Skip to content — Здоров бувай і ти, козаче! …
Підіймайся, козаче, час до роботи. …
— Що ж із тобою трапилося, козаче, що ти цьому світові не радий? …
Буває і не таке, козаче… За два дні метелицю танцювати будеш. …
Все, синку, без Січі сили мої впали, а його вдесятеро побільшали… тяжко тобі прийдеться — вмираю я… Збирайся, козаче, — – То чого ж ти хочеш, козаче? …
– Ти, козаче, думаєш, що говориш?.. …
– Я ще раз повторюю, козаче, що це не твого розуму діло, – …
– Ти занадто самовпевнений, козаче, – …
І ось моє тобі останнє слово, козаче. …
– А прізвище – від людей, от його ми й змінили… Чи згоден, козаче? …
– З чим прибув із Січі, козаче? Може, вийшла русалонька Матері шукати, А може, жде козаченька, Щоб залоскотати. …
Так ворожка поробила, Щоб меньше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Козаченька молодого, Що торік покинув. …
Де поділось козачество, Червоні жупани? …
Зібрав Тарас козаченьків – Поради прохати: «Отамани товариші, Брати мої, діти! Ну, козаче, коли вже тобі так пильно припало, то от тобі уся історія. …
Слухай, козаче, та на ус мотай. …
Такий-то був мені сон, козаче! …
– Ні, не глузую, козаче. …
Що ж ти, козаче, не нападаєш? …
– Молились, козаче, ми вже йому добре,- одвітує батько Пугач,- уже господь усі душі привернув до нашої сторони. Чи, може, козаченькiв з Сiчi? …
Ох i ти, козаче, козаче Супруне! …
Ох i ти, козаче, козаче Супруне, А де ж твої воронiї конi? …
Ох i ти, козаче, козаче Супруне, А де ж твої прегромкi рушницi? …
Ох i ти, козаче, козаче Супруне, А де ж твої воронiї конi? Розповсюджені в селах прізвища: Отаманенки, Отамасі, Осауленки, Хорунжі, Кошові, Довбуші, Гармаші, Козаченки, Бунчуженки, Верни-Гори, Верни-Дуби, Запоріжці, Залізняки і цілий ряд знаних з історії Козаччини прізвищ – говорять самі за себе. …
– Козаче! …
Здоров, козаче! …
Ой то Сірко козаченьків до Січі скликає". А чого тобі, козаче? …
— Стій, козаче,— крикнула шинкарка, заступаючи йому дорогу,— перше гроші. …
— Ходи, козаче, ближче до нас,— припрошували москалі,— побалакаємо. …
— Не сподівалася я тебе, козаче, тут побачити… …
А далі каже до мене: "Ну, козаче, ще тобі продовжу на один рік, а опісля хутір не твій". — Ну, як, козаче? …
Це, мабуть, ти, козаче (до Григорія), щасливий такий. …
– Нічого, козаче, – …
– Ану, ти, козаче. …
Ні, таки тобі фарт, козаче! …
Ну, як, козаче, га? …
Будеш за Миколу, козаче! 