Квач Posted on by / 0 Comment квач1 – іменник чоловічого роду (намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь) відмінок однина множина називний квач квачі́ родовий квача́ квачі́в давальний квачу́, кваче́ві квача́м знахідний квач квачі́ орудний кваче́м квача́ми місцевий на/у квачі́, квачу́ на/у квача́х кличний ква́чу* квачі́*
Нестайко Всеволод – Супер “Б” з “фрикадельками” (збірник) Posted on by / 0 Comment От грають у дворі всі в квача. … Люся Гуліна й Богдан Ципочка були звичайні собі Люська й Богдан, яких можна було стукнути по спині, ганяючи у квача. … Хто в піжмурки завівся, хто в квача, хто в сищиків-розбійників, хто в класи, хто у волейбол… Це вже як водиться.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Врешті кинув він квача у фарбу і обтер лопушиним листком замащені руки. … Неподалік завмерло з пензлями в руках двоє хлопчаків і одна дівчинка; почув він од школи повільний та погідний спів – спрозоріли стіни, і побачив він четверо жінок, що натхненно вимахували квачами.
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment Десь надсадно, як на заріз, ревіло теля, очевидно, загубивши матку; на вигоні гралася у «квача» дітвора, і тоненькі дитячі голоси гучно відлунювалися в пустих подвір'ях. … — Війна — це тобі не в квача грати.
НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки Posted on by / 0 Comment Спершу тихо було, потiм дiвчатка «класи» на землi понамальовували, застрибали на однiй нозi, хлопцi в квача завелись. … Позiтхаємо ми та й розiйдемось Про цурки-палки, про футбол, про квача i говорити годi.
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ Posted on by / 0 Comment Шукаєм глоду, пасемо корову, у гилки граєм, в цурного квача.
ШЕКЛІ Роберт – Координати чудес Posted on by / 0 Comment Юні примати могли гасати вгору і вниз по пряморослих берестах та сикоморах, грати в квача на гіллястих дубах і лаврах або ж безтурботно гойдатися на плетиві винограду й ліан, що з’єднували собою верхівки дерев.
ЯРМЫШ Юрій – ЛЕТЮЧЕ ДЕРЕВО Posted on by / 0 Comment КАПІТАНОВА ЛЮЛЬКА Ще тоді, коли казки з дітьми у квача грали, а веселе сонечко їм усміхалось, плавав по синьому казковому морю-океану казковий корабель під білими казковими вітрилами.
НЕСТАЙКО Всеволод Зіновійович – Загадка старого клоуна Posted on by / 0 Comment Ще б трошечки, ще б усього один тiльки день – i зустрiвся б… Мiг би разом з прiорською дiтлашнею гратися з ним у квача, у пiжмурки, у довгої лози.
