Результати пошуку слова: Київ

I от ми обоє стоїмо в просторому покої перед великим (на ньому й спати можна) столом поповича; його нещодавно революцiя витурила з якогось київського iнституту. Київ – Iрпiнь – Дякiвцi 1963–1964

Вони залишилися на робочому столі письменника і вперше прийшли до читача з березневої книжки журналу «Київ» за 1987 рік, якраз у тому місяці весни і в тому році, коли казкареві мало б виповнитися п’ятдесят. втішав себе Павло, тісніш сплітаючи на грудях руки й згадуючи Київ на високому березі Дніпра, де народився й виріс.

повіялась у Київ учитись… Дворянська пиха терпіла від такої зневаги. Шавкун у Дніпро не кинувся, а покинув Київ, покинув товариство, книжки (і потім було ніколи не заглядає в них – не любив, якщо й розказують про них) та ноги на плечі, побрів у Гетьманське.

Київ : КНТ, 2007.

Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: місто Київ, ріка Москва, трава звіробій.

Він вже став заможним, мав маєтність і був вже настоятелем на справжнього дідича з селян, яких в нас в Київщині вже є чимало. Мені цього не треба, бо ми люде заможні… Ватя трохи не прохопилась, що її панотець має кільки тисяч карбованців в київському банку.

Раз зiбралися в Київ. Чи не Київ, бува?" –

Київ : Либідь, 1994.

Прекрасну, чарівну легенду… Сонячний Київ і бульвар Шевченка… Буйні каштани стоять безкінечною шпалерою й тримають на сонці чудесні свічі – свічі .своїх квіток.

А на бiлiй стiнi пiд богами, аж до мисника, висiло багато гарних картин – Почаївська лавра, Київська лавра, вид Ново-Афонського, Симоно-Кананитського монастиря поблизу города Сухума на Кавказi. Ось вiн стоїть передо мною далеко на київських горах.