Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Поховали того зрадника на ймення Горлач біля палацу бурмістерського.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя Posted on by / 0 Comment Що ж до білого коня, жеребчика на ймення Пегас, то приват-доцент Можар ясує з сумом, що не може віддати його на поталу якомусь неграмотному кулеметникові, у кров та багно боїв, під кулі, тим більше що Можарів румак взагалі ніколи в житті не ходив у запрягу і, дасть бог, не ходитиме.
Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ Posted on by / 0 Comment Ймення Кривоноса було вже добре відомо всім полякам, бо по всій Польщі вже чули про його люту, звірячу вдачу, що не лишала живим жодного поляка, хто б не дістався йому до рук, і майже всі пани, почувши, що Кривоніс позаду їх у Лажаві, зблідли на виду і почули, як у них поза коміром кунтушів пішов мороз.
ОКОЛІТЕНКО Наталя – Крок вікінга Posted on by / 0 Comment Спокійно, тепло і час є, щоб придивитись до самого себе – добродія на ймення Валентин.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Поміж ворогами Posted on by / 0 Comment Сама благочинна просе її до столу; ще й зве на ймення й по батькові.
Любко Дереш – Намір! Posted on by / 0 Comment Бородатий хлопчина єврейської зовнішності звертається до мене на ймення, і далі говорить по-російському, з московським акцентом.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment «Серед екіпажу грецького судна була молода жінка, на ймення Єлена.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови Posted on by / 0 Comment Як на мене, він чоловік благородний і освічений, гідний найкращого ймення.
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко Posted on by / 0 Comment Тоді з-поміж людей, що слухали присуда, звівся поважний чоловік, на ймення Карпо Ткачук, який також часом заходив до Хвенниного шинку і любив слухати дякові орації-вірші та пісні, і сказав: –
НАЛИВАЙКО Степан – Таємниці розкриває санскрит Posted on by / 0 Comment Зібравши все, що сто сувалося Громовика-воїна, який наступає на ворожу Невір-землю, щоб звоювати Биж-город, де сидить якийсь лихий цар Ворот, він каже: та Невір-земля, той Биж-город, про який співається в колядках і який має в собі міфічного царя Ворота, не що інше як змінене ймення давнього злого бога вед – Врітри.
