ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Це дало йому встояти на ногах, тож почала поступово вимиватися йому з голови каламуть, розтали кола, веселий та зелений світ плюснув йому у вічі. … Очі їхні каламутніли, а дорога, якою йшли, блакитніла, і перед кожною мимовільно заквітали палкі волошкові очі. … Дивився на них каламутним поглядом, і губи його ворушилися – щось прохав.