільки, маючи здатність до нагрома
дження цього елемента, не витрачають його на формування зерна.
Ще більший урожай зеленої маси дають швидкоростучі капус
тяні культури – редька олійна, гірчиця, перко, суріпиця, ріпак. На
одному гектарі можна мати понад 200 ц/га зеленої маси, її при
орювання поповнює ґрунт органікою, забезпечує фітосанітарну
очистку ґрунту і підвищує врожайність. З допомогою проміжних
217
культур на сидеральне добриво можна стерньові попередни
ки піднести із категорії найгірших до категорії задовільних
та добрих при відносно невеликих затратах.
Крім того, у випадку потреби зелену масу проміжних посівів
можна використати на корм худобі, а ту частину рослин, що за
лишилася після скошування чи випасання, заробляють як сидерат.
• Удобрення соломою. Розширення площ під зерновими куль
турами призвело до збільшення виробництва соломи. Раніше вона
майже повністю використовувалася як корм. Скорочення поголі
в’я худоби, перехід до технологій інтенсивної відгодівлі, в раціонах
якої немає соломи, або вона становить незначний відсоток, дає
можливість широко використовувати солому для інших цілей. Зок
рема, одним із вагомих шляхів повернення органіки в ґрунт може
стати удобрення соломою.
Солома є енергетичним матеріалом для культурного ґрун-
тотворення і повинна бути зароблена в ґрунт. Це дає мож
ливість замкнути малий біологічний кругообіг речовин, який був
розімкнений при систематичному відчуженні більшої частини біо
логічної продукції рослин.
Внесення соломи збільшує вміст гумусу, покращує структуру
ґрунту, знижує схильність до ерозії, стимулює процес азотфіксації.
Вона є джерелом живлення для вільноживучих в ґрунті мікроорга
нізмів, без яких доступність окремих елементів живлення була б
обмежена. Покращується також водний і повітряний режими та
вбирна здатність ґрунту.
Удобрення соломою не є простим агрозаходом. В умовах не
стачі вологи та низької температури приорана солома може спри
чинити зниження врожайності наступної культури.
У більшості випадків удобрення соломою проводиться з гру
бими технологічними порушеннями. Зокрема, солому подрібню
ють і залишають її на довго на поверхні ґрунту. Придисковують
через тиждень або й пізніше. За цей час швидко втрачаються
запаси вологи з ґрунту, пересихає солома. В таких умовах по
чаток розкладу соломи настане лише після рясних дощів.
Великою помилкою є нехтування таким агрозаходом, як вне
сення азоту для інтенсифікації розкладання органічних решток. Без
внесення азоту є багато застережень щодо удобрення соло-
218
мою, зрештою важко це назвати власне удобренням, оскіль
ки збіднюється ґрунт на легкодоступний азот.
Для того, щоб солома стала дійсно цінним органічним до
бривом, а не наповнювачем, який мішає обробітку ґрунту,
вона має якнайшвидше розкладатися.
Результативність удобрення соломою залежить від якості ком
байнового збирання, подрібнення соломи, розкидання по полю і
заробки в ґрунт. Збирати потрібно тільки комбайнами з подрібню-
вачами соломи. Необхідно дотримуватись таких вимог:
– висота зрізу при збиранні не вище 20 см;
– 75% різаної соломи повинно бути менше 10 см, а довжиною
понад 15 см не більше 5%;
– солома повинна рівномірно розстелятись по полю, не утво
рюючи валків;
– солому заробляють у ґрунт з допомогою дискової борони
(БДТ-7) на глибину 0-12 см у вологий ґрунт зразу ж після зби
рання, не допускаючи висихання ґрунту. Достатня вологість за
безпечує ефективну роботу мікроорганізмів і швидке розкладання
соломи;
– аміачну селітру вносять з розрахунку 1ЧШ на 1 т соломи,
орієнтовно 1 ц селітри на 1 га перед заробкою соломи дисковою
бороною, без цього агрозаходу приорювання соломи не є удоб
ренням;
– обов’язковим є проведення зяблевої оранки.
Якщо немає можливості солому подрібнити через відсутність
комбайнів з подрібнювачами, то залишення соломи на полі можна
регулювати висотою зрізу під час збирання. При прямому ком
байнуванні висота стерні може становити 30 і навіть 40 см. Тобто,
майже половина соломи все-таки залишається в полі, причому рі
вномірно розподілена. Після збирання стерню обробляють важ
кими дисковими боронами, попередньо вносять на кожні 10 см
висоти стерні по 8-10 кг д.р. азоту на 1 га. Не можна використати
солому у вигляді добрива, якщо збирати зерновими комбайнами з
копнувачами, або розстеляти солому не подрібненою, її тоді немо
жливо рівномірно загорнути в ґрунт.
Солома має високий вміст вуглецю, тому удобрення соломою
стимулює діяльність мікроорганізмів. Це веде до тимчасової фік
сації азоту з ґрунту. Приорювання соломи без азотних добрив
219
призводить до різкого зменшення мінерального азоту в ґрун
ті та зниження врожаю наступних культур.
Особливе значення має відношення вуглецю до азоту (С:ТЧ), яке
різне у рослинних рештках. Мінералізація буде повноцінною, якщо
відношення С:М = 20:1. У соломистих рослинних рештках воно ста
новить С:И = 50-100:1. При такому співвідношенні мінераліза
ція (розкладання) соломи може тривати до двох років. Тому,
щоб звузити співвідношення С:ІЧ, покращити умови мінералізації,
необхідно забезпечити потрібний баланс азоту і вуглецю.
Внесення соломи в кількості 35-40 ц/га з компенсацією не
стачі азоту (з розрахунку N па 1 т соломи) за своєю дією на
підвищення родючості ґрунту та врожайності сільськогос
подарських культур рівноцінно внесенню 18-20 т/га гною.
Для розкладу органічної речовини (соломи) потрібні мікроорга
нізми, які мають білкову природу. При їх розмноженні для побудови
тіла мікроорганізмів з ґрунту забирається азот. Щоб не допустити
збіднення ґрунту на легкодоступний азот, а, навпаки, сприяти актив
ному формуванню біомаси мікроорганізмів (бактерії, грибки тощо),
необхідно внести азотні добрива. Змінералізована солома, збагаче на мікроелементами, буде мати ефективний вплив на урожайність
культури, що вирощуватиметься в наступному році. Азот не втра
чається з ґрунту, оскільки є біологічно зв’язаним.
Мікроорганізми здійснюють також асоціативну азотфіксацію,
зв’язуючи вільний азот повітря. Тобто, азот спочатку забира
ється з ґрунту і мінеральних добрив, щоб пізніше поверну
тись у вигляді біологічного азоту, одержаного двома шляха
ми – розкладом соломи і асоціативною азотфіксацією.
Необхідно враховувати також фітосанітарний ефект. Активіза
ція діяльності ґрунтових мікроорганізмів, пришвидшуючи розпад
соломи, забезпечує загибель заразної основи хвороб і резервацій
шкідників.
Для життєдіяльності мікроорганізмів потрібний у достатній кі
лькості також фосфор, його вносять з розрахунку Р8 на кожну тон ну соломи, особливо це важливо на ґрунтах з недостатнім вміс
том доступного фосфору. Тому найбільш доцільно в цей час
внести фосфорні і калійні добрива, оскільки вони теж пози
тивно впливають на процес мінералізації органічної маси. За
високих температур фосфор і калій швидше входитимуть до
220
складу ґрунтового комплексу та ефективніше використову
ватимуться наступною культурою сівозміни (табл. 3.6).
Таблиця 3.6 – Удобрення соломою
і 9 !
О б з
О і4 Е
Внест и д о Швидк е
НіО; загортанн я солом и загортанн я в
N,0; Ре ‘ К ; грун т
о 9
п з
о –
Б. 2
1°
Б е з 14; без Н 2 0 ;
Загортання в грунт
чере з 3-7 дні в
Подрібнення
солом и > 10-15 см
Цінне органічне
добрив о рівноцінне
внесенн ю 18-20 ц/га
гно ю
•Г вміст гумусу;
І- структура грунту,
|- захист від ерозії;
І- водний і повітряний
режими;
– джерело живлення
мікроорганізмів, які
забезпечують доступ
ність усіх елементів
живлення (макро-
мікро-)
40-60 ц/га розкладеної
соломи, це :
^20-ЗО^Я-12 К^соС а ] 2.
Біологічно зв’язані
елементи живлення , щ о
не вимиваютьс я
Шлях и надходження
азоту
вивіль асоціативна
нення 3 азотфіксація
соломи мікроорганіз
N20-30 мами до N(0
Нерівномірно
розкидана по пол ю
Наповнюва ч ґрунту, баласт , щ о
розкладається впродов ж 2-х років, заважа є
обробітк у ґрунт у
У Польщі для пришвидшення розкладу соломи використову
ють спеціальне добриво “Екозіота”, яке МІСТИТЬ набір макро- і
мікроелементів. Внесення добрива сприяє швидкому розмножен ню ґрунтових мікроорганізмів і через кілька тижнів після приорю
вання солома мінералізується (за умови достатньої вологості ґру
нту). Елементи живлення, що містяться в соломі, повертаються в
ґрунт. Екозіота інтенсифікує розвиток асоціативних вільножи-
вучих бактерій АгоІоЬасІег і Сіозніблигп, що зв’язують азот з ат
мосфери і забезпечують необхідну рівновагу вуглецю і азоту.
АгоІоЬасІег добре розвивається на ґрунтах з добрим доступом
повітря. Сіозігіашт, навпаки, розвивається на важких, перезволо
жених та торфових ґрунтах.
Кількість азоту, що засвоюється з повітря і надходить в ґрунт,
може становити: АгоІоЬасІег – до 40 кг азоту на 1 га; Сіозігішит –
до 10 кг азоту на 1 га.
Для розвитку АгоІоЬасІег потребує водорозчинного фосфору, а
також кальцію, калію, магнію і мікроелементів: заліза, молібдену,
бору, титану.
221
Сіозитсііит потребує залізо, молібден і кобальт. Всі ці складни ки містяться в “Екозіопзіе”. Норма внесення Екозіоту 5-20 л/га.
Для швидшої мінералізації рослинних решток є два способи засто
сування Екозіоту:
1. 5-20 л/га Екозіоту – дешевший спосіб, де мінералізація про
ходитиме повільніше, але ефект зв’язування азоту найвищий.
2. 5-20 л/га Екозіоту + 10-35 кг/га азоту – мінералізація за
рахунок інтенсивного розмноження ґрунтових бактерій настає че
рез кілька тижнів.
Внаслідок мінералізації рослинних решток з них вивільняється
значна кількість елементів живлення, які повертаються в ґрунт.
Наприклад, на кожну тонну зерна з приораною соломою пшениці в
ґрунт повертається N Р К М^ , а на кожну тонну насіння ріпаку з
приораною масою залишається N Р К М§ . Винос елементів
живлення відбувається лише основною частиною продукції – зер
ном. Орієнтовний вміст макро- і мікроелементів в рослинних решт
ках найбільш поширених культур подано в табл. 3.7.
Таблиця 3.7 – Вміст макро- (%) і мікроелементів
(мг/кг сухої речовини) у рослинних рештках
основних культур
Культура ° т
< 2 о. о „ о д. е •- О і* х О о. О и и їй X с 5 м ЕГ 2 й о. Пшениця озима 0,45- 0,64 0,20- 0,23 0,90- 1,23 0,28- 038 0,10- 0,17 0,11- 0,14 60- 150 15- 30 2-6 1-6 0,3- 0,7 0,3- 0,4 Жито озиме 0,45- 0,57 0,25- 0,26 1,00- 1,20 0,29- 0,32 0,09- 0,13 0,16- 0,17 60- 150 15- 30 2-6 1-6 0,3- 0,7 0,3- 0,4 Ячмінь ярий 0,50- 0,55 0,20- 0,23 1,00- 1,20 0,33- 038 0,09- 0,16 0,16- 0,20 60- 150 15- 30 2-6 1-6 0,3- 0,7 0,3- 0,4 Овес 0,60- 0,65 0,30- 0,35 1,40- 1,60 0,35- 038 0,10- 0,12 0,16- 0,20 60- 150 15- 30 2-6 1-6 0,3- 0,7 0,3- 0,4 Гречка 0,78- 0,82 0,60- 0,63 2,40- 2,50 0,90- 1,00 0,15- 0,19 0,23- 0,27 170 70 7 11 – – Кукурудза (стебла) 0,73- 0,76 0,25- 030 1,60- 1,65 0,25- 0,29 0,24- 0,26 0,45- 0,49 Горох 1,40- 1,45 0,30- 0,35 0,45- 0,50 1,80- 1,82 0,24- 0,27 0,25- 0,27 Соняшник (стебла) 1,40- [,50 0,60- 0,70 4,50- 5,10 1,50- 1,53 0,60- 0,65 222 Кальцій СаО Марганець Мп Молібден Мо Кобальт Со Співвідношення зерна до соломи залежно від особливостей сорту і технології може в озимої пшениці становити 1 : 1,0-1,5. При врожайності 40 ц/га зерна на 1 га залишається 40-60 ц соломи. За умови, що в соломі міститься 0,5% азоту, 0,2% фосфору, 1% ка лію, 0,3% кальцію, 0,15% магнію і сірки в ґрунт з цією кількістю соломи повертатиметься орієнтовно така кількість макроелемен т и Н 20-30 Р 8-12 К 40-60 С а ,2-.8 М §бА – 9 – Розрахунок зроблений лише по соломі, а ще частина органіки залишається у вигляді стерні і кореневої системи рослин. Найкращі результати одержують при поєднанні двох спо собів альтернативного удобрення органікою. Потрібно після подрібнення і загортання у ґрунт соломи висіяти сидеральні культури. Використовуються зазвичай капустяні культу ри. Ґрунт наповнюється органікою з двох джерел – солома та зелена маса. Крім того сидерати, їх коренева система та зелена маса сприяють і прискорюють мінералізацію со ломи. Пізно восени всю масу приорюють. За умови ранніх жнив і достатніх запасів вологи в ґрунті редька олійна чи гірчиця біла при сівбі в період з 20 липня по 10 серпня формує високий урожай зеленої маси до 20-30 вересня. Тому таку систему удобрення соломою і зеленою масою можна застосову вати і під озимі культури. Незважаючи на заборону, масово продовжується спалювання соломи на полях. Цей агрозахід, який до речі знаходить підтримку навіть серед науковців, потрібно виключити із сільськогосподар ської практики. Спалювання соломи є, насамперед, проявом кри чущої безгосподарності. Під час спалювання вогонь і дим спри чинюють підвищення температури понад 400°С на поверхні ґрунту, а на глибині 7 см – до 16°С. У таких умовах руйнується біологічне життя не тільки на поверхні, а й на декілька сантиметрів у глиб грунту. За деякими даними, у 2,5 см шарі знищується вся макро- і мікрофауна. Пересушений ґрунт, збіднений на елементи живлення і гумус, позбавлений біологічної активності, знижує свою природ ну родючість. Знищується світ корисних мікроорганізмів, який утри мує біологічну рівновагу ґрунту. Пересушений, позбавлений жит тя ґрунт, легше піддається вітровій та водній ерозії. Погіршується структура ґрунту, його пористість. Безповоротно втрачається ор- 223 ганічний вуглець і азот, в атмосферу попадають такі елементи як Р, К, Са, М§, 5. Крім того, наноситься велика шкода повітрю, до вкіллю. Це практично єдиний природний сільськогосподарський фактор шкідливості, що прирівнюється до промислових викидів відходів у повітря. Спалювання соломи може викликати локальне забруднення атмосферного повітря двоокисом вуглецю і сірки, особливо у по нижених місцевостях. Дим і пил переносяться на значну відстань, спричинюючи отруєння мешканців цих місцевостей канцероген ними ароматичними вуглеводами. Тому спалювання рослинних решток призводить до забруднен ня навколишнього природного середовища, зниження родючості ґрунту, втрачається цінне органічне добриво. • Удобрення гичкою буряків. У більшості країн Західної Євро пи гичка буряків використовується не як корм, а є джерелом понов лення органіки в ґрунті, тобто використовується для удобрення. У 100 ц гички міститься в середньому 37 кг азоту, 9 кг фосфору, 57 кг калію з відхиленням ±50%. При урожайності гички 200-300 ц/га в ґрунт поверталося б разом з гичкою приблизно N Р К . Уро жайність гички може бути вищою – 250-600 ц/га. У Німеччині се редня врожайність гички цукрових буряків складає 450 ц/га. Мінералізація гички залежить від ґрунтових умов, погоди і спо собу загортання в ґрунт. Гичка, маючи відношення вуглецю і азо ту як СлЧ=10:1, не потребує додаткового внесення азоту. При удо бренні гичкою необхідно рівномірно розкинути її по полю, мілко загорнути в ґрунт (5-10 см). При можливості бажано її порізати. У баланс азотного удобрення зернових у перший рік після вне сення гички можна включити N 0, на другий рік – М]5 20. При цьому в перший рік після внесення, азот з гички діє як пізнє піджив лення, оскільки мінералізація проходить тільки за відносно висо ких температур, яких не вистачає на час збирання буряків. Калій можна весь включити в баланс добрив, а фосфор практично не рахується. Для удобрення ярого ячменю можна використовувати залишки всіх культур, після яких він висівається. 224 • Застосування мікроелементів. При недостатньому вмісті мі кроелементів в ґрунті, вносять їх при підготовці насіння або під час вегетації обприскують посіви. На дерново-підзолистих і сірих лісо вих ґрунтах мікроелементи вносять при вмісті: бору – менше 0,3 мг, міді – 1,5 мг, марганцю – 30 мг і цинку – менше 0,7 мг на 1 кг ґрунту. Бор ефективний на вапнякових ґрунтах з нейтральною реакцією, молібден – на кислих (рН менше 5,2), мідь – на торфових, цинк – на ґрунтах з високим вмістом рухомого фосфору. При обробці насіння на 1 т зерна витрачають 100 г бору, 300 г міді, 180 г марганцю, 120 г цинку. Використовують борну кислоту, сульфат міді, цинку і мар ганцю. Мікроелементи вносять також під час вегетації ячменю одночасно з фунгіцидами чи інсектицидами. Роль мікроелементів (Ре, Мп, 2п, Си, Мо, В) в мінеральному живленні рослин, як складо вої ферментативних систем-біокаталізаторів важко переоцінити. Мікроелементи в формі неорганічних солей, доступні для рос лин в дуже незначних кількостях і переважно на кислих ґрунтах, лише молібден засвоюється рослинами на слабо лужних ґрунтах (табл. 3.8.) Таблиця 3.8 – Оптимальна кислотність ґрунту для найкращого засвоювання мікроелементів рослинами Показник Бор Мідь Залізо Марганець Молібден Цинк РН 5,0-7,0 5,0-7,0 4,0-6,5 5,0-6,5 7,0-8,5 5,0-7,0 Особливо ефективним є використання мікроелементів на хелат- ній основі, які легко розчиняються у воді і дуже добре доступні ро слинам. Коефіцієнт використання рослинами біогенних елементів становить 80-95%. До таких добрив належать Кристалони. їх застосовують для позакореневого листкового підживлення як допо внення до традиційних систем мінерального живлення. Кожна мар ка Кристалонів використовується залежно від фізіолого-біохімічних потреб, фаз росту культур. Норма їх внесення – 2-5 кг/га. Найкраще забезпечити рослину необхідними мікроелемента ми уже на початку росту. Для цього використовують ТЕНСО Кок тейль одночасно з протруюванням насіння в нормі 100 г/т насін- 225 ня. [Де поліпшує енергію проростання, підвищує толерантність до несприятливих чинників, урожайність і якість зерна. • Застосування регуляторів росту. Регулятори росту підвищу ють продуктивність рослин, поліпшують якість зерна, їх можна використовувати при протруюванні насіння або у період вегетації ячменю. Особливості застосування регуляторів росту рослин по дано в таблиці 3.9. СІВБА • Спосіб сівби. Високопродуктивні посіви формуються при рів ноцінних умовах росту і розвитку кожної окремої рослини в агробі оценозі. Найкращий спосіб сівби ярого ячменю такий, що забез печує однакові за розміром площі живлення рослини. Збільшення середньої відстані між насінинами в рядку забезпечує рівномірні ше розміщення насіння на площі. У рядкових способів сівби роз поділ насіння по площі рівномірніший при зменшенні ширини між рядь або норми висіву. З підвищенням рівномірності розподілу насіння по площі зростає врожайність. Основним недоліком звичайного рядкового способу сівби є над звичайно висока густота насіння в рядку. Критична відстань між рослинами в рядку 1,4 см. При нормі висіву 5-6 млн. насінин на 1 га відстань між ними в рядку становить 1,1-1,3 см, тобто менша від критичної. Вузькорядний спосіб сівби, розділюючи потік насіння надвоє, при тій же нормі висіву збільшує відстань між насінинами у два рази – до 2,2-2,6 см. Проте сівалками з дисковими сошниками неможливо рівномірно загорнути насіння по глибині. Сходи і рос лини не вирівняні по висоті і розвитку. У світовому зерновиробництві існує тенденція до звуження між рядь. За даними шведських дослідників зменшення ширини між рядь з 19 до 10 см підвищило польову схожість ярого ячменю з 81,9 до 96,8% при одній і тій же нормі висіву. Проте створення сівалки, що давало б рівномірне розміщення насіння на площі, відтягується через відсутність ефективних тех нічних вирішень цієї проблеми. Найбільше поширення сівалок з 226 Таблиця 3.9 – Використання регуляторів росту на ячмені Назва препарату, діюча речовина, фірма Норма використання Спосіб, час обробки Агат 25К, т.п. (інактивовані бактерії Рзеисіотопаз аигеоГасіепз штаму НІ6), ПФІГА, Україна 8-10 мл/т Обробка насіння проти кореневих гнилей Обприскування посівів Агат 25К, т.п. (інактивовані бактерії Рзеисіотопаз аигеоГасіепз штаму НІ6), ПФІГА, Україна 8-10 мл/га Обробка насіння проти кореневих гнилей Обприскування посівів Агростимулін, в.с.р. (ТЯ-оксид- 2,6-диметилпіридину і комплекс ростових речовин), ф. Високий урожай, Україна 5-10 мл/т Інкрустація насіння Агростимулін, в.с.р. (ТЯ-оксид- 2,6-диметилпіридину і комплекс ростових речовин), ф. Високий урожай, Україна 5-10 мл/га Обробка посівів у фазі виходу в трубку Біотрансформатор (БТР), гр. (композиція мікродоз К, М£, В, Си, 5, Иа, Ре, сахарози), ф. Інтер-Контакт, Україна 10 гранул/т Обробка насіння 0,1% водним розчином Біотрансформатор (БТР), гр. (композиція мікродоз К, М£, В, Си, 5, Иа, Ре, сахарози), ф. Інтер-Контакт, Україна 300-400 гранул/га Обробка посівів 0,1% водним розчином Вермістим, р. (фітогормони, гумінові та фульвокислоти, вітаміни), ф. Біоконверсія, Україна 3-10 л/т Обробка насіння Вермістим, р. (фітогормони, гумінові та фульвокислоти, вітаміни), ф. Біоконверсія, Україна 5-15 л/га Обробка рослин під час вегетації Гумісол, рід. (комплекс гуміно вих кислот, вітамінів і гормонів), ф. Гермес, Україна 6-12 л/га Обприскування посівів Емістим С (екстракт ростових речовин в 60% етанолі), ф. Високий урожай, Україна 10 см 3 в 10 л води на 1 т насіння Передпосівна обробка насіння одночасно з протруюванням Емістим С (екстракт ростових речовин в 60% етанолі), ф. Високий урожай, Україна 5 мл в 300 л води на 1 га Обприскування посівів на початку виходу в трубку Ендофіт ІЛ, р. (екстракт рослинних фізіологічно- активних речовин, 0,26-0,52%), ф. Імпторгсервіс, Україна 3-5 мл/т Передпосівна обробка насіння одночасно з протруєнням Ендофіт ІЛ, р. (екстракт рослинних фізіологічно- активних речовин, 0,26-0,52%), ф. Імпторгсервіс, Україна 3-10 мл/га Обприскування посівів Імуноцитофіт, 062% к.е. (етиловий ефір арахідонової кислоти), ф. Гінкго, Росія 2 мл/т Обробка насіння Імуноцитофіт, 062% к.е. (етиловий ефір арахідонової кислоти), ф. Гінкго, Росія 2 мл/га Обприскування посівів Марс-У, 77: рід. (поліетиленглі- коль 400 – 230 г/л + поліетилен- гліколь 1500 – 540 г/л + гумат натрію 30 г/л), ф. Алеф, Україна 200 г/т Обробка насіння одно часно з протруюванням Триман-1, кр.п. (аква>І-окис-2
метилпіридин-марганець 111-
хлорид), ф. Аксо, Україна
5-20 г/га
Обприскування під час
вегетації
Триман-1, кр.п. (аква>І-окис-2
метилпіридин-марганець 111-
хлорид), ф. Аксо, Україна 10-20 г/т Обробка насіння
Фумар, 1%, 10% рід. (диметило-
вий ефір амінофумарової
кислоти), ф. Агродар, Україна
1-2 мл/т Інкрустація насіння
2 27
міжряддями шириною 15 см швидше відображає можливості кон
струкції сівалок з дводисковими сошниками, ніж реальні біологічні
вимоги зернових культур. Кращий розподіл висіяного насіння по
площі є одним з головних резервів підвищення продуктивності ро
слин і нового технологічного напрямку у вирощуванні зернових.
За даними німецьких дослідників стрічкові і розкидні способи
сівби дають вищу врожайність, порівняно з рядковим способом.
Проте теж немає прийнятного технологічного вирішення для про
ведення високоякісної розкидної сівби. Це особливо стосується
неякісного загортання насіння в ґрунт.
На практиці все ще переважає рядковий (15 см) спосіб сівби
(сівалки С3-3,6А; С3-3,6А-03; СЗ-3,6А-04; СЗ-5,4; СЗ-5,4-03;
СЗ-5,4-06). При інтенсивній технології вирощування ярого яч
меню перевагу має вузькорядний (7,5 см) спосіб сівби. Краще
використовувати сівалки СЗЛ-3,6; СЗ-3,6А-04; СЗ-3,6А-02;
СЗ-5,4-04 та ін.). Використання імпортних сівалок, які в біль
шості випадків розміщують рядки на відстані 12 см, теж має
переваги над звичайним рядковим способом.
• Глибина сівби. Оптимальна глибина сівби при сприятливих
умовах 2-4 см (табл 2.2, с. 196). На легких ґрунтах сіяти необхід но на 1-2 см глибше. При запізненні із строком сівби і мілкому
загортанні насіння посіви обов’язково необхідно прикоткувати для
кращого контакту насінини з ґрунтом і надходження вологи з гли
бини ґрунту.
• Норма висіву. Вибір норми висіву, незважаючи на уявну її про
стоту і вивченість, є достатньо складним питанням технології, до
якого доводиться повертатись щорічно. Цю проблему слід вирі
шувати відповідно до цілої низки умов, що постійно змінюються –
час достигання ґрунту, вологозабезпеченість, сорт, технологія
тощо. Тому раз і назавжди прийнятої норми висіву не може бути.
Вона постійно змінюється. Можна вести мову тільки про орієнтов ні норми висіву для різних зон.
У північних районах, де вища забезпеченість рослин водою,
норму висіву встановлюють вищу, ніж у посушливих регіонах.
Встановлюючи норму висіву, необхідно враховувати біологічну
особливість ярого ячменю формувати різну кількість пагонів ку-
228
щіння, зниження енергії кущіння при збільшенні кількості рослин
на одиниці площі. Продуктивність колоса пагонів кущіння змен
шується при надмірному або пізньому часі їх формування. Раніше
стверджувалось, що найбільш продуктивні рослини одержують при
нормах висіву в межах 4,0-5,0 млн./га. Зазвичай коефіцієнт кущін ня в таких посівах становить 2-3. У лісостеповій і поліській зонах
оптимальною нормою висіву вважається 4,5 млн/га, в передкар-
патській і карпатській зонах вона зростає до 5,0 млн/га схожих
насінин. Збільшують норму висіву при пізніших строках сівби, ни
зькій якості підготовки ґрунту та для слабокущистих сортів. На
1 га висівають орієнтовно 160-220 кг/га насіння.
При вирощуванні ячменю в кращих умовах застосовують менші
норми, ніж у гірших. /Для схильних до вилягання та сильнокущистих
сортів норма висіву зменшується орієнтовно на 0,5-1,0 млн/га схо
жих насінин.
Ярий ячмінь є основною покривною культурою, під яку підсіва
ють багаторічні трави. У цьому випадку норму висіву його змен
шують на 10-15% порівняно з нормою для чистого посіву.
Ячмінь здатний інтенсивно кущитись, чим вигідно відрізняється
від інших ярих зернових культур. Бокові пагони формують майже
таку продуктивність як і основні, стеблостій вирівняний за роз
витком та висотою. При інтенсивних технологіях необхідно повні
стю реалізовувати цю цінну біологічну особливість. На полях з
високою культурою землеробства, де забезпечується польо
ва схожість на рівні 80%, а загальне виживання рослин в
межах 70-75%, на високих агрофонах можна застосовува
ти знижені норми висіву – 3,0-4,0 млн/га схожих насінин.
У прилеглих до України регіонах Польщі оптимальною нормою
висіву ярого ячменю є 2,5—4,0 млн/га.
• Строки сівби. Від вибору строків сівби значною мірою зале
жить ріст і розвиток рослин, їх стійкість до несприятливих умов,
шкідників та хвороб, величина та якість урожаю.
Ячмінь належить до групи маловимогливих до тепла культур,
його насіння може проростати при температурі 1-3°С тепла. Сів бу проводять у ранні строки, як тільки дозволяє стан ґрунту. Кри
терієм початку сівби є стиглість ґрунту, коли досягається якісне
229
його кришення при обробітку. Ярий ячмінь необхідно посіяти впро
довж 5-7 днів від настання фізичної стиглості ґрунту, або від пер
шої можливості застосування ґрунтообробної техніки.
Рання сівба дає можливість ефективно використати зи
мові запаси вологи в ґрунті, продовжити вегетаційний пері
од. Надзвичайно важливо те, що рання сівба затримує пере
хід у генеративну фазу розвитку, що позитивно впливає на
густоту продуктивних стебел і урожайність у рослин довго
го світлового дня.
При запізненні з сівбою рослини формують недостатньо розви
нену кореневу систему, неефективно використовують вологу, фор
мування репродуктивних органів припадає на несприятливі погод- ні умови. Пізні посіви кожного року дуже сильно уражуються
хворобами.
Запізнення з сівбою на 8-10 днів призводить до зниження
врожаю в умовах Західної України на 6—8 ц/га, в посушливі
роки – на 10-14 ц/га і більше. Існує така відповідність: запізнен ня з сівбою на один день обумовлює втрати зерна в середньому
на 0,5-0,8 ц/га, а при пізній і засушливій весні – на 1,0-1,7 ц/га.
Отже, дані науково-дослідних установ та виробничий досвід
переконують, що кращий строк сівби ярого ячменю – ранній. Сів бу необхідно завершити не пізніше другої декади квітня навіть в
умовах пізньої весни.
Особливо реагує на запізнення з сівбою пивоварний ячмінь. Крім
зниження врожаю значно погіршується якість зерна. Підвищується
плівчастіть, зменшується розмір зерна та вміст у ньому крохмалю.
Є тільки одна засторога проти раннього строку сівби. Його не
можна проводити за рахунок якості передпосівної підготовки ґрун
ту. Ярий ячмінь більше всіх зернових реагує на погано підготовле не насіннєве ложе. Не слід сіяти, якщо в ґрунті більше 10% агре
гатів мають розмір 2-3 см і більше, а також у випадках
перезволоження ґрунту. Особливо ячмінь боїться запливаючих ґру
нтів, де при тривалій низькій температурі ґрунту (3-5°С) сильно
затримуються сходи, що може призвести до зрідженості посівів.
У таких випадках краще посіяти на 2-3 дні пізніше, але за цей час
якісно підготовити ґрунт, забезпечивши добре насіннєве ложе.
230
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
• Боротьба з бур’янами. Ярі зернові культури забур’янюються
більше, ніж озимі. Ранні строки сівби ярого ячменю, ярої пшениці
та вівса не дають змоги очистити поля від бур’янів навесні пове
рхневими обробітками ґрунту. Особливо зростає засмічення рано
проростаючими бур’янами, такими як лисохвіст польовий, вівсюг
звичайний і види жабрію. Коротке стебло більшості сортів ячме
ню, довгий період вегетації вівса та ярої пшениці також сприяють
росту та розвитку бур’янів.
Якщо озимі культури краще протистоять однорічним бур’янам,
то ярі сприяють знищенню багаторічних. Забур’яненість усіма
видами бур’янів зростає при безплужному обробітку ґрунту, особ
ливо в умовах достатнього зволоження.
Посіви ярого ячменю засмічують переважно ранні (редька дика,
гірчиця польова, лобода біла та ін.) і пізні ярі (амброзія полино
листа, мишій сизий та зелений), а також багаторічні коренепарос
ткові (осот рожевий і польовий, берізка польова, гірчак рожевий)
бур’яни. Недобір урожаю зерна на забур’янених полях може до
сягати до 25^0 % і більше.
Особливо шкідливі високорослі бур’яни з порівняно довгим пе
ріодом вегетації (осоти, лобода, гірчиця та ін.). Вони утруднюють
збирання врожаю, призводять до частих поломок комбайнів, збі
льшують плівчастість зерна ячменю.
Сьогодні основний спосіб боротьби з бур’янами – хімічний. Є
широкий вибір препаратів, які необхідно застосовувати з належ
ною віддачею. Останнім часом перевага надається післясходо-
вому внесенню гербіцидів, їх дія проявляється найкраще, коли бу
р’яни перебувають у фазі сім’ядоль. При досягненні бур’янами
4-6 листків біологічний ефект обробки знижується. Доводиться
збільшувати норми внесення гербіцидів до максимально рекоме
ндованих (табл. 3.10).
Багаторічні кореневищні та коренепаросткові бур’яни краще
обробляти за висоти рослин 15-20 см. Більша листкова поверхня
поглинає таку кількість гербіциду, яка викликає швидке і ефективне
знищення бур’янів.
231
Гербіциди застосовують тільки у випадку перевищення порогу
шкідливості бур’янів, тобто втрати врожаю прогнозуються вищі,
ніж затрати на боротьбу з бур’янами.
Для точного визначення забур’яненості необхідно з допомогою
рамки (із внутрішніми сторонами 31,6×31,6 см =0,1 м
2) підрахувати
кількість бур’янів по видах на 30 випадково розподілених ділянках
по діагоналі поля.
Таблиця 3.10 – Препарати для знищення бур’янів
у посівах ячменю
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення
кг,л/га
Проти яких
бур’янів
Спосіб, час обробки
1 2 3 4
Агрітокс 50% в.р. (МСРА в
формі солей диметиламіну
натрію, калію),
ф. Нуфарм, Австрія
1,0-1,5
Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі кущі
ння до виходу в трубку. При підсіві
конюшини польової і повзучої після
появи 1-го трійчастого листка.
Агро Маркс 75 в.р. (МСРА
кислота у формі диметил
амінної солі, 750 г/л),
ф. Маркс, Англія
0,8-1,0 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння ярого ячменю
Аккурат 600, в.г. (метсуль-
фуронметил, 600 г/кг),
ф. Кемінова, Данія
8-10 г/га
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння ячменю
Амінопіелік 600 8Ь, в.р.к.
(2,4-дихлорфеноксиоцтова
кислота у формі диметил
амінної солі, 600 г/л),
ф. Агробізнеспром, Україна
1,25-1,5
Однорічні та
деякі багато
річні дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу в трубку
культури
Аркан 750, в.г. (амідо-
сульфурон, 750 г/л, ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,020
Однорічні дво
дольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Обприскування посівів починаючи
з 2-го листка до появи прапор
цевого листка ячменю
Базагран М, в.р. (бентазон,
250 г/л+ МСРА, 125 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
2,0-3,0
Однорічні
дводольні, в
т.ч. стійкі до
2.4Д та 2М-4Х
Обприскування посівів у фазі кущі
ння ячменю. При підсіві конюшини
у фазі розвитку 1-го трійчастого
листка, але у фазі кущіння ячменю
Базагран, в.р. (бентазон,
480 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
2,0-4,0
Однорічні
дводольні, в
т.ч. стійкі до
2.4Д та 2М-4Х
Обприскування посівів у фазі кущі
ння ячменю. При підсіві конюшини
після розвитку 1-го трійчастого
листка, люцерни – у фазі 1-2 справ
жніх листків, але у фазі кущіння
ячменю
Банвел 48 480 8Ь, в.р.к.
(дикамба, 480 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
0,15-0,30
Однорічні та
деякі багаторі
чні дводольні,
в т.ч. стійкі до
2,4Дта2М-4Х
Обприскування у фазі кущіння
ячменю як добавка до 2,4Д та 2М-
4Х, або у чистому вигляді
Бар’єр, в.р. (2,4-дихлорфено
ксиоцтової кислоти диметил
амінна сіль, 350 г/л + дикам би диметиламінна сіль, 120
г/л), ф. Агробізнеспром,
Україна
0,8-1,2
Однорічні та
деякі багато
річні дводольні
Обприскування у фазі кущіння до
початку виходу в трубку ячменю
232
Продовження табл. 3.10
1 2 3 4
Бромотрил 22,5, к.е
(бромоксиніл, 225 г/л),
ф. Мактешим-Аган, Ізраїль
1,0-1,5
Однорічні
дводольні, в
т.ч. стійкі до
2,4Д та 2М-4Х
Обприскування у фазі
кущіння до початку виходу в
трубку
Буран 48% в.р. (ізопропіл-
амінна сіль гліфосату, 480 г/л у
кислотному еквіваленті, 360 г/л),
ф. Агробізнеспром, Україна
4,0-6,0 Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника
Буран 48% в.р. (ізопропіл-
амінна сіль гліфосату, 480 г/л у
кислотному еквіваленті, 360 г/л),
ф. Агробізнеспром, Україна 3,0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні Обприскування посівів за два
тижні до збирання
Вулкан в. р. (ізопропіламінна
сіль гліфосату, 480 г/л, у
кислотному еквіваленті – 360
г/л), ТОВ Агросфера, Україна
3,0-5,0 Однорічні та
багаторічні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після
збирання попередника на
полях, що відведені під ярі
зернові культури
Гербілан, 60% з.п. (метсуль-
фуронметил, 600 г/кг), ТОВ
Агросфера, Україна
8,0-10,0
г/га
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування у фазі
кущіння ячменю ярого
Гербітокс,50% в.р. (МСРА, 500
г/л), ф. Август, Росія
1,0-1,5
Однорічні та
деякі багато
річні дводольні
Обприскування посівів від
фази кущіння до початку
виходу в трубку ячменю; при
підсіві – після розвитку 1-2
трійчастого листка у
конюшини
Гліфоган 480, в.р. (сіль
гліфосату 480 г/л, у кислотному
еквіваленті – 360 г/л), ф.
Мактешим-Аган, Ізраїль
4,0-6,0 Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника на полях, що
відведені під посіви ярих
зернових культур
Гліфоган 480, в.р. (сіль
гліфосату 480 г/л, у кислотному
еквіваленті – 360 г/л), ф.
Мактешим-Аган, Ізраїль
3,0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування посівів за два
тижні до збирання
Гліфосат 360 в.р. (ізопропіл
амінна сіль гліфосату, 480 г/л, у
кислотному еквіваленті – 360
г/л), ф. Доу Агро Сейенсіс, США
4,0-5,0
Однорічні та
багаторічні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після
збирання попередника на
полях, що відведені під
посіви ярих зернових
культур
Гранстар 75, в.г.
(трибенуронметил, 750 г/кг), ф.
Дюпон, Швейцарія
0,015-
ярий
ячмінь
0,02-
0,025
озимий
ячмінь
Однорічні та
багаторічні
дводольні, в
т.ч. стійкі до
2,4Д
Обприскування посівів почи
наючи з фази 2-3 листків до
появи прапорцевого листка
ячменю озимого, до виходу в
трубку ячменю ярого
Гроділ Ультра, в г. (амідосуль-
фурон, 50 г/кг + йодсульфурон-
метил натрію, 12,5 г/кг +
антидот мефенпірдиетил), 12,5
г/кг), ф. Байєр Кроп Сайєнс,
Німеччина
0,1-0,15
Однорічні та
багаторічні дво
дольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Обприскування посівів
починаючи з фази 2-3 листків
до появи прапорцевого
листка у ячменю ярого
Гроділ Ультра, в г. (амідосуль-
фурон, 50 г/кг + йодсульфурон-
метил натрію, 12,5 г/кг +
антидот мефенпірдиетил), 12,5
г/кг), ф. Байєр Кроп Сайєнс,
Німеччина
0,15-0,20 Багаторічні
дводольні
Обприскування посівів
починаючи з фази 2-3 листків
до появи прапорцевого
листка у ячменю ярого
2,4Д 500, в.р. (2,4 дихлор
феноксиоцтова кислота у формі
диметиламінної солі 500 г/л), ф.
БАСФ, Німеччина
0,9-1,7
Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
233
Продовження табл. 3.10
1 2 3 4
2,4Д 700, в.р. (2,4 дихлорфе
ноксиоцтова кислота у формі
диметиламінної солі 670 г/л),
ф. Агробізнеспром, Україна
0,8-1,0
Однорічні та
деякі багато
річні дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
2,4Д натрієва сіль 700, в.р.
(2,4 дихлорфеноксиоцтова
кислота у формі натрієвої
солі 700 г/л). ф. Нуфарм,
Австрія
0,6 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
2,4Д амінна сіль, в.р. (2,4 ди
хлорфеноксиоцтова кислота у
формі диметиламінної солі
685 г/л), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
0,7-1,0
Однорічні та
деякі багато
річні дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
2М-4Х 750, в.р. (МСРА у
формі диметиламінної солі
750 г/л), ф. БАСФ, Німеччина
0,9-1,5 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі кущі
ння до виходу у трубку. При підсіві
конюшини польової і повзучої після
появи 1 -го трійчастого листка
Дезормон 600, в.р. (2,4 ди
хлорфеноксиоцтова кислота в
формі диметиламінної солі
600 г/л), ф. Нуфарм, Австрія
0,8-1,4
Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
Дикамерон, 36 % в.р. (хлор
сульфурон, 18,8 г/л + дикам ба 344 г/л), ф. Експопродком,
Україна
0,12-0,19
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування від фази кущіння до
початку виходу у трубку ячменю
ярого
Діален, 40% в.р.к. (дихлор
феноксиоцтова кислота,
36,1% + дикамба, 3,6%), ВАТ
Уфахімпром, Росія
1,7-2,2
Однорічні
дводольні, в
т.ч. стійкі до
2,4Дта2М-4Х
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
Діален Супер 4648Ь, в.р.к.
(2,4Д, 344 г/л + дикамба, 120
г/л), ф. Сингента, Швейцарія
0,5-0,7
Однорічні та
деякі багато
річні дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
Діамін Д600, в.р. (2,4-ди-
хлорфеноксиоцтова кислота в
формі диметиламінної солі,
600 г/л), ВАТ Облагрохім,
Донецьк, Україна
1,2-1,6
Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів від фази
кущіння до виходу у трубку ячменю
ярого
Дікам Плюс, в.к. (2,4-диме-
тиламінна сіль, 344 г/л +
дикамби диметиламінна сіль,
120 г/л), ТОВ Агросфера,
Україна
0,5-0,7
Однорічні та
багаторічні
дводольні, у
т.ч. стійкі до
2,4Д та 2М-4Х
Обприскування посівів від фази
кущіння до виходу у трубку ячменю
Дікопур Ф600, в.р. (2,4 ди
хлорфеноксиоцтова кислота у
формі диметиламінної солі
600 г/л), ф. Нуфарм, Австрія
0,8-1,4
Однорічні та
деякі багато
річні дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
Дікопур М80, в.г. (МСРА у
формі солі натрію 800 г/л),
ф. Нуфарм, Австрія
0,7-0,9
Однорічні та
деякі багаторі
чні дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
234
Продовження табл. 3.10
1 2 3 4
Дікопур МСРА, 75% в.г.
(МСРА у формі диметиламін
ної солі, 750 г/л), ф. Нуфарм,
Австрія
0,7-1,0 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку.
При підсіві конюшини після
розвитку 1 трійчастого листка,
але у фазі кущіння ячменю
Домінатор 360, в.р. (ізопро-
піламінна сіль гліфосату, 480
г/л, у кислотному еквіваленті
– 360 г/л), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
4,0-6,0
Однорічні та
багаторічні злакові
та дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника
Естерон 60, 85% к.е. (2-етил-
гексиловий ефір, 2,4Д), ф.
Доу Агро Сайенсіс, США
0,6-0,8
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння культури
Калібр, 75% в.г.
(трибенуронметил, 250 г/кг +
тифенсульфуронметил, 500
г/кг), ф. Дюпон, Швейцарія
0,030-
0,050
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Однорічні дводольні у фазі 2-6
листків, багаторічні дводольні у
фазі розетки, в т.ч. метлюг
Ковбой, в.р. (хлорсульфурон,
20 г/л + дикамба 380 г/л),
ф. Каре, США
0,12-0,19
Однорічні та деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу в трубку
Компас 970, в.г. (диметил
амінна сіль дикамби, 370 г/кг,
у кислотному еквіваленті 805
г/кг), ф. Гарда Кеміклз
Лімітед, Англія
0,07-0,15
Однорічні та деякі
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
Кросе, в.р. (хлорсульфурон,
55 г/л + хлорсульфоксим 109
г/л). ф. Каре, США
0,12-0,15
Однорічні та деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів від фази
кущіння до появи прапорцевого
листка
Ларен, з.п. (метсульфурон-
метил, 600 г/кг), ф. Дюпон,
Швейцарія
8-Ю г/га
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння культури
Ларокс, 60% в.р.г. (метсуль
фурон-метил, 600 г/кг), ф.
Кемілайн Агро, Україна
8-10 г/га
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування у фазі кущіння
культури
Лінтур 70\УС, в.г (триасуль-
фурон, 41 г/кг + дикамба,
659 г/кг), ф. Сингента,
Швейцарія
0,120
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування від фази 3-х
листків до кінця кущіння
ячменю
Логран 75 УУС, в.г.
(триасульфурон, 750 г/кг),
ф. Сингента, Швейцарія
6,5-10,0
г/га
Однорічні та деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування від фази 2- 3-х
листків до фази прапорцевого
листка у ячменю ярого
Лонтрел 300, 30% в.р.
(клопіралід),
ф. Доу Агро Сайенсіс, США
0,16-0,66
Однорічні дводо
льні, в т.ч. стійкі до
2,4Д та багаторічні
коренепаросткові
Обприскування посівів у фазі
кущіння
Лонтрел Гранд, 75% в.г.
(клопіралід, 750 г/л), ф. Доу
Агро Сайенсіс, США
0,06-0,12
Однорічні дводо
льні, в т.ч. стійкі до
2,4Д та багаторічні
коренепаросткові
Обприскування від фази
кущіння до виходу в трубку
культури
235
Продовження табл. 3.10
1 2 3 4
Лотус, 20% к.е. (цинідон-
етил 200 г/л), ф. БАСФ,
Німеччина
0,15-0,25
Однорічні дво
дольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
та МСРА
Обприскування від фази 3-х
листків до кінця кущіння ячменю
Лотус Д, 47% к.е. (цинідон-
етил 50 г/л + 2,4Д, 420 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
0,6-1,0
Однорічні
дводольні, в
т.ч. стійкі до
2,4ДтаМСРА
Обприскування від фази 3-х
листків до кінця кущіння ячменю
ярого
Луварам, 50% в.р.к. (2,4 ди
хлорфеноксиоцтова кислота
у формі диметиламінної
солі), ф. Уфахімпром, Росія
1,2-2,0 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння ячменю
Магнум, 60% в.д.г.
(метсульфурон-метил, 600
г/кг),
ф. Август, Росія
8,0-10,0
г/га
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння ярого ячменю
Метас, 60% з.п.
(метсульфурон-метил, 600
г/кг), ф. Август, Росія
8,0-10,0
г/га
Однорічні
дводольні, в
т.ч. стійкі до
2,4Д та 2М-4Х
та деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння ярого ячменю
Отаман, в.р. (ізопропіламін- на сіль гліфосату, 480 г/л, у
кислотному еквіваленті, 360
г/л), ЗАТ Хімагросервіс,
Україна
2,0-4,0
Однорічні та
деякі багато
річні злакові і
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після збирання
попередника на полях, що
призначені для сівби ярих
зернових
Пріма, се. (2-етилгексило-
вий ефір 2,4Д, 452 г/л +
флорасулам, 6,25 г/л), ф. Доу
Агро Сайенсіс, США
0,4-0,6
Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
кущіння до виходу у трубку
Пума Супер, м.в.е.
(феноксапрон-п-етил, 69 г/л
+ антидот), ф. Байєр Кроп
Сайєнс, Німеччина
1,0
Однорічні зла
кові (вівсюг,
мітриця, плос-
куха, мишій)
Обприскування посівів по веге
туючих бур’янах, починаючи з
фази 2-го листка до кінця
кущіння бур’янів (незалежно від ‘
фази розвитку культури)
Раундап, 48% в.р.
(ізопропіламінна сіль
гліфосату, 480 г/л, у
кислотному еквіваленті, 360
г/л), ф. Монсанто Європа,
США
4,0-6,0 Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після збирання
попередника
Раундап, 48% в.р.
(ізопропіламінна сіль
гліфосату, 480 г/л, у
кислотному еквіваленті, 360
г/л), ф. Монсанто Європа,
США
3,0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні Обприскування посівів за два
тижні до збирання
Раундап Біо, в.р.
(ізопропіламінна сіль
гліфосату, 480 г/л, у кислот
ному еквіваленті, 360 г/л),
ф. Монсанто Європа, США
2,0-5,0
Однорічні та
багаторічні
Обприскування вегетуючих бу- ;
р’янів навесні, за 2 тижні до сівби
Раундап Біо, в.р.
(ізопропіламінна сіль
гліфосату, 480 г/л, у кислот
ному еквіваленті, 360 г/л),
ф. Монсанто Європа, США
2,0-6,0 Однорічні та
багаторічні
Обприскування вегетуючих бу- ;
р’янів восени після збирання \
попередника !
Раундап Біо, в.р.
(ізопропіламінна сіль
гліфосату, 480 г/л, у кислот
ному еквіваленті, 360 г/л),
ф. Монсанто Європа, США
3,0
Однорічні та
багаторічні
Обприскування посівів за 2 ТИЖНІ
до збирання (для підсушування тг
часткового знищення бур’янів) |
236
Закінчення табл. 3.10
1 2 3 4
Раундап Макс, в.р. (ізопро
піламінна сіль гліфосату, 607
г/л, у кислотному еквіва
ленті, 450 г/л), ф. Монсанто
Європа, США
2,4
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування посівів за 2
тижні до збирання
Санглі в.р. (ізопропіламінна
сіль гліфосату, 480 г/л. у
кислотному еквіваленті – 360
г/л), ф. Санкіо, Японія
2,7-4,4 Однорічні та
багаторічні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після збирання
попередника на полях, що
призначені під посіви ярих
зернових
Сарацин, 60% з.п. (метсуль
фурон-метил, 600 г/кг), ф.
Хімагромаркетинг, Україна
8,0-10,0
г/га
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування у фазі кущіння
ярого ячменю
Серто Плюс, 75% в.г.
(тритосульфурон, 250 г/л +
дикамба, 500 г/л), ф. БАСФ,
Німеччина
0,15-0,20
+ ПАР
ДЕШ 1,0
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування у фазі кущіння
ярого ячменю
Старане 250, к.е. (флурокси-
пір, 250 г/л), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
0,5-0,7 Однорічні
дводольні Обприскування у фазі кущіння
Торнадо, 36% в.р.
(ізопропіламінна сіль
гліфосату, 480 г/л, у
кислотному еквіваленті 360
г/л), ф. Август, Росія
4,0-6,0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника
Ультра 720, в.р.(2,4-дихлор-
феноксиоцтова кислота у
формі диметиламінної солі
600 г/л), ТОВ Агросфера,
Україна
0,7-1,2
Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів від
фази кущіння до виходу в
трубку ячменю ярого
Ураган Форте 5008Ь, в.р.к.
(гліфосат у формі кислоти,
500 г/л), ф. Сингента,
Швейцарія
2,0-4,0 Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника
Ураган Форте 5008Ь, в.р.к.
(гліфосат у формі кислоти,
500 г/л), ф. Сингента,
Швейцарія 1,5-2,0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні Обприскування посівів за 2
тижні до збирання
Хармоні 75, в.г.
(тифенсульфурон-метил),
ф. Дюпон, Швейцарія
10-15
г/га
Однорічні
дводольні, в
т.ч. стійкі до
2,4Д
Обприскування від фази 3-х
листків до початку кущіння
ячменю
Хвастокс 750, в.р. (МСРА у
формі диметиламінної солі,
750 г/л), ф. Органіка Сажина,
Польща
1,0-1,2
Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування у фазі кущіння
до виходу в трубку ячменю
ярого
Чистопол, 36% в.р. (ізопро
піламінна сіль гліфосату, 480
г/л, у кислотному еквіваленті
– 360 г/л), ф. Презенс,
Україна
3,0-5,0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів
237
Кількість бур’янів на 1 м
2
визначається так:
Кількість бур’янів/м2
= Всього бур’янів на ділянках ’10
кількість ділянок
Значні проблеми для зернових культур створює забур’яненість
пирієм. Хімічна боротьба з ним на зернових ускладнена. Якщо
пирієм вкрито 5-10% площі, або 30 колосоносних стебел на 1 м
2
,
це викликає великі втрати зерна. Успішно можна боротися з пирі єм шляхом застосування гербіцидів раундапу, гліфосу та ін. їх мо
жна вносити за два тижні до збирання (3-5 л/га). Крім загибелі
пирію ці препарати підсушують зернові культури, роблять менш
затратним збирання останніх. Раундап, гліфос та інші гербіциди
суцільної дії можна вносити також по стерні.
ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ
Ячмінь уражується багатьма хворобами. Найбільш поширені
борошниста роса, смугаста і сітчаста плямистість, іржа, кореневі
гнилі, ринхоспоріоз та ін.
Летюча сажка (ТМіІа^о писіа К.) руйнує всі елементи колоса.
Проявляється зазвичай під час колосіння. Замість зерна утворю
ється безформна чорна спорова порошковидна маса. Збудник пе
редається в період цвітіння повітряними течіями і зберігається в
насінні. Тому дуже важливо своєчасно протруїти насіння.
Тверда сажка (ГІ8ц1а£0 Ьогсіеі К.) проявляється під час виходу
колоса. Всі частини колоса, крім остюків, перетворюються в чор
но-буру масу теліоспор, що склеєні у тверді грудки, для руйнування
яких потрібні зусилля, в зв’язку з цим цю сажку часто називають
кам’яною. Джерелом інфекції є заспорене зерно. Сучасні препарати
для протруювання повністю захищають від цієї хвороби.
Борошниста роса (ЕгізірЬе §гатіпІ5 Ос. ГЬогсіеі Ет . МагсЬаІ)
– білий наліт на різних частинах рослин. Розвивається і поширю
ється протягом усього вегетаційного періоду, але найбільш
інтенсивно у фазі кущіння – виходу в трубку. Завдає великої шкоди
238
озимому і ярому ячменю при ранньому ураженні, коли інфекція
може поширитися навіть на верхні листки. Оптимальні умови для
розвитку хвороби – температура 12-20°С і відносна вологість по
вітря 70-100%. Більшість фунгіцидів захищають рослини від ура
ження, особливо при використанні їх з профілактичною метою на
початку поширення борошнистої роси.
Стеблова або лінійна іржа (Риссіпіа щшпіпіз Регз.) уражує
стебло, ЛИСТКИ, колоскові луски. Спочатку утворюються продов
гуваті іржасті подушечки, що пізніше зливаються у видовжені лі
нії. При сильному ураженні формується щупле зерно, а недобір
урожаю сягає 50-60%.
Жовта іржа (Риссіпіа зігіїогтіз \УезІ) розвивається переважно
на озимому ячмені при вологій і холодній погоді на початку літа.
Симптоми ураження проявляються у вигляді блідо-жовтих смуг.
Гриб зимує на посівах озимих, а навесні уражує ярий ячмінь. Ура
жені листки зменшують інтенсивність фотосинтезу, жовтіють і опа
дають, внаслідок чого формується щупле зерно. При сильному
розвитку хвороби недобір урожаю досягає 15-20% і більше.
Карликова іржа (Риссіпіа Ьогсіеі ОШі). На ярому ячмені про
являється зазвичай на початку молочної чи навіть воскової стиг
лості зерна, а на озимому ячмені сильніше розвивається на схо
дах. На листках утворюються дрібні, хаотично розміщені
світло-жовті уредопустули. Порівняно з іншими видами карликова
іржа менш шкідлива. Зниження врожаю в межах 3—7%.
Темно-бура плямистість, темно-бурий гельмінтоспоріоз
(БгесЬзІега зогокіпіапа 8иЬгапі, Віроіагіз зогокіпіапа 8поет ,
Неїтіптозрогіит заиуит Р) в останні роки, поряд з борошнис
тою росою, найчастіше уражує посіви ярого ячменю. На лист
ках появляються бурі сітчасті плями, які на пізніших фазах роз
витку можуть охопити всю поверхню листкової пластинки. Може
уражатися колос – колоскові луски буріють, зародковий кінець
насінини чорніє або коричневіє. Крім надземних органів можли
вий негативний вплив на кореневу систему. Корінці темніють і
загнивають, що призводить до пожовтіння і випадання рослин.
Патоген темно-бурої плямистості одночасно є збудником коре
невої гнилі. Втрати врожаю деколи досягають 30-40%.
239
Сітчаста плямистість (Огескзіега Іегез Ііо, Неїтіпікозрогіит
іегез 8асс.) (сітчастий гельмінтоспоріоз). У рослин жовтіють
кінчики листків, потім з’являються бурі плями з блідо-жовтою об
лямівкою, а також з поздовжніми і поперечними смугами, які утво
рюють сітчастий малюнок. Плями не зливаються.
У зв’язку з тим, що значна кількість інфекції гельмінтоспоріо-
зів зберігається на стерні, необхідно дотримуватись чергування
культур у сівозміні. Посіви ячменю (особливо насіннєві) необхідно
розміщувати на відстані не менше 1 км від полів, де ця культура
росла минулого року.
Смугаста плямистість, смугастий гельмінтоспоріоз
(ОгесЬзІега §гатіпеа Іго, Неїтіптозрогіит §гатіпеит ИаЬеїш.). По
ражає ячмінь від початку сходів до достигання. Проявляється на
листках у вигляді блідо-рожевих плям, що зливаються пізніше в
смуги жовто-коричневого та блідо-сірого кольору, які по всій дов
жині мають розриви. Особливо сильно проявляється плямистість
в період цвітіння і наливу зерна. Хвороба менше розвивається при
внесенні фосфорних і калійних добрив та сильно прогресує, коли
система удобрення складається тільки з підживлень азотом. Втра ти врожаю можуть сягати 30%.
Кореневі гнилі – комплексне захворювання, що спричиню
ється, як і на пшениці, групою грибних патогенів (гельмінтоспорі
оз, фузаріоз, офіобольоз, церкоспорельоз). Характерні ознаки хво
роби – побуріння та гниль коріння, підземного міжвузля, вузла
кущіння, основи стебла, плямистість листків, білостебелля і біло-
колосся, почорніння зародка насіння.
Джерело інфекції фузаріозно-гельмінтоспоріозної кореневої гнилі
– заражене насіння, рослинні рештки, ґрунт. Офіобольоз і церкос
порельоз зберігається на рослинних рештках.
Ринхоспоріоз, облямована плямистість (КпупсЬозрогішті
§гатіпісо1а Неіпзеп) дуже широко поширився в Західній Україні в
останні роки. Захворювання посилюється за холодної, вологої пого
ди. Проявляється на листках у вигляді водянистих плям, які підси
хають у білувато-сірі плями, оточені жовтою або темно-сірою об
лямівкою. Починається хвороба з верхівки листка і поширюється
на весь листок. Сильно уражені листки скручуються і засихають.
240
Інфекція зберігається на рослинних рештках. Може знижувати вро
жайність до 30%. Захищають від цієї хвороби альто-супер, імпакт,
корбель, спортак та ін.
Септоріоз (Зерюгіа Ьогаеі ]асг) дуже поширений у вологі роки.
Хвороба проявляється на листках та колосі у вигляді хаотично роз
міщених коричнево-фіолетових плям. На плямах добре видно дріб ні чорні цятки-пікніди гриба. Джерело інфекції-рослинні рештки.
Тому беззмінне вирощування зернових в останні роки дуже сприяло
поширенню цієї хвороби. Проблема ще й у відсутності ефективних
фунгіцидів (за винятком імпакт, бампер) для запобігання септоріозу
шляхом обприскування вегетуючих рослин. Тому захищати від цієї
хвороби потрібно протруюванням насіння такими препаратами як
байтан-універсал, вінцит, раксил (див. табл. 3.3).
Інші хвороби менш поширені на посівах ячменю.
Проти хвороб (сажки, плямистість, кореневі гнилі тощо), дже
релом інфекції яких є насіння, застосовують протруювання (табл.
3.3). Якщо хвороби (борошниста роса, офіобольоз, септоріоз, рин-
хоспоріоз) поширюються через рослинні рештки, проводять обро
біток ґрунту для заробки і знищення решток. Важливо дотриму
ватись чергування культур у сівозмінах.
Для боротьби з хворобами, що уражують рослини в період ве
гетації, посіви обприскують один-два рази фунгіцидами. Економі
чний поріг шкідливості для борошнистої роси, видів іржі, гель
мінтоспоріозної плямистості становить понад 1 % ураження рослин,
для септоріозу – 5%. Обробку зазвичай розпочинають на самому
початку розвитку хвороб. Спектр дії препаратів подано в табл. 3.11.
Альто-супер поглинається рослиною протягом 30 хвилин і пі
зніше не змивається дощем. Препар.і і ефективний проти хвороб
стебла, листків і колоса.
Рекс Т, Рекс Дуо, Рекс Топ захищають від широкого спектру
хвороб і є досить ефективними.
Імпакт дуже добре захищає від борошнистої роси та іржі, а
також проявляє захисну дію проти сітчастої та облямованої пля
мистості, а також частково придушує ламкість стебел.
Внесення корбелю мало залежить від погодних умов. Він діє
як за високих, так і за низьких температур. Стійкий до змивання
дощем, що випадає зразу ж після обприскування посівів.
241
Таблиця 3.11 – Ефективність фунгіцидів для захисту
ячменю від хвороб під час вегетації
Назва препарату, діючої речовини,
фірми, країни
Альто Супер 330 ЕС, к.с. (ципроконазол, 80 г/л
+ пропіконазол, 250 г/л), ф. Сингента, Швейцарія
0,4-
0,5
+ + + + +
Альто 400 8С, к.с. (ципроконазол, 400 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
0,2-
0,25
+ + + +
Аркус, 18 % в.с.к. (карбендазим, 200 г/л +
пропіконазол, 80 г/л) ф. Агро Кемі, Угорщина
1,5 + + +
Байлетон, з.п. (триадимефон, 250 г/кг),
ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
0,5 + + +
Бампер, к.с (пропіконазол, 250 г/л),
ф. Мактешим-Аган, Ізраїль
0,5 + + +
Дерозал, к.с (карбендазин, 500 г/л),
ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
0,5 + +
Імпакт 25 8С, к.с (флутриафол, 250 г/л),
ф. Кемінова, Данія
0,5 + + + + + +
Колосаль, 25 % к.е. (тебуконазол, 250 г/л),
ф. Август, Росія
0,5-
1,0
+ + +
Колфуго Супер, в.е. (карбендазим, 200 г/л), ф.
Агро-Кемі, Угорщина
1,5 + + +
Корбель, к.е (фенпропіморф, 750 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
0,5-
1,0
+ + +
Міраж, 45 % к.е. (прохлораз, 450 г/кг),
ф. Мактешим-Аган, Ізраїль
1,0 + + +
Піларстін, 50% к.с. (карбендазим, 500 г/кг), ф.
Агріматко, Україна
0,5 + +
Рекс Т, к.с. (епоксиконазол, 125 г/л),
ф. БАСФ, Німеччина
0,75-
1,0
+ + + + + +
Рекс Дуо, 49,7% к.е. (епоксиконазол, 187 г/л +
тіофанат метил, 310 г/л), ф. БАСФ, Німеччина
0,5 + + + + +
Рекс Топ, к.с. (фенпропіморф, 250 г/л +
епоксиконазол, 84 г/л), ф. БАСФ, Німеччина
0,5-
1,0
+ + + + +
Сарфун 5008С (карбендазим, 500 г/л),
ф. Органіка-Сажина, Польща
0,4-
0,5
+ +
Спортак, к.е. (прохлораз, 450 г/л),
ф. Баср Кроп Саєнс, Німеччина
0,9 + + + +
Тілт 250 ЕС, к.е (пропіконазол, 250 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
0,5 + + + + + +
Тіназол, 25 % к.е. (пропіконазол, 250 г/л),
ф. Нертус, Україна
0,5 + + + +
Топсін М, з.п. (тіофанат-метил, 700 г/кг),
ф. Ніппон Сода, Японія
1,0-
1,2
+
Феразим, к.с. (карбендазим, 500 г/л),
ф. Комак Агрохім, Росія
0,5 + +
Штефазал, к.с. (карбендазим, 500 г/л),
ф. Штефес Агро, Німеччина
0,5 + +
242
Норма внесення,
л, кг/га
Борошниста роса
Іржа
Септоріоз
Ламкість стебла
Сітчаста плямистість
Ринхоспорюз
Плямистість листя
Фузаріоз
Кореневі гнилі
Спортак – надійний і високоефективний у боротьбі проти хво
роб листя і гнилі коріння ячменю одночасно. Навіть при одноразо
вому обприскуванні пригнічуються всі основні хвороби. Можна
обробляти ячмінь, зерно якого використовується на пивоварні цілі.
Тілт має широкий спектр дії та стимулює ріст і розвиток рос
лини, захищаючи її протягом 3-4 тижнів.
Альто Супер, Аркус, Колосаль, Колфуго Супер, Міраж, Тіна-
зол, Бампер рекомендується застосовувати тільки на ярому яч
мені, всі інші препарати використовують на озимому і ярому.
• Боротьба із шкідниками. Основу системи захисту від шкід
ників складає комплекс агрозаходів, який перешкоджає поширен ню шкідників, підвищує витривалість рослин до пошкоджень.
До найефективніших методів належать сівозміна, рання зябле ва оранка, оптимальні строки сівби та норми висіву, підбір стійких
сортів.
Ячмінь найбільше може пошкоджуватися такими шкідниками
як шведська і гесенська муха, смугаста блоха, злакова попелиця,
хлібна п’явиця, клоп – шкідлива черепашка та ін.
При проведенні хімічних обробок проти шкідників необхідно
враховувати економічні пороги шкідливості (табл. 3.12).
Таблиця 3.12 – Строки обліків шкідливих організмів на по
сівах зернових колосових культур (за Л.Н.Верещагіним)
Період обліку, фаза
розвитку рослин
Шкідники,
хвороби, бур’яни
Спосіб
обліку
Економічний поріг
шкідливості
1 2 3 4
Осінь.
Сходи – кущіння
Злакові мухи:
дорослі комахи
Косіння сачком з наступ
ним визначенням видів
40-50 мух на 100
помахів сачком
Осінь.
Сходи – кущіння
личинки Облік на пробних ділян
ках. Визначення відсотка
пошкоджених рослин
6-10 відсотків
пошкоджених рослин
Осінь.
Сходи – кущіння
Хлібна
жужелиця:
личинки
Грунтові розкопки діля
нок площею 0,25 м
2
(50×50 см) та глибиною
30 см
1-2 личинки у фазу
сходів або 2-3
личинки у фазу
кущіння на 1 м
2
Осінь.
Сходи – кущіння
Озима та інші
підгризаючі
совки: гусінь
Облік на пробних
ділянках
2-3 екз. на 1 м
2
Осінь.
Сходи – кущіння
Цикадки: дорослі
комахи, личинки
Облік на пробних
ділянках
120-150 екз. на 1 м
2
Осінь.
Сходи – кущіння
Злакові попелиці:
дорослі комахи,
личинки
Облік на пробних
ділянках
50-100 екз. на 1 м
2
243
Закінчення табл. 3.12
1 2 3 4
Кущіння Хвороби: борош
ниста роса, бура
іржа, септоріоз
Облік на пробних ділян
ках. Визначається відсо
ток уражених рослин
Кущіння – до
початку зимових
умов
Мишоподібні
гризуни: дорослі
та молоді особи
Маршрутне обстеження.
Підрахунок колоній
гризунів
3 колонії і більше на
1 га
Весна.
Відновлення
весняної вегетації —
кущіння озимих,
сходи ярих
Мишоподібні
гризуни, хлібна
жужелиця,
злакові мухи
За методикою осіннього
обліку
За методикою
осіннього обліку
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Шкідлива чере
пашка: клопи, що
перезимували
Облік на пробних
ділянках
1,5-2 клопа і більше
на 1 м’
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Хлібні п’явиці:
жуки
Облік на пробних
ділянках
40-50 жуків на 1 м
2
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Злакові попелиці Облік на пробних
ділянках
8-10 попелиць на
1 рослину
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Борошниста роса Облік на пробних
ділянках
Ураження рослин
понад 1%
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Септоріоз Облік на пробних
ділянках
Ураження рослин
понад 5%
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Бура іржа Облік на пробних
ділянках
Ураження рослин
понад 1%
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Плямистості
листя
Облік на пробних
ділянках
Ураження рослин
понад 5%
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Злакові трипси:
дорослі комахи,
личинки
Відбір пробних рослин 15 особин на стебло
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Хлібні
пильщики:
дорослі комахи
Косіння сачком 4 екз. на 1 м
2
Трубкування
озимих, кущіння –
трубкування ярих
Злакові попелиці Підрахунок на пробних
рослинах
8-10 екз. на стебло
при 50% заселених
стебел
Літо.
Формування
зернівки
молочна стиглість
Шкідлива
черепашка:
личинки
молодших віків
Облік на пробних
рослинах, косіння сачком
2 личинки і більше на
1 м
2
в посівах силь
них і цінних сортів
пшениці, на решті
посівів – 4—6 екз./м2
Літо.
Формування
зернівки
молочна стиглість
Злакові попелиці Підрахунок на пробних
рослинах
8-10 екз. на стебло
при 50% заселених
стебел
Літо.
Формування
зернівки
молочна стиглість
Злакові трипси:
личинки
Підрахунок на пробних
рослинах
40 екз. на 1 колос
Літо.
Формування
зернівки
молочна стиглість
Шкідлива
черепашка:
личинки старших
віків
Облік на пробних
рослинах, косіння сачком
1-1,5 личинки і біль ше на 1 м
2
в посівах,
де планується збір
високоякісного зерна,
на решт
екз./м2 і посівів – 3-4
Літо.
Формування
зернівки
молочна стиглість
Хлібна
жужелиця:
доросла комаха
Облік на пробних
ділянках
3-5 жуків/м2
Літо.
Формування
зернівки
молочна стиглість
Хлібні жуки:
дорослі комахи
Облік на пробних
ділянках
3-5 жуків/м2
244
Строки проведення хімічних заходів боротьби на ячмені наве
дено в таблиці 3.13, а інсектициди – в таблиці 3.14.
Таблиця 3.13 Строки застосування інсектицидів
на посівах ячменю
>> о
3 >\
о
>>
сз
СІ
>,
Е о о а
о о
я
о
Є X
о я
Шкідник
с
о
а
Злакові мухи
Хлібна смугаста
блоха
Стеблові блішки
Хлібна п’явиця
Хлібний пильщик
Клоп-шкідлива
черепашка
Імаго
Личинки
Злакові попелиці
Пшеничний трипс
Таблиця 3.14 – Препарати для боротьби
зі шкідниками ячменю
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норм а
внесення,
л/га
Шкідливі організми
Спосіб, час обробок,
обмеження
1 2 3 4
Акцент, 40% к.е. (диметоат,
400 г/л), ф. Агросфера, Україна
1,2
П’явиці, попелиці,
трипси
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Базудін 600Е\У, 60% в.е.
(діазинон), ф. Сингента,
Швейцарія
1,5
Попелиці, злакові
мухи
Обприскування в
період вегетації не
більше 1-го разу
Бі-58 новий, 40% к.е.
(диметоат), ф. БАСФ,
Німеччина
1,0-1,2
П’явиці, злакові
мухи, попелиці,
трипси
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Бульдок, к.е. (бета-цифлутрин,
25 г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,25
Попелиці, клоп
черепашка, п’явиці
Обприскування в
період вегетації не
більше 1-го разу
245
іння
трубк
тебла
сіння
вання
зерна
стиглії
ал
ВІШІ
Закінчення табл. 3.14
1 2 3 4
Децис, 2,5% (дельтаметрин, 25
г/л), ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,2-0,25
П’явиці, хлібні
блішки, злакові
мухи
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Діазинон, 60% к.е. (діазинон),
ф. Ніппон Каяку, Японія
0,5-1,5
Попелиці, злакові
мухи
Обприскування в
період вегетації не
більше 1-го разу
Золон, к.е. (фозалон 350 г/л),
ф. Кемінова, Данія
1,5
Злакові мухи,
попелиці, п’явиці
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Карате 050ЕС, к.е. (лямбда-
цигалотрин, 50 г/л), ф.
Сингента, Швейцарія
0,15-0,20
Злакові мухи,
п’явиці, цикадки,
трипси, пильщики,
попелиці
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Нурел Д, 55 % к.е, (ципермет
рин, 5% + хлорпірифос, 50%), ф.
Доу Агро Сайенсіс, США
0,5-0,75
П’явиця, хлібна
жужелиця
Обприскування в
період вегетації не
більше 1 -го разу
Пілар-Альфа, 10 % к.е.
(альфациперметрин, 100 г/л),
ф. Агріматко, Україна
0,10-0,15
Попелиці, трипси,
п’явиці
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
ТІолітрин 200 ЕС, к.е. (ципер
метрин, 200 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
0,2
Клоп черепашка,
трипси, п’явиці,
попелиці
Обприскування в
період вегетації не
більше 1-го разу
Рогор, 40 % к.е. (диметоат, 400
г/л), ф. Кемілайн Агро, Україна
1,0-1,2
П’явиці, попелиці,
трипси, злакові
мухи
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Рубіж, 40 % к.е. (диметоат, 400
г/л), ф. Транс Оіл, Україна
0,5-1,5
Попелиці, злакові
мухи, трипси, ци
кадки, хлібні жуки
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Сучі-альфа, 5% к.е.
(есфенвалераг, 50 г/л), ф.
Сумітомо Кемікл, Японія
0,2 П’явиці, злакові
мухи, блішки
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Сумітіон, к.е. (фенітротіон,
50%), ф. Сумітомо Кемікл,
Японія
0,5 Попелиці Обприскування в
період вегетації не
більше 1 -го разу
Сумітіон, к.е. (фенітротіон,
50%), ф. Сумітомо Кемікл,
Японія 0,8-1,5 Саранові
Обприскування в
період вегетації не
більше 1 -го разу
Фатрин, 10 % к.е.
(альфациперметрин, 100 г/л),
ф. ФМСі, США
0,10-0,15
П’явиці, попелиці,
блішки
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Ф’юрі 10% в.е.
(зетациперметрин),
ф. ФМСі, США
0,07 П’явиці, попелиці
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Циклон, 10 % к.с.
(альфациперметрин, 100 г/л), ф.
Агробішеспром, Україна
0,10-0,15
П’явиці, злакові
мухи, попелиці,
блішки, трипси,
хлібна жужелиця
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
Штефесін, 2,5% к.е.
(дельтаметрин, 25 г/л),
ф. Штефес Агро, Німеччина
0,02-0,25
П’явиці, хлібні
блішки, злакові
мухи
Обприскування в
період вегетації не
більше 2-х разів
246
• Застосування морфорегуляторів. Для одержання високих
і стабільних урожаїв зерна ячменю, рекомендується застосову
вати регулятори росту (морфорегулятори). Вони сприяють ско
роченню довжини міжвузлів і висоти стебла. Збільшується діа
метр соломини і товщина її стінок, внаслідок чого рослини ячменю
стають стійкими до вилягання. Крім захисту від вилягання, ре
гулятори росту впливають на процес кущіння рослин. Вони зме
ншують апікальне домінування головного стебла, формується
більше бокових стебел, які рівномірно розвинуті і мало відста
ють у рості від основного стебла, тобто забезпечується синхро
нне кущіння.
У фазі кущіння для запобігання вилягання вносять хлормеква
тхлорид 460 (БАСФ). Посіви ячменю обробляються наприкінці
фази кущіння препаратом терпал С, 46% р.к. (ф. БАСФ), який мі
стить дві діючі речовини: хлормекватхлорид 305 г/л + етефон 155
г/л. Норма внесення 2,0-2,5 л/га. У кінці фази кущіння – на почат ку виходу в трубку рекомендується застосовувати стабілан 7508Ь
(хлорид хлормеквату, 750 г/л) з нормою внесення 1,0-2,0 л/га.
Вищі норми ретардантів використовують при догляді за сорта
ми, що схильні до вилягання, при внесенні високих норм добрив,
на загущених посівах, у випадку великої кількості опадів.
Внесення морфорегуляторів підвищує інтенсивність кущіння,
запобігає виляганню, сприяє рівномірному цвітінню і достиганню
зерна, підвищує стійкість до хвороб, покращує якість зерна, спри яє повній реалізації продуктивного потенціалу сорту, заощаджує
кошти під час збирання врожаю.
Під час внесення ретардантів температура не повинна переви
щувати 22°С. Якщо температура вища, то обприскування перено
сять на дні з нижчою температурою. Між обробкою гербіцидами
і внесенням терпалу потрібно витримати інтервал у 8-10 днів.
• Збирання врожаю. Спосіб збирання визначається погодними
умовами, забур’яненістю полів та ін. Передчасне збирання змен
шує урожай зерна і його якість. Роздільний спосіб застосовують
при стійкій сонячній погоді на забур’янених посівах, при наявності
підгону і підсіву трав. У валки косять жатками ЖВН-6Б; ЖВП-
4,9; ЖВП-6,4 та ін. всередині і не пізніше кінця воскової стиглості,
коли пожовтіє більше 80% колосся, а вологість зерна становить
247
30-33%. Підбирають валки не пізніше ніж через 3-4 дні, коли во
логість зерна зменшується до 14-18%.
Прямим комбайнуванням збирають низькорослі, зріджені посі
ви, чисті від бур’янів, без підгону. Збирають при настанні повної
стиглості зерна. Найкраще зібрати за 4-5 днів. На 7-й день після
настання повної стиглості фізіологічний зв’язок зерна з рослиною
припиняється, крохмаль переходить у розчинні форми вуглеводів і
витрачається на дихання.
ЯЧМІН Ь ПИВОВАРНИ Й
• Значення. Велике значення має ячмінь у виробництві пива.
Найбільш цінні для цього сорти дворядного ячменю з добре випо
вненим і вирівняним за крупністю зерном. Для одержання якісно го пива необхідне зерно певного біохімічного складу, що забезпе
чується поєднанням трьох чинників: пивоварний сорт, відповідні
грунтово-кліматичні умови і технологія вирощування.
Основні вимоги до якості зерна на пивоварні цілі наступні:
• Зерно повинно бути здоровим, однорідним, чистим, мати при
ємний запах свіжої соломи, світло-жовтого або жовтого кольору.
Сірий, червонувато-жовтий, жовтувато-коричневий та жовтий з
чорними кінчиками колір зерна вказує на збирання ячменю в до
щовий період. Темний колір ячменю і коричневі кінчики у зернівок
– ознака зберігання в сирому місці. Недозрілі зерна ячменю ма
ють зеленуватий відтінок. Сіро-матовий та синюватий колір ви
кликаний пліснявою. Зібраний у дощову погоду та погано збе
режений ячмінь набуває пліснявого, затхлого та солодового
запаху і тому не придатний для пивоваріння.
• Перед зберіганням зерно ячменю очищують, доводять його
до однорідного стану, тобто відбирають зерна з рівномірним вели
ким розміром. Вміст крохмалю та солодового екстракту більший
у великих зернах і менший у малих. Однаковий розмір зерен забез
печує рівномірне поглинання води зерном, що сприяє рівномірно му солодорощенню. Кількість 1 -ої та 2-ої фракції (розмір зерен
2,5 мм) має становити не менше 85%; через сито 2,2 мм може
пройти не більше 5% дрібних зерен.
248
• Допускається смітна домішка не більше 1%, зернова доміш ка не більше 2%, дрібних зерен не більше 5%.
• Вологість зерна при продажу до 20 вересня повинна станови ти 14,5%; до 5 жовтня – 14,0%; після 5 жовтня – 13,5%. Зерно
потрібно вчасно сушити, щоб не утворювалась пліснява, яка зни
жує схожість та викликає плісняві отруги.
• Зерно пивоварного ячменю повинно мати підвищений вміст
крохмалю (60-70%) і екстрактивних речовин (78-82%).
• Вміст білка має бути низьким – 9-11%. Дуже високий вміст
білка призводить до труднощів у фільтрації на пивоварному заводі,
а також до погіршення якості пива. Вміст білка має також і еконо
мічне значення: збільшення вмісту білка на 1% зменшує вихід
екстракту на пивоварному заводі на 0,8%. Ідеальний вміст білка у
зерні пивоварного ячменю – 11%.
• Висока схожість – головна передумова високоякісного соло
ду. Під час проростання в процесі солодорощення у зернах утво
рюються ферменти, які руйнують внутрішню структуру зерна,
воно стає крихким і м’яким. Несхожі зерна погіршують якість
солоду, через що зменшується вихід пива та його якість. Здат
ність до проростання має бути не менше 96% для зерна,
поставленого не раніше як за 45 днів після його збирання, і не
менше 97% для зерна, поставленого раніше як за 45 днів після
його збирання.
• Висока сортова чистота є важливою як для солодовні, так і
для пивоварного заводу. Ні в якому разі не допускається змішу
вання сортів. Різні сорти характеризуються певними якісними
характеристиками з таких показників, як водочутливість, плівчас
тість, білок, екстракт, температурні режими солодорощення. На
віть один і той же сорт, вирощений у різних регіонах, має різні
властивості.
• Зерно має мати низьку плівчастість (менше 7-10%). Цінять ся сорти з тонкою плівкою та низьким вмістом бета-глюкану, що
забезпечують добре проникнення води в зерно, швидке та рівномір не спушування зерна в процесі солодорощення.
• Зараженість шкідниками не допускається.
249
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Підвищує якісні показники зерна пивоварного ячменю помірна
вологість повітря, достатня кількість вологи в ґрунті навесні, рів
номірне підвищення температури впродовж вегетації (від 8°С у
квітні до 19°С у липні), невелика кількість опадів влітку (зростання
суми опадів з ЗО мм в квітні до не більше 80 мм в липні).
Для ярого ячменю, зерно якого використовується на пивоварні
цілі, кращими грунтами є чорноземи, темно-сірі та сірі лісові ґрунти,
що найпоширеніші в Лісостеповій зоні. Високі врожаї ячменю з доб
рими якостями зерна одержують також на дерново-карбонатних ґру
нтах. Менш придатні для нього ґрунти дерново-підзолисті піщані та
супіщані на Поліссі, а також дерново-підзолисті поверхнево оглеєні в
Передкарпатті з підвищеною кислотністю. Враховуючи великий по
пит на зерно пивоварного ячменю, необхідно зазначиш, що в облас
тях Західної України, крім Закарпатської, ґрунтово-клімагичні умови
надзвичайно сприятливі для вирощування пивоварного ячменю.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. Для досягнення успіху дуже важливо прави
льно підібрати попередник, який би забезпечив необхідний вміст
білка в зерні. Добрими попередниками є просапні. На кращих ґрун
тах це цукровий буряк, кукурудза, а на бідніших – картопля.
Необхідно зазначити, що цукровий буряк і картопля будуть добри ми попередниками для пивоварного ячменю тільки в тому випад
ку, коли вони сформували високий урожай, використавши для цьо го основну частину внесених під них органічних та мінеральних
добрив. На багатих ґрунтах навіть залишки гички на полі, через
високий вміст у ній азоту, можуть створити певні проблеми. Тому
всю гичку потрібно використати на кормові цілі і вивести з поля.
Ріпак також проблематичний попередник для пивоварного ячме
ню, оскільки з соломою залишається значна кількість азоту в ґрун
ті. Зернові для пивоварного ячменю мало придатні. Можна сіяти
лише після зернових, що розміщені після бобових, або добре угно
єних просапних. Частково підвищується цінність зернових як по
передників для пивоварного ячменю при висіві післяжнивних куль
тур на зелене добриво. Для цього висівають не пізніше 10 серпня
гірчицю білу з нормою висіву 20 кг/га, фацелію (10 кг/га), ріпак
250
(15 кг/га), перко (10 кг/га) та ін. Зернові бобові (горох, кормові
боби та їх суміші з вівсом) знижують пивоварні якості через висо кі залишки азоту в ґрунті. Тільки на малородючих ґрунтах з до
статніми запасами вологи бобові можна використовувати як по
передник для пивоварного ячменю.
Не рекомендується підсівати пивоварний ячмінь багато
річними бобовими травами. Встановлено, що при підсіві ко
нюшини вміст білка збільшується на 1-2%, а вміст крохма
лю знижується на 2-5%.
• Підготовка ґрунту залежить від попередника. Після збиран ня просапних зразу ж проводять оранку, за винятком кукурудзи, де
перед оранкою поле дискують.
Після зернових поле дискують і висівають післяжнивні на зе
лене добриво. У жовтні приорюють зелену масу разом із залишка ми соломи. Якщо сидератів не висівають, поле дискують 1-2 рази,
а оранку на зяб проводять у вересні.
Високу якість оранки забезпечують ярусні і оборотні плуги.
Оранка ярусними плугами підвищує врожайність ячменю на 2- 5 ц/га і зменшує забур’яненість посівів на 50%, порівняно з оран
кою звичайними плугами.
Поле після зяблевої оранки повинно бути вирівняне, без висо
ких гребенів, що полеішує передпосівний обробіток ґрунту. Це
дозволяє навесні провести мілку культивацію на глибину сівби
(КПС-4 чи Європак), якісно (рівномірно) і вчасно посіяти, не пе
ресушити ґрунт багаторазовими культиваціями.
Якщо навесні виникає потреба проводити культивацію на гли
бину 12-14 см, то поле після сівби обов’язково коткують.
• Удобрення. Важливою вимогою при удобренні пивоварного
ячменю є рівномірність внесення мінеральних добрив. Нерівномі
рне внесення добрив створює умови для формування нерівномір
ного за величиною, вирівняністю, вмістом білка, екстрактивністю
зерна, а отже, знижує пивоварні якості сировини. Особливо це по
мітно при внесенні азотних добрив. На смугах, де їх попадає біль
ше, рослини вилягають, формується щупле зерно, значна частина
його втрачається при збиранні.
Фосфорні добрива вносять під зяблеву оранку чи осінню куль
тивацію, що дасть змогу добривам добре розчинитися в ґрунті і
251
перейти в ґрунтовий комплекс. У складі нітроамофоски фосфор
вносять навесні під культивацію.
Калійні добрива теж вносять під зяблеву оранку або в складі ніт-
роамофосок навесні перед сівбою. Необхідно враховувати, що надмірні
дози калію погіршують пивоварні властивості зерна ячменю.
Однією з вимог до пивоварного ячменю е знижений вміст біл ка (9-12%) і високий вміст крохмалю (не менше як 63-65%). Тому
невисокі дози азоту (не більше N60) зазвичай вносять перед сів
бою. Підживлень не проводять. Пізнє внесення азоту може при
звести до підвищення вмісту білка в зерні. Співвідношення №Р:К
повинно бути рівновеликим, допускається перевага фосфору і ка
лію. Високі дози азоту збільшують вміст білка, призводять до не
рівномірного достигання, зменшують вихід крупного зерна, спри
чинюють ламкість стебел і колосся, що створює проблеми при
реалізації зерна на пивоварні цілі.
Норми внесення мінеральних добрив залежать від попередника,
родючості ґрунту, програмованого рівня врожайності, сорту тощо.
Урожаєм 50 ц/га зерна і соломи виноситься 110 кг/га азоту, 50 кг/га
фосфору, 120 кг/га калію, 25 кг/га магнію, 45 кг/га кальцію.
Орієнтовні норми добрив становлять: ^}0.(,^30.7І^ЗІ)_8І^§2о-4іГ
• Сівба. Для сівби використовується високоякісне насіння пивова
рних сортів ячменю. Найкраще висівати ячмінь вузькорядним спосо
бом з міжряддями 7,5 см. Насіння загортають на глибину 3 см, за
нестачі вологи в ґрунті сіють глибше – 3-5 см. Важливо при виро
щуванні ячменю на пивоварні цілі забезпечити рівномірну появу схо
дів, однакову густоту рослин та стебел по всій площі та одночасне
достигання. З таких посівів одержують вирівняне зерно, яке легко
переробляти на солод. Норма висіву становить 3,0-4,0 млн. схожих
насінин на 1 га на високих агрофонах і 3,5-4,5 – на бідніших ґрунтах.
Масову норму висіву встановлюють за формулою:
„ К-М-100 3-45 100 іля ,
Н = =
п_ А-В 95-9
=
3
144 кг/га
~ 100 100
де Н – норма висіву, кг/га; К – коефіцієнт висіву, млн./га;
М – маса 1000 насінин, г; П – посівна придатність, %;
А – схожість, %; В – чистота, %.
252
Сіяти потрібно рано навесні. Запізнення зі строками сівби, крім
зниження врожаю, спричинює також підвищення вмісту білка в
зерні. Підвищується плівчастість і зменшується розмір зерна та
вміст у ньому крохмалю. Ранні строки сівби дають можливість
ефективно використати запаси вологи в ґрунті, краще розвиваєть ся коренева система, сходи з’являються рівномірні і дружні, інтен
сивніше проходить кущіння. Сходи ячменю здатні витримувати
весняні приморозки до мінус 3-4°С, а іноді й до мінус 6-8°С. Які
сна сівба забезпечує польову схожість насіння в межах 80-90%.
• Догляд за посівами. Під час росту посіви необхідно захистити від
бур’янів, хвороб, шкідників, вилягання. Використовуються ті ж гербі
циди, що й для ячменю на кормові цілі (табл. 3.10). На посівах пивова
рного ячменю не варто застосовувати максимально рекомендованих
норм гербіцидів, щоб не викликати деформацію колоса, зерен.
Проти хвороб використовують фунгіциди, що подані в табл. 3.11.
Перший обробіток фунгіцидами проводять у фазі прапорцевого
(верхнього) листка (при сильному ураженні хворобами можливі
більш ранні строки обприскування). Вдруге посіви обробляють у
фазі колосіння. Для захисту від пошкодження шкідниками вико
ристовують інсектициди, що подані у табл. 3.14.
При загущенні посівів, надмірних опадах можливе вилягання
посівів. Для запобігання виляганню застосовують хлормекват
хлорид, терпал С, стабілан.
Високу врожайність зерна одержують за таких орієнтовних
показників структури посіву: на 1 м
2
270-280 рослин, 780-800 ко
лосів, коефіцієнт кущіння рівний 3, у колосі міститься 16-18 зерен,
маса 1000 зерен 42-45 г.
• Збирання. Пивоварний ячмінь збирають у фазі повної стигло
сті (вологість зерна не більше 16-18%) прямим комбайнуванням.
При такій вологості зерно має найбільшу цінність. При перестою
ячменю зменшується кількість крохмалю в зерні внаслідок поси
леного дихання. Надмірна волога та низька температура повітря
в період повної стиглості негативно відображається на життєзда
тності насіння пізніших строків збирання.
На пивоварні цілі ячмінь сушать на сушарках так само, як на
сіння, при невисоких температурах (максимальний підігрів повітря
35-40°С), щоб не допустити втрати схожості від перегріву.
253
ОЗИМИЙ ЯЧМІНЬ
Ногсіеит 8аііуи т Іеззеп
підвид уи!§аге
ЗНАЧЕННЯ
ОЗИМИЙ ячмінь має багато ПОЗИТИВНИХ якостей. Він дає зерно
нового врожаю на 10-14 днів раніше за озиму пшеницю, ярий яч
мінь та інші зернові культури. Зерно містить 12% білка, понад 75%
вуглеводів, 2,1% жиру. В 1 кг зерна міститься 1,2 к.о. і 100 г пере
травного протеїну. Використовують його на корм худобі, для виро
бництва круп, у пивоварній промисловості. Проте виведені сорти
озимого ячменю ще не зовсім задовольняють потреби харчової
промисловості за якістю зерна.
Ячмінь краще перетравлюється тваринами, ніж овес. При го
дівлі ячменем дійних корів вони дають молоко, з якого виготовля
ють відмінне масло. Невелика кількість ячменю у складі комбі
кормів сприяє оздоровленню і підвищенню витривалості великої
рогатої худоби. Ячмінь є добрим кормом для відгодівлі свиней.
До складу білкового комплексу входить більше 20 амінокис
лот, 8 з них незамінні. Білок ячменю повноцінніший, ніж у інших
культур, але містить мало лізину – 2,5-3,2%.
Цінність ячменю полягає ще й тому, що він добре родить у регі
онах з прохолодним, вологим кліматом, де кукурудзу чи сою не ви
рощують або вони дають в таких умовах значно менший урожай.
Озимі ячмені майже всі багаторядні, ярі – переважно дворядні.
ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ
Озимий ячмінь молодша культура, ніж ярий ячмінь орієнтовно
на 2000 років. Нині у багатьох країнах відмічається перехід до
вирощування озимого ячменю. Практично повністю на осінню сі
вбу перейшли Румунія та Болгарія, більше половини площ у Німе
ччині та Франції, багато озимого ячменю сіють в Угорщині та
Польщі. Взагалі, у світовому рослинництві з площі в межах 80 млн.
га ячменю на озимий припадає близько 10%.
254
В Україні озимий ячмінь рекомендований до вирощування в 14
областях України. Посівна площа в 1996 році становила 300 тис. га.
Вштобництво зерна озимого ячменю характеризується такими показ
никами (табл. 3.15). Однак 90% його посівних площ розміщені в пів
денному регіоні – в Криму, Одеській, Миколаївській та Херсонській
областях. Головна причина цього – низька морозостійкість сортів.
Ще 40 років тому озимий ячмінь в Україні практично не вирощували
через відсутність достатньо морозостійких сортів. Створення акаде
міком Гаркавим П.Х. сорту-дворучки Одеський 17 в 1955 році по
клало початок впровадження озимого ячменю у виробництво.
Таблиця 3.15 – Площа посіву, врожайність і виробництво
зерна ячменю озимого в Україні
Рік
Площа посіву,
тис. га
Урожайність,
ц/га
Виробництво,
тис. т
1985 249 23,0 575
1990 526 37,2 1953
1995 373 26,5 987
2000 322 18,9 607
2001 499 29,1 1449
2002 532 25,3 1347
2003 102 16,7 171
2004 555 22,4 1245
2005* 478 24,8 1105
прогноз
Перевага озимого ячменю над ярим полягає у вищій вро
жайності. Ця культура здатна давати по 70-80 ц/га і більше зерна,
що приблизно на 10-15 ц/га вище, ніж у ярого ячменю.
На рис.3.1 подано урожайність озимого ячменю порівняно до
ярого у трьох країнах Європи.
Озимий ячмінь добре перезимовує і забезпечує високі врожаї
також в умовах Західної України.
• Тип ячменю. За ступенем озимості ячмені поділяють на три типи.
Озимі – вирощуються тільки в озимих посівах. При сівбі наве
сні вони не колосяться, або колосяться з великим запізненням, що
виключає вирощування їх на зерно. Зимують рослини у фазі ку
щіння. Для переходу до наступних фаз розвитку вимагають пони-
255
Урожайність озимого та ярого ячменю у Німеччині, фрі^ицК І .Чехії,
т/г а (середнє за 1995-1999 рр )
95 96 97 98 99 – 95 96 97 98 99 – 95 96 97 98 99
Німеччина Францій Чехія
О Озимий ячмін ь В Ярий ЯЧМІНЬ
Рис.3.1. Урожайність озимого та ярого ячменю
жених температур (2-А°С) і специфічного світлового режиму –
довгого дня.
Дворучки вирощують головним чином в озимій культурі. Зи
мують у фазі кущіння. Вимоги до температурного режиму на ран
ніх етапах органогенезу близькі до озимих форм. При сівбі навес ні вони достигають одночасно з ярими ячменями, але дають, як
правило, менший урожай.
До недавнього часу дворучкам особливого значення не нада
вали. У Західній Європі їх називали напівозимими, іноді “перемін
ними”. Найбільш відомі сорти в Україні – Одеський 17, Одесь
кий 31 і особливо великі площі займає сорт Одеський 46. Створено
нові сорти Тайна, Основа, Тамань, Паміна, Росава, Бемір-2.
Ярі вирощують у ярій культурі, висіваючи їх рано навесні. Осін ні посіви схильні до трубкування і вимерзають.
БІОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Озимий ячмінь найменш морозо
стійкий серед озимих культур. Його посіви гинуть при зниженні те
мператури біля вузла кущіння до мінус 10-12°С. Стійкість проти
низьких температур та інших несприятливих умов зимівлі різко зни
жується за ранніх строків сівби. Кращі строки сівби припадають на
період з середньодобовими температурами повітря 12-16°С. Дуже
шкодять різкі зміни температур у зимовий та ранньовесняний пері
оди. Мінімальна температура проростання насіння 1-4°С.
256
Озимий ячмінь добре реагує на раннє відновлення весняної ве
гетації, але з повільно наростаючими температурами. Він має ви
щий коефіцієнт кущіння, ніж ярий ячмінь. Проте швидке потепління
навесні спричинює стрімкий вихід у трубку і не дозволяє досягнути
необхідної для високих урожаїв густоти продуктивного стеблостою.
Найкраще росте і розвивається за температури 20-25°С. Рос
лини досить стійкі проти високих температур повітря. Як скорости
гла культура (період вегетації 70-100 днів) ячмінь менше терпить
від запалу, ніж інші озимі.
• Вимоги до вологи. Озимий ячмінь завдяки ранньому виходу в
трубку добре використовує зимові запаси вологи. Тому навіть у посу
шливі роки на легких ґрунтах він забезпечує відносно високі врожаї.
По відношенню до маси насіння, ячмінь потребує для проростання
48-50% води, тоді як пшениця 55%, а овес 65%. Коефіцієнт транс
пірації дещо нижчий, ніж у інших зернових (табл. 3.16). Опади в пері од колосіння-наливу зерна сприяють формуванню високої врожайно
сті. Він менш вимогливий до вологи, ніж ранні зернові культури.
Таблиця 3.16 – Вимоги зернових І групи до вологи
Культура
Необхідно води для набубня
віння, в % від маси зернівки
Транспіращйний коефіцієнт,
кг води на кг сухої маси
Пшениця 55 300-700
Жито 55 400-500
Тритикале 55 450-550
Ячмінь 45-50 300-500
Овес 65 450-850
• Вимоги до ґрунту. Озимий ячмінь менш вимогливий до родю
чості ґрунту, ніж ярий ячмінь. У нього такі ж вимоги до ґрунтів як у
пшениці, але більш вимогливий до вмісту кальцію в ґрунті. Найкра ще родить на чорноземах з нейтральною або слаболужною реакці єю ґрунтового розчину (рН 6,2-7,0). За даними ІЗТЗР УААН (Об-
рошино) на фоні без добрив урожайність озимого ячменю за реакції
рН 3,8-4,7 становила 11,8 ц/га, за рН 6,2-6,7 була найвищою –
27,8 ц/га і при рН 7,4-7,9 знизилась до 18,6 ц/га. Проте й на дерново-
підзолистих та сірих лісових ґрунтах при попередньому їх вапнуван ні й удобренні може давати високі врожаї зерна.
257
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. У зв ‘язку з тим, що озимий ячмінь має порів
няно слаборозвинену кореневу систему й невисоку здатність за
своювати поживні речовини з важкодоступних сполук, його розмі
щують на родючих і чистих від бур’янів полях. Кращими
попередниками є зернові бобові культури, картопля, багато
річні бобові трави. Розміщують озимий ячмінь після кукурудзи
на зелений корм та силос, зайнятих парів. Можна висівати піс ля озимої і ярої пшениці, вівса. Гіршим попередником є жито.
• Підготовка ґрунту. Основний обробіток ґрунту залежить від
попередника і природних умов. Доцільно поєднувати декілька опе
рацій, виконуючи їх одним агрегатом. Це виключає зайве вико
ристання важкої техніки, яка сильно руйнує структуру ґрунту.
Після просапних культур, що якісно зібрані, застосовують по
верхневий обробіток. На полях, де була кукурудза, поле дискують
(БДТ-3), а потім орють. Після вико-вівсяних або інших сумішок
поле дискують, орють. До сівби встигають провести 2-3 повер
хневих обробітки для знищення бур’янів і вирівнювання ґрунту.
Після основного обробітку поле доглядають з метою знищен ня сходів бур’янів і вирівнювання ґрунту. Серед заходів передпо
сівного обробітку грунту заслуговує уваги культивація з викорис
танням агрегатів з голчастими боронами (БИГ-3) у пасивному
режимі. Особливо на площах з великою кількістю післязбираль
них решток у поверхневому шарі ґрунту. Голчасті борони за таких
умов є єдиним знаряддям, яке не висмикує їх на поверхню і прак
тично не забивається. Характерною особливістю передпосівної
підготовки ґрунту під озимий ячмінь є пізніші строки її проведен
ня. За іншими параметрами вона не відрізняється від підготовки
під інші озимі зернові культури. Озимий ячмінь негативно реагує
на переущільнення ґрунту, перезволоження і нестачу кисню.
• Підготовка насіння, сорти. Для сівби використовують очи
щене, високоякісне, кондиційне за всіма параметрами насіння із си
лою росту не менше як 80%. Насіння озимого ячменю має довший,
ніж інші зернові культури, післязбиральний період достигання, тому
перед сівбою його слід обов’язково прогріти на сонці. Перед сівбою
258
його протруюють або інкрустують, використовуючи ті ж препарати,
що й для обробки насіння ярого ячменю (табл. 3.3).
Сорти озимого ячменю подані в таблиці 3.17.
Таблиця 3.17 – Сорти озимого ячменю
Назва сорту
Рік
реєстрації Зона
Група
стиглості
Напрямок
використання
Аванс 2001 П сс зерн
Бемір 2 1987 ЛП ср зерн
Буран 1993 СЛП сс зерн
Вавілон 1991 СЛП сп зерн
Восход 2002 СЛП сс зерн
Клепінінський 1981 С сс зерн
Козир 2001 с п ср зерн
Кромоз 1999 л сс зерн
Луксор 1999 п сс зерн
Луран 2000 п сс зерн
Манас 1995 СЛП сс зерн
Метелиця 2003 СЛ ср зерн
Миронівський 87 1995 СЛП сс зерн
Михайло 2001 СЛП ср зерн
Міраж 1980 С ср зерн
Огоньковський 2003 СЛ ср зерн
Одеський 165 1995 ЛП сс зерн
Одеський 167 1997 П сс зерн
Одеський 170 1999 Л сс зерн
Онега 1999 л сс зерн
Основа 1994 С сс зерн
Паллідум 77 1999 П сс зерн
Радон 1994 ЛП сс зерн
Росава 1988 СЛП сс зерн
Секрет 2001 п сс зерн
Силует 1989 С сс зерн
Скороход 1994 СЛП рс зерн
Тайна 1993 СЛП ср зерн
Тамань 1995 СЛ сс зерн
Циклон 1983 СП сс зерн
• Система удобрення. При урожайності 60 ц/га зерна озимий
ячмінь виносить 120-180 кг/га азоту; 42-90 кг/га фосфору та 120—
180 кг/га калію. Повне забезпечення озимого ячменю основними
елементами живлення є основною передумовою одержання висо
ких та стабільних урожаїв.
. 259
Фосфорні добрива особливо потрібні в перші 4-5 тижнів веге
тації. Вони стимулюють розвиток кореневої системи, формування
колосу, озерненість.
Калій інтенсивно надходить у рослини з перших днів росту і до
цвітіння. Він зміцнює стебла, знижує ураження хворобами, підви
щує виповненість зерна.
Озимий ячмінь добре реагує на внесення азотних добрив. Се
ред озимих зернових він має найкоротший вегетаційний період,
оскільки сіють його після жита і пшениці, а влітку він достигає
приблизно на два тижні швидше. Короткий період активного за
своєння поживних речовин з грунту та інтенсивне кущіння і на
ростання вегетативної маси, вимагають високого рівня забезпе
чення азотом. Озимий ячмінь характеризується раннім весняним
відростанням, має підвищену потребу в цей період в азоті, тому
забезпечує високі прирости врожаю від весняного підживлення.
У Лісостеповій зоні під озимий ячмінь рекомендується вно-
сит и К 45-бо Р
45-бо К
45-бо >
в Закарпатті ІЧ9ЦР45_60К45_60, у зоні Поліс ся ^ 0_9 0Р К . Норми добрив зменшують після кращих
попередників і підвищують після стерньових і кукурудзи. Для
досягнення високих урожаїв норму добрив збільшують до
N Р К
80-12 0 60-9 0 60-9 0
Фосфорні та калійні добрива використовують під основний
обробіток ґрунту. Близько 10% фосфору (Р10І5) вносять у рядки
при сівбі. Азотні добрива при вирощуванні після гірших поперед
ників доцільно вносити у два прийоми – половину норми під куль
тивацію і половину для підживлення навесні у фазі кущіння. Після
кращих попередників азот застосовується в одне чи два піджив
лення на II—III та IV етапах органогенезу.
Одностороннє підвищення норми азотних добрив сприяє роз
витку хвороб у ячменю. Так, за даними німецьких дослідників
ураження листкової поверхні борошнистою росою зростає з 2,6%
при внесенні N до 17,9% на фоні N і 36,8% при збільшенні но
рми азоту до 180 кг/га д.р. Значне ураження листкової площі осла
блює роботу фотосинтетичного апарату і зменшує урожайність
озимого ячменю та ефективність азотних добрив.
Загальновідомо, що пізнє (VIII етап) внесення азоту підвищує
урожайність озимої пшениці менше, але значно впливає на якість
260
зерна. Збільшення норми азоту на озимому ячмені з К30 до ї\[60
для третього підживлення (VIII етап) підвищило урожайність на
3,2 ц/га. Вміст протеїну зріс з 11,0% до 12,2%. Покращується пере
травність протеїну. Отже, пізнє внесення азотних добрив дуже
вигідне і для виробництва кормового зерна.
Озимий ячмінь добре реагує на внесення мікроелементів: моліб
ден, бор, кобальт та ін., залежно від типу ґрунту.
СІВБА
• Спосіб сівби. Найпоширеніший спосіб сівби – рядковий з між
ряддями 15 см. Вузькорядний спосіб має перевагу в тому, що рівно
мірніше розміщує насіння в рядку. Сівалки нового типу СПУ-6Д,
Містраль та ін. формують міжряддя на 12 см.
• Глибина сівби. Глибоке і нерівномірне загортання насіння –
основна причина зниження польової схожості і формування мало
продуктивних посівів озимого ячменю. В зоні Полісся і Лісостепу
Західної України, яка характеризується достатнім зволоженням
ґрунту, оптимальна глибина сівби становить 2-4 см. Насінню для
проростання необхідне тепло, волога і кисень. Ячмінь через плів
частість зерна вимагає кращих умов зволоження. При заглиблен ні насіння підвищується його постачання водою, але погіршується
доступ кисню. Озимий ячмінь сіють відносно пізніше, при менших
середньодобових температурах, тому при глибокому загортанні
зростає тривалість періоду сівба – сходи.
При інтенсивній технології, з дотриманням усіх технологічних
вимог сівби, глибина загортання не повинна перевищувати 2-3 см.
• Норма висіву. Впродовж десятиріч рекомендувалось сіяти яч
мінь з нормою висіву орієнтовно 4,5 млн/га схожих насінин. В остан ні роки, у зв’язку із створенням сортів інтенсивного типу та впро
вадження інтенсивних технологій, спостерігається тенденція до
зменшення норм висіву. Загущення призводить до вилягання, по
ширення хвороб, зниження виповненості та озерненості колоса.
Важливо дотриматись оптимального співвідношення між густо
тою продуктивного стеблостою (орієнтовно 650 пгг./м2) і масою
зерна з колоса (0,8-1,0 г).
261
При встановленні норми висіву необхідно дотримуватись ди
ференційованого підходу. На родючих і добре підготовлених ґрунтах
з достатньою кількістю вологи норма висіву може встановлюватись
нарівні 3,0 млн/га. Необхідно вздповідними агротехнічними заходами
(сорт, добрива, регулятори росту) забезпечити високу кущистість
рослини. Найвищі результати одержують при висіві 3,5 млн/га схожих
насінин. І тільки при запізненні з сівбою і погіршенні умов вирощуван ня норму висіву необхідно збільшувати до 4,0 млн/га (400 насінин/м2).
На полях з низькою культурою землеробства необхідно засто
совувати традиційно рекомендовані високі норми висіву (4,5-5,0
млн/га схожих насінин, або 450-500 насінин/м2).
• Строки сівби. При ранній сівбі ячмінь восени переростає. В
умовах теплої осені до часу припинення осінньої вегетації може до
сягти фази виходу в трубку, що набагато знижує його зимостійкість
та призводить до вимерзання. Запізнення з сівбою дає слаборозви-
нені посіви, які розвиваються в гірших гідротермічних умовах.
Оптимальні строки сівби ячменю настають у другій половині
або в кінці сівби озимої пшениці (табл. 3.18).
Таблиця 3.18 – Орієнтовні строки сівби і норми висіву
озимого ячменю
Зона вирощування Строк сівби Норма висіву, млн./га
Південний Степ 25.09-5.10 3,5-4,5
Схід ний Степ 20.09-30.09 3,5-4,0
Лісостеп 20.09-30.09 3,5-4,0
Полісся 15.09-25.09 4,0-4,5
На підставі даних науково-дослідних установ, сортодільниць і
виробничої практики, сіяти озимий ячмінь треба в передкарпатській
зоні з 5 по 20 вересня, у поліській – з 15 по 25 вересня і в лісосте
повій – з 20 по 30 вересня. Кращим строком сівби цієї культури в
Закарпатській низовині є період з 20 по 30 вересня, у передгірній
зоні – з 15 по 24 вересня.
Дворучки (можна сіяти восени і навесні), які восени сильно
переростають, висівають на 5-7 днів пізніше від типово озимих
262
сортів ячменю. Біологічною особливістю дворучок є те, що во
сени вони пізніше закінчують вегетацію, а навесні раніше її
відновлюють. Це дає їм змогу краще розвинутись при пізніх схо
дах. Дворучки, що пізно висіяні, можуть зійти навесні і добре
розкущитися.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
• Боротьба з бур’янами. Внаслідок пізніших строків сівби ози
мого ячменю є можливість проведення додаткового поверхневого
обробітку ґрунту для знищення пророслих бур’янів агротехнічним
методом. Бур’яни менш розвинені, бо мають коротший період осін
ньої вегетації. Навесні ячмінь швидко відростає, пригнічуючи бу
р’яни. Проте озимий ячмінь більш схильний до забур’янення, ніж
пшениця і жито, особливо у весняний період. Серед бур’янів одно
річні можуть становити до 85-90%. Це редька дика, суріпиця зви
чайна, грицики звичайні, хвощ польовий, волошка синя, ромашка
непахуча, зірочник середній. Багаторічні бур’яни (10-15%) пред
ставлені в основному осотом польовим і рожевим, гірчаком роже
вим, берізкою польовою. Як і на інших озимих зернових, в останні
роки прогресує забур’янення злаковими бур’янами.
Застосовуються ті ж препарати, що й на ярому ячмені. В Укра
їні дозволено вносити на озимому ячмені агрітокс, аркан, базаг
ран, банвел, бар’єр, гербітокс, гранстар, гроділ, 2,4Д, 2М-4Х, ди-
камерон, діален, дікопур, дезормон, естерон, ковбой, крос, ларен,
ларокс, лонтрел, луварам, пріма, пума супер (проти злакових бу
р’янів), старане, ультра, хармоні, хвастокс.
• Захист від хвороб – див. ярий ячмінь, табл. 3.11.
• Боротьба із шкідниками – див. ярий ячмінь, табл. 3.14.
• Збирання врожаю. Озимий ячмінь, як і жито, важче збира
ється комбайнами, ніж ярий ячмінь чи озима пшениця. Збирання
ускладнюється ламкістю колосся, схильністю до вилягання, коро
тким оптимальним строком обмолоту.
Озимий ячмінь достигає найшвидше серед зернових І групи
(табл. 3.19). Урожай починають збирати при вологості зерна не
263
більше 16—18%, але краще це робити при повній стиглості. Візуа
льні ознаки для початку обмолоту такі: ламкість колосся ще не
значна, остюки достигли, але ламаються тільки при обмолоті.
Таблиця 3.19 – Строки достигання зернових
порівняно з озимим ячменем
Культура
Порівняльні строки
настання фази повної
стиглості відносно до
озимого ячменю
Тривалість
оптимального строку
збирання, днів
Озимий ячмінь
Найшвидше серед 3-4
зернових І групи
Озима пшениця через 8-12 днів 10-12
Озиме жито через 14-16 днів 7-8
Ярий ячмінь через 12-14 днів 8-10
Яра пшениця через 10-20 дні 10-12
Овес через 22-24 дні 8-12 . ,
Посівні площі озимого ячменю невеликі, тому його збирають
способом прямого комбайнування. І тільки посіви з великою кіль
кістю підгонів доцільно збирати роздільно.
Раціонально використати збиральну техніку і зменшити втрати
зерна можна, якщо висівати зернові культури, що мають різні стро ки достигання (табл. 3.19). Так, різниця між настанням повної фази
стиглості озимого ячменю і ярої пшениці орієнтовно становить три
тижні, що дозволяє розтягнути строки збирання на довший період.
Якщо ж висівати тільки озиму пшеницю і ярий ячмінь, строки до
стигання яких майже співпадають, втрати від перестою хлібів мо
жуть зростати.
Крім того, після озимого ячменю можна висівати на сидера
льне добриво люпин. При сівбі 10-20 липня коренева система
люпину жовтого проникає в ґрунт на таку ж глибину (3,0-3,5 м),
як при весняній сівбі. Урожайність зеленої маси на таких літніх
посівах досягає 300-500 ц/га. Приорювання її є надзвичайно ва
жливим заходом для біологізації технології вирощування інших
культур сівозміни.
У $ . . V ї
264
Таблиця 3.20 – Технологічна схема вирощування ярого ячменю.
Урожайність – 50ц/га зерна. Площа – 1 га. Попередник – цукровий буряк
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних
ресурсів: пальне, добрива,
отрутохімікати та ш.
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 Дискування восени га 1 13,6 1 Т-150-К +БДТ-7 15л х 3 грн.=45 грн. 25 71
2 Навантаження мінеральних
добрив
Ц 7 1 ПЗ-0,8 х 2 рази 2л х 3 грн. х 2= 12 грн. 20 33
3
Внесення мінеральних добрив:
– калійна сіль (Кво)
– суперфосфат (Рбо)
Ц
1,5
3 32
32
1
1
Т-150 +МВД-900
Т-150 +МВД-900
14x 3 грн. = 42 грн.
1,5ц х 70 грн. = 105 грн.
Зц х 70 грн. = 210 грн.
20 379
4 Оранка га 1 11,5 5 К-700 + ПЛН-8-40 20 х 3 грн. = 60 грн. 30 95
Всього по осінньому циклу робіт 9 474 95 578
5 Культивація га 1 29,1 1 Т-150К + СП-11 +
2КПС-4 15л х 3 грн. = 45 грн. 20 66
6 Передпосівний обробіток га 1 25 1 Т-150 + ЛК-4 18л х 3 грн. = 54 грн. 20 75
7 Внесення азотних добрив (N55) Ц 2,5 25 1 МТЗ-80 + МВД-900 2,5ц х 100=250 гри.
4л х 3грн. = 12 грн.
15 278
8
Очистка, протруювання,
навантаження і
транспортування насіння
Ц 2 – 2
ОВС-25;СМ-4; ЛС-10
Транспортний засіб
Електроенергія -30 грн.
6л х 3 грн. = 18 грн.
2ц х 90 грн.= 180 грн.
вітавакс 200ФФ -60 грн.
20 310
1
9
Сівба га 1 15 4 МТЗ-80 + СПУ-6ЛД 5л х 3 грн. = 15 грн. 25 44 Одиниця виміру Обсяг робіт Норма виробітку Тарифна ставка, грн/га Амортизація та непередбачені витрати, грн. Всього витрат по виду робіт,
грн.
Продовження таблиці 3.20
І 2 3 4 5 6 7 8 9 10
10 Коткування посіву га 1 40 1 МТЗ-80 + КВГ-7 Зл х 3 грн. = 9 грн. 10 20
11 Підвезення води Ц 3 – 1 ГАЗ-53 + бочка Зл х 3 грн. = 9 грн. 10 20
12 Внесення гербіцидів га 1 41 4 МТЗ-80 + ОП-2000 4л х 3 грн. = 12 грн.
Пріма = 50 грн.
10 76
13 Підвезення води Ц 3 – 1 ГАЗ-53 + бочка Зл х 3 грн. = 9 грн. 10 20
14 Внесення фунгіцидів га 1 41 4 МТЗ-80 + ОП-2000
4л х 3 грн. = 12 грн,
Імпакт = 60 гри.
10 86
Всього по весняному циклу робіт 20 825 150 995
15 Скошування у валки га 1 30 1 Е-ЗОЗ 15л х 3 грн. = 45 грн. 15 61
16 Обмолот з валків.
Відвезення зерна
га
ц
1
35
25 10
3
“Домінатор”
ГАЗ-53
30л х 3 грн. = 90 грн.
6л х 3 грн. = 18 грн.
20
10
151
17 Стягування соломи га 1 45 1 МТЗ-80 + волокуша 10л х 3 грн. = 30 грн. 10 41
18
Скиртування соломи
Механічні роботи
Ручні роботи
Ц 1.5
1,5
45
1
1
МТЗ-82 +ПФ-05 5л х 3 грн. = 15 грн. 10 27
19 Зачистка площі га 1 25 1 МТЗ-80/82 + ГПИ-6 4л х 3 грн. = 12 грн. 10 23
Всього по збиранню – – – 18 – 210 75 303
Разом по технології – – – 47 – 1509 320 1876
Вартість валової продукції: 50 ц х 50 грн. = 2500 грн.
Чистий дохід: 2500 грн. -1876 грн. = 624 грн.
Собівартість: 1876 грн.: 50 ц = 37,52 грн. за 1 ц
Рівень рентабельності: 624 грн.: 1876 грн. • 100% = 33,3%
Таблиця 3.21 – Технологічна схема вирощування озимого ячменю.
Урожайність – бОц/га зерна. Площа 1 га
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних
ресурсів, пальне, добрива,
отрутохімікати та ін.
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 Лущіння га 1 20 1 Т-150-К + БДТ-7 15л х 3 грн. = 45 грн. 20 66
2
Перевезення, навантаження і
внесення мінеральних
добрив:
– суперфосфат Р6о
Ц
ц
8
3 25
2
1
Транспортний засіб
ПЗ-0,8 х 2 рази
Т-150-К+ 1РМГ-4
Перевезення – 40 грн.
2л х 3 грн. = 6 грн.
4л х 3 грн. = 12 грн.
3×7 0 = 210 грн.
20 430
– калійна сіль Кво Ц 2 25 1 Т-150-К+ 1РМГ-4 2 х 70 = 140 грн.
3 Оранка на глибину 25 см га 1 5 5 Т-150 + ПН-5-35 25 х 3 грн. = 75 грн. 30 110
4 Культивація з боронуванням га 1 15 2 Т-150 +КПС-4 15x 3 грн. = 45 грн. 10 57
5 Передпосівна культивація га 1 25 3 Т-150 + ЛК-4 18x 3 грн. = 54 грн. 20 77
6
Очистка, протруювання,
навантаження і
транспортування насіння
Ц 2 – 4
ОВП-20, Петкус,
зернонавантажувач,
транспортний засіб
20 грн. – електроенергія
4л х 3 грн. = 12 грн.
2ц зерна х 100 =200 грн.
20 256
7 Сівба з формуванням
технологічної колії га 1 15 4 МТЗ-80 + СПУ-6ЛД 5л х 3 грн. = 15 грн.
Вітавакс 200ФФ – 60 грн.
20 99
Разом по осінньому циклу робіт 21 – 934 140 1095 Одиниця виміру Обсяг робіт Норма виробітку Тарифна ставка, грн/га Амортизація та непередбачені витрати, грн. Всього витрат по виду робіт,
грн.
Продовження таблиці 3.21
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
8 Розкидання приманок га 1 5 1 – 25 грн. – 26
9
Перше підживлення азотом,
навантаження, перевезення,
внесення N68
га 1 25 1 МТЗ-80 + МВУ-0,5
Транспортний засіб
4л х 3 грн. = 12 грн.
4л х 3 грн. = 12 грн.
селітра:2ц х 100 = 200 грн.
10 235
10 Транспортування води Ц 3 – 1 МТЗ-80 + ЗЖВ-1,8 Зл х 3 грн. = 9 грн. 5 15
11 Внесення гербіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 4л х 3 грн. = 12 грн.
гербіцид – 50 грн.
5 71
12 Транспортування води Ц 3 – 1 МТЗ-80+ ЗЖВ-1,8 Зл х 3 грн. = 9 грн. 5 15
13 Внесення антивилягача Ц 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 4л х 3 грн. = 12 грн.
Антивилягач – 70 грн.
5 91
14
Друге підживлення азотом,
навантаження, перевезення,
внесення N34
га 1 25 1
МТЗ-80 + МВУ-0,5
Транспортний засіб
4л х 3 грн. = 12 грн.
4л х 3 грн. = 12 грн.
селітра: 100 грн. за 1 ц
10 135
15 Транспортування води Ц 3 – 1 МТЗ-80+ ЗЖВ-1,8 Зл х 3 грн. = 9 грн. 5 15
16 Внесення фунгіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 4 л х 3 грн. = 12 грн.
фунгіцид – 60 грн.
5 81
Разом з циклу робіт по догляду за посівами 18 – 616 50 684
17 Скошування у валки га 1 15 2 “Нива” + жатка 15 л х 3 грн. = 45 грн. 20 67
18 Обмолот валків га 1 10 10 “Нива” 30л х 3 грн. = 90 грн. 20 120
19 Відвезення зерна т 5 5 5 ГАЗ-53 7л х 3 грн. = 21 грн. 20 46
20 Стягування соломи га 1 2 2 Т-150 + волокуша 6л х 3грн. = 18 грн. 10 ЗО
21 Скиртування соломи т 2 2 2 МТЗ-80 + ПФ-0,5 10л х 3 грн. = 30 грн. 10 42
Разом по збиранню 21 – 204 80 305
Разом по технології озимого ячменю 60 – 1754 270 2084
Вартість валової продукції: 60 ц х 50 грн. = 3000 грн. Чистий дохід: 3000 грн. – 2084 грн. = 916 грн.
Собівартість: 2084 грн. : 60 ц = 34,7 грн. за 1 ц Рівень рентабельності: 916 грн. : 2084 грн. • 100% = 44,0%
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Назвати кращі попередники для ячменю продовольчого і пи
воварного; ярого і озимого.
2. Вимоги до основного і передпосівного обробітку ґрунту.
3. Найпоширеніші сорти ячменю ярого і озимого.
4. Особливості підготовки насіння до сівби.
5. Система удобрення ярого ячменю, що вирощується на про
довольчі та фуражні цілі.
6. Особливості системи удобрення пивоварного ячменю.
7. Удобрення озимого ячменю.
8. Скласти логічну схему розрахунку норм добрив на заплано
ваний урожай.
9. Використання соломи для удобрення наступних культур сі
возміни.
10. Удобрення ячменю гичкою цукрового буряка. –
11. Способи сівби ячменю.
:
–
12. Використання регуляторів росту на посівах ячменіо-.
13. Встановлення норми висіву ячменю.
14. Строки сівби ярого та озимого ячменю.
15. Боротьба з бур’янами на посівах ячменю.
16. Назвати гербіциди, що використовують на посівах ячменю
з підсівом конюшини і люцерни.
17. Назвати основні хвороби ячменю і методи захисту від ура
ження.
18. Які фунгіциди забезпечують найвищу ефективність на посі
вах ячменю?
19. Боротьба із шкідниками на посівах ячменю.
20. Застосування морфорегуляторів на ячмені.
21. Збирання врожаю зерна.
22. Вимоги до зерна пивоварного ячменю.
23. Технологія вирощування пивоварного ячменю.
24. Яка різниця між типами ячменю – озимі, дворучки, ярі?
25. Технологія вирощування озимого ячменю.
26. Строки сівби і норми висіву озимого ячменю.
27. Назвати строки достигання зернових першої групи.
28. Скласти технологічну схему вирощування ярого та озимого
ячменю.
269
29. Якими агрозаходами можна зменшити норму внесення мі
неральних добрив.
ЗАДАЧІ
3.1. Встановити норму висіву ярого ячменю, якщо коефіцієнт ви
сіву становить 3 млн/га, маса 1000 насінин 45 г, посівна при
датність 94%.
3.2. Встановити кількість продуктивних стебел озимого ячме ню на 1 га, якщо відстань між рядками становить 15 см,
відстань між рослинами в рядку 3 см, продуктивна кущис
тість – 3,0.
3.3. Визначити врожайність ярого ячменю, якщо під час збиран ня на їм довжини рядка є 50 рослин з продуктивною кущи
стістю 2,0. У кожному колосі є по 40 колосків. Маса 1000
зерен – 40 г. Втрати під час збирання 30 г/м2
.
3.4. Визначити тривалість вегетаційного періоду озимого ячме
ню, що посіяний 1 жовтня, а фаза повної стиглості настала 1
липня. Період сівба – сходи триває 10 днів.
3.5. Скільки зерен міститься у колоску ячменю?
3.6. Встановити посівну придатність ячменю, якщо лаборатор на схожість становить 90%, чистота 99%.
., 3.7. Яка оптимальна густота продуктивного стеблестою ярого
ячменю перед збиранням?
270
4. КУКУРУДЗА
2еа таік
ЗНАЧЕННЯ
Кукурудза – одна з найцінніших кормових культур. За врожай
ністю зерна вона перевищує всі зернові культури. Зерно використо
вується на продовольчі цілі (20%), технічні (15-20%) і на фуражні
(60-65%). За вмістом кормових одиниць зерно кукурудзи перева
жає овес, ячмінь, жито. Кілограм його містить 1,34 кормової оди
ниці, 78 г перетравного протеїну. Протеїн представлений непов
ноцінним зеїном і глютеліном, тому згодовувати зерно слід у суміші
з високопротеїновими кормами. У зерні кукурудзи 65-70% вугле
водів, 9-12% білка, 4-8% рослинної олії (у зародку до 40%) і лише
близько 2% клітковини. Містяться вітаміни А, Вр В2, В6, Е, С, не
замінні амінокислоти, мінеральні солі і мікроелементи. Вміст біл ка невисокий, він дефіцитний за деякими незамінними амінокисло
тами, особливо за вмістом лізину і триптофану (табл. 4.1).
Велика енергоємність зерна (361 ккал у 100 г) робить його ва
жливим компонентом комбікормів. Так, у комбікормах для сви
ней частка кукурудзи становить 70-80%, корів – 55-60%, телят – до 20% і для птиці – до 60-70%.
Кукурудза – основна силосна культура. За врожайністю зеле
ної маси вона перевищує майже всі кормові культури. Один цент
нер силосу, виготовленого з кукурудзи у фазі молочно-воскової
стиглості, відповідає 0,22-0,24 к.о., а воскової-0,28-0,32 к.о. Вміст
перетравного протеїну – 1,4—1,8 кг. Силос кукурудзи має добру
перетравність і дієтичні властивості, багатий на каротин.
271
Таблиця 4.1 – Вміст білка і найважливіших (незамінних)
амінокислот у зерні кукурудзи порівняно з іншими
зерновими культурами і білком курячого яйця
(за А.А.Созинов, Г.П. Жемела)
Культура
Вміст
білка,
%
Вміст амінокислот у білку, %
Культура
Вміст
білка,
%
Пшениця 12,5 2,8 1,5 2,9 1,2 4,3 6,7 4,9 4,6
Ячмінь 11,0 3,4 1,4 3,4 1,3 4,3 6,9 5,2 5,0
Кукурудза 10,0 2,9 1,9 4,0 0,6 5,6 13,0 4,5 5,1
Жито 11,0 3,7 1,6 3,7 1,1 4,3 6,7 4,7 5,2
Рис 7,5 4,0 1,8 3,9 1,1 4,7 8,6 5,0 7,0
Овес 14,0 4,0 1,5 3,3 1,3 5,2 7,5 5,3 6,0
Сорго 11,0 2,7 1,7 3,6 1,1 5,4 16,1 5,0 5,7
Горох 23,0 7,3 1,2 3,9 1,1 5,6 8,3 5,0 5,6
Соя 34,8 6,9 1,5 4,3 1,5 5,9 8,4 5,4 5,7
Куряче 12,8 6,4 3,1 5,0 1,7 6,6 8,8 5,8 7,4
яйце
Качани, засилосовані у восковій або молочно-восковій стиглос
ті, це цінний концентрований корм. В 1 ц його міститься до 40 к.о.
і 2,6 кг протеїну.
Кукурудза має важливе значення в зеленому конвеєрі, забез
печуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи та
каротин. У І ц зеленої маси кукурудзи, зібраної до викидання во
лотей, міститься 16 к.о.
Листостеблова маса, що залишається після збирання кукуру
дзи на зерно, є добрим грубим кормом, який за поживністю майже
не поступається ячмінній та вівсяній соломі. В 1 ц кукурудзяної
соломи міститься 37 к.о., а в 1 ц розмелених стрижнів – 35 к.о.
Недоліком кормів з кукурудзи є недостатній вміст перетравно го протеїну. У силосі є 60-65 г протеїну, в зерні 75-78 г на 1 к.о.,
при нормі 100-110 г на 1 к.о. Це призводить до перевитрати кор
мів в 1,3-1,4 рази. Тому для збалансування раціону протеїном, тва
ринам згодовують кукурудзу разом з бобовими культурами.
Зерно кукурудзи використовується на продовольчі цілі. З нього
виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно,
крупу, пластівці, крохмаль, сироп, глюкозу, спирт. Із 100 кг зерна
272
лізин
метіонин
треонін
триптофан
ізолейцин
лейцин
фенілаланін|
валін
одержують 37-40 л спирту, що на 3-5 л більше, ніж із зерна інших
культур. Із зародків зерна добувають цінну харчову олію, яка має
лікувальні властивості (зменшує вміст холестерину в крові і запо
бігає захворюванню на атеросклероз). Із стрижнів качанів вигото
вляють фурфурол, лігнін, ксилозу, одержують целюлозу і папір.
3 1ц зерна можна одержати 56 кг крохмалю (або 60 кг фрукто зи чи 38 л спирту), 22,4 кг корму з вмістом протеїну 21%, 5,2 кг
глютенового борошна і 2,7 кг кукурудзяної олії.
Кукурудза, як просапна культура має важливе агротехнічне
значення. При дотриманні вимог агротехніки вона залишає поле
чистим від бур’янів з розпушеним ґрунтом. Повертається знач на частина органіки у вигляді коренів і стеблових решток. Важ
ливим елементом біологізації рослинництва є заорювання листо
стеблової маси при збиранні і вивезенні з поля лише зерна
кукурудзи. На кожну тонну приораної кукурудзи в ґрунт поверта
ється ІЧ|6_17Р4 7Кз0_37М§4. Приорювання 7 т (іЧшР4 9К2І0) листо
стеблової маси рівноцінно за надходженням елементів живлення
внесенню 20-25 т гною. Кукурудза – добрий попередник для зер
нобобових, ярих зернових культур; гірший для озимих зернових,
оскільки після неї важче якісно підготувати ґрунт до сівби.
ІСТОРІ Я І ПОШИРЕНН Я
Кукурудза – одна з найстаріших культур, походить з Централь
ної і Південної Америки. Тут її культивували ще 5-10 тис. років
тому. Вона була головною продовольчою культурою для місцево го населення. В Європі кукурудза стала відома лише в кінці XV
століття. В 1500 році Х.Колумб привіз насіння в Севілью (Іспанія).
Спочатку її вирощували як рідкісну декоративну рослину. Звідси
вона потрапила в Португалію, Італію, а в XVI столітті – в Китай,
Індію та інші країни. В Україну кукурудза потрапила через Крим в
XVII столітті і тривалий час була мало поширена. За іншою вер
сією кукурудза прийшла з Молдавії, поширилась в Одеській облас
ті, поступово завойовуючи Південь України.
Кукурудза – одна з найпоширеніших культур у світовому рослин
ництві, займає третє місце після пшениці і рису (табл. 4.2). Посівна
площа постійно зростає і в 1994—1996 рр. вона становила 138млн га.
273
Таблиця 4.2 – Частка кукурудзи
у світовому виробництві зерна
в 1993-1995 рр.
Найбільше кукурудзу ви
рощують США – май же ЗО млн. та, Китай – 26
млн. га, Бразилія – 13 млн.
га, Мексика – 7,7 млн. га,
Індія – 6 млн. га. В Євро пі посівна площа стано
вить 11,5 млн. га, а найбі
льше її вирощують в
Румунії – понад 3 млн. га,
Франції – 1,7 млн. га,
Угорщині 1,0 млн. га.
У світі в 1993-1995 рр. зби
рали 513 млн. т зерна кукурудзи, що становить 26,9% від світового
виробництва зерна (табл. 4.2). За рахунок створення ранньостиглих
гібридів, зона вирощування кукурудзи розширюється на північ. Най
більше зерна кукурудзи виробляють у США і Китаї (табл. 4.3).
Кукурудза на силос у 2004 році вирощувалась у світі на площі
15 млн. га.
Культура млн. т %
Зернові – всього 1907,11 100
в т.ч. пшениця 542,91 28,5
рис 537,22 28,2
кукурудза 513,41 26,9
ячмінь 157,90 8,3
просо 83,71 4,4
овес 33,10 1,7
жито 23,56 1,2
інші 15,20 0,8
Таблиця 4.3 – Основні країни-виробники
зерна кукурудзи у 1999 р.
Країни
Площа, Урожайність, Валовий збір, Частка країни у світовому
Країни
млн. га ц/га млн. т виробництві зерна, %
США 28,7 84,4 242,2 43,9
Китай 25,9 49,9 129,3 23,4
Бразилія 13,0 25,8 33,6 6,1
Мексика 7,7 22,3 17,2 3,1
Франція 1,7 86,7 15,2 2,7
Аргентина 2,6 52,9 13,7 2,5
Індія 6,3 16,6 10,5 1,9
Румунія 3,1 30,9 9,6 1,7
Україна 0,7 25,2 1,7 0,3
Інші 42,8 – 78,6 14,4
Світове 132,5 41,6 551,6 100
виробництво
За останні 10 років обсяги збільшення виробництва куку
рудзи є найвищі серед зернових. За період 1994-2004 рр. сві
тове виробництво зерна цієї культури становить близько
600млн. т у рік, тоді як пшениці – 570 млн. т.
274
Світове виробництво кукурудзи за 2000-2004 рр. подано в
табл. 4.4.
Таблиця 4.4 – Світове виробництво кукурудзи
у 2000-2004 рр., млн. т (За даними ШБА, США)
Країна 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р.
прогноз
на 2004 р.
Аргентина 15,4 14,7 15,5 12,7 15,5
Бразилія 41^5 35,5 44,5 41,5 43,0
Єгипет 5,6 6,2 6,0 6,1 6,2
ЄС-25 44,3 49,9 49,1 39,5 51,4
Індія 12,1 13,5 11,1 14,8 14,0
Індонезія 5,9 6,0 6,1 6.3 63
Канада 6,8 8,4 9,0 9,6 8,7
Китай 106,0 114,1 121,3 115,8 120,0
Мексика 17,9 20,4 19.3 21,0 20,3
Нігерія 4,0 5,0 5,2 5,1 5,2
ПАР 8,0 10,1 9,7 8,7 9,3
Румунія 4,8 7,0 7,3 6,5 10,0
Сербія і Чорногорія 2,9 5,4 5,5 3,8 6,2
США 251,9 241,4 227,8 256,9 278,4
Таїланд 4,7 4,5 4,3 4,1 4,3
Туреччина 2,1 2,0 2,1 2,8 2,8
Україна 3,8 3,6 4,2 6,9 8,8
Філіппіни 4,5 4,5 4,4 4,8 5,0
Інші країни 47,1 46,7 48,7 51,0 51,3
Всього 589,5 598,8 601,0 618,0 664,5
Кукурудза має специфічний, дуже активний тип фотосинтезу
(С4), завдяки якому може в оптимальний спосіб використовувати
вологу та елементи живлення в процесі формування високопроду
ктивних посівів. Врожайність зерна кукурудзи дуже висока. У
США, Франції, в інших країнах Європи вона становить 70-90 ц/га.
В середньому в світі урожайність кукурудзи перевищила 40 ц/га
(табл. 4.3).
Посівні площі, урожайність і валові збори зерна в Україні не
відповідають грунтово-кліматичним можливостям (табл. 4.5).
Вони можуть бути значно вищими.
В Україні основні площі посіву кукурудзи на зерно розміщують
в Степу й Лісостепу, на силос і зелений корм – в усіх зонах. Опти
мальна площа посіву кукурудзи на зерно і силос в Україні є в ме
жах 3 млн. га.
Урожайність кукурудзи на силос досягає 600-700 ц/га. ‘
275
Таблиця 4.5 – Показники вирощування кукурудзи
в Україні
Показник
1986
1990
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004
Зібрано з площі,
млн. га
2,12 1,46 1,14 1,33 0,65 1,16 0,67 1,64 0,91 0,69 1,28 1,12 1,19 2,00 2,30
Валовий збір,
млн. т
7,3 4,7 2,9 3,8 1,5 3,4 1,8 5,3 2,3 1,7 3,8 3,6 4,2 6,9 8,8
Врожайність,
ц/га
35,4 32,6 25,1 28,4 23,6 29,2 27,4 32,6 25,3 25,2 30,1 32,4 35,2 34,6 38,3
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до тепла. Кукурудза – теплолюбна культура. Міні
мальна температура проростання насіння – 8-10°С, сходи з’явля
ються за 10-12°С. При висіванні в холодний грунт (< 8°С) насіння проростає дуже повільно, набубнявіле насіння не сходить, різко зни жується польова схожість. У фазі 2-3 листків витримує примороз ки до -2°С. Сходи кукурудзи гинуть за -3°С. Небезпека повернен ня весняних приморозків в Україні існує і припадає один раз на 5-6 років. Якщо зниження температури (нижче -5°С) триває кілька годин, то кукурудза вимерзає незалежно від фази розвитку. Перспективними є виведені селекціонерами біотипи кукурудзи, що здатні проростати за температури 5-6°С. Найменші ранні осінні приморозки пошкоджують листки і рослину в цілому. Необхідно зазначити, що в останні роки, в зв’язку з поширен ням кукурудзи у північні регіони, створено нові ранньостиглі гібри ди. Вони відзначаються високою холодостійкістю. При зниженні температури інкрустоване насіння може лежати в ґрунті 25-30 днів і здатне прорости після потепління. За даними компанії “Піонер”, сходи рослин гібридів цієї компанії здатні витримувати темпера тури до мінус 3-4°С впродовж 3-5 днів, і навіть нічне зниження до мінус 7°С – впродовж однієї ночі не призводить до загибелі всієї рослини. У випадку загибелі від морозу листків, точка росту і ко ренева система зберігається і відростають нові листки. Пошко джена морозом рослина відростає і завдяки сформованій підзем ній частині має перевагу порівняно з рослинами, що висіяні у пізніші строки після приморозків. 276 У літній період вегетації за температури 14—15°С ріст рослин сповільнюється, а за 10°С вони не ростуть. У фазах сходи – викидання волотей оптимальна температура для росту і розвитку – 20-23°С. До появи генеративних органів підвищення температури до 25-30°С не шкодить кукурудзі. У фазі цвітіння підвищення температури понад 25°С негативно впливає на запліднення рослин. Максимальна температура, за якої припи няється ріст кукурудзи, становить 45^170С. Сума активних температур, за яких достигають ранньостиглі гібриди, становить 2100-2200°, середньоранні і середньостиглі – 2400-2600° і пізньостиглі – 2800-3200°. Є декілька варіантів поді лу гібридів за групами стиглості. Один з них подано в табл. 4.6. Таблиця 4.6 – Поділ гібридів за групами стиглості за класифікацією ФАО Група стиглості Сума активних температур Сума ефективних температур* Число ФАО Вегетаційний період,** днів Кількість листків Дуже ранньостиглі 2100 850-900 100-149 80-90 10-12 Ранньостиглі 2200 900-1000 150-199 90-100 12-14 Середньоранні 2400 1100 200-299 100-115 14-16 Середньостиглі 2600 1150 300-399 115-120 17-18 Середньопізні 2800 1200 400-499 120-130 19-20 Пізньостиглі 2900-3000 1250-1300 500-599 135-140 21-23 Дуже пізньостиглі більше 3000 більше 1350 більше 600 більше 140 більше 23 * сумується температура, що перевищує 10°С ** від сходів до достигання • Вимоги до вологи. Кукурудза належить до посухостійких культур. Завдяки сильному розвиткові кореневої системи, вона вико ристовує вологу з більшої площі і глибших горизонтів грунту. На фор мування одиниці сухої речовини вона витрачає води в два рази мен ше, ніж пшениця. Транспіраційний коефіцієнт 250. Проте високі врожаї зеленої маси і зерна, спричинюють більшу потребу у воді, ніж у зер нових культур. За вегетаційний період кукурудза потребує 450-600 мм опадів. 1 мм опадів дає можливість одержати 20 кг зерна на 1 га. Кукурудза менш вимоглива до вологи у першій половині веге тації. До формування 7-8-го листка випадки нестачі вологи для росту кукурудзи майже не спостерігаються. Найбільше вологи для 277 рослин потрібно за 10 днів до викидання волотей, коли йде інтен сивний ріст стебла (добовий приріст може досягати 10-14 см) і нагромаджуються сухі речовини. На цей критичний період припа дає 40-50% загального водоспоживання. Через 20 днів після ви кидання волотей потреба у волозі зменшується. Багато води кукурудза використовує під час наливання зерна. Вона ефективно використовує опади у другій половині літа. Кукурудза погано переносить перезволоження ґрунту, різко зменшуючи врожайність. Через нестачу кисню у перезволожено му ґрунті сповільнюється надходження фосфору в корені, що погір шує білковий обмін. • Вимоги до світла. Кукурудза – світлолюбна рослина корот кого дня. Погано переносить затінення. У надмірно загущених по сівах розвиток рослин затримується, зернова продуктивність змен шується. Рослини швидше вегетують при 8-9-годинному світловому дні. При тривалості дня 12-14 год. затягуються строки дозрівання ку курудзи. Вона потребує більше сонячної енергії, ніж інші зернові. • Вимоги до ґрунту. Високі врожаї кукурудза дає на чистих, добре аерованих ґрунтах з глибоким гумусним шаром. Вона середньовимоглива до родючості ґрунту, за правильного обро бітку ґрунту та удобрення добре росте на більшості типів ґрунтів. Оптимальна реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабо- кисла (рН 5,5-7,0). Малопридатні для вирощування кукурудзи хо лодні, заболочені, кислі, важкі глинисті, засолені та торфові (де часто не вистачає міді) ґрунти. БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА Коренева система мичкувата, сильнорозвинута, багатоярус на, має п’ять типів коріння. Зерно проростає одним зародковим корінцем. Бічні зародкові (гіпокотильні) корінці розгалужуються і разом з першим зародковим корінцем утворюють первинну (зарод кову) кореневу систему. Вона особливо важлива в перші фази ро сту – до формування 6-8 листків. 2 78 Епікотильні корені розвиваються на першому міжвузлі. Ці ко рені ростуть горизонтально, не розгалужуються. Роль їх у жив ленні рослин незначна. Основну частину кореневої системи становить вузлове корін ня, що утворюється ярусами з підземних стеблових вузлів після з’явлення на рослині 2>-4 листків. Найбільшого розвитку це корін ня досягає у фазі цвітіння кукурудзи. З нижніх надземних стебло
вих вузлів можуть розвиватися опірні, або повітряні корені. Ос
новна маса коріння (до 60%) знаходиться в орному шарі ґрунту,
окремі корені проникають у ґрунт на глибину до 3 м. Найкраще
коренева система розвивається за щільності ґрунту 1,1-1,3 г/см3
.
