АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі
Я відкотив комір, але крижану крупу однаково задувало під шинелю. … То зайди з городу до комірчини, бо псяра може накинутися. … Із бузкової темряви комірки в недобудованій стодолі виринула біла тінь. … Із комірки повіяло духом просушуваної білизни, запахло медом. … Я закутав коліна полами кожуха, відкотив комір, терпляче очікував ночі.