Друзі спустилися з вершини – там вони були занадто помітні здаля, – Обігнувши здаля вогнище роханців, вони старанно повзли далі, аж доки не дісталися ярів коло річки. У поперечній стіні, ледве помітній здаля, було видовбано неглибоку нішу, перекриту [60] склепінням; решту простору над залою перекривали лише густі крони буків.
Помітив здаля великий дуб, ото й тільки. Цокіт копит долинав здаля і наближався, хоч повільно, але впевнено. Якщо хтось на шляху з’явиться, ми ще здаля почуємо. Одного разу, десь за рік до Бенкету, гуляв я по дорозі і здаля побачив [116] Більбо. Звідкись здаля, зліва, вчувався йому – може, тільки в уяві – поклик: «Фродо!
почув він немов звідкись здаля голос археолога. Йому відгукнулися здаля інші бубни. Здаля пролунав загрозливий глухий гуркіт. А позаду виднілася юрба піших скіфів, що дивилися на полонених здаля, не насмілюючись підійти. Здаля пролунали ще тимпани. Та здаля й сама велика купа здавалася зовсім маленькою.
Обiзнаний зi мною читач легко уявить собi, як старанно, через спекотну пилюку, я виглядав – нажаль, здаля всякий раз – нiмфеток, що бавились у Центральному Парку, i як менi огиднi були декоративнi, дезодорованi секретарки й конторницi, якими один з жартунiв з нашого iнтересу так силився мене знадити.
А здаля не було чути, бо музика грала. – Здаля дивився чи розмовляв? Побачили здаля чужі обличчя – і списали товар на непередбачені втрати. І друга: якщо він – чи такі, як він – пальцем не зачіпають провідників, то чому зарізали Дембеля і всіх, хто хоч раз випадково, навіть здаля бачив самого корейця?
535] Коней швидких тупотіння здаля моїх вух досягнуло. Ніхто з них не хтів дожидати 709] Стріл бистролетних здаля чи ударів загострених ратищ, – Із перепочинками бились, 374] Стоячи одаль одні проти одних, здаля уникали 375] Стогнучих стріл. 174] Він і здаля тобою піклується й серцем жаліє.
Ще здаля помiтив, як люди через лiсу зазирають у двiр знайомого йому селянина. Здаля приглянувся до хати. Раптом вiн помiтив, як, пiзнавши його здаля, бабуся поспiшно перейшла на другий бiк вулицi i, поки Коцюбинський змiг щось зрозумiти, зникла за рогом. – защебетала вона ще здаля до чоловiка.
А ти щовечора приглядайся здаля до цього вікна: як воно темне буде, то не підходь, а якщо хоч трошки освітиться, то можна… заговорив Качур ще здаля, — Зойк жаху вирвався з грудей присутніх і прокотився над юрбою, і в цей час долинув здаля глухий, затаєний гуркіт грому…