НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Чарiвнi окуляри Posted on by / 0 Comment На трансформаторну будку нам категорично лазити заборонялося; там навіть була жовта табличка: череп з кістками і напис «Не залазь! … Залазь швиденько на дерево, хапайся за нижню гілку і розставляй ноги.
Микола Гоголь – Вій Posted on by / 0 Comment Ритори йшли поважніше; одежа на них часто була й зовсім ціла, натомість на виду чи не завжди була яка-небудь прикраса, наче риторичний який троп: або одне око залазило десь аж під лоба, або ж замість губи цілий пухир, а то ще й інша яка ознака; ці розмовляли й божилися проміж себе тенором.
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment Мерщій хліб прибирали та вивозили на продаж, не заглядаючи вперед, чи надовго то його стане – аби мерщій дірки залатати та розпірки позапихати.
Яскраві сторінки співпраці зі школами України Posted on by / 0 Comment Екскурсія залами сільського музею історії села та української світлиці.
Кобилянська Ольга – Людина Posted on by / 0 Comment Тут і вироблював їм різні подання і супліки та залагоджував і інші справи, а за те платили йому мужики горівкою або і грішми, котрі відтак пропивав знов з ними.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО Posted on by / 0 Comment Ярина повним розпуки рухом заламує руки й вiдкидає назад, на зелену стiну винограду, свою бiляву голiвку з обличчям, покритим тiнями муки та внутрiшньої боротьби. … Ярина з розпукою заламує руки i впадає в тяжку задуму. … Щось ще турбувало його, залазило до серця, зазирало пiд шкуру комашнею.
