Улас Самчук – Марія
З’являється з туману завіса, згортається, розгортається, виринають сходи, ступають на них, підносяться вище й вище, спів лагідний, зоряний… Ідуть, ідуть, ідуть… Широкою, вкритою туманом долиною верталися додому. … Темно і зоряно. … По вечері, коли запала ніч, Корній вийшов на двір, поглянув на зоряне небо, подивився навкруги.