Результати пошуку слова: Каламут
БІЛИК Іван – Золотий Ра
Книжка мов потонула в каламутному морі. … Тісним і досить глибоким мертвим річищем, що звивалось поряд уже кілька днів підряд, перекочувалися каламутні хвилі, жовті, аж наче масні. … Над дворовим вівтарем звивався каламутний дим, раби вже білували чорну тушу, а похмурий погляд сина нічого доброго не провіщав.
Олесь Гончар – Берег Любові
Серед потопних каламутних вод приземлюватиметься літак Аерофлоту з рятівним вантажем Червоного Хреста. … Лютуючи, здіймають вони завірюхи страшенної, дикої сили, і степи надовго тонуть у каламутнім шаленстві стихій. … Кохав і кохає — і не приховує цього, кричить про це із свого скафандра на все каламутне підводдя тропіків!..
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ
А Дніпро стоятиме вічно каламутною застиглою ковбанею… … Ні, навіть не минав, а летів зі швидкістю гірської річки, збожеволілої від каламутної весняної повені, змиваючи на шляху все, все, все! … Він пив їх, розпалений спрагою невтоленної хіті, як лось каламутну воду, занечищуючи і без того збаламучену душу…
Григір ТЮТЮННИК – Вир
Побачивши холодну каламуть у очах товариша, зрозумів, що трапилося щось надзвичайне, і якимось несмілим, мученицьким тоном, в якому почувалася вся гіркота відданого рабства, сказав: — … Хвиля піниться біля ніг, злизує з кладки сіру каламуть. … І заворушилася в ньому каламутна неприязнь ущипнути Тимка якнайболючіше: —
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
І дивиться, йдучи, На каламутну темну воду, Неначе ворогові в очі, Неначе вимовити хоче: – … Дністре, водо каламутна, Винеси на волю! … Каламутними болотами, Меж бур’янами, за годами Три года сумно протекли. … Та нескверними устами Помолимось богу, Та й рушимо тихесенько В далеку дорогу – Над Летою бездонною Та каламутною.