Стебло кукурудзи міцне, виповнене, має до 22 міжвузлів і біль ше та стільки ж листків.
Листки великі, з широкими і довгими пластинками. Краї плас
тинок ростуть швидше, ніж середина, внаслідок чого листки ста
ють хвилястими, що збільшує їх поверхню. Розміщуються листки
почергово і тому не затінюють один одного. Кількість листків за
лежить від групи стиглості гібриду. їх буває від 10-12 у ранньо
стиглих до 40 у пізньостиглих.
Суцвіття у кукурудзи двох типів – волоть з чоловічими квітка ми і качан – з жіночими. Волоть складається з центральної осі і
бічних гілочок. Колоски двоквітко
ві, розташовані попарно. У волоті
формується 4—10 млн. пилкових
зерен, які розносяться вітром.
Качан розвивається з бруньки,
що міститься у пазусі листя. Зовні
качан вкритий обгорткою, яка скла
дається з видозмінених листків.
Качан складається із стрижня, тов- .
щ стих колоскових лусок і тоненьких
квіткових лусок. Квітка має мато- V чку, що складається із зав’язі, до- \ц вгого ниткоподібного стовпчика та
і невеликої роздвоєної приймочки,
р Сприятливою для запилення є те- щ пла, волога, з легким вітром пого-
279
да. У дощову погоду пилок змивається, а надмірна сухість вбиває
його. В таких умовах утворюється череззерниця.
Плід – зернівка. Стигле зерно кукурудзи складається з трьох
основних частин: насіннєвої оболонки (перикарп) = 6%, ендоспер- ма ~ 84% і зародка = 10%. Маса 1000 зерен у дрібнонасінних сор
тів 100-150 г, у крупнонасінних – 300-400 г. В середньому один
качан має 500-600 зерен.
• Підвиди кукурудзи. За зовнішньою і внутрішньою будовою
зерна, кукурудза поділяється на сім основних підвидів (табл. 4.7).
Сорти і гібриди зубовидної кукурудзи відносно пізньостиглі.
Кремениста кукурудза відзначається найвищою холодостійкістю,
може мати як дуже ранні, так і дуже пізні гібриди. Крохмалиста
кукурудза більш теплолюбна. Цукрова кукурудза виникла як му
тант зубовидних і кременистих сортів, її посіви розширюються. Мі
стить більшу кількість цукру, жиру, білка ніж інші підвиди. Розлусна
– найбільш давній підвид. При смаженні зерно розтріскується, утво
рюючи білі пластівці; має дві форми: рисова із загостреними зернів
ками і перлова з округлими зернівками. Підвид восковидної куку
рудзи порівняно недавно в культурі. Зовнішня частина ендосперму
непрозора і за зовнішніми ознаками через свій матовий відтінок схожа
на віск. Вирощується для отримання декстрину.
Фази росту та розвитку, їх відповідність етапам органогенезу,
зміни, які відбуваються у будові рослини, та можливість впливу на
елементи продуктивності відображено в табл. 4.8.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. У Лісостепу кукурудза найкраще росте після ози
мини, зернобобових, цукрового і кормового буряка, гречки, кар
топлі. В зоні Полісся кукурудзу розміщують після люпину, багато
річних трав, льону, зернобобових, озимих, картоплі. Кукурудза
не належить до культур, дуже вимогливих до попередників.
Кукурудзу можна вирощувати як монокультуру. На чорнозе
мах беззмінне вирощування, за умови щорічного внесення органіч
них добрив, можливе впродовж 6-10 років, а на менш родючих
ґрунтах – 3-5 років.
280
Таблиця 4.7 – Характеристика підвидів кукурудзи
Ознаки Зубовидна
ІпскпШа,
(км
Кремениста
Ігиіигаш,
Ціпі
Крохмалиста
Атиіасеа,
/Іоиг
Розлусна
Емепа,
рор
Цукрова
жсскагаїа,
5ЖЄЄІ
Восковидна
сегаїіпа,
шаг у
Плівчаста
Шпісаіа,
росі
Розмір зерна Крупне Крупне і
дрібне
Крупне Дрібне Крупне і
середнє
Крупне і
дрібне
Форма зерна Видовжено-
призматичне
із западиною
на верхівці
Округле, з черевного і
спинного боку
приплюснуте
Округле,
часто
зверху
загострене
Кутасте,
сплюснуте,
зморшкувате
Округле,
сплюснуте
Поверхня зерна Гладенька із
западиною на
верхівці
Гладенька Гладенька Гладенька Зморшкувата Непрозора
восковидна
Роговидний
ендосперм
Розмішується
з боків зерна
ГЛвміїцуєіься
по всій
поверхні
зерна
Немає Майже
суцільно
виповнює
зерно
Дуже
розвинутий
Розміщується
по всій
поверхні
зерна
Борошнистий
ендосперм
Розмішується
посередині
зерна
Є тільки в
центрі
зерна
Суцільно
виповнює
зерно
Немає, або є
тільки біля
зародка
Немає Є тільки в
центрі зерна
Схема розміщен ня ендосперму в
зернівці
^//^\ – роговидний
| |- борошнистий Р 0 0 І 1
рої овилний
/ Л \х\\ < борош – нисіи й \>\у^іу зародок
Виробничого значення не має.
Характеризується сильно розвинутими приквітниками,
що щільно прикривають зернівку.
Виробничого значення не має.
Характеризується сильно розвинутими приквітниками,
що щільно прикривають зернівку.
Виробничого значення не має.
Характеризується сильно розвинутими приквітниками,
що щільно прикривають зернівку.
Виробничого значення не має.
Характеризується сильно розвинутими приквітниками,
що щільно прикривають зернівку.
Виробничого значення не має.
Характеризується сильно розвинутими приквітниками,
що щільно прикривають зернівку.
Виробничого значення не має.
Характеризується сильно розвинутими приквітниками,
що щільно прикривають зернівку.
Таблиця 4.8 – Фази росту і розвитку, етапи органогенезу
кукурудзи, елементи продуктивності і можливість
впливу на них агрозаходами
Міжна
родна
шкала
Фази росту
1 розвитку
Ьтани оріаногенезу Ьлементи
нродуктив
Н0СТ1
Якими
агроззходам и
иідвищуєл ься
продуктив
ність рос ІИ Н
Міжна
родна
шкала
Фази росту
1 розвитку
Во юті Ка ітна
Ьлементи
нродуктив
Н0СТ1
Якими
агроззходам и
иідвищуєл ься
продуктив
ність рос ІИ Н
00 10 Проростання л
насіння @3
1 Кон}С НІРОСТАННЯ
не диференційований
О 1 устота
стояння
рос шн
Попередник
оброоїток
ірунту сисіе
ма удоорення
норма висіву
строки сівои та
ш
11 Р
1 Кон}С НІРОСТАННЯ
не диференційований
О 1 устота
стояння
рос шн
Попередник
оброоїток
ірунту сисіе
ма удоорення
норма висіву
строки сівои та
ш
13 15 Третій і
її ятии
іисгок
11 Диференціація л
конуса наросгтння кД
Закладання вузив і |[3
міжвузлів
1 Конус нчросттння
оокового паї она (ка іана)
неднференціиовании^^
Кількість
ІИСГКІ В 1
П 1Г0НІВ
Внесення
і ерощидів
розпушення
міжрядь
15 19 Кущіння 1 III Подовження конуса
наростання мою Л
сеі ментація рі
зяк іа пння ІХЛ
і по ІО К В О 1011 *~*
II Диференціація
бокового паї онт. л
на вуз ш £ 3
і міжвузтя
Кількість
ІИСГКІ В 1
П 1Г0НІВ
Піджив іення
азоіними
юбривами
70 0 Вихи
в Р’І
Р\
тру оку *С/
і ї ,
IV Формування
ко юскових Щ (Рї
юпатеи Щ ^^„^
і юрбиків § й « З
III Подальше
подовження £3»
неглибока £3
сеі ментація *^3>
конуса наростання
Кількість
ІИСГКІ В 1
П 1Г0НІВ
Внесення
регуляторів
росту
30 50 Слеб гування
Диференціація Щ
квіток Щ
у ко юсках ЬЇШ/*ТТІ щ
Мікросішрогенез
1\ Утворення
заіалків
КО І01.МВ н
Диференціація §3у
ко юскових *Щ
і ороик.ів
формування квіток
Кі ЬКІСТ Ь
рядів зерен
довжина
ка пна
КІЛЬКІСТ Ь
зерен
у рядах
Використання
при потребі
фунгіцидів
інсектицидів
51 59 Викидан ”
ВО ЮТіЛІ (£їй /5
щ
VII Інтенсивний рісг
покривних тканин
КОЛОСКІ В 1 КВІТО К
І аметот енез £
VIII Завершення П^*»^
формування іїч | \
пи ікових « |і
зерен \.^ |
\ І Формувіння
зчродкових І/*^Й^Й
мішмв
РІСТ ИИЮК і Д/ї £ й
Завершення
формування
існеративних і^дг
клітин
Фертн іь
нюгь пи іку
Доіримання
всіх
вимог
ТЕХНО Ю1 11
11 юша
ІИСТКОВ01
поверхні в
межах
50 70 тис
м /га
61 69 Цвггшня IX Розтріскування
[1И (ЯКІ В ч\ лі
висипання Г^л і///]
нитку «ч’^’ч; *
VIII Викидання
ниткоподюних ^х&^й*
СТОВ П ІИКІ В ^^Щ^^
зооюртки ^ПТ^г
ка іана тЗві «
Озернення
ка танів – 61 69 Цвггшня IX Розтріскування
[1И (ЯКІ В ч\ лі
висипання Г^л і///]
нитку «ч’^’ч; *
IX Запилення і ч”^\
зап пднення
Озернення
ка танів – 71 Т І Формування
зернівок \ГЧ
X Формування
зтродмв тканин \Л
енлоснерму *
Масі
зернівок – 75 79
83 85
Мо ючна ^
воскова РЛТ&к
С1И[ псіь /І^Г/ЗГ
XI Наї ромадження г”Ч
поживних ре ювин в а
87 89 Повна £
сгиі їсть к^*&)ї
\ІІ Перетворення
поживних $Г&К
ре ювин у запчсні (X $Т Десиктшя
282
Проте монокультурне вирощування спричинюватиме погіршен ня фітосанітарної ситуації, а саме поширення шкідників, хвороб, спе
цифічних видів бур’янів, стійких до застосовування гербіцидів Це
вимагає інтенсифікації захисту кукурудзи від шкідливих організмів
У районах достатнього зволоження лісостепової та поліської
зон кукурудза на силос більше реагує на добрива, ніж на попере
дники
У районах недостатнього зволоження не рекомендується висі
вати кукурудзу після культур, які висушують ґрунт на значну гли
бину, зокрема після цукрового буряку, суданської трави, соняшни
ку. Не варто сіяти після проса, щоб запобігти поширенню спільного
шкідника – кукурудзяного метелика
• Обробіток ґрунту При безгєрбщидшй технологи вирощуван ня кукурудзи велике значення має основний обробіток ґрунту
Його проводять з урахуванням попередника, типу ґрунту, рельєфу,
ступеня і особливості забур’янення поля
У зоні достатнього зволоження на забур’янених полях ефектив
ний напівпаровий обробіток ґрунту Після ранніх попередників (зер
нових, зернобобових) ґрунт слідом за збиранням дискують на гли
бину 6-8 см Вносять мінеральні та органічні добрива і проводять
оранку на глибину 27-30 см, щоб забезпечити добрий розвиток ко
реневої системи. Краще орати оборотними плугами (фото 4.1).
Через два-три тижні проводять поверхневий обробіток для зни
щення сходів бур’янів за допомогою культиватора, дискової боро
ни, важких борін чи інших знарядь. Обробітки повторюють в міру
появи другої, третьої хвиль сходів бур’янів.
Після пізніх попередників (буряк, багаторічні трави, кукурудза)
важливо задискувати поля важкими боронами БДТ-7,0 для доб
рого подрібнення рослинних решток. Потім вносять добрива і орють
ярусними плугами ПЯ-3-35; ПНЯ-4-40 на глибину 27-30 см.
Кукурудза на більшості типів ґрунтів негативно реагує на вес
нооранку.
За умов достатнього зволоження у другій половині літа зябле
вий, зокрема напівпаровий, обробіток ґрунту можна замінити сів
бою післяжнивних сидеральних культур – гірчиці білої, редьки олій
ної. В жовтні зелену масу їх заорюють на глибину 27-30 см. Після
пізніх попередників як сидеральну культуру можна висівати озиму
суріпицю (не пізніше 10-15 вересня) і приорювати її зелену масу
навесні (фото 4.2).
“Ш
Фото 4 2 Приорювання зеленої маси суріпиці озимої’ у 3-й декаді квітня
Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є
збереження вологи в ґрунті, очищення від бур’янів, створення
сприятливих умов для проростання насіння і одержання своєчас
них сходів.
284
Загальноприйнятим обов’язковим прийомом є ранньовесняне
боронування і вирівнювання поверхні фізично стиглого ґрунту за
допомогою важких борін і волокуш-вирівнювачів, які рухаються
по полю під кутом 45° до напряму оранки. Після появи сходів бу
р’янів проводять першу культивацію на глибину 10-12 см. Другу
хвилю пророслих бур’янів знищують передпосівним обробітком,
який найкраще провести за допомогою комбінованих агрегатів типу
Компактор, Європак, ЛК-4. Передпосівний обробіток проводять
на глибину загортання насіння: на 4—6 см на важких ґрунтах і на 6- 8 см на легких ґрунтах. Якщо строки сівби пізніші, проводять 2-3
культивації, знищуючи при цьому нові хвилі пророслих бур’янів.
Розрив у часі між передпосівним обробітком і сівбою повинен бути
мінімальним – не більше півгодини.
• Удобрення. Кукурудза потребує значно вищих норм добрив,
ніж інші зернові культури. З органічних добрив найчастіше викори
стовують підстилковий гній, який вносять під оранку. Норма вне
сення залежить від зони і родючості ґрунту. У західному Лісосте пу вона становить ЗО^Ш т/га, на Поліссі – 40-60 т/га. Рідкий гній
слід вносити до 80-100 т/га і негайно заробляти в ґрунт. Не реко
мендується весняне внесення гною. Краще його закагатувати і
використати вже восени.
У світовому рослинництві і, зокрема, найширше у країнах Захі
дної Європи, використовується зелене добриво. Для сидерації слід
використовувати люпин, суріпицю, ріпак, гірчицю білу, редьку олійну
та ін. Приорювання зеленої маси післяукісного люпину можна при
рівняти до внесення 20-30 т/га гною.
На формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і лис тя використовується 24—32 кг азоту, 10-14 кг фосфору, 25-35 кг
калію, по 6-10 кг магнію і кальцію, 3-4 кг сірки, 11 г бору, 14 г міді,
110 г марганцю, 0,9 г молібдену, 85 г цинку, 200 г заліза. Залежно
від рівня врожайності засвоюється різна кількість поживних речо
вин (табл. 4.9).
Азот має найбільший вплив на рівень урожайності. На поча
ткових фазах росту засвоєння азоту незначне (3-5%). Зменшен ня засвоєння азоту, викликане низькими температурами навесні,
спричинює пожовтіння рослин і гальмування їх росту. Інтенсив-
285
Таблиця 4.9 – Кількість засвоєних поживних речовин
залежно від урожайності зерна кукурудзи
Елемент живлення
Кількість засвоєних поживних речовин (кг/га)
залежно від урожайності зерна Елемент живлення
40 ц/га 60 ц/га 80 ц/га 100 ц/га
Азот 100-130 130-180 160-240 200-300
Фосфор 30-80 40-110 50-130 60-150
Калій 100-140 150-190 200-250 250-310
Кальцій 24-40 36-60 48-80 60-100
Магній 24-40 36-60 48-80 60-100
ніше азот надходить в рослину починаючи з фази 6-8 листків.
Так, якщо до фази 8 листків засвоюється лише 2-3% азоту, то
від фази 8 листків до фази засихання квіткових стовпчиків (во
лосся) на качанах засвоюється приблизно 85% загальної кілько
сті азоту. Орієнтовно це припадає на період з другої декади чер
вня до другої декади серпня. Ще 10-13% азоту в рослину
надходить у фазах достигання.
За нестачі азоту формуються низькорослі рослини з дрібними
світло-зеленими листками.
Критичний період засвоєння азоту – фаза цвітіння. У цей час
висока температура сприяє проходженню процесів мінера
лізації і вивільнення азоту з ґрунту, який кукурудза викорис
товує найкраще серед зернових культур. Тому норму внесен
ня мінерального азоту орієнтовно встановлюють з
розрахунку N|5 на 1 т зерна на родючих ґрунтах і на 1 т
зерна на бідніших ґрунтах. За врожайності 8 т зерна необхідно
внести ІЧ|20 (8 т х 15 кг) – 1ЧІ60 (8 т х 20 кг). За врожайності 10 т
зерна норма внесення азоту зростає до ї^150_200
Кукурудза добре реагує на внесення карбаміду або суміші
карбаміду і аміачної селітри у співвідношенні 1:1. Вносять
добрива за 10 днів до сівби під культивацію. Спочатку засво
юється нітратний азот, як найбільш рухомий і доступний. Аміачна
форма азоту не вимивається з ґрунту, акумулюється в орному шарі
ґрунту і засвоюється рослинами у цій формі пізніше. Частина транс
формується у нітратну форму. Амідна форма азоту використову
ється рослинами в останню чергу, після переходу її в аміачну та
нітратну форми.
286
Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у початковій фазі рос
ту. Він входить до складу нуклеїнових кислот, впливає на енергооб-
мін, відіграє важливу роль у нагромадженні вуглеводів, регулює про
цеси дихання, фотосинтезу та ін. За його нестачі листки набувають
фіолетово-вишневого кольору, затримуються фази цвітіння і дости
гання. Важливо враховувати, що нестачу фосфору в ранні фази рос ту неможливо компенсувати внесенням його у пізніші строки.
Засвоєння фосфору покращується при вапнуванні ґрунтів.
Проте кукурудза на початкових фазах росту, в умовах низьких
температур (менше 10-12°С), слабо засвоює фосфор. Тому вищу
ефективність забезпечують добрива, що містять легкодоступні
форми фосфору (амофос, 1,0-1,5 ц/га).
Якщо в грунті не вистачає калію, то молоді рослини сповільнюють
ріст, сповільнюється фотосинтез, листки спочатку стають жовтува
то-зеленими по краях, а потім жовтими. Верхівки і краї листків заси
хають, ніби від опіків. Калій інтенсивно засвоюється від фази 5-6
листків до цвітіння. Він підвищує стійкість до вилягання, до стеблової
гнилі та інших хвороб, важливий для формування качанів.
Кукурудза дуже чутлива до нестачі кальцію і магнію. Магній
входить до складу хлорофілу, бере участь у синтезі амінокислот.
Нестача магнію проявляється за несприятливих ґрунтових та по-
годних умов, за зруйнованої структури ґрунту. Це негативно впли
ває на процеси цвітіння та запилення, що обмежує зав’язування
качанів, зменшує їх озерненість. Критична фаза – зав’язування і
формування зерна.
Ефективним є внесення доломіту навіть у невеликих кількос
тях (3-4 ц/га), оскільки в ньому містяться магній і кальцій. Прово
дять також листкове підживлення сірчанокислим магнієм.
Нестача кальцію проявляється при високих нормах внесення
ІЧРК.
Норма мінеральних добрив розраховується на запланований уро
жай і змінюється залежно від типу ґрунту, попередника, наявності
органічних добрив. Для Лісостепу вона становить орієнтовно
^80-140^80-100^70-120 – ^сю ноРмУ фосфорних і калійних добрив не
обхідно внести восени під оранку, азотні вносять під весняну
культивацію (70-90%), решту використовують для підживлен
ня під час вегетації. Кукурудзу за інтенсивної технології вирощу
вання здебільшого не підживлюють. Для забезпечення рослин ку-
287
курудзи магнієм рекомендується використовувати калійне добриво
калімагнезію, в якому міститься 6-8% магнію і 28% калію. Складні
добрива (нітроамофоска тощо) найбільш ефективні при внесенні на
весні під культивацію за 10-14 днів перед сівбою і доброму вимішу
ванні гранул добрив з ґрунтом. Норма внесення 5-8 ц/га.
Кукурудза добре реагує на листкове підживлення карбамідом
– 6%-им розчином (6 кг карбаміду на 100 л води). Обприскують
посіви зранку або ввечері, коли температура є нижчою. Найкраще
підживити рослини від фази 6-7 листків впродовж трьох тижнів 1- 3 рази через 6-8 днів. Одночасно вносять мікроелементи та во
дорозчинний сірчанокислий магній (М§804 5%-ої концентрації).
• Вапнування ґрунтів. Ефективність мінеральних добрив різко
зменшується на кислих ґрунтах. В останні роки через нехтування
внесенням вапнякових матеріалів і використання фізіологічно-кис
лих добрив, значно підвищилась кислотність (рН) ґрунту.
Найкращим показником, що вказує на потребу у вапнуванні є
показник гідролітичної кислотності (Нг). Вважається, що кислот
ність ґрунту надмірна і він потребує вапнування, якщо гідролітич на кислотність вища за 1,8 мг-екв на 100 г ґрунту. Для визначення
норми внесення вапняків використовують таку формулу:
Норма внесення СаС03 = Нг • 1,5, т/га.
Якщо проведення повного агрохімічного обстеження ґрунтів
недоступне, можна використовувати показник, який легше визна
чити – рН сольової витяжки. Норми, розраховані за величиною
рН, наведені в табл. 4.10.
Таблиця 4.10 – Орієнтовні норми СаС03, розраховані
залежно від рН сольового і гранулометричного
складу ґрунту, т/га
Гранулометричний
склад ґрунту
рН (в КС1 витяжки) Гранулометричний
склад ґрунту до 4 4,1-4,5 4,6 4,7-4,8 4,9-5,0 5,1-5,5 5,6-5,7
Піщані і глинисто-
піщані 4,0 3,0 2,5 2,0 1,5 1,0 0,5
Супіщані 4,5 3,5 2,5 2,0 1,5 1,0 0,5
Легкосуг линкові 5,5 4,5 4,0 3,5 3,0 2,5 2,0
Середньо- і
важкосуглинкові 6,0 6,0 5,5 5,0 4,5 4,0 3,0
288
Для більшості типів грунтів оптимальне значення рН знаходить ся в межах 6,0-7,0. Винятком є лише легкі грунти, для яких рН
має бути 5,5-6,0. Кальцій покращує засвоєння внесених мінераль
них добрив, нейтралізує важкі метали в грунті, пришвидшує роз
клад рослинних решток, поліпшує структуру ґрунту та мікробіоло
гічну активність.
Основними сполуками, що використовуються для нейтралізації
кислотності ґрунту, є: СаС03 – крейда, СаО – негашене вапно,
Са(ОН)2 – гашене вапно, М§С03 – доломіт. Всі ці сполуки викорис
товуються окремо або разом у складі нейтралізуючих матеріалів,
які часто називають “вапнякові матеріали”. Частинки розміром
більше З мм – неефективні, тому вапнякові матеріали вимага
ють якісного тонкого розмелення (подрібнення). Повна норма ва
пнякових матеріалів вноситься один раз на 7-8 років під оранку.
За останні 8-10 років в Україні зменшилось застосування вап
някових матеріалів та добрив, що містять кальцій (суперфосфат,
органічні добрива, кальцієва селітра). Втрати кальцію в результа ті виносу врожаєм сільськогосподарських культур становлять від
20 до 360 кг/га. В результаті вилуговування втрати кальцію на ка
рбонатних ґрунтах кожний рік можуть становити до 600 кг/га, що
призводить до заміщення його іонами ІЧа та засолення ґрунту. В
системі удобрення культур застосовуються в основному фізіоло
гічно- та хімічно-кислі мінеральні добрива, які сприяють витіснен ню кальцію з ґрунтового вбирного комплексу. Дефіцит кальцію
призводить до зростання втрат гумусу і як результат – погіршен ня фізичних, фізико-хімічних, біологічних властивостей ґрунтів (збі
льшується питома щільність ґрунту, погіршується структура, бу-
ферність ґрунту, зменшується забезпеченість ґрунту елементами
мінерального живлення, зменшується ступінь насичення ґрунту
основами, збільшується кислотність ґрунту, знижується інтенсив
ність мікробіологічних процесів в ґрунті). Всі ці причини поясню
ють високу ефективність кальцієвої селітри в технологіях виро
щування сільськогосподарських культур та в збереженні родючості
ґрунту. На відміну від амонійної та амідної форми азоту, нітратний
азот, який міститься в кальцієвій селітрі, сприяє надходженню в
рослини кальцію й інших елементів мінерального живлення. Тому
кальцієва селітра – це азотне фізіологічно-лужне добриво, яке зда-
289
тне вирішити проблеми ґрунтової родючості: покращити структу
ру, фізико-хімічні властивості, мікробіологічну активність ґрунту
та забезпечити рослини доступними формами азоту і кальцію.
• Вплив добрив на якість зерна. Оптимальне забезпечення
рослин фосфором і калієм збільшує стійкість кукурудзи до термі
чного стресу і нестачі води, поліпшує амінокислотний склад білка.
Фосфор і магній сприяють кращому виповненню зерна, забезпе
чують рівномірне і більш швидке достигання урожаю. Найбіль
ший вплив на якість зерна має азот, який крім збільшення врожай
ності сприяє підвищенню вмісту білка і жиру в зерні.
• Мікроелементи. Роль мікроелементів (Ре, Мп, 2п, Си, Мо,
В) в мінеральному живленні рослин як складової ферментативних
систем – біокаталізаторів важко переоцінити.
За даними інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. А.Н.Соко-
ловського УААН, з 32 млн. га орних земель в Україні 18 млн. га
(56%) мають низький вміст рухомого цинку (близько 0,20 мг/кг),
2,5 млн. га (8%) – рухомої міді (1,5-1,9 мг/кг ), 8 млн. га (25%) –
рухомого бору (0,3-0,5 мг/кг). Мікроелементи не можуть бути
замінені іншими поживними речовинами.
Рослини засвоюють з ґрунту незначну частину мікроелемен
тів, які знаходяться в рухомій легкодоступній формі, а нерухомі
валові запаси мікроелементів можуть бути доступні для рослин
після проходження складних мікробіологічних процесів в ґрунті з
участю гумінових кислот та кореневих виділень. Тому валовий
вміст мікроелементів не відображає реальної картини забезпечення
рослин мікроелементами.
Мікроелементи в формі неорганічних солей доступні для рослин в
дуже незначних кількостях і переважно на кислих ґрунтах, лише моліб
ден засвоюється рослинами на слаболужних ґрунтах (табл. 4.11).
Таблиця 4.11 – Оптимальна кислотність ґрунту
для найкращого засвоювання мікроелементів рослинами
Показник Бор Мідь Залізо Марганець Молібден Цинк
рН 5,0-7,0 5,0-7,0 4,0-6,5 5,0-6,5 7,0-8,5 5,0-7,0
290
Рослини кукурудзи потребують для свого живлення мікроеле
менти. У процесі вегетації вони поглинають до 800 г/га марганцю,
350^0 0 г/га цинку, 70 г/га бору, 50-60 г/га міді. Дуже чутливі до
нестачі цинку, середньо чутливі на нестачу бору і міді, а на лужних
грунтах – до марганцю (табл. 4.12).
Цинк-бере участь у синтезі хлорофілу і вітамінів В, Р, С, впли
ває на процеси росту і розвитку, підвищує стійкість до несприятли
вих умов, зокрема приморозків. За значної нестачі цинку на росли
нах можуть не зав’язуватися качани. Ознакою нестачі цинку є жовті
смуги на молодих листках з обох боків жилки.
Бор позитивно впливає на цвітіння і зав’язування качанів, проце си дихання. Нестача бору спричинює гальмування росту рослин.
Мідь впливає на збільшення вмісту білка і цукру в зерні, підви
щує врожайність, стійкість до ураження хворобами. Нестача міді
може проявитися при внесенні великих норм азоту і фосфору, під
час сухої і теплої погоди.
Таблиця 4.12 – Чутливість рослин на нестачу
мікроелементів*
Назва
культури
Мікроелементи Назва
культури
В,
бор
Си,
мідь
2п,
ЦИН К
Мп,
марганець
Ре,
залізо
Мо,
молібден
Зернові + +++ ++ ++ + +
Кукурудза ++ ++ +++ ++ + +
Цукровий
буряк
+++ + + ++ + ++
Картопля + ++ ++ ++ + ++
Ріпак +++ + + ++ + ++
Зернобобові +++ ++ ++ + + +++
Льон ++ ++ +++ + ++ +
Гречка ++ + ++ + + ++
Мак +++ ++ ++ + + +
* ступінь чутливості: + – низька, ++ – середня, +++ – висока
Ефективним способом забезпечення рослин мікроелементами
є позакореневе листкове підживлення, головним чином у фазах ін
тенсивного росту і розвитку, коли елементи живлення засвоюють ся у великих кількостях, а коренева система не завжди здатна
засвоїти їх у повному обсязі до потреби. У стресових ситуаціях
(посуха, низькі температури тощо) листкове підживлення є прак-
291
тично єдиним способом забезпечення деякими елементами жив
лення, особливо мікроелементами. Навіть невелика їх кількість є
дуже корисною, оскільки макро- і мікроелементи містяться у лег
кодоступній формі і швидко проникають у рослину.
З метою вирішення проблеми оптимізації мінерального живлен ня сільськогосподарських культур пропонується застосовувати
добрива нового покоління – Кристалони.
Кристалони – високоефективні водорозчинні, збалансовані ком
плексні добрива з макро- та мікроелементами на хелатній осно
ві. Добрива застосовуються для позакореневого підживлення рос
лин в інтенсивних технологіях вирощування сільськогосподарських
культур, як доповнення до існуючої системи удобрення.
Кристалони мають переваги над традиційними видами добрив:
• Високий коефіцієнт використання рослинами елементів мінера
льного живлення, який становить 80-95%.
• Можливість повної реалізації біологічного потенціалу сільсько
господарських культур.
• Підвищують врожай сільськогосподарських культур та покра
щують його якість.
• Підвищують толерантність рослин до стрес-факторів, що ви
никають від дії пестицидів, несприятливих погодних умов, та
до хвороб.
Фізико-хімічна характеристика Кристалонів подана в таблицях
4.13,4.14.
Таблиця 4.13 – Фізико-хімічна характеристика Кристалонів
Марка 6
2
2
2
2
а:
2
2
О
(С
О
£ ОО
Особливий 4,9 3,3 9,8 18 18 18 3 2 0,9 4,5
Жовтий 4,4 8,6 – 13 40 13 – 1 1,0 4,3
Коричневий 3 – – 3 11 38 4 11 1,3 3,1
До складу всіх видів кристалонів входять мікроелементи,
вміст яких поданий в таблиці 4.14.
292
N заг, %
ЕС мСі/см)
0,1% водн
розчину
рН,
1 % р-ну
Таблиця 4.14 – Вміст мікроелементів в Кристалонах
Мікроелементи В Си, ЕОТА* Мп,
ЕОТА
Ре,
ЕОТА,
ОТРА*
Мо
2п,
ЕОТА
Вміст, % 0,025 0,01 0,04 0,07 0,004 0,025
Примітка*. ЕОТА – етилендіамштетраоцтова кислота,
ОТРА – диетилентриамінпентаоцтова кислота – хелати.
Найкраще використати мікроелементи для обробки насіння,
застосувавши для цього Тенсо Коктейль. Склад Тенсо Коктейлю
наведено в таблиці 4.15.
Таблиця 4.15 – Хімічний склад Тенсо Коктейлю, %
Мікро
елементи
В Са, ЕОТА Си, ЕОТА Мп, ЕОТА Ре, ЕОТА Мо
2п,
ЕОТА
Вміст, % 0,52 2,57 0,53 2,57 1,74 0,13 0,53
Рекомендована така схема використання добрив під кукурудзу
1. Обробка насіння Тенсо Коктейлем напівсухим способом
в дозі 100 г на 1 т насіння.
2. У ранні фази розвитку прикореневе підживлення кукурудзи
Кальцієвою селітрою (74 15,5, СаО 26,5%) в дозі 30-50 кг/га
(за фізичною масою добрива).
3. Проведення позакореневого підживлення Кристалоном
Особливим в дозі 2-3 кг/га в фазі 3-5 або 5-7 листків.
Рекомендується застосовувати разом із гербіцидами в дозі
1-2 кг/га. Витрати робочої рідини при цьому повинні стано
вити 200-250 л/га.
• Застосування регуляторів росту. Резервом підвищення вро
жайності та поліпшення якості зерна при вирощуванні кукурудзи
за інтенсивною технологією є регулятори росту рослин. Ними об
робляють насіння перед сівбою, або обприскують посіви під час
вегетації рослин у фазі 8-10 листків (табл. 4.16).
Обробку насіння регуляторами росту поєднують з протру
єнням, обробкою мікроелементами. Посіви обприскують з ви
тратою робочого розчину 250-300 л/га. При розміщенні кукуру-
293
Таблиця 4.16 – Застосування регуляторів росту
на посівах кукурудзи
Назва препарату Норма витрати
Спосіб,
час обробок
Агат 25К, т.п. (інактивовані бактерії
РзеиСютопаз сіигеоіасіепз штаму
НІ6), ПФ1ГА, Україна
135-160 г/т Обробка насіння Агат 25К, т.п. (інактивовані бактерії
РзеиСютопаз сіигеоіасіепз штаму
НІ6), ПФ1ГА, Україна 25-30 г/га Обприскування посівів
Вермістим (природні фізіолопчно-
активні речовини, мікро- та макро
елементи), ф. Біоконверсія, Україна
5-10 л/т Обробка насіння Вермістим (природні фізіолопчно-
активні речовини, мікро- та макро
елементи), ф. Біоконверсія, Україна 5-15 л/га Обробка рослин під час вегетації
Гумісол (комплекс гумінових
кислот, вітамінів, макро- і мікро
елементів), ф. Гермес, Україна
8-10 л/га
Обприскування посівів з моменту
появи сходів
Емістим С (екстракт ростових
речовин в 60% етанолі),
ф. Високий урожай, Україна
20 мл в 10 л води
на 1 т
Передпосівна обробка насіння
одночасно з протруюванням
Емістим С (екстракт ростових
речовин в 60% етанолі),
ф. Високий урожай, Україна
10 мл в 300 л
води на 1 га
Обприскування у фазі 8-10 пар
листків
Ендофіт, р. (екстракт рослинних
фізіологічно-активних речовин
0,26-0,52%), ф. Імпортсервіс,
Україна
3-5 мл/т Обробка насіння
Ендофіт, р. (екстракт рослинних
фізіологічно-активних речовин
0,26-0,52%), ф. Імпортсервіс,
Україна
3-10 мл/т Обприскування посівів
Зеастимулін 5,1% (М-оксид2,6
диметилпіридину з мурашиною
кислотою + Емістим С),
ф. Високий урожай, Україна
15 мл на 1 т Інкрустація насіння
Зеастимулін 5,1% (М-оксид2,6
диметилпіридину з мурашиною
кислотою + Емістим С),
ф. Високий урожай, Україна
5-10 мл/га
Обприскування у фазі 8-10 пар
листків
Марс У, 77% рід. (поліетилен-
гліколь 400 – 230 г/л + поліетилен-
гліколь 1500 – 540 г/л + гумат
натрію – 30 г/л), ф. Алеф, Україна
260 г/т
Обробка насіння одночасно з
протруюванням
дзи на бідніших ґрунтах та на нижчих фонах мінерального жив
лення оптимальна доза внесення Емістиму С та Зеастимуліну
становить 10 мл/га, а на полях з високими агрофонами її збіль
шують до 15 мл/га.
Ефективність регуляторів росту при допосівній обробці насіння
і обприскуванні посівів майже однакова. Встановлено, що регуля
тори росту прискорюють ріст і розвиток рослин, зростає їх стій
кість до високих температур та посушливої погоди.
• Підготовка насіння. Сорти та гібриди. Згідно “Реєстру сор
тів України на 2003 рік” зареєстровано 261 гібрид. В умовах Лісо
степу і Полісся можна висівати значну кількість ранньостиглих
гібридів (табл. 4.17). Вони вчасно достигають, і витрачається знач но менше коштів на сушіння зерна. Вибір сорту для певної зони
необхідно проводити з врахуванням показника ФАО.
294
Таблиця 4.17 – Перелік ранньостиглих гібридів кукурудзи
Назва Зона вирощування
Напрям
використання
Бастіон МВ Полісся, Лісостеп Зерновий
Борисфен 191 МВ Лісостеп зерновий
Браво Лісостеп зерновий
Гомера Полісся, Лісостеп зерновий
Дніпровський 145 МВ Полісся силосний
Дніпровський 181 СВ Полісся зерновий
Дніпровський 187 МВ Лісостеп зерновий
Дніпровський 196 СВ Полісся, Лісостеп зерновий
Дніпровський 203 МВ Полісся, Лісостеп зерновий, силосний
Ензо Полісся, Лісостеп зерновий
Ерлістар Полісся, Лісостеп зерновий
ЗПТК 196 Лісостеп зерновий
Кишкун4194 СК Полісся, Лісостеп зерновий
Колективний 100 СВ Полісся, Лісостеп зерновий,силосний
Колективний 111 СВ Полісся, Лісостеп зерновий, силосний
Колективний 210 АСВ Полісся, Лісостеп зерновий, силосний
Луч 170МВ Лісостеп зерновий
Молдавський 257 АСВ Полісся зерновий
Оксана Полісся зерновий
ПР39ДЖІ 12 Полісся, Лісостеп зерновий
Росава 200 СВ Полісся, Лісостеп зерновий
Рая Полісся силосний
Татьяна Полісся, Лісостеп зерновий
Харківський 195 МВ Лісостеп зерновий
Насіння кукурудзи до сівби найбільш
якісно готують на насіннєвих заводах.
Воно повинно мати високу схожість – 95%,
і енергію проростання 90%, що особливо
важливо для одержання дружних сходів,
формування вирівняних посівів. Його ви
сушують до вологості 13-14%, калібрують,
протруюють препаратами фунгіцидної та
інсектицидної дії. Перелік препаратів, їх дія
та особливості застосування подано в
табл. 4.18.
295
Таблиця 4.18 – Препарати для протруювання
насіння кукурудзи
Назва препарату, діюча
речовина, фірма, країна
Норма
витрати
препарату,
кг, л/т
Шкідливий
організм, проти
якого обробляється
Спосіб і час обробки
1 2 3 4
Вітавакс 200, з.п.
(карбоксин, 375 г/кг +
тирам, 375 г/кг),
ф. Кромптон, Англія
2,0
Летюча, пухирчаста
сажки, пліснявіння
насіння, кореневі і
стеблові гнилі
Протруювання насіння
суспензією препарату
(5 л води на 1 т насіння)
Вітавакс 200 ФФ, в.с.к.
(карбоксин, 200 г/кг +•
тирам, 200 г/кг),
ф. Кромптон, Англія
2,5-3,0
Летюча, пухирчаста
сажки, пліснявіння
насіння, кореневі і
стеблові гнилі
Протруювання насіння
суспензією препарату
(6-8 л води на 1 т
насіння)
Віта-класик, 40% в.с.к.
(карбоксин, 200 г/л +•
тирам, 200 г/л), ф. Транс
Оіл, Україна
2,5-3,0
Летюча, пухирчаста
сажки, кореневі і
стеблові гнилі
Протруювання насіння
суспензією препарату,
10 л розчину на 1 т
насіння
Гарант, 44,5% в.е.
(карбендазим, 250 г/л +
тирам, 195 г/л),
ф. Облагрохім, Україна
2,5-3,0
Пухирчаста сажка,
пліснявіння насіння,
кореневі і стеблові
гнилі
Протруювання насіння
суспензією препарату
(10 л розчину на 1 т
насіння)
Гаучо, 70%, з.п.
(імідаклоприд). ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
90 г д.р.
або 130 г
препарату
на 100 тис.
насінин
Дротяники
Довисівна обробка
насіння
Гравініт, в.с.к.
(карбоксин, 200 г/л +
тирам, 200 г/л,
ф. Агросфера, Україна
2,5-3,0
Летюча, пухирчаста
сажки, пліснявіння
насіння, кореневі і
стеблові гнилі
Протруювання насіння
суспензією препарату
Дітокс, к.с. (карбенда
зим, 300 г/л + тирам, 200
г/л), ф. Агробізнеспром,
Україна
2,5
Пухирчаста сажка,
пліснявіння насіння,
кореневі і стеблові
гнилі
Обробка насіння
суспензією препарату
перед висіванням, 6-8 л
води на 1 т насіння
Космос 250, т.к.с.
(фіпроніл, 250 г/л),
ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
4,0
Комплекс Ґрунтових
і наземних
шкідників сходів
Обробка насіння перед
висіванням
Круізер 350, т.к.с.
(тіаметоксам, 350 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
6-9
Дротяники, несправ-
жньодротяники,
чорнотілки,
шведська муха,
попелиці, блішки
Обробка насіння перед
висіванням
296
Закінчення табл 4.18
1 2 3 4
Максим 025, т.к.с.
(флудиоксоніл, 25 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
1,0
Стеблові та кореневі
гнилі
Протруювання насіння
суспензією препарату,
5 л води на 1 г насіння
Максим ХЬ 035 РЗ,
т.к.с. (флудиоксоніл,
25 г/л + металаксил-М,
10 г/л), ф. Сингента,
Швейцарія
1,0
Кореневі та стеблові
гнилі, пліснявіння
насіння
Протруювання насіння
перед висіванням
Преміє, 2,5% т.к.с. (три
тиконазол), ф. Штефес
Агро, Німеччина
1,0-2,0
Кореневі та стеблові
гнилі, сажки,
пліснявіння насіння
Обробка насіння перед
висіванням
Промет 400, мк.с.
(фуратіокарб, 400 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
25,0 Дротяники
Інкрустація насіння на
заводах
Реал 200, т.к.с.
(тритиконазол, 200 г/л).
ф. Штефес Агро,
Німеччина
0,2
Летюча, тверда
сажки, пліснявіння,
кореневі гнилі
Обробка насіння перед
висіванням
Роялфло, 48% в.с.к.
(тирам), ф. Кромптон,
Англія
2,5-3,0
Кореневі та стеблові
гнилі, пліснявіння
насіння
Обробка насіння перед
висіванням
Семафор, т.к.с.
(біфентрин, 200 г/л),
ф. ФМСІ, США
2,0-2,5
Дротяники, несправ
жні дротяники,
шведська муха
Протруювання насіння
суспензією препарату,
10 л води на 1 т насіння
Флуосан, т.к.с. (тирам,
533 г/л), ф. ЮСіБі,
Бельгія
3,0
Пліснявіння
насіння, кореневі та
стеблові гнилі,
пухирчасті сажки
Протруювання насіння
суспензією препарату,
10 л води на 1 т насіння
СІВБ А
• Способи сівби. Сіють кукурудзу пунктирним способом з
міжряддями 70 см з допомогою сівалок СУПН-8, СУПН-12А,
УПС-8, УПС-12, Оптіма. У надмірно загущених посівах пригнічу
ється ріст і розвиток качанів.
• Глибина сівби. У Лісостепу і на Поліссі насіння кукурудзи
загортають на глибину 4-6 см, на легких ґрунтах і при підсиханні
посівного шару – на 5-8 см. На вологих ґрунтах глибину сівби
зменшують до 3-4 см. В умовах Західної України при сівбі ран
ньостиглих холодостійких гібридів у пізніші строки рекомендується
297
сіяти на глибину 2-3 см. У степових районах з дефіцитом вологи у
верхньому шарі ґрунту насіння загортають на глибину 6-10 см.
Важливе значення для одержання дружних, вирівняних сходів
має дотримання рівномірної глибини загортання насіння, що за
безпечується ретельним вирівнюванням ґрунту і правильним ре
гулюванням сівалки на задану глибину.
• Строки сівби. За оптимальних умов сходи з’являються через
7-8 днів. За холодної погоди кукурудза може зійти через 3 тижні.
Інкрустоване насіння може знаходитись у ґрунті один місяць і після
цього дати сходи. Кукурудзу на зерно і силос сіють, коли температура
ґрунту на глибині 10 см становить 10-12°С. Холодостійкі гібриди
можна висівати раніше, за температури ґрунту 8-10°С впродовж
трьох днів. У недостатньо прогрітий ґрунт сіяти ризиковано.
За народною прикметою, фенологічною ознакою настання стро
ків сівби є цвітіння черемхи, черешні.
Запізнення зі строками сівби відносно оптимальних на 10 днів
спричинює зниження врожаю зерна на 6-8 ц/га, значно підвищує
вміст вологи в зерні.
Не повинно бути значної (більше одного тижня) різниці між стро
ками сівби кукурудзи на зерно і силос, оскільки мета вирощування
одна – мати якнайвищий урожай зерна.
В умовах Західного Лісостепу і Полісся календарні строки сів би кукурудзи припадають на період з 1 по 15 травня, у тепліших
регіонах України – з 20 по ЗО квітня.
Швидше на 6-10 днів можна висівати інкрустоване насіння. За
даними фірми “Піонер”, їх ранньостиглі гібриди характеризуються
високою холодостійкістю. У роки з ранньою весною їх можна сія ти 10-20 квітня, а в умовах пізньої весни – з 20-25 квітня (деталь
ніше обґрунтування у підрозділі “Вимоги до тепла”, с.276).
• Норма висіву. Необхідно розрізняти два терміни: кількість на
сінин для висіву на одиниці площі, кількість рослин перед збиран
ням на одиниці площі. Рекомендована густота для умов України
коливається в значних межах 40-80 тис. рослин на 1 га перед зби
ранням (табл. 4.19). Для ранньостиглих сортів і гібридів густота
рослин може зростати до 85-90 тис./га і більше.
298
Таблиця 4.19 – Орієнтовна густота рослин
різних за скоростиглістю гібридів, тис. шт./га
Зона
Ранньо
стиглі
Середньо
ранні
Середньо
стиглі
Середньопізні
• і пізньостиглі
Центральний і Північний
Лісостеп
60-80 55-75 45-65 –
Степ
–
40-50 35-45 40-45
Західний Лісостеп 75-85 65-75 55-70
– Полісся 75-85 65-75 55-70
– Закарпатська низовина
–
70-75 65-70 55-60
Придністровська зона
(Чернівецька та Ів -Фран-
ківська області)
60-70 60-65 55-60 50-55
Кількість насінин, що висіваються на одиницю площі, вклю
чає резерв на зменшення рослин під час сходів (різниця між лабо
раторною і польовою схожістю) і випадання впродовж вегетації.
Щоб забезпечити передзбиральну густоту рослин, вста
новлюють страхові надбавки насіння. Вони можуть становити від
5-10% до 30-40% залежно від рівня технології, зокрема якості
насіння, підготовки ґрунту, класу сівалки. Вагова норма висіву на
сіння становить 10-25 кг/га.
Необхідно враховувати, що надмірне загущення посівів спри
чинить надмірну витрату вологи з ґрунту, підвищить конкуренцію
рослин за світло, що призведе до слабшого наливання зерна, збіль-
шення кількості дрібних качанів, запізнення зі строками збирання
врожаю. Ранньостиглі гібриди можна сіяти гусгіше ніж пізні, оскі
льки вони формують менші рослини.
Дуже важливе значення має не тільки оптимальна кількість ро
слин, а й рівномірне розміщення їх на площі. Зменшення ширини
міжрядь понад 70 см при вирощуванні кукурудзи на зерно призво
дить до рівномірного стояння рослин, але негативно впливає на
ріст качанів і особливо на формування зерна в них після цвітіння.
Тому необхідно рівномірно, на однаковій відстані розміщувати на
сіння (рослини) в рядку. Для забезпечення рівномірного розміщен ня насіння в рядку потрібно сіяти зі швидкістю 4-7 км/год. Для
пневматичних сівалок швидкість руху 5 км/год, механічних – не
більше 7 км/год. Швидкість руху при сівбі можна легко встанови
ти. Для цього відміряють 50 м і фіксують час, необхідний посівно му агрегату для проходу цієї відстані. Якщо витрачено 45 секунд
– швидкість руху становить 4,5 км/год, 30 секунд – швидкість
становить 6,0 км/год. Тому тривалість проходу посівним агре
гатом 50 м повинна бути не менше півхвилини.
На 1 м довжини рядка при ширині міжрядь 70 см повинно висіва
тись орієнтовно 5,6 насінин, що забезпечить густоту 80 тис./га, 6,3
насінин (90 тис./га), 7 насінин (100 тис./га).
За даними табл. 4.20 для висіву 80 тис. насінин на 1 га відстань
між насінинами повинна становити 17,9 см. Знаючи оптимальну
густоту стояння рослин для гібриду, лабораторну і польову схо
жість, встановлюють також необхідну кількість насінин на 1 м
рядка.
При вирощуванні гібридів компанії “Піонер” надзвичайно важ
ливо дотримуватись однорідності стояння рослин у рядку. Селек
ція гібридів направлена на реалізацію їх генетичного потенціалу
шляхом формування рослин тільки з одним качаном. У випадку,
коли густота стояння менша за оптимальну, це може призвести до
утворення другого качана, при цьому строки достигання зерна у
різних качанах будуть різні, а це спричинить втрати урожаю при
збиранні і збільшить витрати на досушку зерна. Недостатня гус
тота в рядку зменшує врожайність через малу кількість рослин на
площі, нераціональне використання сонячної радіації, запасів воло ги і поживних речовин тощо.
300
Таблиця 4.20 – Відстань між насінням у рядку
залежно від ширини міжряддя та кількості насіння
Ширина Кількість насіння, що висівається на 1 м
2
,
Показники міжрядь, шт
см 7 8 9 10 11
Відстань між насінням
в рядку, см
75
70
62,5
18,9
20,0
22,7
16,7
17,9
20,0
14,8
15,9
17,8
13,3
14,3
16,0
12,1
13,0
14,5
Кількість висіяних 75 5,3 6,0 6,8 7,6 8,3
насінин на 1 м 70 5,0 5,6 6,3 7,0 7,7
довжини рядка, шт 62,5 4,4 5,0 5,6 6,3 6 9
Одна з специфічних особливостей гібридів компанії “Піонер” –
значно менший кут між стеблом і листком. Така архітектоніка
дає можливість вирощувати гібриди при більшій густоті і, як на
слідок, отримати більший урожай.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
Зразу ж після сівби поле необхідно закоткувати. Це покращує
контакт насіння з ґрунтом, підвищує польову схожість кукурудзи і
забезпечує дружне проростання насіння бур’янів. Досходове бо
ронування проводять через 5-6 днів після сівби, коли бур’яни про
росли і перебувають у фазі “білої ниточки”. Боронують впоперек
рядків легкими (ЗБП-0,6) або середніми боронами (БЗСС-1). При
проведенні 2-3 досходових боронувань можна знищити 70-80%
проростків бур’янів. Післясходове боронування проводять у фа
зах 2-3 і 4-5 листків у кукурудзи. Швидкість руху агрегату 4,5-
5,5 км/год.
Інтенсивне боронування (3-4 рази) на чистих мало забур’яне
них полях дає змогу обійтись без внесення гербіцидів.
Бур’яни знищують також міжрядними обробітками з допо
могою культиваторів КРН-4,2; КРН-5,6. Для першого міжрядного
розпушування використовують лапи-бритви і стрільчасту лапу.
Глибина першого міжрядного обробітку становить 4-5 см. Друге
і третє розпушування (6-8 см) проводять з лапами-підгортальни-
ками для присипання бур’янів у рядках. При цьому швидкість руху
агрегату має бути не менша 8-9 км/год, інакше не буде присипан ня бур’янів у рядках ґрунтом. Підгортання стимулює утворення
301
додаткових коренів,
знищує бур’яни у за
хисній зоні рядка. За
необхідності кукуру
дзу підживлюют ь
азотними добривами,
коли висота рослин
не більше 30-40 см.
На сильнозабу-
р’янених полях, де не
завжди агротехніч
ними методами до
сягається очищення посівів від бур’янів, застосовують гербіциди.
Гербіциди суцільної дії (буран, вулкан, гліфоган, гліфос, гліфо-
сат, домінатор, космік, напалм, раундап, раундап Бю, раундап Макс,
санглі, торнадо, ураган форте, факел, фозат, чистопол) можна ви
користовувати для обприскування вегетуючих бур’янів восени пі
сля збирання попередника. Можна вносити їх навесні по вегетую
чих бур’янах за 2 тижні до сівби кукурудзи. До обприскування
виключити всі механічні обробки, крім ранньовесняного закриття
вологи. Норма внесення – 3-6 л/га.
Гербіциди ґрунтової дії вносять перед сівбою і до появи схо
дів. До “Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до вико
ристання в Україні” занесені наступні препарати: аценіт, варта, герб,
дуал, екстрім, мерлін, прімекстра, стомп, тайфун, трофі, фронтьєр,
харнес. Ефективні на кукурудзі післясходові гербіциди: базис, ба
загран, банвел, бар’єр, бромотрил, дезормон, діален, діамін, дікам,
дікопур, естерон, камбіо, компас, крос, лонтрел, лонтрім, майстер,
мілагро, тітус, хармоні, 2,4Д. Особливості застосування гербіци
дів подані у табл. 4.21.
• ХВОРОБИ КУКУРУДЗИ. Порівняно з іншими культурами, ку
курудза уражається хворобами значно менше. Проте вони можуть
завдати значної шкоди посівам. Кукурудза може пошкоджуватись
такими хворобами: хвороби проростків і сходів, кореневі і стеб
лові гнилі, пігроспороз, гельмінтоспоріоз листя, пухирчаста
сажка, летюча сажка, вірусні хвороби. Захист від більшості
Т І Т У С . 25в ,
ПІСЛЯСХОДОВИЙ ГЕРБІЦИД ДЛ Я
КОНТРОЛЮ ВСІХ ЗЛАКОВИХ ТА
КЛЮЧОВИХ ДВОСІМ’ЯДОЛЬНИХ
БУР’ЯНІВ У ПОСІВАХ КУКУРУДЗИ
ТА КАРТОПЛІ
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ ТІТУСУ®
• Відмінна дія проти широкого спектра
злакових та двосім’ядольних бур’янів
• Тривалий період внесення
• Відсутність обмежень у сівозміні
• Низькі норми внесення (40-50 г/га)
• Зручність у використанні (відсутність
запаху, зручна препаративна форма,
не розпорошується)
• Можливість використання різних
програм захисту
• Фаза культури — від 1 до 7 листків
БАЗИ С 75 в.г .
ВИСОКОЕФЕКТИВНИЙ ПІСЛЯСХОДОВИЙ
ГЕРБІЦИД ДЛ Я КОНТРОЛЮ ВСІХ
КЛЮЧОВИХ ДВОСІМ’ЯДОЛЬНИХ
(ОСОБЛИВО ОСОТІВ, БЕРІЗКИ,
АМБРОЗІЇ) ТА ШИРОКОГО СПЕКТРА
ЗЛАКОВИХ БУР’ЯНІВ У ПОСІВАХ
КУКУРУДЗИ
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ БАЗИСУ®:
Заощадження ваших коштів при високоефективному захисті кукурудзи
Розширений спектр контрольованих бур’янів, усуває потребу в
партнерських продуктах
Фаза культури — від 2 до 5 листків
Широкий період захисту
Норма внесення — лічені грами на гектар, що забезпечує простоту
та зручність у використанні
Дає змогу замінити досходову і передпосівну обробки
Базис” добре діє в умовах сухоі погоди
З усіх питань звертатися: Дюпон де Немур, представництво в Україні
04071 Київ, вул. Спаська, 30-а, бізнес-центр “Подол Плаза .
Тел.: (044) 495-26-78, (044) 495-26-70. Факс (044) 495-26-71
Тпе тігасіев
ННЕ-Н.-.
ХАРМОНГ , 7 5 в.г .
УНІКАЛЬНИЙ ГЕРБІЦИД
Д ЛЯ КОНТРОЛЮ ШИРОКОЛИСТИХ
БУР’ЯНІВ НА ПОСІВАХ КУКУРУДЗИ,
СОЇ, ЛЬОНУ, ЗЕРНОВИХ колосових .
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ ХАРМОНІ®:
• Унікальний мультипрофільний гербіцид
• Єдина сульфонілсечовина
на сої
• Лічені грами на 1 га
• Зручна упаковка
• Відсутність обмежень
у сівозміні
Широкий діапазон контрольованих
бур’янів
Швидкість дії
Можливість комплексного захисту
Зменшення затрат на 1 га
Безпечний для культур
ТАС К , 64, 1 в. г
римсульфорон 32,5 г/кг;
дикамба 609 г/кг.
Норма внесення 307-395 г/га
НОВИЙ ПІСЛЯСХОДОВИЙ ГЕРБІЦИД
ПРОТИ ЗЛАКОВИХ ТА
ДВОСІМ’ЯДОЛЬНИХ БУР’ЯНІВ
ПРЕМУМ-КЛАСУ НА КУКУРУДЗІ
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ ТАСКУ*:
• Відмінна дія проти широкого спектру
бур’янів, включаючи берізку польову,
види осотів та паслін чорний
• Відсутність обмежень у сівозміні
• Фаза культури – від 1 до 7 листків л
* В Україні в процесі реєстрації.
3 усіх питань звертатися: Дюпон де Немур, представництво в Україні
(ТЛІ ПЛЙТ^ 04071 Київ, вул. Спаська, 30-а, бізнес-центр “Подол Плаза’.
^ІШ К Тел.: (044) 495-26-78, (044) 495-26-70. Факс (044) 495-26-71
ТЬе тігасіез о/5сіепсе~
Таблиця 4.21 – Норма витрати гербіцидів і умови
їх застосування
Гербіцид
(діюча речовина),
фірма, країна
Норма
витрати
препарату,
кг, л/га
Бур’яни,
які пригні
чуються
Спосіб і час
застосування
1 2 3 4
Д о сході в
Аценіт А880, 88% к е.
(ацетохлор + антидот),
ф. Нітрокемія, Угорщина
2,0-3,5 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування Грунту після
сівби, але до появи сходів
кукурудзи
Варта, к.е. (ацетохлор,
900 г/л), ф. Агробізнеспром,
Україна
1,5-3,0 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до сівби,
під час сівби, після сівби, але до
появи сходів кукурудзи
Герб 900, к.е. (ацетохлор,
900 г/л), ф. Нертус, Україна
1,5-3,0 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до, під
час або після сівби, але до
появи сходів кукурудзи
Дуал Голд, 960 ЕС, к е (з-
метолахлор), ф. Сингента,
Швейцарія
1,2-1,3 Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування грунту (в зонах
недостатнього зволоження із
загортанням) до сівби або до
появи сходів кукурудзи
Екстрем, к.е (ацетохлор,
900 г/л), ф. Агросфера,
Україна
1,5-3,0 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до сівби,
під час сівби, після сівби, але до
появи сходів кукурудзи
Мерлін, 75% в г.
(ізоксафлютол), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,10-0,15 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту після
сівби до появи сходів
кукурудзи
Піларпас, 90 % к.е.
(ацетохлор, 900 г/л),
ф. Агріматко, Україна
1,5-3,0 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до сівби
(в зонах недостатнього
зволоження із загортанням) або
відразу після сівби
Прімекстра Голд (§-мето-
лахтор, 400 г/л + атразин
320 г/л), ф. Сингента, Швей
царія
2,5-3,5 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до або
після сівби, але до появи сходів
кукурудзи або по сходах у фазі
3-5 листків кукурудзи
Стомп, 33% к.е
(пендиметалін), ф. БАСФ,
Німеччина
3,0-6,0 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до
сходів кукурудзи
Тайфун, к.е. (метолахтор,
960 г/л), ф. Агросфера,
Україна
1,6-2,1 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до або
після сівби, але до сходів
кукурудзи
Трофі, 90% к.е. (ацетохлор),
ф. Доу Агро Сайенсіс, США
2,0-2,5 Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування грунту до сівби
(в зонах недостатнього
зволоження із загортанням) або
відразу після сівби
Фронтьер 900, 90% к.е.
(диметенамід) ф. БАСФ,
Німеччина
1,1-1,7 Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування грунту до
сходів кукурудзи
Фронтьер оптіма, к.е.
(диметенамід – П, 720 г/л)
ф. БАСФ, Німеччина
0,8-1,4 Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування грунту до сівби,
після сівби, але до появи сходів
кукурудзи
305
Продовження табл 4.21
1 2 3 4
Харнес, к е (ацетохлор 900
г/л), ф Монсанто Європа,
Бельгія
1,5-3,0 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до або
після сівби, але до появи сходів
кукурудзи
Харнес новий, к е (ацето
хлор 900 г/л), ф Монсанто
Європа, Бельгія
1,5-3,0 Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до або
після сівби, але до появи сходів
кукурудзи
Після сходів кукурудзи
Амінка, 60 % в р (2,4 ди
хлорфеноксиоцтова кислота
у формі диметиламінної
солі, 600 г/л), ф Нертус,
Україна
1,5 Однорічні да
деякі багато
річні дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Базагран, 48% в р
(бензатон), ф БАСФ,
Німеччина
2,0-4,0 Однорічні
дводольні, в
т ч стійкі до
2,4Д та 2М-4Х
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Базис, 75% в г (римсуль-
фурон, 50%, тіфенсульфу-
ронметил 25%), ф Дюпон,
Швейцарія
0,020-0,025
+ 200 мл/га
тренд 90
Однорічні 1
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування посівів у фазі 2- 5 листків кукурудзи
Банвел 48 480 8Ь, в р к
(дикамба, 480 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
0,4-0,8 Однорічні та
деякі багато
річні дводоль
ні, у т ч стійкі
до 2,4Д
Обприскування у фазі 3-5
листків у культури як добавка
до 2,4Д або у чистому вигляді
Бар’єр, в р (2,4-дихлорфе
ноксиоцтової кислоти диме
тиламінна сіль, 350 г/л +
дикамби диметиламінна
сіль, 120 г/л), ф
Агробізнеспром, Україна
0,8-1,2 Однорічні да
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 4 листків кукурудзи
Бромотрил, 22 5% к е
(бромоксинш),
ф Мактешим-Аган, Ізраїль
1,0-1,5 Однорічні
дводольні, в
Т Ч СТІЙКІ до
2,4Д і 2М-4Х
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
2ДЦ700, вр (2,4-дихлор-
феноксиоцтова кислота у
формі диметиламінної солі,
670 г/л), ф Агробізнеспром,
Україна
0,8 1,0 Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
2,4-Д, 50% в р (2,4-дихлор-
феноксиоцтова кислота у
формі диметиламінної солі),
ф БАСФ, Німеччина
0,9-1,7 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
2,4-Д амінна сіль, 68,5%
в р (2,4-дихлорфеноксиоц-
това кислота у формі диме
тиламінної солі), ф Доу
Агро Сайенсіс, США
0,7-1,0 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
306
Продовження табл 4.21
1 2 3 4
Дезормон, 60% в р (2,4-ди-
хлорфеноксиоцтова кислота
у формі диметиламінної
солі), ф Нуфарм, Австрія
0,8-1,4 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Діален, 40% в р (дихлор
феноксиоцтова кислота, 342
г/л + дикамба, 34,2 г/л), ф
Уфахімпром, Росія
1,9-3,0 Однорічні
дводольні, в
т ч стійкі до
2,4Д і 2М-4Х
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Діален С, 40% в р
(диметиламінна сіль 2,4Д,
36,1% + дикамба, 3,6%),
ф Сандоз, Швейцарія
1,9-3,0 Однорічні
дводольні, в
т ч стійкі до
2,4Д і 2М-4Х
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Діален Супер 464 8Ь, в р к
(2,4Д, 344 г/л + дикамба,
120 г/л), ф Сингента,
Швейцарія
1,5 Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Діамін Д 600, в р (2,4-
дихлорфеноксиоцтова кис
лота у формі диметиламін
ної солі, 600 г/л), ф Облаг-
рохім, Донецьк, Україна
1,2-1,6 Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Дікам Плюс, в к (2,4Д, 344
г/л + дикамба, 120 г/л),
ф Агросфера, Україна
1,5 Однорічні 1
багаторічні, в
т ч стійкі до
2,4Д та 2М-4Х
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Діканіт 600, в.р. (2,4-ди-
хлорфеноксиоцтова кислота
у формі диметиламінної
солі, 600 г/л), ф Нітрокемія,
Угорщина
1,5 Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Дікопур Ф, 60% в р (ди
хлорфеноксиоцтова кислота
у формі диметиламінної
солі), ф Нуфарм, Австрія
0,8-1,4 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Естерон 60, 85% к е (2-
етилгексиловий ефір, 2,4Д,
850 г/л, у кислотному
еквіваленті – 564 г/л), ф
Доу Агро Сайенсіс, США
0,8 Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Камбю, 41% в р к (бента
зон, 320 г/л + дикамба, 90
г/л), ф БАСФ, Німеччина
2,0-3,0 Однорічні
дводольні, в
т ч стійкі до
2,4Д
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Компас 970, в г (диметил
амінна сіль дикамби, 970
г/кг, у кислотному еквіва
ленті – 805 г/кг), ф Гарда
Кемікал, Великобританія
0,2-0,4 Однорічні та
багаторічні
дводольні, в
т ч стійкі до
2,4Д
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
307
Закінчення габл 4.21
1 2 3 4
Кросе, 16,4% в.р. (хлорсу
льфурон, 5,5% + хлорсуль-
фоксим, 10,9%), ф. Каре,
США
0,10-0,15 Однорічні та
деякі багато
річні дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Лонтрел, 30% в.р.
(клопіралід), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
1,0 Однорічні дво
дольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д та
багаторічні ко
ренепаросткові
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Лонтрім, в.к. (2,4-дихлор-
феноксиоцтова кислота, 360
г/л + клопіралід, 35 г/л), ф.
Доу Агро Сайенсіс, США
1,5-2,0 Однорічні та
багаторічні
дводольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Луварам, 50% в.р.к. (2,4-
дихлорфеноксиоцтова кис
лота у формі диметиламін
ної солі), ф. Уфахімпром,
Росія
1,2-2,0 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Майстер, в.г. (форамсуль-
фурон, 300 г/кг + йодосуль-
фурон-метил натрію, 20г/кг+
антидотізоксадифенетил, 300
г/кг), ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
150 г/га +
актіроб Б
1,25 л/га
Однорічні та
багаторічні
дводольні та
злакові
Обприскування у фазі
2-7 листків у кукурудзи
(фаза 3-4 листків у однорічних
злакових бур’янів)
Мілагро, 4% к.с. (ніко-
сульфон 4%),
ф. Сингента, Швейцарія
1,0-1,25 Однорічні і
багаторічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування посівів у фазі 4- 10 листків кукурудзи
Пріма, се. (2-етилгекси-
ловий ефір 2,4Д, 452,42 г +
флорасулам, 6,25 г/л), ф.
Доу Агро Сайенсіс, США
0,4-0,6 Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування з фази 3 до
фази 7 (включно) листків у
кукурудзи
Серто Плюс, 75% в.г.
(гритосульфурон, 250 г/л +
дикамба, 500 г/л), ф. БАСФ,
Німеччина
0,2 + ПАР
ДЕШ 1,0
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Тітус, 25% с.т.с.
(римсульфурон)
ф. Дюпон де Немур С.А.,
Швейцарія
40-50 г/га
4 ПАР
Тренд 90
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування у фазі 1 -7 лист
ків кукурудзи (у фазі кущіння
однорічних злакових бур’янів і
висоті багаторічних злакових
10-15см)
Ультра, 720 в.р. (2,4- ди
хлорфеноксиоцтова кислота
у формі диметиламінної
солі, 600 г/л), ф. Агросфера,
Україна
0,7-1,2 Однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
Хармоні, 75% с.т.с.
(тифенсульфуронметил),
ф. Дюпон де Немур С.А.,
Швейцарія
10-15 г/га +
200 мл/га
ПАР
Тренд 90
Однорічні дво
дольні, в т.ч.
стійкі до 2,4Д
та триазинів
Обприскування посівів у фазі 3- 5 листків кукурудзи
308
хвороб здійснюється за допомогою агрозаходів – чергування куль
тур у сівозміні, якісна сівба в оптимальні строки, застосування доб
рив у нормативному співвідношенні, своєчасне збирання. Хімічні
препарати застосовуються під час протруєння насіння одночасно з
мікроелементами і плівкоутворюючими речовинами.
• Хвороби проростків і сходів. Викликані бактеріями Ршагіит,
Азрег§Шш, Репісіїїіит, Акегпагіа та ін. При використанні неякі
сного насіння (ураження хворобами, тріщини на оболонці, низька
енергія проростання тощо), сівбі кукурудзи у холодний ґрунт, низь
ких температурах під час проростання насіння – ці збудники при
зводять до зрідження сходів, рослини повільно ростуть, неоднорі
дні за висотою. Найбільш ефективні заходи боротьби з ними –
використання високоякісного протруєного насіння, оптимальні стро ки сівби і глибина загортання насіння, якісна підготовка ґрунту,
ущільнення насіннєвого ложа, правильне співвідношення елемен
тів живлення.
Кореневі і стеблові гнилі спричинюються грибами Ршагіит,
СіЬегеІІа, Неїтішкозрогіит, Зсіегоііпіа, Иіріойіа та ін. Найбільш
поширені при монокультурному вирощуванні кукурудзи. Можуть
вже на перших фазах росту уражати корені і нижню частину стеб
ла. Руйнуються тканини, припиняється транспортування води, ли
стки і стебла жовтіють, качани звисають вниз, рослини виляга
ють. Сильніше уражаються ранньостиглі гібриди. Збудники
Ризагішп сприяють утворенню небезпечних мікотоксинів цеара-
ленонів і трихотеценів (Т2-токсин і НТ2-токсин), які спричинюють
при споживанні інфікованих зерен у людини та тварин важкі захво
рювання. Необхідно підбирати стійкі до ураження гниллю гібриди,
дотримуватись сівозміни, збалансовувати норми внесення елеме
нтів живлення (небезпечним є перевищення азоту над калієм), сі
яти в оптимальні строки, боротись з шкідниками та іншими стре
совими факторами. Важливо протруювати насіння (вітавакс,
максим, преміє, роялфло).
Нігроспороз. Збудник – гриб Ищгозрога огугае Реіск. Ура
жує качани, листкові піхви, стебла у період достигання кукурудзи.
Найбільш інтенсивно розвивається за високої вологості і тем
ператури в межах 20-25°С, особливо на пізніх посівах. Качани
309
недорозвинуті, розщеплюються вздовж та розламуються впопе
рек. Зерно щупле, тьмяного, сіруватого кольору, легко осипається.
Між рядами зернівок у борозенках розвивається біла або сірувата
павутинна грибниця.
Заходи захисту – агротехнічні.
Гельмінтоспоріоз листя. Збудник – гриб Неїтіпікозрогіит
Шгсісит Разз. Поширений у більшості районів вирощування куку
рудзи. На листках спочатку з’являються коричневі чіткі великі
плями, які можуть сягати до 10 см завдовжки. Тканина у них ви
сихає і набуває кольору соломи, через що хворобу інколи назива
ють “білою плямистістю”. Сильно уражені листки в’януть, а по
тім засихають. Заходи захисту – агротехнічні.
Пухирчаста сажка. Збудник – гриб ІІзШа§о геае Вескт. Спо ри гриба розносяться вітром, опадами, комахами. Уражує качани,
стебла і репродуктивні органи у вигляді характерних жорстких пух
лин діаметром до 15 см. Органи рослин здатні уражуватися у будь-
який період їх росту. Хламідоспори з пухирчастого наросту зберіга
ються на рослинних рештках, у грунті, на насінні до 12 місяців.
Згодовування тваринам силосу, що містить пухирчасту сажку, не
впливає на здоров’я тварин. Основні заходи боротьби – дотриман ня сівозміни і сівба протруєним насінням (вітавакс, преміє, реал).
Летюча сажка. Збудник – гриб Богозрогіит геіїшпит Мс.Аїр.
Поширена скрізь, де вирощують кукурудзу. Уражуються суцвіт
тя, волоть, качани. Волоть у період цвітіння перетворюється в чорну
летючу масу, качани – в чорний сухий клубок, що розпилюється
повільно до фази повного достигання кукурудзи. Втрати врожай
ності набагато вищі, ніж при ураженні пухирчастою сажкою. Сприяє
поширенню монокультура, пізні строки сівби, тепла весна і посуш
ливе літо. Заходи захисту – агротехнічні і протруювання насіння
(вітавакс, преміє, реал).
Вірусні хвороби. Кукурудза може уражатися такими вірус
ними хворобами: мозаїчна хвороба кукурудзи, мозаїка цукрової
тростини, штрихуватість кукурудзи, крапчастість кукурудзи, кар
ликовість, плямистість листя та ін. Заходи захисту зводяться до
знищення хворих рослин, бур’янів, які мають спільний вірус, захи
сту від комах (цикадка, попелиця, жуки), що є перенощиками віру
сних хвороб, підбір стійких гібридів.
310
• ШКІДНИКИ КУКУРУДЗИ. Кукурудза може уражатися ба
гатьма шкідниками, що призводить зо значного зменшення вро
жайності. Основні з них наступні: кукурудзяний стебловий ме
телик, дротяники (ковалики), чорниші, західний кукурудзяний
жук, шведська муха.
Кукурудзяний стебловий метелик (Озігіпіа пиЬПаШ НЬ).
Поширений в Україні повсюдно, але найбільшої шкоди завдає в
зоні Лісостепу. Зимують гусениці у стеблах пошкоджених рослин.
Навесні за температури 15-16°С заляльковуються. Літ метеликів
збігається з початком викидання волоті кукурудзи. Через 3-5 днів
самки відкладають яйця купками на нижній бік листків, у серед
ньому до 400 яєць кожна.
У перші дні після відродження гусениці живуть на поверхні ро
слин, потім через пазуху листків потрапляють у середину стебла.
Гусениці метелика прогризають ходи у стеблах, ніжках качанів,
волотях, пошкоджують листки, качани, зерно. Пошкоджені стеб ла і качани у вітряну погоду надламуються і падають. Гусениця
жовто-сіра з рожевим відтінком і темною смужкою вздовж спини,
завдовжки 20-25 мм.
Метелик у розмаху крил 26-32 мм. У самки передні крила біло-
жовті або світло-коричневі з двома поперечними хвилястими ліні
ями, задні крила світліші.
У самців передні крила світло-коричневі або бурувато-сірі з блі
до-жовтими смужками, а задні – з світлою перев’яззю посередині.
Для боротьби з цим шкідником на початку і в період масового
відкладання яєць випускають трихограму (50-200 тис./га). У пері од масового розвитку гусениць при заселенні шкідником 10% рос
лин посіви обприскують інсектицидами: арріво, 25% к.е. (0,32 л/га);
децис, 2,5% к.е. (0,5-0,7 л/га), карате, 5% к.е. (0,2 л/га); штефесін
2,5% к.е. (0,5-0,7 л/га), шерпа, 25% к.е. (0,32 л/га).
Дротяники (ковалики) Еіаіегісіае.Жуки мають видовжене
тіло (7-14 мм), зверху від жовто- до чорно-коричневого кольору,
здатні підстрибувати, видаючи при цьому звук. Личинки (власне
дротяники) мають вузьке червоподібне тонке, циліндричне жорс
тке тіло, від жовтого до червоно-бурого кольору з трьома парами
однаково розвинутих ніг.
311
Зимують личинки в ґрунті на глибині від 25-35 до 70-90 см.
Навесні вони піднімаються у верхній шар (1-8 см) ґрунту, жив
ляться набубнявілим насінням, виїдаючи зародок та ендосперм,
пізніше сходи рослин. При сильному ураженні посіви зріджують
ся, іноді є потреба в їх пересіві. Вгризаючись у підземну частину
рослини, дротяники можуть завдавати шкоди впродовж всього лі
тнього періоду. Шкідливість дротяників підвищується в умовах
затяжної прохолодної весни. Найбільшої шкоди кукурудзі завда
ють личинки (дротяники) таких видів коваликів: темний, посівний,
смугастий, степовий, західний, широкий, блискучий. Хімічний за
хист полягає у передпосівній обробці насіння: промет 400,40%-й
мк.с. (25 л/т), гаучо, 70% з.п. (130 г на 100 тис. насінин), космос
250, т.к.с. (4,0 л/т), круізер 350, т.к.с. (6-9 л/т), семафор, 20% т.к.с.
(2,0-2,5 л/га). Під час сівби вносять флагман (2,5-3,0 л/га).
Чорниші (ТепеЬгіопШае)
Мідляк кукурудзяний – жук завдовжки 7-10 мм з овальним
чорним тілом. Личинки завбільшки до 20 мм, від сіро-жовтого до
жовто-коричневого забарвлення.
Мідляк широкогрудий – жуки великі (17-27 мм) чорні. Заба
рвлення личинок від жовтого до темно-жовтого, довжина до 40 мм,
ширина близько 5 мм.
Зимують жуки у ґрунті, у квітні виходять на поверхню. Яйця
відкладають у поверхневий шар ґрунту, починаючи з травня і до
кінця вегетації. Личинки виїдають порожнини у набубнявілому на
сінні, пошкоджують підземну частину стебел, паростки та корін
ня. У роки масового розмноження перед сівбою для обробки на
сіння використовують промет 400 (25 л/т).
Західний кукурудзяний жук (ВіаЬгоІіса ущгі/ега Ье Сопіе)
-новий карантинний шкідник.
Дорослі жуки виїдають пиляки волоті, вигризають смужками
листки. Личинки відроджуються в другій половині травня (за тем
ператури ґрунту понад 11 °С) і живляться корінням кукурудзи. Вони
білі з темно-коричневою головою і грудним щитком.
Жуки 4-5 мм завдовжки блідо-зеленувато-жовтого забарвлен ня з трьома темними поздовжніми смужками на надкрилках у са
мок. З ‘являються на посівах у період викидання волоті у кукурудзи.
312
Шведська муха (Охсіпеїіа /гіі)
Один з найпоширеніших шкідників кукурудзи. Шведська муха
відкладає яйця у фазі одного-двох листків. Личинки проникають у
стебло, спричинюють відставання рослин у рості, склеювання і
пошкодження листків, що ускладнює їх розгортання і викривлює.
Часто рослина у разі пошкодження точки росту може відмирати
повністю. Небезпека ураження збільшується в умовах тривалого
похолодання, що сповільнює ріст рослин.
Для знищення шкідників (дротяники, кукурудзяний метелик,
шведська муха, озима совка) на кукурудзі дозволено застосовува ти децис, децис форте, карате, дімілін, шерпа і штефесін (табл. 4.22).
Таблиця 4.22 – Інсектициди для знищення шкідників
кукурудзи
Назва препарату, діюча
речовина, фірма, країна
Норма
внесення
л, кг/га
Об’єкт, проти якого
обробляється
Регламент внесення
Децис, 2,5 к.е. (дельта
метрин, 25 г/л), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,5-0,7
Кукурудзяний
стебловий метелик,
бавовняна совка
Обприскування в період
вегетації не більше двох разів
не пізніше 20 днів до збирання
врожаю
Децис Форте, 12,5% к.е.
(дельтаметрин, 125 г/л),
ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,05-0,08
Кукурудзяний
стебловий метелик,
бавовняна совка,
попелиці
Обприскування в період
вегетації не більше одного
разу не пізніше 20 днів до
збирання врожаю
Дімілін, 25% з.п. (дифлу-
бензурон, 250 г/кг),
ф. Кромптон, Англія
0,09-0,12 Комплекс саранових
Суцільне обприскування в
період вегетації у фазі 8-10
листків кукурудзи не більше
одного разу
Карате Зеои 050 С8,
м.к.с. (лямбда-цигало
трин, 50 г/л), ф. Сингента,
Швейцарія
0,2
Стебловий
кукурудзяний
метелик
Обприскування в період
вегетації не більше одного
разу не пізніше 20 днів до
збирання врожаю
Флагман, 10% к.е.
(карбосульфан, 100 г/л),
ф. Агро Кемі, Угорщина
2,5-3,0 Грунтові шкідники,
дротяники
Внесення в грунт за
допомогою аплікатора під час
висіву з негайним загортанням
Шерпа, 25% к.е. (ципер
метрин, 250 г/л), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,32 Стебловий метелик,
бавовняна совка
Обприскування в період
масового виплоджування
гусені
Штефесін, 2,5% к.е.
(дельтаметрин, 25 г/л), ф.
Штефес Агро, Німеччина
0,5-0,7
Стебловий куку
рудзяний метелик,
бавовняна совка
Обприскування в період
вегетації не більше двох разів
не пізніше 20 днів до збирання
врожаю
313
• Збирання врожаю. Кукурудзу на зерно збирають при фізіологі
чній стиглості за вологості зерна не більшій за 35^Ю% зернозбира
льними комбайнами. До цієї фази нагромадження асимілянтів закін
чується, про що свідчить чорний прошарок (чорна точка) між зерном
і місцем прикріплення його до серцевини качана. “Чорна точка” з’яв
ляється через 55-60 днів після появи стовпчиків з приймочками
(волосся) на качані (рис. 4.1). Якщо вологість зерна не перевищує
30%, то качани відразу обмолочують зерновими комбайнами з при
стосуваннями (фото 4.3). Качани з вологістю зерна, меншою за 28%,
добре зберігаються в сапетках, на горищах, і за 6-8 тижнів їх воло
гість може знизитись до 20%. Качани з вологим зерном необхідно
підсушити. Проте, для зниження вологості з 35% до 14% на кожну
тонну зерна витрачають близько 30-50 кг рідкого палива.
х х
50-80 днів 55-60 днів
гівба поява волосся “чорна точка”
Рис. 4.1. Прогноз появи “чорної точки” у зерна кукурудзи
Може закладатись корнаж, що являє собою високопоживну
консервовану масу із подрібненого зерна (вологість 24—35%) або
подрібнених качанів кукурудзи підвищеної вологості (35^10%). Це
цінний корм для відгодівлі свиней. Качани подрібнюють дробар
ками і масу закладають в траншею. Подрібнена маса трамбуєть
ся, герметизується плівкою. При заготівлі корнажу важливо добре
3 14
подрібнити масу, не менш 80% повинно мати діаметр частинок
близько 3 мм. Найвищу якість корму одержують за вологості зер на 38% (36-40%). За такої вологості вміст цукру в зерні найви
щий. За вищої вологості зерна із засилосованої маси витікає бага то соку, а разом з ним втрачається цукор, тому корм стає кислим,
менш поживним.
За допомогою кормозбирального комбайна при вологості зер на 40-45% подрібнюють зерно і стрижні разом з листковою обгор
ткою і силосують. У тваринництві такий корм використовується
як концентрований.
Листостеблову масу зернової кукурудзи можна силосувати
разом з зеленою масою поукісних посівів, гичкою буряків тощо у
співвідношенні 2:1.
При біологічному рослинництві, після збирання зерна, подріб
нену листостеблову масу розстеляють на поверхні ґрунту. Піз
ніше її придисковують важкими боронами БДТ-7,0 і приорюють.
З допомогою оборотних плугів і трактора К-700 можна приорати
подрібнене кукурудзиння без попереднього дискування, при умові,
що глибина оранки становитиме більше 30 см, а плуг обладна
ний спеціальними обтікаючими передплужниками. Така техно
логія збирання забезпечує повернення значної кількості органіки
у ґрунт.
Наприкінці молочно-воскової стиглості, кукурудзу збирають на
силос комбайнами КС-2,6; КСК-100, Полісся-250, Е-281, Марал,
Ягуар (фото 4.4). Подрібнену до 2-3 мм (не більше 4 мм) масу
Фото 4.4.
Збирання
кукурудзи
на силос
315
Фото 4.5. Інтенсивне
трамбування
подрібненої силосної
, ‘ .
г- маси кукурудзи
силосують з наступним інтенсивним трамбуванням у траншеях
та вкривають плівкою, соломою. При якісному трамбуванні (фото
4.5) зменшується вміст повітря і відбувається кисломолочне бро
діння, якщо є більше повітря – у силосній масі проходить оцтове
бродіння, якість силосу низька. Важливо також подрібнити зерно
для кращого його засвоєння організмом тварин.
Для стабільного виробництва зерна слід усю силосну кукуру
дзу вирощувати за зерновою технологією. У світі немає посівів
кукурудзи на силос, вся вона вирощується на зерно і різниться
лише за характером використання врожаю.
• Кукурудза на силос. В останні роки гібриди кукурудзи вико
ристовуються як при вирощуванні зернової, так і силосної кукуру
дзи. При виборі гібридів для вирощування кукурудзи на силос не
обхідно враховувати такі чинники:
– висока врожайність зеленої маси, а також зерна, що дозво
лить надалі мати вибір – можливість збирати на силос або
на зерно;
– висока стійкість до вилягання і пошкодження шкідниками;
– втрати вологи вегетативною масою синхронні з зерном;
– висока якість силосу;
– твердість зерна менша, ніж у зернових гібридів.
При вирощуванні кукурудзи на зерно застосовують ранні стро ки сівби. Кукурудзу на силос теж необхідно сіяти рано, але допус
кається її висів на 5-7 днів пізніше, ніж кукурудзу на зерно.
316
Густота рослин залежить від багатьох чинників і може коливати ся в значних межах. Кількість рослин на 1 га залежить насамперед
від вибраного для вирощування гібриду. Загальний підхід при виро
щуванні кукурудзи на силос щодо встановлення норми висіву має бути
наступний: густота на 1 га має бути на 5000-8000 тис. рослин біль
шою ніж для кукурудзи на зерно, або такою ж, як і на зерно.
Необхідно враховувати, що густота посіву впливає і на якість
силосу, яка залежить в першу чергу від врожайності зерна. Над
мірна густота призводить до того, що багато рослин взагалі не
будуть утворювати качанів, їх розміри та кількість зерен в них
буде зменшуватись, вихід зерна, якість силосу, енергетична цін
ність корму будуть нижчими.
Рекомендована ширина міжрядь – 70 см.
• Заготівля якісного силосу. На якість силосу впливає багато
чинників. Важливо кукурудзу зібрати вчасно, щоб забезпечити
вміст сухих речовин в межах 30-35%. Якщо вміст сухих речовин
менше 28%, існує ризик утворення силосного соку, а якщо більше
3 5% – можуть виникати труднощі з ущільненням силосної маси.
Оптимальною фазою для збирання кукурудзи на силос є пері
од, коли вміст сухої речовини у зерні наближається до 60%. Зерно
при цьому стає твердим, а якщо розламати качан, то можна поба
чити знизу під зерниною, там, де вона кріпиться до стержня, чор ну точку. Це свідчить про припинення надходження пластичних
речовин у зернівку. Вологість зерна менше 35%.
Проте вміст сухих речовин в середньому в рослині може бути
дуже різним і залежить від кількості сухих качанів у загальній масі
(табл. 4.23). За низького вмісту сухих речовин у качанах та низь
кої частки сухих качанів – середній вміст сухої речовини буде скла
дати 25%. Навпаки, при високій частці сухих качанів у посівах та
високому вмісті сухої речовини в зерні, вміст сухої речовини в ці
лому в рослині може перевищувати 36%.
Важливою умовою нормального процесу молочнокислого бродін ня при силосуванні є достатня кількість водорозчинних вуглеводів
(цукрів). Якщо вміст цукрів менший 1,5% сирої маси, існує небезпека
неправильного напрямку процесу бродіння, що пов ‘язано з недостат
ньою кількістю цукрів для діяльності молочнокислих бактерій.
317
Таблиця 4.23 – Оцінка посівів для визначення
оптимального вмісту сухих речовин у кукурудзі
для заготівлі силосу*
Фізичний
стан
зерна
Частка качанів від маси рослини, %
Фізичний
стан
зерна
Низька-40% Середня – 50% Висока – 60% Фізичний
стан
зерна
Фізичний
стан
зерна
% сухої маси всієї рослини
ЗО молочно-
водянистий
21,4 24,6 26,5 22,5 25,4 27,9 23,7 26,2 28,3
35 молочно-
пстоподібний
22,3 25,8 29,0 23,8 27,0 29,8 25,4 28,3 30,7
40 тістоподібне,
без утворення
соку
23,1 26,8 30,2 24,8 28,4 31.5 26,9 30,1 32,9
45 зерно частково
тверде
23,7 27,7 31,3 25,7 29,6 33.0 28,1 31,7 34,8
50 зерно
переважно
тверде
24,2 28,4 32,2 26,5 30,6 34,2 29,2 33,1 36,5
55 зерно тверде 24,6 28,9 32,9 27,1 31,4 35,3 30,2 34,4 38,0
* Виділено оптимальний вміст сухих речовин для збирання кукурудзи на силос
Ущільнення маси під час силосування сприяє швидкому прохо
дженню першої аеробної фази силосування (коли втрачається ве
лика кількість сухої речовини і цукрів).
Недоліки ущільнення особливо проявляються після відкриття
силосних конструкцій. У цей час поверхня відбору (зрізу) контак
тує з киснем, при цьому проходить розкладання та втрата сухої
речовини та цукрів. Проникнення кисню повітря вглиб силосної
маси залежить від ущільнення. Кисень сприяє розвитку аеробних
плісняв та дріжджів. Це приводить до утворення шкідливих для
худоби речовин, значних втрат енергії. Індикатором значних втрат
якісних показників є розігрівання силосу.
Для якісного ущільнення силосної маси необхідно:
– вміст сухої речовини повинен становити 30-3 5%;
– довжина часток рослин після різки має бути 4-6 мм;
– структура кожної зернини повинна бути порушена, зернина
роздроблена;
– тиск на площу контакту повинен складати не менше 2 бар;
318 Вміст сухих речовин у качані, % Вміст сухих речовин у качані, % Вміст сухих речовин у качані, %
22-середній
26- солом’янистий
18- зелепий
22- 1 середній
26- солом’янистий
18- зелений
22- середній
26- солом’янистий
Вміст сухих речовин у
качані, %
– швидкість наповнення силосної конструкції повинна стано
вити: шар завтовшки 0,8 м за годину.
При силосуванні внаслідок молочнокислого бродіння відбува
ється консервування. Молочні бактерії використовують цукри, з
яких утворюється молочна кислота, що призводить до зниження
рН. Для зменшення розкладання вуглеводів та білків необхідно,
щоб рН фуражної маси, закладеної для зберігання, швидко
зменшився до величини 3,6-4,3 і утримувався на такому рівні
впродовж усього періоду зберігання силосу. Вміст молочної ки
слоти має становити 2% сирої маси або 6% сухої.
Вміст оцтової кислоти не повинен перевищувати 3,5%
сухої маси. Хоча утворення оцтової кислоти сприяє зниженню рН,
проте для цього втрачається більше сухої речовини, ніж для утво
рення молочної кислоти, а смакові характеристики силосу погір
шуються.
При розкладі молочної кислоти маслянокислими бактеріями
утворюється масляна кислота. Це призводить до великих втрат
енергії кормів, підвищується рН, погіршуються смакові властиво
сті силосу. Цей процес називають “псуванням силосу” внаслідок
діяльності шкідливих мікроорганізмів. Рекомендується, щоб вміст
масляної кислоти не перевищував 0,3% сухої речовини.
Оптимальний вміст етанолу повинен бути менше 1%.
Ферменти рослин та мікроорганізмів можуть розкладати білки
в силосі. Внаслідок цього утворюється аміак. Наявність аміаку в
силосі сприяє підвищенню буферності силосу і, таким чином, до
підвищення рН. Часто підвищення вмісту аміаку супроводжуєть ся зростанням концентрації масляної кислоти. Рекомендовано, щоб
вміст аміаку (N-N1/^ не перевищував 8-10% сухої речовини.
За сприятливих умов молочнокислі бактерії (гомоферменти)
активно розмножуються в силосі і майже без втрат переробля
ють цукри в молочну кислоту. Інші бактерії (гетероферменти) ра
зом з молочною кислотою утворюють також оцтову кислоту та
двоокис вуглецю.
Окрім корисних мікроорганізмів у силосі можуть розвиватися й
шкідливі – ентеробактерії. Присутність їх у силосі небажане, оскі
льки вони конкурують з молочнокислими бактеріями за цукри. Енте
робактерії перетворюють цукри в силосі частково у молочну кислоту,
319
а також в оцтову та спирт. Внаслідок їх діяльності виділяється вугле
кислий газ, а отже втрачається енергія поживних речовин корму. Ен-
теробактерії розкладають білки, що призводить до погіршення пожи
вної цінності кормів. За певних умов вони можуть утворювати ІІІКІДЛИВІ
сполуки – біогенні аміни. Також, внаслідок діяльності ентеробакте-
рій, можливе відновлення нітратів у нітрити з подальшим утворенням
дуже токсичних нітрозних сполук. Діяльність даної групи мікроорга
нізмів можна пригнічувати швидким зниженням рН.
Сучасна технологія силосування передбачає використання кон
серванту силосу мікробіологічної добавки 8і1а-Вас від компанії
Піонер. 8і1а-Вас складається з 6-ти ексклюзивних штамів приро
дних молочнокислих бактерій: ЬасІоЬасШш ріапіагат БЗМ 4784,
ЬасгоЬасіПш ріапіагат ОЗМ 4785, ЬасІоЬасШш ріапіагат 08М 4786,
ЬасІоЬасШш ріапіашт 08М 4787, ЬасІоЬасШш ріапіагат 4788,
Епіегососсш їаесіит ОЗМ 4788.
Ці молочнокислі бактерії стимулюють швидше і ефективне си
лосування, втрати при якому будуть на 5% менше, ніж якщо добав ку не використовувати. Головною умовою ефективного використання
цієї добавки є правильна технологія силосування. Інокулянт Зііа-Вас
ефективний як при низькому, так і при високому вмісті сухої речови ни в кормах. Калорійність корму завдяки застосування інокулянту
підвищується на 0,2-0,3 мДж/кг сухої речовини.
Особливості біологічної дії інокулянта полягають в тому, що
штами молочнокислих бактерій прискорюють процеси перетво
рення водорозчинних вуглеводів до молочної кислоти. При цьому
молочна кислота утворюється швидше, що сприяє прискоренню
зменшення рН силосної маси до оптимальних значень – 3,5—4,5.
При цьому стабільність рН силосу при зберіганні підвищується.
Внаслідок дії вказаних штамів мікроорганізмів зменшується
розвиток інших шкідливих мікроорганізмів родин Сіозггіашгп, Мисог,
Мопіііа, Азрег^іїшз, РепісШіигп. В результаті цього вміст пропіоно-
вої і оцтової КИСЛОТИ знижується майже в 10 разів порівняно з си
лосом, що приготований без використання інокулянту. Результа
том застосування інокулянту при силосуванні є:
• Зменшуються втрати сухої речовини.
• Підвищується загальна поживна цінність і вміст окремих по
живних речовин, в тому числі сирого протеїну.
320
• Підвищується стабільність зберігання і аеробна стабільність
силосу.
• Запобігається або зменшується нагрівання силосу після від
криття для згодовування.
• Запобігається утворення силосного соку.
• Підвищується поїдання і перетравлюваність силосу твари
нами.
• Підвищується продуктивність тварин.
Силосний інокулянт ЗІЬА-ВАС® підвищує молочну продуктив
ність корів. Так, наприклад, на 1 т звичайного силосу надій молока
корів становить 318 л, а при годівлі силосом із застосуванням іно
кулянту надій збільшувався до 349 л. Годівля силосом із застосу
ванням силосного інокулянту 8ІЬА-ВАС® збільшує щоденний при
ріст у бичків на відгодівлі на 75 г на добу і становить 1329 г.
Основні показники якісного силосу наведено в табл. 4.24.
321
Таблиця 4.24 – Основні показники якісного силосу та фактори, що на них впливають
Показники якісного силосу
Фактори, що впливають, та наслідки їх впливу
на процеси бродіння і годівлю
Показник Типові значення для
якісного силосу
Основні фактори, що сприяють
підвищенню якості
Фактори, що впливають, та наслідки їх впливу
на процеси бродіння і годівлю
Суха
речовина, % 28-40%
Агрономічні фактори (тривалість
прив’ялення, строки сівби, внесення
азотних добрив, підбір сортів
Занадто низький вміст сухих речовин – утворення
силосного соку
рн <4,0 до 4,7 (залежно від вмісту сухої речовини) Використання добавки ЗІЬА-ВАС”. Висока якість фуражу для силосування і правильна техніка силосування. Дуже високе значення рН вказує на погане проходження силосування (бродіння), що призводить до погіршення поїдання корму. Бродильні кислоти, (% сирої маси) Молочна кислота >1,8.
Оцтова кислота <1,0.
Масляна кислота <0,1
Використання добавки 8ІСА-ВАС”.
Високоякісна фуражна маса і
правильна техніка силосування.
Високий вміст молочної кислоти вказує на ефективне
бродіння. Високий вміст оцтової кислоти вказує на
бродіння з великими втратами сухої речовини. Високий
вміст масляної кислоти свідчить про активність клостридій
– втрати сирого протеїну і зменшення поїдання кормів
Шкідливі для
бродіння
організми
(КВЕ/г сирої
маси)
Максимально допустимі
значення:
< 100000 дріжджі
<10000 плісняви
Густота заселення силосу
мікроорганізмами.
Хороша техніка силосування (перш
за все ущільнення і вкриття).
Висока кількість дріжджів вказує на ризик наступного
нагрівання. Висока щільність плісняв погіршує гігієнічні
показники силосу, можливе утворення мікотоксинів, що
залежить також від видового складу плісняв.
Втрати,%
нетто енергії 4-10%
Використання засобу ЗІЬА-ВАС*”.
Висока якість фуражної маси перед
силосуванням і правильна техніка
силосування.
При використанні добавки 5И.А-ВАС” втрати
зменшуються приблизно на 5%.
Нагрівання
при відборі
на годівлю,
години
На стресовій моделі
Хонінга залишається
стабільним протягом
72 годин
Рекомендована щільність бактерій в
масі для силосування.
Хороша техніка силосування –
ущільнення, вкривання.
Можливі великі втрати нетто енергії.
За певних умов зменшується поїдання корму.
Ущільнення 230 кг сухої маси/м” при
28% сухої маси.
270 кг сухої маси/м” при
33% сухої маси
Вміст сухої речовини.
Розмір часток рослини після
подрібнення.
Техніка силосування.
Недостатнє ущільнення збільшує ризик наступного
нагрівання, що призводить до значних втрат.
Калорійність,
МДж МЕ/кг
сухої маси
Залежить від виду
фуражної культури
Використання добавки ЗІ1.А-ВАС™
Висока якість фуражу для силосуван ня та хороша техніка силосування.
В результаті використання добавки ЗІЬА-ВАС”” вміст
енергії в кормі підвищується до 0,6 мДж МЕ/кг сухої маси.
Таблиця 4.25 – Технологічна схема вирощування кукурудзи за інтенсивною технологією.
Урожайність зеленої маси – 450 ц/га. Урожайність зерна – 75 ц/га. Площа 1 га.
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних
ресурсів: пальне, добрива,
отрутохімікати та ін.
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1. Внесення аміачної селітри га 1 30 1 МТЗ-80 + МВД-900
Аміачна селітра 1 ц=100 грн.
4 л х 3 грн. = 12 грн.
10 123
2. Лущення стерні га 1 20 1 Т-150-К + БДТ-7 15 л х 3 грн. = 45 грн. 20 66
3.
Сівба післяжнивних культур
(Гірчиця біла, редька олійна та
ін.)
га 1 15 2 МТЗ-80/82 + СЗУ-3,6
8 л х 3 грн. = 24 грн.
Насіння 20кг х 3грн.= 60 грн.
20 106
4.
Перевезення, навантаження і
внесення мінеральних добрив
А. Суперфосфат
Б. Хлористий калій
Ц
ц
Ц
8
3
5
32
32
1
1
1
Транспортний засіб
ПЗ-0,8 х 2 рази
МТЗ-80 + МВД-900
МТЗ-80 + МВД-900
4 л х 3 грн. = 12 грн.
7 л х 3 грн. х 2 = 42 грн.
4 ц х 70 = 280 грн.
2цх90грн . = 180 грн.
20
20
20
577
5. Придисковування сидератів га 1 20 1 Т-150-К +БДТ-7 15 л х 3 грн. = 45 грн. 20 66
6. Оранка на Н = 26-28 см га 1 10 5 К-700 + ПЛН-8-40 22 х 3 грн. = 66 грн. 40 101
Разом по осінньому циклу робіт 13 866 170 1049
7.
Весняна культивація (закриття
вологи)
га 1 ЗО 2
Т-150К + СП-11 +
2КПС-4
15 л х 3 грн. = 45 грн. 20 67
8.
Внесення аміачної селітри
по 4 ц/га
га 1 32 2 МТЗ-80 + МВД-900
4 л х 3 грн. = 12 грн.
селітра 4ц х 100грн.=400 грн
10 436
Одиниця виміру
Обсяг робіт
Норма виробітку
Тарифна ставка,
| грн/га
Амортизація та
непередбачені
витрати, грн.
Всього витрат по
виду робіт, грн.
Продовження табл. 4.25
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
9.
Передпосівний обробіток
грунту
га 1 25 2 Т-150 + ЛК-4 18л х 3 грн. = 54 грн. 20 76
10. Сівба кукурудзи га 1 13 3 МТЗ-80 + СУПН-8
5 л х 3 грн. = 15 грн.
насіння-200 грн.
нітроамофоска 1 ц-
150 грн.
15 388
11. Коткувати посівів га 1 40 1 МТЗ-80+ КВГ-7 Зл х 3 грн. = 9 грн. 10 20
12. Підвезення води Ц 5 – 1 Газ-53 бочка 6 л х 3 грн. = 18 грн. 10 29
13. Внесення гербіцидів га 1 зо 4
МІЗ-80/82 + ОП-2000
“Тітус” + Тренд
50 г/га+200 мл/га
4 л х 3 грн. = 12 грн.
Тренд — 6 грн.
Тітус – 165 грн.
10 197
Разом з циклу робіт по догляду за посівами 15 1098 100 1213
ЗБИРАНН Я КУКУРУДЗ И Н А ЗЕРН О
14. Пряме комбайігування га 1 15 10 “Домінатор” з приставкою ЗО л х 3 грн. = 90 грн. 50 150
15. Транспортування зерна т 1 7,5 5 Транспортний засіб 10 л х 3 гри. =3 0 гри. 15 50
16. Очистка зерна т 8 – 2 ОВП-20 електроенергія – 30 грн. 10 42
17. Сушіння зерна т 7,5 –
2 сушилка 30 л х 3 грн. = 90 грн. 10 102
Разом по збиранню 19 240 85 344
Разом по технології 47 2204 355 2606
Закінчення табл. 4.25
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
ЗБИРАННЯ КУКУРУДЗИ НА СИЛО С
18. Скошування кукурудзи га 1 8 6 КСК-100 25 л х 3 грн. = 75 грн. 100 131
19. Відвезення зеленої маси т 1 45 5 ГАЗ-53 самоскид 40 л х 3 грн. = 120 грн. 25 150
20. Підгортання зеленої маси т 45 1 ДТ-75 бульдозер 10 л х 3 грн. = 30 грн. 10 41
2 1. Трамбування силосу в ямі т 45 1 К-700 5 л х 3 грн. = 15 грн. 5 21
22.
Підвезення соломи для
вкривання і на дно ями
т 3 1
ПЗ-0,8 МТЗ-80
з причепом
5 x 3 грн. = 15 грн.
5 x 3 грн. = 15 грн.
10 41
2 3.
Ручні роботи по укриванню ями і
дотримання чистоти закладки
силосу
год. 7 5 Д ва працівники 10 грн. 15
Разом по збиранню 19 2 80 100 399
Разом по технології 47 2244 370 2661
КОНТРОЛЬН І ПИТАНН Я
1. Історія і поширення кукурудзи.
2. Біологічні особливості кукурудзи.
3. Дати характеристику підвидів кукурудзи.
4. Назвати попередники кукурудзи.
5. Особливості основного і передпосівного обробітку.
6. Внесення фосфорних і калійних добрив під кукурудзу.
7. Удобрення кукурудзи азотними добривами.
8. Вапнування ґрунтів.
9. Внесення мікроелементів.
10. Потреба різних культур у мікроелементах.
11. Застосування регуляторів росту.
12. Способи сівби кукурудзи.
13. Препарати для протруювання насіння.
14. Глибина загортання насіння.
15. Строки сівби кукурудзи на зерно і силос. ,
16. Норма висіву кукурудзи. •
17. Догляд за посівами кукурудзи.
18. Строки проведення і глибина розпушення міжрядь.
19. Боротьба з бур’янами хімічним методом.
20. Хвороби кукурудзи.
21. Шкідники кукурудзи, інсектициди для захисту від них.
22. Збирання кукурудзи на зерно і силос.
23. Особливості заготівлі якісного силосу.
24. Скласти технологічну схему вирощування кукурудзи на
зерно.
ЗАДАЧ І
4.1. При сівбі кукурудзи з міжряддями 70 см відстань між рос
линами становить 18 см. Яка густота рослин на 1 га?
4.2. Визначити біологічну врожайність кукурудзи на зерно, якщо
густота рослин становить 70 тис./га. На 1 рослину припадає
1 качан, у кожному качані є 500 зерен з масою 1000 шт. –
200 г.
326
4.3. Яка густота рослин кукурудзи за сівби з міжряддями 70 см,
якщо відстань в рядку між рослинами становить 40, 30, 25
18 см.
4.4. Встановити відстань між рослинами в рядку, якщо густота
рослин становить 80 тис./га.
4.5. На 1 га необхідно висіяти 70 тис. схожих насінин кукурудзи.
Схожість насіння 95%, чистота 99%. Яка норма висіву
(кг/га) за маси 1000 насінин 210 г?
4.6. Визначити масу 1000 зерен за врожайності 70 ц/га при гус
тоті 60 тис./га. На кожній рослині було по 1 качану, а в кож
ному качані по 550 зерен.
4.7. Кукурудза посіяна з міжряддями 70 см. На 1 м довжини
рядка розміщується 4 насінини. Маса 1000 насінин – 220 г.
Вирахувати норму висіву.
4.8. Визначити потребу в насінні для сівби на площі 100 га, якщо
на 1 м довжини рядка висівають 5,5 насінин, а маса 1000
насінин становить 250 г.
4.9. Яка забезпеченість кормової одиниці зерна кукурудзи пере
травним протеїном, якщо в 1 кг зерна міститься 100 г про
теїну, а його перетравність становить 86%?
327
5 . ГОРО Х
Горо х
посівни й
РІ8ШІ 1 8аТЛУШЇ 1
Горо х польови й
(пелюшка )
РІ8ш п агуепз е
ЗНАЧЕННЯ
Горох забезпечує найвищу врожайність серед зернових бобо
вих культур – 30-50 ц/га. У кращих фермерських господарствах
країн Західної Європи урожайність зерна гороху досягає 100 ц/га.
Немає іншої зернобобової культури, яка б в Україні замінила
горох. Це пояснюється його цінними продовольчими і кормовими
якостями та високою врожайністю, сприятливими ґрунтово-кліма
тичними умовами вирощування.
Зерно гороху містить 20-35% білка, крохмаль, цукри, жир, віта
міни (А, Вр В,, В6, С, РР, К, Е), каротин, мінеральні речовини (солі
калію, кальцію, марганцю, заліза, фосфору) – у цьому цінність його
не тільки як харчового (високі смакові якості), а й дієтичного, лі
кувального продукту. Він сприяє виведенню солей з організму, ко
рисний хворим на серце. У 100 г його зерна міститься 491 ккал (в
100 г пшениці 457 ккал). Білка приблизно стільки ж, як і в сирому
м’ясі. В 1 кг зерна гороху міститься 1,17 к.о.; 180-240 г перетрав
ного протеїну; 15,2 г лізину; 3,2 г метіоніну; 2,3 г цистину і 1,6 г
триптофану та ін. У зеленому горошку і недостиглих бобах (ово
чеві сорти), що використовуються як сировина при виробництві
консервів, міститься до 25-30% цукру.
328
Горохове борошно використовують при виробництві концент
рованих кормів. Тваринам згодовують також зелену масу, сіно,
солому, кормова поживність яких завдяки високому вмісту білка
значно вища, ніж злакових культур.
Зернобобовим належить особлива роль у розв’язанні білкової
проблеми. Це головне джерело збалансованого за амінокисло
тами, найдешевшого, екологічно чистого білка. За зоотехнічними
нормами для повноцінної годівлі тварин вміст перетравного про
теїну в одній кормовій одиниці має становити 110-120 г. Фактично
є на 20-35% менше. Дефіцит білка є основною причиною переви
трат корму, низької продуктивності в тваринництві. Зерно зерно
бобових культур містить 200-300 г перетравного протеїну з роз
рахунку на одну кормову одиницю, а зелена маса – 150-200 г. За
рахунок зернобобових потреби тваринництва в протеїні задоволь
няються на 70-75%. За енергетичною цінністю наближаються до
ячменю, трохи поступаючись зерну кукурудзи.
Крім багатого на білок зерна, ці культури дають високоякісне
сіно, сінаж, зелену масу, полову і солому.
Горох є цінним компонентом для однорічних трав. Його зелена
маса добре підходить для використання на сидерати.
Агротехнічне значення гороху полягає в тому, що він збагачує
грунт цінною органічною масою і азотом, поповнює орний шар фос
фором, калієм, кальцієм, є добрим фітосанітаром, покращує струк
туру ґрунту і підвищує його родючість. Залежно від рівня врожайно
сті залишає з соломою і рослинними рештками орієнтовно 60-90 кг/
га азоту, 15-25 кг/га фосфору, 20-30 кг/га калію. Коренева система
гороху характеризується високою засвоювальною здатністю,
використовує елементи живлення з важкорозчинних сполук. Горох
підвищує рухомість фосфору в ґрунті, а це поліпшує фосфорне жив
лення наступних культур. Він є одним з кращих попередників для
більшості культур сівозміни і цінним сидеральним добривом.
Горох можна вирощувати без застосування азотних добрив, на
долю яких припадає до 30% енергозатрат в інтенсивних технологі
ях. Необхідно враховувати, що коефіцієнт використання азоту з мі
неральних добрив становить лише 50-80%, тобто значна частина їх
забруднює нітратами ґрунтові води, а біологічний азот повністю
утилізується живими організмами. З урожаєм зерна гороху 30 ц/га
329
виноситься з ґрунту 150 кг азоту. Оскільки азотних добрив не вно
симо, то таким чином економиться понад 4 ц аміачної селітри.
ІСТОРІ Я І ПОШИРЕНН Я
Горох – одна з найдавніших сільськогосподарських культур.
Існує версія, що батьківщиною посівного гороху є Іран, Турк
менистан, де вирощують його дрібнонасінні види. Крупнонасінний
горох із давніх давен (за 4-6 тис. років до н. е) вирощували на
землях сучасної України, що доведено археологічними знахідка
ми. Відомий в українській мові вислів про давність події – “це було
ще за царя Гороха”, теж свідчить про широке культивування горо ху у древні віки. Сучасна територія України за Ю. Канигіним є
центром походження не тільки гороху, а й багатьох інших культур.
Чимало культур було завезено до нас після відкриття Америки.
Горох є однією з небагатьох культур, які здійснили зворотній шлях і
підкорили Новий Світ. Свідченням того є обсяги посівних площ і
виробництва зерна гороху в Канаді (табл. 5.1). Загальна посівна
Таблиця 5.1 – Площа посіву, урожайність і виробництво
гороху у світі та окремих країнах у 1998 році
Країна Площа посіву, Урожайність, Виробництво зерна,
млн. га ц/га млн. т
У світі, всього 6,9 19,1 13,2
Україна 0,47 23,0 1,08
Австралія 0,30 11,5 0,34
Бельгія 0,002 41,7 0,01
Великобританія 0,08 37,9 0,3
Данія 0,1 20,0 0,2
Ефіопія 0,18 9,1 0,17
Індія 0,88 8,4 0,74
Канада 1,08 21,7 2,34
Китай 0,75 16,5 1,24
Нідерланди 0,001 50,0 0,05
Росія 0,95 8,1 0,77
США 0,13 23,8 0,30
330
площа гороху в 1998 році становила 6,9 млн. га, а виробництво зерна
у світі 13,2 млн. га при середній урожайності 19,1 ц/га. Горох є осно
вною зернобобовою культурою в Європі. Середній урожай його в
Англії, Франції сягає 45 ц/га. У Англії багато фермерів одержує по
50-55 ц/га, в Голландії, Франції – до 70 ц/га. У Франції створено
клуб фермерів, що досягай 100-центнерних урожаїв гороху. Україна
займає третє місце в світі за виробництвом зерна гороху.
Серед зернобобових культур горох в Україні займає найбільші
посівні площі. Його посіви становили 1,2-1,6 млн. га, проте в останні
роки площа зменшилась до 500 тис. га (табл. 5.2). В Україні уро
жайність гороху менша, але окремі господарства при вирощуванні
за інтенсивними технологіями збирають по 40-50 ц/га.
Таблиця 5.2 – Площа посіву, урожайність і виробництво
гороху в Україні
Роки Площа посіву,
тис. га
Урожайність,
ц/га
Виробництво зерна,
тис. т
1992 1148,2 24,2 2775,7
1993 1134,0 24,1 2731,0
1994 1088,9 22,7 2470,0
1995 970,7 14,2 1376,0
1996 731,5 13,5 985,0
1997 576,3 15,6 901,2
1998 472,9 22,9 1085,3
2003 337,6 11,0 371,2
2004 258 24,6 636,3
• Хімічний склад зерна. Крім високого вмісту білка (25-50%),
зерно бобових містить близько 50% вуглеводів, 2-4% мінераль
них речовин, 1-3% жиру (у сої до 26%), вітаміни А, Вр В2, В6, С, Е,
К, РР та ін. (табл. 5.3). Вміст білка визначається не тільки сор
том і районом вирощування, але й умовами, що створені для сим
біотичної фіксації азоту з повітря. Тому коливання вмісту білка у
зерні однієї і тієї ж культури може бути значним.
331
Таблиця 5.3 – Хімічний склад зерна гороху порівняно
з іншими зернобобовими культурами
Культура Білок Вуглеводи Жир Клітковина Зола
Горох 20-35 30-50 1,3-1,5 3,0-6,0 2,0-3,1
Кормові боби 25-35 50-55 1,0-1,3 3,4-6,0 2,6-4,1
Соя 30-50 20-32 13-26 2,9-11,0 4,5-6,8
Квасоля 22-32 50-60 2,3-3,6 5,0-7,1 2,5-4,6
Люпин 30-48 17-39 3,7-14,0 11,0-18,0 2,5-4,0
Чина 25-34 24-25 0,5-1,2 4,0-5,4 2,5-3,0
Сочевиця 22-36 47-60 0,6-2,1 2,4-4,9 2,0-4,4
Нут 18-34 47-60 4,0-7,2 2,4-12,0 2,5-4,9
Таблиця 5.4 – Вміст незамінних амінокислот у насінні
гороху та інших зернобобових культур, г/кг сухої речовини
Назва
амінокислоти
Соя Люпин
жовтий
Чина Кормові
боби
Горох
польовий
Горох
посівний
Лізин 21,9 15,9 17,2 13,9 15,2 13,4
Метіонін 4,6 4,6 4,3 3,1 3,2 2,6
Цистин 4,6 4,2 2,6 4,8 2,3 2,4
Аргінін ‘ 25,6 34,2 22,7 17,2 17,3 14,2
Лейцин 41,0 37,4 31,6 24,7 22,0 20,5
Фенілаланін 16,0 15,5 10,0 6,2 9,0 9,5
Треонін 12,6 14,1 11,8 9,8 7,5 8,4
Валін 16,0 12,7 12,6 9,3 10,0 8,5
Триптофан 3,6 2,1 2,9 1,6 1,6 1,1
Гістидін 8,0 10,9 6,3 7,2 7,3 7,1
Сума 10-ти
незамінних
амінокислот
154 152 122 97 95 88
332
Білок зернобобових культур багатий найважливішими незамін
ними амінокислотами, що необхідні для людського організму – лі
зин, триптофан, валін, аргінін та ін. (табл. 5.4).
У зерні майже всіх зернобобових містяться різні антипоживні
речовини (інгібітори ферментів – зокрема трипсини, алкалоїди
тощо). Більшість цих речовин білкової природи, їх можна інактиву-
вати за допомогою термічної обробки.
СИМБІОТИЧНА АЗОТФІКСАЦІЯ
Переважна частина білка в зерні і зеленій масі рослин утворю
ється за рахунок азоту повітря, який фіксується за допомогою бу
льбочкових бактерій, що розміщуються на кореневій системі. Ба
ктерії являють собою папочки, у вільному стані аероби, що не
здатні фіксувати азот. Фіксація азоту в природі відбувається вна
слідок складного процесу взаємодії між бактеріями і рослиною.
Рослина за допомогою фотосинтезу акумулює сонячну енергію і у
вигляді хімічно зв’язаної енергії вуглеводів постачає нею бактерії,
які, в свою чергу, забезпечують 50-90% потреби рослини в азоті.
Встановлено, що на одному гектарі зернових бобових куль
тур фіксується від 100 до 400 кг азоту повітря. Найбільш проду
ктивно засвоює атмосферний азот люпин – 300-400 кг/га, кор
мові боби і соя – до 250 кг/га, горох – 100-200 кг/га, чина і
сочевиця – 90-120 кг/га, квасоля і нут – 30-50 кг/га. Є дані веге
таційних дослідів, де фіксація азоту зростала до 800 кг/га. За
своєний азот виноситься урожаєм зерна, але 25-^10% азоту зали
шається в ґрунті з органічними рештками рослин.
Для того, щоб бульбочкові бактерії працювали найефективні
ше, необхідно створити їм оптимальні умови життєдіяльності. Вони
наступні:
1. Симбіоз дуже чутливий до реакції ґрунтового розчину. На
кислих ґрунтах (рН < 5,0) бульбочки формуються погано. Дещо
стійкіші до кислого середовища бактерії люпину. Вапнування є
важливим заходом інтенсифікації азотфіксації. Разом з тим лужне
середовище засолених ґрунтів теж несприятливо впливає на сим
біоз. Найбільш сприятливі (за винятком люпину) для бульбочко
вих бактерій ґрунти з рН = 6,0-7,4.
333
2. Умови фосфорного і калійного живлення теж сильно впли
вають на симбіоз. Нестача калію, і особливо фосфору, різко зни
жує азотфіксацію. Необхідно дотримуватись правильного співвід
ношення фосфору і калію, вносити ці елементи для забезпечення
запланованого врожаю. Надмірна кількість азоту в ґрунті пригні
чує як формування бульбочок, так і азотфіксацію.
Горох може не формувати бульбочки, якщо сіяти його після
інтенсивно удобрених цукрових буряків чи кукурудзи, по удобре
ному чорному пару. В таких умовах рослини використовують мі
неральний азот з ґрунту.
3. Необхідно створити оптимальні умови для аерації ґрунту і
забезпечення вологою. Важкі, запливаючі глинисті ґрунти мало
придатні для вирощування зернобобових культур. Бульбочки не
утворюються у сухому ґрунті, коли вологість на початку вегетації
менша 50-60% від повної польової вологоємкості. Нестача вологи
у пізніші фази росту може призвести до відмирання бульбочок.
Надлишкова вологість, за винятком тривалого затоплення, менш
шкідлива, ніж нестача вологи. Оптимальний інтервал вологості для
розвитку бульбочок і азотфіксації перебуває в межах 60-80% від
повної вологоємкості ґрунту.
4. Важливо забезпечити потребу рослин у мікроелементах.
Вони входять до складу ферментної системи, що забезпечує симбі
оз. Найбільше необхідні молібден, бор, магній, залізо, кобальт.
Так, молібденові добрива сприяють збільшенню кількості і розмі
рів бульбочок, можуть підвищувати інтенсивність азотфіксації у
десятки разів в розрахунку на одну рослину.
5. У ґрунті, де висівається бобова культура, повинна місти
тись достатня кількість бульбочкових бактерій, специ
фічних для даного виду. Якщо бактерії в ґрунті відсутні, необхід но насіння обробляти спеціальними бактеріальними препаратами
(ризоторфін, нітрагін, бактеріальне добриво). Нітрагінізація зерно
бобових культур особливо ефективна при висіві їх у нових районах
вирощування, або після тривалої перерви в їх висіванні. Приріст
урожаю від обробітку бактеріальними добривами сягає 30-40%,
особливо якщо не вносити азотні добрива.
Якщо створити добрі умови для азотфіксації, бульбочки набу
вають рожевого забарвлення. Якщо бульбочки мають сіре чи
334
зеленкувате забарвлення, то азотфіксація в них не відбува
ється. Бульбочки починають формуватися при утворенні другої
пари листочків. До цього часу рослина використовує азот з сім’я
долей насінини і рухомі сполуки його в ґрунті. У фазі двох-трьох
листків починається симбіотична фіксація атмосферного азоту,
максимуму вона досягає у фазі бутонізації – початку цвітіння і
сповільнюється до фази наливу зерна.
Необхідно відмітити, що при внесенні мінерального азоту, ро
слини залюбки переходять на його споживання і бульбочки не
утворюються. Азот мінеральних добрив є інгібітором азо
тфіксації. Тому рекомендації щодо внесення більших чи мен
ших норм добрив при вирощуванні зернобобових культур є до
сить суперечливими. Навіть стартові дози азоту можуть
негативно впливати на формування бульбочок. Необхідно повні
стю використати надзвичайно важливу природню властивість
бобових до симбіозу, що дасть змогу вирішити важливі економі
чні та екологічні проблеми.
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Горох холодостійка, відносно ма-
ловимоглива до тепла культура. Насіння починає проростати за
температури 1-2°С. Проте біологічний мінімум для одержання
дружніх сходів гороху становить 4-5°С. За нижчої температури
сходи з’являються лише через 15-25 днів, знижується польова
схожість та енергія росту рослин. З підвищенням температури до
10°С насіння проростає швидше, сходи з’являються за 5-7 днів.
Сходи можуть витримувати приморозки до мінус 5-7°С. Стійкіші
до морозів кормові сорти (пелюшка). Оптимальна температура
для утворення вегетативних органів гороху – 12-16°С, генератив
них – 16-20°С. Температура понад 26°С негативно впливає на ве
личину і якість урожаю.
• Вимоги до вологи. До вологи горох вимогливий. Для на
бубнявіння і проростання насінню потрібно 110-115%, а мозкових
сортів до 150% води від його маси. Найкращі умови для росту
335
складаються при випаданні 450-600 мм за рік, а вологість ґрунту
становить 70-80% найменшої вологоємкості. Найбільш вимогливі
рослини гороху до забезпечення вологою у фазі бутонізації, цвітін ня і формування бобів.
У посушливі роки тривалість вегетації гороху може скоро
чуватись у півтора рази. Найстійкіші проти посухи ранньостиглі
сорти, які встигають сформувати урожай, використовуючи зимові
запаси вологи в ґрунті. Разом з тим, надмірна вологість під час
цвітіння і утворення плодів призводить до надмірного росту веге
тативної маси, взаємозатінення рослин, внаслідок чого насіння
формується дрібним.
За посухостійкістю горох переважає боби, вику і люпин, але
поступається сочевиці, нуту і чині. Незважаючи на те, що горох
не належить до посухостійких культур, його можна вирощувати у
відносно посушливих умовах. Це можливо завдяки глибокому про
никненню добре розвинутої стрижневої кореневої системи. Транс
піраційний коефіцієнт 400-600. Внесення фосфорних і калійних до
брив скорочує витрати води на 6-10%.
• Вимоги до світла. Горох – світлолюбна культура і належить
до рослин довгого дня. Недостатня кількість світла дуже пригні
чує його розвиток. Стебла витягуються, вилягають, слабше роз
вивається коренева система, менше зав’язується плодів, змен
шується врожайність. Фотоперіодична реакція гороху тісно
пов’язана з спектральним складом світла. У світлі довгого дня
переважають довгохвильові промені, що сприяє прискореному роз
витку гороху, значно підвищує його врожай.
• Вимоги до ґрунту. Горох – культура високородючих ґрун
тів. Найвищі врожаї одержують на чорноземах, сірих лісових і
окультурених дерново-підзолистих ґрунтах. Реакція ґрунтового роз
чину (рН 6,8-7,4) має бути нейтральною. В ґрунті повинно бути
достатньо гумусу, вапна, фосфору, калію та мікроелементів молі
бдену і бору. На важких, дуже щільних і кислих ґрунтах коренева
система розміщується неглибоко, пригнічується життєдіяльність
бульбочкових бактерій. Непридатні для вирощування гороху важ
кі, глинисті, кислі, перезволожені ґрунти. На легких, бідних ґрун
тах горох посівний забезпечує низьку врожайність, вони більш при
датні для вирощування гороху польового (пелюшки).
336
МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Горох посівний (Різит заііушп) належить до родини бобових
(РаЬасеае). Коренева система у нього стрижнева. Головний ко
рінь, що проникає на глибину 1,0-1,5 м, розгалужується і утворює
багато бічних корінців, що розміщуються в орному, добре удобре
ному і розпушеному шарі ґрунту. На коренях формуються бульбо
чки, що засвоюють азот з повітря і синтезують фізіологічно-акти
вні речовини. Коренева система гороху характеризується значною
кислотністю кореневих виділень, що забезпечує розчинення важ
корозчинних добрив, зокрема фосфатів.
Стебло у зернобобових тра
в’янисте, різної міцності. У горо ху стебла нестійкі проти виляган ня і схильні до розгалуження.
Стебло буває простим, коли кві
тки і плоди на ньому розміщені
рівномірно, і штамбовим – плос ко розширеним у верхній частині
із зближеними вузлами, квітками
та плодами; таке стебло легко
вилягає.
Листок у гороху парнопір-
частий, складається з черешка і
1^1 пар листочків, закінчується
Фото 5.1. Напівбезлисті вусиками. Листочки цілокраї або
(вусаті) сорти гороху переривчасто зубчасті. Прилист ки великі напівсерцеподібні з рів
ними або зазубреними краями. Можуть бути в основі листка за
барвлені антоціаном (у пелюшки).
Зараз створені сорти гороху напівбезлисті (немає пар листо
чків, але є прилистки) і безлисті або вусаті (немає ні листочків, ні
прилистків). Ці сорти характеризуються високою стійкістю до
вилягання, мають високу продуктивність за рахунок кращого ви
користання фотосинтезуючим апаратом енергії сонця, придатні
для збирання прямим комбайнуванням (фото 5.1).
337
Квітка метеликового типу. Віночок складається з п’яти пелю
сток. Забарвлення квіток від білого до червоного і фіолетового.
Квітки розміщуються по одній чи дві у пазусі листка. Вся рослина
покрита восковим нальотом.
Плід – біб різної величини, форми і забарвлення. Боби мають
6-8 насінин. Горох має розтягнутий період цвітіння, внаслідок чого
перед збиранням боби на нижній частині стебла повністю достиг
лі, а на верхній – зелені, можуть бути навіть квітки. Після дости
гання боби розтріскуються і дозріле насіння випадає. В останні
роки створюються сорти, боби в яких не розтріскуються.
• Фази росту. У гороху відмічають такі фази росту: проростання,
сходи, гілкування стебла, бутонізація, цвітіння, формування бобів,
достигання, повна стиглість. Більш практичне значення мають фази
сходів, бутонізації, цвітіння і достигання.
ЕТАПИ ОРГАНОГЕНЕЗУ
Фазам росту і розвитку відповідають певні етапи органогенезу,
всього їх дванадцять (за Ф.М. Куперман і Е.І. Ржановою, 1982).
Перший етап (фаза проростання насіння) триває від сівби до
появи сходів. Агротехнічними заходами можна підвищити польо ву схожість, густоту стояння рослин. Для цього необхідно посіяти
в оптимальні строки високоякісним насінням, на необхідну глиби ну у вологий ґрунт з встановленою (залежно від сорту, маси 1000
насінин, лабораторної схожості) нормою висіву.
Другий етап (фаза сходів) характеризується формуванням і
розвитком листків і міжвузлів, ростом їх у довжину. Починається з
появою сходів, закладаються бокові бруньки у пазухах листків
(табл. 5.5). У цій фазі важливо провести боротьбу з бур’янами і
шкідниками, зокрема з бульбочковим довгоносиком. Під час про
ростання горох не виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту.
Третій етап (фаза інтенсивного росту). Рослини швидко рос
туть, закладаються меристемні горбики майбутніх суцвіть.
Четвертий етап (фаза інтенсивного росту). У пазухах лист
ків формуються зачатки суцвіття і квіток. За сприятливих умов
росту утворюється максимальна кількість суцвіть та квіток.
338
Таблиця 5.5 – Фази росту, розвитку, етапи органогенезу
гороху (за Ф.М.Куперман і Е.І.Ржановою)
Фази росту і
розвитку
Етапи
органогенезу
Елементи
продуктивності
Проростання
насіння
І. Формування конуса
наростання і зародкових
бруньок переважно за рахунок
поживних речовин сім’ядоль
Польова схо
жість, густота
стоянн я
рослин
Сходи
II. Утворення листків, вузлів
і міжвузлових стебел, закла
даються бокові бруньки у
пазухах листків
Кількість
Інтенсивний
ріст
III. Закладаються
меристемні горбики
Бутонізація
І ЦВІТІНН Я /и і
Формування і
достигання
насіння
IV. Диференціація
суцвіття
V. Квіткові горбики
перетворюються у квітки
VI. Мікро- і
мегаспорогенез
VII. Формування
чоловічих і жіночих
гаметофітів
VIII. Видима бутонізація
Фопхинтегачний
потенціал,
кількість
суцвіть,
квіток
і бобів
IX. Цвітіння, запилення
і запліднення
Озерненість
бобів
X. Ріст бобу,
формування зародків
насіння
XI. Інтенсивний
перехід продуктів
асиміляції у сім’ядолі
Вирівняність
насіння » »
XII. Достигання
насіння
Маса
насіння
339
П’ятий етап. Квіткові горбики поступово перетворюються у
квітки. Формуються органи квітки. Розмір бутонів в кінці етапу 0,20-
0,25 см. Орієнтовно цей етап починається на 17-20-й день після по
яви сходів. Важливо провести захист рослин від шкідників та хвороб.
Шостий етап. Відбуваються процеси мікро- і макроспороге-
незу. Пелюстки зростаються у човник. Розмір бутонів 0,45-0,70 см.
Сьомий етап. Наприкінці цього етапу органогенезу форму
ються всі органи квітки. Загущеність і затінення посівів бур’яна ми під час інтенсивного росту рослин гороху, призводить до виля
гання, зменшення продуктивності, ураження хворобами.
Восьмий етап (фаза бутонізації). Пелюстки набувають влас
тивого сорту забарвлення.
Дев’ятий етап (фаза цвітіння). На цьому етапі відбувається
запилення і запліднення. Горох-самозапильна культура. Запилення
проходить у фазі закритої квітки. Швидко росте зав’язь. За оптима
льних умов зволоження і температури, цвітіння триває 15-20 днів, а
за несприятливих умов – 5-8 днів і зав’язується значно менше пло
дів. Це є дуже важливий період для формування врожаю.
Десятий етап. Інтенсивно росте в довжину і ширину біб та
досягає розмірів, властивих сорту. Плід перебуває у фазі “плос
кого бобу”. Одночасно формуються органи зародка насіння.
Одинадцятий етап. Інтенсивно росте насіння внаслідок над
ходження продуктів асиміляції. Стінки плоду стають тонкими і менш
соковитими.
Дванадцятий етап (фаза достигання). Завершується відтік
пластичних речовин у насіння з вегетативних органів. Цей процес
триває навіть після скошування рослин у валки. Йде процес пере
творення простих низькомолекулярних речовин у складні запасні.
Остаточно формуються посівні й урожайні якості насіння.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. Будучи відмінним попередником для інших куль
тур сівозміни, горох добре росте і дає високі врожаї після різних
культур. Добрим попередником є озимі і ярі зернові. Горох сіють
після удобрених просапних – кукурудзи, картоплі, цукрового
буряка. Проте технології вирощування цукрового буряка, кукуру-
340
дзи вимагають внесення високих доз азоту, що знижує роль гороху,
як азотфіксатора. Горох може не формувати бульбочок, якщо його
розміщувати після попередника, який залишає в ґрунті багато нітра
тів, зокрема після інтенсивно удобрених азотом цукрового буряка,
кукурудзи, чорного пару. На Поліссі сіють після льону. У Степу
горох розміщують після озимих та ярих зернових, кукурудзи.
У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не рані
ше як через 5-6років. Кращі умови для формування врожаю ство
рюються при розміщенні у сівозміні одного поля зернобобових куль
тур. Це запобігає “гороховтомі” ґрунту, захищає від ураження
кореневими гнилями, фузаріозом, нематодою, плодожеркою, буль
бочковими довгоносиками тощо. З цієї ж причини не можна розмі
щувати горох ближче 500 м від багаторічних бобових трав.
Горох не терпить монокультури. Непридатні в якості поперед
ника для нього соняшник, багаторічні бобові і злакові трави, зер
нобобові культури, однорічні трави з бобовим компонентом. Після
багаторічних трав горох можна висівати на 4-5-й рік.
• Обробіток ґрунту. Основний обробіток залежить від поперед
ника. Після збирання зернових на полях, що забур’янені одноріч
ними бур’янами, проводять лущення з допомогою ЛДГ-10 в два
сліди на глибину 5-6 см. Якщо поле забур’янене кореневищними
бур’янами, то проводять лущення лемішними лущильниками ПЛ-
5-25А, ПЛП-10-25 та ПЛН-8-35 на глибину 10-12 см. За нестачі
вологи в ґрунті застосовують обробіток важкими дисковими бо
ронами типу БДТ-3, БДТ-7. Через 15-20 днів проводять зяблеву
оранку на глибину 25-27 см.
У Лісостепу та Степу найкращими строками оранки є кінець
серпня – перша половина вересня, у Поліссі – друга половина
вересня – перша декада жовтня.
На сильно забур’янених полях (особливо багаторічними коре
невищними бур’янами – пирій повзучий, гострець, свинорий) з до
помогою лущень повністю знищити бур’яни неможливо, тому не
обхідно застосовувати інші методи. Найефективнішим є внесення
гербіцидів суцільної дії (раундап, ураган тощо) по стерні. Через
15-20 днів після пожовтіння і загибелі бур’янів проводять оранку
на глибину 25-27 см.
341
За наявності в господарстві потужної техніки (наприклад, тра
ктор К-700 з обертовим плугом) проблему багаторічних бур’янів
можна частково вирішити агротехнічним способом. Він дешев
ший від гербіцидного і підвищує мікробіологічну активність ґрун
ту, є екологічно безпечним. Йдеться про надто глибоку оранку –
не менше 33-35 см. З такої глибини кореневища найбільш злісних
бур’янів пирію, гострецю, свинорию майже не проростають на
поверхню ґрунту. Ефективність глибокої оранки буде висока, якщо
правильно встановити видовий склад бур’янів і відповідно до ньо го вибрати глибину оранки. Необхідно врахувати, що основна маса
кореневищ пирію з бруньками, що дають початок новій рослині
знаходиться не глибше 20 см, а на ущільнених ґрунтах до 10-12 см.
Відрізки кореневищ завдовжки 5-15 см можуть утворювати паго ни з глибини до 25 см.
На відміну від пирію кореневища гострецю залягають значно
глибше -15-30 см. Тому глибина оранки за наявності цього бур’яну
повинна становити 35-40 см, що не завжди можливо, враховуючи
глибину орного шару ґрунту. Основна частина кореневищ свино
рию розміщується на глибині 10-20 см, а інколи до 30 см.
При розміщенні гороху після просапних культур ґрунт не лу
щать, а зразу ж проводять зяблеву оранку на глибину 22-25 см.
Після кукурудзи ґрунт двічі дискують у поперечних напрямах важ
кими дисковими боронами (БДТ-3, БДТ-7) на глибину 10-12 см і
проводять зяблеву глибоку (25-27 см) оранку.
За наявності обертових плугів з обтічними передплужниками,
що не забиваються кукурудзинням, поле без попереднього лущін ня орють на глибину не менше 27-30 см. Горох вимагає доброго
розпушення ґрунту, тому заміна оранки поверхневими обробітка ми в окремі роки призводить до значного зменшення врожаю – на
12-15 ц/га. На веснооранку горох реагує різким зниженням уро
жайності.
Від якості передпосівног о обробітку ґрунт у залежить ене
ргія проростання насіння, польова схожість, дружність і одночас
ність росту рослин. Передпосівний обробіток починають з настан
ням фізичної стиглості ґрунту з допомогою культиватора КПС-4 в
агрегаті з важкими боронами БЗТС-1,0 впоперек до оранки на гли
бину 8-10 см. Глибше розпушування призводить до надмірного
342
випаровування води та утворення грудок. На якісно виораних по
лях обмежуються одним обробітком, при недостатньому розпу
шенні ґрунту культивують вдруге. При достатньому підсиханні
ґрунту можна використовувати для передпосівного обробітку ком
біновані агрегати (РВК-3,6; Компактор, Європак, ЛК-4) з обов’я
зковою умовою, щоб їх розпушуючі лапи були відрегульовані на
глибину не менше 8-10 см. Це потрібно для якісного глибокого
загортання насіння. Розрив між передпосівним обробітком і сів
бою не повинен перевищувати 1 годину.
Не варто розпушувати передчасно, коли ґрунт ще мажеться і
зліплюється в грудки. Висів насіння в такий ґрунт може пригаль
мувати ріст рослин і спричинити зменшення врожайності.
Оскільки горох культура ранніх строків сівби, весняне закрит тя вологи з допомогою борін не обов’язкове.
• Система удобрення. Горох має відносно невеликий вегета
ційний період, слабо розвинену кореневу систему, тому потреба у
поживних речовинах велика. Для формування 1 ц зерна і відповід
ної кількості соломи, гороху необхідно 3,5-5,5 кг азоту, 1,2-1,7 кг
фосфору, 2,5-3,5 кг калію, 1,7-3,0 кальцію, 0,5-1,3 кг магнію. Фос
фор стимулює ріст кореневої системи, особливо кореневих волос
ків, через які проникають бульбочкові бактерії. Нестача цього еле
менту в ґрунті порушує формування репродуктивних органів,
затягується період достигання зерна. Калій підвищує посухо
стійкість, покращує обмін і пересування вуглеводів, стимулює інші
функції живого організму. Кальцій сприяє підвищенню кількості
зеленої маси, коренів, бобів. Магній входить до складу хлорофілу,
позитивно впливає на життєдіяльність бульбочкових бактерій, бере
участь у багатьох ланках обміну речовин.
