Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Я закидаю руку назад, беру з столика телєфонну трубку й викликаю Соню, не перестаючи грати. … Андрійко кидається до мене, висне на шиї, обіймає мене ніжками, сміється, закидає все тіло назад, — … Потім, коли я вже мовчу, підводиться, пильно-пильно дивиться на мене, далі зразу закидує руки за голову й каже: —