КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment що за кожним словом клене, а там ще вівчарі. … Бодай бис…- клене козар і не кінчає: ану скажеш в таку годину!
Остап Вишня – Усмішки, фейлетони, гуморески Posted on by / 0 Comment Широкі, прямі вулиці вилискують асфальтом, кучерявляться чудовими бульварами й алеями з пірамідальних та сріблястих тополь, акацій, кленів та інших представників зеленокучерявої рослинної родини. … Треба обов’язково взавтра на буряки курей вивезти, бо від кленової балки довгоносик появився!
Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Вже де-не-де холодним полум'ям горіли клени і на сухій метлиці обабіч шляху порозвішувало свої сріблясті ниті бабине літо… … Старі дуби та клени простирали над ним могутні руки й встеляли стежку жовтогарячим листям.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво Posted on by / 0 Comment Струмок трапився хлопцеві на шляху, Сивоок перелетів його, розплескуючи увсібіч скаламучену воду, в грузькому полі мало не зав'язнув, вчасно схаменувся і пустився в оббіг, утікав од Ситника, прославляючи волю і кленучи цей голий, відкритий усім очам край, де годі знайти прихисток і сховок.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Добрий диявол Posted on by / 0 Comment Двигтять кленові стінки від роботи машин, ледь здригається парусник на олеографії, дзенькає-бренькає посуд у схованому барі. … – Ударив кулаком у кленову переборку позад себе, нетерпляче ревнув знову: –
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ Posted on by / 0 Comment І в пояс кленочок поклонився, закивав. … Кленочками червоними й рожевими її на той світ осінь провела. … Пани кленуть у лютому безсиллі.
СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево Posted on by / 0 Comment Він стояв під кленом босоніж і без кашкета. … Старий клен простягав до шибок своє пишне віття.
ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi Posted on by / 0 Comment Сонце сиділо вже в недалекому клені і наче розчісувало гілляччям своє золоте волосся. … Не могла дивитися на бабцю, тож стежила за кленовою гілкою у вікні. … – Служите людям і їх кленете?
ГРИГІР ТЮТЮНИК – ВОГНИК ДАЛЕКО В СТЕПУ Posted on by / 0 Comment Кам'янка ще трохи тепла, усипана підгорілим покарьоженим листям з кленів над дорогою — воно лускотить під босими ногами, ламається. … Зійшли на гору, а Обора лежить на листі під кленом, підперши долонею голову.