Горох є вимогливий до родючості ґрунтів. Він добре викорис
товує післядію органічних і мінеральних добрив.
Необхідно створити всі умови для ефективного засвоєння азоту
з повітря. Особливо важливо внести гній на це поле за рік чи два до
вирощування гороху. На початкових фазах (І—III етапи органогене
зу) горох потребує незначної кількості азоту, а пізніше потреба рос
лин в азоті забезпечується за рахунок фіксації його бульбочковими
бактеріями. На добре окультурених ґрунтах при дотриманні сіво
зміни для початкового росту вистачає сполук азоту в ґрунті.
343
Фосфорно-калійні добрива краще внести у більшій нормі
( Р
бо-юо К
бо-іоо )
ПІ Д попередник – буряк, курурудзу, зернові тощо. Це
важкорозчинні добрива і для формування врожаю гороху вистачає
їх післядії та запасів цих елементів у ґрунті.
Розміщення гороху на окультурених ґрунтах у сівозміні після
удобрених попередників при вмісті доступних форм фосфору і ка
лію більше 15 мг на 100 г ґрунту дозволяє одержувати 30 ц/га
зерна і більше без внесення мінеральних добрив майже у всіх зо
нах вирощування.
Після малоудобрених попередників на ґрунтах з невисоким
вмістом гумусу (менше 2%), а також низькому забезпеченні фос
фором і калієм, вносять добрива в нормі Р40 60К4(К60 під оранку.
Для одержання високих урожаїв зерна норму мінеральних до
брів підвищують до Р70 90К90_ш На ґрунтах з низьким вмістом
магнію (менше 2-5 мг на 100 г ґрунту) рекомендується вносити
магнієві добрива з розрахунку 30-40 кг/га М§0. Найкращим доб
ривом у цьому випадку є каліймагнезія, яка містить 26-28% ка
лію і 6-8% магнію. Ефективним є підживлення розчином М§80 4
по вегетуючих рослинах.
Бажано вносити калійні добрива з меншим вмістом хлору.
Горох є азотфіксуючою рослиною, тому азотні добрива під нього
не вносять. Засвоєння азоту з повітря починається у фазі 2-3 лис
тків. Невелику дозу азоту (20-30 кг/га д.р.) вносять лише у випа
дку, якщо під час сівби запаси легкогідролізованого азоту в орно му шарі ґрунту менші, ніж 80 мг на 1 кг ґрунту.
Норми добрив на програмований урожай розраховують за на
ступною схемою (табл. 5.6). Рівень програмованої врожайності
гороху становить 50 ц/га. Для визначення виносу поживних речо
вин урожаєм, використовуємо дані з довідників, а саме на форму
вання 1 ц зерна потрібно 5,0 кг азоту, 1,5 кг фосфору, 2,0 кг калію.
З ґрунту буде засвоєно таку кількість елементів живлення
К96Р40К45 Для формування 50 ц/га зерна гороху не вистачає
ІЧ)54Р35К55 Враховуючи коефіцієнти використання поживних речовин
з мінеральних добрив (0,70 з калійних та 0,40 з фосфорних), одержує мо необхідну норму внесення фосфорних та калійних добрив – Р^К^
Під час розрахунків норми внесення азотних добрив враховує мо симбіотичну азотфіксацію. Оскільки за допомогою технології
344
Таблиця 5.6 – Схема розрахунку норм добрив
для одержання 50 ц/га зерна гороху
Показник
Символ
Азот,
N
Фосфор, Калій,
Р,О5 І к,о
1. Програмована врожайність, ц/га У 50 50 50
2. Винос елементів живлення
для формування 1 ц зерна, кг
в 5,0 1,5 2,0
3. Винос елементів живлення
програмованим урожаєм (У-в),
кг/га
В 250 75 100
4. Маса розрахункового шару грунту,
т/га
М 3000 3000 3000
5. Вміст елементів живлення у грунті за
результатами аналізів, мг на 100 г
г 8 9 10
6. Вміст елементів живлення в
розрахунковому шарі грунту
(Г = 0,01 «Мт), кг/га
Г 240 270 300
7. Коефіцієнт використання поживних
речовин з грунту Кг 0,40 0,15 0,15
8. Буде засвоєно урожаєм елементів з
ірунту (Г • Кг), кг/га К % 40 45
9. Не вистачає елементів живлення для
формування програмованого (70 ц/га)
врожаю (В – К), кг/га
д 154 35 55
Ю.Коефіцієнт використання поживних
речовин з мінеральних добрив Км – 0,40 0,70
11 .Потрібно внести поживних речовин 3
мінеральними добривами (д : Км),
кг/га
Д
Азотфік
сація 3
повітря
N
100 п о
мжпива,
ДО
88 79
створено оптимальні умови для діяльності бульбочкових бактерій
(обробка насіння бактеріальним добривом + мікроелементи і до
тримання вимог, що подані на с. 333 та 335), то посіви гороху зда
тні засвоїти з повітря в середньому 100-120 кг азоту на 1 га. Діа
пазон засвоєння може бути ширшим і коливатися в межах 60-150
кг/га. Згідно розрахунків можливий дефіцит азоту становитиме 34—
54 кг/га д. р. Його можна перекрити внесенням стартової дози
азоту, або підвищити ефективність азотфіксації та використання
азоту з ґрунту шляхом старанної боротьби з бур’янами, знищен
ням шкідників (особливо бульбочкового довгоносика), захистом
рослин від ураження хворобами та іншими агрозаходами.
За даними Р.Х.Макашевої [69], на дерново-підзолистих ґрун
тах при вмісті нітратів 82-116 мг 1Ч03 на 1 кг ґрунту, внесення
азотних добрив не тільки не підвищувало урожай гороху, а навіть
дещо знижувало віддачу фосфорних та калійних добрив.
Отже, за схемою розрахунку, що викладена в табл. 5.6, для
одержання 50 ц/га зерна гороху необхідно внести добрива в нормі
Р88К?9 Додаткова потреба в азоті становитиме гч”34 54 Вона може
бути компенсована за допомогою агротехнічних заходів, які під
вищують інтенсивність азотфіксації (до N ) та ефективність вико
ристання азоту на формування врожаю.
Аналогічні результати одержимо при використанні для розра
хунку норм добрив наступної формули:
_ У-в-0,01-М-г-Кг _ 50-1,5-0,01-3000-9-0,15 _ 0 0
Дфосфору г: — »»
кг
При вирощуванні програмованого врожаю зерна гороху особливо
важливого значення набуває застосування мікроелементів. Об
робка насіння гороху ними сприяє зростанню врожаю на 10-20%.
Для покращення симбіотичної фіксації азоту необхідно засто
сувати такі мікроелементи: молібден, цинк і бор, якщо в 1 кг ґрун ту їх міститься менше ніж 0,3 мг. Для цього використовують супе
рфосфат, збагачений цими елементами. Якщо суперфосфату немає,
мікроелементи застосовують при протруюванні насіння, або обп
рискують посіви під час вегетації.
Молібден вносять у вигляді молібденовокислого амонію у нор мі 25-50 г на 1 ц насіння, а при обприскуванні посівів норма внесен-
3 46
ня його становить 150-200 г/га. Бор у вигляді борної кислоти для
обробки насіння використовують у нормі 25-50 г на 1 ц, а при обпри
скуванні посівів – 200-300 г/га. Мікроелемент цинк використову
ють у вигляді сірчанокислого цинку з нормою 50-100 г/ц насіння,
або 200-300 г/га під час вегетації рослин. Норма внесення кобаль
ту у вигляді сірчанокислого кобальту становить 200-300 г/га для
обприскування вегетуючих рослин. Мідь застосовують у вигляді
сірчанокислої міді з нормою 50-100 г на 1 ц насіння, або 200-300 г
на 1 га посіву. Особливо ефективна мідь на дерново-підзолистих
ґрунтах.
Найціннішим є молібден, який впливає на симбіотичну азотфікса
цію. Приріст урожаю від внесення молібдену становить 3-4 ц/га.
Його вплив на врожайність прирівнюється до внесення 30 кг/га
д.р. азоту. Молібден і бор покращують надходження азоту в рос
лини гороху. Приріст урожаю від внесення бору – 2-А ц/га. Цинк
сприяє засвоєнню рослинами калію і магнію. Підвищують врожай
ність гороху також мідь, кобальт та ін. Кобальт позитивно діє на
розмноження бульбочкових бактерій.
Вирішити проблему забезпечення рослин доступними форма ми макро- та мікроелементів в технологічному процесі можна за
рахунок застосування в системі удобрення гороху нових високо
ефективних добрив – кристалонів та Тенсо Коктейлю.
Тенсо Коктейль використовується для передпосівного обро
бітку насіння під час протруювання. Містить мікроелементи (В,
Си, Ре, Мп, Мо, 2п та Са) в хелатних збалансованих сполуках, які
добре розчинні у воді й доступні рослинам. Обробка насіння Тен со Коктейлем забезпечує рослини життєво необхідними біогенни ми елементами вже у фазі сходів, поліпшує їх енергію проростан
ня, підвищує стійкість до несприятливих погодних умов тощо.
Норма внесення Тенсо Коктейлю – 100 г/т насіння гороху.
Кристалони – високоефективні водорозчинні, збалансовані
комплексні добрива з макро- та мікроелементами на хелатній ос
нові. Добрива застосовуються для позакореневого підживлення
рослин в інтенсивних технологіях вирощування сільсько
господарських культур, як доповнення до існуючої системи удо
брення.
Кристалони мають такі цінні властивості:
347
– Високий коефіцієнт використання рослинами елементів міне
рального живлення, який становить 80-95%.
– Можливість повної реалізації біологічного потенціалу сільсь
когосподарських культур.
– Підвищують врожайність та покращують його якість.
– Підвищують толерантність рослин до стрес-чинників, що
виникають від дії пестицидів, несприятливих погодних умов та до
хвороб.
Фізико-хімічна характеристика Кристалонів подана в таблиці
4.13 (с. 292).
До складу всіх видів кристалонів входять мікроелементи, вміст
яких поданий в таблиці 4.14 (с. 293).
Рекомендації з використання кристалонів при
вирощуванні гороху:
1. У фазу викидання вусів (можливо разом із пестицидами)
позакореневе підживлення кристалоном жовтим в дозі 5 кг/га
(за фізичною масою препарату). Об’єм робочої рідини повинен
становити 200-250 л/га. Це дасть можливість забезпечити росли ни гороху комплексом біогенних елементів, стимулювати прохо
дження всіх життєвих процесів на ранніх етапах онтогенезу, акти
візувати азотфіксацію бульбочкових бактерій, підвищити
толерантність рослин до стрес-чинників.
2. Після цвітіння (можливо сумісне застосування з засобами
захисту рослин) проводиться позакореневе підживлення криста
лоном особливим в дозі 2 кг/га (за фізичною масою препарату),
при об’ємі робочої рідини 200-250 л/га.
За даними компанії “Райз”, кристалони за рахунок збільшення
маси зерен на останніх ярусах рослин забезпечують приріст зер на гороху на 4-6 ц/га.
• Застосування регуляторів росту. Регулятори росту спри
яють підвищенню стійкості рослин до несприятливих умов (підви
щення і пониження температури, нестача вологи), фітотоксичної
дії пестицидів, ураження хворобами і шкідниками. Вони можуть
підвищувати врожайність та покращувати якість продукції при ви
рощуванні за ресурсозберігаючими чи інтенсивними технологія ми (табл. 5.7).
348
Таблиця 5.7 — Застосування регуляторів росту на посівах гороху
Назва препарату, діюча речовина,
фірма, країна
Норма
внесення
Спосіб, час обробок
Агат 25К, т.п. (інактивовані бактерії
Р8еийотопе8 Оигеоїасіепз штаму
НІ6), ПФІГА, Україна
30-40 г/т протруювання насіння Агат 25К, т.п. (інактивовані бактерії
Р8еийотопе8 Оигеоїасіепз штаму
НІ6), ПФІГА, Україна 25-30 г/га
обприскування гороху на
початку фази бутонізації
Агростимулін, 2,6% в.с.р. (И-оксид-
2,6-димстилпіридину і комплекс
ростових речовин),
ф. Високий урожай, Україна
5-10 мл/т інкрустація насіння
Агростимулін, 2,6% в.с.р. (И-оксид-
2,6-димстилпіридину і комплекс
ростових речовин),
ф. Високий урожай, Україна
5-10 мл/га
обприскування посівів у
фазу виходу в трубку
Вермістим, р. (природні фізіологічно
активні речовини, мікро- та макро
елементи), ф. Біоконвсрсія, Україна
3-10 л/т обробка насіння Вермістим, р. (природні фізіологічно
активні речовини, мікро- та макро
елементи), ф. Біоконвсрсія, Україна 5-15 л/га
обробка вегетуючих
рослин
Вимпел, р. (ПЕГ 400, 230 г/л + ПЕГ
1500, 540 г/л + гумат натрію, ЗО г/л),
ф. Долина, Україна
260 мл/т обробка насіння Вимпел, р. (ПЕГ 400, 230 г/л + ПЕГ
1500, 540 г/л + гумат натрію, ЗО г/л),
ф. Долина, Україна 300 мл/га
обробка вегетуючих
рослин
Емістим С, в.р. (екстракт ростових
речовин в 60% етанолі),
ф. Високий урожай, Україна
10 мл в 10 л
води на 1 т
насіння
передпосівна обробка
насіння одночасно з
протруюванням
Емістим С, в.р. (екстракт ростових
речовин в 60% етанолі),
ф. Високий урожай, Україна 5 мл в 300 л
води на 1 га
обприскування посівів
Ендофі т ІЛ (екстракт рослинних
фізіологічно-активних речовин 0,26-
0,52%), ф. Імпторгсервіс, Україна
3-5 мл/т
обробка насіння
одночасно з
протруюванням
Ендофі т ІЛ (екстракт рослинних
фізіологічно-активних речовин 0,26-
0,52%), ф. Імпторгсервіс, Україна
3-10 мл/га обприскування посівів
Марс-У, 77%, р. (поліетиленгліколь
400, 230 г/л + поліетиленгліколь
1500, 540 г/л + гумат натрію, 30 г/л),
ф. Алсф, Україна
260 г/т
передпосівна обробка
насіння
Мікоса н (марок Н та В), 3% в.р.к.
(лужний екстракт афілофорального
гриба Роглаб ібтепІагш8, хітозан), ф.
Мікотон, Україна
5-7 л/т
обробка насіння перед
висіванням
Реастим, п. (добриво “реаком-500,
1200 г/л + гетероауксин – до 8,5 г/л +
гіберелін – до 2 г/л + бурштинова
кислота – до 33 г/л + крезацин – до
17 г/л + гумінові кислоти – до 300
г/л), ф. Рсаком, Україна
5,0-8,0 л/т
передпосівна обробка
насіння
Реастим, п. (добриво “реаком-500,
1200 г/л + гетероауксин – до 8,5 г/л +
гіберелін – до 2 г/л + бурштинова
кислота – до 33 г/л + крезацин – до
17 г/л + гумінові кислоти – до 300
г/л), ф. Рсаком, Україна
4,0-5,0 л/га
обприскування рослин у
300 л розчину
Юпітер , р. (ПЕГ 400, 161 г/л + ПЕГ
1500, 378 г/л + гумат натрію, 21 г/л +
ОП, 0,5 г/л), ф. Інститут проблем
крюбіології і кріомедицини НАНУ,
Україна
150-200
мл/га
позакореневе підживлення
349
• Підготовка насіння, сорти. Підготовка насіння до сівби по
чинається зразу ж після збирання врожаю. Насіння очищають на
машинах первинної очистки ОВП-20 А, при потребі просушують.
Навесні, перед сівбою підготовка насіння складається з трьох
операцій: протруювання, обробка мікроелементами і бактеріаль
ними добривами.
Для захисту від бактеріальних та грибкових захворювань рос
лин, насіння протруюють хімічними препаратами (табл. 5.8). Най
більш ефективне завчасне протруювання – за 2-3 місяці до сівби.
Протруєне насіння в день сівби обробляють бактеріальними
добривами, поєднуючи з обробітком молібденом і бором.
Протруйники бенлат, фундазол і максим можна використовувати
в день сівби одночасно з ризоторфіном. Решта препаратів при поєд
нанні з бактеріальними добривами знищують бульбочкові бакте
рії, тому протруювання необхідно проводити не пізніше ніж за 2-3
тижні до сівби, а обробляти ризоторфіном і мікроелементами – в
день сівби.
Бульбочкові бактерії можуть бути відсутні в ґрунті або мало
активні. Обробіток бактеріальними добривами сприяє активному
утворенню бульбочок на коренях рослин гороху, кращому засвоєн ню азоту з повітря і підвищенню врожаю. Бактеріальний препарат
містить високоефективні штами, які розмножені в стерильних умо
вах, збагачені вуглеводами, мінеральними речовинами, вітаміна
ми. Насіння в день сівби змочують водою (2% маси) і обробля
ють ризоторфіном з розрахунку 0,2-0,3 кг на гектарну норму. Цей
агрозахід особливо ефективний при невеликих посівних площах
гороху в господарстві. Обробляють ризоторфіном у приміщенні,
куди не потрапляють сонячні промені.
В Інституті фізіології рослин і генетики НАН України отримано
новий штам бульбочкових бактерій під горох – “Бактеріальне
добриво під горох на основі штаму бактерій КНігоЬіит
Ье§итіпо8агит”. Цей штам має підвищену ефективність порів
нянно з виробничим штамом при інокуляції сортів Труженик, Ра
порт, Норд, Неосипаючий. Він сприяє подовженню періоду актив
ної азотфіксації за рахунок більш раннього утворення бульбочок
(на 5-6 днів), ніж існуючий виробничий штам. Інокуляція насіння
гороху новим штамом підвищує азотфіксуючу активність вдвічі,
350
Таблиця 5.8 – Препарати для протруювання
насіння гороху ,
№
з/п
Назва препарату, діючої речовини,
фірми, країни
Норма витрати
препарату на
1 т насіння
Проти яких хвороб
застосовується
1.
Бенлат, 50% з.п. (беноміл), ф.
Дюпон де Немур С.А., Швейцарія
2,0 Аскохітоз, фузаріоз,
кореневі та сірі гнилі
2.
Вітавакс 200 ФФ, 40% в.с.к.
(карбоксин 20% + тирам 20%),
ф. Кромптон, Англія
2,5 Кореневі гнилі
3.
Максим 025 т.к.с. (флудиоксоніл,
25 г/л), ф. Сингента, Швейцарія
1,0 Фузаріоз, аскохітоз
4.
Максим ХЬ 035 Р5, т.к.с. (флуди
оксоніл, 25 г/л + металаксил М, 10
г/л), ф. Сингента, Швейцарія
1,0
Пліснявіння насіння,
фузаріозна коренева
гниль, пероноспороз,
аскохітоз
5.
Тачигарен, 70% з.п. (гімексазол),
ф. Санкіо, Японія
1-2 Кореневі гнилі, сіра
гниль, бактеріоз
6.
Фундазол, 50% з.п. (беноміл), ф.
Хіноін, Угорщина
2,0 Кореневі гнилі, сіра
гниль, аскохітоз
позитивно впливає на збільшення врожаю зерна гороху на 16-20%,
вмісту білка в зерні на 2^1%.
Методика обробки: Для обробки однієї гектарної норми висіву
насіння гороху необхідно 100 мл культури розбавити в 500 мл прохо
лодної питної води і одержаною суспензією бульбочкових бактерій
обробити насіння. Обробку необхідно проводити в захищеному від
прямих сонячних променів місці, як правило, в день висіву.
В Україні зареєстровано значну кількість сортів гороху (табл.
5.9). Зараз селекціонерами створюються сорти з меншими лист
ками, що не вилягають і придатні до прямого комбайнування.
а) виколисті – з меншими прилистниками і листочками;
б) напівбезлисті- прилистники нормального розміру, а замість
листочків – вусики;
в) повністю безлисті, де немає прилистників і листочків, а є
лише вусики.
Сорти Орендатор, Інтенсивний 92, Харківський 29 рекомен
дується вирощувати на фоні мінімального внесення добрив, дотри
муючись надранніх строків сівби.
353
Для вирощування за інтенсивною технологією найбільш прида
тні Богатир чеський, Рапорт, Смарагд, Топаз, Труженик та ін., які
добре реагують на високий агрофон. Стійкі до осипання сорти
Люлинецький короткостебловий, Уладівський напівкарлик, Лото,
Норд, Красноградський 8. Підвищену стійкість до основних хво
роб мають Грант, Дельта, Надійний, Світязь. Стійкі до вилягання
і придатні до збирання прямим комбайнуванням сорти Дамир 2,
Менгір, Смарагд, Мадонна, Зекон, Готік. Для зони Полісся і Лісо
степу зареєстровано сорти гороху польового (пелюшка), Полі
ська 1 та Зв’ягельська.
СІВБА
• Способи сівби. Кращим способом сівби гороху є звичайний
рядковий з відстанню між рядками 15 см. Використовують сівал ки С3-3,6А; СЗ-5,4; СЗП-3,6, ОТ “АССОїФ”. Вони глибше ніж
вузькорядні загортають насіння.
У зоні достатнього зволоження можна використовувати вузь
корядні сівалки СЗУ-3,6; СЗ-3,6А-04; СЗ-5,4-04, що забезпечують
вузькорядний спосіб сівби. Для забезпечення необхідної глибини за
глиблення сошників, підсилюють тиск пружин на штангах сошни
ків. Багаторічними дослідами встановлено, що при вирощуванні го
роху вузькорядний спосіб сівби не має переваг перед рядковим.
• Глибина сівби. Горох добре переносить глибоке загортання
насіння, оскільки не виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту. Для
набубнявіння і проростання насінини необхідно ввібрати 100-120%
води від її маси, що вдвічі більше ніж у зернових культур. Верхній
шар ґрунту часто пересихає, тому достатньо вологи для насіння
забезпечується при глибокому загортанні. При мілкій сівбі, особ
ливо у суху погоду, різко знижується польова схожість, гірше роз
вивається коренева система.
Оптимальна глибина загортання насіння у більшості ви
падків становить 6-8 см. На важких запливаючих ґрунтах на
сіння загортають на 4-5 см. На легких ґрунтах або в умовах
швидкого пересихання верхнього шару, глибину загортання збіль
шують до 8-10 см.
352
Таблиця 5.9 – Сорти гороху посівного
Назва сорту Реєстрація Зона
Група
стиглості
Напрямок
використання
Агат 2000 П сс зерн
Аграрій 1995 ЛП сс цін
Акціонер 1994 СЛП сс зерн
Ароніс 2003 СЛП сс зерн
Банан 2003 л сс цін
Беркут 1999 С сс зерн
Богатир чеський 1987 СЛП сс цін
Вінничанин 1998 л сс зерн
Грант 1998 СЛ ср зерн
Дамир 1 2000 С сс зерн
Дамир 2 2000 СЛ ср зерн
Дамир 3 2000 л сп зерн
Дамир 4 2000 л сп зерн
Дельта 1997 ЛП сс зерн
Елегант 2002 л рс зерн
Зекон 2000 СЛП сс цін
Інтенсивний 92 1996 СЛП сс цін
інтенсивний 97 2001 ЛП сс зерн
Комбайновий 1 2003 Л сс цін
Комет 1999 п сп зерн
Красноградський 8 1996 П сс зерн
Лото 1997 Л сс зерн
Луганський 2003 СЛ ср зерн
Люлінецький
короткостебловий
1994 СЛП сс цін
Мадонна 2003 СЛП ср цін
Менгір 2000 П рс зерн
Надійний 1995 СЛП сс цін
Неосипаючий 1 1978 СЛП сс цш
Норд 1993 СЛП сс цін
Орендатор 1993 СЛП сс цін
Орловчанин 1991 СЛП сс зерн
Полтавець 2 1999 Л сс зерн
Рапорт 1984 СЛ сс зерн
Світязь 1998 л ср зерн
Смарагд 1986 П сс цін
Схід 2001 лс сс зерн
Таловець50 1992 П сс цін
Таловець 60 1993 СЛП сс цін
Топаз 1981 СЛ сс цін
353
Продовження таблиці 5.9
Назва сорту Реєстрація Зона
Група
стиглості
Напрямок
використання
Труженик 1984 СЛП сс цін
Уладївський 10 1979 СЛ сс зерн
Уладівський напівкарлик 1997 л ср цін
У хвдівський ювілгйний 1972 СЛП сс зерн
Харків’янин 2003 СЛ сс цін
Харківський еталонний 2002 с ср зерн
Харківський 29 1993 Л сс Ц І Н
Харківський 85 1989 Л сс зерн
Харківський 302 1998 СЛ ср зерн
Харківський 317 2000 СЛ сп зерн
Харківський 320 2000 СЛ сс зерн
Харківський 376 2001 п сс зерн
Горох кормовий
Богун 1993 СЛП сс корм
Зер поукісний 92 1997 СЛ сс корм
Кормо вик 1992 СЛ сс корм
Подільський 1986 СЛ сс корм
Резонатор 1997 СЛ сс корм
Усатий 90 1994 СЛП сс корм
Харківський 302 1999 П рс корм
Харківський 74 1978 СЛП сп корм
В умовах достатнього зволоження при високій культурі виро
щування гороху в останні роки рекомендується висівати насіння
дуже мілко – на глибину 3-4 см. Мілке і якісне загортання насін ня забезпечує ранні і дружні сходи, рівномірний розвиток рослин
гороху. Необхідно тільки добре підготувати грунт, слідкувати, щоб
частина насіння не залишалась на поверхні зовсім незагорнутою,
зразу ж після сівби закоткувати поле.
Проте при такій глибині сівби важко застосувати досходове та
післясходове боронування, оскільки пошкоджується проросле на
сіння. Таку глибину сівби вибирають при хімічному способі зни
щення бур’янів, коли гербіциди вносять по вегетуючих рослинах.
При застосуванні ґрунтових гербіцидів глибина сівби має
становити 6-8 см.
354
• Норма висіву. Норму висіву встановлюють залежно від біо
логічних властивостей сорту і ґрунтово-кліматичної зони виро
щування. Вона коливається від 0,8 до 1,4 млн схожих насінин на
гектар. У посушливих районах висівають насіння менше, у зоні
достатнього зволоження більше. При надмірній нормі висіву
загущені рослини формують менше бобів і зерен, рано і сильно
вилягають. Зріджені посіви менш врожайні і сильніше забур’я
нюються.
Рекомендуються такі норми висіву: Степ України – 0,9-1,0,
Лісостеп – 1,0-1,2, Полісся – 1,1-1,4 млн/га. Для високорослих
сортів норма висіву зменшується до 0,8-0,9 млн./га, для серед-
ньорослих збільшується на 0,1-0,2 млн/га. Якщо застосовують
для знищення бур’янів гербіциди, норму висіву встановлюють
меншу, а при проведенні досходових і післясходових боронувань
збільшують на 10-15%, в окремих випадках вона може досяга ти 1,6-1,7 млн/га.
Норму висіву в кг/га встановлюють залежно від крупності на
сіння. Орієнтовна норма висіву для дрібнонасінних (Мшоо< 200 г) – 2,2-2,4 ц/га; середньонасінних (М = 200-250 г) – 2,4-2,8 ц/га; крупнонасінних (М|000>250 г) – 2,8-3,4 ц/га.
• Строк сівби. Горох – культура ранніх строків сівби. Висіва
ють його при настанні фізичної стиглості ґрунту одночасно з вів
сом, ярою пшеницею та ячменем в кінці березня – на початку
квітня. Сходи гороху добре переносять весняні приморозки до мі
нус 5-7°С. Чим раніше посіяти, тим більший урожай можна одер
жати. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна
починати польові роботи, знижує врожай на 5-8 ц/га.
При ранніх строках підвищена вологість ґрунту забезпечує до
бре набубнявіння і проростання насіння, створюються оптимальні
умови для появи дружніх сходів, краще розвивається коренева
система, яка потім навіть за недостатньої вологості верхніх шарів
ґрунту інтенсивно використовує запаси води з нижніх. Рослини ран
нього строку сівби краще використовують поживні речовини і ме
нше пошкоджуються шкідниками та хворобами.
355
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
Першим заходом догляду за горохом у посушливу весну і на пі
зніших посівах є післяпосівне коткування ґрунту гладкими котка
ми. Це сприяє кращому контакту насіння з ґрунтом, підтягує воду
до посівного шару ґрунту, підвищує схожість гороху і бур’янів.
Вигідно одночасно з коткуванням провести боронування посів
ними боронами. Утворюється неглибокий мульчуючий шар ґрун
ту, який запобігає випаровуванню води і утворенню кірки.
Боротьба з бур’янами
У наступному догляді за посівами важливого значення набуває
боротьба з бур’янами. Горох має повільний початковий ріст і може
сильно забур’янюватися. Найбільш простий і ефективний метод
боротьби з ними – боронування посівів гороху. При одному досхо-
довому та одному-двох післясходових боронуваннях знищується
близько 60-80% однорічних бур’янів.
Двоходове боронування проводять через 4-7 днів після сівби,
але не пізніше як за 3 дні до появи сходів гороху. У сприятливих
умовах може знищуватися майже 80% бур’янів у фазі білої ниточ
ки. Не можна проводити боронування у момент появи сходів.
Післясходове боронування проводять у фазі 3-5 листків. Якщо
післясходових боронувань два, то перше проводять у фазі 2-3 ли
стків, коли рослини мають висоту 4-5 см. Вдруге посіви борону
ють у фазі 3-5 листків за висоти рослин 7-10 см. Щоб запобігти
обламуванню рослин, боронують вдень не раніше 11-12 год., в
суху погоду, коли рослини втрачають тургор і менше пошкоджу
ються зубцями борін, а знищені бур’яни швидше підсихають.
Використовують середні борони, які мають порівняно високі зуби
і менше пошкоджують рослини. Кількість пошкоджених рослин не
повинна перевищувати 10-12%. Для цього боронування проводять
впоперек до напряму сівби з швидкістю не більше 4-5 км/год.
Горох добре переносить незначне присипання землею. Через 2-3
дні рослини самі звільняються від ґрунту і потім добре ростуть.
Є дослідні дані про доцільність прикотковування високорослих
сортів гороху на початку фази бутонізації гладкими котками. Щоб
менше травмувати стебла, коткують в суху погоду після 11 годи
ни, коли зменшується тургор в рослинах. Через 5-7 днів стебла
356
займають вертикальне положення. Нижня горизонтальна частина
стебла надає стійкості рослинам до вилягання. Притиснуті до ґру
нту стебла пригнічують сходи бур’янів, зменшують втрати воло
ги. Покращуються умови збирання врожаю. Такий агрозахід сприяє
підвищенню врожайності, особливо на Півдні України. В умовах
Полісся і Лісостепу потребує додаткового вивчення.
Горох сильно страждає від бур’янів, урожайність може знизи
тися на 30-50%. У дощові роки чи в силу господарсько-організацій
них причин не завжди є можливість провести боронування. Для
знищення бур’янів у даному випадку використовують гербіциди.
Найвищої ефективності у боротьбі з бур’янами досягають при
поєднанні агротехнічного і хімічного способу. На посівах гороху
можна використовувати наступні гербіциди (табл. 5.10). Норми
внесення, проти яких бур’янів застосувати і особливості застосу
вання гербіцидів подано в таблиці. Ці дані необхідно обов’язково
звіряти з рекомендаціями на упаковці препарату.
Використання того чи іншого гербіциду пов’язане насамперед
з видовим складом бур’янів, метеорологічними умовами, вартіс тю препарату та ін.
Агрітокс – системний післясходовий гербіцид з широким спект
ром дії проти найпоширеніших однорічних та багаторічних дводоль
них бур’янів. Препарат поглинається листям і коренями, виклика
ючи відмирання надземної маси та коренів. Обробіток необхідно
проводити в безвітряну погоду, не допускаючи знесення робочого
розчину на сусідні культури. Не обприскують посіви, якщо росли ни пригнічені несприятливими кліматичними умовами. Обробіток
проводять за 6 годин до дощу і за температури нижче +20°С.
Базагран – контактний післясходовий гербіцид поглинається
переважно зеленими частинами рослин. Для досягнення доброго
ефекту листки і стебла бур’янів повинні добре змочуватися база-
граном. Холодна погода сповільнює дію цього гербіциду. Обприс
кування по можливості потрібно проводити за температури +20°С.
Після застосування базаграну не менш 6 годин не повинен йти
дощ. Сильніше діє базагран на ранніх фазах росту бур’янів.
Дуал Голд – ґрунтовий гербіцид для знищення однорічних зла
кових та дводольних бур’янів. Поглинання гербіциду відбувається
під час проростання насіння бур’янів. Дуал Голд впливає на поділ
357
Таблиця 5.10 – Препарати для знищення бур’янів у посівах гороху
№
з/п
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення,
л/га
Проти яких
бур’янів
Спосіб,
час обробки
1
Агрітокс, 50% в р (МСРА у
формі солей диметиламіну
натрію, калію), ф Нуфарм,
Австрія
0,5 Однорічні
дводотьні
Обприскування у фазі 3-5
листків гороху
2 Базагран, 48% в р (бентазон),
ф БАСФ, Німеччина
3,0 Однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі
5-6 листків гороху
3
Базагран М, 37,5% в р (бен
тазон 25% +• МСРА 12,5%),
ф БАСФ, Німеччина
2 0-3,0 Однорічні
дводоіьні
Обприскування посівів у фазі
5-6 листків гороху
4 Гезагард, 50% к с (промет-
рин), ф Сингента, Швейцарія
3,0-5 0
Однорічні
дводольні та
злакові
Обприскування грунту до
сходів гороху
5 Гербітокс, 50% в р (МЦПА,
500 г/л), ф Август, Росія
0 5 Однорічні
дводольні
Обприскування у фазі 3-5
листків гороху
6
Дікопур М 80 в г (МЦПА у
формі солі натрію, 800 г/л),
ф Нуфарм, Австрія
0 3-0,5
Однорічні та
багаторічні
дводольні
Обприскування у фазі 3-5
листків юроху
7
Дуал Голд 960 к е
(3-метолахлор, 960 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
1,6
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
бур’яни
Обприскування грунту до
висівання або до сходів гороху
(в зонах недостатнього зволо
ження п загортанням)
8 Набоб, 48% в р к (бентазон,
480 г/л), ф Август, Росія
2,0-3,0 Однорічні
дводольні
Обприскування у фазі 5
листків гороху
9
Пантера, 4% к е (хізалофоп-
р-тефурил 40 г/л),
ф Кромптон, Англія
1,0-1,5 Однорічні
злакові
Обприскування посівів у фазі
3-4 листків у бур’янів 9
Пантера, 4% к е (хізалофоп-
р-тефурил 40 г/л),
ф Кромптон, Англія 1,75-2,0 Багаторічні
злакові
Обприскування посівів за
висоти бур’янів 10 15 см
10 Півот, 10% в р к (шазеташр
100 г/л), ф БАСФ, Німеччина
0,5-0,75
Злакові та
однорічні
дводольні
бур’яни
Обприскування грунту до
висівання, до сходів або після
сходів у фазі 3-6 листків
культури
11 Селект 120, к е (клетодим,
120 г/л), ф Арвеста, США 0,4-0,8 Однорічні
злакові
Обприскування посівів за
висоти бур’янів 3-5 см
12 Селефіт, 50% к с (прометрин,
500 г/л), ф ХімЕкс, Україна
3,0-5,0
Однорічні дво
дольні та
злакові
Обприскування грунту до
появи сходів гороху
13 Стомп 330, к е (пендиметалш
330 г/л), ф БАСФ, Німеччина
3,0-6,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до
появи сходів гороху
14
Фронтьер 900, 90% ке
(диметенамід 900 г/л),
ф БАСФ, Німеччина
1,1-1,7
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування після сівби,
але до сходів культури
15
Фронтьер Оптіма, к е (ди-
метенамщ-П 720 г/л),
ф БАСФ, Німеччина
0,8-1,4
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування грунту до
висівання, після висівання але
до появи сходів гороху
16
Фюзілад Супер 125 ЕС, к е
(флуазифоп-П-бутил, 125 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
1,0-2,0 Однорічні
злакові
Обприскування посівів у фазі
2-4 листків у бур’янів
16
Фюзілад Супер 125 ЕС, к е
(флуазифоп-П-бутил, 125 г/л),
ф Сингента, Швейцарія 2 0-3,0 Багаторічні
злакові
Обприскування посівів за
висоти бур’янів 10-15 см
17
Фюзілад Форте 150 ЕС, к е
(флуазифоп-П-бутил, 150 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
0,5-1,0 Однорічні
злакові
Обприскування посівів у фазі
2-4 листків у бур’янів
17
Фюзілад Форте 150 ЕС, к е
(флуазифоп-П-бутил, 150 г/л),
ф Сингента, Швейцарія 1,0-2,0 Багаторічні
зтакові
Обприскування посівів за
висоти бур’янів 10-15 см
18
Шогун, 10% к е (пропахі-
зофоп), ф Сингента, Швей
царія
0,6-1,2
Однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування починаючи з
фази 2-3 листків до фази
кущіння однорічних бур’янів,
за висоти пирію 10 15 сч
358
клітин, пригнічує процеси біосинтезу. Загибель бур’янів відбува
ється ще до появи сходів. Тривалість захисної дії препарату 1,5
місяця, що запобігає появі наступної хвилі бур’янів.
Півот знищує широкий спектр бур’янів. Ріст бур’янів зупиня
ється вже через декілька годин після обробки посівів, хоч видимі
ознаки дії гербіциду можуть не проявлятися впродовж декількох
днів. Повністю бур’яни гинуть через 3-6 тижнів після обробки.
Одноразовий обробіток вирішує проблему боротьби з бур’янами
впродовж усього періоду вегетації. При внесенні по сходах через
1 годину вже не змивається дощем. Норма внесення 0,5-0,75 л/га
для гороху овочевого і 0,5-1,0 л/га для гороху на зерно і гороху
овочевого на насіння. Максимальна норма внесення практично на
100% знищує бур’яни. Раннє післясходове застосування на посі
вах гороху – найбільш ефективне використання гербіциду півот. У
цей період дводольні бур’яни не повинні мати більше чотирьох, а
злакові – 2-3-х листків.
Необхідно знати, що впродовж 4-х місяців після внесення гер
біциду півот можна висівати тільки бобові культури, причому в
цьому сезоні немає потреби знову обробляти посіяні культури гер
біцидом. У польових умовах гербіцид в ґрунті може зберігати ак
тивність від декількох тижнів до 26 місяців, тому після викорис
тання півоту рекомендуються такі строки висіву наступних культур:
через 4 місяці після внесення півоту можна сіяти озиму пшеницю,
через 11 місяців – кукурудзу, ярі зернові, через 18 – соняшник і
лише через 26 місяців – ріпак, цукровий буряк та ін.
Не можна застосовувати півот у бакових сумішах з протизла-
ковими гербіцидами.
Селект – добре сумісний з більшістю гербіцидів, що застосо
вуються проти дводольних бур’янів. Забезпечує повну загибель
бур’янів за 5-12 днів. Має високу біологічну ефективність при від
носно низькому пестицидному навантаженні.
Стомп поглинається корінням, має інгібіруючу дію на пророст ки бур’янів, вони гинуть під час проростання або зразу ж після
сходів. Толерантність до гербіциду може бути фізіологічною або
позиційною. У випадку фізіологічної селективності гербіцид мож на загортати в ґрунт. Для позиційної толерантності гербіцид не
рекомендується загортати в ґрунт, оскільки вибірковість дії осно-
359
вана на розміщенні насіння культур (зернові) нижче шару грунту з
гербіцидом. На горосі вноситься впродовж п’яти днів з моменту
сівби. На легких ґрунтах норма внесення стомпу становить 3-4 л/
га, на середніх – 4-5 л/га і на важких – 5-6 л/га.
Фронтьер – ґрунтовий гербіцид, поглинається коренями про
ростаючих бур’янів, що призводить до їх відмирання. Молоді бур’я
ни, що проросли до внесення фронтьєру, також гинуть. Харак
теризується достатньо високою ефективністю і в умовах низької
вологості. Проте ефективність дії гербіциду підвищується у воло
гому ґрунті і за високої температури. Навіть значні опади не при
зводять до інфільтрації. У посушливих умовах рекомендується
заробка препарату у верхній шар ґрунту на глибину 2-3 см.
Тривалість дії фронтьєру в ґрунті становить від 6 до 9 тижнів.
Для боротьби з однорічними та багаторічними бур’янами ви
користовуються післясходові гербіциди пантера, фюзілад супер,
шогун. Перші ознаки дії пантери з’являються на 5-10-й день піс ля застосування препарату у вигляді пожовтіння кінчиків пагонів,
за цим настає повна загибель рослини впродовж 14-21 днів після
обробки. Пантера – системний гербіцид, який поглинається пове
рхнею листя злакового бур’яну й розноситься по всій рослині. За
стосування пантери забезпечує захист від багаторічних злакових,
що згодом проростають із кореневищ та їх відгалужень впродовж
сезону. На злакові бур’яни, які проростають із насіння після вико
ристання препарату, дія пантери не буде мати впливу. Якщо роз
чин препарату висох на поверхні листка (60 хвилин), то дощ не
впливає на ефективність дії гербіциду.
Не рекомендується використовувати препарат в умовах низь
ких температур або в період посухи, на посівах, де рослини пере
бувають під дією стресу, зокрема через попередню обробку гер
біцидами, дефіцит поживних речовин, ураження шкідниками,
морозом та ін.
Фюзілад супер швидко поглинається листками бур’янів і про
никає у всі ростки, корені та кореневища. Впродовж 2-х діб призу
пиняється ріст бур’янів, вони перестають бути конкурентами для
культурних рослин щодо засвоєння елементів живлення, вологи.
Повністю бур’яни гинуть через 3 тижні. Через 1 год після внесен ня гербіцид не змивається дощем.
360
При внесенні гербіциду шогун необхідно використовувати 0,6-
0,8 л/га для знищення однорічних та 0,8-1,2 л/га – для багаторіч
них злаків. Розвиток бур’янів зупиняється через 1-2 дні, повна
загибель наступає впродовж 12 днів. Діє ефективно впродовж усі єї вегетації, 4-6 місяців.
Захист від шкідників
У технології вирощування гороху важливе місце належить за
хисту від шкідників та хвороб.
Бульбочкові довгоносики. В Україні зустрічається майже 20
видів, проте найбільшої шкоди завдають смугастий (Зііопа Ііпеашз)
та щетинистий (Знопа сгіпіїш). Жуки завдовжки 4 мм сірого ко
льору з темними смугами і вусиками. Личинка біла, без ніг, дещо
вигнута, з темнішою головою, довжиною до 5 мм. Зимують жуки
на полях багаторічних бобових трав та перелогах з дикоростучи ми бобовими травами у верхньому шарі ґрунту. Навесні вони ви
ходять на поверхню за середньодобової температури 7-8°С, а в
години льоту (13°С) вони зосереджуються на посівах гороху. Жуки
пошкоджують сходи гороху, об’їдають з країв листки сходів, по
шкоджують точку росту і при масовому заселенні можуть сильно
зріджувати посіви. Найбільш вразливі рослини від сходів до фази
6-го листка. Шкідливість бульбочкових довгоносиків зростає в 6- 10 разів і більше у суху і жарку погоду, порівняно з похмурою.
Самки відкладають яйця, з яких через 10 днів з’являються
личинки. Шкоду рослинам наносять не тільки жуки, а й їх личинки,
які проникають у ґрунт і знищують бульбочки на коріннях, живля
чись вмістом бульбочок, а пізніше – тканиною корінців, що посла
блює азотфіксацію. Живляться личинки впродовж майже 30 днів
кожна. Кожна личинка знищує від 2 до 6 бульбочок. У фазі масо
вого цвітіння гороху кількість знищених бульбочок може досягати
50-90%. Пошкоджені рослини дуже відстають у рості, різко змен
шують урожай. При масовій появі жуків навесні (понад 5 особин
на 1 м
2
)проти них застосовують інсектициди (табл. 5.11). Ефектив
ними можуть бути і лише крайові обробки полів.
Гороховий зерноїд (брухус, зернівка) {Вгиспиз різогит Ь.) –
жук завдовжки 4,5-5 мм, чорний, вкритий рудувато-бурими і білу
ватими волосками. Зимують жуки всередині зерен, з якими по-
361
Таблиця 5.11 – Препарати для захисту гороху від шкідників
№
з/п
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення,
л/га
Проти яких шкідників
Час обробки,
застереження
1 2 3 4 5
1
Актара 25 в г
(тіамстоксам, 250 г/кг),
ф Сингента, Швейцарія
0,10 Попелиця горохова,
зерноїд гороховий
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання
2
Акцент, к е (диметоат,
400 г/л), ф Агросфера,
\ раша
1,0 Гороховий зерноїд,
вогнівка, попелиці
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання
3
А іьтекс 100, к с (альфа
циперметрин, 100 г/л),
ф Агросфера, Україна
0,15-0,25 Гороховий зерноїд,
попелиці, трипси
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання
4
Базудін, 600 в с
(діазинон, 60%), ф
Сингента, Швейцарія
0,5-0,75
Попелиця, гороховий
зерноїд, горохова
плодожерка
Обприскування в період
вегетації не пізніше 20
днів до збирання
5
Бі 58 новий, 40% к е
(дтістоат), ф БАСФ,
Німеччина
0,5-1,0 Плодожерка, вогнівка,
попелиця
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання
6
Блискавка, 10% к е
(альфа-циперметрин, 100
г/л), ф Презенс, Україна
0,15-0,25 Комплекс шкідників
Обприскування в період
вегетації не пізніше 20
днів до збирання
7
Данадим, 40% к е
(диметоат, 400 г/л),
ф Кемінова Агро, Данія
0,5-1,0 Плодожерка, вогнівка,
попелиця
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання
8
Децис, 2,5% к с (дельта
метрин), ф Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,2 Попелиця горохова
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання
9 Золон, 35% к с (фоза-
лон), ф Кемінова, Данія
1,4 Попелиця горохова
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання (крім
зеленого горошку)
10
Карате, 5% к с (лямбда-
цигалотрин),
ф Сингента, Швейцарія
0,1-0,125
Попелищ, трипси,
плодожерка, зернівка,
комарик, довгоносики
Обприскування в період
вегетації не пізніше 20
днів до збирання
11
Парашут 450, мк с
(паратюн-мстил, 450 г/л),
ф Кемінова, Данія
0,25-0,50
Бульбочкові довгоноси
ки, гороховий зерноїд,
бобова вогнівка, горохо ва плодожерка, совка,
попелиці, трипси, кліщі
Обприскування в період
вегетації не пізніше 20
днів до збирання
12
Сумі-Альфа, 5% к с
(енфенвалерат), ф
Сумітомо Кемікл, Японія
0,3 Попелиця
Обприскування в період
вегетації не пізніше 20
днів до збирання (крім
зеленого горошку)
13
Фастак, 10% к е (альфа
циперметрин), ф БАСФ,
Німеччина
0,15-0,25 Зерноїд гороховий,
попелищ, трипс
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання
14
Ф’юрі, 10% к е (зета-
циперметрин), ф ФМСі,
США
0,07-0,1 Попелиці, трипси,
зернівка, плодожерка
Обприскування в період
вегетації не пізніше ЗО
днів до збирання
15
Фуфанон 57% к с
(малатюн), ф Кемінова
Агро, Данія
0,5-1,2 Попелиці, плодожерка,
зернівка
Обприскування в період
вегетації не пізніше ЗО
днів до збирання
16
Циклом, 10% к е
(альфа-циперметрин, 100
г/л), ф Агробізнеспром,
Україна
0,10-0,15 Горохова попелиця,
зерноїд, плодожерка
Обприскування в період
вегетації не пізніше ЗО
днів до збирання
17
Штефесін, 2,5 к с
(дельта-метрин), ф
Штефес Агро, Німеччина
0,2 Попелиця
Обприскування в період
вегетації не пізніше 30
днів до збирання
362
трапляють на поле під час сівби, а на півдні – у скиртах соломи,
рослинних рештках, під корою дерев та в інших місцях. У фазі
бутонізації жуки перелітають на посіви, заселяючи крайові смуги.
Під час цвітіння гороху живляться пилком і пелюстками. Самка
жука відкладає яйця лимонно-жовтого кольору на стулки молодих
бобів. Через 6-10 днів відроджуються личинки, які вгризаються в
середину бобів, а згодом у недостигле зерно, де живляться його
вмістом, розвиваються до лялечок і жуків та залишаються в ньо
му. У насінині може поселитися від 1 до 3 личинок.
Насіння, пошкоджене зерноїдом, не придатне для сівби і не ви
користовується на продовольчі цілі. Шкідник виїдає великі порож
нини, знищуючи до 50% ендосперму. Різко зменшується схожість
насіння. В екскрементах личинок міститься шкідливий для здоро
в’я людей та тварин алкалоїд кантаридин. До агротехнічних захо
дів захисту рослин належать рання зяблева оранка з попереднім
душенням стерні. Хімічну боротьбу важливо розпочати вчасно –
у фазі бутонізації під час поселення жуків на рослинах гороху, не
допустивши яйцекладки. У відкритий простір личинки шкідника
не виходять, тому застосування інсектицидів у період утворення
бобів не буде ефективним. При потребі посіви через 7-8 днів об
прискують повторно. Інколи проводять три обробітки посівів. Оскі
льки зерноїд концентрується в крайових смугах завширшки 70-
100 м, ефективними можуть виявитись крайові обробки полів.
Використовують інсектициди, що наведені в табл.5.11.
Для фумігації насіння гороху проти брухуса використовують
бромистий метил 30-100 г/м3
приміщення) та метабром 980 (20-
100 г/м3) в період зберігання зерна, але до того, як жуки виходять
із насінин.
Горохова плодожерка (Ьазреугезіа пщгісапа К). Поширена
в Україні усюди. Зимують гусениці у ґрунті на глибині 3-5 см і
більше у щовковистих коконах. У квітні заляльковуються, у кінці
травня до цвітіння гороху починається виліт метелика. Метелик
має розмах крил 11-16 мм, передні крила темні, сірувато-бурі.
Самки відкладають яйця на різні частини рослин гороху впродовж
чотирьох тижнів. Через тиждень відроджується гусениця, яка по
шкоджує молодий біб, а потім впродовж 2-3 тижнів живиться
молодими зернами. На час достигання гороху гусениці закінчу
ють розвиток, виходять з бобів і заляльковуються в ґрунті.
363
Ефективним заходом боротьби з плодожеркою є глибока зябле ва оранка. Якщо гусениці попадають на глибину 10 см і глибше,
вони гинуть на 100%. Крайові обробки інсектицидами використову
ють на початку вильоту метелика (табл.5.11). При потребі обприс
кування полів проводять повторно. Внаслідок недружного вильоту
метеликів і заселення посівів гороху шкідником впродовж 25-30 днів,
застосування інсектицидів може бути малоефективним.
Бобова (акацієва) вогнівка (Еііеііа ііпскепеїіа Тг.). Зимує в
ґрунті в стадії лялечки на глибині 3-5 см. У середині травня, в
період цвітіння жовтої акації відбувається літ метеликів та відкла
дання ними яєць на зав’язі й молодих бобах акації, а пізніше – на
горосі. Гусениці першого покоління відроджуються в червні, про
никають всередину бобів і живляться зернами впродовж місяця.
Можуть переміщатися з одного бобу в інший при поїданні зерен у
попередньому. Метелики другого покоління літають у липні, гусе
ниці шкодять у липні-серпні на пізніх бобових культурах (соя, ква
соля). На півдні у серпні-вересні буває третя генерація.
Метелик має розмах крил 22-30 мм, передні крила жовтувато-
сірі з білою і жовтою поперечними смужками, задні – світло-сірі,
напівпрозорі, з темною смужкою по краях.
Основними агротехнічними заходами боротьби є лущіння, ран ня глибока зяблева оранка плугом з передплужниками, оптималь ні строки сівби.
Під час масового льоту і яйцекладки вогнівку знищують інсек
тицидами (табл.5.11).
Горохова попелиця (Асугікозіркоп різут Нагг). Впродовж
вегетаційного періоду попелиця може давати 12-15 поколінь. Від
кладені восени яйця зимують на багаторічних бобових рослинах.
Перше покоління попелиці в основному з’являється в кінці травня
(Степ) або на початку червня (Лісостеп, Полісся). Це велика по
пелиця. Партеногенетичні самки завдовжки 4-6 мм, зелені, восе ни з’являються буро-червоні особини (форми). Яйця спочатку го
лубувато-зелені, пізніше стають чорними. Спочатку з’являються
личинки, які через 10-12 днів перетворюються на дорослих без
крилих попелиць, які здатні без запліднення давати личинки ново го покоління. Для розвитку одного покоління потрібно 10-15 днів.
Найінтенсивніше розмножується за помірної вологості. У друго-
364
му-третьому поколіннях з’являються крилаті особини, які викону
ють функцію переселення на інші рослини і посіви.
Попелиця поселяється великими колоніями на верхівках і боко
вих стеблах, квітках, молодих бобах, висмоктує сік і поживні речо
вини, внаслідок чого рослини відстають у рості, зменшують уро
жайність. Крім того, попелиця є переносчиком вірусних захворювань.
Для захисту від пошкодження рослин попелицею використо
вують інсектициди (табл.5.11).
Гороховий комарик. Найбільшої шкоди завдає у західній час
тині Лісостепу. Метелик зимує в соломі і післяжнивних рештках,
личинки – у ґрунті. Шкідник заселяє посіви і відкладає яйця перед
бутонізацією і на початку цвітіння в молоді бутони або у верхні
нерозгорнуті листки. За сприятливої температури на 5-6 день з
яйця розвивається личинка розміром 2,0-2,5 мм. Внаслідок сисної
діяльності личинок зав’язь плоду загниває, парус і крила квітки
чорніють, засихають і опадають. Урожайність може зменшитись
на 40-50% через втрату бобів.
Хімічні обробки проводять з таким розрахунком, щоб знищити
метелика до відкладення яєць. Найкраще вперше обприскати го
рох перед бутонізацією, вдруге – на початку цвітіння.
Захист від хвороб
Горох уражується багатьма хворобами, серед яких найбільш
поширені і шкідливі кореневі гнилі, аскохітоз, борошниста роса,
сіра гниль, іржа тощо. Вони порушують обмін речовин, знижують
продуктивність рослин, погіршують насіннєву і кормову якість зерна.
Коренева гниль. Хвороба проявляється впродовж вегетації.
Найбільш небезпечна для сходів. Залежно від збудника хвороби
розрізняють фузаріозну, ризоктоніозну, афаноміцетну, аскохітозну
та ін. гнилі.
Фузаріозна гниль (Гизагіит Ьіпк) проявляється у вигляді по
буріння і загнивання коренів від з’явлення сходів до формування
бобів. Уражуються основа стебла і тканини коренів, на яких у во
логу погоду спостерігається білий або рожевий наліт з оранжеви ми чи рожевими подушечками.
Ризоктоніозна гниль (КНігосІопіа зоїапі КиеНп.) виявляєть ся на підземнійй частині стебла, коренях у вигляді коричневих роз-
365
пливчастих вдавлених плям, які можуть охоплювати стебло. Ура
жуються точки росту молодих корінців.
Афаноміцетна гниль (Аркапотусез еиіеіскез Игескз) харак
теризується розм’якшенням стебла на висоті 2-3 см над поверх
нею ґрунту. Уражена тканина стає водянистою. Такі самі симпто ми і на коренях. Кора злегка жовтіє, потім буріє і відмирає. Корені
загнивають і залишаються в ґрунті при висмикуванні рослин.
Аскохітозна гниль (Азсоскуіа ріпойез Ь.) проявляється у ви
гляді великих розпливчастих, неправильної форми плям. Прикоре
нева частина буріє і загниває, потім підсихає.
Кореневі гнилі — чи не найпоширеніші хвороби, які завдають
великої шкоди посівам гороху. Кореневі гнилі різко зменшують по-
глинальну здатність коренів, а ураження судинної системи викли
кає інтоксикацію. Уражені рослини не плодоносять або формують
щуплі зерна.
Збудники хвороби знаходяться в ґрунті, на залишках рослин і
можуть поширюватися з насінням, на якому знаходяться у вигля ді грибниці в насіннєвій оболонці.
Розвитку кореневої гнилі сприяють високі температури і низь ка вологість повітря.
Для зменшення ураження рослин кореневими гнилями необхід но дотримуватись науково-обґрунтованого чергування культур у
сівозміні, проводити лущення і глибоку оранку, вносити фосфорні
та калійні добрива, мікроелементи, знищувати шкідники та бур’я
ни. Є дані, що капустяні культури пригнічують збудника хвороби,
бо в процесі розкладання післяжнивних решток капустяних, виді
ляються леткі сірковмісні сполуки, які токсичні для гриба. Ефек
тивним заходом боротьби з кореневими гнилями є протруювання
насіння (див. табл. 5.8, с. 351).
Аскохітоз. Особливо прогресує у вологі роки і за підвищеної
температури повітря. Може уражати рослини впродовж усієї ве
гетації, починаючи з фази сходів.
При ураженні гороху збудником блідоплямистого аскохітозу
(Азсоскуіа різі ЬіЬ.) на листках і бобах з’являються круглі або
овальні світло-бурі плями з темною облямівкою і коричневими
крапками – пікнідами. На стеблах плями дещо вдавлені і видов
жені, а на бобах вони вдавлені, рожеві. Уражене насіння зморшку –
366
вате, світло-жовте з низькою схожістю, є джерелом наступного
розвитку хвороби на сходах.
На листках, стеблах і бобах гороху, що уражений збудником
темноплямистого аскохітозу (Азсоскуіа ріпойез Ь.), виника
ють плями неправильної форми різної величини у вигляді червону-
ватобурих плям, завжди темні у центрі й світліші по краях. На
поверхні великих плям формуються концентричними колами чорні
крапки – пікніди гриба. На бобах виникають темні горбочки, а
уражене насіння вкривається темними плямами. На сходах хво
роба проявляється у вигляді аскохітозної гнилі.
Зливний аскохітоз (Азсоскуіа різісоїа 8асс.) проявляється на
листках і стеблах у вигляді округлих, або трохи витягнутих світ-
лозабарвлених з темною облямівкою плям, які часто зливаються
утворюючи суцільні ураження великих розмірів. Уражена тканина
покрита чорними пікнідами гриба.
Шкідливість аскохітозу полягає у зрідженні сходів і рослин,
зменшенні інтенсивності фотосинтезу, зниженні врожайності.
Крім застосування агрозаходів, ефективним є використання
протруйників (див. табл. 5.8, с. 351) та фунгіциду танго.
Фузаріоз (Ризагіит Ьіпк). Виявляється у формах кореневої
гнилі і в’янення рослин, що можуть спостерігатися одночасно.
Захворювання починається з побуріння кореневої шийки і наступ
ного закупорювання судинних пучків, що супроводжуються пожо
втінням, в’яненням і загибеллю рослин. Особливу небезпеку ко
ренева гниль становить для сходів, спричинюючи загнивання
паростків, сім’ядолей, коренів. У молодих рослин буріє прикорене ва частина стебла чи головний корінь. Рослини легко висмику
ються із ґрунту. В’янення виявляється у фазі сходів і в пізніші пе
ріоди розвитку рослин. Буріє та розтріскується тканина кореневої
шийки, загнивають і відмирають корені. Листки, а потім стебла,
жовтіють і засихають. Фузаріоз прогресує в умовах високої воло
гості і низької температури.
Ефективним методом боротьби з фузаріозом поряд з агротехніч
ними заходами є протруювання насіння.
Сіра гниль (Воігуїіз сіпегеа Рг.). Хвороба проявляється при
надмірній вологості повітря і ґрунту на листках, стеблах, квітконі
жках та бобах у вигляді бурих, або бурувато-зелених розпливчас
тих, загниваючих плям, що вкриваються сірим пушком. Стебло
367
часто надламується, листки жовтіють і відмирають. Велика кіль
кість уражених квіток і зав’язей опадає, на бобах виникають ви
разки. Насіння недорозвинене, із зниженою схожістю.
Збудник зберігається у вигляді склероціїв у ґрунті, передається
з насінням. Заходи зниження втрат урожаю від ураження сірою
гнилю мають спрямовуватися на дотримання сівозміни, якісний
догляд за посівами під час вегетації, ретельне очищення насіння
від гнилих зерен та склероціїв. Перед сівбою насіння необхідно
протруїти (див. табл. 5.8, с. 351).
Біла гниль (Бсіегоііпіа зсіегоііогит О.В.). У прикореневій ча
стині стебел уражена тканина набуває бурувато-коричневого
забарвлення, вкривається білим нальотом. Хворі рослини в’януть,
стебла надламуються. Стулки уражених бобів трухлявіють, на
сіння загниває. Настання сухої, спекотної погоди може припинити
поширення хвороби, уражені ділянки підсихають, а утворені на них
склероції опадають.
Під час вегетації рослин збудник поширюється частинками підсох
лого міцелію, що зимує на рослинних рештках, у ґрунті та насінні.
Заходи захисту від ураження такі ж, як для сірої гнилі.
Борошниста роса (Егузірке соттипіз СГЄУ.). ЗОВНІШНІ озна ки хвороби проявляються на листках, стеблах, рідше на квітках і
бобах, які покриваються білим борошнистим нальотом з міцелію
і конідій гриба. Уражені частини рослин припиняють ріст, буріють
і відмирають. Зерно формується дрібним, погіршується його якість.
Інтенсивно розвивається в умовах надмірної вологості і підви
щеної температури. Джерелом хвороби є післязбиральні рештки
та багаторічні дикорослі бобові.
Для боротьби з борошнистою росою необхідно своєчасно зни
щувати післяжнивні рештки, дотримуватися чергування культур у
сівозміні, надмірно не загущувати посіви.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз) (Регопозрога
різі 8уй.). Хвороба проявляється у вигляді місцевого і дифузного
ураження рослин. При місцевому ураженні на листках з’явля
ються жовті або хлоротичні плями, які з нижнього боку вкриваються
сіро-фіолетовим бархатистим нальотом. На стеблах і бобах плями
блідо-зелені, розпливчасті. Під час достигання внутрішні стулки бобів
і зовнішні оболонки насіння набувають кремового або фіолетового
368
відтінку. Стулки бобів деформуються, засихають. Насіння у хворих
бобах недорозвинене, має низьку схожість.
При дифузному ураженні хлоротичні плями охоплюють усі
листки, окремі гілки або всю рослину. Згодом місця ураження з
нижнього боку вкриваються сіро-фіолетовим нальотом. Уражена
рослина має карликовий вигляд.
Поширюється гриб під час вегетації гороху конідіями. Ос
новне джерело інфекції – уражені рештки, в яких зберігаються
спори, і уражене насіння, в оболонці якого знаходяться спори та
грибниця.
Для захисту від ураження застосовують агротехнічні заходи.
Іржа (1/готусез різі 8скгое(.). На листках і стеблах гороху
з’являються світло-коричневі, а пізніше темно-коричневі подуше
чки літніх і зимових спор збудника хвороби. Уражені рослини від
стають у рості, листки передчасно засихають, зерно утворюється
щупле. Більше уражаються пізні посіви. При значному ураженні
рослин урожай гороху зменшується на 40-50%.
Розвиток хвороби найчастіше спостерігається за підвищеної
температури повітря і частих опадах, що характерно для центра
льних та західних областей України.
Основне джерело інфекції – уражені рештки, на яких зимують
теліоспори, а додаткове – грибниця, яка зберігається в кореневищах
молочаю.
Використовують агротехнічні та хімічні (табл. 5.12) методи
захисту рослин.
Бактеріози. На горосі розрізняють три бактеріальні хвороби:
бактеріальний опік, смугаста плямистість, бактеріальний рак.
Бактеріальний опік (Рзеийотопаз зугіп§ае різі Уоип§.). Хво
роба виявляється у вигляді маслянистих плям з маслиново-зеле
ним або маслиново-коричневим відтінком, що з’являються на ли
стках, стеблах і бобах. Перенощиками хвороби є попелиці. Джерело
хвороби – заражене насіння і рослинні рештки.
Смугаста плямистість (Егтпіа Іаікугі Ноііапа1
). Хвороба
з’являється на стеблах і черешках листків у вигляді невеликих
темно-коричневих смуг (штрихів). На листках утворюються дрі
бні світло-коричневі плями, які значно менші від тих, що бувають
при бактеріальному опіку, навколо плям завжди спостерігається
369
суха темно-коричнева облямівка. Збудник передається з насін
ням, зберігається у рослинних рештках.
Бактеріальний рак (А§гоЬас(егіит ште/асіепз). Виявляється
на коренях, кореневій шийці рослин у вигляді наростків різної величи ни і конфігурації. Спочатку вони білі, м’які, пізніше – темні й тверді.
Крім обов’язкових агротехнічних заходів, з бактеріозом можна
боротися шляхом протруювання насіння препаратом тачигарен
(див. табл. 5.8, с.351).
Вірусні хвороби
Деформуюча мозаїка. Проявляється у вигляді крапчастості,
кучерявості листків, зморшкуватості прицвітників. На листках з’яв
ляються жовтуваті, прозорі вузенькі смуги. Ріст і розвиток рослин
часто припиняється, нижні листки утворюють химерну розетку,
верхівка набуває виродливої форми, скручується. Збудником хво
роби є вірус (Реа епаііоп тозаіс УІШЗ), перенощиком якого є різні
види попелиць. Насінням збудник хвороби не передається.
Звичайна мозаїка. Характеризується посвітлінням жилок на
листках, а пізніше – пожовтінням частин листка. Уражені листки
набувають виродливої форми, рослини відстають у рості і різко
зменшують продуктивність. Збудник хвороби – вірус Реа тозаіс
уігаз, який переноситься різними видами попелиць. Основне дже
рело інфекції – багаторічні бобові трави, особливо конюшина. Ві
рус зберігається в соку уражених рослин. У сухих листках може
зберігати життєздатність впродовж 45-50 днів.
Методи боротьби – агротехнічні. Дуже важливо не допустити
поширення на посівах попелиць.
Горохова нематода. Хворі рослини відстають в рості, часто
мають карликовий вигляд. Листки їх жовтіють, починаючи з ниж
ніх до верхніх. Сильно уражені рослини в’януть і повністю відми
рають. Корені хворих рослин дуже тонкі, в’ялі і мало гілкуються.
На них навесні спочатку виявляються личинки, пізніше дорослі
нематоди, а всередині літа – білі цисти.
Самки лимоноподібні або округлі, розміром 0,6-0,8 х 0,5-0,6 мм.
Самці видовжені, черв’якоподібні, завдовжки близько 1,30 мм. На
рослинах, що уражені нематодою, інтенсивно розвиваються коре
неві гнилі.
370
Таблиця 5.12 – Препарати для захисту гороху від хвороб
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення,
л/га
Проти яких
хвороб
Спосіб, час
обробітку
Рекс Топ, 33,4% к.с.
(фенпропіморф, 250 г/л +
епоксиконазол, 84 г/л)
ф. БАСФ, Німеччина
0,5-1,0
Аскохітоз,
сіра гниль,
іржа
Обприскування в
період вегетації
при появі перших
ознак
Танго, 50% к.е. (тридеморф
37,5% + епокспиконазол
12,5%), ф. БАСФ, Німеччина 0,6-0,8
Іржа,
аскохітоз
При появі перших
ознак хвороб
Незважаючи на велику кількість хвороб гороху та значну їх
шкідливість, у “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених
до використання в Україні” зареєстровано тільки два препарати
(табл. 5.12). Враховуючи значні посівні площі гороху і перспективу
їх розширення, необхідний ширший вибір фунгіцидів.
Ефективний для захисту рослин гороху в період вегетації від
фузаріозу, аскохітозу, сірої гнилі фунгіцид фундазол з нормою вне
сення 1,0 кг/га. Зустрічаються літературні дані про використання
фундазолу у боротьбі з кореневими гнилями. Для захисту від ас
кохітозу та пероноспорозу застосовували цинеб (2 кг/га) або су
міш фундазолу (500 г/га) і цинебу (2 кг/га). У Польщі для захисту
від аскохітозу рекомендується використовувати Браво 75^ 0 (1 –
1,5 кг/га) та Пенкоцеб 80\УР (2-3 кг/га). Посіви обприскуються
при перших проявах хвороби і при потребі обробляють повторно
через 10-14 днів.
ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ
Збирання врожаю – найскладніша операція в технології виро
щування гороху.
Рослини гороху вилягають, насіння достигає неодночасно (пе
ршим – у нижніх бобах, пізніше – у верхніх), нижні боби розтріску
ються і осипаються, що спричинює великі втрати зерна. Важливо
встановити оптимальний строк збирання. Раннє збирання призво
дить до недобору врожаю через велику кількість недостиглих на
сінин, пізнє супроводжується надмірними втратами.
371
Починають скошувати горох у валки при пожовтінні 60-75%
бобів. У цей час нижня й середня частини стебла стають жовти
ми, а верхня – блідо-зеленою. Забарвлення зерна в таких бобах
набуває характерного для сорту кольору, а вологість знаходиться
в межах 30-35%. Косять горох жатками ЖРБ-4,2; ЖСБ-4,2;
ЖЗБ-4,2; ЖБВ-4,2, косилками КС-2,1 з пристосуванням ПБ-2,1.
Через 3-4 дні після скошування і підсихання маси можна почи
нати підбирання і обмолот валків зерновими комбайнами. Воло
гість зерна зменшується до 16-19%. При вологості зерна вище
20% пошкоджується зародок насіння, а при зниженні вологості
менше 15%, зерно сильно подрібнюється. Для запобігання подрі
бненню частоту обертання барабана зменшують до 400-500 обер
тів за хвилину, підбарабання опускають у нижнє положення.
Внаслідок нерівномірного достигання вологість обмолоченого
зерна у верхніх бобів може бути високою. Крім того потрапляють
до вороху зелені частини бур’янів. Якщо навіть впродовж однієї
доби не очистити і не підсушити, то все зерно зволожується і шви
дко самозігрівається. Крім того, повітряно-теплова обробка зерна
забезпечує знищення збудників аскохітозу, бактеріозу, фузаріозу,
пероноспорозу і підвищення схожості насіння.
На чистих від бур’янів посівах у суху погоду, при вирощуванні
короткостеблових стійких до обсипання сортів застосовують од
нофазне збирання при повній стиглості бобів і зниженні вологості
зерна до 15-17%.
Нові напівбезлисті та безлисті сорти придатні для прямого ком
байнування, їх листки морфологічно трансформовані в несправжні
вуса, які обумовлюють додаткове зчеплення між собою сусідніх рос
лин. Внаслідок цього рослини гороху переплітаються й практично не
вилягають, залишаються прямостоячими до фази повної стиглості.
Збирання напряму безлистих сортів – дуже важлива
технологічна перевага.
Збирають напряму також при проведенні десикації посівів. Для
десикації використовують раундап (3,0 л/га), домінатор (3,0 л/га)
обприскуючи посіви при побурінні 70-75% бобів. Десикантом рег-
лон супер 150\¥8 (2,0-3,0 л/га) посіви обприскують у період пожо
втіння нижніх бобів та за вологості зерна до 45%. Десиканти при
пиняють вегетацію рослин і сприяють їх швидкому підсиханню.
372
Раундап, крім того, ще знищує вегетуючі бур’яни (пирій), тому його
доцільно застосовувати насамперед на забур’янених посівах.
Очищене зерно можна зберігати за вологості не більше 14—
15% шаром не вище 1,5 м.
На зелений корм горох збирають у фазі цвітіння, а на силос,
сінаж – до утворення бобів.
Змішані посіви гороху
В умовах достатнього зволоження посіви гороху переростають,
сильно вилягають, їх важко зібрати без втрат зерна. В таких умо
вах практикуються змішані посіви гороху з іншими культурами.
Найкраще сіяти горох з стійкими до вилягання сортами ячме
ню. Суміш насіння складається з 70-75% ярого ячменю і 25-30%
гороху від повної норми висіву цих культур у чистих посівах.
На зелений корм, силос, сінаж горох вирощують у сумішках з
ячменем, вівсом, викою, гірчицею білою, соняшником, куку
рудзою. Норма висіву гороху 0,8-0,9 млн/га, вівса і ячменю – до
3,0-3,5 млн/га, кукурудзи – 0,3-0,4 млн/га, соняшнику – 0,4 млн/
га, гірчиці – 1 млн/га.
Сумішки з вівсом, ячменем, гірчицею, викою сіють у перші дні
весняних польових робіт, а з соняшником і кукурудзою при прогрі
ванні ґрунту до 8-10°С. Такі суміші придатні для післяукісних і
післяжнивних посівів.
ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ ОВОЧЕВОГО
Горох овочевий був відомий ще у кам’яному віці. Тепер овоче ві сорти цієї культури споживають у свіжому вигляді і використо
вують для консервів. Зелений горошок містить (на сиру речови
ну): 18-22% сухих речовин, 4,8-7,0% цукрів, 6,8% крохмалю,
0,8-1,7% клітковини, 4,8-5,2% сирого білка, 0,2% жиру, 0,9% золи.
Із загального вмісту цукру – 95% цукрози.За вмістом білка вони
займають перше місце серед овочів. У 100 грамах сирої маси
міститься 25-60 міліграмів аскорбінової кислоти (вітамін С) – до
бова норма для людини; 0,40 міліграм каротину, 0,34 міліграма ті
аміну (В^, 0,19 міліграма рибофлавіну (В2), 2,6 міліграма нікоти
нової кислоти (РР) тощо.
373
В Україні зареєстровано 18 сортів гороху овочевого (табл. 5.13).
Основа ефективності виробництва овочевого гороху – пра
вильний вибір попередників (озимі зернові, рання картопля,
кукурудза на силос, столові коренеплоди, городні та баштанні куль
тури). Сіють його рано на добре вирівняних полях вузькорядним і
рядковим способами. Восени вносять калійно-фосфорні добрива з
розрахунку 60-90 кілограмів діючої речовини на гектар, а навесні,
перед сівбою, дають по 30-50 кілограмів азоту, але не більше,
щоб маса не була надмірно буйною, а якість бобів – низькою. Для
знищення однорічних дводольних та злакових бур’янів вносять
гезагард, 50% з.п. (2 кг/га) до сходів гороху впродовж 2-5 днів
після висівання.
Однорічні дводольні у фазі 3-5 листків гороху знищують з до
помогою гербіциду агрітокс, 50% в.р. (0,5 л/га), діпокур М (0,3-
0,5 л/га).
Таблиця 5.13 – Сорти гороху овочевого
Назва сорту Рік Зона Група Напрямок
реєстрації вирощування стиглості використання
Авола АС 1999 СЛП рс конссрв.
Адагумський 1985 СЛП сс консерв.
Альфа 1978 СЛП рс коисерв.
Вега 1982 СЛП сс консерв.
Вікма 2001 ЛП рс консерв
Віолена 1997 СЛП рс консерв.
Воронезький 1990 СЛП рс консерв.
зелсішй
Гермес 1994 СЛП рс консерв.
Горл 1997 СЛП сс консерв.
Гунтер 2001 П рс консерв
Ізумрудний 1999 СЛП сс консерв.
Каскад 1997 СЛП сс консерв.
Кеш 1999 Л рс консерв.
КСМ (Дшга) 1995 СЛП рс консерв.
Овочеве диво 2003 СЛП сс консерв
Пегас 1995 СЛП сс консерв.
Селена 1996 СЛП сс консерв.
Уладовський 2001 СЛП рс консерв.
харчовий
374
Гербіцид півот, 10% в.р.к. проти злакових і однорічних дво
дольних бур’янів можна вносити до висіву, до сходів, або після
сходів у фазі 3-6 листків гороху у нормі 0,5-0,75 л/га. Препарат
пантера знищує багаторічні злакові при обприскуванні по вегету-
ючій культурі за висоти бур’янів 10-15 см. Коли рослини почина
ють цвісти, випускають на посіви 30-50 тисяч штук трихограм на
гектар.
У всьому комплексі робіт найскладнішим і найтрудомісткішим
є збирання. Щоб одержати зелений горошок, масу скошують че
рез 12-15 днів після початку цвітіння. У цей час уже 75-85% бо
бів наповнюються зерном, яке досягає близько півсантиметра в
діаметрі. Застосовують жатки ЖБА-3,5; ЖРБ-4,2; ЖНУ-4. Вкла
дають горох у валки, потім підбирають і транспортують на пункт
переробки. За допомогою спеціальних комбайнів можна збирати
горох напряму і відвозити на консервні заводи обмолочене зерно
гороху.
375
Таблиця 5.14 – Технологічна схема вирощування гороху.
Урожайність – 50 ц/г а зерна. Площа – 1 га. Попередник – озима пшениця.
N2
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних ресурсів:
пальне, добрива,
отрутохімікати та ш.
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1.
Внесення азотних добрив:
аміачна селітра N10 на 1 т солому
га
ц
1
1
25 2 МТЗ-80 + МВД-900
Аміачна селітра
1ц = 100 грн.
Пальне 6 л х 3 грн. = 18 грн.
10 130
2.
Дискування стерні з одночасною
заробкою соломи і селітри
га 1 20 2 Т-150-К +БДТ-7 15 л х 3 грн.=45 грн. 20 67
3.
Сівба сидератів: гірчиця біла,
початок серпня
га 1 25 2 МТЗ-80 + СЗ-3,6 8 л х 3 грн.=24 грн.
гірчиця: 20кг х 2 грн. = 40 грн.
20 86
4.
Перевезення, навантаження і
внесення мінеральних добрив:
А. Суперфосфат (Р«>)
Б. Калімагнезія (К^о)
Ц
Ц
Ц
б
3
3
25
25
2
2
2
Транспортний засіб,
навантажувач ПЗ-0,8
МТЗ-80 = МВД-900
МТЗ-80 = МВД-900
Перевезення – 40 грн.
Пальне 12 л х 3 грн.=36 грн
Суперфосфат Зцхб0грн=180грн.
Калімагнезія Зцх70грн=210 грн.
10
10
10
502
5.
Оранка на п=28 см, середина
жовтня
га 1 5 К-701 +ПЛН-8-40 25 х 3 грн. = 75 грн. 30 110
Разом по осінньому циклу робіт 17 768 110 895
6.
Весняна культивація з
боронуванням
га 1 29 2
Т-150К + 2КПС-4 +
8БЗТС
10 л х 3 грн. = 30 грн. 10 42
Закінчення таблиці 5.14
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
7. Сівба га ‘ 15 4 МТЗ-80 + СЗ-3,6 +
борони посівні
8 л х 3 грн. = 24 грн.
фундазол – 50 грн.
насіння: 2,5ц х 80 грн. = 200 грн.
бактеріальне добриво – 20 грн.
мікроелементи – 40 грн.
20 358
8. Коткування га 1 50 1 МТЗ-80 + ЗККШ-6 3 л х 3 грн. = 9 гри. 10 20
9. Внесення гербіцидів га < 25 5 МТЗ-80 + ОП-2000
ГАЗ-53 – 3 м’1
води
3 л х 3 грн. = 9 грн.
Базагран М – 100 грн.
4 л х 3 грн. = 12 грн.
10 136
10.
Внесення інсектицидів від
бульбочкового довгоносика
га 25 5 МТЗ-80 + ОП-2000
ГАЗ-53 – 3 м
3
води
5 л х 3 грн. = 15 грн.
Бі-58-60 грн.
10 90
11.
Друге внесення інсектицидів
– від зерноїда
га 25 5 МТЗ-80 + ОП-2000
ГАЗ-53 – 3 м
3
води
5 л х 3 грн. = 15 грн.
КАРАТЕ – 35 грн.
10 65
Всього по весняно-літньому циклу робіт 22 619 70 711
12. Скошування у ватки га 20 10 МТЗ-80 + ЖРБ-4,2 10 л х 3 грн. = 30 грн. 20 60
13.
Підбір та обмолот валків з
подрібнюванням соломи
га 10 20 Дон-1500 25 л х 3 грн. = 75 грн. 50 145
14. Транспортування зерна т 4 40 5 ГАЗ-53 7 л х 3 грн. = 21 грн. 20 46
15. Первинна очистка зерна 2 ОВС-25 Електроенергія – 30 грн. 10 43
Разом по збиранню 38 – 156 100 294
Разом по технології 77 1 1543
-— ~ – Л
280 1900
-а
-а
Одиниця виміру
Обсяг робіт
Норма виробітку
Тарифна ставка,
грн/га
Амортизація та
непередбачені
витрати
Всього витрат по
виду робіт,
грн.
КОНТРОЛЬН І ПИТАННЯ
1. Агротехнічне і господарське значення гороху.
2. Хімічний склад зерна гороху.
3. Назвати оптимальні умови для проходження процесу симбі
отичної азотфіксації.
4. Біологічні особливості гороху.
5. Кращі попередники для гороху.
6. Особливості основного і передпосівного обробітку ґрунту.
7. Система удобрення гороху.
8. Скласти логічну схему розрахунку норм добрив для одер
жання 60 ц/га зерна гороху.
9. Чи потрібно вносити азотні добрива при вирощуванні горо
ху?
10. Які мікроелементи найважливіші при вирощуванні гороху?
11. Підготовка насіння гороху до сівби.
12. Назвати найпоширеніші сорти гороху.
13. Особливості сівби гороху.
14. Глибина загортання насіння.
15. Строки сівби гороху.
16. Норма висіву гороху.
17. Догляд за посівами гороху.
18. Боротьба з бур’янами у посівах гороху.
19. Основні гербіциди для знищення різних видів бур’янів.
20. Захист посівів від шкідників.
21. Найпоширеніші шкідники гороху.
22. Інсектициди для знищення від шкідників.
23. Захист посівів гороху від хвороб.
24. Основні хвороби гороху.
25. Особливості збирання врожаю зерна.
26. Вирощування гороху овочевого.
27. Скласти технологічну схему вирощування гороху.
378
ЗАДАЧІ
5.1. Горох посіяно сівалкою СЗ-3,6 з нормою висіву 300 кг/га.
Маса 1000 насінин 250 г, чистота насіння 99%. Яка відстань
між насінинами в рядку?
5.2. Встановити норму висіву гороху, якщо на 1 га висіяно 1 млн.
насінин. Маса 1000 насінин 260 г, посівна придатність – 94%.
5.3. Біологічна врожайність гороху – 45 ц/га. Густота стояння
18 рослин на 1 м довжини рядка при міжряддях 15 см. Скі
льки бобів утворено на рослинах, якщо кожен біб містить по
5 зернин. Маса 1000 зерен – 250 г.
5.4. Урожайність зерна гороху – 40 ц/га. Структура врожаю така:
100 рослин на 1 м
2, на рослині 3 боби по 5 насінин кожний,
маса 1000 насінин 290 г.
5.5. Визначити норму висіву гороху, якщо на 1 м довжини рядка
висіяно 18 насінин з масою 1000 зерен – 260 г і посівною
придатністю 95%. Ширина міжрядь -15 см.
5.6. Розрахувати норму мінеральних добрив під горох для одер
жання 60 ц/га при виносі 1 т зерна 1Ч50Р15К20.
379
Соя є основною зернобобовою культурою в світі. її зерно зба
лансоване за протеїном і перетравними амінокислотами. У насінні
сої міститься 30-55% білка, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю. У
золі багато калію, фосфору, кальцію, а також вітамінів (А, Вр С,
В,, Є, К, Ор 03, РР). Велике продовольче значення сої. Вирощую чи цю культуру, одержують по суті два врожаї – білка і рослинної
олії. Жодна рослина в світі не може за 4-5 місяців виробити стіль ки білка і жиру. Немає рівних сої щодо кількості виготовлених з неї
продуктів. Соєвий білок і олію можна знайти на полицях суперма
ркетів розвинених країн у складі більш ніж 1000 харчових продук
тів, починаючи від приправ до салатів, соєвого м’яса, хліба і закін
чуючи смачними готовими стравами.
Великий вміст білка і надзвичайно цінна його збалансованість за
амінокислотним складом, роблять сою чудовим замінником проду
ктів тваринного походження у харчуванні людини. Із сої виготовля
ють соуси, молоко, сир, котлети, замінники яєчного порошку, конди
терські вироби, ковбаси, консерви та ін. їх використовують як
дієтичний продукт харчування, що має антисклеротичні речовини.
Особливістю хімічного складу сої є вміст у ній фосфатидів – леци
тину і нефаліну, необхідних для живлення нервової тканини.
380
Поряд з тим в насінні сої є антипоживні речовини: інгібітори
трипсину, хемотрипсину, сапоніни, гемаглютаніни тощо. Ці інгібі
тори можна успішно інактивувати методом теплової обробки, який
широко застосовується у світовій практиці при одержанні повно-
жирових і знежирених соєвих продуктів, призначених як для хар
чових, так і для кормових потреб.
Найбільш доступним і ефективним способом промислової пере
робки є виготовлення соєвого молока. З 1 кг сухого насіння устано
вка, названа “соєвою коровою”, виробляє 8 літрів молока. При дода
ванні невеликої кількості цукру, солі та харчової соди можна досягти
майже повної смакової ідентичності з коров’ячим молоком. На відмі ну від тваринного жиру, що перетворюється в організмі у холестерин,
соєве молоко містить рослинні жири, що захищають від інфаркту.
Соєве молоко є основним компонентом у виготовленні сиру-
тофу. Головний білок сої – гліциній при закисанні має властивість
згортатися. Сир-тофу одержують коагуляцією (зсіданням) соєво го молока майже так само, як виробляють звичайний сир з коро
в’ячого молока.
Після віджиму соєвого молока на фільтрі-пресі “соєвої корови”
залишається окара (жмих). Вона є джерелом харчової клітковини і
містить значну кількість поживних речовин сої. В результаті дуже
тонкого розмелу сої окара нагадує вологе борошно, її можна додава ти у звичайне борошно і використовувати під час виготовлення хлібо
булочних виробів, печива, підливок, соусів тощо, що збільшує вміст у
них білка і клітковини. Окара може використовуватись у випічці за
мість яєць, її можна висушувати і зберігати для використання надалі.
Соя широко використовується при виробництві м’ясних проду
ктів у вигляді соєвого борошна, концентрату, ізолятів.
Соя – важлива технічна культура. Вона займає перше місце у
світовому виробництві рослинної олії (табл. 6.1,6.2).
її використовують на харчові цілі і для виробництва промис
лової продукції – лаку, фарб, мила, пластмаси, клею, штучних во
локон. На даний час 60% зерна сої переробляється на олію.
Олія засвоюється організмом на 98%. У ній велика кількість
ненасичених жирних кислот (лінолевої і ліноленової), які не синте
зуються в організмі і обов’язково повинні поступати з їжею. Вони
знижують вміст холестерину в крові, позитивно діють на функціо
нування мозку, покращують зір.
381
Таблиця 6.1 – Світове виробництво насіння
найважливіших олійних культур, млн. т
Культура 1970 р. 1975 р. 1980 р. 1985 р. 1990 р. 1995 р. 1998 р.
Соя 41 55 93 103 104 125 158
Ріпак 5 8 10 19 25 35 37
Бавовник 22 25 25 31 33 36 33
Арахіс 17 17 18 20 22 27 28
Соняшник 10 11 13 20 23 26 26
Всього 103 123 166 203 218 261 294
Таблиця 6.2 – Виробництво олії в світі, млн. т
Культура 1991 р. 1993 р. 1995 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р.
Соя 15,9 17,2 19,8 19,9 20,2 20,5
Пальма 11,2 13,4 15,2 16,2 16,4 16,7
Ріпак 8,8 9,1 10,3 11,3 11,4 11,6
Соняшник 8,1 7,7 8,5 9,2 9,3 9,5
Бавовник 4,0 3,9 3,8 4,1 4,1 4,3
Арахіс 4,0 4,0 4,3 4,3 4,5 4,6
Кукурудза 1,5 1,6 1,8 1,9 2,0 2,1
Оливки 1,6 2,0 1,9 1,7 1,8 1,9
Всього 61,6 66,6 72,9 75,8 76,4 77,1
Олія містить насичені і ненасичені жирні кислоти. Перші є дуже
цінними для промисловості. З насичених жирних кислот у соєвій
олії містяться: пальмітинова (7-10%), стеаринова (25%), бехено- ва (1-3%), меристинова (0,1-0,3%), лігноцеринова (0,1%) та ін. в
незначній кількості. Із ненасичених жирних кислот є олеїнова (22-
35%), лінолева (43-59%), ліноленова (0,5-12,5%).
Соя – цінна кормова культура. її можна згодовувати тваринам у
вигляді макухи, соєвого шроту, дерті, молока, білкових концентратів,
зеленого корму, сіна, силосу, соломи. Макуха може застосовуватися
як універсальний білковий концентрований корм. Вона містить в 1 кг
1,26 кормових одиниць, 354 г перетравного протеїну, 28 г лізину.
Якщо до комбікормів додавати 10% соєвого шроту, це значно
підвищує продуктивність тварин і зменшує витрату кормів.
Соя має агротехнічне значення. Вона засвоює азот з повітря, за
лишає після себе 60-90 кг/га біологічно фіксованого азоту, очищає поле
від бур’янів і є добрим попередником для наступних культур сівозміни.
Здатна використовувати малодоступні важкорозчинні мінеральні спо
луки не тільки з орного шару, а й більш глибоких шарів ґрунту.
382
ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ
Вирощування сої було однією з умов процвітання стародавніх
цивілізацій. Батьківщиною сої вважається Швденно-Східна Азія.
В Китаї вона відома понад 6000 років до н.е. Понад 4000 років до
н.е. сою вирощували в Кореї, Індії, Японії та ін. країнах. Пріоритет
відкриття поживних властивостей цієї культури належить китай
цям. У Китаї вона віддавна є замінником м’ясних і молочних про
дуктів. В Європі сою почали вирощувати лише у XVIII столітті, а
в Україні – з 70-х років XIX століття.
За площею посіву соя посідає перше місце серед зернобобових
культур. У 1983 році світова площа становила 52 млн. га, в 1990
році 56 млн. га, а в 1998 році зросла до 70,7 млн. га. За період з
1990 до 1998 року посіви сої зросли на 25%. Найбільше сою виро
щують: США – 28,7 млн. га, Бразилія – 13,3 млн. га, Китай –
8 млн. га, Аргентина – 6,9 млн. га, Індія – 6,3 млн. га. У всіх кра
їнах Європи сіють лише 1,2 млн. га (табл. 6.3).
Таблиця 6.3 – Площа посіву, врожайність і виробництво
сої у світі та окремих країнах у 1998 році
Країна
Площа посіву,
млн. га
Урожайність,
ц/га
Виробництво зерна,
млн. т
У світі всього 70,7 22,4 158
Україна 0,031 11,4 0,036
Аргентина 6,89 27,1 18,7
Болівія 0,58 18,4 1,07
Бразилія 13,25 23,7 31,0
Індія 6,35 10,0 6,1
Індонезія 1,09 12,0 1,3
Італія 0,35 35,0 1,23
Канада 0,98 27,9 2,74
Китай 8,20 16,8 13,8
Нігерія 0,54 6,6 0,36
Парагвай 1,09 26,3 2,9
Росія 0,404 6,9 0,28
Румунія 0,144 13,9 0,20
США 28,66 26,2 75,1
Угорщина 0,018 22,2 0,040
Середня врожайність сої у світі в 1998 році становила 22,4 ц/га.
Високі врожаї сої одержано в Італії – 35 ц/га, Канаді – 27,9 ц/га,
Аргентині – 27,1 ц/га, Парагваї – 26,3 ц/га.
383
Виробництво зерна теж найбільше в цих країнах: США –
75,1 млн. т, Бразилія – 31 млн. т, Аргентина – 18,7 млн. т, Китай –
13,8 млн. т. Світове виробництво – 158 млн. т.
На початку XXI століття в арсеналі світових рослинних ресурсів
соя посідає четверте місце після пшениці, кукурудзи та рису, потісни
вши останніми роками ячмінь (табл. 6.4). За темпами приросту вона
не має собі рівних. За період з 1938 до 1998 року виробництво сої
збільшилось в 12,9 рази, тоді як пшениці – у 4,6, рису – у 3,7, куку
рудзи – у 5,5 рази. У групі зернобобових культур вона за обсягами
виробництва значно перевищує всі зернобобові культури разом узяті.
Таблиця 6.4 – Соя серед 15 головних зернових і
зернобобових культур світового рослинництва, 1998 р.
Культура
Площа посіву,
млн. га
Урожайність,
ц/г а
Виробництво
зерна, млн. т
Пшениця 224,4 26,2 588,8
Рис 150,3 37,5 563,2
Кукурудза 137,4 44,0 604,0
Соя 70,7 22,4 158,3
Ячмінь 61,7 22,5 138,8
Сорго 44,4 14,3 63,5
Просо 37,6 7,8 29,2
Квасоля 25,7 8,9 17,6
Арахіс 23,8 13,0 31,0
Овес 14,6 17,7 25,8
Жито 10,2 19,4 21,0
Нут 10,2 7,7 7,9
Горох 6,9 19,1 13,2
Сочевиця 3,4 8,8 3,0
Кормові боби 2,4 15,0 ‘ 3,5
Виробництво сої в Україні подано в табл. 6.5.
Таблиця 6.5 – Виробництво сої в Україні
Рік Площа посіву, тис. га Урожайність, ц/га Виробництво зерна, тис. т
1985 70 9,9 69
1990 88 11,3 99
1995 23 9,7 22
2000 61 10,6 64
2001 73 10,1 74
2002 98 12,7 125
2003 190 12,2 232
2004 274 11,8 323
384
ХІМІЧНИЙ СКЛАД ЗЕРНА
Соя має унікальний хімічний склад. В її зерні міститься 35-
50% білка, 13-26% жиру, 20-32% вуглеводів, клітковина, зола, вода,
ферменти, вітаміни, мінеральні речовини (табл. 6.6).
Таблиця 6.6 – Хімічний склад сої у порівнянні з іншими
зернобобовими культурами
Культура Білок Вуглеводи Жир Клітковина Зола
Горох 20-35 20-48 1,3-1,5 3,0-6,0 2,0-3,1
Кормові боби 25-35 50-55 1,0-1,3 3,4-6,0 2,6-4,1
Соя 30-55 20-32 13-26 2,9-11,0 4,5-6,8
Квасоля 22-32 50-60 2,3-3,6 5,0-7,1 2,5-4,6
Люпин 30-48 17-39 3,7-14,0 11,0-18,0 2,5-4,0
Чина 25-34 24-25 0,5-1,2 4,1-5,4 2,5-3,0
Сочевиця 22-36 47-60 0,6-2,1 2,4-4,9 2,0-4,4
Нут 18-34 47-60 4,0-7,2 2,4-12,0 2,5-4,9
В 1 кг зерна міститься 5 г кальцію, 7 г фосфору. Вітаміни пред
ставлені каротином (1,5-2 мг), тіаміном (10-18 мг), рибофлавіном
(3,0-3,8 мг), ніацином (21-35 мг), піродиксином (7-13 мг), біоти
ном (0,7-0,9 мг), інозитолом (2,0-2,5 мг), холіном (3,2-3,6 мг), ві
таміном Е (4,8-7,8 мг), вітаміном К (1,8-2,0 мг), фолієвою кисло
тою (1,8-2,0 мг), пантотеновою кислотою (13-22 мг). Майже всі
поживні речовини сої добре перетравлюються і засвоюються.
Коефіцієнт перетравлення коливається в межах 70-98%.
Із вуглеводів у зерні сої містяться 9-12% розчинних цукрів, З—
9% крохмалю, 3-6% клітковини. Розчинні цукри представлені най
більше сахарозою (60%).
Соєвий білок на 88-95% представлений водорозчинною фрак
цією, включаючи легкорозчинні глобуліни (60-81%), альбуміни (8-
25%) та важкорозчинні глобуліни (3-7%). Якість білка сої майже
ідеальна, оскільки він містить необхідний набір найцінніших аміно
кислот. Амінокислоти є складовою частиною білка. Для повноцін
ного харчування в їжі має бути 20 різних амінокислот. В організмі
виробляється 11 амінокислот (замінні амінокислоти). Решту 9
амінокислот (незамінні) людський організм повинен одержати з
їжі. Тваринні білки мають повноцінний набір незамінних амінокис
лот, тоді як у рослинному білку може не вистачати однієї чи декі-
385
лькох незамінних амінокислот. Тваринні білки є повноцінними, рос
линні – неповноцінними через частину певних амінокислот.
Якість білка визначають два чинники: засвоюваність і набір
незамінних амінокислот. У сої не вистачає метіоніну, проте набір
інших незамінних амінокислот соєвого білка майже ідентичний за
якістю тваринному білку, тому вона одна здатна задовольнити
потребу організму у дефіцитних поживних речовинах.
Вміст амінокислот у зерні сої подано в табл. 6.7.
Таблиця 6.7 – Вміст незамінних амінокислот у насінні
зернобобових культур, г/кг сухої речовини
Назва
амінокислоти
Соя
Люпин
жовтий
Чина
Кормо ві боби
Горох
польо
вий
Горох
посів
ний
Лізин 21,9 15,9 •17,2 13,9 15,2 13,4
Метіонін 4,6 4,6 4,3 3,1 3,2 2,6
Цистин 4,6 4,2 2,6 4,8 2,3 2,4
Аргінін 25,6 34,2 22,7 17,2 17,3 14,2
Лейцин 41,0 37,4 31,6 24,7 22,0 20,5
Фенілаланін 16,0 15,5 10,0 6,2 9,0 9,5
Треонін 12,6 14,1 11,8 9,8 7,5 8,4
Валін 16,0 12,7 12,6 9,3 10,0 8,5
Триптофан 3,6 2,1 2,9 1,6 1,6 1,1
Гістидин 8,0 10,9 6,3 7,2 7,3 7,1
Сума 10-ти
незамінних 154 152 122 97 95 88
амінокислот
Соєве зерно у сирому вигляді використовувати не доцільно че
рез низьку поживну цінність для організму. Більше того, воно може
бути токсичним, адже містить антипоживні речовини, зокрема інгі
бітори протеази (трипсину і хімотрипсину). Якщо соя споживається
сирою, то інгібітори зв’язують ферменти трипсин і хімотрипсин, які
виділяються підшлунковою залозою, і зменшує ефективність пере
травлення, призводить до захворювання підшлункової залози. Ці ін
гібітори шактивують тепловою обробкою. Найвипщй коефіцієнт ефек
тивності білка буває тоді, коли 80% інгібітора трипсину знешкоджено.
Термічна обробка не тільки інактивує інгібітори в сої, але й сприяє
зменшенню бобового гіркого присмаку.
386
Використовуючи при підготовці кислотні і лужні добавки, а та
кож теплову обробку, можна повністю інактивувати інгібітори три
псину, а також ферменти – ліпоксидазу та уреазу.
До антипоживних речовин, крім інгібітора трипсину, відносять
уреазу, а також речовини, які викликають алергічні, ендокринні і
рахітні розлади. Необхідно зазначити, що ці ж речовини відігра
ють значну роль у захисті рослин під час вегетації від шкідників
та хвороб.
Детальніше про методи обробки зерна сої для підвищення по
живних характеристик на с. 412—416.
БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Коренева система сої стрижнева. Головний корінь порівняно
короткий, від нього у верхній частині відходить велика кількість
довгих бічних корінців, які становлять близько 60% маси корене
вої системи. Корені можуть проникати на глибину до 2 м. Основ на маса коріння знаходиться в орному шарі ґрунту.
Сходи мають дві сім’ядолі, які під час проростання насіння вихо
дять на поверхню ґрунту, що обмежує глибину загортання насіння.
Стебло прямостояче, сильно розгалужене, опушене. Залежно
від того, під яким кутом відхиляються гілки від головного стебла,
кущ буває стиснуний, напіврозлогий, розлогий.
Листки складні трійчасті, опушені.
Квітки дрібні, майже без запаху, віночок білого або фіолетово го кольору, на коротких квітконіжках, розміщуються в пазухах ли
стків. Соя – самозапильна рослина, квітки розкриваються після
запліднення.
Боби прямі, зігнуті або проміжні, різної величини (3-6 см). За
барвлення світле, коричневе, буре, містять 2-3 насінини. Висота
прикріплення нижніх бобів над поверхнею ґрунту – від 2-3 до 20- 25 см. Вся рослина сої (стебло, листя, плоди) опушена. Забарв
лення опушення рудувато-біле. Сіусіпе Ьізріаа – з грецької мови:
глікос – солодкий, а гіспіда – опушена.
Насіння жовте, коричневе, чорне і зелене. За формою кулясте,
овальне, видовжене. Маса 1000 насінин від 50 до 425 г. Сім’ядолі
жовті або зелені. Вони становлять близько 90% маси насінини.
387
Етапи органогенезу
Соя проходить 12 основних етапів органогенезу.
Перший етап – формування конуса наростання і перших заро
дкових листків. Верхній конус наростання головного пагона ще не
диференційований, закритий двома зародковими листочками і має
напівкулясту форму.
Другий етап – в основі конуса наростання закладаються спра
вжні листки, міжвузля. Верхній конус наростання головного і боко
вих пагонів впродовж майже всього онтогенезу залишається на
другому етапі органогенезу, а суцвіття і квітки формуються із ко
нусів пазушних бруньок.
Третій етап у ранніх сортів співпадає з розкриттям третього
трійчастого листка. В основі конуса наростання головного і боко
вих пагонів розвиваються конуси наростання другого порядку.
Диференціюються вісі суцвіть.
Четвертий етап – закладання і диференціація лопатей суц
віття. Розвиток генеративних органів на цьому етапі відбувається
у закритій бруньці. На осі суцвіть формуються три горбочки, із
яких пізніше утворюються квітки.
П’ятий етап – послідовне формування органів квітки.
Шостий етап – ріст всіх частин квітки і проходження мікро- та мегаспорогенезу у закритому і ще малопомітному бутоні.
Сьомий етап – формування пилку, гаметогенез, інтенсивний
ріст чашолистків і пелюсток. Бутони добре помітні.
Восьмий-дев ‘ятий етапи – продовження гаметогенезу. В цей
період інтенсивно ростуть верхні міжвузля стебла.
Восьмий і дев’ятий етап проходять майже одночасно.
Десятий етап – запліднення, формування насінин, бобів. Інте
нсивний ріст боба в довжину і ширину.
Одинадцятий етап – значне збільшення розмірів насіння і
нагромадження поживних речовин.
Дванадцятий етап – достигання насіння, закінчення нагро
мадження поживних речовин. Прості речовини внаслідок біохімі
чних процесів перетворюються в складні запасні.
388
БІОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Соя – теплолюбна культура, її
вирощують на великій території – від екватора і майже до 54° пів
нічної широти. Мінімальна температура проростання насіння 7-
8°С, достатня – 12-14°С, оптимальна – 15-20°С. Сходи витри
мують приморозки до мінус 2-3°С. Сою висівають при переході
температури повітря вище 15°С. До тепла соя вимоглива впро
довж вегетації, особливо під час цвітіння і достигання. Оптималь на середньодобова температура росту в цей період 18-25°С. За
температури 10—13°С достигання затримується. Тривалість веге
таційного періоду – 120-150 днів.
Для нормального розвитку сої необхідна сума активних темпе
ратур (вище 15°С) на рівні 1800 градусів.
За узагальненими даними багатьох авторів, для формування
репродуктивних органів середньодобова температура 18-19°С є
сприятливою, а 21 -23°С – оптимальною. Для цвітіння – мінімаль на становить 16-18°С, сприятлива 19-21 °С, оптимальна-22-25°С.
Для формування бобів і насіння – 13-14°С – мінімальна, 17-18°С
– сприятлива і 20-23 °С – оптимальна. Для достигання – 8-9°С –
мінімальна, 13-16°С – сприятлива і 18-20°С – оптимальна.
• Вимоги до вологи. Соя належить до середньостійких до
посухи рослин. Менше вологи соя використовує у період від схо
дів до початку цвітіння. При проростанні насіння сої поглинає 130-
160% і більше вологи від своєї маси. Після сходів у сої інтенсивно
розвивається коренева система і дуже повільно надземна маса,
тому випаровування води в цей час незначне. Найбільше вологи
рослинам потрібно під час цвітіння і росту бобів. Нестача води
призведе до опадання бутонів, квіток, плодів, зменшення маси на
сінин і врожаю. Транспіраційний коефіцієнт сої високий – 520-600.
Сприятливі умови для росту сої при гідротермічному коефіціє
нті від 1,0 до 1,7, при 0,8-0,9 – вологозабезпеченість менше нор
ми, при 0,6-0,7 – недостатня і при 0,4-0,5 – наступає посуха. Як
відомо, цей коефіцієнт визначають за методом Селянінова ділен
ням суми опадів за певний період вегетації на суму середньодо
бових температур, що зменшено у 10 раз.
389
• Вимоги до світла. Соя відноситься до культур короткого дня
і дуже чутлива до зміни тривалості освітлення.
Вирощування її у північних районах зумовлює збільшення три
валості фаз розвитку рослин і зниження продуктивності. На півдні,
де світловий день коротший, соя розвивається швидше, що спри
чинює скорочення вегетаційного періоду.
На зріджених посівах боби формуються на незначній висоті від
землі, що призводить до втрат при збиранні. У дещо загущених
посівах рослини менше гілкуються, боби розміщуються на стеблі
вище, втрати при збиранні зменшуються до мінімуму.
Значною мірою освітленість зменшується на забур’янених посі
вах, що призводить до різкого зниження врожаю. Найбільш згубно
впливають бур яни на рослини сої в перші 40—50 днів їх росту,
коли у вузлах стебла закладаються генеративні органи.
• Вимоги до ґрунту. Найкращими ґрунтами для сої є чорнозе
ми, темно-сірі та каштанові. Найбільш придатні для сої ґрунти з
нейтральною реакцією (рН 6,5-7,0), родючі з високим вмістом ор
ганічних речовин. Непридатні для неї солонуваті важкі і дуже ле
гкі, кислі і заболочені ґрунти.
Враховуючи вимоги сої до умов вирощування, ґрунтові й гідро
термічні ресурси України, академік А. Бабич виділяє соєвий пояс.
До нього входять ті області, де за рік випадає 500-650 мм опадів;
за травень-вересень 250^0 0 мм: у період цвітіння і формування
бобів – 180-200 мм. Сума активних температур (понад 10°С) у
цьому регіоні становить 2400-3 000°С, що достатньо для скоро- і
середньостиглих сортів. Зона вирощування сої на незрошуваних
землях включає Вінницьку, Черкаську, Чернігівську, Кіровоград
ську, Хмельницьку, Тернопільську, Закарпатську, Київську області
та райони з кращою вологозабезпеченістю Дніпропетровської,
Запорізької, Миколаївської, Одеської, Харківської областей.
У південних і східних областях соя може з успіхом вирощуватись
на зрошуваних землях. Сорти ультраскоростиглі і скоростиглі мо
жна вирощувати у сприятливих районах Західного Лісостепу та
Полісся.
390
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАНН Я
• Попередники. Необхідно врахувати, що на перших етапах ро
сту у сої сильно розвивається коренева система, а ріст рослин спо
вільнений. Це обумовлює її низьку конкурентоздатність у боротьбі
з бур’янами. Тому кращими попередниками для сої є малозабур’я-
нені поля після озимих і ярих зернових культур. Ці культури швид ше за інші звільняють поля, що дозволяє провести багаторазові об
робітки у системі основної підготовки грунту. Розміщують сою також
після просапних – кукурудзи, картоплі, буряка, овочевих культур.
На попереднє місце повертають не раніше, ніж через 3-4 роки.
Не варто висівати сою після соняшника, багаторічних бобових
трав і зернобобових культур. Соя, як бобова культура, є цінним
попередником для інших культур сівозміни. Залишаючи в ґрунті
після збирання добре розвинуту кореневу систему з бульбочкови ми бактеріями, вона сприяє нагромадженню азоту (60-80 кг/га),
поліпшенню структури й родючості ґрунту. Соя використовує важ
корозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у
кругообіг живлення. В середньому на 1 га вона залишає близько
60-80 кг азоту, 20-25 кг фосфору і ЗО^Ю кг калію.
• Обробіток ґрунту. Після зернових попередників поле лущать
дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. Своєчасне лущення
ефективне у боротьбі з однорічними бур’янами, особливо тепло
любними. Такі бур’яни як півняче просо, щириця, мишій та ін. по
гано проростають при низькій температурі, тому не знищуються
навесні під час передпосівної підготовки ґрунту.
На забур’янених осотом площах перше лущення здійснюють
дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, друге полицевими
лущильниками на глибину 12-14 см.
Проти пирію використовують подвійне дискування на глибину
10-12 см важкими боронами БДТ-3; БДТ-7.
На дуже забур’янених площах найвищу ефективність у боро
тьбі з бур’янами забезпечує внесення гербіцидів суцільної дії (ра
ундап, ураган та ін.) за 2-3 тижні до оранки.
Глибина зяблевої оранки під сою 28-30 см. Соя негативно реа
гує на недостатню аерацію ґрунту. Оптимальна щільність ґрунту
391
для неї становить 1,0-1,2 г/см3. За щільності ґрунту вище 1,27 г/
см
3
відмічається пригнічення росту і розвитку рослин. Після про
сапних попередників орють на 25-27 см без попереднього лущін
ня. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи і збільшує
кількість бульбочкових бактерій. Кращий строк зяблевої оранки –
кінець серпня – початок вересня.
Від початку весняного обробітку ґрунту до сівби проходить
30-40 днів, що дозволяє якісно підготувати ґрунт і провести боро
тьбу з бур’янами за допомогою агротехнічних заходів.
Навесні, як тільки ґрунт перестає мазатися, закривають воло гу шляхом боронування важкими боронами. Після проростання
бур’янів (фаза білої ниточки) проводять культивацію з допомогою
КПС-4 в агрегаті з боронами. При потребі такий обробіток повто
рюють для знищення нової хвилі бур’янів. Передпосівний обробі
ток ґрунту здійснюють на глибину сівби. Високу якість підготов ки ґрунту забезпечують комбіновані агрегати Комбінатор,
Компактор, Європак. Вони добре вирівнюють поле, що дуже важ
ливо при збиранні врожаю. Боби розміщуються невисоко над ґру
нтом і при скошуванні застосовують низький зріз. На погано вирі
вняному полі низько скосити неможливо і частина бобів може
залишатися на стеблах незібраними.
• Удобрення. Органічні добрива доцільніше вносити під попе
редник. Післядія органічних добрив триває 3-4 роки, а поля менш
забур’янені, ніж у рік внесення органіки.
Для формування 1 ц зерна сої необхідно 6,5-7,5 кг азоту, 1,3-1,7
кг фосфору, 1,8-2,2 кг калію.
Надходження елементів живлення впродовж вегетації сої від
бувається нерівномірно. Від сходів до початку цвітіння рослини
засвоюють лише 18% азоту, 15% фосфору і 25% калію. Основна
частина макроелементів поступає в рослину в період від бутоніза
ції до формування бобів і наливу зерна – 80% азоту, 80% фосфору,
50% калію.
На початкових фазах росту (від сходів до гілкування) росли
нам сої найбільш потрібний фосфор, який сприяє закладанню бі
льшої кількості генеративних органів. Фосфор сприяє розвитку
бульбочок, внаслідок чого покращується забезпечення азотом.
392
До початку цвітіння рослини сої засвоюють калію в 1,5 рази
більше ніж азоту, і в 1,8 рази більше ніж фосфору. Проте найбіль шу кількість калію рослини використовують у фазі формування
бобів і наливу зерна.
Для забезпечення потреб рослини в азоті перш за все необ
хідно застосовувати бактеріальні добрива, ризоторфін. Обробля
ють насіння в день сівби. На 1 ц насіння використовують також
0,6 л води. Висівають оброблене насіння в той же день, так як при
тривалому зберіганні життєздатність бактерій різко зменшуєть
ся. Приріст урожаю зерна сої від ризоторфіну становить 3^4 ц/га.
Інститут фізіології рослин і генетики НАН України виготовляє
рідке бактеріальне добриво під сою, застосування якого підвищує
врожайність зерна сої на 2,5-6,5 ц/га, а в умовах штучного зрошу
вання – близько 9 ц/га. Разом зі зростанням продуктивності рослин
збільшується вміст білка в зерні на 1,5-4%. Передпосівна бактери
зація насіння сої є необхідним агротехнічним заходом, оскільки в
групі зернобобових соя є однією із сільськогосподарських культур,
яка має високу специфічність до штама бульбочкових бактерій, і
тому існує нагальна потреба добору певних штамів бульбочкових
бактерій до окремих її сортів. До того ж ця культура порівняно не
давно культивується в Україні, і тому спонтанна інокуляція бульбоч
ковими бактеріями роду ВгааугпігоЬішті або відсутня, або малоефе
ктивна, що доведено багаторічними дослідженнями ряду наукових
установ, зокрема Інститутом фізіології рослин і генетики.
Для бактеризації однієї гектариої норми висіву насіння сої
необхідно 80 мл біопрепарату розбавити в 500-800 мл про
холодної питної води і одержаною суспензією бульбочкових
бактерій обробити насіння. Обробку необхідно проводити в
захищеному від прямих сонячних променів місці, як правило,
в день висіву або напередодні.
Азотфіксуючі бактерії проникають у корені сої через кореневі
волоски. У місці їх проникнення із тканини кореня через 7-12 днів
після появи сходів формуються бульбочки. Через два тижні після
сходів азотофіксуючі бактерії починають засвоювати азот з пові
тря і можуть повністю забезпечити рослину цим елементом жив
лення. Під час сходів і впродовж тижня після сходів проросток
використовує поживні речовини з насіння. Внесення високих норм
393
азоту до сівби пригнічує розвиток бульбочок. Найбільше азоту
соя засвоює від фази бутонізації до цвітіння, коли інтенсивно наро
стає вегетативна маса. У цей період фіксація атмосферного азоту
максимальна. Значна частина азоту використовується при наливі
зерна. Під час наливу азот також поступає в зерно з інших органів
рослини.
Про необхідність застосування азотних мінеральних добрив під
сою існують суперечливі думки. За даними Я.В. Губанова з спі-
вавт. (1986 р.), В.І. Січкаря (2003 р.) при обробці насіння високо
продуктивними штамами бактерій реакція рослин сої на азотні доб
рива незначна. Як відмічають Г.В. Коренев, Г.Г. Гатауліна з співавт.
(1988 р.), при забезпеченні п’яти умов для оптимальної азотфікащї
(реакції ґрунтового розчину, умови живлення фосфором і калієм,
доступ повітря і вологи, наявність мікроелементів і активного шта му бактерій – детальніше на с. 333-335), рослини сої можуть фор
мувати високий урожай зерна за рахунок засвоєння азоту з повітря.
За їх даними, внесення азоту в малих (]^30 40) і великих (N200-300)
нормах не призводило до збільшення врожаю сої.
Якщо ж не створено оптимальних умов азотфіксації (хоч би
один з п’яти чинників обмежує симбіоз), то рослина може засвої ти азот лише з ґрунту і добрив. Упродовж вегетації необхідно про
водити візуальний контроль за станом бульбочок. У випадку їх
незадовільного стану – бульбочки не формуються, дрібні, сірого
кольору – стає зрозуміло, що ефективність симбіозу недостатня
для повного забезпечення рослин азотом. Лише в таких умовах
доцільно внести корективи у систему удобрення сої і провести 1-2
підживлення аміачною селітрою (14 ). Як було зазначено вище,
азот використовується соєю в другій половині вегетації, тому
підживлення у фазах бутонізації, цвітіння не будуть пізніми.
Таким чином, норми мінеральних добрив встановлюють залежно
від вмісту поживних речовин в ґрунті, рівня запланованого врожаю
тощо. Фосфорні і калійні добрива (Р45_60К45_60) вносять під зяблеву
оранку. Азотні добрива, як правило, при дотриманні вимог агротехні ки і створенні оптимальних умов азотфіксації з повітря, не застосову
ють. Стартову дозу азоту (1Ч20 30) дають під культивацію лише на
бідних ґрунтах та після гірших неудобрених попередників, а повну
норму (N^.,0) вносять у випадку неефективної роботи бульбочок.
394
За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, внесення
N Р60К забезпечує невисокий приріст урожаю зерна порівняно з
варіантом без добрив: у сорту Білосніжка на 3,1 ц/га, Романтика –
3,1 ц/га, Аметист – 1,8 ц/га, Мрія – 2,1 ц/га.
• Мікроелементи. Нестача мікроелементів знижує врожай
ність, викликає ураження хворобами, погіршує якість зерна. Для
росту і розвитку сої мікроелементи надзвичайно важливі, оскільки
наявність їх у достатній кількості є обов’язковою умовою інтенси
вного засвоєння азоту з повітря. Найважливіші мікроелементи для
сої – бор, молібден, кобальт.
Бор необхідний рослинам впродовж усієї вегетації. Він забезпечує
транспортування асимілянтів у рослині. За його нестачі особливо стра
ждають молоді ростучі органи. Відбувається захворювання і відми
рання точок росту, оскільки бор відповідає за диференціацію клітин і
формування стінок клітини. Бор збільшує кількість квіток і плодів.
Без нього порушується процес достигання насіння. Цей мікроелемент
покращує надходження в рослини азоту. Внесення бору доцільне на
кислих (рН < 5,5) і лужних (рН > 7,5) грунтах. Нестача бору може
бути викликана вапнуванням ґрунтів. На бор бідні дерново-підзолисті
сірі та бурі лісові, заболочені ґрунти легкого гранулометричного скла
ду. Його вносять при вмісті рухомих форм менше 0,2-0,7 мг на 1 кг
ґрунту. Для передпосівної обробки використовують 100 г борної кис
лоти на 1 ц насіння сої, а обприскування посівів – 250 г/га. Насіння
обробляють Тенсо Коктейлем (100 г/т), в якому бор та інші мікроеле
менти містяться в хелатних збалансованих сполуках, добре розчин
них у воді й доступних рослинам.
Молібден сприяє росту коренів, прискорює розвиток і стимулює
діяльність бульбочкових бактерій, бере участь у фосфорному та
азотному обміні, підсилює синтез хлорофілу. Він локалізується в
молодих ростучих органах рослини. В кінці вегетації більша час
тина його зосереджується у достиглому насінні. Молібден входить
до складу ферменту нітрогеназа, який сприяє біологічній фіксації
азоту атмосфери. Специфічна роль молібдену в процесі азотфікса
ції обумовлює покращення азотного живлення бобових культур, під
вищує ефективність фосфорних та калійних добрив. При цьому по
ряд з ростом урожайності підвищується вміст білка. Соя належить
395
до культур, що є досить чутливими до внесення молібденових доб
рив. Приріст урожаю зерна сої від молібдену становить 2-3 ц/га.
Найбільш ефективне і економічно вигідне застосування молібде ну під час передпосівної обробки насіння. Для обробки 1ц насіння
використовують 25-50 г молібденово-кислого амонію (50% Мо). При
позакореневому підживленні в період бутонізації-початку цвітіння,
норма внесення молібденовокислого амонію становить 200 г/га.
Висока ефективність молібденових добрив, при достатньому
забезпеченні іншими елементами живлення, досягається при вмі
сті молібдену на сірих ґрунтах – менше 0,15 мг, на чорноземах –
менше 0,15-0,30 мг, на каштанових ґрунтах – менше 0,20-0,55 мг
на 1 кг. Особливо потребують внесення молібдену кислі ґрунти.
Кобальт. Значна кількість кобальту міститься в бобових, де
він зосереджений у бульбочках, що пов’язано з особливою його
роллю (поряд з молібденом) в процесах азотфіксації. Він підвищує
інтенсивність засвоєння азоту з повітря, сприяє розмноженню бу
льбочкових бактерій, скороченню вегетаційного періоду, підвищує
врожайність зерна сої. У ґрунт кобальт можна вносити у кількості
200-400 г/га у розрахунку на елемент. Для позакореневих піджив
лень і передпосівної обробки насіння застосовують відповідно 0,01-
0,05%-ні і 0,1—0,5%-ні розчини сірчанокислого кобальту.
Кобальт вносять на сірих ґрунтах при вмісті його лише 1,0-
1,1 мг, на чорноземах – менше 0,6-2,0 мг, на каштанових ґрунтах
– менше 1,0-1,5 мг. Є рекомендації вносити кобальт і при вищому
його вмісті у ґрунті – 2,0-2,5 мг на 1 кг.
Вирішити проблему забезпечення рослин доступними фо
рмами макро- та мікроелементів в технологічному процесі
можна за рахунок застосування в системі удобрення сої но
вих ефективних добрив – кристалонів.
Кристалони – високоефективні водорозчинні, збалансовані комп
лексні добрива з макро- та мікроелементами на хелатній основі.
Добрива застосовуються для позакореневого підживлення рослин
в інтенсивних технологіях вирощування сільськогосподарських
культур як доповнення до існуючої системи удобрення.
Рекомендації з використання кристалонів при вирощуванні сої:
1. У фазі 4-6 листків (можливо разом із пестицидами) позако
реневе підживлення кристалоно м жовти м в дозі 5 кг/га (за фі-
396
зичною масою препарату). Об’єм робочої рідини повинен стано
вити 200-250 л/га. Це дасть можливість забезпечити рослини сої
комплексом біогенних елементів, стимулювати проходження всіх
життєвих процесів на ранніх етапах онтогенезу, активізувати азо
тфіксацію бульбочкових бактерій, підвищити толерантність рос
лин до стрес-чинників.
2. У фазі бутонізації (можливо сумісне застосування з засоба ми захисту рослин) проводиться позакореневе підживлення крис-
талоном особливим в дозі 2 кг/га (за фізичною масою препара
ту), при об’ємі робочої рідини 200-250 л/га.
• Підготовка насіння, сорти. Сіють сою доброякісним насін
ням, відсортованим і вирівняним. Насіння має бути крупним, одна
кового розміру, що важливо для рівномірного його розподілу в рядку,
швидкого і дружного проростання, одержання вирівняного стебло
стою. Схожість насіння має бути не менше 90%, чистота – не мен ше 98%. При потребі для знезараження від збудників хвороб насін ня протруюють одним з препаратів: вітавакс 200ФФ, бенлат, максим,
фундазол. Норма – 2,5-3 кг протруйника на 1 т насіння. Протрую
вання насіння проводять в день сівби, поєднуючи його з бактеріаль
ним добривом і мікроелементами (бор, молібден, кобальт).
В умовах України краще вирощувати скоростиглі сорти з потен
ціалом урожайності до 30 ц/га (табл. 6.8).
СІВБА
• Способи сівби. Соя має властивість формувати високий уро
жай при різних способах сівби, завдяки широкому діапазону зміни
величини елементів структури врожаю. Сою на зерно і корм сі
ють переважно широкорядним способом. Ранньостиглі сорти по
требують меншої площі живлення, тому їх висівають з міжряддя ми 45 см, середньоранні і середньостиглі – 60 см, високорослі
середньопізні й пізньостиглі – 70 см.
Є рекомендації застосувати суцільний рядковий спосіб, загу
щуючи до 700-800 тис. рослин на 1 га. Соя при цьому не гілкуєть
ся, швидше росте і достигає, що важливо для північних облас
тей. Посіви із звуженими міжряддями та суцільні рядкові
397
Таблиця 6.8 – Сорти сої
Назва сорту Рік реєстрації Зона
Група
стиглості
Напрямок
використання
Агат 200 0 СЛ сс зерн
Ачьтаїр 1995 П ср зк
Аметис т 1998 СЛ скс зерн
Анатоліївна 2001 с сс зерн
Апполон 200 3 С ЛП рс зерн
Аркадія одеська 1986 с ср зерн
Артеміда 2001 с ср зерн
Берегиня 2002 с ср зерн
Бпосшжк а 1981 СЛ рс зк
Валентіа 200 3 СЛ ср зерн
Валюта 2001 с ср зерн
Васильківська 200 3 СЛП ср зерн
Витязь 50 1992 с сс зерн
Горизонт 2002 с ср зерн
Деймо с 1998 с сс зерн
Донька 200 3 СЛ рс зерн
Зоіотист а 2004 л скс зерн
Іванка 1996 л ср зерн
Ізумрудна 1995 с ср зерн
Київська 27 1990 ЛП ср зк
Київська 91 1996 л скс зерн
Київська 98 2001 пл рс зерн
Краса Поділля 1999 СЛП скс зерн
Мар’яна 1999 П сс зерн
Меде я 1998 СЛ скс зерн
Мрія 1999 СЛ скс зерн
Одеська 124 1990 с ср зерн
Одеська 150А 2001 лс сс зерн
Оксана 2001 с ср зерн
Оріана 2002 с ср зерн
Офелія 200 3 с ср зерн
Подільська 1 1997 СЛ сс зерн
Подільська 416 2001 л ср зерн
Подотянк а 1999 п сс зерн
Прикарпатська 96 2001 с ср зерн
Романтика 1998 СЛ скс зерн
Соє р 2-95 1993 СЛП скс зерн
Сонячна 1997 СЛ ср зерн
Спринт 200 3 СЛ ср зерн
Срібна 200 3 СЛ сс зерн
Успіх 1997 с сс зерн
Устя 200 2 п рс зерн
Фаетон 200 0 С ЛП скс зерн
Феміда 200 4 л скс зерн
Хаджибе й 2001 л сс зерн
Харківська 35 1991 с скс зк
Харківська 66 1994 СЛ скс зерн
Харківська
зерпокормова
1994 СЛП ср зк
Херсонська 908 1985 СЛ ср зк
Чернівецька 8 1994 л сс зерн
Чернівецька 9 2001 СЛ ср зерн
Черпятка 1998 ЛП скс зерн
Чорнобура 1995 с скс зерн
Юг 30 1990 СЛП скс зк
Юг 40 1987 с ср зк
398
забезпечують урожайність 28-30 ц/га, що на 2-3 ц/га більше ніж
на широкорядних посівах. При зменшенні ширини міжрядь до 15 см
висота прикріплення нижнього бобу вища, ніж при інших способах
сівби. Останніми роками в США посіви зі звуженими міжряддями
займають близько третини посівів.
• Глибина сівби. У зв’язку з тим, що під час проростання соя
виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту, вона досить чутлива до
глибини загортання насіння. Оптимальна глибина загортання на
сіння 4-5 см. На важких запливаючих ґрунтах, в умовах достат
нього зволоження сіють на глибину 3-4 см. За умов недостатньо го зволоження глибше – 5-6 см. Є рекомендації (А.Бабич з співавт,
2000 р.) сіяти сою мілкіше – 2,5-3 см і лише за нестачі вологи у
верхньому шарі ґрунту її висівають на глибину 3—4 см.
Сіють спеціальними соєвими сівалками СПС-12, Оптіма, Ама-
зоне або кукурудзяними СПЧ-6М, овочевими СКОН-4,2, буряч
ними ССТ-12А. За рядкового способу сівби використовують сіва
лки СЗ-3,6, СЗТ-3,6
• Норма висіву. Оптимальна густота стояння рослин перед зби
ранням при достатньому зволоженні у зоні Лісостепу є 450-550
тис./га, недостатньому зволоженні -400^150 тис./га, на Поліссі –
400-450 тис./га, в Степу – 300-450 тис./га. Щоб одержати таку
кількість рослин необхідно при міжряддях 45 см висіяти для ран
ньостиглих сортів 600-750 тис./га схожих насінин, середньоранніх
та середньостиглих 550-650 тис./га, середньопізніх і пізньостиг
лих – 350-500 тис./га. За суцільного способу сівби з шириною
міжрядь 7,5-15 см норму висіву збільшують на 10-20%.
На посівах з оптимальною густотою боби прикріплюються на
стеблі на висоті 15-17 см і вище, на зріджених – на 3-5 см, що
призводить до значних втрат під час збирання. За деякими дани ми густі посіви достигають швидше.
Необхідно врахувати, що польова схожість на 20-30% може
бути нижчою від лабораторної.
Вагову норму встановлюють залежно від маси 1000 насінин,
посівних якостей насіння, кількості рослин. Вона коливається в
межах 80-130 кг/га.
399
• Строки сівби. Мінімальна температура проростання насіння сої
становить 6-7°С,оптимальна 12—14°С. Сіяти сою починають, коли
ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 10-14°С. У господарствах
північного Лісостепу оптимальний строк сівби сої на зерно – перша
декада травня, допустимий до 20 травня. При пізнішій сівбі тут мо
жуть не достигнути навіть ранньостиглі сорти. У південно-західному
Лісостепу краще сіяти сою в останній декаді квітня і на початку травня. *
У західних областях і на Поліссі кращий строк сівби – перша полови на травня. У південному Степу сою можна сіяти 15-20 квітня.
У роки з ранньою весною сіють раніше, як тільки ґрунт прогрі- •
ється до оптимальної температури. Пізні, середньопізні і серед
ньостиглі сорти необхідно висівати в першу чергу, а середньоранні *
і ранньостиглі – в кінці оптимальних строків. Вважається, що оп
тимальний строк сівби сої припадає на період цвітіння яблуні.
При дуже ранній сівбі в холодний ґрунт сходи затримуються,
знижується польова схожість, насіння пошкоджується шкідника ми і хворобами (фузаріоз), урожай зерна зменшується.
Запізнення з строками сівби призводить до зниження врожаю,
зерно має підвищену вологість, що вимагає додаткових затрат на
його сушіння.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
Зразу ж після сівби поле коткують для покращення умов про
ростання насіння і підвищення польової схожості. Подальший до
гляд залежить від технології – чи це гербіцидне чи безгербіцид-
не вирощування.
Якщо гербіциди не вносили або з якихось причин ефектив
ність їх невисока, то необхідно насамперед провести 1-3 досходо-
вих боронувань. Перше – через 4—5 днів після сівби, друге – че
рез 8-10, третє – через 12-14 днів.
Як тільки позначаться рядки проводять неглибокий міжрядний
обробіток – шарування. Післясходове боронування можна прово
дити у фазі першого справжнього листка. Пізніше міжряддя роз
пушують 2-3 рази до змикання рядків. Глибина першого розпу
шування 6-8 см, другого (через 8-10 днів після першого) – 8-10
см, третього – 6-8 см.
400
На сильно забур’янених площах досягти успіху агротехнічни ми заходами практично неможливо. Тим більше, що соя належить
до культур, які дуже негативно реагують на забур’янення посівів,
практично не витримуючи конкурентної боротьби з бур’янами.
При гербіцидній технології не проводять до- і післясходових
боронувань і, як правило, міжрядних розпушувань. Рекомендуєть ся звуження міжрядь до 15-22 см. Застосовують гербіциди до чи
після сходів (табл. 6.9).
Базагран – контактний післясходовий гербіцид поглинається
переважно зеленими частинами рослин. Для досягнення доброго
ефекту листки і стебла бур’янів повинні добре змочуватися база-
граном. Холодна погода сповільнює дію цього гербіциду. Обприс
кування по можливості потрібно проводити за температури +20°С.
Після застосування базаграну не менш 6 годин не повинен йти
дощ. Сильніше діє базагран на ранніх фазах росту бур’янів.
Блазер може викликати легкі опіки наймолодших листків, які
швидко проходять і не мають негативного впливу на продуктив
ність рослин.
Галаксі Топ має добру селективність на сої. Гербіцид контактної
дії, володіє широким спектром знищення, в т.ч. щириці, амброзії та ін.
Дуал Голд – ґрунтовий гербіцид для знищення однорічних зла
кових та дводольних бур’янів. Поглинання гербіциду відбувається
під час проростання насіння бур’янів. Дуал Голд впливає на поділ
клітин, пригнічує процеси біосинтезу. Загибель бур’янів відбува
ється ще до появи сходів. Тривалість захисної дії препарату 1,5
місяця, що запобігає появі наступної хвилі бур’янів. Дуал Голд
менш леткий, тому не потребує загортання в ґрунт. У разі ж відсу
тності вологи у ґрунті неглибоке загортання на 3-5 см підсилює
гербіцидний ефект. Має тривалий період застосування (рис.6.1).
• і і і
шш
1. До сівби (навіть за
декілька тижнів).
2. Після посіву, до появи
сходів бур’янів.
3. По сдодах, але не пізніше
стадії 2 листка бур’янів
Рис. 6.1. Схема застосування Дуал Голд 960 ЕС
401
Таблиця 6.9 — Гербіциди для знищення бур’янів у посівах сої
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення
л/га
Проти яких
бур’янів
Спосіб, час обробки
Арамо 50, к е
(тепралоксидим, 50 г/л),
ф БАСФ, Німеччина
1,0-2,0
однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування від фази 3-х листків
до кінця кущіння у однорічних злако
вих бур’янів і за висоти пирію 15-20
см, незалежно від фази розвитку сої
Базагран, 48% в р (бен
тазон), ф БАСФ,
Німеччина
1,5-3,0
однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 1-3
справжніх листків сої
Базагран Хіт, 48% в р к
(бентазон 480 г/л + 2,4ДБ
15 г/л), ф БАСФ,
Німеччина
1,5-3,0
однорічні
дводольні, в т ч
стійкі до 2,4Д
Обприскування посівів у фазі 1-3
справжніх листків сої
Блазер 2С (Такл), 24%
в р к (ацифлуорфен),
ф БАСФ, Німеччина
1,5-2,5
однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 1-3
справжніх листків сої, в ранні фази
розвитку бур’янів
Галаксі Топ, 47,1% в р к
(бентазон 32% +
ацифлуорфен 15,1%),
ф БАСФ, Німеччина
1,5-2,5
однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 1-3
справжніх листків культури (2-6
листків бур’янів)
Гезагард, 50% к с
(прометрин),
ф Сингента, Швейцарія
3,0-5,0
однорічні
дводольні та
злакові
Обприскування грунту до сходів
культури (впродовж 2-5 діб після
сівби)
Дуал Голд 960 Е8 к с
(5-метолахлор, 960 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
1,2-1,6
однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування грунту до сівби або
до сходів культури
Екстрем, 90% к е
(ацетохлор, 900 г/л), ф
Агросфера, Україна
1,5-3,0
однорічні злако ві та дводольні
Обприскування грунту до, під час
та після сівби, але до появи сходів
сої
Набоб, 48% в р к
(бентазон, 480 г/л),
ф Август, Росія
2,0-3,0
однорічні
дводольні
Обприскування посівів у фазі 1-3
справжніх листків сої
Набу, 10% к е
(сетоксидим),
ф Ншпон, Японія
1,0-3,0
однорічні
злакові
Обприскування грунту у фазі 2-6
листків бур’янів
Набу, 10% к е
(сетоксидим),
ф Ншпон, Японія 3,0-5,0
багаторічні
злакові
Обприскування сої за висоти
бур’янів 10-15 см
Пантера, 4% к е (хізало-
фоп-Р-тефурил, 40 г/л),
ф Кромптон, США
1,0
однорічні
злакові
Обприскування у фазі 2-4 листків у
однорічних бур’янів (незалежно
від фази розвитку сої) Пантера, 4% к е (хізало-
фоп-Р-тефурил, 40 г/л),
ф Кромптон, США
1,5-2 0
багаторічні
злакові
Обприскування за висоти
багаторічних бур’янів 10-15 см
(незалежно від фази розвитку сої)
Патріот, 10% в р к
(імазетапір, 100 г/л), ф
Агріматко, Україна
0,5-1,0
злакові та одно
річні дводольні
Обприскування посівів у фазі 2-3
справжніх листків сої
Півот, 10% в р к
(імазетапір), ф БАСФ,
Німеччина
0,5-1,0
злакові та одно
річні дводольні
Обприскування грунту до сівби, до
сходів або у фазі 1 -3 справжніх
листків сої
Поаст, 20% к е
(сетоксидим), ф БАСФ,
Німеччина
1,0-3,0 однорічні
злакові
Обприскування грунту у фазі 2-6
листків бур’янів
Поаст, 20% к е
(сетоксидим), ф БАСФ,
Німеччина 3,0-5 0 багаторічні
зчакові
Обприскування сої за висоти
бур’янів 10-15 см
402
Закінчення табл 6.9
Селект 120, к с
(клстодим, 120 г/л),
ф Аріста, США
0,4 0,8 однорічні злакові
Обприскування за висоти
бур’янів 3-5 см, незалежно від
фази розвитку сої Селект 120, к с
(клстодим, 120 г/л),
ф Аріста, США 1,4-1,8 багаторічні злакові
Обприскування за висоти
бур’янів 10-15 см, незалежно
від фази розвитку культури
Стоми, 33% к е
(псндимсталін),
ф БАСФ, Німеччина
3,0-6,0
однорічні злакові
та дводольні
бур’яни
Обприскування грунту до
сходів СОЇ
Таріа, 10%к с
(квізалофопетил),
ф Нісан Кемікл, Японія
1,0 2,0 однорічні злакові Обприскування сої, коли
бур’яни мають 2-6 листків
Таріа, 10%к с
(квізалофопетил),
ф Нісан Кемікл, Японія 2,0-3,0 багаторічні злакові Обприскування сої за висоти
бур’янів 10-15 см
Таріа Супер, 5% к с
(квізалофоп-П-етил,
50 г/л), ф Нісан Кемікл,
Японія
1,0-1,5 однорічні злакові Обприскування сої у фазі 2-4
листків бур’янів
Таріа Супер, 5% к с
(квізалофоп-П-етил,
50 г/л), ф Нісан Кемікл,
Японія
2,0-3,0 багаторічні злакові Обприскування сої за висоти
бур’янів 10-15 см
Трефлан, 48% к е
(трифлуралш), ф Доу
Агро Сайенсіс, США
2,0 5,0 однорічні злакові
та дводольні
Обприскування грунту з
негайним загортанням до сівби,
під час сівби або до сходів сої
Трефлан 240, к е (три
флуралш, 240 г/л), ф Доу
Агро Сайенсіс, США
4,0-10,0 однорічні злакові
та дводольні
Обприскування грунту з
негайним загортанням до сівби,
під час сівби або до сходів сої
Трифлурекс, 24%, к е
(трифлуралін, 240 г/л),
ф Мактсшим Аган,
Ізраїль, США
4,0-10,0 однорічні злакові
та дводольні
Обприскування грунту з
негайним загортанням до сівби,
під час сівби або до сходів сої
Трифлурекс, 48%, к с
(трифлуралін, 480 г/л),
ф Мактсшим Аган,
Ізраїль, США
2,0-5,0 однорічні злакові
та дводольні
Обприскування грунту з
негайним загортанням до сівби,
під час сівби або до сходів сої
Трофі, 90% к е
(ацетохлор), ф Доу Агро
Сайенсіс, США
1,5 2,0 однорічні злакові
та деякі дводольні
Обприскування грунту до сівби
або відразу після сівби
Фронтьер 900, 90% к е
(диметенамід),
ф БАСФ, Німеччина
1,1-1,7 однорічні злакові
та деякі дводольні
Обприскування грунту до
сходів сої
Фронтьер Опгима, к е
(диметснамід-П,720 г/л),
ф БАСФ, Німеччина
0,8-1,4
однорічні злакові
та деякі дводольні
бур’яни
Обприскування грунту перед чи
після сівби, але до сходів сої
Макс норма на грунтах з
вмістом гумусу >3,5%
Фюзілад Супер 125ЕС,
к с (флуазифоп-П-бутил,
125 г/л), ф Сингента,
Швейцарія
1,0-2,0 однорічні злакові Обприскування сої у фазі 2-4
листків бур’янів
Фюзілад Супер 125ЕС,
к с (флуазифоп-П-бутил,
125 г/л), ф Сингента,
Швейцарія
2,0-3 0 багаторічні злакові Обприскування сої за висоти
бур’янів 10-35 см
Фюзілад Форте 150ЕС,
к с (флуазифоп-П-бутил,
150 г/л), ф Сингента,
Швейцарія
0,5-1,0 однорічні злакові Обприскування по вегетуючій
сої у фазі 2-4 листків бур’янів
Фюзілад Форте 150ЕС,
к с (флуазифоп-П-бутил,
150 г/л), ф Сингента,
Швейцарія 1.0-2,0 багаторічні злакові Обприскування по вегетуючій
сої за висоти бур’янів 10-15 см
Хармоні, 75 в г (тифен-
сульфурон-мстил, 750
г
^г), ф Дюпон,
Швейцарія
6 8 г/га +
тренд 90
100 чл на
100 л
розчину
однорічні
дводольні
Після розкриття першого
справжнього листка, бур’яни –
2-4 листки
Харнес Новий, 90% к е
(ацетохлор),
ф Монсанто, США
1,5 3,0 однорічні злакові
та дводольні
Обприскування ґрунту до чи
після сівби, але до сходів сої
Шоіун 10% к с
(пропахізофоп),
ф Макшстим Аган,
Ізраїль
0,8-1 2 однорічні та
багаторічні злакові
Обприскування сої під час
вегетації, починаючи з 2-3
листків однорічних бур’янів і за
висоти пирію 15-20 см
403
Півот знищує широкий спектр бур’янів. Ріст бур’янів зупиня
ється вже через декілька годин після обробки посівів, хоч видимі
ознаки дії гербіциду можуть не проявлятися впродовж декількох
днів. Повністю бур’яни гинуть через 3-6 тижнів після обробки.
Одноразовий обробіток вирішує проблему боротьби з бур’янами
впродовж усього періоду вегетації. При внесенні по сходах через
1 год. вже не змивається дощем. Норма внесення 0,5-1,0 л/га.
