Результати пошуку слова: Знову-таки

Іван Кривуцький – За полярним колом

Posted on by / 0 Comment

Таких за найменшої провини або без причини могли за доносом когось із сусідів чи навіть сторонніх стукачів, від яких кишіло все комуністичне чи тоді ще соціалістичне суспільство, у будь-яку хвилину запроторити знову за колючі дроти.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Хранителі Персня – Володар Перснів-1

Posted on by / 0 Comment

Для таких читачів ми зібрали відомості з гобітанських переказів, які й наводимо нижче. … Гобіти, що прийшли з заходу, відразу ж полюбили нову землю, та там і залишилися, а тому знову зникли зі сторінок історії людської та ельфійської. … З такими витівками, гай-гай, до біди недалеко. … –  Хіба він такий страшний?

АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів

Posted on by / 0 Comment

– Ви завжди будете таким боягузом? … Він знову почав оглядати підвіконня крізь лупу. … Лейтенант знову відчинив вікно і крізь лупу почав розглядати зовнішній карниз. … Другою рукою їй все-таки пощастило міцно стиснути страшні щелепи ворога. … Але все-таки це тепло вони віддають воді не повністю. … Він знову, мабуть, розсердиться.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари

Posted on by / 0 Comment

А ти де такий здоровий вирiс? … Чи таким бовдуром, як i ти? … Випив цiле вiдро, а води все-таки хочеться. … До Сухобруса почали вчащать молодi паничi з своїх-таки купцiв. … I важка дрiмота знов пойняла голову й думки… I знову в одну мить нiби пiднялась завiса з туману.

ТОЛКІН Джон – Гобіт, або Мандрівка За Імлисті Гори

Posted on by / 0 Comment

Невдовзі хід, що досі вів донизу, повернув знову вгору, а трохи далі став такий крутий, що Більбо вже не міг бігти. … День, такий самий, як і всі інші лісові дні, знову блякнув, щоб перейти в чорноту ночі, коли зненацька довкола них спалахнуло безліч смолоскипів, мов сотні червоних зірок.

ЕРНЕСТ Гемінґвей – Прощавай, зброє

Posted on by / 0 Comment

Майнула думка, що ось зараз важкі черевики потягнуть мене на дно, але я чимдуж опирався течії і коли знову звів очі, то побачив, що берег таки наближається, і, з жахом відчуваючи важенний тягар на ногах, я й далі відчайдушно гріб до берега, аж поки досяг його.

НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна

Posted on by / 0 Comment

Хто я такий? … Таких облич нiбито й багато, але е в ньому щось таке, чого немає нi в кого. … Про таких кажуть: "Покажи йому палець – i вже смiється". … Та минає хвилина-друга, пережує дiд пирiжка i знову за своє. … Назавтра, у недiлю, я знову пiшов у цирк. … – Чак знову якось загадково усмiхнувся.