Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість.
“Сотський поховав її за карбованця, що їй був винен жид. … І уявіть собі, вийшло на добре: мало не кожний з нас по карбованцю сріблом додому приносив. … Швейцар, впускаючи мене до залі, пильно оглянув мене від ніг до голови, бо я, мабуть, зовсім не був схожий на людину, що для неї кредитка в пять карбованців нічого не значить.