Максимальна норма внесення практично на 100% знищує бур’я
ни. Раннє післясходове застосування на посівах сої — найбільш
ефективне використання гербіциду півот. У цей період дводо
льні бур’яни не повинні мати більше 4-х, а злакові – 2—3-х листків.
Необхідно знати, що впродовж 4-х місяців після внесення гер
біциду півот, можна висівати тільки бобові культури, причому в
цьому сезоні немає потреби знову обробляти посіяні культури гер
біцидом. У польових умовах гербіцид в ґрунті може зберігати ак
тивність від декількох тижнів до 26 місяців, тому після викорис
тання півоту рекомендуються такі строки висіву наступних культур:
через 4 місяці після внесення півоту можна сіяти озиму пшеницю,
через 11 місяців – кукурудзу, ярі зернові, через 18 – соняшник 1
лише через 26 місяців – ріпак, цукровий буряк та ін.
Не можна застосовувати півот у бакових сумішах з протизла-
ковими гербіцидами.
Стомп поглинається корінням, має інгібіруючу дію на проростки
бур’янів, вони гинуть під час проростання або зразу ж після сходів.
Толерантність до гербіциду може бути фізіологічною або позіщійною.
У випадку фізіологічної селективності гербіцид можна загортати в
ґрунт. Для позиційної толерантшсті гербіцид не рекомендується заго
ртати в ґрунт, оскільки вибірковість дії основана на розміщенні насін ня культур (зернові) нижче шару грунту з гербіцидом.
На сої не можна вносити стомп після сходів. Норма внесення
залежить від типу ґрунту (табл. 6.10).
Таблиця 6.10 — Норми внесення гербіциду стомп
Гранулометричний
склад грунту
Норма внесення, л/га Гранулометричний
склад грунту Гумус <1,5% Гумус>1,5%
Легкі грунти 3,0 3,5-4,0
Середні грунти 4,0 5,0
Важкі грунти 5,0 6,0
404
Трефлан потрібно заробляти в ґрунт на глибину 7,5-10 см. На
дію трефлану, при якісній заробці в ґрунт, не впливають ні дощі, ні
посуха. Гербіцид знищує бур’яни в початковій фазі розвитку, спри
яючи оптимальному розвитку рослини сої. Він розкладається впро
довж вегетаційного періоду і забезпечує тривалий захист посівів
від бур’янів.
Фронтьер – ґрунтовий гербіцид, поглинається коренями про
ростаючих бур’янів, що призводить до їх відмирання. Молоді бу
р’яни, що проросли до внесення фронтьєру, також гинуть. Харак
теризується достатньо високою ефективністю і в умовах низької
вологості. Проте ефективність дії гербіциду підвищується у воло
гому ґрунті і за високої температури. Навіть значні опади не при
водять до інфільтрації. У посушливих умовах рекомендується за-
робка препарату у верхній шар ґрунту на глибину 2-3 см.
Тривалість дії фронтьєру в ґрунті становить від 6 до 9 тижнів.
На сої фронтьер може застосовуватися до сівби або до сходів.
Фірма БАСФ для досягнення максимального ефекту у знищенні
бур’янів пропонує застосовувати фронтьер також у комбінації з
гербіцидом Галаксі Топ (рис.6.2).
Рис 6 2 Схема застосування гербіциду фронтьєр
Трофі, харнес (д.р. ацетохлор, 90%) не діють на бур’яни, що
вже проросли. Знищення бур’янів відбувається під час їх пророс
тання. Тому перед внесенням цих гербіцидів необхідно проводити
механічну обробку для знищення пророслих бур’янів. Передпосівна
культивація чи боронування, що застосовуються для заробки гербі
циду в ґрунт, також можуть знищувати бур’яни, що вже проросли.
405
Особливості застосування трофі наступні:
За вологих умов (природна волога або зрошування)
Обприскування грунту одразу після сівби, немає необхідності в заробці
На випадок прогнозування засухи — неглибока заробка легкою бороною
в разі засушливої Весни зробити
Сівба обприскування неглибокі/ досходову заробку
Б А К ОБПРИСКУВАЧ А З
У засушливи х умова х (сухи й грун т засуха )
Обприскуванн я грунт у препарато м з а 1 — 3 дн і д о сівб и і заробк а в грунт
культиваторо м з 5-подібним и робочим и органам и аб о легко ю бороно ю Робочи й
орга н культиватор а установлюєтьс я н а глибин у н е більцз у 6— 8 с м пр и цьом у
забезпечуєтьс я заробк а препарат у н а глибин у 2 — 4 с м
неглибок а заробк а
обприскування ТРОФІ культиватором сівба
Б А К ОБПРИСКУВАЧ А З
Для боротьби з однорічними та багаторічними злаковими бу
р’янами використовуються післясходові гербіциди набу, поаст, та-
рга супер, тарга, селект, фюзілад супер, шогун.
Набу, поаст (в обох діюча речовина сетоксидим, 20%) – сис
темні гербіциди, що швидко поглинаються стеблами і листками
рослин, а також через корені. Після обприскування злаки припиня
ють ріст. Тепла і волога погода сприяє росту бур’янів і збільшує
ефективність гербіцидів, а в суху і холодну погоду, навпаки – їх дія
сповільнюється. Дощ, що випадає через 2 години після внесення
препаратів, не послаблює їх дію.
Поаст є добрим препаратом для комплексного застосування
на сої після сходів в комбінації з базаграном, блазером.
Селект – високоефективний післясходовий грамініцид, що ко
нтролює понад 40 видів однорічних і багаторічних злакових бур’я
нів. Сумісний з більшістю гербіцидів, які застосовуються проти
дводольних бур’янів. Має швидку дію, забезпечуючи повну заги
бель бур’янів за 5-12 днів.
406
Тарга супер є селективним гербіцидом, який швидко абсорбу
ється поверхнею листя бур’яна і переміщується в рослину. Зни
щує листя, коріння та унеможливлює їх повторну регенерацію. Дощ,
що пройшов вже через годину після обробки, не впливає на ефек
тивність препарату, відбувається цілковите знищення бур’янів.
Фюзілад Супер швидко поглинається листками бур’янів і про
никає у всі ростки, корені та кореневища. Впродовж 2-х діб призу
пиняється ріст бур’янів, вони перестають бути конкурентами для
культурних рослин щодо засвоєння елементів живлення, вологи.
Повністю бур’яни гинуть через 3 тижні. Через 1 год. після внесен ня гербіцид не змивається дощем.
При внесенні гербіциду шогун необхідно використовувати 0,6-
0,8 л/га для знищення однорічних та 0,8-1,2 л/га – для багаторіч
них злаків. Розвиток бур’янів зупиняється через 1-2 дні, повна за
гибель наступає впродовж 12 днів. Діє ефективно впродовж усієї
вегетації, 4-6 місяців.
Не рекомендується використовувати препарати в умовах низь
ких температур або в період посухи, на посівах, де рослини пере
бувають під дією стресу, зокрема через попередню обробку гер
біцидами, дефіцит поживних речовин, пошкодження шкідниками,
морозом та ін.
ЗАХИСТ ВІД ШКІДНИКІ В
Соя має багато шкідників, які можуть завдавати великої шко ди і призвести до значних втрат урожаю.
В Україні найбільш поширені такі шкідники сої: акацієва вогнів
ка; павутинний кліщ, бульбочкові довгоносики, люцернова совка,
росткова муха, дротяники, бавовникова совка та ін.
Акацієва вогнівка або бобова – Еііеііа 2Іпскепе11а Тг. – найне-
безпечніший із ШКІДНИКІВ сої. В Україні поширена повсюдно, але
найбільшої шкоди завдає в степовій та на півдні лісостепової зони,
в окремі роки пошкодження рослин зернобобових досягає 50% і
більше. Пошкоджує також горох, квасолю, люпин, сочевицю, вику
та інші культури.
Зимують гусениці у верхньому шарі ґрунту. В середині травня,
в період цвітіння жовтої акації та озимої вики відбувається літ ме-
407
тєликів та відкладання ними яєць на зав’язі й молодих бобах. Гу
сениці вгризаються в зерна, де живляться ними впродовж місяця.
Можуть мігрувати з одного бобу в інший при поїданні зерен у по
передньому. У степовій та лісостеповій зонах України розвиваєть ся два повних покоління. Гусениці першого покоління відроджу
ються в кінці червня, другого – у серпні, а на півдні країни в окремі
роки на початку вересня може розвиватись і третє покоління.
Основними заходами боротьби з вогнівкою акацієвою є ранні
строки сівби, лущіння і оранка, своєчасне збирання врожаю.
Біологічний метод – на посіви під час масової яйцекладки ви
пускають трихограми (100-150 тис./га особин).
Довгоносики бульбочкові – 8іюпа Уегт – широко розповсюджені
і пошкоджують усі зернобобові культури, навіть багаторічні бобові
трави. Найбільшої шкоди завдають довгоносики щетинистий (8ігопа
сгіпішз НегЬзІ) та смугастий (Зігопа Ііпеаїиз Ь.). У квітні жуки вихо
дять з місць зимівлі й за середньодобової температури 7-8° С, а в
години льоту – 13°С, живляться листками багаторічних бобових
рослин, а після з’явлення сходів сої перелазять на них. Жуки вигри
зають по краях молодих листків місця овальної форми. Личинки
живляться бактеріальною тканиною бульбочок на коренях. Одна
личинка може знищити 3-8 бульбочок. Пошкодження бульбочок
призводить до зменшення вмісту азоту в рослинах, зниження вро
жаю, сприяє проникненню в корені збудників хвороб.
При масовій появі жуків навесні (понад 5 особин на 1 м
2) проти
них застосовують інсектициди.
Соєва плодожерка – Ьазреугезіа §1ісіуоге11а Маїз. – невели
кий, темнозабарвлений метелик довжиною 5 мм, розмах крил –
12,5-13 мм. Яйце величиною 5-6 мм, лялечка темно-бура з чер
вонуватим відтінком, довжиною 5,5-5,7 мм. Гусениці останнього
віку довжиною 10-11 мм, червонуваті з оранжевим відтінком і
нечіткими світло-жовтими плямами.
Через 5-7 днів після відкладання яєць з’являються гусениці,
які плетуть з шовкової нитки рідкий кокон, під прикриттям якого
проникають всередину бобу. Отвір у стулці бобу швидко затя
гується соком, тому пошкоджені боби не відрізняються від здоро
вих. Період перебування гусениць після відродження на зовніш
ньому боці стулок бобу становить 6-24 год. Із ростом гусениця
408
завдає насінню значної шкоди, вигризаючи край сім’ядолей і за
лишаючи екскременти. З бобу в біб гусениці не переходять. У
пошкоджених бобах на 25-50% зменшується вага насіння, зни
жується схожість його і частково вміст олії.
Перед достиганням бобів гусениці досягають повного росту й
змінюють колір на червоно-оранжевий. Як тільки зерно затверді-
ває, а стулки бобів стають сухими, вона прогризає стулку і падає
на землю, де перебуває не більше 5-6 годин. Потім проникає в
ґрунт на глибину до 10 см і плете кокон, в якому зимує. Поріг шкі
дливості: 5% заселених бобів у фазі формування бобів.
Заходи боротьби. Зяблева оранка загортає кокони на глибину
15-25 см, звідки метелики не можуть вийти на поверхню. Змен
шенню кількості шкідника сприяють міжрядні обробітки до з’яв
лення на рослинах бобів.
Павутинний кліщ – Теїгапусішз игіісае КосЬ. – ЖИВИТЬСЯ
соком листків сої, внаслідок чого вони жовтіють, стають мармуро
вими і часто опадають. Це спричиняє передчасне достигання,
зменшення кількості бобів, насіння та його ваги. Живуть і
розвиваються кліщі переважно з нижнього боку листка, заплітаю чи його дуже тонким павутинням і протягом літа можуть дати 10- 12 поколінь. В посушливих умовах шкідливість павутинного кліща
особливо зростає. Перезимувавши, самки навесні відкладають
яйця на бур’янах і культурних рослинах.
Поріг шкідливості: 2-3 особини рухомих стадій кліща на трій
частий листок до цвітіння, або 10 особин – у період формування
бобів та наливу зерна.
Заходи боротьби. Спалювання післяжнивних решток, глибо ка зяблева оранка, обприскування посівів інсектицидами.
Люцернова совка – СМогісіеа уігіріаса Нйі. Гусениці першого
покоління пошкоджують листки, а другого – листки, квітки, боби й
недостигле насіння сої. Молоді гусениці виїдають м’якуш листка і
роблять невеликі отвори неправильної форми, прикриті павутиною
з чорними екскрементами, а більш дорослі вигризають великі от
вори й пошкоджують краї листків. Вони ховаються в листках, скру
чуючи їх, що утруднює застосування проти них отрутохімікатів.
Поріг шкідливості: 8-10 особин на 1 м
2
у період стеблування;
3-5 особин на 1 м
2
після цвітіння.
409
Заходи боротьби. Глибока зяблева оранка, рання сівба, зни
щення бур’янів, розпушування ґрунту в міжряддях у період пере
творення гусениць у лялечку.
Бавовникова совка – Спіогіаеа аозоіеіа Р. Гусениці пошкод
жують листки сої (переважно на верхівці) і насіння, прогризаючи
ззовні бобів округлі, неправильної форми отвори. Пошкодження
листків і бобів збільшується при запізненні з сівбою сої.
Заходи боротьби. Для знищення яєць совки в період масово го відкладання їх метеликами випускають трихограму з розрахун ку 100 тис. особин на 1 га.
Паросткова муха – Беїіа ріашга М§. Пошкоджує проростаю че насіння й ростки. Личинки її вгризаються в насіння сої, що про
ростає, поблизу виходу паростка, або в самий паросток. Це при
зводить до зрідження сходів. Потім вони пошкоджують сім’ядолі,
точку росту й стебло, прогризаючи ходи під шкірочкою стебла,
внаслідок чого молоді рослини викривляються, а іноді в’януть.
Пошкодження сприяє проникненню та розвитку грибкових захво
рювань. Сильніше личинки пошкоджують ранні посіви, особливо
при глибокому загортанні насіння, або дуже пізні.
Заходи боротьби. Оптимальні строки сівби й рекомендована
глибина загортання насіння.
Дротяники – це личинки різних видів жуків-коваликів. В Україні
сою пошкоджують: смугастий (А§гіоІе5 Ііпеашз Ь.), посівний
(Ашіоіез крЩаІог Ь.), широкий (Зеїагозотиз Іаіиз Р.), степовий
(Ашіоіез §иг§із1апи5 Раїсі.) та ін. Дротяники пошкоджують в осно
вному насіння та підземні органи молодих рослин майже всіх зер
нобобових культур, завдаючи особливо великої шкоди зернобо
бовим культурам у вологі холодні весни.
Поріг шкідливості: 4-8 особин на 1 м
2
на початку розвитку ро
слин.
Заходи боротьби. Глибока зяблева оранка, знищення бур’я
нів, особливо пирію повзучого, дотримання норм висіву насіння,
вапнування ґрунтів.
Для захисту від шкідників (плодожерка, п’ядуни, кліщі, довго
носики, трипси, совки, вогнівка, попелиці) застосовують Бі-58 но
вий, 40% к.е. з нормою 0,5-1,0 л/га; золон 35% к.е. – 2,5-3,0 л/га
(табл. 6.11).
410
Таблиця 6.11 – Препарати для захисту сої від шкідників
Назва препарату,
діючої речовини,
фірми, країни
Норма
внесення
кг; л/га
Проти яких
шкідників
Час обробки,
застереження
Бі-58 новий,
48% к.е. (диметоат),
ф. БАСФ, Німеччина
0,5-1,0
Плодожерка,
вогнівки,
попелиці
Обприскування в
період вегетації
не більше двох
разів
Золон, 35% к.е.
(фозалон),
ф. Кемінова, Данія
2,5-3,0
Плодожерка,
кліщі, трипси,
п’ядуни, совки
Обприскування в
період вегетації
не більше двох
разів
ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ
Сою можуть уражати наступні хвороби: бактеріоз, фузаріоз, ан-
тракноз, переноспороз, аскохітоз, плямистості, біла гниль та ін.
Фузаріоз (Рикагішп Ілпк: Р. §іЬЬо§ит Арр., Р. охузрогат §сЬ1).
Проявляється у вигляді загнивання проростка і сходів. Уражене
насіння часто не проростає, воно загниває і за достатньої вологості
покривається біло-рожевими ватоподібними подушечками міцелію
гриба. Проростки сходів нерівномірно потовщені і деформовані, на
сім’ядолях з верхнього і нижнього боку з’являються бурі округлі
плями. Уражені рослини гинуть. В умовах холодної весни загибель
сходів від фузаріозу може становити 40% і більше. Часто у фазі
другого-третього справжнього листка рослини в’януть і випадають.
На дорослих рослинах фузаріоз спричинює пожовтіння, скру
чування, засихання і опадання листків. Біля кореневої шийки на
стеблі видно темно-коричневі смуги і плями, які у вологу погоду
покриваються оранжево-рожевим нальотом. Рослина в’яне і гине.
Перед достиганням сої хвороба проявляється у вигляді знеба
рвлення бобів, зерно формується щупле, зморшкувате, покрива
ється білувато-рожевим нальотом. Інфекція зберігається в насін
ні, рослинних рештках та ґрунті. Сильніше уражається вологе
насіння. За несприятливих умов (стреси, зумовлені низькими тем
пературами, нестачею чи надлишком вологи тощо) на ослаблених
рослинах дуже швидко починає розвиватися фузаріоз.
411
Часто насіння уражується одночасно фузаріозом і бактеріозом.
При ранній сівбі насіння в холодний ґрунт ураженість фузаріозом
посилюється. Температура для проростання гриба і насіння бли
зька, але потім гриб росте навіть при плюс 5°С у ґрунті, а соя при
8-10°С. Фузаріоз спричинює загибель до 43% і більше сходів.
Заходи боротьби. Знищення післяжнивних решток і глибока
зяблева оранка. Чергування сої у сівозміні, сівба тільки здоровим
насінням в оптимальні строки в добре підготовлений ґрунт.
Антракноз. Збудник – СоПегоігісІшт аетаіїшп Регз. На сім’я
долях уражених сходів спочатку утворюються бурі, трохи запалі
виразки. Потім гриб проникає в молоде стебло, спричинюючи осла
блення або загибель рослин. На пошкодженій поверхні з’являють ся численні чорні пустули. Черешки стебел і бобів перед дости
ганням вкриваються невеликими чорними масами коричневого
міцелію. Насіння в уражених бобах не розвивається, або воно
щупле, з низькою схожістю. Інфекція передається з насінням та
післяжнивними рештками, що перезимували.
Антракноз поширений в районах достатнього зволоження, тому
на зрошуваних землях у степових районах, Лісостепу та в роки з
достатнім зволоженням ця хвороба може бути небезпечною.
Заходи боротьби. Дотримуватися правильної сівозміни, не
допускати розміщення бобових культур раніше, ніж через 4 роки
на одному і тому самому полі, доброякісна підготовка ґрунту, сів ба кондиційним насінням, внесення органічних і мінеральних доб
рив, знищення рослинних решток. З хімічних заходів – протрую
вання насіння препаратом бенлат, 50% з.п. – 3 кг/т насіння та ін.
Аскохітоз. Збудник АзсосЬут зо]аесо1а АЬг. Хвороба прояв
ляється на рослинах від з’явлення сходів до достигання насіння.
На сім’ядолях з’являються темно-коричневі плями або виразки,
на яких є пікніди у вигляді чорних, добре помітних крапок. Харак
терною ознакою аскохітозу є утворення плямистості на листках і
стеблах рослин, внаслідок чого вони відмирають, зменшується
надходження поживних речовин і активність фотосинтезу, що різ ко зменшує врожай. За масового розвитку хвороби ураженість
насіння досягає 60% і більше. У такому насінні порушуються фізі-
олого-біохімічні процеси, повністю втрачається схожість, а при
висіві в ґрунт воно стає джерелом дальшого поширення хвороби
4 12
на посівах сої. Якщо 10% насіння уражене аскохітозом, то воно
зовсім непридатне для сівби.
На листках уражених рослин утворюються плями сірого ко
льору. У кінці вегетації стебла і боби вкриваються світлими пля
мами з пікнідами. Боби стають трухлявими, пустими. Урожай
ність знижується на 25—40% і більше.
Поширенню й посиленню захворювання аскохітозом сприяють
підвищена вологість, загущені посіви. Часто уражуються тільки
нижні листки, які відмирають під час вегетації. Темнонасінні сор ти сої більш сприйнятливі до аскохітозу.
Заходи боротьби. Правильне чергування культур у сівозміні,
ранні строки сівби, своєчасне збирання врожаю, глибока зяблева
оранка, підбір стійких сортів, сівба неураженим насінням, протру
ювання фундазолом.
Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Збудник
Регопозрога тапзпшіса 8уао’\у. Зустрічається у всіх районах ви
рощування сої, але найбільшої шкоди завдає у зонах достатнього
зволоження. Проявляється у двох формах: у вигляді пригнічення
рослин (дифузне ураження); у вигляді плямистості листя (місцеве
ураження).
В першому випадку уражує всі органи рослини. На сім’ядолях,
листках проявляються хлоротичні плями. З нижнього боку листка
з’являється сіро-фіолетовий наліт. Уражені рослини відстають у
рості, мають пригнічений вигляд, часто гинуть.
Місцева форма ураження спостерігається переважно у фазі
цвітіння і формування бобів. На листках з’являються спочатку
блідо-зелені, а пізніше бурі плями, які з нижнього боку вкривають ся сіро-фіолетовим нальотом. Уражені листки опадають.
На бобах і насінні пероноспороз проявляється у фазі достиган ня у вигляді кремової плівки, яка вкриває внутрішні стінки стулок
бобів і зовнішню оболонку насіння.
Основне джерело інфекції – уражені післяжнивні рештки і на
сіння. Поширенню хвороби сприяє висока вологість повітря. Зни
жує врожайність на 30% і більше.
Борошниста роса. Збудник хвороби – гриб ЕгузірЬе соттшіі з
ОГЄУ. Ї. §1усіпе Тасг. Характеризується появою на верхньому боці
листків, на стеблах і бобах білого павутиноподібного або борош-
413
нисторосяного нальоту. Пізніше наліт набуває брудно-сірого заба
рвлення внаслідок утворення великої кількості чорних крапок.
Основне джерело інфекції-уражені рослинні рештки. За інтен
сивного розвитку хвороби втрати врожаю зерна можуть досягати
10-15% і більше. Заходи захисту – глибоке заорювання після
збиральних решток, обприскування насінних ділянок фунгіцидами.
Септоріоз, або іржава плямистість. Збудник хвороби – гриб
Зерюгіа §1усіпе8 Нетті. Хвороба проявляється на всіх органах
рослини. На сім’ядолях формуються наскрізні плями, пізніше сі
м’ядолі загнивають і опадають. На листках видно червонувато-
бурі дрібні плями, пізніше вони стають бурими і майже чорними.
На стеблах і бобах – бурувато-сірі плями. У місцях ураження тка
нина вкривається чорними крапками – пікшдами гриба.
Уражені листки жовтіють і опадають, а боби недорозвинуті.
Особливо значні втрати врожаю бувають при інтенсивному ура
женні септоріозом за 3-5 тижнів до збирання.
Основне джерело інфекції – уражені рослинні рештки і насіння.
Церкоспороз (Сегсокрога 8о]іпа Нага). Уражаються всі надзе
мні органи. На сім’ядолях з’являються коричневі плями з брудно-
сірим нальотом. На листках і молодих бобах утворюються світ
ло-сірі плями з коричневою облямівкою. З нижнього боку листків
з’являється темно-сірий наліт. На насінні плями коричневі, опуклі
з облямівкою або розпливчасті. У зараженого насіння значно зни
жується схожість. За сильного розвитку хвороби урожайність може
знижуватися в 2-3 рази.
Збудник хвороби зимує в насінні та рослинних рештках.
Заходи захисту – ретельне очищення та протруювання насін ня фундазолом (3 кг/т).
Склеротинія, або біла гниль. Збудник – Зсіегошііа зсіегопошт
(ЬіЬ.) еі В§. Це дуже небезпечне захворювання, уражує до 25% і
більше рослин. З’являється воно звичайно у фазі цвітіння – поча
тку формування бобів. Спричинює всихання всієї рослини або окре
мих гілок. Біля кореневої шийки й основи гілок утворюється білий
наліт у вигляді щільної плівочки або пухнастих скупчень грибниці,
яка потім перетворюється в склероції, спочатку рожево-сірі роз
міром 3-10 мм, потім чорні ззовні, з білою при зламуванні серце
виною. Нерідко з уражених місць виділяються крапельки гнильної
414
рідини. Грибниця відзначається великою руйнівною силою, вона
легко проникає всередину стебел, черешків, листків, у боби й на
сіння, руйнуючи паренхіму, первинну кору й первинні серцевинні
пучки. Чорні склероції можуть розвиватися всередині стебла. Старі
здерев’янілі стебла не руйнуються, але всередині й ззовні забар
влюються в яскраво-рожевий колір.
Боби на уражених рослинах не утворюються або стають трух
лявими і стулки, відокремлюючись по черевній і спинній сторонах,
опадають на землю. На рослині від уражених бобів залишаються
тільки по дві жилки, що і є характерною ознакою хвороби. Насіння
вкривається грибницею, яка незабаром перетворюється в темні
склероції. Останні являють собою невеликі темні грудочки, у ви
гляді яких і зимує збудник хвороби. Під час сівби склероції потра
пляють у ґрунт разом з насінням або ж під час збирання падають
на землю з уражених органів і там зимують. В дощове літо хворо ба проявляється у вигляді мокрої, а за нестачі опадів – сухої гнилі.
Заходи захисту – ретельне очищення насіння від щуплих зерен
та склероціїв. Рештки рослин, уражених склеротинією, знищують.
Бактеріоз насіння і сходів (сім’ядольний бактеріоз). Збудники
– ХапіЬоітюпаз рпазеоіі ОО\УЗ. уаг зсдепзе (Неа§ез) 8іагг, апа ВигкЬ
та Рзеиаотопаз ІаЬасі. На ураженому насінні з’являються бліді чи
жовто-бурі, трохи вдавлені плями й виразки, оболонка іноді буває
зморщеною з послабленим блиском. При намочуванні через кілька
годин насіння вкривається слизом, стає м’яким, виділяє неприєм
ний запах. На сім’ядолях ззовні утворюються світло-жовті, а з вну
трішнього боку – буро-коричневі, маслянисті плями, в центрі – сірі
або темно-сірі вдавлені, м’які, різної величини й форми. Іноді сім’я
долі перетворюються в клеєподібну масу. На підсім’ядольному ко
ліні також утворюються буро-коричневі плями. Паростки з ураже
ного насіння потовщуються, в більшості випадків згинаються і не
можуть пробитися на поверхню ґрунту. Часто уражене насіння зо
всім не проростає. Ця хвороба призводить до великого зрідження
посівів і значного недобору врожаю. Сприятлива температура для
розвитку бактеріозу – 20-25 °С. Бактеріоз сходів передається з на
сінням і з післязбиральними рештками.
На насінні сої часто бувають коричневі або світло-коричневі
плями не від цієї хвороби, а виникають від ударів, намочування у
415
воді, дії деяких отрутохімікатів та інших причин, що зумовлюють
некроз тканин. Ця плямистість не має прямого впливу на вро
жайність. Однак її іноді сприймають як ознаку ураженості бакте
ріозом.
Сім’ядольний бактеріоз дифузно з посівного насіння не пере
дається насінню нового врожаю.
Заходи боротьби. Сівба добірним і здоровим насінням, зни
щення щитника чорновусого – поширювача сім’ядольного бакте
ріозу, підбір стійкіших сортів. Своєчасне збирання й заорювання
післязбиральних решток, чергування сої у сівозміні.
Бура кутаста плямистість, або бактеріальний опік. Збу
дником хвороби є бактерія Рзеисіотопаз §1усіпеит Соегрег. Ура
жає всі органи молодих і дорослих рослин. На листках видно дрі
бні кутасті темні плями з жовтою облямівкою; на черешках листків
та стеблах утворюються чорні смуги; на бобах – світло-коричне ві плями, що розпливаються. На уражених рослинах формується
недорозвинене зерно із зморшкуватою оболонкою. Уражене на
сіння ослизнюється, при проростанні дає проростки з бурими пля
мами на сім’ядолях, які пізніше гинуть.
Основне джерело інфекції – неперегнилі уражені рештки і на
сіння, в оболонці якого містяться бактерії.
Зморшкувата мозаїка (Веап тозаіс уігаз)
Жовта мозаїка сої (Веап уе11о\у тозаіс УІШЗ)
Вірусні захворювання викликають великі порушення обміну
речовин, особливо протеїнового комплексу. Симптоми вірусних
захворювань дуже різноманітні, але в основному вони зводяться
до неправильного росту тканин, що має такі прояви: гофрова-
ність листків; нерівномірне забарвлення листків – мозаїка, що
буває присудинною, розсіяною, кільцевою, крапчастою і сітчас
тою; деформація листків, нерівномірній ріст стебла, недостатнє
опушення листків, зміна форми бобів тощо. Знижується врожай
ність на 40%.
Основними поширювачами вірусу є попелиці.
Заходи боротьби. Збирання насіннєвого матеріалу тільки із
здорових рослин. Просторова ізоляція посівів сої від інших бобо
вих культур на відстань не менше 1 км. Своєчасна боротьба з
попелицями.
416
ЗБИРАННЯ
Ознакою повної стиглості є опадання листків, підсихання і по
буріння стебел і бобів, відокремлення насіння від їх стулок, зни
ження вологості до 14-16%.
Основний спосіб збирання – пряме комбайнування на низько му зрізі (4-6 см).
Щоб прискорити достигання пізньостиглих сортів, а в холодні
роки – і середньостиглих, застосовують десиканти. Сою обприс
кують у фазі початку побуріння бобів нижнього і середнього яру
сів препаратом баста 14% в.р. з нормою 2 л/га чи реглоном
(2-3 л/га). Десикація дає можливість на 10-12 днів раніше почати
збирання зерна.
Сою збирають переобладнаним для низького зрізу комбайном
СК-5. Застосування жаток ХС-5-1200 або ХПС-4,2 значно знижує
рівень втрат при збиранні внаслідок кращого копіювання ними по
верхні ґрунту.
Зазори підбарабання при обмолоті сухої сої на вході становлять
30-38 мм, на виході 18-28 мм. Якщо маса волога, то їх зменшують
відповідно до 26-34 мм і 12-20 мм.
Регулювання робочих органів комбайна залежить від вологості
насіння (табл.6.12).
Таблиця 6.12 – Регулювання параметрів робочих органів
комбайна СК-5 при збиранні сої залежно
від вологості насіння
Вологість,
%
Частота
обертання
барабана,
об/хв.
Зазори в
підбарабанні, мм
Частота
обертання
ротора
вентиля
тора, об/хв.
Відкриття жалюзі
решіт, мм Вологість,
%
Частота
обертання
барабана,
об/хв. на вході на
виході
Частота
обертання
ротора
вентиля
тора, об/хв.
верх
нього
ниж
нього
9-12 450-600 34-38 22-26 630 12-14 10-12
13-16 600-700 30-34 18-22 650 13-15 11-13
17-20 700-800 26-30 15-16 660 13-16 13-15
21-24 800-850 24-28 11-12 670 17-19 14-16
25-28 850-900 20-21 10-13 700 17-20 14-17
417
ПІСЛЯЗБИРАЛЬНА ОБРОБКА НАСІННЯ
Післязбиральну обробку насіння проводять на зерноочисних
сушильних комплексах КЗС-10Ш, КЗС-20Ш, КЗС-40, КЗР-5. Для
доведення насіння до посівних кондицій використовують насін
нєочисні машини ОС-4,5А і СМ-4, для протруювання – ПС-10.
Машини для попередньої очистки регулюють так, щоб виді
лити легкі і великі домішки. У машині ЗД-10000 встановлюють
решета з круглими отворами діаметром 7-10 мм. У машині ОВП- 20 А верхні решета встановлюють теж на 7-10 мм, а нижні – з
продовгуватими отворами шириною 1,7-2,4 мм.
Машини для первинної очистки регулюють з метою виділити
дрібні, щуплі, биті зерна. Для цього в машинах ОВП-20А, ЗАВ-
10.30000, ЗВС-20 встановлюють верхні решета з круглими отво
рами діаметром 7-10 мм, а нижні – діаметром 5-6 мм (продовгу
ваті отвори шириною 4,0-4,5 мм). Швидкість повітря в каналах –
11-13 м/с.
Для вторинної очистки машину СВУ-5 регулюють так, щоб
виділити биті і невиповнені зерна. Відділення неякісного зерна за
безпечується на пневмо-сортувальному столі ПСС-2,5. Засто
совують також насіннєочисні агрегати “Петкус”, СМ-4 та ін.
Під час сушіння насіння оболонка зерна сої висихає швидше,
ніж сім’ядолі, що часто спричинює розтріскування зерна. Тому
сушити сою необхідно з дотриманням певного режиму, знімаючи
за один пропуск насіння не більше 4% вологості. Температура
теплоносія за вологості насіння в межах 16-19% повинна стано
вити 40°С, а за вологості 25-30% – лише 30°С.
У суху, спекотну погоду досить ефективним є сушіння насіння
сої на відкритих майданчиках шаром товщиною 10-15 см. Впро
довж дня насіння декілька разів перелопачують.
Очищене і висушене (10-11 %) насіння зберігають насипом то
вщиною не більше як 1 м, або в мішках при висоті штабеля не
більше ніж 2,5 м.
418
ВИКОРИСТАНН Я сої
ш Зерно. Для разкладу антипоживних речовин вже давно вико
ристовується теплова обробка зерна. Існує декілька її способів:
варіння чи запарювання, прожарювання, екструдування, мікроні-
зація, СВЧ-обробка, волого-теплова обробка.
Насіння сої переважно підсмажують або варять. Смажити не
обхідно в духовці, не допускаючи підгоряння зерна. Залежно від
того, з якою метою сою смажать, її доводять до світлого чи тем
ного кольору.
Варити ціле зерно сої набагато складніше, ніж зерно гороху чи
квасолі. Перед варінням насіння миють, заливають холодною во
дою, додають трошки соди і замочують впродовж 10-12 год. Пі
сля цього воду зливають і варять у свіжій воді 1,5-2 год. Кастру лю щільно прикривають накривкою.
• Крупа. Соєву крупу одержують із підсушеного зерна на зви
чайних крупорушках. Розварюється соєва крупа значно швидше,
ніж ціле зерно. Проте перед варінням її теж рекомендується вимо
чувати 10-12 год. Зберігають крупу в сухому, прохолодному міс
ці, оскільки вона швидко псується, що пояснюється великим вміс
том жиру, який на повітрі гіркне.
• Борошно. Сире зерно сої при розмелюванні може забивати
сита, жорна, вальці. Щоб цього уникнути, зерно підсушують 3-4
год. за температури 50°С. Спочатку його грубо подрібнюють, ви
даляючи при цьому оболонки зерна і зародки, які в розмеленому
вигляді спричинили б швидке гіркнення борошна. Після цієї підго
товчої операції здійснюють тонкий розмол на жорнових чи вальце-
вих млинах.
Соєве борошно можна одержувати не тільки із зерен, але й з
соєвої макухи чи шроту. Борошно із макухи і шроту містить мало
жиру, тому може зберігатися досить довго.
Соєве борошно містить багато білка (40-52%) і зольних еле
ментів (5-6%) та відносно мало вуглеводів (27-34%). У борошні
із цілих соєвих зерен високий вміст жиру – 19-20%, але немає
419
клейковини. Тому борошно з сої додають у* різних пропорціях до
пшеничного чи житнього.
• Соєве молоко. У Східній Азії соєве молоко було відоме і ши
роко використовувалось для харчування ще декілька століть тому.
Напевно сприяв цьому буддизм, де релігійними правилами забо
ронено пити коров’яче молоко.
Соєве молоко – солодкуватий, смачний напій біло-кремового
кольору з легким приємним запахом. Одержують його з замоче
ної у воді, подрібненої і провареної на парі сої. Це дієтичний
продукт, що не містить лактози, за харчовою цінністю відповідає
коров’ячому молоку 1,5-2%-ної жирності. Соєве молоко краще
перетравлюється у шлунку, рекомендується при виразковій хворо бі шлунку, холециститі, цукровому діабеті, харчовій алергії на мо
лочні продукти тваринного походження.
Молоко із сої при відстоюванні утворює вершки. Під час кип’я
тіння сильно піниться, “збігає” з каструлі, як і коров’яче. Під час
кип’ятіння на поверхні утворюється жирна плівка, яку китайці вва
жають ласощами. Соєве молоко також скисає, з нього можна ви
готовити сир.
Найпростіший спосіб приготування соєвого молока такий:
зерно сої замочують декілька годин, розтирають разом з водою
між невеликими жорнами. Біла рідина (це і є соєве молоко) витікає
борозенкою на нижньому жорні. Молоко проціджують, додають
сіль, цукор.
2-й спосіб. Насіння замочують на 24 години (влітку на 12 год.),
два рази змінюють воду на чисту. Вимочене зерно кладуть у кас
трулю, заливають чистою водою, доводять до кипіння (але не ки
п’ятити!), зливають воду: повторюють доведення до кипіння із
свіжою водою ще 2 рази. Це дозволить позбутися бобового при
смаку. Після цього сою подрібнюють за допомогою м’ясорубки
(прокрутити масу не менше трьох разів) або кухонного комбайна.
У подрібнену сою додають воду, одночасно помішуючи. На 1 кг
сої потрібно 8-9 літрів теплої кип’яченої води. Залишають на З
години, періодично помішуючи. Процідити, поставити на вогонь,
додати сіль, цукор, ванілін за смаком, кип’ятити 10-15 хвилин і
соєве молоко готове до вживання.
420
3-й спосіб. Соєве борошно замочують у воді на 8-10 годин,
розтирають дерев’яною ложкою, залишають на 2-3 год, після чого
додають воду у співвідношенні 1 до 6-8, розмішують, нагрівають
до 70-80°С, проціджують, кип’ятять 10-15 хв., постійно помішую
чи, додають сіль, цукор.
Соєве молоко на корм худобі готують так: Беруть сухе насін ня і заливають його водою з розрахунку 3 л на 1 кг зерна. Як тіль ки соя набухає, воду зливають, а зерно розмелюють. Для розме
лювання можна використати електром’ясорубку,
кормоподрібнювач ДКУ-М. Сметаноподібну масу при постійному
помішуванні заливають гарячою водою у співвідношенні 1 : 6 (на
кожний кілограм замоченого зерна 6 л води), доводять до кипіння
1 кип’ятять впродовж 8-10 хв. Прокип’ячену суміш фільтрують
через сито. Одержаний фільтрат і називається соєвим молоком.
• Окара. Однорідна волога маса без запаху, світло-жовта, з ви
соким вмістом протеїну. її одержують шляхом відтискання соєво го молока на фільтр-пресі. Окара – цінне джерело білка, клітко
вини, містить двовалентне залізо і легко засвоюється організмом.
Окару використовують для виготовлення хлібобулочних виробів,
печива, соусів і т.д, додаючи до борошна. При випіканні кондитер
ських виробів нею можна замінити яйця (1 столова ложка окари +
2 столові ложки води заміняє 1 яйце).
• Соєвий сир. Соєве молоко у теплому місці за декілька годин
скисає і дуже нагадує кисле коров’яче молоко. Із соєвого кисляку
виділяється сир, який складається із білкових речовин. На вигляд
він подібний до коров’ячого. Якщо молоко не має “бобового” при
смаку, то і сир виходить задовільним, особливо якщо його трошки
посолити.
Соєвий сир з легким запахом бобів, що приготовлений вдома,
варять або підсмажують, після чого неприємний запах повністю
зникає.
• Тофу. Соєвий сир, по-китайськи “то-фу”, поширений у всіх кра
їнах Сходу. Має консистенцію м’якого сиру, майже без запаху, ніж
ний за смаком, кремового кольору. Готується тофу із соєвого мо-
421
лока після його скисання. Із кислого соєвого молока (як із коро
в’ячого) одержують соєвий сир. Після того, як його добре відтис
нути, тофу готовий до вживання. Відмінність його від соєвого
сиру полягає в тому, що тофу є пресованим продуктом. Цін
ність тофу полягає в тому, що білок сої, який важко пере
травлюється, перетворюється в сирі у продукт, що добре засвою
ється організмом. Перетравність тофу – 95%. Має високий вміст
повноцінного рослинного білка, що за своїм амінокислотним скла
дом і біологічною цінністю прирівнюється до білка м’яса. На Схо ді тофу ще називають “м’ясом без костей”. У ньому низький вміст
жиру і вуглеводів.
Тофу використовують в їжу у свіжому, смаженому, сушеному,
маринованому, копченому вигляді. Додають у різні страви у спів
відношенні від 40 до 80% до інших продуктів.
• Соєве м’ясо. Соєве м’ясо виготовляють зі знежиреного соє
вого борошна, яке пресується до тих пір, поки не набуде форми
волокна. Це новий, унікальний за харчовою цінністю продукт хар
чування, що має м’ясоподібну структуру і однаковий з м’ясом
вміст білка. Текстурований соєвий білок має форму і текстуру
фарша, гуляша, відбивних.
На відміну від м’яса тваринного походження, соєве м’ясо не
містить холестерину, в ньому є життєво необхідні мінеральні ре
човини: кальцій, фосфор, магній, залізо, а також вітаміни групи В і
вітамін Е. Соєве м’ясо продається у сухому вигляді, перед вжи
ванням його потрібно розмочити чи відварити. При цьому соєве
м’ясо збільшується в масі за рахунок поглинання води в 2,5-4 рази.
Соєве м’ясо можна готувати різними способами: варити, туш
кувати, запікати, смажити. Варити потрібно впродовж 10-30 хв.
• Соєва олія. Олія і жир – найбільш концентровані джерела ене
ргії. 1 г жиру містить майже 9 ккал, тоді як 1 г білку – 5,6 ккал, а
1 г вуглеводів – лише 4 ккал. Людині за добу потрібно споживати
2300 ккал. З погляду дієтологів, доцільно 20-30% загальної енергії
поповнювати за рахунок жиру.
Соєву олію одержують шляхом пресування насіння сої. Свіжа
соєва олія не має смаку і запаху, швидко гіркне. Тому в домашніх
422
умовах соєву олію виготовити досить проблемно. Після рафіну
вання вона набуває янтарного кольору, довго зберігається, викори
стовується для заправки салатів із свіжих овочів, є відмінним діє
тичним, високозасвоюваним продуктом. Олія містить життєво
необхідні ненасичені жирні кислоти, в т.ч. лінолеву, вітаміни Е і С,
солі кальцію, натрію, магнію, калію, фосфору та ін. Соєва олія ко
рисна при захворюванні нирок, нервової системи, підвищує імуні
тет, покращує обмін речовин, запобігає атеросклерозу.
На соєвій олії можна смажити їжу, додавати в тісто, готувати
м’ясні і рибні страви. На заводах з нього виготовляють маргарин,
який не поступається тваринному маслу.
• Соєвий шрот. Шрот – це побічна продукція після екстракції
олії із зерна сої. При переробці 1 т насіння сої одержують 7,5-8,0 ц
шроту. Він містить менше клітковини і краще засвоюється порів
няно з соняшниковим.
В 1кг соєвого шроту міститься 1,21 кормова одиниця, 361 г
перетравного протеїну, 26,2 гжиру, 80 г клітковини, 36,4 г лізину,
8,5 г метіоніну, 5,2 г триптофану. Його добре поїдають всі види
тварин. Теплова обробка надає соєвому шроту приємного запаху.
При виготовленні комбікормів додають 10% соєвого шроту,
що дозволяє повністю їх збалансувати за вмістом білка та амі
нокислот.
• Соєва макуха. Соєву макуху одержують при механічному до
буванні олії. Як і соєвий шрот, соєва макуха є цінним кормом для
тварин. В 1 кг макухи міститься 1,19 кормова одиниця, 346 г пе
ретравного протеїну, 43 г жиру, 72 г клітковини.
423
4^
Таблиця 6.13 – Технологічна схема вирощування сої
Урожайність – 20 ц/га зерна. Площа 1 га. Попередник – озима пшениця
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних
ресурсів: пальне, добрива,
отрутохімікати та ін., грн.
і 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1.
Внесення азотних добрив: аміачна
селітра N ні на 1 т соломи
га 1 25 2 МТЗ-80 + МВД-900 Аміачна селітра їй = 100 грн.
Пальне 4л х 3 грн. = 12 гри.
10 124
2.
Дискуванпя стерні з одночасною
заробкою соломи і селітри
га 1 20 2 Т-150-К + БДТ-7 1 5 л х 3 грн =45 грн. 20 67
3.
Сівба сидератів: гірчиця біла,
почат ок серп ня
га 1 15 2 МТЗ-80 + СЗ-3,6 5 л х 3 грн. = 1 5 гри.
Гірчиця: 20 кг х2 грн. = 40 грн.
20 77
4 .
Перевезення, навантаження і
внесення мінеральних добрив
А.Суперфосфат (Р6о)
Б. Калімагнезія (Киї,)
ц
ц
и
6
3
3
25
25
2
2
2
Транспортний засіб
Навантажувач ЛЗ-0.8
МТЗ-80 МВД-900
МТЗ-80 МВД-900
Перевезення – 40 грн.
Пальне 8 л х 3 грн. = 24 грн.
суперфосфат –
3 ц х 70 грн. = 210 грн.
калімагнезія –
3 ц х 70 гри.=210 грн.
10
10
10
520
5.
Оранка на Іі=28 см, середина
жовтня
га 1 5 5 К-701 + ПЛН-8-40 22 л х 3 грн. = 66 грн. зо 101
Разом по осінньому никлу робіт 17 762 110 889
6.
Весняна культивація з
боронуванням
га 1 29 2 Т-150К + 2КПС-4 +
8БЗТС-І.0
10 л х 3 гри. = 30 грн. 10 42
7.
Друга культивація через 14 днів
після першої
га 1 29 2 Т-150К + 2КПС-4 +
8БЗТС-1.0
10 л х 3 грн. = ЗО грн. 10 42
8. Передпосівний обробіток грунту га 1 25 3 Т-150 + ЛК-4 18 л х 3 грн. = 54 грн. 10 67
Закінчення табл. 6.13
] 2 3 4 5 6 7 8 У 10
9. Сівба га 1 15 4 МТЗ-80 + СЗ-3,6 +
борони посівні
8 л х 3 грн. = 24 грн.
фундазол = 50 грн.
насіння 1 ц= 300 грн.
бактеріальне добриво = 20 гри.
мікроелементи = 40 грн.
20 458
10. Коткування га 1 50 1 МТЗ-80 + ЗККШ-б 2 л х 3 грн. = 6 грн. 10 17
11. Внесення гербіцидів га 1 25 5 МТЗ-80 + ОП-2000
ГАЗ-53 +3м”‘ води
3 л х 3 грн. = 9 гри.
3 л х 3 грн. = 9 грн.
Гербіцид півот = 200 гпн.
10 233
Разом по веснино-лігньому і 1ІІКЛ) і робіт 17 772 70 859
12. Пряме комбайнування га 1 5 20
Комбайн
з подрібпювачем
соломи
30 л х 3 грн. = 90 гри. 20 130
13. Транспортування зерна т 2 30 5 ГЛЗ-53 8 л х 3 грн. = 24 гри. 10 39
14. Очистка зерна т 2 – 2 ОВП-20 Електроенергія – 40 гри. 10 52
Разом по збиранню 27 – 154 40 221
Разом по технології 61 – 1688 220 1969 Одиниця вимір у Обсяг робіт Норма виробітку Тарифна ставка, грн. / га Амортизаці я та непередбачені витрати Всього витра т по виду робіт, грн.
КОНТРОЛЬН І ПИТАННЯ
1. Значення сої як найпоширенішої зернобобової культури у
світі.
2. Хімічний склад зерна сої.
3. Вимоги сої до температури, вологи, світла, ґрунту.
4. Назвати попередники сої.
5. Основний і передпосівний обробіток ґрунту.
6. Особливості удобрення сої.
7. Найважливіші мікроелементи для сої.
8. Що таке кристалони, Тенсо-коктейль?
9. Підготовка насіння сої до сівби.
10. Найпоширеніші сорти сої.
11. Способи сівби.
12. Глибина загортання насіння.
13. Норма висіву.
14. Строки сівби.
15. Боротьба з бур’янами на посівах сої.
16. Дати характеристику основних гербіцидів, що застосовують ся на сої.
17. Які шкідники є на сої?
18. Захист сої від шкідників агротехнічним і хімічним метода
ми.
19. Захист сої від хвороб.
20. Післязбиральна обробка насіння.
21. Збирання зерна сої.
22. Використання зерна сої.
23. Скласти технологічну схему вирощування сої.
426
ЗАДАЧІ
6.1. Сою посіяно з міжряддями 45 см. На 1 м довжини рядка
висіяно 20 насінин. Визначити норму висіву, якщо чистота
насіння становить 99%, а маса 1000 насінин – 160 г.
6.2. Встановити норму висіву сої, якщо на 1 м
2
висіяно 45 схо
жих насінин, маса 1000 насінин 165 г, посівна придатність –
97%.
6.3. На 1 м довжини рядка перед збиранням було 20 насінин.
Ширина міжрядь 45 см. Кожна рослина сформувала по 5 г
насіння. Визначити біологічну врожайність зерна.
6.4. Біологічна врожайність сої – 280 г/ м
2. Вологість зерна під
час збирання 22%, базисна 12%. Втрати при збиранні -2 ц/
га. Встановити врожайність за базисної вологості зерна.
6.5. Зерно сої містить 40% білка і 22% жиру. Який вміст білка
буде в шроті за 100% екстракції олії?
6.6. Яку кількість добрив у фізичній вазі необхідно внести для
забезпечення норми фосфору і калію на рівні Р60К80? Вико
ристовується суперфосфат і калійна сіль.
6.7. Розрахувати норму внесення мінеральних добрив для одер
жання 20 ц/га зерна сої.
427
ЗНАЧЕННЯ
Кормові боби – цінна кормова і продовольча культура. Зерно
містить 25-35% білка, 50-55% крохмалю, 3-6% клітковини, 0,8-
1,5% жиру, 2,6-4,1 % золи. Це високопоживний концентрований корм.
У 1 кг зерна міститься 1,29 кормових одиниць і 280 г перетравного
протеїну. Зерно використовується при виготовленні комбікормів.
У зерні бобів міститься велика кількість незамінних амінокислот:
триптофану – 1,6%, лізину – 13,9%, аргініну – 17,2%, гістидину-
7,2%, цистину-4,8%, метіоніну – 3,1%. Характеризуються висо
ким вмістом таких вітамінів, як каротин (провітамін А), вітамін В,
аскорбінова кислота, тіамін та інших, які необхідні для нормально го розвитку молодняка сільськогосподарських тварин.
Кормові боби належать до біологічно цінних білкових кормів.
Перетравність їхнього зерна становить 98%, а зеленої маси – 72%.
Зелена маса бобів в 100 кг містить 16 к.о. Урожайність зеле
ної маси може досягати 500-600 ц/га. її використовують для си
лосування з кукурудзою, на зелений корм. Маючи високу стійкість
до вилягання, кормові боби є цінним компонентом однорічних трав.
На важких ґрунтах зелену масу заорюють на добриво.
428
Можлива сівба кормових бобів як післяукісних і післяжнивних
культур. Кормові боби добре ростуть, майже не пошкоджуються
хворобами і шкідниками, витримують знижені температури
вересня-жовтня. Врожаї післяжнивних і післяукісних культур
становлять 150-180 ц/га. Післяукісні та післяжнивні посіви дуже
цінні для використання на зелене добриво.
Боби вирощують як продовольчу культуру. Зерно вживають в
їжу у вареному вигляді. Боби мають агротехнічне значення. При
врожаї 30 ц/га зерна вони фіксують більше 100 кг/га азоту, з якого
майже половина залишається в ґрунті. Вони є добрим попередником
для багатьох польових культур.
Крупнонасінш боби як городню харчову культуру вирощують
на присадибних ділянках і дачах. Городній біб досить поширений
на важких глинистих ґрунтах Передкарпаття та гірських районах
Карпат. Тут він має велике продовольче значення. Крупнонасінні
городні боби вживаються для харчування у вареному вигляді.
Особливо цінні, смачні і поживні недостиглі зелені зерна бобів.
Проте сирі чи недостатньо зварені боби можуть бути причиною
отруєння людини. Насіння містить токсичні речовини (інгібітори
трипсину), які руйнуються при термічній обробці.
ІСТОРІ Я І ПОШИРЕНН Я
Кормові боби – дуже давня культура. їх вирощували в Єгипті,
Греції, Римі понад 2 тис. років до н.е. В нашій країні вони відомі з
IV—V століття. До появи картоплі боби були важливим продуктом
харчування, поряд з хлібом, капустою, ріпою. Основні посівні пло щі зосереджені в країнах Середземномор’я: Італії, Іспанії, Франції,
Єгипті, Марокко. Сіють в Китаї, Америці, Польщі, Англії. Світова
площа бобів становить близько 2,4 млн. га, валовий збір 3,5 млн.т
при врожайності 15,0 ц/га (дані за 1998 рік, табл. 6.4).
В Україні боби займають близько 10 тис. га. Проте в умовах
достатнього зволоження ця невилягаюча зернобобова культура
може переважати за продуктивністю горох. Середня врожайність
зерна становить 20 ц/га. При інтенсивній технології вирощування
збирають по 40-50 ц/га. Особливо перспективні кормові боби на
важких глинистих ґрунтах західних областей України.
429
БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Фото 7.
Боби (Уісіа ГаЬа) – однорічна рослина з родини бобових
(РаЬасеае). У сільськогосподарському виробництві поширені
переважно дві різновидності.
Боби звичайні (городні, овочеві)
Використовуються в основному для
харчових цілей як овочева культура.
Стебло товсте, прямостояче, по
рівняно низьке, заввишки 50-80 см.
Боби крупні, завдовжки 8-12 см,
широкі. Насіння крупне, плоске, ви
довжене. Маса 1000 насінин – 1500-
3000 г. Квітки білі з чорною плямою на
крилах. Овочеві боби зацвітають
раніше бобів інших груп і достигають
через 95-105 днів після сходів. Вміст
білка в насінні – до 35%. Насіння добре
розварюється.
Боби кормові або кінські
Стебло пряме, високе – від 80 до 170 см, чотиригранне, слабо
галузиться біля основи. Листки парноперисті, гострі, еліптичні. Квітки
білі з чорною плямою на крилах, зібрані в китиці у пазухах листків.
Кормові боби мають сильно розвинуту
кореневу систему, яка складається з
головного стрижневого кореня і багатьох
бічних корінців. За сприятливих умов
кормові боби можуть фіксувати до 100—
120 кг/га азоту з повітря, забезпечуючи
себе повністю азотними добривами.
Плід – біб багатонасінний, має пере
важно 3-5 насінин, але бувають сорти, в
яких є 3-8 насінин. Біб має циліндричну
форму, оксамитноопушений, завдовжки
від 4 до 15 см і завтовшки 1,5-2 см. Після
достигання набуває чорного кольору і фо т о 7 2 Коренева
твердне. система кормових бобів
. Стебло і квітки
бобів
430
Залежно від крупності насін ня всі сорти кормових бобів
поділяються на три групи:
дрібнонасінні (маса 1000 насінин
– 300-400 г); середньонасінні
(маса 1000 насінин – 400-600 г);
і крупнонасінні (маса 1000
насінин-600-1200 г).
Вегетаційний період кормо
вих бобів залежно від сорту
становить 90-130 днів, у холодні
роки цей період трохи продов
жується.
Фото 7.3. Листок кормових бобів
БІОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Кормові боби належать до холо
достійких культур. Насіння проростає за температури 3-4°С.
Сходи витримують приморозки до мінус 3-5°С і гинуть при тем
пературі мінус 6-7°С. Від осінніх приморозків – 3^-°С припиня
ють вегетацію. Під час вегетації боби нормально розвиваються
за 15—18°С, оптимальна температура для росту і розвитку – 20°С.
У період цвітіння і зав’язування плодів кормові боби найкраще роз
виваються при 15-20°С. За температури вище 30°С рослини при
гнічуються.
• Вимоги до вологи. Кормові боби – дуже вологолюбна куль
тура, особливо в період появи сходів – цвітіння. Для проростання
насіння потребує 110-120% води від своєї маси. Транспіраційний
коефіцієнт – 800. Коли в ґрунті мало води, боби погано ростуть,
скидають листя, урожайність різко знижується. Разом з тим, рос
лини майже не витримують перезволоження, застою води, тому
ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод непридатні для їх
вирощування. Кормові боби вимагають більше вологи, ніж горох,
особливо добре ростуть, коли в травні і червні часто випадають
дощі.
431
Найбільші врожаї зерна і зеленої маси дають у вологому, досить
теплому кліматі, з достатньою кількістю атмосферних опадів під
час вегетації.
Кормові боби -рослина досить чутлива на довготривалу посуху.
Незважаючи на те, що вони мають добре розвинуту кореневу
систему, погано переносять суху і жарку погоду, рослини швидко
в’януть, менше утворюють бобів з малою кількістю зерен.
• Вимоги до світла. Кормові боби належать до рослин довгого
світлового дня. На півночі вони визрівають швидше, ніж на півдні.
Вегетаційний період від 95 до 130 днів. Світлолюбна культура.
• Вимоги до ґрунту. Найкращі врожаї зерна і зеленої маси вони
дають на родючих ґрунтах, глибоких чорноземах, темно-сірих су
глинках, осушених заплавних ґрунтах і на зв’язаних глинистих ґру
нтах. На дерново-підзолистих ґрунтах Прикарпаття вони також
добре плодоносять, бо там випадає досить опадів.
Кормові боби вимагають достатньої кількості вапна в ґрунті,
тому на карбонатних ґрунтах з глибоким ґрунтовим шаром дають
високі врожаї зерна. Але слід звернути увагу на те, що на
карбонатних ґрунтах з мілким орним шаром, які влітку швидко
пересихають, кормові боби дають низькі врожаї зерна. На таких
ґрунтах краще сіяти еспарцет та буркун білий.
Завдяки добре розвинутій кореневій системі (довжина коренів
80-120 см) боби здатні засвоювати важкорозчинні фосфорні і
кальцієві сполуки з нижніх горизонтів ґрунту і виносити їх у верхні
горизонти, де вони стають доступними для інших рослин. Вони
засвоюють з ґрунту азоту більше в два рази, фосфору в 1,5 рази в
порівнянні з ячменем і озимою пшеницею, а калію – в 2,5 рази
більше, ніж горох і зернові культури.
Непридатні для бобів ґрунти кислі, перезволожені і з близьким
стоянням ґрунтових вод на глибині 50-60 см. На таких ґрунтах
пригнічується діяльність бульбочкових бактерій, коренева
система відмирає, припиняється ріст рослин, що призводить до
зниження врожаю. Мало придатні для культури кормових бобів і
легкі піщані ґрунти, тут кращі результати дає жовтий люпин.
432
ТЕХНОЛОГІ Я ВИРОЩУВАНН Я
• Попередники. Кращими попередниками для кормових бобів
є просапні культури – картопля, цукровий буряк, кукурудза.
Після них поле залишається чистим від бур’янів. Під просапні куль
тури до того ж вносять органічні і мінеральні добрива, післядію
яких кормові боби використовують ефективно.
При внесенні мінеральних добрив вони, як і інші зернобобові
культури, ставлять відносно невисокі вимоги до вибору поперед
ника. Тому часто їх розміщують після озимих зернових.
Проте доцільнішим поєднанням культур у сівозміні є розміщення
озимих після кормових бобів. Боби є добрим попередником для
всіх зернових та інших культур, оскільки мають глибокопроникаючу,
потужну кореневу систему. Відмерлі рештки коріння утворюють у
грунті порожнини, які надають йому пухкості і сприяють доступові
повітря. Завдяки цьому підґрунтя стає більш доступним для коріння
зернових та інших культур, що висіваються після бобів. Маючи
добре розвинену кореневу систему, зокрема стрижневий головний
корінь, рослина засвоює з нижніх шарів вапно, фосфор і калій і цим
сприяє підвищенню врожайності наступних культур сівозміни.
Грубі стебла малопридатні для згодовування худобі. їх краще
подрібнити при збиранні зерна і приорати разом з кореневою
системою та стернею для поповнення органічних речовин у ґрунті.
У західних областях України кормові боби є одним з найкращих
попередників під озиму пшеницю.
Не слід вирощувати кормові боби після бобових і злакових трав,
зернобобових культур. Повторно сіяти їх на тому ж полі можна не
раніше, як через 4-5 років, інакше вони пошкоджуються кореневими
гнилями та іншими хворобами і шкідниками.
Розміщувати кормові боби в сівозміні необхідно так, щоб
просторова ізоляція від посівів багаторічних трав була не менше
500 м. Це дозволяє зменшити пошкодження сходів спільними
шкідниками.
Кормові боби є також цінним сидеральним добривом.
Одержані дослідні дані, що приорювання зеленої маси під озиму
пшеницю забезпечує вищий урожай зерна, ніж при розміщенні
її після чорного угноєного пару.
433
• Обробіток грунту. Обробіток ґрунту під боби залежить від
попередника. Після просапних культур проводять зяблеву оранку.
Необхідно враховувати, що боби дуже добре реагують на глибоку
зяблеву оранку – 25-27 см. У випадку розміщення кормових бо
бів після зернових, до оранки поле один-два рази лущать з допо
могою дискових чи один раз лемішним лущильником. Оранку не
обхідно провести через 15-20 днів після лущення. При ранній
зяблевій оранці восени можуть з’явитися сходи бур’янів. їх зни
щують за допомогою боронування важкими боронами БЗТС-1,0
або культиватором КПС-4.
Рано навесні, при першій можливості виходу в поле, зяб боро
нують важкими боронами. Якщо планується поле засіяти якнай
швидше, боронування не проводять, а зразу ж приступають до
підготовки ґрунту до сівби. Глибина передпосівної культивації —
10-12 см. На важких ґрунтах проводять дві культивації: першу на
глибину 6-8 см, другу під кутом до першої на глибину 10-12 см.
В умовах повного “достигання” ґрунту можна використати для
підготовки ґрунту комбіновані агрегати (ЛК-4), за умови, що
стрільчасті лапи розпушуватимуть ґрунт на глибину 10-12 см.
Для максимального збереження вологи в ґрунті розрив між
передпосівним обробітком ґрунту і сівбою не повинен перевищувати
0,5-1 год. Тому допускається передпосівну культивацію і сівбу
проводити під невеликим кутом в одному напрямку, не очікуючи
завершення культивації всього поля.
• Система удобрення. Кормові боби характеризуються знач
ним використанням поживних речовин з грунту, а тому добре роз
виваються на родючих грунтах з реакцією, близькою до нейтраль
ної. Для формування 1 ц зерна і відповідної кількості соломи вони
використовують 6-7 кг азоту, 1,5-2,1 кг фосфору, 2,5-2,8 кг калію,
2,2-2,8 кг кальцію. Найбільша кількість поживних речовин посту
пає в рослину у фазах інтенсивного росту стебла – утворення бо
бів. Вони добре реагують на органічні та мінеральні добрива не
тільки на бідних, але і на багатих грунтах.
На наш погляд, не зовсім раціональними є поради щодо внесення
органічних добрив і мінерального азоту безпосередньо під кормові
боби. Краще ці види добрив внести під попередник і використати
їх післядію. Зусилля ж при врощуванні бобів доцільніше направити
434
на створення таких умов, які забезпечуватимуть найвищу продук
тивність симбіотичної азотфіксації. Це стосується і до розміщення
кормових бобів після зернових і, тим більше, до розміщення після
просапних культур. Актуальність такого підходу підтверджується
від’ємними показниками економічної ефективності особливо при
цінах, що склалися після 90-х років. Необхідно враховувати також
екологічні проблеми.
Норму мінеральних добрив встановлюють залежно від родю
чості ґрунту, величини запланованого врожаю тощо. Вона колива
ється в межах Р40 90К40 90. Всю норму добрив необхідно внести
під зяблеву оранку. Весняне внесення під культивацію зменшує
ефективність фосфорних і калійних добрив.
Кормові боби добре реагують на вапнування кислих ґрунтів (рН
5,5-6,0). Для цього вносять 3-5 т/га вапнякових матеріалів. Кра ще ростуть на ґрунтах з нейтральною реакцією (рН 6-7).
Обробіток насіння бактеріальним добривом теж слід розгля
дати як один із елементів системи удобрення бобів. Мікродобри ва – бор, марганець, мідь, кобальт, молібден, магній – сприяють
збільшенню врожаю і поліпшують якість насіння. Молібден особ
ливо ефективний на кислих ґрунтах. Кормові боби дуже добре
реагують на внесення міді.
• Підготовка насіння. Сорти. Більшість сортів кормових бо
бів характеризується високорослістю і мають відносно дрібне на
сіння – маса 1000 зерен – 250-650 г. На 2003 рік до “Реєстру сор
тів України” занесено 9 сортів (табл. 7.1).
Для сівби використовують крупне, вирівняне насіння з високою
схожістю. У день сівби насіння обробляють бактеріальним
добривом у затемнених приміщеннях, щоб на нього не попадали
прямі сонячні промені, які згубно діють на бактерії. Протруєння
поєднують з обробітком мікродобривами.
На жаль в Україні для протруєння насіння кормових бобів
офіційно не зареєстровано жодного препарату. Є дані про викорис
тання для передпосівної обробки фундазолу, 50% з.п. (З кг/т).
Результати багаторічних досліджень кафедри рослинництва і
луківництва Львівського державного аграрного університету (Онишук
Д.М.) переконливо довели ефективність застосування ризоторфіну для
збільшення врожайності і якості зерна. Приріст урожайності зерна у
435
Таблиця 7.1 – Сорти кормових бобів
Назва сорту
Рік
реєстрації Зона
Група
стиглості
Напрямок
використання
Білуй 2000 ЛП скс корм
Візир 2005 Л сс корм
КІУ 82 1987 ЛП сс корм
Оріон 1999 ЛП сс корм
Пікуловицькі 1 1962 п сс корм
Прикарпатськш’і 4 1986 ЛП сс корм
Уладівські фіолетові 1962 ЛП сс корм
Хоростівські 1962 л сс корм
Чабанські 1985 ЛП сс корм
Янтарні 1985 л сс корм
вологі роки при загальній урожайності 29,3 ц/га складав 4,3 ц/га або
12,8%, а у посушливі роки при загальній урожайності 26,0 ц/га –
відповідно 2,7 ц/га або 9,4%.
Насіння кормових бобів на контрольному варіанті нагро
маджувало 29,7% сирого протеїну, а при обробці ризоторфіном цей
показник виріс до 31,1%, що на 1,4% більше. Застосування цього
бактеріального добрива забезпечило збір з кожного гектара по 9- 10 ц/га сирого протеїну. Під впливом ризоторфіну в зерні кормових
бобів збільшувався вміст найбільш дефіцитних незамінних
амінокислот – лізину, метіоніну, треоніну.
Для молібденізації використовують молібденовокислий амоній
– 50 г на 1 ц насіння. Бор вносять у вигляді борної кислоти по 25 – 30 г препарату на 1 ц насіння.
СІВБА
• Способи сівби. Сіють боби широкорядним способом (45 см), а
на чистих від бур’янів ґрунтах при застосуванні гербіцидів краще сі
яти звичайним рядковим способом. Для сівби використовують сі
валку УПС-12, овочеві та зернові сівалки. Зазор між висівною коту
шкою і нижнім клапаном у сівалці СЗ-3,6 має бути 0,8 мм. При
рядковому способі сівби кормових бобів можна залишати технологі
чні колії, як при інтенсивній технології вирощування зернових культур.
436
• Глибина сівби. Насіння бобів при проростанні не виносить сі
м’ядолі на поверхню ґрунту, тому для підвищення врожайності
їх необхідно сіяти глибоко. Оптимальна середня глибина ста
новить 7-8 см. На важких ґрунтах зменшують до 4-5 см, а на
легких збільшують до 10 см. Якщо верхній шар ґрунту сухий, гли
бину загортання збільшують на 1-2 см.
Щоб забезпечити більше заглиблення сошників, збільшують
тиск пружин на штангах. Швидкість руху агрегатів не повинна
перевищувати 5-6 км/год.
• Норма висіву. У Лісостепу України при широкорядному способі
сівби оптимальною нормою висіву для бобів є 350-400 тис./га, на
Поліссі – 450-500 тис. схожих насінин на 1 га.
При звичайному рядковому способі сівби норма висіву збіль
шується на 25-30% і становить 600-700 тис./га.
Вагова норма висіву залежить від крупності насіння, способу
сівби і коливається від 100 до 250 кг/га.
• Строк сівби. Кормові боби маловимогливі до тепла, але потребу
ють для проростання насіння великої кількості води. Тому сіяти боби
треба якомога раніше, як тільки є можливість підготувати ґрунт. Так,
за даними Передкарпатської сільськогосподарської дослідної станції,
при сівбі кормових бобів одночасно з ранніми зерновими культурами
врожай становив 28,7 ц/га, через 5 днів від початку сівби зернових –
25,2, через 10 днів 19,8, через 20 – 14,3 ц/га. Ранні посіви мають біль шу листкову площу, менше пошкоджуються шкідниками та хвороба
ми, швидше достигають і завжди забезпечують вищі врожаї. Насін ня з ранніх посівів має більше протеїну, жиру і менше клітковини.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
У суху погоду після сівби поле коткують для підвищення
польової схожості. До появи сходів, на 5-6 день після сівби, посіви
боронують для знищення кірки і бур’янів у фазі білої ниточки.
Друге боронування проводять у фазі 3-5 листків (висота рослин
5-6 см). У холодну погоду сходи можуть з’явитися лише через
16-20 днів, тому можна провести два-три досходових боронувань.
437
На широкорядних посівах крім цього 2-3 рази розпушують
ґрунт у міжряддях на глибину 4-6 см. Під час останнього розпушу
вання рядки підгортають. Обробіток міжрядь необхідно
припинити до настання фази бутонізації.
На забур’янених полях, або при низькій ефективності агротех
нічних заходів для знищення бур’янів використовують гербіциди –
гезагард (прометрин) 50% з.п. 3,0-4,0 кг/га проти однорічних
дводольних та злакових бур’янів, обприскуючи ґрунт до сходів
рослин кормових бобів.
Кормові боби мають підвищену чутливість до гербіцидів.
Листки бобів мають слабкий восковий наліт, добре змочуються
розчинами, і тому значна кількість препарату проникає в рослину,
пригнічуючи її розвиток. Напевно з цієї причини відсутні гербіциди
для післясходового внесення.
• Боротьба з шкідниками. Посіви кормових бобів пошкоджу
ють бульбочкові довгоносики, бобова і горохова попелиця, зерноїд
(брухус)та ін.
Бульбочкові довгоносики. В Україні зустрічається близько 20
видів довгоносиків, проте найбільшої шкоди бобам завдають
смугастий та щетинистий. Жуки цих шкідників пошкоджують сходи
бобів, особливо в теплі і сухі роки, коли рослини розвиваються
повільно, а довгоносики активно харчуються. Личинки довгоносиків
живляться тканиною бульбочок на коренях, що різко послаблює
інтенсивність біологічної фіксації азоту, призводить до зниження
врожаю і вмісту в зерні білка.
Заходи боротьби. До агротехнічних заходів боротьби з довго
носиками належать: правильне розміщення бобів у сівозміні, ізоляція
посівів від багаторічних бобових трав, з яких у весняний період
мігрують жуки; ранні строки сівби, а також вирощування сортів з
високою енергією росту, обробка насіння бактеріальними добривами.
Потрібно пам’ятати, що жуки спочатку знаходяться на краю поля
і тому ефективною може виявитись крайова обробка посівів інсек
тицидами. В різні роки рекомендувались такі препарати (табл. 7.2).
Попелиця бобова -один з дуже небезпечних шкідників бобів.
Зеленувато-чорного кольору. Селиться на рослинах до цвітіння,
висмоктує сік і поживні речовини. Попелиця швидко розмножу-
438
Таблиця 7.2 – Інсектициди для захисту кормових бобів
від шкідників*
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення,
л(кг)/га
Проти яких
шкідників
Спосіб,
час обробки
Актара, 25% в.г. (тіамсто-
ксам), ф. Сингента,
Швейцарія
0,10
попелиця,
зерноїд
Обприскування в період вегетації
не пізніше ЗО днів до збирання
не більше 2-х разів
Бі-58 новий, 40% к.с.
(диметоат), ф. БАСФ,
Німеччина
0,5-1,0
попелиця,
зерноїд
Обприскування в період вегетації
не пізніше 30 днів до збирання
не більше 2-х разів
Децис, 25% к.с. (дельта
метрин), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,2
попелиця,
зерноїд
Обприскування в період вегетації
не пізніше 30 днів до збирання
не більше 2-х разів
Золон, 35% к.е.
[фозалон), ф. Кемінова,
Данія
1.4
попелиця
Обприскування в період вегетації
не пізніше 30 днів до збирання
не більше 1-го разу
Карате, 5% в.г. (лямбда-
цигалотрин),
ф. Сингента, Швейцарія 0,1-0,125
довгоносики
попелиця
Обприскування в період вегетації
не пізніше 30 днів до збирання
не більше 1-го разу
Фастак, 10% к.с. (альфа
циперметрин),
ф. БАСФ, Німеччина 0,15-0,25
попелиця,
зерноїд
Обприскування в період вегетації
не пізніше 30 днів до збирання
не більше 2-х разів
* До “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні,
2003 рік” занесено лише інсектицид Бі-58 новий. Застосування інших препаратів
можливе після додаткових консультацій з фірмою-виробником чи дист-
рибютором.
ється і може спричинити значні втрати урожаю. Пошкоджені рос
лини відстають у рості і не утворюють бобів.
Попелиця горохова появляється на кормових бобах у фазі
цвітіння. Висмоктує сік і поживні речовини з молодих листків, сте
бел, суцвіть і плодів. Внаслідок цього стебла, верхівки рослини,
листки в’януть. Рослина перестає рости, цвітіння затримується,
насіння не утворюється, боби осипаються. Все це призводить до
різкого зниження врожаю на 30-60%.
Заходи боротьби. Крім наведених вище агротехнічних заходів,
обов’язкове протруювання насіння і обприскування посівів
хімічними препаратами. При появі попелиці починають боротьбу
з крайових обробітків поля, поріг шкідливості на краю поля
становить 10-15 осіб на одній рослині. Коли шкідник розселився
по всьому полю, проводять суцільний обробіток. Найбільш
439
ефективним препаратом є Бі-58 новий, 40% к.е. в дозах 0,5 л/га
для крайових і 1,0 л/га для суцільних обробітків. Одноразове
обприскування посівів препаратом забезпечує захист рослин
впродовж 12-14 днів.
Зерноїд (брухус) – найпоширеніший шкідник кормових бобів.
Жуки зимують у зерносховищах, скиртах соломи, післязбиральних
рештках. На посівах бобів вони з’являються в період бутонізації,
а ще більше під час цвітіння. Самки відкладають яйця на молоді
боби, личинки прогризають біб, вгризаються в насінину. У насіни ні може поселитися від 1 до 3 личинок, з яких утворюються ляле
чки, а потім дорослі жуки. Жуки живляться вмістом насінини, по
тім прогризають оболонку, утворюючи дірочки, і вилітають. Такі
насінини втрачають схожість.
Заходи боротьби. У фазі бутонізації або на початку цвітіння
посіви обприскують Бі-58-новий (0,5-1,0 л/га).
Після обмолоту (при пошкодженні 0,5% зерна) треба провести
фумігацію зерна такими препаратами:
Дегеш Плейтс (Стрипс) – 1-3 плитки на 30 м
3, 3 стрічки на
600 м
3
;
Магтоксин – 1-3 таблетки на 1 т;
Фостоксин – 1-3 таблетки або 5-15 пеллет на 1 т;
Бромистий метил, 98,5% – 20-100 г/м3
;
Метабром, 98% – 20-100 г/м3
.
• Боротьба з хворобами
Чорна ніжка (Руіпіит йеЬагуагит Неззе). Зовнішні ознаки
проявляються у в’яненні рослин і загниванні сходів. Коренева шийка
буріє, пізніше стає тоншою і загниває. У вологу погоду в місцях
ураження з’являється брудно-білий павутинний наліт. Хворі рослини
випадають, що може призводити до сильного зрідження посівів.
Основне джерело інфекції – уражені рештки, в яких гриб збері
гається у формі ооспор. Зберігається збудник також у ґрунті.
Фузаріоз (Еизагіит охузрогит БсНІ). Проявляється впродовж
усієї вегетації. Характеризується пониканням верхівок рослин і
в’яненням листків. На кореневій шийці уражених рослин з’явля
ються бурі або чорні смуги і гниль, а за високої вологості у місцях
ураження формуються рожеві або червонуваті подушечки. Такі ж
440
подушечки утворюються на бобах. Збудник зберігається у насін ні та рослинних рештках. Ураження фузаріозом призводить до зрід
ження посівів і різкого зменшення врожайності.
Аскохітоз (Азсоскуіа Ьоіізкаизегі 8асс, Азсоскуіа /аЬае
8ре§.). Уражаються листки, стебла, боби і насіння. На них з’яв
ляються плями двох типів: 1) великі концентричні без облямівки
(Азсоскуіа Ьоіізкаизегі 8асс); 2) продовгуваті або округлі з тем
но-червоною облямівкою (Азсоскуіа /аЬае 8ре§). Збудники хво
роби зберігаються на рослинних рештках, насінні. Особливо роз
вивається аскохітоз в роки, коли влітку випадає багато дощів та
при ігноруванні протруюванням насіння. Хвороба може спричини ти значний недобір урожаю. Насіння пошкоджується, щупле, втра
чає схожість або дає слабкі, хворі рослини.
Шоколадна плямистість (Воігуїіз /аЬае 8агй.). Характе
ризується появою на листках, стеблах, бобах, насінні шоколадно-
коричневих округлих плям з червоно-бурою облямівкою. Центр
плями з часом стає світло-сірим. За сильного ураження плями
зливаються, листки засихають і опадають. У вологу погоду в
місцях уражень з’являється наліт – спороношення гриба. Збері
гається збудник у ґрунті та на рослинних рештках. Сприяє підви
щенню стійкості до хвороби внесення збільшених доз калію.
Чорнувата плямистість (8іетркуІіит загсіпі/огте ШІІзк).
Проявляється в червні-липні в умовах підвищеної вологості повіт
ря. Уражаються листки, стебла, боби, на яких утворюються тем
но-бурі плями, які поступово збільшуються і часто покривають
значну частину поверхні рослини. На плямах появляється темно-
оливковий наліт.
Збудник зберігається на рослинних рештках та насінні. На сильно
уражених рослинах стебла буріють і засихають, насіння форму
ється щупле і має низьку схожість.
Кореневі гнилі. Ураження грибом може відбуватися впродовж
усього вегетаційного періоду, починаючи з ранніх фаз розвитку.
При ураженні у фазі сходів проходить загнивання корінців, стебел
і сім’ядоль. На більш пізніх фазах проявляється у вигляді почор
ніння і відмирання кореневої системи або основи стебла. Хворі
рослини уповільнюють розвиток, порушується процес надходжен ня основних елементів живлення з ґрунту.
441
Шкідливість захворювання проявляється в зрідженні посівів.
Пошкодження кормових бобів кореневими гнилями іноді досягає
30-^0% і більше.
Рослини кормових бобів можуть уражатись також іншими
хворобами: борошниста роса (пероноспороз), іржа, церкоспороз,
бактеріоз тощо.
Вірусні хвороби. Симптоми вірусних хвороб дуже різноманітні,
але в основному вони зводяться до неправильного росту тканин.
Кормові боби можуть уражатися мозаїкою звичайною і жовтою.
Листки на уражених рослинах мають мозаїчне забарвлення, що
утворюється із зелених, жовтих та світлих плям, жилки іноді
світлішають. Рослини загалом пригнічені. Переносять інфекцію
попелиці. Насінням вірус не передається.
Заходи боротьби. Сівба здоровим насінням, правильне
розміщення кормових бобів у сівозміні, своєчасне збирання врожаю,
знищення післяжнивних решток та глибока оранка.
Насіння перед сівбою протруюють, а в період вегетації обприс
кують фундазолом, 50% з.п.
• Збирання врожаю. Насіння кормових бобів достигає нерівно
мірно, тому збирають роздільним способом. Розпочинають скошу
вати у валки, коли нижні боби почорніють, а насіння стане твердим.
Косять жатками ЖРБ-4,2 на висо ті 18-22 см. Сухі валки обмоло- . ^
чують зерновими комбайнами з
частотою обертів барабана, не бі
льшою за 400-500 за хвилину.
Більшу частину площ збирають
однофазним способом у пізніші
строки при повному достиганні
всіх бобів на рослині, зважаючи на
те, що боби при достиганні не
розтріскуються, на відміну від
гороху.
Збиральною стиглістю вважа
ють період, коли рослини скидають
листя, боби чорніють, насіння Фото 7.4. Збиральна стиглість
кормових бобів
442
набуває типового для сорту кольору (фото 7.4.). До прямого комбайну
вання приступають, якщо почорніє 75-90% бобів, а вологість насіння
становить не більше 20-25%. При значному осипанні насіння, боби
краще збирати вранці або ввечері, коли вища вологість повітря.
При збиранні кормових бобів застосовують зернозбиральні
комбайни усіх марок з робочою швидкістю до 7 км/год. і
відповідним регулюванням (габл. 7.3).
Таблиця 7.3 – Регулювання молотильно-сепаративних
органів комбайна при обмолоті кормових бобів
Показники Величина показників
Частота обертання барабана, хв
1 550-700
Молотильні зазори, мм
на вході 28-36
на виході 12-20
Частота обертання вентилятора, хв
1 700-720
Відкриття заслонки решіт очистки
верхнього 35-45
нижнього 30-35
Щоб забезпечити одночасне достигання, на насіннєвих посівах
використовують десикант Реглон Супер, 15% в.р. з нормою 4,0-
5,0 л/га. Посіви обприскують при пожовтінні нижніх бобів за 8-10
днів до збирання.
Насіння зберігають сухим з вологістю не вище 14-15%. За такої
вологості схожість зберігається впродовж 4-х років.
Якщо зерно має вологість нижчу 17%, його обробіток продовжують
на сортувальних машинах або на зерноочисних агрегатах і комплексах
типу ЗАВ, КЗС. Якщо ж вологість зерна вища 17%, то після
попередньої очистки його сушать активним вентилюванням або на
сушарках шахтного типу.
Випаровування води із зерна при
сушінні спричиняється до того, що
насіннєва оболонка тріскається.
Тому при сушінні насіння кормових
бобів зменшення вологості за один
прохід має бути не більше ніж на
4% (табл. 7.4).
Таблиця 7.4 – Режим сушіння
насіння кормових бобів
в настільних сушарках
Вологість насіння
перед сушінням, %
Допустима
температура
теплоносія, °С
до 18 30
18 21 28
22-27 25
443
£ Таблиця 7.5 – Технологічна схема вирощування кормових бобів. Урожайність ЗО ц/га. Площа 1 га.
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних
ресурсів: пальне, добрива,
отрутохімікати та ін.
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1. Лущення стерні га 1 20 2 Т-150-К +БДТ-7 15 л х 3 грн. = 45 грн. 20 67
2.
Перевезення, навантаження і
внесення мінеральних добрив
А. Калімагнезія (К60)
Б. Суперфосфат гранульований
(Р«>)
Ц
Ц
ц
7
3
4
25
25
2
1
1
Транспортний засіб
І Іавантажувач ПЗ-0.8
МТЗ-80 -г МВД-900
МТЗ-80 + МВД-900
Перевезення – 30 грн.
8 л х 3 грн. = 24 грн.
калімагнезія – 140 грн.
суперфосфат – 210 грн.
20
20
20
468
3.
Оранка на Ь=27-30 см,
початок жовтня
га 1 11,5 5 Т-150 + ПН-5-35 18 л х 3 грн. = 54 грн. 25 84
Разом по осінньому циклу робіт 11 503 105 619
4. Весняна культивація га 1 15 2 Т-150К +КПС-4 15 л х 3 грн. = 45 грн. 10 57
5.
Підготовка насіння Ц 2 – 2 перелопачування в
кучах
перевезення
пальне 8 л х 3 грн. = 24 грн.
10 36
5.
А. Протруєння кг 200
–
І транспортування фундазол – 70 грн. 10 81
5.
Б. Бактеризація 1 га кг 200
–
1 порція – 20 ірн. 10 31
В. Мікроелементи:
борна кислота
молібденово-кислий амоній
кг
кг
200
200
– 1
1
15 грн.
25 грн.
10
10
26
36
Закінчення табл. 7.5.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
6. Передпосівна культивація га 1 15 2 Т-150К +КПС-4 15 л х 3 грн. = 45 грн. 10 57
7. Сівба га 1 8 2 МТЗ-80 + СЗ-3,6 12 л х 3 грн. = 36 гри. 10 48
8. Коткування га 1 24 2 МТЗ-80 + ЗККШ-6 4 л х 3 гри. = 12 грн. 10 24
9. Підвезення води ц 1
–
1 МТЗ-80 + ЗЖВ-1,8 2 л х 3 гри. = 6 грн. 5 12
10. Внесення гербіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. = 9 грн.
гезагард – 159 грн.
5 177
11.
Обприскування проти шкідників і
хвороб
га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. = 9 грн.
Бі-58 -4 3 грн.
Фундазол – 54 грн.
5
5
5
129
Разом по догляду 27 572 115 714
12. Збирання га 1 20 СК-5 25 л х 3 грн. = 75 грн. 20 115
13. Перевезення т 3 30 5 ГАЗ-53 10 л х 3 грн. = 30 гри. 10 45
14. Очистка зерна ц 35 20
т/год
2 ОВП-20А Електроенергія – 20 грн.. 10 32
15. Сортування ц 30 5
т/год
2 СВУ-5 Електроенергія – 1 0 гри.. 10 22
16 Фумігація ц 30
–
1 Фостоксин – 30 грн. 3 34
Разом по збиранню ЗО – 165 53 248
Разом по технології 68 – 1240 273 1581 Одиниця виміру Обсяг робіт 1 Норма виробітку Тарифна ставка, грн/га Амортизація та непередбачені витрати, і рн. Всього витрат по виду робіт, ірн.
КОНТРОЛЬН І ПИТАННЯ
1. Дати ботанічну характеристику і вказати біологічні особли
вості кормових бобів.
2. Попередники кормових бобів.
3. Обробіток ґрунту під кормові боби.
4. Система удобрення.
5. Підготовка насіння до сівби.
6. Сорти кормових бобів.
7. Особливості сівби.
8. Догляд за посівами.
9. Захист посівів від шкідників.
10. Основні шкідники кормових бобів.
11. Хвороби кормових бобів.
1
12. Збирання врожаю.
446
8. КАРТОПЛ Я
8о1апит іиЬегозит Ь.
ЗНАЧЕННЯ
Картопля належить до найважливіших сільськогосподарських
культур. Вона має різнобічне використання. Це винятково важли
вий продукт харчування. Недарма її називають другим хлібом.
Цінність картоплі визначається високими смаковими якостями та
сприятливим для здоров’я людини хімічним складом.
Бульби в середньому містять 75-80% води і до 25% сухих
речовин. Вміст крохмалю коливається від 14 до 22%. Він легко
засвоюється і розщеплюється на прості цукри.
Є в бульбах 1,5-3% білка, який добре засвоюється організмом.
Білок за своїм амінокислотним складом близький до м’яса. Мі
стить амінокислоти, що не синтезуються організмом людини.
Мінеральні речовини в бульбах становлять 0,8-1%. Найбіль ше калію, кальцію, магнію, фосфору, заліза. Солі калію необхідні
для нормальної діяльності серця, сприяють виведенню з організ му надлишку рідини.
Багато в картоплі клітковини (1%) і пектинових речовин (0,7%).
Клітковина виводить з організму отруйні речовини, очищує його,
покращує обмін речовин. Клітковина і пектинові речовини відігра
ють важливу роль у травленні. Вміст цукру становить 0,5%, з них
0,3% – глюкоза і фруктоза та 0,2% – сахароза. При підвищенні
вмісту цукрів до 1%, бульба набуває солодкого смаку.
447
В картоплі містяться органічні кислоти – лимонна, щавлева,
яблучна. У бульбах багато вітамінів С, В, В2, В5, В6, В9, Р, РР, Е, І,
Д, К, провітамін А. У 100 г бульб є 20 мг вітаміну С. Добова по
треба цього вітаміну забезпечується 300 г картоплі, що дуже важ
ливо у зимовий період, коли мало свіжих фруктів і овочів.
Досить висока також калорійність картоплі: 100 г бульб міс
тять 70-83 кілокалорії. Це вдвічі більше ніж у моркви, втричі – ніж
у капусти, в чотири рази – ніж у помідорів. Вживають картоплю в
їжу у вигляді багатьох страв. В Європі на одну людину спожива
ється 90-140 кг бульб на рік. На продукти харчування переробля
ється понад 50% валового збору бульб.
Проте необхідно пам’ятати, що в шкірці і позеленілих бульбах
міститься отруйна речовина-глікоалкалоїд соланін (0,005-0,01%),
який частково розкладається під час варіння. Позеленілі бульби
не використовують на харчові і кормові цілі, але вони придатні для
технічної переробки.
Картопля – цінна кормова культура, особливо для свиней. У
100 кг сирих бульб міститься 29,5 кормових одиниць. Бульби на
корм використовуються у сирому і вареному вигляді. Бадилля на
корм не використовують, оскільки посіви багаторазово обробля
ють пестицидами для захисту від шкідників і хвороб.
Картопля є цінною технічною культурою. З неї виготовляють
спирт, крохмаль, глюкозу, декстрин та ін. З 1 т бульб одержують
112л спирту.
Картопля як просапна культура має важливе агротехнічне
значення. Під неї вносять органічні і мінеральні добрива, міжрядні
обробітки очищують поле від бур’янів. Тому картопля є добрим
попередником для зернових та інших культур.
ІСТОРІЯ ТА ПОШИРЕНН Я
Природний ареал диких форм багатьох видів картоплі охоплює
Центральну Мексику, Центральну Америку, Перу, Болівію, Чилі. Ін
дійські племена у Перу, Еквадорі, Болівії вирощували її за 1-2 тис.
років до н.е. У Європу (Іспанія, Італія та ін.) картопля завезена в
1540 р. (за іншими даними в 1565 р.) під назвою “земляне яблуко”.
Італійці через подібність до грюфелів назвали її “тартуфоллі”.
448
Приблизно в 1600 році адмірал Рейлех завіз картоплю в Англію
і Голландію. Отже ця культура проникла в Європу двома шляхами
-через південні країни і через Англію. Перший шлях дав нам влас не назву – картопля. З Італії вона поширилася на Північ і Схід, і в
середині XVII століття її вже вирощували в Польщі і Західній Укра
їні. Від італійського тартуфоллі – українська назва картопля.
Другий шлях привів до виникнення англійської назви “роіаго”.
Причому ця назва була присвоєна помилково, але все-таки прижи
лася в англійській мові.
За іншими даними в Англію картоплю завіз англійський адмі
рал (він же відомий пірат) Френсіс Дрейк. Ще задовго до цього
серед ботаніків ходили чутки про існування рослин, що дають со
лодкі бульби, які місцеві жителі називають бататом. Привезені
піратом бульби були подібні за описами на бульби батата і були
без всякого сумніву названі цим іменем, яке по-англійськи зву
чить як роГаго. Між тим з них виросла картопля. Батат і картопля
– це зовсім різні рослини. Але в Англії не було людини, яка могла б
порівняти ці дві рослини, і тому картопля в англійській мові до цьо го часу називається бататом. Для розмежування цих двох назв
ввели термін “солодкий”, яким назвали власне батат ($\тееі роїаю).
Рослина картоплі довший час в Європі вирощувалась як квітка
(гарно цвіте і пахне) і вважалася отруйною. Так, у Франції лише в
1771 р. Паризька медична академія визнала, що бульби не є не
безпечні для споживання. Вперше найбільш широко картопля стала
використовуватися в Ірландії, де ця культура вперше замінила хліб.
У цій країні картопля, вірніше її хвороба, спричинила останній
голод у Західній Європі. У 1845 році картоплиння пошкодилось
фітофторою, що знизило врожайність. Були уражені бульби – на
сіннєвий матеріал. Площі картоплі в 1846 році масово уразились
фітофторою, спричинивши неврожай. Значна частина населення
померла від голоду, 2,5 млн. ірландців емігрували до США. Це
лихо зменшило кількість населення в Ірландії майже втричі. У ті
ж роки знизився врожай картоплі у Німеччині.
У Німеччині картоплю стали широко вирощувати після 1770
року. В XIX столітті площі під картоплею в Європі швидко збіль
шувалися, хоча після спустошливих спалахів фітофторозу бульб і
картоплиння в 1840-1850 рр., цей процес тимчасово переривався.
449
Світове виробництво картоплі становить близько 300 млн.т з
деякими відхиленнями по роках. Основну частину картоплі в світі
вирощують країни Європи: Росія, Україна, Польща, Німеччина,
Франція, Італія, Білорусь. Головні виробники її на американському
континенті – США і Канада, в Азії – Китай та Індія. Всього карто
плю вирощують понад 130 країн світу в найрізноманітніших ґрун
тово-кліматичних умовах.
Світова площа під картоплею становить близько 18млн. га. В
Європі посівна площа займає до 13 млн. га.
Потенціальна врожайність картопляного поля становить для Пі
внічної Америки 1400 ц/га, а для Європи близько 1000 ц/га, проте
середня врожайність бульб в світі є на рівні 140-160 ц/га (табл. 8.1).
Таблиця 8.1 – Урожайність картоплі у країнах світу, ц/га
Країна 1996 р 1997 р. 1998 р 1999р 2000 р 2001 р.
Білорусь 151 99 109 112 132 120
Польща 203 159 200 157 193 171
Нідерланди 437 443 293 448 448 448
Литва 163 151 136 141 164 127
Данія 367 396 404 395 425 421
Латвія 137 136 118 159 146 135
Естонія 140 124 97 130 153 138
Україна 119 106 101 85 126 108
Бельгія 457 522 413 451 467 431
Росія 113 111 97 97 105 103
Весь світ 167 162 159 153 163 158
В Україні площі під картоплею займають приблизно 1,5 млн.га
(табл. 8.2).
Таблиця 8.2 – Вирощування картоплі в Україні
Показник
, СІ ЧО С
X о
ч> О
— ‘ Оч
о.
О О
о
Площа, гис га 1477 1533 1527 1549 1577 1513 1412 1629 1604 1590 1587 1556
Урожайність,
ц/га
122 95 105 119 106 101 85 126 108 104 116 133,4
Валовий збір,
млн т і _ 1
18,1 14,5 16,1 18,4 16,7 15,3 12,2 19,8 17,3 16,6 18,5 20,6
450
1991 р
1994 р
1996 р
1997 р
1999 р
2000 р
2001 р
2002 р
2003 р
2004 р
Основні масиви її розміщені
у Поліссі (близько 60%) та в
Лісостепу (30%). Середня вро
жайність бульб у сприятливі
роки досягає 125-130 ц/га, а в
приватному секторі, на приса
дибних ділянках – 200-300 ц/га.
Природні умови України дозво
ляють вирощувати в зоні Поліс ся та Лісостепу по 200-400 ц/га
бульб. Продовольче споживан ня бульб в Україні становить 120
кг на душу населення.
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Картопля належить до рослин по
мірного клімату. На температуру нижче 7-8°С та вище 30°С реа
гує припиненням росту. Надмірна спека (вище 25°С) сильно при
гнічує рослини. Якщо ґрунт прогрівається вище 29°С – бульби не
утворюються або формуються дочірні бульбочки.
Бульби картоплі, які пройшли період спокою, починають проро
стати за 3-5″С, однак агрометеорологічним показником початку
росту картоплі вважають температуру 7°С. Проте оптимальна
температура для проростання бульб є 18-20°С, за якої сходи з’яв
ляються через 12-13 днів. Максимальний урожай картоплі забез
печується за середньодобової температури 17—18°С.
Картопля чутлива до незначних приморозків. Пошкодження кар
топлиння настає за -1,5-2°С. Приморозки -3-4,5°С пошкоджують
картоплиння на 60-100% і знижують врожайність бульб на 25-65%,
залежно від фази розвитку рослини і часу ураження приморозками.
Особливо нестійкі до приморозків молоді рослини. Листки і стебла
чорніють і гинуть. Проте молоді рослини швидко відростають і фор
мують добрий урожай бульб. Значно небезпечніше пізнє повернен ня приморозків. Бувають випадки повної весняно-літньої загибелі
рослин під впливом пізніх приморозків у фазі бутонізації, особливо
на торфових грунтах на понижених місцевостях.
451
• Вимоги до вологи. Картопля досить вимоглива до вологи,
оскільки формує велику підземну масу при відносно малорозви-
неній кореневій системі. Тому високі врожаї збирають при волого
сті ґрунту 75-85% НВ. Зниження вологості до 60% призводить до
зменшення врожайності на 3-9%, а до 40% НВ – на 40^3% .
Найменше вологи картоплі потрібно під час проростання й поя ви сходів, коли молоді рослини використовують вологу з материн
ської бульби. Функцію регулятора з забезпечення вологою відігра
ють також молоді бульби. В умовах нестачі вологи в ґрунті рослина
бере воду з бульб, а при повному зволоженні – бульби наповнюються
вологою і є додатковим резервом її для росту рослин.
З ростом рослин підвищується потреба картоплі у волозі, особ
ливо у період бутонізація – кінець цвітіння. Транспіраційний коефіці
єнт картоплі становить 400-550. В окремі спекотні дні кущ картоплі
випаровує до 4 л води. Тому в районах недостатнього зволоження
всі агрозаходи мають бути спрямовані на нагромадження запасів
вологи в ґрунті. У таких умовах картопля добре реагує на полив.
Для забезпечення високих урожаїв картоплі необхідно, щоб за
вегетацію випало для ранньостиглих сортів не менше 200-220 мм
вологи, а для пізньостиглих 260-300 мм (табл. 8.3). Надмірне зво
ложення ґрунту (85% і більше) під час бульбоутворення призво
дить до передчасного відмирання бадилля, припинення росту
бульб, спричинює їх загнивання. Урожайність різко зменшується.
Таблиця 8.3 – Оптимальний розподіл опадів, мм
Сорти Травень Червень Липень Серпень
Сума
опадів
Ранньостиглі 50-60 70-80 60-80
–
200-220
Пізньостиглі 50-60 60-70 70-90 70-80 260-300
• Вимоги до світла. Картопля – рослина короткого дня, вимо
глива до світла. При затіненні порушуються процеси фотосинте
зу, і знижується врожайність. Навіть при незначному зменшенні
освітлення, відбувається пожовтіння рослин, витягування стебел,
погіршується засвоєння елементів живлення з ґрунту. Такі не
сприятливі умови можуть скластися при надмірному загущенні
картоплі.
452
Викопані бульби, що були декілька днів на світлі, зеленіють.
Для насіннєвих бульб це корисно, оскільки зменшується ураження
хворобами і гризунами під час зимового зберігання. Продовольчу
картоплю закривають від світла і не допускають позеленіння, бо
вона стає гіркою і отруйною.
• Вимоги до ґрунту. Найкраще картопля росте на пухких, доб ре розпушених ґрунтах. Коренева система картоплі інтенсивно ди
хає, поглинаючи кисню у 5-10 разів більше, порівняно з іншими
рослинами (рис. 8.2). Для насичення ґрунту достатньою кількістю
кисню, його потрібно утримувати в досить розпушеному стані з
об’ємною масою не більше 1,0-1,2 г/см3. У перезволожених,
ущільнених ґрунтах вміст кисню зменшується до 2%, а вміст вуг
лекислого газу різко збільшується. За таких умов бульби задиха
ються і загнивають. На ущільнених ґрунтах погано розвиваються
столони, картопля формує дрібні, деформовані бульби.
Картоплю вирощують на удобрених супіщаних і суглинистих
чорноземах, дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтах. Для ви
рощування насіння добре підходять окультурені торфовища. При
внесенні високих норм органіки картопля добре родить на легких
піщаних ґрунтах.
Малопридатні для вирощування картоплі важкі глинисті ґрун
ти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. Не підходять
також засолені ґрунти, оскільки картопля має дуже низьку соле
стійкість. Найкраще росте на слабокислих і нейтральних ґрунтах.
При рН нижче 5,0 і вище 8,0 вона росте погано.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. Картопля може давати добрі врожаї після різ
них попередників. Розміщують її після озимих зернових, зерно
бобових, однорічних і багаторічних трав, кукурудзи на силос.
На Поліссі кращими попередниками є люпин на зелене добриво
і зерно. Високі врожаї збирають також після льону, озимих куль
тур, багаторічних трав.
Картоплю часто рекомендують для монокультурного вирощу
вання. Проте беззмінне вирощування на одному і тому ж полі при
зводить до сильного розвитку хвороб і шкідників, з якими є значні
453
проблеми і при дотриманні чергування культур. Навіть на родю
чих грунтах, за систематичного удобрення, врожаї картоплі при
повторному вирощуванні неминуче зменшуються на 30% і біль
ше. Тому повертати картоплю на попереднє місце в сівозміні можна
не раніше ніж через 3-5 років.
Картопля є одним з кращих попередників для озимих та ярих
зернових, льону.
• Обробіток грунту. Основним завданням обробітку ґрунту під
картоплю є глибоке розпушування орного шару, створення сприят
ливого водно-повітряного режиму, знищення бур’янів, нагрома
дження і збереження вологи, поліпшення поживного режиму ґрун
ту, забезпечення добрих умов для діяльності мікроорганізмів.
Система обробітку під картоплю передбачає проведення основ
ного і передпосівного обробітку та догляд за посівами.
Після стерньових попередників зразу ж за збиранням прово
дять лущіння. На полях з коренепаростковими бур’янами (осот,
молочай, берізка польова) перший раз дискують на глибину 6-8 см
(ЛДГ-10, ЛДГ-15), а другий – у період утворення розеток цих бу
р’янів – на глибину 10-12 см з використанням полицевих лущиль
ників ППЛ-5-25, ППЛ-10-25. Після появи сходів бур’янів поле
орють плугом з передплужниками (ПЛН-5-35; ПЛН-6-35) на гли
бину 28-30 см, але не глибше наявного орного шару.
На полях з кореневищними бур’янами (пирій, свинорий, гост
рець) друге-третє лущення проводять на глибину залягання коре
невищ (не менше 10-12 см) дисковими боронами БДТ-3, БДТ-7,
БД-1 ОБ). В кінці вересня – на початку жовтня після чергового від
ростання бур’янів (фаза розетки у коренепаросткових і фаза “ши
лець” в пирію), бур’яни глибоко заорюють. Веснооранка спричи
нює зниження врожайності.
Для підвищення родючості ґрунту і врожайності картоплі, важ
ливо збагачувати поле органікою. Для поповнення органічною ма
сою при збиранні зернових чи зернобобових, солома подрібнюється
комбайном і рівномірно розстеляється на поверхні ґрунту. Вносять ся азотні добрива з розрахунку г>іі0 на 1 т соломи. За допомогою
дискових борін солома, стерня і добрива перемішуються з ґрунтом.
Після цього (не пізніше 1-10 серпня) зразу ж висівають швидкорос лі капустяні культури – редьку олійну, гірчицю чи ін. Для сівби вико-
454
ристовують розкидачі мінеральних добрив (НРУ-0,5; МВУ-900), які
забезпечують високу продуктивність. Щоб загорнути насіння і по
кращити його контакт з ґрунтом, поле після сівби боронують і кот
кують. Сіють також зерновими сівалками СЗ-3,6 чи СЗУ-3,6. За
два місяці вегетації урожайність зеленої маси сидератів досягає 150-
200 ц/га.Вона якісно приорюється разом з соломою плугами з пе
редплужниками на глибину не менше 25-27 см.
Використання соломи і сидератів покращує структуру ґрунту
і за своїм впливом на врожайність картоплі рівноцінно внесенню
30—40 т/га органічних добрив.
Під картоплю можна застосовувати напівпаровий обробіток
ґрунту, що включає лущення стерні, оранку в першій половині серпня
і 2-3 поверхневих обробітки. На запливаючих ґрунтах навесні про
водять повторну оранку плугами без полиць на глибину 25 см.
Весняне приорювання органіки пересушує ґрунт і руйнує
його структуру, воно менш ефективне, ніж осіннє і призво
дить до зниження врожайності.
Якщо планується садіння в попередньонарізані гребені, то во
сени поле після оранки культивують і нарізають гребені висотою
18-20 см з допомогою КРН-4,2; КРН-5,6. Гребені цими знаряд
дями на легших ґрунтах можна нарізати навесні після розпушу
вання ґрунту фрезою. Ефективним є застосування фрезерного куль
тиватора КГФ-2,8.
При нарізанні гребенів одночасно з садінням, весняний обробі
ток полягає у закритті вологи шляхом боронування і 1-2 культива
ції на глибину 12-15 см.
• Система удобрення. Картопля добре реагує на внесення до
брив, особливо органічних. Найпоширеніше органічне добриво –
гній. Його краще внести восени під оранку. Оптимальна норма
50 т/га. Підвищення норми до 60-80 т/га не завжди відповідає адек
ватному зростанню врожайності, крім того погіршується якість
бульб, зокрема їх крохмалистість. Весняне внесення гною менш
ефективне. Рідкий гній (100-120 т/га) найкраще вносити після жнив
на подрібнену солому, придисковувати і висівати сидерати. Чим
раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше
будуть використані поживні речовини для весняно-літнього росту 1
формування бульб.
455
Урожаєм 200 ц/га бульб виноситься МіадР40К120М§,5, тому по
трібно вносити більше калію, засвоєння якого картоплею порівня но вище. Краще співвідношення азоту, фосфору, калію і магнію –
М:Р:К:М§=1, 1 : 1,0 : 1,5 : 0,5.
Азот – основний елемент росту. За його нестачі послаблюєть ся ріст картоплі, знижується врожайність бульб і вміст крохмалю.
Нестача азоту спричинює інтенсивніше поглинання хлору, що ви
кликає передчасне відмирання листя, зменшення кількості та роз
міру бульб. Надмірне азотне живлення, особливо за нестачі фос
фору й калію, зумовлює сильне розростання картоплиння, але
врожайність бульб часто залишається низькою. Високі норми азот
них добрив призводять до формування столонів другого і третьо го порядку, від чого ростуть дрібні бульби і знищується товарність
урожаю.
Фосфор. Фосфорні добрива прискорюють розвиток рослин кар
топлі, забезпечують інтенсивний ріст кореневої системи, що спри яє кращому засвоєнню поживних речовин з грунту. Вони підсилю
ють розвиток бульб і нагромадження крохмалю, підвищують
стійкість бульб до ураження паршею. Внесені разом з азотними і
калійними добривами збільшують кількість бульб. Найбільш по
трібний фосфор на перших фазах росту. Нестача фосфору може
бути причиною нагромадження у тканинах бульб невикористаного
нітратного азоту у шкідливих для рослини концентраціях.
Калій. Калійне живлення картоплі має велике значення як для
формування вегетативної маси рослини, так і під час утворення та
росту бульб. Калій стимулює утворення крохмалю та збільшує
стійкість бульб проти пошкоджень, знижує вміст розчинних вугле
водів, підвищує лежкість бульб. За нестачі калію затримується
відтік вуглеводів з листків до бульб та зменшується в них вміст
крохмалю.
Магній має велике значення у формуванні врожаю бульб кар
топлі. Він збільшує кількість бульб, посилює синтез крохмалю.
Добре забезпечення магнієм знижує негативний вплив надлиш
кового живлення азотом. Нестача магнію особливо виявляється
на ґрунтах легкого гранулометричного складу.
У системі удобрення картоплі передбачається сумісне вне
сення органічних і мінеральних добрив. Рекомендовані норми
4 56
мінеральних добрив на родючих (чорноземах) ґрунтах –
^о-9оР
б о-9о К
8о-,2оМ
8зо-4 5 –
Н а бі Д
ніши х
ґрунтах норму добрив збі
льшують до ^ 0 _ 120Р9 0 _ Ш К120_150М§4 5_6 0 . Фосфорні, калійні і ма
гнієві добрива вносять восени під оранку, азотні під весняну куль-
тивацію . Надмірні норми азоту можут ь призвести до
нагромадження нітратів у бульбах. Щоб цього не допустити,
краще з азотних добрив використовувати сечовину (карбамід –
СО(1\іН2),). СО використовується в процесі фотосинтезу, а ЇЧН2
не дає нітратів. Нітрати нагромаджуються з >Ю3, що є в аміа
чній селітрі. Рекомендується вносити під картоплю сульфат амо
нію, який знижує ураження паршею. Під картоплю вносять та
кож азотні добрива у вигляді кальцієвої або калійної селітри.
Внесення 1 ц аміачної селітри продовжує період вегетації на 5- 7 днів, кожні 10 т гною – на 1 день. Це необхідно враховувати,
особливо при вирощуванні ранньостиглих сортів.
З калійних добрив краще вносити калімагнезію. Крім калію
(28%), в ній є 8% магнію, який необхідний для формування високо го урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.)
знижують вміст крохмалю і смакові якості, затримують фотосин
тез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх під кар
топлю не бажано.
Якщо з осені мінеральні добрива не вносилися, навесні засто
совують складні добрива – нітроамофоска (і\”17Р17К,7) та ін.
На врожайність картоплі позитивно впливають мікроелеме
нти. Мікродобрива можна вносити в ґрунт разом з мінеральни ми добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив одно
часно з протруюванням, або обприскувати рослини в період
вегетації під час першого обробітку фунгіцидами (змикання рос
лин у рядку).
При обробці бульб чи рослин під час вегетації мікроелемента ми застосовують сульфат міді (10-20 г/т; 200-300 г/га), сульфат
цинку (10-20 г/т; 150-200 г/га), молібденовокислий амоній (10- 20 г/т; 200 г/га), борну кислоту (40-60 г/т), сульфат марганцю (40- 60 г/т; 200 г/га).
З метою оптимізації мінерального живлення сільськогос
подарських культур пропонується застосовувати добрива нового
покоління – кристалони , вукса л та ін.
4 57
Кристалони – високоефективні водорозчинні, збалансовані
комплексні добрива з макро- та мікроелементами на хелатній
основі.
Кристалони мають високий коефіцієнт використання рослина ми елементів мінерального живлення, який становить 80-95%.
Позакореневе підживлення Кристалоном жовтим в нормі 1—
2 кг/га на об’єм 200-250 л/га робочої рідини в ранні фази вегетації
покращить процеси розвитку кореневої системи та формування
бульб. Краще застосовувати разом з засобами захисту рослин.
Останній обробіток проводиться одразу після цвітіння Крис
талоном коричневим в нормі 1-2 кг/га на об’єм 200-250 л/га
робочої рідини. Це підживлення покращить якість бульб та їх леж
кість.
За останні роки набувають поширення стимулятори росту рос
лин. Серед них найвідоміші: агат 25К, емістим С, потейтін, вер-
містим, фумар (табл. 8.4).
Таблиця 8.4 – Норми та строки використання
стимуляторів росту
Регулятори
Обробка бульб
(на 1 тонну)
Обприскування посівів у фазі
бутонізації (на 1 га)
Агат 25К 90 мл 70 мл
Вермісол 2 л 6 л
Вермістим 8-10 л 8-15 л
Гумюол 2 л 6-15 л
Емістим С 7,5 мл 5-10 мл
Потейтін 2,5 мл 5-10 мл
Фумар 2,5 мл 50 мл
Тримай 0,1-20 г 0,1-20 г
Застосування стимуляторів сприяє появі дружніх сходів, стій
кості рослин до вірусних хвороб і несприятливих погодних умов.
Під дією препаратів зростає кількість бульб на рослину, їх маса,
вміст у бульбах крохмалю, зменшується при цьому вміст нітра
тів. Обприскування рослин водними розчинами регуляторів росту
доцільно поєднувати з внесенням пестицидів, тобто застосовува ти їх у бакових сумішах.
Витрата робочого розчину – 20 л на 1 т бульб, або 200-400 л на 1 га.
458
• Підготовка насіння, сорти. Підготовка насіннєвого матері
алу – трудомісткий процес, що передбачає не тільки добре збере
ження бульб під час зимівлі, а й комплекс робіт навесні. Насампе
ред бульби перебирають, відбираючи гнилі, пошкоджені і
нестандартні. Якщо восени на зберігання закладались бульби різ
ного розміру, їх сортують на картоплесортувальних пунктах
КСП-15; КСП-25 на 3 фракції: дрібну – 30-50 г; середню -51 – 80 г і велику – понад 80 г. Великі бульби ріжуть.
Відсортовані для садіння бульби прогрівають на сонці впро
довж 2-3-х тижнів до утворення проростків завдовжки 5 мм. їх
накривають плівкою, підтримуючи температуру 12-15°С вдень і
5°С вночі.
Пророщують бульби у теплих приміщеннях (15°С), на світлі,
з доброю вентиляцією впродовж 15-30 днів. Пророщування
особливо ефективне при вирощуванні ранньої картоплі.
Перед садінням або під час садіння, картоплю протруюють.
На поверхні бульб містяться бактерії фітофторозу, ризоктоніозу,
фомозу, сухої гнилі та інших хвороб. Бульби сильно перезаражують- ся під час сортування. Тому фунгіциди, що наносяться на поверхню
бульб, є своєрідним захисним екраном проти шкідливих організмів.
Протруювання зменшує кількість патогенів у 5-7 разів.
Використовують дітан М45 (2,0-2,5 кг/т) проти ризоктоніо
зу; максим 0,25 Р5 (0,75 л/т) проти сухої гнилі, ризоктоніозу, ге-
льмінтоспоріозу, звичайної парші, фомозу; полікарбацин (2,6-
2,7 кг/т) проти фітофторозу, парші, мокрої гнилі; фундазол, ТМТД.
Особливо ефективним є новий протруйник картоплі престиж
(1 л/т). Він має фунгіцидну та інсектицидну дію і захищає моло ду рослину від ураження хворобами та шкідниками. Запобігає
пошкодженню майже всіма видами ґрунтових шкідників, надійно
захищає від дротяників, личинок травневого хруща тощо. У бі
льшості випадків за допомогою престижу вирішується пробле ма захисту від колорадського жука. Старий жук гине, немає яй
цекладки, і впродовж вегетації на посівах жодного разу не
застосовуються інсектициди. Витрати робочої рідини – 20 л/т.
Разом з протруюванням бульби картоплі бажано обробити сти
мулятором та мікроелементами, проте слід зауважити, що це
потрібно робити не раніше як за 3-4 години до садіння. Весняне
459
протруювання знижує випадання рослин, збільшує число продук
тивних пагонів і розвиток листкової поверхні рослин, зменшує
розвиток хвороб під час вегетації і забезпечує приріст урожаю
на 50-70 ц/га.
• Сорти. В Україні зареєстровано понад 100 сортів картоплі
(табл. 8.5). Залежно від напряму використання їх ділять на 4
групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші
(70% посівних площ) столові сорти.
Столові – відзначаються високими смаковими якостями,
сприятливим співвідношенням білка й крохмалю як 1:12 – 1:16,
підвищеним вмістом вітамінів. Придатні для механізованого очи
щення. Мають добру лежкість.
Кормові – повинні забезпечувати високий вихід кормових оди
ниць, бути високоврожайними з вмістом білка 2% і більше. Крох
малистість має становити 17-18%. Вміст сухих речовин високий.
Технічні – характеризуються підвищеним (18-25%) вмістом
крупнозернистого крохмалю і сухих речовин. Кожний 1% крохма
листості дає можливість економити 30 кг бульб картоплі. Викорис
товуються для виробництва спирту, крохмалю, чіпсів та ін. Най
більш придатні для виробництва чіпсів сорти з низьким вмістом
редукованих цукрів – Зарево, Дзвін.
Універсальні – використовуються на різні цілі.
Залежно від тривалості вегетаційного періоду сорти поді
ляються на:
1) ранньостиглі (70-80 днів) – Божедар, Бородянська роже
ва, Зов, Кобза, Краса, Повінь, Пролісок, Розара та ін.;
2) середньоранні (80-90 днів) – Адретта, Берегиня, Водограй,
Мавка, Малич, Невська, Обрій, Санте, Цезар та ін.;
3) середньостиглі (90-120 днів) – Горлиця, Західний, Либідь,
Луговська, Слава, Явір та ін.;
4) середньопізні (120-130 днів) – Воловецька, Зарево, Полі
ська рожева, Ракурс та ін.;
5) Пізньостиглі (130-150 днів) – Древлянка, Ласунак, Темп.
У кожному господарстві рекомендується вирощувати 3-4 сор
ти: 30-35% площі відводять під ранні та середньоранні, 40-50%-
під середньостиглі і 15-30% під середньопізні і пізньостиглі.
460
Таблиця 8.5 – Сорти картоплі
Назва сорту Країна Рік Зона виро Група Напрямок Назва сорту Країна
реєстрації щування стиглості використання
1 7 3 4 5 6
Адрстта Німеччина 1985 П ср стл
Альвара Німеччина 2001 П ср стл
Аноста Голландія 1999 Л П ср тхет
Аргос Англія 2001 П рс стл
Астсрікс Голландія 1996 С Л П рс стл
Багряна Україна 2001 СП сс стл
Бєлларос а Німеччина 2003 Л П рс стл
Берегиня Україна 1992 п ср стл
Божеда р Україна 1996 С Л П рс стл
Бородянська рожева Україна 1993 С Л П рс стл
Валор Шотланді я 2001 П сс стл
Вслокс Німеччина 2001 П С рс стл
Всста Україна 200 3 СЛ рс стл
Вінста Німеччина 2001 П С рс стл
Віра Україна 2001 п сс стл
Віринся Україна 2001 п сс стл
Вітара Німеччина 2001 Л П рс стл
Водограй Україна 1995 Л П ср стл
Гарт Україна 1990 п рс стл
Гатчннська Росія 1973 С Л П сс стл
Гсрмес Шотланді я 2001 п сс стл
Голдіка Німеччина 200 3 С Л П ср стл
Горлиця Україна 1996 С Л П сс стл
Дарина Україна 2002 П сп стл
Джаерл а Голландія 1998 С Л П рс стл
Дзвін Україна 2000 п сп тхет
Дніпрянка Україна 2002 С Л П рс стл
Доброчин Україна 1995 С Л П ср стл
Древлянк а Україна 1984 п ПС тхет
Дубравк а Україна 2001 п сп стл
Зарев о Україна 1983 Л П сп тхет
Західний Україна 1998 ГІ сс стл
З о в Україна 1989 С Л П рс стл
Золушка Р1 Голландія 200 3 п сс стл
Ікар Україна 1983 п сп тхет
Імпала Голландія 2000 С Л П рс стл
Інноватор Голландія 2002 С Л П сс універ.
Карін Чехія 1998 Л П ср стл
Кобз а Україна 1995 С Л П рс стл
Кондор Голландія 1999 С Л П сс стл
461
Продовження табл. 8.5
1 2 3 І 4 5 6
Коруна Чехія 1997 Л рс стл
Косень 95 Україна 1999 СЛП рс стл
Космос Голландія 1999 СЛП ср стл
Краса Чехія 1997 СЛП рс стл
Купава Україна 1998 СЛП ср стл
Ластівка Україна 2002 Л рс стл
Ласунак Білорусь 1989 ЛП пс тхет
Латона (ВДЗ-83-60) Голландія 1997 СЛП рс стл
Леді Розстта Німеччина 2001 п сс тхет
Лелека Україна 2002 сп сс стл
Либідь Україна 1993 п сс стл
Лікарія Німеччина 1997 п рс стл
Лілея Україна 2003 ЛП сс стл
Луговська Україна 1987 ЛП сс стл
Мавка Україна 1982 ЛП ср стл
Малич Україна 1998 ЛП ср стл
Марфона Голландія 1999 11 сс стл
Молодіжна Україна 1996 сп рс стл
Нсвська Росія 1984 СЛП ср стл
Незабудка Україна 1981 СЛ рс стл
Обелікс Голландія 1996 СЛ ср стл
Обрііі Україна 1997 СЛП ср стл
Оксамит 99 Україна 2002 СЛП сп стл
Ольвія Україна 1999 СЛП сс стл
Палма Німеччина 2001 ПС ср стл
Памір Німеччина 1997 Л рс стл
Панда Німеччина 2003 Л сс стл
Пскуровська Україна 1995 п ср стл
Пікассо Голландія 1998 СЛП сп стл
Повінь Україна 2000 СЛП рс стл
Поліська 96 Україна 2001 ПС ср стл
Поліська рожева Україна 1978 п сп стл
Поляна Україна 2002 СЛП ср стл
Поран Україна 2001 ПС рс стл
Посвіт Україна 1992 СП рс стл
Пост 86 Україна 1991 СЛП ср стл
Прпдсснянська Україна 1996 СЛП сс тхет
Провсню Голландія 1997 СЛП рс стл
Пролісок Україна 1991 СЛП рс стл
Радим Україна 1997 Л ср стл
Ракурс Україна 1997 ЛП сп стл
Рая Голландія 1997 11 рс стл
462
Закінчення табл. 8.5
1 2 3 4 5
1 6
Розара Німеччина 1997 Л рс стл
Сантс Голландія 2000 СЛП рс стл
Сантано Україна 2003 СЛП сс стл
Сатіна Німеччина 2001 П ср стл
Сатурна Крофт Україна 2001 П сп тхет
Свалявська Україна 2001 П ср стл
Світанок київський Україна 1987 СЛП ср стл
Секура Німеччина 2003 ЛП ср стл
Серпанок Україна 2001 СП рс стл
Симфонія (ВАЛ-82-161) Голландія 1997 ПЛ рс стл
Слава Україна 1992 II сс стл
Слов’янка Україна 1999 СЛП сс стл
Солара Німеччина 2001 ПС ср стл
Українська рожева Україна 1989 ЛП сс стл
Фантазія Україна 2001 сп ср тхет
Фельсина Україна 2003 СЛП сс стл
Цезар Голландія 1996 СЛП ср егл
Чернігівська 98 Україна 2002 ЛП сс стл
Чернігівська рання Україна 1999 ЛП рс стл
Юкама Голландія 1998 л рс стл
Явір Україна 2000 СЛП сс стл
(і
САДІННЯ
• Спосіб садіння. Садять картоплю широкорядним способом
з відстанню між рядками 70-80 см залежно від існуючого комп
лексу машин. Є такі способи садіння: гребеневий, безгребеневий,
посадка на грядах.
Гребеневим способом або садіння в гребені, попередньо на
різані, здійснюють саджалками САЯ^А, КСМГ-4, КСМГ-6, СН-
4Б. Ґрунт під гребенем повинен бути розпушеним.
Безгребеневим способом вирощують переважно на присадиб
них ділянках, при цьому гребені формуються не при садінні, а під
час одного-двох підгортань рослин.
Для зменшення пошкодження кореневої системи колесами трак
тора рекомендується така схема садіння [(80 х 60) х 2 ] х 25—40
(рис. 8.1). По ширших міжряддях (80 см) проходять колеса тракто-
463
ра. Чергуються два рядки на 60 см і два на 80 см при 4-х рядковій
саджалці і культиваторі. Відстань в рядку між бульбами 25-40 см.
На грядах садять саджалкою КСМ-ЗА.
60 гч 80 см 60 см 80 см 60 см
Рис. 8.1. Розміщення рядків при садінні за схемою [(80 х 60) х 2 ] х 25-^Ю.
• Глибина садіння. Бульби садять на глибину 5-6 см від вер
шини гребеня з наступним нагортанням ґрунту. При надмірно гли
бокому садінні бульби нового врожаю розміщуються глибоко, що
ускладнює механізоване збирання. Крім того, сходи з’являються
пізніше, часто зріджені і невирівняні внаслідок ураження ризокто-
ніозом, особливо в роки з холодною і затяжною весною.
Перевагу має мілке садіння (4-5 см) і подальше нарощування
гребенів під час міжрядних обробітків. Мілке садіння дозволяє
бульбам краще прогріватись і проростати, а пізніше нагортання
ґрунту дає змогу боротись з бур’янами.
и Густота садіння. На 1 га в Поліссі має бути 55-60 тис. кущів
для продовольчої та 60-70 тис. кущів для насінної картоплі. У Лі
состепу – відповідно 50 і 55 тис./га. Залежно від розміру бульб на
1 га висаджують 2,5-4,5 т. Якщо садити бульби близько одна до
одної, то зростає внутрівидова конкуренція між кущами картоплі.
Фактичну густоту садіння картоплі перевіряють в полі, підні
маючи один загортач саджалки на відстань 14,3 метра. Кількість
бульб, що висаджуються на цій відстані після помноження на 1000,
дасть фактичну густоту їх на 1 га.
Є рекомендації встановлювати густоту садіння залежно від роз
міру фракції насіння. Бульби масою 30-50 г висаджують у кількості
65-70 тис./га, 50-80 г – 55-60 тис./га і 80-100 г – 50 тис./га.
Важливим показником для встановлення густоти садіння є гус
тота стебел. Кожне стебло є самостійною рослиною з власною
464
кореневою системою. Вони пов’язані між собою тільки спільним
походженням від однієї материнської бульби. На 1 га має бути 180-
200 тис. стебел, а на насінницьких посівах 200-250 тис./га.
Необхідно враховувати, що бульби, залежно від сорту, масою
30-50 г здатні утворити 1,8^1 стебла; 50-80 г – 2,1^4,9 стебла;
80-120 г – 2,7-6 стебел. Тобто чим більші бульби – тим менша
густота садіння.
З великих бульб виростає більше стебел, що розміщуються
поряд одне з одним у кущі рослини, і вони сильно конкурують між
собою. Середні та дрібніші бульби дають менше стебел у кущі і
зменшують конкуренцію між стеблами. Тому при використанні
дрібніших бульб кількість стебел може зрости до 300 тис./га.
• Строки садіння. Оптимальні строки садіння картоплі наста
ють при прогріванні ґрунту до 5-8°С на глибині 10-12 см. Це при
падає на квітень, друга-третя декада. У зоні Полісся і Лісосте пу садять зразу ж після завершення сівби ярих зернових.
Насамперед висаджують пророщені бульби ранньостиглих сортів
для одержання ранньої продукції, мінімальна температура проро
стання яких на 2°С нижче. їх необхідно висадити до 10 квітня.
Потім висаджують картоплю на насінницьких посівах та для про
довольчих цілей. Закінчують садіння різаними бульбами у добре
прогрітий ґрунт. При ранньому садінні в стислі строки кущі вирос
тають до настання літньої спеки, а врожай формується до настан ня масового поширення фітофтори. За народними прикметами
ознакою прогрівання орного шару ґрунту на 7°С є поява першої
зелені на березі. Це оптимальний строк садіння картоплі.
В окремі роки з хо
лодною весною при са
дінні пізніше – в третій аддй^уІЛ* .
декаді квітня – урожай-
нісгь не знижується, по
рівняно з ранніми стро
ками садіння (1-20
квітня). Різко зменшує
ться урожайність бульб
при садінні в травні.
Фого 8.1. Садіння картоплі
465
ДОГЛЯД
Догляд за посівами проводять для знищення бур’янів, поліп
шення повітряного і водного режимів ґрунту, запобігання непродук
тивним втратам вологи, захисту від хвороб і шкідників та одер
жання запрограмованого врожаю.
Він полягає в суцільному розпушуванні ґрунту до і після з’яв
лення сходів, розпушування в міжряддях з присипанням бур’янів
ґрунтом в рядках та обприскуванні для захисту від шкідливих
організмів.
Якісний обробіток ґрунту забезпечують культиватори КОН-
2,8ПМ, КОН-2,8А, КРН-4,2Г, КРН-5,6Д, що комплектуються з
роторними (БРУ-0,7) та сітчастими боронами.
Для формування бульб потрібний добрий доступ повітря (рис.
8.2). Від садіння до сходів проходить 15-25 днів, а до змикання
рядків – 40-60 днів. У цей період гребені необхідно обробляти.
Насіння бур’янів проростає через 4-6 днів. Важливо не запіз
нитись з першим обробітком і знищити пророслі бур’яни до їх схо
дів. Тому перше досходове розпушування найдоцільніше почи
нати на 5-7-й день після садіння. На культиватор ставлять
стрільчасту лапу (лапу-підгортач чи дисковий підгортач за необ
хідності підрівняти гребені або збільшити їх об’єм), дві долотопо
дібні лапи з ротаційною або сітчастою бороною позаду. Глибина
Повітря виходить
через
вершину Ш .
гребеня ,к Шф*
Повітря
зменшується протяг
Якщо міжряддя
не розпушені,
і кількість повітря,
що поступає в гребінь
(принцип печі).
Рис. 8.2. Циркуляція
повітря в гребенях
466
ходу лап-підгортачів 6-8 см, долота розпушують грунт на 12-14 см.
Якщо вологи недостатньо, на піщаних грунтах глибину розпушу
вання зменшують до 8-10 см. Борони повинні рівномірно оброб
ляти ґрунт на глибину 3-4 см, руйнувати кірку, зчісувати бур’яни.
При роботі агрегату недопускається витягування з гребенів бульб
і пошкодження сходів картоплі.
Друге досходове розпушування проводять на 12—14-й день
після садіння. Використовують ті ж робочі органи. Замість долот
ставлять лапи-бритви для підрізання бур’янів у гребенях. При ви
користанні лап-бритв глибина садіння бульб повинна становити не
менш 10 см, щоб при зрізанні гребенів не пошкоджувались росли ни картоплі.
В умовах холодної весни та при ранніх строках садіння виникає
потреба у третьому двоходовому розпушуванні. Його прово
дять в міру проростання бур’янів, або появи кірки на гребенях, що
буває після дощів.
Перший післясхвдввий вбробітвк міжрядь проводять на
глибину 12-14 см двома-трьома долотами. Лапи-підгортачі вста
новлюють на глибину 6-8 см. Одночасно присипають сходи бур’я
нів і картоплі шаром ґрунту 2-3 см. Рослини картоплі не бояться
присипання, збільшуючи при цьому розміри власної кореневої си
стеми. Формуються додаткові пагони, ріст стає інтенсивнішим і
швидшим, кущ картоплі стає більшим, добре облистненим. Бу
р’яни під шаром ґрунту гинуть. Ранні сорти присипають у фазу
повних сходів, середні та середньопізні – до висоти рослин 5 см.
Крім того, цей агрозахід захищає молоді рослини від травневих
приморозків і пошкодження старими колорадськими жуками, зро
стає врожайність.
Другий післясхвдввий вбрвбітвк (через тиждень) проводять
тим же набором лап. Якщо дозволяє висота рослин, сходи бур’я
нів і картоплі присипають шаром землі 2-3 см. Важливо присипа ти гребені, якщо ця операція не була проведена під час першого
досходового обробітку.
Шар землі, яким присипають сходи рослин, не повинен переви
щувати 5-10 см. Земля має бути рихлою і обов’язково вологою.
Ні в якому разі не можна присипати рослини розпеченим на сонці
за день ґрунтом, це завдасть рослинам непоправної шкоди.
467
У дуже дощову погоду нагортання ґрунту погіршує повітрооб
мін, може викликати загнивання. Не рекомендується також при
сипати ослаблені рослини, сходи, одержані з біологічного насіння і
мікробульб.
Багаторазове присипання (2-4 рази) кущів картоплі (навіть за
висоти 8-10 см) для формування більшої кількості столонів доці
льне лише для середньопізніх та пізніх сортів. Більш ранні сорти з
коротким періодом вегетації витратять свою енергію росту на
формування бадилля і не встигнуть сформувати високий урожай
бульб, тому їх присипають не більше 1-2-х разів.
Третій післясходовий обробіток полягає в підгортанні рос
лин. Проводять його коли рослини досягають висоти 18-25 см.
Для цього використовують лапу-підгортач. Глибина розпушуван ня 10-12 см. При швидкості руху агрегату 8-9 км/год ґрунт заси
пає бур’яни в рядках. Оптимальна висота гребеня – 25 см.
Всі види підгортань необхідно завершити до початку бутоніза
ції, щоб не пошкодити в землі столони, які починають у цій фазі
формуватися.
Кращі результати, особливо на зв’язних ґрунтах, одержують
при використанні дискових підгортачів-розпушувачів. Після підгор
тання, рослини картоплі швидко закривають гребені та змикають ся в міжряддях.
Робочі органи культиватора не повинні підрізати кореневу сис
тему, витягувати чи пошкоджувати рослини. Підгортачі мають на
сипати розпушений і рівний шар ґрунту товщиною 5-8 см на весь
гребінь, привалюючи його до стебел картоплі і розпушувати при
цьому бокові сторони гребеня і дно борозни. Для запобігання при
сипання бадилля картоплі, використовують пруткові ґрунтонапра-
влячі. Після підгортання картоплі, в міру появи сходів бур ‘я-
нів, вносять у баковій суміші гербіциди: тітус (50 г/га) і зенкор
(200 г/га) з додаванням прилипача тренд 90.
• Хімічний метод боротьби з бур’янами. За даними Інститу ту картоплярства навіть за середнього рівня забур’яненості
урожайність картоплі зменшується на 22-25%. У насадженнях
картоплі найбільш злісні і поширені такі буряни: кореневищні (пи
рій повзучий, хвощ польовий); коренепаросткові (осот рожевий, осот
жовтий, берізка польова, щавель); ранні ярі (свиріпа, гірчиця польо-
468
ва, редька дика, лобода); пізні ярі (мишій сизий і зелений, щириця,
плоскуха звичайна). Необхідно повністю використати можливості
агротехнічного методу боротьби з бур’янами. Зокрема це підбір
поля, попередника, якісний основний і весняний обробіток грунту,
розпушення міжрядь. Якщо ефективність їх недостатня, необхід но застосовувати для знищення бур’янів гербіциди.
Препарати суцільної дії (раундап та ін.) використовують після
збирання попередника по стерні, коли бур’яни (пирій) інтенсивно
ростуть. На посівах картоплі застосовують наступні гербіциди
(табл. 8.6). Строк і норму внесення препаратів необхідно остаточ но встановлювати, враховуючи рекомендації на упаковці чи тарі.
• Захист від хвороб. Рослини картоплі можуть сильно уражу
ватися хворобами, при цьому значно зменшується продуктивність.
Великої шкоди посівам завдають фітофтороз, альтернаріоз, пар-
ша, гнилі бульб, вірусні хвороби, нематода.
Фітофтороз, або гниль бадилля і бульб
Ркуіоркікега іп/езіапз Ае Вагу
Хвороба проявляється на листках, стеблах, бульбах, паростках.
Перші ознаки спостерігаються у кінці бутонізації – на початку
цвітіння. На листках з верхньої сторони видно темно-коричневі
(бурі) розпливчасті плями, облямовані по периферії світло-зеленою
смугою. В умовах підвищеної вологості з нижнього боку листка, на
межі ураженої і здорової тканини, утворюється ніжний сірувато-бі
лий павутинний наліт, ним фітофтороз відрізняється від інших пля-
мистостей. Листки в’януть, чорніють і засихають. Впродовж тиж ня за вологої погоди бадилля може перетворитися на чорну масу.
Урожайність бульб зменшується на 50-70% і більше.
Стеблова форма фітофторозу може проявлятися на стеблах до бу
тонізації. У місцях ураження тканина загниває, стебла надламуються.
Крім того, грибкові спори змиваються дощем з листя та сте
бел, попадають у ґрунт і уражують бульби. На розрізі бульб видно
бурий або іржаво-коричневий колір м’якоті, що поширюється сму
гами в серцевину бульби. При садінні зараженими бульбами розви
ваються хворі стебла, від яких інфекція поширюється на сусідні
рослини.
Прохолодні вологі ночі у поєднанні з теплими днями створю
ють сприятливі умови для розвитку хвороби.
469
.Таблвдця 8.6 – Гербіциди для знищення бур’янів
на посівах картоплі
№
з/п
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення,
л/га
Проти яких
бур’янів
Спосіб,
час обробки
1 2 3 4 5
1.
Агрітокс, 50% в.р. (МСРА в
формі солей диметиламіну
натрію, калію), ф. Нуфарм,
Австрія
0,9-1,7 Однорічні
дводольні
Обприскування грунту до
сходів картоплі
2.
Буран 48% в.р. (ізопропіл
амінна сіль гліфосату,
480 г/л, у кислотному еквіва
ленті, 360 г/л), ф.
Агробізнеспром, Україна
4,0-6,0
Однорічні і
багаторічні
злакові та
дводольні
бур’яни
Обприскування
вегетуючих бур’янів
після збирання
попередника
3.
Гезагард, 50% к.с. (про-
мстрин), ф. Сингента,
Швейцарія
3,0-4,0
Однорічні
дводольні та
злакові
Обприскування грунту до
сходів картоплі
4.
Гліфоган, 48% в.р. (сіль
гліфосату 480 г/л, у кислот
ному еквіваленті – 360 г/л),
ф. Мактешим-Аган, Ізраїль
2,0
Однорічні та
багаторічні
бур’яни
Обприскування за два дні
до сходів картоплі
5.
Гліфосат 360, в.р. (ізопро
піламінна сіль гліфосату,
480 г/л, у кислотному еквіва
ленті, 360 г/л), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
4,0-5,0
Однорічні та
багаторічні
бур’яни
Обприскування
вегетуючих бур’янів
після збирання
попередника
6.
Гліфосат ВК, в.р. (ізопро
піламінна сіль гліфосату,
480 г/л, у кислотному еквіва
ленті, 360 г/л), ф. Ксмілайн
Агро, Україна
5,0-6,0
Однорічні і
багаторічні
злакові та
дводольні
бур’яни
Обприскування
вегетуючих бур’янів
після збирання
попередника
7.
2М-4Х, 75% в.к. (МСРА у
формі диметиламінної солі),
ф. БАСФ, Німеччина
0,5-1,2 Однорічні
дводольні
Обприскування грунту до
сходів картоплі
8.
Домінатор 360, в.р. (ізо
пропіламінна сіль гліфосату,
480 г/л, у кислотному еквіва
ленті, 360 г/л), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
2,0
Однорічні та
багаторічні
бур’яни
Обприскування за два дні
до сходів картоплі
9.
Зенкор, 70% з.п.
(мстрибузин), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,5-1,5
Однорічні
дводольні та
злакові
Обприскування грунту до
сходів картоплі
10.
Корсар, 10,5% к.с.
(хізалофоп-п-стил, 105,2 г/л),
ф. Агробізнеспром, Україна
1,1-2,1
Однорічні і
багаторічні
злакові бур’яни
Обприскування вегету-
ючої картоплі у фазі 2-4
листків у однорічних
бур’янів, (за висоти
багаторічній 10-15 см)
11.
Лазурит, 70% з.п. (мєтри-
бузин, 700 г/кг), ф. Август,
Росія
0,5-1,5
Однорічні
дводольні та
злакові
Обприскування грунту до
сходів картоплі
470
Закінчення табл. 8.6.
12.
Пантера, 4% к.е. (хізалофоп-
Р-тефурил), ф. Кромптон,
Англія
1,0-1,5
Однорічні
злакові
Обприскування вегету-
ючої картоплі у фазі 3-4
листків у бур’янів 12.
Пантера, 4% к.е. (хізалофоп-
Р-тефурил), ф. Кромптон,
Англія
1,75-2,0
Багаторічні
злакові
за висоти бур’янів
10-15 см
13.
Раундап, 48% в.р. (ізопро
піламінна сіль гліфосату, 480
г/л), ф. Монсанто, США
2,0
Однорічні та
багаторічні
Обприскування за два дні
до сходів картоплі
14.
Селефіт, 50% к.с.
(прометрин, 500 г/л),
ф. ХімЕкс, Україна
3,0-4,0
Однорічні
дводольні та
злакові
Обприскування грунту до
сходів картоплі
15.
Стомп, 33% к.е. (пендиме-
талін), ф. БАСФ, Німеччина
5,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до
сходів картоплі
16.
Тарга Супер, 5% к.е.
(квізалофоп-п-етил, 50 г/л),
ф. Ніссан Кемікл, Японія
2,0-4,0
Однорічні та
багаторічні
злакові, в т.ч.
пирій
Обприскування вегету-
ючої картоплі (у фазі 2-4
листків у однорічних
бур’янів), (за висоти
багаторічних 10-15 см)
17.
Тітус, 25% в.г. (римсуль-
фурон), ф. Дюпон, Швейцарія
50 г/га +
тренд
Однорічні та
багаторічні
злакові
та дводольні
Обприскування за висоти
картоплі 10-25 см
18.
Торнадо, 36% в.р. (ізопропіл
амінна сіль гліфосату, 480 г/л,
у кислотному еквіваленті, 360
г/л), ф. Август, Росія
4,0-6,0
Однорічні та
багаторічні
злакові
та дводольні
Обприскування
вегетуючих бур’янів
після збирання
попередника
19.
Ураган Форте 500 8Ь, в.р.к.
(гліфосат у формі кислоти,
500 г/л), ф. Сингента,
Швейцарія
1,5
Однорічні та
багаторічні
Обприскування за два дні
до сходів картоплі
20.
Фронтьер 900,90% к.е.
(диметенамід), ф. БАСФ,
Німеччина
1,1-1,7
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування грунту до
сходів картоплі
2 1.
Фронтьер Оптіма к.е.
(диметенамід-п), 720 г/л,
ф.БАСФ, Німеччина
0,8-1,4
Однорічні
злакові
та деякі
дводольні
Обприскування грунту
після садіння, але до поя ви сходів картоплі. Макс.
