СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево
Його рука повисла в повітрі, поглядом колючих очей він втупився в Галея. … Пронизавши віти дерев, сонячні промені падали на вітрове скло кабіни, сліпили, і водій, хлопчина років дев’ятнадцяти, з погонами сержанта на новенькій, ще не злинялій гімнастерці, мружив очі від дотику колючих яскравих зайчиків.