Результати пошуку слова: Зима

Настала зима, не знати вже й яка зима на чужині для Євпраксії. … Зима була незвично сувора. … Була вже зима. … Зима йшла на спад, за Велетенськими горами ждала їх тепла блакитна весна, до того ж жінки не повинні подорожувати самотою, бо на своїй путі стрічають занадто багато нагод до гріха.

А коли ми, йдучи на уходи, не боїмось татарина влітку, то тим менше нам його треба взимку боятися, бо зима нас захистить так само, як'би і старостинський замок. … IV Хоч то була ще зима, а вже сонце йшло високо. … Видно було, що зима не хоче ще вступитися, хоче ще раз показати свою силу.

ХЛІБ ДЛЯ ПОДОРОЖНЬОГО Над цим романом Олександр Зима працював із захватом і якоюсь самозреченістю, відмовившись од багатьох любих його душі уподобань – поїздок на виступи перед читачами, вечорів у письменницькому клубі, походів по книгарнях, риболовлі… Було все для нього новим у цьому творі – тема, матеріал, герої.

— Скоро зима, а вони… … — Зима!.. … Мужицька прикмета вірна: зима без снігу — літо без хліба. … Зима! … Та хіба тільки цим багата зима! … IX Тихим гомоном струмочків, що звідусіль дзюркотіли до річки, прощалася зима. … А то — голо: зима все з'їла. … Промайнули літо і осінь, схо дить зима.

Зима не на жарт. … –  Зима, – … – Зима.  … Загата, порівнявшись зі мною, кинув: «Як зима, Повсюдо? … Зима. … IV Узявши непоганий розгін, зима, одначе, швидко видихалась Поцідив дощ, подіркував і за добу геть витовк сніги. … Щось вогка наша зима. … –  Зима якась непевна, – … –  Зима. … –  Зима, –

Аж білий вихор здійметься довкола, як нас по схилу сани розтрясуть,- зима тікає, підібравши поли. … Хоч як було, і голод, і зима,- спасибі вам, дали мене до школи, де дяк учив і грамоти, й письма: Козацька школа, крита очеретом благенькі стіни, плетені з лози, на піввікна заплющена заметом три лави, стіл, псалтир і образи.

Лягла зима. … VI ДОЗНАВСЯ Лягла зима. … подумав Грицько, та зима застукала. … Минула зима; наступила весна. … Аж нудно їй, як вона не провідав який день своєї хатини… А вночі – тільки й думки: коли б уже швидше ця люта зима минала, сніги тали, поля зеленіли, щоб можна було коло хати взятись, лагодити та переходити!

Зима, холод, мороз! … Що то яка зима укрiпила холодна та люта! … Зима доходила кiнця, та холоди ще сильнiї крiпили, I брати з Галею сидiли на печi, пiджавши ноги. … –  Нi, мамо, Днiпро не шумить: зима – Днiпро пiд льодом. … –  Нi, мамо, зима – дерева в iнеї. … А тодi саме зима була, бiла, люта, крiпка зима.

Минула зима В тяжкому чеканнi проходила весна. … Тимчасом настала зима. … Леся на зиму до Єгипту, ви – на Капрi… Перелiтнi птахи… Рiдна зима нам уже не по силах. … Немовби починалась зима, а на полях сходила квасоля й зеленiли свiжi вруна пшеницi. … Природа тихо-трiумфувала: була зима, а вона не зiв’яла i немов боролася з своїм загином.

Хоч у людей ще було багато свого дiла – йде осiнь, за нею зима, треба збирати гриби, шукати бортiв, возити дрова, бити звiра, – … З таким почтом княгині не страшні були ні зима, ні звірі, ні зла людина. … У нас була голодна зима… … Почнеться осiнь, зима. … Зима? … Так, тодi була люта зима.