норма на грунтах з
вмістом гумусу 3,5%
22.
Фюзілад Супер, 12,5%
(флуазифоп-п-бутіл) ф.
Сингента, Швейцарія
1,0-3,0
Однорічні та
багаторічні
злакові
У фазі 2-4 листків у
однорічних бур’янів або
за висоти 10-15 см у
багаторічних
23.
Шогун 100 Е8, к.е.
(пропахізофоп, 100 г/л), ф.
Сингента, Швейцарія
0,6-1,2
Однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування картоплі
під час вегетації, почина
ючи з 2-3-х листків до
фази кущіння однорічних
бур’янів, за висоти пирію
10-15 см
471
Альтернаріоз, або рання суха плямистість
АІІегпагіа зоїапі 5ог
Макроспоріоз, або рання суха плямистість –
Макгозрогіит зоїапі ЕІІ. еі Магі
Альтернаріоз проявляється у двох формах: ранньої та пізньої
сухої плямистостей.
Рання проявляється перед бутонізацією, за 15-20 днів до цві
тіння картоплі, у вигляді округлих темно-бурих або коричневих
плям з помітними концентричними колами. З нижнього боку лист ка є слабкий чорний або темно-сірий наліт. Тканина на місті плям
у суху спекотну погоду висихає, викришується і листок стає дірчас
тим. У дощову погоду уражена тканина не загниває.
На стеблах і черешках утворюються довгасті темно-бурі кон
центричні плями з чорним або темно-сірим нальотом.
На бульбах хвороба проявляється у вигляді твердих, темно-
сірих або темно-коричневих злегка вдавлених (2-3 мм у глибину
тканини) плям.
Розвитку хвороби сприяє спекотлива погода у поєднанні з ко
роткочасними опадами або рясними росами.
Альтернаріоз, або пізня суха плямистість
АІІегпагіа аііегпаіа Кеіз
Проявляється в кінці цвітіння у вигляді дрібних округло-кута
стих темно-бурих плям з густим бархатним оливковим нальотом.
Концентричні лінії у місцях ураження відсутні. Діаметр їх не пере
вищує 2-4 мм. Кількість і розмір плям збільшуються. Уражені
листки жовтіють, краї їх відмирають, піднімаються догори і згор
таються в трубочки.
Стебла і черешки листків покриваються суцільними чорними
плямами, але без концентричних ліній, як це буває при макроспорі-
озі (альтернаріозі) – ранній сухій плямистості.
Ураження бульб зустрічається рідше і характеризується появою
округлих плям, які можуть покриватися чорними нальотом.
Розвитку хвороби сприяє тепла волога погода.
Ризокторіоз, або чорна парша
Кпігосіопіа зоїапі Киекп
Уражує бульби, паростки, корені, столони стебла. На поверхні
бульб утворюються тверді чорні коростинки (псевдосклероції) різ-
472
ної величини, що схожі на грудочки прилиплого ґрунту. На парост
ках, столонах, коренях з’являються коричневі смуги або виразки.
Уражені ділянки відмирають. Якщо уражені паростки і дають схо
ди, то рослини відстають у рості, верхівкові листки червоніють і
скручуються.
На стеблах з’являються світло-бурі плями, які з розвитком
хвороби зливаються і покриваються у вологу погоду брудно-бі
лим повстяним нальотом, що легко знімається у вигляді плівки.
Таке проявлення хвороби на стеблах дістало назву “біла ніжка”.
Розвитку хвороби сприяють холодна затяжна весна, надмірна
вологість ґрунту.
Заходи боротьби з хворобами дуже ефективні і забезпечу
ють значний прибуток. Для захисту від хвороб застосовують аг
ротехнічні методи (сорт, прочистки, попередник та ін.). Проте в
більшості випадків, вони можуть бути доповнюючими, а повний
захист від ураження дає лише декількаразове внесення фунгіци
дів. До появи хвороби профілактично насадження картоплі оброб
ляють фунгіцидами курзат Р, танос перед змиканням рослин у
рядку. За деякими даними, фугніцид чемпіон, крім захисту від
ураження фітофторозом, забезпечує захист від приморозків до
мінус 5°С. Доцільно використовувати також фунгіцид татту, який
є одночасно стимулятором росту.
Другий обробіток проводять через 8-12 днів (залежно від по-
годних умов) після першого контактним або контактним з лока
льною системною дією. Наступні обробітки через 8-12 днів про
водять системно-контактними фунгіцидами (акробат МЦ,
ридоміл голд МЦ, татту, оксіхом) з інтервалом у 10-14 днів.
При інтенсивній технології важливо розпочати обприскування
завчасно (навіть у травні). Два-три перших профілактичних обп
рискування можна провести фунгіцидами, які захищають від аль-
тернаріозу і фітофтори. Вони захищають нові прирости і молоді
бульби від ураження. Наступні обробітки згідно регламенту зде
більшого проводять системними, локально-системними і контак
тними препаратами, чергуючи їх. Для останнього обприскування
рекомендується застосовувати фунгіцид, здатний захищати від ура
ження патогенами також бульби.
473
В умовах, сприятливих ураженню фітофторою (висока воло
гість, тривалі опади, дощі), перше профілактичне обприскування
виконують через 45-55 днів після садіння, незалежно від того, чи
є ознаки ураження чи немає.
Фунгіцид у процесі обприскування потрапляє переважно на по
верхню листків. Бадилля (стебла) часто залишаються незахи-
щеними. Тому є рекомендації для першого чи другого обприску
вань використовувати локально-системний або системний фунгіцид,
який рухається в рослині і захищає не тільки новий приріст і лист
ки, але також і стебла.
На посівах картоплі рекомендується вносити такі препарати
(табл. 8.7). Чергування обробок фунгіцидами і кількість обприс
кувань залежить від стану посівів.
Картопляна нематода (Неіегосіега гозіоспіешіз \¥о11) – хво
роба, спричинена паразитичними черв’яками, що мають довжину
0,9-1,23 мм. Довжина її личинок 0,35-0,52 мм. Заражені немато-
дою рослини пригнічуються, нижнє листя жовтіє, бічне коріння
ненормально галузиться, на них помітні, ніби висип, білі самки
шкідника (рис. 8.3). Різко зменшується врожайність, бульби май же не формуються.
Рис. 8.3. Рослини картоплі: здорова (ліворуч) і уражена нематодою
(в центрі). Цисти нематоди (праворуч).
474
I ТАНОС® , 50 % в.г .
ЩШ’ Ж ЕФЕКТИВНИЙ ФУНГІЦИД
^ к • ПРОФІЛАКТИЧНОЇ, ЛІКУВАЛЬНОЇ ТА
АНТИСПОРУЛЯЦІЙНОЇ ДІЇ
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ ТАНОСУ®:
Танос® є профілактичним, лікувальним та
антиспоруляційним фунгіцидом.
• Швидко проникає у тканину листків
• Ефективний проти апьтернарюзу, фітофторозу.
• Проявляє лікувальні властивості навіть через
1 -2 дні після зараження
• Довший період захисної дй порівняно з кон
тактними фунгіцидами
• Зручна препаративна форма – водорозчинні гранули (добре розчиняються)
ш Дозволено використовувати 4 рази за вегетаційний період
• Мінімальний ризик виникнення резистентності
• Дощ, що випав через 2 години, не знижує ефективності Таносу
• Дозволений до використання на присадибних ділянках
• Низькі норми внесення
• Здорова виноградна лоза • ВІДМІННИЙ контроль мільдью
• Зниження рівня розвитку оїдіуму • Покращує захист проти
оїдіуму у порівнянні із стандартними програмами • Контроль
розвитку мшьдью на пізніх етапах розвитку • Зниження рівня
інфекції на опалому листі та ягодах • Затримка зкидання листя
(дефоліацП) • Проявляє лікувальні властивості навіть через
1 -2 дні після зараження • Швидко проникає у тканину листків
• Відсутність залишків у виноматеріалі
4 4 з . п. КУРЗА Т Р
СУЧАСНИЙ ФУНГІЦИД ДЛЯ ЗАХИСТУ ВІД
ФІТОФТОРОЗУ НА КАРТОПЛІ ТА НЕСПРАВ
ЖНЬОЇ БОРОШНИСТОЇ РОСИ НА ОГІРКАХ
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ КУРЗАТУ Рф
:
• Розширений період вико
ристання не має загрози ви
никнення резистентності
• Можливість комбінованого
захисту
• Значна економія коштів
• Препарат дає можливість збільшити проміжок
часу між обробками порівняно із звичайними
фунгіцидами контактного типу.
З усіх питань звертатися: Дюпон де Немур, представництво в Україні
04071 Київ, вул. Спаська, 30-а, бізнес-центр “Подол Плаза .
Тел.: (044) 495-26-78, (044) 495-26-70. Факс (044) 495-26-71
ТЬе тігасіез о/всіепсе-
Таблиця 8.7 – Фунгіциди для захисту картоплі
від хвороб
з/п
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення,
л/га
Проти яких
хвороб
Спосіб, час обробки
1 2 3 4 5
1.
Авіксил, 70% з.п.
(оксадиксил, 80 г/кг +
полікарбацин, 740 г/кг), ф.
НДІ ХЗЗР, Росія
2,1-2,6 Фітофтороз,
макроспорюз
Обприскування в період
вегетації 0,5-0,6%
суспензією
2.
Акробат МЦ, 69% з.п.
(диметоморф 9% + манкоцеб
60%), ф. БАСФ, Німеччина
2,0
Фітофтороз,
макроспоріоз
Обприскування в період
вегетації, за перших
ознак хвороб
3.
Антракол, в.г. (пропшеб, 700
г/кг), ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
1,5
Фітофтороз,
макроспоріоз
Обприскування в період
вегетації
4.
Дітан М-45, 80% з.п.
(манкоцеб), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
1,2-1,6 Фітофтороз,
макроспоріоз
Обприскування в період
вегетації, за перших
ознак хвороб
5.
Купроксат, 34,5% к.с.
(сульфат міді), ф. Нуфарм,
Австрія
3,0-5,0
Фітофтороз,
макроспоріоз
Обприскування в період
вегетації
6.
Курзат Р, 44% з.п.
(цимоксаніл 42 г/кг +
оксихлорид міді 398 г/кг), ф.
Дюпон, Швейцарія
2,5-3,0 Фітофтороз
Обприскування в період
вегетації
7.
Метаксил, 72% з.п.
(металаксил, 80 г/кг +
манкоцеб, 640 г/кг), ф.
Август, Росія
2,5
Фітофтороз,
альтернаріоз
Обприскування в період
вегетації
8.
Оксіхом, 80% з.п.
(оксадиксил + хлорокис міді),
Україна
1,9-2,1
Фітофтороз,
макроспоріоз
Обприскування в період
вегетації, за перших
ознак хвороб
9.
Ордан, 73% з.п. (цимоксаніл
42 г/кг + хлороксид міді 689
г/кг), ф. Август, Росія
2,5-3.0
Фітофтороз,
альтернаріоз
Обприскування в період
вегетації
10.
Пенкоцеб, 80% з.п.
(манкоцеб), ф. Церсксагрі,
Франція
1,6 Фітофтороз,
макроспоріоз
Обприскування в період
вегетації, за перших
ознак хвороб
11.
Ридоміл, 25% з.п.
(металаксил), ф. Сингента,
Швейцарія
0,8-1,0 Фітофтороз
Обприскування в період
вегетації
12.
Ридоміл Голд МЦ, 68% з.п.
( 4% металаксил + манкоцеб,
64%), ф. Сингента,
Швейцарія
2,5 Фітофтороз
Обприскування в період
вегетації
13.
Санкоцеб, 80% з.п
(манкоцеб 80%) ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
1,2-1,6 Фітофтороз
Обприскування в період
вегетації
476
Закінчення табл. 8.7
14.
Танос, в.р. (цимоксаніл 250
г/кг + фамоксадон 250 г/кг)
ф. Дюпон, Швейцарія
0,6 Фітофтороз,
альтернаріоз
Обприскування в період
вегетації
15.
Татту, 55% к.е. (манкоцеб
30,2%+ пропамокарб
гідрохлорид 24,8%), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
3,0 Фітофтороз
Обприскування за
перших ознак хвороб
16.
Фітал, 65% в.р.к. (фосфіт
алюмінію, 570 г/л +
фосфориста кислота, 80 г/л),
ф. Кемілайн Агро, Україна
2,0-2,5
Фітофтороз,
альтернаріоз,
макроспоріоз
Обприскування в період
вегетації
17.
Фольпан, 50% з.п. (фолпет),
ф. Мактешим-Атан, Ізраїль
3,0 Фітофтороз
Обприскування в період
вегетації
18.
Хлорокис міді, 90% з.п.
(хлорокис міді), Україна
2,4-3,2 Фітофтороз,
макроспоріоз
Обприскування в період
вегетації 0,4% робочою
рідиною
19.
Чемпіон, 77% з.п. (гідроокис
міді), ф. Нуфарм, Австрія
2,5-3,0 Фітофтороз
Обприскування в період
вегетації, за перших
ознак хвороб
20.
Ширлан, 5008С, 50% к.с.
(флуазінам, 500 г/л), Ф. АЕК
Біосайнсез Європа, Бельгія
0,3-0,4 Фітофтороз,
альтернаріоз
Обприскування в період
вегетації
Для запобігання ураження нематодою не можна садити карто
плю по картоплі, потрібно вирощувати нематодостійкі сорти, пе
ревіряти садивний матеріал. Допомагає боротися з нематодою
жито. Його висівають після викопування бульб і переорюють на
весні. Помічено, що спалах нематоди після цього вщухає. Мабуть,
жито негативно впливає на нематоду кореневими виділеннями.
Важливим заходом є також вирощування капустяних культур (гір
чиця, редька олійна), які стимулюють вихід личинок із старих цист.
Для захисту від фітофтори використовують також народні ме
тоди. Зокрема є такі рекомендації обробки посівів:
1. На 10 л води додають 40-50 г часнику і настоюють 10 діб,
після цього проціджують і обприскують рослини.
2. На 10 частин води додають 1 частину коров’яка, настою
ють 3^1 години і обприскують.
3. Піввідра лушпиння цибулі заливають гарячою (65°С) водою,
через добу проціджують, додають ще відро води і обробляють
так, щоб рідина попала на всю вегетативну масу.
Народні методи використовують в основному на присадиб
них ділянках, доцільність їх застосування обов’язково потребує
додаткової перевірки.
МІ
• Захист від шкідників. Основну шкоду на посівах картоплі
завдає колорадський жук. Він відзначається великою плодовитіс тю і прожерливістю, пристосований до різних умов. Кожна самка
може відкласти від 400 до 3000 яєць, личинки з яких можуть зни
щити картоплю на площі 2,5 га.
Картопляні поля обприскують перший раз під час масового
виходу шкідника з ґрунту. Вдруге обробіток проводять після по
яви личинок, які завдають найбільшої шкоди. Обприскування по
вторюють при масовій появі нової хвилі молодих жуків. При
протруєнні бульб препаратом престиж, старий жук гине, немає
потреби боротьби з ним, у більшості випадків немає і личинок впро
довж вегетаційного періоду аж до збирання.
Для знищення колорадського жука використовують інсектици ди (табл. 8.8).
Для запобігання розвитку у шкідника стійкості до інсектициду, їх
необхідно чергувати. Якщо оптимальні строки боротьби з колорад
ським жуком і хворобами збігаються, доцільно застосовувати бакові
суміші інсектицидів і фунгіцидів з врахуванням їх сумісності.
Сучасний асортимент інсектицидів представлений на ринку Укра
їни фосфоро-органічними препаратами (золон, 35% к.е., волатон, 50%
к.е. та інші), класом піретроїдів (децис, 2,5% к.е., карате, 5% к.е.,
арріво, 25% к.е., фастак, 10% к.е. та інші), класом інгібіторів синте зу хітину (номолт, 15% к.е., со
нет, 10% к.е.).
Найбільше застосування
має клас піретроїдів, який по
стійно удосконалюється фірма-
ми-виробниками. Однак, масш
табне використання їх створює
умови для розвитку резистент
них популяцій, крім того, недо
ліком є те, що ця група інсекти
цидів негативно реагує на
високу температуру навколиш
нього середовища.
Декілька років тому з’яви
лись інсекциди нового поколін
ня: класу фенілпіразолових спо- фото 8.2. Колорадський жук
478
Таблиця 8.8 – Препарати для знищення шкідників
на посівах картоплі
№
з/п
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення,
л/га
Проти яких
шкідників
Час обробки, застереження
1 2 3 4 5
1.
Актара 25 в.г. (тіаметоксам),
ф. Сингента, Швейцарія
0,06-0,08
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
2.
Актеллік, 50% к.е. (піриміфос-
метил), ф. Сингента. Швейцарія
1,5
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації’ не більше двох разів
3.
Арріво, 25% к.е. (ципер
метрин), ф. ФМСі, США 0,1-0,16
колорадський
жук, картопляна
міль
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
4 Бапкол, 50% з.п. (бенсултап),
ф. Сумітомо, Японія
0,2-0,3
колорадський
жук
Обприскування під час ма
сового виходу жуків та
появи личинок 1-2-го поко
ління, не більше двох разів
5.
Бі 58 новий, 40% к.е. (диме
тоат), ф. БАСФ, Німеччина
1,5-2,5
попелиці,
картопляна міль
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів (насіннєві посіви)
6.
Бомбардир, 70% в.р.п. (іміда-
клоприд, 700 г/л), ф. Хімікел
Агро, Україна
0,045-
0,050
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше одного
разу
7.
Бульдок, 2,5% к.е. (бета-цифлу-
трин), ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,25
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше одного
разу
8.
Ван гекс, 6% мк.с. (гамма-
цигалотрин, 60 г/л), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
0,07
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше одного
разу
9.
Вектор, 20% в.р.к
(імідаклоприд, 200 г/л), ф.
Агробізнеспром, Україна
0,20-0,25
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше одного
разу
10.
Волатон 500, 50% к.е.
(фоксим), ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
1,0-1,5
колорадський
жук, картопляна
міль
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів
11.
Данадим, 40% к.е. (диметоат)
ф. Кемінова Агро, Данія
2,0
попелиці,
картопляна міль
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
(насіннєві посіви)
12.
Даптоп, в.г. (клотіанідин, 160
г/кг), ф. Сумітомо, Японія,
ф. Калліоп, Франція
0,080-
0,095
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше одного
разу
13.
Децис, 2,5% к.е. (дельта
метрин), ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,2
колорадський
жук,картопляна
міль
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів
14.
Дурсбан 48% к.е. (хлорпіри-
фос), ф. Доу Агро Сайенсіс,
США
1,5
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів
15.
Золои, 35% к.е. (фозалон),
ф. Кемінова, Данія
1,5-2,0
колорадський
жук,картопляна
міль
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів
16.
Каліпсо 4808С, к.с.
(тіаклоприд, 480 г/л), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,1-0,2
колорадський
жук, попелиці,
трипси
Обприскування в період
вегетації не більше одного
разу
17.
Карате, 5% к е. (лямбдацигало-
трин), ф. Сингента, Швейцарія
0,1
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
479
Закінчення таблиці 8.8
18
Кшмікс 5КЕ (бета-ципермет-
рин, 50 г/л), ф Агро Кемі,
Угорщина
0,15-0,2
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
19
Конфщор, вр к {шідаклоприд,
200 г/л), ф Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,2-0,25
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше одного
разу
20
Конфідор Максі, в г (іміда-
клоприд, 700 г/л), ф Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,045-
0,050
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше одного
разу
21
Маршал, 25 % к е
(карбосульфан, 250 г/л),
ф ФМСі, США
0,75-1,0
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації виключно при
використаннівисокогреб-
невого методу вирощування
22
МоснІлан, р п (ацетамшрид,
200 г/л), ф Ніппон Сода, Японія
0,02-0,025
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше одного
разу
24 Номолі, 15% к е (тєфпубеи-
зурон), ф БАСФ, Німеччина
0,15
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
24 Очайт 570, 57% к е
(пропарпт), ф Кромптон, США 0,15
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше твох разів
25
Пілот 48% к е (хлоршрифос)
ф Гарма Кеміказ, Англія
1,5
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
26
Пірінекс, 40,8 к е
(хлоршрифос), ф Мактешим-
Аган, Ізраїль
1,5
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
27
По.іприн 200ЕС, ке
(циперметрин, 200 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
0,15
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
28.
Проаіро 1008Ц 10% вр к
(імідаклоприд 100 г/л), ф
Світязь, Україна
0,25
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше одного
раіу
29
Ратибор, 20% вр к (імідакло
прид, 200 г/л), ф Презепс,
Україна
0,15-0,20
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше одного
разу
30 Реї єні 25, 2 5% ке (фіпрошл)
ф БАСФ, Німеччина
0,050- 0 060
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше двох разів
31 Рімон, к е (повалурон, 100 г/л),
ф Мактешим-Аган, Ізраїль
0,25-0 ЗО
колорадський
жук
Обприскування в період ве
гетації не більше 1-го раз\
32
Соне і 10% ке (гексафлуму-
рон), ф Доу Агро Сайенсіс,
США
0,2
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не бпьше двох
разів
33
СумІ-Альфа, 5% к е (енфеїь
валерат), ф Сумітомо Кемікл,
Японія
0 25
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів
34 Фасіак, 10% ке (альфаципер
метрин), ф БАСФ, Німеччина
0,07-0,1
колорадський
ж>к
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів
35
Ф’юрі, 10% ке (зетаципер
метрип), ф ФМСі, США
0,07
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів
36
Циракс25%к е (циперметрин,
250 г/л), ф Юнайтед фосфорус,
ІНДІЯ
0,10-0,16
колорадський
жук
Обприскування в період
вегетації не більше двох
разів
37
Шерпа, 25% ке (ципермет
рин), ф Байср Кроп Саєнс,
Німеччина
0,10-0 16
колорадський
жук, картопляна
міль
Обприскування в період
вегетації не бтьш е двох
разів
480
л ук – регент, 2,5% к.е.; класу нікотиноїдів – конфідор, 20 % в.р.к.,
акт ара, моспілан, каліпсо; та класу ацетамідних – банкол, 50%
з.п. Ці препарати відмінні від попередньо зазначених інсектицидів
за унікальністю механізму дії, не реагують на високі температури
повітря, а низькі норми витрати знижують їх негативний вплив на
навколишнє середовище.
У середині 90-х років створено трансгенні сорти картоплі, що ма
ють загальну назву “Новий лист”, вегетативну масу яких не їсть жук.
Вони містять природний білок, що захищає рослини від шкідника.
Проте впровадження цих сортів справедливо обмежено до оста
точного встановлення їх нешкідливості для людського організму.
Існує багато народних методів і рецептів захисту рослин кар
топлі від колорадського жука, які можна використати на невели
ких площах. Частину з них наведено нижче, проте ефективність їх
не завжди висока, тому вказані народні методи обов’язково
потребують додаткової перевірки.
1. Березовий дьоготь (100 г) розводять в 10 л води і приготовленим
розчином обприскують рослини для знищення колорадського жука.
2. Картоплю обприскують розчином 0,5 л меляси у 10 л води.
3. Настояти декілька днів 1/3 відра полину гіркого на відро води.
4. На 10 л води додають 1/2 відра листків тополі і кип’ятять 15хв.На
стоюють 3 -4 дні, обприскують, і жуки мають пропасти надовго.
5. На 10 л кип’ятку додають 1 кг деревного попелу, настоюють добу і
добавляють ще відро води з розведеним господарським милом (40 г).
6. Зелену масу помідорів (1 кг) заливають відром (10л) теплої води,
настоюють 3-5 год. і додають 40 г мила.
7. Є дані, що значний ефект забезпечує обпилення рослин деревним
попелом.
8. У відро води всипають 100 г сухого гіркого перцю і варять впродовж
2-х годин. Потім додають у цей розчин трохи стружки господарського мила.
9. На відро води (10л) додають 200 г стрілок чи головок часнику, на
стоюють добу і перед обприскуванням додають 40 г мила.
10. На відро води дають 300 г полину, 3 стручки гіркого перцю, 100 г
молотого червоного перцю, 200 г трави болиголов, 200 г стебел часнику і
1/4 куска господарського мила. Настоюють цю суміш 12 год. і обробля
ють картоплю. Є дані, що 2 тижні жук не появляється на полі.
11. Подрібнений чистотіл (стебла, листя) варять 2 год. у відрі води і
настоюють 3 доби. Перед обприскуванням наполовину розводять водою.
481
12. Подрібнене листя кульбаби заливають водою і ставлять бродити на
10 днів, після цього проціджують і обробляють картоплю.
13. Рекомендується обприскувати соняшниковою олією – жук боїться
її запаху. На 10 л води дають 200 мл олії і 200 мл оцту.
14. Взяти 100 г листя грецького горіха, залити 2 л води, кип’ятити 5—10
хв. Розвести 200 г цього концентрату у 10 л води і обробити рослини.
15. Відро на третину заповнюють кропивою, заливають холодною во
дою, настоюють 3—4 доби і цим настоєм обприскують рослини.
Під час обприскування необхідно рівномірно і рясно зволожу
вати вегетативну масу картоплі.
Значної шкоди насадженням картоплі завдають личинки трав
невого хруща та жука-ковалика (дротяника).
Личинки травневого хруща після першої та другої зимівлі почи
нають під’їдати коріння в кущі, в бульбах вигризають круглі ямки
з нерівними краями (бульби можуть пошкоджуватись на 60-70%).
Личинки жуків-коваликів (дротяники) у молодих рослин картоплі
часто пошкоджують корені та кореневу шийку. Такі рослини в’януть,
відстають у рості, а іноді всихають. Також личинки пошкоджують і
бульби. Вони прогризають у бульбах м’якуш і роблять довгі нори. По
шкоджені бульби втрачають господарську цінність і часто загнивають
при зберіганні внаслідок потрапляння в м’якуш бактерій та грибів.
Для боротьби з личинками травневого хруща та жука-ковали ка бульби перед садінням обробляють препаратом престиж, 290
к.с. у нормі 1 кг/т бульб, який має інсектицидну дію.
• Збирання врожаю. Ранню картоплю збирають до настання
фізіологічної стиглості бульб.
Ранні сорти на насіння збирають у серпні, середньостиглі – в
кінці серпня – до 15-20 вересня, пізньостиглі – до 1 жовтня. При
зниженні середньодобової температури понад 7°С, різко збіль
шується пошкоджуваність бульб при збиранні.
За 10-15 днів до збирання картоплі скошують бадилля. Ґрунт
швидше просихає, бульби менше уражуються хворобами.
Бадилля можна знищити хімічним способом. Це знижує за
хворювання, сприяє зміцненню шкірки бульб, прискорює
фізіологічне дозрівання. На відміну від механічного скошування
бадилля, яке припиняє наростання врожаю бульб, при хімічному
482
Фото 8.3. Збирання картоплі
знищенні продовжуєть ся інтенсивний відтік
поживних речовин з ба
дилля в бульби, і цим
самим збільшується
врожайність. За 12-14
днів до збирання, кар
топлю обробляют ь
реглоном (2 л/га) або
препаратом баста
(З л/га).
При збиранні картоплі застосовують пряме комбайнування,
комбінований, роздільний способи. При комбайновому збиран ні застосовують потоковий (зразу на сортувальний пункт КСП-
15Б) або потоково-перевалочний способи (бульби зберігають в
тимчасових кагатах під соломою 2-3 тижні, а потім сортують і
засипають на зберігання).
Комбінований спосіб: збирають копачем-валкоутворювачем
УКВ-2 картоплю з двох рядків і укладають валок в 2 рядки на
ступні. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном ККУ-2
“Дружба”, Е-665.
Роздільний спосіб застосовують при високій вологості ґрунту.
Валки укладають не в міжряддя суміжних незібраних рядків, а на
попередньо викопані бульби. Таким чином комбайн ККУ-2 підби
рає викопану картоплю з двох, чотирьох або шести рядків.
Збирають картоплю і картоплекопалками: КТН-2В, КСТ-1,4А,
КСТ-1,4-2 (на грядах).
• Зберігання бульб. До часу закладання бульб на зберігання
значна частина їх (30^10%) пошкоджується. В середньому 18-
20% бульб пошкоджується при збиранні, 6% – при перевезенні,
8% – при сортуванні. Особливо сильно травмуються бульби при
надмірному застосуванні азотних добрив, або коли бульби ще мо
лоді, в холодну погоду. При зниженні температури від 13-15°С до
7-8°С механічні пошкодження збільшуються у 2-3 рази.
Для зниження втрат при зберіганні необхідно створити оптима
льний водно-повітряний і температурний режим, захистити від по
падання світла.
483
Оптимальною температурою в основний період зберігання є
1,5-2°С для ранньостиглих і близько 3-4°С для середньостиглих і
5-6″С для пізньостиглих сортів за відносної вологості повітря 6\5-
95%.
Перед засипанням насінних бульб на зимове зберігання їх
треба належно підготувати: просушити на сонці, а при можливо
сті озеленити, витримавши на світлі два дні. Соланін, який утво
рився під дією світла, пригнічує розвиток грибків і бактерій.
Потім проводять сортування бульб з видаленням нестандар
тних за розміром, уражених хворобами і пошкоджених механі
чно та шкідниками.
При зберіганні картоплі в картоплесховищах, останні за ЗО—
45 днів до закладання бульб дезінфікують розчином з розрахун ку 35 кг хлорного вапна на 100 л води або розчином формаліну.
За два тижні до завантаження насінної картоплі сховища білять
свіжегашеним вапном з розрахунку 2 кг на відро води з дода
ванням до розчину 100 г мідного купоросу.
У картоплесховищах з природною вентиляцією насінні бульби
зберігаються в засіках при висоті шару бульб 1,0-1,2 м для ран
ніх і 1,2-1,5 м для середньостиглих і пізньостиглих сортів. При
активній вентиляції картоплесховищ висота насипу в засіках може
збільшуватись до 3 метрів.
При зберіганні картоплі в кагатах їх обладнують системою
припливно-витяжної вентиляції, встановлюючи душники й венти
ляційні решітки над каналами. Постійні кагати роблять шириною
2 м і довжиною не більше 15-20 м з поглибленням в ґрунт не біль ше 20 см. Картоплю з перезволожених ділянок та в роки надмір
ного випадання опадів під час збирання, зберігають в тимчасових
і постійних кагатах за методом активної вентиляції. При цьому
способі зберігання, картоплю кагатують після відокремлення на
сортувальних машинах землі, рослинних решток, пошкоджених та
явно уражених і хворих бульб.
Мокру картоплю попередньо вентилюють до повного обсихан ня бульб. Потім картоплю вентилюють у режимі охолодження.
При цьому температура повітря, що подається вентилятором, не
повинна бути вище температури в кагаті.
Необхідна температура в кагатах підтримується закриттям і від
криттям душників та товщиною солом’яного і земляного накриттів.
484
ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ
РАННЬОЇ КАРТОПЛІ
В умовах західного Лісостепу Україничерез 60-75 днів після
садіння можна мати врожай бульб ранньої картоплі в межах 140—
150 кг з 0,01 га.
Для ранньої картоплі найпридатнішими є легкі піщані та супі
щані, а також суглинкові ґрунти. Проте вони повинні бути досить
родючими і не перезволоженими. Слід враховувати ту особливість,
що, крім загальної значної потреби картоплі в поживних речови
нах, ранні сорти починають їх інтенсивно використовувати значно
раніше. Через півтора місяця після садіння рослини ранньої кар
топлі починають цвісти. На цей час бадилля досягає найбільшої
маси, починається посилене бульбоутворення. Тому важливо дати
рослинам легкодоступні елементи живлення якомога раніше.
Бульби перед садінням пророщують. У завчасно пророщених
бульб прискорюються фази розвитку (з’явлення сходів, настання
бутонізації та цвітіння). Крім того, створюються оптимальні умо ви для формування листкової поверхні, що, в свою чергу, спри
чинюється до прискореного нагромадження врожаю, формування
його товарного вигляду, збільшення в бульбах вітаміну С.
При пророщуванні бульб на світлі під їх шкіркою нагромаджу
ються отруйні речовини, які негативно діють на мікроорганізми.
Як наслідок така картопля менше уражується хворобами після
висаджування.
Найпоширенішим способом пророщування бульб є світловий.
Він відносно простий і практично доступний кожному, хто хоче мати
ранню продукцію молодої картоплі. Для цього потрібні світло, те
пло і повітря. При цьому слід мати на 50-60 кг насінних бульб 1 м
2
площі. Оптимальна температура для пророщування —12-15°С
(допускається коливання від 8 до 18°С).
Садивний матеріал для пророщування в приміщенні розклада
ють на підлозі у 2-3 шари (товщиною в одну бульбу кожен) або в
ящиках з решітчастим дном (довжина 50-60 см, ширина 40-50 і
висота 12-15 см). Термін такого пророщування ранніх сортів 30-
40, середньостиглих 45-50 днів. Необхідно передбачити, щоб на
бульби рівномірно падало розсіяне світло, яке стримує ростові про
цеси і сприяє формуванню коротких і товстих паростків. Для рів-
485
номірності освітлення, насіння періодично переміщують з нижніх
шарів у верхні та навпаки. Цю роботу слід виконувати обережно,
щоб не обламати паростків. Важливою умовою пророщування є
відповідна вологість повітря у приміщеннях (85-90%). Зниження її
призводить до зайвої втрати бульбами вологи, підвищення актив
ності і поширення грибних та бактеріальних хвороб.
Бульби також пророщують у вологому середовищі. Для цього
використовують торф, перегній, тирсу. їх вологість слід підтриму
вати на рівні 75-80%. Температурний режим такий же, як при сві
тловому пророщуванні – 12-15°С. Прискорений розвиток рос
лин при цьому способі пророщування пояснюється тим, що в
бульбах створюється коренева система. Завдяки цьому рослини
швидше переходять на самостійне живлення, у коренях створю
ються специфічні сполуки, які необхідні для росту й розвитку сте
бел і листя. Крім того, коріння відіграє значну роль у мобілізації та
використанні фосфору бульб і переміщення його в стебла.
На дно тари насипають прогрітий до 12°С розпушений матері ал шаром 2-3 см. Потім кладуть бульби верхівковою частиною
вгору та засипають тим же матеріалом так, щоб шар над бульба ми не перевищував 2-3 см. Поверх першого шару в такому ж по
рядку кладуть другий і так до того часу, поки тара не буде запов
нена. Термін пророщування у вологому середовищі – 15-20 днів.
При цьому способі важливо простежити, щоб корінці й паростки
не переросли. їх довжина не повинна бути більшою від діаметра
бульби. Слід мати на увазі, що перерослі паростки й корінці лама
ються при вибиранні бульб для садіння.
При комбінованому способі бульби спочатку пророщують на
світлі до утворення міцних зелених паростків, а потім – у торфо-
крошці, перегної чи торфоперегної. Термін вологого пророщування
в даному випадку скорочується до 7-10 днів.
Найпростішими способами передсадивної підготовки бульб є
прогрівання в приміщенні (найчастіше в тарі) як без освітлення,
так і з його застосуванням. В останньому випадку бульби пере
важно пров’ялюють. Для цього протягом 5-15 днів їх витримують
тонким шаром у приміщенні чи навіть на відкритому повітрі за
температури 12-15°С.
Висаджувати ранню картоплю найкраще одночасно з сівбою
ранніх зернових. Поява вчасних і дружніх сходів обумовлюється
486
вирівняністю садивного матеріалу і глибиною його загортання.
Вона повинна бути в межах 5-7 см.
Значну увагу слід приділити густоті садіння. Адже загущене са
діння, особливо ранньої картоплі, вщіграє важливу роль: раніше почи
нається бульбоутворення, бульби раніше дозрівають, у них підвищу
ється вміст крохмалю. Цілком закономірно, що при загущеному садінні
дещо знижується врожай у розрахунку на один кущ, однак збір бульб
і запаси крохмалю на одиниці площі збільшується. Для західного ре
гіону України оптимальною густотою ранньої картоплі є 550-600 ку
щів на 0,01 га. Садити найкраще за схемою 70 х 20-25 або 60 х 25- 30 см. Великі бульби висаджують дещо рідше ніж дрібні.
У домашньому господарстві картопля садиться переважно вруч ну за допомогою лопати чи сапки. Як правило, після такої роботи
площа залишається рівною. Заслуговує на увагу висаджування бульб
у завчасно заправлені добривами нарізані гребені. У таких умовах
грунт краще прогрівається і, як наслідок, швидше з’являються схо
ди. З цією метою також засаджену площу накривають поліетилено
вою плівкою. Можна взагалі вирощувати ранню картоплю під нею.
Для цього пророщені бульби ранніх сортів розкладають за маркер
ною лінією на поверхні добре обробленого високородючого ґрунту і
зразу ж накривають плівкою, під якою з часом створюються спри
ятливі умови для росту і розвитку рослин та формування врожаю.
Найкраще покрити рядки
ранньої картоплі після садіння
поліетиленовою плівкою, агрово-
локном. Добрі наслідки дає зви
чайне накриття поля після садін ня торфокрошкою чи перегноєм
шаром 1-3 см.
Догляд за насадженнями ран
ньої картоплі такий самий, як і піз
ньої. Проте, враховуючи, що при
ранній вигонці коротший веге
таційний період, слід своєчасно і
якісно прополювати і підгортати
рослини. Це має вирішальне зна
чення для формування високого
та якісного врожаю.
487
Фото 8.4. Цвітіння картоплі
Збирати ранню картоплю починають ще до її визрівання, оскіль ки чим раніше реалізують продукцію, тим більший попит вона має.
Товарними картоплинами вважають ті, величина яких за най
більшим діаметром становить не менше 3 см і маса – ЗО г.
Скошувати бадилля на ранній картоплі перед копанням основ
ної продукції можна не раніше, як за один день. Адже недозрілі
бульби збирають в той час, коли врожай щоденно інтенсивно на
ростає. Тому щодня викопують стільки картоплі, скільки можна
реалізувати впродовж 1 -2 днів після збирання.
Для ранньої вигонки рекомендують такі сорти картоплі: Кобза,
Посвіт, Зов, Краса, Божедар, Бородянська рожева та ін.
Щоб одержати урожай ранньої картоплі 10-20 червня, необхідно
покласти на пророщування бульби ранніх сортів в середині березня.
• Вирощування картоплі на торфових ґрунтах. Вирощуван ня картоплі на торфовищах дозволяє оздоровити садивний матері
ал, підвищити його врожайні якості. Бульби, вирощені на торфових
ґрунтах, дають на мінеральних ґрунтах урожай на 35-50 ц/га біль
ший, ніж насіннєві бульби, одержані з мінеральних ґрунтів.
Кращими попередниками є: на слаборозкладених низинних тор
фах Полісся – озимі зернові культури і льон; на сильнорозкладених
– багаторічні трави; у лісостепових районах – багаторічні трави.
Після збирання попередника поле орють на глибину 27-30см.
Через 10-14 днів після появи сходів бур’янів проводять поверхне
вий обробіток, використовуючи для цього важкі борони, культива
тори, дискові знаряддя. Таким чином можна знищити 3-4 хвилі
пророслих бур’янів.
Весною поле боронують. Садять картоплю дещо пізніше, ніж
на мінеральних ґрунтах, при досягненні температури ґрунту на гли
бині 12 см не менше 8-9°С. Густота садіння для товарних посівів
60-65 тис. кущів на 1га, насінних – 70-90 тис./га.
Азотних добрив не вносять. Під оранку використовують фос
форні і особливо калійні добрива (Р60К,20150).
Догляд за посівами такий же, як і на мінеральних ґрунтах.
Вирощування картоплі на торфових ґрунтах пов’язане з пев
ним ризиком. її можуть пошкодити пізні приморозки у фазі бутоні
зації. Рослини чорніють і не формують урожаю бульб.
488
• Вирощування картоплі на грядах. Цей спосіб вирощування
картоплі забезпечує кращий водно-повітряний режим. Гряди
повільніше, ніж гребені, зволожуються і пересихають. Краще бо
ротися з бур янами методом присипання грунтом. Коренева си
стема при міжрядних обробітках менше пошкоджується. Та
ким способом рекомендується вирощувати картоплю на
легких супіщаних, а також на перезволожених ґрунтах.
Восени проводять глибоку оранку, створюючи добрі передумо ви для розвитку кореневої системи і наростання бульб. Глибока оран ка (27-30 см) полегшує комбайнове збирання. Передпосівний обробі
ток ґрунту проводять переобладнаним культиватором КРН-4,2 з
нарізанням гребенів і одночасним внесенням добрив (рис. 8.4).
Локальне внесення сипучого гнойового компосту проводять
переобладнаним РОУ-6 на поверхню між гребенями. При розпу
шенні основи гряди на 30-40 см одночасно вносять аміачну воду.
Садять саджалкою КСМ-6, переробленою за схемою 110×30 см,
або саджалкою СКМ-ЗА (рис. 8.5).
У гряді висаджують два рядки на відстані 25-30 – до 40 см.
Між бульбами в рядку відстань 40-60 см. Глибина садіння 8-10 см.
Ширина міжрядь -140 см. Бульби повинні мати 80-120 г. По центру
гряди навесні проводять глибоке розпушування (щілювання) на
глибину 45-60 см.
Догляд звичайний. Якщо поле забур’янене, то проводять декіль ка міжрядних обробітків, поступово присипаючи бур’яни в міру їх
Рис. 8.4. Схема нарізки гребенів, локального внесення добрив і передпосадкового
розпушування-щілювання гряд на важких грунтах
і – гребінь, 2 – мінеральні добрива, 3 – рідкі азотні добрива в аміачній формі,
4 – розпушувач, 5 – органічні добрива.
489
Рис 8 5 Схема садіння картоплі
1 – гряда 2 – мінера теж добрива 3 органічні добрива 4 – рідкі азотні
добрива в аміачній формі 5 – бульба картат і
відростання В умовах чистого від бур’янів поля обробляють за
“голландською технологією”, тобто після появи сходів висотою 5- 6 см, гряду остаточно формують шнековим підгортачем (рис 8 6)
Норма садіння 30-35 – 45-50 тис бульб на 1 га
Для грядової технологи потрібна така техніка
1 КРН-4,2 – замість тукових банок ставлять бункер для ло
кального внесення добрив і формування гряд
Рис 8 6 Схема міжрядного обробітку картоплі дисково лаповим (а) і
шнековим кучьтиватором окучником (б)
1 – гряда 2 – бутьба кіргоплі 3 підгортаючий диск 4 – птоско ріжуча тапа
5 – підкопуючий темни 6 – шнек
490
2 Розпушувач-щільовач для передпосадкового розпушення
гряди і шсляпосадкового розпушення міжрядь
3 Саджалка, переобладнана на 110×30 см
4 Культиватор дисково-лаповий для міжрядного обробітку
картоплі на грядах Міжряддя обробляються широкими (520 мм)
лапами, а гряда формується дисками (рис 8 6а)
5 Культиватор шнековий, формує гряди активними робочими
органами у вигляді шнеків-лопатей правої і лівої навивки
• Вирощування картоплі за голландською технологією. Тех
нологія забезпечує врожайність 400 ц/га і більше Необхідно до
тримуватись чергування культур у сівозміні, повертатись на одне
і те ж поле не раніше, ніж через 4 роки Вміст іумусу в ґрунті не
нижче 2% Органічні добрива (40-50 т/га) вносяться під попере
дник або перед зяблевою оранкою Норма внесення мінеральних
добрив висока N
100 140 120 150 180 ” 0
Навесні важкими боронами (БЗТС-1,0) закривають вологу
Перед садінням ґрунт обробляють вертикальною фрезою
(КВФ-2,8, КВФ-4, КФГ-3,6) на глибину 10-12 см Ці агрегати
за один прохід добре розпушують ґрунт, вирівнюють і прикот
ковують поверхню
Насіння в Голландії використовується менших розмірів –
35-55 мм На 1га висаджують 45-50 тис бульб, або приблизно 2,5 т/
га Відстань між бульбами 22-24 см, ширина міжрядь – 75 см За
гортається насіння мілко на глибину 6 см, бо пізніше на гребінь на
сипається ґрунт Важливо, щоб бульби знаходились на однаковій
глибині, що сприяє
одночасній появі схо
дів і дружному утво
ренню стебел На 1
га має бути 300 тис
стебел
Догляд за посіва ми полягає у форму
ванні (підгортанні)
гребенів за допомо
гою фрези КФМ-2,8
Насипається шар
491
розпушеного ґрунту (5-6 см) і утворюється гребінь висотою до 25
см. Площина вершини становить 15-20 см, а висота ґрунту над
бульбами – 10-12 см. Формують гребені через 14-16 днів після
садіння, коли можна максимально знищити бур’яни.
Після створення розпушеного гребеня голландська технологія
ніяких механічних обробітків міжрядь не передбачає. Гербіциди
при необхідності вносять тільки під середньостиглі і пізньостиглі
сорти. Насипання ґрунту дозволяє ранньостиглим сортам само
стійно перемогти бур’яни. Бур’яни виходять на поверхню тільки в
другій половині вегетації, після цвітіння картоплі.
Отже, крім обов’язкового дотримання всіх агротехнічних вимог,
основна перевага голландської технології полягає в тому, що зменшу
ється кількість міжрядних розпушувань (а отже, і пошкодження коре
невої системи), створюється розпушений гребінь (а не запресований,
що одержуємо при використанні лап-підгортачів) і кращі умови для
наростання бульб.
Під час вегетації посіви обробляють від шкідників і хвороб.
На насінних ділянках при досягненні у 70-75% бульб розмірів са
дильних фракцій проводять десикацію реглоном. Через два тижні,
коли в бульб огрубіє і зміцніє шкірка, урожай збирають. Для захисту
від травмування бульб, всі робочі органи агрегатів покриті гумою.
• Картопля на чіпси. У світі переробка картоплі є надзвичайно
розвинена. Чіпси – це тонкі (завтовшки 1,0-1,27 мм) картопляні
скибочки діаметром 35-45 мм. Вміст води в чіпсах становить
2%, олії – близько 30%.
Для одержання чіпсів високої якості необхідно, щоб бульби відпо
відали певним вимогам щодо розміру, форми, щільності, глибини за
глиблення вічок, вмісту сухої речовини, редукованих цукрів (табл. 8.9).
Так встановлено, що бульби з вищою об’ємною масою дають
більший вихід чіпсів при меншій витраті олії. Для виробництва 1 кг
чіпсів потрібно 4—5 кг картоплі.
Для збільшення виходу чіпсів вміст сухої речовини повинен бути
якомога вищим, не менше 20%.
Вміст редукованих цукрів вище допустимої норми викликає
потемніння м’якуша при смаженні.
Кращі сорти, що відповідають основним характеристикам для
виготовлення чіпсів – це Зарево, Дзвін, Фантазія, Сатурна, Карлет-
492
Таблиця 8.9 – Вимоги до бульб для виготовлення чіпсів
Діаметр,
мм
Форма
Питома вага,
г/см’
Заглиблення
вічок,
мм
Вміст сухої
речовини,
%
Вміст
редукованих
цукрів, %
сирої маси
Вміст
крохмалю,
%
40-65
кругла або
овально-кругла
1,080-1,105 <1,7 20-25 <0,25 >15
та, Леді Розета. Для виробництва чіпсів використовують сорти, які
мають гармонійне поєднання зазначених вище властивостей.
Агротехніка вирощування картоплі для виробництва чіпсів має
деякі особливості. Вони зумовлені високими вимогами до якості
бульб. Бульби не повинні бути пошкоджені шкідниками (дротяник,
личинка травневого хруща, медведки), хворобами (фітофтора,
мокра, суха кільцева гниль, плямистість), механічно (при збиран
ні, транспортуванні).
Тому обов’язковою умовою агротехніки є вибір такого попере
дника у сівозміні, що запобігає розвитку хвороб та шкідників. Най
кращими попередниками для чіпсової картоплі є озимі зернові
(жито, пшениця). Після цих культур поле рано звільняється, що
дає змогу провести боротьбу з бур’янами, нагромадити в ґрунті
поживні речовини.
Ефективним є вирощування сидеральних культур. Післяжнивні
посіви редьки олійної, гірчиці білої, суріпиці, ріпаку дають 100—
200 ц/га і більше зеленої маси, яку необхідно приорати у жовтні.
Це покращує структуру ґрунту, сприяє знищенню нематоди та ін.
Система удобрення чіпсової картоплі майже не відрізняється від
удобрення при вирощуванні продовольчої картоплі. Проте є більш
жорсткі вимоги до вмісту хлору в мінеральних добривах (калійна
сіль, хлористий калій). Потрібно використовувати калімагнезію.
Особливе значення мають органічні добрива, так як при вне
сенні тільки мінеральних добрив знижується вміст сухої речовини,
а використання органіки нормалізує вміст сухих речовин.
Обов’язковим для одержання якісної чіпсової картоплі є внесен ня мікроелементів. Для підвищення крохмалистості бульб прово
дять позакореневе підживлення 1-2% водним розчином сульфату
марганцю (400 л/га), а щоб запобігти ураженню бульб паршею,
необхідно внести позакоренево 1-1,5% водний розчин борної кис
лоти (400 л/га). Ефективним є внесення кристалонів.
493
Садивний матеріал обов’язково повинен бути протруєний. Якщо
є небезпека ураження бульб ґрунтовими шкідниками, обов’язково
протруйник повинен мати також інсектицидну дію.
Садіння бульб повинно проводитись в оптимальні строки. При
передчасному садінні частина висаджених бульб загниває, нарост ки уражуються ризоктонією. На висаджених бульбах можуть утво
рюватися дітки.
Садіння в перезволожений, непрогрітий ґрунт – головна причи на зрідження сходів. При недостатній густоті сходів збільшиться
фракція бульб діаметром понад 65 мм, що є небажаним для виро
бництва чіпсів. Тому чіпсову картоплю потрібно садити не раніше,
ніж коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне 8°С.
Густота садіння повинна бути диференційованою залежно від
стеблеутворючої здатності сорту. Мінімальна кількість стебел
на 1 га повинна становити 200 тис. Догляд за насадженнями зага
льноприйнятий. Є підвищені вимоги до рівня забур’яненості. Не
допускається запирієння насаджень, так як пирій пошкоджує бу
льби, що є недопустимо для чіпсової картоплі.
Більшість чіпсових сортів є не фітофторостійкими. Тому захист
від хвороб потрібно проводити кожні 10-12 днів від початку появи
грибкових хвороб.
Перед збиранням обов’язковим є знищення бадилля подрібню-
вачем або хімічним способом (реглон 2-2,5 л/га, хлорат магнію 25- 30 кг/га). Після цього залишають бульби на 5-6 днів для дозрівання.
Збирають бульби за температури ґрунту не нижче 8°С. Цс обу
мовлюється тим, що за температури нижче 8°С зростає вміст ре
дукованих цукрів.
При збиранні та перевезенні бульб треба запобігати їх травму
ванню. Дуже важливо, щоб під час збирання бульби не пошкоджу
вались механічно, не обдирати шкірку. Якщо нехтувати цими ви
могами, значно збільшується частка втрат урожаю внаслідок
передчасного загнивання.
Оскільки температура зберігання чіпсової картоплі (8°С) дещо
вища, ніж продовольчої (2-6°С), то закладання пошкоджених бульб
на зберігання не допускається. Взагалі чіпсову картоплю можна
закладати на зберігання тільки в спеціальних картоплесховищах,
обладнаних комп’ютерним контролем режиму температури (8°С)
та вологості (80-90%).
494
Таблиця 8.10 – Технологічна схема вирощування картоплі.
Урожайність 300-400 ц/га. Площа 1 га
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних
ресурсів: пальне, добрива,
отрутохімікати та ін.
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1.
Внесення азотних добрив, N10 на
1 т соломи
га 1 25 1 МТЗ-80 + МВД-900 Аміачна селітра 1ц=100 грн.
4 л х 3 грн. = 12 гри.
10 133
2.
Лущення стерні, загортання
соломи на 0-12 см
га 1 20 2 Т-150-К +БДТ-7 15 л х 3 грн. = 45 грн. 10 67
3.
Сівба сидератів, редька олійна,
початок серпня
га 1 15 2 МТЗ-80 + СЗ-3,6 5 л х 3 грн. = 15 грн.
Насіння 15кг х 2грн.= 30 грн.
20 67
4.
Перевезення, навантаження і
внесення мінеральних добрив
А. Амофос №4Рі5б) – 3 цнт
Б. Калімагнезія (Кно>- 5 цнт
ц
ц
ц
8
3
5
25
25
2
1
1
Транспортний засіб
ПЗ-0,8 х 2 рази
МТЗ-80 + МВД-900
МТЗ-80 + МВД-900
Перевезення – 40 грн.
8 л х 3 грн. = 24 грн.
амофос – 450 грн.
калімагнезія – 350 грн.
20
20
20
928
5.
Оранка на Ь=27-30 см
початок жовтня
га 1 5 5 Т-150 + ПН-5-35 25 х 3 грн. =75 грн. 60 140
Разом по осінньому циклу робіт 14 1141 180 1335
б. Весняна культивація га 1 15 2 Т-150К + КПС-4 15 л х 3 грн. = 45 грн. 10 57
7. Підготовка садивного матеріалу т 3
– 25 перебирання вручну
– 25
8.
Навантаження, перевезення бульб
до агрегату
т 3 – 3 ГАЗ-САЗ-53Б 5 л х 3 гри. = 15 гри. 20 38
9.
Перевезення, навантаження і
внесення мінеральних добрив
В. Аміачна селітра (N136)
ц
Ц
4
4 25
2
1
Транспортний засіб
Навантажувач ПЗ-0,8
МТЗ-80 + МВД-900
Перевезення – 30 грн.
4 л х 3 грн. = 12 грн.
селітра4цх 100грн.=400 грн.
20
20
485
Одиниця виміру
Обсяг робіт
Норма виробітку
Тарифна ставка,
грн/га
Амортизація та
непередбачені
ви фати, грн.
Всього витрат по
виду робіт, грн.
Продовження табл. 8.10
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
10.
Садіння бульб гребеневим
способом з одночасним
протруюванням
га 1 7 5 МТЗ-80 + КСМ-4
15 л – 3 гри. 45 грн.
протруйник престиж – 400 грн
вартість 3 т бульб = 3000 грн.
50 3500
11.
Розпушення з нагортанням
гребенів для знищення першої
хвилі бур’янів
га 1 12 3 МТЗ-80 + КФГ-2,8 10 л х 3 грн. = ЗО грн. 10 43
12.
Розпушення з нагортанням
гребенів після появи СХОДІ В
картоплі (1-2 см)
га 1123 МТЗ-80 + КФГ-2,8 10 л х 3 грн. = ЗО гри. 10 43
13. Підвезення води 7 разів Ц 3 – 7 МТЗ-80 + ЗЖВ-1,8 2 л х 3 гри. х 7 – 42 грн. 35 84
14. Обприскування проти бур’янів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. = 9 гри.
тітус (50 г/га) + зенкор
(200 г/га) = 150 грн.
5 168
15.
Обприскування проти
колорадського жука
га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. = 9 грн.
інсектицид: банкол, актара,
конфідор, моспілан, регент
та ін. (в середньому 35 грн.)
5 53
16
Перше обприскування проти
хвороб (альтернаріоз,
фітофтороз), профілактичне
перед змиканням рослин в рядках
га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. = 9 грн.
контактний фунгіцид: літай
М-45, сапкоцеб, купроксат,
хлорокис міді, полікарбацин
та ін. (в середньому – 125
грн.)
5 143
17.
Друг е обприскування проти
хвороб (фітофтороз) через 7-10
днів після першого
га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. •= 9 грн.
контактний з локальною
системною дією: курзат Р,
танос, оксіхом (в середньому
– 154 грн.)
5 172
Закінчення табл. 8.11.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
18.
Трете обприскування проти
хвороб через 8-12 днів після
другого і одночасно проти
колорадського жука
га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. = 9 грн.
контактно-системний
фунгіцид: ридоміл Голд,
акробат, татту та ін. (в
середньому – 190 грн.)
інсектицид: бапкол, актара,
конфідор, моспілан, регент
та ін. (в середньому 35 грн.)
5 243
19.
Чет верте обприскування проти
хвороб через 10-14 днів після
третього
га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. = 9 грн.
контактно-системний
фунгіцид: ридоміл Голд,
акробат, татту та ін. (в
середньому – 154 грн.)
5 172
20.
П’яте обприскування проти
хвороб через 10-14 днів після
четвертого
га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
3 л х 3 грн. = 9 грн.
контактний фунгіцид:
хлорокис міді, купроксат,
танос, курзат Р та ін. (в
середньому- 154 грн.)
5 172
Разом по циклу робіт з догляд у за посівами 79 510 9 2 10 5398
21. Скошування бадилля га 1 8 1 МТЗ-80+ КИР-1.5Б 15 л х 3 грн. = 45 грн. зо 76
22. Збирання картоплі комбайнами га 1 2 10 МТЗ-80 + ККУ-2А 25 л х 3 грн. – 75 грн. 100 185
23.
Відвезення картоплі до
сортувального пункту
т ЗО – 4 ГАЗ-САЗ-53 20 л х 3 грн. = 60 грн. 10 74
24. Сортування картоплі т 30 –
1 КСП-15Б електроенергія – 70 грн. 50 121
Разом по збиранню картоплі 16 – 2 50 190 4 56
Разом по технології 109 – 650 0 5 80 7189
КОНТРОЛЬН І ПИТАННЯ
1. Вимоги картоплі до температури, вологи, світла та ґрунту.
2. Попередники картоплі.
3. Обробіток ґрунту під картоплю.
4. Система удобрення картоплі.
5. Назвати найкращі калійні добрива під картоплю.
6. Підготовка бульб до садіння.
7. Сорти картоплі.
8. Спосіб садіння і глибина загортання бульб.
9. Строки і густота садіння.
10. Обробіток міжрядь картоплі.
11. Хімічний метод боротьби з бур’янами.
12. Основні хвороби картоплі.
13. Фунгіциди для захисту посівів від ураження хворобами.
14. Захист картоплі від шкідників.
15. Збирання врожаю бульб.
16. Особливості зберігання бульб.
17. Вирощування ранньої картоплі.
18. Вирощування картоплі на грядах.
19. Особливості вирощування картоплі на чіпси.
20. Скласти технологічну схему вирощування картоплі.
ЗАДАЧІ
8.1. Картоплю посаджено з міжряддями 70 см та нормою 28 ц/га.
Встановити відстань між бульбами в рядку, якщо середня маса
їх становить 50 г.
8.2. На 1 м довжини рядка посаджено три бульби з середньою ма
сою 70 г. Міжряддя 70 см. Визначити норму садіння бульб.
8.3. На 1 м довжини рядка посаджено 4 бульби. З кожної бульби
виросте 4 стебла. Чи буде сформовано оптимальну густоту стеб
лостою, якщо оптимальна густота стебел 200 тис./га?
8.4. Визначити біологічну врожайність картоплі, якщо площа живлен ня однієї бульби 30 х 70 см. Всі рослини сформували по 4 стебла,
на кожному з яких є по три бульби середньою масою 70 г.
8 5. Картоплю висаджено за схемою 35 х 70 см. Скільки витрачено
садивного матеріалу на 1 га, якщо середня маса 1 бульби 65 г?
498
Цукровий буряк належить до головних цукровмісних рослин.
У коренеплодах міститься 17-18% цукру, а іноді 20% і більше.
Цукор в основному представлений вуглеводом сахароза
(С)2Н22Оп). Вона викристалізовується із соку рослин і зустріча
ється в природі в чистому виді. На відміну від сахарози, інші види
цукрів – глюкоза та фруктоза – рідко зустрічаються в значній
кількості у чистому вигляді. Вони знаходяться або в змішаному
стані, або в плодах і ягодах – і з ними вживаються в їжу. Так,
виноград нагромаджує понад 26% дуже цінного легкозасвоюва
ного виноградного цукру – глюкози. У підсушених виноградних
ягодах (ізюмі) вміст глюкози становить 64-71%.
Сахароза складається з молекул глюкози і фруктози і під дією фер
ментів в організмі людини гідролізується до цих складових елементів.
Цукор має високі смакові якості, швидко засвоюється організ
мом, відновлює його енергію і працездатність, позитивно впливає
на емоційний стан людини. Особливу цінність має цукор для відно
влення сил хворому, спортсмену, людині що зайнята важкою фізи
чною або розумовою працею. Він необхідний для нормального
функціонування печінки, мозку, живлення м’язів. У давнину його
використовували як ліки.
499
Людині потрібно 80-100 грамів цукру на добу, або 29-37 кг на
рік. Зловживання цукром викликає захворювання – діабет, гіпер
тонію, ожиріння, карієс зубів та ін.
Згідно останніх досліджень вчених, цукор відносять до загаль
новизнаних нешкідливих продуктів. Приблизно 50% цукру викори
стовується у харчовій промисловості, 30% – у хімічній та фарма
цевтичній, 20% – в інших галузях.
До хімічного складу коренеплодів входить 75% води і 25% сухої
речовини. Вміст окремих речовин залежить від місця вирощування,
технології, сорту тощо. Так, сухої речовини може бути від 16% до
26%, цукру – від 8% до 23%. До складу коренеплодів входять та
кож клітковина (2%), азотисті речовини (1,5%) і зола (0,7%). Вміст
сахарози сильно зменшується при високих, незбалансованих дозах
азотних добрив, ураженні хворобами. Крім того, азотисті речовини
утруднюють кристалізацію цукру і зменшують його вихід.
Цукровий буряк має високу кормову цінність. У 100 кг корене
плодів міститься 26 к.о., 1,2 кг перетравного протеїну, 0,5 кг кальцію
і 0,5 кг фосфору. За поживністю він переважає кормовий буряк у 2,2
рази. Проте цукровий буряк засвоюється ВРХ тільки на 40%, а кор
мовий буряк – на всі 100%. Тому згодовувати його худобі недоцільно.
При вирощуванні цукрового буряку з однієї площі практично
одержуємо два врожаї. Перший – коренеплоди, сировину для ви
робництва цукру; другий – корм для худоби у вигляді гички, жому,
меляси та ін.
Урожайність гички становить 30-50% від урожайності коре
неплодів, а в деяких випадках майже наближається до неї. У 1 ц
гички міститься 20 к.о. її використовують на зелений корм, для
виготовлення силосу, як зелене добриво. Приорана гичка с доб
рим повільнодіючим азотним добривом для наступних куль
тур, особливо зернових.
Жом є знецукреною стружкою коренеплодів. Свіжий жом в 1 ц
містить 8 кормових одиниць, а в 1 ц сухого жому є 85 к.о. Жом –
цінний корм для великої рогатої худоби. При врожайності буряку
300 ц/га, вихід свіжого жому становить 240 ц.
У мелясі міститься 77 к.о. Вона використовується як компо
нент при підготовці грубих кормів до згодовування. Виготовляють
з неї спирт, гліцерин, дріжджі та ін.
500
Цукровий буряк має велике агротехнічне значення. Глибока
оранка, внесення великих норм органічних і мінеральних добрив
покращують структуру ґрунту, підвищують його біологічну актив
ність. Після цієї просапної культури поле залишається чистим від
бур’янів, оскільки застосовуються агротехнічні і хімічні методи
боротьби з ними. Буряк є добрим попередником для більшості
культур у сівозміні. Найкраще після нього родить ярий ячмінь.
Відходи цукровиробництва дефекати використовують для зни
ження кислотності ґрунтів.
У Бразилії, яка не має достатньо нафти, але має багато цукро
вої тростини, цукор переробляють на газголь і використовують як
паливо, додаючи в бензин у пропорції 5 л бензину до 1 л газголю.
Цукровий буряк поглинає найбільше серед сільськогоспо
дарських культур вуглекислого газу (С02) і виділяє кисень (02),
що забезпечує значний екологічний ефект. З 1 га виділяється така
кількість кисню, що достатня для дихання 60 людей впродовж року.
Високе поглинання С02 запобігає створенню на планеті парнико
вого ефекту. За своєю позитивною дією на повітря і клімат 1 га
цукрового буряку прирівнюється 1 га лісу.
ІСТОРІ Я І ПОШИРЕНН Я
Найбільше цукру виготовляють із цукрової тростини (87,1 млн.
т, або 70%) і цукрового буряку (36,4 млн. т, або 30%). Можна оде
ржувати цукор із цукрового сорго, кукурудзи, цукрового клену та
ін. Цукрова тростина поширилась з Індії, де про неї згадується ще
декілька тисяч років тому. Якщо історія тростини губиться у тем
ряві віків, то цукровий буряк належить до молодих культур. Його
вік налічує лише 200 років.
До XVII століття буряки вирощували як листкові (мангольд) і
коренеплідні овочі. На кормові цілі почали вирощувати приблизно
з 1700 року.
У 1747 році німецький хімік А.С. Маргграф довів, що цукор з
буряків аналогічний тростинному. Лише у 1784 році його учень
Ф.К.Аккард розпочав досліди з селекції, розробки агротехніки ви
рощування і технології переробки буряку на цукор. Він з кормових
буряків відбирав білі форми. Зразок з білою м’якоттю, білою шкір-
501
кою, який лише головкою виступав з грунту виявився найбільш цук
ристим. Сенсаційні повідомлення заполонили Європу – звістка про
буряковий цукор. Ця новина свого часу мала таку вибухову силу, що
дорівнювала б винаходу сьогодні культурної рослини, з допомогою
якої можна було б покінчити з монополією нафти. У 1802 році Ак-
кард одержав перший урожай чисто білого буряку з вмістом цукру
5-7%, який пізніше за місцем вирощування отримав назву сілезький
білий. З одної тонни коренеплодів він добув лише 30 кг цукру, тоді як
сьогодні вихід цукру досягає 140-160 кг і більше. У 1810 році вини
кла перша цукрова фабрика у Німеччині, у 1820 році – у Франції.
Термін “цукровий буряк” виник лише близько 1830 року, коли розши
рились посівні площі і з’явилися цукрові заводи.
Наприкінці 60-х років XIX століття німецьким вченим вдалося
підвищити вміст цукру у коренеплодах до 13-14%.
До 1824 року відносять будівництво першого цукрового заводу
в Україні, у м. Таращі Київської губернії. З того часу бурякосіяння
стало швидко розвиватися в Україні. Вперше в світі тут було ство
рено роздільноплідні форми цукрового буряку, що революційно
змінило технологію вирощування. Ще у довоєнні роки в Україні
зародився і набув масового поширення рух за одержання 500-цен-
тнерного врожаю. Україна була світовим лідером у буряківництві.
Посівна площа цукрового буряку у світі становить близько 8 млн.
га, з них найбільше – 18%, або 1,5 млн.га, раніше розміщувалося в
Україні.
На європейському континенті зосереджено понад 6 млн. га по
сівів, у Росії – 1,4 млн. га, Німеччині 0,6 млн. га (табл. 9.1).
Таблиця 9.1 – Вирощування цукрового буряку у світі
Країна
Посівна площа
Середня
врожайність
Виробництво
коренеплодів Країна
тис. га % ц/га млн. т %
Україна 1558 18 233 36.3 14,0
Росія 1460 17 213 31,1 12,0
Німеччина 574 6,6 415 23,8 9,2
США 560 6,3 440 24,6 9,5
Франція 459 5,3 650 29,9 11,5
Італія 278 3,2 497 13,8 5,3
Великобританія 170 2,0 470 8,0 3,1
Всього у світі 8660 100 300 260 100
502
У Франції вихід цукру з 1 га досягає 100 ц/га. В Україні в 1986-
1990 рр. з 1 га виробляли 30 ц цукру, а в 1998-1999 рр. – вихід
цукру знизився до 23 ц/га. Виробництво цукру з усієї площі змен
шилося за цей період з 4,9-5,2 млн. т до 2 млн. т на рік.
Урожайність цукрового буряку в країнах світу у 1996-2001 ро
ках подано в табл. 9.2.
Таблиця 9.2 – Урожайність цукрового буряку
у країнах світу, ц/га
Країна 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.
Данія 437,7 488,0 528,1 562,7 565,3 543,9
Франція 678,5 744.0 683,2 741,7 757,9 689,3
Бельгія –
Люксембург
625,1 683,3 569,4 702,8 583,6 552,1
Угорщина 395,9 376,8 419,7 445,5 344,6 665,5
Ірландія 457,0 510,2 498,5 506,5 488,8 531,3
Нідерланди 548,4 579,0 487,1 611,3 540,5 550,5
Польща 394,3 378,8 379,0 338,0 394,3 409,5
Австрія 589,9 584,1 668,2 683,7 592,2 567,1
Україна 182,6 175,8 173,8 156,3 176,8 181,6
Швеція 410,5 401,9 429,3 459,7 469,0 506,0
Весь світ 344,8 379,2 388,3 400,8 410,9 391,3
Для того, щоб вирощування цукрового буряку було прибутковим,
урожайність коренеплодів повинна бути не нижче 400 ц/га. Це дасть
можливість зменшити посівні площі в Україні до 0,8-1,0 млн. га і
виробляти 5,5-6,2 млн. т цукру.
Таблиця 9.3 – Виробництво цукрового буряку в Україні
Рік
Площа, млн.
га
Урожайність, ц/га
Виробництво
коренеплодів, млн. т
1991 1,56 233 36,3
1998 0,89 174 15,5
1999 0,90 156 14,1
2000 0,75 177 13,2
2001 0,85 183 15,6
2002 0,74 188 14,4
2003 0,67 200 13,4
2004 0,70 236 16,4
503
Існуючий стан справ у буряківництві України не відповідає ре
альним можливостям виробництва цукросировини, а посівні площі
та врожайність у період 1998-2002 рр. знизилися до критичної від
мітки (табл. 9.3).
Найбільше вирощують цукрового буряку у Вінницькій, Київсь
кій, Харківській, Тернопільській, Полтавській областях (табл. 9.4).
Таблиця 9.4 – Валовий збір цукрового буряку за регіонами
(тис. т)
Області 1985 р. 1990 р. 1995 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р.
Всього 38326 44264 29650 13199 15575 14452 13392
Вінницька 5437 5749 3981 1916 1911 2069 1728
Волинська 866 1168 597 486 644 555 572
Дніпропетровська 477 672 763 270 467 383 326
Донецька – – 157 37 56 50 39
Житомирська 1136 1300 975 388 466 460 524
Запорізька – 2 98 27 31 36 27
Івано-Франківська 665 665 427 202 268 179 140
Київська 3064 3261 2565 1216 1770 1820 1528
Кіровоградська 2502 2541 1898 642 740 750 640
Луганська – – 96 78 77 46 18
Львівська 1397 1597 924 401 404 422 422
Миколаївська 893 989 582 130 261 202 253
Одеська 922 873 524 214 272 248 224
Полтавська 3520 4625 2711 975 1120 1115 1033
Рівненська 1374 1639 763 431 480 437 424
Сумська 2272 2973 1658 773 778 706 839
Тернопільська 2716 3313 2011 1202 1572 1204 1102
Харківська 2304 2802 2510 1117 1170 1087 1221
Херсонська – – 81 25 58 52 46
Хмельницька 3000 3978 2369 1146 1257 901 788
Черкаська 4050 4097 2634 860 988 1005 859
Чернівецька 833 975 557 322 428 275 163
Чернігівська 898 1045 747 341 357 450 476
504
МОРФОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
Цукровий буряк-дворічна кульгура. У перший рік формується
розетка листків і коренеплід. На другий рік виростають стебла, на
яких розміщуються плоди.
Може спостерігатися відхилення від дворічного циклу розвит
ку. У холодну весну на першому році життя виростають квітконо
сні стебла. Це небажане явище має назву цвітушності. Корене
плоди таких рослин дерев’янисті з низьким вмістом цукру.
Частина коренеплодів, що висаджуються на другий рік для
одержання насіння, можуть не формувати пагонів. Такі рослини
називаються “впертюхами”. Наявність їх серед висадків-насінни-
ків знижує врожай насіння.
У перший рік вегетації виділяють такі фенологічні фази: сходи
(вилочка), перша пара справжніх листків, третя пара справжніх
листків, змикання листків у міжряддях. На другий рік – поява роз
етки листків, утворення стебел, цвітіння, достигання плодів.
Ріст рослин умовно ділять на 3 етапи. Тривалість кожного
орієнтовно 50 днів. На першому ростуть листки і коренева систе
ма. На другому відбувається інтенсивне розростання коренепло
ду. Для третього етапу характерні сповільнений приріст листків,
інтенсивне нагромадження цукру і збільшення маси коренеплоду,
яке продовжується у вересні і навіть у жовтні.
Цукровий буряк належить до родини лободових (СЬепоро-
аіасеае). Крім цукрового буряку Веіа уи1§агіз БаесЬагіїега, до цьо го виду належать буряк кормовий (В.у.уаг. егазза), буряк столо
вий (В.у.уаг. езсиїепіа) і буряк ЛИСТЯНИЙ (мангольд) (В.у.уаг. сісіа).
Коренева система – стрижнева, проникає на глибину до 2-
2,5 м і розгалужується в ширину (в одній площині) на 1,0-1,2 м. У
фазі 2-х листків головний корінь проникає на глибину до 30 см, у
фазі 4-х листків – до 40 см. У верхній частині головний корінь
потовщується і формує коренеплід, що складається з головки,
шийки, власне кореня і хвостика.
Листки буряка складаються з черешка і пластинки. Плас
тинки великі, суцільні, гладенькі чи гофровані. Всього за вегета
ційний період з листкових бруньок в центрі головки кореня вирос
тає 50-60 листків, спірально розміщених на головці кореня. Рослина
впродовж вегетаційного періоду постійно формує нові листки і ски-
505
дає старі. Індекс листкової поверхні вище 3,5 не дає користі, оскі
льки листки взаємозатінюються. Ураження листків хворобами, що
масово спостерігається в останні роки, призводить до втрати вро
жайності коренеплодів і зменшення цукристості.
Стебло у рослини формується на другий рік життя. Стебла
заввишки 80-150 см. їх формується на одному коренеплоді декілька
(від 1 до 10) у вигляді куща. На стеблах розміщуються листки і
квітки, що формують суцвіття – нещільний колос.
Квітки розміщені в пазухах листків по одній (однонасінні) або
групами (багатонасінні). У багатонасінних буряків квітки в процесі
росту зростаються між собою і утворюють клубочки (супліддя).
Плід – однонасінний горішок з товстим навколоплідником з
пористої дерев’янистої тканини. Навколоплідник разом з кришеч
кою плоду захищає насінину від механічних пошкоджень і неспри
ятливих умов зовнішнього середовища. Кількість плодів у клубо
чках коливається від 1 до 6. Вперше у світі в Україні були створені
однонасінні цукрові буряки, у яких клубочки не утворюються. Ви
користання однонасінних сортів і гібридів дає можливість обійтись
без затрат ручної праці при формуванні густоти рослин.
Для сівби використовують плоди.
Насіння розміщується в гнізді плоду, має буро-каштанову бли
скучу оболонку, яка щільно облягає зародок, зігнутий майже кіль
цем навколо перисперму, крохмаль якого є основним запасом по
живних речовин для молодої рослини. Зародок складається з двох
сім’ядоль, брунечки, підсім’ядольного коліна і зародкового корін
ця. Сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту (фаза вилочки), із
брунечки формується головка коренеплоду, із підсім’ядольного
коліна виростає шийка кореня, а зародковий корінець перет
ворюється у власне корінь.
БІОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Насіння цукрового буряку починає
проростати за температури ґрунту 4-5°С, але сходи з’являються
лише через 20-22 дні. Життєздатні сходи з’являються при 6-7°С.
За температури 10-12°С сходи з’являються через 12-14 днів, а за
15-17°С – через 7-8 днів. У фазі вилочки рослини чутливі до при
морозків і можуть пошкоджуватися при мінус 3-4°С. З появою
506
Таблиця 9.5 – Взаємозв’язок фаз росту, етапів органогенезу, коду ЕС,
закладання та формування органів рослин і вплив агрозаходів на продуктивність
Фенологічна фаза рост у
Етапи органогенез у за
Ф М Куперман
Які елементи
продуктивност і
можна змінити
Якими агротехнічними
заходами підвищується
продуктивність рослин
Фенологічна фаза рост у
Формування органів в
ембріональному стані
Які елементи
продуктивност і
можна змінити
Якими агротехнічними
заходами підвищується
продуктивність рослин
Рослини першою року ЖИТТЯ
Проростання 0 0
Польова
схожіст ь
Сівба насінням, що мас
лабораторну схожіст ь не
менше 90% , одноростковість
більше 95% , протруєння для
захист у від шкідників і хвороб
Суха насінина 01
Польова
схожіст ь
Сівба насінням, що мас
лабораторну схожіст ь не
менше 90% , одноростковість
більше 95% , протруєння для
захист у від шкідників і хвороб
Бубнявіння 0 2
Польова
схожіст ь
Сівба насінням, що мас
лабораторну схожіст ь не
менше 90% , одноростковість
більше 95% , протруєння для
захист у від шкідників і хвороб
Кінець бубнявіння, насіпева оболонк а
відкрита Дражована плівка лопнула
0 3
Польова
схожіст ь
Сівба насінням, що мас
лабораторну схожіст ь не
менше 90% , одноростковість
більше 95% , протруєння для
захист у від шкідників і хвороб
Поява зародкового коріння 05
Польова
схожіст ь
Сівба насінням, що мас
лабораторну схожіст ь не
менше 90% , одноростковість
більше 95% , протруєння для
захист у від шкідників і хвороб
Поява зародкового проростка 0 6
Польова
схожіст ь
Сівба насінням, що мас
лабораторну схожіст ь не
менше 90% , одноростковість
більше 95% , протруєння для
захист у від шкідників і хвороб
1. Сходи, поява проростків на поверхні
ґрунт}, фаза вилочки (сім’ядоль) 09 І
Кону с наростання
недиференщйований, у вигляді
плоского горбочка
Польова схо
жість, рівномір
ність сході в за
розвитком і роз
міщенням на
площі
Підготовка грунту до сівби,
загортання насіння на одн>
глибину, рівномірна відстань
між насінням, захист від
шкідників
Зародкові листки розміщені горизонтально
Перша пара справжніх листків мас розмір
головки шпильки
10
11 Диференціація зародкового
стебла і закладка пазушних
бруньок Основа конуса
наростання сильно
розширюється І
перетворюється у головку
коренеплоду
Формування
оптимальної
густоти рослин
Сівба на кінцеву густоту,
проріджування механізоване,
ручна проривка, знищення
бур’янів Першу пару справжніх листків добр е видно,
вона мас розмір горошини
і 1
11 Диференціація зародкового
стебла і закладка пазушних
бруньок Основа конуса
наростання сильно
розширюється І
перетворюється у головку
коренеплоду
Формування
оптимальної
густоти рослин
Сівба на кінцеву густоту,
проріджування механізоване,
ручна проривка, знищення
бур’янів
2. Два справжніх листки або перша пара
справжніх листків
12
11 Диференціація зародкового
стебла і закладка пазушних
бруньок Основа конуса
наростання сильно
розширюється І
перетворюється у головку
коренеплоду
Формування
оптимальної
густоти рослин
Сівба на кінцеву густоту,
проріджування механізоване,
ручна проривка, знищення
бур’янів
Код ЕС Код ЕС
№ етапу 1
о
0 0 Продовження табл 9 5
Чотир и справжні х листк и аб о друг а пар а
справжні х листкі в
1 4
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
П ят ь справжні х листкі в 1 5
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
3. Шість справжніх лисіків або третя нард
справжніх листків
1 6
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
С і м справжні х листкі в 1 7
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
Вісі м справжні х листкі в 1 8
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
Дев ять справжні х лисгм в 19
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
Почато к змиканн я рядкі в 10 % росли н
сусідні х рядкі в торкаютьс я одн а одно ї
3 1
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
3 0 % росли н сусідні х рядкі в торкаютьс я одн а
одно ї 3 3
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
4. Змикання рядків, більше 90% рослин
сусідніх рядків торкаються одна одної 3 9
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
5 Інтенсивне нлгромаїжеиня сухих
речовин, цукру
4 0 – 4 8
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
Буря к ма є оптимальн і розмір и тл я збиранн я 4 9
II Рослин и п а другом у етап і
органогенез у перебувают ь д о
кінц я вегетаці ї першог о рок у
Збільшенн я
площ і листкі в
фотоси п гетичп о
г о апарат у
Підвищенн я
врожа й пост і
цукристос т 1
Підживленн я азотним и добр и
вам и Боротьб а збу р янам н
шкідникам и хвороба\’ н
Дотриманн я оптимальност і
всі х агрозаході в
Рослини другого року життя
Почато к розтягуванн я головног о пагон а
коренеплі д у сховищ і 5 1
III
Витягуванн я конус і
наростанн я утворенн я ос і
суцвіття , сегментаці я ос і
головног о суцвітт я
I I I ета п наста є
п і д ча с
зберіганн я в
другі й полови ш
зим и
Головни й пап и розтяіпути н 5 2 III
Витягуванн я конус і
наростанн я утворенн я ос і
суцвіття , сегментаці я ос і
головног о суцвітт я
I I I ета п наста є
п і д ча с
зберіганн я в
другі й полови ш
зим и
Видн о закладанн я бокови х пагоні в п а
головном у пагон і
5 3
III
Витягуванн я конус і
наростанн я утворенн я ос і
суцвіття , сегментаці я ос і
головног о суцвітт я
I I I ета п наста є
п і д ча с
зберіганн я в
другі й полови ш
зим и
Боков і пагон и добр е видн о 5 4 IV Формуванн я квіткови х
горбочкі в
I V ^та п наста є
п і д ча с збер і
гапп я у березн і
Закінчення табл 9 5
Видно перші квіткові бруньки 55 V
Формування окремих квігок
диференціація квіткових
горбків
V етап настає
після садіння
Видно перші покривні листки квітки ще закриті 59 VI
Формування елементів квітки
ріст органів квітки Інтенсивно
росте квітконосний пагін
Перші квітки па нижній частині суцвіття відкриті 60 VII Ріст суцвіття і окремих квігок
Початок цвітіння, 10% квіток відкриті 61 VIII
Суцвіття і квітки досягають
остаточної о розміру
20% квіток відкриті 62
IX Цвітіння і запліднення
30% квіток відкриті 63
IX Цвітіння і запліднення
40% квіток відкриті 64
IX Цвітіння і запліднення
Повне цвітіння, 50% квіток відкриті 65
IX Цвітіння і запліднення
Завершення цвіпння 70% квіток відкриті 67
IX Цвітіння і запліднення
Кінець цвітіння, всі квітки відцвіли 69
IX Цвітіння і запліднення
Початок розвитку плодів, насіння видно 71 X
Отодсн ь зелений пліч шс пластичний
борошнисте тіло (перисперм) молокоподібне,
оболонка насінини світла
75 XI Наїромаджсння
пластичних
речовин Початок достигання оплодень – зелено
коричневий, насіннєва оболонка світла
81
XI Наїромаджсння
пластичних
речовин
Оплодень світ ю коричневий, насіннєва оболонка
бурамас характерний дтя сорту колір
85
XII
Припинення нагромадження
пластичних речовин
Повна стиглість, оплодень і насінина тверді
насіннєва оболонка мас характерний для сорту
колір
89
XII
Припинення нагромадження
пластичних речовин
Більшість листків пожовтіло 92
XII
Припинення нагромадження
пластичних речовин
50% тистків бурого кольору 95
XII
Припинення нагромадження
пластичних речовин
Рослина відмерла 97
XII
Припинення нагромадження
пластичних речовин
Зібране насіння 99
XII
Припинення нагромадження
пластичних речовин
першої пари справжніх листків сходи можуть витримувати зни
ження температури до мінус 8°С.
Восени перед збиранням рослини можуть витримувати
приморозки – 5°С. За температури нижче 6-8°С нагромадження
цукру в коренеплодах припиняється. Зібрані і неприкриті
коренеплоди пошкоджуються за температури – 2°С.
Незважаючи на здатність переносити приморозки, буряк є
досить теплолюбною культурою. Оптимальна температура для
росту і розвитку рослин 20-22°С. Зниження температури сповіль
нює ріст. Рослинам першого року вегетації необхідна сума
позитивних температур 2400-2800°С.
Цукровий буряк – жаростійка культура. У нього високий
максимум температур. Фотосинтез відбувається і за підвищення
температури до 40°С.
• Вимоги до вологи. Цукровий буряк вимогливий до вологи,
починаючи з перших днів життєдіяльності. Для бубнявіння і про
ростання насіння вбирає 150-170% води від маси клубочка. Цук
ровий буряк економно витрачає воду. Транспіраційний коефіцієнт
коливається від 240 до 400. Проте загальна витрата води з 1 га
велика, у зв’язку з формуванням значної кількості сухої органічної
речовини врожаю. Для утворення 1 тонни коренеплодів і такої ж
кількості гички за врожайності 40-50 т/га витрачається майже
80 т води.
Найбільше води витрачається під час інтенсивного росту коре
неплодів у липні-серпні. Нестача води в цей період призводить до
зниження врожайності і збільшення вмісту азоту в коренеплодах.
Згідно поділу вегетаційного періоду на три етапи (див. с.505), спів
відношення випарованої вологи буде таким: 1:9:3. Оптимальна во
логість ґрунту 60-80% НВ.
Відносно менше зниження врожайності у посушливих умовах
порівняно з іншими культурами, пояснюється сильно розвиненою
стрижневою кореневою системою, що проникає на глибину 2,5 м.
Використовуючи вологу з глибших горизонтів ґрунту, цукровий бу
ряк витримує тривалий період без дощу і може ефективно викори
стовувати пізні літні опади.
У дощові з хмарною погодою роки цукристість коренеплодів
зменшується.
510
• Вимоги до світла. Цукровий буряк – вимоглива до світла
рослина довгого дня. Інтенсивність нагромадження цукру в ко
ренеплодах залежить від кількості сонячних днів у другій половині
вегетації (серпень, вересень). Чим вища освітленість, тим краще
проходить синтез вуглеводів. Зменшення освітленості різко зни
жує урожайність і цукристість коренеплодів. Такі умови можуть
виникнути при загущенні рослин або при сильному забур’яненні
посівів.
Похмура погода спричинює збільшення вмісту низько
молекулярних азотистих сполук, що погіршує технологічну якість
коренеплодів, зменшує вміст цукру.
• Вимоги до ґрунту. Культура дуже вимоглива до родючос
ті грунту. Найкраще росте на родючих, глибоких, багатих органі
чною речовиною ґрунтах: чорноземи, темно-сірі опідзолені, дер
ново-лучні. Нижчий урожай формується на сірих та світло-сірих
опідзолених ґрунтах. За механічним складом кращі суглинкові ґру
нти. На бідних піщаних і дуже важких глинистих розвивається по
гано. Орний шар ґрунту повинен становити не менше 25 см.
Щільність ґрунту на чорноземах має становити 1,0-1,2 г/см3
,
на сірих і світло-каштанових – 1,2-1,3 г/см3, на дерново-підзолис
тих – 1,3-1,4 г/см3. Якщо щільність вища, рослини довго не до
стигають, а коренеплід при цьому деформується. Переущільнення
ґрунту і утворення плужної підошви знижує врожайність і призво
дить до роздвоєння коренеплодів.
Цукровий буряк не витримує високої кислотності, добре реагує
на вапнування ґрунтів. На кислих ґрунтах знижується засвоєння
магнію і фосфору, зростає негативний вплив вільних іонів алюмі
нію. Оптимальна кислотність – рН 6,5-7,5.
Цукровий буряк належить до солестійких культур. Його вико
ристовують для розсолення ґрунту.
511
ТЕХНОЛОГІ Я ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. Цукровий буряк дуже вимоглива культура до
попередників. Причому великий вплив на врожайність коренеплодів
мають не тільки попередники, а й культури, що вирощуються пе
ред попередниками. Раціональне розміщення цукрового буряку у
сівозміні-основа підвищення продуктивності культур сівозміни.
Найвищі врожаї коренеплодів у районах достатнього зво
ложення збирають, коли розміщують їх після озимої пшениці в
ланці з багаторічними бобовими травами одного року викорис
тання. Багаторічні бобові трави збагачують ґрунт азотом, орга
нічною речовиною, підвищують його родючість, сприяють очи
щенню полів від бур’янів. На посівах озимої пшениці є можливість
за допомогою гербіцидів другий рік поспіль тримати поле чис
тим від бур’янів.
Прикладом універсальної динамічної сівозміни може бути на
ступна: 1) конюшина, 2) озима пшениця, 3) цукровий буряк,
4) ярий ячмінь з підсівом конюшини.
Високі врожаї цукрового буряку можна одержати також в та
ких ланках сівозміни:
А. І) однорічні трави (вика, горох, овес); 2) озима пшени
ця; 3) цукровий буряк;
Б. 1) горох; 2) озима пшениця; 3) цукровий буряк.
У районах нестійкого зволоження найбільші врожаї цукро
вого буряку одержують у ланці зайнятий пар – озима пшениця –
цукровий буряк. Продовження строків використання багаторічних
трав більше одного року зменшує врожай озимої пшениці на 2—
З ц/га, цукрового буряку на 20-25 ц/га та призводить до скорочен ня площі зернових і до зменшення продуктивності сівозміни.
Небажаним попередником є озима пшениця, що висівається
після кукурудзи на силос, бо вона різко знижує врожай пшениці
(5-15 ц/га), а на наступний рік і цукрового буряку (40-80 ц/га).
У районах недостатнього зволоження цукровий буряк тре ба розміщувати насамперед після озимої пшениці у ланці з чор
ним, удобреним гноєм паром.
Зменшується врожайність коренеплодів, коли їх розміщують
після озимої пшениці, якій передувала озима пшениця чи інші сте
рньові попередники.
512
У районах достатнього зволоження і при зрошенні у просапній
сівозміні допускається насичення буряком до 25%, а в районах
нестійкого і недостатнього зволоження – до 20%.
Повторні посіви буряку на одному і тому ж полі спричинюють
“буряковтому” ґрунту, що обумовлюється нагромадженням шкід
ників, хвороб (нематоди, попелиці, гнилі, церкоспороз, пероноспо
роз та ін.). Беззмінне, монокультурне вирощування призводить до
зниження врожайності і цукристості навіть при внесенні гною і по
вного мінерального удобрення. У сівозміні цукровий буряк мо
жна вирощувати на тому ж полі не раніше, як на 4-й рік. При
зараженні ґрунту нематодою – через 5 років, а при сильному зара
женні – аж через 6-7 років.
Оздоровлюють поля від нематоди такі культури: жито, кукуру
дза, люцерна, льон, цибуля, деякі види конюшини. Не вирощують
цукровий буряк після культур, на яких може розвиватися немато
да: ріпак, суріпиця, гірчиця, капуста, редька та ін. Ці культури не
рекомендується включати в будь-яке поле сівозміни на повний
вегетаційний період.
Доцільно вирощувати перед цукровим буряком післяукісні по
сіви на зелене добриво, особливо за відсутності органічних доб
рив. Швидкорослі капустяні культури сприяють поширенню не
матоди. Проте, згідно з даними німецьких вчених, капустяні
можна використати як “уловлюючі рослини для нематоди”. Вони
прискорюють розвиток личинок нематоди, які поселяються у
кореневій системі, але не мають достатнього живлення. У таких
умовах живлення переважають нематоди чоловічої статі, а жі
ночі личинки відмирають, чим сильно скорочується популяція
нематоди.
Придатні для цього нематодостійкі сорти гірчиці білої, редьки
олійної, гречки. Завдяки вирощуванню стійких проміжних культур
у Німеччині уже багато років в окремих господарствах висівають
до 40% цукрового буряку у сівозміні.
За нестачі вологи і слабкого розвитку післяукісних культур їх
знезаражуючий ефект майже не проявляється.
Цукровий буряк – добрий попередник для ярих зернових, зер
нобобових. На рано зібраних площах у зоні достатнього зволо
ження в останні роки після нього розміщують озиму пшеницю.
513
• Основний обробіток ґрунту. Цукровий буряк формує основ ну частину врожаю в ґрунті, і є вимогливим до стану орного гори
зонту. Тому своєчасний і якісний обробіток ґрунту має надзвичай но велике значення для формування високого врожаю коренеплодів.
Основний обробіток ґрунту повинен забезпечити знищення бур’я
нів, покращення фітосанітарного стану, нагромадження і збереження
вологи, створення оптимальних агрофізичних умов для росту рослин.
Глибина орного горизонту має бути не менше ніж 25 см, щільність
ґрунту 1,0-1,4 г/см3
з доброю аерацією. Важливо якісно заробити
рослинні рештки, солому, внесені добрива. Найбільш поширені два
способи основного обробітку ґрунту – поліпшений і напівпаровий.
Поліпшений обробіток передбачає дворазове лущіння стерні.
Перше проводять дисковими лущильниками (ЛДГ-10) в два сліди
під кутом 30-45° на глибину 5-6 см. Якщо солома використовується
як органічне добриво та при пересиханні ґрунту, краще використо
вувати для першого лущіння важкі дискові борони (БДТ-3, БДТ-7,
БДВ-6). Це прискорює розкладання соломи, зменшується випаро
вування вологи, провокується проростання насіння бур’янів, зни
щуються або пригнічуються вегетуючі бур’яни.
Через 10-12 днів після першого проводять друге лущіння леміш
ними лущильниками (ППЛ-5-25, ППЛ-10-25) на глибину 12-14 см
в агрегаті з важкими боронами.
При появі бур’янів після лущіння їх знищують поверхневим
обробітком з допомогою боронування, культивації та ін. Після вне
сення органічних і мінеральних (фосфорних і калійних) добрив про
водять зяблеву оранку на глибину 28-32 см наприкінці вересня –
початку жовтня плугами ПЛН-5-35 і ШІП-6-35. Для поліпшення
якості зяблевого обробітку краще використовувати двоярусні плуги
ПЯ-3-35; ПНЯ-4-40, ПН-4-40.
Цукровий буряк дуже негативно реагує на веснооранку.
Ґрунт ні в якому разі не можна орати, якщо він перезволожений.
При цьому утворюється плужна підошва, ґрунт запливає, ущіль
нюється і рослини можуть поглинати поживні речовини і вологу
тільки з орного шару. Коренева система майже не засвоює їх з
підорного шару.
На важких ґрунтах орний шар поглиблюють за допомогою ґрун
топоглиблювачів на 37-40 см.
514
Поліпшений спосіб обробітку ґрунту найбільш ефектив
ний у районах нестійкого та недостатнього зволоження.
Напівпаровий обробіток ґрунту рекомендується засто
совувати у районах достатнього зволоження з вищою забу
р’яненістю полів. Він складається з лущіння стерні на гли
бину 5-6 см дисковими лущильниками в 2 сліди. Після внесення
органічних і мінеральних добрив поле орють на глибину 28-32 см
плугами з передплужниками в агрегаті з важкими боронами
(БЗТС-1,0), а в посушливих умовах – з котками ЗККШ-6, не пізні ше першої декади серпня.
При забур’яненні кореневищними бур’янами (пирій, гострець,
свинорий) спочатку лущать лемішними знаряддями на глибину 12- 14 см, щоб вивернути кореневища бур’янів на поверхню, пізніше їх
розрізають дисковими лущильниками, якими обробляють у 2-3
сліди. Оранку проводять при відростанні бур’янів.
Небажано перевертати наверх підорний горизонт, в якому міс
титься мало елементів живлення. Він має погану структуру. Це
веде до того, що молодий проросток буряка пригнічується і пога но росте, поки коренева система не проникне глибше малородю
чого шару.
У міру з’явлення сходів бур’янів виоране поле декілька разів
обробляють боронами або культиваторами для знищення нових
хвиль пророслих бур’янів.
У другій половині жовтня поле необхідно розпушити ча глибину
16-20 см плугами без полиць або плоскорізами. Одночасно можна
вносити аміачну воду. Напівпаровий обробіток зменшує забур’яне
ність на 30-50%, збільшує запаси вологи в ґрунті на 20-30 мм.
Важливо провести пізно восени щілювання на глибину 45-50 см
з допомогою щілювача ЩП-3-70.
При пізній оранці насіння бур’янів не встигає прорости і дає сходи
тільки навесні, забур’янюючи посіви буряку.
• Весняний обробіток грунту. Якщо поле добре вирівняне во
сени, то навесні перший обробіток, як тільки посіріють гребені,
розпочинають важкими боронами (БЗТС-1,0). Ґрунт у цей період
добре розсипається, тривалість такого стану 2-3 дні. Важливо пе
рший обробіток провести вчасно. Передчасне розпушування при-
515
зводить до залипання робочих органів Ґрунтообробних знарядь,
замазування поверхні ріллі, а запізніле спричинює засихання ґрун ту і утворення великих грудок. Якісніше ґрунт розпушується при
комплектуванні зчіпок СП-16, С-18 тощо в першому ряді важкими
боронами БЗТС-1,0, а в другому – посівними боронами ЗБП-0,6А.
Якщо поле невирівняне, то для якісного розпушення вико
ристовують два агрегати: перший укомплектований послідовно
двома рядами важких і посівних борін; другий шлейф-боронами
ШБ-2,5 в першому ряді і посівними боронами ЗБП-0,6А – в другому.
Обидва агрегати при мінімальному розриві в часі працюють під
гострим кутом до напрямку оранки. Якщо оранка неякісна, після
закриття вологи важкими боронами, поле вирівнюють
культиваторами КПС-4, АРВ-8,1.
Такий весняний обробіток запобігає втратам вологи, вирівнює і
розпушує поверхню ґрунту на глибину 2-А см, ущільнює насіннєве
ложе на оптимальну глибину (рис. 9.1). При цьому вирівняність
поверхні поля має бути такою, щоб при накладанні триметрової
рейки між нею і поверхнею ґрунту не було западин понад 3 см.
2-4 см.
Передпосівний обробіток ґрунту і сівба – це єдиний
технологічний комплекс. Розрив у часі між передпосівним
обробітком і сівбою має бути мінімальним – не більше півгодини.
Якщо сіяти пізніше, верхній шар ґрунту пересихає, що різко зменшує
польову схожість насіння.
516
Мстою обробітку ґрунту є розпушення зони загортання насіння
і збереження сформованої за зиму структури орного шару. Верхній
шар ґрунту розпушують на глибину 2-4 см, більше коливання
глибини недопустиме. Насіннєве ложе має бути твердим і
забезпечувати капілярне підняття вологи до насіння (рис. 9.2).
^.^ч^^ розпушени й ша р
** -?
•5 ?
і Щ V
А 1 ,\
ущільнени й ша р
ІШАЧ; \ ^^^ ^ ^ ‘
оптимальн е
насіннєв е лож е
дуж е глибок е передпос
івн е розпушуванн я – на
сінн я н е пророста є чере з
нестач у волог и
зруиновап а структур а
ґрунту , аб о ґрунтов а к і
р к а щ о утворилас я
внаслідо к рясни х дощі в
обробіто к
перезволоженог о
ґрунт у
Рис.9.2. Проростання насіння залежно від варіанту підготовки грунту
Сучасні ґрунтообробні знаряддя дозволяють підготувати ґрунт
для сівби цукрового буряку за 1-2 проходи. Передпосівний обробі
ток за допомогою “Європак 6000”, Компактора, Комбінатора ЛК- 4, Унімат, Україна-АПБ-6, АРВ-8,1-0,2 запобігає переущільненню
ґрунту, що спричинюється багаторазовими проходами однофунк-
цюнальних агрегатів. Комбіновані агрегати за один прохід
виконують понад чотири операції – вирівнювання, подрібнення
грудок, розпушення, ущільнення насіннєвого ложа. При настанні
фізичної стиглості ґрунту, поле до сівби цукрового буряку можна
підготовити за один прохід. Це є важливим елементом енерго
збереження і передумовою високоякісної сівби.
Головними помилками при передпосівному обробітку ґрунту
є надто ранній початок робіт при ще сирому ґрунті, надмірна
кількість робочих проходів через те, що окремі операції не
поєднуються в одному агрегаті, велика робоча швидкість
агрегатів, глибоке передпосівне розпушування.
Передпосівний обробіток ґрунту проводять під невеликим кутом
до напрямку сівби.
517
Не бажано використовувати для передпосівного обробітку
ґрунту просапні культиватори КПС-4; КПГ-4. Це призводить до
нерівномірності обробітку ґрунту, збільшенню втрат вологи, значної
гребенистості поверхні ґрунту, а в кінцевому результаті до значного
зниження польової схожості насіння.
• Підготовка насіння. Сорти. Урожайність коренеплодів зна
чною мірою залежить від якості насіння. Його готують до сівби
на насінних заводах. Насіння очищають, калібрують з виділен
ням двох посівних фракцій діаметром 3,5-4,5 см і 4,5-5,5 см. Піз
ніше насіння шліфують з частковим (5-30%) видаленням оплод
ня, що забезпечує вищу одноростковість та питому вагу насіння.
Останній етап підготовки насіння – інкрустація. На поверхню
наносять тонку плівку, що складається з плівкоутворюючої речо
вини, фунгіцидів, інсектицидів, стимуляторів, барвників. Це сприяє
захисту від шкідників і хвороб на початкових фазах росту.
Для підвищення якості сівби використовують дражоване на
сіння. Йому надають кулястої форми. Насіння покривається ша
ром органічної інертної маси, яка має гігроскопічні властивості і
містить поживні, стимулюючі і захисні речовини.
Необхідно враховувати, що для проростання дражованого на
сіння потрібно більше води, тому передпосівний обробіток ґрунту
має забезпечити достатню вологість насіннєвого ложа. Дражова не насіння висівають у перші строки сівби.
Для сучасних технологій використовують насіння з лабора
торною схожістю не менше ніж 90%, а одноростковість має бути
більше ніж 95%.
Зараз насіння продають не за масою, а за посівними одиниця
ми. Одна посівна одиниця містить 100 000 насінин. При висіві на
одному гектарі однієї посівної одиниці на 1 м
2
припадає 10 насінин,
а на один метр довжини рядка 4-5 насінин. Висівають 1,2-1,8 по
сівних одиниць, а інколи і більше.
У посушливих умовах, або при низькій культурі землеробства,
не варто використовувати дражоване насіння. Тут краще висівати
“голе” насіння.
Для захисту молодого проростка від ґрунтових шкідників і хво
роб, насіння обробляють протруйниками, які мають інсектицидну
518
і фунгіцидну дію. Це екологічно доцільний агрозахід, оскільки ви
користовуються менші норми пестицидів, зберігається більше ко
рисних ґрунтових організмів, порівняно з суцільним обробітком поля
пестицидами чи внесенням гранулятів у рядки. Протруюють на
сіння буряку такими препаратами (табл. 9.6.). Високу ефектив
ність проти ґрунтових і наземних шкідників має протруйник гаучо.
Таблиця 9.6 – Протруйники насіння буряку
Назва препарату, фірма,
країна
Норма
внесення,
кг, л/т
Особливості використання препарату,
шкідливі організми
1 2 3
Адіфур, 35 СТ т.п.с.
(карбофуран, 350 г/л),
ф. Сер-Італія, Італія
25-35 л/т
Проти комплексу ґрунтових і
надземних шкідників сходів. Обробка
насіння на насіннєвих заводах
Апрон ХЬ 350Р5, т.к.с.
(металаксил-М, 350 г/л), ф.
Сингента, Швейцарія
2,0 л/т
Коренеїд, пероноспороз.
Протруювання перед висіванням
Гаучо, 70% з.п.
(імідаклоприд), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
128,6 г на
100000
насінин або
60 кг на ! т
насіння
Комплекс ґрунтових і наземних
шкідників сходів. Передпосівна
обробка на насіннєвих заводах
Карбосан 350 СТ т.п.с.
(карбофуран, 350 г/л), ф.
Доу Аі~ро Сайенсіс, США
25-35 л/т
Комплекс ґрунтових і наземних
шкідників сходів
Космос 250, т.к.с.
(фшроніл, 250 г/л), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,1 л на
100000
насінин
Комплекс ґрунтових і надземних
шкідників сходів. Обробка насіння
перед висівом
Круізер 350 Г8
(тіметоксам, 350 г/л), ф.
Сингента, Швейцарія
10-15 л/т
Комплекс шкідників сходів. Обробка
насіння перед висівом
Максим ХЬ 035 Р8, т.к.с.
(флудиоксоніл, 25 г/л +
металаксил-М, 10 г/л), ф.
Сингента, Швейцарія
9 мл на
посівну
одиницю
Коренеїд. Передпосівна обробка
насіння на насіннєвих заводах
Превікур 607 СЛ, в.р.
(пропамокарб гідрохлорид,
722 г/л), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
4,0 л/т
Коренеїд. Передпосівна обробка
насіння в складі захисно-стимулюючої
композиції
Промет 400 С8, м.к.с.
(фуратіокарб, 400 г/л,
ф. Сингента, Швейцарія
30,0 л/т
Дротяники, звичайний буряковий
довгоносик, чорний довгоносик,
блішки. Інкрустація насіння перед
висівом на насіннєвих заводах
519
Закінчення табл. 9.6.
1 2 3
Роялфло, 48% в.с.к.
(гирам), ф. Кромптон, США 6,0 л/т Коренеїд. Обробка насіння
Семафор, т.к.с. (біфентрин,
200 г/л), ф. ФМС), США
6-9 мл на
посівну
одиницю
Шкідники сходів. Обробка насіння
Тачигарен, 70% з.п.
(пмексазол), ф. Санкіо,
Японія
6 л/т
Коренеїд. Нанесення суспензії на
насіння (5 л води на 1 г насіння) Тачигарен, 70% з.п.
(пмексазол), ф. Санкіо,
Японія 15 л/т
Коренеїд. Обробка дражованого
насіння перед висівом
ТМТД, 40 % в.с.к. (тирам,
400 г/л), ф. Авгусг, Росія
8 л/т
Коренеїд, пероноспороз Передпосівна
обробка насіння (10 л розчину на 1 т
насіння
Фурадан, т.п.с.
(карбофуран, 35%), ф.
ФМСі, США
25-35 л/т
Комплекс ґрунтових і надземних
шкідників сходів. Обробка насіння на
насіннєвих заводах
Хінуфур, в.е. (карбофуран,
400 г/л), ф. Агро Кемі,
Угорщина
18 л/т
Комплекс ґрунтових і надземних
шкідників сходів. Передпосівна
обробка насіння на заводах
• Сорти та гібриди. Частку селекції у підвищенні врожайності
цукрового буряку в останні роки оцінюють в 45%. Зараз у вироб
ництві використовуються сорти і гібриди. Гібриди забезпечують
вищий урожай і цукристість, характеризуються одноростковістю,
мають потужний стартовий ріст, рослини вирівняні за темпом ро
сту і по габітусу. Проте вони вимогливіші за сорти до умов виро
щування, дотримання технологічних вимог.
Сортотипи цукрового буряку мають таку класифікацію :
Е – високоврожайний тип, вихід цукру реалізується за раху
нок високого врожаю коренеплодів.
N – нормальний тип, вихід цукру реалізується як урожайністю
гак і цукристістю.
X – високоцукристий тип, вихід цукру реалізується за рахунок
високого вмісту цукру.
У нових гібридах селекціонерам вдалось подолати негативну
кореляцію між урожайністю і вмістом цукру.
В Україні зареєстровано 94 сортів і гібридів цукрового буряку
вітчизняної і зарубіжної селекції. До державного Реєстру сортів
рослин України на 2003 рік занесено понад 40 однонасінних сортів
та гібридів вітчизняної селекції (табл. 9.7). Вони забезпечують
урожай коренеплодів 400-600 ц/га.
520
Таблиця 9.7 – Сорти та гібриди цукрового буряку
української селекції
Назва сорту, гібриду
Рік
реєстрації Зона
Напрямо к
використання
Плоїдність
СОРТ И
Веселмю долянський одно нас ішіий 29 1979 СЛП уц* дипл
Уладівський однонасінний 35 1979 П уц дипл
Ялтушківський однонасінними ЗО 1979 СЛП уц дипл
Ялтушківський однонасінний 64 1992 л уц дипл
Білоцерківський однонасінний 45 1984 п уц дипл
ГІБРИД И
Аббатіса 2003 СЛП уц дипл
Аріана 2001 СЛП уц трп
Білоцерківський ЧС 57 1995 л уц трп
Білоцерківський ЧС 90 1999 лс уц трп
Верхняцький ЧС 31 1997 л уц дипл
Верхняцький ЧС 63 1996 л уц дипл
Весто 2001 л уц дипл
Ворскла 2003 ЛП уц дипл
ІванівськийЧСЗЗ 1993 ЛП уц дипл
Івано-Весело по долянський ЧС 84 1999 лп цукр дипл
Каверось 1998 л уц трп
КВБа р 2001 л уц трп
КВБу г 2001 л уц трп
КВ Вінниця 2001 л уц трп
КВ Збруч 2001 л уц трп
КВ-Десна 2002 п уц трп
КВ-Дніпро 2002 лп уц трп
КВ-Умань 2003 ЛП уц трп
КВ-Ялтушків 1999 лп цукр трп
Лідер 2000 лп цукр дипл
Олександрія 1997 лп уц трп
Слов’янський ЧС 94 1992 лп уц трп
УкраінськийЧС 70 1992 с уц трп
УкраїнськийЧС 72 2002 л уц дипл
Уладівський ЧС 35 2002 л уц трп
Уладово-Верх няцький Ч С 3 7 1993 л уц дипл
Уманський ЧС 76 1997 с уц дипл
Уманський ЧС 90 2003 СЛП цу трп
Уманський ЧС9 7 2003 лп цу трп
Шевченківський СЛ УР дипл
Ювілейний 1981 СЛП уц дипл
Явір 2002 л уц дипл
Ялтушківський ЧС 72 1997 лп уц дипл
* уц – урожайно-цукристий
521
• Удобрення. Цукровий буряк дуже вимогливий до рівня удоб
рення. Він використовує значно більше елементів живлення, ніж
інші культури. На кожні 100 ц коренеплодів і відповідної кількості
гички з ґрунту виноситься 50-70 кг азоту, 10-20 кг фосфору, 60-80
кг калію, по 10-20 магнію і кальцію, 5 кг сірки. Середня потреба
цукрового буряку в елементах живлення є такою:
Таблиця 9.8 – Середня потреба в основних макро- і мікроелементах залежно від рівня врожайності
Назва елементу
Рівень урожайності, ц/га
Назва елементу
400 500 600
Азот, N. кг/га 200 250 300
Фосфор, Р, кг/га 60 75 90
Калій, К, кг/га 240 300 360
Магній, М§, кг/га 60 75 90
Кальцій, Са, кг/га 60 75 90
Марганець, Мп, г/га 240 300 360
Вор, В, г/га 215 270 325
Цинк, 2п, г/га 145 180 220
Залізо, Ре, г/га 135 170 200
Мідь, Си, г/га 90 110 130
Молібден, Мо, г/га 6 7 8
Азот є обов’язковим компонентом всіх білкових речовин, які
складають структурну основу протоплазми, входить до складу
більшості ферментів. Серед елементів живлення має найбільший
вплив на формування величини врожайності коренеплодів. Джере
лом азоту для цукрового буряку з ґрунту є його аміачні, нітратні та
амідні форми. З підвищенням норми азотних добрив, підвищуєть ся врожайність коренеплодів, але зменшується вміст цукру і від
бувається значне нагромадження амідного азоту.
При азотному голодуванні рослини відстають у рості, листки
набувають світло-зеленого хлоротичного кольору (хлороз), а сі
м’ядолі жовтими. Відмирають нижні листки навіть при достат
ньому забезпеченні вологою.
Фосфор є складовою частиною нуклеотидів, нуклеїнових кис
лот, фітину, поліфосфатів, сприяє процесам фотосинтезу. Викорис
товується рослинами з ґрунту в основному у формі вищого окислу
Р205 іону ортофосфорної кислоти. Для фосфору дуже важливе зна-
522
чення має добре змішування з орним шаром ґрунту, оскільки він у
ґрунті майже нерухомий.
Фосфорне голодування частіше буває в молодому віці. Ріст
сходів сповільнюється, жовтіють сім’ядолі. Рослини надмірно за
своюють азот. Листки жовтіють, жилки коричневі.
Калій. Цукровий буряк нагромаджує багато вуглеводів, тому
потребує великої кількості калію. Калій регулює фотосинтетичну
активність рослин, підвищує гідрофільність та водоутримуючу зда
тність, стійкість листків до захворювань.
При калійному голодуванні краї листків стають зморщеними, жо
вто-коричневими, на них з’являються темно-бурі плями. Інша назва
хвороби краєлистий некроз. При подальшому розвитку плями з’явля
ються в центрі листка, на черешках і весь листок відмирає.
Кальцій входить до складу ядра і мікросом, бере участь у зв’я
зуванні нуклеотидів. Він нейтралізує органічні кислоти, які утво
рюються при обміні речовин. Кальцій на противагу калію і натрію,
знижує гідрофільність і зменшує кількість води в тканинах.
Кальцієве голодування проявляється у другій половині вегета
ції у вигляді зморщених пластинок старих листків. На кінцях лист
ків видно опіки, в центрі листка хлороз і некроз.
Магній входить до складу хлорофілу, активізує діяльність фер
ментів, сприяє нагромадженню цукру. Магнієве голодування спри
чинює скручування листків у фазі 2-3 пар листків, а потім їх нек
роз по краях. Потреби магнію і натрію задовольняються
мінеральними добривами, де ці елементи містяться як домішки.
Сірка входить до складу деяких амінокислот і білків, впливає
на азотне живлення. Цукровий буряк має велику потребу в на
трію. За його нестачі вносять натрієву селітру в рядки.
Найбільш ефективно вносити мінеральні добрива одночасно з
органічними. Останні підвищують ефективність мінеральних доб
рив, поліпшують технологічні якості коренеплодів. Органічні доб
рива покращують структуру ґрунту, збільшують вміст елементів
живлення, сприяють активній життєдіяльності ґрунтових мікро
організмів, поліпшують водний і повітряний режими ґрунту.
У підзоні недостатнього зволоження в ланці сівозміна з зайня
тим паром, гній рекомендується вносити під попередник цукрово го буряку (озиму пшеницю) в нормах 20-30 т/га, а в ланках з бага-
523
торічними травами та горохом – безпосередньо під цукрові буря ки по 30-40 т/га.
У районах достатнього і нестійкого зволоження для вирощування
450-500 ц/га і більше, норму гною збільшують до 40-50 т/га і вно
сять його безпосередньо під буряк незалежно від місця цієї куль
тури у сівозміні. Цукровий буряк у цій зоні першочергова культура
для внесення органічних добрив.
Вносять підстилковий і рідкий гній перед оранкою без розриву
між розкиданням і приорюванням. Використання соломи як доб
рива одночасно з гноєм дозволяє значно поповнити ґрунт органіч
ними речовинами і сприяє процесу ґрунтоутворення.
Не рекомендується застосовувати органічні добрива навесні
під передпосівний обробіток ґрунту та зимою по снігу. Внесення
рідкого гною взимку зменшує його ефективність вдвічі або зовсім
не дає позитивних наслідків.
Буряк дуже негативно реагує на веснооранку. Внесення
гною під веснооранку неефективне. Гній необхідно закагатувати і
використати для осіннього внесення у перепрілому стані.
Для внесення підстилкового гною використовують гноєрозкидачі
РОУ-5; РОУ-6; ПРТ-10; ПРТ-16 та ін. Рідкий гній вологістю 90-
92% вносять гноївкорозкидачами РЖТ-4, РЖТ-8, РЖТ-16.
На початкових фазах росту до третьої-четвертої пари листків
потреба у поживних речовинах незначна. Максимальна вона в лип-
ні-серпні у фазі сильного росту листків і формування коренеплодів.
Підвищує ефективність добрив різноглибинне внесення, що дося
гається застосуванням їх у такі строки: основне удобрення – восени
під час оранки загортають на глибину 15-30 см; рядкове – під час
сівби на 4-6 см, підживлення – в період вегетації на 10-14 см.
При вирощуванні за інтенсивною технологією 90-95% фосфор
них і калійних добрив рекомендується вносити восени під оранку,
оскільки ці види добрив дуже повільно переміщуються в ґрунті
(Р,0 за місяць на 1см). Решту під час сівби в рядки. Азотні доб
рива, що легко вимиваються, вносять перед весняним обробітком
ґрунту (70-90%) за 10-14 днів до сівби, а решту у підживлення.
Найкраще азот для підживлення внести у фазі 4-х пар листків, не
пізніше 6-ти пар справжніх листків. Частину азоту у вигляді аміа
чної води (1М80_1()0) можна внести пізно восени.
524
\
Раціональніш є внесення частини азотних добрив у вигляді
аміачної сечітри і частини — у вигляді карбаміду. Спочатку вико
ристовується нітратна форма азоту з селітри, пізніше аміачна. Кар
бамід містить 46% азоту в амідній формі, яка в ґрунті переходить в
доступну для рослин аміачну форму, а пізніше в нітратну. Процес цей
тривалий, тому азот з карбаміду використовується рослинами буря ку пізніше, в період інтенсивного росту. Карбамід замінює підживлен ня аміачною селітрою, має м’якшу фізіологічну реакцію. Не відбува
ється вимивання з ґрунту і забруднення навколишнього середовища.
Орієнтовні норми внесення мінеральних добрив залежно від
зони вирощування і величини врожаю подано в табл. 9.9. Найкра ще співвідношення елементів живлення ЇЧ:Р:К=1:1:1.
Надмірна доза азоту збільшує вміст амідного азоту в коре
неплодах, знижує цукристість і вихід цукру.
Таблиця 9.9 – Орієнтовні норми внесення мінеральних
добрив під цукровий буряк на фоні 50 т/га гною
Показники Юлькість добрив
Зона достатнього зволоження, урожайність – 500 ц/га
Мінеральні добрива всього, кг/га д р
в т ч на ґрунта\
чорноземи типові
гемно-сірі лісові, чорноземи ОП1ДЗОЛЄН1
сірі лісові
420-530
N(20 15оРпоКпО
N140- 17()Р ІбоК.200
N150 18()Р 150^24 0
Зона нестійкого зволоження, урожайність – 450 ц/га
Мінеральні добрива, всього, кг/га д р
в т ч на ґрунтах
чорноземи типові
гемно-сірі лісові, чорноземи опідзолені
сірі ЛІСОВІ
370-470
N100 130Р150-160К120
N120 І-юРіЗО 14()Кі70 180
N140 І6()РпоК|бО 180
Зона недостатнього зволоження, урожайність – 400 ц/іа
Мінеральні добрива, всього, кг/га д р
в тч на грунтах.
чорноземи типові
темно-сірі лісові, чорноземи опідзолені
сірі лісові
310-410
N«0 ИоРіЗО 140^100
N110 П0Р120К150
N120 МОРШКІЗД
Для одержання високих врожаїв (понад 500 ц/га) без орга-
нічних добрив норми внесення мінеральних добрив необхідно
збільшувати до NШ_250РІМ_шК2т_280.
525
З фосфорних добрив під цукровий буряк використовують супер
фосфат, з калійних – калійну сіль, хлористий калій, калімагнезію.
Рослини добре реагують на внесення каїніту, в якому багато мік
роелементів.
Застосування дешевших простих добрив (суперфосфату, калій
ної солі, аміачної селітри) дає змогу скоротити витрати коштів на
20-40%, порівняно із застосуванням складних добрив.
Підживлюють буряк (Т^30 ) аміачною селітрою у фазі 4-ї – не
пізніше появи 6-ї пари справжніх листків. При підживленні в пізніші
строки зменшується цукристість коренеплодів, азот спричинює
надмірний ріст листків.
Пізніше можна проводити позакореневе (листкове) підживлен
ня розчином карбаміду у концентрації 6-10%. У 100 л води розчи
няють 6-10 кг карбаміду за фізичною вагою. Норма внесення зале
жить від погоди. Якщо опадів мало, дуже сонячно і низька вологість
повітря, концентрація розчину має становити 6%. Вища концентрація
може спричинити опіки листків. За більш прохолодної, похмурої, во
логої погоди концентрацію збільшують максимум до 10%. Норма
робочого розчину – 200-300 л/га. Робочий розчин не повинен бути
холоднішим від температури повітря більше ніж на 10-12°С, оскільки
буряк дуже чутливий до “термічного стресу”. Під час позакореневого
підживлення разом з карбамідом можна вносити фунгіциди та інсек
тициди. Не рекомендується проводити листкове підживлення в серп
ні, оскільки азот може погіршити технологічну якість коренеплодів.
Оптимальні терміни листкового підживлення цукрового буряку
припадають на період росту і розвитку від 6 листків до змикання
міжрядь. Виконують чотири обприскування (рис. 9.3)
Досить ефективне підживлення рослин аміачною водою за умови
внесення її на глибину 12-15 см.
Однією з найкращих форм азоту в добривах для цукрового буряку
є кальцієва селітра. Інші азотні добрива помітно поступаються їй
і розташовуються в наступному низхідному порядку: сечовина,
аміачна селітра, сульфат амонію та ціанамід кальцію.
Кальцієва селітра (И – 15,5%, СаО – 26,5%) використовується
для прикореневого підживлення або вноситься поверхнево 100-
200 кг/га (фізична вага) у фазі 3-5 листків. Можливо поєднання з
іншими азотними добривами.
526
Строк
обприскування
І
6-8 добре
розвинутих
листків
II
Через7 10
днів після
першого
III
Через 8-12
днів ПІСЛЯ
другого
IV
Перед
змиканням
міжрядь
щ Фаза розвитку ж
і І”
1
V
і \
М
4
Концентрація
карбаміду в
РОЗЧИНІ. %
6 6 6 6
Мікроелементи
(кристалони)
так – –
так
Рис. 9.3. Строки і норми листкового підживлення цукрового буряку
карбамідом (“Ршадау”, Польща)
Під цукровий буряк застосовують рідкі комплексні добрива
(РКД). їх вносять під оранку, передпосівну культивацію, у піджив
лення. Вони містять 10% азоту і 34% фосфору.
Якщо восени не було внесено добрив, то навесні для удобрення
використовується складне комплексне добриво нітроамофоска
(1Ч:Р:К=16:16:16), його необхідно вносити під весняний обробіток
ґрунту за 10-14 днів до сівби з нормою 0,5-1,0 т/га.
У складних добривах (нітроамофоска, амофос, діамофос)
всі елементи живлення перебувають в розчинній формі, тому вони
ефективні при рядковому внесенні. У штрофосі та в нітрофос
ках більше половини фосфору є у важкорозчинному стані, тому їх
доцільно вносити на кислих ґрунтах під оранку.
Для розрахунку норм добрив на формування 500 ц/га корене
плодів використовують логічні схеми (табл. 9.10) чи формули. Для
формування 1 ц коренеплодів необхідно в середньому 0,60 кг азо
ту, 0,20 кг фосфору, 0,70 кг калію, а для одержання 500 ц/га
N Р К
300 Г
1 0 0 350 ”
527
Таблиця 9.10 – Розрахунок норм добрив для
одержання 500 ц/га коренеплодів цукрового буряку
№ Показник Символ
Азот,
N
Фосфор,
Р20,
Калій,
К ,0
1. Програмована врожайність У 500 500 500
2 Винос елементів живлення для
формування 1 ц коренеплодів, кг
в 0,6 0,20 0,70
3.
Винос елементів програмованим
урожаєм (У • в = В), кг/га
В 300 100 350
4. Маса розрахункового шару ірунту, т/га М 3600 3600 3600
5.
Вміст елементів живлення у грунті за
результатами аналізів, мг на 100 г.
г 8 10 10
6.
Вміст елементів живлення в
розрахунковому шарі грунту
(Г = 0,01 -М-г), кг/га
Г 288 360 360
7.
Коефіцієнт використання поживних
речовин з грунту
Кг 0,40 0,10 0,35
8.
Буде засвоєно урожаєм елементів з
грунту (Г • Кг), кг/га
К 115 36 126
9.
Не вистачає елементів живлення для
формування програмованого (500 ц/га)
врожаю (В – К), кг/га
д 185 64 224
10.
Коефіцієнт використання поживних
речовин з мінеральних добрив
Км 0,80 0,40 0,80
1 1.
Потрібно внести поживних речовин 3
мінеральними добривами (д : Км), кг/га
д 231 160 280
Масу розрахункового шару ґрун гу вираховуємо, виходячи з гли
бини орного шару (30 см), площі 1 га (10000 м
2) та об’ємної маси
метра кубічного ґрунту (1,2 т/м3).
Звідси: 10000 м
2
• 0,30 м 1,2 т/м3= 3600 т/га. Знаючи, що в
100 г ґрунту міститься 8 мг азоту, визначаємо його кількість в
3600 т/га за формулою:
Г = 0,01 • М • г = 0,01 -3600 -8 = 288 кг/га азоту
Коефіцієнт використання того чи іншого елементу з ґрунту (Кг)
показує ту його частину, яка надходить у рослину впродовж веге
тації, відносно загальних запасів рухомої форми елементу у орно му (розрахунковому, 0,30 м) шарі ґрунту.
Коефіцієнт використання рухомих форм поживних речовин з
ґрунту змінюється під впливом таких чинників, як родючість ґрун
ту, його кислотність, погодні умови, модель технології тощо. Це
528
ускладнює їх застосування для визначення програмованих норм
добрив. Орієнтовні коефіцієнти використання поживних речовин з
ґрунту для цукрового буряку є такими: азоту 0,25-0,50; фосфору
0,06-0,15; калію 0,07-0,40.
Коефіцієнт використання поживних речовин з мінеральних доб
рив для цукрового буряку коливається в таких межах: азоту – 0,55-
0,85; фосфору – 0,25-0,45; калію – 0,65-0,90.
Отже, за схемою розрахунку, викладеною в табл. 9.10, для
одержання 500 ц/га коренеплодів цукрового буряку необхід
но внести добрива в нормі ІЇ2ПР]60К280- Це орієнтовна норма,
яка може змінюватися під впливом коливання коефіцієнтів викори
стання поживних речовин з ґрунту і мінеральних добрив, родючо
сті ґрунту тощо.
Ця схема розрахунку може бути викладена у вигляді такої
формули:
У-в-0,01-М-г-Кг 500-0,6-0,01-3600-8-0,4 „„,
Д азот у
= = = 23
1 КГ/га
у
Км 0,80
Аналогічно розраховуються норми внесення калію і фосфору.
Цукровий буряк дуже реагує на кислотність ґрунту і вимагає
нейтральної реакції. Вапнування потребують слабокислі та кислі
ґрунти. Особливо цінним вапняковим добривом є дефекати – від
ходи цукробурячного виробництва. Використовують також вапня не борошно, вапняні відходи, крейду, мертель тощо. Орієнтовна
норма внесення вапняків – 3,0-5,0 т/га. її розраховують множен
ням показника гідролітичної кислотності на коефіцієнт 1,5 з враху
ванням вмісту СаС03 у вапняковому добриві.
Вапнування, внесення фосфорних і калійних добрив необхідно
проводити одночасно з лущінням стерні.
При вирощуванні цукрового буряку необхідно застосовувати
борні, мідні, марганцеві, цинкові, молібденові та кобальтові мікро
добрива. Залізо та магній відіграють важливу роль у роботі хло
рофілу рослин; марганець та молібден – в окислювальній системі
фотосинтезу; цинк істотно впливає на обмінні реакції електронів;
мідь відіграє провідну роль у диханні та фотосинтезі.
Для цукрового буряку найкритичнішим елементом є бор (табл.
4.12, с.286). З-поміж інших мікроелементів він найсуттєвіше впли-
529
ває на врожайність та цукристість коренів, беручи активну участь
у метаболізмі вуглеводів та синтезі матеріалу клітинних стінок.
Нестача бору спричинює сповільнення росту, скручування та в’я
нення листя. Класичним симптомом є суха гниль листя. Корене
плоди мають погану лежкість, уражуються кагатною гниллю.
Як борні мікродобрива вносять буру, борну кислоту, борат ма
гнію і боратовий гранульований суперфосфат. Вносять їх в рядки
під час сівби з розрахунку 0,4-0,6 кг/га бору, або при підживленні.
Марганцеві добрива підвищують урожайність та якість цукро
вого буряку на чорноземах звичайних і карбонатних, а також на
солонцях. Для передпосівної обробки насіння та позакореневого
підживлення використовують сірчанокислий марганець (250-
300 л/га 0,1% розчину).
Мідні добрива застосовують на торфоболотних ґрунтах. На
дерново-підзолистих, сірих лісових, легких піщаних їх вносять один
раз у п’ять років. Для позакореневого підживлення використовують
розчин сірчанокислої міді, з нормою внесення 0,3-0,6 кг/га д.р.).
Цинкові добрива підвищують урожай і цукристість на чорно
земах з невеликим вмістом цинку. У формі сірчанокислого цинку
його застосовують для обробки насіння (50-70 г/т), вносять у ря
дки при сівбі і під час позакореневого підживлення (0,1% розчин).
Молібденові добрива потребують рослини на ґрунтах з кислою
реакцією-дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземах опідзо-
лених та вилугуваних. Вносять тоді ж як і цинкові, використовуючи
молібденовокислий амоній, молібдат натрію та відходи промисло
вості. Для обробки використовують 25-50 г молібдену на 1 ц насін
ня, а при обприскуванні – 0,1 % розчин молібденовокислого амонію.
Кобальтові мікродобрива ефективні на дерново-підзолистих,
піщаних сірих лісових, чорноземах вилугованих та інших ґрунтах,
що бідні на рухомий кобальт. Застосовують його при обробці на
сіння (40-70 грам кобальту на 100 кг насіння) та для позакореневих
підживлень (0,1 % розчин сірчанокислого кобальту).
Високоефективними є мікродобрива (Кристалони) на хелат-
ній основі. Вони водорозчинні, мають цілеспрямовано збалансо
ване співвідношення біогенних елементів для потреб певної куль
тури і відповідних фаз росту і розвитку. Коефіцієнт використання
мікроелементів 80-95%, що в десятки разів більше ніж з мінера-
530
льних солей. Швидкість проникнення біогенних елементів в рос
лину через листкову поверхню теж набагато більша. Все це за
безпечує високу ефективність Кристалонів у забезпеченні мікро
елементами.
На посівах цукрового буряку використовують кристалон особ
ливий (ІМ18Р18К)8М§382+В, Си, Ре, Мп, 2п, Мо) в нормі 3-5 кг/га на
ранніх фазах розвитку або кристалон жовтий (М13Р40К|38,+В, Си,
Ре, Мп, 2п, Мо) з нормою внесення 2-А кг/га. У другій половині
вегетації вносять кристалон коричневий, який містить порівняно
мало азоту, проте більше калію (буряк – калієлюбна культура)
(Н3РПК38М§48П+В, Си, Ре, Мп, 2п, Мо) з нормою внесення 3-5 кг/
га. Особливо ефективний на ґрунтах з низьким вмістом калію.
Вміст мікроелементів в Кристалонах такий, %:
Мікроелементи В Си Мп Ре Мо 2п
Вміст, % 0,025 0,01 0,04 0,07 0,004 0,025
Особливо цінним є застосування Тенсо Коктейлю під час
протруювання насіння. Обробка насіння забезпечує рослини
необхідними біогенними елементами вже у фазі проростання, під
вищує енергію росту, стійкість до стрес-чинників (холод, посуха,
перезволоження, негативна дія гербіциду тощо). Норма внесення
Тенсо Коктейлю – 100 г/т насіння.
Вміст мікроелементів у Тенсо Коктейлі такий, %
р Се Си Ре Ре Мп Мо 2п,
0,52 2,57 0,53 2,10 1,74 2,57 0,13 0,53
Одна із схем внесення мікродобрив показана на рис. 9.4.
Тенсо
Коктейль
Кальцієва Кристалон
естітра особливий
Нітрабор
Кристалон
особливий
Кристалон
коричневий
4
V
Рис 9 4 Внесення спеціальних добрив Гідро за фазами розвитку
цукрового буряку
531
Застосовують також для ліквідації проблеми дефіциту мікроеле
ментів Вуксал Комбі Б, який містить И30 К22 М§3 В) 5 Си0 075 Ре„ ]5
Мп0075 2п00? Мо00015. Крім азоту та калію, цей препарат містить
бор, магній, мідь, залізо, марганець, молібден, цинк. Брак будь-
якого з мікроелементів у критичні періоди спричиняє серйозні про
блеми в живленні рослин, що призводить до стресового стану і
негативно позначається на продуктивності рослин та якісних па
раметрах кінцевої продукції. Рекомендується дво- триразове вне
сення мікродобрива Вуксал Комбі Б між фазою 4-х листків і зми
канням рядків з нормою внесення 2-4 л/га.
СІВБА
• Способи сівби. Основний спосіб сівби – пунктирний з ши
риною міжрядь 45 см. Дуже важливо дотриматися прямоліній
ності сівби. Використовують сівалки ССТ-12Б, ССТ-12В, ССТ-
18В, пневматичні сівалки точного висіву СТВТ-12, СУПК-12А,
УПС-12, Контур (Амацоне), Унісем (Сікам), Мультикорн (Кляй-
не), Оптіма АССОІШ (рис. 9.5). Вони повинні забезпечити точ не однозернове розміщення насіння в рядку. Механічні сівалки
забезпечують точний висів при швидкості 4-6 км/год, пневматич ні — при 7-8 км/год. Весь комплекс машин у буряківництві роз
рахований на чітке дотримання відстані між рядками — 45 см.
Зміщення відстані між рядками призводить до вирізання рядків
під час міжрядних розпушень і до втрат урожаю коренеплодів
при збиранні.
Рис 9 5.
Сівалка
“Оптіма”
532
• Глибина сівби. На високоокультурених полях за високоякіс
ної підготовки ґрунту і достатнього забезпечення вологою глиби на загортання насіння становить 2-3 см. В умовах нестійкого і
недостатнього зволоження її збільшують до 3-4 см. Загортання
насіння глибше 4 см призводить до зниження польової схожості.
Насіння не проростає також при висіві в сухий і дуже розпушений
шар ґрунту.
Важливо висіяти насіння на
ущільнене ложе з незруйнованою
капілярною системою (рис. 9.6).
За таких умов навіть у суху пого ду забезпечується доступ ґрунто
вої вологи до насіння. Розпушений
верхній шар ґрунту має бути не
дуже товстим (2-4 см), щоб крізь
нього легко надходив кисень з по
вітря і тепло. Польова схожість
насіння при цьому досягає 70-
90% і більше.
Рис. 9 6 Оптимальна глибина Відхилення від заданої глиби-
сівби цукрового буряку н и повинно бути не більше як на
±0,5 см. Це забезпечить високу
якість збирання. Будуть відсутні коренеплоди, де гичка обрізана
недостатньо, або разом з гичкою відрізається значна частина го
ловки коренеплоду.
При збільшенні швидкості руху посівного агрегату вище реко
мендованої глибина загортання насіння зменшується, а рівномір
ність розподілу насіння по довжині рядка погіршується.
• Норма висіву. Норму висіву встановлюють з врахуванням по-
годних і ґрунтових умов, окультуреності полів, посівних якостей
насіння.
Коли визначають норму висіву насіння, то треба врахувати, що
різниця між польовою та лабораторною схожістю може становити
15-35%. Крім того, до змикання рядків втрачається 5-10% вес
няних сходів. Для одержання високої врожайності на 1 га необхід но перед збиранням мати 90 000-110 000 рослин, або 4,5-5,5 рос-
533
лин на 1 м рядка. Рослини мають рівномірно розміщуватися в
рядку, орієнтовно через 16-20 см (табл. 9.11).
Таблиця 9.11 – Густота стояння рослин (тис. шт.)
і відстань між насінинами залежно від умов проростання
Умови
проростання
Польова
схожість
Відстань між насінинами в рядках, см Умови
проростання
Польова
схожість 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27
Оптимум 100 171 159 148 139 131 123 117 111 106 101 97 93 89 85 82
Відмінні 90 154 143 133 125 118 111 105 100 95 91 87 83 80 77 74
Цуже
сприятливі 80 137 127 118 111 104 99 93 89 85 81 77 74 71 68 66
Сприятливі 70 120 НІ 104 99 91 86 82 78 74 71 68 65 62 60 58
Складні 60 102 95 89 86 78 74 70 67 63 61 58 56 53 51 49
Цуже складні 50 85 79 74 69 65 62 58 56 53 50 48 46 44 43 41
Є два підходи щодо встановлення норми висіву: за відстанню
між насінинами в рядку; за кількістю висіяних насінин на 1 м рядка.
Чим вища польова схожість і менший ризик негативних для
сходів чинників, тим більша відстань між насінинами в рядку.
При польовій схожості понад 70%, насіння можна висівати на від
стані 14-16 см в рядку. При цьому висівається 1,4-1,6 посівної
одиниці. Відстань 17-18 см рекомендується тільки для кращих
полів за польової схожості 80%. При цьому висівається орієнтовно
1,2-1,3 посівної одиниці (табл. 9.12).
Таблиця 9.12 – Норма висіву насіння цукрового буряку
Ширина
міжрядь
45,0 см
Потреба насіння в посівних одиницях на 1 га
(1 п.о = 100 000 насінин) Ширина
міжрядь
45,0 см О – >
” І <Гї “3 ІГ) со см о см’ сс м м см” Відстань між насі нинами в рядку (см) 22 21 20 19 18 17 16 15 14 13 12 11 10 Якщо відстань між насінинами менша 14 см, дражоване насін ня не використовують, бо воно дуже дороге. Верхньою межею кількості висіяних дражованих насінин вважають 159000 шт./га, або 1,59 посівної одиниці. 534 Для висіву малих норм висіву дражованого насіння вико ристовують однорядний диск, який забезпечує якісніший розподіл насіння в рядку. Розрахунок норми висіву при сівбі на кінцеву густоту на ступний: Розрахувати кількість клубочків, яку необхідно висіяти на 1 га для одержання 100000 рослин перед збиранням, якщо лаборатор на схожість насіння становить 80%, польова схожість – 70%, втрати рослин після сходів – 5%. Поправка на лабораторну схожість: Норма висіву = 100000’100 =125000 шт. 80 Поправка на польову схожість: Норма висіву = 125000» 100 = 179000 шт. 70 Поправка на втрати після сходів: Норма висіву = 179000’100 = 188000 шт. 95 При масі 1000 насінин 14 г на 1 га необхідно висіяти: Норма висіву насіння = 188000 • 14 = 2,632 кг/га 1000 Масова норма висіву цукрового буряку становить 2-10 кг/га насіння. Слід враховувати, що із зниженням норми висіву насіння, а отже і густоти сходів, зменшуються можливості застосування механіз мів на догляді за посівами, насамперед для боротьби з бур’янами. Для знищення бур’янів використовують переважно хімічний спосіб. Якщо умови структури ґрунту і водного режиму несприятливі, рекомендується висівати інкрустоване “голе” насіння, а пізніше фо рмувати густоту рослин механічним або ручним проріджуванням. За низької польової схожості норма висіву збільшується, але не повинна перевищувати 300 000 клубочків на 1 га. Поширені рекомендації згідно з якими на 1 м рядка висіва ють наступну кількість насінин: 5,5…6- 9… 10 насінин – при сівбі на кінцеву густоту; 14-16 насінин – при механічному вздовжрядному проріджуванні; 535 > 16 насінин – при низькій культурі землеробства, застосуванні
букетування, ручної прополки.
Кожне поле засівають за 1-2 дні, що забезпечує одночасні схо ди і можливість якісного обробітку під час догляду.
Рішення про пересів дуже відповідальне. Пересіяні площі ма
ють нижчий потенціал урожайності на 20-25%. Пересівають лише
при зменшенні густоти стояння рослин до 40 тис./га на початку
травня або 35 тис./га в середині травня. Пересіву в кінці травня
необхідно уникати.
• Строки сівби. При визначенні строків сівби необхідно вра
ховувати, що для проростання насіння потребує велику кількість
води – 150-160% від власної маси, а дражоване – до 200%. Цук
ровий буряк має довгий вегетаційний період – 180-220 днів, що
підвищує цінність ранніх строків сівби.
Сівбу починають з настанням фізичної стиглості ґрунту за те
мператури 5-6°С на глибині 8-10 см. Така температура харак
терна для першої декади квітня. У пізні і сухі весни цукровий бу
ряк сіють якомога раніше (одночасно з ранніми ярими зерновими
культурами). У холодні і дощові весни сівбу проводять слідом за
ранніми зерновими.
За даними Уладово-Люлинецької дослідної станції, опти
мальними строками сівби цукрового буряку є кінець березня –
перша декада квітня (до 12 квітня).
Залежно від метеорологічних умов, календарні строки сівби
буряку можуть наступати в кінці березня і закінчуватися не пізні ше 25 квітня.
Запізнення з сівбою на один день, порівняно з оптимальним
строком, зменшує урожайність коренеплодів на 5-7 ц/га, на 5-6
днів-на 21-71 ц/га.
Перенесення строків збирання на пізніший період не компенсує
зазначених втрат. Тому орієнтація на пізніші строки сівби заради
зменшення забур’яненості недоцільна, особливо при застосуванні
гербіцидів.
Переваги ранніх строків сівби значні. Сучасні сорти харак
теризуються високою стійкістю до цвітухи, тому остання вже не є
перепоною для ранньої сівби.
536
ФРОНЙЄЕ ОПТИМА
ЬШПшамін® Турбо
Представництво фірми БАСФ АГ:
Щнівальний регіон
тел (044) 528 91 42, 528 10 59, 528 41 27, 528 55 27,
факс (044) 521 61 32, 528 84 16 тел моб 8 050 441 69 41, 1050 446 57 301
РЕГІОНАЛЬНІ бюро:
Пшаенний регіон тел/факс (0552)59 36 99, тел моб 8 050 310 23 4(|
ЙЩШадепоі± факс (0612)62 86 18, тел моб 8 050 356 59 06
ЗзШнид^елон. тел/факс (0322) 33 36 38, 98 27 61,
тел моб 8 050 331 85 73
•-ВАЗР
Тїіе СгіетісаІ Сотрапу
КАРічМБА :
Ваш ріпак
завжди
перемагає!
