Результати пошуку слова: Кал

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

Ліда відчувала, як у неї часто калатає серце. … Він з дитинства нездужав, народився калікою і тому не може бути мисливцем, не може бути й воїном, як усі скіфи знатного походження. … Мабуть, через своє каліцтво Гартак зріс дуже недоброю людиною, він заздрить усім, хто чимсь відзначається.

РОМАНЧУК Олег – Право на істину

Posted on by / 0 Comment

Полилася мелодія… Щось давно забуте ворухнулося в моїй свідомості, може, навіть десь на дні генної пам’яті; калейдоскоп незвичних, раніше незнаних асоціацій, які ґвалтовно дисонували з уже баченим і пережитим. … Безперечно, за незрозумілим і загадковим калейдоскопом подій щось крилося.

РОЗДОБУДЬКО Ірен – Ґудзик

Posted on by / 0 Comment

Перед тим як відповісти, я здолав купу різних емоцій, а головне ще й глухоту, яка на мить охопила мене (серце калатало прямо в голові!). … Ішла містом, ніби в тумані, важко продираючись крізь ватяну пелену, що насувалася на неї великим каламутним клоччям. … Це виявилося неможливим: серце калатало, ноги заслабли, я прикипів до стільця.

МИРНИЙ Панас – Серед степів

Posted on by / 0 Comment

Широка тінь знялася від неї, якась невідома сила погнала її звідтіля на вас, розстилаючи вподовж степу… Западпадьом-кали перепели в траві, засюрчали неугавні коники, і жайворонки, качаючись чорною горошиною в синьому небі, посипали свої дзвінкі пісні.

ВЛАД Марія Миколаївна – Стрітеннє: Книжка гуцульських звічаїв і вірувань

Posted on by / 0 Comment

Другий мій дід, Мирон Оринчук, зріс у відлюдді на полонинах і вмер великою дитиною незачепленої природи, кажучи мені незадовго до смерті: не читай бріхні, дитино, не калічся, одну правду я в книжках вивидів – про часи, коли ще звірі говорили, –

КУПЕР Джеймс Фенимор – Звіробій

Posted on by / 0 Comment

Ні, хлопче, хоч як я люблю сонце, та мені його не треба, щоб знати, коли настає день: мій живіт не поступиться перед найточнішим годинником, якого тільки можна знайти в Колонії, і він уже калатає пів на першу. … Отже старому Томові довелося вивернути калитку, бо за все моє манаття не викупиш навіть шерсті, не те що шкури.

Тарас Григорович Шевченко – Княгиня

Posted on by / 0 Comment

Тяжко проти рожна перти; і я, найтерпеливіший з братії, нарешті взяв своє знаряддя — таблицю, перо, каламар з крейдою — і пішов собі з миром додому, “дивяся бившему”. … Взявши свою таблицю, каламар та псалтир, пішов я до пяного стихарного дячка в школу та й оселився в нього, як школяр-робітник.