Результати пошуку слова: Заціп

Володимир Винниченко – Відродження Нації

Posted on by / 0 Comment

І вони, заціпивши зуби, в корчах ненависти топили одні одних, виморювали голодом, удушували отруйними ґазами, сліпили ультра фіолетовими проміннями, били й нищили в воді, в повітрі, на землі, в мирних кімнатах, у траншеях. … Стиснувши зуби, заціпивши всі почуття, делеґація справилась з цією тяжкою задачею: не піддалась провокації.

КЛАРК Артур – Колиска на орбіті

Posted on by / 0 Comment

Голос Анни вивів Тераї із заціпеніння. … Цей страх прогнав заціпеніння і змусив мене урвати чаклунство жорстокого фільму, що так неждано розгорнувся на моїх очах, змусив кинутись на безтямну боротьбу з насланням привидів-образів. … Обидва мовчали, мов їм заціпило.

УЕЛЛС Герберт – У безодні

Posted on by / 0 Comment

Я уявляю, як він сидить у дивному заціпенінні серед небаченої краси й усе товче про свою Міллі, і про крамничку, яку хоче завести, і про те, що потрібні кінь та віз… І ці безглузді балачки тривали між ними з дня на день. … І тут загальне заціпеніння минулось. … заявив я, і всім їм аж роти заціпило.

РОМАНІВСЬКА Марія – Шахти в небі

Posted on by / 0 Comment

Інженер випростався, щоб роздивитись у руці зелені коробочки, і раптом, глянувши на захід, спинився, заціпенілий, схвильований… На небі чи в тремтінні жовто-сірого піску виросло дивне марево. … І тоді заціпеніла Ніна побачила, як усе набігло на полігон і закрутилося в скаженому вирі.

ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному

Posted on by / 0 Comment

Він заплющився і поринув у звичне заціпеніння. … Хапав руками, намагаючись зачепитися хоча б за щось і зупинити це страшне і невідхильне падіння; в нутрі йому все заціпеніло – став чекати гострого і нещадного удару. … трохи загрозливо сказав Марко, і ми раптом заціпеніли від зміни, яка сталась у ньому.

ЛОНДОН Джек – Мартін Іден

Posted on by / 0 Comment

Тоді Мартін зрозумів, що перебуває в стані якогось душевного заціпеніння, і відчув сором, що забув за друга. … Працював він у чудному заціпенінні, відірваний од навколишнього світу, і відчував себе якимсь привидом серед літературних атрибутів свого колишнього життя. … Від злості йому аж заціпило.

Кобилянська Ольга – Людина

Posted on by / 0 Comment

Від часу до часу піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло, а рука, що піднімала довгу сукню, заціпеніла із студені… Се був один із тих неприязних зимних вечорів осінніх, котрі заганяють додому усе, що лиш має яке-небудь пристановище… Утомлена вступила Олена в хату.