Представництво
фірми БАСФ АГ:
Центральний регіон
тел (044)523 9142, 528105
528 41 27 528 55 27,
факс (044)521 61 32 528 84
тел моб 8 050 441 69 41
8 050446 57 30
Регіональні бюро:
Південний регіон
тел/факс (0552)59 36 99,
тел моб 8 050 310 23 40
і Схднии регіон
факс (0612)62 86 18
тел моб 8 050 356 59 06
Західний регіон
тел/факс (0322)33 36 38,
98 27 61
тел моб 8 050 331 85 73
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
Ґрунт при сівбі ущільнюється котками сівалки. Проте в деяких
випадках поле додатково коткують Це потрібно: коли ґрунт під
час сівби був надто розпушений і після проходу сівалки утворили ся жолобки; при грудочкуватій структурі ґрунту; при пізніх стро
ках сівби в пересушений ірунт. Але ефективне коткування тільки
тоді, коли його проводять вслід за сівбою.
Розглядаються два способи догляду за посівами:
1) агротехнічний з механічним розпушуванням ґрунту;
2) хімічний з застосуванням гербіцидів.
При застосуванні гербіцидів поверхня ґрунту і міжряддя не роз
пушуються. За даними німецьких вчених, на добре структурованих
ґрунтах при застосуванні досходових і післясходових гербіцидів,
розпушення міжрядь не дає приросту врожаю. У Німеччині в 1996
році хоч би одне розпушення міжрядь проводили лише на 19% по
сівної площі цукрового буряку. При механічному обробітку руйну
ється плівка внесених гербіцидів на поверхні ґрунту і проростає
нова хвиля насіння бур’янів.
Проте гербіцидна технологія непридатна для важких ґрунтів,
вимагає значних коштів на придбання гербіцидів, тому не завжди
вигідна за економічними показниками. Але найголовніша її про
блема – це конфлікт з навколишнім природним середовищем, ве
личезний пестицидний пресинг на нього. Тому хорошою альтерна
тивою є агротехнічний спосіб, який у більшості випадків економічно
доцільніший, екологічно чистий. Така технологія мала значне по
ширення в Україні і забезпечувала високу врожайність.
• Агротехнічний спосіб. Догляд за посівами передбачає низ ку послідовно виконуваних операцій. Найпершим завданням поча
ткового догляду за посівами є створення умов для енергійного,
дружного проростання насіння і боротьба з бур’янами. Через 4—5
днів після сівби проводять досходове боронування посівними бо
ронами (ЗБП-0,6) або райборінками (ЗОР-0,7), впоперек до на
прямку рядків на малій швидкості (до 4 км/год.). Суцільне розпу
шування ґрунту виконують на глибину не більше 2/3 глибини
загортання насіння. У прикоткованому ґрунті створюються спри-
537
ятливі умови для проростання насіння бур’янів, яке через 4-5 днів
перебуває у фазі білої ниточки. Боронуванням у цей час можна
знищити до 90% пророслих бур’янів.
Сходи буряку з’являються на 8-10 день після сівби, а за низької
температури поверхневого шару ґрунту – через 20-25 днів і біль
ше. У прохолодні затяжні весни, коли процес проростання і з’явлен ня сходів сповільнюється, можна провести 2-3 досходові борону
вання. Не можна виконувати цю операцію, коли ростки буряків
досягли висоти 1 см, бо зуби борін можуть їх обламати. Швидкість
руху агрегатів – 7 км/год. При нижчих швидкостях не забезпечу
ється розпушення грунту і знищення бур’янів. Перевищення швид
кості може призвести до пошкодження проростків буряку.
Якщо після сівби пройшов дощ і виникла загроза утворення ґрун
тової кірки, то досходове боронування починають як тільки боро ни перестануть залипати.
Для руйнування кірки використовують культиватори УСМК-5,4,
а до сходів в окремих випадках добрі результати забезпечують
кільчасто-шпорові котки.
Післясходове боронування проводять, якщо на одному метрі
рядка є не менше ніж 8-10 рослин у фазі 1-2 пари справжніх лис
тків. Боронування на більш ранніх фазах допускається за наявно
сті на одному метрі більше 16-18 рослин. Для боронування вико
ристовують агрегат із легких борін, а на сильно ущільнених ґрунтах
із середніх борін. При цьому знищується 40-60% бур’янів і 10-
20% сходів буряку. Агрегати рухаються під кутом 5-10° до напря
мку рядків із швидкістю не більше як 4 км/год. Глибина розпушу
вання ґрунту – 3 см.
За допомогою вчасно проведених до- і післясходових боро
нувань можна мати значний ефект у боротьбі з бур’янами, крім
кореневищних (пирій та ін.).
Система суцільних до- і післясходових розпушень ґрунту боро
нами не виключає першого мілкого розпушування міжрядь
(шаровки), як тільки позначаться рядки сходів (фаза вилочки).
Під час шаровки в зоні проходу лап-бритв знищується 95-100%
бур’янів, що уціліли після досходових боронувань чи проросли піс ля них, розпушується ґрунт у міжряддях. Шаровку проводять куль
тиваторами УСМК-5,4; КРМ-5,4, “Плай” та ін. Глибина ходу лап-
538
бритв – 2-4 см. Захисна зона 5-7 см з кожного боку рядка. Після
бритв у міжрядді розміщується ротаційна батарея, яка додатково
розпушує ґрунт і знищує бур’яни. Якщо на один метр рядка є не
менше 10 рослин, ротаційні робочі органи (РБ-5,4) ставлять у за
хисних зонах рядка. При цьому в рядку знищується 40-55% бу
р’янів, сходи зріджуються не більше 10%. Швидкість руху агре
гату при шаровці – не більше 4 км/год.
На ущільнених і забур’янених ґрунтах на шаровці застосовують
культиватори КФ-5,4 з робочими органами фрезерного типу.
Для прискорення початку міжрядних обробітків висівають швид-
коростучі культури в рядках, або застосовують орієнтири (україн
ська інтенсивна технологія вирощування).
• Формування густоти. Густота стояння рослин на 1 га перед
збиранням у зоні достатнього зволоження має становити 95-100
тис; у зоні нестійкого зволоження 90-95 тис; у зоні недостатньо го зволоження 85-90 тис.
Існує декілька варіантів сівби, що передбачають:
1) сівба на задані відстані між насінинами, яка б гарантувала
одержання і збереження розрахункової кількості рослин;
2) висів 8-10 насінин, що гарантують кінцеву оптимальну густоту;
3) сівба збільшеними нормами насіння і одержання сходів, які
значно перевищують необхідну кількість. Густоту формують вру
чну і механізмами, щоб мати 5,5-6,0 рослин на 1 м рядка.
Надзвичайно важливо вчасно сформувати густоту рослин. Роз
починають її після появи сходів у фазі вилочки, а завершити цей
вид роботи необхідно до появи 4 пари листків. При запізненні з
проривкою рослини “стікають” і виростають низькопродуктивними.
Формувати необхідну густоту можна такими способами:
1)вручну;
2) до- і післясходовими боронуваннями;
3) вздовжрядним проріджуванням за допомогою УСМП-5,4, за
наявності 8-11 рослин/м2
;
4) поперечне проріджування (букетування) за допомогою
УСМК-5,4 на забур’янених полях, за наявності 12 рослин/м2
і
більше; . ;>
5) сівба на кінцеву густоту.
539
• Догляд за посівами після формування густоти повинен
забезпечити утримання поля в розпушеному і чистому від бур’я
нів стані. Перший раз розпушують грунт у міжряддях після форму
вання густоти у фазі утворення в рослин 2-3 пар справжніх лист
ків. Як правило, його поєднують з підживленням азотом.
Підживлювальний ніж розміщують посередині міжряддя з глиби
ною ходу 10-12 см. Перед підживлювальним ножем розміщують
по дві однобічні плоскорізні лапи-бритви з шириною захвату 15 см,
що встановлені на глибину обробітку 8-10 см. При вивертанні брил
глибину зменшують до 5-6 см. Захисна зона 7-8 см.
Необхідність наступних розпушувань, їх періодичність, глиби
ну, строки визначають залежно від ущільнення ґрунту і появи бур’я
нів. За великої кількості опадів глибину розпушування збільшують
до 14 см, а при невеликих опадах її зменшують до 7 см. Для обро
бітку ґрунту на глибину 5-7 см застосовують лапи-бритви, а на
більшу — долота і стрільчасті лапи.
Для міжрядних обробітків використовують культиватори УСМК-
5,4; КФ-5, -4. Кращих результатів досягають при використанні но
вих машин КОЗР-5,4-01 (12 рядків) і КОЗР-8,1-01, які обладнані
ротаційними робочими органами, дозволяють розпушувати ґрунт
на глибину 2,0-2,5 см. Наступні розпушування ґрунту в міжряддях з
присипанням бур’янів ґрунтом в зоні рядків з внесенням добрив про
водять культиватором КОЗР-5,4-02 та КОЗР-8,1-02.
Вдруге ґрунт рекомендується розпушувати через 8-10 днів пі
сля першого на глибину 7-14 см використовуючи долота і стріль
часті лапи. Захисна зона 10-12 см. Пророслі бур’яни в рядку при
сипаються ґрунтом за допомогою підгортальних дисків, коли
рослини буряку мають висоту 6 см. Два присипання бур’янів за
ефективністю прирівнюються до дії післясходового гербіциду.
Перше присипання проводиться в фазі 2-3 пар справжніх листків
у буряку. На односторонню лапу-бритву встановлюють підгортачі
шириною 40 мм. Вдруге присипання бур’янів у зоні рядка проводять
у фазі 4-5 пар справжніх листків у буряку підгортачами шириною 60
мм, встановленими на стрільчасту лапу. Висота ґрунтового гребеня
при першому присипанні має бути 2-3 см, при другому – до 5 см. Не
допускається присипання точки росту рослин буряку. Для насипання
ґрунту використовують також підгортальні диски.
540
Третє розпушування міжрядь на глибину 7-14 см проводять
долотами та підгортальними дисками. Захисна зона 12-14 см.
Міжрядні розпушування припиняють після змикання листків у між
ряддях.
• Хімічний спосіб. У технології вирощування цукрового буряку
найголовніша проблема – знищення бур’янів. Навіть за незначної
забур’яненості врожайність зменшується на 15-50%.
Запаси насіння бур’янів в орному шарі ґрунту дуже великі (по
над 1 млрд. на 1 га). У шарі ґрунту товщиною 5 см площею 1 м
2
знаходиться від 1100 до 2300 насінин різних видів бур’янів. Тому
агротехнічні заходи не завжди забезпечують чистоту посівів. Ро
слини цукрового буряку є малоконкурентними щодо рослин бур’я
нів, особливо на перших фазах росту. За перші 90 днів з часу появи
сходів у посівах просапних культур комплекс бур’янів може погли
нати з ґрунту найдоступніші форми азоту – 160-200 кг/га, фосфо ру – 65-90 кг/га, калію – 170-250 кг/га. Тому широко застосову
ються досходові і иіслясходові гербіциди.
Значною мірою проблему забур’янення можна вирішити застосу
ванням ґрунтових гербіцидів. При цьому необхідно враховувати, що в
зоні достатнього зволоження найбільш доцільно вносити Голтікс і
Пірамін Турбо. У зоні нестійкого зволоження можна використати ви
щезгадані препарати чи Гексилур. Застосування цих препаратів у зоні
недостатнього зволоження недоцільне через дефіцит вологи у верх
ньому шарі ґрунту навесні і на початку літа. У цій зоні з ґрунтових
гербіцидів краще внести Ептам, який проявляє біологічну активність
за недостатнього зволоження верхнього шару ґрунту (М. Роїк, 2001).
Ґрунтові гербіциди стримують появу сходів бур’янів впродовж
30 днів. Далі їх захисний ефект знижується.
Для захисту посівів цукрового буряку від забур’янення впро
довж вегетації крім ґрунтових гербіцидів застосовують також піс-
лясходові.
В Україні зареєстровано майже 40 гербіцидів, особливості їх
застосування подано в табл. 9.13. Останні роки має перевагу піс-
лясходове внесення. За необхідності роблять суміш з 2-4 діючих
речовин, або вносять певний препарат роздрібно для знищення но
вих хвиль бур’янів.
541
КАРІБУ @
,50з . п
ПЕРЕДОВА ТЕХНОЛОГІЯ
ЗАХИСТУ ПОСІВІВ
ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ
ВІД ДВОСІМ’ЯДОЛЬНИХ
БУР’ЯНІВ.
ВИСОКА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ТА НИЗЬКА ВАРТІСТЬ
У РОЗРАХУНКУ НА
ГЕКТАР
ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ КАРІБУ®
В БАКОВИХ СУМІШАХ:
• Суттєве зниження гектарної вартості обробки гербіцидами
• Підвищення ефективності контролю бур’янів
• Тривалий період внесення
• Розширення спектра контрольованих бур’янів
• Надійна дія в умовах сухої погоди
• Відмінна селективність
ТЬе тігасІе5 о/5сіепсе~
РЕГІОНАЛЬНІ ТЕЛЕФОНИ ДЮПОН ДЕ НЕМУР:
Південь: 8 050 358 66 40 Олександр Дрига
8 050 361 31 77 Микола Нікітін
Схід: 8 050 469 05 23 Олександр Дунаєвський
8 050 469 05 66 Геннадій Лавренчук
Центральна Україна:
8 050 469 05 60 Руслан Ткачук
8 050 469 05 72 Олександр Корнійчук
Захід: 8 050 469 05 17 Микола Ільницький
Таблиця 9.13 – Гербіциди для знищення бур’янів
у посівах цукрового буряку
Препарат, діюча речовина,
фірма, країна
внесе
Норм
н
а
ня л/га
Проти яких
бур’янів
Спосіб, час обробки
1 2 3 4
Агрон 300, в.р (клопіралід,
300 г/л), ф. Шанхай Кемікл,
Гонконг; ТОВ Комак
Агрохім 2000, Росія
0,3-0,5
однорічні
дводольні та
багаторічні ко
ренепаросткові
обприскування за наявності більше
двох справжніх листків у буряку
Арамо 50, к.е
(тепралоксидим, 50 г/л,
ф. БАСФ, Німеччина
1,0-2,0
однорічні та
багаторічні
злакові
обприскування від фаш трьох лист
ків до кінця кущіння у однорічних
злакових бур’янів, або за висоти
пирію 15-20 см (незалежно від фази
розвитку буряку)
Беногол, 49,5% к.е. (фенме-
дифам 10% + метамітрон
30% + етофумезат 9,5%),
ф. Штефес, Німеччина
6,0
(2,0 +
2,0 +
2.0)
однорічні
дводольні та
деякі злакові
обприскування у фазі двох-
чотирьох справжніх листків буряку,
роздрібно – по сім’ядолях бур’янів
Бетагард, 27,4% к.е. (десме-
дифам, 71 г/л + фенмедифам,
91 г/л + егофумезат, 112 г/л),
ф. Хімікел Агро, Україна
1,0
однорічні дво
дольні, в т.ч.
щириця та дея кі однорічні
злакові
перше обприскування у фазі
сім’ядоль бур’янів, наступні – з
інтервалом 7-14 днів
Бетан Оптімум, 28,8% к.е.
(десмедифам, 72 г/л +
фенмедифам, 96 г/л +
егофумезат, 120 г/л), ф. ІСАС
Кемікалз, Англія
1,0
однорічні
дводольні та
деякі злакові
обприскування бур’янів від фази
сім’ядоль до двох листків 3
інтервалом 5-10 днів
Бетанал Експерт, 27,4% к.е
(десмедифам, 71 г/л + фенме
дифам, 91 г/л + етофумезат,
112 г/л), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
1,0
однорічні
дводольні та
деякі однорічні
злакові
обприскування бур’янів від фази
сім’ядоль до двох листків 3
інтервалом 5-10 днів
Бетанал Прогрес ОФ, 27%
к е. (фенмедифам, 9% +
десмедифам, 7% + етофуме
зат, 11 %), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
1,0
однорічні
дводольні та
деякі однорічні
злакові
обприскування бур’янів у фазі
сім’ядоль, наступні – через 5-10
днів
Бетанес, 27% к.е. (десмеди
фам, 70 г/л + фенмедифам, 90
г/л + етофумезат, 110 г/л),
ф. Август, Росія
1,0
однорічні
дводольні та
деякі злакові
обприскування бур’янів у фазі
сім’ядоль, наступні – з інтервалом
7-14 днів при появі нової хвилі
бур’янів
Бетоксон Ф 430, к.с.
(хлоридазон, 430 г/л),
ф Оксон-Сіпкам, Італія
6,0 однорічні
дводольні
обприскування грунту до появи
сходів культури
Бітап ФД-П, к.е. (фесмеди-
фам, 80 г/л +десмедифам, 80
г/л), ф Юнайтед Фосфорує
ЛТД, Індія
(2,
6,
5
0
+
3,5)
однорічні
дводольні, в
т.ч. цариця
обприскування посіві у фазі 2-х
листків у буряку
543
Продовження табл. 9.13
1 2 3 4
Біфор, к.е. (фенмедифам, 80
г/л +• десмедифам, 80 г/л), ф.
Шанхай Кемікл, Гонконг;
ТОВ Комак Агрохім 2000,
Росія
6,0
(2.0+
2,0+2,0)
однорічні
дводольні
обприскування посівів у фазі сім’я
доль буряку, друге — через 5-8 днів
(2 справжні листки у буряку), третє
– у фазі 4-6 справжні листки у
буряку
Булат, 27,4% к.е. (десмеди
фам, 71 г/л ^ фенмедифам, 91
г/л + етофумезат, 112 г/л), ф.
Агросфера, Україна
1,0
однорічні
дводольні та
деякі однорічні
злакові
обприскування у фазі сім’ядоль
бур’янів, наступні – з інтервалом
5-10 днів
Бурекс 430 СЦ, к.с.
(хлоридачон, 430 г/л),
ф. Істрохсм, Словакія
5,0-7,5
однорічні
дводольні
бур’яни
обприскування грунту до висіву, до
сходів буряку
Бурефен новий, 16% к.е.
(десмедифам, 8% + фенмеди
фам, 8%) , ф. Штефес,
Німеччина
5,0-6,0
однорічні
дводольні
обприскування посівів у фазі 4-х
листків буряку
Бурефен Супер, 32 % к.е.
(десмедифам, 160 г/л •+
фенмедифам, 160 г/л), ф.
Штефес, Німеччина
1,25-
1,5
однорічні
дводольні
перше обприскування у фазі сім’я
доль бур ‘янів , друге – за 7-10 днів
Бурефен Супер, 32 % к.е.
(десмедифам, 160 г/л •+
фенмедифам, 160 г/л), ф.
Штефес, Німеччина
2,5-3,0
однорічні
дводольні
обприскування від фази сім’ядоль
до двох справжніх листків буряку
Вітокс 72КЕ, к.с. (ЕПТК, 720
г/л), ф. ПУХК, Угорщина
2,8-4,0
(гумус
2.8-3.4Я)
4.0-5.6
{гумус
>3,5%)
однорічні
злакові та
дводольні
обприскування ґрунту з негайним
загортанням до, під час, після сівби,
але до сходів буряку
Гексілур, 80% з.п. (ленацил),
ф. Хімпром, Україна
0,8-1,5
однорічні
дводольні та
злакові
обприскування грунту до висіву, під
час висіву або до сходів буряку
Гліфосат 360, в.р. (кислоти
гліфосату 360 г/л), ф. Доу
Агро Сайенсіс, США
4,0-5,0
однорічні та
багаторічні
обприскування бур’янів по вегетації
восени після збирання попередника
Гол, 70% к.с. (мстамітрон,
7 00 г/л), ф. Штефес,
Німеччина
5.0 (2,5+
2,5)
однорічні
дводольні та
деякі злакові
обприскування посівів у фазі 2- 4-х
справжніх листків буряку
Голі ікс, 700 к.с., (мста
мітрон, 700 г/л), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
6,0
(2,0+2,
0+2,0)
однорічні
дводольні та
злакові
обприскування ґрунту до сівби (із
заробкою) до сходів або у фазі 1-2
справжніх листків буряку
Дуал Голд, 96 % к.е., (5-ме-
толахлор), ф. Сингента,
Швейцарія
1,2-1,6
однорічні
злакові та деякі
дводольні
обприскування Грунт у до висіву або
до сходів буряку
Ентам 6Е, 72 % к.с. (ЕПТК,
7 20 г/л), ф. Ссдар КК, США
2,8-5,6
однорічні
дводольні та
злакові
обприскування ґрунту з негайним
загортанням до сівби, одночасно з
сівбою або до сходів буряку
Зелек Супер, 10,4% к.с.
(галоксифоп-Я-метил), ф.
Доу Агро Сайенсіс, США
1,0
багаторічні та
однорічні
злакові
обприскування вегетуючих бур’янів
однорічних – у фазі 2-6 листків,
багаторічних – за висоти бур’янів
10-15 см
Карібу, 50 % з.п.
(трифлусульфурон-мстил), ф.
Дюпон, Швейцарія
0,030 +
ПАР
однорічні
дводольні
обприскування у фазі появи
сім’ядоль – двох листків у бур’янів
Корсар, 10,5% к.с.
(хізалофоп-п-етил, 105,2 г/л),
ф. Агробізнеспром. Україна
1,1-1.6
однорічні та
багаторічні
злакові
обприскування вегетуючих буряків
у фазі 2-4-х листків в однорічних
бур’янів і за висоти 10-15 см
багаторічних
544
Продовження табл. 9.13
1 2 3 4
Ленацил Бета, 80% злі.
(ленацил, 800 г/кг), ф.
Кемінова, Данія
0,8-1,5 однорічні
дводольні
внесення в грунт до сівби, після
сівби з заробкою, але до сходів
буряку
Лонтрел 300, 30% в.р.
(клопіралід, 300 г/л), ф. Доу
Агро Сайенсіс, США
0,3-0,5
однорічні
дводольні та
багаторічні ко
ренепаросткові
обприскування посівів за появи 1-3
пар справжніх листків у буряку
Лонтрел Гранд, 75% в.г.
(клопіралід), ф. Доу Агро
Сайенсіс, США
0,12-
0,20
однорічні
дводольні та
багаторічні ко
ренепаросткові
обприскування у фазі 1-3 пар
листків буряку
Максімум, 16% к.е.
(фенмедифам, 80 г/л +
десмедифам, 80 г/л),
ф. Агріматко, Україна
1,5-2,0
+ 2,5-
3,5
однорічні та
деякі
багаторічні
дводольні
перше обприскування при появі
сходів бур’янів, друге – через 10-14
днів після відростання наступної
хвилі (незалежно від фази розвитку
буряку)
Набу, 20% к.е. (сетоксидим),
ф. Ніппон Сода, Японія
1,0-3,0
однорічні
злакові
обприскування вегетуючих буряків
у фазі 2-6 листків бур’янів Набу, 20% к.е. (сетоксидим),
ф. Ніппон Сода, Японія 3,0-5,0 багаторічні
злакові
за висоти багаторічних бур’янів 10- 15 см
Норвел, 5% к.е. (хізалофоп-
п-етил, 50 г/л), ф.
Хімагромаркетинг, Україна
2,0-3,0
однорічні та
багаторічні
злакові
обприскування вегетуючих буряків
у фазі 2-4 листків в однорічних
бур’янів та за висоти 10-15 см у
багаторічних
Оберіг, 9% к.е. (хізалофоп-п-
етил, 90 г/л), ф. Презенс,
Україна
1,0-
1,65
однорічні і
багаторічні
злакові
обприскування вегетуючих буряків
у фазі 2-4 листків в однорічних
бур’янів та за висоти 10-15 см у
багаторічних
Пантера, 4% к.е. (хізалофоп-
Р-тефурил, 40 г/л),
ф. Кромптон, США
1,0-2,0
однорічні і
багаторічні
злакові
обприскування однорічних бур’янів
у фазі 3-4 листків, багаторічних за
висоти 10-15 см
Пірамін-Турбо, 52% к.е.
(хлоридазон),
ф. БАСФ, Німеччина
5,0-7,0 однорічні
дводольні
обприскування грунту до сівби, до
сходів або по вегетуючих рослинах
ї інтервалом між обробками 2
тижні
Поаст, 20% к.е.
(седоксидим),
ф. БАСФ, Німеччина
3,0-5,0
однорічні 1
багаторічні
злакові
обприскування однорічних бур’янів
у фазі 2-6 листків, багаторічних за
висоти 10-15 см
Промінь, 28,7% к.е. (десме
дифам, 72 г/л + фенмедифам,
95 г/л + етофумезат, 120 г/л),
ф. Презенс, Україна
1,0 однорічні
дводольні
обприскування в період активного
росту бур’янів, послідовно
починаючи з фази сім’ядоль до 2-х
справжніх листків
Регіо Плюс, 40% к.е. (хлори
дазон, 30% + десмедифам,
5% + фенмедифам, 5%),
ф. БАСФ, Німеччина
6,0 (3,0+
3,0)
однорічні
дводольні
обприскування посівів у фазі 2-4
листків у бур’янів
Рубікон, 96% к.е.
(метолахлор, 960 і/л),
ф. Транс Оіл, Україна
1,5-1,8
однорічні
злакові та деякі
дводольні
обприскування грунту до сівби або
до сходів буряку
Селект 12%, к.е. (клетодим,
12%),
ф. Арвеста, США
0,4-0,8
однорічні
злакові
обприскування за висоти бур’янів
3-5 см, незалежно від фази розвитку
буряку
Селект 12%, к.е. (клетодим,
12%),
ф. Арвеста, США
1,4-1,8 багаторічні
злакові
багаторічні — за висоти бур’янів
15-20 см
545
Закінчення табл. 9.13
1 2 3 4
Синтебан Мікс, к с
(фенмедифам, 80 г/л +
десмедифам, 80 г/л),
ф Синтезія, Чехія
6,0
(2,5+
3,5)
однорічні
дводольні
перше обприскування до появи
сходів бур’янів, друге за появи
нових сходів бур’янів (незалежно
від фази розвитку буряку)
Стилет, 12% ке (клетодим,
120 г/л), ф Агросфера,
Україна
0,4-0,8
однорічні
злакові
у фазі 2-6 листків у бур’янів Стилет, 12% ке (клетодим,
120 г/л), ф Агросфера,
Україна 1,4-1,8
багаторічні
злакові
за висоти 10-20 см у бур’янів,
незалежно від фази розвитку буряку
Тайфун, к е (метолахтор,
960 г/л), ф Агросфера,
Україна
1,6-2,6
однорічні
злакові та
дводольні
обприскування грунту (у зоні
недостатнього зволоження із
загортанням) до або після
висівання, але до сходів буряку
Тарі а Супер, 5% к е
(квізалофоп-п-етил), ф
Ніссан Кемікл, Японія
1,0-2,0
однорічні
злакові
обприскування вегетуючих буряків
у фазі 2-4 листків у бур’янів
Тарі а Супер, 5% к е
(квізалофоп-п-етил), ф
Ніссан Кемікл, Японія 2,0-3,0
багаторічні
злакові
обприскування вегетуючих буряків
за висоти бур’янів 10-15 см
Таріег, ке (квізалофоп-п-
етил, 50 г/л), ф Шанхай КК,
Тонкопг, ТОВ Комак
Агрохш 2000, Росія
1,0-1,5
однорічні
злакові
обприскування у фазі 2-5 листків у
бур’янів (незалежно від фази
розвитку буряку)
Таріег, ке (квізалофоп-п-
етил, 50 г/л), ф Шанхай КК,
Тонкопг, ТОВ Комак
Агрохш 2000, Росія 2,0-3,0
багаторічні
злакові
обприскування у фазі 3-6 листків у
пирно (незалежно від фази розвитку
буряку)
Тореро 500 8С, к с (етофу
мезат 150 г/л + метамітроп,
350 г/л), ф Самміт Агро
2+2+2
3+2+2
однорічні
дводольні та
злакові
триразове послідовне обприску
вання у фазі сходів бур’янів, або
Зл/га до сходів і два рази по 2 л/га
по сім’ядолях бур’янів
Трофі 90, к е (ацетохлор,
9 00 г/л), ф Доу Агро
Сайенсіс, США
1,0-1,5
(гумус
2,8
3,4%)
15 2,0
(гумус >
3 5%)
однорічні
злакові та деякі
дводольні
обприскування грунту (в зоні
недостатнього зволоження – із
загортанням) до сівби або до появи
сходів буряку
Фронтьер 900, 90% к е
(диметенамід), ф БАСФ,
Німеччина
1,0-1,4
однорічні
злакові та деякі
дводольні
обприскування після висівання, але
до сходів буряку
Фронтьер Опіша, к е
(диметенамід-п, 720 г/л), ф
БАСФ. Німеччина
0,8-1,0,
1,2
(гумус
>3,5)
однорічні
злакові та деякі
дводольні
обприскування фунту до сівби,
після сівби, але до появи сходів
буряку
Фуроре Супер, 6,9% м в е
(фепоксапроп-п-етил, 69 г/л),
ф Штефес, Німеччина
0,8-2.0
однорічні
злакові
обприскування вегетуючих буряків,
починаючи з фази 2-х листків до
кінця кущіння бур’янів
Фюзілад Форте, к е
(флуазифоп-П-бутіл 150 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
0,5-2,0
однорічні 1
багаторічні
заакові
обприскування у фазі 2-4 листків
однорічних бур’янів і за висоти 10- 15 см багаторічних бур’янів
Фюзілад Супер, 12,5% к е
(флуазифоп-П-бутіл) ф
Сингента, Швейцарія
2,0-3,0
однорічні 1
багаторічні
злакові
обприскування у фазі 2-4 листків
однорічних бур’янів і за висоти 10- 15 см багаторічних бур’янів
Ценіуріон 25,4% ке
(клетодим), ф Арвеста, США
0,4-0 8 +
П А Р
Амзг о
1,2-2 4
однорічні І
багаторічні
злакові
обприскування у фазі 2-6 листмв
однорічних бур’янів і за висоти 10- 20 см багаторічних бур’янів
Шогун, 10% к е
(пропахізофоп), ф Сингента,
Швейцарія
0,6-1 2
однорічні та
багаторічні
злакові
обприскування, починаючи з фази
2-3 листків до фази кущіння одно
річних бур’янів за висоти пирію 10- 15 см
546
При вчасному проведенні першого обприскування у фазі сім’я
дольних листків у бур’янів, можна внести мінімальні норми гербі
цидів. Використовують Голтікс, Пірамін Турбо, Карібу, Бетанал
Прогрес ОФ, Бетанал Експерт, Бетанес та інші.
Оптимальні строки обприскуван- Запізнілі строки обприскування,
ня, бур’яни у фазі сім’ядоль необхідно підвищувати дозу гербіцидів
Оскільки період сходів бур’янів може розтягнутися на 30-60
днів і більше, для повного контролю за бур’янами рекомендується
проводити два-три обприскування по вегетуючих рослинах буря
ку. Вдруге посіви обприскують через 6-10 днів після першого, коли
зійшла друга хвиля бур’янів, або згідно з рекомендаціями щодо
використання певного гербіциду. При значному забур’яненні полів
через 10-14 днів після другого обприскування, з появою нової хвилі
сходів бур’янів, посіви буряку обробляють втретє. Під час друго-
го-третього обприскування застосовують протизлакові гербіциди.
Після внесення гербіцидів не рекомендується проводити роз
пушування ґрунту, оскільки руйнується гербіцидна захисна плівка,
а на поверхню ґрунту вигортається насіння бур’янів.
Для ефективного знищення бур’янів можливі комбінації гербі
цидів:
– Пірамін Турбо 1,5-2,0 л/га + Матрікс 2,0-2,5 л/га + Поаст 1,0-
1,5 л/га;
– Гексілур 0,5-1,0 л/га + Голтікс 2,0 кг/га + Бетанал 2-3 л/га;
– Голтікс 1,5 кг/га + Пірамін 1,8 л/га + Бетанал Прогрес АМ 1,5 л/га;
– Карібу 0,03 кг/га + Бетанал Прогрес АМ 1 л/га + Лонтрел 0,3 л/га;
Ефективним є дворазове внесення таких бакових сумішей:
Перше внесення, бур’яни перебувають у фазі сім’ядоль – до
двох справжніх листків – Карібу (30 г/га) + Бетанал Прогрес ОФ
(0,7 л/га) + Тренд 90 (200 мл/га).
547
Друге внесення, нова хвиля бур’янів у тій же фазі росту:
Карібу (ЗО г/га) + Лонтрел (0,2 л/га) + Бетанал Прогрес ОФ
(0,7 л/га) + Тренд 90 (200 мл/га).
Замість Бетанал Прогрес ОФ можна у цій схемі використовувати
Бетанал Прогрес АМ (1 л/га), Бетанал АМ (1,5 л/га), Бетанал Екс
перт, Голтікс (1,0-1,5 л/га), Пірамін турбо (1,5 л/га). За наявності
багаторічних злакових бур’янів використовують Зелек Супер, Центу
ріон чи ін. протизлакові гербіциди. За даними фірми-виробника, вже
на 5-й день після обробки діюча речовина Центуріону потрапляє в
точки росту надземної і підземної частини багаторічних бур’янів,
що дає можливість проводити механічні та ручні розпушення посі
вів цукрового буряку, не турбуючись за відростання бур’янів.
За даними Інституту цукрових буряків УААН, в умовах до
статнього зволоження краще з Бетаналом Прогрес ОФ поєдну
вати Голтікс, а в умовах нестійкого і недостатнього зволожен ня більш ефективною є суміш Бетанал Прогрес ОФ + Карібу.
Гербіциди Бетанал Прогрес ОФ, Голтікс, Пірамін Турбо ДІЮТЬ
на рослини бур’янів як через листкову поверхню, так і через ґрунт
та кореневу систему.
Чистими від бур’янів залишаються поля до збирання при за
стосуванні такої триразової системи внесення гербіцидів:
– Перше обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+ Гол
тікс (1,0 л/га) = 28.04;
-Друге обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+ Гол
тікс (1,0 л/га) =10.05;
-Третє обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+ Лонт
рел (0,4 л/га) + Зелек (1,0 л/га) = 28.05 (В.Древс, Г.Майєр, 2001).
Більшість систем захисту рослин цукрового буряку від бур’я
нів базується на гербіциді Бетанал Прогрес ОФ. Він містить три
діючі речовини: фенмедифам, десмедифам і етофумезат, із яких
етофумезат проникає в бур’ян через листки і ґрунт, а фенмеди
фам і десмедифам лише через листки. Залежно від видового скла ду бур’янів і потреби в їх знищенні до системи боротьби з бур’я
нами включають інші препарати.
При використанні гербіциду Бетанал Прогрес ОФ залежно від
організаційно-господарських умов господарства можна вибрати
один з наступних варіантів:
548
Д о
СХОДІ В
‘ Сім’ядолі V бур’яни 1,0 “ЛГ” Сім вдалі V був’внів
ч
га Бетаналу Прогрес ОФ]{_ І 0 л/га Бегавалу Прогрес ОФ
ї ~ ‘
сім’ядолі у бур’янів ^
У у.О “/га Беганалу Прогрес 04}
^ 0
?—^—^
Д о
сход ш
Післ я сході в
Прополюванн я
механічне руч- ( 2-4 спр листки у бур янів “ї Ґ 2 4 спр листки у бур’янів
^1,5 л/га Бетаналу Прогрес ОФ) ^,5 л/га Бетаналу Прогрес Щ
^—£—р-1—$—| г у |>—|—* у ^
Д о
сході в
Післ я СХОДІ В
Прополюванн я
‘ механічн е руч- 4 листки у культури Л
3,5 л/га Бетаналу Прогрес ОФ)
Прополюванн я
—^—^—|—|—| . у у —|—*—у—(.— X
Необхідно враховувати, що Карібу не діє на всі види лободи.
Голтікс добре діє на більшість дводольних, але не знищує гірчака
березковидного, слабо діє на підмаренник, проліску однорічну.
Специфічний спектр бур’янів може знищувати Лонтрел – осоти,
будяки та ін. Широкий вибір протизлакових гербіцидів дозволяє
знищити однорічні та багаторічні злакові бур’яни.
Для знищення злакових бур’янів додають один з протизлако
вих препаратів. В останні роки в Європі перевагу надають після схо
довому застосуванню гербіцидів. їх вносять в менших нормах, є
можливість врахувати видовий склад бур’янів, менше забруд
нюється навколишнє середовище.
Кращу біологічну ефективність гербіциди мають за темпе
ратури повітря 12-23″С. Якщо температура є вища ніж 23″С
і ясна сонячна погода – обприскувати не можна. Швидкість
вітру має бути не більше 5 км/год. Краще вносити гербіциди в
ранні і вечірні години.
За даними О.О.Іващенка, за низьких температур повітря діючі
речовини фенмедіфам і десмедіфам малоактивні і не забезпечу
ють високої ефективності щодо контролю бур’янів. За холодної
549
погоди високу гербщидну активність до сходів бур’янів проявляє
діюча речовина метамітрон, навіть за відносно низьких темпе
ратур (9-14°С).
Найвищої ефективності у боротьбі з бур’янами досягають при
поєднанні агротехнічного (сівозміна, основний і передпосівний об
робіток ґрунту, досходове і післясходове боронування, розпушення
міжрядь, присипання бур’янів у рядках та ш.) і хімічного способів.
• Захист від хвороб і шкідників. Всі попередні агрозаходи по
винні бути орієн говані на покращення фітосанітарного стану і одер
жання дружних сходів здорових рослин. До них належать:
– правильний вибір поля, типу ґрунту;
-дотримання чергування культур у сівозміні;
– внесення органічних добрив, застосування сидератів, дотри
мання позитивного балансу органічних речовин в ґрунті;
– збалансоване і своєчасне внесення добрив -РІ К восени, N
-навесні;
– поліпшений або напівпаровий обробіток ґрунту;
– високоякісний передпосівний обробіток ґрунту;
– ранні строки сівби (перша декада квітня);
– одержання рівномірних сходів і своєчасне формування густо ти посівів;
-підбір стійких гібридів;
– протруювання насіння.
• Шкідники. Цукровий буряк може пошкоджуватися більше ніж
250 шкідниками. Найбільш поширені і шкідливі – довгоносики,
дротяники, бурякові блохи, бурякова крихітка, попелиця, мінуюча
муха, щитоноска, мертвоїд, метелик лучний, гусениці совок, кліщ,
бурякова нематода та ін.
Високу ефективність забезпечує обробка інсектицидами насіння
буряку для захисту на початкових фазах росту (див. Підготовка
насіння, сорти).
Під час вегетації потрібно враховувати економічні пороги шкідли
вості (табл. 9.14) та вибирати найкращі строки обприскування посівів
для максимального знищення того чи іншого шкідника (табл. 9.15).
Використання інсектицидів на посівах буряку, норми внесення і
проти яких шкідників подано в табл. 9.16.
550
Таблиця 9.14 – Економічні пороги шкідливості основних
шкідників цукрових буряків (М.Роїк, 2001)
Шкідники
Кількість шкідників, особин
Шкідники В місцях
зимівлі
на буряковому полі при сівбі насінням Шкідники В місцях
зимівлі не обробленим
інсектицидом
обробленим
інсектицидом
Дротяники, личинки пластин
частовусих
– 2,0 5-6
Бурякові блішки 10-15 на 1 м
2 0,2-0,3 на 1 рослину 1,5-2,0 на 1 рослину
Довгоносики звичайний,
сірий, чорний
0,5 на 1 м
2 0,2-0,3 на 1 м
2
0,3-0,5 на 1 м
2
1,5-2,0 на 1 м
2
1,0-1,5 на 1 м
2
Щитоноски бурякова
лободова 5-10 на 1 м
2
2,0 на 1 м
2
1,0 на 1 м
2
6-8 на 1 м
2
4-5 на 1 м
2
Крихітка 25-50 на 1 м
2 20 на їм рядка 50-60 на 1 м рядка
Попелиця листкова –
заселено 5% рослин по краю поля
Муха бурякова мінуюча
5 пупарів на
1 м
2
3-4 личинки на 1 рослину у фазі 2-х пар
справжніх листків, 6-10 личинок у фазі 12- 16 листків при заселенні 50% рослин
Міль бурякова мінуюча –
30% пошкоджених гусеницями рослин
Листогризучі совки (гусінь) Юна 1 м
2
Підгризаючі совки (гусінь) _ 1-2 на 1 м
2
Лучний метелик
1-3 лялечки
на 1 м
2
5 гусениць першого покоління, 6-10 —
другого покоління на 1 м2
Таблиця 9.15 – Періоди активної шкідливості і боротьби з
шкідниками по фазах розвитку цукрового буряку
(О.М. Ткаченко, 1986)
0-1 0-2 1 2 3 4 5 6 7 8
Д о сівб и
5
•
н
Основн і ШКІДНИК И
А
О са
£
С
о.
-=*
~ я
£ 1
5 З
сп с ДовіСШОСИкИ – Б опіки –
Щитоноск и – –
Листкова попелиця
Бурякова мінуюча муха —
Бурякова мінуюча міль
Коренева попелиця
Мертво іди
Крихітка
ДрОІЯНИкИ ЛИЧИНКИ
ішістпнчаст окрилих
Піщаний мідля к
Совк и – –
Лучний метелик —
– періо д шкодочинності , – періо д боротьб и
551
Проростапі
Ви точка
Змикання
міжрядь
Технічна
сгаппсгь
Таблиця 9.16 – Інсектициди для захисту буряку
від шкідників
Назва препарату і діючої
речовини, фірма, країна
Норма
внесення,
л/га
Проти яких шкідників
Спосіб, час
Обробітку
1 2 3 4
Актара 25 \УС, в г
(тіачетоксам, 250 г/кг),
ф Сингента, Швейцарія
0,08
довгоносик звичайний, сірий,
чорний, блішки, щитоноски,
піщаний мідляк, попелиця
обприскування в
період вегетації
Актеллік, 50% к е
(шриміфос-метил, 500 г/л),
ф Сингента Швейцарія
1 0-2,0
блішки, попелиця, мертвоіди,
довгоносики
обприскування в
період сходів 1
вегетації
Акцент, к е (диметоат, 400
г/т), ф Агросфера, Україна
0,5-1,0 блішки, попелиця
обприскування в
період вегетації
Альтекс 100, к.е. (альфа
циперметрин, 100 г/л),
ф Агросфера, Україна
0,10-0 25
блішки, попелиця, лучний
метелик
обприскування в
період вегетації
Арріво, 25% к е (цинер
метрин), ф ФМСі, США
0,4 совки, попелиці
обприскування в
період вегегаци
Базудш, 60% к е
(диазинон), ф Сингента,
Швейцарія
0,8-2,0
блішки, попелиця,
довгоносики, щитоноски,
мертвоіди, крихітка
обприскування під
час вегетації
Бі-58 новий, 40% к е
(диметоат), ф БАСФ,
Німеччина
0,5-1,0
клопи, попелиця, блішки,
муха і міль мінуючі,
мертвоіди
обприскування під
час вегетації
Блискавка, 10% к е
(альфа-циперметрин, 100
г/л), ф Презенс, Україна
0 15
бурякові блішки,
довгоносики
обприскування під
час вегетації
Вантекс, 6%, мк с (гамма
цигалотрин, 60 г/л), ф Доу
Агро Сайенсіс, США
0,06-0,07
бурякова попелиця,
щитоноски, товгоносики
обприскування під
час вегетації
Вектор, 20 % в р к
(імідаклоприт, 200 г/л), ф
Агробізнеспром, Україна
0,25
блішки, попелиця,
довгоносики, ЩИТОНОСКИ,
мертвощи, крихітка
обприскування в
період веіетацп
Волатон 500, 509г к е
(фоксим) ф Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,8 2,5
саранові, довгоносик, лучний
метелик, попелиця, блішки
обприскування
сходів і під час
вегетації
Дамаск, 60% в е (діазинон,
600 і /л), ф Агросфера,
Україна
0 8-2,0
блішки, попелиця,
довгоносики, щитоноски,
мертвощи, крихітка
обприскування в
період вегетації
Длнадим 40% к е (диме
тоат), ф Кемінова Агро
Данія
0,5-1,0
попелиця, блішки, муха і міль
мінуючі, клопи
обприскування в
період вегетації
Децис, 2,5% к е (дельта
метрин, 25 пл), ф Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0 25-0,5
шкідники сходів, лучний
метелик
обприскування в
період вегетації
Децис Форте, 12 5% к е
(дельтаметрин, 125 г/л), ф
Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0 1-0,15
довгоносики, блішки,
попелиці
обприскування в
період вегегаци
Дішетрин, к е (диметоат,
400 г/л), ф Агробізнес
пром, Україна
0,7-1,5
б ПШКИ, ЩИТОНОСКИ,
мертвощи, довгоносики,
попелиці, цикадьи
обприскування в
період веіетацп
552
Продовження табл. 9.16
1 2 3 4
Діазинон, 60% к е
(діазинон), ф Ншпон
Каяку, Японія
0,8-2,0
блішки, попелиця,
довгоносики, щитоноски,
крихітка, мертвоіди
обприскування в
період вегетації
Дурсбан 480,48% к с
(хлоршрифос), ф Доу Агро
Сайенсіс, США
0,8-2,5
довгоносики, совки, крихітка,
щитоноски, блішка, лучний
метелик, попелиця, мертвоіди
обприскування в
період вегетації
}олон, 35% к е (фозалон),
ф Кемінова, Данія
1,0-3,5
довгоносики, крихітка, луч
ний метелик, совки, блішки,
павутинний кліщ, попелиця
обприскування в
період вегетації
Карате, 5% к е (лямбда-
цигалотрин), ф Сингента,
Швейцарія
0,12-0,15 блішки, щитоноски, попелищ
обприскування в
період вегетації
Лебайцид 50% к е
(фентюн), ф Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
1 0-2,5 довгоносики, блішки,
попелиці
обприскування в
період вегетації
Маршал 25 к е
(карбосульфан, 250 г/л),
ф ФМСі, США
0,8-1,2
попелиця, блішки, піщаний
мідляк, мінуюча міль,
довгоносики
обприскування в
період вегетації
Моспілан, р п
(ацетичшрид, 200 г/кг),
ф Ншпон Сода, Японія
0,05-0 075
саранові, щитоноски,
попелиця, довгоносики,
блішки, піщаний мідляк
обприскування в
період вегетації
Н)релД 55% ке (ципер
метрин 5% + хлоршрифос
50%), ф Доу Агро
Сайенсіс, США
0,8 довгоносики,щитоноски
обприскування в
період вегетації
Парашут 450, мк с
(паратюн-метил, 450 г/л),
ф Кемінова, Данія
0 5-0,75
клопи, попелиця, мінуюча
муха, лучний метелик,
мінуюча міль
обприскування
посівів
Пілот 480 к е
(хлоршрифос, 480 г/л),
ф Гарма Кеміклз, Англія
0,8 2,5
довгоносики, крихітки, совки,
щитоноски, блішки, лучний
метелик, попелиця, мертвоіди
обприскування в
період вегетації
Пірінекс, 40,8 к е
(хлоршрифос), ф
Мактешим-Аган, Ізраїль
25 довгоносики, щитоноски,
блішки
обприскування
сходів
Політрин 200 ЕС, к е
(циперметрин, 200 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
0,48 блішки, довгоносики,
попелиця
обприскування в
період вегетації
Ратибор, 20% врк
(імідаююприд, 200 г/л),
ф Презенс, Україна
0,2-0,3 комплекс сисних ШКІДНИКІВ,
довгоносики
обприскування в
період вегетації
Рогор-С к е (диметоат,
400 г/л), ф Агрохімальянс,
Україна
0,5-1,0
клопи, попелиця, мінуючі
мухи і міль, кліщі, цикадки,
мертвощи, блішки
обприскування в
період вегегаци
Сучітіон, 50% к е
(фештротюн), ф Сумітомо,
Японія
0,6-1,2
совки, міль та муха мінуючі,
клопи, лучний метелик,
попелиця
обприскування в
період вегетації
Фастак 10% к е
(альфациперметрин),
ф БАСФ, Німеччина
0,1-0,25 блішки, дові оносики,
попелиці
обприскування
сходів в період
вегетації
553
Закінчення табл. 9.16
1 2 3 4
Флагман, 10% к.е.
(карбосульфан, 100 г/л),
ф. Агро Кемі, Угорщина
2,5-3.0
Грунтові шкідники,
довгоносики, блішки,
крихітка
внесення в грунт за
допомогою аплі
катора під час ви
сіву з негайним за
гортанням грунту
Фуфанон, 57%) к.е.
(малатіон, 570 г/л),
ф, Кемінова Агро. Данія
1,0-2,5
попелиці, довгоносики, муха і
міль мінуючі, бурякові
блішки
обприскування в
період вегетації
Ф’юрі, 10%> к.е. (зетаципер-
метрин), ф. ФМСі, США
0,15 довгоносики, блішки
обприскування
сходів
Циклон, 10% к.е. (альфа
циперметрин, 100 г/л), ф.
Агробізнеспром, Україна
0,10-0,15 блішки, довгоносики
обприскування в
період вегетації
Шерпа 25 КЕ, к.е. (ципер
метрин, 250 г/л), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
0,48 попелиці
обприскування в
період вегетації на
насіннєвих посівах
Штефесін, 2,5%о к.е.
(дельтаметрин, 25 г/л), ф.
Штефес Агро, Німеччина
0,25-0,5 лучний метелик
обприскування в
період вегетації на
насіннєвих посівах
• Хвороби. Уражують сходи, листки, коренеплоди, під час веге
тації зумовлюють великі втрати врожаю та погіршення якості си
ровини для цукрових заводів.
Найпоширенішими та шкідливішими хворобами буряку є цер
коспороз, борошниста роса, пероноспороз, іржа, гнилі коренепло
дів та ін.
Для запобігання ураженню хворобами рослин цукрового бу
ряку обов’язково необхідно дотримуватись основних агротехні
чних вимог. Зокрема значно покращити фітосанітарний стан по
сівів можна при дотриманні науково-обґрунтованого чергування
культур у сівозміні, застосування напівпарового обробітку ґрун
ту, дотримання необхідної глибини оранки (28-32 см), правиль
ного співвідношення азоту, фосфору і калію, забезпеченості мікро
елементами тощо.
Для вирішення питання про доцільність застосування фунгіци
дів для захисту рослин буряку від хвороб можна скористатися табл.
9.17.
Періоди активної шкідливості хвороб і оптимальні строки за
стосування фунгіцидів можна встановити з табл. 9.18.
554
Таблиця 9.17 – Обґрунтування необхідності застосування
фунгіцидів (М. Роїк, 2001)
Основні хвороби Критерії обгрунтування
Церкоспороз Розвиток хвороби в попередні роки досягав 30% і більше. На листках
у 2-3% рослин у фазі більше 15 листків з’явилися поодинокі плями
хвороби. Сприятливі для розвитку хвороби умови: в кінці червня-
литшя температура вдень 20°С, відносна вологість повітря вище 70%.
На столових буряках спостерігається розвиток хвороби.
Борошниста роса Розвиток хвороби в попередні роки складав до 20%. В липні-серпні
на листках з’явились поодинокі плями хвороби, спостерігається
наростання захворювати. Сприятлива погода – середня температура
повітря 20°С і вище, відносна вологість вдень нижча 60%, вночі –
90%. опади не більше одного разу в декаду і нижчі норми. Хворобою
уражені насінники буряків, кормові буряки і берізка польова.
Пероноспороз У минулому році 5%> і більше рослин були уражені хворобою. Наяв
ність в травні-червні вогнищ хвороби на насінниках та сприятлива
погода -середня температура повітря 13-19°С, опади чи поливи,
відносна вологість повітря вище 70%.
Іржа В попередньому році 5% рослин були уражені хворобою. Наявність
вогнищ хвороби на насінниках чи самосіві, поява її на листках
буряків.
Вірусна жовтяниця і
мозаїка
Перші крайові обприскування (40-60 м шириною) при появі
попелиці на 1 % рослин по краю поля. Суцільні обприскування – при
заселенні поодинокими колоніями попелиці більше 1% рослин.
Таблиця 9.18 – Періоди активної шкідливості і захисту
від хвороб по фазах розвитку цукрових буряків
(О.М. Ткаченко, 1986)
Основні
хвороб и
0-1 | 0-2 1 2 3 4 5 6 7 8
Основні
хвороб и
Д о сівб и РС
Я
и
О.
са
а
Сі
Основні
хвороб и
РС
Я
и
О.
са
а
Сі
Коренеї д
Церкоспоро з
Борошнист а рос а
Пероноспоро з
Вірусна мозаїк а т а жовтяниц я
Ірж а
Гнил і коренеплоді в під ча с
вегетації
– періо д шкодочинності , к.*™™™**^^ – періо д боротьб и
555
Проростання
Вилочка
1 пара листків
4-5 пар листків
Змикання рядків
Змикання
міжрядь
Технічна
стиглість
Осінь
Весна
Проростання
Вилочка
1 пара листків
4-5 пар листків
Змикання рядків
Змикання
міжрядь
Технічна
стиглість
Особливості внесення фунгіцидів (норми, проти яких хвороб)
подано в табл. 9.19
Таблиця 9.19 – Фунгіциди для захисту рослин
від ураження хворобами
Назва препарату, діюча речовина,
фірма, країна
Норма
внесення
л/га
Назва хвороби Спосіб, час обробки
1 2 3 4
Авіксил, 70% з.п. (оксадиксил,
80 г/кг ^ полікарбацин, 740 г/кг),
ф. НДІ ХЗЗР, Україна
2,0-2,4 пероноспороз
обприскування в період веге
тації, не більше трьох разів
Акробат МЦ, 69% з.п.
(диметоморф 9% + манкоцеб
60%), ф. БАСФ, Німеччина
2,0 пероноспороз
обприскування в період
вегетації не більше трьох
разів
Альто 400 8С, к.е.
(ципроконазол, 400 г/л),
ф. Сингента, Швейцарія
0,2
церкоспороз,
борошниста
роса, іржа
обприскування в період веге
тації за перших ознак захво
рювання не більше 1 разу
Альто Сунер, к.е. (ципрокона
зол, 80 г/л + пропіконазол, 250
г/л), ф. Сингента, Швейцарія
0,5
церкоспороз
борошниста
роса, іржа
обприскування в період
вегетації за перших ознак
захворювання
Байлетон, 25% з.п. (триадиме-
фон, 250 г/л), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
0,6 борошниста
роса, іржа
обприскування в період веге
тації не більше трьох разів
Бенлат, 50% з.п. (беноміл),
ф. Дюпон, Швейцарія
0,6-0,8
борошниста
роса,
церкоспороз
обприскування в період веге
тації не більше трьох разів
Дерозал, 50% к.е (карбендазим),
ф. Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
0,3-0,4 церкоспороз
обприскування під час
вегетації не більше двох разів
Імпакт, 25% к.с. (флутриафол),
ф. Кемінова, Данія
0,25
борошниста
роса,
церкоспороз
обприскування в період
вегетації не більше двох разів
Колфуго Супер, в.г. (карбен
дазим, 200 г/л), ф. Агро-Кемі,
Угорщина
2,0
борошниста
роса,
церкоспороз
обприскування в період веге
тації не більше одного разу
Лоспел, 12,5 в.м.е.
(тетраконазол, 125 г/л), ф. Аріста,
Японія
0,8
церкоспороз,
пероноспороз,
борошниста
роса
обприскування у другій
половині вегетації буряку не
більше двох разів
Рекс Дуо, 49,7% к.е. (тіофанат
метил 31% -г епоксиназол 18,7%),
ф. БАСФ, Німеччина
0,4-0.6
борошниста
роса, церкоспо
роз рамуляріоз
обприскування під час
вегетації не більше двох разів
Рекс Т, к.с. (епоксиназол 125
г/л), ф. БАСФ, Німеччина
0.5-1,0
борошниста
роса,
церкоспороз
обприскування під час
вегетації не більше двох разів
Рекс Топ, 33,4% к.с. (фенпро
піморф, 250 г/л + екоксіконазол,
84 г/л), ф. БАСФ, Німеччина
0,5-1,0
борошниста
роса,
церкоспороз
обприскування під час
веі етації не більше двох разів
556
Закінчення табл. 9.19
1 2 3 4
Сарфуи 500 8С, к.с. (карбенда
зим, 500 г/л), ф. Органіка-
Сажина, Польща
0,3-0,4 церкоспороз
обприскування під час
вегетації не більше двох разів
Сірка колоїдна, паста (сірка,
700 г/кг), ф. Запоріжкокс,
Україна
4,0-6,0 борошниста
роса
обприскування в період веге
тації не більше трьох разів
Танго, 50% к.е. (тридеморф
37,5% + еноксиконазол 12,5%),
ф. БАСФ, Німеччина
0,6-0,8
борошниста
роса,
церкоспороз
обприскування при появі
перших ознак хвороби не
більше двох разів
Топсін М, 70% з.п. (тіофанат
метил), ф. Ніппон, Японія
0,6-0,8
борошниста
роса, церко
спороз,
коричнева
плямистість,
іржа
обприскування в період
вегетації не більше трьох
разів
Феразим к.с. (карбендазим, 500
г/л), ф. Агрохімальянс, Україна
0,3-0,6
борошниста
роса,
церкоспороз
обприскування в період
вегетації
Фундазол, 50%> (беноміл),
ф. Агро Кемі, Угорщина
0,6-0,8
борошниста
роса,
церкоспороз
обприскування в період веге
тації не більше трьох разів
Хлороксид міді, 90% з.п. (хлор
оксид міді), ф. Призма-13,
Україна
3,2-4,0 церкоспороз
обприскування в період веге
тації не більше трьох разів
Штефазал, 50% к.с.
(карбендазим, 500 г/л),
ф. Штефес Агро, Німеччина
0,3-0,4 церкоспороз
обприскування в період
вегетації не більше двох разів
• Збирання врожаю. Збирання цукрового буряку вважають ус
пішним, якщо воно проведене в оптимальні строки при найбільшій
масі і цукристості коренеплодів з мінімальними втратами, щонай
меншим травмуванням і незначному забрудненні.
Наростання маси коренеплодів і підвищення цукристості три
ває у вересні, жовтні і навіть за теплої погоди у листопаді. Раннє
збирання зменшує вихід цукру з гектара, пізнє пов’язане з втрата ми урожаю внаслідок несприятливих погодних умов – тривалі дощі,
сніг, морози.
У вересні урожайність зростає на 15-30%, цукристість – на
1,4-1,8%.
Строки збирання коренеплодів необхідно встановлювати зале
жно від площі, забезпечення механізмами з таким розрахунком,
щоб збиральні роботи завершити до кінця жовтня.
557
1 7
г”‘ – 2^ *1Л*№ Ш
• • ‘-І їй?- Збирання корене
плодів комбайном
Холмер
Рис. 9.7.
Збирають буряк комплексом шестирядних машин роздільного
збирання – причіпною гичкозбиральною БМ-6А; МБП-6 та само
хідною коренезбиральною КС-6; РКС-6; РКМ-6. Вантажать бу
ряки з кагатів навантажувачами СНТ-2,1Б або СПС-4,2А. В останні
роки використовуються зарубіжні комбайни Холмер (Німеччина),
Плойжер (Голландія), Лектра Моро, Верват (Франція) (рис. 9.7).
Зрізають верхню частину коренеплоду з черешками гички.
Якщо зрізується 1 см шийки коренеплоду, втрати урожаю станов
лять 5-7%, а при зрізанні 3 см зростають до 20-27%. Рівномірно
зрізати гичку можна лише на добре вирівняному перед сівбою гру
нті, загортанні насіння на одну і ту ж глибину, рівномірному стоянні
рослин в рядку.
Викопувальні робочі органи коренезбиральних машин не пови
нні травмувати коренеплодів. Обламування хвостиків у корене
плодів приводить до втрат врожаю. Якщо в ґрунті залишились
хвостики довжиною 3,5 см втрачається 5-6% урожаю, при дов
жині 5 см – втрати зростають до 10-12%.
Гичку використовують як зелений корм для годівлі худоби, си
лосують або розстеляють на полі як сидеральне добриво.
Коренеплоди в день збирання вивозять на бурякоприймальні
пункти, щоб не допускати їх висихання в полі.
558
ВИРОЩУВАННЯ БУРЯКУ НА НАСІННЯ
• Вирощування маточних коренеплодів. Коренеплоди, які ви
рощені в перший рік і закладаються на зберігання для одержання
з них насіння, називають маточниками, а висаджені в ґрунт наве
сні другого року – висадками.
Системи обробітку ґрунту і застосування добрив майже не від
різняються від тих, що передбачені при вирощуванні коренеплодів
для виробництва цукру.
Сіють маточний буряк з міжряддям 45 см в оптимальні строки
з вищими нормами висіву. До збирання на 1 га густота рослин
повинна становити у зоні достатнього зволоження 160-180 тис, у
зоні нестійкого зволоження – 140-160 тис. і в зоні недостатнього
зволоження — 120—140 тис.
Ефективними є літні строки сівби (червневі), при яких росли ни добре розвивають листя, а коренеплоди меншої маси (200 г).
Такі коренеплоди найкраще зберігаються і мають високу насіннє ву продуктивність.
Догляд за посівами маточного буряку такий же, як і за фабри
чним буряком. Посіви прополюють від цвітухи.
Збирають маточні коренеплоди пізніше, в період стійкого похо
лодання і зменшення середньодобової температури до 6-8°С (при
близно 20 жовтня). В таких умовах зменшується інтенсивність
дихання викопаних коренеплодів, зменшується активність мікро
організмів, що викликають кагатну гниль, немає загрози різкого
підвищення температури в кагатах. При запізненні із строками зби
рання коренеплоди можуть пошкоджуватися приморозками.
Для збирання використовують комбайни КС-6, РКС-6. Листки
зрізають так, щоб не пошкодити бруньки на головці коренеплоду.
Маточні коренеплоди необхідно впродовж 2-3 днів закласти на
зберігання у траншеї чи кагати. Оптимальна температура для
зберігання коренеплодів 1-3°С.
• Вирощування насіння з висадків. Висадки висаджують рано
навесні з міжряддями 70 см. Запізнення з строками садіння збіль
шує кількість рослин-упрямців, які не формують генеративних ор
ганів.
559
Головку коренеплоду при садінні розміщують на 2-3 см нижче
рівня ґрунту. Використовують машини ВПУ-4, ВПС-2,8.
Під час вегетації насінників, проводять не менше трьох міжря
дних обробітків, або використовують гербіциди.
Насіння буряку достигає нерівномірно. Повністю достигле на
сіння легко обсипається. Ознаками стиглості насіння є пожовтіння
рослин, вишневе забарвлення оболонок насінини. Збирають при
масовому побурінні клубочків у більшості рослин.
Застосовують роздільне збирання. Скошують жатками ЖРБ-
4,2, Е-307 у валки. Після підсихання їх обмолочують зерновими
комбайнами.
Напряму збирають площі, що обприскують десикантами (рег-
лон супер 5 л/га) за 10 днів до збирання. Реглон висушує рослини
буряку і бур’янів, знижує вологість насіння і підвищує його якість.
Урожайність насіння цукрового буряку коливається в межах 16—
20 ц/га, а при дотриманні всіх технологічних вимог може досягати
30 ц/га і більше.
• Безвисадковий спосіб. Для зменшення обсягів робіт і затрат
на вирощування маточних коренеплодів застосовують безвисад
ковий спосіб вирощування насіння буряку.
При цьому строки сівби зміщуються на 1-20 липня, а на
півдні України – на серпень. Сіють з міжряддям 70 см на глибину
3-4 см. З появою сходів проводять мілкі розпушування міжрядь
для знищення бур’янів, чи застосовують хімічний метод боротьби
з ними. Перед настанням морозів, коли температура ґрунту на
глибині залягання коренеплодів знизиться до 5-6°С, рослини буря ку підгортають, закриваючи їх шаром ґрунту 10-15 см.
Рано навесні головки і розетки листків звільняються від земля
ного укриття з допомогою борін, перевернутих зубами до верху,
проводячи боронування по діагоналі до рядків.
Після відкриття рослин догляд полягає у розпушуванні міжрядь.
Глибина першого розпушування 10-14 см, наступних – 7-8 см.
Необхідно зазначити, що безвисадкові посіви мало поступаються
за врожайністю насіння висадковим, але забезпечують значний
економічний ефект. Проте існує загроза загибелі рослин взимку в
роки з різким зниженням температури (до мінус 25-30°С), або
відсутності снігового покриву при менших морозах (-І5-25°С).
560
Таблиця 9.20 – Технологічна схема вирощування цукрового буряку.
Урожайність – 400-500 ц/га коренеплодів. Площа 1 га
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних
ресурсів: пальне, добрива,
отрутохімікати та ін.
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 Внесення азотних добрив на
подрібнену солому
га 1 25 1 МТЗ-80 + МВД-900 Аміачна селітра 1ц=100 грн.
4л х 3 грн = 12 грн.
10 123
2. Лущення стерні га 1 20 2 Т-150-К + БДТ-7 15 л х 3 грн.=45 грн. 10 57
3.
Внесення мінеральних добрив
Суперфосфат
Калійна сіль
Ц
11
6
5
25
25
2
1
1
Транспортний засіб
ПЗ-0,8 х 2 рази
МТЗ-80 + МВД-900
МТЗ-80 + МВД-900
Перевезення – 40 грн.
12 л х 3 грн. х 2 = 72 грн.
суперфосфат – 420 грн.
калійна сіль – 350 грн.
20 906
4. Оранка на Ь—30-33 см га 1 4 5 Т-150 + ПН-5-35 28 х 3 грн.=84 грн. 20 109
5. Культивація з боронуванням га 1 15 2 Т-150К +КПС-4 15 л х 3 грн. = 45 грн. 10 57
6 2-га культивація з боронуванням га 1 15 2 Т-150К + КПС-4 15 л х 3 грн. = 45 грн. 10 57
Разом по осінньому циклу робіт 16 1213 80 1309
7 Весняна культивація га 1 15 2 Т-150К +КПС-4 15 л х 3 грн.=45 грн. 10 57
8.
Внесення азотних добрив
Аміачна селітра Ц 7 25 1 Транспортний засіб
МТЗ-80 + МВД-900
4 л х 3 грн. х 2 = 24 грн.
селітра 7ц х 100грн.=700 гри.
10 735
9. Передпосівний обробіток грунту га 1 25 3 Т-150 + ЛК-4 18 л х 3 грн. = 54 грн. 10 67
10. Транспортування води ц 3 _
1 ГАЗ-53 – бочка 2 л х 3 грн. = 6 грн. 10 17
11 Внесення гербіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 4 л х 3 грн. = 12 грн.
Дуал Голд – 150 грн.
10 176
12.
Сівба із внесенням мінеральних
добрив
га 1 15 5
2
МТЗ-80 + “Тодак”
Транспортний засіб
насіння — 300 грн.
суперфосфат 0,5 ц -35 грн.
5 л х 3 грн. = 15 грн.
4 л х 3 грн. = 12 грн.
20 389
Одиниця виміру
Обсяг робіт
Норма виробітку
Тарифна ставка,
грн/га
Амортизація та
непередбачені
витрати, грн.
Всього витрат по
виду робіт, грн.
Закінчення табл. 9.20
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
13. Коткування га 1 24 1 МТЗ-80 + ЗККШ-6 4 л х 3 грн. = 12 грн. 10 23
14.
Транспортування води х 6 (для
шести обприскувань) Ц 3 –
1 ГАЗ-54 – бочка 2 л х 3 грн. х 6 = 36 грн. 10 47
15. Перше внесення гербіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
4 л х 3 грн. = 12 грн.
Карібу-30 г/га – 120 грн.+
Бетанал Прогрес ОФ 0,7 л/га
-115 грн. + тренд — 6 грн.
10 267
16. Друге внесення гербіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
4 л х 3 грн. = 12 грн.
Карібу -30 г/га – 120 грн. +
Бетанал Прогрес ОФ 0,7 л/га
– 115 грн. + Лонтрел – 0,2
л/га – 70 грн. + тренд – 6 грн.
10 337
17. Третє внесення гербіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
4 л х 3 грн. = 12 грн.
Центуріон 0,4 л/га – 110 грн.
+ тренд – 6 грн.
10 142
18. Внесення інсектицидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 4 л х 3 грн. = 12 грн.
Бі-58 – 1 л = 40 грн.
10 66
19. Внесення фунгіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 4 л х 3 грн. = 12 грн.
Рекс Дуо 1л — 110 грн.
10 136
20. Друге внесення фунгіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 4 л х 3 грн. = 12 грн.
Рекс Дуо 1л – 110 грн.
10 136
Разом по весняно-літньому циклу робіт 44 2401 150 2595
21 Скошування гички на грунт га 1 5,6 3 МТЗ-80 + БМ-6А 10 л х 3 грн. = 30 грн. 20 53
22. Збирання коренеплодів т 1 5,6 28 КС-6А 50 л х 3 грн. = 150 грн. 50 228
23.
Транспортування коренеплодів на
край поля
га 1 5,6 1 МТЗ-80 + 2ПТС-4 5 л х 3 грн. = 15 грн. 10 26
24. Навантаження коренеплодів т 50 70 1 МТЗ-80 + СПС-4,2 4 л х 3 грн. = 12 грн. 20 33
25.
Транспортування коренеплодів на
завод
т 50 – 20 КАМАЗ або МТЗ-80
+ 2ПТС-4 50 л х 3 грн. = 150 грн. 20 190
Разом по збиранню 53 – 357 120 530
Разом по технології цукрового буряку 113 – 3971 350 4434
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Історія і поширення цукрового буряку.
2. Вимоги буряку до температури, вологи, світла та ґрунту.
3. Місце цукрового буряку у сівозміні.
4. Способи основного обробітку ґрунту під буряк.
5. Особливості весняного обробітку ґрунту.
6. Підготовка насіння, сорти та гібриди цукрового буряку.
7. Значення елементів живлення.
8. Система удобрення цукрового буряку.
9. Норми внесення мінеральних добрив під цукровий буряк.
10. Доцільність використання складних добрив під буряк.
11. Розрахувати норму добрив для одержання 500 ц/га корене
плодів.
12. Значення мікроелементів для цукрового буряку.
13. Спосіб сівби.
14. Глибина загортання насіння.
15. Норма висіву насіння.
16. Строки сівби цукрового буряку.
17. Агротехнічний спосіб догляду за посівами.
18. Формування густоти рослин.
19. Боротьба з бур’янами хімічним методом.
20. Можливі варіанти знищення багаторічних злакових бур ‘янів.
Якими гербіцидами?
21. Варіанти внесення Бетаналу Експерт.
22. Як знищити осоти на посівах цукрового буряку?
23. Скласти схему застосування гербіцидів для забезпечення
знищення всіх видів бур’янів.
24. Основні шкідники буряку. Внесення інсектицидів.
25. Основні хвороби буряку. Внесення фунгіцидів.
26. Збирання врожаю.
27. Вирощування буряку на насіння.
28. Скласти технологічну схему вирощування буряку.
563
ЗАДАЧІ
9.1. Норма висіву насіння цукрового буряку – 8 кг/га. На якій
відстані розміщені насінини одна від одної, якщо маса 1000
насінин становить 25 г, чистота посівного матеріалу 98%?
9.2. На один метр довжини рядка висівають 10 насінин з масою
1000 шт. – 22 г. Визначити норму висіву (кг/га), якщо лабо
раторна схожість становить 92%, а чистота насіння – 98%.
9.3. Насіння цукрового буряка розміщується в рядку через 12 см.
Яка норма висіву (кг/га), якщо маса 1000 насінин становить
24 г?
9.4. Якою буде густота сходів (тис./га), якщо на 1 м довжини
рядка висіяно по 10 насінин із схожістю насіння 90% (польо ва схожість 80%)?
9.5. При збиранні цукрового буряку відстань між рослинами в
рядку становила 20 см. 3 1м2
зібрано по 6000 г коренепло
дів з гичкою. Яка середня маса коренеплоду, якщо співвід
ношення між гичкою й коренеплодами 1 :3?
9.6. Біологічна врожайність цукрового буряку становить 650 ц/га.
Встановити середню масу коренеплоду, якщо ширина між
рядь 45 см, а густота – 4 рослини на 1 м довжини рядка.
9.7. Швидкість руху обприскувача ОП-2000 по полю – 8 км/год.
Витрати гербіциду Бетанал Експерт – 3 л/га. Скільки часу
необхідно для обробки 150 га та яка загальна потреба гер
біциду?
564
10. соняшни к
НеІіапШш сиііш 8аііуіі8
\ ¥ ЄП2 І
ЗНАЧЕННЯ
СОНЯШНИК Є головною олійною
культурою в Україні. Насіння сучас
них високоолійних сортів містить 50-
55% олії (на абсолютно суху масу
насіння) і 16% білка, а ядро відпові
дно 65-67% і 22-24%. Соняшнико ва олія належить до групи напівви-
сихаючих, вона має високі смакові
якості і переваги перед іншими рос
линними жирами за поживністю та
засвоєнням. Особлива цінність со
няшникової олії як харчового проду
кту зумовлена високим вмістом у ній ненасичених жирних кис
лот (до 90%), головним чином лінолева (55-60%) і олеїнова
(30-35%). Біологічно найкорисніша лінолева кислота (у нових сор
тах її вміст досягає 75-80%), яка нормалізує холестериновий обмін,
що позитивно впливає на здоров’я людини. До складу олії входять
фосфатиди, вітаміни А, Д, Е, К та інші дуже цінні для людини харчо ві компоненти. її використовують в їжу, для виготовлення рибних та
овочевих консервів, маргарину, у хлібопекарській та кондитерській
промисловості. За калорійністю одна вагова одиниця олії відповідає
2-3 одиницям цукру, 4 одиницям хліба, 8 одиницям картоплі.
У насінні соняшнику багато магнію, необхідного для нормаль
ної діяльності серцево-судинної системи.
565
Гірші за якістю сорти соняшникової олії використовують у ла-
кофарбній, миловарній та інших галузях промисловості, для виро
бництва стеарину, лінолеуму, водонепроникних тканин, електроізо
ляційних матеріалів тощо.
При переробці насіння на олію, одержують макуху або шрот,
які є цінним концентрованим кормом з вмістом білка 35-36%. До
складу білка входять всі незамінні амінокислоти. У 100 кг макухи
міститься 109 кормових одиниць. Соняшниковий білок має не тільки
кормове, але й харчове значення і використовується для виготов
лення продуктів харчування. Вміст цінної амінокислоти – метіоні
ну, що бере участь у жировому обміні, у соняшнику більший, ніж у
плодах арахісу, грецького горіха, фундука.
З лушпиння соняшника одержують етиловий спирт, кормові
дріжджі, фурфурол для виробництва пластмас.
При вирощуванні на кормові цілі зелену вегетативну масу со
няшника (300-600 ц/га) згодовують худобі і силосують.
Соняшник – цінний медонос.
Серед польових культур соняшник є однією з найщедріших. З
1 га при врожайності насіння 25 ц/га можна одержати 1200 кг олії,
800 кг макухи (300 кг білка), 500 кг лушпиння (70 кг дріжджів),
1500 кг кошиків (прирівнюється до сіна), 35^10 кг меду і багато ін.
Для виробництва 1 т соняшникової олії потрібно 1 га, а 1 т
тваринного масла – 8-10 га ріллі.
Важливою умовою збільшення виробництва олійних культур є
різке зростання потреби в рослинних оліях. Як продукт харчуван ня за медико-біологічною оцінкою, вони набагато корисніші й без
печніші для людського організму, ніж жири тваринного походжен
ня. За останні 30 років споживання рослинних жирів на душу
населення подвоїлося. У країнах Європейської співдружності (ЄС)
на одну людину використовують в рік по 41 кг олії, в середньому в
світі – 15,7 кг.
Найбільше олії в світі виробляють з насіння сої. Соняшник вхо
дить у четвірку головних олійних культур (табл. 10.1).
566
Таблиця 10.1 – Виробництво олії у світі, млн. т
Культура 1991 р. 1993 р. 1995 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р.
Соя 15,9 17,2 19,8 19,9 20,2 20,5
Пальма 11,2 13,4 15,2 16,2 16,4 16,7
Ріпак 8,8 9,1 10,3 11,3 11,4 11,6
Соняшник 8,1 7,7 8,5 9,2 9,3 9,5
Бавовник 4,0 3,9 3,8 4,1 4,1 4,3
Арахіс 4,0 4,0 4,3 4,3 4,5 4,6
Кукурудза 1,5 1,6 1,8 1,9 2,0 2,1
Оливки 1,6 2,0 1,9 1,7 1,8 1,9
Всього 61,6 66,6 72,9 75,8 76,4 77,1
ІСТОРІЯ ТА ПОШИРЕНН Я
Соняшник – відносно молода сільськогосподарська культура.
Як олійну культуру його вирощують близько 150 років. Батьківщи
ною соняшнику вважають південно-західну частину Північної
Америки. В Європу соняшник завезли іспанці у 1510 році, назвав ши його перуанською хризантемою. Спочатку поширився як де
коративна і городня культура. В Україну завезено у XVIII століт
ті. Як олійну культуру вперше стали вирощувати в Україні і Росії,
звідси він поширився в інші країни. Перший завод з виробництва
олії створено в середині XIX століття. Місцеві сорти мали низький
вміст олії (28-30%) і дуже високу лузжистість (43^14%). Насіння
сортів, створених академіком В.С. Пустовойтом містило вже
47-53% олії, а лузжистість їх не перевищує 22-25%.
Площі посіву соняшнику за період з 1979-1981 рр. по 1998 р.
збільшились у світі з 12,4 до 21,2 млн. га, або на 71%. Основні
його посіви в 1998 р. було зосереджено в Європі (52%), Азії (20%),
а серед країн: Росія – 4,2 млн. га, Аргентина – 3,2 млн. га, Україна
– 2,4 млн. га, Індія – 2,2 млн. га, США – 1,4 млн. га (табл. 10.2).
Урожайність за останні 20 років у світі майже не зросла. Висо кі врожаї насіння одержують у Франції -21,9 ц/га, Італії – 20,0 ц/га,
Аргентині -17,0 ц/га.
Виробництво насіння соняшнику за період 1979-1998 рр. зрос ло з 14,4 до 25 млн. т, або на 58%. Найбільше серед країн насіння
вироблено в Аргентині – 5,4 млн. т, Росії – 3,0 млн. т, США –
2,4 млн. т, Україні – 2,3 млн. т.
567
Таблиця 10.2 – Площа посіву, урожайність і виробництво
соняшнику у світі
Площа посіву, Урожайність, Виробництво
Країна
млн га ц/га соняшнику, млн т
Країна
1979- 1998 1979- 1998 1979-
1998 р.
1981 рр. Р- 1981 рр. Р- 1981 рр.
1998 р.
У світі всього 12,35 21,25 11,7 11,7 14,41 24,94
Україна 1,64 2,43 14,7 9,3 2,40 2,26
Австралія 0,23 0,10 6,9 10,7 0,16 0,09
Аргентина 1,56 3,18 9,3 17,0 1,45 5,40
Болгарія 0,25 0,39 17,2 12,1 0,42 0,48
Індія 1,80 2,20 5,5 6,8 0,69 1,50
Іспанія 0,68 1,05 7,7 10,2 0,52 1,06
Італія 0,14 0,23 19,9 20,0 0,07 0,47
Канада 0,03 0,07 11,9 16,3 0,07 0,12
Китай 0,75 0,78 11,0 15,4 0,86 1,20
Марокко 0,02 0,11 8,1 4,4 0,02 0,05
Південна
Африка
0,36 0,53 11,7 11,0 0,39 0,58
Росія 2,38 4,17 8,9 7,2 2,17 3,00
Румунія 0,51 0,95 16,3 11,3 0,83 1,07
США 1,74 1,41 13,2 16,9 2,35 2,38
Туреччина 0,51 0,55 12,6 15,8 0,64 0,86
Угорщина 0,27 0,43 18,6 16,5 0,50 0,71
Франція 0,12 0,79 23,5 21,9 0,28 1,74
Україна за посівними площами займає третє місце в світі, а за
валовим виробництвом насіння – четверте. Основні посіви і виро
бництво сконцентровано у зоні Степу, зокрема у Дніпропетровсь
кій, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Одеській, Кіровоградсь
кій, Луганській та Миколаївській областях, де виробляють 78%
його насіння.
Посівна площа соняшнику в Україні у 2002 році перевищила
З млн. га. Урожайність у 1986-1990 рр. була 16,84 ц/га, у 1991-
1996 рр. – 12,7 ц/га, у 1997-2001 рр. – знизилась до 9,3-12,1 ц/га.
Це є наслідком недотримання вимог технології, порушення чергу
вання культур у сівозміні, зокрема розміщення соняшника не че-
568
рез 8-10 років, а через 2-3 роки і навіть щорічного вирощування
на одному полі.
Виробництво соняшнику в Україні за останні роки подано в
табл. 10.3. Олієжирова галузь є найбільшим експортером у харчовій
промисловості. Українська олія експортується до 30 країн світу.
Таблиця 10.3 – Виробництво соняшнику в Україні
Рік
Посівна площа,
млн. га
Урожайність,
ц/га
Виробництво,
млн. т
1995 2,0 14,2 2,9
1998 2,4 9,3 2,3
1999 2,8 10,0 2,8
2000 2,8 12,2 3,5
2001 2,3 9,4 2,2
2002 2,7 12,0 3,3
2003 3,8 11,2 4,3
2004 3,5 8,9 3,1
2005 3,8
БІОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Соняшник – рослина степової зони.
Незважаючи на підвищені вимоги до тепла, насіння його починає
проростати при температурі 3^4°С, але сходи з’являються лише на
20-28-й день. Оптимальна температура проростання 20°С. За цієї
температури сходи з’являються на 7-8-й день. Набубнявіле та на
клюнуте насіння в ґрунті задовільно переносить зниження тем
ператури до мінус 10°С. Молоді сходи рослин витримують весняні
приморозки до 4-6°С. Це дає змогу сіяти соняшник рано навесні.
Оптимальна температура для росту у першій половині вегета
ції – близько 22°С, а в період цвітіння-достигання – до 24-25°С.
Температура вище 30°С негативно позначається на рості і розвит ку рослин.
Для швидкорослих сортів та гібридів сума температур вища за
10°С за період їхньої вегетації становить 1850°С, ранньостиглих –
2000°С, середньостиглих – 2150°С.
569
• Вимоги до вологи. Соняшник належить до посухостійких
культур, одночасно добре реагує на достатнє забезпечення воло
гою. Транспіраційний коефіцієнт 450-570. Завдяки сильно розви
неній кореневій системі і високій всмоктувальній силі кореня він
використовує вологу з глибини до 3 м, при цьому може майже пов
ністю висушувати 1,5-метровий шар ґрунту.
Від початку розвитку до утворення кошиків, соняшник витрачає
20-25% від загальної потреби у воді, засвоюючи її в основному з
верхніх шарів ґрунту. Найбільше вологи (60%) він засвоює у період
утворення кошика – цвітіння. При нестачі вологи в цей період коши ки і насіння бувають недорозвиненими. Тому заходи з нагромаджен ня вологи в ґрунті є основою одержання високих врожаїв.
• Вимоги до світла. Соняшник – рослина короткого дня, дуже
вимогливий до інтенсивного сонячного освітлення. При затіненні
послаблюється ріст рослин, формуються дрібні кошики, витягу
ється стебло, зменшується врожайність. У міру просування на
північ вегетаційний період його подовжується. Тривалість вегета
ції сортів і гібридів соняшнику від сівби до достигання насіння в
Україні становить від 80 до 130 днів.
• Вимоги до Грунту. Найкраще росте соняшник на чорноземах
і каштанових ґрунтах з нейтральною або слаболужною реакцією
ґрунтового розчину. У лісостепових районах розміщують на сірих
і темно-сірих ґрунтах. Непридатні для нього важкі, безструктурні
ґрунти, а також легкі піщані та дуже кислі ґрунти.
БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Коренева система стрижнева, дуже розгалужена, головний
корінь проникає в ґрунт на 120-200 см, до 300 см. Проте основну
частину вологи (до 70%) та поживних речовин всмоктують бічні
корені, що розташовані у верхньому шарі ґрунту (5-30 см) і розга
лужуються в боки на 100-120 см.
Стебло вкрите жорсткими волосками, пряме, виповнене. Ви
сота стебла 120-150 см. Товщина нижньої частини стебла за оп-
570
тимальної густоти стояння коливається від 2 до 4 см. Стебла ви
соковрожайних олійних сортів та гібридів не галузяться.
Листки соняшнику черешкові, великі, розміщені почергово.
Листки вкриті короткими жорсткими волосками. Кількість лист
ків на одній рослині залежить від сорту, тривалості вегетації і коли
вається від 20 до 36 штук. Листкам соняшнику властивий геліо
тропізм (повертаються до сонця), що підвищує інтенсивність
фотосинтезу.
Суцвіття – багатоквітковий кошик, що має обгортку з кіль
кох рядів листочків. Основа суцвіття – велике квітколоже. У ко
шику є квітки двох типів: язичкові та трубчасті. Язичкові розміщу
ються в один або кілька рядів по краю кошика. Вони безплідні,
великі, жовті. їх функція полягає в тому, щоб приваблювати комах
запилювачів. Трубчасті плодоносні квітки займають основну час
тину квітколожа. Діаметр кошика соняшника коливається від 10
до 25 см у гібридів і до 40 см у сортів.
Плід соняшнику – сім’янка з шкірястим оплоднем (лузга), який
не зростається з насіниною. У кращих високоолійних гібридів сі
м’янки відносно дрібні (довжина 8-14 мм) з низькою лузжистістю
(19-25%). Насінина (ядро) вкрита тонкою прозорою оболонкою і
складається із зародка з сім’ядолями та корінця. Кращі гібриди
соняшнику мають вміст олії до 52-55%.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАНН Я СОНЯШНИК У
• Попередники. Багаторічний досвід вирощування соняшнику
в Україні свідчить про те, що у сівозміні він має повертатися
на попереднє поле не раніш як через 8 років. Це дає можли
вість значно знизити розповсюдження хвороб та шкідників, змен
шити засміченість посівів бур’янами, істотно поліпшити водний і
поживний режим рослин.
У структурі посівних площ соняшник має займати не більше
12%. За даними Інституту зернового господарства при насиченні
сівозміни 15% соняшника – урожайність його становила 25 ц/га, а
при збільшенні питомої ваги соняшника у структурі посівних площ
до 30% – урожайність знизилась до 17 ц/га. За даними цього ж
Інституту, при розміщенні соняшнику в сівозміні через 6-9 років
571
урожайність насіння становила 26,3 ц/га, а через 2-3 роки – знизи
лась удвічі – до 13,8 ц/га.
Кращим попередником є озимі зернові, що висіяні по зайня
тих і чистих парах або зернобобових. Вони не висушують ґрунт
глибше 1 м, звідси засвоює соняшник вологу в другій половині
вегетації. У Лісостепу, де умови зволоження сприятливіші, непо
ганими попередниками є ярі колосові культури. Сіють також піс ля кукурудзи, картоплі.
Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає у ґрунт
до 3 м, тому його не слід розміщувати після культур з глибокопро-
никаючою кореневою системою, таких як багаторічні трави, су
данська трава, цукровий буряк. Ці культури висушують ґрунт на
велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для со
няшнику період – цвітіння, наливу. Не сіють після сої, квасолі, го
роху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла і
сіра гниль, фомоз, склеротиніоз).
Соняшник є поганим попередником для зернових та інших куль
тур. Тому у Степу після нього залишають поле під чистим паром,
у Лісостепу висівають кормові культури.
• Обробіток ґрунту. Головним завданням зяблевого обробітку
під соняшник є нагромадження достатньої кількості води в коре
невмісному шарі, мобілізація поживних речовин, активізація біо
логічних процесів ґрунту, знищення бур’янів.
На полях, засмічених осотом та іншими коренепаросткови
ми бур ‘янами, обробляють за схемою поліпшеного зябу. Слі
дом за збиранням попередника перший раз лущать дисковими зна
ряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-150, ЛДГ-20, БДТ-7, БДС-8,4, БДТ-10 та
ін.) на глибину 6-8 см. Вдруге поле обробляють через 2 тижні після
першого лущення (при появі бур’янів) плугами-лущильниками (1111Л-
10-25) на глибину 10-12 см. Третій обробіток в міру проростання
проводять за допомогою культиватора (КПС-4) чи важких борін
(БЗТС-1,0). Наприкінці вересня – початку жовтня поле орють на
глибину 27-30 см. Розрив у часі між лущіннями і оранкою повинен
забезпечити проростання пагонів бур’янів, завдяки чому досяга
ється найповніше їх знищення. При недотриманні необхідних інтер
валів між лущіннями їх роль у знищенні бур’янів знецінюється.
572
При розміщенні соняшнику після зернових, де переважають
ранні (насіння проростає при 6-8°С) і середньоранні (проростає
при 10-12°С) однорічні бур’яни, поле лущать і через два тижні
орють. Сходи бур’янів після оранки знищують осінніми поверхне
вими обробітками та весняними культиваціями, очищаючи верх
ній посівний шар ґрунту від бур’янів. Такий напівпаровий обробі
ток особливо ефективний у зоні достатнього зволоження.
Якщо переважають пізні ярі бур’яни (курай, просо півняче,
щириця, мишій та ін.), що для проростання потребують більше
тепла (14-16°С), краще дотримуватись схеми поліпшеного обро
бітку і проводити декілька лущень в серпні – на початку вересня,
а орати в кінці вересня.
На дуже забур’янених полях після збирання попередника і від
ростання бур’янів використовують гербіциди суцільної дії (раун
дап та ін.). Можна використовувати їх як гербіциди-десиканти за
два тижні до збирання попередньої культури.
При розміщенні соняшнику після просапних поле орють на гли
бину 25-27 см. Після кукурудзи зяблевий обробіток складається з
дворазового дискування БДТ-7,0 і оранки ярусним плугом ПНЯ-4-40,
яким загортають всі кукурудзяні рештки на дно борозни.
Ґрунтозахисна технологія передбачає обробіток грунту голчас
тими боронами БМШ-20, БМШ-15 або БИГ-3, культиваторами-пло-
скорізами КПШ-9, КПШ-5, КШН-6 “Галещина”, ґрунтообробними
агрегатами АКШ-5,6, АКШ-3,6 та плоскорізами-глибокорозпушу-
вачами ПГ-3-5, КПГ-250А тощо.
Рано навесні, щоб зберегти вологу в ґрунті, проводять борону
вання важкими боронами. Ґрунт вирівнюють вирівнювачами ВП-
8А, ВПН-5,6А тощо. У разі використання комбінованих агрегатів
типу “Європак”, ґрунт не вирівнюють. Необхідно враховувати нега
тивну реакцію соняшника на переущільнення ґрунту, особливо во
логого. За зруйнованої структури ґрунту пригнічується розвиток
кореневої системи. Перед сівбою поле культивують на глибину за
гортання насіння. Якщо строк сівби пізніший (на забур’янених пло
щах), то поля обробляють два-три рази для знищення бур’янів.
Для додаткового нагромадження вологи застосовують щілю
вання, лункування, нарізання борозен, снігозатримання та ін.
573
• Удобрення. У соняшнику період засвоєння поживних речовин
розтягнутий, тому він потребує їх значно більше (особливо калію)
ніж зернові культури. Для одержання 1 ц насіння соняшник засво ює орієнтовно 5-7 кг азоту, 2,5-2,8 кг фосфору і 12-16 кг калію.
Так, за урожайності 21 ц/га насіння, соняшник виносить з ґрунту
120 кг азоту, 45 кг фосфору і 235 кг калію.
Азот рівномірно засвоюється рослинами соняшнику впродовж
вегетації. Починаючи з фази 3^4 пар листків і до фази цвітіння вико
ристовується 70-80% азоту. Особливо негативно позначається не
стача азоту під час формування кошика. Надлишок азоту зменшує
вміст олії, призводить до надмірного вегетативного росту.
Фосфор поглинається рослиною від сходів до цвітіння, нагро
маджується до цвітіння в стеблі та листках, пізніше переміщуєть ся в кошики і в кінцевому результаті у сім’янки. 60-70%о від всієї
потреби у фосфорі рослини поглинають у період формування ко
шика – завершення цвітіння. Нестача фосфору негативно впливає
на формування та налив сім’янок і обмежує продуктивність соня
шника. Достатня кількість фосфору підвищує посухостійкість ро
слин га олійність насіння.
Калій підвищує посухостійкість рослин, допомагає утримати
вологу і зменшує її випаровування. Він відіграє велику роль у регу
люванні балансу вологи в рослині. Найбільше калію засвоюється
у період від утворення кошика до достигання.
Враховуючи, що значна частина фосфору, внесеного в ґрунт з
добривами, закріплюється ним і стає недоступною для рослин, а
частину елементів живлення (фосфор, калій, азот) рослини погли
нають безпосередньо з ґрунту, норму добрив і їх співвідношення
для кожного поля уточнюють на основі рекомендацій, розробле
них науковими установами. Залежно від забезпеченості ґрунту
поживними речовинами, (згідно з агрохімічними картограмами),
даються такі поправочні коефіцієнти:
Забезпеченість ґрунту: Поправочний коефіцієнт:
Дуже низька 1,5
Низька 1,3
Середня 1,0
Підвищена 0,7
Висока 0,5
574
На чорноземах, де високий вміст доступного калію в ґрунті, особ
ливо ефективні азотні і фосфорні добрива – Н^^Р^ . На інших
грунтах вносять повне добриво ^5_,0Р4_ 90К45 90. Фосфорні і калійні
добрива застосовують під оранку, азотні навесні під культивацію за
допомогою розкидачів МВУ-16, МВУ-8Б, МВД-900, МВУ-5А.
Частину азоту (>4 ) можна перенести для підживлення.
Органічні добрива краще вносити під попередник (30-40 т/га
під просапні), застосовуючи машини ПРТ-16, ПРТ-10, МТО-12,
МТО-6, РПО-6, МТО-3. При використанні їх безпосередньо під
соняшник, подовжується його вегетація. Проте є дані, що після
зернових культур високу ефективність забезпечує внесення орга
ніки безпосередньо під соняшник.
Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, особливо при неста чі вологи і на карбонатних ґрунтах.
Тому для стимулювання схожості і енергії проростання, збіль
шення стійкості рослин до хвороб і несприятливих погодних умов
в початкові фази росту, необхідно під час протруєння насіння пе
ред сівбою з допомогою машин типу ПС-10 застосовувати Тенсо
коктейль – 5-10 г на гектарну норму висіву насіння (але не біль ше як 150 г на тонну). Вміст (у відсотках): В – 0,52; Са (ЕДТА) –
2,57; Си(ЕДТА) – 0,53; Ре(ЕДТА) – 2,10; Ре(ДТПА) – 1,74;
Мп(ЕДТА) – 2,57; 2п(ЕДТА) – 0,53; Мо – 0,13.
1. Для стимулювання росту і розвитку рослини на ранніх фазах
вегетації (2-5 пар листків, в цей час відбувається закладан ня кошику), для підвищення врожайності, олійності та імуні
тету, для пом’якшення стресового впливу спеки та посухи
необхідно застосовувати Нітрабор (Н – 15,5%; СаО – 26%;
В – 0,2%о) прикореневим способом 20-50 кг/га (рис. 10.1).
2. Для стимулювання розвитку кореневої системи, підвищення
посухостійкості і кращого закладання та формування коши
ка, а також для профілактики і попередження розвитку хво
роб необхідно проводити позакореневе підживлення Криста-
лоном жовтим у фазу 5-7 пар листків (можливе поєднання
з обробкою пестицидами). Кристалон жовтий (ІЧ|3 + Р40 +
К . 3
+ В 0.02 5
+ Си 0,0 ,
+ РЄ 0.0 7
+ МП 0.0 4
+ 2П 0.02 5
+ МО 0,004 ) ” 2
~
3
кг/га на 150-250 л/га води. Добриво має підвищений вміст
фосфору та мікроелементи у вигляді хелатів.
5 75
Рис. 10.1. Внесення спеціальних добрив Гідро
за фазами розвитку соняшнику
Цей прийом гарантовано забезпечує рослину мікроелементами
в найбільш доступних формах і саме в критичний період розвитку,
що стимулює процеси коренетворення і закладання кошика, а
відповідно і підвищення врожайності.
• Підготовка насіння, сорти. Для сівби використовують кон
диційне насіння, схожість якого не нижче 85%, чистота не менше
98%о. Посівні якості насіння гібридів першого покоління визнача
ють за нормами ДСТУ 2240-93 (табл. 10.4). Маса 1000 насінин
для сортів 80-90 г, для гібридів не менше 50 г. Перед сівбою насін ня протруюють для захисту від хвороб та шкідників (табл. 10.5).
Таблиця 10.4 – Посівні якості насіння гібридів соняшнику
Показник
Чистота, не менше 98%
Наявність лущеного насіння, не більше 3%
Кількість насіння інших рослин на 1 кг, не більше 10 шт.
у тому числі насіння бур’янів, не більше 5 шт.
Схожість, не менше 85%
Вологість, не більше 10%
Найефективніше застосовувати інкрустацію насіння соняшнику
на основі клеючих засобів (ІЧаКМЦ, ПВС, РКД), де до захисної
плівки можна компонувати фунгіциди, інсектициди, мікроелементи
(марганець, цинк, бор, кобальт, молібден) та інші корисні речовини.
В Україні зареєстровано понад 90 сортів і гібридів. Сприятливі
зони вирощування для них, група стиглості і напрямок використан ня подано в табл. 10.6.
576
Таблиця 10.5 – Препарати для протруювання насіння
соняшнику
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
витрати,
л/т
Шкідливий організм,
проти якого
обробляється
Спосіб, час обробок
Апрон ХЬ, 35% т.к.с.
(металаксил-М),
ф. Сингента, Швейцарія
3,0
Пероноспороз,
вертицильоз,
біла гниль
Протруювання насіння
перед висіванням
Гарант, 44,5% в.е.
(карбендазим, 250 г/л +
тирам, 195 г/л), ф.
Облагрохім, Донецьк
2,0
Пліснявіння насіння,
прикореневі біла та сіра
гнилі, фомоз
Протруювання насіння
суспензією препарату
(15 л розчину на 1 т
насіння)
Гаучо, 70% з.п.
(імідаклоприд), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
90 г д.р., або
130 г
препарату на
100 тис.
насінин
Дротяники
Передпосівна обробка
насіння
Дерозал, к.с. (карбен140
дазим, 500 г/л), ф. Байєр
Кроп Саєнс, Німеччина
1,5
Сіра та біла гниль,
фомоз, несправжня
борошниста роса
Обробка насіння перед
висіванням
Дітокс, к.с. (карбендазим,
300 г/л + тирам, 200 г/л),
ф. Агробізнепром, Україна
2,5
Пліснявіння насіння,
кореневі біла та сіра
гнилі, фомоз
Обробка насіння
суспензією препарату
перед висіванням:
15 л води на 1 т
насіння
Колфуго Супер, 20% в.е.
(карбендазим), ф. Агро-Кемі,
Угорщина
2,0
Пліснявіння, фомоз, сіра
та біла гнилі
Обробка насіння перед
висіванням
Космос 500, 50% т.к.с.
(фіпроніл), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
2,0
Дротяники, комплекс
ґрунтових і наземних
шкідників сходів
Передпосівна обробка
насіння
Круізер, 35% т.к.с.
(тіаметоксам),
ф. Сингента, Швейцарія
6-Ю
Дротяники, несправжні
дротяники, довгоно
сики, мідляки, попелиці
Обробка насіння перед
висіванням
Максим ХЬ 035К8, т.к.с.
(флудиоксоніл, 25 г/л +
металаксил М, 10 г/л), ф.
Сингента, Швейцарія
6,0
Пліснявіння насіння,
фузаріозна коренева
гниль, пероноспороз,
біла гниль
Обробка насіння
суспензією препарату
перед висіванням
Промет 400, 40% м.к.с.
(фуратіокарб),
ф. Сингента, Швейцарія
30,0
Дротяники,
довгоносики
Інкрустація насіння
перед висіванням на
насіннєвих заводах
Ровраль ФЛО, к.с. (іпро-
діон, 225 г/л), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
8,0 Біла та сіра гнилі Обробка насіння перед
висіванням
Роялфло, 48% в.с.к. (тирам),
ф. Кромптон, Англія
2,5-3,0
Біла та сіра гнилі,
несправжня борошниста
роса
Обробка насіння при
висіванні: 6-8 л води на
1 т насіння
Семафор, 20% т.к.с.
(біфентрин),
ф. ФМСі, США
2,0-2,5
Дротяники, несправжні
дротяники
Протруювання насіння
суспензією препарату:
10 л води на 1 т
насіння
577
Гібриди мають низку переваг перед сортами. Вони забез
печують на 10-30% вищу врожайність. їх рослини вирівняшші за
фазами розвитку, що зменшує втрати та підвищує продуктивність
посівів під час збирання. Внаслідок дружнього достигання насін ня не потребує досушування, краще зберігається без зниження
якості олії. Гібриди мають меншу вегетативну масу, що скорочує
енергозатрати і час на збирання, а також підготовку ґрунту під
наступну культуру.
Таблиця 10.6 – Сорти і гібриди соняшнику в Україні
Назва сорту Реєстрація Зона
Група
стиглості
Напрямок
використання
1 2 3 4 5
Айтана* 2003 СЛ рс олн
Аламо* 1999 СЛ ср олн
Аліенор* 2001 л скс олн
Альзан* 2001 л рс олн
Альманзор* 2002 СЛ рс олн
Альтес РМ* 2002 Л рс олн
Альянс* 1999 СЛ рс олн
Альцюн* 1999 СЛ рс олн
Арена* 2003 СЛ ср олн
Байда 2003 СЛ скс олн
В-206* 2000 с рс олн
В-306* 2000 с ср олн
Візит* 2000 с скс олн
Віталія* 2003 СЛ рс олн
Гена* 2003 СЛ ср олн
Гетьман* 2001 СЛ скс олн
Діаболо* 2003 СЛ рс олн
Днестр* 2000 СЛ сс олн
Днєпр* 1997 СЛ ср олн
Донський крупнонасшний 1993 СЛ сс конд
Дунай* 1996 с рс олн
Еней* 2002 СЛ скс вол
Єврофлор* 1998 Л сс олн
Запорізький 9* 1996 л рс олн
Запорізький 14* 1999 с скс олн
Запорізький 26* 2000 с рс олн
Запорізький 28* 2001 л рс олн
Запорізький 32* 2003 с л рс олн
Запорізький 1998 л рс конд
кондитерський 2003 с рс олн
Захист* 1996 с ср олн
578
Продовження табл. 10.6.
1 2 3 4 5
Згода* 2002 С скс олн
Злива* 2002 С рс олн
Знахідка* 1996 СЛ ср олн
Зустріч* 1998 СЛ ср олн
Казю* 2001 Л ср олн
Кармона* 2001 Л ср олн
Касол 2002 СЛ ср олн
КВС Гелш 04 2000 с скс олн
Кий* 2003 л рс олн
Ковчег* 1993 СЛ сс вол
Краснодарський 885* 2001 С скс олн
Красень* 1997 СЛ рс олн
Красотка** 2001 с ср олн
Лан 26А 2001 л ср олн
Люсіл* 2003 СЛ рс олн
Магнум* 1998 Л ср вол
Марко* 2001 СЛ рс олн
Мегасан* 2000 л ср олн
Медальйон* 2000 с ср олн
Мелоді* 2001 с ср олн
Міхаїл* 2000 л рс олн
Натіл* 2001 с рс олн
Ной* 1989 СЛ рс олн
Одеський 122* 1990 СЛ ср олн
Одеський 123* 1995 СЛ скс олн
Одеський 149* 1998 СЛ рс олн
Одеський 249* 1997 СЛ ср олн
Одеський 504* 2003 СЛ сс олн
Оксана 2002 с ср вол
Олбаріл* 2002 Л рс олн
Олстар РМ 2001 с сс олн
Опера* 1993 СЛ ср олн
Оріон* 2002 с сс олн
Ортега* 2003 СЛ ср олн
Перформер 1999 с рс олн
Погляд** 2000 СЛ рс олн
Постолянський 2003 СЛ скс олн
ПР62А91* 2001 л рс олн
ПР63А90* 2002 л сс олн
ПР64А83* 2001 с скс олн
Принтасол* 2001 с скс олн
Прометей 2003 л скс конд
Ранок 2001 л сс олн
Ригасол* 2001 с рс олн
С227М* 1999 СЛ рс олн
579
Закінчення табл. 10.6.
1 2 3 4 5
Савтнка* 1996 СЛ рс олн
Світоч* 2002 с скс олн
Сівер* 1999 СЛ рс вол
Слав’янин* 1999 л рс олн
Сонріза* 1993 СЛ сс конд
СПК 2001 СЛ рс олн
Сула* 1998 л ср олн
Супер 25* 2000 С ср олн
СФ-187* 2003 с скс олн
Сяйво* 2002 л рс вол
Теїде* 2000 с скс олн
Тїса* і 2001 СЛ сс олн
Тореро* 2001 СЛ рс олн
Український Р1* 2001 СЛ скс олн
Український скоростиглий* 1999 Л ср олн
Урсус* 1999 л рс олн
Фантасол** 2001 СЛ сс олн
Флай* 2000 Л скс олн
Флорез* 1999 СЛ рс олн
Франкосоль* 2000 л рс олн
Хайсан 321 * 1994 СЛ сс олн
Харківський 3 1997 СЛ рс олн
Харківський 7 1992 СЛ скс олн
Харківський 49* 1995 СЛ ср олн
Харківський 58* 1996 СЛ сс олн
Хортиця* 2001 СЛ скс олн
Чумак
СІВБА
• Спосіб сівби. Сіють соняшник пунктирним способом з ши
риною міжрядь 70 см сівалками точного висіву СПЧ-6М; СУПН- 8, УПС-12, Оптіма, СУПН-6А, СУПН-12, Джон Дір 1760 та ін.
При звичайному широкорядному способі сівби розподіл насіння
в рядку не контролюється, а при пунктирному способі насіння
розміщується рівномірно, через більші чи менші інтервали, згід но встановленої норми висіву. Відстань між рослинами в рядку
має рівномірно становити від 41-36 см (35-40 тис./га) до 16-14
см (90-100 тис./га).
Швидкість руху агрегату під час сівби – 5 км/год.
580
в Глибина сівби. Найдружнінн сходи соняшника з’являються при
загортанні насіння у вологий шар ґрунту на глибину 6-8 см (у сортів).
Глибше загортання на (8-10 см) є виправданим лише за недостат
ньої вологості верхнього шару ґрунту, зазвичай – у разі запізнення з
сівбою. Насіння гібридів дещо дрібніше, тому загортають його
мілкіше – 3-5 см. Загортання глибше 6 см призводить до зниження
польової схожості. На важких вологих ґрунтах теж сіють лише на
глибину 4-5 см. Є дані про доцільність загортання насіння соняш
ника в умовах Західної України лише на глибину 2-3 см.Важливо
дотримуватись рівномірності загортання насіння на однакову глиби
ну, на однаковій відстані одне від одного (рис. 10.2), що дозволяє оде
ржати дружні, вирівняні сходи і рівновеликий розвиток рослин в агро
фітоценозі впродовж вегетації.
Правильно Неправильно
І 22,2см 7 = _„ї
і
1 М
Рис 10 2 Правильне і неправильне розміщення
насіння соняшнику в рядку
• Норма висіву. Основною умовою одержання високого врожаю
соняшнику є дотримання рекомендованої густоти стояння рослин
перед збиранням. Вона становить 40-80 тис. рослин на 1 га. Згідно
даних академіка В.С.Пустовойта площа живлення однієї рослини по
винна становити 2000 см
2, тобто орієнтовно 50 тис. рослин на 1 га.
За даними компанії “Монсанто” оптимальна густота в Україні
залежно від типу ґрунту і зони вирощування має бути в межах 35- 60 тис./га (табл. 10.7).
Методика підрахунку густоти стояння рослин на 1 га наступна:
а) 1 га= 10000 м
2
:0,7 м (ширина міжрядь) = 14286 м = 14,3 тис. м;
б) у найтиповішому рядку підраховують кількість рослин на відстані
14,3. Кількість рослин на 14,3 м відповідатиме тисячам рослин на 1 га.
Необхідно враховувати, що польова схожість насіння менша за
лабораторну на 20-25%, а під час боронування по сходах гине
приблизно 10% рослин. Тому страхова надбавка до норми має ста
новити орієнтовно 30-40%.
581
Таблиця 10.7 – Орієнтовна густота стояння рослин
соняшнику на час збирання в основних
ґрунтово-кліматичних зонах України
Зона та грунт Кількість рослин, тис шт /га
Північний зволожений Степ та Лісостеп – малопотужні чорноземи та
супіщані фунти
40-45
Зволожений Лісостеп та прилеглі степові райони – чорноземи 55-60
Степ – лужні та слаболужні чорноземи 50-55
Нашвпосушливий Степ – звичайні та карбонатні чорноземи 40-45
Посушливий Степ – південні чорноземи і темно-каштаиові грунти 35-40
У посушливих умовах норму висіву знижують. У Степу висі
вають 40-80 тис. насінин на 1 га, на поливних землях більше – 80-
100 тис./га. Для ранньостиглих і низькорослих сортів і гібридів за
стосовують теж більшу норму висіву-до 80 тис. насінин на 1 га. За
таких норм на 1 м рядка при міжряддях 70 см висівають від 2,8
насінин (40 тис./га) до 7,0 насінин (100 тис./га). Масова норма ста
новить 3,5-8 кг/га. Для середньоранніх гібридів оптимальна густо та стояння рослин перед збиранням повинна бути: у Південному
Степу 35^10 тис. га, у Північному Степу 50-55 тис./га, у Лісостепу
55-60 тис./га. Страхова надбавка до передзбиральної густоти скла
дає на гербіцидному фоні 20-35%, без гербіцидів – 50-60%.
• Строки сівби. Оптимальний строк сівби високоолійних сортів
і гібридів з урахуванням їхніх фізіолого-біологічних особливостей
настає у той період, коли середньодобова стійка температура на
глибині загортання насіння досягає 10-12°С. Сівба в цей строк
дає можливість одержувати дружні сходи на 9-12 день.
Можливими строками сівби соняшника може бути період від 5
квітня до 10 травня. Як ранні, так і пізні строки сівби спричиняють
небажані результати. За ранньої сівби період до появи сходів роз
тягується на 3^1 тижні, сходи бувають недружними, зрідженими.
При пізній сівбі верхній шар ґрунту часто висушений, що теж впли
ває негативно на схожість.
На думку професора Г.С.Кияка, найкраще висівати соняшник
через 8-15 днів після початку польових робіт навесні.
В окремих випадках, коли весна пізня, сіють і за температури
ґрунту 6-8°С. Перевагу раннім строкам сівби (одночасно з ран
німи ярими культурами) віддають у Північному Лісостепу. Це пояс-
582
нюється тим, що при пізньому строку сівби в умовах достатнього
зволоження посилюється розвиток вегетативної маси на шкоду ге
неративним органам. Проте на забур’янених полях, ранні строки
сівби можливі лише при хімічному способі боротьби з бур’янами.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
Під час догляду за посівами слід забезпечити ефективну боро
тьбу з бур’янами, шкідниками та хворобами, зберегти оптимальну
густоту стояння рослин, створити сприятливі умови для їхнього
росту й розвитку, що забезпечують формування високого врожаю
насіння соняшнику.
Якщо посівний шар пухкий, а погода вітряна, слідом за сівбою
необхідно прикоткувати поле. Це покращить проростання на
сіння соняшника, і, що особливо важливо для безгербіцидних тех
нологій, насіння бур’янів. Через 5-6 днів у фазі “білої ниточки”
бур’янів, проводять досходове боронування посівними або серед
німи зубовими боронами упоперек або по діагоналі поля. Важли
во, щоб зуби борін не заглиблювалися у ґрунт більше як на 4 см і
не пошкоджували культурні рослини. При сівбі у холодніший ґрунт
і повільному проростанні соняшника, до сходів боронують двічі.
Найоптимальнішим строком післясходового боронування є
період, коли соняшник має 1-3 пари справжніх листків. Швидкість
руху агрегату – не більше 4 км/год. Цю операцію не слід здійсню
вати раніше 11 години, оскільки через високий тургор рослини си
льно пошкоджуються. За дотримання цих умов пошкодження рос
лин соняшнику не перевищує 10%, знищення бур’янів сягає 80-90%.
Під час вегетації зазвичай проводять два міжрядних розпу
шування культиваторами КРН-4,2, КРН-5.6А, КРН-8,4. Особ
ливо ефективні міжрядні розпушування на полях, що забур’янені осо
том рожевим і жовтим. У Степу найкраще проводити розпушування
на одну і ту ж глибину – 6-8 см. У Лісостепу останнє розпушування
рекомендується проводити долотоподібними лапами на глибину 10- 12 см за підвищеної швидкості руху агрегату. Створюється потуж
ний мульчувальний шар ґрунту, який запобігає випаровуванню воло
ги, знищуються всгетуючі бур’яни. За рахунок підвищеної швидкості
присипаються бур’яни у захисній зоні рядка, крім того, підрізається
верхній горизонтальний шар кореневої системи соняшнику, внаслі-
583
док чого стимулюється розвиток кореневої системи у більш глибо
ких горизонтах. Це знижує ризик пригнічення рослин у разі посухи.
• Хімічний спосіб боротьби з бур’янами. На сильно забур’я
нених площах крім агротехнічного способу боротьби з бур’янами,
застосовують хімічний. Перелік гербіцидів, норми внесення і осо
бливості їх застосування подано в табл. 10.8.
Таблиця 10.8 – Гербіциди для знищення бур’янів у посівах
соняшнику
Назва препарату, діючої
речовини, фірми, країни
Норма
внесення,
л/га
Проти яких
бур’янів
застосовується
Спосіб, час
обробки
1 2 3 4
Арамо 50 к е
(тепралоксидим, 50 г/л),
ф БАСФ, Німеччина
1,0-2,0
Однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування від фази 3-х
листків до кінця кущіння у
однорічних злакових
бур’янів і за висоти пирію
15-20 см (незалежно від фази
розвитку соняшнику)
Буран, в р (ізопропіламінна
сіль гліфосату, 480 г/л, у
кислотному еквіваленті
360 г/л), ф Агробізнеспром,
Україна
2,0-6,0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника
Варта, к е (ацетохлор, 900
г/л), ф Агробізнеспром,
Україна
1,5-3,0
Однорічні
зтакові та
дводольні
Обприскування Грунту до,
під час або після сівби, але
до появи сходів соняшнику
Гвардіан, 79% к е (ацето
хлор + антидот АД-67),
ф Монсанто, США
1,0-3,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до
висівання, під час висівання,
але до сходів культури
Гезагард 500 ї”\¥, 5% к с
(прометрин), ф Сингента,
Швейцарія
2,0-4,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування грунту до
висівання, під час сівби або
до сходів культури
Глісол, 36% в р (гліфосат),
Росія
2,0-6,0
Однорічні та
багаторічні
злакові і
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після
збирання попередника
Гліфоган, 48% в р
(гліфосат), ф Мактешим-
Аган, Ізраїль
2,0-6,0
Однорічні та
багаторічні
злакові і
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени ПІСЛЯ
збирання попередника
Гліфосат 360, в р (ізопро
піламінна сіль гліфосату,
480 г/л, у кислотному еквіва
ленті 360 г/л), ф Доу Агро
Сайенсіс, США
4,0-5,0
Однорічні та
багаторічні
злакові і
дводольні
Обприскування бур’янів під
час вегетації після збирання
попередника
Гоал 2Е, 24% к е
(оксифлуорфен),
ф Доу Агро Сайенсіс, США
0,8-1,0
Однорічні
ДВОДОЛЬНІ
Обприскування грунту після
висівання, але до сходів
культури
584
Продовження табл. 10.84
1 2 3 4
Дуал Голд, 96% к е
(5-четолахлор), ф Сингента,
Швейцарія
1,2-1,6
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування грунту до
сівби або до сходів культури
Екстрем к е (ацетохлор, 900
г/л), ф Агросфера, Україна
1,5-3 0
Однорічні
дводольні та
злакові
Обприскування грунту до,
під час, після сівби, але до
появи сходів соняшника
Зелек Супер, !0,4% к е
(галоксифоп-К-метил, 104 г/л),
ф Доу Агро Сайенсіс, США
0,4-0,5
Однорічні
злакові
Обприскування у фазі 2-5
листків у бур’янів
Зелек Супер, !0,4% к е
(галоксифоп-К-метил, 104 г/л),
ф Доу Агро Сайенсіс, США 0,8-1,0
Багаторічні
злакові
Обприскування у фазі 3-6
листків у бур’янів
Космік, вр (ізопропіламінна
сіль гліфосату, 480 г/л, у кис
лотному еквіваленті 360 г/л),
ф Каллюп, Франція
3,0-6 0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після
збирання попередника
Олітреф, 48% к е
(трифлуралін, 480 г/л), ф
БХК, Угорщина
3,0-4,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування ґрунту (з
загортанням) до висівання,
під час сівби, до сходів
соняшнику
Отаман, в р (ізопропіламінна
сіль гліфосату, 480 г/л, у кис
лотному еквіваленті 360 г/л),
ф Хімагросервіс, Україна
2,0-6 0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після
збирання попередника
Пантера, 4% к е (хізалофоп-
Р-тефурил, 40 г/л),
ф Кромптон, Англія
1 0-2,0
Однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування у фазі 3-6
листків у однорічних
бур’янів та за висоти 10-15
см у багаторічних
Пілараунд, в р (ізопропіл
амінна сіль гліфосату, 480 г/л,
у кислотному еквіваленті 360
г/л), ф Агріматко, Україна
3,0-5,0
Однорічні та
багаторічні
злакові та
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника
Піларпас, к е
(ацетохлор, 900 г/л),
ф Агріматко, Україна
1,5-3,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування ґрунту до
сівби (у зонах недостатнього
зволоження – із загортан
ням), або відразу після
висівання соняшника
Раундап, 48% в р (гліфосат),
ф Монсанто Європа С А ,
США
2 0-6,0
Однорічні та
багаторічні
злакові і
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після
збирання попередника
Раундап Біо, в р (ізопропіл
амінна сіль гліфосату, 480 г/л,
у кислотному еквіваленті
360 г/л), ф Монсанто Європа
С А , США
2,0-6,0
Однорічні та
багаторічні
злакові і
дводольні
Обприскування вегетуючих
бур’янів восени після
збирання попередника
Санглі, в р (ізопропіламінна
сіль гліфосату, 480 г/л, у кис
лотному еквіваленті 360 г/л),
ф Санкю, Японія
2,7-4 4
Однорічні та
багаторічні
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника
Селект 120 к е (ктетодим),
ф Арвеста, США
0 4-1,8
Однорічні га
багаторічні
ззакові
Обприскування за висоти
однорічних (3-5 см), багато
річних (15-20 см) бур’янів,
незалежно від фази розвитку
соняшнику
585
Закінчення табл. 10.8
1 2 3 4
Селефіт, 50 % к с
(лрометрин, 500 г/л),
ф Хіч Екс, Україна
2.0-4,0
Однорічні
дводольні та
злакові
Обприскування грунту до, під
час, після висівання, але до
сходів соняшнику
Стилет, 12% (клетодим,
120 г/л), ф Аїросфера,
Україна
1,4-1,8
Однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування у фазі 2-6 лист
ків у однорічних бур’янів і за
висоти 10-20 см у багаторічних
Стомп, 33% к е.
(пендиметалш),
ф БАСФ, Німеччина
3,0-6,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування ґрунту до сходів
культури
Тайфун, к е (метолахлор,
%0 г/л), ф Агросфера,
Україна
1,6-2,6
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування ґрунту до сівби (у
зонах недостатньою зволоження – із
заюріанням), до або шсля висівання,
але до появи сходів соняшнику
Трефлан, 48% к е
(трифлуралін), ф Доу
Агро Сайенсіс, США
2,0-5,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування ґрунту з негай
ним загортанням до сівби, під
час сівби або до сходів культури
Трифлурекс 480, к е
(трифлуралін, 480 г/л),
ф Аган Кемікал, Ізраїль
2,0-5,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування ґрунту з негай
ним загортанням до висівання,
лід час висівання або до сходів
соняшнику
Трофі. 90% к е (ацето
хлор), ф Доу Агро
Сайенсіс, СІ1ІА
1,5-2,0
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування ґрунту до сівби
або відразу після сівби
Ураган Форт е 500 8Ь,
в р к (гліфосат у формі
кислоти, 500 г/л),
ф Сингента, Швейцарія
1,5-3,0
Однорічні й баї а
горічні злакові і
ДВОДОЛЬН І
Обприскування вегетуючих
бур’янів за два тижні до
висівання
Ураган Форт е 500 8Ь,
в р к (гліфосат у формі
кислоти, 500 г/л),
ф Сингента, Швейцарія 2,0-4,0 -•-
Обприскування вегетуючих
бур’янів після збирання
попередника
Фронтьер 900, 90% в р
(диметенамід),
ф БАСФ, Німеччина
1,1-1,7
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування ґрунту
до сходів культури
Фронтьер Оптіма, 72%
к е (диметенамід-П,
720 і/л), ф БАСФ,
Німеччина
0,8-1 4
макс
норма на
ґруні ах І
вмістом
іумусу >
3,5%
Однорічні
злакові та деякі
дводольні
Обприскування ґрунту перед чи
після сівби, але до появи сходів
соняшнику
Фуроре Супер, 6 9%
ч в е (феноксапрои-П-
етил), ф Штефес,
Німеччина
0,8-2,0 Однорічні
злакові
Обприскування вегетуючої куль
тури починаючи з фази 2-х лист
ків до кінця кущіння бур’янів
Фюзілад Супер 125, к е
(флуазифоп-П-бутіл, 125
г/л), ф Сингента,
Швейцарія
1,0-3,0
Однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування по вегетуючій
культурі у фазі 2-4 листків у од
норічних бур’янів, або за висоти
10-15 см багаторічних бур’янів
Фюзілад Форт е 150 ЕС,
к е (флуашфоп-П-бутш,
150 г/л), ф Сингента,
Швейцарія
1,0-2,0
Однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування по вегетуючій
культурі у фазі 2-4 листків у
однорічних бур’янів, або за
висоти 10-15 см багаторічних
Харнес, 90% к е (ацето
хлор), ф Монсанто
Європа, США
1,5-3,0
Однорічні
злакові та
дводольні
Обприскування ґрунту до сівби,
під час сівби або до сходів
культури
Шогун, 19% к е
(пропахізофоп),
ф Сингента, Швейцарія
0.6-1,2
Однорічні та
багаторічні
злакові
Обприскування вегетуючої куль
тури (з фази 2-3-х листків до
фази кущіння однорічних бур’я
нів та за висоти пирію 10-15 см)
586
ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ
Значні втрати врожаю (20-30% і навіть до 50%>) можуть спричи
нити хвороби соняшнику. Крім цього, вони ведуть до погіршення
якості продукції: зменшується польова схожість, маса насіння, його
олійність, різко підвищується кислотне число олії і, як наслідок, зни
жуються її харчові властивості. Найбільш шкідливі: біла гниль (скле-
ротиніоз), сіра гниль, несправжня борошниста роса, фомопсис, фо
моз, суха гниль, вертицильоз (в’янення), вовчок (рослина-паразит).
Значного ефекту можна досягти агрозаходами – вибір стійких до
ураження сортів і попередника, оптимальне співвідношення елеме
нтів живлення та ін. На початкових фазах росту рослини захища
ють протруйники (табл. 10.5). За необхідності застосовують фунгі
циди, дерозал, колфуго супер, корбель, фундазол (табл. 10.9).
Біла гниль (склеротиніоз) (Шкеїгеїіпіа зсіегойогит). Хво
роба може уражати соняшник впродовж усієї вегетації. При ран
ньому ураженні рослини гинуть, більш пізньому – знижується про
дуктивність, а кошики, як правило, розпадаються на окремі
частини. Проявляється у трьох формах: кореневої, стеблової та
кошикової (І.Л. Марков, 1998).
Коренева форма. Уражені корені стають м’якішими і мокри
ми, ослизнюються та покриваються білим нальотом.
Стеблова форма спостерігається як на сходах, так і на доро
слих рослинах. На молодих рослинах сім’ядолі, молоді листки і
стебло біля основи буріють і покриваються білим нальотом. Лис
тки в’януть, рослина поникає і гине. У дорослих рослин на стеблі
видно бурувато-коричневі плями, серцевина стебла руйнується,
всихає, залишаються тільки волокнисті пучки, а в порожнині утво
рюються численні склероції. Стебла в місцях ураження надламу
ються, рослини засихають і відмирають. Рослина з ураженими
стеблами не плодоносить.
Кошикова форма проявляється у вигляді блідо-коричневих плям
на тильному боці кошиків, тканина стає мокрою і легко продавлю
ється. У місцях плям і на поверхні кошика з’являється білий наліт,
який пронизує всю тканину кошика й насіння.
Найбільш інтенсивно хвороба проявляється у вологі і теплі роки,
за підвищеної вологості та температури в межах 18-24°С. Джерелом
інфекції є рештки уражених рослин, насіння з склєроціями та грунт.
587
Гриб зберігає життєздатність впродовж 6-8 років. Тому не
можна вирощувати соняшник на одному і тому ж полі раніше як
через 8 років. Слід дотримуватись просторової ізоляції нових посі
вів соняшнику від минулорічних не менше 1000 м.
Сіра гниль (Воігуііз сіпегеа Рк). Поширена в усіх зонах, де
вирощують соняшник, особливо інтенсивно розвивається в роки з
підвищеною вологістю повітря у другій половині вегетації – у фазі
жовтої й бурої стиглості кошиків. З’являється в період від сходів
до достигання насіння. На молодих рослинах біля основи стебла
утворюються бурі плями з сірим нальотом гриба, а пізніше з ма
ленькими чорними склероціями. Тканина стебла відмирає знизу
до верху, рослини набувають темно-бурого кольору і всихають.
На дорослих рослинах біля основи стебла тканини руйнуються
і рослина надламується.
Значні втрати спричиняє ураження кошиків. На тильному боці
їх утворюються темно-бурі маслянисті плями, тканина стає пух
кою, з сірим нальотом гриба. Такий кошик загниває і розпадається
на окремі частини. Поширюючись у тканинах кошика, гриб прони
кає у насіннєву оболонку та ядро сім’янки. На поверхні насіння і в
його середині формуються маленькі чорні склероції.
Збудник у формі грибниці і склероціїв зберігається в насінні і на
рослинних рештках. Заходи захисту від білої гнилі: дотримування
чергування культур у сівозміні, просторова ізоляція, знищення па
далиці, видалення післязбиральних решток, протруювання насін
ня, обприскування рослин фунгіцидами.
Несправжня борошниста роса (Ріазторага НеІіапіНі ИОУОІ.)
Поширена у всіх зонах вирощування соняшнику. Розвиток хворо би посилюється за дощової й прохолодної погоди після сівби.
Розрізняють декілька форм ураження борошнистою росою. У
фазі 3-6 листків уражені рослини відстають у рості, мають дрібні
листки і тонке сгебло з хлоротичними плямами вздовж середньої
жилки. З нижнього боку листків є світло-сірий наліт гриба. Ураже ні рослини гинуть або формують дрібні кошики без насіння, діамет
ром 2-3 см.
Інша форма – карликовість рослин. Стебло вкорочене і товс
тіше. На листках з верхнього боку з’являються світло-зелені роз
пливчасті плями, з нижнього – білувато-сірий наліт. Уражені рос-
588
лини відстають у рості, проте проходять всі фази розвитку і фор
мують дрібні кошики з недорозвинутим насінням.
Після цвітіння на листках дорослих рослин з’являються вели кі кутасті світло-зелені плями. На кошиках видно ділянки засох
лих квіток, насіння стає щуплим.
За прихованої форми розвитку хвороби зовнішніх симптомів
непомітно, але рослини мають низьку продуктивність. Збудник її
локалізується в коренях і проникає в стебло на відстані 10-25 см
від кореневої шийки. При поздовжньому розрізі стебла за місяць
до збирання врожаю в місцях локалізації патогена уражена ткани на набуває жовто-коричневого забарвлення.
Основне джерело інфекції – уражені рештки, в яких збе
рігаються ооспори, і уражене насіння, де знаходиться грибниця
патогена. Заходи захисту: вирощування стійких сортів, сівба очи
щеним і протруєним насінням, повернення соняшнику на те саме
поле не раніше як через 8 років, дотримання просторової ізоляції
(не менше 1000 м) посівів соняшнику від полів, де його вирощува ли у попередні роки.
Фомопсис (сіра плямистість стебла) (Ркоторзіз НеІіапіНі
Мок). Вперше виявлений на території України у 1985 році. Сього
дні хвороба поширена повсюдно, де вирощують соняшник. Збуд
ник розвивається на рослинах впродовж усього вегетаційного пе
ріоду за температури повітря 20-26°С і вологості 60-90%.
Уражуються листки, черешки, стебла та кошики. Вони покрива
ються спочатку некротичними плямами, а пізніше стають сірого
чи сіро-бурого забарвлення. На стеблах плями частіше з’явля
ються між 4-ою та 7-ою парою листків, де досягають 20 см за
вдовжки. У місці ураження тканина розм’якшується, стебло руй
нується і розламується. При сильному ураженні втрати врожаю
можуть бути великими.
Джерело інфекції-уражені післязбиральні рештки.
Заходи захисту такі ж, як і для інших хвороб. Крім того важли во дотримуватись оптимальних строків сівби, не можна допуска ти загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив.
Суха гниль (КНігориз посіозиз Иатузї). Хвороба проявляєть ся на зворотному боці кошика у вигляді сухої бурої загниваючої
плями. Кошик робиться сухим, жорстким і при стрясанні кришить-
589
ся. Насінини легко витягуються, недорозвиваються і злипаються.
Хвороба прогресує, якщо під час достигання соняшника спостері
гається часта зміна сухої і дощової погоди.
Зберігається гриб у вигляді грибниці на насінні і на уражених
рештках кошиків.
Вугільна гниль (Зсіегойит Ьаіаіісоїа ТаиЬ). Найбільш по
ширена в умовах сухого та жаркого літа. Проявляється у другій
половині вегетації у вигляді в’янення рослин. Уражені рослини в’я
нуть і засихають. Листки на уражених рослинах стають коричне
вими, стебла набувають попелястого забарвлення. Біля основи
стебла утворюється бура пляма, тканина розмочалюється, парен-
хима руйнується, а серцевина всихає. Уражені рослини не плодо
носять. Склероції на рослинних рештках добре зберігаються в ґру
нті впродовж 5-6 років.
Фомоз (Ркота оЬегасеае 8асс). Хвороба проявляється на со
няшнику, починаючи з фази 3-4 пар листків. На верхівках листків
з’являються темно-бурі плями із жовтою облямівкою. Плями роз
ростаються і охоплюють майже всю листкову пластинку. Уражені
листки в’януть, але не опадають.
На черешках і стеблах з’являються темно-коричневі плями,
які пізніше стають чорними. Усередині стебла виникають порож
нини, і воно легко переламується.
На зворотному боці кошика формуються великі бурі розплив
часті плями. Квітки засихають, насіння стає бурим і щуплим або
не утворюється зовсім.
Джерелом інфекції можуть бути рослинні рештки і заражене
насіння. Рослини заражаються за відносної вологості повітря 40 –
80% і за досить широкого діапазону температури – 5-30°С.
В’янення (вертицильоз) (УеПісіШит йакііае КІеЬ.). Про
являється від початку формування кошиків до достигання насін
ня. Уражені листки в’януть від країв до середини, на них утворю
ються коричневі плями, оточені жовтою облямівкою. Кошики
ураженої рослини дрібніші. За сильного ураження кошики засиха
ють, а рослина виглядає як обпалена вогнем.
Грибниця проникає в рослину через корені, уражає судинну си
стему стебел, через що і відбувається в’янення.
Джерелом інфекції є рослинні рештки, заражене насіння та ґрунт.
590
Вовчок соняшниковий (ОгоЬапске ситапа І¥а11г.). Най
більшу шкоду завдає у південних районах у посушливі роки. В
Україні рекомендується вирощувати лише стійкі до вовчка сор ти та гібриди соняшника. Вовчок соняшниковий – рослина-па-
разит, що розвивається на коренях соняшнику і сильно його при
гнічує. Вовчок не має коріння і зелених листків, забирає у рослин
соняшнику поживні речовини і воду. При паразитуванні ЗО квіт
коносів на рослині врожай насіння соняшнику знижується у 7
разів, а при 60 і більше він майже відсутній. Вовчок має просте,
негіллясте, білувате, з часом бурувате стебло, заввишки до 40- 50 см, квітки голубуваті. Одна рослина вовчка дає 60-100 тис.
насінин. Життєздатність насіння в ґрунті зберігається впродовж
8-12 років.
Заходи боротьби з вовчком такі самі, як і з іншими хворобами
соняшнику. Надійних хімічних способів боротьби з вовчком соня
шниковим немає, однак існують гібриди з генетичною толерантні
стю до нього.
Таблиця 10.9 – Фунгіциди для захисту рослин
соняшника від хвороб
Назва препарату,
діючої речовини,
фірми, країни
Норма
внесення
л, кг/га
Шкідливий
організм,
проти якого
обробляється
Спосіб, час обробок,
обмеження
Дерозал, к.с.
(карбендазим, 500
г/л), ф. Байєр Кроп
Саєнс, Німеччина
1,5 Біла та сіра
гнилі, фомоз,
несправжня
борошниста
роса
Обприскування в період
вегетації не більше 2-х
разів не пізніше як за 30
днів до збирання.
Колфуго Супер,
в.е. (карбендазим,
200 г/л), ф. Агро-
Кемі, Угорщина
2,0 фомопсис Обприскування в період
вегетації не більше 1 -го
разу не пізніше як за 30
днів до збирання.
Корбель, к.е.
(фенпропіморф,
750 г/л), ф. БАСФ,
Німеччина
0,8 фомопсис Обприскування в період
вегетації не більше 1 -го
разу не пізніше як за 40
днів до збирання.
591
Захист від шкідників. Захист від шкідників – важливий еле
мент технології вирощування високих урожаїв соняшнику. Основ ні шкідники – ковалики (дротяники), міль соняшникова, попелиця,
чорнотілки (медляки), совки, луговий метелик, довгоносики та ін.
Застосовують інсектициди при протруєнні насіння і обприскують
посіви під час вегетації, використовуючи такі препарати: децис,
дімілін, моспілан, сумітіон, фуфанон, штефесін (табл. 10.11)
при перевищенні порогу шкідливості (табл. 10.10).
Для кращого запилення на посіви соняшнику доцільно вивезти
пасіку з розрахунку одна-півтори бджолосім’ї на 1 га. Це значно
підвищує врожай насіння.
Таблиця 10.10 – Економічні пороги шкідливості шкідників
соняшнику (М.П. Лісовий, 1999)
Шкідники Стадія
Фенофаза
культури
Одиниця
обліку
Поріг
шкідли
вості
Ковалики личинки до сівби
на 1 м
2
особин
5
Чорниші личинки до сівби
на 1 м
2
особин
5
Піщаний мідляк жуки сходи
на 1 м
2
особин
2
Кукурудзяна чорнотілка жуки сходи
на 1 м
2
особин
2
Сірий та чорний бурякові
довгоносики
жуки сходи
на 1 м
2
особин
2
Попелиці колонії формування
кошика
заселених
рослин, % 20
ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ
Через 35^10 днів після цвітіння у фазі жовтої стиглості завер
шується нагромадження олії в насінні. Далі відбувається фізичне
випаровування води із сім’янки і настає фаза повної стиглості.
Практично встановлюють три фази стиглості за зміною кольо ру корзинок. Жовта – листки і кошики лимонно жовтого забарв
лення, вологість кошика 85-88%, насіння – 30^10%. Бура – коши-
592
Таблиця 10.11 – Інсектициди для захисту рослин соняшнику
від шкідників
Назва препарату, діюча
речовина, фірма, країна
Норма
внесення
л, кг/га
Шкідливий
організм,
проти якого
обробляється
Спосіб, час обробок,
обмеження
Децис, 2,5 к.е.
(дельтаметрин, 25 г/л),
ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,25
Лучний
метелик
Обприскування в період
вегетації не більше 2-х
разів не пізніше як за 30
днів до збирання.
Децис Форте, 2,5 к.е.
(дельтаметрин, 125 г/л),
ф. Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
0,05-0,08
Лучний
метелик,
люцернова
совка,
попелиці
Обприскування в період
вегетації не більше 1-го
разу не пізніше як за 30
днів до збирання.
Дімілін, з.п.
(дифлубензурон,
250 г/кг), ф. Кромптон,
Англія
0,09-0,12
комплекс
саранових
Обприскування у фазі
12-18 листків у
соняшнику не більше 1- го разу не пізніше як за
25 днів до збирання.
Моспілан, р.п.
(ацетаміприд, 200 г/л),
ф. Ніппон Сода, Японія.
0,05-
0,075
саранові
Обприскування посівів не
більше 1-го разу не
пізніше як за 40 днів до
збирання.
Сумітіон, к.е.
(фенітротіон, 50%),
ф. Сумітомо Кемікал,
Японія
0,8-1,5 саранові
Обприскування посівів не
більше 1-го разу не
пізніше як за 20 днів до
збирання.
Фуфанон, 57% к.е.
(малатіон, 570 г/л),
ф. Кемінова, Данія
0,6
клопи,
попелиці
Обприскування посівів не
більше 2-х разів не
пізніше як за 20 днів до
збирання.
Штефесін, 2,5% к.е.
(дельтаметрин, 25 г/л),
ф. Штефес Агро,
Німеччина
0,25
лучний
метелик
Обприскування в період
масової появи гусені
другого покоління не
більше 2-х разів не
пізніше як за 30 днів до
збирання.
ки темно бурі – вологість їх в межах 40-50%, насіння – 10—12%.
Повна – вологість кошиків становить 18-20%, насіння – 7-10%.
Збирання соняшнику починають при середній вологості
насіння 12-14%, коли у 80-90% рослин кошики жовто-бурі, бурі
та сухі, а у 10-20% вони лише жовті.Оптимальні умови для зби
рання складаються за вологості насіння 9-11%о
593
За умови, що в господарстві є сушильна техніка та велика пло ща посіву соняшнику, можна розпочинати збирання при вологості
насіння 20-22%. Слід враховувати, що для тривалого зберігання
придатне насіння з вологістю не більше 7-8%. За підвищеної воло
гості насіння окислюється і олія стає непридатною для харчування.
Оптимальна тривалість збирання соняшника – 5-6 днів. Якщо
соняшник починають збирати у фазі повної стиглості, то на п’ятий
день втрати від осипання насіння збільшуються в 2 рази, а на 15
день у 12 разів.
Тобто збирання в ранні строки призводить до збільшення ви
трат енергоносіїв на сушіння, а залишення соняшнику на пні до
фази повної стиглості супроводжується втратами насіння. Тому
для прискорення збирання і одночасного достигання посіви оброб
ляють десикантами: баста (2 л/га), домінатор (3 л/га), гліфо-
ган (3 л/га), реглон (2-3 л/га), раундап (3 л/га). Використовують
їх при вологості насіння 25-30%. Найкраще десиканти діють при
середньодобовій температурі повітря 13-14°С. При цьому росли ни припиняють вегетацію, одночасно достигають, збирання при
скорюється на 7-8 днів. Зменшується ураження хворобами, під
вищується продуктивність комбайнів, якість і врожайність насіння,
збільшується вихід олії з 1 га, зменшуються витрати енергоносіїв.
Починають збирати після обробки реглоном через 5—6 днів
при вологості 12-14%, коли 75-85%> кошиків побуріє. При об
прискуванні раундапом чи гліфоганом збирають через 11 днів.
Збирають соняшник зернозбиральними комбайнами із спеці
альними пристроями (ПСП-1,5М, ПС-4, ПС-5, ПС-6, ПСП-10) і
подрібнювачами стебел. Соняшник обмолочується якісно і без
втрат у разі дотримання таких умов: швидкість обертання бара
бану – 300 об/хв; низька вологість зерна; зазор між барабаном і
підбарабанням великий – на вході 50 мм, на виході 28 мм.
Післязбиральну обробку товарного насіння проводять на зер
ноочисно-сушильних комплексах типу КЗС або зерноочисних аг
регатах типу ЗАВ. У господарствах, де відсутні ці комплекси,
використовують ворохоочисні машини ОВП-20А, ОВС-25, МС-4,5.
Щоб продуктивність цих машин на очищенні соняшнику була най
вищою, одночасно з ними мають працювати зернозавантажувачі
ЗПС-100 або ЗМ-60.
594
Таблиця 10.12 – Технологічна схема вирощування соняшнику
Урожайність 20 ц/га. Площа 1 га. Попередник – озима пшениця
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних ресурсів: пальне,
добрива, отрутохімікати та ін.,
грн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1.
Внесення азотних добрив:
аміачна селітра ІЧці на 1т соломи
га
Ц
1
1
25 2 МТЗ-80 + МВД-900
Аміачна селітра 1 ц = 100 грн.
Пальне – 4 л х 3 грн. = 12 грн.
10 124
2.
Дискування стерні з одночасною
заробкою соломи і селітри
га 1 20 2 Т-150К + БДТ-7 15 л х 3 грн. = 45 грн. 20 67
Перевезення, навантаження і ц 7 – 2 Транспортний засіб Перевезення – 40 грн. 10
3 внесення мінеральних добрив: навантажувач ПЕ-0,8 Пальне 10л х 3 грн. = 30 грн. 596
– Суперфосфат (Р8о) ц 4 25 2 МТЗ-80 + МВД-900 Суперфосфат 4 ц х 70 грн.= 280 грн.
