Результати пошуку слова: Командир

З капітанського містка, над полубаком, двоє командирів слідкували в біноклі за шхуною. Обидва командири піднесли руки до кашкетів. Командири обох міноносців дивилися на «Невтомного» безнадійно і лаялись за мороку з ним. Тепер командиром на ньому був той машиніст, що колись урятував його.

Вдалині дзвінко заклепали підкови, і незабаром на рослих лиснючих конях вилетіло чотири вершники: троє в будьонівках, а четвертий, очевидно командир, в кубанці. припав командир робітничого загону до вогкої від роси станини. Зараз, товаришу командир, сипнемо їм страху в матню.

Командир мотобота віддав йому свою койку, але Людов визнав за краще сидіти на верхній палубі, мерзлякувато кутаючись в шинель. Командир жартує наприкінці невдалого походу, коли катер уже повертається на базу, а торпеди, як і раніше, спокійно лежать на борту. Він поглянув скоса на командира.

У роки Визвольної війни Юрій – старшина-кіннотник 2-го Запорозького (збірного) полку Запорозької дивізії Армії УНР, командиром якого був Іван Литвиненко, уродженець села Хоружівка, що на Сумщині. До Чорноти підбіг зхвильований командир булавної сотні: – Зрештою, як у вас є документ, то хтось може знати підпис командира.

командиро́ваний – дієприкметник відмінок однина множина чол.

командиро́вочний – прикметник відмінок однина множина чол.

Молодий командир, з відзнаками лейтенанта державної безпеки, підбіг до таза. Матвій Петрович відкрив очі, і перше, що він побачив, був молодий командир, який схилився над ним і пильно вдивлявся в його обличчя. –  Я цілком впевнений, товаришу командир, – –  Ні, товаришу командир, я не помилився, –

командирува́в командирува́ли жін. командирува́ла сер. командирува́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник командиро́ваний Безособова форма командиро́вано Дієприслівник командирува́вши