АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Тоді так само падав сніг, я замерзав і з останніх сил намагався закутатись звірячою шкурою. … А з двох метрів усе йшло врозтіч; ніби заглянув у воду з плаваючими диковинними звірятами. … Вони звіряються, щоб знати напевно, чи одною. … На фронті все було б інакше, а тут я закрив долонями очі й люто, по-звірячому застогнав.