10
596
– Калімагнсзія(К8о) Ц 3 25 2 МТЗ-80 + МВД-900 Калімагнезія 3 ц х 70 грн.=210 грн. 10
4. Оранка на 1т=28 см га 1 6 б К-701 +ПЛН-8-40 25 л х 3 грн. = 75 грн. 30 111
Разом за осінній цикл робіт 16 –
792 90 898
5. Культивація (закриття вологи) га 1 30 1 т-і50к + сп-и +•
2КПС-4
15 л х 3 грн. = 45 грн. 20 66
6.
Внесення добрив, аміачна селітр;
(N86)
ц 25 2 МТЗ-80 + МВУ-900
5 л х 3 грн. = 15 грн.
Селітра 2,5 ц х 100 = 250 грн.
10 277
7. Підвезення води ц/га 3 1 ГАЗ-53 бочка 6 л х 3 грн. = 18 грн. 10 29
8. Внесення гербіцидів га 1 40 5 МТЗ-80 + ОП-2000
6 л х 3 грн. = 18 грн.
трефлан 48% – 4 л = 170 грн.
10 203
9. Передпосівний обробіток грунту га ЗО 1
Т-150 + СП-11 +
2КПС-4 15 л х 3 грн. = 45 грн. 20 66
Одиниця виміру
рбсяг робіт
Норма виробітку
Оплата праці,
| грн./га
Амортизація та
непередбачені
витрати, грн.
Всього витрат по
виду робіт,
грн.
Закінчення табл. 10.12
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
10 Сівба га 1 15 4 МТЗ-80 + СУПН-8 10 л х 3 грн = 30 грн
насіння 5 кг = 100 грн
20 154
11 Коткування після сівби га 1 40 1 МТЗ-80 + КВГ-7 4 л х 3 грн = 12 грн 5 18
12 Досходове боронування га 1 1 МТЗ-80 + 123БП-0.6 5 л х 3 грн – 15 грн 5 21
ІЗ Розпушування міжрядь га 1 18 3 МТЗ-80 + КРН-5,6 10 л х 3 грн = 30 грн 10 43
14 Друге розпушування міжрядь га 1 18 3 МТЗ-80 + КРН-5,6 10 л х 3 гри = 30 грн 10 43
Разом за весняно-літній цикл робіт 22 – 778 120 920
15 Десикація посівів га 1 40 5 МТЗ-80 + ОП-2000 6 л х 3 грн = 18 грн
раундап 3 л = 100 грн
10 133
16 Пряме комбайнування га 1 5 10
Комбайн з
приставкою і
подрібнювачем
30 л х 3 грн = 90 грн зо 130
17 Транспортування насіння т 2 2 ГАЗ-53 8 л х 3 грн = 24 грн 10 36
18 Очистка насіння т 2
–
2 ОВП-20 Електроенергія – 30 грн 10 42
Разом по збиранню 19 – 262 60 341
Разом по технології 57 – 1832 270 2159
КОНТРОЛЬН І ПИТАННЯ
1. Попередники соняшнику.
2. Через скільки років можна висівати соняшник на тому ж
полі?
3. Обробіток ґрунту під соняшник.
4. Удобрення соняшнику.
5. Посівні якості насіння соняшнику.
6. Глибина сівби і спосіб сівби соняшнику.
7. Норма висіву і строки сівби.
8. Догляд за посівами соняшнику.
9. Боротьба з бур’янами за допомогою гербіцидів.
10. Основні хвороби соняшнику.
11. Хімічний захист від хвороб і шкідників.
12. Збирання врожаю.
ЗАДАЧІ
10.1. Норма висіву соняшнику 4,0 кг/га. На якій відстані розмі
щується насіння, якщо маса 1000 насінин становить 45 г, а
посівна придатність насіння 92%.
10.2. Визначити норму висіву (кг/га) соняшника, якщо на 1 м до
вжини рядка є 5 насінин. Маса 1000 насінин – 50 г, чистота
насіння 99%>, схожість 94%.
10.3. Визначити масу 1000 насінин соняшнику при нормі висіву
5,0 кг/га. У рядку насінини розміщені сівалкою СУПН-8 на
відстані 22 см одне від одного. Чистота насіння 98%.
10.4. Рослини соняшнику перед збиранням розміщені в рядку на
відстані 20 см одна від одної і мають по 1050 насінин у ко
шику. Визначити фактичну врожайність, якщо маса 1000
насінин становить 60 г, а втрати при збиранні – 5%.
597
11. озими й
РІПА К
Вга$8Іса парш оіеіїега
Ьіепіх Б.С.
ЗНАЧЕНН Я
Озимий ріпак – найбільш поширена олійна культура з родини
капустяних. Насіння містить 38-50% олії, 16—29% білка, 6—7%
клітковини, 24-26% безазотистих екстрактивних речовин. Олія –
основна ціль вирощування ріпаку. Ріпакову олію використовують
як продукт харчування і для різних галузей промисловості.
З кожним роком у світі зростає використання ріпакової олії на
харчові потреби. Основна частина олії з середини 80-х років ви
користовується для харчової промисловості, тоді як до 1974 року
вона йшла переважно на технічні цілі. Вона споживається у нату
ральному вигляді до салатів і в кулінарії, є найкращою сировиною
для виробництва бутербродного масла, маргаринів, майонезів,
приправ, кондитерських жирів. Олія з ріпаку надзвичайно корисна
для здоров’я. Вона зменшує вміст холестерину в крові людини і
цим запобігає серцево-судинним захворюванням.
Наявність в насінні ріпаку шкідливих речовин (ерукова кисло
та, глюкозинолати) ускладнювали можливість його використан ня на харчові і кормові цілі. Олія з насіння старих сортів мала ви
сокий вміст (інколи до 50%) ерукової кислоти і глюкозинолатів
(5-7%). Така олія негативно впливала на живий організм. У 1974
році у Німеччині було виведено перший сорт з низьким вмістом
ерукової кислоти. З 1979 року харчову олію виробляють лише з
598
тих сортів ріпаку, що містять не більше 5% ерукової кислоти від
загальної кількості жирних кислот. У більшості європейських
країн цей показник знижений навіть до 2%. Сорти з мініма
льним вмістом ерукової кислоти отримали позначення одно-
нульових “0” Олія цих сортів віднесена до кращих харчових ро
слинних жирів за жирнокислотним складом.
Для промислової переробки (пальне, пластмаси, лаки, фарби)
ціннішими є сорти з високим вмістом ерукової кислоти. В останні
роки розробляються ефективні технології виробництва з ріпаку па
льного для двигунів. Біодизель є екологічно чистим паливом: він
згоряє повністю без утворення шкідливих сполук. Лише у Німеч
чині потужності з переробки ріпаку на біодизель зросли з 533 тис.
т у 2001 р. до 923 тис. т. у 2003 р., що пояснюється збільшенням
попиту на біодизель.
У Європейському союзі до 2010 року використання біодизель-
ного палива планується довести до 5,75% від загального об’єму
палива. При виробництві біодизелю з ріпакової олії утворюється
також цінний побічний продукт-гліцерин.
Жирні кислоти ріпакової олії застосовують у виробництві мила,
гуми, свічок, лаків, пластмас, що легко розкладаються у природ
ному середовищі. Виробники синтетичних миючих засобів також
переорієнтовуються на застосування ріпакової олії, зокрема в праль
них порошках, розчинниках.
У процесі ферментативного гідролізу в організмі тварин з глю-
козинолатів утворюються шкідливі речовини – ізотіоціанати, ок-
сазолідонтіоніни, нітрити, які спричинюють функціональні зміни в
організмі і зниження продуктивності тварин. Через це використан ня високопротеїнового ріпакового шроту чи макухи в раціонах ве
ликої рогатої худоби було обмежено.
В середині 80-х років було створено двонульові “00” сорти
ріпаку, що характеризувалися низьким вмістом ерукової кис
лоти і глюкозинолатів.
Ріпакова олія двонульових “00” сортів за вмістом жирних кис
лот і смаковими якостями близька до оливкової. За рахунок впро
вадження цих сортів посівні площі в останні десятиліття значно
зросли. Верхньою межею вмісту глюкозинолатів у насінні ріпа
ку, придатного для безпечного згодовування худобі, свиням
та птиці, є ЗО мікромолей в 1 г, або 0,4-1,0%.
599
За вмістом глюкозинолатів у сухому знежиреному матеріалі
сорти ділять на низькоглюкозинолатні (1-2%), середньоглюкози-
нолатні (2-3%) і високоглюкозинолатні (більше 4%).
У Канаді сорти ріпаку і суріпиці з вмістом ерукової кислоти
менше 2% і глюкозинолатів менше ЗО мк моль/г знежиреного шроту
мають загальну назву канола.
В останні роки ріпак, який містить глюкозинолатів біль
ше 25 мкмоль на 1 г насіння, продати на світовому ринку на
харчові чи кормові цілі майже неможливо.
Сорти з низьким вмістом ерукової кислоти, глюкозинола
тів і клітковини та світлою (жовтою) оболонкою насіння,
отримали позначення тринульових “000”.
Вирощування ріпаку є економічно вигідним, завдяки постійно му попиту і значній стабільності цін (табл. 11.1.)
Таблиця 11.1 – Динаміка цін на товарний ріпак (євро за 1 т)
Споживач 2001 р 2002 р. Споживач
січень лютий березень січень лютий березень
ціни виробника 194 185 186 226 223 220
ціни грейдерів 207 204 214 250 246 243
СІР-Роттердам 211 206 218 245 243 244
Зоко Канада 180 184 186 253 255 258
За прогнозом високі ціни збережуться у 2003-2005 роках (табл.
11.2). Єврокомісія звільнила імпорт ріпаку від мита.
Таблиця 11.2 – Європейські ціни на ріпакове насіння
(Форвард, євро за 1 т)
Місяць поставки \УТВ Ганновер Маїіі Париж
Лютий 2003 282 282
Травень 2003 285 283
Серпень 2003 239 237
Листопад 2003 244 243
Лютий 2004 246 249
Липень-вересень 2004 235 238
Жовтень-грудень 2004 242 244
Січень-березень 2005 244 246
600
Ріпак – надзвичайно цінна кормова культура. При його переробці
з 100 кг насіння, крім 38—41 кг олії, одержують 55-57 кг макухи,
що містить 32-34% добре збалансованого за амінокислотним скла
дом білка та 10-18% жиру, або шроту (34-38% білка і лише 2-5%
жиру). До складу білка входять незамінні і життєво необхідні для
тварин амінокислоти – лізин, метіонін, циотін, трептофан, треопін.
У 100 кг макухи міститься 90 к.о. Тонна шроту або макухи дозво
ляє збалансувати за білком 8-10 т зернофуражу, підвищуючи при
цьому вміст перетравного протеїну в 1 к.о. з 80 до 110 г.
З 1 га посівів ріпаку одержують до 10 ц олії, 5—6 ц білково
го корму і 1 ц меду. Для порівняння, з 1 га посівів такої цінної
культури як соя, одержують лише 2 ц олії і 7 ц білкового корму.
Ріпак є важливою кормовою культурою зеленого конвеєра. Зе
лену масу використовують у ранньовесняний та пізньоосінній пе
ріоди. Урожай зеленої маси в озимих проміжних посівах сягає 340-
360 ц/га. Навесні після скошування зеленої маси встигають вчасно
посіяти основні культури – кукурудзу, просо, гречку та ін. Поукісні
та пожнивні посіви забезпечують худобу зеленим кормом восени.
З соломи ріпаку (від 2 до 6 т/га) можна виготовляти папір, це
люлозу, картон тощо. З 1 га ріпакового поля можна виготовити до
2 т паперу. Такі технології успішно застосовуються у Великобри
танії, Угорщині, Іспанії, Португалії. Із недеревної сировини у світі
виробляють вже близько 10% целюлози.
Ріпак є цінним попередником, особливо для зернових куль
тур. Його вегетація триває 10 місяців і впродовж цього часу ро
слини ріпаку захищають ґрунт від негативної дії сильних дощів і
перегріву сонячними променями, а також від непродуктивного
випаровування води з ґрунту. На відміну від соняшнику, він мало
висушує ґрунт, покращує його агрофізичні властивості і фітосані-
тарний стан, рано звільняє поле. Заорювання пожнивних решток
ріпаку рівноцінне внесенню 15-20 т/га органічних добрив і може
збільшувати урожайність зернових на 5-10 ц/га. Добре розвине на стрижнева коренева система проникає глибоко в ґрунт, покра
щує його структуру, розпушує, що особливо важливо при викори
станні важких тракторів . Коренева система спроможна
засвоювати елементи живлення з глибших шарів ґрунту, звідки
вони для більшості рослин є недоступними. Приорювання коре
невої системи, стерні і подрібненої соломи дозволяє частково
601
повертати органіку в ґрунт. Після її мінералізації в ґрунт надхо
дить 60-65 кг/га азоту, 32-36 кг/га фосфору і 55-60 кг/га калію.
Ріпак використовують на сидерати. Приорювання навесні зе
леної маси (220-240 ц/га) рівноцінне внесенню 18-20 т/га гною.
ІСТОРІЯ І ПОШИРЕНН Я
Ріпак є однією з найдавніших культур. Ця рослина відома ще за
4 тис. років до н.е. Дослідники не дійшли згоди щодо батьківщини
ріпаку: одні вважають нею північно-західне узбережжя Європи,
інші – Середземномор’я. В ХУІІ-ХІХ століттях ріпак був дуже
поширеною культурою. Площа під ним тільки в Німеччині в ті часи
сягала 300 тис. га.
З Німеччини через Польщу ріпак проник до Західної України,
де також займав доволі великі площі. Згодом ця культура набула
значного поширення по всій Україні. На кінець 30-х років минулого
століття в районах Західної України посівні площі становили 120-
130 тис. га. Проте в 50-х роках XX століття виробництво ріпаку в
Україні було згорнуто через розширення посівних площ соняшни
ку. В 1970-1973 рр. в Україні засівалось лише 2,5-3,0 тис. га.
Відродження ріпаку як промислової культури в Україні майже
заново почалося лише з 1980 р. Найбільше висівали ріпак в 1986—
1990 рр. Планувалося в 2000 році сіяти його на площі 0,5 млн. га з
перспективою подальшого розширення до 1,2-1,5 млн. га. Очіку
ваного росту посівних площ у 1990-2000 рр. не відбулося в основ
ному через відсутність переробних підприємств і зниження попи ту на насіння (табл. 11.3). У структурі посівних площ в Україні
ріпак займає не більше 0,5%.
Таблиця 11.3 – Вирощування ріпака в Україні
Показники
Роки |
Показники
1940 1950 1960 1970 1980 середнє
1991-95 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004
Площа,
тис га
91,6 101,8 8,5 2,3 8,8 38,8 41,1 89 202 156 121 150 54 107
Урожайність,
ц/іа
8,8 7,3 6,0 8,1 9,0 11.6 10,7 9,5 11,0 10,0 13,3 9,0 9,4 13,9
Валовий збір,
гис т
80,6 74,3 5,1 2,1 7,9 44,9 44,0 84,5 222,2 156,0 160,9 135,0 50,8 148,9
602
Таблиця 11.4 – Виробництво олії в світі, млн. т
Культура 1991 р. 1993 р. 1995 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р.
Соя 15,9 17,2 19,8 19,9 20,2 20,5
Пальма 11,2 13,4 15,2 16,2 16,4 16,7
Ріпак 8,8 9,1 10,3 п,з 11,4 11,6
Соняшник 8,1 7,7 8,5 9,2 9,3 9,5
Бавовник 4,0 3,9 3,8 4,1 4,1 4,3
Арахіс 4,0 4,0 4,3 4,3 4,5 4,6
Кукурудза 1,5 1,6 1,8 1,9 2,0 2,1
Оливки 1,6 2,0 1,9 1,7 1,8 1,9
Всього 61,6 66,6 72,9 75,8 76,4 77,1
Посівна площа під ріпаком в світі становить 22-24 млн. га,
середня врожайність 13,5-15,0 ц/га. За питомою вагою в зага
льносвітовому виробництві олійних культур ріпак вийшов на
третє місце після сої й пальми, випередивши навіть соняшник
(табл. 11.4).
Дві третини світового виробництва ріпаку сконцентровано в Індії,
Китаї й Канаді, де засівається по 5,4-6,4 млн. га (табл. 11.5). У
Європі посівна площа досягає 2,6—3,5 млн. га, середня врожай
ність 24-28 ц/га. Найбільше сіють у Німеччині – 1 млн. га, збира
ючи середній урожай насіння 26-33 ц/га. У структурі посівних площ
у Німеччині в 2002 році ріпак займав 11%. На значних площах
вирощують ріпак у Франції (1,15 млн. га), Великобританії
(0,5 млн. га), Польщі (0,47 млн. га), а також Данії, Швеції, Чехії,
Фінляндії (70-190 тис. га).
Урожайність насіння ріпаку в світі за період з 1979 по 1998 рік
підвищилася з 9,7 ц/га до 13,4 ц/га або на 38,1%. Якщо в 1979-
1981 рр. у світі було вироблено 11,3 млн. г, в 1985 р. – 19,2 млн. т,
в 1990 р. -24,4 млн. т, то в 1998 році уже 33,6 млн. т.
Найбільшими виробниками ріпаку в 2002 році були Китай
(11,32 млн. т), Канада (5,06 млн. т), Індія (4,8 млн. т), Німеччина
(3,9 млн. т), Франція (3,3 млн. т), Австралія (1,6 млн. т), Великоб
ританія (1,5 млн. т).
603
Таблиця 11.5 – Світове виробництво рінака в 1998 р.
Посівна площа, Урожайність, Валовий збір,
Гч.ра1г1а млн. га ц/га млн. т
Австралія 1,130 14,3 1,614
Бангладеш 0,344 7,4 0,254
Великобр итанія 0,531 29,5 1,569
Данія 0,108 30,7 0,332
Ефіопія 0,153 5,4 0,083
Індія 6,400 7,7 6,935
Канада 5,421 14,0 7,588
Китай 6,450 9,3 6,000
Німеччина 1,007 33,6 3,387
Пакистан 0,349 7,9 0,275
Польща 0,466 23,5 1,093
Росія 0,139 7,5 0,104
США 0,444 16,3 0,723
Франція 1,149 32,7 3,756
Чехія і Словаччина 0,325 22,7 0,818
Україна 0,021 9,7 0,020
Всього у світі 24,987 13,4 33,6
БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
Ріпак – однорічна трав’яниста рослина з родини капустяних
(Вга55Ісасеае).
Коренева система стрижнева, сильно розвинута з головним
веретеноподібним коренем, що проникає в ґрунт на глибину 1,5-
3,0 м. Бокові корені знаходяться в діаметрі 60-80 см.
Стебло циліндричне, добре гілкується, заввишки 1,3-1,8 м,
вкрите сизувато-зеленим восковим нальотом. Бокові пагони роз
міщені у верхній половині головного пагона. їх кількість 6-10. При
дотриманні оптимальних норм висіву і правильному співвідношен ні добрив, рослини ріпаку мають високу стійкість до вилягання.
Листки. Спочатку формується розетка прикореневих листків,
які є черешкові, перистонадрізані з хвилястими зазубреними края
ми. Листки синьо-зелені, нерідко з антоціаном, з нижнього боку
опущені. Восени формується 6-10 листків. Середні листки видов-
604
женосписоподібні. Верхні – безчерешкові видовженоланцетоподі-
бні з розширеною основою, яка охоплює стебло. Загальна кіль
кість листків – 15-23 шт. на рослині.
Суцвіття китицеподібне з 20-40 квітками. Квітки жовті, чоти
рипелюсткові, починають цвісти з головної китиці. Тривалість цві
тіння квітки 2-3 дні, всієї рослини – 20-30 днів.
Плід – стручок завдовжки 6-12 см. Кількість стручків на рос
лині значно коливається: від 20-30 до 300-400 і більше. У стручку
містяться 18—40 насінин. Насіння темно-коричневе, майже чор
не, кругле, дрібне. Маса 1000 насінин – 3-5 г.
Структура врожаю. Найвищий урожай ріпаку одержують з
посівів, де густота рослин навесні становить 50-70 шт. на 1 м
2
.
На одній рослині може формуватися 7-10 бокових гілок, оптима
льна кількість гілок на 1 м
2
становить 450 шт./м2
(може коливати ся в межах 350-600 гілок). Кількість стручків на рослині має бути
в межах 160-290. На головному пагоні формується 40-70 струч
ків, на бокових верхніх – 25^40, на бокових нижніх – 15-20 шт. В
одному стручку знаходиться в середньому 18-25 насінин. Маса
1000 насінин становить 4,7-5,5 г.
ФАЗИ РОЗВИТКУ І ЕТАПИ ОРГАНОГЕНЕЗУ
В озимого ріпаку виділяються такі фази росту: проростання
насіння, сходи, утворення розетки, стеблування, бутонізація, цві
тіння, формування стручків, дозрівання, відмирання рослин.
На добре підготовленому ґрунті при достатній вологозабезпе
ченості ріпак сходить через 4-5 днів. Після сходів першочергово
розвивається коренева система. До фази перших 4 листків основна
частина асимілянтів транспортується до коренів, які ростуть в дов
жину і товщину. За умови вчасної сівби процес інтенсивного росту
кореневої системи триває до кінця вересня. Розвиток кореневої си
стеми має тісну негативну кореляцію з кількістю висіяних насінин.
При загущенні зростає конкуренція рослин за світло, що призводить
до наростання листкової маси, сповільнення росту кореневої систе ми (рослини з короткою кореневою системою менш урожайні) і ви
тягування кореневої шийки, що зменшує зимостійкість ршаку.
У жовтні відбувається закладання майбутніх квіткових буто
нів. Від кількості листків на рослині залежить пізніше кількість
605
Таблиця 11.6 – Взаємозв’язок фаз розвитку, етапів органогенезу, коду ЄС, закладання та формування органів
рослин і вплив агрозаходів на продуктивність.
Фенологічна фаз а росту
К од
ЄС
Етапи органогенезу
за Ф.М.Куперман
Я кі елементи
продуктивнос ті можна
змінити
Яким и агротехнічними
заходами підвищується
продуктивніст ь рослин
Фенологічна фаз а росту
К од
ЄС №
етапу
Формування органів в
ембріональному стані
Я кі елементи
продуктивнос ті можна
змінити
Яким и агротехнічними
заходами підвищується
продуктивніст ь рослин
Проростання 00
г
Суха насінина 01
г
Бубнявіння насіння, вміст води 15-20% 02
г Вихід зародкового кореня з насіння 04 г
Довжина корінця 1-5 мм, поява сім’ядолей 06
г
Зародок викривлений, листки стиснут і 08
г
Сходи 10
І
Кону с наростання не-
диференційований,
має зародки двох лис
тків
Польов а схо
жість, енергія
проростання ,
розвиток коре
невої системи
Висоскоякісний перед
посівний обробіток гру
нту, загортання насіння
на одну глибину (1,5-3,0
см), анкерний сошник,
внесення добрив (РК)
під оранку. Захис т від
шкідникі в (блоха)
Сім’ядолі з ‘являютьс я на поверхні грунту 12
І
Кону с наростання не-
диференційований,
має зародки двох лис
тків
Польов а схо
жість, енергія
проростання ,
розвиток коре
невої системи
Висоскоякісний перед
посівний обробіток гру
нту, загортання насіння
на одну глибину (1,5-3,0
см), анкерний сошник,
внесення добрив (РК)
під оранку. Захис т від
шкідникі в (блоха)
Сім’ядол і розкрилис ь 14 І
Кону с наростання не-
диференційований,
має зародки двох лис
тків
Польов а схо
жість, енергія
проростання ,
розвиток коре
невої системи
Висоскоякісний перед
посівний обробіток гру
нту, загортання насіння
на одну глибину (1,5-3,0
см), анкерний сошник,
внесення добрив (РК)
під оранку. Захис т від
шкідникі в (блоха)
Фаза першого справжньог о листка 15
І
Кону с наростання не-
диференційований,
має зародки двох лис
тків
Польов а схо
жість, енергія
проростання ,
розвиток коре
невої системи
Висоскоякісний перед
посівний обробіток гру
нту, загортання насіння
на одну глибину (1,5-3,0
см), анкерний сошник,
внесення добрив (РК)
під оранку. Захис т від
шкідникі в (блоха)
Фаза другого справжнього листка 17
І
Кону с наростання не-
диференційований,
має зародки двох лис
тків
Польов а схо
жість, енергія
проростання ,
розвиток коре
невої системи
Висоскоякісний перед
посівний обробіток гру
нту, загортання насіння
на одну глибину (1,5-3,0
см), анкерний сошник,
внесення добрив (РК)
під оранку. Захис т від
шкідникі в (блоха)
Фаз а третього справжньог о листка 19
II
Диференціаці я конуса
наростання на зачат
кові вузли і міжвузля
стебла, утворюютьс я
зародкові стеблові
листки
Кількість лис
тків на стеблі,
зимостійкіст ь
Внесення фосфорних і
калійних добрив під ора
нку, оптимальні строки
сівби і норми висіву
Утворення листків, розетки
20
II
Диференціаці я конуса
наростання на зачат
кові вузли і міжвузля
стебла, утворюютьс я
зародкові стеблові
листки
Кількість лис
тків на стеблі,
зимостійкіст ь
Внесення фосфорних і
калійних добрив під ора
нку, оптимальні строки
сівби і норми висіву
Фаза четвертого листка 21
II
Диференціаці я конуса
наростання на зачат
кові вузли і міжвузля
стебла, утворюютьс я
зародкові стеблові
листки
Кількість лис
тків на стеблі,
зимостійкіст ь
Внесення фосфорних і
калійних добрив під ора
нку, оптимальні строки
сівби і норми висіву
Фаза п’ятого листка 22
II
Диференціаці я конуса
наростання на зачат
кові вузли і міжвузля
стебла, утворюютьс я
зародкові стеблові
листки
Кількість лис
тків на стеблі,
зимостійкіст ь
Внесення фосфорних і
калійних добрив під ора
нку, оптимальні строки
сівби і норми висіву
Продовження табл. 11.6
Фаза шостого листка 23
III
Витягування конус а
наростання, утворен ня осі суцвіття
Довжина
суцвіття
Оптимальна норма висі ву і строки сівби, відсут
ність бур’яні в у посівах Фаза сьомого листка 24
III
Витягування конус а
наростання, утворен ня осі суцвіття
Довжина
суцвіття
Оптимальна норма висі ву і строки сівби, відсут
ність бур’яні в у посівах
Фаза восьмого листка 25
IV
Закладання квіткових
бутонів та конусів на
ростання другого по
рядку
Кількість кві
т ок у суцвітті
Забезпечення рослин еле
ментами живлення, оптима
льна кількість їх на одиниці
площі, дотримання всіх ви
мог технологи’. Сприяє під
вищенню зимостійкості.
Фаза 9-11-го листка 26 IV
Закладання квіткових
бутонів та конусів на
ростання другого по
рядку
Кількість кві
т ок у суцвітті
Забезпечення рослин еле
ментами живлення, оптима
льна кількість їх на одиниці
площі, дотримання всіх ви
мог технологи’. Сприяє під
вищенню зимостійкості. Розвиток більше 11 листків 27
IV
Закладання квіткових
бутонів та конусів на
ростання другого по
рядку
Кількість кві
т ок у суцвітті
Забезпечення рослин еле
ментами живлення, оптима
льна кількість їх на одиниці
площі, дотримання всіх ви
мог технологи’. Сприяє під
вищенню зимостійкості.
Розвиток листків навесні ЗО
V
Закладання і форму
вання покривних ор
ганів квіток та маточ
кових і тичинкових
горбочків
Кількість кві
т ок у суцвітті
Підживлення
азотними добривами,
боротьба з
бур’янам и
2 новосформованих листки 32
V
Закладання і форму
вання покривних ор
ганів квіток та маточ
кових і тичинкових
горбочків
Кількість кві
т ок у суцвітті
Підживлення
азотними добривами,
боротьба з
бур’янам и
4 новосформованих листки 34 V
Закладання і форму
вання покривних ор
ганів квіток та маточ
кових і тичинкових
горбочків
Кількість кві
т ок у суцвітті
Підживлення
азотними добривами,
боротьба з
бур’янам и 6 новосформованих листки 36
V
Закладання і форму
вання покривних ор
ганів квіток та маточ
кових і тичинкових
горбочків
Кількість кві
т ок у суцвітті
Підживлення
азотними добривами,
боротьба з
бур’янам и
Більше 8 новосформованих листкі в 38
V
Закладання і форму
вання покривних ор
ганів квіток та маточ
кових і тичинкових
горбочків
Кількість кві
т ок у суцвітті
Підживлення
азотними добривами,
боротьба з
бур’янам и
Ріст ст ебла 40
VI
Формування
генеративних
органів квітки:
тичинки, маточки
Кількість
квіток у
суцвітті
Друг е підживлення азо
тним и добривами, до
тримання
інших вимог
технології
Довжина пагона до 2 см 41
VI
Формування
генеративних
органів квітки:
тичинки, маточки
Кількість
квіток у
суцвітті
Друг е підживлення азо
тним и добривами, до
тримання
інших вимог
технології
Довжина пагона до 2-5 см 42
VI
Формування
генеративних
органів квітки:
тичинки, маточки
Кількість
квіток у
суцвітті
Друг е підживлення азо
тним и добривами, до
тримання
інших вимог
технології
Довжина пагона до 5-10 см 43 VI
Формування
генеративних
органів квітки:
тичинки, маточки
Кількість
квіток у
суцвітті
Друг е підживлення азо
тним и добривами, до
тримання
інших вимог
технології Довжина пагона до 10-15 см 44
VI
Формування
генеративних
органів квітки:
тичинки, маточки
Кількість
квіток у
суцвітті
Друг е підживлення азо
тним и добривами, до
тримання
інших вимог
технології
Довжина пагона до 15-20 см 45
VI
Формування
генеративних
органів квітки:
тичинки, маточки
Кількість
квіток у
суцвітті
Друг е підживлення азо
тним и добривами, до
тримання
інших вимог
технології
Довжина пагона до 20-25 см 46
VI
Формування
генеративних
органів квітки:
тичинки, маточки
Кількість
квіток у
суцвітті
Друг е підживлення азо
тним и добривами, до
тримання
інших вимог
технології
Довжина пагона до 25-30 см 47
VII
Ріст органів квітки і
суцвіття, закінчується
формування генерати
вних органів
Фертильніст ь
квіток
Високий рівень забезпе-
чееня елементами жив
лення, особливо фосфо
р ом
Довжина пагона до 30-35 см 48 VII
Ріст органів квітки і
суцвіття, закінчується
формування генерати
вних органів
Фертильніст ь
квіток
Високий рівень забезпе-
чееня елементами жив
лення, особливо фосфо
р ом Довжина пагона до 35-40 см 49
VII
Ріст органів квітки і
суцвіття, закінчується
формування генерати
вних органів
Фертильніст ь
квіток
Високий рівень забезпе-
чееня елементами жив
лення, особливо фосфо
р ом
Продовження табл 11 6
Бутонізація 50
Утворення бутонів, вони вкриті листками 51
Обприскування
посівів для захисту Бутони частково вкриті листками 53
Ріст органів квітки і
суцвіття
Фертильність
квіток
Обприскування
посівів для захисту
Бутони на верхівці стебла розділились 55 VIII
Ріст органів квітки і
суцвіття
Фертильність
квіток
від пошкодження
шкідниками
Бутони піднялись вище верхівкових листків 57 (квіткоїд та інші)
Бутони закриті, але вже видно жовті
пелюстки (фаза великого бутона)
59
Цвітіння 60
Розкриваються перші квітки 61
Цвіте 10% квіток на головному
стеблі
62
IX
Перехід від
вегетативного
до репродук
Починають опадати пелюстки,
видно маленькі стручки
63
Перехід від
вегетативного
до репродук
Захист від шкідників
Продовження періоду
активної фотосинтетич
ної діяльності за
Кількість стручків і бутонів
приблизно одинакова
64 Цвітіння,
запліднення
тивного розви
тку, кількість
насіння у
стручку,
на рослині
Захист від шкідників
Продовження періоду
активної фотосинтетич
ної діяльності за
Повне цвітіння, цвітуть квітки на головному
і бокових пагонах,
стручків більше ніж бутонів
65
X
тивного розви
тку, кількість
насіння у
стручку,
на рослині
допомогою технологи
Закінчення цвітіння на головних пагонах,
бокові ще цвітуть
66
Кінець цвітіння, залишились поодинокі
квітки на нижніх бокових пагонах
69 XI
Закінчення табл 11 6
Формуванн я стручкі в 7 0
Частина стручків на головному пагоні
72 Нагромадження Величина Дотримання вимог
повністю сформована
72
пластичних речовин насіння, технологи забезпечує
Сформовано 50% стручків на головному
стеблі 74
у насінні маса 1000
насінин
високу врожайність
насіння і підвищує
Сформовано 50% стручків на головному
стеблі
вміст олії
Сформовані всі стручки, світлішають нижні
78
вміст олії
стручки на головному пагоні
78
Дозріванн я 8 0
XII XII
Половина насіння чорне 86
Насіння чорне, тверде, шелестить у
89
стручках, стручки сіро-коричневі
89
Відмиранн я (засихання ) 90 Припинення
Повна фізіологічна стиглість 92 нагромадження –
пластичних речовин пластичних речовин
Всі частини рослини сухі, стручки
розтріскуються
97 –
бокових пагонів. Один листок відповідає одному пагону. Від осін
нього розвитку рослин залежить урожайність насіння. Якщо
прийняти, що посіви з 10 листками у рослин формуватимуть 100%
урожаю, то рослини з 6-8 листками зменшать урожайність на 10%,
з 4-6 листками – на 25%, а менше ніж 4 листки – на 40% і більше.
Існує декілька поділів усього циклу розвитку озимого ріпаку на
дрібніші елементи. В Україні досить відома шкала поділу на ета пи органогенезу, розроблена Ф.М.Куперман. Більшість рекомен
дацій щодо застосування пестицидів прив’язано до коду ЄС (від 0
до 100), що розроблений для основних культур. У табл. 11.6 пока
зано взаємозв’язок фаз розвитку, етапів органогенезу, коду ЄС,
зміни, які відбуваються в будові рослин і можливість впливу на
продуктивність агротехнічними заходами.
БІОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Ріпак – олійна культура, невибаг
лива до тепла. Насіння ріпаку починає проростати за температу ри 1°С, проте для одержання сходів на 3-^1 день потрібна темпе
ратура 14-17°С. Рослини вегетують при 5-6°С і продовжують
осінню вегетацію навіть при настанні нічних заморозків. Для осін
ньої вегетації достатня сума активних (вище 5°С) температур 750-
800°С. Найкраще перезимовують рослини з розвинутою розеткою
6-8 справжніх листків, що досягається оптимальним строком сів би і рекомендованою густотою рослин.
Загартування ріпаку відбувається у дві фази. Перша прохо
дить восени впродовж 14-20 днів за температури від 5°С до 7°С
тепла, припиняється з настанням мінусових температур. Друга
фаза триває лише 5-7 днів за температури мінус 5-7°С. Сходи
озимого ріпаку при пізніх строках сівби, що мають 3-4 листки, не
проходять загартування і гинуть при морозі 6-8°С. При доброму
загартуванні ріпак переносить морози на рівні кореневої шийки до
мінус 12-14°С. При сніговому покриві в 5-6 см озимий ріпак
витримує морози 23-25°С і навіть до мінус 30°С. Найкраще
перезимовує за висоти рослини 10-15 см.
В умовах Західного Лісостепу України за період 1993-2004 рр.
озимий ріпак вимерзав майже повністю лише у 1996 і 2003 рр.
610
Навесні рослини відновлюють вегетацію за середньодобової
температури 1-3°С. Ріпак негативно реагує на сильні коливання
температури навесні. Найкраща температура для росту вегета
тивної маси 18-20°С. Оптимальна температура в період дости
гання і цвітіння 22-23°С. За весняної сівби озимий ріпак не дає
квітконосних пагонів, але розвиває розетку з великим листям,
яка досягає висоти 60-80 см і придатна для використання на корм
худобі.
• Вимоги до вологи. Озимий ріпак вимогливий до вологи. При
річній сумі опадів 600-700 мм він формує високу продуктивність,
при 500-600 мм – задовільну, а при меншій 500 мм – врожаї помі
тно знижуються. Транспіраційний коефіцієнт 500-700. Ріпак менш
вимогливий до вологи восени і рано навесні.
Від появи сходів до закриття ґрунту листками, достатньо незна
чних опадів. При відновленні вегетації навесні рослини добре вико
ристовують зимові запаси вологи. Найбільш негативно впливає не
стача води в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси.
Такі посіви передчасно зацвітають. Посуха у фазі цвітіння може
спричинити опадання квіток, скорочувати тривалість цвітіння.
При формуванні стручків і достиганні ріпак теж потребує до
статнього вологозабезпечення. Він добре реагує на часті, але не
сильні дощі. Якщо під час наливу і достигання вологи недостат
ньо, то маса 1000 насінин зменшується з 4,0-4,5 г до 2,5-3,0 г, до
стигання насіння прискорюється, врожайність зменшується.
Вегетаційний період озимого ріпаку на 10-15 днів триваліший,
ніж суріпиці озимої, а врожайність на 15-20% вища.
• Вимоги до світла. Озимий ріпак – рослина довгого дня.
Ясна погода під час загартування сприяє підвищенню морозостій
кості ріпаку. Під час весняно-літньої вегетації краще росте при
високій вологості повітря при помірних невисоких температурах.
Такі умови складаються при похмурій погоді.
• Вимоги до ґрунту. Озимий ріпак вимогливий до родючості
грунту.Нг. формування 1 ц насіння ріпак потребує значно більше
поживних речовин, ніж зернові культури. Добре росте на чорнозе
мах, темно-сірих та сірих лісових ґрунтах, дерново-підзолистих та
611
ін. з нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину
(рН 6,6-7,2). Може рости і при рН вище 7,2 і нижче 6,6. Ґрунти з
рН менше 6 потребують вапнування.
Непридатні – важкі глинисті, заболочені з водонепроникним під
орним шаром, бо в них недостатньо розвивається коренева систе
ма. Вирощування ріпаку на піщаних ґрунтах Полісся значною мі
рою залежить від їх забезпеченості поживними речовинами і
вологою. Ріпак добре росте у Степу, за винятком засолених ґрунтів.
Найсприятливіші для вирощування цієї культури ґрунти Лісостепу.
ТЕХНОЛОГІ Я ВИРОЩУВАНН Я
У технології вирощування ріпаку немає другорядних заходів.
Лише при виконанні всіх необхідних вимог вчасно і якісно, можна
сформувати високоврожайні агрофітоценози. До найважливіших
чинників належать боротьба з бур’янами, хворобами, шкідниками
та застосування регуляторів росту. Якісна охорона рослин ріпаку
від шкідливих організмів є основою одержання високого врожаю.
Застосування засобів захисту рослин варто розглядати не як до
даткові витрати, а як добре вкладення коштів з метою одержання
високого прибутку.
• Попередники. Попередники ріпаку повинні сприяти знищен ню бур’янів, створенню доброї структури ґрунту з достатньою кі
лькістю поживних речовин, рано звільняти поле. Тому найкращі
попередники цієї культури — багаторічні бобові трави; добрі
– рання картопля, горох, однорічні трави; задовільні – зерно
ві культури; несприятливі – овес і яра пшениця.
Але при сучасній структурі посівних площ, коли 50% і більше
займають зернові, ці культури є основними попередниками для
озимих зернових. Тому озимий ріпак висівають переважно пі
сля озимого і ярого ячменю, озимої пшениці.
Не можна сіяти ріпак після цукрового буряка, оскільки виникає
небезпека поширення нематоди, яка є шкідником для обох куль
тур. Не розміщують ріпак після соняшника та капустяних – гірчи
ці, редьки, капусти та ін. Повертати ріпак на попереднє поле у
сівозміні дозволяється не раніше як через 4-5 років.
612
Ріпак як перехреснозапильна культура потребує просторової
ізоляції щонайменше 500 м. Потрібна вона і для захисту від шкід
ників і хвороб.
Вирощування ж ріпаку і зернових культур в одній сівозміні поліп
шує фітосанітарний стан полів, зводить до мінімуму зараження
зернових кореневою гниллю.
• Обробіток грунту. Для доброго, інтенсивного розвитку коре
невої системи після всіх попередників рекомендується орати на
глибину 22-30 см. Якщо попередник рання картопля, можна об
межитись поверхневим обробітком.
Орати під ріпак доцільно оборотними плугами ППО-8-40; ППО-
6-40; ППО-5-40; ППО-4-40; ПНО-5-40; ПНО-4-40; ПНО-3-40.
Оборотні плуги забезпечують якісну оранку без звальних гребе
нів і розгінних борозен, що є дуже важливим для подальшої перед
посівної підготовки ґрунту з метою досягнення рівномірного заго
ртання дрібного насіння ріпаку в ґрунт.
Через два тижні після оранки поверхневим обробітком ґрунту
знищують першу хвилю пророслих бур’янів, а передпосівним об
робітком – другу. Оскільки після зернових замість рекомендова
них 3-4 тижні до сівби ріпаку часто залишається 2 тижні, особли ву увагу звертають на якість оранки. Плуг для прискорення
осідання ґрунту агрегатують з котком і боронами.
Для передпосівного обробітку при вирощуванні ріпаку викорис
товують лише комбіновані агрегати – РВК-3,6; ЛК-4; АПБ-6;
КААП-6; Комбі 3900; АГ-3; АГ-6; Європак; Компактор, Фармет
та ін., які забезпечують ущільнення верхнього шару ґрунту і ство
рюють його дрібногрудучкувату структуру. Глибина ходу розпу
шувальних лап повинна відповідати глибині сівби і становити не
більше 3-4 см. Під дією комбінованих знарядь ґрунт додатково
осідає, що компенсує недотримання інтервалу тривалістю 1 мі
сяць між оранкою і сівбою.
Якщо в технології передбачено застосування ґрунтових гербіци
дів, то вносять їх після вирівнювання поля комбінаторами. Заробля
ють в ґрунт з допомогою зчіпки важких борін чи культиватора КПС-4.
Не можна заробляти комбінаторами, оскільки вирівнюючою дош
кою гербіцид з ґрунтом може переміщуватись з вищих місць на
нижчі, руйнуючи рівномірність його внесення. З цієї ж причини не
613
рекомендується вносити мінеральні добрива перед проведенням
обробітку ґрунту комбінованими знаряддями Високоякісний перед
посівний обробіток ґрунту – важлива технологічна умова при виро
щуванні ріпаку та інших дрібнонасінних культур
Застосування мілкого обробітку ґрунту або сівби по стерні
(нульовий обробіток ґрунту) не забезпечує доброго розвитку ко
реневої системи і рослини ріпаку в цілому Коренева система фор
мується у верхніх шарах ґрунту Вона швидше реагує на нестачу
вологи, оскільки не засвоює води з глибших шарів ґрунту Знижу
ється рівень засвоєння елементів живлення
• Удобрення. Науково-обґрунтована система удобрення – го
ловний чинник формування високоврожайних посівів Серед агро
заходів вплив добрив на продуктивність рослин досягає 50-60% і
більше Ріпак потребує більшої кількості добрив ніж зернові Най
більше серед макроелементів ршак засвоює калію (табл 11 7)
Таблиця 11.7 – Засвоєння макроелементів рослинами
ріпаку озимого, кг на 1 т основної і побічної продукції
(орієнтовна кількість за даними з різних джерел)
N Р2 0, К 2 0 Са 5
азот фосфор калій кальцій магній сірка
47-65 22-40 50-80 30-70 7-12 15-30
Орієнтовно 10-30% елементів живлення (залежно від рівня вро
жайності) ршак може засвоїти з ґрунтових запасів Частину еле
ментів живлення можна компенсувати внесенням органічних доб
рив 20-30 т/га Краще гній вносити під попередник Решту потреби
забезпечують мінеральними добривами
Ршак має різну динаміку засвоєння макроелементів впродовж
вегетації Добре розвинені посіви за осінній період споживають 60- 70 кг/га азоту, тоді як озима пшениця використовує восени
20 кг/га азоту Слабкі посіви ріпаку, до 4 листків на рослині, спожи
вають восени К|5 25, з 6-8 листками – N 0, з 10-12 листками за
густоти рослин 40 шт/м2
– N за густоти 50 шт/м2
– ^0 Росли ни всю кількість калію і 85% азоту акумулюють до фази цвітіння
614
(табл 11 8) Засвоєння інших елементів живлення в цій фазі ста
новить 60-70%, що свідчить про потребу в фосфорі, магнії, сірці
до кінця вегетації
Насіння ріпаку містять в основному жир та білок Азот (14) і
сірка (8), як головні мінеральні складові білка, мають у живленні
ріпаку найважливіше значення
Азотні добрива є основою формування оптимальної вегетати
вної маси, високого врожаю насіння Ршак має високу потребу в
азоті Ефективність азотних добрив зменшується при відсутності
фосфорних і калійних добрив Основним азотним добривом є амі
ачна селітра
Таблиця 11.8 – Динаміка засвоєння елементів живлення
ріпаком озимим, урожайність 3 т/га, д.р.
Елемент
живлення
За о
пе
сінній
рюд
Початок
росту стебла
Цвітіння Повна
стиглість
Елемент
живлення
% кг/га % кг/га % кг/га % кг/га
N 31 60 46 90 85 165 100 195
Р2О5 15 18 35 42 60 72 100 120
к2о 25 60 75 180 100 240 100 240
м8 15 5 35 13 65 23 100 36
8 25 23 40 36 70 63 100 90
Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої
кореневої системи і оптимальної будови розетки ріпаку, кращому
засвоєнню азотних добрив, збільшують стійкість рослин до моро
зів, підвищують насіннєву продуктивність, зменшують ризик ви
лягання посівів, прискорюють достигання Із фосфорних добрив
ефективним є суперфосфат, де крім фосфору міститься також каль
цій та сірка
Калійні добрива сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у
тканинах, що підвищує стійкість до морозів Вуглеводи також під
вищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки
цьому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення
Вони підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами,
зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині і масу 1000
насінин Ршак відноситься до калієлюбних рослин Із калійних до-
615
брив під ріпак цінною є калімагнезія, де крім калію є значна кіль
кість магнію.
Мінеральні добрива вносять машинами МВД-900; МВД-05;
Атагопе та ін.
Норма внесення мінеральних добрив залежить від попередни
ка, родючості ґрунту і програмованого рівня врожайності. Орієн
товні норми добрив наведено в табл. 11.9. Фосфорні і калійні доб
рива найкраще внести під оранку, допустимо під культивацію, азотні
добрива вносять навесні. За осінь і зиму фосфор і калій перехо
дять у доступні форми для рослин. Надмірне азотне живлення в
осінній період погіршує перезимівлю рослин. Пізніше, ніж у фазі 4—
5 листків, застосування азоту збільшує кількість води у тканинах,
перешкоджає нормальному процесу загартування рослин.
Внесення азоту до сівби або восени в підживлення у кількості
30-40 кг/га д.р. доцільне, якщо:
– після попередника в ґрунті лишилося менше ЗО кг/га азоту;
– приорано велику кількість соломи;
– незадовільна структура ґрунту;
– шкідники пошкодили сходи ріпаку;
– д о завершення осінньої вегетації ріпак не формує 3-4 листки.
Таблиця 11.9 – Рекомендації щодо внесення мінеральних
добрив під озимий ріпак
Очікувана
врожайність, ц/га
Орієнтовна норма добрив, кг/га д.р. Очікувана
врожайність, ц/га N
20-25 80 60 90
25-30 120 70 140
30-35 160 80 170
35-40 200 90 200
4045 240 100 220
Приріст маси ріпаку і його ріст у висоту розпочинається навесні
дуже рано. Дуже важливо в цей час забезпечити рослини азотом.
Нестача азоту навесні призводить до:
– швидшого росту навесні головного пагона;
– зменшення кількості бокових гілок;
616
– більш раннього цвітіння і скорочення його тривалості; .,
– зменшення кількості стручків;
-різкого зниження продуктивності посівів.
Тому перше підживлення азотними добривами (М60 ) прово
дять якнайшвидше, найкраще по тало-мерзлому ґрунті. Найкра
щим добривом для першого підживлення є аміачна селітра. Для
одержання високого врожаю норма внесення азоту повинна на
ближатися до N Вдруге азот найкраще внести через три тижні
після першого, прив ‘язавши його до фази початку росту стебла.
Норма внесення N до (табл. 11.10) у вигляді аміачної селітри.
Втретє посіви підживлюють на легких ґрунтах, де можливе
швидке вимивання азоту в глибші шари, або на високоврожайних
(30-40 ц/га) площах. Строк третього внесення азоту – початок
цвітіння – до середини цвітіння. Використовують аміачну селітру
або карбамід. Азот цього підживлення сприяє росту стручків і під
вищує масу насіння. Для формування 1 т насіння необхідно
внести ії5І)бд. Загальна норма азоту для одержання 35-40 ц/га
повинна становити приблизно 1Ч200.
Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно наростає впро
довж 2-3 тижнів після відновлення вегетації (розпочинає вегета
цію за температури 1-3°С) і в цей період потрібно найбільше азо
ту. Тому майже 80-90% азоту вноситься в перші два підживлення.
Підвищені вимоги до забезпечення азотом є також під час росту
генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є під
живлення у фазі цвітіння.
Таблиця 11.10 – Строки і норми підживлення азотними
добривами для одержання 30-40 ц/га насіння
Строки внесення
Норма внесення,
кг/га
Інтервал між
внесенням
І
Рано навесні по тало-
мерзлому грунті іоо – II
Початок інтенсивного
росту стебла у висоту
N40-90
через 18-28 днів
після першого
ПІ
Початок цвітіння –
середина цвітіння
N0-40
через 40-50 днів
після першого
617
піджив лення
Можливе позакореневе внесення азоту восени і навесні до
фази бутонізації. Ріпак менш схильний до опіків, ніж зернові. Вико
ристовують карбамід 12% концентрації, тобто 12 кг карбаміду на
100 л води. Всього вноситься 300 л/га або не більше И, . Прово
дять два-три обприскування: на початку вегетації, за висоти рос
лин 10-15 см, у фазі бутонізації. Не рекомендується виконувати
позакореневе підживлення у фазі цвітіння.
У широкій практиці значно менше уваги приділяють таким еле
ментам живлення, як магній, сірка, кальцій.
При вирощуванні ріпаку важливе значення має забезпечення
магнієм. Щоб одержати 20 ц/га насіння ріпаку, необхідно 14—24 кг
магнію на гектар. Особливо зростає потреба у магнії при форму
ванні врожайності вище 20 ц/га (рис. 11.1).
Магній бере безпосередню участь у синтезі АТФ – носія енер
гії в рослинах. Він виконує важливу роль у процесі фотосинтезу,
оскільки входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію
СО,. Восени сприяє транспортуванню цукрів з листя до коренів,
внаслідок чого формується потужніша коренева система. Підви
щує вміст олії в насінні. Магній вносять у вигляді магнієвмісних
калійних (калімагнезія) і вапнякових добрив. Магнієві добрива,
зазвичай, вносять під оранку. Використовують такі види добрив
(табл. 11.11). Часто нестача магнію пов’язана з низьким вмістом
фосфору в рослині.
Пошкоджені під час зимівлі рослини ріпаку швидко відроста
ють при підживленні сірчанокислим магнієм (М§804). Магній з
М§804 дуже швидко проникає до клітин навіть за низької темпе
ратури. Він не токсичний для рослин, сприяє засвоєнню інших еле
ментів живлення.
Ефективним є застосування сірчанокислого магнію (5%-ої кон
центрації) у баковій суміші з карбамідом (10-12%-ої концентрації)
і мікроелементами. Азот карбаміду покращує проникнення еле
ментів живлення до рослини; сірчанокислий магній у значній мірі
захищає рослини від опіків карбамідом особливо в суху погоду;
мікроелементи сприяють повнішому засвоєнню азоту, магнію та
сірки. Можливі терміни внесення суміші: навесні після відновлен ня вегетації, через 10 днів після відновлення вегетації, у фазі зеле
них бутонів.
618
Таблиця 11.11 – Характеристика основних
магнійвмісних добрив
Назва Хімічна формула
Вміст
магнію, %
Розчинність
Магнезит М.еСО, або МаСОгЗН20 Д О 45 нерозчинний у ВОДІ
Доломіт М§С0 3СаС0 3 18-20 _ ” _
Кизерит М§804-Н20 до 29 розчинний у ВОДІ
Епсоміт М§504-7Н20 до 14 – ” –
Каїніт М8304КС1-ЗН20 до 10 _ ” _
Лангбейніт 2М§804-К804 до 19 _ ” _
Карналіт КС1-М£304 -2Са804-2Н20 до 14 _ ” _
Магнійамоній-
фосфат
М§Ш 4 Р О 4 Н 2 О 21 – ” –
Калімагнезія К 2 8 0 4М§80 4 8 – ” _
Калімаг К2804-М§804 8-9 _ ” _
Томасшлак Са4Р205-Са8іОз-М§ОР203 2,5-3,2
розчинний у
кислотах
Борно-магнісве В2ОтуМйОгН20 > 20 розчинний у воді
В останні роки надходження сірки в ґрунт з атмосфери змен
шилось у зв’язку з обмеженням її емісії до атмосфери. Дефіцит
сірки обумовлений також зниженням обсягів внесення мінераль
них сірковмісних добрив: суперфосфату, сульфату амонію. Особ
ливо гостро реагують на нестачу сірки рослини з родини капу
стяних. Тому при формуванні високого врожаю ріпаку зростає
значення цього елементу, який може стати обмежуючим чин
ником в рості врожайності (рис. 11.1). Сірка входить до складу
амінокислот, жирних кислот, вітамінів, бере участь у форму
ванні хлорофілу. За її нестачі гальмується синтез білка, спов
ільнюється ріст рослин, зменшується кількість стручків на ро
слині і насіння в стручках, погіршується якість насіння через
зниження вмісту олії.
Сірка не зв’язується з частинками ґрунту і подібно до азоту
може вимиватися, особливо на легких, бідних на гумус ґрунтах,
що спричинює її нестачу для рослин. Удобрення сіркою про запас
теж неможливе. Найбільша потреба в сірці є від початку форму
вання стебла до початку зав’язування стручків. Ріпак відносить ся до найбільш вимогливих культур до сірки.
619
Мінімальний чинник, що обмежує ріст урожайності і спричинює “ви тікання урожаю насіння з боч
При врожайності ріпака 15-20 ц/га,
як правиїо, обмежуючим чинником є
нестача азоту, що пов’язано з
низькими нормами внесення
мінеральних лобрив (>!,0 Р К )
Б. При врожайності ршака 30-50ц/га, яка
можлива при високому рівні забезпечення
макроелементами внаслідок внесення
^1М> 241)^ 0 ^20′ 06МЄЖУЮЧИМ
чинником с нестача магнію, сірки або
мікроелементів
Рис. 11.1. Чинники, що обмежують ріст урожайності при низькому і високому
рівні удобрення азотом, фосфором і калієм [23].
Найкраще застосовувати сірчані добрива при основному вне
сенні, під оранку. Норма внесення сірки – §30.80. Необхідно врахо
вувати те, що внесення сірки більше 60 кг/га д.р. може підвищу
вати вміст глюкозинолатів. Використовують такі види добрив (табл.
11.12). Сульфат магнію добувають із розсолу морської води. Сір ка дуже добре засвоюється рослинами з цього виду добрив.
Добрива, що важко розчиняються у воді, доцільно вносити під
попередник (зернові).
Добрива впливають на якість насіння. Фосфор, калій і ма
гній підвищують стійкість рослин до хвороб і водного стресу. Ці
елементи підвищують вміст білка і жиру. Фосфор впливає також
на виповненість насіння і забезпечує рівномірніше достигання. Азот
збільшує вміст білка і жиру, змінює хімічний склад жиру. Сильний
вплив на якість насіння має сірка, яка підвищує вміст жиру, змінює
відсоток ненасичених жирних кислот та призводить до збільшен-
620
Таблиця 11.12- Характеристика основних
сірковмісних добрив
Назва Хімічна формула Вміст сірки, % Розчинність
Сульфат амонію (МН4)2504 до 24
добре
розчиняється у
воді
Сульфат калію К28 04 18 -” –
Калімаг К2504 М£§04 до 14 – ” –
Калімагнезія К2804-М8804 до 14 – ” –
Гіпс Са8Су2Н20 до 19
погано
розчиняється у
воді
Суперфосфат
Са(Н2Р04)2-Н20+
+2(Са304-2Н20) 11 – ” –
Каїніт М§804КС1 ЗН20 ДО 13 розчинний у
воді
Сульфат магнію
(епсоміт) М§304 7Н20 до 14
дуже добре
розчиняється у
воді
Сульфат магнію
(кизерит) М§804Н20 до 18
ня вмісту деяких екзогенних амінокислот. Проте надмірна доза
сірки може підвищити вміст глюкозинолатів.
На кислих ґрунтах ефективним є вапнування (4-6 т/га), уро
жайність від цього агрозаходу може підвищуватись на 20-25%.
Згідно із законом Лібіха, обмежуючим чинником врожайності є
той елемент, що є в мінімумі (рис. 11.1). Це означає, що система
удобрення, де не вистачає магнію, чи сірки, чи мікроелементів,
буде неефективною навіть за високих норм іЧРК , а лише збіль
шить витрати коштів, бо елементи живлення не будуть засвоюва
тись рослиною.
Ріпак добре реагує на внесення як макроелементів, так і мік
роелементів: марганець, бор, молібден, цинк та ін. (табл. 11.13).
Бор в рослинах ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових
кислот, впливає на диференціацію, ріст і поділ клітин, оскільки є
складовим елементом стінок клітин. Поліпшує переміщення в ро
слині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, підвищує
621
Таблиця 11.13 – Засвоєння мікроелементів рослинами
ріпаку озимого, грам на 1 т основної і побічної продукції
В Мп Мо 2п Си
бор марганець молібден цинк мідь
60 100 1-2 60-150 10-40
насіннєву продуктивність та вміст олії Нестача бору призводить
до зменшення кпькості стручків і насіння в стручках, гальму
вання росту рослин, хлорозу наймолодших листків На слабо за
безпечених цим елементом ґрунтах урожайність після внесення
бору зростає на 2-5 ц/га Бор вносять, коли його менше 0,30 мг/кг
сухого ґрунту Обов’язковий до застосування на кислих ґрунтах
Норма внесення у табл 11 14 Вносять при позакореневому під
живленні навесні перед змиканням рослин у рядках у фазі бутоні
зації -д о фази цвітіння, коли добре розвинута листкова поверхня
Ршак потребує 300-600 г бору на 1 га
Марганець найбільш ефективний на ґрунтах з нейтральною або
лужною реакцією, оскільки при рН більше ніж 6,5 стає практично
недоступним для рослин Забезпечує приріст урожаю 2,5-5,0 ц/га
Зменшує ураження борошнистою росою Існує підтвердження того
факту, що за достатнього забезпечення марганцем рослини легше
переносять посуху, а також зниження температури Нестача марган цю призводить до сповільнення росту, хлорозу молодих листків, спо
вільнення утворення білка та вуглеводів Найкраще вносити у пері од найбільшого розвитку листкової поверхні і у фазі бутонізації Цс
другий за своїм значенням мікроелемент для ріпаку Ршак потребує
200-500 г марганцю на 1 га
Таблиця 11.14 – Норми внесення мікроелементів
при вирощуванні ріпаку
Мікроелемент Норма внесення, Назва добрива Мікроелемент
г/іа г/т
Назва добрива
Бор (В)
Марганець (Мп)
Молібден (Мо)
300-600
200-500
200
200-500
500-900
600-900
Борна кислота
Сульфат марганцю
Молібденово-кислий амоній
622
Молібден. Дефіцит молібдену мають кислі ґрунти Вносять його,
коли вміст менше 0,15 мг/кг сухого ґрунту На нестачу молібдену
ршак реагує помітним зменшенням урожайності
Достатнє забезпечення макро-1 мікроелементами в осінній пе
ріод росту сприяє оптимальному формуванню розмірів кореневої
шийки (удобрення лише азотом буде сприяти й витягуванню) Під
вищується концентрація клітинного соку, з міжклітинного просто
ру тканини відтягується вода, що є важливою умовою зменшення
ризику вимерзання рослин Правильно удобрена рослина нагро
маджує в кореневій шийці запасні речовини, які буде використову
вати під час весняного пробудження та відновлення вегетації В
такому стані ршак може витримувати зниження температури до –
15° С у безсніжні зими, а при достатньому сніговому покриві – до
-25° С, навіть -30° С
40 45 50 55 60 65 70 75 80 85 90 95 10
Дуже кислі Слабокислі Слаболужні Сильнолужні
Рис 112 Схема забезпечення грунтів макро-1 мікроелементами залежно від
реакці. ґрунтового розчину (рН) (за Ю А Злобшим)
623
Універсальним засобом вирішення проблеми забезпечення рос
лин ріпаку мікроелементами є Кристалони (табл 11.15). Це –
водорозчинні добрива на хелатній основі, які мають збалансоване
співвідношення макро- та мікроелементів, застосовуються в інте
нсивних технологіях вирощування сільськогосподарських культур
для позакореневого листкового підживлення як доповнення до тра
диційних систем мінерального живлення.
Що дає використання позакореневого листкового піджив
лення Кристалонами:
– швидко та специфічно задовольняються фізіологічні потре би культур спеціальним мінеральним живленням;
– оптимізується мінеральне живлення рослин та коригується
незбалансований склад ґрунту біогенними елементами;
– стимулюються біохімічні процеси в рослинах, що сприяє
повній реалізації їх потенційної врожайності;
– забезпечується висока економічна ефективність при їх за
стосуванні.
Таблиця 11.15 – Фізико-хімічна характеристика Кристалонів*
Марка 6
2
2
X
2
2
е8
X
2
2
О 6
«
00
е£
с/з
^.
X
а.
X
а.
Особливий 4,9 3,3 9,8 18 18 18 3 2 0,9 4,5
Жовтий 4,4 8,6 – 13 40 13 – 1 1,0 4,3
Коричневий 3 – – 3 11 38 4 11 1,3 3,1
* Не рекомендується змішувати Кристалони з препаратами, що містять мідь,
алюміній (Альєтт, Фітат).
* Перед використанням Кристалонів обов’язково треба проводити попереднє
тестування на відсутність осаду при змішуванні з пестицидами або іншими
препаратами.
* Кристалон коричневий повільніше розчиняється в воді порівняно з Криста-
лоном особливим
* Розчин з Кристалонами не рекомендується залишати без використання більше
5-6 годин.
Усі марки Кристалонів містять однаковий мікроелементний склад
(табл. 11.16).
624
N заг,%
ЕС мСі/см)
0,1% водного
розчину
Таблиця 11.16 – Вміст мікроелементів в Кристалонах, %
В
Си,
ЕОТА*
М п,
ЕОТА
Ре,
ЕОТА,
ОТРА*
Мо
2 п,
ЕОТА
0,025 0,01 0,04 0,07 0,004 0,025
* ЕОТА – етилендіамінтетраоцтова кислота, ОТРА – диетилентриамінпента-
оцтова кислота – хелатуючі агенти (комплексони).
* Хелати – це комплексні металоорганічні сполуки, які легко розчиняються в
воді та доступні рослинам.
Враховуючи біологічні особливості культури ріпаку озимого
рекомендується така схема внесення Кристалонів (рис. 11.3).
Рис. 11.3. Внесення Кристалонів на ріпаку.
Високу ефективність забезпечує обробка насіння ріпаку Те
нсо Коктейлем. Це універсальне добриво, біогенні елементи
містяться в хелатних збалансованих сполуках, які добре роз
чинні у воді й доступні рослинам. Тенсо Коктейль використову
ється для передпосівного обробітку насіння в одному техноло
гічному процесі в період протруєння. Обробка насіння поліпшує
енергію проростання, підвищує толерантність до факторів до
вкілля (патогенної біоти, несприятливих погодних умов тощо).
Норма використання Тенсо Коктейлю для обробки насіння рі
паку – 100 г/т. Важливо, що всі необхідні елементи живлення
доступні рослинам на початкових фазах росту, починаючи з про
ростання (табл. 11.17).
625
Таблиця 11.17 – Хімічний склад Тенсо Коктейлю
В Са Си Ре Ре Мп Мо 2п
0,52 2,57 0,53 2,10 1,74 2,57 0,13 0,53
• Використання регуляторів росту. Регулятори росту можна
використовувати для обробки насіння і обприскування посівів під
час вегетації. Обробку насіння доцільно поєднувати з інкрустаці єю та протруєнням перед сівбою. Найвищу ефективність забез
печує обприскування посівів регуляторами у фазі бутонізації. їх
можна вносити одночасно з фунгіцидами чи інсектицидами. Нор ми внесення регуляторів росту подано в табл. 11.18.
Таблиця 11.18 – Застосування регуляторів росту
при вирощуванні ріпаку
Назва препарату,
діюча речовина
Норма
внесення
Спосіб обробок,
призначення
Біо трансформатор (БТФ) гр.
(композиція мікродоз К, М§, В, Си,
8, №, ре, сахарози), АТЗТ “Інтср
Контакт”, Україна
8 г/т Обробка насіння для
підвищення врожайності
Біо трансформатор (БТФ) гр.
(композиція мікродоз К, М§, В, Си,
8, №, ре, сахарози), АТЗТ “Інтср
Контакт”, Україна
300-400 т/га Обприскування посівів для
підвищення врожайності
Вермістим (природні фізіологіч
но-активні речовини, мікро- та
макроелементи)
3-10 л/т Обробка насіння Вермістим (природні фізіологіч
но-активні речовини, мікро- та
макроелементи) 5-15 л/га Обробка посівів
Діазофіт (ризоагрін), 4-6 млрд.
клітин бактерії А^гоЬасїегіига
таолоЬактсг в 1 г (мл), Інститут с- г. мікробіології УААН, Україна
200 г/га
Обробка насіння в день
висіву для підвищення
врожайності, пригнічення
інфекційних хвороб
Емістим С (екстракт ростових
речовин в 60% етанолі)
100 мл в
300 л води
на 1 га
Обприскування у фазі 3-4
справжніх листків, повторне
– одночасно з внесенням
інсектицидів
• Підготовка насіння, сорти. Для сівби відбирають очищене,
відкаліброване якісне насіння з високою схожістю. Щоб захисти ти від ураження хворобами і пошкодження шкідниками на почат
кових фазах росту, насіння обов’язково протруюють на машинах
ПС-10А, ПК-20, ПСШ-5, ПНШ-5, ПНШ-3 та ін. Протруювання –
626
найбільш ефективний, екологічно безпечний спосіб застосування
засобів захисту рослин. Використовують наступні препарати (таб
лиця 11.19).
Таблиця 11.19 – Препарати для протруювання
насіння ріпаку
Назва
препарату
Норма
внесення,
кг/т
Шкідливий організм,
проти якого
обробляється
Спосіб
обробки
Вітавакс 200, 75 % з.п.
(карбоксин 37,5 % +
тирам 37,5%), ф.
Кромптон, США
2,0-3, 0
Пліснявіння, чорна
плямистість або чорна
пліснява, пероноспороз,
гельмінтоспоріоз,
коренева гниль
Протруєння насіння
суспензією препара ту (1 0 л води на 1 т
насіння)
(на технічні цілі)
Віта-класик, 40 % в.с.к.
(карбоксин, 20 0 г/л +
тирам, 20 0 г/л), ф
Транс Оіл. Україна
2,0-3, 0
Кореневі гнилі,
пероноспороз,
пліснявіння насіння
Протруєння насіння
суспензією препара ту (1 0 л розчину на
1 т насіння!
Космос 250 , т.к.с.
(фшроніл, 25 0 г/л)
ф.Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
8 ,0 Шкідники сходів Обробка насіння
перед висіванням
Офтанол Т, 50 з.п.
(ізофенфос 40 % + тирам
10%), ф. Байєр,
Німеччина
4 , 0
Пліснявппія насшня, чорна ніж
ка, фомоз, альтернаріоз (чорна
плямистість), біла гниль, бактері
оз, хрестоцвіті блішки
Протруєння насіння
суспензією препарату
(10 л води на 1 т
насіння)
Ровраль Фло, к.с.
(іпродіон, 25 5 г/л), ф.
Байєр, Німеччина
8 ,0
Пліснявіння, чорна ніжка,
альтернаріоз, фомоз,
біла та сіра гнилі
Обробка насіння
перед висіванням
Сарфун Т 65И8 з.п.
(карбендазим, 20 0 г/л +
тирам, 45 0 г/кг), ф.
Органіка-Сажина,
Польща
3 , 0
Чорна ніжка, фомоз Протруєння насіння
суспензією препарату
(8 л розчину на 1 т
насіння)
Фурадан, 35% тис.
(карбофуран, 35 0 г/л),
ф. ФМСі, США
1 2 Хрсстоцвітні блішки Обробка насіння
перед висівом
Хінуфур,в с. (карбофу
ран, 40%), ф. АгроКсмі,
Угорщина
1 8 Хрсстоцвітні блішки
Передпосівна
обробка насіння
Чинук, 20 % т.к.с.
(імідаклоприд, 10%,
бетацифлутрин, 10%),
ф Байєр Кроп Саєнс,
Німеччина
2 , 0 Хрсстоцвітні блішки,
квітко’щ, капустяна
попелиця
Обробка насіння
627
Рис. 11.4. Захист від шкідників надземних і підземних частин ріпаку
за допомогою протруйника Чинук
При застосуванні препарату Чинук, діюча речовина імідаклоп-
рид (належить до класу неонікотиноїдів) активно вбирається ко
реневою системою і переміщується до листків. Завдяки цьому
ефективно захищає від ураження блішками, пильщиком та ін. Бе-
тацифлутрин (належить до класу піретроїдів) добре знищує ґрун
тових шкідників, формуючи навколо насінини захисну оболонку.
Захищає з першого дня вегетації, знищуючи блішки і прихованохо-
ботників (рис. 11.4).
До реєстру сортів України на 2003 рік занесено достатньо сор
тів озимого ріпаку. Це в переважній більшості двонульові “00” бе-
зерукові та низькоглюкозинолатні сорти, олія яких придатна на ха
рчові цілі, а макуха без обмежень згодовується різним видам худоби
і птиці, (табл. 11.20).
Переважають сорти і гібриди німецької фірми “Лембке”: Акорд,
Аскарі, Буфалло, Вотан, Казимир, Квінта, Кронос, Фалькон, Це-
рес і Інституту хрестоцвітих культур УААН – Галицький, Дангал,
Іванна, Свєта, Тисменицький. Сорти і гібриди фірми Лембке хара
ктеризують високою врожайністю і якістю насіння.
628
Таблиця 11.20 – Сорти і гібриди озимого ріпаку
Назва сорту
Рік
реєстрації
Зона
вирощування
Вміст ерукової
кислоти і
глюкозинолатів
Напрямок
використання
Алігатор 2001 П 00 олн.
Аскарі 1998 П ++ технічний
Атлант 2001 Л 00 олн.
Бажаний 1998 л 0 олн.
Буффало 1999 п 00 олн.
Валеска 2001 л 00 олн.
Вотан 1997 п 00 олн.
Галицький 1997 СЛ 00 олн.
Горизонт 1997 СЛ 00 олн.
Горинський 2003 СЛП 00 олн.
Дангал 2001 л п 00 олн.
Елвіс 2001 л п 00 олн.
Еліт 2002 СЛП 00 олн.
Іванна 1990 СЛ 00 олн.
Казимир 2001 ЛП 00 олн.
Капітель 2001 Л 00 олн.
Контакт 2001 л п 00 олн.
Кронос 2003 СЛП 00 олн.
Ксавсрівський 1995 л п 0 олн.
Лібеа 2001 п 00 олн.
Лінфорт 2000 п 00 олн.
Ліраджет 2001 п 00 олн.
Митницький 2 1998 л ++ технічний
Надія 2003 СЛП 00 олн.
Оділа 2002 л 00 олн.
Омі крон 2001 л п 00 олн.
Ранок Поділля 2002 л п 00 олн.
Свста 1995 л п 00 олн.
Світоч 1995 л п 00 олн.
Тисменицький 1989 СЛП 00 олн.
Фалькон 1994 СЛП 00 олн.
Федорівський 1998 СЛ 0 олн.
Чорний
Велетень
2002 ЛП 00 олн.
629
Таблиця 11.21 – Характеристика сортів та гібридів
ЬешЬк е
Сорг/
гібрид
Група
стиглості
Зимо
стійкість
Посухо
стійкість
Стійкість
до хвороб
Стійкість
до
ганн
виля
я
Строк
сівби
Середня
врожайність
ц/га
Вотан
пізньо
стиглий ++ ++ ++ +++
ранній
середній
35^ 5
Буффало
середньо
ранній
+++ +++ +++ +++
середній
пізній
45-50
Кронос
ранньо
стиглий
+++ +++ +++ +++
середній
пізній
45-50
НПЦ 9800 середньо
стиглий +++ +++ +++ +++
середній
ПІЗНІЙ
45-50
СІВБА
• Способи сівби. Спосіб сівби залежить від типу використову
ваної сівалки. Ріпак можна сіяти різними сівалками: зернотрав’я-
ними (СЗТ-3,6), лляною (СЗЛ-3,6), бурячною (ССТ-12Б). Краще
використовувати спеціальні ріпакові (СПР-6) сівалки, добре заре
комендували себе на сівбі ріпаку сівалки “Містраль 6000”, СПУ-
6Д, АССОгЮ, “Клен 6”, Кляйне.
Залежно від типу сівалки відстань між рядками може становити
7,5 см; 12 см; 15 см; 30 см; 45 см. За даними Інституту хрестоцвітих
культур вищі врожаї забезпечують способи сівби з міжряддями
7,5 см; 12 см і 15 см. Широкорядні посіви (45 см) застосовують для
насінницьких цілей, тут необхідно проводити міжрядні розпушування.
Використання сівалок з анкерними сошниками на вирівняних,
високоякісно підготовлених до сівби площах, забезпечує високу
польову схожість, одночасність сходів і вирівняність рослин за те
мпами розвитку, збільшує врожайність насіння.
• Глибина сівби. Глибина загортання насіння залежить від типу
ґрунту, якості його підготовки, наявності вологи та ін. На легких
ґрунтах насіння загортають на глибину 2,5-3,0 см, на важких –
1,5-2,0 см. Ріпак потребує твердого ложа для насіння, яке якісно
формують анкерні сошники. При збільшенні глибини сівби понад
3-4 см, схожість насіння зменшується на 25-30%. У випадку за
пізнення зі строками сівби, глибина загортання насіння має бути
мілкою, не більше 2 см.
630
ш Норма висіву. Густота стояння рослин впливає на винесення
рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і
розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимо
стійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гір ша зимостійкість і нижча продуктивність. Оптимальна густота рос
лин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури в осінній
період, її перезимівлю та продуктивність, становить 80-100 рос
лин/м2. Для створення такої густоти рослин норма висіву по
винна бути в межах 0,9-1,2 млн. схожих насінин на 1 га або
4-6 кг/га.
Строки сівби теж змінюють норму висіву. При сівбі в оптималь ні строки норму висіву можна зменшити до 2,5-3,0 кг/га (табл. 11.22).
Таблиця 11.22 – Норма висіву озимого ріпаку залежно
від строків сівби
Строк сівби 12-15.08 20 08 25.08 30.08
Норма висіву,
кг/га
2,5-3,0 3,0-3,5 3,5-4,0 4,0-5,5
Для гібридів Буффало і Кронос у період з 15.08 по 25.08 реко
мендована норма висіву 40-60 насінин/м2; у період з 25.08 по 10.09
– 60-80 насшин/м2. Сорт Вотан при сівбі 10-20.08 сіють з нормою
60-80 насінин/м2, при пізніх строках сівби (до 1 вересня) – 80-100
насінин/м2. В Німеччині норма висіву в оптимальні строки стано
вить 2,5-3,0 кг/га. При збільшенні норми висіву знижується зимо
стійкість внаслідок слабшого розвитку кожної окремої рослини. У
густих посівах створюється мікроклімат, що сприяє розвитку гри
бкових захворювань рослин.
Гібриди фірми Лембке мають генетично обумовлену високу
здатність до гілкування і тому норма висіву їх, порівняно з іншими
сортами і гібридами, зменшується на 15-20%.
За технологіями, що застосовуються в країнах Західної Євро
пи, Польщі навесні на 1 м
2
повинно бути 35-50 рослин. В Україні
рекомендується 60-80, до 100 рослин.
За несприятливих умов зимівлі ріпак може повністю вимерзну ти або вийти із зими дуже зрідженим. Навесні не варто приймати
поспішне рішення про переорювання. Ріпак, особливо гібриди, має
значні можливості компенсації зимових втрат, насамперед завдя-
631
ки здатності до дуже сильного розгалуження рослин. У Польщі
рекомендується переорювати лише ті поля, на яких залишилось
менше 20 рослин на 1 м
2
і до того ж нерівномірно розміщених на
площі.
Якщо на 1 м
2
висівати більше 100 рослин, зростає ризик заги
белі за перезимівлю внаслідок слабшого розвитку кожної окремої
рослини.
Розрахувати норму висіву можна за такою формулою:
Н кг/га = (КВ) = ПРО • 51 =5,5 кг/га,
А 90
де Н – норма висіву, кг/га; К – кількість насінин на 1 м
2
;
В – маса 1000 насінин, г; А – схожість, %.
Норма висіву сортів коливається в межах 4-6 кг/га, гібри
ди сіють з меншою нормою висіву 3,0—3,6 кг/га. При вирощу
ванні на зелений корм норма висіву збільшується до 6-10 кг/га.
• Строки сівби. Для озимого ріпаку строки сівби мають вирі
шальне значення. Ранні посіви восени переростають, точка росту
піднімається високо над поверхнею ґрунту, нагромаджується вели ка вегетативна маса, що спричинює вимерзання або випрівання.
Для нормального розвитку рослинам ріпаку перед входженням у
зиму треба 60-80 днів із сумою температур 600-800° С. До настан ня зими рослини загартовуються, утворюють розетку 6-10 листків.
Найкраще рослини перезимовують за висоти 10-15 см, коли точка
росту винесена над поверхнею ґрунту на висоту не більше 1 см, а
діаметр кореневої шийки дорівнює 0,6-1 см(рис. 11.5).
Необґрунтоване підвищення норми висіву спричинює внутріш
ньовидову конкуренцію, внаслідок чого рослини витягуються, а
точка росту і коренева шийка виноситься над поверхнею ґрунту
на 5-10 см. Особливо це характерно для ранніх строків сівби. Проте
переростання рослин не призводить до загибелі, якщо точка рос ту низько – 1 см над поверхнею ґрунту. Але це можливо лише при
менших (3^4 кг/га) нормах висіву.
Оптимальні строки сівби озимого ріпаку – 15-30 серпня.
Допустимі строки сівби — 10 серпня—5 вересня. При значному
запізненні з сівбою рівень перезимівлі рослин знижується на 30-
50%, часто є випадки повної їх загибелі.
632
нормаїьно- І |
швидкий Фалькон, Цсрес, Б\ффало , Кронос*, НПЦ 9800
Акорд
стриманий
Вотан
строк
сівби**
10 серпня 15 серпня 20 серпня 25 серпня 30 серпня 5 вересня
оптимальна густота
рослин на 1 м
2
30-40 40-50 50-60 60-90
щ
Діі я Буффало, Кронос
допустимі строки сівби до 10 вересня
* прохолодні умови, раннє закінчення всі стадійного періоду – 5 днів
теплі умови, пізнє закінчення всі етацшного періоду + 5 днів
Рис ] 1 6 Оптимальні строки сівби сортів і гібридів фірми Лембке.
633
Якщо сіяти після допустимих строків, недостатньо розвивається
коренева система, рослини мають низьку зимостійкість, нестійкі
проти обривання кореневих волосків під дією замерзання-розмер-
зання. Крім того, генеративні органи закладаються на дуже ма
лих рослинах, що обмежує гілкування і формування достатньої кі
лькості стручків. Зниження врожаю на один день запізнення
становить 30-50 кг/га.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
• Боротьба з бур’янами. При нестачі вологи в ґрунті поле після
сівби коткують. На широкорядних посівах в осінній та весняний
періоди розпушують ґрунт культиваторами. Проводять піджив
лення азотними добривами і комплекс робіт щодо захисту рослин
ріпаку від шкідливих організмів.
Ріпак не витримує конкурентної боротьби з бур’янами в осінній
період на початкових фазах росту і розвитку. Осіннє забур’янення
призводить до надмірного виносу точки росту над поверхнею ґру
нту, слабшого розвитку кореневої системи, що разом підвищує
ризик вимерзання ріпаку, а також спричинює формування низько
врожайних посівів. Тому найкращими строками застосування
гербіцидів є до сівби чи після сівби до сходів ріпаку.
Незважаючи на високу конкурентну здатність по відношен ню до бур’янів внаслідок випереджуючого росту навесні, ріпак
може сильно забур’янюватись. Найбільш шкідливі бур’яни у
посівах: підмаренник чіпкий, ромашка, зірочник, фіалка триколір
на, пирій та ін. (табл. 11.23). Вони забирають у рослин ріпаку
вологу і елементи живлення, засмічують насіння ріпаку, підви
щують його вологість.
На пізніх, слаборозвинутих посівах, де існує небезпека загибе лі взимку, всі заходи щодо захисту рослин переносять на весну,
щоб не витрачати дарма кошти на осіннє внесення пестицидів.
Нині найефективнішим заходом боротьби з бур’янами є хіміч
ний метод – застосування гербіцидів (табл. 11.24).
Для внесення гербіцидів та інших засобів захисту рослин вико
ристовують обприскувачі ОМ-630-2; ОПШ-15-01; ОПШ-2000;
МЗУ-320; ОПК-2000; ЕКО-2000-18; ЕКО-2000-21,5; ЕКО-600-12
та іноземні машини.
634
Для передпосівного внесення найкраще застосовувати тре
флан, для раннього післяпосівного -комманд, бутізан (рис. 11.7)
і для пізнього післяпосівного та післясходового – лонтрел та
грамініциди.
Гербіциди суцільної дії (гліфос, 2-6 л/га; раундап, 2-6 л/га та ін.),
використовують для знищення бур’янів за 2-3 тижні до оранки.
Таблиця 11.23 – Основні бур’яни на посівах ріпака
і їх шкідливість [15]
Бур’яни Шкідливий вплив
Підмаренник Заважає збиранню врожаю, засмічує насіння як домішка,
підвищує вміст вологи
Ромашка Заважає збиранню врожаю, підвищує вміст вологи у
насінні ріпака
Зірочник Засвоює велику кількість азоту, конкурент за елементи
живлення
Глуха кропива
пурпурова
Ранні строки цвітіння, спричиняє поширення
шкідників
Фіалка триколірна Велике засмічення на складі
Самосів зернових Конкуренція за площу живлення, надлишкова вологість
насіння
Лисохвіст польовий Конкуренція за площею живлення
Досходове
(пріоритетне) внесення:
– легкі та середні грунти
1,75-2,0 л/га
– важкі грунти
2,0-2,5 л/га
Комбіноване до- та
післясходове внесення
– легкі та середні фунти
1,0+1,0 л/га
– важкі грунти
1,5+1,0 л/га
Післясходове
внесення:
– всі види грунтів
2,0-2,5 л/га
досходове досходове післясходове післясходове
легкі та середні грунти 1,75-2,0 л/га 1,0 л/га 1,0 л/га 2,0-2,5 л/га
важкі грунти 2,0-2,5 л/га 1,0-1,5 л/га
1,0 л/га 2,0-2,5 л/га
• і
01 09 т 13 15/17
Рис. 11.7. Рекомендації до застосування бутізану при вирощуванні ріпака [БАСФ].
635
Таблиця 11.24 – Гербіциди для знищення бур’янів у посівах ріпака
Препарат, діюча речовина,
фірма, країна
Норма
внесення
л/га
Бур’яни, особливості внесення препаратів
4рамо 50 к с (тепралоксидим,
50 г/л, ф БАСФ, Німеччина
1,0-2,0 Однорічні та багаторічні злакові Обприскування від
фази 3-х листків до кінця кущіння у однорічних
злакових бур’янів, за висоти пирію 15-20 см (незалежно
від фази розвитку культури)
Буї ізан 400, 40% к с (мста-
захлор), ф ЬАСФ, Німеччина
1,75-2,5 Однорічні злакові та дводольні, обприскування грунту
до або після сходів
Бутізан Сгар 4168С (метаза-
хлор 33,3% +• квшфмерак 8,3%),
ф БАСФ, Німеччина
3,0-3,5 Однорічні злакові та дводольні
Домінаюр 360, в р (ізопропіл
амінна сіль гліфосату, 486 г/л у
кислотному еквіваленті ЗбОг/л),
ф Доу Агро Сайенсіс, США
2.0-6,0 Однорічні та баїаторічш бур’яни Обприскування
вегетуючих бур’янів навесні за два тижні до сівби ярого
ріпаку Забороняється використовувати ршак на корм
тваринам та ріпакову олію у харчовій промисловості
Д>ал , 96% к с (мстахлор),
ф Сингента, Швейцарія
1,6-2,6 Однорічні злакові та деякі дводольні Обприскування
до висівання або до сходів ріпаку
Дуал Голд 960 к е (8-метола-
хлор, 960 г/л), ф Сингента,
Швейцарія
1,6 Однорічні злакові та деякі дводольні Обприскування
до висівання або до сходів ріпаку (в зонах
недостатнього зволоження – із загортанням)
Керб 50 \\’, 507с з п (нрошза-
мід), ф Доу Агро Сайенсіс,
США
1,0 Однорічні дводольні та деякі злакові Обприскування
восени у фазі 3-4 листків культури
Команд, к с (кломазон, 480
г/л), ф ФМСі, США
0,15-0,20 Однорічні злакові та дводольні бур’яни, обприскування
до сходів культури
Лонтрел 300, 30% вр (клопі
ралід), ф Доу Агро Сайенсіс,
США
0,35-0,5 Дводольні коренепаросткові Обприскування до
початку стеблування
Лонірел Гранд, 75% в р (кло
піралід, 750 т/л), ф Доу Агро
Сайенсіс, США
0,12-0,20 Однорічні та багаторічні дводольні Обприскування
посівів у фазі 6-8 листків у однорічних бур’янів, у фазі
розетки початку формування генеративного паюну 2- 8 см (проти осотів)
Пантера, 4% к с (хізалофоп-Р-
тефурил 40 г/л),
ф Кромптон, Англія
1 0 2,0 Однорічні та багаторічні злакові бур’яни
Обприскування в період всі стаци ртаку у фазі 3-6
листків у однорічних бур’янів або за висоти 10-15 см
багаторічних
Селект 120, к с (клетодим,
і 20 г/л), ф Арвсста, США
0,4-1,8 Однорічні та багаторічні злакові Обприскування при
висоті 3-5 см однорічних та 15-20 см багаторічних
бур’янів, незалежно від фази розвитку ріпаку
Тарі а Супер, к с (квізалофоп-
П-стил 50 г/л),
ф Ніссан Кемікл, Японія
1,0 3,0 Однорічні та багаторічні злакові бур’яни
Обприскування в період вегетації ріпаку у фазі 3-5
листків у однорічних бур’янів або у фазі 3-6 листків у
багаторічних
Трефлан, 24% к е (трифлура
лін), ф Доу Агро Сайенсіс,
США
2,4 Однорічні злакові та дводольні Обприскування грунту
з негайним загортанням до сівби ріпаку
Трофі 90, к е
(ацетохлор, 900 г/л),
ф Доу Агро Сайенсіс, США
1,5-2 0 Однорічні злакові та деякі дводольні Обприскування
грунту до сівби ярого ріпаку (у зонах недостатнього
зволоження – із загортанням) або до сходів ярого ріпаку
Фуроре Су пер, 6,9 % м в с
(феноксапроп-п-етил),
ф Штефес, Німеччина
0,8-1,2 Однорічні злакові Обприскування вегетуючої
культури, починаючи з фази 2-х листків до кінця
кущіння бур’янів Забороняється використовувати в
харчовій промисловості
636
• Захист від шкідників. Ріпак може сильно пошкоджуватися
шкідникама Найбільш поширені: хрестоцвіті блішки, ріпаковий кві-
ткоїд, прихованохоботники, попелиця, трач, ріпаковий, капустяний
стручковий комарик га ін. Шкідники завдають подвійної шкоди:
прямої і непрямої. При прямому пошкодженні рослин зменшуєть ся фотосинтезуюча поверхня, формується менша кількість стру
чків, насіння в них, рослини гірше гілкуються, внаслідок чого вро
жайність знижується. Втрати від непрямого пошкодження можуть
бути навіть вищі. Механічні пошкодження органів рослини спри
чинюють інтенсивне ураження ріпаку грибковими хворобами, не
одночасне достигання, збільшують ступінь розтріскування стру
чків перед збиранням.
Втрати від пошкодження можуть бути дуже великими. Хресто
цвіті блішки у фазі сходів можуть практично повністю знищити посі
ви. Якщо не захистити від ріпакового квіткдіда, на рослині майже не
залишиться стручків. Проте найбільшу шкідливість, за даними чесь
ких дослідників, для ріпаку мають прихованохоботники (рис.11.8).
Решта 15%
Ріпаковий пильщик,
трач 10% /
|
Ріпаковий
квіткоїд
20%
V- /
Прихованохоботники
55%
Рис. 11.8. Орієнтовні втрати
врожайності внаслідок
пошкодження шкідниками
(за даними 8РК, Прага)
Першими шкідниками, що з’являються навесні, є хрестоцві-
тий прихованохоботник, великий ріпаковий прихованохоботник та
капустяний стебловий прихованохоботник. Найефективніше зни
щити шкідника до часу відкладення яєць. Вважається, що сума
температур від вильоту до початку відкладення яєць становить
100°С – тобто 10 днів з максимальною температурою 10°С, або
менше днів, якщо температура вища.
Найшвидше з’являється великий ріпаковий прихованохоботник,
для захисту від нього обприскування проводять з появою шкідни
ка, коли добова температура становить більше 6°С за умови пе
ревищення економічного порогу шкідливості.
637
Другим на плантації ріпаку з’являється капустяний стебловий
прихованохоботник. Майже одночасно з капустяним стебловим
прихованохоботником на посівах з’являється квіткоїд (рис. 11.9).
Березень | Квітень
і і
і Травень | Червень
ФАЗАРОСТУРОСЛИН
Формування
листків –
початок росту
стебла у висот]
30-39
ПЕРІОД ПОШКОДЖЕННЯ ШКІДНИКАМИ
Капустяний
стручковий
3,2-4 мм
ріпаковий
прітхованохоботник
Хрсстоцвітий
приховано
хоботник
хоботник
2,5-3 мм
Капустяний
стручковий комарик
1,2-1,5 мм
Рис 11.9 Строки пошкодження посівів озимого ріпаку основними шкідниками
У фазі цвітіння і формування генеративних органів, крім квітко-
їда, значну загрозу становлять капустяний стручковий приховано
хоботник і капустяний стручковий комарик (рис. 11.12).
Пошкодження, викликані капустяним стручковим прихованохо
ботником і капустяним стручковим комариком, – це своєрідні “во
рота” для дуже небезпечних хвороб ріпаку: фомозу, альтернаріозу,
сірої гнилі. Тому знищення шкідників є одночасно досить ефекти
вним засобом запобігання ураження хворобами.
Блішки – Ркуііоігеїа. Крім ріпакової блішки, рослини можуть
пошкоджуватися іншими видами: блішка чорна, хвиляста, чорно-
638
нога, синя, смугаста. Найбільш шкідливі у сонячну і суху погоду.
Блішки вигризають в листках отвори. Можуть пошкоджувати па
гін і точку росту. За масового розмноження можуть за 2-3 дні
повністю знищити сходи. Якщо насіння перед сівбою обробляєть ся інсектицидним протруйником, то проводити обприскування для
захисту від блішок немає потреби.
Ріпакова блішка – РзуШойез скгузосеркаїа. На молодих
листках ріпаку вигризають отвори. Дуже шкідливим є проникнен ня личинок у черешки, стебла ріпаку. У виїдені ходи проникає вода,
яка при замерзанні розриває тканину. Пошкоджені рослини відста
ють у рості, знижують зимостійкість, дуже пошкоджені пагони
ламаються. Пошкоджує ріпак озимий під час сходів. Знижує ак
тивність лише за низьких температур (близько 6°С тепла). Може
сильно пошкоджувати посіви, аж до повного знищення. Характер
ною ознакою блішок є те, що вони добре скачуть.
Хресгоцвітий прихованохоботник – Сеиіогкупскиз
рісііагзіз. Жуки з’являються уже за температури повітря 4-6°С,
першими серед прихованохоботників, навіть у березні, а іноді ще й
у лютому. Яйця відкладає у пазухи листків, у грубіші жилки лист
ків, кореневу шийку. Личинки розвиваються у кореневій шийці, ни
жній частині стебла, листках. Типовим пошкодженням посівів є
вилягання рослин на рівні поверхні ґрунту. У рослин, що зберегли
ся, в’януть та опадають листки, ріст рослин сповільнюється. Вер
хівка пагона рослини, пошкоджена восени, відмирає, а рослина
вимерзає або формує бічний пагін. Проведення захисних обро
бітків проти ріпакової блішки одночасно вирішує проблему
захисту від хрестоцвітого прихованохоботника.
Великий ріпаковий прихованохоботник – Сеиіогкупскиз
парі. Жуки цього шкідника зимують у грунті. За температури по
вітря вище 6°С починають з’являтись з місць зимівлі, масово ви
літають за температури 9-12°С. Рано навесні, коли впродовж 7- 10 днів максимальна денна температура перевищує 9°С тепла,
самки великого ріпакового прихованохоботника відкладають яйця
у верхівки молодих пагонів ріпаку. Через 7-10 днів личинки про
гризають ходи всередині пагонів, спричинюючи розтріскування
стебла і його вигинання у вигляді літери “З”. Можуть пошкоджу
вати також кореневу шийку. У місця пошкодження проникає також
639
патогенна інфекція, викликаючи ураження хворобами. Уражені
хворобами рослини відстають у рості, передчасно достигають,
зменшується маса насіння, значно знижується врожайність. Тому
важливо вчасно обприскати посіви навесні, ще до появи квіткоїда,
для захисту від ушкодження великим ріпаковим прихованохобот-
ником. Тривала дія, наприклад інсектициду Нурел впродовж 15 днів,
дозволяє захистити посіви також від ранніх проявів квіткоїда.
Капустяний стебловий прихованохоботник – Сеиіогкуп
скиз циасігійепз. Має меншу шкідливість ніж великий ріпаковий
прихованохоботник. Навіть при сильному поширенні цього шкід
ника зниження врожаю не перевищує 20%. Розвивається навесні
трохи пізніше від великого ріпакового прихованохоботника. Жуки
живляться листками. Наприкінці квітня самки відкладають яйця
на нижньому боці листка на головній жилці у заглибленнях, рідше
у черешки і стебла. Місця яйцекладок нагадують бородавки. Ли
чинки проїдають ходи по черешках листка в стебло, рухаючись
по ньому вниз. На великих листках розвиток личинок може закін
чуватися без переходу в стебло. Пошкоджені рослини відстають
у рості, стебла можуть ламатися, стручки передчасно світліша
ють і достигають, що спричинює втрати врожаю.
Капустяний галовий прихованохоботник – Сеиіогкупскиз
рІеигозІі§та. Жук з’являється на посівах ріпаку наприкінці серпня
– на початку вересня. Самка вигризає заглибини у кореневій ший ці або головному корені і відкладає в них яйця. Внаслідок пошко
дження тканин утворюється наріст (гали) розміром в середньому
1 см. Якщо на одній рослині яйця відклали кілька самок, форму
ється кілька наростів (галів). Це послаблює ріст рослини, знижує
зимостійкість, рослини можуть ламатися, мають нижчу стійкість
до ураження грибковими хворобами.
Капустяний стручковий прихованохоботник – Сеиіог
купскиз аззітіїіз. Розвивається навесні за температури понад
15° С. Перед цвітінням поселяється на ріпаку. Самка відкладає
яйця (одне, рідко два) у малі молоді стручки, що мають довжину
2 см. Через 7-10 днів відроджуються личинки, які живуть усере
дині стручка. Кожна личинка з’їдає або пошкоджує 3-5 насінин.
Зовні пошкодження стає помітним після того, як личинка виїдає в
стручку отвори розміром 0,8 мм. Через ці отвори відкладають яйця
також самки капустяного стручкового комарика.
640
Капустяний стручковий комарик – Вазупеига Ьгаззісае.
Вихід комариків з зимівлі і початок льоту починається за темпера
тури ґрунту понад 12-15° С. На посіви ріпаку прилітає під час цві
тіння. Комарик літає тільки вечорами, особливо після дощу. Поши
рюється спочатку на краях поля, але може спричинити зниження
врожаю до 10% і в глибині поля. Самка може відкласти яйця у мо
лоді стручки лише при пошкодженні їх градом, або в отвори, зроб
лені капустяним стручковим прихованохоботником. Личинки висмок
тують сік з насіння і стінок стручка, спричинюючи його передчасне
пожовтіння, викривлення і розтріскування. Насіння формується щу
пле. В одному стручку може бути 15-20 личинок. Хімічний захист
рослин від ушкодження ріпаковим квіткоїдом і капустяним стручко
вим прихованохоботником, дозволяє боротись також з капустяним
стручковим комариком. Обприскування інсектицидом лише для
знищення комариків не застосовується.
Ріпаковий пильщик (трач) – Аікаїіа гозае. Комахи відклада
ють яйця у паренхиму листків, а через 6-11 днів з’являються личи
нки. Вони живляться листками, вигризаючи спочатку краї, а згодом
– всю пластинку, залишаючи лише жилки листка. Становить загро зу посівам ярого ріпаку раз у три-чотири роки. Сприятливі умови
складаються для трача у сухі і теплі роки. У таких умовах може
масово появитись восени і сильно пошкодити ріпак озимий.
Борошниста капустяна попелиця – Вгеуісогупе Ьгаззісае.
Попелиці висмоктують сік із листя, стебел, черешків та стручків
рослин, які внаслідок цього відстають у рості, викривляються, пе
редчасно жовтіють, насіння випадає із стручків. Капустяна попе
лиця є також переносником вірусних хвороб. Найбільш поширю
ється в період цвітіння і достигання ріпаку. У фазі цвітіння на верхівці
головного квіткового пагона, а пізніше і на бічних, з’являються
колонії попелиці. Крім цього вона розміщується на листкових че
решках, листках і стручках. Зазвичай попелиця поселяється на
краях поля. Значну шкоду попелиця завдає лише в окремі роки, що
характеризуються м’якою зимою, сухою і теплою погодою наве
сні, як наприклад у 2004 році. Негативно впливають на поширення
попелиці дощі й холодна погода.
Ріпаковий квіткоїд – Меіщеікез аепеиз. Найбільш поши
рений і шкідливий для ріпаку в Україні. Дрібний овальний жук
завдовжки 1,5-2,7 мм, чорного кольору з зеленуватим блиском.
641
Зимують жуки під опалим листям і рослинними рештками, в ґру
нті. Навесні, при прогріванні ґрунту до 10°С, жук залишає місця
зимівлі і живиться бур’янами, за температури 12”С перелітає
на рослини, що мають жовті квітки. Лише за температури
понад 15°С він перелітає на поля ріпаку, де заселяє спочатку їх
краї. За сонячної і теплої погоди ріпаковий квіткоїд швидко поши
рюється на всю площу. Від початку фази розетки і включно
до цвітіння висока температура повітря сприяє швидкому
розмноженню шкідника.
На посіви ріпаку квіткоїд переселяється у фазі стеблування –
утворення бутонів (код ЄС 40-63). У закритих бутонах вигризає
отвори, виїдає внутрішню частину – пильники, тичинки, маточки і
пелюстки. Пошкоджені бутони і квітки опадають, на гілках лиша
ються лише черешки від стручків. При частковому пошкодженні
формуються неповноцінні, викривлені, малопродуктивні стручки.
Квіткоїд пошкоджує бутони й органи квітки з метою добратися
до пилку, який є основним кормом для нього. Чим швидше квітко їд з’являється на полі, тим більше шкоди від нього. При пізньому
розвитку квіток зменшення врожаю може досягати 50%.
У літературних джерелах часто вказується на те, що у фазі
масового цвітіння квіткоїд харчується лише пилком і не завдає
шкоди рослині. Проте за нашими спостереженнями, за масового
розвитку квіткоїда пошкодження бутонів (а не квіток!) відбуваєть ся і під час цвітіння, причому дуже інтенсивне, про що свідчить
відсутність стручків на середньому або верхньому ярусах рос
лин. Тому одне обприскування навіть найефективнішим інсекти
цидом не вирішує проблеми боротьби з квіткоїдом. В окремі роки
необхідно проводити два, а то й три (2002 рік) обприскування.
Зменшити ураження шкідниками можна агротехнічними захо
дами, а саме – чергуванням культур у сівозміні, глибокою оран
кою, оптимальними параметрами сівби, дотриманням рекомендо
ваного співвідношення макроелементів, просторовою ізоляцією,
відсутністю бур’янів.
Для економного і ефективного використання препаратів необ
хідно знати періоди контролю появи шкідників і пороги їх шкідли
вості (табл. 11.25).
642
Таблиця 11.25 – Періоди контролю і економічні пороги
шкідливості
Шкідники Період контролю
Економічні пороги
чисельності
Хрестоцвіті
блішки
Поява сходів, температура
повітря 15°С за сухої
сонячної погоди
Більше 3 жуків
на 1 м”
Блішка
ріпакова
Від сходів ріпаку до зни
ження температури нижче
6°С (для озимого ріпаку)
Більше 3 жуків
на 1 м
2
Ріпаковий пильщик
(трач)
У вересні – жовтні 1 і більше гусениць на рослину Ріпаковий пильщик
(трач) Травень 2 і більше гусениць на рослину
Великий ріпаковий
прихованохоботник
За температури більше 9°С:
жовті посудини по краях поля
Більше 4 жуків на 1 м
2
або 2-3
жуки на 1 жовту посудину в день
Капустяний
стебловий
прихованохоботник
За температури більше 12°С:
жовті посудини по краях поля
5-7 жуків на 1 жовту посудину в
день, або 4 жуки на 25 рослин
Ріпаковий
квіткоїд
Утворення бутонів, часті дні з
температурою більше 12°С
В середньому 1 жук на одне
суцвіття
Капустяний
стручковий
комарик
Від утворення перших
стручків до кінця цвітіння, 3
температурою до обіду
більше 15°С
В середньому одна
яйцекладуча самка на
4 рослини
Капустяний
стручковий
прихованохоботник
Від початку цвітіння до пов
ного цвітіння, з температу
рою після обіду більше 15°С
В середньому 1 жук на
2 рослини
Попелиця
капустяна
Перед цвітінням
В середньому 60 попелиць
на рослину Попелиця
капустяна Кінець цвітіння – не пізніше 7
днів після цвітіння
100 і більше попелиць
на рослину
Боротьбу зі шкідниками ріпаку хімічним методом проводять при
перевищенні порогу чисельності і шкідливості (табл. 11.26). Закінчу
ють обробіток інсектицидами за 4-5 днів до вильоту на поле бджіл.
Під час цвітіння необхідно посіви обприскувати після повернення
бджіл до вуликів, в кінці дня. За потреби посіви обприскують по
вторно, змінюючи при цьому інсектициди. Необхідно врахову
вати, що інсектициди з групи піретроїдів за температури вище 20°С
практично неефективні. їх можна вносити в кінці дня, коли зни
зиться температура, або обробляти посіви фосфорорганічними пре
паратами (діазинон, золон, фуфанон та ін.), які не знижують ефек
тивності за високої температури.
643
Таблиця 11.26 – Інсектициди для захисту посівів ріпаку
від шкідників
Назва препарату, діюча речовина, фірма,
країна
Норма
внесення
л/га
Шкідливий організм проти якого
обробляється
Альфагард, 100 к е (альфаципер
метрин, 100 тіл), ф Гарда Кеміклз
Лічітед, Великобританія
0,15
Хрестоцвіті блішки, квіткоїд
Обприскування в період вегетації
Блискавка, 10% ке (альфа-щіпсрмстрин,
100 г/л), ф Презенс. Україна
0,15-0,165
Комплекс шкідників Обприску
вання в період вегетації
Бульдок. 2.5% к е (бета-цифлутрин),
ф Байср Кроп Саєнс, Німеччина
0.3
Ріпаковий квіткоїд, пильщики
Обприскування у фазі бутонізації
Вантекс, 6% чк с (гамма-цигалотрин,
60 г/л), ф Доу Агро Сайенсіс
0,04-0,06
Ріпаковий квіткоїд Обприскування
в період вегетації
Волатон 500, 50% к е (фоксим),
ф Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
1.0
Хрестоцвіті блішки, трач, квіткоїд,
прихованохоботники Обприску
вання рослин у період вегетації
Децис, 2,5% к е (дельтаметрин, 25 г/л),
ф Ват р Кроп Саснс. Німеччина
0,3
Квіткоїд, блішки, попелиці,
білянки Обприскування у період
веіетацп (насіннєві посіви)
Децис Форге, 12,5% ке (дельтаметрин.
125 г/л), ф Байср Кроп Саєнс, Німеч
чина
0,06-0,07
Квіткоїд, клоп, білани, блішки,
попелиці, листоїд, совки
Обприскування рослин у період
вегетації
Діазинон, 60% к е (діазинон, 600 г/л),
ф Каллюп, Аріста
1,0
Ріпаковий квіткоїд. Обприскування
в період вегетації
Золон, 35% к е (фозалон 350 г/л),
ф Байєр Кроп Саєнс, Німеччина
1,5-2,0
Квіткоїд, клоп, білани, пильщик,
совка Обприскування в період
вегетації (на технічні цілі)
Карате, 5% к е (лямбда-цигалотрин),
ф Сингента, Швейцарія
0,1-0.15
Квіткоїд Обприскування у фазі
бутонізації (на технічні цілі)
Парашут450, чк с (паратюн-метіл 450
г/л), ф Кемінова Агро, Данія
0,75
Совки, білянки, попелищ, ріпаковий
пильщик, міль Обприскування в
період вегетації
Сумі-Альфа, 5% к е (есфенвалерат),
ф Сумітомо Кемікл, Японія
0,3
Квіткоїд, блішки Обприскування в
період вегетації
Фастак. 10% ке (альфа-циперметрин),
ф БАСФ, Німеччина
0,1-0,15
Кві гкощ, блішки Обприскування в
період вегетації (на технічні цілі)
Фуфаіюн, 57% к с (малатюн, 570 г/л),
ф Кемінова Агро, Данія
0,6-0,8
Ріпаковий квіткоїд Обприскування в
період всі етаци
Ф’юрі, 10% к е (зета-циперметрин),
ф ФМСі, США
0,10-0,15
Блішки, квіткоїд, капустяна совка,
білани, капустяна міль, капустяний
листоїд Обприскування посівів на
прикінці бутонізації (на техн цілі)
Циклон, 10% кс (альфа-циперметрин,
100 г/л), ф Агробізнеспром, Україна
0.10-0.15
Хрестоцвіті блішки, ріпаковий
квіткоїд
Штефесін, 2,5% к е (дельтаметрин),
ф Штефес Агро, Німеччина
0,3
Квіткоїд, клопи, блішки, білянки,
попелиці Обприскування в період
вегетації (на технічні цілі)
644
ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ
Хвороби завдають меншої шкоди рослинам ріпаку, порівняно з
шкідниками. Проте у разі недотримання основних вимог техноло
гії (попередник, оранка, якісна сівба) в окремі роки хвороби мо
жуть різко знижувати врожайність посівів. До числа найбільш по
ширених хвороб в Україні належать чорна ніжка, снігова плісень,
несправжня борошниста роса (пероноспороз), фомо і, альтернарі
оз, тифульоз.
Чорна ніжка. Проявляється на сходах у вигляді гнилі стебла
біля кореневої шийки. Згодом хвороба поширюється на корені.
Уражені рослини легко висмикуються із ґрунту. Листки жовтіють,
рослини відстають у росгі, вилягають, пізніше засихають. Збуд
никами хвороби є гриби із родів Рушіит Ргіп^зп., РДлігосгопіа О.С.,
Оіріаіит А.Вг., АІІегпагіа Кеез та ін.
Пероноспороз (несправжня борошниста роса). Збудником
хвороби є гриб Регопокрога Ьгаззісае Саеит. Хвороба найчастіше
проявляється на достатньо зволожених ділянках й уражує росли ни на всіх фазах розвитку. Найнебезпечніша вона для сходів. На
сім’ядолях і перших справжніх листках з’являються буро-зелені,
жовті, розпливчасті плями, на нижньому боці яких з ‘являється у
вологу погоду слабкий ніжний білий наліт, який пізніше набуває
сіро-фюлетового відтінку. Хвороба поширюється на нові листки.
На стеблах і стручках утворюються округлі або видовжені, світ
ло-бурі, трохи вдавлені плями, які пізніше вкриваються сіро-фіоле
товим нальотом. При значному ураженні не утворюється насіння,
або утворюється щупле, недорозвинуте. Втрати врожаю можуть
становити 15-25%.
Альтернаріоз. Збудником хвороби є гриби АІІегпагіа Ьгаззісісоїа
\Уі1ґ5. (викликає темну плямистість, зустрічається частіше) та
АІІегпагіа Ьгаззісае (викликає сіру плямистість). Розвитку хворо
би сприяє висока вологість повітря (100%) і температура повітря
21-27° С. Часті дощі з вітром у період цвітіння і дозрівання є опти
мальною умовою для поширення інфекції та ураження рослин цією
хворобою Перші ознаки можна виявити на розеткових листках
сходів ріпаку. Проте інтенсивний розвиток її спостерігається під
час формування стручків і достигання насіння. На листках з’яв
ляються темно-коричневі, майже чорні або світло-сірі, округлі пля-
645
ми діаметром 1-15 мм. Навколо плям часто спостерігається жо
вто- або світло-зелена облямівка. Пізніше уражена тканина вкри
вається чорним або сірим нальотом. На стеблах і стручках пля ми темні, блискучі. Найбільшої шкоди завдає ураження стручків.
При ранньому ураженні стручки деформуються, насіння в них
щупле, недорозвинуте. Якщо плями розміщуються на верхівці або
по швах стулок, стручки передчасно розтріскуються, що може
призвести до втрати 20-30% урожаю. Збудники проникають в ро
слини насамперед через пошкодження комахами, тому захист від
шкідників запобігає масовому ураженню альтернаріозом.
Фомоз (гниль кореневої шийки і стебел). Збудником хво
роби є гриб РЬота 1іп§ат Безт . Хвороба проявляється на сходах
і на дорослих рослинах на всіх органах. На сім’ядолях спочатку
з’являються водянисті плями, які пізніше підсихають і набувають
світло-сірого або попелястого забарвлення. На сходах хвороба ви
кликає почорніння нижньої частини стебла і спочатку нагадує чо
рну ніжку. Проте фомоз не викликає суцільного почорніння навко ло стебла. Ураження стебла на рівні поверхні ґрунту часто
називають кореневим раком або некрозом кореневої шийки. Фо
моз на стеблах ближче до пазухи черешків нижніх листків у ви
гляді виразок називають раком стебла. Хворі рослини відстають
у рості, набувають хлоротичного або синюватого забарвлення,
часто вилягають, більшість з них в’яне і гине. На листках та стру
чках фомоз проявляється у вигляді сірих сухих плям, на стручках
вони злегка вдавлені, часто з концентричною зональністю і чорни ми пікнідами.
Найбільш сприяють ураженню рослин температура повітря
близько 20° С і висока відносна вологість повітря, або наявність
краплинної вологи на рослинах. Найнижча стійкість до ураження
фомозом у фазах сім’ядолей і цвітіння, стійкіші рослини до цієї
хвороби у фазі 2^1 справжніх листків. Втрати врожаю внаслідок
зрідження посівів, зменшення асиміляційної поверхні, зниження
маси 1000 насінин можуть сягати до 50 і більше.
Біла плямистість листків і сіростебельність. Збудник хво
роби – гриб Рзеиаосегсозрогеїіа саркеїіае. Хвороба уражує ЛИСТ
КИ, рідше стебла і стручки. На листках утворюються брудно-білі,
світлуваті в центрі плями, часто з коричневою вузькою смужкою.
Плями зливаються, листки скручуються і засихають. На стеблах
646
і стручках з’являються вдавлені, подовжені, брудно-сірі, білі або
фіолетові плями. У місцях ураження стручки вигинаються, насін ня стає щупле, матове.
Борошниста роса. Збудником є гриб Егузірке соттипіз Е
Ьгаззісае. Хвороба проявляється на всіх частинах рослини у ви
гляді борошнистого нальоту, що покривається темно-коричневи ми крапочками, надаючи йому брудно-білого або коричневого
забарвлення.
Ріпак сильніше уражується борошнистою росою за лужної ре
акції, що пояснюється меншим засвоєнням рослинами марганцю.
Хвороба більш поширена на півдні України.
Склеротініоз (біла гниль, білостебельність). Збудником хво
роби є гриб Зсіегоііпіа зсіегогіогат. Сприятливі умови – висока воло
гість і температура 15-25°С. Хвороба проявляється на стеблах, лис
тках, квітках, стручках у вигляді слизистих мокрих плям, які згодом
покриваються білим ватоподібним нальотом. Великі листки відми
рають, стебла і гілки ламаються, стручки на них не формуються або
утворюються недорозвинені, зменшується маса 1000 насінин. Заран
нього ураження стебла рослина передчасно достигає. При цьому все
стебло знебарвлюється, звідки пішла інша назва хвороби – білосте
бельність. У місцях ураження на поверхні та всередині стебла і стру
чків формуються чорні склероції, за розміром і формою подібні до
насіння ріпаку. Склеротініоз знижує якість насіння, може призвести
до втрати 40-60% урожаю. Найбільшу шкідливість хвороба має у
роки, коли під час цвітіння йдуть дощі. У сухі роки, без опадів у фазі
цвітіння, ураження склеротініозом зменшується.
Сіра гниль. Збудником хвороби є гриб Воггуііз сіпегеа. Сильне
осіннє ураження знижує зимостійкість рослин. Ознаки хвороби про
являються у вологу погоду на стеблах, суцвіттях і стручках ріпаку
у вигляді бурих зневоднених ділянок тканини, які покриваються сі
рим пухким нальотом, що при дотику легко розпилюється. На зеле
них стручках хвороба проявляється у вигляді поздовжнього просві
тління шва стулок. Пізніше тканина знебарвлюється, розм’якшується
і вкривається сірим нальотом. У суху погоду уражені стручки роз
криваються і в них видно щупле недорозвинуте насіння. Хвороба
прогресує в густих, полеглих посівах, уражаючи ослаблені рослини.
Розвитку хвороби сприяють опади дощу і низька температура 15-
18° С. Втрати врожаю у вологі роки можуть досягати 20—30%.
647
Циліндроспоріоз (світла листкова плямистість) . Збудни
ком хвороби є гриб Суііпагозрогіига сопсепіпсит. Зовнішні ознаки
хвороби проявляються на листках, стеблах і стручках. На лист
ках з обох боків пластини з’являються невеликі за розмірами (до
2 см) світло-зелені плями. Пізніше вони збільшуються, часто зли
ваються, центр їх блідне, а на межі здорової і ураженої тканини
формується мохнатий, лапатий білий наліт. Пізніше плями стають
коричнево-іржасті. На стеблах, квітконожках і стручках плями
коричневі, 1-2 см завдовжки, або світло-бурі з темною облямів
кою Ріст стебел, стручків припиняється, вони деформуються, стру
чки передчасно розкриваються. При ураженні черешків у місцях
плям тканина звужується, стручки відриваються і падають на зе
млю. Сприятливими для поширення циліндроспоріозу є умови во
логої і холодної осені, теплої зими, мокрої весни. Втрати врожаю
від циліндроспоріозу можуть становити 15-30%.
Вертицильоз (в’янення і гниль стебел). Збудником хворо би є гриб Уегисіїїішті сіапііае. Хвороба проявляється пізніше – в
кінці фази цвітіння у вигляді поступового в’янення або передчас
ного достигання рослин. Стебла і гілки у хворих рослин знебар
влюються, стають світло-жовтими. Листки жовтіють, засихають
і опадають. Насіння щупле, низької якості. Під час достигання
здорові рослини схиляються, хворі – прямостоячі і мають світле
забарвлення. Втрати від ураження вертицильозом можуть сягати
15-20%. Розвитку хвороби сприяє суха і жарка погода.
Тифульоз (гниль ріпаку). Збудником хвороби є гриб Тургшіа
§угап$. Тифульоз проявляється навесні, після танення снігу. На
листках з’являється білий або брудно-білий наліт Уражені листки
немов приклеюються до землі. Пізніше наліт з’являється навколо
кореневої шийки, біля основи черешків розетки листків і на Грунті
довкола них цілими гніздами. Рослини поступово жовтіють, в’я
нуть, буріють і засихають. Сприятливими умовами для розвитку
тифульозу є часті відлиги взимку, випадання снігу на незамерзлий
ґрунт, надмірна вологість при відновленні вегетації ріпаку.
Спричинити ураження грибковими хворобами можуть багато
чинників. Найголовніші з них такі:
– надлишок вологи (дощ, роса, туман);
– температура в межах 16—25°С;
648
– наявність поблизу капустяних культур (капуста, гірчиця, су
ріпиця, редька та ін.);
– недотримання часової ізоляції, повернення на теж саме поле
швидше, ніж через 4 роки;
– ураження насіння, що висівається;
– неякісне заорювання пожнивних решток;
– ослаблення рослин внаслідок стресів;
– наявність патогенів у грунті;
– використання нестійких сортів;
– пошкодження рослин шкідниками, градом;
– внесення високих норм азоту, незбалансованих з іншими еле
ментами живлення.
Під час вегетації рослини можуть уражатися однією чи декіль
кома видами хвороб. Особливо відчутні втрати врожаю від хвороб
при вирощуванні ріпаку за інтенсивною технологією з метою одер
жання ЗО ц/га і вище насіння. Шкідливість хвороб подано в табл. 11.27.
Таблиця 11.27 – Можливі втрати врожаю
внаслідок ураження хворобами
Хвороба
Потенційна
загроза
Втрати врожаю насіння,
%
Склеротініоз (біла гниль) велика 20-60
Фомоз середня, велика 50-60
Альтернаріоз середня 15-30
Цилшдроспорюз мала, середня 15-30
Сіра гниль мала 10-20
Пероноспороз мала 15-25
Найбільш небезпечними хворобами є склеротініоз та фомоз,
хоч значні втрати врожаю може спричинити будь-яка хвороба.
За сприятливих умов для розвитку й масового поширення хво
роб у разі перевищення порогу економічної шкідливості (табл.
11.28), навесні застосовують фунгіциди (табл. 11.29). Вони захи
щають рослини впродовж 3-5 тижнів.
У країнах Західної і Центральної Європи існує практика осіннього
внесення фунгіцидів. Крім захисту від хвороб, вони сповільнюють
649
Таблиця 11.28 – Пороги економічної шкідливості
найважливіших хвороб озимого ріпаку
Назва хвороби
Поріг шкідливості,
% уражених рослин
Фомоз 10-20
Циліндроспорюз 10-20
Альтернаріоз 10-20
Сіра гниль 10-20
Склеротініоз (біла гниль)
Перші ознаки хвороби, 1% уражених
рослин, або 1 -5 склероціїв на 1 м
2
Таблиця 11.29 – Фунгіциди для захисту рослин ріпака
від ураження хворобами
Препарат, діюча речовина, фірма,
країна
Норма
внесення
л/га
Хвороба, проти якої
обробляється
Альетт, 80% з.п. (фосетил алюмінію),
ф. Байср Кроп Сайєнс, Німеччина
1,2-1,8
Пероноспороз. Обприскування в
період вегетації 0,3% суспензією
препарату
Ридоміл Голд МЦ 68 з.п. (металаксил- М, 40 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг),
ф. Сингента, Швейцарія
2,5
Альтернаріоз, пероноспороз, сіра
гниль. Обприскування при перших
ознаках захворювання
Ровраль Фло, 25,5 к.е. (шродион),
ф. Байєр, Німеччина
3,0 Альтернаріоз, сіра гниль.
Обприскування в період вегетації
Ронілан 50 с.п (вінклозолін),
ф БАСФ, Німеччина
1,0 Альтернаріоз, сіра гниль
Сарфун 5008С, к.е. (карбендазим, 500
г/л), ф. Органіка-Сажина, Польща
0,6 Альтернаріоз, септоріоз
Спортак Альфа, 38% (прохлораз +
карбендазим), ф. Байєр, Німеччина
1,5-2,0 Сіра гниль, альтернаріоз,
борошниста роса, біла гниль
ріст, захищаючи від надмірного переростання за теплої погоди у ве
ресні та жовтні, сприяють глибшому проникненню кореневої системи
в ґрунт та збільшенню її маси на 20%, формуванню компактних рос
лин з плоскою розеткою листків (фото 11.1); запобігають видовжен ню кореневої шийки і високому підняттю точки росту над поверхнею
ґрунту. Всі ці чинники значно знижують ризик вимерзання ріпаку.
Ознаками доброї перезимівлі ріпаку є:
– формування сильної листкової розетки;
– компактна форма, рослина розміщена близько до поверхні
ґрунту;
650
Фото 11.1.
Розвиток рослин
без осіннього
застосовування
фунгіциду (зліва)
і при внесенні
фунгіциду Ногігоп
250 Е\У (справа)
у фазі 4-8 листків
(за даними фірми
Ваует Сгор Зсіепсе,
Польща).
– низьке положення точки росту в пагоні;
– формування грубої кореневої шийки;
– формування сильної стрижневої кореневої системи;
– відсутність пошкодження рослин.
У країнах Західної та Центральної Європи, крім фунгіциду Ногігоп,
для осіннього внесення використовують препарати фолікур, фолікур
БТ, Карамба 60 8Ь (зареєстровано в Україні в 2005 р.) та ін. Цей
досвід може бути корисний для України, де умови перезимівлі більш
жорсткі і вища потреба у підвищенні морозостійкості рослин за до
помогою фунгіцидів.
Внесення фунгіциду Карамба восени у фазі розетки з 4—6 лис
тків обмежує ріст ріпаку, сприяє розвитку кореневої системи, по
кращує гілкування, значно підвищує зимостійкість рослин, захи
щає від ураження хворобами.
З метою зменшення висоти рослин, запобігання виляганню, збі- –
льшсння кількості бокових гілок, рівномірного достигання та змен
шення втрат насіння при збиранні рекомендується посіви обробля ти препаратом Карамба 60 8Ь також навесні у фазі перших бутонів.
Він діє як регулятор росту і фунгіцид. При обробітку посівів препа
ратом Карамба 60 8Ь немає потреби вносити регулятори росту ро
слин для захисту від вилягання. Захищає від ураження фомозом,
пероноспорозом, сірою гниллю, циліндроспоріозом та ін. (рис. 11.10).
У технології вирощування ріпаку захист від шкідливих факто
рів (бур’яни, шкідники, хвороби) має виняткове значення. Всі ро
боти мають виконуватись комплексно і в повному обсязі. Нехту
вання одним із обробітків пестицидами може призвести до різкого
зменшення урожайності.
651
Фаза 4 Ь листків
Карамба 0 7 1 п/га
осінь
Айв
Регулятор росту захист від сухої гнилі,
циліндроспоріозу сірої гнилі
і Ж,
і “У
Сходи Розетка
листків
Ріст
стебла
5утонізація ЦВІТІННЯ Формування | Достигання
стручків
Весна 7£
Фаза росту квіткового
пагона перший зелений бутон
Карамба 10 1 25 л/га
Регулятор росту захист від сухої гнилі
борошнистої роси циліндроспоріозу сірої гнилі
І Цвітіння
{Копкег 4153С 15л/гі
Захист від склеротінюзу
сірої гнилі альтернарюзу
Рис 11 10 – Засг осування фунгіциду Карамба 60 ЗЬ на ршаку
Стадії розвитку хвороб ршаку подано на рис 11 11, а наявність
шкідливих організмів на різних фазах росту і розвитку ршаку по
дано на рис 1112
05 ІЗ 15 20 30 50 57 61 69 71 79 80
Склеротініоз А А Зсіегопша яс
Фомоз * АА А РЬотпа Ьп§
І ! | | | ! | | | КВ^^ИИЯ
Вертицильоз
А А УегїісіПшт <іаЬ1
І І І І і | І ^Ьш^^И Н 1 1
А
Пліспеподібпа сіра гниль ВоІгуГіз сіп
| II \ І | | | | ні ні ІІІІІНІД | Альтернаріоз * АІІегпагіа Ьг
І II 1 1 ятвштшшм І 1 І 1
А
Світла листкова тямистість Суіішігозрогіит сопе
РИС П 11 -Основні хвороби ріпака
652
Ураження
молодої рослини
Рис 11 12
Шкідливі
організми
на ріпаку
Ріпакова блішка
РзуІІюо’ез спгузосерпаїа
Хрестоцвітний
прихованохоботник
Сеиіогпупспиз рюііагзіз
Слимаки
Фомоз
Рпота Ітдат
Ураження рослини
у фазах
інтенсивного
росту
Ураження рослини у пізніші фази
л
Ріпаковий
квіткоїд
Меіідеіпез аепеиз
Блішки
РпуІІоІгеїа
Капустяний стручковий
комарик Оазювига Ьгаззісае
Альтернаріоз сіра гниль
АІІегпагіа Ьгаззісае
Воігуїіз стеїеа
Капустяний стручковий
прихованохоботник
^ Сеиіогпупспиз аззітіїїз
Капустяний \
стеблови й &
прихованохоботник /*\ А
Сеиіогпупспиз уу г’
циадпдепз ^ч
^*
Борошниста
капустяна попелиця
Вгечісогупе Ьгачзісае
: Склеротініоз
Зсіегоітіа зсіегоіюгит
Фомоз
(гниль кореневої шийки і стебла)
Рпота Ітдат
0\
С Л
Великий ріпаковий
прихованохоботник
Сеиіогпупспиз парі /
Фомоз
РЬота Ітдат
Капустяний галовий прихованохоботник
Сеиіогпупспиз ріеигозіїдта
Капустяна кила РІазтодюрпога Ьгаззісае
• Захист від вилягання рослин. У Польщі на посівах озимого
ріпаку, що вирощується за інтенсивною технологією, застосову
ють регулятор росту Антивилягач 675 8Ь (зареєстрований
також в Україні). Навесні у фазі росту стебла до початку бутоні
зації посіви обробляють цим препаратом з нормою внесення 0,75-
1,0 л/га (рис. 11.13). Це сприяє формуванню товстішого стебла та
зменшує ризик вилягання, збільшується кількість бокових гілок,
кількість стручків на рослині та насіння в стручках, підвищується
врожайність.
Аіггивилигач
675 8Ь
формування
розетки
ЛИСТКІВ
ріст стебел
Рис 11.13. Строки внесення регулятора росту Антивилягач 675 8Ь
Як уже було відмічено вище, фунгіциди Карамба 60 8Ь і Ногігоп
250 Е ід7
виконують також функцію регуляторів росту, скорочуючи
висоту стебла і захищаючи від вилягання.
Основні операції догляду за посівами ріпаку подано на рис. 11.14.
ЗБИРАННЯ
Ршак достигає нерівномірно, стручки розтріскуються, що при
зводить до значних втрат насіння (табл. 11.30). Збирають ріпак як
прямим комбайнуванням, так і роздільно.
Таблиця 11.30 – Втрати насіння від розтріскування
стручків ріпаку
(за даними NN1 А§го Роїапа)
Урожайність
насіння, ц/га
Зниження врожайності (ц/га) залежно від відсотка
розтріснутих стручків
Урожайність
насіння, ц/га
5% 10% 15%
20 1 2 3
30 1,5 3 4,5
40 2 4 6
654
і – ї °
* О О
2 -Я
н 1
£ го
0
І
)
І
Ш О
Т
5-§
Ш
5 в
“О -Я
5. •< Ш го Ш І І ЇЇ і і Засиханн я (відмирання ) рослин Склеювачі, десиканти Для зменшення втрат насіння під час збирання посіви в Поль щі обприскують регулятором росту рослин ІМи-РіІт 96ЕС (д. р. аі-1-Р-тепіетл). Цей препарат, за даними фірми Аріста, ство рює міцну, еластичну водостійку плівку, яка склеює стручки і запобігає розтріскуванню. Плівка обмежує надходження води в стручки, одночасно вода легко втрачається назовні. Плівка настільки еластична, що легко розтягується в міру збільшення маси насінин в стручку. Рослини після внесення препарату не засихають, продовжують вегетувати та нагромаджувати плас тичні речовини в процесі фотосинтезу. Це є важливим, оскільки стручки ріпаку формують понад 80% врожаю. В останні дні достигання приріст урожаю є найвищим. Тобто цей препарат не діє як десикант. Стручки рівномірно достигають і підсиха ють. Вносять ІЧи-Ріїт 96ЕС приблизно за три тижні до збиран ня з нормою 0,7 л/га. В Україні в 2005 році постачатиметься на ринок препарат N11- Рії т 17 (Пропозиція, 2005. – № 2. – С.49). Роздільний спосіб. Рослини скошують у валки, коли нижні листки опадають, 50% стручків набувають лимонно-жов того кольору, насіння світло-вишневе, вологість 25-35%. У цей період найбільше олії, її нагромадження припиняється; висо кий вміст білку, хлорофіл повністю розкладений. Косять жатками ЖВП-6; ЖВП-4,9; ЖВН-6; ЖБА-3,5; ЖРБ-4,2 зі швидкістю 4- 6 км/год. Зріз високий 20-25 см, але щоб не відрізались нижні стру чки. Косити і обмолочувати бажано вранці і ввечері. Швидкість мотовила дорівнює швидкості жатки. Через 3-6 днів після скошування, коли вологість насіння зни жується до 10-12%, валки обмолочують комбайнами Джон Дір, Клаас, Кейс, Массей Фергюсон, Лан, Славутич, СК-5 “Нива” з пристосуванням ПКК-5. Використовують підбирачі ППТ-3. Для зменшення втрат насіння обмолот доцільно проводити вранці, увечері та вночі. Роздільне збирання рекомендується проводи ти на площах, що забур’янені ромашкою, підмаренником чіп ким, або з нерівномірним достиганням рослин ріпаку. За рівно мірного достигання та на чистих посівах проводять лише пряме комбайнування. В міру удосконалення комбайнів стає ефективнішим збирання ріпаку на “пні”. 656 Прямим комбайнуванням рі пак збирають за настання технологі чної стиглості (вологість 10-15%), але до початку розтріскування стру чків. Насіння темно-коричневе чи чорне, тверде. При дотику до ро слин насіння має “шелестіти” в стручках. Оптимальна вологість 12%. Збирання за вологості нижче 10% не рекомендується через великі втрати. За вологості більше 14% си льно зростають затрати на сушіння. Значно запобігає втратам насіння об ладнання комбайна пасивним дільни ком або бічним ножем (фото 11.2) та видовження підлоги жатки, встанов лення подовженого ріжучого апарату (так званий “ріпаковий стіл”, фото 11.3). Тільки за допомогою ріпакового столу, насіння, що ви літає з стручків уже під час зрізування стебел, попадає в жатку, а не на землю (рис. 11.15). На відміну від зернових культур, ріпак добре обмолочується і вночі, що дає можливість цілодобового вико ристання техніки. При збиранні прямим комбайнуванням можуть виникати на ступні проблеми: – висока вологість насіння і збільшення затрат на сушіння; Фото 11 2. Обладнання комбайна бічним ножем Фото 11.3. Видовження підлоги жатки і , | > 1 > , \ (“ріпаковий стіл”)
657
ф ‘ ‘ ф (3) ф ф
Рис 11 15 Обладнання комбайна ріпаковим столом
1 – Ріжучий апарат, рошіщсний на подовженому столі, м’яко, без шарпання зрізає
рослини 2 – Під час зрізування рослин ріпаку мотовило має знаходитись над
“ріпаковим столом”, аби уникнути втрат зерна в цей момент 3 Зрізані рослини зі
стручками рівномірно розміщуються на столі 4 За допочоюю шнека маса плавно
спрямовується на похилий конвеєр 5 Похилий конвеєр повільно подає рівномірно
укладену масу до молотильного апарату для обмолоту
– запізнення з обмолотом за нестійкої погоди може призвести
до значних втрат внаслідок розтріскування стручків;
– на забур’янених площах утруднюється обмолот, збільшуються
втрати;
– волога маса рослин і бур’янів сповільнює роботу комбайна і
унеможливлює обмолот у вечірні години.
Для прискорення і одночасного дозрівання проводять десика
цію за 7-10 днів до збирання реглоном (2-3 л/га). За 12-14 днів
до збирання врожаю використовують десикант баста (1,5 л/га).
На запирієних площах доцільно використати за 2 тижні до збиран ня гербіцид раундап (3 л/га), домінатор (3 л/га), гліфоган (3 л/
га). Вони знищують бур’яни і підсушують рослини. Десикація зме
ншує втрати насіння при збиранні і економить витрати енергії на
досушування насіння.
Для тривалого зберігання вологість насіння необхідно довести
до 6-8%. Насіння, при поступленні на тік, негайно очищають і су
шать. За підвищеної вологості за 1-2 дні воно біліє, пліснявіє і втра
чає схожість, а також технологічні якості.
Тривалість зберігання ріпаку подана в таблиці 11.31.
658
Таблиця 11.31 – Максимальні терміни зберігання ріпаку
(в тижнях) залежно від температури зберігання
та вологості насіння (за А.Шіхерт)
Температура Вологість очищеного насіння, %
зберігання, °С 8 9 10 12 14 17
25 16 9 5 2,5 1 – 20 32 19 10 5 2 0,5
15 65 40 20 10 4 1
10 160 90 50 21 8,5 2
5 400 200 120 50 17 5
Первинну очистку насіння проводять повітряно-решітними ма
шинами ОВП-20А; ОВС-25 чи ін. відразу ж після надходження на
тік. Після первинної очистки при потребі досушують на тоці, роз
стилаючи його в сонячну погоду шаром завтовшки 5-6 см і постій но перемішуючи. За високої вологості використовують сушарки.
Вторинну очистку проводять на машинах ОС-4,5А; СМ-4; Пет-
кус та ін. За наявності насіння бур’янів, які за розмірами й аероди
намічними властивостями подібні до насіння ріпаку (підмаренник
чіпкий, гірчак березкоподібний, горошок волохатий, жабрій, мишій
та ін.), потрібна додаткова очистка на спеціальних машинах.
Насіння, що відрізняється за питомою масою, очищають на
пневматичному сортувальному столі ПСС-2,5. Електромагнітні
сепаратори ЕМС-1А і К-590А високоефективні для очищення на
сіння ріпаку від підмаренника чіпкого. Гвинтові сепаратори “Змій
ка” використовують для виділення насіння гірчака березкоподіб-
ного і частково мишію.
Для добування олії (оіеа – лат.) насіння підігрівають, мелють і
кладуть в прес. Одержуємо 40-43% олії і 57-60% макухи. Засто
совують прес-камеру ПК-200 чи прес шнековий масловідділюючий
ПШМ-250.
На зелений корм збирають не пізніше фази бутонізації-цвітін-
ня. Ще раніше використовують для випасу навесні і пізно восени.
659
ЯРИ Й РІПА К
(кольза )
Вга88Іс а парив оІеіГега
аппиа Меігд.
ЗНАЧЕННЯ
Ярий ріпак має таке ж значення,
як і озимий. У його насінні містить ся 35-45% слабовисихаючої олії (йо
дне число 101), 20-26% білка, до 17-
18% вуглеводів. Олія з ярого ріпаку
має чудові харчові якості, а також широко використовується в різ
них галузях народногосподарського комплексу. Макуха (низько-
ерукових сортів) є добрим кормом для тварин, а макуха з нових
“00” сортів – ще й високобілковий складник для виробництва про
дуктів харчування.
Господарська цінність ярого ріпаку полягає ще й в тому, що він
може вирощуватися у зонах, ризикованих для вирощування ози
мого ріпаку. Він є доброю страховою культурою. У роки, коли ози
мий ріпак вимерзає, його площі без великих дозатрат пересівають
ярим ріпаком.
Зелена маса широко використовується на корм. У ній міститься
4,9-5,1% білка, тобто удвічі більше, ніж у зеленій масі кукурудзи та
соняшнику. Ярий ріпак вирощують у післяукісних, післяжнивних та
проміжних посівах. Він добрий медонос, має фітосанітарні власти
вості, цінний попередник для зернових культур.
660
ІСТОРІЯ , ПОШИРЕНН Я
Батьківщиною ярого ріпаку є Європа. Нині він досить пошире
ний у Канаді, Китаї, Індії, Пакистані, Швеції, де займає більші пло
щі, ніж озимий. В Україні ріпак культивується від початку XVIII
століття. В середині XX століття інтерес до цієї культури зменшив
ся, його посіви скоротилися до кількох тисяч гектарів. Однак в
останні роки він знаходить усе ширше застосування. Якщо в 1990
році площа ярого ріпаку в Україні ледве сягала 5,5 тис. га, то 1997
року вона зросла до 19 тис. га.
Урожайність насіння нижча, ніж озимого ріпаку, і становить 12- 18 ц/га, зеленої маси 200-400 ц/га.
БІОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТ І
Ярий ріпак холодостійка рослина, насіння його починає про
ростати при 1-3°С тепла. Дружні сходи з’являються через 5-7
днів за температури 9-12°С. Сходи переносять заморозки до мі
нус 3^4°С, а в стадії кількох листків – короткочасні заморозки до
мінус 7-8°С. Найкраще росте вегетативна маса за помірної тем
ператури (18-20°С) Під час цвітіння і достигання насіння сприят
ливою є температура 23-25°С. Сума середньодобових темпера
тур за вегетацію становить 1700-2100°С.
Ярий ріпак – рослина помірної кліматичної зони, краще росте в
умовах довгого дня. Він належить до вологолюбних культур. Най
більше води рослини поглинають у період бутонізації-цвітіння. По
суха в цей час значно знижує врожай насіння. У Європі найвищий
урожай збирають при сумі річних опадів 450-600 мм. Однак досвід
Канади, яка є світовим лідером виробництва насіння ярого ріпаку,
підтверджує великі можливості його вирощування у більш жорст
ких кліматичних умовах. Так, у штатах Альберта і Саскачеван, де
в середньому за рік випадає 270-400 мм опадів, безморозний пері од становить 100-135 днів, максимальна температура сягає 30°С і
більше, вирощують 75-80% канадського ріпаку “канола”.
До ґрунтів ярий ріпак не дуже вимогливий. Краще росте на
родючих, не важких за гранулометричним складом, структурних
ґрунтах, які мають нейтральну або слабокислу реакцію (в межах
рН 6,0-7,0), містять не менше 1,1% гумусу. Не придатні для нього
легкі піщані та солонцюваті ґрунти.
661
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАНН Я
• Попередники. Кращі попередники ярого ріпаку – зернобо
бові, зернові, картопля, кукурудза, однорічні та багаторічні
трави. Не можна висівати після інших капустяних культур. Уро
жайність внаслідок такого розміщення в сівозміні зменшується на
20-30%. На попереднє поле його можна повертати не раніше як
через 4-5 років. Він добрий попередник для інших культур.
• Обробіток ґрунту. Для лущіння стерні дисковими знаряддями
можна використати борони БДС-8,4; БДС-6,8; БДВ-8,5; БДВ-6,5;
БДТ-7; БДВ-4,2; БДВ-3 та БДВ-2. Через 2-4 тижні рекомендується
зяблева оранка на глибину 20-25 см, а на полях, що забур’янені ба
гаторічними бур’янами, – на глибину 25-30 см і більше.
Навесні при фізичному достиганні ґрунту на зораних полях зяб
боронують, розпушують, вирівнюють. Дуже важливо якісно під
готовити ґрунт до сівби. Найкраще для цього використати після
боронування комбіновані агрегати. Передпосівний обробіток ґрунту
проводять на глибину сівби.
• Удобрення. Ярий ріпак добре реагує на внесення органічних і
мінеральних добрив. Гній (20-30 т/га) краще вносити під попере
дник. Під оранку вносять всю норму фосфорних і калійних доб
рив. Більшу частину азотних добрив (1/2-2/3 загальної норми)
вносять під передпосівну культивацію. Решту азоту (аміачна селі
тра) використовують для підживлення рослин у фазах 5-6 листків
– бутонізації. Можливе листкове підживлення розчином карбамі ду (5-10%-ої концентрації) у баковій суміші з сірчанокислим маг
нієм (5%-ої концентрації) та мікроелементами у фазах розетка –
зелені бутони. Норми внесення азоту, фосфору і калію залежно від
попередника подано в табл. 11.32.
• Підготовка насіння. Сорти. Висівати треба високоякісне
насіння зісхожістю не нижче 85%. Якщо урожай призначається на
харчову олію, необхідно контролювати посівний матеріал на вміст
ерукової кислоти і глюкозинолатів. Насіння протруюють одним із
препаратів: вітавакс 200, офтанол Т, чинук. Сорти ярого ріпаку для
вирощування в різних ґрунтово-кліматичних умовах України по
дано в табл. 11.33.
