Результати пошуку слова: Кала

БІЛИК Іван – Золотий Ра

Posted on by / 0 Comment

Книжка мов потонула в каламутному морі. … Тісним і досить глибоким мертвим річищем, що звивалось поряд уже кілька днів підряд, перекочувалися каламутні хвилі, жовті, аж наче масні. … Над дворовим вівтарем звивався каламутний дим, раби вже білували чорну тушу, а похмурий погляд сина нічого доброго не провіщав.

Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША

Posted on by / 0 Comment

Всю ніч серце Чіпки божевільно калатало в грудях, і тільки коли ранкова прохолода торкнулася його рук, а високі трави й роги худоби почали проступати у ранковому тумані, хлопець зронив голову на руки і заснув… … … Дівчина бігла, відчуваючи, як серце калатає у грудях. … тільки й калатало у переляканому серці.

Олесь Гончар – Берег Любові

Posted on by / 0 Comment

Серед потопних каламутних вод приземлюватиметься літак Аерофлоту з рятівним вантажем Червоного Хреста. … Лютуючи, здіймають вони завірюхи страшенної, дикої сили, і степи надовго тонуть у каламутнім шаленстві стихій. … Кохав і кохає — і не приховує цього, кричить про це із свого скафандра на все каламутне підводдя тропіків!..

ЧЕМЕРИС Валентин Лукич – Білий король детективу

Posted on by / 0 Comment

– її очі скляніли і застигали мертвими каламутними кружальцями.  … – запитав професор і кивнув на Майкла, який, скрутившись калачиком, спав на килимі. … Чоловічок звів голову, в каламутних його очах стояв переляк, рот перекосився, руки почали тремтіти. … Дженні, скрутившись калачиком на дивані, спала.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

Posted on by / 0 Comment

От у першій кареті прибув гетьман Миколай Потоцький, отілий та сивий з випнутими сірими каламутними очима. … Потоцький зирнув на нього згорда каламутними очима й промовив: – … Навіть собаки дрімали, поскручувались на соломі, ніби калачі, і лежали, неначе мертві.

Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ

Posted on by / 0 Comment

А Дніпро стоятиме вічно каламутною застиглою ковбанею… … Ні, навіть не минав, а летів зі швидкістю гірської річки, збожеволілої від каламутної весняної повені, змиваючи на шляху все, все, все! … Він пив їх, розпалений спрагою невтоленної хіті, як лось каламутну воду, занечищуючи і без того збаламучену душу…

Семен Скляренко – Володимир

Posted on by / 0 Comment

Серце її нестямно калатало. … А в цей же час кораблі варягів ідуть далі й далі, досягли південних морів, уже в їхніх руках Каріаті, Росано, Герачі, Орія, Козенца, Торенто, Брундузіум, перед ними тремтить Сіцілія, Калабрія, Апулія, вони завоювали Ломбардію, Каніто, Салерно, Неаполь, Амальфу, Беновенто…

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

Прямо до їх гурту iшов парубок, високий, бiлявий, у синьому сукняному каптанi, пiдперезаному добрим каламайковим поясом, у сивiй з решетилiвських смушкiв шапцi. … Коси калачиком лежали на головi, перевитi голубою лентою; довгобразе лице червонiло, вiддавало здоров'ям, очi грали радiстю.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Старо-світські батюшки та матушки

Posted on by / 0 Comment

До голови йшли рядками голі грішники: ткачі з клубками в руках, кравці з ножицями, мірошники з камінням на мотузках, перекинутих через плечі, розпатлані голі відьми, писарі з перами й здоровими каламарями в руках; за ними купа жидів з пейсами, а позад усіх поганяли грішників нагайками рогаті та хвостаті чорти.