Результати пошуку слова: Казати

Тож Володько добре пам’ятає, як-то одного разу старий Лук’янчук з Лебедiв розговорився було та почав казати: “Ото коли я ще малим був, як оцей ваш,- i показав на Володька… (Хiба я такий малий?) – “Вони не втримаються, щоб усього не розказати татовi”. Купити то воно легко сказати, але купля та не з маком дається.

А що вдячність, на мою думку, слід цінувати над усі чесноти, засуджуючи противне, то я, щоби не показатися невдячником, намислив тепер, коли вже ніби вольним став, дати по спромозі якусь полегшу, – Що ж іще можна сказати, повертаючись од околиці знову до міста? Тепер ти нітишся і хочеш доказати, що то марниця.

–  Звичайний дядько, нiчого сказати. нi жива нi мертва вернулася Прiська додому… У головi в неї гуде, у вухах дзвоне, в очах жовто… Вона но змогла слова сказати; як злягла, то пролежала, наче дерев’яна, до другого дня. Та й що їй казати? Що їй тепер у свiтi робити, що їй казати?

3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає. 5 Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Вiд Матвiя 16 1 І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові.

50 І відповіли Лаван і Бетуїл та й сказали: Від Господа вийшла та річ, ми не можем сказати тобі нічого злого чи доброго. А він відказав: Вона сестра моя, бо боявся сказати: Вона жінка моя, щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.

Більше в нас не було анічогісінько, та коли ми згадували, з якої халепи вирятувалися і як би нам повелося, коли б корабель наскочив на риф уночі, то дякували долі й за це, хоч, правду казати, іноді шкодували, що не прихопили ще дечого. – Правду казати, їсти мені зараз не хочеться, а от водиці я б напився залюбки.

Що й казати! Про освіту й казати годі. Про вина й казати нема чого. За весь обід хоч би раз устав, та обійшов гостей, та припросив, щоб більше їли й пили; і коли правду казати, так і тих, що коло нього сиділи, не просив об тім, сам же їв пресправно. Нас вигодовували дуже старанно й дбайливо і, правду казати, не шкодували нічого.

А кум Терешко (він же при панах був, то знає, як сказати) доточив: — От, сказати, як Остап Дорохвейович,— він кивнув на Колодія,— хотів, щоб йому громада віддала волость нову робити,— лишенько! А ходім, Зіньку, до того лану, що біля кривої балки, я там щось хочу тобі показати.

Сказати, що Юр’яна дуже боялася Довгопола, не скажеш: він нібито й не бачив її ніколи, а може, й не знав, що вона з цього села. – Я лиш хотів сказати, що в одного чоловіка, ну, бігме, не може бути все зразу: й довгі поли, й довгі руки. До району нема з чим показатися, поки не закінчиться окіт.