662
Таблиця 11.32 – Норми мінеральних добрив
для одержання 20-25 ц/га насіння ярого ріпаку
(В. Д. Гайдаш, 1998 р.)
Попередник Норма добрив, кг/га д.р. Попередник
N Р,0 « К , 0
Картопля 60-80 30-40 60-80
Зернобобові 60-80 45-60 80-120
Однорічні трави 70-100 45-60 80-120
Зернові колосові 80-120 45-60 80-120
Таблиця 11.33 – Сорти ярого ріпаку
Назва сорту
Рік
реєстрації
Зона
вирощування
Вміст ерукової
кислоти і
глюкозинолатів
Напрямок
використання
Аріон 19% Л 00 олн.
Байкал 2001 ЛП 00 олн.
Болеро 2001 П 00 олн.
Гайдн 2004 ЛП 00 олн.
Земир 2 2000 лп 00 олн.
Золотошвський 1989 сп 00 зерно-корм.
Ірис 1994 СЛП 00 олн.
Калинівський 1997 п 00 олн.
Касол 2000 п 00 олн.
Квантум 2001 л 00 олн.
Клітинний 1 1996 СЛП 00 олн.
Клітинний 8 2000 ЛП 00 олн.
Ліга 2001 П 00 олн.
Лізоне 1998 л 00 олн
Ліколли 2000 п 00 олн.
Лужок 2003 СЛП 00 олн.
Марія 2003 сп 00 олн.
Микитинецький 1997 сп 00 зерно-корм.
Оксамит 2003 сп 00 олн.
Ольга 2001 п 00 олн.
Оредеж 2 1996 л 00 олн.
Отаман 1999 с 00 олн.
Сієста Р1 2002 СЛП 00 олн.
Стар 1996 с 00 олн.
Терра 2002 СЛП 00 олн.
Титан 1999 с 00 зерно-корм.
Фаворит 2003 п 00 олн.
Форте 2001 л 00 олн.
Шпат 1989 СЛП 00 зерно-корм.
663
Таблиця 11.34 — Характеристика сортів Лембке
Показники ІРИС ОЛЬГА БАЙКАЛ ТЕРРА/
СІЄСТА КЛІФФ ГАЙДН
Мас а 1000 насінин висока середня середня середня середня середня
Вміст глюкозинолатів,
чікромоль/г
< 12 < 12 < 12 < 12 < 12 < 12
Вміст ерукової
кислоти, % <0, 1 <0, 1 <0, 1 <0, 1 <0, 1 <0, 1 Початок цвітіння ранній ранній середній ранній ранній ранній Достигання середнє середнє середнє раннє раннє середнє Стійкість ЛО вилягання середня висока висока висока висока висока Висота рослин середня серед – коротка середня коротка коротка середня Урожайність висока висока висока висока висока висока Олійність висока висока висока висока висока висока Поява нових урожайних сортів в комбінації з високими цінами на насіння на світовому ринку роблять економічно вигідним вироб ництво ріпаку. Фірма “Лембке” пропонує широкий асортимент 00- сортів і гібридів ріпаку для різних регіонів України. Проста техно логія вирощування і низькі виробничі витрати є суттєвими запоруками успіху. До того ж, ріпак є відмінним попередником для зернових культур. СІВБА • Способи сівби. Ріпак сіють рядковим або вузькорядним спосо бом. Якщо є можливість якісно загорнути насіння в фунт, можна сія ти розкидним способом, що забезпечує найкращу рівномірність роз міщення насіння на площі. Для сівби використовують ріпакові сівалки СГГЧ-6, ДТ-6 (Ассогсі) фірми Квернеланд, зерно-трав’яні сівалки (СЗТ- 3,6), зернові (СЗЛ-3,6; СЗА-3,6), сівалки типу “Містраль”. • Глибина сівби. Залежить від типу і вологості грунту і стано вить 1,5-2,0 см. Не рекомендується сіяти глибше 3 см навіть на легких грунтах, чи при нестачі вологи у верхньому шарі ґрунту. 664 • Норма висіву. Норма висіву насіння 4—6 кг/га забезпечує на 1 м 2 120-140 сходів рослин ріпаку. При ранніх строках сівби рекоменду ється мати 100 рослин/м2, при пізніх -150 рослин/м2. В оптимальних умовах норму висіву можна зменшити до 80-120 насінин/м2 . За даними НПЦ Лембке оптимальна густота рослин ярого рі паку становить 80-120 рослин на 1 м 2. Для сортів густота більша (100-120 рослин/м2) – норма висіву 3,5-4,5 кг/га; для гібридів ме нша (80-100 рослин/м2) – норма висіву 3,0^1,0 кг/га. • Строки сівби. Строки сівби ярого ріпаку ранні. Вони припа дають на час сівби ярого ячменю. Запізнення з сівбою на 5-10 днів, порівняно з оптимальним строком, призводить до зниження врожаю насіння на 25-50%. • Догляд. Для ярого ріпаку дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка може утворитися внаслідок весняних холодних дощів. Для її руйнування впродовж 5 днів після сівби, можна застосовувати бо рони. Цей агрозахід також використовують після появи сходів на дуже загущених посівах. Для знищення бур’янів використовують ті ж препарати, що й на посівах озимого ріпаку. Найбільшої шкоди у перші фази росту за вдають бур’яни та хрестоцвіті блішки. Тому з внесенням гербіци дів не можна затримуватись. У фазі розетки ріпаку, на площах, де поширені ромашка й осот, використовують гербіцид лонтрел, або фюзілад, коли переважають злакові бур’яни. Високу ефективність забезпечує бутізан, трефлан, дуал голд, трофі. Для захисту від шкідників і хвороб застосовують ті ж препара ти, що й на посівах озимого ріпаку. Початок цвітіння ярого ріпаку випадає на відцвітання озимого, тому можна очікувати сильного поширення шкідників внаслідок їх переходу з озимого ріпаку. В окремих випадках посіви від шкідників захищають двічі. Небез пека виникає вже починаючи з появи бутонів. Поріг шкідливості – 1-2 жука на 1 рослину. Хворобами ярий ріпак уражується значно менше, ніж озимий. Тому фунгіциди, як правило, не вносять. • Збирання. Ярий ріпак цвіте приблизно на 4 тижні пізніше від озимого, насіння достигає на 2—4 тижні пізніше. Настання повної 665 стиглості при несприятливих умовах може затягнутися до верес ня. Тому на таких площах доцільно провести десикацію. Збирають ярий ршак прямим комбайнуванням, оскільки він достигає більш рівномірно, ніж озимий. Оптимальна вологість зерна має бути в межах 10-15%. Зберігається зерно при вологості менше 9%. На забур’янених площах перевагу має роздільний спосіб збирання. На валки косять коли ріпакове поле стає зелено-жовтим за вологості насіння в стручках 25-35%. Насіння на бокових гілках має вишневе забарвлення. Впродовж 4-6 днів насіння в стручках висихає до вологості 8-10%>. Обмолочують валки
ввечері та зранку.
Після збирання поле лущать, що сприяє проростанню насіння,
що висипалося. Пізніше зелену масу ріпаку-самосіву разом з
стернею і соломою глибоко приорюють, що сприяє поповненню
ґрунту органічними речовинами.
666
Таблиця 11.35 – Технологічна схема вирощування озимого ріпака. Урожайність не менше ЗО ц/га зерна Площа 1 га.
№
п/п
Назв а робі т
Оди
ниц я
вимір у
Обся г
робі г
Норм а
виро
бітку,
га
Тарифн а
ставка ,
г рн /і а
Технічні засоб и
Вартіст ь матеріальни х
ресурсів , пальне ,
добрива , отрутохімікат и
т а ін , грн
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 Лущенн я стерні г а 1 20 1 Т-150К+БДТ- 7 15 л х 3 гр н = 45 грн 10 56
2 Перевезення , навантаженн я і
внесення мінеральних добри в
А. Суперфосфа т (Р Ш о)
Б Калімагнезі я (Кі 2о)
ц 15 –
Транспортни й засіб
ПЗ-0,8 х 2 раз и
Перевезення – ЗО грн
2 л х 3 грн = 6 грн
6 л х 3 грн = 18 грн 10 6 5 6
2 Перевезення , навантаженн я і
внесення мінеральних добри в
А. Суперфосфа т (Р Ш о)
Б Калімагнезі я (Кі 2о)
Ц 5 25 1 Т-150К+МВД-90 0 3 5 0 грн
10 6 5 6
2 Перевезення , навантаженн я і
внесення мінеральних добри в
А. Суперфосфа т (Р Ш о)
Б Калімагнезі я (Кі 2о) Ц 4 25 1 Т-150К+МВД-90 0 2 4 0 грн
10 6 5 6
3 Оранк а на Ь=25-27с ч га 1 5 5 Т-150+ПН-5-3 5 25 х 3 грн = 75 грн 20 100
4 Культиваці я і боронування м і а 1 15 2 Т-150-НКПС-4 15x 3 грн = 4 5 грн 10 57
5 Передпосівна культиваці я га 1 25 3 Т-150+ЛК- 4 18x 3 грн = 54 грн 10 67
6 Передпосівна культиваці я в
другий слід
га 1 25 3 Т-150+ЛК- 4 18x 3 грн = 54 грн 10 67
7
Очистка , протруювання ,
навантаженн я і транспортуванн я
насіння
кг 6 – 3
Зерноочисн і
машини ,
транспортни й засіб
20 грн – електроенергі я
4 л х 3 грн = 12 грн
6 кг насіння – 40 грн
протруйни к – 20 ір н
10 105
8 Сівба з формуванням технолопчної
коли
Ц 1 ЗО 4 МТЗ-8 0 + Містрал ь 10 л х 3 грн = 30 грн 20 54
9 Транспортування вод и ц 3 – 1 МГЗ-80+ЗЖВ-1, 8 2 л х 3 ір н = 6 грн 5 12
10 Внесення гербіциді в га 1 25 4 МТЗ-8 0 + ОП-200 0
2 л х 3 грн •= 6 грн
бута н 25 0 грн
5 2 65
Всього по осінньому циклу робіт: 28 1301 11» 1439 Амортизація та неперед бачені витрати, грн Всього по виду робіт, грн
Закінчення табл 11 35
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
11
Перше підживлення азотом,
навантаження, перевезення,
внесення (N01)
га 1 25 1
2
МТЗ-80 + МВУ-900
Транспортний засіб
4 л х 3 грн = 12 і рн
4 л х 3 ірн = 12 ірн
селітра 2 ц х 100 грн
=200 грн
10 237
12 Друге підживлення азотом,
навантаження, перевезення (N(,«1
га 1 25
1
2
МТЗ-80 + МВУ-900
Транспортний засіб
4 л х 3 грн = 12 грн
4 л х 3 грн = 12 грн
селітра 2 ц х 100 грн
= 200 грн
10 237
13 Транспортування води х 2 рази ц 3 – 2 МТЗ-80+ЗЖВ-1.8
2 л х 3 грн – 6 грн х
2 рази = 12 грн
5 19
14 Внесення інсектицидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОІ1-2000 2 л х 3 грн = 6 грн
децис форге – 30 грн
5 45
15 Друге внесення інсектицидів га 1 25 4 М13-80 + ОП-2000 2 л х 3 грн = 6 грн
децис форге — 30 грн
5 45
Всі.ні (і по догляду за посівами: 16 532 35 583
16 Пряме комбайнування га 1 10 ЗО Славутич”, “Лан” 35 л х 3 грн = 105 гри 20 155
17 1ранспортування насіння т 3 ЗО 5 ГАЗ-53 7 л х 3 грн =2 1 грн 10 36
18 Очистка насіння т 3 – 2 ОВП-20 Ел енері ія — 20 грн 10 32
19 Сушіння насіння т 3 – 2 Сушарка Ел енергія – 50 грн 10 62
Всього по збиранню: 39 196 50 285
Разом по технологи озимого ріпаку: 83 2029 195 2307
Структура витрат при вирощуванні озимого ріпака
Показники Грн. %
Оплата праці 83 3,6
Пальне 579 25,0
Добрива, всього 990 42,9
В т. ч. фосфорні 350 15,2
калійні 240 10,4
азотні 400 17,3
Насіння 40 1,8
Пестициди, всього 330 14,3
В т.ч. протруйник 20 0,9
гербіцид 250 10,8
фунгащд – –
шсектицид 60 2,6
Електроенергія 90 3,9
Аморизаційні відрахування 195 8,5
Всього 2307 100
Вартість валової продукції:
30 ц х 130 грн =3900 грн.
Чистий дохід: 3900 грн – 2307 грн. = 1593 грн.
Собівартість 1 ц насіння:
2307 грн. -30 ц = 76,9 грн.
Рівень рентабельності: 1593 х 100% = 69,1%
6 69
-а
о
Таблиця 11.36 – Технологічна схема вирощування ярого ріпака. Урожайність 20-25 ц/га. Площа 1 п
№
п/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних
ресурсів, пального, добрив,
отрутохімікатів та ш.
Всьої о
по
виду
робіт,
ірн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1 Лущення стерні га 1 20 1 Т-150К -г БДТ-7 15 л • З грн. = 45 грн. 10 56
2
Перевезення, навантаження
і внесення мінеральних
добрив
А. Суперфосфат (Рш)
Б. Калімагнезія (К84М§24)
Ц
Ц
ц
7
4
3
25
25
1
1
1
Транспортний засіб
ПЕ-8
МТЗ-80 -і- МВД-900
МТЗ-80 + МВД-900
— ‘—
г
Перевезення – 20 грн.
2 л • 3 грн. = 6 ірн.
6 л • 3 грн. = 18 грн.
Суперфосфат 4 ц • 70 грн. =
280 грн.
Калімагнезія 3 ц • 60 грн =
180 грн.
10 517
3 Оранка на її 25-27 см га 1 5 5 Т-150 = ПН-5-35 25 л • 3 ірн. = 75 грн. 10 90
Всього по осінньому циклу ^ іобіт 9 624 ЗО 663
4
Перевезення, навантаження
і внесення азотних добрив
(N68)
Ц 2 25
1
2
Транспортний засіб
МТЗ-80 + МВД-900
4 л • 3 грн. = 12 грн.
4 л • 3 грн =12 грн.
Селітра: 2 ц • 100 грн. =
200 грн.
10 237
5 Культивація з боронуванням га 1 15 2 МТЗ-82 + КПС-4 15 л • 3 грн. = 45 грн. 10 57
6 Передпосівний обробіток
грунту
га 1 25 3 Т-150+ ЛК-4 18 л • 3 грн = 54 грн. 10 67
7 Транспортування води ц 3
–
1 МТЗ-80+ ЗЖВ-1,8 2 л • 3 грн. = 6 грн. 5 12
Закьшчсння табл. 11.36
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
8 Внесення гербіциду га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000
2 л • 3 грн. = 6 грн.
трефлан = 100 грн.
5 115
9
Негайне загортання
гербіциду на глибину
7-10 см
га 1 25 2 Т-150 + 2КПС-4 15 л • 3 грн. = 45 грн. 10 57
10
Протруювання,
навантаження і
транспортування насіння
кг 6-8 – 3
Зерноочисні машини,
транспортний засіб
10 грн. – електроенергія
4 л • 3 грн. = 12 грн.
6 кг насіння – 40 грн.
протруйник – 22 грн.
10 97
11 Сівба га 1 30 4 МТЗ-82 + Містраль 10 л • 3 ірн. = 30 грн. 20 54
12 Коткування га 1 зо 1 МТЗ-82+ КЗК-10 4 л • 3 грн. = 12 грн. 5 18
13
Підживлення азотними
добривами (N(,8)
ц 2 25
1
2
Транспортний засіб
МТЗ-80 -г МВД-900
4 л • 3 грн. = 12 грн.
4 л • 3 грн = 12 грн.
Селітра 2ц- 100 грн. – 200 грн.
10 237
14 Транспортування води ц 3 _ 1 МТЗ-80+ ЗЖВ-1,8 2 л • 3 грн. = 6 грн. 5 12
15 Внесення інсектицидів іа 1 25 4 МТЗ-80 -г ОП-2000 2 л • 3 грн. = 6 ірн.
децис форте – 30 грн.
5 45
16 Транспортування води Ц 3
–
1 МТЗ-80 + ЗЖВ-1,8 2 л • 3 гри. = 6 грн. 5 12
17
Друге внесення
інсектицидів
га 1 25 4 МТЗ-80 + ЗЖВ-1,8
2 л • 3 грн. = 6 грн.
децис форте – 30 грн.
5 45
Всьс )іо за період підготовка грунту, сівба, догляд
за посівами
36 914 115 1065
18 Пряме комбайнування га 1 10 зо Славутич, Нива 35 л • 3 грн. = 105 грн. 20 155
19
1 ——ь
Транспортування насіння
т 2,5 25 5 ГАЗ-53 7 л • 3 грн. = 21 грн 10 36
20
і^-. Е—^—^—^—————. —
Очистка насіння
т 2,5 _ 2 ОПВ-20 Електроенергія – 20 грн 10 32
21 Сушіння насіння т 2,5 _ 2 Сушарка Електроенергія – 50 грн. 10 62
і ‘—
Всього по збираї Ц І Ю 39 196 50 285
Разом по технолоіії ярого ріпаку 84 1734 195 2013 Одиниця виміру Обсяг робіт Норма виробітку, га Тарифна ставка Амортизація та непередбачені витрати, грн.
Структура витрат при вирощуванні ярого ріпака
Показники Грн. %
Оплата праці 84 42
Пальне 572 28,3
Добриво, всього 860 42,7
в т. ч. фосфорні 280 13,9
калійні 180 8,9
азотні 400 19,9
Насіння 40 2,0
Пестициди, всього 182 9,1
в т. ч. протруйник 22 ІД
гербіцид 100 5,0
фунгіцид — —
інсектицид 60 3,0
Електроенергія 80 4,0
Амортизаційні відрахування 195 9,7
Всього 2013 100
Вартість валової продукції:
25 ц х 130 грн = 3250 грн.
Чистий дохід: 3250 грн. -2013 грн. = 1237 грн.
Собівартість 1 ц насіння:
2013 грн. :25 ц = 80,5 грн.
Рівень рентабельності: -1237.
х 100% = 61,5 %
672
КОНТРОЛЬН І ПИТАННЯ
1. Значення і перспективи використання ріпаку.
2. Дати характеристику “0 ” однонульових і “00” двонульових
сортів ріпаку.
3. Вимоги ріпаку до температури, вологи, світла, ґрунту.
4. Порівняти ріпак і соняшник в якості попередника.
5. Попередники озимого ріпаку.
6. Основний обробіток під озимий ріпак.
7. Передпосівний обробіток під озимий ріпак.
8. Система удобрення озимого ріпаку.
9. Значення макроелементів для росту ріпаку.
10. Норма внесення мінеральних добрив.
11. Особливості використання азоту при вирощуванні озимого
ріпаку.
12. Удобрення ріпаку магнієм і сіркою.
13. Удобрення ріпаку мікроелементами.
14. Використання кристалонів на ріпаку.
15. Підготовка насіння, сорти.
16. Мета протруювання насіння ріпаку.
17. Способи сівби
18. Глибина загортання насіння.
19. Норма висіву.
20. Строки сівби озимого ріпаку.
21. Дати характеристику оптимального розвитку рослин перед
входженням у зиму.
22. Захист посівів ріпаку від бур’янів.
23. Найбільш поширені гербіциди на ріпаку.
24. Захист посівів від шкідників. Види шкідників та інсектици
ди.
25. Захист посівів від хвороб.
26. Можливі строки застосування фунгіцидів.
27. Захист посівів від вилягання агротехнічними і хімічними мен
толами.
28. Збирання насіння ріпаку.
29. Технологія вирощування ярого ріпаку (кользи).
30. Скласти технологічну схему вирощування озимого та ярого
ріпаку.
673
ЗАДАЧІ
11.1. Визначити врожайність ріпаку, якщо густота його стано
вить 25 рослин на 1 м рядка при відстані між рядками
45 см. На кожній рослині утворилося в середньому по 100
стручків, в них по 9 насінин. Маса 1000 насінин -5,5 г. Втра ти при збиранні 3 ц/га.
11.2. Озимий ріпак посіяний сівалкою СЗ-3,6. Норма висіву –
6 кг/га. Маса 1000 насінин – 5,0 г, чистота насіння – 97%.
На якій відстані будуть розміщені насінини одна від одної?
674
ЗНАЧЕННЯ
Льон довгунець – основна прядивна культура в Україні. Вона
дає два цінних продукти: волокно і насіння.
Основна продукція льону-довгунця – волокно утворюється у
стеблах. Від морфологічних особливостей стебел залежить вихід
волокна, кількість якого, залежно від сорту та умов вирощування,
може бути 20-30%. У довгих і тонких стеблах волокна більше і
воно кращої якості, ніж у товстих і коротких.
Якість льоноволокна набагато вища, ніж у конопель, джута,
канатника. За міцністю воно в два рази перевищує бавовняне і в
три рази – шерстяне. На текстильних підприємствах із волокна
виробляють різні тканини, що відзначаються тривалим строком
носіння, дуже гігієнічні, антистатичні, легко перуться, стійкі проти
гниття. Це дуже цінний лляний батист, одяг, простині, полотно. Із
волокна гіршої якості виготовляють брезенти, мішковину, пакува
льні тканини, мотузки, шпагат, нитки, пожежні рукави.
Костриця, яка утворюється при переробці стебел на волокно і
є відходом виробництва, використовується для виробництва теп-
675
ло- і звукоізоляційних матеріалів, паперу, целюлози, меблевих плит,
а також як паливо.
У насінні льону-довгунця міститься 35-39% швидковисихаю-
чої олії і до 23% білка. Олія є цінним харчовим продуктом і вико
ристовується у харчовій, маргариновій, кондитерській промисло
вості.
Завдяки вмісту ненасичених жирних кислот (олеїнова, ліноле
ва, лінолінова, ізоліноленова), олія сприяє зниженню вмісту холес
терину в крові.
Олія швидко висихає, вона високопридатна для виготовлення
оліфи, лаків, фарб. Використовують її також у миловарній, фарма
цевтичній, електротехнічній, паперовій, гумовій та інших галузях
промисловості. Насіння й олію льону використовують також як
лікарські засоби. Із олії одержують препарат лінетол для лікуван ня і профілактики атеросклерозу.
Льон має велику кормову цінність. В одному кілограмі насіння
міститься 1,8 кормових одиниць. Цінним концентрованим кормом
є і макуха – побічний продукт переробки насіння льону на олію,
що містить 6-12% жиру, 32-36%о легкоперетравних білків. За по
живністю 1 кг макухи прирівнюється до 1,2 кормових одиниць. її
використовують як важливий компонент при виготовленні комбі
корму. За кормовими якостями переважає макуху інших рослин,
тому що легко засвоюється тваринами.
ІСТОРІЯ ТА ПОШИРЕНН Я
Льон – це найстародавніша культурна рослина, яку однією з пе
рших почала використовувати людина. Стебла льону, нитки, мотуз ки та інші вироби знайдені у будівлях, що відносяться до кам’яного
віку. Разом з коноплями льон одягав, годував, зігрівав стародавню
людину. Із прадавніх часів, ще до заснування Київської держави,
льон, для одержання волокна, олії і виготовлення полотна, вирощу
вали всі племена, що населяли територію сучасної України. Швид ке збільшення посівних площ льону відбулось у XIII столітті.
Льон прядивний здавна вирощували і в інших країнах світу – у
Китаї, Індії, Єгипті, Сирії. Найбільшого розквіту льонарство досягло
676
Таблиця 12.1 – Вирощування льону-довгунцю в Україні
Показники
У середньому
за 1990-1992
У середньому
за 1993-1996
У середньому
за 1996-1998
1999 р 2001 р 2002 р 2003 р 2004 р
Площа, тис і а 162,7 100,5 40,1 20,7 23,6 24.4 27,0 32,2
Валовий збір
волокна, тис т 106,5 56,4 13,5 5,5 12.3 11,0 11,0 16,2
Урожайність
вочокна, ц/і а 6 5 5,6 3,4 2,7 5 2 4,5 4,5 5 0
у 60-80-ті роки минулого століття. У світі тоді було близько 1,5
млн. гектарів льону-довгунцю, в Україні щорічно засівали ним
230-240 тис. га. Урожайність волокна була у нашій державі в ме
жах 5-6 ц/га, насіння 3-4 ц/га. Галузь льонарства в Україні була
добре розвинута, причому мала повністю завершений цикл – від
вирощування до одержання готових виробів.
Урожайність волокна в багатьох господарствах і навіть в рай
онах становила 8-10 ц/га, насіння 5-8 ц/га. Проте, починаючи з
1993 року, стан льонарства в Україні значно погіршився. Посівні
площі в 1996-1998 рр. скоротилися до 40 тис. га. Виробництво
волокна порівняно з 80-ми роками зменшилося майже в 10 разів
(табл. 12.1). За цей час Китай збільшив площі посіву під льоном-
довгунцем до 130 тис. га, Франція з 40 до 80 тис , удвічі зросли
вони в Бельгії, втричі в Єгипті.
Льон-довгунець поширений у регіонах з вологим і помірним
кліматом. Вирощують його переважно у Чернігівській, Житомир
ській, Київській, Рівненській, Волинській, Львівській, Івано-Фран
ківській, Сумській областях.
МОРФОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
В Україні вирощують три різновиди льону культурного:
Льон-довгунець (Ілпит изіїаііззітит е1оп§аі.а) має стебло ви
сотою 70-125 см. Рослини гілкуються на верхівці, формується 3- 5 і більше коробочок. Основна мета вирощування – волокно. З
насіння добувають олію.
Льон-межеумок, або проміжний (Ьіпшті изіїаііззітит іпіег-
тесііа) висотою 50-70 см, з 1-3 стеблами, 15-25 коробочками на
рослині. Вирощують як олійну культуру, можна добувати волокно,
але гіршої якості, ніж у довгунця.
677
Льон-кучерявець (Ьіпит изішіззітит ЬгеуітиШсаиІіа) ВИСОТОЮ
30-50 см. Рослини гілкуються від основи стебла, утворюється ба
гато коробочок (30-60 штук). Вирощують як олійну культуру.
Детальніше про льон-межеумок і льон-кучерявець див. “Льон
олійний” (с. 703-708).
Коренева система стрижнева, проникає в грунт на глибину до
1,5 м. Вона слабо розвинута, її маса не перевищує 8-10% маси
всієї рослини, тоді як у більшості польових культур вона досягає
25% і більше. При цьому основна частина (80%) маси коріння роз
ташовується в орному шарі ґрунту. Тому велике значення при ви
рощуванні льону-довгунцю має оранка на глибину орного шару.
Засвоювальна здатність кореневої системи невелика, при нестачі
легкозасвоюваних поживних речовин різко знижується врожайність.
Стебло зелене, гладеньке, при достиганні жовтіє. Загальна дов
жина 70-130 см, технічна довжина (відстань від місця прикріплен ня сім’ядольних листків до початку розгалуження суцвіття) – 50-
100 см. Волокно у вигляді волокнистих або луб’яних пучків, кільцем
розміщених у корі стебла, складається з окремих одноклітинних
елементарних волокнин, склеєних між собою пектиновою речови
ною. Елементарні волокнини мають довжину 20-30 мм, товщину
20-30 мікронів. Пучки з’єднуються між собою і утворюють стрічку
технічного волокна, яка є тим довшою, чим довша технічна час
тина стебла.
Кількість і якість волокна залежить від місця розташування в
стеблі. Біля основи стебла волокно товсте, грубе, низької якості і
становить 12%о маси відповідної частини стебла. У напрямку до
середньої частини стебла вміст волокна зростає до 35%. Це тон
ке, міцне, довге волокно найвищої якості, з високою прядивною
здатністю. У верхній частині стебла вміст волокна зменшується
до 28-30%, якість його нижча – кількість елементарних волокнин
у пучку зменшується і волокно стає менш міцним.
Високоякісне волокно має бути довгим, міцним, тонким,
еластичним, м’яким, блискучим, чистим від костриці. Якість дов
гого волокна оцінюють відповідним номером. Відповідно до стан
дарту, його поділяють на такі номери: 8,9, 10,11, 12, 13, 14, 15, 16,
18, 20, 22, 24. Волокна вищих номерів менше витрачається на ви
робництво 1 м
2
тканини.
678
Листки у льону сидячі без черешків, лінійно-ланцетної форми,
зелені, розміщені на стеблі почергово по-спіралі. Покриті слабким
восковим нальотом.
Суцвіття коротке, зонтикоподібне, становить 10-15% зага
льної висоти рослин.
Квітка п’ятірного типу. Віночок блакитний або білий. Діаметр
віночка 15-21 мм. Льон переважно самозапильна культура. У теплі
сонячні дні квітки розпускаються о 5-6 годині ранку, а до 9-10
години їх пелюстки опадають. У хмарні дні квітки розпускаються
на 1-2 години пізніше.
Плід – кругла дрібна коробочка. Поділена перетинками на 5 гнізд,
кожна з них перегороджена неповною перетинкою. У кожному на-
півгнізді міститься по одній насінині. У загущених посівах на росли ні формується 1-3 коробочки, а на зріджених – до 12 і більше.
Насінина – яйцеподібна, з дещо звуженим і злегка зігнутим
носиком, плоска, гладенька, блискуча, слизька, коричнева рідше
світло-жовта. Маса 1000 насінин коливається від 3,5 до 6,6 г. На
сіння має добру сипучість і сильно ослизнюється у воді.
• Фази росту. Від сівби до збирання фізіологічно стиглого вро
жаю рослини проходять такі фенологічні фази: сходи, ялинка, бу
тонізація, цвітіння, достигання.
Фаза сходів. Висіяне в ґрунт насіння за оптимальної темпера
тури проростає через 5-8 днів. Сім’ядольні листочки виходять на
поверхню ґрунту, між ними міститься брунька, з якої розвивається
пізніше стебло з листками, квітками і коробочками. У цей період
інтенсивно росте коренева система. За 6-7 днів головний корінь
заглиблюється в ґрунт на 15-22 см, а у верхній його частині фор
мується густа сітка бічних корінців. При потребі у фазі сходів про
водять боротьбу з льоновою блохою.
Фаза “ялинки”. Ріст дуже повільний. Тривалість фази 15-20
днів. Інтенсивно росте і розвивається коренева система. У фазі
“ялинки” рослини досягають висоти 5-10 см і мають 5-6 пар спра
вжніх листочків. При потребі посіви обробляють гербіцидами для
знищення бур’янів.
Ці дві фази характеризуються повільним ростом стебла у ви
соту і швидким ростом кореневої системи. Після фази “ялинки”
679
наступає період інтенсивного росту стебла (рослина збільшуєть ся у висоту на 2,5-5,0 см за добу), який продовжується і в фазі
бутонізації.
Фаза бутонізації. Приріст льону в висоту досягає 3-5 см за
добу. У цей період в стеблах формується волокно і генеративні
органи, що забезпечують урожай насіння. Інтенсивний ріст рос
лин триває 12-20 днів. Загальна висота рослин досягає 50-60 см.
Достатнє забезпечення поживними речовинами і вологою, відсут
ність бур’янів у цей період – основа формування високого врожаю
волокна і насіння.
Фаза цвітіння. Починається зацвітанням 10% рослин і три
ває 5-10 днів. Ріст рослин льону у висоту сповільнюється (рос
туть тільки суцвіття), а під кінець фази цвітіння повністю припиня
ється. Закінчується формування волокна в стеблах.
Фаза достигання. Характеризується швидким здерев’янін
ням стебла і формуванням та достиганням насіння. Розрізняють
зелену, ранню жовту, жовту і повну стиглість льону. Не можна
льон збирати у фазі зеленої стиглості, оскільки зменшується уро
жайність, погіршується якість волокна, насіння має нижчу схожість.
У ранній жовтій і жовтій фазах льон достигає на волокно; у жовтій
і повній – на насіння. Вегетаційний період льону-довгунцю стано
вить 75-90 днів. > .
БІОЛОГІЧН І ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Льон-довгунець до тепла малови-
могливий, культура помірного клімату, яка потребує помірно теплої,
навіть прохолодної погоди без різких коливань температури дня і ночі.
Вирощування льону в умовах жаркої погоди (понад 22°С) негативно
впливає на ріст стебла у висоту, погіршується якість волокна.
Насіння льону починає проростати при температурі 3-5°С, дру
жні сходи з’являються при прогріванні ґрунту до 7-9°С. Молоді
сходи можуть витримувати приморозки до мінус 3,5^10С. Опти
мальна температура для росту і розвитку рослин становить: у пе
ріод сходів 9-12°С, у фазі “ялинки” 14-16°С, у фазі цвітіння-фор-
мування насіння 16-18°С.
680
• Вимоги до вологи. Льон-довгунець дуже вимогливий до во
логи. Можна вирощувати лише в зоні достатнього зволоження.
Під час проростання насіння поглинає воду в кількості, що рівна
його масі. Найбільше води потребує під час інтенсивного росту
стебла і цвітіння.
Нестача в ґрунті води під час бутонізації та цвітіння призводить
до відмирання верхньої частини стебел і навіть загибелі посівів.
Після цвітіння льон стає менш вимогливим до вологи. Навпа
ки, часті дощі в цей період можуть спричинити розвиток грибко
вих захворювань, вилягання і підгнивання рослин льону. При цьо му утруднюється механізоване збирання, втрачається частина
врожаю, погіршується його якість.
Разом з тим рослини не витримують і надмірного вмісту води
в ґрунті. Льон погано росте на перезволожених ґрунтах та на по
лях з близьким заляганням ґрунтових вод.
Транспіраційний коефіцієнт льону-довгунця 400-430.
• Вимоги до світла. Льон відноситься до культур маловимог-
ливих до світла. Довгий день і відносно невелика інтенсивність
сонячного світла – обов’язкова умова для нормального росту і
розвитку рослин цієї культури.
Рання сівба і зменшення тривалості дня сповільнюють проце си розвитку рослин, завдяки чому стебла стають довшими. Най
кращою для льону є хмарна погода, густі посіви, при яких вирос
тають тонкі малорозгалужені стебла, що містять велику кількість
волокна високої якості. При інтенсивному сонячному освітленні
посилюється гілкування, що зменшує технічну довжину стебла.
• Вимоги до грунту. Льон-довгунець потребує структурного
родючого і окультуреного ґрунту з слабокислою реакцією (рН 5,9-
6,5). Найкраще росте на дерново-підзолистих суглинистих або
суглинисто-супіщаних ґрунтах. Льон також дає добрі врожаї на
удобрених дерново-підзолистих супіщаних і дерново-буроземних
ґрунтах.
Малопридатні для нього легкі піщані й супіщані ґрунти, оскіль ки вони бідні на поживні речовини і погано утримують вологу. На
піщаних ґрунтах льон страждає від посухи. Важкі глинисті ґрунти
681
повільно прогріваються навесні, після дощу утворюють кірку, яка
є перешкодою для виходу на поверхню ґрунту ніжних проростків
льону. Не рекомендується сіяти льон на кислих торфових ґрунтах.
На вапнякових ґрунтах формується грубе і крихке волокно.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. Кращими попередниками льону-довгунцю є
озимі зернові, що розміщуються після багаторічних трав, або
ярі зернові після удобрених просапних культур (картопля, ку
курудза, цукровий буряк). Можна розміщувати льон також після
зернових бобових, просапних культур і багаторічних трав. В
умовах високої культури землеробства на родючіших ґрунтах ба
гаторічні бобові трави як попередник льону поступаються іншим
попередникам. Вони збагачують ґрунт на рухомий азот, що може
спричиняти вилягання посівів, інтенсивніше відбувається гілкуван
ня, формуються грубші стебла.
У сівозміні льон розміщують так, щоб на попереднє місце він
повертався не раніше як через 6-7 років. При частому вирощу
ванні на одному полі настає “льоновтома” ґрунту, яка виникає
внаслідок нагромадження у ньому патогенних грибів, бактерій, ві
русів, різних токсичних речовин, виснаження ґрунту, засмічення
специфічними бур’янами (підмаренник чіпкий, повитиця льонова,
пажитниця льонова та ін.), а рослини сильно пошкоджуються хво
робами (фузаріоз, антракноз, поліспороз) та шкідниками.
• Обробіток ґрунту. Високоякісний обробіток ґрунту забезпе
чує оптимальний водний, поживний і повітряний режими для рос
лин. Він повинен максимально можливо очистити поле від бур’я
нів, створити дрібногрудкувату структуру, ідеально вирівняти
поверхню ґрунту. Спосіб обробітку ґрунту залежить від типу ґрун
ту, попередника, забур’яненості і вологості. Обробіток ґрунту по
діляють на основний і передпосівний.
Основний обробіток залежить від попередника. Після бага
торічних бобових трав поле орють плугом з передплужником на
глибину 20-22 см, а якщо орний шар має більшу товщину – на
25-27 см.
682
Після зернових попередників ґрунт під льон рекомендується
обробляти за типом поліпшеного зябу. Стерню лущать на глиби ну 6-8 см лущильниками ЛДГ-10 чи ЛДГ-15, або на глибину 10- 12 см дисковими лущильниками БДТ-3, БДТ-7 чи лемішними
лущильниками ППЛ-10-25. Зяблеву оранку проводять у ранні стро
ки, з появою сходів бур’янів, на глибину орного шару – 20- 22 см…25-27 см.
Більшу ефективність в очищенні верхнього шару ґрунту від
бур’янів забезпечує напівпаровий спосіб. Суть його полягає у
проведенні оранки з одночасним боронуванням (у суху погоду –
коткуванням) відразу після збирання попередника – не пізніше 15
серпня. Для рівномірного розподілу і загортання дернини перед
плужники встановлюють на 32-34 см попереду основних корпусів
плуга на глибину 8 -10 см. Глибина оранки не повинна перевищу
вати глибини орного шару. Під час оранки важливо не вивернути
підзол (неродючий шар ґрунту) на поверхню ґрунту, тому що на
віть незначна його кількість в орному шарі зменшує польову схо
жість насіння, густоту стеблостою і сприяє захворюванню рослин
фузаріозом.
У міру проростання бур’янів ґрунт 2-3 рази культивують за до
помогою КПС-4 з одночасним боронуванням. Першу культива
цію проводять на глибину 10-12 см, другу – на 8-10 см, третю –
на 6-8 см. Насіння бур’янів проростає з верхнього шару ґрунту і
знищується наступною культивацією. На поверхню вигортається
нове насіння, яке теж проростає і знищується. Одночасно таким
обробітком виснажуються та знищуються вегетативні органи ко
реневищних та коренепаросткових бур’янів. Останню культивацію
проводять за 2-3 тижні до настання морозів, щоб вигорнуте з ниж
ніх шарів ґрунту насіння бур’янів встигло прорости і сходи були
знищені морозами.
При розміщенні льону після картоплі або коренеплодів поле
орють на зяб без попереднього лущення або обмежуються пове
рхневим мілким обробітком ґрунту.
Передпосівний обробіток полягає у збереженні в ґрунті воло
ги, створенні вирівняної поверхні поля, твердого ложа для насіння,
що забезпечує рівномірне загортання насіння на глибину 1,5-2,0 см.
Ранньовесняний обробіток починають з настанням фізичної стиг-
683
лості ґрунту. Використовують зчіпку важких або середніх борін і
боронують у 2-3 сліди, щоб добре розпушити верхній шар грунту.
Середьо- та важкосуглинисті й ущільнені ґрунти після раннього
боронування, або замість нього, обробляють культиватором із
стрільчастими лапами. При цьому глибина такого обробітку не
повинна перевищувати глибину останнього осіннього обробітку.
Через 5-7 днів після ранньовесняного обробітку, коли пророс
туть бур’яни, проводять передпосівний обробіток ґрунту. Його про
водять агрегатом з трьох рядів зубових борін: перший – важкі (БЗТС-
1,0), другий – середні (БЗСС-1,0), третій – легкі (ЗОР-0,7). На важких
вологих ґрунтах культивують вдруге, одночасно з боронуванням.
На легких, надмірно розпушених ґрунтах для забезпечення рів
номірного загортання насіння поле перед сівбою коткують. Це під
вищує польову схожість на 10%. Якість обробітку ґрунту має вели ке значення для одержання дружніх та вирівняних сходів (рис. 12.1).
Найкращу якість підготовки ґрунту до сівби забезпечує вико
ристання комбінованих агрегатів РВК-3,6, ЛК-4, АПГ-6, Компак-
тор, Європак та ін. За один прохід вони культивують, знищують
бур’яни, вирівнюють, подрібнюють грудочки, ущільнюють ґрунт і
створюють оптимальні умови для проростання насіння. Жоден
агротехнічний захід не впливає на польову схожість насіння і вирі-
вняність стеблостою так, як передпосівний обробіток.
Рис. 12 1 Вплив обробітку Грунту на сходи льону 1 – шпуватий грунт з кіркою;
2 – грубогрудочкуватий, 3 – дрібної рудочкуватнй (от имальний)
684
• Удобрення. Льон-довгунець вимогливий до добрив, що пояс
нюється відносно малими розмірами кореневої системи, низькою
її фізіологічною активністю, високим виносом елементів живлен ня урожаєм та коротким вегетаційним періодом.
На формування 10 ц льоноволокна з 1 га виноситься близько
80 кг азоту, 30 кг фосфору, 60 кг калію, 60 г бору, 65 г міді, 320-
340 г марганцю, 300-400 г цинку, 5-6 г кобальту та ін. елементів.
Переважну більшість поживних речовин рослини виносять за ко
роткий період з початку росту до кінця цвітіння: азоту 70-84%,
фосфору 67-80% і калію понад 70%>.
Для льону рекомендуються помірні норми азотних добрив.
Надмірне азотне живлення може спричинити вилягання рослин,
призводить до ураження хворобами, затримує розвиток і дости
гання, зменшує вихід волокна і погіршує його якість. Нестача азо ту проявляється в слабкому рості рослин, стебло стає тонким,
коротким, різко зменшується врожайність. Азот засвоюється впро
довж всієї вегетації льону, але найвідчутніше впливає на врожай у
період від фази “ялинки” до бутонізації.
Найбільша кількість фосфору засвоюється рослинами у фа
зах “ялинки” та бутонізації. Нестача фосфору у перші дні росту,
до утворення 5-6 пар листочків, є критичною для загального роз
витку й особливо для утворення в стеблах елементарних воло
кон. Достатній рівень фосфорного живлення прискорює дости
гання рослин льону з одночасним підвищенням врожайності
волокна і насіння.
Нестача калію в перші три тижні росту і в період бутонізації та
цвітіння негативно впливає на врожай насіння та якість волокна.
Калій продовжує тривалість функціонування листкового апарату
рослин, збільшує кількість елементарних волокон у пучках та кі
лькість волокнистих пучків у стеблі. Рослини стають стійкішими
до вилягання, волокно набуває міцності.
Органічні добрива вносять переважно під попередник – про
сапні, зернові. Удобрення органікою льону-довгунцю призводить
до вилягання, невирівняності посівів, погіршення якості волокна.
Під льон використовують сухий пташиний послід, (0,6-0,8 т/га
під весняну культивацію), торфогнойові компости (до 20 т/га під
зяблевий обробіток). Значний приріст урожаю на супіщаних ґру-
685
нтах дає зелене добриво. Найкраще для цього підходить люпин,
який висівають у паровому полі і приорюють у фазі сизих бобів.
При заорюванні люпину ґрунт одержує таку кількість поживних
речовин, як при внесенні ЗО т/га гною. Значний ефект після зерно
вих попередників забезпечує висівання на зелене добриво швид
корослих капустяних культур. При сівбі гірчиці білої, редьки олійної
після жнив (до 10 серпня), в середині жовтня приорюють зелену
масу, урожайність якої становить 150-200 ц/га і більше.
Мінеральні добрива вносять безпосередньо під льон-довгу
нець. Приріст урожаю волокна від повного мінерального добрива
становить від 3 до 8 ц/га. Ефективність добрив збільшується при
правильному співвідношенні окремих елементів живлення. Важ
ливо дотримуватись оптимального співвідношення між основни ми елементами живлення так, щоб на одну частину діючої речо
вини азоту припадало не менше двох-трьох частин фосфору та
трьох-чотирьох калію. На ґрунтах з недостатнім вмістом азоту
оптимальним співвідношенням ІЧ:Р:Кє 1:2:2. На родючіших ґру
нтах частка азоту зменшується до 1:2:3 або навіть 1:2-3:3-4.
Норма внесення добрив залежить від родючості ґрунту, попе
редника і програмованого рівня врожайності. На окультурених гру
нтах з вмістом Р205 понад 15 мг на 100 г ґрунту для одержання 8- 10 ц/га волокна рекомендується вносити Р30 60. При невеликому
вмісті фосфору (<15 мг на 100 г ґрунту) норму фосфорних добрив
збільшують до Р90.
|20.
На ґрунтах з недостатнім вмістом калію (10-15 мг К20 на 100
г ґрунту) норма калійних добрив становить К 140. На добре за
безпечених калієм ґрунтах норма добрив менша – К60 90.
Середня загальна норма мінеральних добрив становить
^м-4(Рм-9<^60-піг Для одержання високих урожаїв за інтен сивною технологією рекомендується вносити ^60^90-120^120-180’ Азотні добрива не рекомендується вносити при розміщенні льо ну після багаторічних бобових трав, або просапних культур, під які вносились високі норми (40-50 т/га) органічних добрив. Азотні добрива вносять під весняну культивацію. Фосфорні і калійні добрива, для підвищення їх ефективності, необхідно вноси ти восени під зяблеву оранку. Під час оранки вони рівномірніше 686 розподіляються в ґрунті, що сприяє формуванню вирівнянішого стеблостою. Частину фосфорних добрив (Рш ) вносять в рядки під час сівби. Амофос із сприятливим для льону співвідношенням азоту і фос фору теж вносять восени. Азот в ньому міститься в амонійній формі, тому не вимивається з ґрунтового поглинаючого комплек су. Внесення амофосу ефективніше за дією на врожай і якість про дукції, порівняно з дією еквівалентної кількості простих азотних і фосфорних добрив. Найкращим варіантом удобрення льону є внесення під зяблеву оранку амофосу (2 ц/га) у поєднанні з калімагнезією (5 ц/га), а навесні під передпосівну культива цію 1 ц аміачної селітри, що дозволяє одержати необхідне співвідношення елементів живлення N5дРІоаК140- Льон-довгунець добре використовує фосфор із суперфосфату, а на кислих ґрунтах – із фосфоритного борошна. Із калійних добрив (калійна сіль, хлористий калій) при осінньо му внесенні вимивається хлор, шкідливий для льону-довгунцю. Не можна вносити каїніт, бо він містить багато хлору, який негативно впливає на врожай і якість волокна. Через наявність хлору ці види добрив не рекомендується вно сити навесні. Крім того, при весняному внесенні калійних і фосфо рних добрив під культивацію, гранули добрив будуть розміщені у шарі ґрунту 0-12 см. Це обмежує можливість засвоєння елемен тів живлення кореневою системою льону, особливо враховуючи її невеликі розміри. На легких за гранулометричним складом ґрун тах внесені навесні добрива можуть підвищувати концентрацію ґрунтового розчину у верхньому шарі ґрунту, що в посушливі роки різко зменшує продуктивність льону. Цінним добривом для льону є калімагнезія (К20 – 26-28%, М§ 0 – 8-10%), особливо на супіщаних і легкосуглинистих ґрунтах, які мають низький вміст магнію. Крім азоту, фосфору і калію рослинам льону у невеликій кілько сті потрібні мікроелементи: бор, марганець, молібден, цинк, мідь, кобальт (табл. 12.2). Вони підвищують урожай волокна і насіння, поліпшують якість продукції, зменшують захворюваність льону фузаріозом, бактеріозом, іржею, посилюють стійкість рослин до вилягання і впливу несприятливих погодних умов. Ефективність 687 Таблиця 12.2 – Чутливість льону на нестачу мікроелементів* Назва Мікроелементи культури В Си 2п Мп Ре Мо Льон ++ ++ +++ + ++ + мікродобрив висока в роки з нормальним і підвищеним зволо женням і зменшується в посушливі роки. Точки росту і молоді тканини потребують значну кількість бору, оскільки він відповідає за диференціацію клітин і формування сті нок клітин. Нестача бору в рослинах льону викликає захворюван ня, яке проявляється у відмиранні верхньої точки росту стебел та кінчиків кореня. Знижується стійкість рослин до хвороб. Квітки не утворюються або з’являється пустоцвіт, осипається зав’язь. Під впливом бору врожайність волокна зростає на 0,5-1,0 ц/га, насіння – на 1,0-1,5 ц/га. Для обробки насіння використовують борну кис лоту (100-150 г/ц), для обприскування посівів – по 200-300 г/га. Особливо ефективні борні добрива при вирощуванні льону на ро дючих вапнякових ґрунтах. При вирощуванні льону на осушених низинних торфових ґрунтах обов’язково вносять мідь у вигляді сульфату міді (100-200 г/ц), мі дного купоросу по 50-100 г/ц насіння, або для підживлення льону по 1-2 кг/га у вигляді 0,02%-0,05%-го розчину. Можна вносити його перед сівбою по 20-25 кг/га. При нестачі міді в рослинах розклада ється хлорофіл, знижується інтенсивність дихання, стійкість проти грибкових і бактеріальних захворювань. Молібден дає особливо високу віддачу на кислих дерново-під золистих ґрунтах. Він входить до складу ферментів, бере участь у фотосинтезі й білковому обміні, в диханні рослин. З молібдено вих добрив найбільш поширені молібденовокислий амоній і моліб- дат амонію-натрію (36%), які застосовуються для обробки насін ня по 30-50 г/ц або для позакореневого підживлення по 200 г/га. Льон дуже чутливий до цинку. Він впливає на азотний обмін у клітинах рослин, бере участь у гормональному регулюванні роз витку рослин. При нестачі його затримується ріст рослин, знижу ється вміст хлорофілу в листках. Цинк підвищує стійкість льону проти впливу несприятливих природних умов: похолодання, засухи 688 тощо. Внесення цинку в позакореневе підживлення сприяє збіль шенню врожаю насіння на 17%, довгого волокна – на 14%. З цин кових добрив використовують сірчанокислий цинк (22%), ним об робляють насіння (200-300 г/ц) або обприскують посіви. Марганець відіграє важливу роль в обміні речовин і фотосин тезі. Насіння обробляють сірчанокислим марганцем (70%) з нор мою 300 г/ц. Високу ефективність забезпечують комплексні водорозчинні добрива на хелатній основі, що містять збалансоване співвідно шення макро- та мікроелементів. їх використовують для перед посівної обробки насіння (Тенсо Коктейль – В052Са2 57Си0 53Ре3 84Мп2 57Мо0132п033- 100 г/т насіння) і для поза кореневого листкового підживлення (кристалон коричневий Н 3 Р П К 3 8 М § 4 8 , , С и 0,0, М П 0,04 Р Є 0,07 2 П 0.025 В 0,02 5 М О 0,00 4 ~ 3 НОрМОЮ внесення 3-5 кг/га; Вуксал тощо). • Підготовка насіння, сорти льону-довгунцю. Для сівби ви користовують очищене, відсортоване насіня льону з чистотою 98- 99%> та схожістю 90-95%. Воно повинно бути знезаражене від хво
роб, чистим від бур’янів та інших домішок, однорідним за розміром
і добре виповненим, коричневого кольору, блискучим, гладеньким,
незатхлим і незгірклим.
Для підвищення схожості та енергії проростання проводять по
вітряно-тепловий обігрів насіння впродовж 4-5 днів на сонці. Його
насипають тонким шаром 5-10 см на току, або на брезенті і кілька
разів на день перелопачують. Протруєне насіння повітряно-
тепловому обігріванню не піддають.
Протруюють насіння протруйниками вітавакс 200 (1,5-2 кг/т), ві
тавакс 200 ФФ (1,5-2,0 кг/т) (табл. 12.3). Для підвищення стійкості
рослин льону до хвороб (бактеріоз, поліспороз) доцільно до протруй
ника додати мікроелементи (див. Удобрення). Часто для захисту
сходів від льонової блохи насіння обробляють також інсектицидами.
Для вчасного збирання і покращення умов вилежування трести
(серпень) перевагу слід віддавати ранньо- та середньостиглим сор
там льону. Ранньостиглі сорти мають вегетаційний період триваліс тю 65-75 днів, середньостиглі – 76—85 днів, пізньостиглі – 86-105
днів. В Україні зареєстровано наступні сорти льону (табл. 12.4).
689
Таблиця 12.3 – Препарати для протруювання
насіння льону
Назва препарату,
діючої речовини,
фірми, країни
Норма
внесення
л/га
Проти яких
хвороб
Спосіб, час обробки
Вітавакс 200, з.п.
(карбоксин 37,5% +
тирам 37,5%)
ф. Кромптон, США
1,5-2,0
Антракноз,
крапчастість
Протруювання насіння
суспензією препарату,
3-5 л води на 1 т насіння
(на технічні цілі)
Вітавакс 200 фф,
в.с.к. (карбоксин 200
г/л + тирам 200 г/л)
ф. Кромптон, США
1,5-2,0
Антракноз,
плямистості
Протруювання насіння
суспензією препарату,
3-5 л води на 1 т насіння
(на технічні цілі)
Таблиця 12.4 – Сорти льону
Назва сорту Рік Зона вирощу Група
реєстр ації вання стиглості
Глухівський ювілейний 1996 ЛП сс
Зоря 87 1988 Л пс
Ірма 1999 II ср
Каменяр 2003 П ср
Київський * 1991 П ср
М-5 1991 П сп
Могильовський 2 1993 П ПС
Персей 1999 ЛП рс
Рушничок 2000 ЛП рс
Сишльга 1995 п сс
Томський 16 1990 ЛП рс
Український 2 1982 ГІ сс
Український 3 1997 ЛП сс
Український ранній 1999 ЛП рс
Чарівний 1996 ЛП сс
690
СІВБА
• Спосіб сівби. Дружні сходи, вирівняний стеблостій, високий
урожай, забезпечує такий спосіб сівби, при якому насіння рівномі
рніше розподіляється на площі, загортається на однакову глибину.
Для цього льон-довгунець сіють переважно вузькорядним спосо
бом з шириною міжрядь 7,5 см за допомогою сівалок СЗЛ-3,6;
СЗ-3,6А-02, СЗ-5,4-02 або пневматичними типу “Містраль”. При
інтенсивній технології вирощування для догляду за посівами зали
шають незасіяними постійні технологічні колії, перекриваючи 8-й і
17-й висівні апарати (як при вирощуванні зернових культур) для
внесення добрив, гербіцидів, інсектицидів, дефоліантів.
Збільшення ширини міжрядь погіршує рівномірність стояння
рослин на площі, вони загущуються в рядках.
На насіннєві цілі льон-довгунець сіють широкорядним (45 см)
або стрічковим способом (45×7,5×7,5 см) з меншою нормою висіву.
• Глибина загортання насіння. Насіння льону дрібне, має не
великий запас поживних речовин, тому сіють його мілко. На суг
линистих та оглеєних ґрунтах оптимальна глибина загортання на
сіння 1-1,5 см, на легких супіщаних 1,5-2 см, але не більше 3 см.
Якщо насіння лягає глибше 3 см, сівбу припиняють, поле додатко во коткують і слідом сіють. При загортанні насіння глибше як на
З см сходи зріджуються, формується нерівномірний стеблостій.
Збільшення глибини сівби до 5 см різко знижує схожість: сім’ядолі
не можуть пробитися на поверхню ґрунту й гинуть. Велике зна
чення має те, що льонові сівалки укомплектовані анкерними сош
никами, які ущільнюють “насіннєву” борозенку, підтягують воло гу з нижніх шарів ґрунту, забезпечують рівноглибоке загортання
насіння пухким ґрунтом, одночасні сходи рослин і рівномірний їх
розвиток.
• Норма висіву. Морфологічна будова стебел льону та кількість
нормально розвинутих коробочок на 1 стеблі значною мірою зу
мовлюється густотою стеблостою. У загущених посівах (до до
пустимої межі) стебла тягнуться у висоту і виростають тоншими,
елементарні волокна в них утворюються тонкі і видовжені, тому
691
волокно більш гнучке і міцне, ніж при розрідженому стоянні рос
лин. У зріджених посівах формуються товстіші стебла рослин з
меншим вмістом волокна та гіршої якості. Кількість насіннєвих
коробочок, навпаки, більша на стеблах зріджених посівів.
Оптимальна густота рослин перед збиранням для стійких до
вилягання сортів становить 2000-2200 шт./м2
(20-22 млн./га), для
середньостійких – 1800-2000 шт./м2
(18-22 млн./га). Така гус
тота забезпечується висіванням у добре підготовлений
ґрунт 25-28 млн./га (125-150 кг/га) і 22-25 млн./га (110-
130 кг/га) насіння. Сорти, стійкіші до вилягання (Могильовсь
кий), сіють з 25-27 млн./га, а менш стійкі (Томський 16, Україн
ський 2) – 23-25 млн./га.
На родючих ґрунтах для уникнення вилягання льону норму ви
сіву зменшують на 10-15%, на важких суглинистих, навпаки, її на
стільки ж збільшують.
• Строк сівби. Льон-довгунець – культура ранніх строків сів
би. Сіють його в оптимально ранні строки, одночасно з ранніми
ярими зерновими культурами, або зразу ж після завершення їх сі
вби. Обов’язковою умовою є сівба в добре розроблений ґрунт,
коли він не мажеться під час обробітку і прогрівається на
глибині 10 см до 5-8°С.
При сівбі льону в оптимальні строки у рослин краще розвива
ється коренева система, вони швидко сходять і випереджають у
рості бур’яни. Ріст і розвиток рослин проходить у сприятливіших
умовах з відносно невисокою температурою повітря і достатньою
вологістю ґрунту, вони стійкіші проти ураження хворобами і виля
гання, раніше достигають, що дає можливість збирати врожай в
липні-серпні, а вилежування трести – у серпні.
Сівбу льону необхідно провести впродовж 3-4 днів. При запіз
ненні із строками сівби зменшується урожайність волокна і насін
ня, знижується якість продукції.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
Після сівби поле коткують. Догляд за посівами включає також
своєчасне руйнування ґрунтової кірки, яка може утворитися після
692
злив на суглинистих ґрунтах, боротьбу з бур’янами, шкідниками,
хворобами, інколи підживлення.
Ґрунтова кірка утруднює вихід паростків льону на поверхню, по
силює випаровування води, погіршує повітряний і поживний режими
ґрунту, що негативно впливає на ріст і розвиток рослин. її руйнують
легкими боронами ЗБП-06, сітчастими боронами БСН-4 чи БС-2,
кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6, рубчастими котками, ро
таційними мотиками МВН-2,8. Агрегат має рухатися впоперек або
по діагоналі до напрямку рядків. Боронувати краще, коли паростки
коротенькі, не більше довжини насінини льону. Коткуванням кірку
знищують як до, так і після з’явлення сходів.
• Боротьба з бур’янами. Льон повільно росте на початку веге
тації і дуже негативно реагує на забур’янення посівів зниженням
врожаю і якості продукції. Коренева система бур’янів розвинута
набагато сильніше, ніж у льону. Тому бур’яни споживають воду,
поживні речовини швидше й інтенсивніше, обмежуючи їх надхо
дження до рослин льону. Крім того, бур’яни затіняють льон, зни
жуючи температуру ґрунту, є джерелом поширення шкідників та
хвороб. Потрібно в першу чергу якнайповніше використати мож
ливості агротехнічного способу боротьби з бур’янами. Це дотри
мання чергування культур у сівозміні, напівпаровий або поліпше
ний основний обробіток ґрунту, високоякісна весняна підготовка
ґрунту, раціональна система удобрення, своєчасна і якісна сівба
кондиційним насінням тощо.
Проте часто посіви льону-довгунцю сильно забур’янюються
такими бур’янами: редька дика, гірчиця польова, лобода, гірчак,
рижій льоновий, шпергель, свиріпа, волошка синя, ромашка польо
ва, осоти, просо куряче, мишій сизий, пирій та ін. Для їх знищення
у посівах льону, застосовують гербіциди. Дводольні бур’яни ги
нуть під дією препаратів агрітокс, базагран, 2М-4Х, дікопур МЦПА,
крос, лонтрел, льонок (табл. 12.5). Для знищення однорічних та
багаторічних злакових бур’янів застосовують на посівах льону зе-
лек-супер, набу, поаст, пантера, селект, тарга, фюзілад супер, цен
туріон, шогун. Гербіцид вибирають залежно від видового складу
бур’янів. Високоефективними є бакові суміші протизлакових і про-
тидводольних препаратів, наприклад льонок і пантера.
693
Таблиця 12.5 – Гербіциди для знищення бур’янів
у посівах льону-довгунця
Назв а препарату, діюч а
речовина , фірма, країна
Норм а
витрати
л/га
Види бур’янів , щ о
знищуютьс я
Спосіб,
час обробо к
1 2 3 4
Агрітокс, 50 % в р (МСР А
в формі солей диметил
аміну натрію, калію)
ф Нуфарм , Австрія
0,7 1,2
однорічні
дводольні
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” з а висоти льону 3-10 см
Базагран М, в р
(бентазон, 25 0 г/л +
МСПА , 125 г/л), ф БАСФ ,
Німеччина
2,0-3,0
однорічні
дводольні,
в т ч СТІЙКІ до
2М-4 Х
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” з а висоти льону 3-10 см
(забороняється використання
олії на харчові цілі)
Базагран, в р (бентазон,
4 8 0 г/л), ф БАСФ ,
Німеччина
3,0
однорічні
дводольні, в т ч
стійкі до 2М-4Х
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” з а висоти льону 3-10 см
Базагран Хіт, 48 % вр к
(бентазон, 48 0 г/л + 2,4-ДБ,
15 г/л), ф БАСФ ,
Німеччина
3,0
однорічні
дводольні, в т ч
стійкі до 2М-4Х
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” з а висоти льону 3-10 см
Гербітокс, 50 % вр к
(МСРА , 50 0 г/л), ф Август ,
Росія
0,7-1,2
однорічні
дводольні
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” з а висоти льону 3-10 см
2М-4Х 75 0 в к МСП А у
формі диметиламінної
солі), ф БАСФ , Німеччина
0,5-0,75
однорічні
дводольні
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” з а висоти льону 3-10 см
(забороняється використання
олії на харчові цілі)
Дікопур МЦПА, 75 % в р
(МСП А у формі диметил
амінної солі), ф Нуфарм ,
Австрія
0,5-0,75
однорічні
дводольні
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” з а висоти льону 3-10 см
(забороняється використання
олії на харчові цілі)
Дуал 960 ЕС, к е (метола-
хлор, 96 0 г/л), ф Сингента ,
Швейцарі я
1,0-2,1
однорічні зчакові,
в т ч пажитниця
льонов а т а деякі
дводольні
обприскування грунту (у зоні
недостатнього зволоження і з
загортанням) до сівби або до
сході в льон у
ЕптачбЕ. к е (ЕПГК ,
7 2 0 г/л), ф Седа р Кемікал,
С Ш А
2,8
Однорічні
дводольні т а
злакові, в т ч
пажитниця
льонов а
обприскування грунту з негайни м
загортання м д о висівання
культури (забороняється вико
ристання олії на харчові цілі)
Зелек-супер, 12,5% к е
(галоксифоп-К-метил), ф
Д о у Агр о Сайенсіс , СШ А
1,0-1,25
пажитниця
льонова , пирій
повзучий
обприскування посівів з а висоти
льону 3-10 см, пирі ю 10-20 см
Крос, в р (хлорсульфурон,
55 г/л + хлорсульфоксим,
109 г/л), ф Каре , СШ А
0,120-
0,140
однорічні та деякі
багаторічні
дводольні
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” льону
Лонтрел Гранд, 75 % в р
(клопіралід), ф До у Агро
Сайенсіс , СШ А
0,04
0,12
однорічні
дводольні т а
багаторічні
коренепаростков і
обприскування посівів у фазі
“ялинки”льон у
694
Продовження табл 12 5
1 2 3 4
Лонтрел 300, 30% в р
(клопіралід), ф Доу Агро
Сайенсіс, США
0,1-0,3
однорічні
дводольні, в т ч
стійкі до 2М-4Х та
багаторічні
коренепаросткові
обприскування посівів у фазі
“ялинки” за висоти льону 3-10 см
(забороняється використання
олії на харчові цілі)
Льонок, 85% в г (калієва
сіль хлорсульфурону), ф
Гербщид-холдінг, Росія
8-10
г/га
однорічні
дводольні, в т ч
стійкі до 2М-4Х
обприскування посівів у фазі
“ялинки” за висоти льону 3-10 см
Магнум, 60% в д г
(метсульфурон-метил 600
г/кг), ф Август, Росія
8-10
і/га
однорічні та
багаторічні
дводольні
обприскування посівів у фазі
“ялинки”в льону
Набу, 20% к е
(седоксидим), ф Ніппон
Сода, Японія
3,0-4,0
однорічні та
багаторічні
злакові
обприскування за висоти льону 5- 10 см, а пирію повзучого 10-15 см
Пантера, 4% к е (хізало-
фоп-Р-тефурил, 40 і/л),
ф Кромптон, США
1 0-1,5 однорічні
злакові
обприскування по вегетуючому
льону у фазі 3-4 листочків у
бур’янів
Пантера, 4% к е (хізало-
фоп-Р-тефурил, 40 і/л),
ф Кромптон, США
1,75-2,0 багаторічні
злакові
обприскування по вегетуючому
льону за висоти бур’янів 10-15 см
Поаст, 20% к е
(седоксидим). ф БАСФ,
Німеччина
3,0-4,0
однорічні та
багаторічні
злакові
обприскування за висоти льону 5- 10 см, а пирію повзучого 10-15 см
Селект, 120 к е (клетодим.
120 г/л), ф Аріста,США
0,4-0,8 однорічні
злакові
обприскування у фазі “ялинки” в
льону за висоти бур’янів 3-5 см Селект, 120 к е (клетодим.
120 г/л), ф Аріста,США
1,4-1,8 багаторічні
злакові
обприскування льону за
висоти бур’янів 15-20 см
Тарга Супер, 5% к е
(квізалофоп-етил), ф Нісан
Кемікл, Японія
2,0-3,0
однорічні та
багаторічні
злакові
обприскування у фазі “ялинки” в
льону за висоти бур’янів 10-15 см
(забороняється використання
олії на харчові цілі)
Таргет, к е (квізалофоп-П-
етил 50 г/л), ф Шанхай
Кемікал, Гонконг, Китай
2,0-3,0
однорічні
та багаторічні
злакові
обприскування льону у фазі
“ялинки” (за висоти пирію
10-15 см)
Трефлан, 240 к е
(трифлуралін, 240 г/л), ф
Доу Агро Сайенсіс, США
3,2-4,0 однорічні злакові
та дводольні
обприскування грунту (з негай
ним загортанням) до сівби або до
сходів льону (на технічні цілі)
Трефлан, 480 к е
(трифлуралін, 480 г/л), ф
ДоуАгроСайенсіс, США
1,6-2,0 однорічні злакові
та дводольні
обприскування грунту (з негай
ним загортанням) до сівби або до
сходів льону (на технічні цілі)
Трифлурекс, 24% к е
(трифлуралін, 240 г/л), ф
Мактешим Аган, Ізраїль
3,2-4,0 однорічні злакові
та дводольні
обприскування ґрунту (з негай
ним загортанням) до сівби, під
час сівби або до сходів льону (на
технічні цілі)
Трифлурекс, 48% к е
(трифлуралін, 480 г/л), ф
Мактешим Аі ан, Ізраїль
1,6-2,0 однорічні злакові
та дводольні
обприскування грунту (з негай
ним загортанням) до сівби, під
час сівби або до сходів льону (на
технічні цілі)
695
Закінчення табл. 12 5
1 2 3 4
Фюзілад Супер, 125 ЕС ,
к е (флуазифоп-П-бутил ,
125 г/л), ф Сингента ,
Швейцарі я
1,0-2,0 однорічні злакові
обприскування льону у фазі
2-4 листкі в у бур’яні в
Фюзілад Супер, 125 ЕС ,
к е (флуазифоп-П-бутил ,
125 г/л), ф Сингента ,
Швейцарі я
2,0-3,0
багаторічні
злакові
обприскування льону з а висоти
бур’яні в 10-15 см
Фюзілад Форте, 150 ЕС ,
к е (флуазифоп-П-бутил ,
150 г/л), ф Сингента ,
Швейцарі я
0,5-1,0 однорічні злакові
обприскування льону у фазі
2-4 листкі в у бур’янів
Хардін, 14% в г р (диетил-
етаноламоніев а сіль
хторсульфурону , 140 г/л),
ф Гекос , Росія
80 мл/га
однорічні та
багаторічні
дводольні
обприскування посівів у фазі
“ялинки ” з а висоти льону 3-10 см
Хармоні 75, в г
(тифенсульфурон-метил ,
7 5 0 г/кг), ф Дюпон ,
Швейцарі я
15-20
г/га
однорічні
дводольні, в т ч
стійкі д о МЦП А
обприскування посівів у фазі
‘ялинки ” у льону
Центуріон 25,4% к е
(клетодим), ф Аріста,
С Ш А
0 2-0,4
+ПА Р
Аміг о
0,6-1 2
однорічні злакові
обприскування льону у фазі
“ялинки ” (2-6 листкі в у бур’янів ) Центуріон 25,4% к е
(клетодим), ф Аріста,
С Ш А
0,6-0.8 +
П А Р
Аміг о
1,8 2 4
багаторічні
злакові
обприскування льону у фазі
“ялинки ” (за висоти бур’яні в 10- 20 см)
Шогун, 100 к е
(пропахізофоп, 100 г/л),
ф Сингента , Швейцарі я
0,8-1,2
однорічні та
багаторічні
злакові
обприскування льону з фази 2-3
листкі в до фази кущіння
однорічних бур’янів , за висоти
пирі ю 10-15 см
Після збирання попередника у випадку сильного забур’янення
багаторічними злаковими (пирій та ін.) рекомендується по стерні
вносисти гербіциди суцільної дії: раундап, ураган, буран, гліфос,
гліфоган. Оранку на зяб проводять після повної загибелі бур’янів,
не раніше як через 3 тижні після обприскування поля.
• Захист від хвороб. Великої шкоди посівам льону можуть за
вдавати хвороби, які різко знижують урожай та якість льонопро-
дукції. В окремих випадках посіви значно зріджуються або повні
стю гинуть. Найшкідливішими є: фузаріозне в ‘янення – рослини
поникають, листки в’януть і сохнуть, корінці загнивають; фузарі
озне побуріння – на початку достигання вся надземна частина
рослин буріє, стебло стає ламким, коробочки осипаються; іржа –
на листках, стеблах з’являються оранжево-іржаві плями у вигляді
горбочків; поліспороз – на стеблах льону утворюються коричне
ві, а потім темно-бурі плями в місцях ураження стебло стає лам-
696
ким; бактеріоз – відмирає точка росту або верхівки рослини,
масово гинуть молоді рослини, в період бутонізації і цвітіння лист ки жовтіють і червоніють, скручуються; пасмо – на сім’ядольних
листках з’являються жовто-коричневі плями, пізніше листки на
стеблі буріють і опадають, стебло теж плямисте.
Від ураження хворобами рослини можна захистити агротехніч
ними заходами. Це, насамперед, повернення льону-довгунцю на те
саме поле не раніше як через 6-7 років. Науково обгрунтоване спів
відношення азоту, фосфору і калію підвищує стійкість рослин до ура
ження фузаріозом, антракнозом, іржею, аскохітозом. Шкідливою
може бути не тільки нестача добрив, а й їх надлишок. Наприклад,
однобічне азотне живлення спричинює вилягання, ураженість хво
робами; надмірна кількість вапна сприяє поширенню бактеріозу.
Важливо дотримуватись оптимальних строків сівби і норм висіву.
Захист рослин від хвороб з допомогою фунгіцидів поєднують з
обробкою посівів проти бур’янів або шкідників. У фазі “ялинки”
проти антракнозу, пасма льон обробляють фундазолом (50% з.п.)
з нормою 1,0 кг/га. Для захисту від фузаріозу, антракнозу льон
обприскують по сходах та у фазі “ялинки” 0,4%) суспензією хлоро-
кису міді (90% з.п.) з витратою 2,2 кг/га. У бакову суміш додають
300 г борної кислоти, а при потребі інші мікроелементи (рис. 12.2).
• Захист від шкідників. Льон пошкоджується багатьма вида ми шкідників, але найбільшої шкоди йому завдають льонова бло
ха, льоновий трипс, плодожерка льонова, совка-гамма, люцернова
совка. З появою сходів на полі з’являється льонова блоха, яка
живиться сім’ядольними та молодими справжніми листочками,
після чого рослини гинуть, а якщо виживають, то відстають у ро
сті, стають маловрожайними. Особливо великої шкоди завдає бло ха у суху і жарку погоду. Для боротьби з шкідниками льону у “Пе
релік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в
Україні, 2003 рік” внесено лише один інсектицид. Для знищення
льонової блохи у фазі сходів посіви обприскують препаратом ф’го рі (10%) к.е.) з нормою внесення 100-150 г/га. Добрий ефект захи
сту льону від блохи та інших шкідників може дати крайова оброб ка посівів, коли поле обробляють по периметру на ширину 30-50 м
за 1-2 дні до появи сходів.
697
ГЕРБІЦИД И
ДЕСИКАНТ И ФУНГІЦИД И
МІКРОЕЛЕМЕНТ И
ДЕСИКАНТ И
ІНСЕКТИЦИД И
ДЕСИКАНТ И
І Ґ
ш
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
сівба сходи ялинка швидкий ріст бутонізація ЦВІТІННЯ зелена
СТИГЛІСТЬ
рання жовта
СТИГЛІСТЬ
жовта
СТИГЛІСТЬ
повна
СТИГЛІСТЬ
Тривалість фаз, днів 4-5 15-20 12-18 5-8 6-10 10-12 8-10 6-8 4-6
Оптимальн а сум а ефек
тивних температур, °С
60 260 480 580 700 900 1100 1260 1388
Оптимальн а середньо
добова температура °С
7-8 10-12 12-15 15-18 15-18 18-20 20-25 20-25 20-25 20-25
Оптимальн а вологіст ь
рунту % від ПВ
40-50 40-50 40-60 60-80 60-80 40-60 40-60 30-50 30-50 20-30
Оптимальн а вологіст ь
повітря %
60-80 60-80 60-80 50-70 50-70 40-50 40-50 30-40 30-40 30-40
Формуванн я
елементів
продуктивност і
густота—
2000-
2200
іш/м’
висота
5 8 см
гусгога-1900
21ГО
ІШ/МГ
Добовий приріст
у висоту
3-5 см
густота-1850
2050 шт/м’
висота 20-80 см
Висота 90-100 см
густота- 1800
2000 шг/м!
формуються І
ростуть у довжину
елементарні
волокна
Ріст зупиняється
Висота 100-
110 см густота —
1800 2000шт/м!
потовщення СТІНОК
ВОЛОКОН
густота – 1750-
2000 шт/мг
продовжується
потовщення
волокон
густота- 1750-2000 шт/м!
висота 100 110см
вміст волокна не менше 25%
КІЛЬКІСТЬ лучків – 20-40
КІЛЬКІСТЬ волокон в пучку 20-30
Рис. 12.2. Фази росту і догляд за посівами льону
ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ
Зібрати льон потрібно у тій фазі стиглості, коли в стеблах міс
титься найбільше волокна доброї якості, а насіння придатне для сі
вби і технічної переробки. Настання та тривалість окремих фаз сти
глості залежить від кліматичних умов, системи удобрення, сорту.
У фазі зеленої стиглості стебла і коробочки ще зелені, листя
починає жовтіти тільки в нижній частині рослин. Насіння досягає
молочної фази стиглості, при збиранні стає щуплим, має низьку
схожість. Нагромадження волокна в стеблах ще не закінчилося,
тому й вихід довгого волокна низький. Волокно тонке, шовковис
те, але не міцне. З нього виготовляють батист, мережива.
У фазі ранньої жовтої стиглості рослини жовтіють, крім
верхніх листків. Насіння в 65-75% жовто-зелених коробочок світ
ло-зелене з жовтим носиком. Решта коробочок – жовті з жовтим
насінням. Волокно повністю сформувалося. При збиранні в цій фазі
одержують максимальний вихід високоякісного волокна.
Жовта стиглість настає через 5-6 днів після початку ран
ньої жовтої стиглості. Листя жовте, майже повністю осипається.
У 50% коробочок насіння жовте, в решті світло-коричневе, трап
ляється жовто-зелене. В оболонках волокнистих клітин нагрома
джується лігнін, який спричинює відносно більше здерев’яніння
волокна. Якість волокна в цій фазі дещо погіршується (воно жорс
ткіше, не еластичне).
У фазі повної стиглості стебла льону безлисті. Вони, як і ко
робочки, мають бурий колір, а насіння коричневе. Коробочки част
ково розтріскуються, що призводить до втрат насіння. Інтенсивно
відбувається здерев’яніння оболонок волокнистих клітин. Якість
волокна такого льону найнижча.
Фази стиглості і строки збирання льону можна встановити за
абсолютною вологістю насінних коробочок. Кожній фазі стиглості
відповідає певна вологість коробочок (табл. 12.6).
Для прискорення початку збиральних робіт, вирівнювання дозрі
вання насіння льону, підвищення його схожості, зниження затрат на
сушіння проводять десикацію. Особливо важливо це на насінниць
ких посівах. Десикацію здійснюють у фазі ранньої жовтої стиглості
льону, коли посіви починають набувати жовтувато-зеленого кольо-
699
Таблиця 12.6 – Відповідність фаз стиглості
льону-довгунцю вологості коробочок
Фаза стиглості Вологість насінних коробочок (абсолютна вологість, визначена
лабораторним методом з висушуванням у термостаті), %
Зелена 230-140*
Рання жовта 139-70
Жовта 69-30
Повна 29-10
* Перший показник вологості відповідає початку фази, а другий – закінченню
ру. Після кінця цвітіння до часу десикації має пройти 25-30 днів.
Недопустима дуже рання десикація (під час зеленої стиглості), бо
насіння буде щуплим. Використовують для десикації льону-довгун цю гліфоган, домінатор або раундап з нормою 3 л/га. Збирають льо-
нопродукцію через 14 днів після обприскування посівів.
Крім підсушування рослин льону десиканти-гербіциди знищу
ють зелені бур’яни, в тому числі багаторічні (пирій) і очищають
поле для наступної культури у сівозміні.
Починають збирати льон-довгунець через 2—3 дні після на
стання ранньої жовтої стиглості, а основну кількість площ
— у фазі жовтої стиглості. Завершити збирання необхідно
впродовж 10—12 днів у жовтій стиглості.
За комбайнового способу збирання льон збирають дещо пізні ше – на 4—6 день після настання ранньої жовтої стиглості. Вихід
волокна льону, його
якість, урожай насін ня мало відрізня
ються в ці фази –
ранній жовтій і жов
тій. Насіння льону
збирають у фазі жов
тої стиглості (кіль
кість зелених коро
бочок не перевищує
5%), коли найвища
л пі п к – Й° г о
СХОЖІСТЬ. Фото 12.1. льонозбиральний комоаин ЛК-4А
700
Найпродуктивнішим є ком
байновий спосіб збирання. Льо
нокомбайн ЛК-4А одночасно
вибирає льон, обчісує коробоч ки і подає льоновий ворох у при
чіп, розстеляє солому на полі для
вилежування.
Розстелену льоносолому ви
лежують до готової для відпра
влення на льонозавод трести.
Під час вилежування льону під
дією тепла, вологи та світла за
допомогою мікроорганізмів від
бувається відділення волокна від
деревини і солома за 15-25 днів
перетворюється у тресту. Пек-
тиноруйнівні аеробні гриби
Сіааозрогішп ЬегЬагат розкла- Фото 12.2. Перевертач стрічок льону-
дають пектинові речовини, що довгунцю ОСН-1
склеюють волокнисті пучки з тканинами стебла, а сонячне про
міння сприяє відбіленню волокнистого шару. Найкращі умови для
діяльності грибів складаються при температурі 16-18°С і волого
сті повітря 60%, що звичайно спостерігається при розстелюванні
й вилежуванні льоносоломи в серпні.
Через 10-20 днів після розстилання соломи стрічки обертають за
допомогою перевертача ОСН-1, коли стебла мають вигляд напів-
трести. Вдруге стрічку готової трести перевертають перед її підби
ранням для швидшого підсихання.
Суху тресту (вологість не більше 20%о) підбирають і в’яжуть у
снопи підбирачем ПТН-1, а при рулонній технології – прес-підби-
рачем ПРП-1,6. Вилежана треста має сірий колір, після обробки її
проби на тіпальній машині, дає м’яке і чисте від костриці волокно.
Готову тресту відправляють на льонозавод.
Для піднімання трести, особливо за дощової погоди, можна з ве
ликим ефектом застосувати грабельний підбирач-порцієутворювач
ПНН-3, який навішується на фактор Т-25А, Т-40 та МТЗ. Його об
слуговує лише один тракторист. Підбирач піднімає з формуванням
701
порцій за зміну тресту на площі 15-20 га. Утворені підбирачем порції
встановлюють в конуси для просушування, а суху тресту зв’язують
в снопи. Затрати праці порівняно з підніманням трести вручну скоро
чуються в 2-2,5 рази.
Льоновий ворох (обчісані комбайном коробочки 50-80%, на
сіння 5-10%, інші домішки 10-20%) висушують до 16-18% піді
грітим або атмосферним повітрям на спеціальних сушарках. Піс ля цього його обмолочують на молотарці-віялці МВ-2,5А,
очищають на насіннєочисній машині МНС-1,25, яка забезпечує
чистоту не менше 99%, на ОС-4,5А чи інших зерноочисних маши
нах. Зберігають при вологості не більше 12-13%.
Одним із шляхів зменшення енерговитрат на сушіння льоново-
роху є поступовий перехід до двофазної технології. Двофазна тех
нологія збирання льону передбачає вибирання (висмикування
рослин з ґрунту) льону, його розстилання необмолоченим для ви
сушування коробочок. Насіння продовжує достигати з одночас
ним висиханням коробочок і вилежуванням трести. Коли коробо
чки висохнуть (через 6-8 днів), їх очісують, а треста залишається
на полі до повного вилежування, після чого її збирають у рулони.
• Механічна переробка трести на волокно. Завданням ме
ханічної переробки трести на волокно є руйнація деревини стеб ла і відділення її від волокна. Вона включає процеси плющення,
м’яття стебел трести і тіпання отриманого пром’ятого сирцю.
Всі процеси на заводах здійснюються за допомогою м’яльно-
тіпальних агрегатів МТ-1001 або інших марок. Відходи тіпання
переробляють на коротке волокно на куделеприготувальному
агрегаті КПА-1.
Льонотресту безпосередньо в господарстві виминають на
льоноконоплем’ялках МЛКУ-6А. Одержане волокно-сирець від
діляють від залишків костриці на льонотіпальній машині ТЛ-40А.
Відходи після тіпання обробляють на куделеприготувачах КЛ-25М
і одержують коротке волокно. Якісне волокно має бути чистим
від костриці, міцним на розрив, довгим, тонким, м’яким, однорід
ним за кольором – світло-срібним, білим. Вихід чистого волокна
становить не менше 15% від маси соломи, або не менше 20%
маси трести.
702
льо н
ОЛІЙНИ Й
Ьіпи т и8Ііатл88Іти т А^. -,
ЗНАЧЕННЯ
У насінні льону олійного МІСТИТЬСЯ ДО 45% олії, яка швидко ви
сихає (йодне число 175-195), утворюючи тонку гладеньку блиску чу плівку. Олія – найкраща сировина для лакофарбової промисло
вості і виготовлення натуральної оліфи. З неї виготовляють оліфу
для високоякісних фарб, які використовують в електротехнічній,
авіаційній, автомобільній, ливарній, суднобудівній промисловості.
Олія льону використовується у миловарінні та медицині, для їжі та
у харчовій промисловості. Завдяки вмісту ненасичених жирних
кислот (олеїнова, лінолева, ліноленова, ізоліноленова), олія сприяє
зниженню вмісту холестерину в крові.
Льон має велику кормову цінність. В одному кілограмі насін ня міститься 1,8 кормових одиниць, а в макусі – 1,2 к.о. Макуха
містить 33%о білка та близько 9% жиру і за кормовими якостями
переважає макуху інших рослин, тому що легко засвоюється тва
ринами.
Із стебел льону олійного, яким є льон-межеумок (Ьлі.іпіег-
тейіа), виробляють волокно для грубих тканин, шпагат та іншу
потрібну для народного господарства продукцію. Солома, яка мі
стить до 50%о целюлози, служить сировиною для виробництва си
гаретного паперу, картону. З відходів переробки стебел на волок но – костриці виготовляють будівельні та мебльові плити.
703
Насіння і олію льону використовують також як лікарські засоби.
Якщо насіння залити окропом, то через 2-3 години воно розбухає і
утворюється слизоподібна маса, що має протизапальну і обволіка
ючу дію, застосовується при запаленні та виразках шлунково-киш
кового тракту. Лляну олію вживають в їжу в разі порушення обміну
речовин та при атеросклерозі. Із олії одержують препарат лінетол
для лікування опіків шкіри.
Льон олійний має агротехнічне значення. На відміну від соня
шнику, у південних і східних регіонах України він є добрим попере
дником, особливо для зернових культур. Озима пшениця після льону
забезпечує урожайність таку саму, як і при сівбі після чорного пару.
Із чотирьох видів льону (довгунець, межеумок, кучерявець та
сланкий), виключно на олію вирощують льон-кучерявець. Проте в
Україні для одержання олії в основному вирощується льон-меже-
умок. Льон-кучерявець є культурою країн Середньої Азії та Кав
казу (табл. 12.7). З льону-межеумка можна одержувати грубе во
локно, а льон-довгунець вирощують головним чином для одержання
якісного волокна, одночасно з насіння теж добувають олію. Най
більший урожай насіння і вихід олії одержують з льону-межеумка
і льону-кучерявцю, які часто об’єднують під однією назвою – льон
олійний.
Розгалуженість стебла і кількість коробочок залежно від умов
вирощування дуже змінюється. При загущенні посівів рослини
можуть бути одностебловими з малою кількістю коробочок.
Таблиця 12.7 – Основні ознаки груп олійного льону
у порівнянні з льоном-довгунцем
Ознаки Межеумок Кучерявець Довгунець
Маса 1000 насінин, г до 6 до 8 до 5,5
Вміст олії в насінні, % до 42 до 45 до 39
Гілкування стебла менше сильне не галузиться
Стебел на рослині, шт 1-2 4-5 1
Плодів па рослині, шт 15-20 30-60 5-10
Висота рослин, см 50-75 30-50 70-125
704
ІСТОРІЯ ТА ПОШИРЕННЯ
Олійний льон є давньою культурою. В Індії, Китаї, Єгипті, кра
їнах Закавказзя його вирощували за 4-5 тис. років до н.е. Давні
слов’янські племена також добре знали цю культуру і вміли виго
товити з льону прядиво, а з насіння – олію. На території України
культура льону відома ще до виникнення Київської Русі.
Спостерігається тенденція зменшення посівних площ олійного
льону у світі. У 50-х роках минулого століття найбільші площі льону
олійного були в Миколаївській, Кіровоградській, Донецькій, Луган
ській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Проте в 1955 році
вирощування льону олійного в Україні було припинено та, у зв’язку з
його скоростиглістю, перенесено до Казахстану на цілинні землі.
Найбільші посівні площі льону олійного в Канаді, Аргентині,
Китаї, Індії, США, Росії.
В Україні льон олійний у 2002 році вирощували на площі 1500 га
– у Миколаївській, Запорізькій, Одеській областях.
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
• Вимоги до температури. Льон олійний вимогливіший до
тепла, ніж льон-довгунець. Мало потребує тепла і вологи під час
проростання насіння. Тривалість набубнявіння 50 год., насіння по
чинає проростати за температури 3-5°С, сходи з’являються при
6°С. Сходи льону витримують приморозки до мінус 3-4°С, а рос
лини двотижневого віку – до мінус 6°С. Проте культура вимогли ва до тепла (20-22°С) під час достигання. За хмарної погоди із
зниженням температури достигає повільно.
• Вимоги до вологи. Льон олійний є посухостійкою культу
рою. Потреба у воді менша, ніж у льону-довгунцю, проте коефіці
єнт транспірації в нього великий – 420-690. Коли не вистачає води
в першій половині вегетації, фази розвитку набагато скорочують
ся, урожай зменшується. Коренева система порівняно з іншими
культурами відносно малорозвинута, але характеризується висо
кою всмоктувальною здатністю. Вона постійно росте вглиб і за
своює вологу з глибших шарів ґрунту, завдяки цьому має вищу
посухостійкість порівняно з іншими ярими культурами.
705
• Вимоги до ґрунту. Льон вимогливий до родючості ґрунту. На
1 ц врожаю насіння він виносить з ґрунту в 2-3 рази більше азоту,
фосфору і калію, ніж зернові культури. Зважаючи на це, посіви льону
треба розміщувати на ґрунтах з достатнім вмістом доступних пожив
них речовин. Кращими ґрунтами для нього є чорноземи і каштанові.
На важких заболочених і солонуватих ґрунтах сіяти не варто.
• Сорти. Вирощувані в Україні сорти олійного льону належать
до рослин середнього світлового дня. Тривалість вегетаційного
періоду 70-115 днів. Зареєстровані в Україні сорти льону олійного
Дебют, Айсберг, Південна ніч, Лірина, Орфей придатні для виро
щування в зоні Лісостепу і Степу.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
• Попередники. Кращими попередниками для льону олійного
є багаторічні трави, озимі зернові, зернові бобові культури, просапні
та ін. Щоб запобігти ураженню хворобами (фузаріозом та ін.), льон
не рекомендується сіяти після соняшника. Для зменшення пошко-
дженості блохою, льон не сіють після капустяних культур. На те
саме поле льон олійний можна повертати не раніше, як через 5-6
років. Льон є добрим попередником для зернових культур.
• Обробіток ґрунту. Після збирання попередника проводять
лущення стерні на глибину 6-8 см, після чого орють на глибину
27-30 см. Після появи на зораному полі сходів бур’янів, їх знищу
ють поверхневими обробітками.
Навесні зяб боронують для зменшення втрат вологи. Перед
сівбою поле культивують, а в суху погоду додатково коткують.
Найкраще використовувати для передпосівного обробітку ґрунту
комбіновані агрегати.
• Удобрення. Льон добре реагує на внесення добрив. Найбіль шу кількість азоту він засвоює з початку фази з’явлення сходів до
цвітіння. Фосфор необхідний рослинам впродовж всього періоду
вегетації. Потреба в калійних добривах збільшується під час бу-
тонізації-цвітіння та утворення насіння.
706
Під льон вносять мінеральні добрива з такою орієнтовною нор
мою: ГЧ45_60Р60_80К60_90. Для одержання високого врожаю, фосфорні
і калійні добрива необхідно вносити під глибоку зяблеву оранку,
азотні – навесні під культивацію. Необхідно враховувати, що нерів
номірне внесення добрив по полю, неякісне мілке загортання в
грунт може підвищувати їх концентрацію і викликати опіки корене
вої системи, особливо в суху погоду.
Льон олійний добре реагує на післядію мінеральних та органіч
них добрив.
СІВБА
• Спосіб сівби. Сіють льон звичайним рядковим способом з
міжряддями 15 см і широкорядним з міжряддям 45 см. Для сівби
використовують зернові сівалки СЗ-3,6; СЗТ-3,6; СЗЛ-3,6. Вищу
польову схожість одержують при сівбі сівалками з анкерними сош
никами. Рядковий спосіб має перевагу при застосуванні хімічного
методу боротьби з бур’янами. Цей спосіб кращий при двосторон
ньому використанні льону олійного – на волокно і насіння.
• Глибина сівби. Глибина загортання насіння – 3^1 см. Значне
зниження польової схожості спостерігається при загортанні насін ня у пересушений шар ґрунту та недостатньому контакті насіння з
ґрунтом (за висіву сівалками з дисковими сошниками. Для покра
щення контакту насіння з ґрунтом поле після сівби коткують.
• Норма висіву. Норму висіву встановлюють з розрахунку 5-7
млн. схожих насінин на 1 га, або 50-70 кг/га при рядковому спосо бі сівби. Для широкорядного способу сівби норма висіву стано
вить 3,5-4,0 млн. га, або 35-40 кг/га. Найвища врожайність насін ня формується при густоті стояння рослин на час збирання в межах
300-500 шт./м2. При використанні льону олійного (межеумка) для
виготовлення волокна і олії, норму висіву збільшують на 10-15 кг.
• Строк сівби. Льон олійний належить до культур ранніх стро
ків сівби. Не рекомендується сіяти надто рано в зв’язку з тим, що
зниження температури до мінус 4°С призводить до пошкодження
сходів. Краще сіяти після завершення сівби вівса, ярої пшениці.
На забур’янених площах, де не планується застосування гербіци-
707
дів, сіють у середні строки (20-30 квітня), щоб додатковими куль
тиваціями знищити пророслі ранні бур’яни.
ДОГЛЯД
Першим заходом догляду є коткування. Для знищення ґрун
тової кірки проводять боронування райборінками впоперек
напрямку рядків. Сходи льону з’являються за сприятливих умов
на 6-12 день після сівби. На широкорядних посівах проводять ша-
ровку і 2-3 рази розпушують міжряддя лапами і долотами.
Найефективніше боротися з бур’янами за допомогою гербіци
дів. Вносять 2М-4Х (0,8-1,0 кг/га), коли рослини льону мають ви
соту 10-20 см. Використовують також базагран, льонок.
Найчастіше льон уражують такі хвороби: фузаріоз, поліспороз,
антракноз, бактеріоз, аскохітоз та ін. Для захисту від них посіви
обробляють хлорокисом міді.
Проти шкідників (блоха, трипси, листокрутка льонова, гусениці
різних совок) використовують інсектициди – децис, карате та ін.
ЗБИРАННЯ
Льон олійний краще збирати двофазним способом. Скошуван ня у валки починають при достиганні 50-75% коробочок. Вони
пожовклі і побурілі, при струшуванні насіння в коробочках торох
тить. Вологість насіння 25-35%. Висота зрізу має бути 12-14 см.
Така стерня забезпечує швидке і рівномірне підсихання валка.
Підбирають і обмолочують валки через 6-8 днів за вологості
насіння 12%о. Якщо обмолочувати непросушені валки, спостеріга
ються великі втрати насіння від недомолоту і намотування сте
бел на обертальні частини комбайна.
При двосторонньому використанні, льон скошують у валки у
фазі жовтої стиглості при висоті зрізу 10 см. Після обмолочування
солома розстеляється валками за комбайнами. За сирої і теплої
погоди стебла льону можуть вилежуватися за 10-12 днів. Пізніше
їх підбирають і відправляють на переробку на льонозавод.
При застосуванні десикантів льон збирають прямим комбай
нуванням.
Насіння очищають і зберігають за вологості не більше 12%.
708
Таблиця 12.8 — Технологічна схема вирощування льону-довгунцю
Площа 1 га.
№
з/п
Назва робіт Технічні засоби
Вартість матеріальних ресурсів:
пальне, добрива, отрутохімікати
та ін,
грн.
і 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1. Лущіння стерні га 1 20 2 Т-150 + БДТ-7 Пальне-45 грн. 10 57
2
Перевезення, навантаження і
внесення мінеральних добрив:
– Суперфосфат
– Калімагнезія
ц
Ц
Ц
5
3
3
25
25
1
1
1
Транспортний засіб
ПЗ-0,8 х 2 рази
МТЗ-80 + МВД-900
МТЗ-80+ МВД-900
Пальне 21 грн.
Суперфосфат –
Зц х 70 грн. = 210 грн.
Калімагнезія –
Зц х 70 грн =210 грн.
10 454
3. Оранка на Іі=25 см га 1 11,5 3 К-700 + ПЛН-8-40 18 л х 3 грн. = 54 грн. 20 77
Разом по осінньому циклу робіт 8 –
540 40 588
4. Культивація із закриттям вологи га 1 29 1 Т-150К + СП-11 +
КПС-4 15 л х 3 грн.=45 грн. 10 56
5.
Навантаження і перевезення
насіння Ц 1,5 2 Транспортний засіб Електроенергія – 20 грн.
7 л х 3 грн. = 21 грн.
10 53
6 Передпосівний обробіток грунту га 25 2 Т-150 + ЛК-4 18 л х 3 грн. = 54 грн. 10 66
7. Внесення азотних добрив га 1 25 2 МТЗ-80 + МВД-900
Транспортний засіб
2л х 3 грн. = 6 грн.
4л х 3 грн. = 12 грн.
Селітра – 1ц х 100 грн.=100грн
10 130
8. Сівба га 1 15 3 МТЗ-82+ СЗЛ-3.6 8л х 3 грн = 24 грн.
насіння 1 ц = 300 грн
20 347
Одиниця виміру
! Обсяг робіт
| Норма виробітку
і Тарифна ставка,
1 грн/га
Амортизація та
непередбачені
витрати, грн.
Всього витрат по
виду робіт,
грн.
І
о
Закінчення табл. 12.8
1 2 3 4 5 6 7 8 ш
9 Коткування га 1 зо 1 МТЗ-80+ КЗК-10 4 л х 3 ірн =12 грн 5 18
10 Транспортування води ц 3 – 1 МТЗ-80 + ЗЖВ-1,8 Пальне – 6 5 12
11 Внесення гербіцидів га 1 25 4 МТЗ-80 + ОП-2000 Пальне 4 л х 3 грн = 12 грн
Гербіцид – 150 грн
10 176
Разом за період підготовки ґрунту, сівби, догляду за
посівами
16 – 762 80 858
12 Збирання льону льонокомбайном га 1 4,0 5 МТЗ-80 + ЛК-4А Пальне 12 л х 3 грн = 36 грн 20 61
13 Сушіння вороху і обмолот ц 5
Ворохосушильний
пункт, молотилка-
віялка МВ-2.5А
Електроенергія – 60 грн 10 75
14 Перевертання льонотрссти 2 рази га 2 5,0 1 Т-25 + ОСН-1 Пальне 6л х 3 грн = 18 грн 10 29
15 Підбирання трести і формування
рулонів
га 1 3 5 МТЗ-80+ ПРП-1,6 Пальне 8л х 3 грн = 24 грн 20 49
16.
Транспортування трести на
заготівельний пункт
ц 5 – 10 Транспортний засіб Пальне 20л х 3 грн = 60 грн 10 80
Разом по збиранню 26 – 198 70 294
Разом по технології 50 – 1500 190 1740
КОНТРОЛЬН І ПИТАННЯ
1. Дати характеристику різновидів льону культурного.
2. Біологічні особливості льону-довгунцю.
3. Попередники льону-довгунцю.
4. Основний і передпосівний обробіток льону-довгунцю.
5. Удобрення льону-довгунцю.
6. Співвідношення №К при удобренні льону-довгунцю.
7. Удобрення льону мікроелементами.
8. Сорти льону-довгунцю.
9. Спосіб сівби, глибина загортання насіння, норма висіву, строк
сівби льону-довгунцю.
10. Боротьба з бур’янами на посівах льону.
11. Гербіциди для внесення на льоні.
12. Захист від хвороб і шкідників льону.
13. Збирання врожаю льону-довгунцю.
14. Технологія вирощування льону олійного.
15. Скласти технологічну схему вирощування льону-довгуївдо.
ЗАДАЧІ
12.1. Визначити норму висіву льону (кг/га), якщо на 1 м довжини
рядка висіяно 180 насінин сівалкою СЗЛ-3,6. Маса 1000 насі
нин – 4,0 г, схожість 92%, чистота 99%.
12.2. Норма висіву льону 120 кг/га. Посівна придатність 90%.
Визначити кількісну норму висіву за маси 1000 насінин 4,5 г.
12.3.На кожній рослині льону-довгунцю є по 15 насінин. На 1 м
довжини рядка є 150 рослин, міжряддя 7,5 см. Маса 1000
насінин -4,2 г. Визначити врожайність насіння.
12.4. Визначити врожайність насіння льону-довгунцю, якщо пе
ред збиранням на 1 м
2
було 1800 рослин. Кожна рослина має
три коробочки з 5-ма насінинами. Маса 1000 насінин – 4,9 г.
Втрати під час збирання 10%>.
12.5. Урожайність насіння льону олійного 18 ц/га. Площа посіву
20 га. Вміст олії в насінні 38%. Яку кількість олії буде одер
жано з цієї площі?
711
ВІДПОВІДІ НА ЗАДАЧІ
1.1. 137 кг/га (розраховується за формулою)
1.2. Площа живлення однієї рослини становить:
15 см х 3 см = 45 см
2
.
На 1 м
2
розміщено: 10000 см
2: 45 см
2= 227 рослин.
Густота продуктивних стебел становить:
227 х 2,5 = 567 шт/ м
2
.
1.3. 68 кг/га д.р. : 34 = 2 ц селітри / га; 200 га х 2 ц = 400 ц.
1.4. 288 га х 25 г = 7,2 кг гранстару.
За один день агрегат обробляє: 8 км/год (8000 м) х 18 м
(ширина захвату) х 5 год = 72 га.
288 га : 72 га = 4 дні.
1.5. Абсолютно суха біомаса бур’янів на 1 м
2
становитиме:
20 шт х 60 г х 0,20 (сухі речовини) = 240 г/ м
2
= 24 ц/га.
Бур’яни як конкуренти використовують – 1\Г60Р,6К.50
К = 24х2,5 = 60;Р = 24х 1,1 = 26; К = 24 х 2,Г= 50.
1.6. Маса зерна з одного колоса становить
(15x2x45): 1000= 1,35 г.
Густота продуктивних стебел на 1 м
2
: 250 х 2,2 = 550 шт.
Біологічна врожайність 550 х 1,35 = 742 г/ м
2
= 74,2 ц/га.
1.7. Кількість рослин на 1 м
2
перед збиранням буде становити:
400 х 0,80 х 0,95 х 0,85 = 258 рослин.
Кількість продуктивних стебел на 1 м
2
:
‘ 258 х 2,5 = 645 колосів.
За врожайності 600 г/м2
з кожного колоса одержуємо:
600 г : 645 = 0,93 г зерна.
1.8. У = 60, 5 х (100 – 18): (100 – 14) = 57,7 ц/га
1.9. Визначаємо біологічну врожайність:
250 х 2,0 х 1,2 = 600 г/ м
2
= 60 ц/га.
Фактична врожайність 60 ц/га х 0,9 = 54 ц/га = 5400 кг/га.
Вихід білка: 5400 х 13,5 : 100 = 729 кг/га.
1.10.3а врожайності зерна 45 ц/га вихід соломи з 50 га станови
тиме:
45 х 1,5 x 50 = 3375 ц = 337,5 т.
Азоту для компенсації потрібно:
337,5 х 10 = 3375 кг = 33,75 ц.
712
За вмісту азоту в селітрі 34% необхідно внести:
33,75 :0,34 = 99,3 ц аміачної селітри.
1.11.Н = К х В х 100 : (А х Б : 100) = 4 х 45 х 100 : (95 х 98 :
100)= 194 кг/га.
1.12. Норма висіву насінин: 200 х 0,93 = 186 кг/га.
Кількісна норма висіву
186000 г: 45 = 4133 тис. =4,1 млн/га.
1 м
2
(10000 см
2) – 410 насінин
1500 см
2
– Х; Х = 61,5 насінин.
1.13. Кількість продуктивних стебел:
38 х 10000 : 1500 х 2,0 = 507 шт/ м
2
Маса зерна з колоса: 500 : 507 = 0,99 г *
Середня кількість зерен у колосі:
1000×0,99 :40 г = 25 шт.
1.14.Базисна вологість 14%
45 ц/га х 0,80 = 36 ц/га сухої речовини
36 ц/га: 86% = 41,8 ц/га
3.1. Норма висіву: 3,5 х 45 х 100 : 94= 168 кг/га
3.2. Площа живлення 1 рослини: 15 х 3 = 45 см
2
‘
На 1 м
2
буде рослин: 10000 : 45 = 222 шт.
Кількість продуктивних стебел: 222 х 3,0 = 666 шт/ м
2
3.3. 50 х 10000 : 1500 = 333 рослини на 1 м
2
333 х 2,0 = 666 продуктивних стебел на 1 м
2
40 х 40 : 1000 = 1,6 г – маса зерна з 1 колоса
666 х 1,6 -3 0 г = 104 ц/га
3.4. 262 дні
3.5. одне зерно
3.6. 89%
3.7. 500-700 шт/м2
4.1. Площа живлення однієї рослини
70 х 18= 1260 см
2= 0,126м2
Густота рослин: 10000 см
2: 0,126 см
2= 79 тис./га
4.2. 200 г х 500 : 1000 = 100 г – маса зерна в качані
7×1= 7 качанів припадає на 1 м
2
100 г х 7 = 700 г = 70 ц/га – біологічна врожайність
713
4.3. Площа живлення рослин за відстані 40 см:
40 х 70 = 2800 см
2
Кількість рослин: 10000 : 2800 = 35,7 тис./га
4.4. 10000 см
2: 8,0 = 1250см2
-площа живлення 1 рослини
1250 см
2: 70 = 18 см – відстань між рослинами
4.5. 95 х 99 : 100 = 94% – посівна придатність
70000 х 210 : 1000 = 14,7 кг/га за 100%-ої посівної придат
ності
14,7 х 100 : 94 = 15,6 кг/га – норма висіву
4.6. 60 х 1 = 60 – кількість качанів на 1 м
2
6000000 : 60000 = 100 г – маса зерна з 1 качана
100 г : 550 зерен х 1000 = 182 г – маса 1000 зерен
4.7. 70 см х 25 см = 1750 см
2
= 0,175 м
2
– площа живлення 1 ро
слини
10000 : 0,175 = 57 тис. насінин на 1 га висіяно, або
220 : 1000 х 57000 = 12,5 кг/га
4.8. 5,5 : 0,7 м
2
х 10000 м
2= 78,6 тис./га
250 г : 1000 нас. х 78600 = 19,65 кг/га
на 100 га 19650 кг насіння
4.9. 1 кг зерна = 1,34 к.о.; • *
100×0,86 : 1,34 = 64 г на 1 к.о.
5.1. 300 х 0,99 = 297 кг/га = 29,7 г/м2
– висіяно чистого насіння;
29,7 х 1000 м : 250 г = 119 насінин висіяно на 1 м
2
;
119 х 1500 см
2: 10000 см
2= 17,85 насінин на 1 м довж. рядка;
100 : 17,85 = 5,6 см – відстань між насінинами.
5.2. Н = 1 х 260 х 100 : 94 = 277 кг/га
5.3. На 1 м
2
є 120 рослин:
18×10000 см
2: 1500 см
2
= 120 рослин;
450 : 120 = 3,75 г-мас а зерна з однієї рослини;
3,75 : 250 х 1000= 15 насінин на одній рослині;
15:5 = 3 боби на 1 рослині.
5.4. 290 г х 100 х 3 х 5 : 1000 = 435 г/м2= 43,5 ц/га – біологічна
врожайність;
43,5 – 40 = 3,5 ц/га або 3,5 : 43,5 х 100 = 8% – втрати зерна.
5.5. 18 х 10000 : 1500 см
2= 120 насінин висіяно на 1 м
2
;
120 х 260 : 1000 = 31,2 г/м2
= 312кг/га – норма висіву;
312: 0,95 = 328 кг/га – норма висіву з врахуванням посівної
придатності.
5.6. За логічною схемою балансовим методом
6.1. 20×10000 : 4500 = 44,4 насінини висіяно наїм 2
;
44,4 х 160 : 1000 = 7,10 г/м2
– маса насіння на 1 м
2
;
7,10: 0,99 = 71,7 кг/га – висіяно насіння з врахуванням чис
тоти (99%).
6.2. 45 х 165 : 1000 = 7,4 г/м2
= 74 кг/га;
74 : 0,97 = 76,3 кг/га – норма висіву при 97% посівної прида
тності.
6.3. 20 х 10000 см
2: 4500 см
2
= 44,4 – кількість рослин на 1 м
2
;
44,4 х 5 = 222 г/м2
= 22,2 ц/га – біологічна врожайність.
6.4. 28 – 2 = 26 ц/га – фактична врожайність зерна;
26 х 0,78 = 20,28 ц/га – урожайність сухої маси;
20,28 х 100%): 88% = 23 ц/га за базисної вологості.
6.5. 1000 г х 0,78 = 780 г-кількість шроту
400 : 780 х 100% = 51,2% білка у макусі.
6.6. З ц/га суперфосфату, 2 ц/га калійної солі.
6.7. За логічною схемою балансовим методом.
8.1. 2800000 : 50 = 56000 шт. бульб на 1 га;
10000 : 56000= 1786 см
2
-площа живлення 1 бульби;
1786 : 70 = 25,5 см – відстань між бульбами.
8.2. З х 10000 см
2: 7000 см
2
= 4,29 бульб/м2
= 42,9 тис./га;
42900 х 0,07 = 3003 кг = 3,0 т/га.
8.3. 4 х 10000 см
2: 7000 см
2
=5,7 бульб/м2
= 57 тис./га;
57x 4 = 228 тис./га – буде одержано необхідну густоту стеб
лостою.
8.4. 10000 см
2: (30 см х 70 см) = 4,76 рослин на 1 м
2; ‘
4,76 х 4 х 3 = 57 – кількість бульб на 1 м
2
;
57 х 70 = 3990 т/м2
= 399 ц/га – біологічна врожайність.
8.5. 35 х 70 = 2450 см
2
– площа живлення 1 бульби;
10000 см
2: 2450 см
2
– бульб на 1 м
2
;
4,08 х 10000 х 65 = 26,5 ц/га – висаджено на 1 га.
9.1. 8 кг х 0,98 = 7,84 кг/га насіння без домішок;
715
7840 : 25 = 313,6 тис./га, або 31 насінин на 1 м
2
;
31 х 4500 : 10000 = 14 насінин на 1 м довжини рядка;
100 : 14 = 7,1 см – відстань між насінням у рядку.
9.2. (10 х 10000 : 4500) х (24 : 1000) = 0,528 г/ м
2
= 5,28 кг/га –
норма висіву;
5,28 : (92 х 98 : 100) = 5,28 : 0,90 = 5,87 кг/га – з врахуванням
посівної придатності насіння.
9.3. 100 : 12 = 8,3 – кількість насінин на 1 м рядка;
8, 3 х 10000 : 4500 = 18,4 м
2= 184тис/га;
184 х 24 = 4416 г/га = 4,4 кг/га.
9.4. (10х 10000 : 4500) х 0,9 = 20 насінин/м2
;
20 х 0,8 = 16 шт/ м
2
= 160 тис/га.
9.5. (100 : 20) х 10000 см
2: 4500 см
2
= 11,1 рослин на 1 м
2
;
6000 : 4 х 3 = 4500 г/м2
– маса коренеплодів;
4500 : 11,1 = 405 г – середня маса коренеплоду.
9.6. 4 х 10000 : 4500 = 8,9 – кількість рослин на 1 м
2
;
6,5 : 8,9 = 0,73 кг – середня маса коренеплоду.
9.7. 8000 м х 18 м = 14,4 га – обробляються за годину;
150 га : 14,4 га = 10,4 год-для обробки всієї площі;
З л х 150 га = 450 кг гербіциду.
10.1. 4,0 х 0,92 = 3,68 кг/га – висівається схожого насіння;
3680 г : 45 г = 81,8 тис. насіння або 8,2 на 1 м
2
7000 х 8,2 : 10000 = 5,74 насіння на 1 м довжини рядка;
100 см : 5,74 = 17,4 см – відстань між насінинами.
10.2. 5 х 10000 : 7000 = 7,1 на 1 м
2
= 71 тис./га
71 х 50 = 3550 г/га = 3,55 кг/га
99 х 94 : 100 = 93% – посівна придатність насіння
3,55 : 0,93 = 3,82 кг/га – норма висіву насіння.
10.3. 5,0 х 0,98% = 4,9 кг/га
100 : 22 х 10000 см
2: 7000 см
2
= 6,5 насінин на /м2
або
65 тис./га
4900 : 65 = 75,4 г- маса 1000 насінин.
10.4. 10000 : 20 х 70 = 3,5 р/м2
= 35,0 тис./га
60 х 1050 : 1000 х 3,5 = 220 г/м2
220 х 0,95 = 209 г/м2
= 20,9 ц/га.
716
11.1.25x 10000 : 4500 = 55,5 рослин/м2
100 х 9 : 1000×5,5 =4,95 г насіння на кожній рослині
4,95 х 55,5 = 275 г/м2
= 27,5 ц/га – біологічна врожайність
27,5 – 3 = 24,5 ц/га – фактична врожайність.
11.2.6 кг/га х 0,97 = 5,82 кг/га – висіяно на 1 га при чистоті 97%
1000×5820г : 5,0г = 1164000, або 116насінин/м2
15 см х 100 см = 1500 см
2
– площа 1 метра довжини рядка
1500 х 116 : 10000 см
2
= 17,4 насінин на 1 м рядка
100 : 17,4 = 5,75 см – відстань між насінинами.
12.1.180 х 10000 см
2: 750 см
2
= 2400 н/м2
= 24 млн/га
24000000 х 4,0 : 1000 = 96 кг/га
9 6 : 0,91 = 105,5 кг/га
12.2.120 х 0,90 = 108 кг/га висіяно схожого насіння
108000 г : 4,5 = 24000 тис./га, 24 млн/га.
12.3.150 р. х 10000 см
2: 750 см
2
= 2000 рослин/м2
2000 р. х 15 насінин : 1000 х 4,2 г = 126 г/м2
= 12,6 ц/га.
12.4.1800 х 3 х 5 х 5 : 1000 = 335 г/м1
= 13,5 ц/га
13,5×0,90= 12,1 ц/га.
12.5.18 ц/га х 0,38 = 6,84 ц/га
6,84×20 га= 136,8 ц олії.
717
СПИСО К ВИКОРИСТАНО Ї ЛІТЕРАТУРИ
1. – Агрономическая тетрадь по индустриальной технологии про-
изводства сахарной свекльї / А.Н. Ткаченко, А.Г. Денисенко,
Г.Д. Загородний и др. – К.: Урожай, 1986. – 144 с.
2. Агротехнические и зкономические рекомендации по возде-
льіванию ярового рапса в Украине в 2003 г. -ЬетЬке , НПЦ-
Лембке, Германия, январь 2003 г.
3. Агрохімія / М.М. Городній, СІ . Мельник, А.С. Маліновський
та ін., 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Алефа, 2003. – 778 с.
4. Агрохімія / І.М. Карасюк, О.М. Геркіял, Г.М. Господаренко
та ін.; Заред. І.М. Карасюка-К.: Вища школа, 1995. -471 с.
5. Агрохимия / Б.А. Ягодин, П.М. Смирнов, А.В. Петер-
бургский й др.; Под ред. Б.А. Ягодина. – 2-е изд., перераб.
и доп. – М.: Агропромиздат, 1983. – 639 с.
6. Анішин Л. А., Жилкін В.О., Пономаренко СП. Рекомендації
по застосуванню регуляторів росту рослин у сільськогоспо
дарському виробництві України. – К.: Високий урожай, 2001.
– 2 0 с.
7. Бабич А., Колісник С, Побережна А., Сємцов А. Соя – го
ловна білково-олійна культура світового землеробства // Про
позиція. – 2000. – №5. – С. 38—40.
8. Биология развития культурних растений / Ф.М. Куперман,
Е.Й. Ржанова, В.В. Мурашев и др. – М.: Вьісшая школа,
1982.-343 с.
9. Бойко П.І. Кукурудза в інтенсивних сівозмінах. – К.: Уро
жай, 1990.-144 с.
10. Вайнруб А.И., Гаубе В.А., Петухов Б.С. Индустриальная
технология производства льна. – Ленинград: Колос, 1984. –
134 с.
11. Васильєв Д.С. Агротехника подсолнечника. – М.: Колос,
1983. – 197 с.
12. Верещагин Л. Вредители и болезни зернових колосовьіх
культур. – К.: Юнивест Маркетинг, 2001 . – 128 с.
13. Виробництво льоноволокна та його використання /Кар-
пець І.П., Скорченко А.Я., Чурсіна Л.А. та ін. – К.: Нора-
прінт, 2002.-128 с.
718
14. Виробництво, переробка і використання сої на кормові та ха
рчові цілі. Матеріали третьої Всеукраїнської конференції З
серпня 2000 р. / За ред. А.О. Бабича. – Вінниця: Інститут
кормів УААН, 2000. – 118 с.
15. Вирощування картоплі за індустріальною технологією /
Я.П. Кошелєв, Р.М. Мерцедін, В.Г. Батюта та ін. – К.: Уро
жай, 1987.-64 с.
16. Вьіращивание сахарной свекльї / Д. Шпаар, А. Постников,
М. Сушков, Ю Шпихер. – М.: ИК “Родник”, ж-л “Аграрная
наука”, 1998. – 192 с.
17. Воздельївание зерновьіх / Д. Шпаар, А.Н. Постников,
Г. Крацш, Н. Маковски. – М.: Аграрная наука, ИК “Родник”
– 1998. – 336 с.
18. Войтенко Г.Т., Лопатка М.В. Кукурузному полю – индуст-
риальную технологию. – Харьков: Прапор, 1987. – 53 с.
19. Гауе О., Шіхерт А. Вирощування ярого ріпаку у 2003 році –
традиційна технологія для нетрадиційної культури // Пропо
зиція. – 2003. – №2. – С. 51.
20. Гребневая знергосберегающая технология воздельївания ку-
курузьі / Б.П. Гурьев, Ю.В. Буденньїй, В.С. Зуза и др. – М.:
Агропромиздат; 1989- 16 с.
21. Дни поля фирмьі “Байер-94”. – Байєр А.Г.: коммсрческое
отделенис защитьі растений, 1984. – 80 с.
22. Довідник буряковода / В.Ф. Зубенко, В.Т. Онопрієнко, В. В.
Февчук та ін. За ред. В.Ф. Зубенка. – 2-е вид., перероб. і
доп. – К.: Урожай, 1986. -23 2 с.
23. Довідник з вирощування зернових та зернобобових культур/
В.В. Лихочвор, МЛ. Бомба, СВ . Дубковецький, Д.М. Они-
щук, М.В. Ільницький. – Львів: НВФ “Українські техноло
гії”, 1999.-408 с.
24. Довідник з вирощування озимої пшениці / В.Г. Влох,
М.Я. Бомба, В.В. Лихочвор та ін. – Львів: НВФ “Українські
технології”, 1999. – 149 с.
25. Довідник із захисту рослин / Л.І. Бублик, Г.І. Васечко,
В.П. Васильєв та ін.; За ред. М.П. Лісового. – К.: Урожай,
1999.-744 с.
719
26. Довідник картопляра (В.А. Вітенко, М.Ю. Власенко,
В.С. Куценко та ін. За ред. Вітенка В.А. та ін. – 2-е вид.,
перероб. і доп. – К.: Урожай, 1985. – 200 с.
27. Довідник керівника сільськогосподарського підприємства (ро
слинництво) / А.Д. Балаєв, А.В. Бикін, Ю.П. Манько; За ред.
СП. Танчика. -К. : Національний аграрний університет, 2002.
– 64 с.
28. Довідник кукурудзовода / А.Ф. Квятковський, М.І. Логачов,
Г.Л. Філіпповтаін.;Заред. В.С. Цикова.-К.: Урожай, 1986.
-23 2 с.
29. Довідник по технічних культурах / В.М. Євмінов,
І.П. Карпець, М.В. Шпита та ін. За ред. Г.І. Сенченка. – К.:
Урожай, 1989.-256 с.
30. Долєжал Я., Бовсуновський О. Сучасні пивоварні ячмені
та технологія їх вирощування // Пропозиція. – 2003. – №2.
– С . 47.
31. Древс Віллі, Майєр Гене. Ступені інтенсифікації вирощуван ня цукрового буряка//Пропозиція. – 2001. – 12.-С. 61-64.
32. Зернобобові культури / За ред. Бабича А.О. – К.: Урожай,
1984.- 160 с.
33. Зернобобові культури в інтенсивному землеробстві /
А.М. Розвадовський, А.О. Бабич, В.Ф. Петриченко та ін. –
К.: Урожай, 1990.- 176 с.
34. Зернобобовьіе культури в интенсивном земледелии /
В.П. Орлов, А.П. Исаев, СИ . Лосев и др. – М.: Агропро-
миздат, 1986. – 206 с.
35. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А.; За ред.
0.1. Зінченка. Рослинництво. – К.: Аграрна освіта. – 2003. –
591 с.
36. Знергосберегающая технология заготовки, хранения и ис-
пользования влажного зерна кукурузьі /Ю.П. Будяков,
А.И. Киреев, И.Я. Фокин и др. – М.: Агропромиздат, 1988.
– 6 0 с.
37. Злобін Ю.А. Курс фізіології і біохімії рослин. – Суми: Уні
верситетська книга, 2004. – 464 с.
38. Индустриальная технология производства сой / Сост. А.П.
Головашич. – М.: Россельхозиздат, 1985. – 238 с.
720
39. Интенсивная технология вьіращивания сахарной свекльї /
Пер. с нем. А.Т. Докторова; под ред. В.А. Петрова. – М.:
Агропромиздат, 1987. – 320 с.
40. Интенсивньїе технологии воздельївания сельскохозяйственньгх
культур/Г.В. Коренев,Г.Г. Гатаулина, А.И. Зинчепкои др.; Под
ред. Г.В. Коренева. – М.: Агропромиздат, 1988. – 301 с.
41. Карпець І.П., Лихочвор В.В., Проць Р.Р. Льон. – Львів: НВФ
“Українські технології”, 2004. – 44 с.
. 42. Каталог мінеральних добрив від ДП “Райз-Агросервіс” на
} 2004-2005 роки.- К.: Юнівест Маркетинг, 2004. -15с .
43. Каталог сортів і гібридів насіння від ДП “Райз-Агросервіс”
на 2004-2005 роки. – К.: Юнівест Маркетинг, 2004. – 12 с.
44. Каталог сортів та гібридів соняшнику селекції Інституту рос
линництва ім. В.Я. Юр’єва УААН /В.В. Кириченко, З.К. Ала-
дьїна, К.К. Макляк, В.І. Пов’якало. – 2-ге вид. перероб. й
доп. – Харків: Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, 2003.
– 2 9 с.
45. Ковальов В.Б., Смик Д.С. Індустріальна технологія у льо
нарстві. – К.: Урожай, 1985. – 72 с.
46. Комплексная система воздельївания сахарной свекльї в
Украине. – Рекомендации фирмьі БАСФ. – 38 с.
47. Комплексньїе удобрення / В.Г. Минеев, В.П. Грьізлов,
Р.И. Синдяшкина и др.: Под ред. В.Г. Минеева. – 2-е изд.,
перераб. й доп. – М.: Агропромиздат, 1986. – 252 с.
48. Красиловець Ю.Г., Скляревський К.М. Хімічний захист по
сівів ярої пшениці від шкідників та хвороб // Агроном. – 2004.
– №2 – С. 53-54.
49. Лещенко А.К., Бабич А.О. Соя. – К.: Урожай, 1977. – 104 с.
50. Лещенко А.К. Культура сой. – К.: Наукова думка, 1978. –
236 с.
51. Литун Б.П., Замотаев А.И., Андрюшина Н.А. Картофеле-
водство зарубежньїх стран. – М.: Агропромиздрат, 1988.
– 167 с.
52. Лихочвор В.В. Застосування регуляторів росту рослин (мор
форегуляторів, ретардантів) на посівав зернових культур //
Пропозиція. – 2003. – №4. – С. 56-57.
721
53. Лихочвор В.В. Практичні поради з вирощування зернових
та зернобобових культур в умовах Західної України. – Львів
НВФ “Українські технології”, 2001. – 128 с.
54. Лихочвор В.В. Практичні поради з вирощування озимої
пшениці за ресурсоощадною технологією в умовах Захід
ної України. – Львів: НВФ “Українські технології”, 2000.
– 60 с.
55. Лихочвор В.В. Ресурсоощадна технологія вирощування ози
мої пшениці для умов Західної України. – Львів: НВФ “Укра
їнські технології”, 1997. – 204 с.
56. Лихочвор В.В. Ріпак озимий та ярий. – Львів: НВФ “Україн
ські технології”, 2002. – 48 с.
57. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування
сільськогосподарських культур. – Львів: НВФ “Українські
технології”, 2002 – 800 с.
58. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сіль
ськогосподарських культур. – 2-е видання, виправлене. – К.:
Центр навчальної літератури, 2004 – 808 с.
59. Лихочвор В.В. Структура врожаю озимої пшениці. – Львів:
НВФ “Українські технології”, 1999. – 200 с.
60. Лихочвор В.В., Проць Р.Р. Картопля, топінамбур, батат. –
Львів: НВФ “Українські технології”, 2002. – 60 с.
61. Лихочвор В.В., Проць Р.Р. Кукурудза. – 2-е вид., доп. і пере-
роб. – Львів: НВФ “Українські технології”, 2003. – 72 с.
62. Лихочвор В.В., Проць Р.Р. Озима пшениця. – Львів: НВФ
“Українські технології”, 2002. – 88 с.
63. Лихочвор В.В., Проць Р.Р. Ріпак. – Львів: НВФ “Українські
технології”, 2005. – 88 с.
64. Лихочвор В.В., Проць Р.Р. Соняшник. – Львів: НВФ “Укра
їнські технології”, 2004. – 48 с.
65. Лихочвор В.В., Проць Р.Р., Долєжал Я. Горох. – Львів: НВФ
“Українські технології”, 2003. – 64 с.
66. Лихочвор В.В., Проць Р.Р., Долєжал Я. Ячмінь. – Львів: НВФ
“Українські технології”, 2003. -8 8 с.
67. Лихочвор В.В., Проць Р.Р., Мигаль І.Б. Соя. – Львів: НВФ
“Українські технології”, 2004. – 54 с.
722
68. Лихочвор В.В., Проць Р.Р., Циців Б.Д. Буряк. – Львів: НВФ
“Українські технології”, 2003. – 84 с.
69. Макашева Р.Х. Горох. – Ленинград: Колос, 1973. – 312 с.
70. Маковски Н. Опит воздельївания озимого рапса. – Минск:
Ураджай, 1988. – 100 с.
71. Марков І.Л. Практикум із сільськогосподарської фітопато
логії. – К.: Урожай, 1998. – 272 с.
72. Масляний О. А льон цвіте синьо, синьо і на Півдні України /
Пропозиція. – 2003. – №2. – С. 40-41.
73. Мельник І.П., Ковальов В. Б. Інтенсивна технологія вирощу
вання льону. – К.: Знання, 1989. – 48 с.
74. Настенко П.М., Романченко М.А. Індустріальна технологія
виробництва картоплі. – 3-є вид., доп. і перероб. -К.: Уро
жай, 1986. – 144 с.
75. Наукові основи ведення зернового господарства / В.Ф. Сай
ко, М.Г. Лобас, І.В. Яшовський та ін.; За ред. В.Ф. Сайка. –
К.: Урожай, 1994.-336 с.
76. Озимьш рапс от ЬетЬк е / Норддойче Пфланценцухт
Ганс-Георг Лембке КГ. – К.: Юнивест Маркетинг. –
2002. – 2 с.
77. Онищук Д.М., Лихочвор В.В., Проць Р.Р. Кормові боби. –
Львів: НВФ “Українські технології”. – 2002. – 44 с.
78. Оптимізація вирощування ярої пшениці в лівобережному Лі
состепу України / М.Д. Безуглий, О.М. Лаврик, В.В. Кири-
ченко та ін. – Харків: Магда, 2003. – 24 с.
79. Основи ведення льонарства в сучасних умовах / Скорчен- ко А.Ф., Карпець І.П., Ковальов В.Б. -К. : Нора-прінт, 2002.
– 4 8 с.
80. Павлов И. Ф. Защита полевьіх культур от вредителей. – М.:
Россельхозиздат; 1983. – 224 с.
81. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до вико
ристання в Україні / В.Л. Петрунек, Г.О. Лагуточкіна,
Д.В. Іванов та ін. – К.: Юнівест Маркетинг, 2001. – 231 с.
82. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використан ня в Україні / В.Л. Петрунек, Г.О. Лагуточкіна, В.Д. Іванов.
– К.: Юнівест Маркетинг, 2003. – 300 с.
723
83. Пересьшкин В.Ф. Атлас болезней полевьіх культур. – 2-е
изд., испр. и доп. – К.: Урожай, 1987. – 144 с.
84. Петриненко В.Ф. Теоретичні основи вирощування сої і куку
рудзи у сівозмінах з короткою ротацією в умовах Лісостепу
України // Збірник наукових праць Вінницького ДСГІ. – 1998.
-№3 . -С . 34-36.
85. Петриненко. В.Ф. Обгрунтування технології вирощування
кормових культур та енергозбереження в польовому кормо
виробництві. // Вісник аграрної науки. -2003. -№10 . (Спец,
випуск). – С. 6-10.
86. Петриненко В.Ф. Наукові основи розвитку адаптивного кор- ,( мовиробництва в Україні // Вісник аграрної науки. – 2004. –
\ №1.-С . 5-10.
$7. Практическое руководство по освоєнню интенсивной тех-
нологии воздельївания льна-долгунца / М.М. Труш,
И.П. Сергеев, А.Н. Марченков и др. – М.: Агропромиздат,
1986.-72 с.
88. Практическое руководство по освоєнню интенсивной тех-
нологии воздельївания ярого ячменя. / Ю.А. Никитин,
Б.П. Паршин, В.Г. Сорокин. – М.: ВО “Агропромиздат”,
1987.-60 с.
89. Программа сортов 2004. – ЬетЬке. -8 с.
90. Пшеница /Л.А. ЖИВОТКОВ, СВ . Бирюков, А.Я. Степаненко и
др.; Под ред. Л.А. Животкова. – К.: Урожай, 1989. – 320 с.
91. П’ятківський М. Строки сівби та продуктивність цукрових
буряків // Пропозиція. – 2003. – №3. – С. 38-39.
92. Рабочая тетрадь агронома по интенсивньїм технологиям во
здельївания озимьіх культур. / А.Н. Ткаченко, А.Г Денисенко,
Л.Л. Зиневич и др. – 2-е изд., испр. и доп. – К.: Урожай,
1986.- 152 с.
93. Реєстр сортів рослин України на 2002 рік / Відп. редактор
В.В. Волкодав. – К.: Алефа, 2002. – 162 с.
94. Рекомендації з інтегрованої системи захисту ярої пше
ниці від хвороб, шкідників та бур’янів / В.П. Федоренко,
М.П. Секун, СВ . Ретьман та ін. – К.: Колобіг, 2004. –
26 с.
724
95. Рекомендації по вирощуванню ріпаку на насіння і корм. /
М.І. Абрамик та ін. – Івано-Франківськ – Оброшино. – 2000.
– 18 с.
96. Рекомендации по внедрению комплексной технологии воз
дельївания кукурузьі в хозяйствах Лесостепи и Полесья
УССР / Ответ. за вьш. СА . Даровский, А.П. Попов. – К.:
Урожай, 1987.-30 с.
97. Рекомендации по технологии воздельївания подсолнечника.
/ Л.К. Алонсо Арнедо, Г. Лопес Руис-Калеро. – А§га, Коірезої
– 6 2 с.
98. Ріпак / За ред. В.Д. Гайдаша. – Івано-Франківськ: Сіверія
ЛТД, 1998.-224 с.
99. Розвадовський А. М. Інтенсивна технологія вирощування
гороху. – К.: Урожай, 1988. – 96 с.
100. Роїк М. Буряки. – К.: XXI вік – РІА “Труд-Київ”, 2001. –
320 с.
101. Руководство по воздельїванию гибридов кукурузьі фирмьі
“Пионер” по зерновой технологии. – 1995.-45 с.
102. Сичкарь В.И. Соя. – Одесса: СГИ-НАЦСЕНС, 2003. – 46 с.
103. Славута. Солодовенньїй завод 81а\тйа Мап Ноизе. – Славу
та: Міськдрукарня, 2001. – 16 с.
104. Созинов А.А., Жемела Г.П. Улучшение качества зерна ози-
мой пшеницьі и кукурузьі. – М.: Колос, 1983.-270 с.
105. Соловьев А.Я. Льноводство. – 2-е изд., перераб. и доп. –
М.: Агропромиздат, 1989. – 320 с.
106. Соняшник. Секрети щедрого врожаю. Ф. “Монсанто”. – 68 с.
107. Сорти сої Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН
та технологія вирощування / СІ . Попов, В.О. Матушкін,
М.Ф. Божко та ін. – Харків: Інститут рослинництва
ім. В.Я. Юр’єва, 2002. – 20 с.
108. Сортовая агротехника зерновьіх культур / Н.А.Федорова,
В.Н. Гармашов, В.М. Костромитин и др. – 2-е изд., пере
раб. и доп. – К.: Урожай, 1989. – 328 с.
109. Соя: промьішленная переработка, кормовьіе добавки, про
дукти питання /Ф.Ф. Адамень, В.И. Сичкарь, В.Н. Пись-
менов, В.В. Шерстобитов. – К.: Нора-принт, 1999. – 332 с.
725
110. Стабільний урожай картоплі в господарствах різних форм
власності /Л.А. Ільчук, Р.Р. Проць, М.В. Мельник, В.А. Іль-
чук.-Львів, 1998.-37 с.
111. Стратегія вирощування і використання української пшениці в
ринкових умовах / Ф. Попереля, М. Червоніс, М. Литвиненко,
В. Соколов та ін. // Пропозиція. – 2003. – №4. – С. 38-39.
112. Теслюк П.С., Щербенко О.В. Становище і розвиток україн
ського картоплярства. – К.: Кий, 1997. – 160 с.
113. Технические культури / Я.В. Губанов, С.Ф. Тихвинский,
Е.П. Горелов и др.; Под ред. Я.В. Губанова. – М.: Агропром
издат 1986. – 287 с.
114. Технология внращивания ярого рапса. – Зааігиспі. Напз
ЬетЬке, Ма1спо\у, 1996. – 13 с.
115. Технологія вирощування цукрових буряків / М.А. Бобро,
М.Ф. Божко, СІ . Корнієнко та ін. – Харків: Магда ІЛЮ, 2002.
– 15 с.
116. Технология производства вьісококачественного рапса. –
ЗааіггисЬл. Напз ЬетЬке, МаїсЬоу/, 1996. – 37 с.
117. Уліч О. Нові сорти озимої пшениці // Пропозиція. – 2004. –
№8-9. – С. 44^16.
118. Улич Л., Загинайло М. Нові пивоварні сорти ячменю – ос
нова високої врожайності й добротного пива // Пропозиція. –
2002. – №4. – С.47^18; №5. – С. 40-41.
119. Хайліс Г., Проценко Ю., Залужний В. Технологічні аспекти
вдосконалення вирощування і збирання льону-довгунця //
Техніка АПК. – 2003. – №3. – С. 4-6.
120. Шіхерт А. Ріпак: особливості збирання, сушіння та збері
гання врожаю // Пропозиція. – 2004. – №7. – С. 56-57.
121. Шпаар Д., Шлапунов В., Щєрбаков В., Ястер К. Кукуруза /
Под общ. ред. В.А. Щербакова. – Минск: Беларуская наву-
ка, 1998.-200 с.
122. Щєрбаков В.Я. Збірник агрономічних задач з рослинництва.
-К. : Урожай, 1999.- 176 с.
123. Якість ґрунтів та сучасні стратегії удобрення / За ред. Д.
Мельничука, Дж. Хофман, М. Городнього. -К.: Арістей, 2004.
-48 8 с.
726
124. Вггуска Е. Гірга^а ггераки огіте§о. – 8іпвд: \\ЮОК \У
ІліЬІіпіе, 2003. – 12 5.
125. Ог2екко\УІАК А. 8узіет пачуогепіе “Роїісе”-Роїісе: А§епсі!а
ОС8, 2003. – VII шусіапіе. – 67 з.
126. ОЗУ-Карз-ВегаІег. Кгапклеііеп ипа 8спасШп§е. – Ьіррзіасіі:
Оеиізске 8ааІуегеае1ип§, 1991. – 36 з.
127. Кикигагагозітарітузгіода 8и1е\узка
та ін. – \¥аг52а\уа: А§го Зетоіз, 2005. – 3-сіе \уудапіе. -112$.
128. КогЬаз М. СЬогоЬу і згкоопікі гЬог. – Рогпап: Миііит, 2002.
– 8 8 з.
129. Киггупзка В. ТесЬпо1о§іа ирга\уу рзгепісу огіте] па сеіе
копзитрсуіпе. -Во§усЬ\уа1а: \*Л)іе\уосІ2ку Озгосіек ОогасМ^а
Кло1піс2Є§о, 2001. – 44 з.
130. Киггупзка В. Тесппо1о§іа ирга\уу ггераки огіте§о . –
Во§ис1та1а-. озгоаек Богаагілуа Ко1піс2е§о, 2002. -2 4 з.
131. Киггупзка В. ирга\уа)есгтіепіаіаге§о. – \¥о)е\уоазкі озгосіек
аогаагіша го1пісге§о ЛУ Во§исп\¥а1е, 2001. – 27 з.
132. ОсЬгопа гозііп гоїпісгусп \у ирга\уіе іпіе§го\уапе] / Напі Р.,
Ророш О., КеіпЬагсЗ Н. та ін. – \¥агз2а\уа: Рапзї\УО\УЕ
\Ууаошпісілуо Коїпісге і Ьезпе, 1998. – 336 з.
133. Осі їеогіі сіо ргакіукі… о ггераки. – \Уагз2а\уа: Вауег Сгор
Зсіепсе, 2004. – 44 з.
134. Разко Т. Іірга\уа £госпи ЗІЄ\УПЄ§О. – Во§исЬ\уа1а: озгосіек
сїогаагілуа го1пісге§о, 2001. – 16 з.
135. Роаоїзка О., Рашіошзка ^. 2а1есепіа а§го(есЬпіс2Пе. Тесппо-
1о§іе иргашу гозііп, рзгепіса огіта. – Ри1а\уу: Іпзгуші ирга\уу
па\У02епіа і §1еЬо2па\УЗГЛУА, 1996. – 36 з.
136. Рогастік оспгопу гозііп 2 ргакіукі с!1а ргакгукоу/. – 2000. / Огіаі
АОКО ВАЗР Роїзка. – \¥агзга^а: ВА8Р, 2000. – 96 з.
137. Роїзкі коаекз аоЬгеі ргакіукі гоіпісге] / Кеааксуа паикоуа І.
Биег, М. Роіута. – Ри1а\уу: Іпзіуіиі ГІргашу Кашогепіа і
ОІеЬогпа^зІууа, 1999. – 74 з.
138. Ргасгук Т. 2ароЬіе§ас \уу1е§апіи гЬбг // Тор а§гаг Роїзка –
2004. – №3. – 8. 64-66.
139. Ресіо А. Разгупзка 2. 2а1есепіа аг£0іесппіс2пе. Тес1шо1о§іе
ирга\уу гозііп, іесгтіеп ого\уагпу. – Ри1а\уу: ІпзІуШІ Іірга\уу
Иашогепіа і ОІеЬогпа\¥8І\уа, 1998. – 28 з.
727
140. Кгерак / Е. Козіак, Е. Агзепіик, Т. Оіекзіак та ін. – Шагзгаша:
А§го ЗЄПУІЗ, 2004. – 84 з.
141. Кгерак – ирга\уа 2 регзрекгу\уа. – ВА8Р – Роїзка. – 48 з.
142. 8тіесІ82Є\У8кі И. ТесЬпо1о§іа иргау/у рзхепісу 02Ітеі\ – Зігпо:
Ж Ю К \у ЕиЬІіпіе, 2002. – 16 з.
143. 2Ьога ]ако5сіо\УЕ. Рогаапік сіїа ргодисепіош / Агзепіик Е.,
Зоїагзкі Т., Маїіскі Р. та ін. – \Уагзга\уа: А§го Зегшіз, 2002. –
144 з.
144. 2,Ьо2е \уузокіе) іакозсі. Рогадпік сіїа ргоаисепгош / Зоїагзкі Т.,
Агзепіик Е., 2усЬ 3. та ін. – \Уагзга\уа: А§го Зегаіз, 2005. –
2-§іе \ууаапіе. – 112 з.
728
Лихочвор
Володимир Володимирович
Народився у 1953 році у селі Бокійма
Млинівського району Рівненської області.
Доктор сільськогосподарських наук, в.о. про
фесора кафедри рослинництва і луківництва
Львівського державного аграрного універ-
.«у л ситету. Автор понад 250-ти наукових праць, в
тому числі трьох монографій, п’яти навча
льних посібників, двох довідників, понад
Ш% уйь> 10 книг з технологій вирощування сільсько- \ . *>і ш&іЯШш господарських культур.
Основний напрям наукових досліджень
– удосконалення технології вирощування озимої пшениці, технології ви
рощування інших польових культур, біологічне рослинництво, лікарські
рослини.
Петриченко
Василь Флорович
Народився у 1956 році у м. Умань Чер
каської області. Доктор сільськогосподарсь
ких наук, професор, заслужений діяч науки і
техніки України, директор Інституту кормів
Української академії аграрних наук. Автор і
співавтор 280 науково-навчальних праць, в
тому числі 8 книг і навчальних посібників,
20 сортів зернобобових культур, 38 патентів
України і Росії на технологічні процеси ви
рощування польових культур.
Основний напрям наукових досліджень – обгрунтування зміни стру
ктури виробництва видів рослинницької продукції та кормів, розробка і
удосконалення технологічних процесів вирощування бобових культур, ме
тодологія у рослинництві та кормовиробництві.
729