Skip to content
Один з арештованих, аби дезорієнтувати варту, щодня горланив: «Караул!» Спочатку наглядачі кидались на крик, а пізніше звикли, не стали звертати увагу. …
Політичні, або «політики», як їх називало тюремне начальство, оскільки їх було дуже багато і вони не вміщалися в камерах, допізна, навіть після зміни караулів, гуляли в дворі.
Ой, уже ж наші славні запорожці Та й невеселі стали: Ой, облягли їх, облягли москалі Та всіма сторонами Ой, кругом церкви, церкви Січової Караули стояли, Ой, священику, отцю Владимиру, Та служити не дали. …
Ой, рада б я вийти, так сама в неволі, Гей, у неволі, у ярмі, Під великим караулом у тюрмі”.
Мамінькіни синки в картишки грають, на тройках роз'їжджають, а копач в караулі, за уставом сидить, всяку службу за них справляє; від того не то що, а й сама норовиста коняка, коли на неї сідав копач, чула – в шенкелях чула – опит і науку і, як дитина, покірно ходила перед фрунтом!… Ні, ви, Никодимович, проти науки не йдіть.
