Ольга Кобилянська – Земля
Замість того заглянув у її тихе смагляве обличчя і в очі. … Не приводьте мене до того, щоб я вам оце ще раз казав, бо буде зле! … – сказала здавленим голосом, уривано і силувалася всміхнутися, та замість того вибухла голосним плачем. … Силою якоюсь?” Він чув силу якоїсь незнаної могутності, та його дитиняча душа не була ще доросла до того, щоби збагнути ту необмежену тайну.