Результати пошуку слова: Зачепити

Дрібненьке – як макове зерно – чудо в яскравій тканій сукеночці, в такій же як Матронка хусточці, чеберяло поруч товстенькими ніжками в постільцях, намагаючись зачепити прутиком півня.

Проте навіть найбільші бешкетники Тисової Рівні – діти – чомусь ніколи не наважувалися обдерти своїми колінами самий верх білого, завжди тремкого дерева, ба навіть не намагалися зачепитися за гілля, що звисало мало не до землі, – А ці мене не посміють зачепити в хаті твого тата.

Втім, було ясно одне: вершники не насмілюються зачепити велику жовту собаку. Ніхто тоді не насмілиться зачепити їх. А хто вас спробує ще зачепити, матиме справу зі мною.

А тебе, виходить, теж можна за живе зачепити. Виборсувалася з дверцят, пихкаючи і намагаючись не зачепитися кишенями за ручки. За що зачепитися?

Йому вдалося зачепити самолюбство Жюльєна. — Варто лише якійсь дрібниці зачепити мене, і я якось непомітно для себе забуваюсь,— продовжував Жюльєн.« Моя ненависна пам’ять, яку я проклинаю в цю хвилину, нав’язує мені свої послуги, і я зловживаю ними.

Нема за що оком зачепитися. Серце гупає, очі витріщила — хоч би не зачепити чогось, не побудити хазяїв. У високі вікна вітальні світив місяць, прокладав блакитні шляхи по столу, розкішному кріслу, яке так боялася зачепити Рая, до картин і портрета академіка на стіні.

Видно було, що вона об чомусь думала, про щось журилася… Христя боялася зачепити її розмовою. Шмагаючи по коневi – не без того, щоб не зачепити i оглобель: говорячи про Колiсника – не минеш i Христi.

– Хто посміє зачепити Романа? Для цього потрібно мати вірьовочну драбину із міцним залізним гаком і довгу тичку, щоб той гак зачепити за частокіл. І стіни гладенькі – ні за що зачепитися… – 

 хоч тут за щось зачепитися. Зачепити його як слід я міг лише зненацька. Потім став навколішки біля ями, і йому вдалося зачепити окуляри за дужку й витягти їх з-поміж вінків.

Вiн зiтхнув, але зачепити її не вiдважився. Може, хто зачепити нас хоче? Другий, очевидно, супутник першого, не в мiру худий, не в мiру високий, так що, входячи в купе, мусiв низько вклонити голову, щоб не зачепитись, нервово вiдкинув плече i попрохав пробачення за турботу.