Результати пошуку слова: Зоря
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький
В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками, сяла золота звізда над дароносицею, неначе сходила на вечірньому обрії ясна та блискуча зоря. … До півночі дивилась вона на чорне небо, засіяне золотими зорями. … Ніби місяць між зорями! … І ті хижі зоряні та палкі очі чогось тепер припали їй до вподоби.
МИРНИЙ Панас – Повiя
Вiн ще пам'ятає, як доходив до хати, як увiйшов… пам'ятає свiтло… лице Прiсьчине виставилось з-за печi – страшне, Змучене… Лице Христi свiтило, наче зорями, очима… далi… земля пiд ним наче посунулася, свiт заходив ходором… вiн щось казав… що вiн казав?.. … Нiч була хоч i зоряна, та темна, як бувають веснянi ночi.
ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР
Невдовзі після одруження Іван власноручно змайстрував її, щоб можна було вийти увечері й посидіти при тихих зорях з молодою дружиною в парі. … зоряної води! … Тобто такої, що ніч простояла в дійниці при зорях. … — До зоряної води ще макухи треба, — … зоряна вода… … І майже злорадно таврувала себе: «Оце ж тобі зоряна вода!..
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
А я край дороги Серед степу помолюся Зорям яснооким, Щоб без мене доглядали Тебе, одиноку. … Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. … І темний гайок зелененький, І чорнобривка молоденька, І місяць з зорями сіяв, І соловейко на калині То затихав, то щебетав, Святого бога вихваляв; І все то, все то в Україні!..
Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Чорне небо нависло над містом, дивуючи своєю незвичною зоряністю городян, з яких мало хто спить у цю ніч. … Якби мав право, щасливе право коханого, як шалено цілував би оті очі зоряні, повні жагучого п’янкого світла. … До мосту їм треба вийти затемна, поки ранкова зоря не зажевріє, поки можна підкрастись до мосту зненацька.