Адріан Кащенко – Славне військо

За панування Литви на Україні вже були вільні вояки, які, хоча й не називалися козаками, проте, як і козаки, присвячували себе військовій справі. Велика здобич, що привозили козаки з півдня, або як тоді казали, “з Низу”, заохочувала й осілих людей із міст і сіл виходити щовесни разом із козаками на добичництво.

ДМИТРО БАГАЛІЙ – Історія Слобідської України

Багалій поневіряння переселенців на їх нелегкому шляху до нової батьківщини, тривожне, сповнене смертельної небезпеки життя на степовому кордоні, нескінченні утиски, побори і повинності з боку держави і панства, якими супроводжувалося поступове закріпачення селян і козаків.

Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ

Скоро після нового року до замку дійшла звістка, що на Запорожжі неспокійно і що з Чигирина втік за пороги сотник реєстрових козаків Богдан Хмельницький з метою підняти нове повстання козаків. До замку біжать козаки. Поміж козаками й челяддю вчувалося слово: «Вовгура, Вовгура».

Апанович – Гетьмани України і кошові атамани Січі

набирає сили освітній рух, очолюваний братствами та міськими організаціями, котрі об’єднували ремісників, торгових людей, козаків, українську шляхту, їм належить величезна роль у відсічі єзуїтській ідеологічній експансії. Отже, проти такої супердержави та її васала козаки й розгорнули справжню національно-визвольну війну.

Сонце заходить – Андрій Чайковський

пішов з козаками на Очаків під проводом московських генералів і там пропав без сліду. На хуторі полковника жило звичайно півтори сотні козаків. Бо козак не знав, що з ним завтра станеться. Народна пословиця: “Нині козак, а завтра пропав” — І тому Москва щораз більше устрявала у справи Запорожжя і накидала козакам свою волю.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Князь Єремія Вишневецький

Єремія приймав до себе на військову службу в козаки не тільки католиків, але й українців і уніятів, навіть православних шляхтичів і козаків. Він зараз пристав з своїм військом до Жолкевського, кинувся за московську границю, почав там палити московські села і випалив їх так багато, що козаки його продражнили палієм.

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Власне, ніякої дороги не було – пробиралися навпростець, манівцями, але ці манівці були козакові добре знайомі, бо не один раз він тут проїздив. – Семен Гурко, з Борзни, абшитований козак Ніжинського полку. Ніжинський козак весело усміхнувся. донський козак… А третій, – – І ніжинський козак міцно обняв Спихальського за плечі.

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада

Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; другий по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду – старий «козарлюга». Річ тут про Богдана Хмельницького, як він років з десяток шарпав з козаками шляхетних ляхів і недоляшків.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

обізвався старий козак на дерев’янці, спираючись на милицю, — — обурився нарешті старий козак. — Козак-молодиця! — спитав запорожця, що проходив повз нього, старий козак у шапці з висячим червоним верхом. — Воістину настав час, коли не тільки козаки, а й діти повинні оперезатися мечем і виступити на брань!

Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША

Святі старці зі власноруч видовбаних печер споглядали за спалахами зірок, смутніли і зі страхом молилися за спасіння роду християнського та за власні душі, що несли на своєму сумлінні чимало крові, пролитої у часи молодечого козакування. — Козак! По одягу козака розпливалися широкі плями почорнілої крові.