Результати пошуку слова: Зал
Олександр Довженко – Україна в огні
— Залиш мене, — … Немов залізними обценьками вчепився він в Заброду, обняв його, зірвав з землі, підняв, тяжко хекнув, з усієї сили шарпонув на себе і притис горлянкою до дроту. … Залізні колючки впивалися йому в босі ноги, в руки, в груди. … тужила Олеся, бігаючи, заломивши руки, понад берегом річки, вздовж очеретів.
КВІТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Щира любов
От ії-то хороми красою були на усю Залопань і на увесь город. … Сікалися і міщани, і купці; залицялися і поповичі, так і попадею не хотіла бути. … так-бо сльози і річ заливають! … – аж закричала Галочка, заливаючися сльозами. … Сльози так і залили їй речі … Вона мерщій убігла у кімнату, зачинилась, і чути було, як защепнулась.
ПРАКТИКУМ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (від доби монументалізму до романтизму)
Наукові студії про письменство Київської Русі залишають невиразне враження про його жанровий склад. … Не залишилося ні його портрета, ні дат його народження та смерті. … Залишивши Львів, митець деякий час жив в Унівському монастирі, потім у свого друга Княгиницького у створеному ним Манявському скиті (Прикарпаття).
ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ
Перед кожним уже лежала пайка хліба по двісті грамів і стояла залізна тарілка вівсяного супу — ми звали його «суп і-го-го». … Що б там не подавали, суп чи кашу, хліб залишався цілий. … Біля них лежали молоток, зубило, терпуг і товста залізна плашка. … І знову перепадало нашим пальцям, знову ми сичали й зализували садна.
ДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СУГЛОБІВ
Сам NO – це вільний радикал, який залучається до різноманітних біологічних процесів, у тому числі і до запалення. … При пошкодженні суглобового хряща важливим залишається питання про репаративні можливості гіалінового хряща. … Працездатність хворих обмежується або втрачається залежно від характеру виконуваної роботи.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – INTERMEZZO
Залiзна рука города. … Се ти одягла землю в камiнь й залiзо, се ти через вiкна будинкiв – тисячi чорних ротiв – вiчно дихаєш смородом. … Здавалось, город витягує в поле свою залiзну руку за мною i не пускає. … Мене дратувала непевнiсть, що тремтiла в менi: чи розтулить рука свої залiзнi пальцi, чи пустить мене?