Євпраксія – Загребельний Павло Posted on by / 0 Comment калиново-стиглі жінки, з піснями затаено-гріховними, повними лукавих натяків на щось бентежне й п'янливе.
ШКЛЯР Василь – Залишенець Posted on by / 0 Comment Відкрий же свої оченята, зіронько наша ясная, розтули свої калинові вустонька та промов до нас хоч словечко… Вовкулака не міг такого слухати, він з дитиною на руках одійшов убік, відвернувся і, коли знов хотів зацмокати до немовляти, губи йому не склалися в трубочку.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment .Запаморочливо пахло в'янучим листям, хмелем і калиною, не вистачало ще звичного щоранкового диму, але жодне багаття не розпалене в Радогості, бо всі кинулися назустріч небезпеці, ще не вірячи в неї, ще тільки намагаючись…
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками Posted on by / 0 Comment Елпідифор взяв скриньочку з цигарами, вхопив дрібненьку Любину руку з пальчиками, сливе суспіль обнизаними золотими каблучками та перстнями, і, потягши вгору до своїх калинових уст, цмокнув ніби на льоту.
Осип Назарук – Роксоляна Posted on by / 0 Comment …домовина… Як блідий місяць, так рости буде твоя сила, пані… А в житті своїм два рази зустрінеш кождіську людину, котру раз узріли ясні очі твої… А як час наспіс, на мості калиновім узриш перстень з міді в п’яної людини, лозліткою вкритий, з каменем фальшивим…” Тут циганка глянула в обличчя незнакомої пані і, сильно збентежена, крикнула…
Олесь Гончар – Берег Любові Posted on by / 0 Comment Адже в юних відчування життя особливе, їм здається, що мають попереду вічність і ніяк не менш, їхні гризоти та тужби ще тільки будуть колись, наздоженуть кожного десь на калиновому мості!
КАНН Мария – Блакитна планета Posted on by / 0 Comment Тільки на сходах, коли вони побачили килимок пані Калиновської, прикутий під дверима ланцюгом, ніби злий пес, обоє пирснули сміхом.
Гнат Хоткевич – Довбуш Posted on by / 0 Comment Іде за якою справою гуцул і нараз стане над Черемошем, заслухається вічним шумом, задивиться, як із того боку на цей на мацьонінькій дарабчині, невміло соваючи дрючком у воду, переправляються дві дівчини — і мов два цвіти калинових розцвіли посеред спінених, сердитих хвиль… Черемош жартує.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment Крізь посноване тонке кросно зморщок ще тихо проглядала прив’ядаюча краса, як в осінній день крізь сітку павутиння проглядає в затінку калинове гроно.
Микола Олійник – Леся Posted on by / 0 Comment Хміль ніби сухий, та Леся знає: мине трохи часу, і зазеленіє він, укриє калиноньку своїми шатами.
