Результати пошуку слова: Кара-Куль

СТАСЬ Анатолій Олексійович – Зелена пастка

Posted on by / 0 Comment

– Не дощ, а кара божа, я такого давно вже не пам’ятаю. … Пілот раптом різко повертається боком, щось кидає – маленька кулька котиться по підлозі, повз мене. … За нічні розмови карають, на три дні залишають без їжі. … Тепер цей карантин. … В лабораторіях його підземелля виведено нову культуру «С-17» –

Краще смерть, як неволя – Андрій Чайковський

Posted on by / 0 Comment

Хотів рахувати, коли йому кара скінчиться, та такий був задурманений, що не міг дорахуватися. … Я перемучився б тих шість місяців, а потім пішов би чергою до моїх ворогів-брехунів і кожному по кульці з рушниці а.бо таки бардкою лоби порозчереплював би. … Це, певно, за мене кара божа…

Михайло СТЕЛЬМАХ – Чотири броди

Posted on by / 0 Comment

— І замугикав собі: «А за нами татари, як ті чорні хмари, а за нами турки, як із неба кульки…» — … От хоч карай, він зараз не скаже, скільки в нього свиней: як подалися навесні в нетрі, то тільки після першого снігу прийдуть із приплодом.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Над Чорним морем

Posted on by / 0 Comment

Я знаю, що націоналізм прусський – діло консервативне й негуманне, бо робить діло непотрібне для культури, пригнічує інші народи. … Далеко-далеко на ріжку в карантинній пристані тихо повертався ліхтар на маяку, кидаючи на море, на порти то ясно-червоний, то зелений, то синій, то жовтий світ.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2

Posted on by / 0 Comment

І він пішов по вищербленій бруківці, по стертих сходинках до Сторожового Поста, а там присів на Караульне Крісло та з височини подивився на світ. … Згорблений старець кульгав лісом, важко спираючись на патерицю. … –  Гей, друже, а віддай-но мені цю кульку!  … Я готовий ризикнути, аби довідатись, що це за кулька.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Дума про невмирущого

Posted on by / 0 Comment

Не роздумуючи, Андрiй поплив наперерiз каравановi, маючи на метi покататися на отому човнi, що летiв за баржею, мов трiсочка. … Бо саме тiєї митi ударив кулемет з того другого танка, про який лейтенант зовсiм забув, i черга трасуючих, шиплячих куль прошила груди юнаковi. … – Чого повзеш, як каракатиця!

Валеріян Підмогильний – НЕВЕЛИЧКА ДРАМА

Posted on by / 0 Comment

На самоті він створював цілий культ цієї жінки, довгими годинами вночі захоплено міркував про майбутню з нею зустріч і нишком перечитував її коротенькі листи. … Майже слідом за Мартою вернулась додому й дружина кооператора Іванчука, закінчивши свою буфетну працю в Караваївських лазнях.