Skip to content Мабуть, у цьому великому діянні є й батькова частка, належить у ньому щось і дідові, й бабі, вчителеві, сусідам і навіть двірському Рябкові, двом дубам під вікном, ручаєві за хатою, лугові і, звичайно, друзям-ровесникам, які все знають, все бачили і – слово честі! …
Місяці, літа, може, й десят ки вже років минуло. Дівчина обережно зійшла на ложе, на нього, обіймаючи його стегнами. …
Спершись на напружених руках, війнула по його обличчю волоссям, що пахло рум’янком. …
Відважившись і ніби в нетерплячці, схилилася, торкнулася кінчиком грудей його повіки, щоки, губ. …
Вона вже не уникала його долонь, відкинула голову назад, струснула волоссям. Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурничка, не дрiбничка, а дуже й дуже поважна справа, особливо для таких громадян, як ми з вами… …
Та там за весну й за лiто нiхто навiть i не чув, щоб хоч одна закахкала. …
Ранньої весни прилетiло, було, туди чималенько табунiв, покружились трохи й усі на Носiвку! 