Результати пошуку слова: Зозуля
МИРНИЙ Панас – Повiя
А то, бач: як Зозуля та – без пристановища, без притулку. … Там, у гущавинi молодого гiлля, цiла орда усякої пташнi Завелася: чижi, кропив’янки розсипають своє цьомкання, горлицi туркочуть журливу пiсню, лiсовi кiшки перегукуються, зозуля кує лiта, горобцi несамовито жирують, а солов’ї розлягаються на увесь лiс заливним щебетанням.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Першою піснею заспівали «Закувала та сива зозуля». … «Забудь мене, мене забудь… Як ще колись жевріла грудь, Як серце рвалося кудись – Ми розійшлись.» Він співав тихенько, поклавши голову на руки, згорнені на колінах: «Тобі зозуля навесні Кувала щастя, а мені Вороння крякало сумне – Забудь мене… Забудь мене…» Лише б він не співав.
Олесь Гончар – Твоя зоря
Якщо про інших дітей, підкинутих на якийсь вечір дипломатськими зозулями, Заболотна може сказати інколи майже сердито: «Як ви мені надокучили, оце сьогодні востаннє понянь-каюся з вами» (хоч відомо, що це тільки розмови), — … Чи не зозуля? … Знову підкинула вам дитя, як зозуля, а сама гайда розважатись…
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір
Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосi жита загубить свiй голос, – … Будять мене то соловей, то зозуля, то iволга, то одуди, а то й роса. … Це починалось тодi, коли на лужках i левадах затоплений латач прямо в барвiнковiй водi засвiчував свої весiльно-золотi свiчада, а з лiсу обзивалася зозуля.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом, вже зозуля зорює в садах, а там, дивися, зазеленіє поле і картопля у землю проситься. … Потім прийдуть майстри-морози, повіють сніги і принишкне напівголодне село до весни, коли знову зозуля довгі роки буде кувати, а комусь і одного пожалує.