ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Неложними устами
А таки ж бігла! … І знову й знову б’ється думка над нерозгаданістю. … — Це ж я такий неґречний! … Такий неуважливий. … — Таки ж учителькою! … І така ж бідність, такий голод. … Слух мав такий, що чув, як у Бобровицю поїзд ішов. … Плачуть знову сичі… О ридай же, молись: Ходить осінь у лузі. … Пане Павле, анумо знову віршувать!