Skip to content
…крізь вітролом, наздогнати і завалити на землю, схопивши за роги… Оленів тут, можливо, і немає, але в тому, що тутешня дичина їстівна, сумніватися не доводиться: варто задуматися, забутися – і мошва починає оскаженіло жерти, а як відомо, їстівний на чужій планеті від голоду не помре… Незле було б тут заблудитися і пожити рік-другий…
Але ж не жорстока ціна, а добра, якась особливо людяна, хоч, коли задуматися, однаково є в ній щось не зовсім чисте, коли замішано тут такого чоловіка, як Заубуш, та й маленька Вільтруд плаче не тому, що її імператриця лишається в вежі, а через поруйнування своїх сподівань на щастя.
