БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
Мав з ним висіти й Максим, але тоді його зоря ще, мабуть, не закотилася. … Із цією фрескою зв’язані початки життєвих мандрів його душі й серця під загадковими зорями. … Ці літаки з зорями й літаки з «паучками» гули над безборонним містом цілісінький день, – … Зоряне небо!.. … Вони заводили тоскну гавкотняву в бездонне зоряне небо, –