ШЕВЧУК Валерій – Птахи з невидимого острова
Але стояла мертвотна тиша, замок у мряці був міражний та розмитий; Олізар присів на сивий мокрий камінь, бо йому раптом відібрало дихання; в цій глухій стороні (бозна й куди він потрапив) йому почало здаватися, що він безнадійно заблукав. … Має той бути попереду, і він, здається, вгадує його обриси: острів-замок.