Skip to content Любив, їдучи на возi з лугу, дивитися, лежачи, на зоряне небо. …
Дивлюсь я на моє небо i повертаю з возом i косарями праворуч i лiворуч, i зоряний всесвiт повертає разом з нами, i я непомiтно лину в сон, щасливий. …
Вода тиха, небо зоряне, i так менi хороше плисти за водою, так легко, немов я не пливу, а лину в синьому просторi. Над Сегединцями послалася нiч, темна, тиха й зоряна. …
Його причарувало сiльське життя, не глибоке, але спiвуче й живуче; його причарувала рiдна мова, рiдна пiсня, чисте повiтря рiдного краю, й сине небо, i погожа вода, i тиха, зоряна нiч. …
Вода в Днiпрi лиснiла проти зоряного неба. Щороку, вісімнадцятого червня, вона приходила сюди, на Зоряну площу… На “Айстрі” були й Ольжилі батьки, Тетяна та Іларіон Воронови. …
А Ольжина мати, Тетяна Воронова, гарна, весела, запальна, про яку хтось із друзів сказав, що вона вже сама по собі – людям свято, постала в скульптурі на Зоряній площі. 