Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Зразу стає душно під ковдрою, і я скидаю її з голови. … І зразу обхоплює радість. … І, зразу видихнувши його, немов покінчивши з чимсь, уся стріпується й каже рішуче: — … Соня теж дивується, але, видко, зразу повірила, й їй це приємно. … Сердитий тон зразу викликає в його повагу і страх перед моєю особою.