Результати пошуку слова: Князь

Коли лодії стали наближатись до Києва, Боричевим узвозом з Гори спустився оточений воєводами й боярами і князь Київського столу Ярополк. Князь Ярополк прийняв знамено, у нього затремтіли руки, коли він узяв, вийняв з піхов меч свого батька. Якусь хвилину князь Ярополк стояв, тримаючи цей меч.

Сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем’я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, Русi знамена сонце осявало. Ант сам послав його до княжої дружини, коли князь Iгор iшов на деревлян, сподiвався, що повернеться Бразд i житиме з ними сукупно.

Іван Нечуй-Левицький Князь Єремія Вишневецький I В першій половині XVII віку князь Михайло Вишневецький був один з найбагатіших магнатів на всю Україну й Польщу. Князь Михайло жив недовго. Михайлів брат, князь Костянтин Вишневецький, став за опікуна удові та небожеві Єремії.

Євангеліє від Матфея, 10, 34.) То були часи, коли ніхто нікому не вірив, коли вчорашній союзник, одержавши заплату, сьогодні виступав проти тебе, коли князь, поклявшись на хресті перед іншим князем, що дотримуватиметься миру, влучивши хвилю, відрубував мечем голову тому, з ким тільки-но замирився.

князьки́й – прикметник відмінок однина множина чол.

Князько́вський – прізвище відмінок чол.

Князьо́к – іменник чоловічого роду (річка в Україні) відмінок однина множина називний Князьо́к родовий Князька́ давальний Князьку́, Князько́ві знахідний Князьо́к орудний Князько́м місцевий на/у Князьку́, Князько́ві кличний Князьку́*

князь – іменник чоловічого роду, істота відмінок однина множина називний князь кня́зі родовий кня́зя кня́зів давальний кня́зеві, кня́зю кня́зям знахідний кня́зя кня́зів орудний кня́зем кня́зями місцевий на/у кня́зеві, кня́зю, кня́зі на/у кня́зях кличний кня́зю кня́зі

Василь Барка Жовтий князь 1 Наряджає доню: здається, то власне серце, вибране з грудей, окремо радіє. –  Бачимо це, а не видно нам, що князь і пан цього сидить близько на престолищі… Він не в пеклі: там горяч і туди вкинуть його в судний день. Уже тепер по-старому заведено: робочих скрутили, самі ж князьками розкошують.

– Я князь Білинський. Князь милостиво хитнув і пішов зі сходів. Олізар прихилився до одвірка й дивився, як іде князь через поросле травою дворище просто до вояка, котрий стояв аж у кінці двору. –  Хіба князь вам того не сповістив? –  Князь не сказав мені, що це за край. сказав князь, він ще й досі стовбичив на вступі до господи, –