Обриватися Posted on by / 0 Comment обрива́тися1 – дієслово недоконаного виду (зриватися; розриватися; припинятися; стрімко падати) Інфінітив обрива́тися, обрива́тись однина множина Наказовий спосіб 1 особа обрива́ймося, обрива́ймось 2 особа обрива…
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Ти прохав мене, аби по приїзді написав тобі, як тута і що, чи варто собі зриватися в дорогу. … Ользі Юліа-нівні їхати — щоб допомогти — не випадало, було ряд причин, зриватися ж самій…
МИРНИЙ Панас – Лихо давнє й сьогочасне Posted on by / 0 Comment Чого його з місця зриватися та втрачатися, коли тут і на нашу долю буде?..
КРУК Назар – Звірі Posted on by / 0 Comment Не було причин зриватися – в підлітковому віці я вже давно все знав і розумів, я був на своєму місці й виконував свою роботу.
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Спершу це були нiби жарти – снiг забiгав наперед, мов сковзаючись по гладенькому склi, потiм вiн почав вихритись, зриватися догори, метелитись у повiтрi, знову падати i знову пiдноситися.
ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО Posted on by / 0 Comment Коли ж на заході сонця океан потемнішав, а з хвиль почала зриватися біла піна, СОС струсив дрімки, пильно роззирнувся.
Іван Драч – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Та сама «скука», невимовна туга час од часу напливала на нього, породжувала підсвідому тривогу, що змушувала раптом зриватися з уподобаного місця й вибирати нову дорогу.
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця Posted on by / 0 Comment Мені здалося, що треба якомога швидше зриватися геть.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment сказав поручник Калюжний, який після другої чарки почав зриватися на російську говірку.
