Результати пошуку слова: Камін
Володимир Малик – ШОВКОВИЙ ШНУРОК
Особливу увагу привертав до себе султанський долбанд з двома плюмажами, усіяний безліччю коштовних камінців, кожен з яких був вартий цілого маєтку. … сказав Арсен і вийняв з кишені золотий перстень з червоним камінцем. … І ті слова падали на їхні серця як розжарене каміння. … Витрусити із своїх скринь золото, коштовне каміння!
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Неоднаковими стежками
сказала Таїса Андріївна й показала малесенькою ручкою на карниз каміна й на тоненьку, гарненьку й височеньку етажерочку коло каміна. … Камін по карнизі навкруги був ніби обліплений статуйками з гіпсу, з фаянсу та бронзи. … По обидва боки каміна на вуглах стояли дві заголені вакханки, піднявши вгору руки й випинаючись в танцях.
ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя
Червоняста глиняна смуга, якої торкався прибій, встелена була білястим, з’їденим солоною водою камінням. … Поснідавши, ми роздяглися з Ярославом і в купальних костюмах рушили на каміння. … Бійка відбувалася в повній тиші, тільки тупіт ніг можна було почути, важке дихання та стогін когось з тих, хто валявся, розкривавлений, на камінні.
Любко Дереш – Намір!
Постелив на камінь складений удвоє светр, присів та й почав клювати носом. … Тоді я — вирішую присісти на камінь, бо чую, вже добряче стомився. … Я сиджу в коридорі, під столом, у мене тут мильничка з камінцями, які я наколупав на городі. … Я міг без слів розмовляти з камінням — і воно відповідало мені.
Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА
В нього немов камінь з серця спав, коли гості вже пішли. … Зустріли його надзвичайно чемно, вже хтось заявив, що загубили золотого персня з брильянтом, але потім глянули на камінець і кажуть; "Чоловіче, та це ж скло, а не брильянт. … Вас, пане надпоручнику, ці газетки добре побили камінням, і присутність ваша тут зовсім зайва.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький
Я покажу, що князі Вишневецькі міцніші за міцний камінь, не тільки за козаків та хлопів. … При боку висіла шабля в піхві з золотим держалном, обсипаним дорогими камінцями. … Воли лежали суспіль, неначе розкидані здорові камінюки, і ремиґали, ніби спросоння. … А тепер мої стежки до слави закидало камінням.