Skip to content Причісує Оленку, пильнуючи кожного пасмочка; заквітчує, ніби коронує зірками, зверх блідого лобика. …
Зосталась гіркота, звична за довгі роки. …
Здавши собі звіт, хто перед ним, скорбно поворушив губами і після зусилля, зрештою, вимовив – без злості, без презирства, тільки з бажанням не бачити, –