Результати пошуку слова: Копит

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Posted on by / 0 Comment

А вас всіх, білих і чорнявих, загалом я люблю, хоч ви всі на одно копито і добрі, і красні, і дурні — а Настуньку Кривинюківну найліпше люблю. … І от зійшла саме з верху Чабаниці, де роззиралася на всі сторони — не дуже-то ще й квапиться, доки не присилував її нараз до того гострий тупіт кінського копита.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Огненне коло

Posted on by / 0 Comment

Били копитами й шарпалися, пряли вухами, чуючи тими вухами рев літаків і не дуже-то далекі вибухи бомб, нервувалися, а деякі без причин жалібно іржали, позираючи навколо, – … А коли дороги просохли – той самий скрип підвід і тупіт кінських копит та людських ніг уночі збивав таку куряву, що не можна було дихнути.

Микола Хвильовий – Синi етюди

Posted on by / 0 Comment

Конi наставили вуха й прислухаються до луни, що глухо йде в гущавину вiд ударiв копит. … Гримнув ще один випал, i зашумiв лiс вiд цокоту копит: за млинчанами летiла погоня з голохвастiвцiв. … …Тодi бiжить коник моєї фантазiї по першiй снiговiй дорозi, i летять од його копит дiаманти снiжинок.

Адріан Кащенко – У ЗАПАЛІ БОРОТЬБИ

Posted on by / 0 Comment

На очах усіх два гостряки од шабель, простогнавши у повітрі, впали на збиту копитами коней землю. … Степи й ліси, що по черзі бігли повз подорожніх, нерухомо спали, і тільки копита двох коней, б’ючи тверду землю, порушали тишу свіжої осінньої ночі.

Крістоф Рансмайр – Останній світ

Posted on by / 0 Comment

До Рима звідси було так далеко, немовби його й узагалі ніколи не було, а “Метаморфози” тут видавалися чужим, позбавленим глузду словом, яке, щойно його промовиш, одразу перетворюється на порожній звук і цей звук означав не більше й був не лункіший, ніж пурхання пташки, що злетіла з гнізда, чи стук віслючого копита.

БОКАЧЧО Джованні – Декамерон

Posted on by / 0 Comment

Тоді П'єтро схопив свої речі, упав на коня та й погнав чимдуж туди, куди, як він бачив, Аньйолелла поскакала, не міг, одначе, в лісі тропи набігти, ніде слідів копит кінських не завважаючи. … Чи таке вже його було щастя, чи така недоля, що осел, наступив йому на пучки копитом – аж заверещав бідолаха од болю великого.

ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців

Posted on by / 0 Comment

Золоті битюги нарочито голосно гриміли копитами на голому бруку і, опустивши вниз вуха, із задоволенням прислухались до власного стукоту. … Він переходив з тротуару на тротуар і звертав у провулки, де розгнуздані битюги вже навмисне стукали копитами. … Важке копито передчуття ударило Грицацуєву в серце.

Микола Олійник – Леся

Posted on by / 0 Comment

Сухими бризками розлітається з-під копит, монотон-но підспівує, наганяючи дрімоту, зустрічний вітер, а попереду, за невисоким пагорбом, уже видніють сторожові вежі та церкви Дубна… … З-під її лапатих копит раз у раз пахкала клубками курява.

Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР

Posted on by / 0 Comment

От я повертаюсь – Аж кінь летить, копитами Скелю розбиває! … Що вже я просила Московського копитана, Щоб і мене вбили. … Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною вкрите. … Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті, Сіделечко мережане Зопсуте, невкрите.

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Під копитами тихо потріскував хрусткий льодок на калюжах, шмагав вітер, повернувши зі сходу і свавільно розгулюючи німим селом. … У снігу рипіли сани, сніг капустяним листом похрускував під копитами. … На вулиці почувся тупіт копит і зараз же загупали, десятки чобіт.